Розробка програмно-цільового бюджету Менського району на 2009 рік

ЗМІСТ
ВСТУП… 5
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ ФОРМУВАННЯТА ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ… 7
1.1Основніположення бюджетної системи України. 7
1.2Особливості формування місцевих бюджетів. 15
1.3Особливості та суть програмно-цільового методу складання бюджету. 22
1.4 Нормативно-правова база. 40
2 АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ МЕНСЬКОГО РАЙОНУЗА 2005-2007 РОКИ… 54
2.1Аналіз виконання бюджету за доходами. 54
2.2Аналіз виконання бюджету за видатками. 63
2.3Основні проблеми формування та виконання бюджету Менського району  84
3 ЗАХОДИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУМЕНСЬКОГО РАЙОНУ… 88
3.1Удосконалення формування доходної частини бюджету. 88
3.2Удосконалення формування видаткової частини бюджету. 93
ВИСНОВКИ… 101
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ. 104
ДОДАТКИ… 109
ВСТУП
Місцевий бюджет – основнафінансова база органів місцевого самоврядування. Йому належать особливе місце вбюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і усоціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетівздійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’янаселення, засобів масової інформації. Також фінансуються різноманітні молодіжніпрограми, видатки по упорядкуванню населених пунктів. Саме з місцевих бюджетівздійснюються видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.
Дипломна робота досліджує основні аспекти, шляхи і методизабезпечення ефективного формування та виконання місцевогобюджету.
Обрана тема єдосить актуальною, оскільки існують важливі проблеми у формуванні доходноїчастини бюджету та спостерігається нераціональне використання бюджетних коштів.
Актуальність іважливість питання удосконалення формування та виконання місцевого бюджету всучасних умовах обумовлюють вибір теми дипломної роботи, мету і послідовністьнаукового дослідження.
Об’єктомдослідження є економічний аналіз стану доходів та видатків бюджету Менськогорайону за 2005-2007 роки.
Метою роботи євивчення механізму функціонування і виконання місцевих бюджетів та розробказаходів щодо його вдосконалення.
Основнимизавданнями дипломної роботи є:
-  дослідження економічного змісту бюджетноїсистеми України та місцевих бюджетів, їх роль у соціально-економічних процесах;
-  розгляд особливостей та сутіпрограмно-цільового методу формування та виконання бюджету;
-  розгляд процесу складання, затвердження тавиконання місцевих бюджетів;
-  дослідження проблем формування і виконаннябюджету Менського району;
-  розробка пропозицій щодо вдосконаленнямеханізму розробки бюджету Менського району.
Теоретичною іметодологічною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, щостосуються питань формування та виконання місцевих бюджетів, дані фінансовоговідділу Менської РДА, праці О.Д. Василика, К.В. Павлюк, І.В. Сало, І.І.Д’яконова, М.І. Деркача, Я.П. Городєєвої та інших вчених-економістів, матеріалиперіодичного друку, інші джерела інформації.
Предметомдослідження є запровадження програмно-цільового методу формування та виконаннябюджету.
Дипломна роботаскладається з трьох розділів. Перший розділ розкриває теоретичні основипрограмно-цільового методу формування та виконання бюджету. В межах розділурозглянуто основні положення бюджетної системи України, висвітлено основні їїпринципи та структуру. Також розглянуто особливості формування місцевихбюджетів та суть програмно-цільового методу. Даний розділ містить інформаціюпро нормативно-правову базу, якою керується Менська районна державна адміністраціяпри розробці бюджету району на відповідний рік.
В другому розділіпроводиться аналіз формування та виконання бюджету Менського району за2005-2007 роки. Аналіз містить кілька підрозділів: аналіз виконання бюджету задоходами, аналіз виконання бюджету за видатками. Також в другому розділівисвітлено основні проблеми, які виникли при формуванні та виконанні бюджетуМенського району за останні 3 роки.
