Фінансове право

МIНIСТЕРСТВО ОCВIТИТА НАУКИ УКРАÏНИ
ДОНБАСЬКIЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПIДГОТОВКИСПЕЦIАЛИСТIВ
 КОНТРОЛЬНА РOБОТА
по курсу   «ФІНАНСОВЕ ПРАВО»Студент:                                                                     Дрозд Марiя Олександрiвна
 
Спецiальнiсть,група:                                  ФНП-05-1з
 
Керiвник:                                             Татаренко В.О.
                                                                     

г. Алчевськ
2007

Теоретичная частина.
Розділ 1. Фінанси та фінансова діяльністьдержави. Зміст фінансового права.
Питання 7. Джерела фінансового права.
Фінансове право можна характеризувати з різнихпозицій. З одного боку, це самостійна галузь права із визначеним предметом таметодами правового регулювання, з іншого — це галузь законодавства, що єсукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правовінорми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права.
До джерел фінансового права належать: Конституція — Основний Закон України;загальні та спеціальні закони; постанови Верховної Ради України; указиПрезидента України; постанови та декрети Кабінету Міністрів України; відомчінормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів;розпорядження Державного казначейства України тощо); міжнародні правові акти,звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до національногозаконодавства.
Фінансове законодавство характеризується системністю, яку, поряд із іншимихарактеристиками, йому надають правила ієрархії норм, що містяться у правовихактах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій міжнормативно-правовими актами віддати перевагу одному нормативно-правовому актунад іншим. Різні правила ієрархії нормативних правових актів зводяться доправил вертикальної та горизонтальної ієрархії.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно, всі акти суб'єктівфінансового права повинні відповідати Основному Закону. Акти або їх положення,що суперечать букві або духу Конституції, не є чинними. Конституція — актбезпосередньої дії (ч. 3 ст. 8): принципи та норми Основного Закону можутьрегулювати конкретні суспільні відносини, у тому числі у сфері фінансовоїдіяльності, якщо вони стосуються предмета конституційного регулювання. Будь-якеобмеження регулятивної дії норм Конституції є протизаконним, а винні у цьомуоргани та посадові особи державної влади й місцевого самоврядування, іншісуб'єкти несуть юридичну відповідальність. Конституція України закріплюєвиключну компетенцію Верховної Ради України у прийнятті фінансовогозаконодавства, у тому числі у сфері бюджету, податків, грошової системи,валютних відносин (ч. 2 ст. 92); закріплює визначальні принципи побудовибюджетної системи (ст. 95); бюджетний період (ст. 96); встановлює компетенціюРахункової палати України (ст. 98), Національного банку України (статті99,100). У Конституції України визначено компетенцію уряду як вищого органу всистемі органів виконавчої влади у сфері фінансової діяльності (статті 116,117), компетенцію місцевих державних адміністрацій (статті 118, 119). ВОсновному Законі (статті 142, 143) закріплено право органів місцевогосамоврядування на затвердження й виконання місцевих бюджетів, на власнуматеріально-фінансову базу, на встановлення місцевих податків і зборів тощо.Ряд інших статей Конституції безпосередньо або опосередковано пов'язаний зісферою фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, щовпливає на якість фінансового законодавства. Зрозуміло, що конституційнінорми-принципи визначають у відповідних галузях права чіткішу деталізаціюположень, в яких існує інтерес держави.
Важливе місце серед джерел банківського права посідають закони, що маютьзагальне значення для здійснення господарської діяльності, встановленнязагальних засад права власності, визначення правових підстав та порядкуздійснення цивільно-правових угод тощо. До загальних можна віднести закониУкраїни «Про господарські товариства», «Пропідприємництво», «Про цінні папери і фондову біржу», «Провласність» тощо.
Найбільшу увагу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності, щопояснюється значенням бюджету як центральної ланки фінансової системи. У 2001р. в Україні був прийнятий Бюджетний кодекс України — перше кодифікованеджерело підгалузі фінансового права. Опрацьовується проект Податкового кодексуУкраїни.
Низка спеціальних законів у сфері бюджетних, податкових, грошово-кредитнихвідносин закріплюють високий рівень нормативно-правового регулювання у сферіфінансової діяльності. Це, в першу чергу, стосується законів України «ПроДержавний бюджет України», «Про систему оподаткування»,«Про банки і банківську Діяльність». У сфері фінансів прийнято рядстатусних законів, що визначають правовий статус органів спеціальної фінансовоїкомпетенції, у тому числі закони України «Про Рахункову палатуУкраїни», «Про Державну податкову службу України», «ПроНаціональний банк України» тощо.
Норми фінансового права містяться і в указахПрезидента України, в актах органів виконавчої влади — постановах та декретахКабінету Міністрів України (останні видавалися протягом 1992- 1993 років).Окреме місце належить актам органів місцевого самоврядування та місцевої влади,що стосуються сфери фінансової діяльності.
Велику групу джерел фінансового правастановлять акти фінансово-кредитних установ — Міністерства фінансів, Державногоказначейства, Державної податкової служби, Національного банку України (накази,інструкції та ін.). Деякі нормативно-правові акти видаються такими органамиспільно з іншими державними або економічними органами (наприклад, спільніпостанови КМУ і НБУ) залежно від змісту відносин, що регулюються.
Фінансово-правові норми містяться і в актах органів державної виконавчої влади- міністерств, відомств тощо, які регулюють питання фінансів у межахвідповідної галузі або сфери управління, а також у локальних актах, щоприймаються адміністрацією підприємств, установ, організацій (положення пророзподіл прибутку, про створення резервного фонду).
Норми підзаконних нормативно-правових актів конкретизують зміст більш загальнихфінансового-правових норм, що містяться у законах. Специфічною рисоюфінансового законодавства є його постійний динамічний розвиток, який дає змогудержаві своєчасно реагувати на швидкі економічні зміни.
 
Розділ 2. Правові основи бюджетнихвідносин.
Питання 7. Поняття та принципибюджетного процесу.
