Теоретичні передумови фінансових ресурсів і витратдержави
1. Сутністьдержавного бюджету
У фінансовій системі України центральне місце займає державний бюджет,він є найбільшим централізованим фондом грошових коштів. Поряд з фінансами,державний бюджет є самостійно економічною категорією і втілює фінансовівідносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсівкраїни та його використання на загальнодержавні потреби. Бюджетні відносинивиникають між державною, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями,населенням з іншого боку з приводу сплати податків, зборів, а також привикористанні бюджетних коштів.
Державний бюджет, як фонд грошових коштів, має специфічні ознаки:
- великірозміри,
- має силузакону,
- у складібюджету утворюються бюджетні, що сприяє зміцненню його стійкості.
На розмір найбільшого в країні фонду грошових коштів впливають наступнічинники: рівень розвитку економіки; розміри виробленого валового національногопродукту; методи господарювання (ринкові, командно-адміністративної); складсистеми оподаткування; масштаби зрушень в народному господарстві і економічнихзавдань, які передбачається вирішити і профінансувати за рахунок коштівбюджету.
Як інструмент впливу на розвиток економіки і соціальної сфери, бюджетзавжди використовується державою і був: фінансовою базою для виконанняпокладених на неї функції по впливу на економіку, по управлінню і оборонікраїни; найважливішим джерелом фінансування невиробничої сфери; інструментомдля вирішення соціальних і національних проблем, джерело виплат по соціальномузабезпеченню населення; за допомогою бюджету здійснюється вплив на розвитокпродуктивних сил, науково-технічний прогрес;
При переході до ринкової економіки зміцнюється роль бюджету, характербюджетних відносин, що проявляються у складі і структурі доходів та видатків.Формування доходної частини відбувається на податковій основі, все більшогозначення набувають платежі від суб’єктів господарювання т.ч. від фізичних осіб.Змінюється співвідношення між прямими і непрямими податками в напрямкузростання поступлень від прямих податків.
Використання бюджетних коштів проходить шляхом фінансування життєвоважливих і прогресивних галузей економіки, створення необхідної інфраструктури,вирішення потреб, пов’язаних з добробутом, зайнятістю населення, соціальнимзабезпеченням. В умовах ринку бюджетні відносини повинні будуватися такимчином, щоб здійснювати активний вплив на господарську кон’юнктуру, сприятирозвитку ділової активності підприємців.
Бюджетні асигнування для здійснення програм та заходів за рахунок бюджетунадається розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом прав, вони поділяються наголовних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників нижчого рівня.
Головними розпорядниками коштів щодо Державного бюджету можуть бутикерівники органів, уповноважених Верховною Радою України, Кабінетом МіністрівУкраїни забезпечувати їх діяльність, а також міністерства.
Розпорядниками коштів місцевих бюджетів можуть бути керівники місцевихдержавних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретарів, керівникиголовних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділівмісцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.
Після закінчення бюджетного періоду Міністерство фінансів України складаєзвіт про виконання Державного бюджету України, який до 1-го травня рокунаступного за звітним повинен бути представлений Кабінетом Міністрів УкраїниВерховній Раді України, яка його розглядає і затверджує.
2. Доходидержавного бюджету
Доходи бюджетіввідіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства.Централізація значної частини фінансових ресурсів держави у бюджетах різнихрівнів дає можливість проводити єдину фінансову політику, забезпечуватиперерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей економіки, задовольнятиприблизно на однаковому рівні потреби соціальної сфери незалежно від того, наякій території функціонують її установи.
Склад доходівбюджетів, форми мобілізації грошових ресурсів до бюджетів залежать від системиі методів господарювання, а також від завдань, що вирішуються суспільством втой чи інший період.
Сукупність усіхвидів доходів бюджетів, що формуються різними методами, їх взаємопов'язанезастосування становлять систему доходів бюджетів. Ця система покликанавирішувати не тільки фіскальні, а й регулюючі завдання: стимулювати зростаннявиробництва і підвищення його ефективності, сприяти прискореннюнауково-технічного прогресу, забезпечувати соціальні гарантії населенню тарозвиток соціальної сфери.
В Україні доходибюджетів складаються з п'яти груп:
1. податковінадходження;
2. неподатковінадходження;
3. доходивід операцій з капіталом;
4. цільовіфонди;
Головним джереломформування дохідної частини бюджетів усіх рівнів є податки. Податкова система —це сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, щосправляються у встановленому законами України порядку. Вимога системності воподаткуванні полягає в тому, що усі податки повинні бути взаємопов'язані міжсобою, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому таіншим її елементам.