На основіаналізу, проведеного у другому розділі, в третьому розділі розроблено основнізаходи щодо покращення формування та виконання бюджету Менського району. Вонипов’язані з запровадженням програмно-цільового методу та переглядом податковоїполітики держави. На основі цих заходів розроблено бюджет Менського району на2009 рік.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОНАННЯБЮДЖЕТУ
 1.1 Основні положення бюджетної системи України
 
Бюджетна системаУкраїни – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована зурахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальнихустроїв і врегульована нормами права.
Бюджет – планформування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань іфункцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АвтономноїРеспубліки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетногоперіоду [3].
Бюджети місцевогосамоврядування – бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їхоб'єднань.
Бюджетний періоддля всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарнийрік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того жроку. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет Українидо 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Відповідно доКонституції України бюджетний період для Державного бюджету України заособливих обставин може бути іншим.
Особливимиобставинами, за яких Державний бюджет України може бути прийнято на інший, є:
а) введеннявоєнного стану;
б) оголошеннянадзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;
в) оголошенняокремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідністьусунення природних чи техногенних катастроф [3].
Бюджетна системаУкраїни складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Бюджетамимісцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ,міст та їх об'єднань.
Місцевимибюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районнібюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Зведений бюджет єсукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозуванняекономічного і соціального розвитку держави [10].
Зведений бюджетУкраїни включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджетуАвтономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва іСевастополя.
Зведений бюджетобласті включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів ібюджетів міст обласного значення цієї області.
Зведений бюджетрайону включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення,селищних та сільських бюджетів цього району.
Бюджетна системаУкраїни ґрунтується на таких принципах:
-  принцип єдності бюджетноїсистеми України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиноюправовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетнихвідносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів таведення бухгалтерського обліку і звітності;
-  принцип збалансованості –повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходженьдо бюджету на відповідний бюджетний період;
-  принцип самостійності –Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними;
-  принцип повноти – до складубюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів,що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державноївлади;
-  принцип обґрунтованості – бюджетформується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвиткудержави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюютьсявідповідно до затверджених методик та правил;
-  принцип ефективності – прискладанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнутидосягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетнихкоштів та досягнення максимального результату при використанні визначеногобюджетом обсягу коштів;
-  принцип субсидіарності –розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а такожміж місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливомунаближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
-  принцип цільовоговикористання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі,визначені бюджетними призначеннями;
-  принцип справедливості інеупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого інеупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами ітериторіальними громадами;
-  принцип публічності тапрозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, арішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідними радами;
-  принцип відповідальностіучасників бюджетного процесу – кожен учасник бюджетного процесу несевідповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетногопроцесу [3].
Бюджетнакласифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовоюдіяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим,органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів,проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних,функціональних та економічних категорій видатків, забезпеченнязагальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.
Бюджетнакласифікація має такі складові частини:
а) класифікаціядоходів бюджету;
б) класифікаціявидатків бюджету;
в) класифікаціяфінансування бюджету;
г) класифікаціяборгу.
Доходи бюджетукласифікуються за такими розділами:
а) податковінадходження;
б) неподатковінадходження;
в) доходивід операцій з капіталом;
г) трансферти.
Податковиминадходженнями визнаються передбачені податковими законами Українизагальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Неподатковиминадходженнями визнаються:
а) доходивід власності та підприємницької діяльності;
б) адміністративнізбори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
в) надходженнявід штрафів та фінансових санкцій;
г) іншінеподаткові надходження.
Трансферти – цекошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АвтономноїРеспубліки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнароднихорганізацій на безоплатній та безповоротній основі [9].
Видатки бюджетукласифікуються за:
а) функціями,з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);
б) економічноюхарактеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки(економічна класифікація видатків);
в) ознакоюголовного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);
г) забюджетними програмами (програмна класифікація видатків).
Бюджет можескладатися із загального та спеціального фондів.
Загальний фондбюджету включає:
а) всідоходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;
б) всівидатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;
в) фінансуваннязагального фонду бюджету.
Спеціальний фондбюджету включає:
а) бюджетніпризначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;
б) грантиабо дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштівна конкретну мету;
в) різницюміж доходами і видатками спеціального фонду бюджету.
