Зміст
Вступ
Розділ 1. теоретико-методичні основифінансування НПФ
1.1 Економічна сутністьдіяльності НПФ
1.2 Економіко-правоверегулювання діяльності НПФ
1.3 Організаціядіяльності НПФ
Розділ 2. Аналіз джерел фінансовогозабезпечення діяльності НПФ
2.1 Аналіз та оцінка сфери діяльностіНПФ
2.2 Джерела фінансування НПФ
2.3 Розрахунок економічноїефективності НПФ
Розділ 3. Напрями удосконаленняфінансового забезпечення
3.1 Оптимізація джерел НПФ
3.2 Удосконалення державногорегулювання
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
недержавнийпенсійний фонд
Процесстаріння населення та зростання частки осіб пенсійного віку посилило соціальнета фінансове навантаження на працююче населення країни і стало причиноюпідвищеної уваги сучасного суспільства до розвитку системи недержавнихпенсійних фондів. Побудова ефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондівв Україні означає створення нового потужного механізму пенсійного забезпечення.Значущість таких фондів визначається їх спроможністю бути суттєвим джереломпідтримки соціальних стандартів та одночасно акумулятором внутрішніхінвестиційних ресурсів для прискореного розвитку національної економіки.
Саметому визначення особливостей розвитку ринку фінансових послуг недержавнихпенсійних фондів в Україні виступає надзвичайно важливим напрямом досліджень насучасному етапі. Рівень розвитку недержавного пенсійного забезпечення єпоказником економічного та соціального становища населення країни.
Принаписанні даної роботи були використані в якості інформаційних джерел ЗаконУкраїни Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Закон УкраїниПро недержавне пенсійне забезпечення, статистичні і аналітичні матеріалиДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державноїкомісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного комітету статистикиУкраїни, Національного банку України і Світового банку тощо. Інформаційноюбазою роботи також є статті вітчизняних та зарубіжних авторів.
Особливостіпенсійної реформи у розвинених країнах були розглянуті у працях П.Болле,Д.Ла-Туліппе, М.Альбера, А.Анікіна, Е.Хіжного, А.Сіленко, Г.Мактаггарта йінших. Проблеми пенсійного забезпечення ставили у своїх працях такі вітчизнянінауковці, як Т. Кір’ян, І. Кравченко, Е. Лібанова, Б.Надточій, А.Нечай, В. Яценко.
Метоюданого дослідження є наукове обґрунтування теоретичних засад становлення ринкуфінансових послуг недержавних пенсійних фондів, виявлення особливостей йогофункціонування в країнах світу та розробка рекомендацій щодо шляхів покращенняйого подальшого розвитку.
Длядосягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
Ø дослідити основні теоретичні засади становлення ринкуфінансових послуг недержавних пенсійних фондів, обґрунтувати його поняття,визначити сутність та об’єктивну необхідність його появи в Україні;
Ø проаналізувати організацію ринку фінансових послугнедержавних пенсійних фондів в економіці України з метою виявлення їїособливостей та етапів формування;
Ø обґрунтувати роль держави в регулюванні діяльності НПФ;
Ø виявити основні тенденції розвитку ринку ринку фінансовихпослуг недержавних пенсійних фондів в Україні;
Ø узагальнити зарубіжний досвід функціонування ринку фінансовихпослуг недержавних пенсійних фондів з метою його адаптації та використання вУкраїні;
Ø розробити економіко-математичну модель, що характеризуєзалежність динаміки зростання активів недержавних пенсійних фондів та основнихмакроекономічних показників країни;
Ø розробити пропозиції щодо шляхів покращення функціонуванняринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в Україні.
Об'єктомдослідження являється ринок фінансових послуг недержавних пенсійних фондів вУкраїні.
Предметомдослідження є проблеми становлення та розвитку ринку фінансових послугнедержавних пенсійних фондів в Україні.
Науковановизна дослідження полягає у виявленні основних тенденцій розвитку ринкуфінансових послуг недержавних пенсійних фондів в Україні; проведенні порівнянняміж вітчизняним та світовим ринком недержавних пенсійних фондів; сформульованніпропозицій для практичного впровадження отриманих результатів щодо правовогозабезпечення подальшого розвитку ринку фінансових послуг недержавних пенсійнихфондів; розвитку організаційної структури ринку фінансових послуг недержавнихпенсійних фондів в частині впровадженя нових видів інформаційного забезпеченняринку, розвитку інформаційного забезпечення рику фінансових послуг недержавнихпенсійних фондів в частині вдосконалення статистичної звітності суб’єктів ринкуз відображенням основних показників діяльності НПФ та діяльності професійнихучасників ринку, а також розроблена економіко-математична модель дляпрогнозування динаміки росту активів НПФ.
Вході дослідження даної теми були використані кілька груп методів:загальнонаукові методи, що й стали методологічною основою даної роботи, а саме:
· спостереження і узагальнення (для виявлення особливостейреалізації функцій і задач ринку фінансових послуг недержавних пенсійнихфондів);
· аналіз і синтез (для розкриття змісту та сутності ринкуфінансових послуг недержавних пенсійних фондів а також при розробцірекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку вторинного ринку);
· логічний та історичний підхід (для розкриття специфічних рисвітчизняного ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів та йогоінфраструктури);
· методи експертної оцінки (для розробки підходів доудосконалення ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів України);
Такожу даній роботі, крім загальнонаукових методів дослідження, були використані іприкладні методи: порівняння і групування; методи статистичного аналізу — методаналітичного групування, методи аналізу середніх величин, методи обробки рядівдинаміки, тощо, а також діалектичний метод пізнання розвитку і взаємозалежностіекономічних процесів на ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів.Крім зазначених методів, в роботі ще були застосовані допоміжні методи поданняінформації для більш повного та точного представлення даних: табличний таграфічний методи.
Отже,в даній роботі будуть досліджені теоретичні засади функціонування та процесрозвитку ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів, проаналізованоїх сучасний стан в Україні та в деяких країнах світу, будуть виявлені основнітенденції розвитку ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів та набазі проведеного порівняння між ними сформульовані пропозиції для практичноговпровадження отриманих результатів щодо вдосконалення правового забезпеченняподальшого розвитку даного ринку; розвитку інформаційного забезпечення ринкуборгових цінних паперів в частині вдосконалення статистичної звітностісуб’єктів ринку, діяльності професійних учасників ринку.
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ НЕДЕРЖАВНИХПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ
1.1 Економічна сутністьдіяльності НПФ
З90-х років минулого століття спостерігалася загальносвітова тенденція допроведення в галузі пенсійного забезпечення реформ, спрямованих на перегляддержавних розподільчих систем та їх заміну (повну або часткову) нанакопичувальні. Реформується пенсійне законодавство нині й в Україні, де, як іу країнах Заходу, існують схожі проблеми.
Насампередце пов'язано з демографічною ситуацією — старінням населення, а, отже, йзбільшенням числа тих, хто потребує соціального захисту. Проте в Україні меншеможливостей забезпечити гідну старість людям похилого віку, ніж в розвиненихкраїнах. Незважаючи на це, все ж можна дещо запозичити з досвіду наших західнихсусідів.
Основнізавдання та цілі проведення пенсійних реформ:
- підвищити рівень життя пенсіонерів;
- встановити залежність розмірів пенсій від величини заробіткуі трудового стажу;
- забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;
- заохотити громадян до заощадження коштів на старість;
- створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративногоуправління в пенсійному забезпеченні [13].
Багатьомзахідноєвропейським країнам завдяки багаторівневій пенсійній системі вдаєтьсяпротягом останніх десятиріч не тільки забезпечувати соціальну захищеністьнепрацездатних членів суспільства, але й регулювати стан на ринку праці,впливати на демографічну ситуацію і сприяти економічному зростанню [24].
1січня 2004 року в Україні набули чинності Закони України «Прозагальнообов’язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року і «Пронедержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року. Нормами першого іззазначених законів передбачено створення в Україні трирівневої системипенсійного забезпечення (табл. 1.1):
Таблиця1.1
Структурапенсійної системи України [3;10]Змішана система Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування Недержавне пенсійне забезпечення
Перший рівень
(з 1 січня 2004 р.)
Другий рівень
(в 2009 р.)
Третій рівень
(з 1 січня 2004 р.) Загальнообов’язкова солідарна система пенсійного страхування, що фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду та передбачає встановлення розмірів пенсій у порядку та на умовах згідно із відповідним законодавством Складова частина загальнообов’язкової системи пенсійного страхування, яка ґрунтується на принципі накопичення коштів застрахованих осіб у загальнообов’язковому Накопичувальному пенсійному фонді із подальшим їх інвестуванням для отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб і здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів цього фонду згідно із відповідним законодавством Система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне страхування та інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні виплати, у порядку та умовах згідно із відповідним законодавством
Недержавнепенсійне забезпечення, що виникло як противага і доповнення до державногозагальнообов’язкового пенсійного страхування, дозволяє за рахунок використанняодних і тих самих фінансових ресурсів вирішити дві важливі проблеми:забезпечити гідний соціальний захист населення та значно розширити інвестиційніможливості економіки.
Системанедержавного пенсійного забезпечення базується на принципах добровільної участіфізичних і юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отриманняучасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових дозагальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
Основніпринципи недержавного пенсійного забезпечення [32]:
- рівні права для всіх учасників пенсійного фонду, які берутьучасть в одній пенсійній схемі;
- економічно-соціальна заінтересованість працівників іроботодавців у НПЗ;
- добровільність участі в системі НПЗ (добровільність створеннята приєднання до раніше створених пенсійних фондів, добровільність пенсійнихвнесків, вибору пенсійного фонду та форми пенсійних виплат тощо);
- здійснення інвестиційної діяльності виключно в інтересах вкладниківта учасників з метою захисту пенсійних внесків від інфляції та збільшенняпенсійних накопичень із допомогою отримання інвестиційного доходу;
- державне регулювання діяльності НПЗ і нагляд за їїздійсненням.
Недержавнепенсійне забезпечення здійснюється:
- Недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійнихконтрактів від імені НПФ між адміністратором пенсійного фонду та вкладникамитаких фондів;
- Страховими організаціями шляхом кладення договорівстрахування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності абосмерті учасника фонду;
- Банківськими установами шляхом укладення договорів провідкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень умежах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладівфізичних осіб [8].
Недержавнийпенсійний фонд — це юридична особа, утворена відповідно до Закону України«Про недержавне пенсійне забезпечення», яка має статус неприбутковоїорганізації (непідприємницького товариства), функціонує і проводить діяльністьвиключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійногофонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійнівиплати учасникам вказаного фонду у встановленому чинним законодавствомпорядку. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки міжйого учасниками.
Слідзазначити, що поняття «недержавний пенсійний фонд» (далі — НПФ) не є абсолютноновим для українських реалій, хоча до прийняття законів України «Про фінансовіпослуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і «Про недержавнепенсійне забезпечення» діяльність НПФ в Україні не було належною міроюрегламентовано законодавством. НПФ працювали в законодавчому та регулятивномувакуумі. Вони створювалися у вигляді господарських товариств на підставіЦивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року та Закону України «Прогосподарські товариства» від 19 вересня 1999 року.
Запровадженнясистеми недержавного пенсійного забезпечення в Україні було необхідним через:
· Незбалансованість солідарної системи, що спричиняється:
- високим рівнем демографічного навантаження на працездатненаселення. За даними Пенсійного фонду України [14] в 2006 році кількістьпенсіонерів становила 13,49 млн. осіб, а частка пенсіонерів – 28,6% всьогонаселення країни. За прогнозом цей показник буде збільшуватися [3] (рис. 1.1).
/>
Рис.1.1. Прогноз темпів старіння населення України 1959-2026 років [15]
Заздійсненим прогнозом темпів старіння населення України 1959-2026 років видно,що чисельність населення пенсійного віку (старше 60 років) постійно зростає ізаймає значну частку всього населення країни, при тому чисельність платниківвнесків постійно зменшується.
- низькою заробітною платою (у 1/3 працюючих не вища, ніжпрожитковий мінімум);
- державна пенсія не забезпечує гідного життєвого рівня людямпохилого віку, і не лише в Україні, за розрахунками фахівців, в Україні вжечерез 5 років середня державна пенсія не перевищуватиме 26% середньоїзаробітної плати; на сьогодні три працюючих людини мають забезпечити пенсіюдвох пенсіонерів, а з часом ситуація лише ускладниться [19];
- дефіцитом коштів Пенсійного фонду України, що покривається зарахунок державного бюджету;
- зростанням рівня соціальної захищеності українських громадян;
· Посилення мотивації людини до продуктивності праці,результати якої гарантуватимуть їх матеріальну забезпеченість у старості;
· Обмеженість бюджетних ресурсів для вирішення соціальнихпотреб і як наслідок – зменшення ролі держави у забезпеченні соціальнихгарантій населення, що є світовою тенденцією [3].
Отже,участь у недержавному пенсійному фонді має наступні переваги як дляроботодавців, так і для вкладників:
· Додаткове стимулюваня працівників:
- Стимулювати підвищення продуктивності праці персоналу;
- Залучити та закріпити цінні кадри на будь-якій частині виробництва;
- Розвивати у працівників почуття соціального партнерства тапідтримки з боку керівництва [3];
- Можливість пропонувати робітникам додатково до заробітноїплати соціальний пакет по пенсійному забезпеченню;
- Провести фактичне підвищення заробітної плати з економією посплаті податків;
- Завдяки застосуванню різних пенсійних схем вкладник –юридична особа має змогу використовувати диференційовані підходи до рівня(суми) пенсійних відрахувань на користь своїх працівників з урахуванням їхвіку, стажу роботи на підприємстві, інших показників, що характеризуютьцінність працівника для виробництва [22].
