Управління інвестиціями в основний капітал на рівні підприємства (на прикладі ТОВ "Граніт")

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИТА ПРАВА
Кафедра Фінансів та Банківської справи
Дипломна робота магістра
на тему: «Управлінняінвестиціями в основний капітал
на рівніпідприємства» (на прикладі ТОВ «Граніт»)
Студентки групи Ф1.03
Спеціальність – «Фінанси»
Науковий керівник роботи
Дніпропетровськ
2008

ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретичні аспекти в розробці стратегії прийняттяінвестиційних рішень
1.1 Сутність капітальних інвестицій, чистої поточноївартості та ефективного використання факторів виробництва
1.2 Інвестиції як джерела генерації грошових потоків,сутність дисконтованих оцінок грошових потоків в інвестиційному проекті
1.3 Методологія розробки капітального бюджету
1.3.1 Внутрішнє лімітування фінансових ресурсів
1.3.2 Зовнішнє лімітування фінансових ресурсів
1.3.3 Ранжирування інвестицій
1.3.4 Обмеженість фінансових ресурсів та ризик
1.3.5 Розробка капітального бюджету в умовах інфляції
1.4 Стратегія прийняття інвестиційних рішень
Розділ ІІ. Аналіз інвестиційної привабливості підприємстваТОВ “Граніт”
2.1 Основні характеристики господарської діяльності ТОВ“Граніт”
2.2 Економічна діагностика діяльності ТОВ “Граніт” у 2005–2007 роках
2.3 Оцінка конкурентного стану в галузі добичі та переробкиприродних гранітів в Україні
Розділ ІІІ. Вибір ефективних методів фінансуванняінвестиційних проектів на прикладі проекту ТОВ “Граніт” по розбудові гранітногокар’єру “Дніпропетровський -1”
3.1 Сутність підприємницького прогнозу та основні параметрикошторису інвестиційного проекту ТОВ “Граніт”
3.2 Проектне дослідження ефективності інвестиційногопроекту ТОВ “Граніт” по розбудові гранітного кар’єру “Дніпропетровський-1” приакціонерному методу інвестування на протязі 2008 –2014 років
3.3 Проектне дослідження ефективності інвестиційногопроекту ТОВ “Граніт” по розбудові гранітного кар’єру “Дніпропетровський-1” при кредитно-банківськомуметоду інвестування на протязі 2008 –2012 років
3.4 Проектне дослідження ефективності інвестиційногопроекту ТОВ “Граніт” по розбудові гранітного кар’єру “Дніпропетровський-1” прилізинговому методу інвестування на протязі 2008-2014 років
3.5 Вибір оптимального методу фінансування інвестиційнихпроектів для галузі добичі природних гранітів в Україні за результатамипроектного дослідження
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

ВСТУП
В системівідтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належитьнайважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а,відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявитисуспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання,то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можнасказати, складають матеріальну основу його розвитку.
Актуальність теми дипломногопроекту полягає внеобхідності дослідження інвестиційного процесу в діяльності підприємств, якосновного шляху впровадження нових технологій, обладнання, виробництваудосконалених товарів та послуг.
Об’єктом дипломного дослідження є – капітальні інвестиції в галузі кар’єрного добуваннягранітного щебеню.
Предметом дипломного дослідженняє – сутність та методологіяекономічної оцінки ефективності капітальних інвестицій, процес економічного обґрунтуваннядоцільності впровадження інвестиційного проекту в галузі кар’єрного добуваннягранітного щебеню ТОВ “Граніт”.
Мета дипломного дослідження полягає в ідентифікації найбільш економічних шляхів реалізаціїінвестиційного проекту ТОВ “Граніт” в галузі кар’єрного добування гранітного щебеню,розрахунок ринкових потреб в розвитку нового виробництва та перспективнаконкурентна позиція нового підприємства в галузі добування граніту в Україні,оцінка інвестиційної привабливості підприємства ТОВ “Граніт” та економічноїдоцільності інвестування коштів для можливих інвесторів.
Для досягнення поставленої мети в дипломній роботівирішуються такі завдання:
- досліджено економічнусутність, класифікаційний розподіл та особливості процесу капітальногоінвестування розвитку підприємств в Україні;
— проведена економічна діагностика діяльності ТОВ “Граніт”у 2005 –2007 роках;
— досліджений конкурентний стан в галузі добичі тапереробки природних гранітів в Україні;
— проведена. оцінка інвестиційної привабливості таідентифікація проблем залучення інвестиційних джерел для розвитку ТОВ “Граніт”;
— проведений вибір найбільш ефективного методу фінансуванняінвестиційного проекту ТОВ “Граніт” по розбудові гранітного кар’єру“Дніпропет-ровський-1” при акціонерному, кредитно-банківському та лізинговомуметоду інвестування;
Впровадження пропозицій і рекомендацій щодо шляхівреалізації інвестиційного проекту ТОВ “Граніт”, наданих в дипломній роботі,дозволить
при виході на проектний рівень виробництва кубовидногощебню до 2 млн.т/рік, зайняти підприємству одне з перших місць в України пообсягам добичі гранітного щебеню (сучасний обсяг добичі лідера – ВАТ“Полтавський ГОК” становить 1,73 млн.т щебеню на рік), окрім цього за рахуноквиробництва формату кубовидного єврощебня фракції 8х11мм підприємство матимеможливість експортувати до 20% річного обсягу продукції в Європу.
Методами дипломного дослідження є – структурний аналіз, первинні статистичні спостереження,групування та статистистичний аналіз хронологічних рядів параметрів, економічнемоделювання дисконтований потоків доходів та витрат інвестицій за допомогою“електронних таблиць” EXCEL-2007.
Інформаційною базою дипломногодослідження були – звітнідокументи ТОВ “Граніт” за 2005 – 2007 роки, матеріали бізнес-планів розвиткудіяльності підприємства, статистичні матеріали Держкомстату України, монографіїта учбові посібники в галузі капітального інвестування.

