Теоретичні основи фінансових ресурсів підприємства

ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи фінансових ресурсівпідприємства
1.1 Фінансовіресурси підприємства, їх склад і характеристика
1.2Джерела формування фінансових ресурсів підприємства
РОЗДІЛ 2. Аналіз та оцінка, формування тавикористання фінансових ресурсів будівельних підприємств
2.1Фінансово – економічна характеристика підприємства
2.2Формування фінансових ресурсів підприємства
2.3Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства
РОЗДІЛ 3. Проблеми ефективного формування,використання та вдосконалення методів формування фінансових ресурсівбудівельних підприємств
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
Динамічний розвиток підприємницької діяльності вУкраїні супроводжується значними економічними суперечностями, зумовленимиособливістю ринкової трансформації в умовах глобалізаційних процесів. Однією знайважливіших проблем, з якою стикаються вітчизняні підприємства, є недостатняефективність організації управління їхніми фінансовими ресурсами в умовахпереходу до ринку, з огляду на те, що фінансові ресурси — найважливіший чинникекономічного зростання, реорганізацію управління фінансовими ресурсамипідприємств необхідно сьогодні трактувати як центральну ланку усього комплексузаходів, спрямованих на його забезпечення. Під фінансовими ресурсами насьогодні варто розуміти сукупність усіх грошових ресурсів, що надійшли напідприємство за визначений період в процесі його діяльності і якими вонорозпоряджається.
Актуальність теми данної роботи зумовлена винятковоюроллю, що належить фінансовим ресурсам у життєдіяльності підприємства, а такожскладності управління процесом формування фінансових ресурсів і подальшим їхрозміщенням в умовах перехідної економіки України.
Головна мета даної курсової роботи — вивчитиекономічну сутність фінансових ресурсів підприємства, використання та управлінняфінансовими ресурсами, а також розробити шляхи підвищення ефективностіуправління фінансовими ресурсами підприємства.
При написанні роботи зважувався ряд задач:
- Дослідитиекономічну сутність фінансових ресурсів підприємства;
- Розглянутиджерела формування фінансових ресурсів підприємства;
- Намітитишляхи удосконалення управління фінансовими ресурсами підприємства.
Об'єктом дослідження є процес фінансової діяльностібудівельного підприємства.
Предметом дослідження данної роботи є сукупністьекономічних відносин, зв’язаних з формуванням і використання фінансовихресурсів підприємств будівельної галузі.
Дана курсова складається зі вступу, трьох розділів,висновків і списку використаних джерел. В першому розділі розкриваєтьсятеоретичні основи фінансових ресурсів підприємства, в другому розділі – аналізта оцінка, формування та використання фінансових ресурсів будівельнихпідприємств, в третьому розділі розглядаються основні проблеми ефективного формування,використання та вдосконалення методів формування фінансових ресурсівбудівельних підприємств.
 

 
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
 
1.1 Фінансові ресурси підприємств, їхсклад і характеристика
Для здійснення господарської діяльності, виготовленняпродукції, отримання доходів і накопичень підприємства використовують різнівиди ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також кошти. При цьомуматеріальні ресурси є основою виробничого процесу. Вони формуються, як правило,за рахунок різних джерел: власних, позичених та залучених.
При цьому власні джерела фінансування підприємства формуються зарахунок власного капіталу, тобто частина капіталу в активах підприємства, яказалишається після вирахування його зобов'язань.
Позичені джерела фінансування підприємства формуються в основному зарахунок довго- та короткострокових кредитів банку.
Залучені джерела фінансування підприємства формуються за рахунок усіхвидів кредиторської заборгованості.
Усі перелічені джерела беруть участь як у формуванніактивів підприємства, так і у здійсненні його виробничо-фінансової діяльності зметою отримання доходу, прибутку.
Отже, фінансові ресурси підприємств — це їх власний,позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують дляформування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метоюотримання доходу, прибутку.
Таким чином, фінансові ресурси підприємств – це негрошові кошти підприємств, як це стверджують деякі економісти, а джерелапідприємств, спрямовані на формування активів.
Фінансові ресурси як джерела формування активівпідприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошовікошти, у активі балансу.
Зв'язок між фінансовими ресурсами і грошовими коштамивиявляється у тому, що грошові кошти є матеріальним вираженням фінансовихресурсів.
Сума джерел формування активів підприємства,зафіксована у пасиві балансу, є капіталом підприємства.
Власний, позичений та залучений капітал, з одногобоку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні йогоактивів, з іншого боку, становить зобов'язання перед конкретними власниками — державою, юридичними та фізичними особами.
Зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідокподій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсівпідприємства, що визначаються як економічні вигоди.
Зобов'язання бувають довгострокові та поточні.Довгостроковими є зобов'язання, які мають бути погашені підприємством післяопераційного циклу або через 12 місяців з дня їх виникнення (довгостроковіпозики банків, відстрочені податкові зобов'язання, довгострокові векселівидані, довгострокові зобов'язання з оренди та ін.).