Завдання бюджетногозаконодавства, в першу чергу Бюджетного кодексу України, полягає врегламентації бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. Як уже згадувалося,фінансове право містить окремий правовий інститут, присвячений регламентаціїпроцесу утворення, розподілу та використання ресурсів, мобілізованих доцентралізованих фондів, — бюджетний процес. Процес у сфері бюджету є необхіднимпорядком реалізації матеріально-правових бюджетних норм, так само як уконституційному, цивільному та кримінальному праві, де реалізаціяматеріально-правових норм може відбуватися через певний порядок. Характервзаємозв'язку матеріальних і процесуальних норм бюджетного права істотновідрізняється від характеру зв'язку, наприклад, цивільного матеріального іцивільно-процесуального права, які існують як самостійні галузі права.Бюджетний процес і матеріальні норми, хоч і є окремими правовими інститутами,але об'єднані у підгалузь (розділ) фінансового права.
Не всі вчені погоджуються з традиційним визначенням бюджетного процесу.Зокрема, професор А. І. Худяков пропонує сукупність правових норм, що регулюютьвідносини, які виникають в ході діяльності державних органів з плануваннядоходів та видатків бюджету, визначити як «бюджетне планування». Вінпосилається на той факт, Що цей термін вживається в основному в економічнійлітературі і є зрозумілішим для тих, хто не є спеціалістом у галузі бюджетногоправа. При вживанні терміна «бюджетний процес» виникає асоціація зцивільним чи кримінальним процесом.
Бюджетний процес — це сукупність дій уповноважених на основі норм бюджетногоправа органів державної влади та місцевого самоврядування зі складання,розгляду, затвердження й виконання бюджету, а також зі складання, розгляду ізатвердження звіту про його виконання.
Таке поняття й зміст бюджетного процесу підкріплюються теоретичними розробкамиюристів, які спеціалізуються у сфері бюджетних відносин. І. Розпутенко вважає,що формування, затвердження та виконання бюджету становить поняття бюджетногопроцесу, в якому закладається стратегія економічної і соціальної політики,інструмент стабілізації економіки, засіб контролю державних видатків. Вчені нераз висловлювали думку, що будь-яка матеріальна галузь права вимагаєпроцедурних форм реалізації її норм, і всі норми, що регулюють організаційнудіяльність державних органів, мають процесуальний характер. Особливо цестосується діяльності у галузі застосування бюджетно-правових норм, адже збюджетом пов'язані всі державні органи, підприємства, організації, установи,які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у формуванні бюджету. Отже,можна зробити висновок, що сутність цього процесу складна та багатогранна.Широке розуміння бюджетного процесу полягає в тому, що вся діяльність, якабазується на владних повноваженнях тих чи інших органів, має бутипідпорядкована суворим процедурним формам, що забезпечують законність,доцільність та обґрунтованість цієї діяльності. Тому чіткий порядок, ретельнопродуманий і розроблений у всіх своїх складових потрібен не лише дляорганізації й узгодження роботи всієї системи державних органів з формування тавиконання бюджету, а й для правильного розв'язання численних питань, що прицьому виникають.
Проблема прийняття державногобюджету є однією з найскладніших серед тих, які доводиться розв'язуватидержавним органам. Її складність збільшується щорічною необхідністю прийняттязакону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженням законодавчоїпроцедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парламент країни не додержуєтьсяпроцесуальних вимог щодо прийняття та затвердження зазначеного закону, щостворює значні перешкоди як для проведення фінансової політики урядом держави,так і стабільного функціонування всієї бюджетної системи України.
Можна виділити ряд рис, що характеризують норми бюджетного процесу. Останні,зокрема, містять:
1) визначення складу учасниківтієї чи іншої діяльності;
2) перелік видів необхідних дійта їх обов'язкова послідовність;
3) передбачення організаційноїформи кожної дії;
4) визначення обов'язковогопорядку прийняття рішень.
На основі аналізу повноважень органів державної влади у сфері бюджетнихвідносин можна зробити висновок, що не доцільно звужувати поняття бюджетногопроцесу до стадій складання проекту закону про бюджет і затвердження йогоорганом законодавчої влади. Прийняття закону про Державний бюджет — це тількистворення юридичних можливостей для здійснення волі законодавчого органу.Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої івиконавчої влади використовують свої права та обов'язки щодо складання ізатвердження бюджету. Суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньомувиконанні акта про бюджет, яке повинно постійно контролюватися з боку органівдержавної влади для досягнення відповідності між запланованими і реальнимипоказниками.
Усі стадії бюджетного процесу основані на єдиних принципах організаціїбюджетної діяльності і мають відповідну правову регламентацію.
Основними принципами є такі.
— Принцип розподілу повноваженьВРУ, ВРАРК, органів державної виконавчої влади, органів місцевогосамоврядування. Цей принцип означає, що кожному органові, який бере участь убюджетному процесі, належить певна компетенція, за межі якої він не можевиходити. Втручання інших органів і організацій у процес складання,затвердження і виконання бюджету не допускається, крім випадків, зазначених узаконодавстві.
— Принцип реальності включення показників доходів і видатків. Доходи маютьвключатися до бюджету за джерелами, видатки — за Цільовим призначенням.
— Принцип гласності. Він полягає у тому, що показники бюджету (У тому числі ізведеного) і звіту про його виконання можуть і повинні оприлюднюватися череззасоби масової інформації.
— Принцип наочності, який означає, що відображення показників бюджету у взаємозв'язкуіз загальноекономічними показниками в Україні і за її межами відбуваєтьсяшляхом використання засобів максимальної інформативності результатівпорівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
— Принцип порівняльності полягає в систематизації доходів і видатків бюджету запевними ознаками, які дають можливість здійснити загальнодержавне і міжнароднезіставлення бюджетних даних.
— Принцип повноти обсягу в бюджеті означає, що до кожного бюджету включаютьсявсі кошти, що направляються з прибутково-видаткової частини.
— Принцип застосування балансового методу спрямований на встановленняправильного співвідношення між доходами і видатками всіх бюджетів, а також міжнатуральними і фінансовими показниками.
Розділ 3. Законодавче регулюваннядержавних доходів та доходів місцевого самоврядування.
Питання 7. Державний інноваційнийфонд.
Державний інноваційний фонд створений з метою фінансового забезпечення проведення державної політики унауковій і науково-технічній діяльності і заходів, спрямованих на розвиток тавикористання досягнень науки в Україні. Положення про Державний інноваційнийфонд  затверджене Кабінетом Міністрів України від 18 лютого 1992 р. № 77.
Державний інноваційний фондпідпорядковується центральному органу виконавчої влади у сфері наукової,науково-технічної та інноваційної діяльності.
