ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФАКТОРИНГУ
1.1 Сутністьфакторингових операцій
1.2 Механізм проведенняоперацій факторингу
1.3 Оподаткуванняфакторингових операцій
1.4 Переваги і недоліки факторинговихоперацій
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗФАКТОРИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ
2.1 Аналіз динаміки іструктури факторингових операцій
2.2 Аналіз ризикованостіфакторингових операцій
2.3 Аналіз ефективностіфакторингових операцій
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИРОЗВИТКУ ПРОВЕДЕННЯ ФАКТОРИНГОВИХ ОПРЕАЦІЙ
3.1 Перспективиздійснення факторингових операцій в Україні
3.2 Проблеми розвиткуфакторингу в Україні
ВИСНОВОК
Література
ВСТУП
Факторинг є одним ізнайперспективніших видів банківських послуг. Це ризикований, алевисокоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна зформ інтегрування банківських операцій, що найбільше пристосована до сучаснихпроцесів розвитку економіки. Проте, незважаючи на те, що факторингові операціїє основним інструментом управління дебіторською заборгованістю, обмеженістьйого використання обумовлена їх високою ризикованістю. Зрозуміло, що це стримуєбанки використовувати цей перспективний напрямок отримання додаткових доходів.Тому розроблення методики аналізу факторингових операцій, яка всебічнодопомагає зважити їх позитивні та негативні сторони, є, безумовно, актуальним інеобхідним завданням.
Відповіднодо норм ЦК України договір факторингу – це відступлення права грошової вимоги,де одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти врозпорядження іншої сторони (клієнта) за плату, а клієнт зобов’язуєтьсявідступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов’язання фінансового агента можуть включати ведення дляклієнта бухгалтерського обліку, а також надання клієнту інших фінансовихпослуг, пов’язаних із грошовими вимогами, які є предметом уступки. Фінансовимиагентами можуть виступати банки, а також інші кредитні організації, які маютьліцензію на здійснення такого виду діяльності.
Нині переважна більшість вітчизняних підприємств виявиласянеспроможною ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка завдаєекономічної шкоди підприємству-кредитору — гроші втрачають свою купівельнуспроможність внаслідок інфляції, зростають збитки від втрачених можливостей,підприємство виплачує банку відсоток за кредит, пов'язаний із нестачею власнихоборотних коштів. Як правило, українські підприємства мало використовуютьзагальноприйняті у світовій практиці методи управління дебіторськоюзаборгованістю. Управління дебіторською заборгованістю зводиться лише до їїобліку, що призводить до втрати фінансових ресурсів підприємства і зменшує ефективністьуправління ними.
Огляд економічної літератури свідчить про необхідність приділитибільшу увагу факторингу як найефективнішій формі рефінансування в управліннідебіторською заборгованістю підприємств. Проблемі факторингу присвячено низкунаукових праць. Серед вітчизняних вчених економістів, які займалися проблемоюуправління дебіторською заборгованістю за допомогою факторингу, слід виділититаких авторів як Т. Е. Белялов, Ю. С. Скакальський, Ю. М. Лисенко. Значнийвклад у розвиток факторингу внесли такі сучасні економісти: Л. Ю. Бєлоусов, Б.З. Гвоздєв, Л. В. Руденко. У їх дослідженнях розкрито теоретичні та практичніаспекти розвитку факторингу в Україні.
Не розроблено достатньою мірою інструмент факторингу в Українічерез неоднозначність розуміння самої суті факторингу та відсутності єдиноїзаконодавчої бази щодо регулювання факторингових операцій, які здійснюютьукраїнські банки та факторингові компанії.
Нині факторинг — поширена міжнародна посередницька послугакомерційних банків. У 60-х роках ХХ ст. факторингові операції почали поступововитісняти комерційний кредит на основі векселів. Особливо швидко факторингрозвивався у 80-х роках, коли за 10 років оборот за ним зріс в Італії в 74рази, в Іспанії — в 14, Великобританії та Франції — в 7,5 рази. В Україніфакторинг уперше був затверджений у новому Цивільному кодексі.
Право банків на цей вид діяльності (придбання права вимоги відтретіх осіб виконувати зобов'язання в грошовій формі) зафіксовано в Законі «Пробанки і банківську діяльність в Україні». Використання факторингу на практиціще у 1988 р. розпочав Промбудбанк СРСР. Як експеримент він створив факторинговівідділи і почав проводити операції. Згодом до нього приєднались інші комерційнібанки.
Нині факторинг завойовує щоразу стійкі тривалі позиції навітчизняному грошовому ринку. Але далеко не всі українські підприємствавикористовують в управлінні вже існуючою дебіторською заборгованістю факторинг.Це пов'язано насамперед із тим, що в Україні дуже поширена передоплата за товарі слабо розвинений комерційний кредит, як високо ризиковий. До того ж,факторинг у сучасному варіанті тільки-но починає з'являтися на вітчизняномуринку і можливості цього фінансового інструменту поки недостатньо оцінено.
РОЗДІЛ 1
1.1 Сутність факторингових операцій
Термін «факторинг» походить від англійського «посередник, агент».В основі факторингових операцій лежить купівля банком розрахункових документівпостачальника на відвантажену продукцію і передання постачальником банку прававимоги боргу платника зобов’язань за продукцію. Іншими словами, факторинг єрізновидом посередницької діяльності, за допомогою якої посередник(факторинговий відділ банку) за певну плату одержує від підприємства правостягнути і зарахувати на його рахунок належні йому від покупців суми грошей(право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередниккредитує оборотний капітал клієнта і бере на себе його кредитний і валютнийризики. Класичний факторинг передбачає наявність комерційного кредиту, щонадається в товарному вигляді продавцями покупцям у вигляді відстроченняплатежу за продані товари, які оформляються відкритим рахунком.
В операції факторингу звичайно беруть участь три особи: фактор-банк — покупець вимоги,початковий кредитор (клієнт) і боржник, що одержав від клієнта товари звідстроченням платежу.
/>
Рис. 1.1. Схема факторингових операцій банку
Операція факторингу полягає в тому, що факторинговий відділ банкукупує боргові вимоги (рахунки-фактури) клієнта на умовах негайної оплати70—90 % вартості відфактурованих поставок і сплати іншої частини за відрахуваннямпроцента за кредит та комісійних платежів, у строго обумовлені термінинезалежно від надходження виторгу від дебіторів. 10—30 %, що лишились,банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргубанк повертає утриману суму клієнтові. Утримані банком 10—30 % від сумиборгу є також заходом стимулювання клієнта до належного виконання обов’язківщодо поставки. Якщо боржник не оплачує в термін рахунку факторингу, то виплатизамість цього здійснює факторинговий відділ.
Головною метою факторингових операцій є:
· забезпечити постачальникові своєчасну оплату відвантаженихтоварів;
· управління платіжною дисципліною позичальника;
· підвищення ефективності розрахунків між клієнтами;
· ліквідація виникнення дебіторської заборгованості у позичальника.