· Розширення інвестиційних можливостей:
- Залучити до 5% сумарних активів недержавного пенсійного фондув розвиток підприємства (шляхом придбання недержавним пенсійним фондом ціннихпаперів підприємства, за умови, що такі цінні папери пройшли лістинг такотуються на біржі або в торгово-інформаційній системі та відповідають вимогамзаконодавства до таких цінних паперів) [19];
- Залучити шляхом цінних паперів підприємства в якостідовгострокових інвестицій кошти всієї системи НПФ [3];
· Зменшення бази оподаткування:
- Внески підприємства до НПФ на користь своїх працівниківвідносяться до валових витрат в рамках встановленого аконодавством відсотка відрічної заробітної плати працівника;
- Внески підприємства до НПФ на користь своїх працівників невідносяться до фонду оплати праці, тому з них не здійснюється відрахування доПенсійного Фонду України, фонду соціального страхуваня на випадокнепрацездатності, фонду страхування на випадок безробіття, фонду соціальногострахування від нещасних випаків на виробництві [3];
· Інші переваги:
- Недержавна пенсія виплачується додатково до державної;
- Вкладник визначає прийнятний для себе розмір і періодичністьпенсійних внесків та має можливість їх коректувати за будь-якої зміни обставин,а також сам обирає пенсійний вік, після досягнення якого має право на отриманняпенсійних виплат, у рамках ± 10 років від загальновстановленого в країні;
- Вкладнику відкривається індивідуальний пенсійний рахунок дляобліку пенсійних внесків і результатів їх інвестування, його пенсійні коштиінвестуються і зростають завдяки отриманому на них інвестиційному прибутку,причому як на етапі накопичення, так і впродовж періоду пенсійних виплат;
- У разі виникнення надзвичайних обставин (виїзд на постійнепроживання за межі України, медично підтверджений критичний стан здоров'я,настання інвалідності) — за бажанням учасника накопичення можуть бути виплаченідостроково та одноразово. Пенсійні накопичення в НПФ успадковуються;
- Якщо вкладника не влаштовує діяльність Фонду, він має правоперевести свої пенсійні накопичення до іншого НПФ;
- Розмір пенсії, на яку можна розраховувати, залежить відрозміру пенсійних внесків, періоду накопичення, професійності їх інвестуваннята суми заробленого на них інвестиційного прибутку [19].
Такимчином, участь у недержавних пенсійних фондах має ряд переваг та вигод, якими неможна скористатися при участі у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні.
1.2 Економіко-правове регулювання діяльності НПФ
Побудоваефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означаєстворення нового потужного механізму пенсійного забезпечення. Значущість такихфондів визначається їх спроможністю бути суттєвим джерелом підтримки соціальнихстандартів та одночасно акумулятором внутрішніх інвестиційних ресурсів дляприскореного розвитку національної економіки. Тому, слід звернути увагу наособливості функціонування НПФ на ринку України.
Щодоутворення НПФ, то слід зазначити, що пенсійним фондам забороняється змінювати їхвид та найменування, зазначені у статуті пенсійного фонду, після реєстрації Державноюкомісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсійний фонд маєвласне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова«недержавний пенсійний фонд» або «пенсійний фонд», та якевідрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених натериторії України [1, стаття 6].
Дозволяєтьсяприєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду.Забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійнихфондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання,злиття пенсійних фондів різних видів.
Розмірпенсії з НПФ не залежить від трудового стажу, на відміну від державної пенсії,а залежить від суми коштів учасника, накопичених в НПФ. Учасники НПФ – люди, накористь яких сплачуються пенсійні внески до фонду. Вкладники – особи, якіздійснюють такі внески (сам учасник, його роботодавець, професійне об’єднанняабо члени сім’ї).
НПФможе виплачувати пенсію на визначений строк, а також одноразову виплату упередбачених випадках. Крім того, учасник, досягнувши пенсійного віку, можеперерахувати пенсійні кошти з НПФ до страхової організації і отримувати довічнупенсію. Учасник НПФ самостійно визначає свій пенсійний вік та строк виплатипенсії. Пенсійний вік може бути меншим або більшим від загального пенсійноговіку для державної пенсії, але не більш ніж на 10 років, тобто для жінок – це45-65 років, а для чоловіків – це 50-70 років. Додаткову недержавну пенсіюможна отримати одночасно з державною.
НПФстворюється, провадить діяльність та ліквідується згідно з Законом України «Пронедержавне пенсійне забезпечення» [23]. НПФ не може бути проголошений банкрутомта ліквідований за законодавством про банкрутство. Ліквідація НПФ може бутипроведена за спеціальною процедурою під контролем Державної комісії зрегулювання ринків фінансових послуг України. При цьому пенсійні накопиченнягромадян переводяться за вибором учасників до інших НПФ, страхових організаційабо банківських установ, що надають послуги з недержавного пенсійногозабезпечення [34].
Пенсійнівнески стають власністю учасника фонду одразу після їхнього зарахування нарахунок в НПФ, незалежно від того, хто їх платив – сам учасник, йогороботодавець чи родичі. Пенсійні кошти не можуть бути вилучені із фонду іншимиособами або перерозподілені поміж іншими учасниками фонду. Учасник НПФ маєправо розпоряджатися своїми пенсійними коштами згідно з законодавством, тобтопротягом періоду накопичення переводити до іншого НПФ, а за певних підстав –отримувати у вигляді пенсійних виплат. Пенсійні кошти учасника можутьуспадковуватися його спадкоємцями [23].
Роботунедержавний пенсійних фондів можна виділити таким чином [21] (рис. 1.2):
/> /> /> /> />
Схема роботи НПФ /> /> />
Схема1.2. Схема роботи НПФ
Здійснюватиуправління активами недержавного пенсійного фонду може:
ü Компанія з управління активами;
ü Банк щодо активів створеного ним корпоративного пенсійногофонду, за умови отримання ліцензії на провадження діяльності з управлінняактивами;
ü Професійний адміністратор, який отримав ліцензію напровадження діяльності з управління активами (юридична особа, виключним видомдіяльності якої є надання професійних послуг з адміністрування недержавнихпенсійних фондів (професійний адміністратор); юридична особа — одноосібний засновниккорпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійсненняадміністрування такого фонду; компанія з управління активами, що отримала вДержфінпослуг ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійнихфондів).
Єдиниморганом управління пенсійним фондом є рада пенсійного фонду (рада фонду). Радафонду укладає з адміністратором договір про адміністрування пенсійного фонду, атакож укладає договір про управління активами пенсійного фонду з компанією зуправління активами або іншою особою, що здійснює управління активамипенсійного фонду (далі — КУА) та зі зберігачем договір про обслуговуванняпенсійного фонду зберігачем.
Адміністраторвід імені пенсійного фонду укладає з вкладниками пенсійні контракти та надаєучасникам інформацію про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків та укладаєдоговори про виплату пенсій.
КУАнадає зберігачу розпорядження щодо інвестування активів пенсійного фонду, азберігач надає КУА інформацію про здійснення операцій з інвестування активів(додаток А) [10].
Адміністраторнадає зберігачу розпорядження щодо перерахування коштів для оплати послуг, якінадаються НПФ, пенсійних виплат та інших витрат, передбачених Законом та КУАінформацію про суму пенсійних внесків, що надійдуть до фонду (відповідно допенсійних контрактів), та суму виплат, що будуть здійснені за рахунок пенсійнихактивів (відповідно до договорів про виплату пенсій та при переведенні коштів).
Зберігачнадає адміністратору інформацію щодо перерахування коштів для оплати витрат НПФ,а також адміністратору та раді фонду звітність про обслуговування пенсійногофонду. КУА надає адміністратору та раді фонду звітність про управління активамипенсійного фонду, а адміністратор надає раді фонду звітність з недержавногопенсійного забезпечення [10].
Функціїкомпанії з управління активами:
ü Здійснення операцій щодо управління активами відповідно доінвестиційної декларації пенсійного фонду та укладеного договору про управлінняактивами;
ü Щорічне подання раді фонду пропозиції щодо внесення змін доінвестиційної декларації фонду;
ü Надання звітності, передбачену Законом України “Пронедержавне пенсійне забезпечення”.
Зберігачемнедержавного пенсійного фонду може бути банк:
- який має ліцензію на здійснення депозитарної діяльностізберігача цінних паперів;
- не здійснює управління активами створеного ним корпоративногопенсійного фонду;
- не є пов’язаною особою НПФ та його засновників,адміністратора, компанії з управління активами і аудитора;
- не є кредитором адміністратора або осіб, що здійснюютьуправління активами.
Функціїзберігача пенсійного фонду:
ü Відкриття та ведення рахунків пенсійного фонду;
ü Приймання, передача (переведення), облік та забезпеченнязберігання цінних паперів, а також документів, які підтверджують право власностіна пенсійні активи в інших формах, документів, пов’язаних з формуванням тавикористанням пенсійних активів;
ü Перевірка підрахунку чистої вартості активів пенсійного фондуі чистої вартості одиниці пенсійних внесків, здійсненого адміністратором таособою (особами), що провадить (провадять) діяльність з управління активамипенсійного фонду;
ü Виконання розпоряджень адміністратора щодо перерахуванняпенсійних коштів відповідно до Закону;
ü Виконання розпоряджень адміністратора щодо перерахуваннягрошових коштів для оплати послуг осіб, що здійснюють обслуговування пенсійногофонду, здійснення оплати витрат на перереєстрацію прав власності та оплатиінших витрат, передбачених Законом України “Про недержавне пенсійнезабезпечення”;
ü Виконання розпоряджень особи, що здійснює управління активамипенсійного фонду, згідно з інвестиційною декларацією пенсійного фонду;
ü Зберігання копій розпоряджень щодо операцій з ціннимипаперами та іншими активами, наданих особами, що здійснюють управління активамипенсійного фонду, торговцям цінними паперами та іншим посередникам;
ü Подання звітності, передбаченої Законом та відповіднимипідзаконними актами;
ü Виконання розпоряджень Державної комісії з цінних паперів тафондового ринку щодо припинення (блокування) виконання розпоряджень особи, щоздійснює управління активами пенсійного фонду, на підставах, визначенихзаконодавством [13].
Інвестиційнуполітику пенсійного фонду, основні напрями та обмеження інвестування активівНПФ визначає внутрішній документ недержавного пенсійного фонду — інвестиційнадекларація.
Такимчином, хоча недержавні пенсійні фонди з'явилися на ринку України порівнянонедавно, з врахуванням світового досвіду були побудована досить чітка структураїх функціонування.
ВУкраїні і у світі виділяють різні види недаржавних пенсійних фондів взалежносіт від особливостей їх утворення та характеру діяльності. В Українііснують такі види недержавних пенсійних фондів [12] (табл. 1.2):
Таблиця1.2Вид фонду Засновники Учасники відкритий пенсійний фонд Будь-які одна чи кілька юридичних осіб Громадяни України, іноземці та особи без громадянства незалежно від місця та характеру їх роботи корпоративний пенсійний фонд юридична особа-роботодавець або кілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники можуть бути виключно фізичні особи, що перебувають (перебували) в трудових відносинах з працедавцями-засновниками і працедавцями-платниками цього фонду професійний пенсійний фонд об'єднання юридичних осіб-працедавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні союзи (об'єднання професійних союзів), або фізичні особи, зв'язані по роду їх професійної діяльності можуть бути виключно фізичні особи, зв'язані по роду їх професійної діяльності (занять), визначеної в статуті фонду
ü Розглянемо більш детально особливості функціонуваннякорпоративних пенсійних фондів. Підприємства, які планують створитикорпоративний фонд або стати роботодавцями-платниками, мають працюватибеззбитково протягом не менше 1 року до створення фонду (або до приєднанняфонду). Вимога щодо фінансової спроможності пов’язана із зобов’язаннямроботодавців сплачувати внески до корпоративного НПФ за всіх своїх працівників.
Учасникамитакого НПФ можуть бути тільки наймані працівники підприємств, тому у разівиходу відповідного роботодавця зі складу засновників чи розірвання договорупро участь у корпоративному НПФ, або при звільненні працівника, такий учасникфонду повинен вийти з корпоративного фонду і перевести свої накопичення доіншого НПФ.
Роботодавці-засновникита платники зобов’язані платити внески за всіх своїх працівників. Вони можутьтимчасово припиняти сплату внесків на строк до одного року. Розмір внесківроботодавців до корпоративного НПФ встановлюються у відсотках відносно сумизарплати працівників і можуть бути визначені як:
- Однаковий відсоток на користь всіх працівників;
- Відсотки, диференційовані за прогресивною шкалою, залежно відвіку, стажу роботи працівників на певному підприємстві, віку та стажуодночасно.
Підприємства-роботодавцімають можливість засновувати власні корпоративні фонди для своїх працівників іосіб, які працюють на пов’язаних з ними підприємствах, або можуть статизасновниками відкритих та професійних фондів, проте практика інших країн, денедержавні пенсійні фонди працюють вже десятки років показую, що для великихпідприємств (чисельність працівників яких перевищує 5000 осіб) найвигіднішестворювати власні корпоративні недержавні пенсійні фонди. Для підприємств, депрацює менше 5000 осіб закордонна практика показує, що найчастіше малим тамсереднім підприємствам недоцільно створювати власні корпоративні фонди черезвідносну дорожнечу створення та утримання власного пенсійного фонду [28].
ü Професійний недержавний пенсійний фонд характеризується тим,що сплата внесків для його засновників не є обов’язковою, але у разі прийняттяними рішення про сплату внесків, діють принципи, аналогічні корпоративному НПФ.Перевагою учасників професійного фонду є те, що вони можуть залишатися впрофесійному фонді при зміні місця роботи, якщо працюватимуть у тій же галузі,не змінюючи професії.
