Ціноутворення на фінансовому ринку

Зміст
Вступ
Завдання і принципи ціноутворення на фінансовому ринку
Види і функції цін
Методи ціноутворення. Специфіка ціноутворення нафінансовому ринку
Роль ціни в забезпечені рівновагина фінансовому ринку та механізм її формування
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Історія розвиткуфінансового ринку налічує майже п 'ятсот років. Накопичений за цей час досвідроботи на грошовому, кредитному та фондовому ринках використовується пристворенні різних інструментів і організації інститутів, що функціонують нафінансовому ринку.
В Україні риноктільки-но народжується. Минулий дореволюційний досвід втрачено безповоротно, асвітова наука і практика більше ніж за 80 років пішлидалеко вперед.
Ось чому вивченнядисципліни «Фінансовий ринок » особливо актуальне в умовах нинішніхекономічних перетворень, коли державі надзвичайно потрібні кваліфікованіспеціалісти з бухгалтерського обліку й аудиту, менеджменту, які повинні вмітиоцінювати всі можливі варіанти інвестицій, приймати правильні управлінськірішення в умовах швидкої зміни ринкової кон'юнктури.
Мета вивченнядисципліни полягає у формуванні комплексного розуміння системи взаємозв'язківна фінансовому ринку. Предметом навчальної дисципліни є фінансовий ринок, щовиступає як економічний простір, де формуються і функціонують відносиникупівлі-продажу фінансових інструментів, що знаходять свій вияв, насамперед, уцінних паперах.
Мета курсовоїроботи — ознайомитися з основними поняттями фінансового ринку, ціноутвореннямна фінансовому ринку взагалі та в Україні, зробити висновки недоліківціноутворення і функцунування фінансового ринку України.
Завдання і принципи ціноутворення нафінансовому ринку
Згідно з класичнимвизначенням економічної теорії, ціна — це грошовий виразвартості того чи іншого товару.
Ціна це кількіснийвираз тих витрат, які несе виробник для того щоб отримати прибуток. Поняттяціни тісно пов'язане з поняттям ринкової вартості. Під ринковою вартістюфінансових інструментів мається на увазі вартість, що визначається витратамиемітента і регулює ринкову ціну. З іншого боку, для інвестора ціна — це грошовий вираз вартості цінних паперів, які він купує.
Завданнямиціноутворення на фінансовому ринку є:
1) відображенняреального співвідношення попиту і пропозиції;
2) реалізаціяконкретних цілей ціноутворення;
3) врахуваннярізноманітних факторів.
До основнихпринципів ціноутворення відносять такі:
науковий підхід;
цільовеспрямування;
можливістьзіставлення цін за різні періоди;
врахування рівняцін на аналогічні фінансові інструменти;
відображенняреального рівня витрат на фінансові операції.
У процесістановлення фінансового ринку зростає значення системи формування цін на ньому.Ціни є найважливішою економічною категорією, регулятором економіки. Уформуванні цін на фінансовому ринку беруть участь усі його учасники: емітенти йінвестори, посередники і спеціалісти. Система формування цих цін базується натаких основних принципах:
цільовеспрямування залежно від цінової політики і цінової стратегії;
науковість, тобтообґрунтованість цілей ціноутворення, видів цін і окремих елементів ціни;
вигідність, тобтовідображення в ціні доцільності емісії цінних паперів або операцій із ними;
реальність абодостовірність, тобто втілення в ціні паперів фактичних витрат на емісію;
можливістьзіставлення, тобто можливість порівняння цін різних категорій цінних паперів;
поєднаннястратегії і тактики ціноутворення;
спадна корисність(тобто чим більше цінних паперів на ринку, тим меншу цінність має кожнадодаткова одиниця);
відмінності впотребах інвесторів. Ступінь потреби інвестора в придбанні цінних паперівдопомагає визначити, яку суму він готовий сплатити за них;
різниця в доходах інвесторів.Доходи інвесторів або їх платоспроможність впливають на попит. При збільшеннідоходів попит зростає і, відповідно, при зниженні доходів — зменшується.
Принципиціноутворення реалізуються залежно від стратегії ціноутворення.
Ціноутворення якпроцес формування цін на ринку цінних паперів здійснюється за певнимиправилами, з використанням конкретних методів, на основі загальноприйнятихпринципів з урахуванням окремих факторів.
На формування цінна фінансовому ринку впливають внутрішні та зовнішні фактори, які маютьоб'єктивний і суб'єктивний характер. Під впливом різнопланових факторів ціни наодин і той же цінний папір можуть суттєво коливатися. В цілому на формуваннярівня цін на фінансові інструменти впливають: галузева належність емітента татериторіальні умови його розміщення, ступінь технічної озброєності виробництваемітента, якість цінних паперів, специфіка окремих регіонів, інвестиційніхарактеристики цінних паперів та управлінські можливості емітентів, заходидержавного регулювання цін, врахування взаємозамінності, врахування цін нааналогічні цінні папери та послуги на зовнішньому ринку, особливості системиформування цін на папери різних емітентів, конкуренція, монополізм, ступіньрозвитку ринкових відносин, співвідношення між попитом і пропозицією, рівеньподатків.