Факторингові операції банків класифікуються як:
· внутрішні, якщо постачальник ійого клієнт, тобто сторони за договором купівлі-продажу, а також факторинговакомпанія перебувають в одній і тій самій країні;
· міжнародні, якщо суб’єкти факторинговоїоперації перебувають у різних країнах.
Відкритий факторинг(конвенційний) — це формафакторингової послуги, за якої боржник сповіщений про те, що постачальникпереуступає рахунок-фактуру факторинговій компанії.
Закритий, абоконфіденційний, факторинг служитьприхованим джерелом засобів для кредитування продажу постачальником товарів,тому що ніхто з контрагентів клієнта не інформований про переуступленнярахунків-фактур факторинговій компанії. У даному випадку платник ведерозрахунки із самим постачальником, який після одержання платежу повиненперерахувати відповідну частину факторинговій компанії для погашення кредиту.
Факторинг з правом регресу, тобто правомоберненої вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, або без права регресу. Ці умови пов’язані зризиками, що виникають у разі відмови платника від виконання своїх зобов’язань,тобто кредитними ризиками. Укладаючи угоду з правом регресу, постачальникпродовжує нести визначений кредитний ризик за борговими вимогами, проданими нимфакторинговій компанії. Остання може скористатися правом регресу і за бажанняпродати постачальникові будь-яку неоплачену боргову вимогу у випадку відмовиклієнта від платежу (його неплатоспроможності). Дана умова передбачається, якщопостачальники впевнені, що в них не можуть з’явитися сумнівні зобов’язання, абочерез те, що вони не враховують недостатню кредитоспроможність своїх клієнтів.І в першому, і в другому випадку постачальник не вважає потрібним оплачуватипослуги щодо страхування кредитного ризику, проте гарантований дляпостачальника і своєчасний приплив коштів може забезпечуватись тільки у разіукладення угоди без права регресу.
Виділяють також факторингові операції з умовою кредитування постачальника у формі оплати вимог до визначеноїдати абопопередньої оплати. Упершому випадку клієнт факторингової компанії, відвантаживши продукцію,пред’являє рахунок своєму покупцеві за посередництвом компанії, завданняякої — одержати на користь клієнта платіж у терміни відповідно догосподарського договору (звичайно від 30 до 120 днів). Сума переданих борговихвимог (за мінусом витрат) перераховується постачальникові на певну дату абопісля закінчення визначеного часу.
У випадку попередньої оплати факторингова компанія купуєрахунок-фактуру в клієнта на умовах негайної оплати 80—90 % вартостівідвантаження, тобто авансує оборотний капітал свого клієнта (дисконтуваннярахунків-фактур). Резервні 10—20 % вартості відвантаження клієнтові невиплачуються, а бронюються на окремому рахунку на випадок претензій на його адресувід покупця щодо якості продукції, її ціни тощо. Одержання такої послугинайбільш повно відповідає потребам функціонуючих підприємств, оскільки дає їмзмогу за допомогою факторингу перетворити продаж із відстроченням платежу впродаж із негайною оплатою й у такий спосіб прискорити оборот свого капіталу.
За способом обліку рахунків-фактур факторинговихоперацій, коли можуть бути партії товарів, на які проводиться відкритийоблік рахунків-фактур, і платники переказують фактору всі платежі, призначеніпостачальникові, і агентського типу, коли дисконтуються продажі окремимпокупцям, а кредит забезпечується факторинговою компанією з відкриттямспеціальних рахунків під конкретні операції.
За видом обслуговування операцій факторинг можебути простим і вексельним, коли розрахунок з постачальником проводитьсявекселем, а факторингова компанія здійснює облік цих векселів.
Факторинг відносять до нетрадиційних для вітчизняної практикиоперацій, їх частка в загальній сумі активів банку незначна, що спричиненовідсутністю економічних умов для їх розвитку. Основними факторами розвиткуфакторингових операцій є зростання обсягів виробництва, зміцнення загальноїплатоспроможності контрагентів ринкових відносин, зниження темпів інфляції,удосконалення ресурсної бази.
Слід зауважити, що факторингові операції не здійснюються:
· за борговими зобов’язаннями приватних осіб;
· за вимогами, що виставляються бюджетним організаціям;
· за зобов’язаннями підприємств та організацій, що визнанінеплатоспроможними;
· за зобов’язаннями філій та структурних підрозділів підприємств таорганізацій.
Головною метою аналізуфакторингових операцій є визначення невикористаних резервів зпідвищення рівня їх ефективності.
Крім того, в процесі аналізу факторингових операцій необхідновизначити:
· рівень купівлі дебіторської заборгованості;
· значимість факторингу в діяльності банку;
· дохідність і прибутковість факторингових операцій;
· доцільність проведення факторингових операцій.
Джерелами даних для аналізу факторинговихоперацій є:
· Файл 02 — дані про обороти та залишки на балансових рахунках врозрізі кодів валют та груп країн;
· ф. № 1Д-КБ «Баланс комерційного банку» (щоденна);
· ф. № 1-КБ «Баланс комерційного банку» (місячна);
· ф. № 10-КБ «Оборотно-сальдовий баланс комерційного банку»;
· ф. № 11 «Балансовий звіт комерційного банку»;
· аналітичні дані за рахунками 203-ї групи: 2030, 2037, 2038, 2039,6023, 9800.
1.2 Механізм проведення операцій факторингу
Процесорганізації факторингового обслуговування в кожному конкретному випадку маєсвої специфічні особливості, які залежать від безлічі факторів, які йвизначають вид факторингу. Проте якщо роздивлятися типовий механізмфакторингової операції, його можна звести до наступного.
Вздійсненні факторингової угоди приймають участь три сторони:
1. Фактор- посередник, в якості якого може виступати комерційний банк або спеціалізованафакторингова компанія.
2.Постачальник.
3.Покупець.
Факторинговеобслуговування відбувається в наступній послідовності:
1.Договір купівлі — продажу;
2.Поставка товару;
3.Договір факторингу;
4.Факторингові платежі;
5.Оплата за поставлений товар;
6.Комісійна нагорода.
Схемапроведення операції
Схеманадання засобів
Постачальникотримує певну суму безпосередньо від факторингової фірми, яка її обслуговує, вмомент відгрузки товару покупцеві. До оплати її покупцем і лише частину сумивиплачується в ході певного обумовленого в договорі строку. Неповна оплатарахунків в момент їх придбання служить для факторингової фірми гарантією відможливих збитків в зв'язку з будь-якими обставинами.
Такожбанк — фактор в рамках здійснення факторингових операцій крім надання кредитуздійснює повне факторингове обслуговування — бухгалтерське, інформаційне,збутове, страхове, юридичне, яке включає обробку рахунків клієнта. Контроль завиконанням строків платежів, фінансові консультації, захист інтересів клієнтапри неплатоспроможності його боржників, що є відмінною рисою даного видуоперацій.