ü Для відкритого недержавного пенсійного фонду характерним єте, що заснування відкритих НПФ заборонено юридичним особам, діяльність якихфінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Юридична особа можестворити лише один корпоративний чи один професійний НПФ. Така юридична особаможе бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.
Уразі прийняття власником підприємства чи уповноваженим ним органом рішеннясплачувати внески до НПФ за своїх працівників, роботодавець звертається доадміністратора фонду, вибирає пенсійну схему з наявних у фонді та укладаєдоговір з НПФ – пенсійний контракт. Пенсійну схему у НПФ можна замінити наіншу, але не частіше одного разу на 6 місяців.
Пенсійнівнески до НПФ сплачуються у порядку та розмірах, встановлених пенсійнимконтрактом. Пенсійні фонди дають можливість гнучко враховувати фінансовіможливості вкладників, оскільки можна змінювати розміри та періодичність сплативнесків відповідно до умов обраних пенсійних схем, а також за певних умовтимчасово або повністю припиняти їхню сплату.
Мінімальнийрозмір пенсійних внесків може встановити рада НПФ – на рівні не вище 10%мінімальної зарплати у розрахунку на місяць (з 01.10.2007 року – 46 грн.).Максимальний розмір внесків не обмежується, але як правило не перевищує межіподаткових пільг. Тобто, підприємство, яке сплачує пенсійні внески нанедержавне пенсійне забезпечення найманого працівника, може відносити на валовівитрати суми таких внесків у розмірі до 15% зарплати працівника за рік, але небільше граничної суми податкової соціальної пільги, тобто суми прожитковогомінімуму для працездатних осіб, помноженої на 1,4 (у 2007 році – 740 грн. намісяць). Пенсійні внески не включаються до фонду оплати праці, тобто на них нездійснюються обов’язкові соціальні нарахування. Працівники також можутьдобровільно сплачувати внески за власний рахунок до НПФ будь-якого виду [23].
Відкритийнедержавний пенсійний фонд є прийнятним для всіх. Головне, що відрізняє відкритийфонд від інших, це можливості:
- більшої гнучкості щодо розміру пенсійних внесків;
- участі в недержавному пенсійному забезпеченні тільки частиниколективу роботодавця на відміну від корпоративного фонду, де роботодавецьзобов’язаний робити перерахування коштів на користь усіх без винятку своїхпрацівників;
- участі будь-яких фізичних осіб як вкладників на свою користьабо на користь своїх найближчих родичів;
- залишитися учасником фонду після припинення трудових відносинз роботодавцем [19].
Визначаютькілька варіантів недержавного пенсійного забезпечення працівників малих тасередніх підприємств:
1. Невеликі підприємства можуть об’єднуватися і створюватикорпоративні фонди за участю декількох роботодавців, укладаючи договір наобслуговування з професійним адміністратором;
2. Малі та середні підприємства можуть приєднатися до вжестворених великими підприємствами корпоративних фондів як«роботодавці-платники».
3. Малі та середні підприємства мають можливість робити внески увідкриті недержавні пенсійні фонди;
4. Можливість для роботодавців сплачувати внески до професійногопенсійного фонду [28].
Оскількидо появи вУкраїні НПФ вже багато років функціонують на ринках західних країн,слід також звернути увагу на класифікацію НПФ у міжнародній практиці [4]. Усвіті недержавні пенсійні фонди поділяють на автономні та неавтономні:
ü Автономні НПФ визначаються як незалежні юридичні особи, відміннівід страхових компаній та інших фінансових установ, або відокремлена сукупністьактивів без статусу юридичної особи, які використовуються для пенсійногозабезпечення і здійснення відповідних виплат. Автономні НПФ існують у всіх країнахОрганізації Економічного Співробітництва і Розвитку, за винятком Словаччини іТуреччини, де законодавство не передбачає існування таких утворень. Усі автономніпенсійні фонди мають орган управління чи адміністратора, який є особою,відповідальною за здійснення операцій фонду. Орган управління може бути внутрішнімчи зовнішнім залежно від юридичної форми організації фонду. Він може здійснюватиоперативні завдання самостійно або делегувати їх здійснення іншим особам, утому числі таким надавачам послуг, як консультанти, актуарії, управляючіактивами.
ü Неавтономні пенсійні фонди складаються з резервів чи іншихактивів, які юридично не відокремлені від вкладника чи адміністратора, та іншихактивів, власниками яких є вкладники.
Усвітовій практиці існує два типи автономних пенсійних фондів:
•інституційний тип, у якому фонд є незалежною юридичною особою з правоздатністюі дієздатністю;
•контрактний тип, у якому пенсійний фонд складається з юридично відокремленоїсукупності активів без право- і дієздатності. Інституційні фонди маютьвнутрішні органи управління. Контрактні фонди управляються зовнішніми особами, якимиможуть бути стандартна фінансова установа або спеціалізована компанія зуправління пенсійним фондом, активи якої є юридично відокремленими від активів,що становлять пенсійний фонд.
Заправовим титулом, на якому пенсійні активи належать чи не належать учасникампенсійного фонду, інституційні фонди поділяють на створені у [4]:
•корпоративній формі — якщо пенсійні активи належать учасникам на певномутитулі. Орган управління є внутрішнім, як правило, це рада директорів. Такими єНПФ в Угорщині, Бельгії, Італії, Швейцарії, Мексиці, Австрії та Чеській Республіці;
•засновницькій формі — якщо учасники не мають правового титулу щодо активівпенсійного фонду, за винятком, можливо, випадків банкрутства вкладника. З іншогобоку, учасники отримують прибуток від інвестування таких активів і можутьволодіти правами стосовно прибутку, який отримує пенсійний фонд. Органуправління є також внутрішнім. Окремі пенсійні фонди таких видів існують у Бельгії,Італії, Швейцарії, а також Данії, Фінляндії, Нідерландах і Швеції;
•трастовій формі — якщо права на пенсійні активи передаються на праві довірчоївласності довіреним, які управляють фондом. Довірені повинні управляти трастовимиактивами лише в інтересах учасників фонду, які отримують прибутки відінвестування активів. Основним принципом при організації фондів таких видів єте, що активи, передані довіреному на праві довірчої власності однимидовірителями, мають бути відокремлені від активів, переданих іншимидовірителями, і від активів самого довіреного. Усі країни англо-саксонськоїправової сім'ї (Австралія, Канада, Ірландія, Нова Зеландія, Великобританія,США) передбачають трасти як єдино можливу правову форму існування пенсійнихфондів.
Пенсійніфонди контрактного типу можуть створюватися у двох правових формах:
•індивідуальній, відповідно до якої учасники володіють певним правовим титуломщодо пенсійних активів. Закриті й відкриті пенсійні фонди Польщі, Португалії,Іспанії та відкриті пенсійні фонди Італії засновуються у такій формі. У Польщіта Португалії пенсійними фондами управляють компанії з управління пенсійнимифондами, виключним видом діяльності яких саме і є управління пенсійнимифондами. В Італії та Іспанії в ролі управляючої компанії може виступати вже існуючафінансова компанія, наприклад банк або страхова компанія;
•колективній формі, відповідно до якої учасники є одержувачами прибутку відінвестування пенсійних активів. Окремі пенсійні фонди такого виду існують у Кореїта Японії.
Відповіднодо зазначеної вище класифікації, недержавні пенсійні фонди України єавтономними, інституційними, оскільки є юридичними особами, та створеними укорпоративній формі, оскільки пенсійні активи належать учасникам на правівласності.
1.3 Організація діяльності НПФ
Розвитоксистеми недержавного пенсійного забезпечення має велике значення як для громадянУкраїни, так і для економіки. Недержавні пенсійні фонди – окремасоціально-економічна категорія, яку доцільно розглядати у таких основнихплощинах: як соціально-захисний важіль (для підвищення матеріальногозабезпечення працівників після виходу їх на пенсію); як механізм реалізаціїсоціально-трудових відносин між працівником та роботодавцем (що пов’язано ізмотивацією до створення НПФ або участі в ньому); як систему інституціональнихінвесторів, що мають в розпорядженні інвестиційний ресурс (тобто економічнийаспект).
Побудоваефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означаєстворення нового механізму пенсійного забезпечення. Значущість таких фондіввизначається їх спроможністю бути суттєвим джерелом підтримки соціальнихстандартів та одночасно акумулятором внутрішніх інвестиційних ресурсів дляприскореного розвитку національної економіки.
Тому,необхідність активного втручання держави в процеси діяльності недержавнихпенсійних фондів об’єктивно обумовлена особливо там, де це необхідно для повноїреалізації суспільно-економічних цілей. Створення НПФ при участі держави маєвелике значення для розвитку недержавного пенсійного забезпечення та покладаєна його засновників велику відповідальність не тільки за діяльністьстворюваного НПФ, а й за те, як створення цього НПФ відобразиться на всьомуфінансовому та фондовому ринках.
Діяльністьнедержавних пенсійних фондів та обслуговуючих компаній знаходиться підпостійним перехресним наглядом та суворим контролем з боку державних органів. 1січня 2004 року в Україні набули чинності Закони України «Прозагальнообов’язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року і «Пронедержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року [1;2].
Відповіднодо Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, який набув чинності 1січня 2004 року, державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійногозабезпечення, а саме за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страховихорганізацій та банківських установ здійснюється Державною комісією з регулюванняринків фінансових послуг України [30]. Державною комісією зрегулювання ринків фінансових послуг України було розроблено 30 підзаконнихнормативно-правових актів [8].
Ефективністьдіяльності НПФ та адміністраторів контролює Державна комісія з регулювання ринківфінансових послуг України, діяльність компанії з управління активами табанка-зберігача – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, абанка-зберігача ще й Національний банк України [19] (рис. 1.3).
/>
Рис.1.3. Державний нагляд за недержавними пенсійними фондами [3]
Якорган державного нагляду та контролю у цій сфері, Держфінпослуг оприлюднюєперелік юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері недержавногопенсійного забезпечення, здійснює обмін інформацією, яка є необхідною длядержавного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення звідповідними державними органами, зокрема, з Державною комісією з ціннихпаперів та фондового ринку.
Доосновних напрямків регулювання у сфері недержавного пенсійного забезпеченнявідноситься реєстрація недержавних пенсійних фондів (з видачею їм відповідногосвідоцтва), ліцензування юридичних осіб, що будуть надавати послуги задміністрування пенсійних фондів, аналіз ефективності діяльності всіх суб‘єктівсистеми недержавного пенсійного забезпечення [30].
Уразі виявлення порушень державні органи вживають заходи впливу, передбаченічинним законодавством.
Контрольдіяльності фонду з боку засновників здійснює рада фонду (єдиний органуправління НПФ), яка формується з представників засновників. Рада фонду може убудь-який час замінити компанії, що здійснюють обслуговування фонду, якщо їхдіяльність буде визнана неефективною.
Крімтого, рада фонду затверджує інвестиційну декларацію – документ, що визначаєнапрями інвестування пенсійних активів (додаток Б). Інвестиційна декларація пенсійногофонду підлягає обов'язковій реєстрації в Державній комісії з регулювання ринківфінансових послуг України протягом 60 календарних днів після формування ради фонду[1; стаття 10].
Крімцього, проводяться планові аудиторські перевірки діяльності пенсійних фондів,адміністраторів, компаній з управління активами, зберігачів, страховихорганізацій та банків, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення,проводяться не рідше ніж один раз на рік за рахунок юридичних осіб, що перевіряються.Аудиторська перевірка проводиться аудитором, який має право на провадженняаудиторської діяльності і займається виключно наданням аудиторських послугзгідно із законодавством. Аудиторська перевірка проводиться на підставі договору,який укладається між аудитором та юридичною особою, що перевіряється [1; стаття5].
Одині той же аудитор не може провадити перевірку двох і більше юридичних осіб, що надаютьпослуги одному й тому ж пенсійному фонду. Аудитор не може проводити перевірку суб'єктівнедержавного пенсійного забезпечення та вищезазначених юридичних осіб, якщо вінабо його засновник (засновники) володіють часткою (паєм, акціями) у статутному капіталіцих суб'єктів (юридичних осіб) або їх засновника (засновників).
Приподанні річної звітності Державній комісії з регулювання ринків фінансовихпослуг України і Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку адміністраторі компанія з управління активами обов'язково додають до зазначеної звітностікопію аудиторського висновку встановленого зразка.
Отже,державний нагляд за діяльністю недержавних пенсійних фондів здійснюється доситьактивно, проте, через те, що пенсійна реформа в Україні була здійсненанещодавно (2004 рік) і через малий досвід функціонування НПФ на ринку щеіснують певні недоліки недостатнього їх регулювання.
РОЗДІЛ2. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХФОНДІВ
2.1 Аналіз та оцінкасфери діяльності НПФ
У 80-90 роках 20 століття відбулася криза солідарнихсистем в країнах Європи через старіння населення, зниження чисельностіпрацючих, зростання кількості пенсіонерів, що призвело до того, що в країнах зперехідною економікою солідарні системи стали джерелом політичних конфліктів атакож перестали виконувати головну соціальну функцію – забезпечувати достойнийрівень життя (60-70% заробітної плати) [21]. Томубільшість країн почали реформувати свої системи пенсійного забезпечення.Головною причиною стала також демографічна криза у світі. За різнимипідрахунами, через 50 років у світі понад 40% усіх людей будуть пенсійного вікуі особливо гостро ця проблема стоятиме перед Європою.
Країни знаходяться на різних стадіях старіння населення,однак, чим більш активним є цей процес, тим більші проблеми перед ними постають.Чим раніше будуть розроблені, доведені до громадськості, та запроваджені нові методипенсійної системи, тим дешевшими вони будуть для суспільства [27].