На практиці впроцесі формування цін одночасно враховується велика кількість ринковихфакторів, які об'єднані в три групи: попит, витрати і конкуренція (факторнийаналіз).
У відповідності іззаконом збалансованості попиту і пропозиції загальний рівень цін на цінніпапери залежить від співвідношення попиту і пропозиції. До факторів попитувідносять: обсяг потенційних інвестицій, смаки та звички інвесторів, їхнідоходи, наявність аналогічних цінних паперів на ринку і ціна на них, вартістьінших фінансових інструментів.
На ціни нафінансовому ринку впливає конкуренція, оскільки державний бюджет, кредитнийринок і ринок цінних паперів не лише доповнюють один одного, а й конкурують міжсобою в залученні фінансових ресурсів. Наприклад, збільшення бюджетнихресурсів, підвищення податків (за інших рівних умов) безумовно призведе доскорочення вільних грошових ресурсів суб'єктів господарювання та населення і,відповідно, до звуження ринків банківського кредиту і цінних паперів. Дофакторів конкуренції відносять: кількість і різноманітність емітентів,наявність аналогічних цінних паперів, рівень цін конкурентів.
Факторами витрат єемісійні, маркетингові та інші витрати, що пов'язані з випуском і обігом ціннихпаперів.
Таким чином, націноутворення на фінансовому ринку впливають як традиційні фактори (попит,пропозиція, конкуренція), так і специфічні (тип, вид, різновид цінного папера,термін обігу, інвестиційні властивості, управлінські можливості, рейтинг таділова репутація емітента, його галузева належність, територіальнемісцезнаходження, інвестиційний клімат та інвестиційна місткість ринку). Необхіднозазначити, що перелічені вище фактори можуть як підвищувати, так і знижуватирівень ціни. Дія цих факторів багато в чому залежить від конкретних заходівщодо державного регулювання системи ціноутворення.
Види і функції цін
На фінансовомуринку застосовується багато видів цін на фінансові інструменти. Ціникласифікуються за такими ознаками:
1) вид фінансовогоінструмента;
2) тип емітента;
3) сегмент ринку;
4) вид операцій наринку;
5) місце і часціноутворення.
На ринкурозрізняють такі види ціни:
номінальна- зазначена на бланку цінного папера. Визначається в проспектіемісії при випуску в обіг цінних паперів. Певною мірою це умовна величина,оскільки навіть на первинному ринку цінні папери можуть продаватися не заномінальною вартістю. Номінал інформує про те, яка частина вартості статутногокапіталу припадала на одну акцію в момент формування акціонерного товаристваабо вирішення питання про обсяг статутного капіталу у разі його зміни;
емісійна — ціна продажу цінних паперів при їх первинному розміщенні (може незбігатися з номінальною ціною);
балансова — визначається на підставі фінансової звітності підприємства як вартістьмайна акціонерного товариства, утвореного за рахунок власних джерел, поділенана кількість випущених акцій;
облікова — за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства в даниймомент;
курсова (ринкова)- відображає співвідношення попиту і пропозиції;
біржова — визначається на біржі в процесі торгів;
дисконтована, абопоточна, — визначається з урахуванням дисконтних множниківі норм інвестування.
Ціна як інструментринку виконує низку функцій:
облікова — в процесі ціноутворення на ринку фіксується певна вартість фінансовогоінструмента;
контрольна- за допомогою встановлення різних цін здійснюється контроль зарухом вартості різних видів інструментів;
збалансуванняпопиту і пропозиції — при підвищеному попиті та скороченні пропозиції окремихвидів фінансових інструментів ціни на них зростають; відповідно, при зменшенніпопиту і зростанні пропозиції ціни падають;
перерозподільча — врезультаті відхилення ціни від вартості новостворена вартістьперерозподіляється між галузями економіки і регіонами, нагромадженням іспоживанням;
управління — цінав умовах ринку визначає, в якій кількості і яких інвестиційних властивостейвипускатимуться цінні папери, як буде здійснюватися їх випуск, з якимивитратами і з яким прибутком, хто і які цінні папери купуватиме залежно відрівня доходів і бюджету споживання.Методи ціноутворення. Специфікаціноутворення на фінансовому ринку
Ціноутворення нафінансовому ринку здійснюється декількома методами. Серед них виділяють: експертний,статистичний, нормативно-параметричний, балансовий і метод на основіекономіко-математичного моделювання.
Експертний методґрунтується на використанні аргументованих висновків експертів (визнанихспеціалістів) про рівень реальної вартості того чи іншого фінансовогоінструмента або ціну певної фондової операції.
Аналітичний методпередбачає, що рівень ціни визначається в результаті детального аналізукон'юнктури ринку, виконання діагностичного факторного аналізу, моніторингу.
Статистичний методбазується на статистичному аналізі з використанням середніх величин, індексів,дисперсії (абсолютного відхилення від середніх величин), варіації (відносноговідхилення від середніх величин), із застосуванням кореляційного тарегресійного аналізу.