Платникамиподатків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні й фізичні особи, на яких,згідно із законами України, покладено обов'язок сплачувати податки і збори(обов'язкові платежі).
Об'єктамиоподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг),вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральніпоказники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних іфізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
Ставки податків ізборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України,Верховною Радою Автономної Республіки Крим й сільськими, селищними, міськимирадами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягомбюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуваннямантидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законівУкраїни.
2.1Податкові надходження
Податковінадходження є важливим інструментом перерозподілу валового внутрішньогопродукту і забезпечують мобілізацію понад 2/3 усіх доходів бюджету.
Податковінадходження в Україні поділяються на 6 груп: податок на доходи, податки наприбуток, податки на збільшення ринкової вартості; податки на власність;внутрішні податки на товари та послуги; збори за спеціальне використанняприродних ресурсів; податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; іншіподатки.
До першої групиподаткових надходжень входять: податок на доходи фізичних осіб; податок наприбуток підприємств.
Податок на доходифізичних осіб є дуже дієвою формою взаємовідносин між державою та їїгромадянами, яка здійснюється на основі обов'язкового вилучення частини їхньогодоходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконанняїї функцій.
Податок наприбуток — це той податок, який використовується в структурній економічнійполітиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики.
До другої групиподаткових надходжень — податків на власність — належать: податок з власниківтранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів й періодичніподатки на чисту вартість майна (податок на нерухоме майно підприємств таподаток на нерухоме майно громадян).
Третя групаподаткових надходжень об'єднує збори за спеціальне використання природнихресурсів: збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користуванняземельними ділянками лісового фонду; збір за спеціальне використання воднихресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водноготранспорту; платежі за користування надрами; збір за геологорозвідувальніроботи, виконані за рахунок державного бюджету; плата за землю; плата завикористання інших природних ресурсів.
До четвертоїгрупи податкових надходжень належать внутрішні податки на товари та послуги:податок на додану вартість; акцизний збір; плата за ліцензії на певні видигосподарської діяльності; плата за торговий патент на деякі видипідприємницької діяльності.
П'ята групаподаткових надходжень об'єднує податки на міжнародну торгівлю та зовнішніоперації: ввізне мито; вивізне мито; кошти, отримані за вчинення консульськихдій; інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності.
Шоста групаподаткових надходжень об'єднує інші податки, зокрема групи місцевих податків ізборів; фіксований сільськогосподарський податок; єдиний податок для суб'єктівмалого підприємництва; збір на розвиток виноградарства, садівництва іхмелярства.
2.2Неподаткові надходження
Важливим дохіднимджерелом бюджету є неподаткові надходження, які становлять близько третини відзагальної суми доходів. Залежно від видів та методів їхньої мобілізації вониоб'єднуються у п'ять груп: доходи від власності та підприємницької діяльності;адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічногопродажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподатковінадходження; власні надходження бюджетних установ.
Перша групадоходи від власності та підприємницької діяльності включають доходи, щозумовлені виконанням економічних функцій державою як власника, а саме:надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банкуУкраїни; надходження від грошово-речових лотерей; дивіденди (дохід), нарахованіна акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності;рентна плата; інші надходження.
Друга групанеподаткових надходжень включає адміністративні збори та платежі, доходи віднекомерційного та побічного продажу, а саме: плату за утримання дітей ушколах-інтернатах; плату за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальноїреабілітації; плату за надання послуг службою дозвільної системи органіввнутрішніх справ; виконавчий збір; плату за оренду цілісних майновихкомплексів; державне мито; митні збори; єдиний збір, який справляється упунктах пропуску через державний кордон України.
Третя групанеподаткових надходжень включає надходження від штрафів та фінансових санкцій:суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі,організації; перерахування підприємствами частки вартості виготовленої нестандартноїпродукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартівщодо якості продукції, виданого Державним комітетом України стандартизації,метрології і сертифікації; адміністративні штрафи та інші санкції.
Четверта групанеподаткових надходжень включає інші надходження, серед яких: надходженнякоштів від реалізації конфіскованого майна; надходження сум кредиторської тадепонентської заборгованості підприємств, організацій, установ, щодо яких минувстрок позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишковогоозброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил Українита інших військових формувань, утворених згідно з законодавством; портовий(адміністративний) збір; додаткові збори на виплату пенсій та інші.