РОЗДІЛІ
ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИ В РОЗРОБЦІ СТРАТЕГІЇ ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ
1.1Сутність капітальних інвестицій, чистої поточної вартості та ефективноговикористання факторів виробництва
Саме поняття інвестиції (від лат. Investio — одягаю)значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні так і за їїмежами [54].
Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності,які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метоюотримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и йустаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно-матеріальнихцінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери, патенти,ліцензії тощо).
Інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, якінаправлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чимодернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням новихмашин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів таінших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, науковідослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людськийкапітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого ібільшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльностівиступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне,основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, якийвизначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.
Інвестиціївідіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальнийріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуютьсяобсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в передв економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степенізадовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий прирістнаціонального прибутку частково знову накоплюється, проходить подальшезбільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чиномінвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті йогорозподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чимефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значнішіабсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути зновувкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій прирістнаціонального прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення приабсолютному рості споживання.
За об’єктами вкладаннязасобів інвестиції поділяються на реальні та фінансові [55].
Реальні інвестиції – це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальніі нематеріальні). Вкладання засобів у нематеріальні реальні активи, пов’язані зНТП, називають інноваційними інвестиціями…
Фінансові інвестиції – це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи,передусім у цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм,боргових прав тощо.
За характером участі вінвестуванні бувають прямі та непрямі інвестиції.
Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об’єктаінвестування і вкладанні коштів.
Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта інвестування івкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками).
Крім того, є такожкороткотермінові і довготермінові інвестиції.
Короткотерміновіінвестиції – це вкладення капіталуна період не більше одного року.
Довготермінові інвестиції– це вкладання капіталу на періодпонад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготерміновіінвестиції деталізують так:
а) до двох років;
б) від двох до трьохроків;
в) від трьох до п’ятироків;
г) понад п’ять років.
Метою інвестування є збільшення капіталу: за рахунокпоточних прибутків на вкладений капітал або за рахунок зростання ринковоївартості самого капіталу внаслідок змін ринкової кон’юнктури.
Такі цілі, як “розвиток підприємства”, “удосконаленнявиробництва”, “розвиток науково-технологічного потенціалу”, “виробництводержавно-важливої продукції”, “збереження наукомістких технологій”, “вирішеннясоціальних питань”, “створення нових робочих місць”, “розвиток економічногопотенціалу”, не стоять на першому місці в інвестора. Якщо досягається зростаннякапіталу, то вирішуються й ці завдання. Але стратегічною метою інвесторазалишається примноження активів, капіталу. Досягається це через реалізаціюнових технологій, створення нових робочих місць, через виробництво конкурентоспроможноїпродукції, через розвиток підприємств тощо. Отже, цілі не суперечать одна однійза умови, що було досягнуто зростання капіталу, а не його проїдання,неефективне використання заради цих самих цілей.
Орієнтацію інвестора на приріст свого капіталу можна вважатипершим методологічним принципом інвестування. Саме такий підхід забезпечуєлогіку всіх інших дій інвестора щодо організації інвестування.
Інвестиційний процес складається з послідовності дійінвестора щодо прийняття рішень стосовно операцій з об’єктами інвестування таїх реалізації: вибір об’єкта, встановлення обсягів і строків інвестування,придбання об’єкта, отримання прибутків, зростання вартості активів інвестора.
Об’єкти інвестування позначаються також терміном“інструменти інвестування”. Вони можуть бути реальними (матеріальними) тафінансовими активами: нерухомість, основні фонди, товарно-матеріальні запаси,пайові та боргові цінні папери, кошти.
Інвестиційний процес з боку інвестора є послідовністюкількох типових процедур, етапів, які він здійснює для найефективнішогорозміщення свого капіталу [71]:
· формування інвестиційних намірів (або політики) щодовикористання капіталу для його зростання;
· аналіз можливих варіантів інвестування та вибір об’єктівдля інвестування;
· формування інвестиційної програми, або інвестиційногопортфеля;
· управління портфелем за рахунок своєчасних змін йогоструктури (об’єктів інвестування);
· моніторинг ефективності інвестиційного портфеля.
Залежно від ситуації на інвестиційному ринку і на кожномуоб’єкті (інструменті) інвестування ці дії інвестора постійно повторюються зметою підтримки найвищого з можливих рівня ефективності інвестування. Оцінкаефективності інвестування має бути комплексною, за багатьма критеріями, зурахуванням параметрів дохідності, часу, ресурсів і ризику.
Критерієм визначення ефективності інвестування єдохідність. Кількісне визначення дохідності будується на співвідношенні активів(коштів) інвестора на початок і на кінець періоду. Темп приросту активів даєрівень дохідності їх використання.
Отже, інвестування є процесом такого використання коштів,при якому їх вартість за певний період часу зростає. І цей процес заорганізаційною формою тісно переплетений з конкретними формамифінансово-господарської діяльності, що використовуються економічнимисуб’єктами. Якщо у підприємства є прибуток, то обов’язково на якомусь етапівирішується питання щодо його розподілу, і це є елементом управлінняінвестиціями.
Операції з об’єктами інвестування здійснюються наінвестиційному ринку, який у свою чергу поділяється на кілька сегментів залежновід специфіки об’єктів (інструментів), що на них купуються та продаються.
1. Ринок реальних (матеріальних) інвестиційних об’єктів(ринок нерухомості, ринок обладнання, ринок ремонтно-будівельних робіт, ринкисировини та матеріалів).
2. Фінансовий ринок (грошовий ринок, кредитний ринок, ринокцінних паперів).
Процес управління інвестиційною діяльністю (планування,організація, прийняття рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональневикористання, доведення проекту до запроектованих кінцевих результатів)забезпечується інвестиційним менеджментом.
Ринкові механізми збалансування попиту й пропозиціїсприяють постійному врівноваженню на інвестиційному ринку. Як наслідок, небуває прибуткових проектів з невеликим ризиком. Якщо з’являється такий об’єктдля інвестицій, попит на нього з боку капіталів зростає, збільшується ціна ізменшується дохідність. Ситуація на ринку досягає рівноваги. Можна вважати, щочим більша очікувана дохідність інвестування, тим вищим є ризик інвестування. Іншеможливе лише короткочасно, поки інформація щодо перспективності об’єкта не стаєдоступною більшості учасників ринку.
Ефективне використання факторів виробництва визначається яквідношення результату до затрат. Існує багато коефіцієнтів продуктивності, томущо є безліч методів виміру результатів і витрат.
Метод дисконтування грошових потоків або метод поточноївартості – найкраща існуюча основа для аналізу грошових потоків від інвестиції[74].
Часто інвестиції протягом того самого або декількох періодівчасу характеризуються як доходами, так і витратами. У цьому випадку зручновикористовувати наступну термінологію:
— якщо протягом деякого періоду доходи перевищують витрати,то говорять про чисті доходи (net benefits) або про позитивні грошові потоки(positive cash flows);
— якщо ж протягом деякого періоду часу витрати перевищуютьдоходи, то говорять про чисті витрати (net expenditure) або про відтокигрошових коштів(cash outlay);
Уся серія грошових потоків за період експлуатаціїінвестиції називається потоком коштів (cash flow stream), що складаються зпозитивних грошових потоків чистих доходів і негативних грошових потоків чистихвитрат.
Одна з базових концепцій інвестиційної економікикомерційного підприємства і теорії прийняття інвестиційних управлінських рішеньполягає в тому, що вартість визначеної суми коштів – це функція часу виникненнягрошових доходів або витрат.
Оцінка дисконтованої економічної ефективності фінансовихінвестицій основана на різноцінності грошових потоків коштів в часі, що пояснюєтьсятакими причинами [75]:
- зниження купівельноїспроможності й загальне підвищення цін;
- отримання процентногоприбутку (якщо гривню віднести в банк);
- ризик (кредитор можене виконати свої боргові зобов’язання).
Так чи інакше відбувається зміна цінності національноївалюти, тож у проектному аналізі це необхідно враховувати методом порівнюваннярізночасових грошей, так званим дисконтуванням [74].
Майбутня вартість (цінність) Бв сьогоднішніх грошейвизначається за формулою (дисконтування постнумерандо – приведення поточноївартості до майбутньої вартості на дату кінця всіх періодів дисконтування):
/> (1.1)
де Св – сьогоднішня сума грошей, що інвестуються;
d – постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятій дляінвестора нормі прибутку на капітал;
t – тривалість розрахункового періоду (в роках);
Сьогоднішня вартість (цінність) Св майбутніх грошейвизначається таким чином (дисконтування пренумерандо – приведення всіхмайбутніх вартостей до сьогоднішньої вартості на дату початку періодудисконтування):
/> (1.2 )
Перерахунок поточних і майбутніх сум в еквівалентній вартостішляхом дисконтування дозволяє визначити цінність проектів на основі поточних імайбутніх витрат і результатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вонидисконтуються, а потім підсумовуються з метою одержання загального показникацінності проекту, на основі якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.
Відповідно до прийнятого у світовій практиці положеннямибудь-яка сукупність інвестиційних цінностей, що знаходяться у власності одногоінвестора називається інвестиційним портфелем. Складовими інвестиційногопортфеля є інвестиційні цінності різних видів. Кожен вид інвестиційнихцінностей має відмітні риси, які можна охарактеризувати у такий спосіб [92]:
-  по ступеню матеріалізації: матеріальні, нематеріальні;
-  по строковості повернення вкладених коштів:короткострокові, середньострокові і довгострокові;
-  по ступеню ризику: високого ризику, середнього ризику,низького ризику;
-  по обсягу необхідних інвестиційних ресурсів: дорогі,середньої вартості, дешеві;
-  по цільовому використанню: спекулятивні, прямої участі.
Керування інвестиційним портфелем здійснюється в рамкахзагальної фінансової стратегії підприємства, відповідно до портфельнихстратегій, сформульованими в рамках інвестиційної стратегії підприємства:
-  низького ризику і високої ліквідності;
-  високої прибутковості і високого ризику;
-  довгострокових вкладень;
-  спекулятивна й ін.
Конкретні інвестиційні стратегії визначаються:
1. Фінансовою стратегією підприємства.
2. Типом і цілями портфеля.
3. Станом ринку (його наповненістю і ліквідністю, динамікоюпроцентної ставки, легкістю або утрудненістю залучення позикових засобів,рівнем інфляції).
4. Наявністю законодавчих пільг або, навпаки, обмежень наінвестування.
5. Загальноекономічними факторами (фаза господарськогоциклу і т.д.).
6. Необхідністю підтримки заданого рівня ліквідності іприбутковості при мінімізації ризику.
7. Типом стратегії (короткострокова, середньострокові ідовгострокова).
У дійсності, різні фактори, а, отже, і різні стратегіїкомбінуються між собою, накладаються один на одного, і внаслідок цьогоз'являються складні комбіновані варіанти портфельної інвестиційної стратегії.
1.2Інвестиції як джерела генерації грошових потоків, сутність дисконтованих оцінокгрошових потоків в інвестиційному проекті
Критерії, що використовуються в аналізі інвестиційноїдіяльності, можна підрозділити на дві групи в залежності від того враховуєтьсячи ні часовий параметр: 1) засновані на дисконтованих оцінках; 2) засновані наоблікових оцінках. До першої групи відносяться критерії [74]:
- чистий приведенийефект (Net Present Value, NPV);
- індекс рентабельностіінвестиції (Probability Index, PI);
- внутрішня нормаприбутку (Internal Rate of Return, IRR);
- модифікованавнутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);
- дисконтований стрококупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).
До другої групи відносяться критерії:
- строк окупностіінвестиції (Payback Period, PP);
- коефіцієнтефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).
а) Метод розрахунку чистогоприведеного ефекту(ЧДД)
Цей метод заснований на зіставленні величини вихідноїінвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень,генерованих нею протягом прогнозованого періоду. Оскільки приплив коштіврозподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r,встановлюваного інвестором самостійно виходячи зі щорічного відсоткаповернення, який він хоче чи може мати на інвестований їм капітал. Припустиморобиться прогноз про те, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n роківрічні доходи в розмірі Р1, Р2, …, Рn. Загальна накопичена величинадисконтованих доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (NetPresent Value, NPV= ЧДД – чистий дисконтований доход) відповідно розраховуютьсяпо формулах [74]:
/> (1.3)
/> (1.4)
Якщо NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV
- якщо NPV
- якщо NPV=0, то увипадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власниківзалишиться на колишньому рівні;
- якщо NPV
Проект із NPV=0 має додатковий аргумент у свою користь – увипадку реалізації проекту добробут власників компанії не зміниться, але в тойже час обсяги виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах.
При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливостівраховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру,що можуть бути асоційовані з даним проектом.
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовнеінвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахункуNPV модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як надисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибуткуінвестиційного проекту):
/> (1.5)
де j – прогнозований середній рівень інфляції.
При розрахунку NPV, як правило, використовується постійнаставка дисконтування, однак при деяких обставинах, наприклад, очікується змінарівня дисконтних ставок, можуть використовуватися індивідуалізовані по рокахкоефіцієнти дисконтування. Якщо в ході імітаційних розрахунків приходитьсязастосовувати різні коефіцієнти дисконтування, то формула (4) незастосовується, і проект прийнятний при постійній дисконтній ставці може статинеприйнятним.
Показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічногопотенціалу комерційної організації у випадку прийняття розглянутого проекту.Цей показник адитивний у просторово-тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектівможна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій ізвсіх інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізіоптимальності інвестиційного портфеля.б)Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції(ІД,ІДД)
Цей метод є по суті наслідком попереднього. Індексрентабельності (PI) = ІД(індекс доходності) розраховується по формулі [74]:
/> (1.6)
Якщо PI>1, то проект варто прийняти; якщо PI
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовнеінвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку PIмодифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтованіпотоки інвестиції, так і на згенеровані потоки прибутку інвестиційногопроекту):
/> (1.7)
На відміну від чистого приведеного ефекту індексрентабельності є відносним показником: він характеризує рівень доходів наодиницю витрат, тобто ефективність вкладень – чим більше значення цьогопоказника, тим вище віддача кожної гривні, інвестованої в даний проект. Завдякицьому критерію PI дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних,що мають приблизно однакові значення NPV (зокрема, якщо два проекти маютьоднакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, те вигідніше тойз них, що забезпечує велику ефективність вкладень), або при комплектуванніпортфеля інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV.
в) Метод розрахунку внутрішньоїнорми прибутку інвестиції(ВНД)
Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції (IRR= ВНД) розуміютьзначення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю:
IRR = r, при якому NPV = f( r ) = 0.
Іншими словами, якщо позначити IC=CF0, то IRR знаходиться зрівняння [74]:
/> (1.8)
Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо врозпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. Уцьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використаннямтабульованих значень дисконтованих множників. Для цього за допомогою таблицьвибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1
/> (1.9)