Останніми роками в багатьох країнах, водночас зпроведеними пенсійними реформами, був збільшений офіційний вік виходу на пенсію(табл.2.1).
Таблиця 2.1
Очікувана тривалість життя у офіційному віці виходу на пенсіюу деяких країнахКраїна
Офіційний вік
Виходу на пенсію Тривалість життя у офіційному віці виходу на пенсію Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки Україна 60 55 14 25 Австрія 65 60 17 24 Великобританія 65 60 15.7 23 Іспанія 65 65 16.8 20.9 Німеччина 65 65 16.3 19.8 Польща 65 60 14 22 Румунія 65 60 13 20 Словаччина 62 62 15 18 Угорщина 62 61 16 20 Франція 60 60 20 26
За даними World Bank
Серед європейських країн Україна має найнижчий вік виходуна пенсію, особливо для жінок – 55 років, тоді як рівень очікуваної тривалості життядля офіційного віку виходу на пенсію є довшим ніж в багатьох європейських країнах[27].
Рішення про те, щоб не підвищувати вік виходу на пенсію,є прийнятним у даний час, але зовсім незабаром до цього питання требаповернутись, оскільки у майбутньому поступове підвищення пенсійного віку станевкрай необхідним. Майже всі країни, які провадили пенсійну реформу підвищили чище продовжують підвищувати пенсійний вік.
Крім цього, наприкінці XX ст. у західних країнах посталапроблема, породжена покращенням якості життя. Якщо в 70—80 pp. XX ст.економічна криза стала випробуванням для західної соціальної держави, то у 90-хpp. проблеми виникли через зростання тривалості життя, а, отже, й збільшеннявитрат на соціальні потреби. За даними МОП — у світі в 1990 р. налічувалося 9%населення у віці 60 років й старше, а в 2030 р. очікується 16%; за цими жджерелами в середині 90-х pp. у більшості розвинених країн на пенсіївитрачалось від 6 до 14% ВВП, що призвело до зростання витрат на пенсійнезабезпечення. Крім того, подовження тривалості життя, а, отже, й подовженнястроку отримання пенсій, а також збільшений їх розміру у тих, хто досяг 80-тилітнього віку призвели до збільшення витрат [18].
Через зазначені причини, наприкінці минулого століттякраїни світу почали здійснювати пенсійні реформи, внаслідок чого в багатьохкраїнах були створені двох- та трьохрівневі пенсійні системи. У розвиненихкраїнах світу в 90-х pp. були проведені пенсійні реформи (у США в 1995 p., уВеликобританії в 1994 p., у Франції в 1993 p., в Італії у 1992 p., в Німеччиніу 1992 p.).
Розглянемо розповсюдження трирівневих пенсійних систем. Трирівневасистема, на зразок запропонованої та частково запровадженої в Україні, єпереважаючою пенсійною моделлю серед країн колишнього соціалістичного табору.12 країн колишнього соціалістичного табору мають трирівневі пенсійні системи, асаме: Угорщина та Польща (обидві країни запровадили таку систему до 2001 року),Болгарія, Хорватія, Естонія, Косово, Латвія, Литва, Македонія, Румунія, Росіята Словаччина (усі запровадили з 2001 року або пізніше) [5].
Трирівнева пенсійна система – це також модель найбільш поширенав розвинених країнах, включаючи Австралію, Данію, Нідерланди, Швецію, Швейцаріюта Великобританію. Проте не всі трирівневі пенсійні системи однакові. Основні відмінностіполягають у методиці обчислення пенсій на Рівні I та видах пенсійних схем,дозволених на Рівні III.
Майже усі добровільні системи Рівня III дозволяють тількипенсійні плани на основі індивідуальних накопичувальних рахунків. Пенсійні планиз визначеними виплатами не можуть пропонуватись на Рівні III. Це особливо стосуєтьсядобровільних пенсійних систем, які були нещодавно створені. Більшість систем РівняIII, які були створені давно, такі як у Сполучених Штатах та у Великобританії, дозволяютьплани з визначеними виплатами, однак за останні 10 років, мабуть, не існує жодногоприкладу запровадження Рівня III, який би дозволяв пенсійні плани з визначенимивиплатами. Добровільні пенсійні схеми, які запроваджуються останнім часом, майжезавжди є схемами з визначеними внесками.
Хоча більшість пенсійних реформ за останні 10 років завершилисьзапровадженням трирівневих пенсійних систем, дворівневі пенсійні системи все щезалишаються домінуючою моделлю у міжнародній практиці. Більшість таких систем абовже існують давно або є новими системами у нерозвинених країнах (часто вАфриці).
Дворівневі пенсійні системи майже завжди складаються зРівня I – солідарної системи та Рівня III – добровільних схем. Тільки декілька такихсистем, наприклад, в Казахстані складаються з обов’язкової накопичувальної системи(Рівень II) та добровільної пенсійної системи (Рівень III). Системи, якіскладаються тільки з Рівня II та III зустрічаються дуже рідко [5].
У колишніх країнах соціалістичноготабору використовуються різні моделі пенсійного забезпечення [26]. Їх можназгрупувати за такими типами:
ü Пенсійна реформана зразок чилійської. Цю модель застосував лише Казахстан, де пенсійні внески сплачуютьсялише працівниками. Розміри пенсій залежать від суми сплачених внесків танарахованого інвестиційного доходу. Спочатку планувалося, що внески сплачуватимутьсядо недержавних пенсійних фондів, але в останній момент було прийняте рішенняпро створення пенсійного фонду, управлінням яким здійснює держава. На початковомуетапі пенсійної реформи більшість казахських громадян вибрало саме цей фонд,але з часом все більше громадян переходить до недержавних пенсійних фондів.
ü Наступною системою,що заслуговує на увагу, є угорська, в якій на додаток до внесків, щосплачуються до солідарної системи, також перераховуються кошти до приватної пенсійноїсхеми з визначеними внесками.
ü Латвійська — тут запроваджено умовно-накопичувальні рахунки. Відповідно до цієї моделі привиході на пенсію виплати мають складатися з накопиченої суми внесків танарахованого на них інвестиційного доходу.
ü У Польщібула введена у дію модель, відповідно до якої внески за станом на початок дії новоїсистеми обліковуються як умовно-накопичувальні, а внески, що сплачуються з 1 січня1999 року, дійсно інвестуються приватними пенсійними фондами, і від їх інвестуванняплатники отримують реальний інвестиційний дохід. У момент виходу на пенсію їм маєсплачуватись ануїтет, розрахований на основі цих обох складових частин.
ü Російськийваріант пенсійної системи складається з базової пенсії для всіх громадян, а такождодаткових пенсійних виплат, які формуються за рахунок номінального і реальногоінвестування внесків. Одна частина другого рівня складається з умовно-накопичувальних внесків, а друга (для осіб у віці до 50 років) – з коштів відінвестування внесків, що здійснюється як недержавними пенсійними фондами, так ієдиним державним накопичувальним фондом, схожим на фонд у Казахстані.
Будова системи, яка існує в Україні часткового нагадує угорську.Про схожість з угорською системою свідчить той факт, що Україна зберігаєсолідарний компонент, хоча він є істотно меншим ніж в Угорщині та матимеобов’язковий накопичувальний компонент.
У колишніх соціалістичних країнах був помітний ентузіазмщодо добровільних пенсійних заощаджень [33]. Перші закони були ухвалені вУгорщині і Чеській Республіці (1994 рік), пізніше – у Словацькій Республіці(1996 рік). Туреччина розглядає розвиток добровільних схем як наступнийважливий крок, в той час як на Мальті добровільні додаткові плани булизапропоновані як складова трирівневої пенсійної системи. На Кіпрі добровільнізаощадження здійснюються переважно через ощадні фонди, які здійснюютьодноразові виплати при виході на пенсію.
Перший досвід показує, що основні завдання створеннядобровільних схем приваблюють молодших за віком працівників і працівників знижчими доходами, оскільки вони можуть заощадити значні суми коштів, а такожстимулюють роботодавців робити внески у додаткове пенсійне забезпечення.
У Чеській Республіці у 1994 році запроваджено в діюзакон, який передбачав створення добровільних приватних пенсійних фондів, апротягом 1990-их років було зроблено 13 модифікацій державної пенсійної схеми.На сьогодні половина робочої сили країни охоплена добровільною додатковоюпенсійною схемою.
У Словенії у 1999 році запроваджено ряд змін: підвищенопенсійний вік жінок, створено нову систему винагород і стягнень за пізній іранній вихід на пенсію відповідно, надані повноваження і податкові пільги зметою поширення схем приватних заощаджень. На сьогодні в Словенії нові приватніфонди охоплюють кожного четвертого працівника.
Важливо, що в трьох країнах – Чеській Республіці,Румунії і Словенії – активно обговорюється можливість приватизації державнихпенсійних схем, що вже позитивно вирішено першою групою країн [33].
Слід порівняти Україну та інші країни світу, якізапровадили три рівні пенсійної системи в розрізі частки отримуваних пенсій зкожного рівня пенсійної системи (табл. 2.2) [21].
Таблиця 2.2
Частка пенсій з кожного рівня пенсійної системи, %Країна Рівень 1 Рівень 2 Рівень 3 Всього Франція 51 34 15 100% Нідерланди 50 40 10 100% Швейцарія 42 32 26 100% Великобританія 65 25 10 100% США 45 13 42 100% Україна 99,99 0,0 0,01 100%
Взагалі недержавні пенсійні фонди як добровільний таефективний засіб накопичення на старість з’явилися в Англії більше двох зполовиною століть тому, пізніше і в Росії (у другій половині ХVIIІ сторіччя). У1897 році в Росії і, зокрема, в Україні успішно діяли більше 200 емеритальних,пенсійних і страхових кас, найбільш потужними з яких були каси залізничників,вчителів, службовців Товариства пароплавства по Дніпру, деяких великихпідприємств.
Принцип «зроби пенсію собі сам» відійшов на другий планз появою державних пенсійних систем. Німеччина запровадила цей соціальнийінститут у 1889 році за часів канцлера Бісмарка, Австралія та Велика Британія — у 1908 році, в Сполучених Штатах Америки державна пенсійна система з’явилась в30-ті роки ХХ сторіччя, у Радянському Союзі – в 1956 році [19].
У світі практика використання недержавних пенсійнихфондів існує вже досить давно, і наразі світовий ринок недержавних пенсійнихфондів займає вагому частку світового інвестиційного капіталу (рис. 2.1).
/>
Рис. 2.1. Пенсійні накопичення в структурі світовогоінвестиційного капіталу в 2006 році
Таким чином, недержавний рівень пенсійної системисьогодні є невід’ємною складовою переважної більшості пенсійних систем в країнахсвіту [25]. З одного боку наявність недержавного рівня пенсійної системи забезпечуєдодаткові гарантії соціально-економічного захисту громадян відповідної країнита підтримує стабільність пенсійної системи в цілому, а з іншого – запровадженнянедержавного рівня пенсійної системи створює передумови для формування векономіці країни значного обсягу довгострокових пенсійних накопичень яксуттєвого інвестиційного ресурсу. Так, наприклад, на початок 2006 р. СполученіШтати Америки нагромадили суму пенсійних активів у розмірі більше ніж 160 %ВВП, в той же час в Ірландії, Норвегії, Данії і Японії загальна суманакопичених пенсійних активів також перевищила 100 % ВВП.
Взагалі в США у пенсійному забезпеченні громадян важливуроль відіграють добровільні приватні пенсійні програми. В 90-х pp. XX ст. цимипрограмами було охоплено 40—45% найманих працівників приватного сектора, апенсії, що були отримані з приватних фондів, становили в середньому 20%сукупних прибутків всіх пенсіонерів США. Існує два види внесків — або наособисті рахунки в банки, або виплати за місцем роботи. У 1974 р. прийнятозакон, котрий передбачає не лише контроль, а й ще систему податкових пільг, якістимулюють створення таких фондів. Завдяки ППФ роботодавець закріплює потрібнікадри, підвищує конкурентоспроможність продукції. Крім цього, він можевикористати фінансові активи фондів для інвестування [18].
90% ППФ формуються за рахунок внесків роботодавцівнезалежно від видів програм. Взагалі система ППФ складається з двох видівпрограм: з фіксованим розміром внесків (підприємець створює початкову фінансовубазу, але розмір пенсій залежить від наступних внесків майбутніх пенсіонерів);з встановленим розміром пенсій, який визначається залежно від стажу роботи ірозміру зарплати на момент виходу на пенсію. Підприємець зобов'язанийзабезпечити фінансову базу фонду. Фонд з фіксованим розміром внесків нинідомінує в США, незважаючи на те, що не завжди забезпечує бажаний рівень виплат.Якщо коштів не вистачає, то підприємці, які створили цей фонд, не зобов'язаніпокривати нестачу із своїх прибутків. В американських пенсіонерів пенсіяскладається на 43% із приватних пенсійних фондів [29].
Досить високими темпами відзначається процес накопиченняпенсійних активів на недержавних рівнях пенсійної системи в країнах Центральноїй Східної Європи. Зокрема у Чеській Республіці пенсійні активи з 2001 по 2005р. виросли в 3,57 раза (4% до ВВП), в Угорщині – в 4,4 раза (3,9% до ВВП), вПольщі – в 5,7 раза (9% до ВВП) [25].
У країнах, де найбільш розвинутий фінансовий і фондовийринки – Австралії, Канаді, Франції, Німеччині, Гонконгу, Ірландії, Японії,Швейцарії, Нідерландах, Великобританії, США, – у 1996 р. активи пенсійнихфондів складали $11,6 трлн. (58% ВВП), а у 2006-му – $23,3 трлн. (81% ВВП)(табл. 2.3) [21].