До п'ятої групинеподаткових надходжень належать власні надходження бюджетних установ, яківключаються до спеціального фонду державного чи місцевих бюджетів залежно відтого, з якого бюджету фінансується установа. До доходів від платних послугустанов, організацій належать, зокрема: доходи, отримані за підготовку,підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладенимидоговорами; плата за надання додаткових освітніх послуг, плата за медичніпослуги, плата за виконані науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи.
2.3 Доходивід операцій з капіталом
Доходи відоперацій з капіталом — це доходи бюджету, що мобілізуються неподатковимметодом. Вони включають три групи надходжень: надходження від продажу основногокапіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів; надходження відпродажу землі і нематеріальних активів.
Першою групоюдоходів від операцій з капіталом єнадходження від продажу основногокапіталу, які об'єднують два їх види: надходження коштів від реалізаціїбезгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власністьдержави, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і кошти, власники якихневідомі; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів ідорогоцінного каміння.
Сума доходів відпершого виду надходжень залежить від кількості реалізованого майна та йогооцінки. Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Українистановить сукупність дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, якіперебувають у державній власності та, відповідно до законодавства, зарахованідо нього і призначені для забезпечення державних виробничих, наукових,соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету.
Другою групоюдоходів від операцій з капіталом єнадходження від реалізаціїдержавних запасів товарів, що включають надходження від реалізаціїматеріальних цінностей державного резерву; надходження від реалізаціїрозброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Третя групадоходів від операцій з капіталом єнадходження від продажу землі інематеріальних активів становлять третю групу доходів від операцій зкапіталом.
Продаж земельнихділянок здійснюється відповідно до Земельного кодексу України. Зважаючи на те,що Закон України «Про розмежування земель державної і комунальноївласності» не прийнято, до розмежування земель державної і комунальноївласності передбачається 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянокнесільськогосподарського призначення зараховувати до загального фонду державногобюджету, а 90 відсотків — до відповідних бюджетів АРК, областей, міст Києва іСевастополя. Величина зазначених доходів залежить від обсягів продажу і ціни.
2.4 Цільовіфонди
Державнийцільовий фонд – форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, залученихдержавою для фінансування суспільних потреб із визначених джерел, які маютьцільові призначення.
Державніцільові фонди можуть утворюватися шляхом: відокремлення із державного бюджетуокремих видатків, що мають велике значення; формуванням спеціальних фондів ізсамостійними джерелами доходів.
Джереломдержавних цільових фондів завжди є національний дохід країни, а мобілізаціякоштів здійснюється через: спеціальні збори (зокрема, обов'язкові); добровільнівнески та пожертвування; позики; кредити; направлення коштів із бюджету.
Взалежності від рівня, на якому утворюються фонди, вони можуть бути: державними;місцевими.
Цільовимифондами є фонди коштів утворених позадержавним бюджетом і місцевими бюджетами та призначені дляреалізації конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення, соціальнестрахування, соціальне забезпечення у випадку безробіття, охорону здоров'я тамедичну допомогу.Державні цільовіфонди: пенсійний фонд України; фонд соціального страхуванняУкраїни; фонд сприяння зайнятості населення України; Державний інноваційнийфонд України; фонд соціального захисту інвалідів; фонд охорони навколишньогоприродного середовища; Державний дорожній фонд, територіальні дорожні фонди;фонд сприяння місцевому самоврядуванню України; фонд охорони праці; фондрозвитку та захисту конкуренції; фонд підтримки селянських (фермерських)господарств.
3.Видатки державного бюджету
Видатки бюджетівза своєю економічною сутністю є інструментом розподілу і перерозподілуцентралізованого грошового фонду держави та його використання за цільовимпризначенням для забезпечення суспільного добробуту. Зміст і характер бюджетнихвитрат полягає у забезпеченні потреб діяльності держави. Призначення бюджетнихвидатків полягає у задоволенні найважливіших потреб суспільства у розвиткуекономіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпеченнягромадського порядку, безпеки держави тощо.
Видатки бюджетівможуть мати кількісну і якісну характеристики. Якісна характеристика дає змогувстановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетнихвидатків, кількісна — їх величину. Активна роль держави в економічному життісуспільства, здійсненні соціальних перетворень зумовлюють різноманітністьконкретних видів бюджетних видатків.
Склад видатків бюджетівта їхня частка у ВВП є індикаторами пріоритетності тієї чи іншої функціїдержави.
Одним із основнихпріоритетів у сфері видатків бюджетів є соціальна спрямованість бюджету. Томущороку обсяг коштів, спрямованих на фінансове забезпечення заходів щодовирішення найнагальніших соціальних проблем і програм, збільшується порівняно зіншими видатками бюджету.