Державний інноваційний фондздійснює на конкурсних засадах фінансову та матеріально-технічну підтримкузаходів, спрямованих на впровадження пріоритетних науково-технічних розробок тановітніх технологій у виробництво, технічне його переоснащення, освоєннявипуску нових видів конкурентоспроможної продукції.
Основними завданнямиДержіннофонду є:
  -   забезпечення реалізації   державної    політики    у   сфері
інноваційної    діяльності   шляхом    здійснення     фінансової,
інвестиційної    та  матеріально-технічної   підтримки   заходів,
спрямованих на впровадження науково-технічних  розробок  і  нових
технологій у виробництво, освоєння випуску нових видів продукції,
у тому числі імпортозамінної;
 -    сприяння проведенню технічної  реконструкції  підприємств  у
ході реалізації інноваційнихпроектів,  спрямованих на виробництво
конкурентоспроможної   продукції    та    впровадження   новітніх
технологій,  збільшенню обсягіввипуску  наукоємної  продукції  та
створенню нових робочих місць;
-     організація відбору  інноваційних  пропозицій   та   проектів
відповідно    до   загальнодержавних,   галузевих,   регіональних
інноваційних і науково-технічнихпріоритетів та програм;
-     підтримка інноваційноїдіяльності малого підприємництва;
  -   сприяння розширенню використання  результатів   інноваційної
діяльності  шляхом  організації виставок  інноваційної продукції,
науково-методичних конференцій тасемінарів,  проведення рекламної
і видавничої діяльності.
     Держіннофонд відповідно допокладених на нього завдань:
     1) організує розроблення інноваційних пропозицій та  проектів
і бере участь у формуванні інноваційних програм;
     2) забезпечує   проведення    державної    науково-технічної
експертизи    та  фінансово-економічного   аналізу   інноваційних
пропозицій та проектів;
     3) організує   надання  гарантій  для  виконання  фінансових
зобов'язань  виконавців  інноваційних  проектів  шляхом  укладення
договорів страхування фінансовихризиків, застави, поруки тощо;
     4) здійснює   фінансування  інноваційних   проектів    через
регіональні  відділення, підприємства,  інноваційні  структури та
центри,   що   належать   до  сфери   його   управління,   шляхом
інвестиційного   вкладу,  надання   позики,   лізингу  виконавцям
інноваційних проектів таорганізації з ними сумісної діяльності;
     5) здійснює   використання  коштів   Фонду  за  їх  цільовим
призначенням;
     6) сприяє  в  установленому порядку  передачі технологій,  а
також залученню внутрішніх тазовнішніх інвестицій  до  реалізації
інноваційних проектів;
     7) організує роботу  з надання  підприємствам,  установам  і
організаціям експертних, консультаційних та інжинірингових послуг
у сфері інноваційноїдіяльності;
     8) організує   діяльність регіональних  відділень,  а  також
підприємств,  інноваційнихструктур та  центрів,  що  належать  до
сфери його управління;
     9) створює інформаційнусистему та відповідні банки  даних  у
сфері інноваційноїдіяльності і здійснює інформаційне забезпечення
суб'єктів інноваційноїдіяльності;
     10) виконує  в  межах  своїхповноважень функції з управління
майном,  що перебуває узагальнодержавній власності та  закріплене
за    Фондом,    регіональними   відділеннями,    підприємствами,
інноваційними структурами тацентрами,  що належать до сфери  його
управління,  в  частині створення,  реорганізації  та  ліквідації
регіональних  відділень, підприємств,  інноваційних  структур  та
центрів,  затвердження їхположень (статутів), здійснення контролю
за їх додержанням та прийняттярішень у зв'язку з  порушенням  цих
положень  (статутів),  укладає тарозриває контракти з керівниками
зазначених  регіональних відділень,   підприємств,   інноваційних
структур та центрів, здійснюєконтроль за ефективним використанням
і збереженням закріпленого заними  державного  майна,  виконанням
умов контрактів;
     11) готує  пропозиції щодоформування  державної  політики  у
сфері  інноваційноїдіяльності,  а також розробляє та затверджує в
установленому  порядку нормативно-методичні  матеріали  з  питань
інноваційної діяльності;
     12) взаємодіє у сфері інноваційної діяльності з  центральними
і   місцевими   органами виконавчої  влади,  органами  Автономної
Республіки  Крим,  органами місцевого  самоврядування,  а   також
галузевими інноваційнимифондами;
     13) бере  в  установленому порядку  участь  у   міжнародному
співробітництві  у  сфері  інноваційної  діяльності  і взаємодіє з
відповідними іноземними таміжнародними організаціями;
     14) вживає  заходів  до створення та розвитку інфраструктури
підтримки інноваційноїдіяльності;
     15) організує   навчання,    підвищення    кваліфікації   та
перепідготовку спеціалістів усфері інноваційної діяльності.
Розділ 4. Законодавче регулюваннядержавних видатків та видатків місцевого самоврядування.
Питання 7. Джерела фінансуваннядефіциту бюджету.
Джерелами фінансування дефіцитубюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозиченняорганів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні
запозичення органів місцевогосамоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов,визначених Бюджетним Кодексом.
Кабінет Міністрів України можебрати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України.Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточнихвидатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереженнязагальної економічної рівноваги.
Міністр фінансів України зурахуванням вимог Бюджетного кодексу з метою економії коштів та ефективності ївикористання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.
Витрати на погашення зобов'язаньіз боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правовихактів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові зобов'язанняАвтономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягукоштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет України аборішенні про місцевий бюджет.
Якщо витрати на обслуговування тапогашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі проДержавний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладноінформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів Україниневідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну РадуУкраїни та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до законупро Державний бюджет України.
Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансуваннядефіциту Державного бюджету України.
Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і наумовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі вособі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.
Виключно Верховна Рада АвтономноїРеспубліки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення(за винятком випадків, передбачених статтею 73 Бюджетного Кодексу). Зовнішнізапозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населенняпонад вісімсот тисяч мешканців за офіційними даними державної статистики на часухвалення рішення про здійснення запозичень.


Кабінет Міністрів України в особіМіністра фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особіМіністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в особі керівниківїх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання борговихзобов'язань суб'єктам виключно у межах повноважень, встановлених відповіднозаконом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.
Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майновогозабезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів. 
Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АвтономноїРеспубліки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантійвстановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державнийбюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.
Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотківфактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.