Таблиця 2.3
Співвідношення пенсійних активів до ВВП, початок 2007року, %Країна Пенсійні активи, % до ВВП Швейцрія 148 Нідерланди 132 США 105 Польща 11,1 Угорщина 9,9 Болдгарія 3,1 Росія 2,2 Україна 0,3
Активи недержавної пенсійної системи у Латвії вжескладають $0,301 млрд., Чехії – $7,2 млрд., Казахстані – $6,3 млрд., Росії –$15,5 млрд., Польщі – $40,7 млрд., Великобританії – $2,3 трлн., у США – $13,9трлн. А в Україні активи недержавної пенсійної системи складають лише $0,033 млрд.(табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Активи НПФ на початок 2007 року [35]Країна
Всього активів
(трл. дол.)
Всього активів
(трл. дол.) Початок 1997 року Початок 2007 року Австралія 192.0 743.4 Канада 429.0 1,026.8 Франція 68.0 157.9 Німеччина 204.0 311.7 Гонконг 25.0 62.0 Ірландія 33.0 111.9 Японія 2,007.0 3,083.7 Нідерланди 349.0 873.3 Швейцарія 261.0 565.3 Великобританія 950.0 2338.4 США 6,774.2 13,963.1 Всього (дол.) 11,292.2 23,237.4
За показниками 10 найбільших ринків світу, в 1997 роцірозмір активів пенсійних фондів складав 11,6 трл. дол., а на початок 2007 рокуцей показник збільшився до 23,3 трл. дол. (рис. 2.2)
/>
Рис. 2.2. Активи пенсійних фондів найбільших ринківсвіту, трл. дол. [35]
Розглянувши структуру активів, тобто інвестиціїпенсійних фондів 7 найбільших світових пенсійних ринків (Австралії, Канади,Японії, Нідерландів, Швейцарії, Великобританії та США), слід зазначити, щонайбільшу частку займають акції – 60,2%, 25,5% займають облігації, 7% — грошовіінструменти та 7,3% — нерухомість (рис. 2.3):
/>
Рис. 2.3. Структура активів найбільших пенсійних ринківсвіту в 2006 році [35]
При розгляді структури активів недержавних пенсійнихфондів у світі за останні 10 років, тобто з 1996 року по 2006 рік (рис. 2.4)видно, що суттєво зменшилась частка облігацій в структурі недержавних пенсійнихфондів — на кінець 2006 року вона складала 25,5% порівняно з 1996 роком, тобтозменшилась на 11%, разом з тим відбулося зменшення частки цінних паперів вструктурі НПФ, проте лише на 0,6%:
/>
Рис. 2.4. Структура активів НПФ у світі 1996рік-2006 рік[35]
В Україні закон жорстко регламентує інвестуванняпенсійних активів. Так, 40% їх дозволено вкладати в акції, 50% – в облігаціїдержавної позики, 20% – в облігації місцевої позики, 40% – в корпоративніоблігації, 40% – в іпотечні цінні папери, 10% – у нерухомість, 10% – убанківські метали, 20% – в акції та облігації іноземних емітентів. А ось вАвстрії немає обмежень щодо інвестування в облігації, у нерухомість можнавкладати 20%. В Угорщині закон не дозволяє вкладати пенсійні кошти унерухомість, в акції ж можна інвестувати 50-60%, у банківські депозити – безобмежень. В Італії немає обмежень щодо інвестування в акції та облігації, набанківські депозити можна покласти 20% пенсійних коштів, а в нерухомість неможна вкладати ні копійки. У Бельгії, Німеччині та Люксембурзі ніяких обмеженьщодо інвестування пенсійних активів закон не передбачає.
У світі існують різні схеми сплати внесків. Однак,неможливо однозначно визначити, яка з них найкраща. Це повністю залежить відконкретної ситуації у країні.
Наприклад, в Австралії працівник не зобов’язаний нічогосплачувати у вигляді внесків на пенсійне забезпечення. Всі внески сплачує роботодавець.Схожа модель застосовується і у Данії. Але все-таки працівники сплачують коштиопосередковано, оскільки державні пенсії у цих країнах у повному обсязіфінансуються за рахунок бюджетних коштів, які складаються з податкових платежівроботодавців і працівників. При запровадженні у Австралії і Данії систем, уяких внески сплачуються лише роботодавцем, виникали протести з приводу того, щотакий порядок може зробити їх неконкурентоспроможними внаслідок високих ставоквідрахувань на соціальне страхування. Проте, виявилось, що це не так.
Зовсім протилежною є ситуація у Чилі і Казахстані, девідповідальність за сплату внесків покладена на працівників, проте Чилі неможна вважати добрим прикладом, оскільки там реформа проводилась під часдиктатури Піночета. При проведенні реформи у Казахстані передбачалось, що роботодавцімали підвищити заробітну плату своїх працівників, щоб величина їх чистогодоходу залишилась незмінною. Однак, так відбулось лише у тих місцях, де уряд мігзастосувати і контролювати застосування законодавства.
В Угорщині для тих, хто має трудовий стаж, перерахуваннякоштів у недержавний пенсійний фонд здійснюється на добровільних засадах, аледля тих, хто тільки-но починає трудову кар’єру, такі внески є обов’язковими. УЧехії і Словаччині подібні відрахування добровільні, а у Швеції, Австралії таЧилі – обов’язкові.
Безперечно, існують інші схеми сплати внесків, у яких величинаїх ставки, що сплачується працівником і роботодавцем, у деяких випадкахзмінюється завдяки розподілу її між ними.
Наприклад, у Польщі було прийняте рішення про паритетну участьпрацівників і роботодавців у сплаті внесків, і у зв’язку з цим стало відомо пропроблеми при коригуванні заробітної плати для працівників приватного сектору.
Зміна у структурі сплачуваного внеску не завждидопомагає роботодавцю. Його цікавить лише величина загальних витрат насоціальне страхування. Хоча відсоток, що належить до сплати роботодавцем, можезменшитись, загальна величина фактично сплаченої суми може істотно зрости, якщовідповідно підвищується заробітна плата працівника [26].
Такимчином, характерною ознакою розвитку ринків фінансових послуг в останнідесятиріччя є зростання попиту на послуги з недержавного накопичувальногопенсійного забезпечення. З одного боку це зумовлено природною потребою людиниздійснювати протягом працездатного віку довгострокові накопичення на старість,з другого – стимулюється розвиток системних відносин на ринку праці (міждержавою, роботодавцями та професійними спілками, як сторонами «соціальногопартнерства»), спрямованих на досягнення балансу інтересів сторін щодорозширення системи соціальних гарантій (в тому числі і пенсійного забезпечення)найманих працівників. Накопичені в пенсійних фондах заощадження постійнозростають і вже складають в розвинених країнах суттєву частку інвестиційногопотенціалу.
Отже,пенсійні реформи в кожній країні мають свої особливості, позаяк враховуютьдемографічні, культурні, соціальні, політичні, фінансові фактори. Світовийдосвід доводить доцільність і необхідність існування різних інститутівнедержавного пенсійного забезпечення. Завдання забезпечення стабільностіфункціонування недержавного рівня пенсійної системи само по собі є завданнямдержавного рівня, оскільки можливі проблеми функціонування системи недержавнихпенсійних фондів можуть стати чинником дестабілізації як пенсійної системикраїни в цілому, так і руйнівним чинником для ринку капіталу та інвестиційнихпроцесів в економіці країни.
2.2 Ставлення до системи недержавного пенсійногозабезпечення в Україні
Увідповідності до реформи, третім рівнем пенсійної системи є добровільненедержавне пенсійне забезпечення, основу якого складає діяльність недержавнихпенсійних фондів. В межах третього рівня працівники мають можливістьперераховувати внески до обраного ними недержавного пенсійного фонду. Важливимє те, що система недержавних пенсійних фондів дозволяє залучати також і коштироботодавців до формування пенсійних заощаджень їх працівників, що сприятимепідвищенню рівня життя громадян на пенсії [13].
Вданий момент, за результатами дослідження, проведеного USAID, лише 21% опитанихпрацівників позитивно відповіли на запитання про самостійне накопичення коштівна пенсію. При цьому суттєво виявилася різниця між Києвом та іншими регіонамиУкраїни: в Києві за даними опитування приблизно 40-50% так чи інакшенакопичують кошти на пенсію, а в регіонах цей показник складає 10-12%. Такаситуація характеризує потенціал недержавної пенсійної системи України не дужевисоким.
Розглянувшиготовність працівників брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні буловизначено, що тільки 19% працівників готові брати в ньому участь і вкладатикошти в недержавні пенсійні фонди (рис. 2.5):
/>
Рис.2.5. Готовність працівників брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні
Основноюпричиною того, що дуже високий відсоток складають відповіді респондентів, що неможуть визначитися стосовно свого ставлення до участі в недержавному пенсійномузабезпеченні (51,19%) полягає у відсутності необхідної інформації про умови таособливості функціонування цього рівня пенсійної системи.
Прианалізі факторів, що приваблюють працівників брати участь у недержавномупенсійному забезпеченні було виявлено, що майже половина респондентів бачить унедержавному пенсійному забезпеченні можливість отримати в майбутньомустабільний матеріальний стан. Саме цей фактор слід вважати визначальним, так яквсім іншим факторам респонденти приділили значно менше уваги. Другим факторомза значимістю виступає фактор, пов’язаний із надійністю збереження коштів,відкладених на пенсію через систему недержавних пенсійних фондів. Самостійненакопичення на пенсію не можна вважати в повному сенсі накопиченням настарість, адже ці кошти можуть бути витрачені раніше, а думка щодо потенційноїможливості втратити кошти, вкладені в недержавні пенсійні фонди, породженапострадіанським минулим а також невпевненістю населення в стабільностіполітичної системи та виступає суттєвим фактором (рис. 2.6):
/>
Рис.2.6. Фактори, що приваблюють працівників брати участь у недержавному пенсійномузабезпеченні
Факторами,що стримують працівників брати участь у />нержавному пенсійному забезпеченні є (рис. 2.7):
/>
Рис.2.7. Фактори, що стримують працівників брати участь у НПЗ
Факторамизацікавленості керівників у нержавному пенсійному забезпеченні є (рис. 2.8):
/>
Рис.2.8. Фактори зацікавленості керівників у НПЗ
Отже,можна зробити висновок, що рівень поінформованості про впровадження пенсійноїреформи в Україні є досить високим як серед працівників, так і середкерівників, проте у більшості є лише загальне уявлення про пенсійну реформу.Також існує значна різниця в рівні поінформованості про пенсійну реформу тарозумінні її суті між Києвом та іншими регіонами України – В Києві вона єсуттєво вищою. Існує значна різниця в ставленні до пенсійної реформипрацівників та керівників: переважна більшість керівників підприємств підтримуєреформу, в той час як майже половина працівників не може визначитися відноснопідтримки чи не підтримки пенсійної реформи. Майже половина опитаних керівниківпідприємств готові брати участь у системі недержавного пенсійного забезпеченняі основним фактором, який їх приваблює – це можливість матеріальногостимулювання працівників через наявність «пенсійного пакету». Головнимфактором, який їх від цього утримує – це нестача інформації про функціонуваннясистеми недержавного пенсійного забезпечення.
Прчинамитакого ставлення населення до діяльносіт недержавних пенсійних фондів єнасамперед недовіра до них, низька поінформованість, відсутність доступноїінформації про діяльність таких фондів та низький розвиток інфраструктуринедержавних пенсійних фондів у регіонах.
2.3 Аналіз сучасного стану ринку фінансових послугнедержавних пенсійних фондів України
Навідміну від розвинених країн світу, в Україні ринок недержавного пенсійногозабезпечення суттєво поступається ринку послуг інвестиційних фондів. Основноюпроблемою відставання є відсутність державної підтримки у розвитку третьогорівня пенсійної системи та зволікання із запуском другого Накопичувального рівня,який би суттєво мобілізував діяльність недержавних пенсійних фондів.
Готовністьвітчизняного ринку недержавного пенсійного забезпечення до активної роботи з пенсійнимивнесками підтверджується створенням відповідної інфраструктури ринку,налагодженням механізму взаємодії між основними учасниками системи НПЗ тощо.Система добровільного пенсійного забезпечення в Україні нині перебуває напочатковому етапі розвитку. Обсяг активів недержавних пенсійних фондів швидкозростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системиУкраїни.
Швидкийвихід на ринок був пов’язаний з деякими новоствореними НПФ, які приваблювалиучасників, не приділяючи уваги грошовим внескам. З 1 січня 2004 року введений вдію Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення». В інших країнах неспостерігалося діяльності таких пенсійних фондів з великою кількістю учасниківі близькими до нуля активами. На момент прийняття Закону в Україні вже існували47 недержавних пенсійних фондів, проте, після введення нового закону лише 5 ізних реорганізувалися, інші ж припинили своє існування [5].
Наразіпоказники зростання ринку, на перший погляд, вражають, однак його обсяг є все жтаки невеликим. У США та Великій Британії активи НПФ становлять 60% ВВП. Українах, що розвиваються, наприклад у Росії та Казахстані, активи недержавнихпенсійних фондів сягають 10% ВВП, в Україні це лише соті частки ВВП [7].
Темпизбільшення накопичень в системі НПЗ у відсотковому відношенні є найбільшимипорівняно з іншими фінансовими ринками, але при цьому обсяги накопичень все щезалишаються занадто малими. Сьогодні зі всіх сегментів фінансового ринкунедержавні пенсійні фонди демонструють найшвидші темпи росту (рис. 2.9) [3]:
/>
Рис.2.9. Динаміка розвитку НПФ у порівнянні з іншими ринками у 2005-2007 рр.