де r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування,при якому
f(r1)>0 (f(r1)0)). г)Метод визначення строку окупності інвестицій(СО, ДСО)
Цей метод, що є одним знайпростіших і широко використаних у світовій обліково-аналітичній практиці, неприпускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень [74]. Алгоритмрозрахунку строку окупності (СО) залежить від рівномірності розподілупрогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по рокахрівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат навеличину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воноокругляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподіленийнерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років,протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формуларозрахунку показника СО має вид:
/> , при якому /> (1.10)
Нерідко показник СО = РР розраховується більш точно, тобторозглядається і дробова частина року; при цьому робиться припущення, що грошовіпотоки розподілені рівномірно протягом кожного року.
Тоді формула (1.10) модифікується для розрахунків як :
 /> (1.11)
Деякі фахівці при розрахунку показника СО = РР рекомендуютьвраховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошовіпотоки, дисконтовані по показнику WACC, а відповідна формула для розрахункудисконтованого строку окупності (DPP) має вид:
/> , при якому /> (1.12)
Очевидно, що у випадку дисконтування строк окупностізбільшується, тобто завжди DPP>PP. Іншими словами, проект прийнятний закритерієм СО може виявитися неприйнятним за критерієм DPP= ДСО.
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовнеінвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахункуДСО(DPP) модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як надисконтовані потоки інвестиції, так і на генеровані потоки прибуткуінвестиційного проекту):
/> (1.13)
1.3Методологія розробки капітального бюджету
Ефективність реалізації інвестиційного проекту значній мірівизначається обумовленим планом цього фінансування. На практиці інвестиційногоуправління цей фінансовий план носит назву „бюджетна реалізація інвестиційногопроекту” (або просто „бюджет”) [92].
Бюджет являє собою фінансовий план короткостроковогоперіоду (до 1 року), котрий відображає витрати та надходження коштів, якіпов’язані з реалізацією інвестиційного проекту.
Розробка бюджету реалізації інвестиційного проектуспрямована на вирішення двох основних задач:
1. Визначення об’єму та структури витрат від реалізаціїінвестиційногo проекту в розрізі окремих етапів календарного плану.
2. Забезпечення необхідного для покриття цих витрат потокуінвестиційних ресурсів в межах загального об’єму засобів, призначених дляфінансування, реалізації інвестиційного проекту.
Вихідними посиланнями для розробки бюджету реалізаціїінвестиційного проекту є [76]:
а) календарний план реалізації інвестиційного проекту;
б) кошторис витрат на виконання окремих видів робіт тапридбання сировини, матеріалів, механізмів і обладнання, розроблених в розрізіокремих функціональних блоків календарного плану;
в) загальна стратегія фінансування інвестиційного проекту;
г) попередній графік інвестиційного потоку, створений наетапі розробки бізнес-плана проекту;
д) фінансовий стан інвестора в поточному періоді.
В процесі реалізації інвестиційного проекту, в залежності відстадії інвестиційного процесу, можуть розроблятися два види бюджетів:
1. Бюджет капітальних витрат і надходження коштів (дляскорочення – капітальний бюджет). Цей бюджет розробляється на етапі виконаннябудівель-но-монтажних робіт, пов’язаних з новим будівництвом, розширенням,реконструкцією та технічним переоснащенням об’єкта.
2. Бюджет поточних грошових витрат і прибутку (дляскорочення поточний бюджет). Цей бюджет розробляється на етапі експлуатаціїоб’єкта, що інвестують (після залучення його в експлуатацію). Аналогом цьогобюджету на діючих підприємствах є фінансовий план грошових прибутків та витрат.
Капітальний бюджет реалізації інвестиційного проектускладається з двох розділів [117]:
1) капітальні витрати;
2) надходження засобів (інвестиційних ресурсів).
Капітальні витрати — це витрати на придбання довгостроковихактивів, які функціонують на протязі довготривалого періоду, з поступовоюамортизацією ціни. До капітальних витрат звичайно відносять початкову вартістьбудівель та споруд (або крокові витрати на їх встановлення); вартість новихвидів машин та механізмів; придбання обладнання та приладів (крім малокоштовнихта швидкозношувальних); вартість придбаних нематеріальних активів (патентів,ліцензій, «ноу-хау» і т.д.), що належать до поступового списання і т.д.
Ціль планування капітальних витрат – це забезпеченняреалізації інвестиційного проекту в залежності від передбачених будівнихоб’ємів, рівня технологій та технічного оснащення при виключенні додатковогооб’єму цих витрат, які не пов’язані з найближчою виробничою діяльністюінвестиційного об’єкта, що реалізується.
Так як об’єм і структура капітальних витрат попередньовизначається ще на стадії створення бізнес-плану інвестиційного проекту, торозрахунки цих витрат, під час розробки бюджету, зводяться, звичайно, дочотирьох процедур:
1. Витіснення з загального об’єму капітальних витрат,зазначених бізнес-планом, тієї їх частини, яка відноситься до поточногоперіоду, який розглядається (якщо тривалість реалізації інвестиційного проектубільше одного року).
2. Уточнення об’єму капітальних витрат поточного періодустосовно сучасних вимогам науково-технічного прогресу та уточнень, занесенихпідрядчиком (и обговорених з замовником) в технологію виконання робіт.
3. Уточнення об’єму та структури капітальних витрат, щопов’язані зі зміною цін в звітному періоді. Капітальні витрати відображаються,як правило, в цінах на початок бюджетного періоду в справжній вартості длятого, щоб в найвищій степені залучити вплив фактора інфляції, об’єм капітальнихвитрат в національній валюті перераховується в одну з твердих іноземних валютза діючим курсом Національного банка.
4. Уточнення початкового об’єму капітальних витрат зурахуванням резерву фінансових коштів, передбаченого в контракті з підрядникомна покриття непередбачених витрат (внутрішнє страхування ризиків). Об’єм цьогорезерву під час планування бюджету повинен визначатися з урахуванням лише тих категорійвитрат, які увійшли в початкову оцінку ризиків.
Надходження коштів під час розробки капітального бюджетувключає передбачений потік інвестиційних ресурсів в в розрізі окремих джерел:особистих коштів інвестора (прибутку, амортизаційних відрахувань, доходу відреалізації майна, що вибуває та ін.), залученого паєвого або акціонерногокапіталу, банківських кредитів, лізингу, селенга та ін.
Процес розробки цього розділу бюджету передбачає звичайнонаступні основні процедури [118]:
1. Уточнення загального об’єму надходження коштів. Цейпоказник повинен певною мірою відповідати показнику загального об’ємукапітальних витрат по першому розділу бюджету.
2. Уточнення структури джерел надходження коштів.Перевищення початково передбаченого бізнес-планом інвестиційного проекту об’ємунадходження коштів повинно бути забезпечено, якщо це можливо, за рахунок власнихресурсів та таких форм фінансування інвестицій, як лізинг. Найменш бажаноюформою залучення додаткових інвестиційних ресурсів в сучасних умовах єзалучення банківських кредитів.
З. Забезпечення співставлень находження коштів по окремимперіодам формування прибуткових статей з об’ємом капітальних витрат увідповідних періодах. Іншими словами, потік інвестиційних ресурсів повиненспівпадати за часом з потоком капітальних витрат.
Так як і календарний план, капітальний бюджет розробляєтьсяспочатку на плановий рік в розрізі квapталів, а потім — по кожному попередньомукварталу в розрізі місяців. Відповідно, за термінами планування капітальнийбюджет поділяється на річний, квартальний та місячний.
1.3.1Внутрішнє лімітування фінансових ресурсів
Поточний бюджет реалізації інвестиційного проекту міститьдва розділи:
1) поточні витрати;
2) доходи від поточної діяльності.
Основною метою розробки цього бюджету, за введеним вексплуатацію об’єктом інвестування, є визначення суми грошового пoтoку (cashflow), що залишається в розпорядженні інвестора для покриття інвестиційниxвитрат.
Поточні витрати, що включені в склад собівартості продукції(робіт, послуг), групуються відповідно за їх економічним змістом в розрізітаких елементів [122]:
а) матеріальні витрати;
б) витрати на оплату праці;
в) відрахування на соціальні заходи;
г) амортизація основних фондів;
д) інші витрати.
Під час розробки поточного бюджету реалізації інвестиційнихпроектів може бути використаний метод «гнучкого бюджету». Він передбачає встановленнязапланованих капітальних або поточних витрат не в твердих фіксованих сумах, а увигляді нормативу витрат, «зв’язаних» з відповідними об’ємнимипоказниками діяльності. По інвестиційному циклу, пов’язаному з будівництвомоб’єкта, таким показником може бути об’єм будівничо-монтажних робіт. На стадіїексплуатації об’єкта аналогічним показником може виступати об’єм кількості абореалізації продукції (товарів, послуг). Цей метод розробки бюджету дозволяєзабезпечити автоматичне його виправлення в залежності від дійсного об’ємудіяльності. В процесі використання метода «гнучкого бюджету» всі видивитрат групуються в розрізі постійних та змінних статей. За об’ємом постійнихвитрат норматив доводиться у вигляді абсолютної суми розходів на наступнийперіод. По змінним витратам норматив встановлюється у вигляді їх рівня увідсотках до об’єму відповідної основної діяльності. Під час використання цьогометода розробки бюджету реалізації інвестиційних програм повинен бутипередбачений певний резерв інвестиційних ресурсів на можливе перевищення об’ємукапітальних витрат (при прискоренні будівничо-монтажних робіт). Аналогічнеперевищення об’єму поточних витрат (при збільшенні об’єму реалізаціїпродукції), як правило, покривається, зростаючим при цьому, об’ємом доходів,тому формування резервів тут не потрібне.
Розробка „гнучкого бюджету” у вигляді системи нормативіввитрат різних видів дозволяє не тільки оперативно коректувати фінансові потоки,але й реалізовувати ефективну політику реалізації інвестиційного проекту впоточному періоді.
1.3.2Зовнішнє лімітування фінансових ресурсів
Фінансування проектукласифікується за різними ознаками [116]:
1. За походженням капіталу: внутрішнє та зовнішнєфінансування;
2. За юридичним статусом власника капіталу: власне тапозикове фінансування;
3. За тривалістю надання капіталу: безстрокове,довгострокове (більше 5 років), середньострокове (від 1 до 5 років),короткострокове (до 1 року).
Існують такі джерела фінансування:
— власні фінансові кошти, а саме нерозподілений прибуток, амортизаційнівідрахування, статутний капітал, внески власного капіталу, зокрема, поширеноюформою фінансування проектів є одержання фінансових ресурсів через випуск акційта облігацій;
— різні форми позикових коштів, а саме кредити, позики тощо;
— іноземні та міжнародні інвестиції, лізингове фінансування;
— асигнування з державного, регіонального або місцевогобюджету.
Кожне з цих джерел має свої переваги та недоліки. Усвітовій практиці основною формою залучення засобів для інвестування єрозширення акціонерного капіталу, а також позики й випуск облігацій.
Процес зовнішнього фінансування проекту передбачає такі етапи:
1. Попереднє вивчення життєздатності проекту, яке передбачаєвизначення доцільності фінансування, а саме чи буде отриманий хоча б середнійприбуток;
2. Розробка плану його реалізації. На цьому етапі визначаютьвсі показники та ризики, прогнозують вплив на проект внутрішніх та зовнішніхчинників;
3. Розробка схеми фінансування проекту;
4. Контроль за виконанням плану фінансування та його умовами,як правило, по таких аспектах, як фактичні витрати, потік грошових коштів,фінансовий стан, звітність, управління фінансами.
При визначені планових дат, при складанні календарногобюджету, необхідно враховувати ресурсні обмеження зовнішнього фінансування.
Взагалі, існує три види залежності потреби в ресурсах відтривалості робіт:
 постійний ‑ протягом всього циклувиконання робіт, величина запланованих ресурсів не змінюється;
 ступінчастий ‑ протягом роботизавантаження ресурсу змінюється скачкоподібно;
 трикутниковий, тобто зростає від початкуроботи до максимального значення, а потім спадає до кінця роботи.
Якщо ресурс лімітований або його неможливо збільшити, топотрібно продовжити тривалість роботи, поки цей ресурс не стане доступним.Інший випадок, якщо неможливо подовжити тривалість виконання проекту, топотреба в ресурсах задовольняється шляхом їх додаткового придбання. Якщопотреби в ресурсах відомі та встановлені дати початку та закінчення, то можливопобудувати таблицю рівнів ресурсів або ресурсну гістограму, тобто визначитифункцію зміни потреб для кожного виду ресурсів.
1.3.3Ранжирування інвестицій
Множинність станіворганізації й зовнішнього середовища при широкому спектрі способів і формінвестиційної діяльності приводить до того, що розгляд повного перелікуситуацій, що виникають при реалізації інвестиційного проекту, на практиці нетільки неможливий, але й економічно недоцільний.
У цих умовах, основнимпитанням про економічну доцільність впровадження інвестиційного проекту стаєзіставлення й оцінка корисності й міри ризику при його реалізації.
Корисність інвестиції –категорія, що характеризує результати і ефективність інвестиційної діяльності.Ця категорія дозволяє кількісно описати співвідношення витрат і зусиль нареалізацію інвестиційного проекту, з одного боку, і його результати — з іншої[112].
Ризик (Risk) в організаціях виникає в силу невизначеності умов іпроцесів діяльності організацій. Очевидно, що інноваційно-інвестиційнадіяльність, що вносить істотні, а часом і радикальні зміни у виробничі процеси,істотно збільшує невизначеність динаміки й результатів діяльності організації.Ріст невизначеності підвищує ризик невдалого результату інвестиції.
Сприятливість абонесприятливість впровадження інновації оцінюються відповідно до теоріїкорисності. І у цьому контексті, ризик інноваційно-інвестиційної діяльностівизначається як можливість несприятливого здійснення процесу й/або результатувпровадження нововведення.
Крім того при вирішенні питання про впровадження інвестиціїважливою є категорія шанс (Chance),що визначається як можливість сприятливого здійснення процесу й/або результату впровадження нововведення.Шанс і ризик утворять повну групу подій:
Р(r) + Р (c) = 1 (1.11)
Р (r)- імовірністьризику (несприятливого результату) інноваційно-інвестиційної діяльності;
Р (c) — імовірністьшансу (успішного результату) інноваційно-інвестиційної діяльності.
Баланс між цимикатегоріями є тією тонкою межею, що на рівні підсвідомості, приводить інвесторадо прийняття рішення про впровадження інвестиції, або відмови від неї. Сутопсихологічні мотиви (схильність до ризику або відхилення ризику) мають інколивирішальне значення.
Якщо шанс існує(Р(c)>0), незалежно від його величини, завжди знайдуться інвестори, готовіскористатися ім. Саме шанс є рушійним мотивом інноваційно-інвестиційної діяльності.
Оцінка інноваційногоризику найчастіше здійснюється за правилами, аналогічним оцінці комерційнихризиків.
Технологічний процесреалізації інноваційно-інвестиційного проекту включає: операційну діяльність,інвестиційну діяльність і фінансову діяльність. Всі ці види діяльностіпов'язані з типовими ризиками інвестиційного проекту.
Оцінка ступеня ризику — один з етапів аналізу ризиків. Вона полягає в якісній або кількісній оцінціможливих втрат (збитків) і можливості їхнього виникнення. Якісна оцінка ризикупроводиться переважно експертними методами в умовах невизначеності йвикористовується при порівнянні обмеженого числа альтернатив прийнятих рішень.Кількісна оцінка ризику припускає математичну оцінку міри й ступеня ризику.Отримані значення включаються в розрахунки, що обґрунтовують економічнуефективність прийнятих рішень.
Якісна оцінка ризиківздійснюється в основному за допомогою рейтингу.
Безпосереднєранжирування є найпростішим способом проведення рейтингу. Сутність цього методу(рангова кореляція) полягає в тому, що експерти розташовують у певному порядку(як правило, зростання або убування якостей) оцінювані об'єкти, потімрозраховується середнє арифметичне місце кожного об'єкта й відповідно до цьогозначення складається остаточно впорядкований список [86].
Більше складнимваріантом ранжирування є попарне порівняння, відповідно до якого експерти,зіставляючи по черзі кожні два оцінюваних об'єкти, визначають, який з нихкраще, потім ці думки усереднюються, і складається остаточний рейтинг заправилом: «Якщо А краще В, В краще С, тоді А краще В». Проблема застосуванняцього способу пов'язана з тим, що експертам доводиться аналізувати великукількість пар, при цьому усереднення може привести до логічного тупика: «А кращеВ, В краще С, С краще А». Крім того, безпосереднє ранжирування неможливозастосувати, якщо список оцінюваних об'єктів залишається відкритим.
Ранжирування на основібальної оцінки сполучає в собі переваги безпосереднього ранжирування й ранговоїкореляції. При цьому список оцінюваних об'єктів може бути необмежений. Експертисамі називають число об'єктів і оцінюють їх у балах або розташовують їх упевному порядку, при цьому порядковому номеру привласнюється відповідне числобалів. Для одержання остаточно впорядкованого списку об'єктів, що підлягаютьранжирування, бали складаються, а об'єкти розташовуються в порядку зростанняабо убування балів.
Головна проблемаранжирування як одного з методів оцінки пов'язана з тим, що порівняння об'єктівздійснюються по декількох показниках, і результати можуть бути неоднозначними:лідер по одному показнику може стати аутсайдером по іншому (приклад: високаприбутковість корпоративних цінних паперів при високому ступені ризикуінвестицій). Право визначити, яке з ранжируваних якостей є найбільш важливим,надається тому, хто використовує результати рейтингу. Також уживають спробиузгодження ранжируваних списків на базі елементарних методів розрахункусередньозважених величин з урахуванням коефіцієнтів вагомості (важливості дляаналізу) показників або спеціального математичного й логічного апарата.
Для зниженнясуб'єктивного впливу експертів на результати оцінки, поряд з оцінюванимипоказниками в рейтинг включаються об'єктивні характеристики об'єктів, що реальнопіддаються виміру й зіставленню без участі експертів. Рейтинг у цій форміодержав найменування скоринга (scoring), що є оцінюванням на основісистеми об'єктивних показниківі бальної оцінки.
1.3.4Обмеженість фінансових ресурсів та ризик
Планування та реалізація інвестиційних проектіввідбувається в умовах невизначеності, що породжується зміною внутрішнього тазовнішнього середовищ. Під невизначеністю розуміють відсутність повної тадостовірної інформації про умови реалізації проекту [92].
Невизначеність, що пов’язана з можливістю виникнення в ходіреалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків називається ризиком.
В ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутомгосподарювання. Невизначеність приводить до того, що уникнути ризику неможливо.Але це не значить, що слід шукати такі рішення, в яких завчасно відомийрезультат, вони, як правило, неефективні. Необхідно навчитися передбачатиризик, оцінювати його розміри, планувати заходи щодо його запобігання. Ризик єскладною економічно-управлінською категорією, при визначені якої має місце рядпротиріч.
Управління ризиком– це процес реагування на події та зміни ризиків в процесі виконанняінвестиційного проекту
При цьому важливим є проведення моніторингу ризиків.Моніторинг ризиків включає контроль ризиків протягом всього життєвого циклупроекту. Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, якадопомагає приймати ефективні рішення до настання ризикових подій. Модельорганізації робіт по управлінню ризиком приведена на рис.1.1.
/>
Рис.1.1.Модель управління ризиком [86]