Нормативно-параметричний(бальний) метод на практиці реалізується таким чином. Кожна інвестиційнахарактеристика цінного папера або фондової операції (параметр) має певнийдіапазон нормативних значень. Обрана нормативна одиниця оцінюється тією чиіншою кількістю балів. Далі бали підсумовуються, і отримана сума балівмножиться на завчасно прийняту вартісну оцінку одного бала. В результатіотримуємо певний вартісний рівень ціни.
Балансовий методтеоретично найпростіший. Вартість майна, зафіксована в офіційній звітностіпідприємства, ділиться на загальну кількість акцій. На практиці використовуватицей метод доволі складно перш за все тому, що вартість майна періодичнозмінюється в ході переоцінки основних фондів, а також через небажання багатьохучасників фондового ринку мати справу з реальною вартістю цінних паперів.
Економіко-математичнемоделювання у вигляді імітаційних моделей або динамічного моделювання на основіграфічних або логічних моделей з використанням комп'ютерної техніки базуєтьсяна побудові певних схем, які фіксують відповідну залежність і враховуютьконкретні фактори, що чинять як позитивний, так і негативний вплив. Безумовно,це досить перспективний метод ціноутворення на фінансовому ринку.
За умов ринковоїекономіки у формуванні цін беруть участь емітенти й інвестори, кожний з якихмає власні інтереси і орієнтири. В цілому методичні підходи при формуванні ціниможна поділити на три види:
орієнтація наринок.
Цей підхідрозрахований на встановлення низької початкової ціни з метою залучення якомогабільшої кількості інвесторів. Він використовується, якщо очевидно, що на ринкує незначна кількість інвесторів, готових платити високу початкову ціну, а такожпри наявності конкурентів, готових запропонувати аналогічні цінні папери таінші фінансові інструменти;
орієнтація на витрати.
Цей підхідвикористовується, коли у фірми дуже широкий асортимент послуг з операцій ізцінними паперами, що робить занадто дорогим проведення калькуляції витрат накожний вид послуг;
орієнтація наконкуренцію.
Ціни потрібновстановлювати виходячи з того, що на фінансовому ринку наявні конкуренти, яківстановили свої ціни на аналогічні фінансові інструменти, а також із того, щоугоди здійснюються за цінами, які вже визначені ринком.
У сучасних умовахзастосовуються такі методичні підходи:
1) підхід, заснованийна фундаментальному аналізі;
2) підхід,заснований на технічному аналізі.
Вони є основоюціноутворення на закордонних фондових ринках.
Фундаментальнийаналіз базується на такому принципі: будь-який економічний фактор, що знижуєпропозицію або збільшує попит на товар, спричиняє підвищення ціни, і, навпаки,будь-який фактор, що збільшує і зменшує попит, як правило, призводить донакопичення запасів і зниження ціни. На цій основі встановлюється ціна, якавідповідає певному співвідношенню попиту і пропозиції. При використанніфундаментального аналізу враховуються вартісні показники. Вони сигналізують простан економіки в найближчому майбутньому, її можливі зміни і коливання рівняінфляції; відображають основні напрями змін в економіці і спростовують абопідтверджують прогнозні показники. Ці показники називають індикаторами. Основнимиіндикаторами є:
динаміка валовоговнутрішнього продукту,
індекс споживчихцін,
індекс інфляції.
Фундаментальнийаналіз на фінансовому ринку здійснюється переважно шляхом економіко-математичногомоделювання. Але, зважаючи на нерозвиненість фінансового ринку в країнах СНД, утому числі й в Україні, цей вид аналізу малоперспективний.
Технічний аналізвивчає конкретне співвідношення між попитом та пропозицією, тобто зміну цін нафінансовому ринку. Його суть зводиться до побудови діаграм і графіків, яківідображають показники обсягів торгівлі та інші фактори.
Графічний аналіз єкорисним, оскільки:
1) дає змогувиконати реальний прогноз цін;
2) визначає точнийчас подій;
3) фіксує динамікуцін і виявляє стійкі тенденції.
Цей вид аналізуприйнятний для фінансових ринків, що розвиваються, і широко використовується вУкраїні.
Аналізуючимеханізм ціноутворення на фінансовому ринку, необхідно розрізняти ті йогоелементи, які визначаються органами державного регулювання та емітентами ціннихпаперів, а також ті, які формуються під впливом вторинного ринку, а це означає,що вони відображають ринкове співвідношення між попитом і пропозицією.
Особливостісистеми формування цін визначаються емітентами ще на стадії розробки таприйняття умов випуску цінних паперів, виборі ринкового сегмента їхрозповсюдження. Якщо такий сегмент занадто обмежений, то ціна визначаєтьсяціною первинного розміщення і ціною погашення. У даному разі ціна прив'язуєтьсядо дати продажу цінного папера і може називатися призначуваною. Оскількипростір вторинного ринку не обмежується, емітент має можливість визначити лишепочаткову ціну первинного розміщення і кінцеву ціну погашення. Проміжні цінипротягом усього терміну дії встановлюються ринком, а не органами, що випустилицінні папери. Якщо цінні папери виступають як боргові зобов'язання (облігації,векселі), то вони мають фіксовані ціни первинного продажу і погашення, а такожтермін дії та дату погашення.