Починаючиз 2004 року зберігається стала тенденція щодо збільшення кількості установ, якінадають послуги в системі недержавного пенсійного забезпечення (табл. 2.5).
Таблиця2.5
КількістьНПФ, адміністраторів, компаній з управління активами НПФ та зберігачів НПФ,внесених до реєстру
Реєстрація суб’єктів
системи недержавного пенсійного забезпечення 2004 2005 2006
І півріччя
2007 Кількість НПФ на кінець періоду 29 54 79 85 Кількість адміністраторів на кінець періоду 21 37 41 45 Кількість компаній з управління активами НПФ (КУА) 44 75 135 218 Кількість банків-зберігачів пенсійних активів 68 80 95 107
КількістьНПФ, що мають статус фінансової установи, на кінець 2007 року збільшилась на17, або 21, 5 % порівняно з 2006 роком і становила 96 одиниць. Серед нихналічується 75 відкритих, 13 корпоративних та 8 професійних фондів (рис. 2.10).
/>
Рис.2.10. Розподіл недержавних пенсійних фондів за видами станом на 31.12.2007 року
Високачастка відкритих НПФ пояснюється більшою свободою вступу до них новихучасників, без прив’язки їх до конкретної галузі або підприємства.
Активнудіяльність по залученню вкладників і учасників та формуванню пенсійних активівздійснюють лише 50 фондів. Слід зазначити, що вже цієї кількості НПФ достатньодля обслуговування всіх бажаючих роботодавців та громадян країни брати участь унедержавному пенсійному забезпеченні. Для прикладу, в Польщі, де учасників НПФ більше11 млн. громадян, працює всього 16 фондів. В Угорщині із 60 НПФ, створених уперші декілька років, зараз залишилось всього 21 фонд, в яких бере участьбільше 40 відсотків зайнятого населення. В Чилі 80 відсотків учасниківзосереджені у 5 великих фондах [3].
Зурахуванням світового досвіду можливо зробити висновок про поступове зниженнядинаміки росту чисельності в Україні недержавних пенсійних фондів та інфраструктури,що їх обслуговує з одночасним їх укрупненням в процесі зростання конкуренціїпереваг, які несе консолідація цього ринку.
Питанняформування пенсійних активів та функціонування всієї системи НПЗ напряму пов’язанеіз зацікавленістю юридичних та фізичних осіб у задоволенні своїх економічних потребшляхом участі у системі недержавного пенсійного забезпечення.
Станомна 01.07.07 з одного мільйона суб’єктів підприємницької діяльності-юридичнихосіб виступило засновниками недержавних пенсійних фондів лише 198, а в якості вкладників– 1729. Це свідчить про незначну зацікавленість на цьому етапі розвитку економіки власників та керівників підприємств і установ у створенніта участі в діяльності недержавних пенсійних фондів.
Середзасновників НПФ майже 60% складають підприємства реального сектора економіки, 12%– фінансові компанії. Найбільший інтерес до участі у системі недержавного пенсійногозабезпечення виявили представники промислових підприємств. Це пов’язано як ізнеобхідністю залучення додаткових «довгих» фінансових ресурсів, так ізакріплення професійних кадрів на виробництві. В той же час, кількість підприємстві установ, які виступають засновниками та вкладниками пенсійних фондів постійнозростає, що свідчить про поступове розуміння власниками та керівниками підприємствкористі накопичувального пенсійного забезпечення з одного боку, та тискутрудових колективів, профспілок на роботодавців з метою покращення соціальногозахисту найманих працівників.
Слідзазначити, що загальна кількість вкладників НПФ у 2007 році склала 42 315 осіб,що на 12 842 особи, або на 43, 6 % більше, ніж на кінець 2006 року, серед нихкількість вкладників НПФ – юридичних осіб складає у 2007 році 1764 проти 1098на кінець 2006 року (збільшення на 60,7 %), а кількість вкладників НПФ –фізичних осіб становила в 2007 році 40 551 особу (збільшення складає 12 176осіб, або 42, 9 %) (рис. 2.11).
/>
Рис.2.11. Динаміка зростання вкладників недержавних пенсійних фондів
Проаналізувавшикількість вкладників, необхідно також виділити, що загальна кількість учасниківНПФ на кінець 2007 року становила 278 687 осіб, що на 85352 особи, або на 44, 2% більше, ніж на кінець 2006 року. У розрізі вікових груп найбільшою єкількість учасників у віковій групі від 40 до 55 років і складає 43% відзагальної кількості учасників та від 25 до 40 років – 35% від загальноїкількості учасників.
Якпідтверджує досвід інших країн, така кількість учасників цілком достатня дляефективного управління мільярдами пенсійних коштів, які могли б потрапили на ринокспільного інвестування після запуску другого рівня пенсійної системи.
Протенавіть такі темпи ще не можуть забезпечити найближчими роками запровадженнядобровільного пенсійного накопичення в масштабах, які б суттєво впливали наекономіку та розв’язання проблем пенсіонерів.
Зарезультатами 1 півріччя 2007 року лише 1,12% працездатного населення України єучасниками недержавних пенсійних фондів. По відношенню до «середньогокласу», який за розрахунками досліджень складає 8 – 10%всього населення, частка учасників НПФ складає біля 10-12 %.
Основнимфактором формування пенсійних активів у перші роки функціонування залишаються пенсійнівнески, сплачені вкладниками до недержавних пенсійних фондів.
Середньомісячнівнески у січні – липні 2007 року на користь учасників, сплачених вкладникамикорпоративних НПФ, у середньому становили 982,36 грн., що складає 12,9% від середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника.У більшості корпоративних фондів ця сума частково сплачується за рахунок коштівроботодавця і частково за рахунок самого учасника.
Вкладникамипрофесійних НПФ на користь одного учасника сплачується 62,55 грн. або 0,8%середньомісячної заробітної плати, для відкритих НПФ – 220,23 грн. або 2,9%.Разом з тим, найбільша питома вага по сплаті внесків належить саме вкладникам відкритихпенсійних фондів, а саме 66,9% пенсійних внесків. Питома вага пенсійного внескуу загальній частині доходів населення на сьогодні не перевищує 4,3%.
Простежуєтьсязв'язок між збільшенням розміру пенсійних відрахувань та зростанням загальногодостатку населення. Низький рівень доходів населення негативно впливає на йогоучасть в системі недержавного пенсійного забезпечення.
Вцілому сукупні активи НПФ, які спрямовуються на інвестування хоча і збільшилисяза останній рік майже в 2 рази, проте склали станом на 01.07.07 лише 185,2 млн.грн. Враховуючи, що інвестиції в основний капітал у 2006 році склали 125 254млн. грн., можливо зробити висновок, що активи недержавних пенсійних фондівпоки що не мають вирішального впливу на інвестиційний клімат в Україні. Для порівняння,кредити банків в інвестиційну діяльність в 2006 році склали 19 406 млн. грн.
Зметою захисту пенсійних активів на законодавчому рівні встановлені вимоги донапрямків інвестування пенсійних активів та загальні обмеження за окремиминапрямками.
Враховуючинеобхідність часу для акумулювання активів в обсягах, які дають можливість диверсифікаціїінвестування, вимоги законодавства до складу та структури активів застосовуютьсядо недержавних пенсійних фондів лише після 18 місяців з дати реєстрації НПФ.Таким чином, вимоги законодавства щодо структури активів перших, внесених до Державногореєстру фінансових установ, почали застосовуватися лише наприкінці 2006 року.
Втой же час, аналіз даних щодо диверсифікації активів свідчить, що частинафондів і після 18 місяців роботи не виконали вимоги щодо диверсифікації своїх активівабо внаслідок неефективної діяльності рад фондів щодо здійснення контролю заінвестиційною політикою фонду, або за діяльністю осіб, що здійснюють управлінняактивами фонду (додаток В).
Наведенідані показують, що НПФ вкладають дуже недостатні кошти у внутрішні державніборгові зобов’язання (1,2%). Для порівняння, в Угорщині більше 70%, в Болгаріїта Польщі – біля 50%. Така ситуація пов’язана з низькою доходністю українськихдержавних цінних паперів, яка не перекриває рівень інфляції в Україні. Причиноютакої ситуації є недостатньо розвинутий ринок державних боргових інструментівта низька дохідність державних цінних паперів.
Недержавніпенсійні фонди не інвестують в іноземні активи фактично через недолікивітчизняного законодавства. Інвестиції у високоякісні та ліквідні іноземніцінні папери з належно встановленою ціною можуть істотно поліпшитиспіввідношення між ризиками та прибутками українських НПФ. Водночас,макроекономічні наслідки потенційного відпливу капіталу залишатимуться дуженезначними протягом найближчих років, оскільки розміри НПФ є відносноневеликими порівняно з рештою фінансової системи.
НПФпереважно інвестують в облігації українських підприємств; значну часткуінвестиційного портфеля НПФ становлять також банківські депозити. Відсутністьможливостей інвестувати в державні облігації та іноземні цінні папери, а такожобмежена ліквідність місцевих акцій змушує українські НПФ вкладати кошти воблігації українських підприємств та банківські депозити. Було навіть порушенозагальне граничне обмеження, накладене законодавством на інвестиції в облігаціїукраїнських підприємств. Зважаючи на (велику) кількість таких облігацій і(малу) кількість трансакцій на неліквідних ринках, НПФ стикаються з високимризиком, пов’язаним з українськими емітентами корпоративних облігацій. Отож,значна частина інвестиційного портфеля НПФ складається з цінних паперів, якіможуть мати невідповідні ціни.
Яквже було зазначено, чинне українське законодавство передбачає обмеження щодоінвестування активів пенсійних фондів у різні фінансові інструменти. Зокрема, вакції можна інвестувати не більше 40% активів, аналогічна межа існує і щодоінвестування у корпоративні облігації. Разом із тим у більшості розвиненихкраїн не існує обмежень щодо інвестування активів пенсійних фондів в акції ікорпоративні облігації. Певні обмеження застосовуються щодо цінних паперів, невключених до лістингу фондових бірж. Цінні папери, які котируються на фондовихмайданчиках, в усьому світі вважаються надійними фінансовими інструментами, адіяльність їх емітентів є досить прозорою [20].
Такимчином, протягом всього періоду відстежується тенденція до постійного зростанняяк кількості НПФ та інфраструктури, що їх обслуговує так і вкладників таучасників НПФ, а також обсягів вкладень в НПФ (рис. 2.12) [31]. За минулий ріккількість недержавних пенсійних фондів збільшилася зі 79 до 96, адміністраторівНПФ – із 41 до 50.
/>
Рис.2.12. Динаміка зростання кількості НПФ та активів НПФ за 2005-2007 рр.
КількістьНПФ з активами більше 10 млн. гривень склала 10 (з них 7 -відкритих, 2 — корпоративних и 1 — професійний). В Україні спостерігається швидкий вихід наринок новостворених НПФ. При цьому не приділяється належної уваги грошовимвнескам до пенсійних фондів. В інших країнах не відбувалося такого розвиткупенсійних фондів з відносно великою кількістю учасників і близькими до нуляактивами.
АктивиНПФ, якими управляють КУА, вимірюються значно меншими значеннями: станом на кінецьтретього кварталу 2007 року активи НПФ в управлінні КУА складали 213,4 млн.грн. Найбільше коштів акумулювали відкриті фонди – понад 118 млн. грн або 55,5%загальної вартості активів НПФ (рис. 2.13).
/>
Рис.2.13. Структура активів НПФ у розрізі видів фондів станом на 3 квартал 20007року
Середнядоходність пенсійних активів зменшилась і склала 16,1% проти 17, 1 % у 2006році. Зниження доходності пенсійних активів у 2007 році обумовлене складноюситуацією на фондовому ринку в цілому та частково — запровадженням обмеженьщодо інвестування пенсійних активів у цінні папери з боку ДКЦПФР. Крім того, наце мало вплив і зниження ставок по депозитних вкладах у банках (депозитискладають значний відсоток в інвестиційних портфелях недержавних пенсійнихфондів).119 74381 975,8
Витрати,які відшкодовуються за рахунок пенсійних фондів за І півріччя 2007 року склали11,4 млн. грн. або 5,7 від загальної суми активів, з них 6 млн. грн. або 53%витрат припадає на оплату послуг адміністратора. 3,7 млн. грн. або 32% припадаєна оплату послуг КУА, 0,27 млн. грн. або2% – на оплату послуг банка-зберігача.
/>
Рис.2.14. Структура витрат НПФ
Наскількиуспішно буде надалі просуватися пенсійна реформа та розвиватися ринок пенсійнихпослуг, залежить від позиції керівників підприємств та установ, їх розумінняможливостей, які надає їм та їх трудовим колективам нова пенсійна система.
Такимчином, система добровільного пенсійного забезпечення в Україні перебуває напочатковому етапі розвитку. Обсяг активів недержавних пенсійних фондів швидкозростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системиУкраїни. Протягом останніх двох років НПФ накопичили значний досвід роботи,наявна позитивна динаміка розвитку системи НПЗ за всіма показниками (додаток Г).
Досягненняоптимального для учасників пенсійних фондів співвідношення між рівнями ризиківта прибутковістю в інвестиційних портфелях НПФ ускладнюється недостатнім розвиткомринків капіталу в Україні та тим, що законодавче регулювання операцій зіноземною валютою перешкоджає закордонним інвестиціям НПФ у безпечнішіінструменти, які перебувають в обігу на розвинутих, ліквідних іноземних ринках.Як наслідок, НПФ вимушені інвестувати активи в інструменти, що характеризуютьсявищим ризиком – переважно у внутрішні корпоративні облігації. Набуття населеннямпозитивного досвіду вкладення коштів у фонди сприятиме розвитку недержавного пенсійногозабезпечення, практиці та довірі до довгострокового інвестування у недержавніпенсійні фонди.