Фінансовівідносини в рамках факторингу закріплюються договором факторингу, в якомувизначаються конкретний вид фінансування, що відображає інтереси сторін врамках діючого законодавства.
Так,за класифікацією даної операції за різноманітним підставами розрізняютьдекілька видів факторингу.
Внутрішнійфакторинг характеризується тим, що постачальник, покупець, а також факторинговакомпанія знаходяться в одній країні.
Міжнароднийфакторинг передбачає, що сторони знаходяться в різних державах.
Відкритий(конвенційний) факторинг найбільш розповсюджений і передбачає сповіщенняпокупця про укладення факторингових договорів на вимогах постачальника до них.Одним із способів передачі такої інформації є наказ постачальника на рахункахпро передачу вимог факторингової компанії (банку).
Призакритому (конфіденційному) факторингу ніхто із контрагентів постачальника несповіщений про угоду з факторинговою компанією (банком). Причому вартістьзакритих операцій факторингу звичайно вище, ніж відкритих.
Такожрозрізняють схеми взаєморозрахунків при відкритому та потайному видахфакторингу.
Так,при відкритому факторингу схема взаєморозрахунків наступна:
1.Постачальник відвантажує товар (виконує роботу).
2.Постачальник укладає із фактором договір факторингу (здійснюється уступка прававимог).
3.Фактор перераховує постачальнику суму грошового обов'язку за відрахуванням винагородженнябанку (дисконту).
4.Через певний час покупець перераховує грошові кошти фактору.
Призакритому факторингу схема взаєморозрахунків виглядає так:
1.Постачальник відвантажує товар (виконує роботу).
2.Постачальник укладає із фактором договір факторингу (але не здійснюєтьсяуступка права вимог банку — фактору).
3.Фактор перераховує постачальнику суму грошового обов'язку за відрахуваннямдисконту.
4.Через певний час покупець перераховує грошові кошти постачальнику.
5.Постачальник перераховує фактору грошові кошти, отримані від покупця.
Угодапро повне обслуговування (відкритому факторингу без права регресу — «old-line factoring») полягає звичайно при постійних і достатньотривалих контактах між учасниками і при відповідності показників діяльностіпостачальника ряду вимог.
Повнеобслуговування включає:
Шповний захист від появи сумнівних боргів і забезпечення гарантованої притокигрошових коштів;
Шуправління кредитом;
Шоблік продажів;
Шкредитування у формі попередньої оплати, за бажанням постачальника, або оплатусуми перезданих боргових вимог (за мінусом витрат) до певної дати.
Дробовийфакторинг (split factoring), що використовується звичайно більш крупними,диверсифікованими фірмами. В цьому випадку фірма переуступає всі свої борговівимоги не однієї, а декільком факторинговим компаніям. Метою подібного прийомуможе бути як мінімізація ризику неправильного вибору факторингової компанії,так і більш вузька спеціалізація окремих факторингових компаній на тих абоінших напрямах діяльності постачальника. Дроблення здійснюється звичайно погеографічних районах, по групах товарів і т.д. Останнім часом подібна практиказустрічається досить рідко.
Розвиткомфакторингової угоди про повне обслуговування можна рахувати агентську угоду,або угоду про оптовий (bulk, wholesale factoring). Прибуткове підприємство зсолідною історією може виробити власну ефективну систему обліку і управліннякредитом, і послуги факторингової компанії в цій частині йому можуть не бутипотрібні або невигідні. Проте якщо воно потребує захисту від кредитних ризиків,то між ним і факторською компанією може бути укладено агентську угоду, абоугоду про оптовий факторинг, відповідно до якого компанія придбаватименеоплачені боргові вимоги, а постачальник виступатиме як агент по їх інкасуванню.
Перевагаподібної угоди в тому, що знижуються витрати факторингової компанії за оцінкоюкредитоспроможності клієнта і відповідно зменшується платня, стягувана зпостачальника. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робитьбезпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати платіждо певної дати.
Агентськийфакторинг. Суб'єкти і їх функції:
·Банк-партнер — надає пасиви під проведення факторингових операцій, а такожздійснює бухгалтерський супровід операції.
·Агент — спочатку розробляє схему проведення операцій, вносить корективи. Наетапі взаємодії Агентові ставиться перевірка ділової репутації клієнта, йогодебіторів, аналіз фінансово-господарської діяльності клієнта, юридичний аналіздоговорів постачання, перевірка товарності поставок, здійснення поточногоадміністрування заборгованості.
·Клієнт — юридична особа, що здійснює постачання ліквідного товару дебіторам наумовах відстрочки платежу від 4 до 90 днів.
·Покупець — юридичне/фізична особа (дебітор Клієнта), що купує товар на умовахвідстрочки платежу від 4 до 90 днів.
1.3 Оподаткування операцій факторингу
Згіднозакону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають правоздійснювати придбання права вимоги на виконання зобов'язань в грошовій формі запоставлені товари або надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання такихвимог і прийом платежів (факторинг).
ЗакономУкраїни «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансовихпослуг» операція факторингу віднесена до фінансових послуг.
ЗакономУкраїни «Про податок на додану вартість» факторинг визначається якоперація по переуступці першим кредитором прав вимоги боргу третьої особидругому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такогоборгу першому кредитору (п.1.10). Таким чином, факторинг є спеціальноюфінансовою послугою, яка включає ознаки поступки вимоги. Поступка вимогикредитором іншій особі регулюється ст.197-200 Цивільного кодексу України.
Застаттею 197 Цивільного кодексу України поступка вимоги кредитором іншій особіпередбачає перехід до набувальника вимоги прав, які забезпечують виконаннязобов'язання.
ВідповідноЗакону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктомоподаткування факторингові операції, якщо об'єктом боргу є валютні цінності,цінні папери, зокрема компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційнісертифікати, житлові чеки, земельні бони і деривати (п.3.2.5.).
ВідповідноДекрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання івалютного контролю» до валютних цінностей належить валюта України,платіжні документи і цінні папери, визначені у валюті України, іноземна валюта,платіжні документи і цінні папери, визначені в іноземній валюті.
Такимчином, аналіз норм чинного законодавства дає можливість вважати, що приздійсненні факторингової операції відбувається придбання банком чинником праввимоги на виконання зобов'язань в грошовій формі за поставлені товари абонадані послуги і об'єктом боргу при цьому є валютні цінності, а саме валютаУкраїни. Виходячи з викладеного, вважаємо, що є підстави для застосування нормЗакону України «Про податок на додану вартість», відповідно якому неє об'єктом оподаткування факторингові операції, якщо об'єктом боргу є валютніцінності.