Процес ціноутворенняна первинному ринку відбувається таким чином. Під час випуску нових ціннихпаперів проводиться організаційна робота, пов'язана з певними витратами: вибірвидів, типів, категорій цінних паперів, що випускаються, визначення обсягувипуску і ціни цінних паперів, вибір методу розміщення випуску (аукціони,торги, конкурс, передплата), підготовка проспекту емісії, оплата емітентомпослуг інвестиційного інституту. На передемісійній нараді встановлюєтьсякінцева ціна паперів нового випуску з урахуванням фінансового становищаемітента, мети випуску і виду цінних паперів. Після цього здійснюєтьсябезпосередній випуск цінних паперів в обіг. Випуск (емісія) відбувається призаснуванні акціонерного товариства, збільшенні обсягу статутного капіталу,зростанні позикового капіталу.
Розрізняють такіформи емісії:
частковерозміщення без публічного оголошення і проведення рекламної кампанії, продажпершим власникам на рівних умовах (ціна всіх акцій одного випуску однакова);
відкритий продажіз публікацією та реєстрацією проспекту емісії (кількість інвесторів необмежується).
Розміщення ціннихпаперів може здійснюватися шляхом прямого звернення емітента до інвесторів абошляхом залучення посередників. В останньому випадку ціна реалізації акцій можезрости на розмір винагороди посередників.
На вторинномуринку здійснюються угоди купівлі-продажу цінних паперів юридичним і фізичнимособам через посередництво інвестиційних інститутів після первинного розміщенняцінних паперів за певною ціною. Вторинний ринок включає в себе неорганізований(позабіржовий) та організований (біржовий) ринки.
Формуваннявторинного ринку акцій приватизованих підприємств в Україні почалося практичноодночасно з появою перших акціонерних товариств. Позабіржові угоди в різнихобсягах укладаються постійно з акціями практично кожного емітента, що пов'язаноз формуванням великих пакетів акцій перед першими зборами акціонерів і,відповідно, перед перевиборами ради директорів. За наявності конкуренції цінипозабіржового та біржового ринків досягають декількох сотень номіналів. Воснові таких відхилень лежить прагнення встановити контроль над підприємством. Зростаннякурсової вартості акції, викликане переоцінкою основних фондів, матиме місце,але отримання доходу від перепродажу буде обмежене неліквідністю більшостіакцій.Роль ціни в забезпечені рівноваги нафінансовому ринку та механізм її формування
Функціонуванняфінансового ринку підлегле дії певного економічного механізму, основу якоїскладає взаємозв'язок його елементів. Основними з цих елементів, які визначаютьстан і розвиток як фінансового ринку в цілому, так і окремих його видів, єпопит, пропозиція і ціна.
Механізмфункціонування фінансового ринку направлений на забезпечення його рівноваги,яка досягається шляхом взаємодії окремих його елементів. В основному цярівновага в умовах економіки ринкового типу досягається за рахуноксаморегуляції фінансового ринку і частково — за рахунок державного регулювання.Проте в реальній практиці абсолютна рівновага фінансового ринку, тобто повназбалансованість окремих його елементів, досягається украй рідко, а якщодосягається, то на дуже нетривалий період.
Кожному видуфінансових ринків властиві свої особливості формування механізму забезпеченнявзаємозв'язку окремих елементів ринку, проте принципові основи механізмуфункціонування цих ринків мають загальний характер. Тому в першу чергурозглянемо загальні принципи формування механізму функціонування фінансовогоринку в цілому. Ці принципові положення зводяться до наступних основних моментів:
1. Основну роль всистемі основних елементів фінансового ринку грає ціна на окремі фінансовіінструменти (фінансові послуги). Саме цей елемент відображає сбалансованістьпопиту і пропозиції на ринку, стан його рівноваги, ступінь задоволенняекономічних інтересів всіх його учасників. Пріоритетна роль ціни в системіелементів фінансового ринку, що забезпечують його рівновагу, визначає особливуроль ціноутворення в механізмі його функціонування.
2. Ціни нафінансовому ринку визначаються перш за все рівнем прибутковості окремихфінансових інструментів, в основі якого лежить середній рівень процентноїставки (або середня норма прибутковості на вкладений капітал). Рівеньпроцентної ставки служить не тільки критерієм вибору альтернативних напрямівздійснення фінансових операцій, але в значній мірі визначає об'єм цих операційабо ділову активність окремих господарюючих суб'єктів на фінансовому ринку. Залежністьміж рівнем процентної ставки і рівнем цін на фінансовому ринку ілюструєтьсясхемою, представленою на рис.4.1.
Рівень цін, усл. грош. од.
/>
Рівень процентної ставки, %
Рис.4.1 Характерзалежності між рівнем процентної ставки і рівнем цін на фінансові інструменти.
3. Особливістюформування цін на фінансовому ринку є істотна дія на цей процес що звертаєтьсяна ньому спекулятивного капіталу. Це породжує не тільки реальний попит наокремі фінансові інструменти із сторони господарюючих суб'єктів, але і попитспекулятивний, не пов'язаний з реальними потребами розвитку економіки. Високийрівень спекулятивної складової для фінансового ринку є нормальним явищем; цейрівень постійно зростає у міру збільшення об'єму накопичуваного капіталу підприємствамиі фізичними особами. Під впливом спекулятивного капіталу рівень цін нафінансовому ринку значною мірою залежить не тільки від реального попиту, але івід очікуваних змін цього рівня, на які учасники ринку намагаються впливативиходячи з своїх спекулятивних інтересів («граючи на підвищення абопониження» ринкових цін на окремі фінансові інструменти).