РОЗДІЛ3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
3.1 Оптимізація джерел НПФ
Недержавніпенсійні фонди є явище порівняно новим для України, проте в світі практикаакумулювання доходів за допомогою пенсійних інститутів має багату історію, яказасвідчує ефективність та перспективність застосування даної системисоціального страхування.
Розвитокпенсійних фондів залежить від виконання поточних зобов’язань по нарахуванню тавиплаті пенсії, збереження та примноження пенсійних нагромаджень.
Активипенсійних фондів є не тільки гарантією безбідного життя громадян, вонивиконують роль потужного елементу довгострокових інвестицій для економікидержави. Саме тому, темпи їхнього зростання відіграватимуть все більшу роль дляекономіки держави.
Розглянутамодель покликана визначити та описати чинники, які впливають на зростанняактивів недержавних пенсійних фондів. Активи недержавних пенсійних фондів –загальна величина акумульованих всіма фондами внесків учасників.
Дляпобудови моделі були використані дані Державної комісії з регулювання ринківфінансових послуг та дані Національного Банку України поквартально за період з2005 року (1 квартал) по 2007 рік (3 квартал) (додаток Д).
Впроцесі моделювання було відібрано наступні фактори, які можуть впливати надинаміку росту активів недержавних пенсійних фондів: рівень доходів, інфляція,депозити, рівень кредитування населення, інвестиції в основний капітал,чисельність учасників, рівень безробіття, середня зарплата (за видамиекономічної діяльності) та середня сума внеску учасника НПФ (активи НПФ/к-стьучасників НПФ).
Середвідібраних чинників частина мають прямий, а частина обернений зв'язок звеличиною активів НПФ. Очікується, що вплив факторів буде наступний:
ü Доходи населення – вплив може бути негативним, оскільки цевипливає із залежності розподілу доходу – чим більші доходи, тим більшим єспоживання, тим менше залишається в населення коштів для інвестицій.
ü Інфляція – даний фактор може мати вплив як прямий, так іобернений. В короткостроковому періоді зростання цін може спричинити збільшеннявитрат учасника та одночасне зменшення частки, що спрямовується на заощадження.Хоча в довгостроковому періоді ефект може нівелюватися: зарплати з деяким лагоміндексуються і відповідно номінально зростає їх розмір та відрахування у фонди.
ü Рівень депозитів – має обернену залежність. Депозити є вдеякій мірі альтернативою пенсійним заощадженням. Багато банків пропонують ряд довгостроковихпрограм, які орієнтовані на створення клієнтами “довгих грошей”.
ü Рівень кредитування – матиме прямий вплив. Населення збільшуєвитрати, разом з тим залишається більше кошті в для відрахування в пенсійніфонди.
ü Інвестиції в основний капітал – може мати як прямий, так і зворотнійвплив. Збільшення інвестицій підприємств у виробничі потужності передбачаютьзростання ефективності процесу виробництва, а отже — продуктивності праці. Вищапродуктивність працівників дасть змогу підвищити їхню заробітню плату, відповідно,доходи робітників зростуть. Оскільки в багатьох корпоративних фондах закріпленовідрахування до НПФ як частку зарплати, то відрахування до фондів зростуть. Втой же час, інвестиції підприємств можуть здійснюватися частково за рахунокстримування росту винагороди працівників.
ü Чисельність учасників – має прямий вплив на величину активів.Це пояснюється тим, що при приєднанні до системи нових учасників збільшуєтьсякількість щомісячних платежів. На даний час, кількість учасників пенсійнихфондів в значній мірі зростає за рахунок приєднання до системи корпоративнихклієнтів, тому активи збільшуватимуться.
ü Середня заробітна плата (за видами економічної діяльності) –її збільшення дозволить заощаджувати більше та більше відраховувати у фонди.
ü Середня сума внеску учасника НПФ – у випадках коли учасникисамостійно здійснюють накопичення на рахунках пенсійних внесків, величинуплатежів вони визначають самостійно. Збільшення величини платежів автоматичнозбільшує активи ПФ.
Вданій роботі була здійснена спроба побудувати модель та визначити впливосновних макроекономічних показників на приріст фінансових активів населення.
Впроцесі моделювання було досліджено зв'язок вище приведених величин (рис. 3.1):
/>
Рис.3.1 Попередньо обрані фактори
Дослідившизалежність факторів за допомогою пакета Eviews, було знайдено вплив п’яти факторівна величину активів, решта факторів виявилися несуттєвими. (рис. 3.2) Тому, дляспрощення користування моделлю, статистично не значимі фактори були виключені.
/>
Рис.3.2 Результати моделювання
Найбільшезначення для досліджуваного показника мають величина середньої суми внескуучасника НПФ, отже збільшення активів фонду відбувається в значній мірі череззростання середньої суми сплачуваної учасником до пенсійного фонду, такожпозитивний вплив на динаміку активів НПФ мають інвестиції в основний капітал такредити в економіку, а доходи мають обернену залежність з досліджуванимпоказником.
Вході моделювання були отримані такі результати:
ü Коефіцієнт детермінації R^2 = 0,99, що означає, що данамодель пояснена на 99%, тобто зміна досліджуваного показника пояснюється на 99%зміною відібраних факторів;
ü На основі критерій Фішера модель перевіряється наадекватність, тобто виявляється чи є зв’язок між відібраними факторами тазалежною змінною. Критерій Фішера: Prob(F-statistic) = 0,000, що єменшим 10%, тобто модель адекватна;
ü Тест Дарбіна-Уотсона (DW) перевіряє модель на відсутністьавтокореляції першого порядку: значення критерію DW (2,05) трохи перевищує 2,що вказує на відсутність автокореляції.
Далів ході моделювання було проведено кілька тестів для перевірки даної моделі наадекватність. Сопчатку слід розглянути Ramsey Reset Test, який досліджує модельна стабільність та на специфікацію та перевіряє її на відсутністьмультиколінеарності (рис. 3.3).
/>
Рис.3.3 Дані Ramsey Reset Test
ПоказникF-statistic є більшим 10% тому модель є стабільною та вірно специфікованою.
Даліслід звернути увагу на White Heterosckedasticity Test, який перевіряє модель навідсутність гетероскедастичності результатів (рис. 3.4).
/>
Рис.3.4 Дані White Heterosckedasticity Test
Вданому випадку p-value даної статистики = 44%, що є більшим 10%, тобто цеозначає що гетероскедастичність відсутня.
Дляперевірки моделі на автокореляцію слід застосувати LM-test (рис. 3.5).
/>
Рис.3.5 Дані Breusch-Godfrey Serial Correlation LM Test
Вданому випадку значення p-value = 60%, тобто автокореляція відсутня.
Результатитестування показали, що дана модель є адекватною та вірно специфікованою, томуна цій основі можна здійснити прогноз на наступний період, тобто на 4 квартал2007 року.
Припобудові прогнозу, були отримані наступні дані (рис. 3.6):
/>
Рис.3.6 Прогноз активів пенсійних фондів на 4 квартал 2007 року.
Перевіркаякості пронозу показує, що: показник MAPE (Mean Abs. Percent Error), якийвикористовується для міри точності прогнозів дорівнює 4,58%, тобто він є меншим10%, тому слід зазначити що точність прогнозу є досить високою; показникрозбіжності Theil Inequality Coefficient дорівнює 0,008%, а для ідеальногопрогнозування він повинен знаходитись в межах від 0 до 1.
Наоснові прогнозу було отримане прогнозне значення, яке дорівнює 341(млн. грн.).Порівнявши прогнозоване значення активів пенсійних фондів з реальним, якедорівнює за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послугУкраїни 278 (млн. грн.), можна зробити висновок, що відхилення прогнозногозначення від реального є досить значним. Проте, слід зазначити, що причиноютакого відхилення могли стати політична криза та високий показник інфляції заданий період, який спричинив зниження рівня реальних доходів населення. Взагаліінфляція – це ключовий системний ризик для вкладників, які довіряють свої коштинедержавним пенсійним фондам на довгий срок.
Отже,дані дослідження вказують на залежність темпів росту активів недержавнихпенсійних фондів від таких макроекономічних показників, як кредити в економіку,рівень доходів та інвестицій в основний капітал.
3.2 Удосконалення державного регулювання
Побудоваефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означаєстворення нового механізму пенсійного забезпечення. Значущість таких фондіввизначається їх спроможністю бути суттєвим джерелом підтримки соціальнихстандартів та одночасно акумулятором внутрішніх інвестиційних ресурсів дляприскореного розвитку національної економіки. Одночасно не в повній мірісформувалося сприятливе середовище для розвитку недержавних пенсійних фондів вУкраїні.
Розвитокринку недержавних пенсійних фондів сповільнюється через недоліки у правовій тарегулятивній базі, а також через нестабільне економічне середовище у країні.
Якпоказує досвід інших ринків, що розвиваються, створення адекватних умоврозвитку фондового ринку є надзвичайно важливим для розвитку недержавнихпенсійних фондів.
Тому,на сьогоднішній день можна визначити такі головні пріоритети Держфінпослуг щодоподальшого розвитку функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні:
ü підвищення якості послуг, які надаються пенсійними фондамиучасникам ринку. Для цього Держфінпослуг повинна вжити такі системні заходи:
- запровадження системи здійснення оцінки фінансового станунедержавних пенсійних фондів на засадах публічності;
- уніфікація методологій та правил визначення фінансовихпоказників, ведення облікових процедур шляхом внесення відповідних змін донормативно-правової бази, що регулює діяльність НПФ, насамперед щодо веденняперсоніфікованого обліку учасників НПФ, оцінки активів НПФ та складаннязвітності. Така уніфікація дозволить, по-перше, встановити єдині стандарти щодооблікових та звітних процедур у діяльності НПФ, визначення дохідності активівНПФ; по-друге, зробити прозорим та зрозумілим механізм обліку пенсійних внесківта визначення обсягу накопичень щодо кожного учаснику, в тому числі шляхомвстановлення нормативними актами порядку розрахунку такого показника, як чиставартість одиниці пенсійного внеску;
- підвищення прозорості роботи НПФ та юридичних осіб, якінадають їм послуги, шляхом запровадження нових стандартів розкриття інформаціїпро діяльність НПФ з оприлюдненням основних показників діяльності НПФ на базівизначених критеріїв та запровадження спеціального веб-сайту для обов’язковогорозміщення такої інформації.
Запровадженнязазначених заходів надасть можливість підвищити об’єкивність тавідображуваність оцінки фінансового стану недержавних пенсійних фондів, якабазуватиметься на чітких, єдиних для всіх НПФ критеріях.
Крімзазначених вище завдань по збільшенню ефективності функціонування недержавнихпенсійних фондів, можна виділити ще такі проблеми та шляхи їх вирішення:
ü Рівень інформованості населення про діяльність недержавнихпенсійних фондів є дуже низьким — двома найважливішими інформаційними джереламипро пенсійну реформу та недержавне пенсійне забезпечення виступають телебаченнята преса. У доповнення до цього керівники підприємств вважають за актуальнепроведення на підприємствах спеціальної роз’яснювальної роботи про функціонуваннясистеми недержавного пенсійного забезпечення, випуск спеціалізованих видань тапроведення спеціалізованих семінарів, так як рівень поінформованості населення складаєлише загальне уявлення про пенсійну реформу [6]. Ґрунтовні знання про функціонування нової пенсійної системи мають не більше 20-25% опитаних працівників та керівниківпідприємств. Існує значна різниця в рівні поінформованості про пенсійну реформута розумінні її суті між Києвом та всіма іншими регіонами. Поінформованість в Києвіє суттєво вищою. Рівень поінформованості регіонів (без Києва) є відносно однорідним.У віковому аспекті спостерігається невелике підвищення рівня інформованості іззростанням віку, за винятком вікової групи 25-35 років, представники якоїінформовані дещо вище за інші.
ü Загалом, оплата послуг за управління активами в Україні натретьому рівні є вищою, ніж в інших країнах. Рекомендується, щоб Українарозглянула можливість запровадження регресивної шкали для третього рівня назразок, як пропонується для другого рівня. Проте, результати досліджень потретьому рівню показують, що шкала відсотків з оплати послуг для третього рівняповинна бути в чотири рази вищою, ніж на другому рівні. Виходячи з аналізу третьогорівня пенсійної системи, Румунія та Болгарія – це країни, які найбільш схожі наУкраїну що стосується адміністрування. Плата за адміністрування у цих країнах натретьому рівнї складає 7% від внесків. На сьогодні середня вартість адмініструванняпенсійних фондів на третьому рівні в Україні складає між 7% та 8% від внесків. Рекомендуєтьсявстановити граничний розмір оплати за адміністрування на третьому рівніспочатку на рівні 9% з поступовим зниженням на 0,5% на рік, до тих пір поки вінне досягне 5%. На це піде 8 років, протягом яких недержавні пенсійні фонди будутьмати час залучити більше внесків, а адміністратори час для покращенняефективності своєї роботи [6].
ü Держфінпослуг не має достатніх повноважень для отриманняінформації про осіб, які мають повний контроль в недержавних пенсійних фондах(НПФ). Внаслідок цього, 96 недержавних пенсійних фондів, які наразіфункціонують на ринку, недостатньо перевірені регулятором щодо кримінальнихданих, а також інформації про економічну і фінансову діяльність цих осіб. Надодачу, нагляд за НФП, який здійснює регулятор, зосереджується на контролі задотриманням ними вимог, однак Комісія не контролює правила і практикикорпоративного управління НПФ.
ü Держфінпослуг не використовує механізми правозастосування щододотримання обмежень на певні види активів з боку НПФ. Саме тому деякі НПФбагато інвестують у національні акції, що є досить ризикованим, зважаючи нанизьку ліквідність і недостатню прозорість ринку національних акцій, зокрема зогляду на крадіжки цінних паперів через систему реєстраторів.