1.4 Переваги і недоліки факторингових операцій
Основні переваги факторингу для Постачальників:
· можливість збільшення кількості потенційних Покупців за рахунокнадання їм відстрочки платежу (товарного кредиту);
· Отримання додаткового прибутку за рахунок можливості збільшитиобсяг продажу, одержавши від фактора необхідні для цього оборотні кошти;
· Захист від упущеної вигоди від втрати Клієнтів за рахунокнеможливості за дефіциту оборотних коштів надавати покупцям конкурентнівідстрочки платежу і підтримувати достатній асортимент товарів на складі;
· можливість трансформації дебіторської заборгованості в грошовікошти та досягнення таким чином балансу грошових потоків, збільшення за рахунокцього ліквідності та рентабельності поставок;
· можливість здійснення гуртових закупівель значних партій товарівта відповідно підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявностіобігових коштів для миттєвого задоволення вимог Покупців;
· покращення ділового іміджу та платоспроможності через можливістьпроведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;
· укріплення ринкової позиції;
· знижує витрати на оплаті робочих місць і робочого часуспівробітників, відповідальних за: Контроль дебіторської заборгованості,Залучення фінансових ресурсів. При цьому вивільнені ресурси можна направити нарозвиток своєї дилерської мережі;
· Зниження собівартості продукції за рахунок можливості закуплятитовар у своїх постачальників за нижчими цінами. Крім того, він одержує гарантіюзахисту від штрафних санкцій з боку кредиторів при невчасних розрахунках зними, викликаних касовим розривом;
· Важливо пам'ятати, що повернути потенційного Клієнта, що пішовсьогодні до конкурента, завтра може бути неможливо.
Основні переваги факторингу для Покупців:
· можливість проведення розрахунків з постачальниками звідстрочкою платежу після реалізації товару (робіт, послуг) кінцевомуспоживачу;
· можливість користування товарним кредитом, а у зв'язку з цимвідсутність необхідності користування банківськими кредитами;
· можливість збільшення обсягів закупок з відстрочкою платежу.
Основні переваги факторингу для Банку (фактора):
· посилення ділових стосунків з клієнтами в результатізапропонування їм додаткової конкурентоспроможної послуги;
· додаткова можливість збільшення клієнтської бази, в результатізалучення на обслуговування платоспроможних Покупців (Дебіторів) Постачальника;
· збільшення ресурсної бази Банку, в результаті збільшення уПостачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки, зарахунок зростання у них обсягів поставок;
· диверсифікація кредитного ризику між Покупцями (Дебіторами);
· можливість отримання Банком додаткових джерел доходів.
Ризики, що притаманні факторингу:
1. Вірогідне зниження платоспроможності дебіторів;
2. Наявність підвищених кредитних ризиків при умові незначноїкількості Дебіторів, значна сума заборгованості за одним із Дебіторів;
3. Відсутність грошових потоків у Клієнта по поточному рахунку вБанку, що унеможливлює у разі регресу списання коштів з поточного рахункуКлієнта в погашення простроченої заборгованості за факторинговими операціями.
Ризики, що притаманні банку:
ь Кредитні ризики (ризики несплати покупцями ваших поставок!);
ь Ліквідні ризики (ризики невчасної оплати поставок покупцями);
ь Процентні ризики (ризик різкої зміни ринкової вартостіресурсів);
ь Валютні ризики (ризики зміни валютного курсу в періодвідстрочення платежу по поставці);
На відміну від банківського кредитування при факторинговомуобслуговуванні, одержуючи фінансування своїх продажів, постачальник не несетакі витрати:
1) Відсотки за користування кредитом;
2) Витрати по оформленню кредиту, включаючи реєстрацію істрахування застави, оплату робочого часу співробітників на оформлення іпідготовку документів для кредитного відділу і т. ін., комісії за наданнякредиту;
3) Витрати на екстрену мобілізацію грошових коштів при настаннітерміну погашення кредиту або виплати відсотків, включаючи упущену вигоду,пов'язану з висновком цих засобів з обороту;
4) У зв'язку з тим, що кредит береться на фіксований термін (якправило, перевищуючий термін товарного кредиту), а факторингове обслуговуванняприпускає стягування плати лише за термін товарного кредиту, фактична плата закредит буде вищою, ніж при факторинговому обслуговуванні;
Факторинг є різновидом торгово-комісійної операції, та міститьелементи традиційного короткострокового кредитування і вексельногокредитування, проте відрізняється від них. Так, вексельна форма кредитування увідмінності від факторингу не дає гарантії в своєчасній оплаті, а примусовевиконання вексельних обов'язків потребує додаткових видатків. У випадку із традиційнимкредитуванням увесь ризик неплатежу, а відповідно й повернення кредиту лягає напостачальника.
Отже переваги факторингу є суттєвими, так як використанняфакторингу позитивно впливає на фінансовий стан підприємства, дозволяєпідвищити ліквідність дебіторської заборгованості, ліквідувати касові розривита збільшити оборотний капітал, застрахувати ризики пов’язані з наданнямвідстрочення платежу покупцям, розширити свою частку на ринку. Основним женедоліком факторингу є висока вартість цієї послуги.
РОЗДІЛ 2
2.1 Аналіз динаміки і структури факторингових операцій
Аналіз факторингових операцій починається з визначення їх місця тазначення в загальному обсязі активних операцій банку. Ці операції відносять довисокодохідних, а відповідно до високо ризикованих: ставки за ними на 2—3відсоткові пункти вищі, ніж за кредитами, які надаються позичальникам заналогічним фінансовим станом. Тому їх розвиток за сприятливого економічногостану в країні є позитивним фактором підвищення ефективності діяльності банку.Для оцінки загальної тенденції розвитку цих операцій аналіз проводиться затривалий проміжок часу.
Значення факторингових операцій у діяльності комерційного банкувизначається за допомогою таких показників:
· питома вага факторингових операцій у загальній сумі активнихоперацій комерційного банку;
· розмір факторингових операцій на 1 грн. капіталу;
· розмір факторингових операцій на 1 грн. статутного капіталу;
· рівень купівлі дебіторської заборгованості.
Для аналізу факторингової активності розраховується показник питомої ваги факторингу затакою формулою:
/>.
Розмір факторингових операцій на 1 грн. капіталу та 1 грн.статутного капіталу розраховується діленням залишків за рахунками 2030, 2037,2038, 2039 на суму балансового капіталу (капіталу-брутто) за рахунками 5-гокласу або на суму статутного капіталу на початок або кінець періоду.
Для визначення рівня купівлі дебіторської заборгованості необхідносуму, що перерахована фактор-банком постачальникам за торговельно-комерційнимиопераціями, поділити на суми, первісно пред’явлені платниками, і помножити на100 %.
Розглянемо приклад аналізу масштабів факторингової діяльностібанку на цифровому прикладі (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
АНАЛІЗ МАСШТАБІВ ФАКТОРИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІБАНКУПоказники На 1.01.07 р. На 1.01.08 р. Відхилення абсолютне відносне, % 1. Факторингові кредити, тис. грн. 8782 5557 –3225 –36,7 2. Активи банку, всього, тис. грн. 548 900 591 180 +42280 +7,7 3. Капітал банку, тис. грн. 98 400 106 790 +8390 +8,5 4. Статутний капітал банку, тис. грн. 30 500 30 500 5. Питома вага факторингових операцій в активах банку, % 1,6 0,94 –0,66 ? 6. Розмір факторингових операцій на 1 грн. капіталу, коп. 8,9 5,2 –3,7 ? 7. Розмір факторингових операцій на 1 грн. статутного капіталу 28,8 18,2 –10,6 ?