Поточними називаються зобов'язання, які необхідно погасити протягомопераційного циклу підприємств або протягом 12 місяців з дня їх виникнення(короткострокові кредити банків, усі види кредиторської заборгованості та ін.).
Фінансові ресурси формуються у процесі створенняпідприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненнігосподарсько-фінансової діяльності. Це виявляється насамперед у формуванністатутного капіталу при створенні підприємств, а у процесі їх діяльності — уформуванні відповідних джерел грошових коштів.
Статутний капітал є основною частиною власногокапіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. Зарахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства.Отже, власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які безвизначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними напідприємстві з чистого прибутку.
До складу власного капіталу (власних фінансовихресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладенийкапітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільовефінансування та ін.
Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартостіреалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.
Інший додатковий капітал включає суму дооцінки позаоборотнихактивів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від іншихюридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
Резервний капітал відображає суму резервів, створенихза рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинногозаконодавства або засновницьких документів.
Нерозподілений прибуток — це сума прибутку, що залишився напідприємстві та реінвестований у його господарську діяльність, а цільовефінансування — це сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.
Крім власного капіталу фінансові ресурси підприємстваформуються також за рахунок залучених і позикових коштів.
До складу залучених фінансових ресурсів включаютькредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі видипоточних зобов'язань підприємства за розрахунками:
— суму авансів, отриманих від юридичних і фізичнихосіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;
— суму заборгованості підприємства з усіх видів платежівдо бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;-заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соціального страхування,до Пенсійного фонду, зі страхування майна підприємства та індивідуальногострахування його працівників;
— заборгованість підприємства з виплати дивідендівйого засновникам;
— суму векселів, які видало підприємствопостачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції,виконання робіт, надання послуг тощо.
До складу позикових фінансових ресурсів входять довго-і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансовізобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків),на які нараховуються відсотки, та ін.
Усі види фінансових ресурсів відображаються увідповідних розділах пасиву балансу підприємства.
Склад і обсяги фінансових ресурсів залежать від видута розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва.
При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний зобсягом виробництва, ефективністю діяльності підприємства. Зі збільшеннямобсягу виробництва і підвищенням ефективності діяльності підприємствазбільшується обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.
Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективневикористання визначають стійкий фінансовий стан підприємства:платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язкунайважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власнихфінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищенняефективності роботи підприємства загалом.[5]
 
1.2 Джерела формування фінансових ресурсівпідприємства
Фінансові ресурси формуються за рахунок цілого рядуджерел. За формою права власності виділяють дві форми джерел: власні грошові кошти і залучені.Джереламифінансових ресурсів є: прибуток; амортизаційні відрахування; засоби, отриманівід продажу цінних паперів; пайові та інші вклади юридичних та фізичних осіб;кредит і позики; засоби від реалізації залогового свідоцтва, страхового полісата інші надходження грошових коштів.
Система прибутків і доходів складається із прибуткувід реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходів з позареалізаційнихоперацій, балансового прибутку, чистого прибутку. Прибуток від реалізаціїпродукції являє собою різницю між виручкою від реалізації продукції без податкуна додану вартість, акцизів, мита і витратами на виробництво і реалізацію, яківходять до собівартості продукції.
Собівартість продукції — вартісна оцінка використовуваних впроцесі виробництва товарів, природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива,енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших затрат на їївиробництво та реалізацію.
Прибуток від іншої реалізації — це прибуток отриманий відреалізації основних фондів та іншої власності господарюючого суб'єкта,відходів, нематеріальних активів та інш. Прибуток від іншої реалізаціївизначається як різниця між виручкою від реалізації та витратами на цюреалізацію
Балансовий прибуток являє собою суму прибутків відреалізації продукції, від іншої реалізації і доходів від позареалізаційнимиопераціями за вирахуванням витрат.
Резервний фондформується господарюючими суб'єктамина випадок припинення їх діяльності для покриття кредиторської заборгованості.Формування резервного фонду є обов'язковим для акціонерного товариства,кооператива, підприємства з іноземними інвестиціями. Фонд накопичення являєсобою джерело засобів господарюючого суб'єкта, який використовує прибуток таінші джерела для формування нової власності, придбання основних фондів,оборотних засобів тощо.
Фонд споживання є джерелом засобів господарюючого суб'єкта, якийрезервується для здійснення заходів щодо соціального розвитку і матеріальномузаохоченні колектива.