Найбільш розповсюдженою характеристикою ризику є загрозаабо небезпека виникнення невдач в тій чи іншій діяльності, небезпека виникненнянесприятливих наслідків, змін зовнішнього середовища, які можуть викликативтрати ресурсів, збитки, а також небезпеку від якої слід застрахуватись.
При оцінці інвестиційних проектів найбільш суттєвими єнаступні види невизначеності та інвестиційних ризиків [86]:
— невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливихсоціально-політичних змін у країні та регіоні;
— ризик, пов’язаний з нестабільністю економічногозаконодавства та поточної економічної ситуації, умов інвестування тавикористання прибутку;
— зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень наторгівлю та постачання, закриття кордонів тощо);
— неповнота та неточність інформації про динамікутехніко-економічних показників, параметрах нової техніки та технології;
— коливання ринкової кон’юнктури, цін, валютних курсів,невизначеність природно — кліматичних умов, можливість стихійних лих;
— виробничо-технологічний ризик (аварії, виробничий брактощо);
— невизначеність цілей, інтересів та поведінки учасників;неповнота та неточність інформації про фінансовий стан та ділові репутації підприємств-учасників(можливість неплатежів, банкротств, зривів договірних зобов’язань).
За джерелами виникнення ризики класифікуються на [72]:
— політичні;
— господарські;
— форс-мажорні.
Політичні ризикиобумовлені:
— ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;
— нестабільністю політичної влади;
— неадекватністю політичних рішень.
Господарські ризикиможуть включати:
— ризик зміни податкового законодавства;
— ринковий ризик (відсутність попиту на товари та послуги);
— ризик капітальних вкладень (інфляція);
— ризик зміни цін постачальників;
— ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;
— ризик неадекватного менеджменту тощо.
Форс-мажорніобставини включають:
— ризики землетрусу, повені, бурі, урагану, ін. стихійнихлих;
— ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;
— ризик втрати майна при пожежі.
Інвестори повинні бути впевненні, що прогнозованих доходіввід проекту вистачить для покриття витрат, виплат заборгованостей тазабезпечення окупності капіталовкладень. Мова йде про ризик нежиттєздатностіпроекту.
Інвесторів хвилює і ризик додаткових витрат, які пов’язаніз несвоєчасним завершенням будівництва проекту через інфляцію, коливань курсіввалют, екологічних проблем. Тому перед початком будівництва учасники проектуповинні прийти до згоди відносно гарантій його своєчасного завершення.
Ризик непередбачених змін вартісних оцінок проекту врезультаті зміни початкових управлінських рішень, а також змін ринкових таполітичних обставин носить назву динамічного. Зміни можуть привести як до втрат,так і до додаткових доходів.
Ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитківвласності та незадовільної організації називається статичним. Цей ризикпризводить лише до втрат.
Виходячи з певної ймовірності виникнення небажанихситуацій, необхідно побудувати діяльність таким чином, щоб зменшити ризик іпов’язані з ним втрати в майбутньому.
Необхідно також провести аналіз чутливості інвестиційногопроекту. Він полягає в тому, що крім прогнозованих фінансових результатів,розрахованих для базового варіанту, виконується розрахунок ще для декількохекстремальних випадків:
— розрахунок за найгіршим сценарієм – коли зовнішні факторимаксимально заважають здійсненню проекту;
— розрахунок за найкращим сценарієм – коли зовнішні факторимаксимально сприяють здійсненню проекту.
За найгіршого сценарію реалізації проекту, повинна бутизабезпечена прибутковість, яка гарантує виконання зобов’язань перед кредиторамиабо партнерами.
Обмеженість фінансових ресурсів інвестиційного проектуприводить до необхідності залучення додаткового позикового капіталу.
Велика доля позикового капіталу при здійсненні проектівпідвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства, тобто існує фінансовий ризик.Взагалі, фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності.Договірні виплати платежів по кредиту, як правило, необхідно проводити і тоді,коли проект здійснюється не так успішно, як було заплановано.
Результатом може бути ліквідація проекту, продаж за безціньмайна та втрата власного капіталу. При фінансуванні власним капіталом можнаприпинити виплату дивідендів та заплановані погашення аж до покращення ситуаціїз ліквідністю.
З іншого боку, отримання додаткового капіталу підвищуєрентабельність власного капіталу. Це виникає тоді, коли проценти за додатковийсторонній капітал менші від прибутку від капіталу. Частіше не можливо взагалівідмовитись від використання в проекті стороннього капіталу, так як не вистачаєприбутків для покриття витрат на необхідні інвестиції. Якщо отримані кошти зісторони не ведуть до збільшення прибутку, то може скластися ситуація, колирентабельність власного капіталу значно зменшується і в екстремальному випадкуможна втратити і власний капітал. Навіть успішні проекти не можуть бутизахищені від коливань. Тому планові щорічні доходи від проекту повинніперекривати максимальні річні виплати по заборгованості. При цьому для зниженняризику, який має назву ризик несплати заборгованості, формують резервний фонд,як можливість додаткового фінансування проекту, шляхом відрахувань визначеноговідсотку від реалізації продукції проекту.
1.3.5Розробка капітального бюджету в умовах інфляції
На основі даних фінансового планування в бізнес-планіінвестиційного проекту в щорічних капітальних бюджетах враховується уточнення об’єму та структури капітальних витрат, щопов’язані зі зміною цін в звітному періоді, тобто фактор інфляції [74].
Оскільки капітальні витрати відображаються, як правило, вбізнес-плані в цінах на початок бюджетного періоду в поточній вартості, длятого, щоб в найвищій степені залучити вплив фактора інфляції, об’єм капітальнихвитрат в національній валюті перераховується в одну з твердих іноземних валют(змінімальним рівнем інфляції) за діючим курсом Національного банка.
1.4Стратегія прийняття інвестиційних рішень
Інвестиційна стратегія є довгостроковим узагальненим планомуправління капіталом. Вона обирається відповідно до стану та прогнозів щодомакроекономічного середовища, інвестиційного ринку, самого інвестора, сферийого бізнесу та ділових інтересів.
Стратегія дає відповіді на головні питання організаціїінвестиційної діяльності [80]:
1. Глибина довгострокового планування інвестиційногопроцесу.
2. Поточний стан об’єкта, для якого розроблюєтьсястратегія.
3. Джерела та обсяги коштів для інвестування.
4. Стратегічна мета та етапи просування до неї.
5. Проміжні цілі та суміжні завдання.
6. Пріоритетні сфери та об’єкти для інвестування.
7. Прогнозна оцінка зовнішнього середовища дляінвестування.
8. Прогнозна оцінка розвитку фінансового ринку.
9. Альтернативні напрями використання коштів.
10. Цільові настанови щодо очікуваної дохідностіінвестицій.
11. Фактори ризику та довгострокові заходи їхнейтралізації.
12. Прогнозні сценарії розвитку інвестиційного ринку тарозвитку інвестора.
13. Бажані результати інвестиційної діяльності (станактивів інвестора, мережа підприємств, права власності і т. ін. ) на кінецьстратегічного періоду.
Формування стратегії є дослідженням довгострокових напряміврозвитку інвестора. Інвестиційна стратегія — це довгостроковий план, система концептуальнихцілей і важелів для їх досягнення. Стратегія — це те, що поєднує тактичнікороткострокові дії інвестора в систему, яка забезпечує високий результат нестільки “сьогодні”, скільки в цілому за стратегічний період часу.
До цільових установок при формуванні стратегії розвиткуможна зарахувати:
- збереження капіталу(у несприятливих фінансових умовах);
- приріст вартостікапіталу;
- приріст поточнихдоходів від капіталу;
- зміна структуриактивів інвестора;
На сьогоднішній час існує три основних типи базовоїконкурентної стратегії одиночного бізнесу [101]:
— цінові лідерства,
— диференціація,
— фокусування.
Достоїнствами стратегії низько цінового лідерства єможливість для лідера запропонувати більш низьку, ніж конкуренти, ціну при томуж самому рівні прибутку, а в умовах цінової війни здатність краще витриматиконкуренцію завдяки кращим стартовим умовам.
Таблиця1.2
Основні характеристики базових стратегій [101]  Цінове лідерство Диференціація Фокусування Продуктова диференціація Низька (в основному за ціною) Висока (в основному по властивостях) Від низкою до високої (ціни або властивості)  Сегментація ринку Низька (масовий ринок) Висока (багато ринкових сегментів) Низька (один або небагато сегментів) Відмітна компетентність Виробництво і керування матеріалами НИОКР, збут і маркетинг Усі види відмітної компетентності
Ціновий лідер вибирає низький рівень продуктовоїдиференціації й ігнорує сегментування ринку. Він працює на середньогоспоживача, забезпечуючи знижену ціну. Ціновий лідер захищений від майбутніхконкурентів своєю ціновою перевагою. Його більш низькі ціни означають також, щовін менш чутливий, ніж конкуренти, до зростання тиску постачальників на вході іпокупців на виході. Більш того, тому що цінове лідерство звичайне вимагає ринкувеликих розмірів, зміцнюється його позиція в «торгівлі» зпостачальниками. При надходженні на ринок продуктів-замінників, ціновий лідерможе знизити ціну і зберегти частку ринку. Перевагою цінового лідера єнаявність бар'єрів входу, тому що інші компанії нездатні ввійти в галузь,використовуючи ціни лідера. Таким чином, ціновий лідер знаходиться у відноснійбезпеці, поки він зберігає цінову перевагу. Принциповою небезпекою для нього єзастосування конкурентами шляхів зниження своїх витрат (наприклад, при змінітехнології).
Метою стратегії диференціації є досягнення конкурентноїпереваги шляхом створення продуктів або послуг, що сприймаються споживачами якунікальні. При цьому компанії можуть використовувати підвищену (преміальну)ціну. Достоїнством стратегії диференціації є безпека компанії від конкурентівдоти, поки споживачі зберігають стійку лояльність до її продукції. Цезабезпечує їй конкурентні переваги. Диференціація і широка лояльність покупцівстворюють бар'єри входу інших компаній, яким для цього необхідно виконувати конкурентоздатнірозробки.
Основною проблемою такої компанії залишається підтримкаунікальності в очах споживачів, особливо в умовах імітації і копіювання.Погроза може також виникнути через зміну запитів і смаків споживачів.
При стратегії фокусування вибирається обмежена групасегментів. Маркетингова ніша може виділятися географічно, типом споживача,сегментом з діапазону продуктів. Вибравши сегмент, компанія використовує вньому або диференціацію, або низькоціновий підхід. Якщо вона використовуєнизькоціновий підхід, то конкурує з ціновим лідером у тім сегменті ринку, деостанній не має переваги. Якщо компанія використовує диференціацію, то вонавиграє на тім, що диференціація використовується в одному або деяких сегментах.При цьому найчастіше використовується відмітна перевага у виді якості на основісвоєї компетентності у вузькій області.
Інвестиційна стратегія відноситься до суми ресурсів, людськихі фінансових, котрі повинні дати конкурентні переваги. Базові стратегіїзабезпечують конкурентні переваги, однак їх треба розвивати і підтримувати.Диференціація з цього погляду найбільш складна, тому що компанія вкладаєресурси в багато функцій (НДДКР, маркетинг) для розвитку відмітних переваг.Приймаючи рішення по стратегії інвестицій, компанії повинні враховувати їхнювіддачу при даній конкурентній стратегії. Два фактори є критичними у виборістратегії інвестицій:
— конкурентна позиція компанії в галузі,
— стадія життєвого циклу галузі.
Конкурентне положення компанії в галузі визначається насампередчасткою ринку, контрольованою фірмою, і наявністю в неї відмітних переваг.
Кожна стадія життєвого циклу галузі висуває різні вимоги доінвестицій. Табл. 1.3 узагальнює співвідношення між стадією життєвого циклу,конкурентною позицією й інвестиційною стратегією для одиночного бізнесу.
Таблиця 1.3
Вибір інвестиційної стратегії в одиночному бізнесі [93]
Стадії
життєвого
 циклу   Сильна конкурентна позиція  Слабка конкурентна позиція Зародження Створення ринку  Створення ринку Ріст Ріст Концентрація ринку Уповільнення росту Ріст ринку
Концентрація ринку
 або
 «збір врожаю»/ліквідація Зрілість Підтримка або збір прибутку
«Сбор урожая» или
ліквідація / роздягання Спад
Концентрація ринку,
 «збір врожаю»,
 зниження активності Повний поворот, ліквідація, роздягання
На стадії зародження потрібні великі інвестиції, оскількикомпанія створює свої конкурентні переваги. Вона вкладають кошти в НДДКР, збут,сервіс. Якщо компанія вклала засоби в створенні конкурентних переваг, воназайме сильну конкурентну позицію. Компанії зі слабкою конкурентною позицією навсіх стадіях життєвого циклу можуть вибрати відхід для припинення своїх витрат.
У стадії росту природна стратегія росту компанії зрозширенням ринку. Компанії потрібні значні вкладення для підтримки свогоуспіху. Одночасно компанії намагаються консолідувати існуючі маркетингові нішіі ввійти в нові. Отже, компанії повинні вкладати ресурси в маркетинг, крімтого, вони повинні остаточно вибрати свою базову стратегію (наприклад, слабкікомпанії – фокусування).
При уповільненні росту конкуренція росте і компаніям ізсильною конкурентною позицією потрібні ресурси на розширення ринку за рахунокчастки слабких компаній. Характер інвестицій залежить від стратегії фірм.Наприклад, для цінового лідера при погрозі цінової війни важливі вкладення вкерування вартістю, а при диференціації необхідно підсилити продуктовийдіапазон і мережі розподілу.
На стадії зрілості компанії в умовах конкуренції, щопідсилюється, прагнуть захистити свої позиції. Тому інвестиції вкладаються впідтримку стратегії. На цій стадії компанії бажають повернути свої минуліінвестиції. Поки нові прибутки реінвестувались у справу, дивіденди були малі, атепер компанії можуть обрати стратегію максимальних прибутків акціонерів.
Відповідно до обраної стратегії ринкового поводженнявизначається взаємопов'язана система принципів внутрішньої структурипідприємства, що складається з [81]:
-  постачальницько-збутової політики (вибір маркетинговоїстратегії і тактики на всьому протязі від появи продукції до її продажу, післяпродажного обслуговування, моніторингу оперативної інформації про ринок,перехід на прямі постачання продукції, створення збутової мережі);
-  виробничо-технологічної й інноваційної політики(мінімізація витрат виробництва, приведення якості продукції у відповідність іззапитами споживачів, створення оптимальної системи забезпечення сервіснихслужб, підвищення конкурентоздатності на базі удосконалення виробленоїпродукції і діючої технології виробництва, створення принципове нових продуктіві виробництв);
-  цінової політики (установлення цін у рамках політикикерування збутом з метою досягнення найбільш вигідних обсягів продажів,середніх витрат на виробництво і найвищий можливий рівень прибутковостіоперацій);
-  кадрової політики і керування персоналом (формуванняідеології і принципів кадрової роботи, планування, залучення, добір івивільнення персоналу, організація робіт і керівництво персоналом, підвищеннякваліфікації і підготовка персоналу, упровадження системи стимулювання йогодіяльності, розвиток соціального партнерства).
-  фінансової політики (стратегії), що складається з:
а) кредитної стратегії (аналіз і планування грошовихпотоків, вибір стратегії залучення зовнішніх ресурсів (кредити, емісійна формазалучення капіталу), керування дебіторською і кредиторською заборгованістю,розробка облікової і податкової політики, контроль і керування витратами);
б) інвестиційної стратегії (визначення загального обсягуінвестицій підприємства, способів раціонального використання нагромаджень,сполучення різних напрямків фінансування, розміщення мобілізованих засобів);