ü Держфінпослуг не прийняла жодних положень щодо оцінкивартості цінних паперів, які торгуються рідко, що є причиною високоїневпевненості щодо вартості портфелів НПФ.
Длятого, щоб виправити таку ситуацію, органам влади слід розглянути можливістьзастосування таких заходів: забезпечення політичної незалежності та фінансовоїавтономії Держфінпослуг; Держфінпослуг слід розробити регуляторну базу іпотенціал для нагляду за НПФ на основі оцінки ризиків, а особливу увагу приділитинагляду за правилами і практиками управлінням ризиками НПФ; Держфінпослуг вартоздійснювати нагляд за корпоративним управлінням НПФ, зокрема вимагати створеннянезалежних підрозділів з контролю за дотриманням вимог, підзвітних наглядовимрадам; Держфінпослуг слід ухвалити положення про оцінку вартості ціннихпаперів, які рідко торгуються, у портфелі НПФ. Зазначені шляхи покращенняфункціонування недержавних пенсійних фондів можна виконувати поетапно (табл.3.1):
Таблиця3.1
Запровадженнязапропонованих заходів по покращенню функціонування недержавних пенсійнихфондівЗавдання Короткотермінова перспектива Середньотермінова перспектива Довготермінова перспектива Розвиток системи добровільних пенсійних внесків Забезпечити політичну незалежність і фінансову автономію Держфінпослуг Провести повторне ліцензування всіх НПФ, включно з перевіркою осіб, які мають повний контроль над компаніями Розробити регуляторну базу і розвинути аналітичний потенціал для здійснення нагляду за НПФ на основі оцінки ризиків у їх діяльності Посилити повноваження з правозастосування департаменту регулювання пенсійних фондів Держфінпослуг Вимагати створення незалежних підрозділів з контролю за дотриманням вимог недержавними пенсійними фондами Виконати заходи щодо удосконалення інфраструктури ринку
Такимчином, об'єктивний процес розвитку недержавних пенсійних фондів Українизумовлює необхідність напрацювання та впровадження цілісного механізмудержавного регулювання діяльності НПФ, посилення таких його основних напрямів,як створення сприятливого інвестиційного середовища для вкладення їх коштів тасприяння розвитку інфраструктури фінансових ринків. Існування значної кількостіневирішених проблем може стати в майбутньому серйозною перешкодою на шляхурозвитку існування недержавних пенсійних фондів, якщо у середньостроковійперспективі не буде досягнуто позитивних результатів.
ВИСНОВКИ
Характерноюознакою розвитку ринків фінансових послуг в останні десятиріччя є зростанняпопиту на послуги з недержавного накопичувального пенсійного забезпечення. Зодного боку це зумовлено природною потребою людини здійснювати протягомпрацездатного віку довгострокові накопичення на старість, з другого –стимулюється розвиток системних відносин на ринку праці, спрямованих надосягнення балансу інтересів сторін щодо розширення системи соціальних гарантійнайманих працівників. Накопичені в пенсійних фондах заощадження постійнозростають і вже складають в розвинених країнах суттєву частку інвестиційногопотенціалу.
Недержавніпенсійні фонди в кожній країні мають свої особливості, позаяк враховуютьдемографічні, культурні, соціальні, політичні, фінансові фактори. Світовийдосвід доводить доцільність і необхідність існування різних інститутівнедержавного пенсійного забезпечення.
Завданнязабезпечення стабільності функціонування недержавного рівня пенсійної системисамо по собі є завданням державного рівня, оскільки можливі проблемифункціонування системи недержавних пенсійних фондів можуть стати чинникомдестабілізації як пенсійної системи країни в цілому, так і руйнівним чинникомдля ринку капіталу та інвестиційних процесів в економіці країни.
Державнийнагляд за діяльністю недержавних пенсійних фондів здійснюється досить активно,проте, через те, що пенсійна реформа в Україні була здійснена нещодавно (2004рік) і через малий досвід функціонування НПФ на ринку ще існують певні недолікинедостатнього їх регулювання.
Участьу недержавних пенсійних фондах має ряд переваг та вигод, якими не можнаскористатися при участі у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні.Незважаючи на те, що недержавні пенсійні фонди з'явилися на ринку Українипорівняно недавно, з врахуванням світового досвіду була побудована досить чіткаструктура їх функціонування, проте ще й досі залишається багато недоліків в розрізірегулювання та ставлення населення до недержавних пенсійних фондів.
Рівеньпоінформованості про впровадження пенсійної реформи в Україні є досить високимяк серед працівників, так і серед керівників, проте у більшості є лише загальнеуявлення про пенсійну реформу через нестачу інформації про функціонуваннясистеми недержавного пенсійного забезпечення. Загалом ставлення населення додіяльності недержавних пенсійних фондів не є позтивним насамперед черезнедовіру до них, низьку поінформованість, відсутність доступної інформації продіяльність таких фондів та низький розвиток інфраструктури недержавнихпенсійних фондів у регіонах країни.
Незважаючина те, що система добровільного пенсійного забезпечення в Україні перебуває напочатковому етапі розвитку, обсяг активів недержавних пенсійних фондів швидкозростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системиУкраїни. Протягом останніх двох років НПФ накопичили значний досвід роботи,наявна позитивна динаміка розвитку системи НПЗ за всіма показниками.
Активипенсійних фондів є не тільки гарантією безбідного життя громадян, вонивиконують роль потужного елементу довгострокових інвестицій для економікидержави. Саме тому, темпи їхнього зростання відіграватимуть все більшу роль дляекономіки держави. Дані дослідження вказують на залежність темпів росту активівнедержавних пенсійних фондів від таких макроекономічних показників, як кредитив економіку, рівень доходів та інвестицій в основний капітал. В ході роботи буларозроблена економіко-математична модель для прогнозування динаміки зростанняактивів недержавних пенсійних фондів.
Придослідженні проблем функціонування ринку фінансових послуг недержавнихпенсійних фондів були розроблені шляхи покращення стану даного ринку ізапропоновані завдання, які повинні бути виконані в короткотерміновій,середньотерміновій та довготерміновій перспективі.
Об'єктивнийпроцес розвитку недержавних пенсійних фондів України зумовлює необхідністьнапрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулюваннядіяльності НПФ, посилення таких його основних напрямів, як створеннясприятливого інвестиційного середовища для вкладення їх коштів та сприяннярозвитку інфраструктури фінансових ринків. Існування значної кількостіневирішених проблем може стати в майбутньому серйозною перешкодою на шляхурозвитку існування недержавних пенсійних фондів, якщо у середньостроковійперспективі не буде досягнуто позитивних результатів.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» N1057-IV від 9 липня 2003 року
2. Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» N1058-IV від 9 липня 2003 року
3. Бахмач А. О. Державна політика у сфері недержавногопенсійного забезпечення. Державний нагляд за НПФ та адміністраторами НПФ, даніофіційного веб-сайту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послугУкраїни www.dfp.gov.ua
4. Вітка Ю. В. 2005 наукові записки. Том 38. Юридичні наукиНедержавні пенсійні фонди: теоретичні та практичні аспекти, стор. 19-20
5. Гендрікс Гері Поширеністьпенсійних моделей у Східній Європі та країнах СНД, 2008р. Проект розвиткуринків капіталу USAID www.capitalmarkets.kiev.ua
6. Гендрікс Гері Плата за послуги на другому татретьому рівнях пенсійної системи, 2008р., Проект розвиткуринків капіталу USAID www.capitalmarkets.kiev.ua
7. Горовий О., Старі інвестори//Український дiловийтижневик «Контракти» № 16 вiд 21-04-2008 kontrakty.com.ua/show/ukr/article/10358/16200810358.html
8. Дані офіційного веб-сайту Державної комісії з регулюванняринків фінансових послуг України www.dfp.gov.ua
9. Дані офіційного веб-сайту Державної комісії з цінних паперівта фондового ринку www.ssmsc.gov.ua
10. Дані офіційного веб-сайту Міністерства праці та соціальноїполітики України www.mlsp.gov.ua
11. Дані офіційного веб-сайту Національного банку України www.bank.gov.ua
12. Дані веб-сайту Пенсійний капітал – Адміністраторнедержавних пенсійних фондів www.pension-capital.com.ua
13. Дані веб-сайту Пенсійна реформа в Україні www.pension.kiev.ua
14. Дані веб-сайту Пенсійного фонду України www.pfu.gov.ua
15. Дані веб-сайту Українського національногоінформаційного агентства www.pension.ukrinform.com.ua
16. Дані офіційного веб-сайту World Bank www.worldbank.org
17. Динамика развития пенсионных фондов // ЖурналФинанс Ревю №1-2 (6) январь-февраль 2007г.
18. Кіндратець О. Пенсійна політика в країнах Заходу www.lawbook.by.ru/magaz/PravoUkr/0403/33.shtml
19. Дані веб-сайту КУА КІНТО pf.kinto.com/advantage/motivation.html
20. Інвестування активів НПФ // Газета Цінні папериУкраїни № 30 (370) 28 липня 2005р.
21. Кінто, Мельничук В. Г. Майбутня пенсія – чи варто про цедумати сьогодні? 2008 р. дані веб-сайту КУА КІНТО www.pf.kinto.com
22. КІНТО про недержавні пенсійні фонди, 2007 р., дані сайтуділової преси bizpress.ws/2007/05/31/16322/
23. Кравченко Наталія Основні питання функціонуваннянедержавних пенсійних фондів // Щомісячний бюлетень «Соціальне страхування» №1(11)2008 р. Розділ пенсійне забезпечення — стор. 57-60
24. Лазебна М. В. Організаційно-економічний механізм державногорегулювання діяльності недержавних пенсійних фондів 2004 года. Авторефератдисертації на здобуття наукового ступеня к.е.н.; Н.-д. екон. ін-т М-ваекономіки та з питань європ. інтегр. України. — К., 2004. — 18 с. – укp.
25. Леонов Д. Реорганізація та ліквідація недержавнихпенсійних фондів: міжнародний досвід//Журнал Ринок цінних паперів України № 3-4за 2007 рік
26. Мактаггарт Грег Досвід реформування пенсійноїсистеми у країнах східної Європи та СНД у порівнянні з проведенням пенсійноїреформи в Україні, 2004 р. Проект розвитку ринків капіталуUSAID www.capitalmarkets.kiev.ua
27. Марек Гура Пенсійна реформа: Виклик для України //За ред… Марчіна Свєнчіцкі, Інни Чапко, Анастасії Єрмошенко. — К.: Аналітично-дорадчийцентр Блакитної стрічки ПРООН, 2008.-68 с.
28. Нечай А., Грег МакТаггарт Прийшла пора: Треба сімразів порахувати і вирішити // Газета «Україна-Business», №5, 2-9лютого 2004 р. www.pension.kiev.ua/pensref/publs/arch-2004.html
29. Пенсійна реформа: погляд у майбутнє // Газета Цінніпапери України № 1 (493) 10 січня 2008р.
30. Рибальченко Андрій Державний нагляд та контроль усфері недержавного пенсійного забезпечення, 2003. Дані офіційного веб-сайтуУкраїнської асоіціації інвестиційного бізнесу www.uaib.com.ua
31. Розвиток ринків фінансових послуг // Газета Цінніпапери України № 19 (511) 22 травня 2008р.
32. Сандлер Дмитро Особливості впровадження системи недержавногопенсійного забезпечення // Віче журнал Верховної Ради України, №22 (2007) www.viche.info/archive/722/
33. Фултц Елейн Сучасні тенденції та впровадженняпенсійних реформ у країнах — кандидатах на вступ до ЄС // Міжнароднаорганізація праці, Cубрегіональне бюро для країн Центральної та Східної Європи// Міжнародне бюро праці 2003 р.
34. Чому буксує пенсійна реформа? Всеукраїнськийзагальнополітичний освітянський тижневик Персонал Плюс № 6 (209) 15 — 21 лютого2007 року www.personal-plus.net/209/1774.html
35. Global pension assets study, 2007, Watson Wyattwatsonwyatt.com
ДодатокА
Схемафункціонування недержавних пенсійних фондів
/>
ДодатокБ
Інвестиційнадекларація повинна враховувати:/> /> /> /> /> /> /> />
Цінні папери одного емітента (за виключенням цінних паперів, гарантованих Кабінетом Міністрів України) не більше 5%
ü
ü
ü
ü
ü
ü
ДодатокВ
Відповідністьструктури інвестицій пенсійних активів НПФ до вимогзаконодавства станом на 31.12.2007 року
Напрямки розміщення
пенсійних коштів
Розміщення інвестицій,
тис. грн. Частка розміщених інвестицій, % від інвестиційного портфелю Встановлені нормативи відповідно до законодавства,% від загальної вартості пенсійних активів Банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати 56741,5 35,3 40 Придбання або додаткове інвестування в цінні папери, доходи за якими гарантовано КМУ 2073,1 1,3 50 Придбання або додаткове інвестування в цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою Міністрів АРК, та облігації місцевих позик 1914,0 1,2 20 Придбання або додаткове інвестування в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України 66338,2 41,3 40 Придбання або додаткове інвестування в акції українських емітентів 19997,9 12,4 40 Придбання або додаткове інвестування в цінні папери іноземних емітентів 20 Придбання або додаткове інвестування в іпотечні цінні папери, визначені законодавством 20,3 0,01 40 Придбання або додаткове інвестування в об'єкти нерухомості 2533,9 1,6 10 Придбання або додаткове інвестування в банківські метали 3600,7 2,2 10 Придбання або додаткове інвестування в інші активи, не заборонені законодавством 4998,7 3,1 5
Заданими Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України www.dfp.gov.ua