Амортизаційні відрахування є стійким джерелом фінансовихресурсів. Амортизаційні відрахування здійснюються тільки до повного переносубалансової вартості фондів на собівартість продукції. [8]
Пайовий внесок. Пай, або пайовий внесок, являє собою суму грошовоговкладу, який оплачується фізичними або юридичними особами при вступі вколективне виробництво. Пайовий внесок обов'язковий для вступу в товариство зобмеженою відповідальністю, в змішане підприємство. Пайовий внесок частовноситься і при вступі в кооператив. Пайовий вклад може бути внесений грошовимикоштами; шляхом передачі у власність господарюючого суб'єкта майна та іншихматеріальних цінностей; прав користування землею, водою та іншими природнимиресурсами; майнових прав; шляхом відрахуваннь від заробітньої плати працівниківна протязі певного періоду часу. [20]
“Ноу-хау”- сукупність технічних знань та комерційних таємниць.“Ноу-хау” технічного характеру включають: виробничий досвід; опис технологій;знання та навички в області бухгалтерської, статистичної та фінансовоїзвітності; знання торгових та митних правил та ін. Під “ноу-хау” комерційногохарактерурозуміють: данні про організацію та ефективність виробництва;картотеки клієнтів; картотеки поставщиків; методи та форми реклами та ін.
Інвестиційний внесок являє собою інструментсамокредитування господарюючого суб'єкта. Інвестиційний внесок — це грошовийвклад робітника в розвиток даного господарюючого суб'єкта, який вкладчикунараховує процент в розмірах і в терміни, визначені договором або положеннямпро інвестиційний взнос.
Кредит, коли мова йде про надання в борг грошей або товарів.Кредити бувають банківські, комерційні, лізингові, державні.
Банківський кредит — це економічні відносини міжкредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству наумовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення.Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності наумовах, передбачених кредитним договором.
Комерційний кредит — економічні, кредитні відносини,які виникають між окремими підприємствами.
Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою тасуб'єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державногобюджету, які спрямовуються в уповноважені банки для здійснення кредитуванняпідприємств.
Лізинговий кредит — це стосунки між суб'єктамигосподарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит аболізинг-кредит).
До надходжень грошових коштів відносяться також надходження грошовихкоштів за рахунок пожертувань, благодійних взносів, страхових взносів,спонсорських взносів.
Спонсор — юридична або фізична особа, яка фінансує ті або іншізаходи.
 

 
Розділ 2. АНАЛІЗТА ОЦІНКА, ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ БУДІВЕЛЬНИХПІДПРИЄМСТВ
 
2.1 Фінансово-економічнахарактеристика підприємства будівельної галузі
Фінансово-економічний стан будівельного підприємствахарактеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу,фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатностірозраховуватися за борговими зобов'язаннями.
Правильна оцінка фінансових результатів діяльності тафінансово-економічного стану будівельного підприємства за сучасних умовгосподарювання дуже потрібна як для його керівництва і власників, так і дляінвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.
Для оцінки фінансово-економічного стану будівельного підприємстванеобхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансовірезультати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про складзасобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій форміна певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено вдію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартамздіснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.
Співвідношення між окремими групами активів і пасивівбалансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки йдіагностики фінансового стану підприємства.
Оцінка фінансово-економічного стану будівельногопідприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційнихдокументів — звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власнийкапітал і системи розрахункових показників. Прибутковість підприємствавимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютнийефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюютьпоказником рентабельності.
Рентабельність — це відносний показник ефективностіроботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношенняприбутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих формзалежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують урозрахунках.
Показник рентабельності сукупних активів може бутидезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за їїдиверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначаєтьсярентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва,сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).
Ділова активність підприємства є досить широкимпоняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показникамитут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторськоїта кредиторської заборгованості.
Активність підприємства у сфері розрахунків зпартнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської такредиторської заборгованості.
2.2 Формування фінансових ресурсів підприємства
Фінансові ресурси — це кошти, виділені з тієї частинисукупного суспільного продукту, яка без порушення об'єктивної (природної)пропорційності суспільного виробництва може бути спрямована на розширеннясоціально-економічної системи в цілому. Фінансові ресурси є водночасоб'єктивною макроекономічною категорією, зміст якої визначається умовамиматеріально-фінансової збалансованості економіки. Рівність надходження і витратфінансових ресурсів свідчить про те, що платоспроможний попит підприємств таорганізацій, який формується внаслідок фінансування витрат на розвитокнародного господарства і функціонування невиробничої сфери, має матеріальнепокриття, оскільки відповідає створеним фінансовим ресурсам.
В умовах ринку джерела фінансування підприємствавідрізняються від традиційних для планової економіки. Нині частка бюджетнихкоштів для фінансування інвестицій, терміни надання кредиту різко скорочуються.Ці процеси закономірні в перехідний період до ринкової економіки.
Водночас обмежуються власні джерела будівельних підприємств, до якихналежать статутний капітал; фонди, створювані з чистого прибутку; амортизаційнівідрахування. У цьому зв'язку в умовах ринку підприємства змушені шукати новіджерела фінансування на ринку капіталів. Аспекти руху капіталів:
- Секторбізнесу купує у приватного сектора робочу силу, а у зворотному напрямкуспрямовує потік заробітної плати. Приватний сектор частину цього прибуткусплачує державі у вигляді податків, частину витрачає на купівлю товарів іпослуг у бізнесу й держави, а частину, що залишається, спрямовує назаощадження.