4. Ціни нафінансовому ринку дуже динамічні, схильні впливу багатьох об'єктивних чинників,що виявляються як на макро-, так і на мікрорівні, тому їх рівень міняєтьсяпрактично щодня. Такий високий рівень динаміки цін є характерною особливістюфінансового ринку порівняно з ринком товарним, де чинники ціноутворення носятьбільш стабільний характер.
5. Висока рольінформації про рівень цін на окремі фінансові інструменти як в здійсненніуправління фінансовою діяльністю підприємства, так і в управлінні економічнимипроцесами розвитку країни в цілому визначають не тільки оперативність, але івідвертість їх встановлення. Інформація про стан цін на основних фінансовихринках поступає не тільки з регіональних і національного, але і світовогоринку, роблячи істотний вплив на управління фінансово-економічними процесами нарізних рівнях. Професійні учасники фінансового ринку, що здійснюють на ньомуспекулятивні операції, за наявності сучасних електронних засобів зв'язкуодержують інформацію про рівень цін на окремі що цікавлять їх фінансовіінструменти практично на будь-який момент.
6. Публічне становленнярівня цін на основні фінансові інструменти здійснюється в процесі їх біржовогокотирування залежно від співвідношення об'єму попиту, що складається, на них іїх пропозиції. Біржове котирування цін здійснюється на основі заявок клієнтівброкерам на покупку або продаж окремих фінансових інструментів.
Заявки клієнтів напокупку фінансових інструментів формують об'єм попиту на них на біржі по певнихрівнях цін (званих цінами попиту).
Відповідно заявкиклієнтів на продаж фінансових інструментів формують об'єм пропозиції їх набіржі по певних рівнях цін (називаємо цінами пропозиції).
На основі заявокклієнтів на покупку і продаж конкретних фінансових інструментів на біржіформується рівень цін, що забезпечують рівновагу заявленого попиту і пропозиції.
7. Однією зособливостей формування цін на фінансовому ринку є висока залежність рівня цихцін, що складаються на національному ринку, від відповідного його рівня насвітовому ринку. Ця залежність характерна не тільки для валютного ринку (девона виявляється найбільшою мірою), але і для інших видів фінансових ринків. Уміру інтегрованості в світовий фінансовий ринок ця залежність посилюватиметься,формуючи як позитивні, так і негативні наслідки в економічному розвитку країни.
8. Високий ступіньвпливу динаміки цін на фінансовому ринку на економічні процеси в країнівизначає активні форми здійснення державного регулювання цих цін за допомогоювідповідних механізмів. Такими механізмами є встановлення рівня обліковоїставки, нормування резервів комерційних банків, регулювання грошового оборотушляхом емісії грошей, регулювання об'єму емісії і прибутковості державнихцінних паперів (в першу чергу, — облігацій) і інші. Механізм такого регулюванняздійснюється у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою.
9. Об'єктивністьформування цін на фінансовому ринку визначає не тільки необхідність обліку впроцесі ціноутворення всіх необхідних чинників, що впливають на їх рівень, алеі інформованість учасників цього ринку про основні з цих чинників. Такаінформаційна забезпеченість учасників фінансового ринку (в першу чергу, ринкукапіталу) характеризується поняттям «ефективність ринку». Ефективнимвважається фінансовий ринок, на якому рівень цін на окремі фінансові інструментишвидко реагує на зовнішню інформацію при повному доступі до неї всіх учасниківцього ринку.
Відповідно доконцепції ефективності ринку (яка є важливим теоретичним положенням, щовизначає механізм його функціонування), виділяють три рівні цієї ефективності.
Перший рівень, щохарактеризує слабий ступінь ефективності ринку, відображає ситуацію, колиціноутворення на основні фінансові інструменти базується в основному на їхдинаміці в попередньому періоді.
Другий рівень, щохарактеризує середній (напівсильну) ступінь ефективності ринку, відображаєситуацію, Коли ціноутворення на основні фінансові інструменти окрім інформаціїпро їх динаміку в попередньому періоді відображає і іншу опубліковану загальнодоступнуінформацію.
Третій рівень, щохарактеризує сильний ступінь ефективності ринку, відображає ситуацію, колипроцес ціноутворення базується не тільки на загальнодоступній, але інеопублікованої інформації, а також на результатах її фундаментального аналізу.В цьому випадку рівень цін на окремі фінансові інструменти завжди відображатимерівень їх прибутковості, відповідний рівню їх ризику. Іншими словами, сильнийступінь ефективності ринку характеризує стан ціноутворення на основні фінансовіінструменти, що відображає всю наявну інформацію про них.