В Українідіяльність держави у соціальній сфері має надзвичайно важливе значення длясуспільства. Це зумовлено як різким падінням доходів переважної більшостінаселення при переході до ринкової економіки, так і традиційною орієнтацієюгромадян на одержання соціальних послуг саме від держави. Не було забезпеченостановлення принципово нової, адаптованої до ринкової економіки соціальноїінфраструктури.
Головним усоціальній сфері є зниження рівня бідності та зменшення диференціації доходівнаселення за рахунок посилення адресності соціальної підтримки, стимулюваннявипереджальних темпів зростання заробітної плати, поетапне наближеннязаробітної плати до прожиткового мінімуму.
Загалом видаткина соціальний захист і соціальне забезпечення є найбільшими серед соціальнихвидатків. Видатки на освіту посідають друге місце серед соціальних видатків.Також значну увагу приділяють і фінансуванню охорони здоров'я.
При здійсненнісоціальних заходів необхідно забезпечити: визначення переліку платних ібезоплатних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами таорганізаціями; завершення процесу відокремлення державних позабюджетних фондів,які формуються на страховій основі, від державного бюджету; розвиток страховихсистем формування соціальних бюджетів.
Окрім соціальнихвидатків, надзвичайно важливим є інвестиційна діяльність держави та підтримкапріоритетних галузей економіки, зокрема структурної перебудови економіки.Україна зможе посісти належне місце в Європі і світі за умови опануванняінноваційного шляху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесіструктурної перебудови економіки.
Зниження ставокоподаткування підприємств та населення, вирівнювання умов господарювання станеосновним чинником утвердження в Україні інноваційно-інвестиційної моделіекономічного розвитку. Скасування численних пільг дає змогу вирівняти умовигосподарювання для всіх суб'єктів ринку. Запровадження справедливої конкуренціїна ринку як для ефективних підприємств, так і для нерентабельних виробництвсприятиме оздоровленню економіки через механізми банкрутства та санації. Якнаслідок, в економіці прискориться процес переливання фінансових ресурсів звідповідною активізацією інвестиційної діяльності.
Активний впливбюджетної системи на фінансові зв'язки і потоки між секторами економіки —необхідна умова подальшого економічного зростання. У свою чергу, фінансовеоздоровлення підприємств реального сектору економіки, створення сприятливихмакроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи повиннізабезпечити стабільні й достатні надходження до бюджетів.
Важливу рольвідіграють видатки бюджету на загальнодержавні функції, зокрема на державнеуправління, фундаментальні дослідження, обслуговування державного боргу.
Видатки бюджетуна державне управління повинні узгоджуватись із завданнями адміністративної,конституційної реформ.
Успішне вирішеннязавдань соціально-економічного розвитку значною мірою залежить від подальшогообмеження боргової залежності держави, особливо зовнішньої. При цьомувирішального значення набуває дотримання принципу бездефіцитності державногобюджету.
Треба виробитиузгоджену стратегію держави в питаннях запозичень, особливо зовнішніх. Слідзаконодавчо заборонити використання таких запозичень для фінансування поточнихбюджетних витрат, передбачити після завершення програми розширеногофінансування перебудову відносин з МВФ, обмеживши їх лише консультативнимиугодами.
За економічнимиознаками видатки бюджетів поділяються на поточні і капітальні. Вони буваютьвідплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними(односторонніми). Категорія видатків не включає платежів у рахунок погашеннядержавного боргу, які класифікуються як фінансування.
Поточні видаткиподіляються на такі категорії: видатки на товари і послуги; виплата процентівза зобов'язаннями; субсидії і поточні трансфертні виплати.
Категоріявидатків на товари та послуги об'єднує видатки на: оплату праці працівниківбюджетних установ: заробітну плату за встановленими окладами, ставками аборозцінками всіх штатних працівників, оплату праці за трудовими угодами,встановлених надбавок, премії, виплати з тимчасової непрацездатності;нарахування на заробітну плату: нарахування бюджетних установ на фонд оплатипраці; видатки на відрядження: на оплату проїзду, добових, квартирних під часслужбових відряджень, семінари, наради, конференції, а також надбавки дозаробітної плати, що виплачуються окремим категоріям працівників замістькомпенсації видатків на відрядження; видатки на оплату комунальних послуг таенергоносіїв: оплата теплопостачання, водопостачання і водовідведення,електроенергії, природного газу, оплата інших комунальних послуг тощо.