З даних табл. 2.1 видно, що факторингові операції посідають вактивах банку незначне місце, а їх рівень у динаміці знижується. Так, на1.01.2007 р. їх рівень в активах банку становив 1,6 %, а на 1.01.2008 р.він знизився до 0,94 %, тобто зменшився на 0,66 процентних пункти.Аналогічна тенденція спостерігалась і за іншими показниками: рівеньфакторингових операцій на 1 грн. капіталу в базисному періоді становив 8,9коп., а в звітному періоді — 5,2 коп. Ураховуючи, що розмір статутного капіталуне змінився, аналогічна тенденція спостерігалась і щодо цього показника. Рівеньфакторингових операцій на 1 грн. статутного капіталу в базисному періодістановив 28,8 коп., а в звітному знизився до 18,2 коп., тобто на 10,6 коп.Загальний висновок, який випливає з наведених розрахунків, — банк ставпроводити обережнішу політику щодо факторингових операцій. Причини цього можнавстановити з подальшого аналізу.
Після визначення місця, яке посідають факторингові операції вбанківських операціях, проводиться аналіз їх динаміки та руху.
Аналіз динаміки здійснюється за допомогою стандартних показників:
· абсолютний приріст факторингових кредитів;
· темп зростання факторингових операцій;
· темп приросту факторингових операцій.
Так, за аналізований період абсолютний приріст факторинговихкредитів становив 3225 тис. грн., тобто відбулося скорочення факторинговоїдіяльності банку на 36,7 %, і темп зростання дорівнював 63,3 %.Детальніше причини скорочення факторингової діяльності можна простежити наоснові аналізу дебетових та кредитових оборотів за аналітичними рахунками.
Аналіз руху факторингових кредитів починається з визначенняспіввідношення дебетових та кредитових оборотів за рахунками факторинговихкредитів, тобто визначається коефіцієнт співвідношення наданих та повернутихфакторингових кредитів.
Далі розраховуються такі коефіцієнти:
надання факторингових кредитів:
/>;
повернення кредитів:
/>.
Таблиця 2.2
АНАЛІЗ РУХУ ФАКТОРИНГОВИХ КРЕДИТІВПоказники Базисний період Звітний період Абсолютне відхилення 1. Факторингові кредити на початок періоду 8782 5557 –3225 2. Факторингові кредити надані, тис. грн. 2829 2544 –285 3. Суми, відшкодовані платниками, тис. грн. 6054 1920 –4134 4. Факторингові кредити на кінець періоду, тис. грн. 5557 6181 +623 5. Співвідношення дебетових та кредитових оборотів за факторингом 0,467 1,325 +0,858 6. Коефіцієнт надання факторингових кредитів 0,509 0,412 –0,097 7. Коефіцієнт повернення факторингових кредитів 0,689 0,346 –0,343
З даних табл. 2.2 видно, що банк скорочує обсяги факторинговихоперацій. Так, у базисному періоді коефіцієнт надання факторингових кредитівстановив 0,509, а в звітному періоді — 0,412, тобто зменшився на 0,097.Погіршився і стан повернення сум, вкладених у факторинг. Коефіцієнт поверненняу звітному періоді становив 0,346 проти 0,689 у базисному періоді, тобтознизився майже вдвічі. Це свідчить про високий ризик даних операцій, щопримусило банк зменшити їх обсяг.
Наступний етап аналізу — структурнийаналіз. Передусім необхідно визначити галузеву структурусуб’єктів факторингових операцій. Такий аналіз необхідний для диверсифікаціїризику. Зосередження цих операцій серед клієнтів однієї галузі підвищує ризикнеплатежів.
Крім галузевої структури, слід також розглянути операції загеографічними зонами та термінами. Аналіз структури факторингових операцій загеографічними зонами дає змогу визначити, наскільки банк використовуєрізноманітні ринки для розширення діяльності та приваблення клієнтів.Проводиться також аналіз динаміки факторингових операцій у часі та аналізякості цих операцій.
2.2 Аналіз ризикованості факторингових операцій
Якісний аналіз передбачає детальний розгляд кожного факторинговогодоговору, строків, сум, можливих ризиків тощо. Аналіз даної інформації даєзмогу зробити висновок про якість факторингового портфеля. Знаючи йогоструктуру за категоріями якості та визначаючи статистичним способом середнійвідсоток проблемних та безнадійних позик за кожною категорією, банк може вжитизаходів, які спрямовані на зниження втрат за факторинговими операціями. Цеможуть бути заходи щодо зниження кредитного ризику за кожною конкретноюпозицією та за позиками на рівні факторингового портфеля в цілому.
Факторингові операції відносять до високо ризикованих активнихоперацій. Тому особливу увагу треба звернути на своєчасність оплатирахунків-фактур покупцями продукції. За кожною операцією, що аналізується,треба розглянути структуру платежів, виділити частку прострочених та провестианаліз їх тривалості. Такий аналіз необхідний для оцінювання доцільності таефективності проведення цих операцій у майбутньому.
Факторинг можна вважати одним із видів гарантійних операцій банку,але від банківської гарантії він відрізняється тим, що вимагає негайногопогашення боргу покупця перед постачальником (інкасації), тоді як гарантіявиплачується банком лише в разі несплати покупцем заборгованості передпостачальником після закінчення терміну сплати.
Під час підготовки факторингу банк здійснює повний аналізекономічного та фінансового стану клієнта. Лише після цього приймається рішенняпро оплату рахунків-фактур.
Важливим етапом аналізу факторингових операцій є оцінювання їхризикованості. При цьому з’ясовується достатність створених банківськихрезервів, а також оцінюються методи управління активними операціями. Для цьогокласифікують активи банку з погляду ступеня ризику. Під кредитним ризикомрозуміють ризик невиконання позичальником умов кредитного договору, тобтонеповернення основної суми боргу та відсотків за ним у встановлені договоромтерміни (для факторингових кредитів також несплата комісійних). Зафакторингового кредитування справа ускладнюється тим, що боржник не завжди єклієнтом нашого банку і не так просто перевірити його кредитоспроможність.
На розміри кредитного ризику в нашій країні впливають як мікро-,так і макроекономічні фактори. В останні роки ступінь кредитного ризику дляукраїнських банків різко підвищився. Важливими макроекономічними факторами, яківплинули на рівень кредитних та інших ризиків банківської діяльності в Україні,є високий рівень економічного ризику як наслідок економічної, політичної тасоціальної кризи в країні; значення кредитних операцій як одного знайважливіших видів діяльності українських банків та основного джерела їхдоходу; проведення НБУ жорсткої політики фінансової стабілізації, яка базуєтьсяна монетарних принципах обмеження грошової маси та скорочення державнихвидатків, що призвело до спаду виробництва, взаємних неплатежів суб’єктівгосподарювання та, зрозуміло, до зростання неповернення банківських позик.