У разі перевищення граничної величини, визначеної Бюджетним кодексом, КабінетМіністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини увідповідність з положеннями Бюджетного Кодексу.
Розділ 5. Основи банківськогозаконодавства.
Питання 7. Правила ведення касовихоперацій.
Згідно з Положенням про веденнякасових операцій у національній валюті в Україні N 72 від 19.02.2001, касові операції   -  це операції  підприємств  між  собою  та з підприємцями і фізичними особами,  що  пов'язані  з  прийманням  і видачею готівкових  коштів  при проведенні розрахунків через касупідприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі,  книзі обліку розрахункових операцій.
Порядок оформлення касовихоперацій такий:
                
 1.  Касові   операції  оформляються   касовими   ордерами,
видатковими відомостями, розрахунковими документами,  документами
за  операціями із застосуваннямплатіжних карток,  іншими касовими
документами, які згідно іззаконодавством України підтверджували б
факт  продажу  (повернення) товарів,  надання  послуг,  отримання
(повернення)  готівкових коштів.  (  Пункт 3.1 глави 3 в редакції
Постанови Національного банку №277 ( z0944-05 ) від 10.08.2005 )
     2. Касові операції,  що проводяться відповідно  до  Закону
України  «Про  застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі,  громадськогохарчування та послуг» ( 265/95-ВР ),
оформляються згідно з вимогамицього Закону.
     3. Приймання  готівки  в каси  проводиться за прибутковими
касовими ордерами,  підписанимиголовним бухгалтером  або  особою,
уповноваженою керівникомпідприємства.
     Про приймання підприємствамиготівки в касу  за  прибутковими
касовими  ордерами  видається засвідчена  відбитком печатки цього
підприємства  квитанція  (що  є відривною  частиною  прибуткового
касового  ордера) за підписамиголовного бухгалтера або працівника
підприємства, який на цеуповноважений керівником.
     Під час  роботи  з готівкою  касири (особи,  що виконують їх
функції) керуються  правилами визначення  платіжності  банкнот  і
монет Національного банкуУкраїни.
   4. Видача готівки з каспроводиться за видатковими касовими
ордерами або видатковимивідомостями.  Документи на видачу готівки
мають  підписувати  керівник  і головний  бухгалтер або працівник
підприємства,  який на цеуповноважений керівником.  До видаткових
ордерів  можуть  додаватися заява  на видачу готівки,  розрахунки
тощо.
     Якщо на  доданих  до видаткових  касових ордерів документах,
заявах,  рахунках тощо єдозвільний напис керівника  підприємства,
то його підпис на видатковихкасових ордерах не обов'язковий.
     Підприємства, що     займаються      закупівлею      товарів
сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не
врегульовано  законодавством України,  можуть  проводити   видачу
готівки  здавальникам  такої сільськогосподарської  продукції  за
відомостями, в яких зазначаютьсяпрізвища здавальників, їх адреси,
обсяги   зданої   продукції   і  сума   виплаченої   готівки,  що
засвідчуються підписомздавальника.
     5. У разі видачі окремимфізичним особам  готівки  (у  тому
числі  працівникам підприємства)за видатковим касовим ордером або
видатковою відомістю касирвимагає пред'явити паспорт чи документ,
що його замінює, записує йогонайменування і номер, ким і коли він
виданий.  Фізична особарозписується у видатковому касовому ордері
або  видатковій  відомості  про одержання  готівки із зазначенням
одержаної  суми  (гривень   -  словами,   копійок   -   цифрами),
використовуючи  чорнильну  або кулькову  ручку з чорнилом темного
кольору.  Якщо видаткова відомість  складена  на  видачу  готівки
кільком  особам,  то  одержувачі також  пред'являють  паспорти чи
документи,  що їх замінюють,  ірозписуються у  відповідній  графі
документа.
     Для виведення залишкуготівки в касі не приймаються видаткові
касові  ордери  або  видатковівідомості,  в яких видача готівки з
каси не підтверджена підписомодержувача.
     Видача готівки   особам,  яких   немає  в  штатному  розписі
підприємства,  проводиться завидатковими  касовими  ордерами,  що
виписуються  окремо  на  кожну особу  або  за  окремою видатковою
відомістю.
     Якщо підприємство (підприємець)  надає  держателям платіжних
карток послуги з видачі готівкиза допомогою платіжного  термінала
(імпринтера),   то  на  підставі квитанцій  платіжного  термінала
(сліпів) таким підприємствомскладається видатковий касовий  ордер
на  загальну  суму  проведених операцій  за  день та здійснюється
відповідний запис у касовійкнизі.
     6. Видачу готівки касирпроводить тільки особі,  зазначеній
у видатковому касовому ордері абовидатковій відомості.
     Якщо видача готівкипроводиться за довіреністю,  оформленою у
встановленому  порядку  згідно із законодавством України,  у тому
числі й особи,  що не має змоги узв'язку з хворобою або  з  інших
поважних  причин поставити підписвласноручно,  то в тексті ордера
після прізвища,  імені та побатькові одержувача готівки бухгалтер
зазначає  прізвище,  ім'я  та по  батькові  особи,  якій довірено
одержати готівку.  У разі видачіготівки за  видатковою  відомістю
перед  підписом  про одержаннягрошей касир робить у ній напис «За
довіреністю». Видача готівкиза довіреністю проводиться відповідно
до  вимог,  передбачених  у пункті  3.5  цієї глави.  Довіреність
залишається в касира і додаєтьсядо  видаткового  касового  ордера
або видаткової відомості.
     7. Приймання  одержаної  з банку  готівки в касу та видача
готівки з каси для здавання її добанку оформляються  відповідними
касовими  ордерами  (прибутковим або  видатковим) з відображенням
такої касової операції в касовійкнизі.
     Документом, що  свідчить про  здавання  виручки до банку,  є
відповідна квитанція доприбуткового документа банку  на  внесення
готівки,   засвідчена  підписами  відповідальних  осіб  банку  та
відбитком печатки (штампа) банку.  Документом,  що  свідчить  про
здавання  виручки до банку черезінкасаторів,  є копія супровідної
відомості до сумки з готівковою виручкою  (готівкою),  засвідчена
підписом та відбитком печаткиінкасатора-збирача.
     8. Виплати,  пов'язані зоплатою праці, проводяться касиром
підприємства або  за видатковими  касовими  ордерами  на  кожного
одержувача чи за видатковимивідомостями.