Виплата процентівза зобов'язаннями. Під процентами розуміють платежі за користування грошовимипозиками. У випадках дисконтних цінних паперів, коли сума процентавираховується раніше, процент обчислюється як різниця між ціною емісії і ціноюпогашення цінного паперу, а реєстрація провадиться на момент фактичногопогашення боргу банківським установам, у тому числі виплата процентів запозичками Національного банку України, виплата процентів комерційним банкам; заіншими внутрішніми позичками; виплати процентів за зовнішнім державним боргом.
Поточні видатки,які об'єднують всі невідплатні державні платежі, які не підлягають поверненню іпередбачаються на поточні цілі. Таким чином виключаються капітальні трансферти,що надаються з метою фінансування видатків на придбання капітальних активів абозбільшення фінансового капіталу отримувача.
Під субсидіямирозуміють усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачаютькомпенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг вобмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитківдержавних підприємств.
Субсидії — ценевідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачаютькомпенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг вобмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитківдержавних підприємств.
Трансфертніплатежі є невідплатними і безповоротними і не являють собою придбання товарівчи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу. Трансферти населеннюможуть надаватись як у готівковій формі, так і шляхом оплати рахунків.Трансферти населенню — це поточні платежі фізичним особам, які передбачені длязбільшення їх доходу. Подібні платежі можуть бути окремою надбавкою до бюджетупевної сім'ї чи особи або компенсування певних видів витрат, наприклад, нахарчування, комунальні послуги, оплату проїзду тощо. До цієї категорії такожвключаються допомоги інвалідам, багатодітним сім'ям, стипендії, пенсії, путівкина оздоровлення.
Субсидії тапоточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) — це поточні платежіюридичним особам, які включають субсидії державним підприємствам, субсидіїустановам та організаціям, субсидії підприємствам і організаціям сільськогогосподарства, субсидії на відшкодування збитків підприємств, державну підтримкупідприємств, приріст обігових коштів, інші субсидії.
До поточнихтрансфертів належить також виплата пенсій і допомоги, виплата стипендій та ін.(оплату безоплатно наданих квартир і комунальних послуг); додаткові виплатинаселенню на покриття витрат на придбання твердого палива та скрапленого газу;з оплати житлово-комунальних послуг; повернення заощаджень громадян та іншівиплати.
Поточнітрансферти за кордон включають в себе невідплатні, безповоротні платежі іншимкраїнам, міжнародним організаціям, наднаціональним органам, некомерційнимзарубіжним закладам; членські внески до міжнародних організацій.
До видатків настворення державних запасів і резервів включаються видатки на закупівлю товарівдля створення стратегічних та надзвичайних запасів, запасів зерна й іншихтоварів, що мають особливо важливе значення для країни, зокрема, державні фондидорогоцінних металів та каміння, а також державний матеріальний резерв.
Розрізняютькапітальні трансферти підприємствам, установам, організаціям; капітальнітрансферти органам державного управління інших рівнів; капітальні трансфертинаселенню; капітальні трансферти за кордон (включають невідплатні, безповоротніплатежі органів державного управління, призначені для здійснення капітальнихвитрат, що передаються іншим країнам, міжнародним організаціям, національниморганам, некомерційним установам та іншим економічним одиницям, що не єрезидентами даної економіки).
Бюджетнефінансування — це надання юридичним особам із бюджетів різних рівнів фінансовихресурсів у вигляді безповоротних і безоплатних коштів на розвиток економіки,соціальної сфери, державне управління, оборону тощо.
Системабюджетного фінансування, значним недоліком якої раніше була відсутністьефективно діючого механізму стимулювання кращих результатів роботи установи,організації, їх трудових колективів, збагатилася нині застосуваннямрізноманітних систем матеріального стимулювання, які покликані встановитизалежність розмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатівдіяльності трудових колективів, а індивідуального заохочення — від обсягу,якості й ефективності роботи конкретних працівників. державний бюджет видаток податковий
У сучаснихекономічних умовах бюджетне фінансування поєднується з кредитуванням зарахунок, бюджетних коштів. До кредитування відносяться платежі бюджетів усіхрівнів, у результаті яких у них з'являються фінансові вимоги до іншихекономічних одиниць, які передбачають обов'язкове повернення коштів. Чиннезаконодавство передбачає надання кредитів органам управління інших рівнів,включаючи державні позабюджетні фонди; надання кредитів підприємствам,установам, організаціям, а також інших кредитів. Платежі органів державногоуправління, що є інвестиціями в акціонерний капітал підприємств, або підлягаютьповерненню у майбутньому, належать до кредитування.