Особливостями формування резерву за факторинговими операціями єте, що враховується тільки строк погашення зобов’язання. За ступенем ризикуфакторингові операції відносять до трьох груп ризику:
· стандартні — заборгованість, за якою строк погашення (повернення),передбачений договором, ще не настав (коефіцієнт ризику 2 %);
· сумнівні — існує прострочена заборгованість за операціями терміномдо 90 днів (коефіцієнт ризику 50 %);
· безнадійні — термін простроченості заборгованості понад 90 днів(коефіцієнт ризику 100 %).
Для оцінювання якості портфеля факторингових кредитів з позиціїризику використовують такі коефіцієнти:
/>;
/>;
/>.
На базі наведених нижче даних розрахуємо якість портфеляфакторингових операцій.
Таблиця 2.3ПОРТФЕЛЬФАКТОРИНГОВИХ КРЕДИТІВ БАНКУ «А»Групи ризику факторингових кредитів 2007 р. 2008 р. Сума факторингових позик, тис. грн. Коефіцієнт ризику, % Сума факторингових кредитів, зважених на ризик Сума факторингових кредитів, тис. грн. Коефіцієнт ризику, % Сума факторингових кредитів, зважених на ризик 1. Стандартні 5320 2 106,4 2248 2 45,0 2. Сумнівні 2980 50 1490 2733 50 1366,5 3. Безнадійні 482 100 482 576 100 576 Усього 8782 ? 2078,4 5557 ? 1987,5
Розрахункові показники якості портфеля факторингових кредитівнаведено у табл. 2.4.
Таблиця 2.4АНАЛІЗЯКОСТІ ПОРТФЕЛЯ ФАКТОРИНГОВИХ КРЕДИТІВ З ПОГЛЯДУ РИЗИКУПоказники Базисний період Звітний період Відхилення 1. Коефіцієнт якості портфеля факторингових кредитів 0,237 0,358 +0,121 2. Питома вага безнадійних кредитів у загальній сумі факторингових кредитів, % 0,055 0,104 +0,049 3. Питома вага проблемних (прострочених) факторингових кредитів, % 0,394 0,595 +0,201
Наведені дані свідчать про сталу тенденцію до зниження якостіпортфеля факторингових кредитів. Зростання першого коефіцієнта свідчить пропідвищення ризикованості факторингових операцій. Його значення виросло на12,1 %. Частка безнадійних кредитів зросла з 5,5 % до 10,4 %,тобто вдвічі. У портфелі факторингових кредитів частка прострочених кредитівтакож зросла на 20,1 % і на початок 2002 р. становила 59,5 %,тобто половину від усіх факторингових кредитів. Збільшення ризикованостіфакторингових операцій призвело до звертання масштабів діяльності банку в цьомунапрямку. При цьому необхідно враховувати ступінь ризикованості цих операційпід час установлення тарифів на даний вид банківських послуг.
2.3Аналіз ефективності факторингових операцій
Сума доходу від факторингових операцій складається з сумикомісійних зборів за проведення банком цієї операції і суми процентів занаданий кредит фактор-банком. Розмір процента за кредит визначається на рівніринкової ставки за короткостроковими позиками зі збільшенням її на кілька (2—3)пунктів. Розмір комісійного винагородження встановлюється з урахуванням наборупослуг, що надаються. Їх розмір, як правило, коливається від 0,5 % до3 % від суми куплених розрахункових документів (для західних банків).
Розрахунок рівня дохідності факторингових операцій можна здійснитиза допомогою такої формули:
/>.
Вигідність (доцільність) факторингових операцій для комерційногобанку визначається зіставленням питомої ваги прибутку від факторинговихоперацій у загальній сумі банківського прибутку з питомою вагою факторинговихоперацій у загальній сумі активів банку.
Розглянемо порядок аналізу факторингових операцій за допомогоютабл. 2.5 за умови, що кредит надано строком на 60 днів:
Таблиця 2.5
АНАЛІЗ ФАКТОРИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙПоказники Сума 1. Суми, первісно пред’явлені постачальниками платникам, тис. грн. 250 2. Суми, перераховані фактор-банком постачальникові за торговельно-комісійними операціями: 74 тис. грн. 225 % до початкового дебіторського рахунка клієнта 90 3. Суми, відшкодовані платниками фактор-банку: тис. грн. 210 % до початкового дебіторського рахунка клієнта 84,0 4. Суми, невідшкодовані платниками фактор-банку (ряд. 1 – ряд. 3): тис. грн. 40 % до початкового дебіторського рахунка клієнта 16,0 5. Доходи за факторинговими операціями: 25,6 комісія % 5,0 тис. грн. 12,5 проценти за кредит % річних 35 тис. грн. 13,1 6. Втрати від факторингових операцій (суми, невідшкодовані платниками) 15,0 7. Прибуток фактор-банку від факторингової операції, тис. грн. 10,6 8. Прибутковість факторингових операцій (ряд. 7 / ряд. 2), % 4,7
Ефективність факторингових операцій для банку в цілому розглянемона такому цифровому прикладі (табл. 2.6).
Аналіз наведених даних показує, що факторингові операції вдіяльності даного комерційного банку посідають незначне місце. Проте ціоперації вигідні для банку, оскільки частка доходу від факторингових операцій узагальних доходах банку становила 2,6 % в базисному періоді і 1,6 % —у звітному. Їх частка в загальних активах відповідно становила 1,6 і0,94 %, тобто була значно нижчою, ніж їх частка в доходах. Це свідчить пропорівняно високу рентабельність цих операцій. Висока ризикованістьфакторингових операцій призводить до значних утрат від недоотримання сум завиставленими рахунках від платників. Так, у базисному періоді банку не буловідшкодовано 988 тис. грн., а в звітному — 874 тис. грн., що є невикористанимрезервом підвищення ефективності факторингових операцій.
Таблиця 2.6Показники 2007 р. 2008 р. Відхилення 1. Факторингові кредити (суми, перераховані фактор-банком постачальника), тис. грн. 8782 5557 –3225 2. Дохід від факторингових операцій, тис. грн. 2182 1264 –918 3. Дохідність факторингових операцій, тис. грн. 24,8 22,8 –2,0 4. Втрати банку від недоотримання сум з платників, тис. грн. 988 874 –114,0 5. Питома вага доходів від факторингових операцій в доходах банку, всього, % 2,6 1,6 –1,0 6. Прибуток банку від факторингових операцій, тис. грн. 1194 390 –804 7. Прибутковість факторингових операцій, % 13,6 7,0 –6,6
Наведена методика дає змогу зробити порівняльний аналізефективності факторингових операцій з іншими видами банківських операцій і зурахуванням їх ризикованості надати перевагу тим чи іншим.