РОЗДІЛІІ
АНАЛІЗІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ “ГРАНІТ”
2.1Основні характеристики господарської діяльності ТОВ “Граніт”
ТОВ «Граніт» (Запорізька область) було створене у 2003 роціяк торгово-посередницька фірма по імпортуванню та продажу іноземногоустаткування для роботи в гранітних кар’єрах Дніпропетровської та Запорізькоїобластей.
За 4 роки роботи на посередницькому ринку, проводячимаркетингові дослідження роботи підприємств на ринку природного граніту, ТОВ«Граніт» дослідило сучасну кар’єрну техніку і технологію робіт, і, якрезультат, дійшло до висновку доцільності відкриття власного виробництва подобуванню та обробці граніту на базі нових технологій, досі не освоєнихвітчизняними підприємствами.
На сучасному етапі розвитку головною метою роботи ТОВ«Граніт» є реконструкція і відновлення гранітного кар'єру«Дніпропетровський-1», який належав ВАТ “Запорізьке кар’єроуправління” тазнаходився до 2007 року в законсервованому з 1992 року стані на кордоніДніпропетровської та Запорізької областей.
Основні події, що вплинули на зміну стратегії розвиткупідприємства — це покупка фірмою ТОВ «Граніт» у ВАТ “Запорізьке кар’єроуправління”в 2007 році гранітного кар'єру «Дніпропетровський-1» та початок веденнявідбудовних робіт на його території. .
Основне фінансування здійснюється за рахунок Статутногокапіталу підприємства. Другорядним джерелом фінансування — є кредитування підзаставу кар'єрної техніки.
У перспективі, планується збувати продукцію (щебінь) наринок України – 80% (від загального кількість виробленого щебеню), Росії -20%(від загального кількість виробленого щебеню).
Підприємство ТОВ “Граніт” планує використовуватиєвропейські стандарти якості, застосовувати новітні технології виробництва,використовувати високотехнологічне устаткування, а головна відмінність полягаєв тому, що підприємство планує випускати європродукт — щебінь у новій фракціїта геометрії, попит, на який з кожним місяцем росте, по тому, як стрімкимитемпами розвивається будівництво.
Завойовувати і збільшувати частку ринку підприємство плануєза рахунок високотехнологічного виробництва, якісної продукції, нововведень усфері розробки гранітних кар'єрів, безперебійного транспортування вантажів позасобах залізничної магістралі.
У майбутньому можливий перевод кар'єрної автотехніки нагазодизель, будівництво власної газозаправної станції.
Територіальне розташування клієнтів, на внутрішньому ринку,обумовлено ареалом діяльності ТОВ «Граніт». Переважно, гранітний кар'єр«Дніпропетровський -1» буде працювати з клієнтами, що розташовуються натериторії Дніпропетровської і Запорізької областей.
Основними конкурентами ТОВ «Граніт» є: Новопавловскийгранітний кар'єр ВАТ, Південний ГОК ВАТ, Ингулецкий ГОК ВАТ, Любимовский кар'єр(ДП Промислово-Будівельної компанії «ПриДніпропетровський завод»ВАТ), Рибальский кар'єр ТОВ, «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр»ТОВ, Криворізький комбінат нерудних будівельних матеріалів ОП, ЗаводБудівельних матеріалів Подстепнянський ВАТ, Центральний ГОК ВАТ, Запорізьке кар'єроуправлінняВАТ, Кар'єр Мокрянський кам'яний №3 ТОВ, Трудовський щебневий заводдержпідприємства придніпровської залізниці Запорізької обл., ЗапорожнерудпромВАТ (Передаточнянський кар'єр) Токмацький гранітний кар'єр ТОВ, Новополтавськийкар'єр ВАТ, Куйбишевський гранітний кар'єр ТОВ (табл.2.1).
Персонал, що працює на підприємстві висококваліфікований ідосить досвідчений. На підприємстві працюють як молоді фахівці, так і більшдосвідчені, що одержали вищу освіту в кращих вузах Дніпропетровська.
Таблиця 2.1
Рейтинг виробників щебеню[1] в Україні, 2006р. [130] № Область Найменування підприємства Випуск продукції в 2006р., тис м3 Частка в загальному виробництві на Україні, % 1 Полтавська Полтавський ГОК ВАТ 1 768 5,4% 2 Рівеннеська Клесівський кар'єр нерудних корисних копалин «Технобуд» ТОВ 1 705 5,2% 3 Житомирська Малинський каменедробильний завод ВАТ 1 471 4,5% 4 Житомирська Коростенський щебневий завод ВАТ 1 166 3,5% 5 Полтавська Кременчузьке кар'єроуправление «Кварц» 1 048 3,2% 6 Вінницька Гниваньский кар'єр ВАТ 828 2,5% 7 Житомирська Пинязевицкий кар'єр ВАТ 675 2,1% 8 Житомирська Коростенский кар'єр 637 1,9% 9 Житомирська Ушицький комбінат будівельних матеріалів ВАТ 622 1,9% 10 Донецька Тельмановский кар'єр ВАТ 619 1,9% 11 Донецька Комсомольське рудоуправління ВАТ 575 1,7% 12 Ровенська Селищанский гранітний кар'єр ТОВ 569 1,7% 13 Кіровоградська Гайворонський «Спеціалізований кар'єр» ВАТ 542 1,6% 14 Житомирська Структурний підрозділ державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 520 1,6% 15 Черкаська Хлистунівський щебневий завод Одеської залізниці 512 1,6% 16 Кіровоградська Кіровоградграніт ЗАТ 509 1,5% 17 Донецька Каранський кар'єр (філія ТОВ «Соціальне відродження Донбаса») 464 1,4% 18 Дніпропетровська Новопавловский гранітний кар'єр ВАТ 453 1,4% 19 Полтавська Крюковске кар'єроуправління Південної залізниці 449 1,4% 20 Запорізька Кар'єр Мокрянський кам'яний №3 ТОВ 447 1,4%
Статутний фонд ТОВ «Граніт» в 2007 році зріс за рахуноквнесення в статутний фонд прав власності на гранітний кар’єр«Дніпропетровський-1» і складає 12 000 000,00 (дванадцять мільйонів) грн.Придбання прав власності на гранітний кар’єр відбулося за процедурою погашення ВАТ“Запорізьке кар'єроуправління боргів перед ТОВ “Граніт” за поставлене кар’єрнеустаткування, оскільки ВАТ “Запорізьке кар'єроуправління ” не мало інших коштівдля розрахування з боргами.
Проект відновлення виробництва ґрунтується на фінансуваннівідновлення законсервованого гранітного кар'єру «Дніпропетровський-1» на якомупідприємство планує добувати якісний щебінь. Проект знаходиться на початковійстадії розвитку. Закуповується кар'єрна техніка, на початковому етапі використовуєтьсяоренда кар’єрної техніки для вскришних робіт (Додаток __), встановлюєтьсяорендоване устаткування ПДСУ-90 для того, щоб підприємство було забезпеченевласним щебенем при будівельних роботах і відновлення залізничної вітки.Споруджено технічну лінію електропередач, у червні 2008р. плануєтьсявиробництво щебеню на стаціонарному дробильно-сортувальному заводі виробництваСША. У майбутньому планується будівництво власної електропідстанції для того,щоб надати на кар'єр електроживлення від лінії електропередач потужністю в 35Мвт.
Потенційна потужність кар'єру «Дніпропетровський-1» — 2млн. тонн річної продукції (щебеню різних фракцій). Доходи підприємства, будутьзалежати від обсягу реалізованої продукції і від цін на ринку щебеню.
Основна сучасна проблема підприємства – пошук інвесторівдля фінансування інвестиційного проекту відновлення виробництва щебню накар’єрі та вихід на проектну потужність.
2.2Економічна діагностика діяльності ТОВ “Граніт” у 2005 –2007 роках
Аналіз динаміки і структури майна (активів) підприємствадозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшеннявсього майна підприємства або його видів. Стабільність фінансового станупідприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансовихресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад,структуру майна та джерел його утворення, а також причини зміни складу майна таджерел його утворення [127].
В табл. 2.2 наведені результати горизонтального тавертикального аналізу складу іструктури майна підприємства ТОВ «Граніт» у 2005 – 2007 роках (обробка даних Додатка Б).
Як показує аналіз даних табл.2.2 склад та структура майнаТОВ «Граніт» у 2005 – 2007 роках характеризується наступними показниками:
— абсолютна валюта балансу підприємства зросла з рівня108,1 млн.грн. у 2005 році до рівня 191,8 млн. грн. 2006 році, динаміка їїросту характеризується:
а) негативним ланцюговим убутком -12,54% у 2006 році;
б) значним позитивним ланцюговим приростом +102,9% у 2007році;
Важливим етапом аналізу фінансового стану підприємства єзіставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів — виторгу або прибутку від реалізації продукції (див.табл.2.3).
Так система стійкого розвитку підприємства (у світовійпрактиці “золоте правило економіки підприємства”) оцінюється співвідношеннямтемпів росту абсолютних рівнів балансового прибутку (ТРБ), обсягу реалізаціїпродукції (ТN) та суми активів балансу (ТВ) [29]: ТРБ>TN>TB>100% (2.1)
На аналізованому підприємстві ТОВ «Граніт» у2005 – 2007 роках співвідношення “золотого правила” не виконуються, враховуючи також, що у 2006 році діяльністьпідприємства – збиткова.
Таблиця 2.2Аналіз складу і структури майнапідприємства ТОВ «Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>
Продовження табл.2.2
/>

/>
Рис.2.2. — Динаміка абсолютних змін основних статей активівта пасивів балансу ТОВ «Граніт» у 2005 –2007 роках
Таблиця 2.3Порівняльний аналіз динаміки активів іфінансових результатів ТОВ «Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>
Матеріально-технічна основа процесу виробництва напідприємстві – це основні виробничі фонди. Основними характеристиками стануосновних засобів на підприємстві є [125]:
- коефіцієнт зносуосновних засобів;
- коефіцієнтпридатності основних засобів;
- коефіцієнт оновленняосновних засобів;
- коефіцієнт вибуттяосновних засобів.У табл. 2.4 наведений аналіз стануосновних засобів ТОВ«Граніт» у 2005 –2007 роках.
Таблиця 2.4Характеристика стану основних засобів ТОВ «Граніт»у 2005 – 2007 роках/>Як показує аналіз результатів, наведенихв табл.2.4, на підприємстві ТОВ «Граніт» на протязі 2005 – 2007 років підтримуєтьсявисокий коефіцієнт придатності основних засобів на рівні 79,2 – 80,11 % зарахунок своєчасного оновлення основних засобів замість вибувших з експлуатації.