Розглянутіпринципові положення характеризують механізм ціноутворення на фінансовому ринкув цілому і окремих його видів. Разом з тим, механізм ціноутворення на окремихвидах фінансових ринків має специфічні особливості, визначувані показникамиціни (ринкової вартості) що звертаються на них фінансових інструментів; системоючинників, що впливають на формування конкретного рівня цін (ринкової вартості) цихінструментів; методах котирування (формування) цін учасниками ринку і т.п. Узв'язку з цим представляє інтерес розгляд основних особливостей ціноутворенняна кожному з видів фінансового ринку.
1. Особливостімеханізму ціноутворення на кредитному ринку полягають перш за все в тому, щовін базується на специфічних початкових елементах цього ринку — попиті на кредитніресурси і їх пропозиції. Проте головною особливістю цього ринку є те, що періодв днях по відношенню до дати отримання інформації ціною на ньому виступаєставка відсотка за кредит. На відміну від цін на реальні товари ставу відсотказа кредит формується виходячи із споживацької вартості, а не вартості.
Залежно від формобігу грошових активів на кредитному ринку ставку відсотка за кредит можепридбавати на ньому різні обличчя — кредитний відсоток, депозитний відсоток,міжбанківський відсоток, обліковий відсоток та т. і.
Розрізняючись посвоєму рівню ці види відсотка за кредит не міняють свого єства, будучи ціноюкредитних ресурсів (пропонованих до продажу грошових активів). Проте у складіцих видів цін на кредитні ресурси пріоритетну роль грає облікова ставкацентрального банку, динаміка якої визначає рух інших носіїв ціни на грошовіактиви, пропоновані до продажу.
Облікова ставкацентрального банку є регульованою державою показником; це регулюванняздійснюється виходячи з макроекономічних чинників відповідно до фінансовоїполітики держави.
Маржа призначенадля покриття операційних витрат, сплати податкових платежів і формуванняприбутку по кредитній діяльності продавця кредитних ресурсів.
2. Особливостімеханізму ціноутворення на ринку цінних паперів полягають а тому, що попит наньому формують інвестори, а пропозиція — емітенти різних фондових інструментів.Відповідно рівнем цін на цьому ринку виступають котирувані ринкові ціни наокремі види цінних паперів.
В основі попитуінвесторів лежить потреба в отриманні доходу на вкладений в придбання ціннихпаперів капітал (у формі відсотків і дивідендів, а також приросту курсової їхвартості). Рівень цього доходу не може бути нижчим за рівень норми прибутку накапітал при безризикових інвестиціях. Будь-які інші форми інвестиційного виборувідповідно до концепції ефективності ринку повинні приносити однаковий рівеньдоходу при однаковому рівні ризику. Відповідно більш висока норма прибутковостіпо відношенню до рівня ризику по конкретному фондовому інструменту формуватимебільш високий об'єм попиту на нього і навпаки.
В основіпропозиції емітентів лежать, як правило, потреби в забезпеченні розвиткуреального виробництва (операційної діяльності) необхідними фінансовими (інвестиційними)ресурсами, об'єм яких не може бути сформований за рахунок внутрішніх джерел. Прицьому емісія цінних паперів є для господарюючих суб'єктів (або держави) лишеоднією з альтернативних форм залучення фінансових ресурсів за рахунок зовнішніхджерел. Якщо вартість залучення кредитних ресурсів буде нижчою, ніж залученнязасобів на ринку цінних паперів, їх емісія може не відбутися (за інших рівнихумов).
Таким чином, цінапопиту і ціна пропозиції на ринку цінних паперів визначається різнимиекономічними інтересами інвесторів і емітентів, а відповідно і різнимиспецифічними чинниками, що враховують умови формування цих інтересів. Реальнийпроцес здійснення операцій на ринку цінних паперів, а відповідно і процесреального ціноутворення, відбувається тільки в тому випадку, якщо економічніінтереси інвесторів і емітентів співпадають. При цьому певний вплив на процесціноутворення на цьому ринку надає і спекулятивний капітал.
З урахуваннямчинників, формуючих реальних попит і пропозиція цінних паперів, а такожспекулятивних ціноутворюючих чинників складаються конкретні ціни на окреміфондові інструменти на біржовому і позабіржовому ринках.
3. Особливостімеханізму ціноутворення на валютному ринку полягають в тому, що ціною основногооб'єкту продажу на ньому виступає валютний курс (за умови покупки-продажуіноземної валюти за національну) або крос-курс (за умови покупки-продажу однієїіноземної валюти за іншу іноземну валюту).
Валютний курс єціною грошової одиниці будь-якої країни, вираженою в грошовій одиниці даноїдержави на певну дату. Звичайно він показує, скільки одиниць національноївалюти потрібне для покупки однієї одиниці іноземної валюти. Валютний курспредставлений, як правило, двома показниками — ціною покупки і ціною продажувалюти. Різниця між цими двома курсами формує маржу (премію) валютних ділерівабо операторів, що здійснюють обмін валют.
Крос-курсхарактеризує співвідношення між двома валютами, витікаюче з їх курсів повідношенню до третьої валюти.
Якщо рівеньвалютного курсу, виражений в національній валюті, до певної міри залежить відоб'єму попиту і пропозиції іноземної валюти на національному валютному ринку,то на крос-курс іноземних валют ці показники впливу не надають.