РОЗДІЛ 3
3.1 Перспективи здійснення факторингових операцій в Україні
Ринок факторингових послуг в Україні бере початок з середини 90-хроків, коли кілька банків почали надавати факторингові послуги. Факторингспочатку був законодавчо закріплений як один з видів суто банківськоїдіяльності. Власне, факторингом назвали небанківські послуги, які мають правонадавати лише банки, хоча у деяких країнах банкам заборонено надавати послугифакторингу. На сучасному ж етапі близько 30 українських банків декларують, щоспроможні їх надавати. Але нерідко подібні послуги надаються лише інсайдерамбанку, а іноді навіть необхідною вимогою є застереження про покупців, які такожповинні бути клієнтами цих банків. Крім того, вітчизняні банки, як правило,надають послуги тільки з фінансування. Натомість у міжнародній практиціфакторинг містить чотири (мінімум дві) складові: фінансування, страхуванняризиків, управління дебіторською заборгованістю й інформаційне обслуговування.Таке визна-чення міститься в Оттавській конвенції 1988 року.
Щодо методики надання факторингових послуг в Україні, топотенційні клі-єнти виконують обмежену кількість вимог. У сьогоденній діловійпрактиці вітчизняні фінансові установи керуються здебільшого тим, щоб компаніяпрацювала чи хотіла працювати зі своїми споживачами на умовах відстрочкиплатежу і мала бодай кілька постійних покупців.
Отже, важливим шляхом вирішення є те, щоб у майбутнього клієнтафакторингової компанії була досить довгострокова програма розвитку, яка міститьцілі щодо розширення й поліпшення якості асортименту, збільшення обсягіввипуску та виходу на нові ринки збуту. Фінансові й організаційні ресурсифактори мають змогу надати, але програма просування товару на ринок є завданнямклієнта. Також від факторів не залежить якість товару та упакування, повнота талегітимність супровідної документації тощо.
Українські банки, наприклад, застосовують власні ноу-хау уконтексті запо-бігання ризику споживача, постійно здійснюючи моніторинг задопомогою закритих і відкритих джерел, працюючи з державними органами влади.
Упродовж останніх 2-3 років визначилися пріоритети інтересів щодоринку факторингових послуг як банків, так і комерсантів. Сьогодні факторингупотребує передусім торгівля з відстроченням платежу, зокрема — мережеваторгівля.
Приміром, реалізаторам пива, цигарок, солодощів необхідно, щоббанк спла-тив поставки наперед, аби розрахуватися з оптовими постачальниками.Згодом — упродовж кількох місяців — вони повертають ці борги.
Попри простоту і привабливість, розвитку ринку факторинговихпослуг в Ук-раїні перешкоджають певні неузгодженості законодавчо-нормативногохарактеру. Треба наголосити, що, крім банків, цей вид бізнесу можутьздійснювати й інші фірми. Щоправда, однозначно відповісти на питання, хто саме-- важко, оскільки між державними відомствами та юристами фірм триває дискусіяна цю тему. Розпочалася вона з появою листа Державної комісії з регулюванняринків фінансових послуг України від 13.10.2003 року №347/07/1-3/1, дезазначалося, що фактором (установою, яка в результаті переуступки вимогиотримує право вимоги за грошовими зобов'язаннями) може бути або банк, абофінансова установа, або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності,яка відповідно до закону має право здійснювані факторингові операції.Відповідно виникає правова колізія з причин невизначеності кола суб'єктівпідприємницької діяльності, які мають право на здійснення факторинговихоперацій.
У статті 5 Закону України «Про фінансові послуги і державнерегулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що правом наданняфінансових послуг володіють лише фінансові установи. До фінансових установналежать юридичні особи, які відповідно до закону надають одну або кількафінансових послуг і внесені у відповідний реєстр у встановленому закономпорядку. Юридична особа, яку не внесено у відповідний реєстр, не надаєфінансових послуг як виняткового виду діяльності, не є фінансовою установою іне має права надавати фінансові послуги.
Згідно з іншими трактуваннями переуступки вимоги боргу загалом неє фінансовою послугою, а факторингом вважається лише купівля рахунків-фактур,кредитування оборотного капіталу клієнта та ще деякі операції. Хоча законодавчіакти про ліцензування отримання ліцензій на ведення факторингових операцій непередбачають. Відповідно арбітражні суди переважно стають на позицію Цивільногокодексу, тобто вони визнають недійсними договори факторингу, укладенінекредитними організаціями.
Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг як вУкраїні, так і загалом у регіоні стало створення Східноєвропейськоїфакторингової асоціації влітку 2001 року, її головне завдання — розвитокфакторингу на відносно нових ринках — на постсоціалістичному просторі: українах колишнього СРСР і деяких країнах далекого зарубіжжя. УСхідноєвропейську факторингову асоціацію входять факторингові компанії зУкраїни, Росії, Казахстану, Вірменії і Молдови. Налагоджено партнерськівідносини з компаніями Центральної і Східної Європи, усіх країн колишньогоСРСР.
Відносини ділового партнерства включають постійне співробітництво компа-нійрегіону, які й не є членами асоціації, але беруть активну участь в її роботі. Уконференціях Східноєвропейської факторингової асоціації беруть участьпредставники 15-20 країн. Особливу роль у роботі відіграє Польща, на часткуякої припадає більше половини факторингового ринку країн Центральної і СхідноїЄвропи.
Одним із головних напрямків діяльності асоціації є підготовка тауніфікація нормативних документів. Зокрема підготовлений типовий міжфакторнийдоговір. Отже, четвертим шляхом є підтримка на державному рівні українськихфакторингових компаній у відносинах з Асоціацією, з метою відкриття широкихможливостей для виходу фінансових установ країн-учасниць на новий міжнароднийрівень роботи з клієнтами.
Сьогодні в Україні попит на факторинг та пропозиція ще не сталимасштабними, але постійно збільшуються.
Для можливості повноцінного виходу банку на ринок факторинговихоперацій в Україні можливо два варіанти:
1. Самостійний розвиток продукту за допомогою тривалої розробки івпровадження схем проведення операцій, створення спеціалізованих структурнихпідрозділів, залучення дорогих кадрів.
В цілому, можлива втрата вигоди внаслідок випередження конкурентами у зв'язку зтривалим етапом розробки продукту.
2. Європейський варіант. Використання послуг компанії-агента длярозвитку даного бізнесу.
3.2 Проблеми розвитку факторингу в Україні
Факторинг є відносно новим інструментом для українськогофінансового ринку. Він ще не набув належного розвитку в нашій державі головнимчином через нестабільність економічної ситуації та інфляційні процеси. Але,зважаючи на те, що нормальному функціонуванню українських підприємствперешкоджають проблеми з наявністю дебіторської заборгованості, які можуть бутивирішені лише за допомогою сучасних форм рефінансування, використанняфакторингових послуг сьогодні є найбільш доцільним та ефективним.