Таблиця 2.5Аналіз структури необоротних активівпідприємства ТОВ «Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>
Таблиця 2.6Аналіз структури оборотних активівпідприємства ТОВ«Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>

Таблиця 2.7Аналіз структури запасів та витратпідприємства ТОВ «Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>
Таблиця 2.8Склад дебіторської заборгованостіпідприємства ТОВ«Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>

Таблиця 2.9Склад і структура джерел коштівпідприємства ТОВ«Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>
Продовження табл.2.9
/>

Таблиця 2.10Склад і структура позикових коштівпідприємства ТОВ«Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>
У першу чергу фінансовий стан підприємства оцінюється йогофінансовою стійкістю та платоспроможністю. Платоспроможність відображаєздатність підприємства платити за своїми боргами та зобов’язаннями законкретний період часу. Умови достатності дотримуються тоді, коли підприємствоплатоспроможне у часі, тобто має стійку здатність відповідати за своїми боргамиу будь-який момент часу [124].
Під фінансовою стійкістю слід розуміти йогоплатоспроможність у часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власнимита позиковими коштами. Фінансова рівновага являє собою таке співвідношення власнихі позикових коштів, коли за рахунок власних коштів повністю погашаються колишніі нові борги. Фінансова рівновага у часі забезпечується ліквідністю балансу,яка визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами,строк перетворення яких на гроші відповідає строкові погашення зобов’язань[116].
Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок(нестача) джерел засобів для формування запасів. Як джерела для формуваннязапасів розглядаються: власний капітал і резерви; довгострокові зобов'язання;короткострокові кредити.
Показники ліквідності характеризують здатність фірмивиконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточнихактивів.
В Додатку Д наведені алгоритми розрахунку відноснихпоказників фінансової стійкості та ліквідності підприємства [73], якірозраховуються на базі інформації з звітних форм “Баланс підприємства” [15] та“Звіт про фінансові результати” [16].
/>
Рис.2.3. – Динаміка показників ліквідності в ТОВ «Граніт» у
2005 – 2007 роках
/>
Рис.2.4. – Динаміка показника співвідношення дебіторськоїдо кредиторської заборгованості в ТОВ«Граніт» у 2005 – 2007 роках

/>
Рис.2.5. — Динаміка показників незалежності та фінансовоїстійкості в
ТОВ «Граніт» у2005 – 2007 роках
/>
Рис.2.6. — Динаміка показників фінансової стійкості попокриттю запасів в ТОВ«Граніт» у 2005 – 2007 роках
Таблиця 2.11Аналіз ліквідності балансу підприємства ТОВ «Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>

Таблиця 2.12Аналіз показників ліквідності балансупідприємства ТОВ«Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>
Таблиця 2.13
Аналіз динаміки фінансової стійкості по покриттю запасів в ТОВ «Граніт» у2005 – 2007 роках
/>

Таблиця 2.14
Аналіз наявності власних оборотних коштів в ТОВ «Граніт» у2005 – 2007 роках
/>
Таблиця 2.15
Аналіз показників фінансової стійкості підприємства ТОВ «Граніт» у2005 – 2007 роках
/>

Результативність та економічна доцільність функціонуванняпідприємства оцінюється як абсолютними, так і відносними показниками до якихвідносяться показники ділової активності та рентабельності [116].
В Додатку Д наведені алгоритми розрахунків показниківрентабельності діяльності підприємства [73] та алгоритми розрахунків показниківділової активності діяльності підприємства з використанням форм фінансовоїзвітності – Форма 1 “Баланс” [15] та Форма 2 “Звіт про результати фінансовоїдіяльності” [16].
/>
Рис.2.7. — Динаміка показників ефективності використанняресурсів в ТОВ «Граніт» у2005 – 2007 роках
/>
Рис.2.8. — Динаміка показників доходу, собівартості таприбутку в
ТОВ «Граніт» у2005 – 2007 роках

/>
Рис.2.9. — Динаміка показників ділової активності(оборотність основних агрегатів балансу) в ТОВ «Граніт» у 2005 – 2007 роках
/>
Рис.2.10. — Динаміка показників рентабельності по чистомудоходу від реалізації в ТОВ «Граніт» у2005 – 2007 роках
/>
Рис.2.11. — Динаміка показників рентабельності власногокапіталу по реалізаційному та чистому прибутку в ТОВ «Граніт» у 2002 – 2006 роках

/>
Рис.2.12. – Динаміка структури активів підприємства ТОВ«Граніт» у 2005 -2007 роках
/>
Рис.2.13. – Динаміка структури джерел (пасивів)підприємства ТОВ «Граніт» у 2005 -2007 роках
Економічна діагностика діяльності торгово-посередницькогопідприємства на ринку імпортного кар’єрного устаткування ТОВ “Граніт” за 2005 –2007 роки, проведена з метою оцінки інвестиційної привабливості підприємства,показала (Рис.2.1 -2.13, Табл.2.2 – 2.20):
1) Обсяг валюти балансу підприємства зріс з рівня 108,1млн. грн. у 2005 році до рівня 191,8 млн. грн. у 2007 році, рівень статутногокапіталу зріс з рівня 18,4 тис. грн. до рівня 12,018 млн. грн. за рахунокпридбання гранітного кар’єра “Дніпропетровський-1” як додатковий внесок членівтовариства.
2) Чистий прибуток ТОВ “Граніт” склав 5,07 млн. грн. у 2005році, різко впав до збитку у (-5,8 млн. грн.) у 2006 році, погасивши прибуток2005 року, та склав 1,31 млн. грн. у 2007 році.
3) Структура джерел (пасивів) балансу у 2006 –2007 рокахпредставлена вкрай нестійкою конфігурацією:
— частка власного капіталу з рівня 0,21% у 2006 році зросладо 7,04% у 2007 році;
— частка короткострокових банківських позик з рівня 16,03%у 2006 році зменшилась до рівня 7,9% у 2007 році;
— частка виданих векселів з рівня 64,4% валюти балансу у2006 році зменшилась до рівня 26,5% у 2007 році;
— частка кредиторської заборгованості зросла з рівня 16,7%у 2006 році до рівня 57,7% у 2007році;
Вказана структура пасивів має перекос у надвисокому рівніфінансового важеля позичених коштів до власного капіталу, що привело до рівнякоефіцієнта фінансової незалежності(автономії) 0,002 – 0,07 при нормативнихвимогах до стійкого функціонування підприємства не менше 0,5.
Таким чином, ТОВ “Граніт” не має резервних коштів власногокапіталу для резервування ризиків діяльності і в кожний момент може бутизбанкручено кредиторами.
4) Структура активів балансу у 2007 році представленанаступними агрегатами:
— основні необоротні фонди – 8,1%;
— запаси – 21,8%;
— дебіторська заборгованість за відпущену продукцію –57,5%;
— векселі отримані – 5,9%;
— дебіторська заборгованість в розрахунках – 6,2%;
— грошові кошти – 0,44%.
При цьому, на фоні зменшення питомої ваги запасів з рівня46,6% у 2005 році до рівня 21,8% у 2007 році, питома вага дебіторськоїзаборгованості за відпущену продукцію зросла з рівня 12,75% у 2005 році дорівня 57,5% у 2007 році, а питома вага грошових коштів зросла з рівня 0,05% у2005 році до рівня 0,44% у 2007 році.
Це свідчить про проблеми з своєчасністю розрахунків завідпущену продукцію, оскільки грошові кошти на підприємстві відсутні, а сумарначастка кредиторської заборгованості+видані векселі+короткострокові позикистановить — 92,1% валюти балансу при сумі часток дебіторської заборгованості таотриманих векселів – 63,4% валюти балансу. Таким чином, не реалізувавши запаси,підприємство не має можливості розрахуватися з кредиторами навіть у визначеністроки.
5) Стан ліквідності балансу ТОВ “Граніт” характеризується:
— практично відсутністю термінової ліквідності (коефіцієнтабсолютної ліквідності становить 0,001 – 0,005 при нормативному рівні0.2-0,25);
— підвищенням рівня строкової ліквідності з рівня 0,135 у2005 році, що в 5 разів нижче нормативу, до рівня 0,623 у 2007 році, що на 10%нижче нижньої границі нормативу;
— знаходженням коефіцієнта загальної ліквідності на рівні0,94 –0,988, що нижче нормативу 1,0, тобто поточний стан підприємства –неліквідне та неплатоспроможне.
6) з точки зору нормативу фінансової стійкості по наявностіджерел покриття запасів на період їх функціонування в виробничому процесі –стан покриття є хронічно кризовим;
7) рентабельність власного капіталу по чистому прибуткупісля оподаткування з рівня 84,5% у 2005 році знизилась до значної негативноївеличини при збитках 2006 року та піднялась до рівня 12,9% у 2007 році, що є недостатнімдля інвестиційної привабливості вкладення коштів в статутний капіталпідприємства.
8) рівень ділової активності підприємства захарактеристикою оборотності агрегатів зріс на 30-50% у 2006 році відносно 2005року, але знизився більш ніж в 2,5 рази у 2007 році, при цьому тривалістьодного обороту оборотних коштів досягла рівня 540 днів, що свідчить про великіпроблеми з реалізацією продукції підприємства.
Таким чином, торгово-посередницька діяльність підприємствана ринку перепродажу імпортного кар’єрного устаткування у 2003 –2007 рокахдійшла до предбанкрутного стану, про що сигналізує і рівень комплексногопоказника Альтмана, яки становить 0,506 у 2007 році, що свідчить про занадтовисокий ризик банкрутства підприємства.
Єдиним шляхом виходу з кризи є диверсифікація діяльностіпідприємства, тобто розвиток виробничого сектору підприємства, чому сприяє придбанняза результатами перших 4-х років діяльності законсервованого гранітного кар’єру«Дніпропетровський -1», за допомогою якого ТОВ “Граніт” планує зайняти істотнупозицію на ринку реалізації гранітного щебеню, реалізуючи даний інвестиційнийпроект.
2.3Оцінка конкурентного стану в галузі добичі та переробки природних гранітів вУкраїні
Виробництво гранітного щебеню на території Українихарактеризується його постійним ростом. За підсумками 2006р. українськимипідприємствами було вироблено щебеню близько 32 908 тис. м3 (44 426 тис. тонн).За перші 5 місяців 2007р. виробництво виросло на 49% у порівнянні з 2006р. ісклало 15 816,9 тис. м3, тоді як за аналогічний проміжок часу 2006р. воноскладало 10 564 тис. м3.
Позитивна динаміка випуску щебеню зв'язана, у першу чергу,зі збільшенням обсягів будівельних робіт в Україні, а також будівельнимсплеском у Росії (у Московській області зокрема). При цьому зростаннявиробництва спостерігається протягом 3-4 років. До цього часу нерудна галузь знаходиласяв стані занепаду: приміром, у 1988 – 1991 роках річне виробництво щебеню вУкраїні перевищувало 100 000 тис. м3, а в даний час ця цифра втроє менше.Державним балансом запасів будівельного каменю України враховано близько 630родовищ, потенціал запасів яких складає більш 9,2 млрд. м3, з них розробляється3,7 млрд. м3 (близько 300 родовищ).
На території України значна частка виробництва гранітногощебеню приходиться на:
— Північно-західний регіон (Житомирської, Ровенської,Вінницької, Черкаської, Київська області) – 47,1% виробництва;
— Центральний регіон (Полтавської, Кіровоградської,Запорізької, Дніпропетровська області) – 31%;
— Донецьку область – 7,4%.
Виробництво щебеню в Запорізькій області в 2006р. склало 1 913тис. м3 (5,8% виробництва щебеню в Україні), у Дніпропетровській області — 1 635тис. м3 (5%) – див. Додаток Д.
Кількість основних виробників щебеню, згідно данихДержкомстату, у 2006р. склало 154, з них на 20 компаній приходиться близько 47%виробництва. Рейтинг виробників представлений у Додатку Д.
У 2005р. експорт щебеню склав 6 138 тис. тонн, у 2006р. — 10 151 тис. тонн, тобто на 65% більше, що говорить про ріст зовнішнього попитуна гранітний щебінь.
У 2006р. частка українського щебеню, що приходиться наекспорт, склала 22,8%. Таким чином, внутрішнє споживання гранітного щебенюсклало 34 275 тис. тонн.
За перші 4 місяці 2007 року споживання гранітного щебеню натериторії України значно збільшилося (ріст склав 66%).