- Державнийсектор видає заробітну плату державним службовцям, купує товари і послуги убізнесу. Джерелами цих витрат є державні податки, отримані від бізнесу інаселення, а також доходи від державної та підприємницької діяльності (рис. 2.1).

/>
- Грошовіфонди в економіці безперервно рухаються від заощаджувачів, які акумулюютькошти, до позичальників, які використовують ці кошти. Будь-яка господарськаодиниця, яка зберігає кошти, може стати інвестором. Найбільшими постачальникамигрошового капіталу у країнах з розвиненою ринковою економікою є сім'ї тафінансові інститути: банки, страхові компанії, пенсійні та інші фонди. Заощаджувачамиможуть бути і підприємства. Розвиток ринку капіталу залежить від ступенянагромаджень у бюджеті сім'ї, підприємства, держави. Основними споживачамикоштів є підприємства (фірми) та уряд. Населення також може бути позичальником,але його частка незначна.
Функції перерозподілу капіталів між секторами йокремими господарськими одиницями виконує фінансовий ринок (рис. 2.2)
/>
Проаналізувавши рух капіталу на ринках, можнавиокремити основні чинники, що впливають на фінансування будівельногопідприємства.
• Рівень заощаджень населення, який, у свою чергу,залежить від рівня і розподілу доходів, податкової політики держави. Низькийрівень заощаджень населення та їх розподіл на користь поточного споживанняістотно обмежують розвиток фінансового ринку.
• Рівень конкуренції між споживачами заощаджень, тобтоміж інвестиційними інститутами, банками, державою, пенсійним і страховимфондами. Варто очікувати загострення конкуренції між основними фінансовимиінститутами за заощадження з випуском в обіг приватизаційних чеків(сертифікатів).
• Ступінь і напрям участі іноземного сектора внаціональному фінансовому ринку. Найімовірніше, що заощадження насампередспрямовуватимуться на купівлю цінних паперів іноземних компаній.
• Рівень віддачі на інвестований капітал, якийвизначатиметься рівнем ефективності функціонування підприємств.
Основними чинниками, що визначають попит і пропозиціюфінансових ресурсів, є ринкова віддача, витрати на залучення капіталу, період,на який залучаються кошти, ризик.
Ринкова віддача має дві складові: віддачу, яку хочутьодержати від інвестування капіталу; індексацію, що компенсує очікуваний темпінфляції.
З метою визначення потреби підприємства в додатковомуфінансуванні потрібно спрогнозувати обсяг продажів. Якщо він збільшується, томають збільшуватися й активи, а отже, власні кошти підприємства і йогозобов’язання. Частково потреби в додатковому фінансуванні можна задовольнити зарахунок збільшення прибутку, а частково — за рахунок залучення зовнішніхджерел. Додаткова потреба у фондах
/>(2.1)
де АД — додатковий приріст активів; 3 — прирістзобов’язань; Пч —приріст чистого прибутку.
Що швидше збільшується обсяг продажів, то більшапотреба в додатковому фінансуванні. Зазвичай до певної межі темпу зростання(3-5 %) підприємство може обійтися власними джерелами, але при перевищенні цієїмежі потрібно залучати фінансові ресурси.
Найважливішиммоментом прогнозування потреби будівельного підприємства у фінансових ресурсахє прогнозування його прибутку. Фінансове прогнозування формується на основіруху грошових потоків, що визначаються за формулою
/>(2.2)
деП — прибуток від реалізації до відрахування відсотків і податків; Пп — податкипідприємства; ПРд в — позареалізаційні доходи і витрати; Авід — амортизаційнівідрахування на відновлення основних фондів; Косн — інвестиції в основні фонди;Коб — інвестиції в обігові фонди.
Моделюваннямайбутніх доходів звичайно будується на основі аналізу базових показників івиявлення чинників, які найбільшою мірою впливають на доходи в майбутньому.
Якщопідприємство очікує, що доходи найближчими роками дорівнюватимуть середнім заостанні кілька років, то очікуваний дохід за період t визначають за формулою
/>(2.3)
деKtl — коефіцієнт значущості розміру доходу минулого року для про-гнозуваннядоходу на наступний рік; Xt_i — доходи за попередні роки.
Так,коли передбачається, що доходи на наступний рік дорівнюватимуть середньому їхрозміру за попередні три роки, то

/>(2.4)
Якщовважають, що за попередній рік доходи були вищими, треба визначити ваговікоефіцієнти за рівнями доходів за відповідні роки.
Наприклад:
/>(2.5)
Цейметод прогнозування доходів називається екстраполяцією. Най-простішим прикладомекстраполяції є знаходження тренду, тобто визначення напряму або тенденції змінекономічних показників на перспективу виходячи з аналізу статистичних данихпопередніх років.