     На титульній   сторінці  видаткової    відомості    робиться
дозвільний  напис  про  видачу готівки  за  підписами керівника і
головного  бухгалтера  або осіб,  уповноважених  керівником,   із
зазначенням  строків  видачі  готівки і  суми (гривень — словами,
копійок — цифрами).
     У централізованих  бухгалтеріях,  що  обслуговують  бюджетні
установи, на загальну сумуготівки, виданої для виплат, пов'язаних
з оплатою праці, складається одинвидатковий касовий ордер, дата і
номер якого проставляються накожній видатковій відомості.
     Одноразові видачі  готівки на  виплати,  пов'язані з оплатою
праці,  окремим особампроводяться,  як  правило,  за  видатковими
касовими ордерами.
     9. Після закінченнявстановлених строків виплат, пов'язаних
з оплатою праці за видатковимивідомостями, касир зобов'язаний:
     у видатковій відомості протипрізвища осіб, яким не здійснено
виплату, поставити відбитокштампа або зробити напис «Депоновано»;
     скласти реєстр депонованихсум;
     у кінці видаткової відомості  зазначити  фактично  виплачену
суму  та  недоодержану  суму виплат,  яка  підлягає  депонуванню,
звірити ці суми із загальнимпідсумком за видатковою  відомістю  і
засвідчити  напис своїмпідписом.  Якщо готівкові кошти видавалися
не касиром,  а іншою особою,  тона відомості  додатково  робиться
напис «Готівку за відомістювидав (підпис)»;
     здійснити відповідний запис  у  касовій   книзі   згідно   з
виписаним  бухгалтерією видатковим  касовим  ордером  на фактично
видану суму за видатковоювідомістю.
     Бухгалтер робить  перевірку записів,  зроблених  касирами  у
видаткових  відомостях,   та  здійснює   підрахунок   виданих   і
депонованих за ними сум.Депоновані суми, що підлягають здаванню в
банк,  оформляються шляхомскладання одного загального видаткового
касового ордера.
     10. Прибуткові  касові ордери і квитанції до них,  а також
видаткові касові ордери івидаткові відомості мають  заповнюватися
бухгалтером  чорнилом  темного кольору  чорнильною  або кульковою
ручкою,  за допомогою друкарськихмашинок, комп'ютерних засобів чи
іншими способами, які забезпечилиб належне збереження цих записів
протягом установленого длязберігання документів терміну.
     У касових  ордерах зазначається  підстава для їх складання і
перелічуються додані до нихдокументи.  Видача касових  ордерів  і
видаткових  відомостей  на  рукиособам,  що вносять або одержують
готівку, забороняється.
     Приймання і   видача  готівки   за  касовими  ордерами  може
проводитися тільки в день їхскладання.
     Виправлення в   касових  ордерах  та  видаткових  відомостях
забороняються.
     У касових   ордерах,   які  оформляються  на  загальну  суму
проведених  підприємством касових  операцій  (видача  готівки  за
видатковими відомостями, платіжними картками, здавання готівки до
банку,  отримання готівки з банкуза чеком та оприбуткування її  в
касі тощо), реквізит«Одержав» або «Прийнято від» не заповнюється.
     11. Касові   ордери  до передавання  в  касу  реєструються
бухгалтером у журналі реєстраціїприбуткових і видаткових  касових
документів.  Видаткові  касові ордери,  що  оформлені на підставі
видаткових відомостей  на виплати,  пов'язані  з  оплатою  праці,
реєструються після здійснення цихвиплат.
     Реєстрація касових  ордерів і  видаткових  відомостей   може
здійснюватися за допомогоюкомп'ютерних засобів,  які забезпечують
формування і роздрукуванняпотрібних касових документів.  Водночас
у  документі  «Вкладний аркуш  журналу  реєстрації  прибуткових і
видаткових касовихордерів»,  який формується і роздруковується за
відповідний день, забезпечуєтьсятакож формування даних для обліку
руху коштів за цільовимпризначенням.
     12. Під  час  одержання касових  ордерів  або   видаткових
відомостей касир зобов'язанийперевірити:
     наявність і справжність надокументах відповідних підписів, а
на   видатковій   відомості   -  дозвільного   напису   керівника
підприємства або осіб, які нимуповноважені;
     правильність оформлення    документів,     наявність    усіх
реквізитів;
     наявність перелічених удокументах додатків.
     У разі невиконання хоча боднієї із  зазначених  вимог  касир
повертає документи длявідповідного оформлення.
     Касові ордери  або видаткові  відомості   одразу   ж   після
одержання  або  видачі за нимиготівки підписуються касиром,  а на
доданих до них документах ставиться  відбиток  штампа  або  напис
«Оплачено» іззазначенням дати (число, місяць, рік).
     13. Касові  документи після  складання  касиром  звіту  та
оброблення цього звітукомплектуються  в  хронологічному  порядку,
нумеруються,   переплітаються  в  окремі  папки  та  зберігаються
відповідно до законодавстваматеріально відповідальною особою,  на
яку  покладено  обов'язокзберігання документів,  в окремому сейфі
або спеціальному приміщенні, щопередається під охорону.
     Виносити з    приміщення   підприємства   касові   документи
дозволяється тільки за наявностіписьмового дозволу керівника  або
головного бухгалтера. У цьомуразі до кінця робочого дня зазначені
документи  обов'язково  мають  бути   повернуті   до   приміщення
підприємства.
     14. У   касових  документах   під   час   позначення   сум
національної грошової одиниці гривні  може  використовуватись  її
графічний знак — «г».
     15. Довідки за касовимидокументами (підписані керівником і
головним бухгалтером) видаютьсявідповідним органам на їхню вимогу
у випадках, передбаченихзаконодавством України.
     Касові документи  можутьвилучатися у випадках,  передбачених
законодавством України.
Розділ 6. Правовідносини у сферіфінансового контролю.
Питання 7. Система контролю задотриманням бюджетного законодавства.
Згідно з Розділом V БюджетногоКодексу України, контроль за дотриманням  бюджетного  законодавства на кожнійстадії бюджетного процесу належить до повноважень Верховної Ради України.
Також контроль за дотриманнямбюджетного законодавства здійснюють: Комітети Верховної Ради України, Рахунковапалата, Міністерства  фінансів  України, Державне казначейство України, органиДержавної контрольно-ревізійної служби України, Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим та відповідних рад, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад.