Таблиця 2.10
Порівняння обсягів виробництва, експорту і внутрішньогоспоживання гранітного щебеню в Україні за січень-квітень 2006 і 2007 роківПеріод 2006 (1-4) 2007 (1-4) Зростання 2007/2006 Виробництво, тис. т 10 480 16 625 59% Експорт, тис. т 2 676 3 670 37% Експорт/виробництво, тис. т 26% 22% -3% Внутрішнє споживання, тис.т 7 804 12 955 66%
Географія експорту в 2006р. у порівнянні з 2005 р. незмінилася: головними споживачами українського щебеню як і раніше виступають Росія(8 206 тис. тонн у 2006р.), а також Литва (907 тис. тонн) і Польща (696 тис.тонн), у % співвідношенні ситуація наведена на рис.2.10:
/>
Рис.2.10. – Географія експорту щебню з України у 2006 році
Міста Росії, у які експортується щебінь з України – восновному, Москва (складає 51% вивозу), а також територіально близькі дограниці України з Росією (Бєлгород – 20%, Курськ – 11%, Брянськ – 7%, Ростов –4%).
Найбільш затребувані фракції, експортовані в Росію: від 5ммдо 20мм, тобто фракції, необхідні для виготовлення бетону, залізобетону,будівництва доріг, кладки тротуарних плиток. Питома вага такого щебеню складає81% (в основному, це щебінь розміром 5х20, 3х20, 5х10, 10х20).
Друга затребувана група щебеню (близько 10% експорту) –розміром до 40мм (в основному, фракція 20х40).
Російські компанії, що покупають щебінь в Україні – цеторговельн0-посередницькі організації, що перепродують як український, так іросійський щебінь поряд з іншими будівельними матеріалами – піском, цементом,бетонними плитами й ін. Тобто покупці щебеню в більшості не є прямо спеціалізованимибудівельними компаніями, бетонними заводами або заводами ЗБК.
Експортується щебінь, головним чином, з Північно-ЗаходноїУкраїни (Житомирської, Ровенської, Вінницької, Київської області) іЦентрального Регіону (Полтавської, Дніпропетровської, Кіровоградської області),а також Донецької області. З Запорізької області обсяги вивозу незначні.
У Литву, Польщу, Бєларусь щебінь експортується зПівнічно-Західних областей України. У Молдову гранітний щебінь вивозиться зВінницької, Миколаївської і Кіровоградської області (ЗАТ«Кировоградгранит», однак найбільша частина граніту даного виробникавивозиться в Росію, а не Молдову).
Рейтинг компаній-експортерів і експортовані фракціїгранітного щебеню представлені в Додатку Д.
Для сегментації попиту серед споживачів продукціїрозглянемо попит на український гранітний щебінь у розрізі його основнихпотенційних споживачів, таких як:
1. Бетонні заводи;
2. Заводи ЗБК;
3. Організації, щозаймаються дорожнім будівництвом;
4. Залізниці;
5. Будівельніорганізації;
6. Організації, щозаймаються укладанням тротуарної плитки.
1) Бетонні заводи
Місткість ринку бетону в Україні постійно росте, його рістскладає близько 8% у рік у натуральному вираженні.
Основні фракції гранітного щебеню, споживані бетоннимизаводами:
— 5-20 мм
— 10-20 мм
— 5-10 мм
Як правило, виробники бетону воліють використовувати абосуміш щебеню 2-х фракцій: «10-20»+«5-10» у необхідному співвідношенні (узалежності від марки бетону), або «5-20». Основною проблемою постачальників єневідповідність щебеню задекларованим фракціям.
Також незадоволеною є потреба бетонних заводів укубовидному щебені, що підвищує технічні характеристики бетону: велика частинапостачальників Дніпропетровської області не готові запропонувати кубовиднийщебінь.
У табл. 2.11 приведений розрахунок споживаної кількостіщебеню в Україні бетонними заводами.
Таблиця 2.11
Річні потреби бетонних заводів України в щебені, тис. м3Обсяги житлового будівництва в Україні 2006р., м2 Середня витрата бетону на будівництво 1 м2 житла, м3 Потреба в бетоні на Україні, 2006р., м3 Середня норма витрати щебеню на виробництво 1 м3 бетону, т Фракції щебеню Співвідно-шення Потреба в щебені в Україні, 2006р., т Потреба в щебені в Україні, 2006р., м3 8 628 000 0,4 3 451 200 1,2 5-10 мм 15% 621 216 460 160 10-20 мм 30% 1 242 432 920 320 5-20 мм 55% 2 277 792 1 687 253 Разом           4 141 440 3 067 733
Виходячи з частки, що приходиться на будівництво вДніпропетровській і Запорізькій областях (5,67% і 2,65% від суми засобів,витрачених на будівництво в Україні в 2006р.), був зроблений розрахунок потребив щебені на виготовлення бетону в розрізі даних областей (див.табл.2.12).
Таблиця 2.12
Річні потреби бетонних заводів у щебені в Дніпропетровськійі Запорізькій областях, тис. м3Категорія споживачів Одиниця виміру Коефіцієнт будівельних робіт Річна потреба в щебені (розрахунок) Дніпропетровська область тис. м3 5,67% 173,94 Запорізька область тис. м3 2,65% 81,29
Висновки: Потреби бетонних заводів у щебені в 2006р. склалипо Україні 3 067,733 тис. м3, з них на Дніпропетровську область приходиться173,94 тис. м3, на Запорізьку – 81,29 тис. м3.
2) Заводи ЗБК
Кількість споживаних в Україні залізобетонних конструкційросте із середніми темпами 11-15% у рік. При цьому заводи, як правило, саміроблять бетон для виготовлення своєї продукції.
У табл. 2.13 приведений розрахунок споживаної кількостіщебеню в Україні заводами ЗБК також у розрізі 2-х варіантів – 1-й: необхідноїсуміші двох фракцій, 2-й: загальна витрата фракції 5-20мм.
Таблиця 2.13
Річні потреби заводів ЖБИ і ЗБК у щебеніФракції щебеню Співвідношення Виробництво збірних конструкцій для житлового і цивільного будівництва з цементу, бетону та гранітного камня, тис. м3 Середня норма витрат щебня на виготовлення 1 м3 залізобетона, т Потреба в щебні, тис т Потреба в щебені, тис м3 5-10 мм 15% 3 586,62 2,5 1 344,98 996,28 10-20 мм 30% 2 689,97 1 992,57 5-20 мм 55% 4 931,60 3 653,04 Разом       8 966,55 6 641,89
Таблиця 2.14
Річні потреби заводів ЗБК у щебені в Дніпропетровській іЗапорізькій областях, тис. м3Категорія споживачів Одиниця виміру Коефіцієнт будівельних робіт Річна потреба в щебені (розрахунок), тис. м3 Дніпропетровська область тис. м3 5,67% 376,60 Запорізька область тис. м3 2,65% 176,01
Висновки: Попит заводів-виробників залізобетону в щебені в2006р. склав 6 641,889 тис. м3, з них у Дніпропетровській області – 376,60 тис.м3, у Запорізької – 176,01 тис. м3.
3) Дорожнє будівництво
За підсумками виконання плану 2006р. по дорожньомугосподарству в Україні був зроблений капітальний ремонт дорогий – 402 км,введено в дію 172 км автодоріг із твердим покриттям.
Таблиця 2.15
План заходів щодо розвитку мережі автомобільних дорігзагального користування за рахунок бюджетних засобів на 2007-2011р.  Разом 2007 2008 2009 2010 2011 Розвиток основних магістральних доріг, км в Україні 2 642,2 819,8 582,4 544,4 400,8 294,8 у Дніпропетровській обл., км 248,6 30,6 4,3 51,3 63,5 98,9 у Запорізькій обл., км 194,0 0,0 0,0 0,0 55,4 138,6 Ремонтно-будівельні роботи на дорогах у сільській місцевості, км в Україні 2 579,9 407,0 730,7 599,2 440,0 403,0 у Дніпропетровській обл., км 68,1 10,7 19,3 15,8 11,6 10,6 у Запорізькій обл., км 28,9 4,6 8,2 6,7 4,9 4,5
Основні фракції щебеню, що використовуються в дорожнімбудівництві:
— для нижніх шарів покриття: фракції щебеню 5-20мм,20-40мм;
— для верхніх шарів покриття: затребувані фракції від 5 до20мм (лещадність до 15%, фракції 5–10мм, 10–15мм, 15–20 мм);
— для устрою основ дорожніх шляхів: 5 – 20мм, 20 – 40мм, 40– 70мм
Таблиця 2.16
Потреба Укравтодору в щебені на 2007м[2]:Фракція Співвідношення Потреба в щебені, тис. м3 Потреба в щебені, тис. тонн 5х20 40% 2 640 3 564 20х40 40% 2 640 3 564 отсев 20% 1 320 1 782 Разом   6 600 8 910
Таблиця 2.17
Потреби Дніпропетровського і Запорізького Облавтодорів ущебеніОбласть Потреба в щебені (розрахунок), тис. м3 2007 2008 2009 2010 2011 по Дніпропетровській обл., тис. м3 222,4 126,6 361,2 404,3 589,2 5х20мм 89,0 50,7 144,5 161,7 235,7 20х40мм 89,0 50,7 144,5 161,7 235,7 відсів 44,5 25,3 72,2 80,9 117,8 по Запорізькій обл., тис. м3 24,5 44,0 36,1 324,7 769,8 5х20мм 9,8 17,6 14,4 129,9 307,9 20х40мм 9,8 17,6 14,4 129,9 307,9 відсів 4,9 8,8 7,2 64,9 154,0 Разом по 2 областям, тис.м3 246,9 170,7 397,4 729,0 1 359,0 5х20мм 98,8 68,3 158,9 291,6 543,6 20х40мм 98,8 68,3 158,9 291,6 543,6 відсів 49,4 34,1 79,5 145,8 271,8
 
Висновки: попит Укравтодору (відповідно, і Облавтодорів)залежить від Державної Програми Розвитку дорожнього господарства України.Відчутне збільшення споживання щебеню Облавтодором як Дніпропетровської, так і Запорізькоїобласті очікується на період 2010-2011р.р.
4) Залізниці
Загальна довжина українських залізниць складає 22 050 км.Середня норма витрати щебеню на ремонт 1 км залізниць складає від 800 до 1000м3. У 2006р. на території України для потреб залізниць було вироблено 4 320тис. м3 щебеню.
Основними виробниками щебеню в 2006р. для залізниці були:
1. Трудовський щебеневийзавод (Придніпровської залізниці);
2. Валянський щебеневийзавод (Донецької залізниці);
3. Редутський щебеневийзавод (Південної залізниці);
4. Крюківське кар'єроуправління(Південної залізниці);
5. Щебеневий заводАдабаський (Одеської залізниці);
6. Знаменський щебеневийзавод (Одеської залізниці);
7. Хлистунівський щебеневийзавод (Одеської залізниці);
8. Беховський щебеневийзавод (Південно-Західної залізниці);
9. Підрозділ державноготериторіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця;
10.  Камяницький щебеневий завод (Львівської залізниці);
11.  Королівський щебеневий завод (Львівської залізниці);
12.  Томашгородський щебеневий завод (Львівської залізниці).
При цьому «довжина шляхів, ремонт яких не проведений вчасно,досягла 30% загальної довжини»[3]. Розрахунок потреб залізниць(табл.2.18) указує на недостатність виробництва щебеневих заводів для потребзалізниць.
Таблиця 2.18
Потреби залізниць у гранітному щебені.Показник Одиниця виміру Кількість Загальна довжина залізниць км 22 050 Потреба залізниць у ремонті шляхів % 30% Потреба залізниць у ремонті шляхів км 6 615 Норма витрати щебеню на 1 км для ремонту шляхів тис. м3 0,900 Потреба в щебені для ремонту шляхів тис. м3 5 954 Довжина Придніпровської залізниці км 3 250 Потреба в щебені Придніпровської залізниці тис. м3 878
Таким чином, при будівництві нових залізничних магістралейУкрЗалізниця буде відчувати дефіцит. Зокрема, Україна приєднується до спільногопроекту ВАТ “Російські залізниці” і Словацької Республіки по будівництвузалізничної лінії із широкою колією від України до Відня (Австрія), але обсягиучасті України в будівництві гілки поки не оголошені.
Фракції щебеню, використовувані для нестатків залізниці –25 х 60мм. Незначна частина щебеню, вироблена перерахованими вищепідприємствами (близько 2%), експортується: фракції 25х60 (94%), а такожфракції 5х25 (6%).
Через низьку платоспроможність Укрзалізниці найбільш ймовірніваріанти подій:
— вироблена продукція структурних підрозділів Укрзалізниці(щебеневих заводів, заводів залізобетонних шпал) буде експортуватися за межіУкраїни, незважаючи на внутрішній дефіцит;
— роздержавлення приналежним Українським Залізницям підприємств.
5) Будівництво (дренажні роботи)
Таблиця 2.19
Розрахунок річної потреби в щебені на дренажні роботи
Введення в експлуатацію жилий будинків у 2006р. [4], тис. м2 8 628,00 Середній шар щебеню (для дренажу), м 0,30 Потреби в щебені фракції 20х40мм (для дренажу під будівництво жилий будинків), тис м3 2 588,40
Таблиця 2.20
Розрахунок річної потреби в щебені на дренажні роботи зДніпропетровській і Запорізькій областяхКатегорія споживачів Одиниця виміру Коефіцієнт будівельних робіт Річна потреба в щебені (розрахунок), тис. м3 Дніпропетровська область тис. м3 5,67% 146,76 Запорізька область тис. м3 2,65% 68,59
 