2.3 Аналіз ефективності використанняфінансових ресурсів будівельного підприємства
 
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищенняефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращоговикористання діючих основних фондів і виробничих потужностей будівельних підприємств. Ці процеси, зодного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожногопідприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукціїбез додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів зарахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництваі його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Система показників, яка всебічно може характеризуватиефективність основних фондів, охоплює два їх блоки: перший — показникиефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий— показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів.
Необхідність виокремлення у самостійну групупоказників відтворення засобів праці, які характеризують процес їх руху,технічний стан та структуру, обумовлена тим, що відтворювальні процеси істотноі безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних увиробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Існуюча система показників ефективності відтворенняосновних фондів вимагає удосконалення з огляду методики обчислення деяких з нихта повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Зокремакоефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основнихфондів до їх наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття — відношення обсягувибуття основних фондів до їх наявності на початок року, що унеможливлюєзіставлення цих відносин показників. і ому визнання коефіцієнтів відтворенняосновних фондів за середньорічною їх вартістю слід вважати методологічно більшправильним.
Показники, що характеризують рівень ефективностівикористання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознакамиузагальнення і охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості зних зрозуміла за їх назвою. Показники, зміст яких нечітко відображений у їхназві, характеризують ось що:
• коефіцієнт змінності роботи устаткування —відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до числавстановленого устаткування;
• напруженість використання устаткування (виробничихплощ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної абовиробничої площі);
• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування —відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної(паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
Серед показників використання устаткування тавиробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці єкоефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на будівельних підприємствах спосіб йогорозрахунку не можна визнати досконалим, оскільки не враховує внутрізміннівтрати робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічноправильніше обчислювати виходячи з коефіцієнту використання календарного фондучасу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом привосьмигодинній тривалості зміни. Отже при коефіцієнті використання календарногофонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткуваннядорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).
Головною ознакою підвищення рівня ефективноговикористання основних фондів і виробничих потужностей підприємства є зростанняобсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявномурозмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часупродуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобтоїх екстенсивного завантаження, а з другого, — від ступеня використання знарядьпраці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупністьтехнічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використанняосновних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом тапризначенням умовно можна поділити на дві групи: перша — збільшенняекстенсивного завантаження; друга — підвищення інтенсивного навантаження.Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використанняосновних фондів і виробничих потужностей підприємства, кожний з яких охоплюєпевну кількість конкретизованих заходів, або шляхів
Значного підвищення інтенсивного навантаженняустаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивнихформ і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперуваннята комбінування; гнучких і потокових ліній), що дозволяють використовувативисокопродуктивне автоматизоване устаткування. За результатами спеціальнихдосліджень, на підприємствах будівництва виготовлення конструктивно ітехнологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищеннянавантаження устаткування на 20-30%.

Розділ 3. Проблемиефективного формування, використання та вдосконалення методів формуванняфінансових ресурсів будівельних підприємств
 
Фінанси впливають на кількісні і якісні параметрибудь-якого економічного явища чи процесу на підприємстві, а також на кінцевірезультати його діяльності. Кваліфіковане управління фінансами сприяє швидкійадаптації підприємств до роботи в конкурентному ринковому середовищі,трансформації їх діяльності відповідно до змін чинного законодавства. Томурозгляд даної теми є досить актуальним.
Фінансові ресурси підприємства – це його власні іпозичкові грошові фонди цільового призначення, які формуються у процесірозподілу і перерозподілу національного багатства, внутрішнього валовогопродукту і національного доходу та використовуються у статутних ціляхпідприємства.
Характерною рисою фінансових ресурсів с те, що вони,на відміну від грошових засобів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовийрезультат процесу відтворення. Фінансові ресурси свідчать про наявні можливостіекономічного і соціального розвитку [22,c.58].
Фінансові ресурси підприємства класифікують за такимиознаками:
— джерела формування (власні та залучені);
— етапи формування (початкові та набуті);
— використання (матеріалізовані і грошові фінансовіресурси);
— форма реалізації .
Вони виконують дві основні функції: розподільчу(розподіл фінансових ресурсів підприємств за їх цільовим призначенням: напокриття витрат, формування фондів тощо) і контрольну (контроль за дотриманнямпропорцій у первинних розподільчих і перерозподільчих процесах).
Формування фінансових ресурсів відбувається в процесістворення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненнігосподарсько-фінансової діяльності. Це проявляється в формуванні, перш за все,статутного капіталу при створенні підприємств, а в процесі їхньої діяльності –відповідних джерел грошових коштів.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямованана забезпечення систематичного надходження й ефективного використанняфінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни,досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансовоїстійкості з метою ефективного функціонування підприємства [22, c.58].