Цій проблемі присвячені наукові праці таких зарубіжних вчених, якЕ.Доллан, Р.Кембелл, Ж.Перар, П.Роуз. Значний внесок у розвиток теорії іпрактики здійснення факторингових операцій зробили й вітчизняні науковці, втому числі Л.Гутко, І. Наумець, О.Остафіль, Є.Склеповий, А.Солтан,Ю.С.Скакальський, Т.Е.Белялов та інші.
В цілому український ринок факторингових послуг розвиваєтьсядостатньо динамічно. Про це свідчить показник портфелю факторингу, який у 2007році збільшився до 280 млн. доларів США (при чому зростання в порівнянні з 2006роком склало 180%).
Не дивлячись на це, існує низка проблем в розвитку цього секторуфінансового ринку. Розглянемо їх далі.
1. Недосконалість вітчизняного законодавства. Існує декільказаконів України, які були прийняті у різний час і які дають визначення поняття«факторинг» та встановлюють певне регулювання. До їх складу відносяться ЗаконУкраїни «Про банки і банківську діяльність», Господарський та Цивільний кодексиУкраїни. Зазначені вище визначення неузгоджені між собою, а відповіднерегулювання незадовільне та суперечливе, часто навіть у межах одногозаконодавчого акта.
2. Відсутність професійних навичок та досвіду роботи в цій сфері.Саме тому, на відміну від розвинених країн, в Україні найбільшими операторамиринку факторингу є не спеціалізовані компанії, а комерційні банки (понад 90%ринку). За оцінками експертів 85% обороту українського факторингу в 2007 роціприпадає на 5-7 банків, серед яких — Укрсоцбанк, Укрексімбанк,Петрокомерц-Україна, Українська фінансова група, ТАС-Комерцбанк. Середнечисленних факторингових компаній найактивнішими є Арма Факторинг і створена в2005 році Перша факторингова компанія.
3. Великий розмір плати за здійснення факторингової операції. Урозвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2%від суми постачання. На вітчизняному ринку комісія встановилася на рівні 0,5–3%від вартості рахунків-фактур, проте комерційні банки визначають розмір плати задомовленістю з конкретним клієнтом за кожним договором, тому ставка плати заобслуговування може виявитися і вищою (5% і більше). Розмір плати заобслуговування може визначатися не тільки у відсотках від суми платіжних вимог,а й через встановлення фіксованої суми.
4. Дебітори клієнта повинні відповідати критеріям, які диктуєбанк. Це є недоліком тільки тому, що не всіх дебіторів підприємству вдастьсяперевести на факторинг, а також тому, що для попереднього вивчення стану справбанку потрібний час. Але в результаті підприємство все одно виграє, оскількивсі його дебітори виявляються перевіреними банком на предмет їхплатоспроможності.
5. Відсутність чітких методичних рекомендацій з відображенняоперації факторингу в бухгалтерському обліку. Деякі автори вважають цеперевагою, тому що підприємство в цьому випадку може самостійно вирішувати, яквідображати факторингові операції в обліку.
6. Необхідність поручительства в більшості випадків. Частіше завсе банки надають послуги з регресного факторингу, який передбачає наявністьпоручительства клієнта за свого дебітора, а не з безрегресного факторингу, якийцього не потребує.
Така ситуація пояснюється тим, що український ринок факторинговихоперацій ще молодий, тому йому характерні проблеми, властиві будь-якому ринку,що розвивається.
В цілому ж можна зробити висновок, що ринок факторингу в Українідинамічно зростає, збільшується кількість компаній і банків, які надаютьпослуги в цій сфері. Безумовно цей вид послуг в Україні стане ще популярніше заумов збереження або покращання динаміки зростання і вирішення всіх виниклихпроблем.
Висновок
ПерехідУкраїни до ринкової економіки і активне включення в світові господарськізв’язки вимагають відповідного розширення методів комерційної діяльностісуб’єктів господарювання. Для банків виходом із ситуації є включення у своюдіяльність нетрадиційних банківських операцій та послуг до яких належитьфакторинг. Ця операція є специфічною, альтернативною формою кредитування, щомає як спільні, так і відмінні риси з традиційним банківським кредитом. Вбільшості випадків вона має безліч переваг як для банків, так і для вітчизнянихпідприємств. Здійснюючи нетрадиційні банківські операції слід особливу увагузвертати на їх правове оформлення. Підставою для виникнення зобов’язань зфакторингу служить договір, що в обов’язковому порядку укладається між всімаучасниками угоди. Проаналізувавши світові тенденції у розвитку нетрадиційнихформ господарювання, можна зробити висновки, що операції факторингу закріпилиза собою стійкі позиції і успішно використовуються у більшості розвинених країнсвіту. Тому, вітчизняним банкам слід вивчати і наслідувати досвід зарубіжнихфінансово-кредитних установ у цій сфері.
Розрахункифакторингових платежів здійснюються відповідно до певних методик, що розробляєбанк. При нетрадиційному кредитуванні, так як і при традиційному, значну увагуприділяється вивченню кредитоспроможності позичальника, що аналізується задопомогою системи коефіцієнтів. Банк, також, повинен звертати увагу наймовірність виникнення низки ризиків та вживати всіх заходів для їх усунення.Попри свою простоту і привабливість факторинг на сьогоднішній день не набувзначної популярності в Україні. Причиною тому є ряд негативних факторів, середяких чільне місце посідає нестабільність вітчизняного законодавства.Українським банкам слід приділяти більше уваги розвитку лізингу і факторингу.Адже надання нетрадиційних банківських послуг має чимало переваг для всіхсторін угоди і заслуговує на розвиток у майбутньому. Здійснення таких операційсприятиме зростанню обсягу інвестицій, швидшому обігу коштів і ефективнішому їхвикористанню, дасть змогу банкам збільшити прибутки і диверсифікувати ризики.Але першочерговим завданням є створення сприятливого середовища для діяльностібанків у цій сфері. Насамперед це стосується створення досконалої законодавчоїбази, ефективної податкової політики і державного впливу, спрямованого напідтримку стабільності банківської системи і розвиток економіки України.
Література
1. Аналіз банківськоїдіяльності: Підручник / А. М. Герасимович,М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред.А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 599 с.
2. Закон України„Про банки і банківську діяльність” № 2121 14.
3. Бандурка О.М., КоробовМ.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємств: Либідь, 2002. 384с.
4. Гриньова В.М. Фінансипідприємств.? К.: Знання-Прес, 2004.? 424с.
5. Фінанси підприємств. Заред. Г.Г. Кірейцева.? К.: ЦУЛ, 2002.?268с.
6. Биконя С. Інститутфакторингу в умовах переходу до економічного зростання // Персонал. — 2006. — №2.
7. Смачило В.В.,Дубровська Є.В. Сутність факторингу та його використання при управліннідебіторською заборгованістю в Україні// Фінанси України. – 2007. — №7. –С.35-45
8. Попов Ю. Факторинг:законодавство України та світовий досвід// Правовий тиждень. — 2008. — №3(76).