6) Укладання тротуарної плитки
Таблиця 2.21
Річної потреби однієї області в щебені для укладаннятротуарної плитки:Середнє виробництво тротуарної плитки в області, тис. м2 200
Норма витрати щебеню фракції 5х10мм на укладання
100 м2 плитки, тонн 4,5 Середня потреба області в щебені, тонн 9 000 Середня потреба області в щебені, м3 6 667
Висновки аналізу споживчого ринку
Загальний обсяг виробництва гранітного щебню в Україні в2006 –2007 роках становить 33,0 –35,0 млн.т/рік. Розрахункова потреба вгранітному щебні становить (для внутрішнього споживання):
- бетонні заводи – 3,1млн.т/рік;
- заводи ЖБК – 6,6млн.т/рік;
- дорожне будівництво –6,6 млн.т/рік;
- будівництво та ремонтзалізниці – 6,0 млн.т/рік;
- будівництво (дренажніроботи) – 2,6 млн.т/рік;
- виготовленнятротуарної плитки – 15,0 млн.т/рік;
- загальний обсягпотреби – 40,0 млн.т/рік.
Таким чином дефіцит внутрішнього ринку гранітного щебнястановить 5,0 млн.т/рік. Окрім цього, для забезпечення експорту гранітногощебня необхідно ще до 9,0 млн.т/рік, тобто загальний дефіцит становить до 14,0млн.т/рік і знаходження своєї ніші на ринку є доцільним.
Основними цільовими споживачами гранітного щебеню наУкраїні є виробники бетону, залізобетону (їхні сумарні потреби в щебеніскладають 28,2% ємності українського ринку) і дорожнє будівництво(19,2%). Такожперспективним є експорт щебеню (зокрема, у Москву).
Українські кар'єри нарощують виробництво щебеню фракцій5х10мм, 5х20мм у зв'язку зі зростаючим попитом у виробників бетону і ЗБК.Лідирує по споживанню й обсягам експорту фракція 5х20мм як найбільше масововикористовувана.
На внутрішньому ринку України найбільш відчутне споживанняфракцій (крім 5х20мм): 20х40мм, 25х60мм.
Експортуються в найбільших обсягах фракції:
— 5x20, 3х20мм
— 20x40мм
— 40x70мм
— 25x60мм
— 0х5мм
З нестандартних фракцій на ринку затребувані дрібні вузькіфракції щебеню: наприклад, росте попит на єврофракцію 8х11мм (8х10мм) череззбільшення вимог до якості дорожнього покриття.
Лідером на виробничому ринку гранітного щебню в Україні є ПолтавськийГОК ВАТ (Полтавська область) – 1,77 млн.м3/рік (рис.2.11-2.12). Найбільшірегіональні виробники гранітного щебню на ринку Дніпропетровської таЗапорізької області є (рис.2.13):
— Новопавловский гранітний кар'єр ВАТ (Дніпропетровськаобласть) – 0,45 млн.м3/рік;
— Кар'єр Мокрянский кам'яний №3 ТОВ (Запорізька оласть) –0,45 млн.м3/рік;
Загальний обсяг випуску гранітного щебня за 2006 рік поДніпропетровській та Запорізькій областях становить:
— Дніпропетровська область (9 виробників) – 2,2 млн.м3/рік;
— Запорізька область (7 виробників) – 2,6 млн.м3/рік.
Експортний обсяг продаж гранітного щебня за 2006 рік по Дніпропетровськійта Запорізькій областях становить:
— Дніпропетровська область (1 виробник — Новопавловский гранітний кар'єр ВАТ) – 0,54 млн.м3/рік;
— Запорізька область (3 виробника — Кар'єр Мокрянскийкам'яний №3 ТОВ, Новополтавський кар'єр ВАТ, Куйбишевський гранітний кар'єрТОВ) – 0,06 млн.м3/рік.
Таким чином, проведене дослідження дозволяє виявитиосновних конкурентів та незайняті “ніші” на внутрішньому та експортному ринкугранітного щебня в Україні та географічному місці розташування перспективного кар’єра“Дніпропетровський –1” ТОВ “Граніт” (фізичні залежі граніту на кордоні міжДніпропетровською та Запорізькою областями).
/>
Рис.2.11. – Річний випуск гранітного щебеню основнимивиробниками України у 2006 році (тис.м3)

/>
Рис.2.12. – Частка у річному випуску гранітного щебеню основнихвиробників України у 2006 році (%)
/>
Рис.2.13. – Річний випуск та експорт гранітного щебнюосновними виробниками в Дніпропетровській та Запорізькій областях у 2006 році

РОЗДІЛІІІ
ВИБІРЕФЕКТИВНИХ МЕТОДІВ ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ПРИКЛАДІ ПРОЕКТУ ТОВ“ГРАНІТ” ПО РОЗБУДОВІ ГРАНІТНОГО КАР’ЄРУ “ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ -1”
3.1Сутність підприємницького прогнозу та основні параметри кошторисуінвестиційного проекту ТОВ “Граніт”
Проведений в розділі 2 дипломної роботи аналіз ринку вгалузі добичі та переробки природних гранітів в Україні показав, що за останні 5 років відбулися значні зміни в динаміцірозвитку цін на гранітний щебінь. На це вплинув “бум” у будівельній сфері.
ТОВ «Граніт» планує зайняти істотну позицію на ринкуреалізації гранітного щебеню, реалізуючи даний інвестиційний проект:
1. ОПИС ПРОЕКТУ
Проектна вартість витрат проекту – 32 млн. доларів США (привиході на проектну потужність), потреба в інвестуванні складає 100%. Напрямоквикористання – придбання дробильно-сортувального устаткування, кар'єрноїтехніки, будівництво технологічних будинків, споруджень, залізничної вітки інеобхідної інфраструктури, покупка допоміжного устаткування.
2. ОПИС ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ) Гранітний щебінь.
Щебінь гранітнийодержують шляхом дроблення природного граніту. У кар'єрахпо видобутку граніт являє собою тверду монолітну скелю, що підривають. Отриманів результаті вибуху брили дроблять у дробильній машині, після цього щебіньпросівають, розділяючи на фракції. Чим менше фракція гранітного щебеню, тим віні дорожче (більше роботи з дроблення).
Гранітний щебінь має такі важливі показники як маркаміцності на стиск, лещадність (зміст у граніті часток голчатої форми),щільність і фракція.
Є наступні фракції щебеню:
1) Гранітнийщебінь фракції 0-5 мм. Це гранітне відсівання або відсівгранітного щебеню. Сама дрібна фракція гранітного щебеню. Застосовуєтьсязвичайно для відсипання доріжок і доріг, а так само в декоративній обробці.
2) Гранітнийщебінь фракції 5-20 мм. Дрібна фракція гранітного щебеню.Найбільшим попитом на ринку користується гранітний щебіньцієї фракції. Йде навиробництво бетону, конструкцій з нього і на фундаментні роботи, для дорожньогобудівництва в межах території населених пунктів і зон перспективної забудови, атакож при зведенні виробничих будинків і споруджень.
3) Гранітнийщебінь фракції 20-40 мм. Середня фракція гранітного щебеню. Йдена виробництво бетону, конструкцій з нього і на фундаментні роботи, а так самодля дорожнього будівництва в межах території населених пунктів і зонперспективної забудови, у будівництві і ремонті залізничних насипів, трамвайнихліній, подушок автомобільних доріг, у будівництві будинків при закладціфундаменту, а також при зведенні виробничих будинків і споруджень.
4) Гранітнийщебінь фракції 40-70 мм. Велика фракція гранітного щебеню. Йде на виробництвобетону, масивних конструкцій з нього і на роботи з великим обсягом бетону. Можебути використаний для дорожнього будівництва в межах території населенихпунктів і зон перспективної забудови, при зведенні виробничих будинків іспоруджень, а також як матеріал для виробництва вузьких фракцій кубовидногогранітного щебеню шляхом переробки на дробильно-сортувальних комплексах.Основнівластивості гранітного щебеню
— міцність;
— морозостійкість;
— велика, середня і насипна щільність;
— водопоглинення і водонасичення;
— зерновий склад і форма зерен;
— активність природних радіонуклідів (радіоактивність);Додатковівластивості гранітного щебеню:
— адгезія або зчеплення з бітумом;
— вміст забруднюючих і хімічно шкідливих домішок і ін.;Технічніхарактеристики гранітного щебеню:
— марка щебеню по міцності – 1200;
— морозостійкість — 300;
Функціональне призначення продукції виробленої ТОВ «Граніт»полягає в наступному: використання щебеню для футеровки, бетонування,формування подушки під залізничною віткою. Плановані обсяги виробництваскладають 100 вагонів у добу.
Щебінь використовується для покриття дорожньої полотнини,асфальту, створення залізобетонних конструкцій. Ще щебінь, різних фракцій,використовується в будівельних сумішах, підсипаннях руберойду.
Вартість продукції, у залежності від росту або зниженняобсягів виробництва, може відповідно збільшуватися або зменшуватися. Цезалежить, у більшому ступені, від витрат, які підприємство несе в процесівиробництва даної продукції.
Технологічність полягає в тім, що застосування сучасноїтехнології в одержанні щебеню кубовидної форми дозволяє використовувати його встворенні сучасних залізобетонних виробах підвищеної міцності, а також убудівництві підвищеної поверховості, як промислового, так і цивільногопризначення.
Універсальність виробленого продукту буде полягати в тім,що щебінь буде випускатися в різних фракціях.
Планована до виробництва підприємством продукція,відповідає вимогам нормативних ДСТ 23845-86, ТУ 21-10-69-89 і ДСТУ БВ2.7-75-98. Готовою продукцією щебеневих, гравійно-піщаних і піщаних заводів єщебінь, гравій і пісок усіх видів будівельних робіт, що задовольняють вимогамДСТ: 8267-75,10260-74,8268-74,17539-72,8736-67 і для вибільних видів робіт зДСТ: 10268-70,4797-69,8424-72,9128-67,7392-70,7393-71,7394-70.
Відповідно до гірничотехнічних умов розробки, проектованихродовищ технологія виробництва гірських робот здійснюється по двох основнихнапрямках: — удосконалювання циклічної технології гірських робіт за рахунокзастосування високопродуктивного устаткування; — упровадження циклічно-потоковоїі потокової технології гірських робіт.
Планується залучення з боку, ліцензованих підприємств, дляпроведення підривних робіт.
Сильні сторони конкурентів полягають у тому, що вонизайняли визначений сегмент на ринку продажу гранітного щебеню, а слабкі сторони– у тім, що підприємство ТОВ “Граніт” планує використовувати європейські стандартиякості, застосовувати новітні технології виробництва, використовувати високотехнологічнеустаткування і головне – випускати європродукт у новій фракції (кубовиднийщебінь фракції 8 х11мм).
Структура потенційного обсягу продажів у 2008р. представленав табл.3.1 (з розрахунку 15% щорічного приросту попиту й обсягів експорту)[131].
Таблиця 3.1Основні фракції Річна потреба в щебені Частка ринку, прогноз 2008, % % тис. тонн Дніпропетровська область     5х10 11% 73,8 25% 10х20 21% 136,6 5х20 47% 302,9 20х40 21% 136,7 Разом 100% 650,0 Запорізька область     5х10 14% 52,5 25% 10х20 24% 89,6 5х20 44% 164,2 20х40 17% 63,8 Разом 100% 370,0 Експорт з України     5х10 6,5% 130,0 15% 8х11 0,5% 10,0 10х20 10,0% 200,0 5х20 63,0% 1 260,0 20х40 20,0% 400,0 Разом 100,0% 2 000,0
Таблиця 3.2
Річні потреби в щебені основних груп споживачів [131]Категорія споживання Річна потреба в щебені, тис. м3 Річна потреба в щебені, % Бетонні заводи     Україна 3 067,73 8,9% Дніпропетровська область 173,94   Запорізька область 81,29   Заводи ЖБИ і ЗБК     Україна 6 641,89 19,3% Дніпропетровська область 376,60   Запорізька область 176,01   Дорожнє будівництво     Україна 6 600,00 19,2% Дніпропетровська область 222,40   Запорізька область 24,50   Залізниці     Україна 5 954,00 17,3% Дніпропетровської, Запорізька області (Придніпровська залізниця) 878,00   Дренажні роботи     Україна 2 588,40 7,5% Дніпропетровська область 146,76   Запорізька область 68,59   Тротуарна плитка     Україна 167,00 0,5% Дніпропетровська область 6,67   Запорізька область 6,67   Виробництво асфальту, руберойду     Україна 1 796,00 5,2% Дніпропетровська область 101,83   Запорізька область 47,59   Експорт     з України разом 7 519,30 21,9% з Дніпропетровської області 297,83   з Запорізької області 32,52   Разом     Україна 34 334,32 100,0% Дніпропетровська область 1 765,03   Запорізька область 437,18  
В табл.3.2 –3.3 представлені вихідні дані для формуваннякошторису інвестиційного проекту ТОВ «Граніт».