Комітети Верховної Ради Україниберуть участь у підготовці до  розгляду  Верховною Радою України проекту законупро Державний бюджет України,  готують і  попередньо  розглядають  питання щодоконтролю  за  виконанням та звіту про виконанняДержавного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.
До повноважень  Верховної  Ради України  по  контролю  за дотриманням бюджетногозаконодавства належить:
     1) заслуховування   звітів  про  стан  виконання  Державного
бюджету України,  в тому числізаслуховування звітів розпорядників
бюджетних   коштів  про використання  коштів  Державного  бюджету
України;
     2) контроль  за  використанням   коштів   резервного   фонду
державного бюджету.
До  повноважень  Комітету ВерховноїРади України з  питань бюджету   по  контролю  за дотриманням  бюджетного  законодавства належить:
     1) контроль  за відповідністю  поданого  Кабінетом Міністрів
України проекту  закону  про Державний  бюджет  України  Основним
напрямам  бюджетної  політики на  наступний  бюджетний  період та
підготовка відповідного висновку;
     2) контроль  за відповідністю  законопроектів,  поданих   на
розгляд Верховної Ради України,бюджетному законодавству.
 До  повноважень   Рахункової  палати   по   контролю   за дотриманням  бюджетногозаконодавства належить здійснення контролю за:
     1) використанням коштівДержавного бюджету України відповідно
до закону про Державний бюджетУкраїни;
     2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу
України;
     3) ефективністю використаннята управління коштами Державного
бюджету України;
     4) використанням  бюджетних коштів  у  частині  фінансування
повноважень  місцевих  державних адміністрацій   та   делегованих
місцевому  самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади по
доходах і видатках.
Міністерство  фінансів  Україниздійснює контроль за дотриманням  бюджетного  законодавства на кожній стадіїбюджетного процесу як стосовно державного бюджету,  так і місцевих  бюджетів,якщо інше не передбачено законодавством України.
     Державне казначействоУкраїни:
     1) здійснює  бухгалтерський облік  всіх надходжень та витрат
Державного бюджету України;
     2) встановлює єдині правилаведення бухгалтерського обліку та
складання  звітності  про виконання бюджетів,  кошторисів,  видає
інструкції з цих питань таздійснює контроль за їх дотриманням;
     3) здійснює  контроль  за  відповідністю   платежів   взятим
зобов'язанням та бюджетнимасигнуванням.
     Органи   Державної контрольно-ревізійної  служби  України
здійснюють контроль за:
     1) цільовим та  ефективним використанням  коштів  державного
бюджету та місцевих бюджетів;
     2) цільовим  використанням ісвоєчасним поверненням кредитів,
одержаних під гарантію КабінетуМіністрів України;
     3) порядком веденнябухгалтерського обліку  та  достовірністю
звітності  про  виконання Державного  бюджету України та місцевих
бюджетів, кошторисів.
Державна  контрольно-ревізійна служба  України  щомісячно надає  Верховній  Раді  України  та  Міністерству фінансівУкраїни узагальнені результати звітів про проведені перевірки.
    Верховна Рада Автономної Республіки  Крим  та  відповідні ради  у  сфері  контролю за  дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:
     1) контроль  за  виконанням рішення  відповідної  ради   про
бюджет;
     2) інші повноваження,передбачені цим Кодексом та законом про
Державний бюджет України.
Контроль за відповідністюбюджетному законодавству України показників затверджених бюджетів, бюджетногорозпису та кошторисів бюджетних установ здійснюється:
     1) Радою міністрів Автономної  Республіки  Крим  -  стосовно
бюджетів  міст республіканського  значення  та  районних бюджетів
Автономної Республіки Крим;
     2) обласними державнимиадміністраціями -  стосовно  районних
та міських (міст обласногозначення) бюджетів;
     3) міськими  державними адміністраціями  в  містах  Києві та
Севастополі — стосовно районних уцих містах бюджетів;
     4) районними державнимиадміністраціями  -  стосовно  міських
(міст  районного  значення), сільських,  селищних та їх об'єднань
бюджетів;
     5) виконавчими  органами  міських рад  -  стосовно  бюджетів
районів у місті,  сільських, селищних чи міст районного значення,
що входять до складу цих міст.
 
Розділ 7. Основи валютного регулювання таконтролю.
Питання 7. Відповідальність запорушення валютного законодавства.
Валютні операції, у яких берутьучасть резиденти та нерезиденти, а також уповноважені банки та інші фінансовіустанови, підлягають валютному контролю. Декрет КМУ «Про систему валютногорегулювання і валютного контролю» визначає повноваження державних органіву сфері валютного регулювання і валютного контролю, включаючи до їх складуНаціональний банк України, який є головним органом валютного контролю, а такожуповноважені банки, органи державної податкової служби України, Міністерствозв'язку України та Державну митну службу України.
Компетенція зазначених органів розмежовується так:
Національний банк України:
— здійснює контроль за виконаннямправил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, невіднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;
— забезпечує виконанняуповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цимДекретом та іншими актами валютного законодавства України.
Уповноважені банки здійснюютьконтроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентамичерез ці банки. Державна податкова служба України здійснює фінансовий контрольза валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами натериторії України.
Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштовихпереказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.
Державна митна служба України здійснює контроль за додержанням правилпереміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Нормативною базою, що регулює валютні відносини і передбачає можливістьзастосування заходів відповідальності, є закони України «Прозовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунківу іноземній валюті», «Про банки і банківську діяльність»,«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та інші закони,Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,нормативно-правові акти Національного банку України та інших органів державноївлади, що уповноважені здійснювати валютний контроль, у першу чергу Державноїподаткової служби України.
Зокрема, Положення про валютнийконтроль визначає основні засади здійснення Національним банком України функційголовного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йомуЗаконом України «Про Національний банк України» та Декретом КМУ«Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Чиннезаконодавство передбачає такі санкції за порушення валютного законодавства.
Здійснення комерційними банками або фінансово-кредитними установами операцій звалютними цінностями без одержання генеральної ліцензії НБУ тягне за собоюнакладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютнихцінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на деньздійснення таких операцій, із виключення банку з Державного реєстру банків абобез такого виключення.
Здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, щопотребують одержання ліцензії НБУ згідно з вимогами законодавства, безодержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі,еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валютуУкраїни за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, за винятком:
— вивезення, переказування іпересилання за межі України фізичними особами — резидентами іноземної валюти насуму, що визначається НБУ;
— вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами-резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними вУкраїну на законних підставах;
— платежів в іноземній валюті, щоздійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валютіперед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальноївласності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;
— платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити,доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
— вивезення за межі Україниіноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на територіїУкраїни, в разі припинення інвестиційної діяльності;
— відкриття фізичними особами-резидентами рахунків в іноземній валюті на час їхперебування за кордоном;
— відкриття кореспондентськихрахунків уповноваженими банками за межами України;
— відкриття в закордонних банкахрахунків в іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торговельними таіншими офіційними представництвами України за кордоном, які мають імунітет ідипломатичні привілеї, а також філіями та представництвами підприємств іорганізацій України за кордоном, що не проводять підприємницької діяльності.
Торгівля іноземною валютою банками та іншими фінансово-кредитними установамибез одержання ліцензії НБУ та (або) з порушенням порядку й умов торгівлівалютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановленихНБУ, тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості)зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обміннимкурсом НБУ на день здійснення таких операцій, і виключення банку з Реєструбанків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установабо без такого виключення.
Невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо купівлі іноземної валюти наміжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів зметою забезпечення виконання зобов'язань резидентів тягне за собою позбавленнягенеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютнихоперацій або накладення штрафу у розмірі 25% від суми (вартості) іноземноївалюти, що була зафіксована у дорученні резидента.
Нездійснення уповноваженимибанками функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведеннюрезидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій тягнеза собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на правоздійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості)валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці банки зпорушенням чинного законодавства. Якщо згідно із законодавчими танормативно-правовими актами дозволено проводити окремі валютні операції увизначених сумах, то розрахунок розміру штрафу здійснюється із суми, щостановить різницю між сумою проведеної валютної операції та сумою, що єнормативне визначеною (дозволеною). У разі використання в розрахунках іноземноївалюти штраф сплачується у валюті України за обмінним курсом Національногобанку України на день складання відповідного протоколу порушення валютногозаконодавства.
Нездійснення уповноваженимибанками функцій агента валютного контролю у частині своєчасного інформування увипадках та порядку, встановленому законодавством, у тому числінормативно-правовими актами Національного банку України, відповідних державнихорганів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного зпроведенням ними валютних операцій, тягне за собою накладення штрафу у розмірі5% від суми (вартості) валютних операцій, про які уповноважений банк згідно зівстановленим порядком зобов'язаний був поінформувати відповідні державніоргани.
Здійснення розрахунків міжрезидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту без участіуповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентамиу межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальноїліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі,еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках,перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення такихоперацій (при розрахунках у валюті України — на суму таких розрахунків).
Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким відкриторахунки типу «Н» або типу «П» у валюті України, тоздійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами інерезидентами у межах торговельного обороту не потребує індивідуальної ліцензіїНБУ. Використання іноземної валюти у зазначених розрахунках за участю такихпредставництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на територіїУкраїни і потребує індивідуальної ліцензії НБУ.
Невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютнихцінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:
— порушення строків декларування — накладення штрафу в розмірі 1неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;
— порушення порядку декларування — накладення штрафу в розмірі 20неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування єподання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються увідповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентамивалютних цінностей та майна, що перебувають за межами України. Неподання абонесвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютнихцінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансовихсанкцій.
Несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національнимбанком України звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафуу розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів безреєстрації договорів тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній 1 %розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валютуУкраїни за офіційним обмінним курсом Національного банку України на деньодержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначенихдоговорів. Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення. НормамиЗакону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземнійвалюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР передбачено обов'язковістьзарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки вуповноважених банках у встановлені терміни. Перевищення зазначених термінівпотребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Відповідно до ст.4 зазначеного Закону порушення резидентами встановлених термінів тягне за собоюстягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаноївиручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банкуУкраїни на день виникнення заборгованості. Пеня застосовується у разі порушення90-денного терміну надходження на валютний рахунок в уповноваженому банкувиручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, відлікякого починається з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації.
Крім того, ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бутиоб'єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства,нормативно-правових актів НБУ, або здійснення речових операцій, які загрожуютьінтересам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ має право застосовуватитакий засіб впливу, як накладення штрафу на банки відповідно до положень,затверджених Правлінням НБУ, в розмірі не більше 1 % від суми зареєстрованогостатутного фонду.
Положення про валютний контрольвизначає порядок притягнення до відповідальності за порушення валютногозаконодавства та застосування штрафу. У разі виявлення порушень валютногозаконодавства з боку банків або фінансово-кредитних установ уповноваженіпрацівники НБУ складають протокол, який вручають керівникові (посадовій особі,яка виконує його обов'язки) банку, фінансово-кредитної установи, чи їхвідокремленого структурного підрозділу, де безпосередньо проводилася відповіднаперевірка. У разі виявлення державними органами валютного контролю тадержавними контрольними і правоохоронними органами порушення банками абофінансово-кредитними установами валютного законодавства складається акт чидовідка про перевірку, які разом з копіями документів, що підтверджують фактпорушення, надсилаються до територіальних управлінь НБУ за місцем проведеннязазначених перевірок. Уповноважені працівники територіальних управлінь НБУаналізують отримані матеріали та за наявності складу правопорушенняпротоколюють їх.
Санкції у вигляді позбавленняліцензії, виключення з Державного реєстру банків, застосування штрафу, щоперевищує суму (вартість), еквівалентну 100 тис. доларів США, перераховану увалюту України за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного протоколупорушення валютного законодавства, застосовуються виключно на підставіпостанови Правління НБУ.
Постанову про стягнення штрафу, складену за встановленою формою, територіальнеуправління НБУ надсилає порушникові, який протягом п'яти днів після їїотримання має перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України. В разінесплати комерційним банком або фінансовою установою штрафу в зазначений строкпостанова підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.
Постанова про притягнення довідповідальності може бути оскаржена в судовому порядку. Відповідачем виступаєНаціональний банк України. Оскарження постанови не припиняє її виконання.
Згідно з чинним законодавствомнезаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей якзасобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу(ліцензії), якщо наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть засобою адміністративну або кримінальну відповідальність.

Практична частина.
До розділу 1.
 
Завдання 1.