Саме цим зумовлюється необхідність і практичназначущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належитьсуттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Слід зазначити, що економічна криза суттєво погіршилафінансові результати українських підприємств. На кінець 2008 р. фінансовийрезультат від звичайної діяльності до оподаткування зменшився порівняно зминулим роком більш ніж вдвічі і становив 57,9 млрд. грн. (в 2007р. – 135,9млрд. грн). При цьому, прибутки прибуткових підприємств скоротилися на 23 % з183 млрд. грн. до 140,9 млрд. грн., а збитки, навпаки, збільшилися майже вдвічі– з 47 млрд. грн. в 2007 р. до 83 млрд. грн. в 2008 р. [23, c.99].
Як засвідчує статистика найбільшого кризового станузазнали підприємства будівельної галузі.
/>
Рис. 3.1 Зміни обсягів будівельнихробіт у 2001-2008 рр. (у % до попереднього року)

 
У 2008 р. в цій галузі відбулося падіння обсягівбудівництва на 16 %, тоді як у 2007 р. було досягнуто приріст 15,6 %. Обсягиробіт зменшилися по всіх секторах галузі, зокрема:
з підготовки будівельних ділянок – на 10,3 % (у 2007р. – зростання на 3,5 %);
з будівництва споруд – на 16,3 % (у 2007 р. –зростання на 16,1 %);
з установлення інженерного устаткування будівель таспоруд – на 14,3 % (торік — зростання на 19,7 %) [25].
Обсяги будівництва скоротили підприємства майже в усіхрегіонах, крім Чернівецької області та м. Севастополя. Значно зменшили обсягиробіт будівельники Чернігівської, Луганської, Вінницької областей (на 27,2-32,3%). Будівельні підприємства м. Києва та Донецької області, якими виконано 40,1% загальнодержавного обсягу робіт, скоротили будівельні роботи на 15,7 % та на13,9 % відповідно.
У 2008 році у порівнянні із 2007 роком зменшились на17,2 % об’єми виробництва елементів конструкцій збірних для будівництва зцементу, бетону і штучного каменя, на 10,1 % об’єми виробництва блоків і цеглиз цементу, штучного каменя або бетону для будівництва.
За цей період зменшились об’єми виробництва цементу на0,7 %, цегли керамічної – на 4,4 %, виробів з асфальту – на 7 %, вапна – на 9,2%.
Менше, ніж у 2007 році, вироблено деревини довгої(більше 6 мм) – на 6 %, фанери клеєної – на 7,3 %.
Такого падіння обсягів будівництва в Україні не було з2005 року. Саме тоді відбувся обвал у галузі будівництва. Обсяги будівельнихробіт скоротилися на 6,6 % після приросту 17,2 % у 2004 році. Загальмувала динамікавведення житла в експлуатацію [25].
Сьогодні ситуація в будівництві розвивається, як і в2005 році, тільки з ще більш негативними наслідками.
Відсутність національної політики у галузібудівництва, ще до початку осені запрограмувала невтішні прогнози на 2009 рік.Будівельна галузь залишилася без кредитних фінансових ресурсів. Споживчий риноквітчизняних будівельних матеріалів зупинився. Будівельники увійшли у новийкалендарний рік із найбільшою кількістю недобудованих об'єктів за останні роки.
Істотною причиною кризового стану багатьох вітчизнянихпідприємств є неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функцій,зокрема — відсутність фінансового планування (бюджетування) та аналізу,управління ризиками, роботи щодо оптимізації структури активів та пасивів тощо.Досить часто це зумовлене тим, що відповідальність за всю фінансову роботу напідприємстві покладається на бухгалтерію, а фінансові служби або взагалівідсутні, або їхні завдання є невизначеними і не мають нічого спільного з тими,які виконують відповідні служби на підприємствах країн Західної Європи чи США.
Вітчизняними суб'єктами господарювання в цілому невиконуються умови золотого правила фінансування. Тестування рівня виконанняпершої умови цього правила, відповідно до якого короткострокові активипідприємства мають бути не меншими, ніж поточні пасиви, дозволяє зробитивисновок про її порушення, оскільки реальне значення показника становитьблизько 0,7, у тому числі по промисловості — 0,58 (при нормативному — неменшому від одиниці). Така сама тенденція спостерігається і щодо другої умовиправила (відношення довгострокових активів до довгострокового капіталу). Длязабезпечення стабільної ліквідності та платоспроможності підприємства значенняцього показника має бути не більшим від одиниці, проте його середнє значення навітчизняних підприємствах дорівнює близько 1,3, у тому числі на промислових підприємствах- 1,76 [24, c.233].
Середньостатистичне українське підприємство значнучастину своїх необоротних (довгострокових) активів фінансує за рахуноккороткострокових джерел. Це означає, що потенціальне більшість вітчизнянихпідприємств є неплатоспроможними, оскільки наявних оборотних активів невистачає для погашення поточних зобов'язань… Проблема тут полягає не стільки удефіциті фінансових ресурсів, скільки в незадовільній роботі фінансових службщодо управління активами та пасивами, і це пояснюється, насамперед, низькоюкваліфікацією фінансового менеджменту.