Передача коштівміж загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межахбюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджетУкраїни чи рішення відповідної ради.
Платежі зарахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цьогофонду на відповідну мету.
ПрийняттяДержавного бюджету України або місцевих бюджетів на відповідний бюджетнийперіод з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерелфінансування дефіциту відповідного бюджету [3].
Профіцит бюджетузатверджується виключно з метою погашення основної суми боргу та назабезпечення збереження розміру оборотної касової готівки.
Стадіямибюджетного процесу визнаються:
а) складанняпроектів бюджетів;
б) розглядта прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;
в) виконаннябюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державнийбюджет України, рішення про місцеві бюджети;
г) підготовката розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
На всіх стадіяхбюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінкаефективності використання бюджетних коштів.
Учасникамибюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетнимиповноваженнями.
Бюджетнимиповноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.
Для здійсненняпрограм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетніасигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих праврозпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетнихкоштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Кошти бюджету, якіотримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетноїустанови (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядникабюджетних коштів.
Бюджетна установане має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунокбюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків,передбачених законом про Державний бюджет України.
Головнірозпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до Бюджетногокодексу України та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхомвстановлення їм бюджетних призначень [26].
Головнірозпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.
Головнийрозпорядник бюджетних коштів:
а) розробляєплан своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначенихнормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретнихрезультатів за рахунок бюджетних коштів;
б) розробляєна підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їхМіністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;
в) отримуєбюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджетУкраїни чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку дорозпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів)відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетнимиасигнуваннями;
г) затверджуєкошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше непередбачене законодавством;
д) здійснюєвнутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетнихкоштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням нимибюджетних коштів;
е) одержуєзвіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівнята одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання нимибюджетних коштів.
Резервний фондбюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не маютьпостійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету [50]. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначаєтьсяКабінетом Міністрів України.
Рішення провиділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно КабінетомМіністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевимидержавними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.
Резервний фондбюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фондувідповідного бюджету.
У Державномубюджеті України резервний фонд передбачається обов'язково. Рішення щодонеобхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповіднарада.
На всіх стадіяхбюджетного процесу здійснюється внутрішній фінансовий контроль. Він повинензабезпечувати:
а) постійнуоцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогамвнутрішнього фінансового контролю;
б) оцінкудіяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;
в) інформуваннябезпосередньо керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки(оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділомвнутрішнього фінансового контролю.
Керівникбюджетної установи відповідає за організацію ефективної системи внутрішньогоконтролю за фінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:
а) положень Бюджетногокодексу та інших нормативно-правових актів;
б) вимогцілеспрямованого, ефективного і економного управління функціями кожногоструктурного підрозділу, правильного розмежування функціональних обов'язків;
в) правилбухгалтерського обліку та контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатківбюджетної установи;
г) забезпеченнявідповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансовогоконтролю.
Інформація пробюджет повинна бути оприлюднена [3]. Міністерство фінансівУкраїни забезпечує доступність для публікації:
а) проектузакону про державний бюджет;
б) законупро Державний бюджет України на відповідний період з додатками, що є йогоневід'ємною частиною;
в) інформаціїпро виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року;
г) інформаціїпро показники виконання зведеного бюджету України;
д) іншоїінформації про виконання Державного бюджету України.
Проект закону продержавний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті «Урядовийкур'єр» не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній РадіУкраїни.
Верховна РадаАвтономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим,місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікаціюінформації про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет таперіодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет повинно бутиоприлюднене не пізніше десяти днів з дня його прийняття.1.2 Особливості формуваннямісцевих бюджетів
Місцевий бюджетмістить в собі надходження і витрати на виконання повноважень місцевихдержавних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
До доходів, щозакріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються привизначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори(обов'язкові платежі):
-  прибутковий податок з громадян;
-  державне мито в частині, щоналежить відповідним бюджетам;
-  плата за ліцензії напровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаютьсявиконавчими органами відповідних рад;
-  плата за державну реєстраціюсуб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органамивідповідних рад;
-  плата за торговий патент наздійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати запридбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправнимистанціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органамивідповідних рад;
-  надходження адміністративнихштрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утворениминими в установленому порядку адміністративними комісіями;
-  єдиний податок для суб'єктівмалого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам [3].