Міністерство праціта соціальної політики України зобов’язало органи місцевого самоврядування употочному бюджетному році виплатити заборгованість минулих років з пільгучасникам ліквідації аварії на ЧАЕС. Додаткові кошти місцевим бюджетам невиділені.
Здійсніть правовуоцінку наведеного факту.
Відповідь.
Згідно з Наказом №1 від 04.01.2000 Міністерства праці та соціальної політики України, допомога виплачується  управліннями  праці та соціального захисту населення громадянамза місцем їх проживання. Виплата допомоги провадиться через поштові відділення або через  банківську установу шляхом перерахування коштів на особовий рахунокгромадянина за його  згодою,  за  відомостями  (списками), наданимиуправліннями праці та соціального захисту населення.
Управління праці тасоціального захисту населення до 25-го числа  місяця,  що  передує  місяцю виплати  допомоги,  складають розрахунки видатків на виплату допомоги увідповідному  місяці  та подають  територіальним  відділенням  Державного казначейства,  а також надають територіальним поштовим  відділенням  або  установамбанків відомості (списки) осіб, яким виплачується допомога. Витрати на виплатудопомоги та на оплату в зв'язку  з  цим поштових   та   банківських  операцій   здійснюються  за  рахунок асигнувань,  передбачених  у  Державному   бюджеті   України   на відповідний  рік для здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків  Чорнобильської  катастрофи   та  соціальним   захистом населення, за кодом 190101 «Виплата компенсацій танадання пільг».
Територіальні відділення   Державного   казначейства   на підставі   поданих   управліннями праці  та  соціального  захисту населення розрахунків видатків на виплатудопомоги  та  на  оплату поштових  і  банківських  операцій проводятьперерахування в межах коштів, що надійшли на рахунок фінансування цих витрат.
Таким чином,виплата  пільг учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС може бути призведена тоді,коли це передбачено бюджетом відповідного року, і на ці виплати повинні бутивиділені відповідні кошти.
Доречі, в.з.Наказвтратив чинність на підставі Наказу Міністерства праці та соціальноїполітики    N 473 від 12.12.2006.
 
Завдання 2.
З метою збільшеннядоходів міського бюджету міська рада прийняла рішення про введення на територіїміста місцевого акцизного збору з лікеро – горілочних виробів.
Чи правомірні діїміської ради?
Відповідь.
Декретом КабінетуМіністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р. буловстановлено, що акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні тамонопольні товари (продукцію), що включається у ціну цих товарів (продукції).Він належить до загальнодержавних податків.
Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та йогоставки затверджує Верховна Рада України. Суми акцизного збору з ввезених натериторію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів,вироблених в Україні, — до місцевого бюджету за місцем їх виробництва ідержавного бюджету у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України таБюджетним кодексом України.
Таким чином, рішення про встановлення акцизного збору на лікеро – горілочнівироби і його ставку повинно бути прийнято Верховною Радою України, а сумма закцизного збору буде зарахована до місцевого бюджету даного міста успіввидношенні, встановленому Верховною Радою та Бюджетним Кодеском.
До розділу 2.
 
Завдання 1.
Визначити підставидля рішення місцевої ради про створення спеціального фонду місцевого бюджету.
Відповідь.
Згідно з БюджетнимКодексом України, розподіл   бюджету   на  загальний  та  спеціальний фонди визначається  законом  про  Державний  бюджет   України.   Джерелаформування   спеціального  фонду  визначаються  виключно  законами України.
Підставою  для рішення  відповідної  ради  про  створення спеціального  фонду  у складі місцевогобюджету може бути виключно закон про Державний бюджет Українина відповіднийрік.
Завдання 2.
У зв’язку здефіцитом Державного бюджету Кабінет Міністрів України одержав позику у розмірі20 млн. грн… Ці кошти було використано для виплати пенсій.
Здійсніть аналізситуації які джерела фінансування дефіциту Державного бюджету? Хто має право наздійснення запозичень?
Відповідь.
Згідно з БюджетнимКожексом України, джерелами   фінансування   дефіциту  бюджетів  є  державнівнутрішні та зовнішні запозичення,  внутрішні запозичення  органів
влади  Автономної   Республіки   Крим,   внутрішні   та  зовнішні запозичення органів  місцевого  самоврядування,  а  також вільний залишок  бюджетних коштів  із  дотриманням  умов,  визначених Кодексом.  (  Частина перша статті15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV від 10.07.2003 ) Право на здійснення  державних  внутрішніх  та  зовнішніх запозичень у межах і наумовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі вособі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.
Кабінет  Міністрів України  може  брати  позики  в межах, визначених законом про Державний бюджет України.  Запозичення  не використовуються  для  забезпечення фінансовимиресурсами поточних видатків держави,  за винятком випадків,  коли  це необхідно  для збереження загальної економічної рівноваги.
Таким чином, якщозгодитися з тим, що виплата пенсій у рамках видатків на соціальний захист тасоціальне забезпечення, передбачених статтєю 87 Бюджетного Кодексу України– цедержавні поточні видатки, то в.з. позику не можна використовувати нафінансування таких виплат.
До розділу 3.
 
Завдання 1.
Після березневогозвіту про виконання бюджету виявлено недоотримання надходжень до доходноїчастини яке склало 25%.
Визначте шляхирозв’язання ситуації.
Відповідь.
             Згідноіз статтєю 54 Бюджетного Кодексу України, у  разі  якщо  за  результатами квартального  звіту  про виконання  Державного  бюджету  України  має  місце недоотримання доходів  загального фонду Державного бюджету України більше ніжна 15 відсотків від суми, передбаченої розписом державного бюджету навідповідний період (а у нашому випадку має місце саме така ситуація),Міністерство фінансів України готує пропозиції про внесення змін до Державногобюджету України. Кабінет Міністрів України,  розглянувши  ці  пропозиції, подає  до  Верховної Ради України  розроблений  на їх основі проект закону провнесення змін до  закону  про  Державний бюджет України не пізніше двох тижнівз дня подання пропозицій Міністром фінансів України.
     Верховна РадаУкраїни  приймає  рішення  щодо  зазначеного проекту  закону  стосовно скорочення  видатків Державного бюджету України у двотижневий термін з днявідповідного подання  Кабінетом Міністрів   України.   До   прийняттяВерховною   Радою  України відповідного рішення видатки провадяться зурахуванням  тимчасових обмежень бюджетних асигнувань, встановленихМіністерством фінансів України.