Капітал підприємства — це зазначені впасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображене в активах; вінпоказує джерела фінансування придбання активів підприємства. Пасивна сторонабалансу містить інформацію проте, яку частину капіталу надано в розпорядженняпідприємства його власниками (власний капітал) і яку — кредиторами (позичковийкапітал). Діяльність фінансових служб підприємства має бути сконцентрованою,головним чином, на пошуку можливих внутрішніх і зовнішніх джерел фінансуванняінвестиційних проектів, операційної діяльності та способів їх найбільш«сприятливого» залучення. Для систематизації наявних альтернатив уцій сфері розглянемо так звану матрицю форм фінансування, наведену в табл.3.1
Таблиця 3.1 Форми фінансування підприємствВид фінансування Позичковий капітал Власний капітал Реструктуризація активів Зовнішнє фінансування Кредити (банківські, комерційні) Часткове фінансування Дезінвестиції Внутрішнє фінансування Забезпечення наступних витрат і платежів Нерозподілений прибуток Амортизація
Звичайно, неможливо дати однозначнірекомендації щодо вибору тієї чи іншої форми фінансування. В одних випадкахфінансові ресурси слід формувати шляхом збільшення власного капіталу, в інших —на основі залучення додаткових позичок. Для одних підприємств вигідніше і єможливість використовувати внутрішні джерела фінансування, для інших — зовнішні. Отже, фінансові служби повинні визначити найприйнятніші дляконкретних умов можливості фінансування. Важливою є розробка системи критеріїв,з допомогою яких фінансист може оцінити переваги та недоліки залученняпозичкового та власного капіталу, зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування.
Прибуток та рентабельність. Слід розрахувати, яквплине та чи інша форма фінансування на результати діяльності підприємства. Прицьому необхідно виходити з того, що рентабельність активів підприємства маєперевищувати вартість залучення капіталу, а також враховувати, що зростаннячастки заборгованості в структурі капіталу в окремих випадках може привести допідвищення прибутковості підприємства, а в інших — до її зниження.
Ліквідність. Фінансист має розрахувати, як вплинеформа фінансування на рівень теперішньої та майбутньої платоспроможностіпідприємства. За доцільне при цьому вважається розрахунок показника дюрації(Duration), який характеризує середній строк непогашеної заборгованості заосновною сумою боргу та процентам.
Незалежність. Вдаючись до тієї чиіншої форми фінансування, слід прогнозувати, як це вплине на рівеньавтономності і самостійності підприємства при використанні коштів, назбереження інформаційної незалежності та контроль над підприємством у цілому.Крім цього, необхідно виявляти можливі ризики, зокрема, ризик порушенняструктури капіталу.
Мінімізація оподаткування. Доцільновибирати таку форму фінансування, яка дасть найбільший ефект з точки зорузменшення податкових платежів. Податковий фактор слід розглядати у контекстійого впливу на вартість залучення капіталу в цілому [24, c.334].
Об'єктивні обмеження: відсутністькредитного забезпечення, необхідного для залучення позичок, низький рівенькредитоспроможності, законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншоїформи фінансування, договірні обмеження тощо.
Максимізація вартості власників, такзвана концепція Shareholder Value. Відповідно до цього критерію всі рішенняменеджменту підприємства, в тому числі у сфері фінансування, маютьспрямовуватися на досягнення головної мети діяльності суб'єкта господарювання — максимізації доходів власників. Цього можна досягти або на основі збільшенняприбутковості та дивідендних виплат, або забезпечивши зростання вартостікорпоративних прав підприємства. Звичайно, при досягненні цієї мети виникаєконфлікт інтересів: великих власників, дрібних власників, менеджерів,працівників, фіску, клієнтів, партнерів. Грамотні фінансові менеджери повиннізабезпечити баланс інтересів різних заінтересованих сторін.
Таким чином, проблематикуфінансування вітчизняних підприємств слід розглядати в таких площинах: низькийрівень кваліфікації фінансового менеджменту, надзвичайно ризикова політикаформування активів та пасивів підприємств, труднощі із залученням зовнішніхджерел фінансування, дефіцит внутрішніх джерел фінансування, високий рівенькредиторської заборгованості в структурі джерел фінансування.
Шляхи вирішення:
— підвищення рівня кваліфікаціїфахівців, відповідальних за управління фінансами підприємств, і розробка якіснонових підходів до організації роботи фінансових служб саме у сферіфінансування;
— удосконалення роботи фінансовихслужб щодо управління активами і пасивами;
— діяльність фінансових службпідприємства має бути сконцентрованою, головним чином, на пошуку можливихвнутрішніх і зовнішніх джерел фінансування інвестиційних проектів, операційноїдіяльності та способів їх найбільш «сприятливого» залучення;
— фінансові служби повинні визначитинайприйнятніші для конкретних умов можливості фінансування;
— низького рівня кредиторської заборгованості можна досягти широким використаннямпоставщиками системи знижок (сконто) за дострокове виконання грошовихзобов'язань щодо поставлених товарів (робіт, послуг); фінансовим службамвітчизняних підприємств на цей інструмент стимулювання зниження рівнядебіторської та кредиторської заборгованості слід звернути особливу увагу.