Для забезпечення реалізаціїспільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громаддоходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетнихтрансфертів, формуються за рахунок:
-  25 % прибуткового податку згромадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення таїх об'єднань;
-  60 % плати за землю, щосплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
-  плати за ліцензії напровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаютьсярайонними державними адміністраціями;
-  плати за державну реєстраціюсуб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державнимиадміністраціями;
-  надходження адміністративнихштрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утворениминими в установленому порядку адміністративними комісіями.
Видатки місцевихбюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевийбюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм.
Надходження добюджету розвитку місцевих бюджетів включають:
-  кошти від відчуження майна,яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянокнесільськогосподарського призначення;
-  надходження дивідендів,нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власностівідповідної територіальної громади;
-  кошти від повернення позик,які надавалися з відповідного бюджету, та відсотки, сплачені за користуванняними;
-  кошти, які передаються зіншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;
-  запозичення, здійснені упорядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;
-  субвенції з інших бюджетів навиконання інвестиційних проектів.
До витрат бюджетурозвитку місцевих бюджетів належать:
а) погашенняосновної суми боргу місцевого самоврядування;
б) капітальнівкладення;
в) внескиорганів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування устатутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.
Бюджет розвиткумісцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів [41].
Не допускаєтьсязатвердження районного бюджету з дефіцитом.
Міністерствофінансів України доводить місцевим державним адміністраціям та виконавчиморганам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетівна наступний бюджетний період.
Місцеві державніадміністрації та виконавчі органи відповідних рад зобов'язані надаватинеобхідну інформацію:
а) Міністерствуфінансів України – для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертівта інших показників;
б) ВерховнійРаді України – для перевірки достовірності цих розрахунків.
Згідно з типовоюформою бюджетних запитів, визначеною Міністерством фінансів України, івідповідно до статті 34 Бюджетного кодексу України та з урахуванням особливостейскладання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють ідоводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовкибюджетних запитів.
Головнірозпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів дляподання місцевим фінансовим органам в терміни та порядку, встановлені цимиорганами. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність засвоєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органамбюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізупоказників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансовихорганів [43].
Місцеві фінансовіоргани на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів проводятьаналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, зточки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості таефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізукерівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетногозапиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розглядмісцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.
Після схваленняКабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет УкраїниМіністерство фінансів України доводить місцевим державним адміністраціям тавиконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетнихтрансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складанняпроектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення промісцевий бюджет (типова форма рішення).
У тижневий термінпісля ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні КабінетМіністрів України доводить місцевим державним адміністраціям та виконавчиморганам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин, які булипроголосовані Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державнийбюджет України в другому читанні.
На підставі отриманоїінформації місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних радготують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.
Проект рішенняпро місцевий бюджет перед його розглядом на сесії відповідної ради схвалюєтьсямісцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради. Разомз ним необхідно подавати:
-  пояснювальну записку допроекту рішення;
-  прогноз показниківвідповідного бюджету за основними видами доходів, видатків та фінансування нанаступні три бюджетні періоди;
-  проект показників зведеногобюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села,селища, міста районного значення;
-  показники видатків, необхідніна наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті,за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;
-  перелік інвестиційних програмна наступний бюджетний період та на наступні три бюджетні періоди;
-  інформацію про хід виконаннявідповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;
-  пояснення головнихрозпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету;
-  інші матеріали, обсяг і формуяких визначає місцева державна адміністрація чи виконавчий орган відповідноїради.
Рішенням промісцевий бюджет визначаються:
-  загальна сума доходів івидатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподіломвидатків на поточні і капітальні;
-  граничний обсяг річногодефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і боргумісцевого самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду;
-  повноваження щодо наданнягарантій місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій з урахуваннямположень статті 17 Бюджетного кодексу України;
-  бюджетні призначення головнимрозпорядникам коштів за бюджетною класифікацією;
-  доходи бюджету за бюджетноюкласифікацією;
-  бюджетні призначенняміжбюджетних трансфертів;
-  додаткові положення, щорегламентують процес виконання бюджету [3].