Котирування валютздійснюється на валютних біржах шляхом встановлення валютних (в національниходиницях) і крос-курсів, а також шляхом процедури «фіксингу» наконкретних торгах на основі зіставлення об'єму попиту і пропозиції по окремихвидах валют.
4. Особливостімеханізму ціноутворення на ринку страховки полягають в тому, що попит на окремівиди послуг страховок формують страхувальники, а пропозиція — страхувальщики. Прицьому ціною послуг страховок з окремих видів продуктів страховок виступаєсумарна «премія (внесок страховки) страховки», яку страхувальщиквиплачує страхувальнику за прийнятий на себе ризик.
Формування цінпропозиції на окремі послуги (продукти страховок) страховок здійснюється шляхомактуарних розрахунків. Методи здійснення актуарних розрахунків диференціюютьсязалежно від виду страхування, широти інформаційної бази, що використовується, іінших умов. Результати актуарних розрахунків ціни послуг страховок одержуютьсвоє віддзеркалення в системі тарифних ставок, пропонованих страхувальником поокремих видах послуг страховок (продуктів страховок).
5. Особливостімеханізму ціноутворення на ринку золота (і інших дорогоцінних металів) полягаютьв тому, що характер ціноутворення на ньому найбільшою мірою відображаєспецифіку механізму формування і котирування цін на товарному ринку.
Знання механізмуціноутворення на окремих видах фінансових ринків дозволяє підприємству більшефективно здійснювати операції по залученню фінансових ресурсів із зовнішніхджерел, формуванню портфеля фінансових інвестицій, страхуванню фінансовихризиків і іншим аспектам фінансової діяльності.
Висновки
Кожна країна маєсвою унікальну модель фінансової системи. Україна, як і більшість країнЦентрально-Східної Європи, пішла шляхом створення банківсько-орієнтованоїмоделі структурної організації фінансової системи, за основу якої взятонімецьку модель універсального фінансування комерційними банками. Проте деякіелементи формувалися на основі ринково орієнтованої (англосаксонської) моделі,наприклад, система державного моніторингу учасників ринку цінних паперівстворювалася за американським типом, а інфраструктурні інститути — за принципами, які близькі до директив Європейського співтовариства.
Фінансовий ринокУкраїни виник у 90-ті роки, і останнім часом потужно розвивається. Аленедосконалість інфраструктури ринку цінних паперів і нестабільна макроекономічнаситуація призводять до певного відриву фондових процесів від реалій економіки. Зацих обставин ефективна практика корпоративного управлінняє головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси,необхідні для довгострокового інвестування і економічного зростання. Томуактуальним є дослідження проблем і перспектив розвитку фінансового ринкуУкраїни.
1. Основнимипроблемами фінансового ринку України є недостатній розвиток вторинного ринкуцінних паперів, стан корпоративного управління в акціонерних товариствах танедосконала операційна інфраструктура. В основу розвитку фінансового ринкуУкраїни слід покласти підвищення прозорості діяльності емітентів цінних паперівта їх рейтингову оцінку. Основні засади розкриття інформації, яка є дієвим інструментомвпливу на акціонерне товариство та захисту прав інвесторів, здійснюються через:безоплатність розміщення емітентом інформації в загальнодоступній базі Комісіїз використанням технологій Інтернету; впровадження в звітності стандартіврозкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів; поступовевпровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності.
2. Кількісніпоказники розвитку фінансового ринку України демонструють сталу тенденцію дозростання, якісні параметри характеризуються зміною структури зареєстрованихвипусків цінних паперів, зростанням ролі облігацій і похідних фінансовихінструментів, що означає виникнення процесу трансформації ринку пайових паперіву ринок боргових. Розвиток практики рейтингування рівня корпоративногоуправління сприятиме підвищенню капіталізації акцій емітента, ефективномурозвитку публічного організованого ринку цінних паперів; формуванню більшчіткої стратегії розподілу прибутку і дивідендної політики підприємств.
3. Перспективирозвитку фінансового ринку України слід пов'язувати із розвитком ринку похіднихфінансових інструментів; інструментів сек'юритизації фінансових активів таринку іпотечних цінних паперів. Для стимулювання розвитку ринку похіднихфінансових інструментів на законодавчому рівні мають бути врегульовані питаннящодо однозначного визначення цих інструментів та базових активів; визначенняправ і обов'язків сторін в угодах з похідними фінансовими інструментами; створеннямеханізмів захисту інтересів учасників ринку; визначення вимог до учасниківринку похідних, управління ризиками операцій з похідними, обліку цихінструментів тощо.
4. Формуваннясистеми рейтингування в Україні повинно здійснюватися виключно на ринковихзасадах. Недоцільним в умовах нерозвинутості та монополізації ринку рейтинговихпослуг є запровадження обов'язкового рейтингування регіонів, галузей тасуб'єктів підприємницької діяльності, а також фондових інструментів. Державнерегулювання діяльності з рейтингування має здійснюватися тільки стосовновиробників послуг даного виду та не мати відношення до об'єктів рейтингування (замовниківрейтингу) і споживачів рейтингів (інвесторів та клієнтів) і зводитися довизначення критеріїв, яким мають відповідати структури, що прагнуть займатисярейтинговою діяльністю, насамперед з точки зору їх технічної спроможності такваліфікації персоналу.