фінансовий грошовий актив

 
ВИСНОВКИ
 
Зарезультатами проведеного дослідження можна зробити певні висновкитеоретично-методологічного характеру.
Фінансовіресурси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфікавиявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, маютьрозподільний характер і відбивають формування і використання різноманітнихвидів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфериматеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери. Фінансипідприємств будівельної галузі, будучи частиною загальної системи фінансовихвідносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків напідприємствах .
Будівельнагалузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якоїзалежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні.Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити наступнимчином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створюєвелику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народногогосподарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає умультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвиткомбудівельної галузі будуть розвиватися: виробництво будівельних матеріалів івідповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка,нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфоро-фаянсова промисловість,транспорт, енергетика тощо.
Длярозв'язання проблем формування і використання фінансових ресурсів підприємствбудівельної галузі потрібна виважена, довгострокова політика держави щодорозвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка бспиралася на інтереси основних суб'єктів підприємницької діяльності,відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан урозв'язанні соціально-економічних проблем у країні. Економічно обґрунтованевикористання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу зфінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшення дохідностіпідприємств.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1.Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від16.07.1999 р. №996-ХІV із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від11.05.2000 р. №1707-ІІІ, від 08.06.2000 р. №1829-ІІ.2.Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика — 1998 -с 54-118.3.Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підруч. длястуд. вищ. навч. закл., що навч. за освітньо-проф. програмою спеціаліста зіспец.«Фінанси», «Банківська справа»:«Облік іаудит». — 2.вид., перероб. і доп. — К.: Либідь, 2003. — 384 с.4.Бланк И.А. Управление формированием капитала. — К.: Ника-Центр. — 2000. — с.12.5.Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. — М.: Дело Лтд. — 1994. — с.1676.Воробйов Ю.М. Формування власногофінансового капіталу підприємства//Фінанси України. — 2002. — №3 — с.36-407.Довбня С.Б Модель комплексної оптимізаціїфінансування підприємства // Фінанси підприємств. — 2006,№5.8.Зятковський І.В. Фінанси підприємств:Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл… — К.: Кондор, 2003. — 364 с.9.Костирко Л.А. Формування механізмуфінансової стратегії сталого розвитку підприємства.Автореферат дисертації наздобуття наукового ступеня доктора економічних наук. — Донецьк: ІЕП НАНУкраїни. — 2004.10.Мамрак О.Н. Бюджетирование какпрогрессивный способов повышения эффективности работы предприятия//Економіка,фінанси, право — 2003. — №8 — с.17-18.11.Марченко А.А. Аналіз джерел формуванняфінансових ресурсів// Фінанси України — 2002 — №9 — с.102-108.12.Маршалл А. Принципы экономической науки //Пер. с англ. — М.:”Прогрес” — 1993 — с.193.13.Петрович И.М. Атаманчук Р.П.Производственная мощность и экономика предприятия. — М.: ИНФРА-М 1990. — 298 с.14.Петряєва З.Ф. Фінансовий аналіз діяльностіпідприємства: Навч. посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. — Х.: ХДЕУ,2002. — 164 с.15.Плисак В.Й. Управління ризиком фінансовоїстійкості підприємства // Фінанси України — №1, 2001 р. с 67 — 72.16.Порохня В.М. Методика оптимізаціїструктури капіталу в КІС динамічного управління потоками // Держава та регіони.Серія: Економіка та підприємництво. — 2004,№317.Слав'юк Р.А. Структурування власного капіталупідприємств України // Фінанси України -№8,2005р18.Хикс Дж.Р Стоимость и капитал — М.:”Прогрес” — 1993 — с.79.19.Хрипач В.Я.Экономика предприятия. — Минск: Лата, 2004. — 254 с.20.Шевцова О.Й. Управління вартісно-ризиковими чинниками та часовими аспектамифінансування потреб у капіталі підприємств // Фінанси України — 2006,№3.21.Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовийаналіз: Навч. посібник. — К.: А.С.К., 2003. — 229 с.
22.Гуляєва Н.М., Сьомко О.В. Фінансові ресурси підприємств // Фінанси України.–2003.- №12 — с.58
23.Котляр М.Л. Аналіз фінансового стану підприємства / М.Л.Котляр // ФінансиУкраїни. – 2008. – №5. — с.99-104.
24.Череп А.В. Проблеми визначення фінансового стану підприємств в умовахфінансової кризи // Держава і регіони. — 2008. — №6. — с. 233-236
25. www.dc-summit.info/20090226148/Golovni-prichini-ta-naslidki-krizovih yavisch-v-Ukrajini-u-2008-2009-rokah-budivelniy-kompleks.html