5. Можливимиформами інтеграції діяльності фінансових посередників є: агентські відносини,кооперація, фінансовий супермаркет. Сучасному стану розвитку фінансового ринкуУкраїни більшою мірою відповідає їх співпраця на базі укладених агентських угод.У подальшому слід очікувати розвиток кооперативних форм інтеграції, наданняуніверсальних фінансових послуг та цілковито інтегрованих продуктів. Найбільшвдалою організаційно-правовою формою, яка дозволяє банкам можливість зливатисяз іншими фінансовими установами, є фінансова холдингова група.
6. Інтеграціяфінансових посередників дозволяє досягти синергетичного ефекту і додатковоївигоди від об'єднання ресурсів компаній, що проявляється у таких позитивнихперевагах: збільшення доходів за рахунок розширення спеціалізації, поліпшеннямаркетингу та посилення позиції на ринку; зменшення витрат та економії навзаємодоповнюючих ресурсах; оптимізація оподаткування; зниження вартостікапіталу. Вона може спонукати до створення об'єднаного наглядового органу,оскільки фрагментарний нагляд за діяльністю фінансової групи, яка займаєтьсявсіма зазначеними видами бізнесу, є неефективним.
Список використаних джерел
1. Звіт Державноїкомісії з цінних паперів і фондового ринку України за 2006 р. // www.ssmsc.gov.ua/4/2006/part2. Pdf
2. Алексеев М.Ю., Миркин Я.М. Технология операций с ценными бумагами. — М.: Перспектива,1992. — 324с.
3. Белых Л.П. Основыфинансового рынка: Учеб. пособ. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. — 231 с.
4. Бланк И.А. Основыфинансового менеджмента. Т.2. — К.: Ника-Центр, 1999. — 512 с.
5. Буряк П.Ю., Татарин Н.Б. Корпоративне управління: особливості розвитку в Україні// Фінанси України. — 2006. — №6. — С.78-81.
6. Гапчич Д.М. Становленнярейтингової інфраструктури фондового ринку України // Фінанси України. — 2005.- №1. — С.77-82.
7.Голъцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции сценными бумагами. — К.: РИА «Текст», Ділова Україна,1992. — 416с.
8. Гриценко Р. Тенденціїбанківського бізнесу: злиття банків, страхових компаній та пенсійних фондів // ВісникНаціонального банку України. — 2004. — №2. — С.15-17.
9. Дефоссе Г. Фондоваябиржа и биржевые операции. — М., 1995. — 422с.
10. Жуков Е.Ф. Ценныебумаги и фондовые рынки. — М.: Банки и биржи, 1995 — 624с.
11. Клапків М.С. Страхуванняфінансових ризиків: моногр. / М.С. Клапків — Тернопіль: Економічна думка,Карт-бланш, 2002. — 570c.
12. Король В.А. Проблеми управління фінансами відкритих акціонерних товариств // Фінанси України. — 2007. — №2. — С.82-86.
13. Кузнецова Н.С, Назарчук I.Р. Ринок цінних паперів вУкраїні і правові основи його формування та функціонування. — К.: ЮРІНКОМ, 1998- 528с.
14. Леонов Д.А., СмаглюкЄ.М. Перспективні напрями розвитку інформаційної інфраструктури ринку акцій вУкраїні // Фінанси України. — 2007. — №2. — С.35-41.
15. Лилик О. Bancassurance та перспективи його розвитку вУкраїні // Вісник НБУ. — 2007. — №2. — С.32-37.
16. Маслова С.О., ОпаловО.А. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — К., Каравела, 2004 — 344с.
17. Мельник В.А.Ринок цінних паперів: Довідник керівника підприємства. — К.:А.Л.Д., ВІРА-Р, 1998. — 560 с.
18. Миркин Я.М.Формирование рынка ценных бумаг: денежно-кредитные аспекты // Деньги и кредит. — 1992. — № 2
19. Мозговий О.М. Фондовийринок: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 320 с.
20. Охріменко О.А.Ринок корпоративних облігацій України: тенденції та суперечності // Фінанси України. — 2005. — №12
21. Павлова Л.Н.Профессиональная деятельность на рынке ценных бумаг: Практ. пособ. — М.: ЗАО«Бухгалтерский бюллетень», 1997. — 192 с.
22. ПервозванскийА.А. Финансовый рынок: расчет и риск. — М., 1994. — 216 с.
23. Співак Л.,Каракулова І. Функціонування та взаємодіябанків і небанківських фінансових інститутів в Україні// Вісник НБУ. — 2006. — №7. — С.46-48.
24. Фінансовий ринок: Навч.посіб. / В.М. Шелудько. — К.: Знання, 2002.- 536 с.
25. Фурман В. Перспективи створення альянсів страхових компаній і банків в Україні// Вісник Національного банку України. — 2005.- №4. — С. 20-21.
26. Черкасова С.В. Інвестиційнадіяльність комерційних банків на ринку цінних паперів // Фінанси України. — 2003.- №10. — С.130-134.