Районний бюджет нанаступний бюджетний період затверджуються рішенням відповідної районної чиміської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікуваннязакону про Державний бюджет України.
Місцеві державні адміністрації,виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (вразі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконаннявідповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальнуорганізацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету,координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Місцевий бюджетвиконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансовогооргану [41]. До затвердження розпису керівникоммісцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповіднийперіод. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періодузабезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетнимпризначенням.
Місцевийфінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснюєпрогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.
Податки, збори(обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуютьсябезпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальномуоргані Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахункахорганів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходивизнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування нарахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державногоказначейства України [25].
Рішення провнесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою заподанням офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чинедовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Фактперевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається напідставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками трьохкварталів при перевищенні доходів загального фонду місцевого бюджету,врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15відсотків.
Фактнедоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставіофіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартальногозвіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованиху розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.
Після введення вдію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовимособам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення новихбюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями,без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.
Якщо до початкунового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет,місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають правоздійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені урішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячнівидатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішеннямвідповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період. До прийняттярішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальнівидатки забороняється [3].
Періодичність,структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетіввизначаються Державним казначейством України відповідно до вимог, встановленихдля подання звітності про виконання Державного бюджету України.
Територіальніоргани Державного казначейства України складають та подають відповідниммісцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів таінші фінансові звіти за правилами та формами, встановленими Державнимказначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України таРахунковою палатою. Зведені показники звітів про виконання бюджетів одночасноподаються територіальними органами Державного казначейства України фінансовиморганам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад.
Перевірка звітуздійснюється комісією з питань бюджету відповідної ради, після чого відповідніради затверджують звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цьогоприводу.1.3 Особливості та сутьпрограмно-цільового методу складання бюджету
Сучасний етапсоціально-економічного розвитку держави вимагає поглибленого розуміння ролібюджету в економічній системі держави, поліпшення прозорості та зрозумілостібюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг таефективності використання коштів бюджету. Для досягнення цих цілей в Україні з2002 року почалось впровадження програмно-цільового методу складання бюджету [49].
Програмно-цільовийметод складання бюджету було запропоновано у США в середині 1960-х років.Вперше його було застосовано в Міністерстві оборони міністром РобертомМакнамарою. Він запозичив цю систему в автомобілебудівній компанії «Форд»,яку сам раніше і очолював. Цей підхід настільки сподобався тогочасномуПрезиденту США Ліндону Джонсону, що він наказав усім іншим міністерствамфедерального уряду перейняти його.
Відтоді практикапрограмно-цільового методу складання бюджету поширилася на цілу низку іншихкраїн. Канада й більшість країн Європейського союзу активно практикують програмно-цільовийметод складання бюджету. Сьогодні більшість країн ЄС надають допомогу іншимкраїнам саме у формі програм, після здійснення яких ЄС прагне бачити досягненняконкретних результатів. В Сполучених Штатах програмно-цільовий метод складаннябюджету застосовується більшістю урядів штатів і муніципальних урядів.
Дедалі більшедослідників схиляється до думки, що найпрогресивнішими в плані застосуванняпрограмно-цільового методу складання бюджету є Австралія та Нова Зеландія. Зрегулярних бюджетних звітів, що видаються цими двома країнами, видно, що вонидосягли вражаючого рівня відкритості й прозорості діяльності урядових структурта результатів, які при цьому досягаються. Саме їх досвід застосуванняпрограмно-цільового методу складання бюджету, в основі якого лежить абсолютнонова для України бюджетна філософія, часто ставлять за приклад для наслідуваннярештою країн світу.
Програмно-цільовийметод у бюджетному процесі передбачає складання і виконання бюджету в розрізібюджетних програм.
Програма – це комплекс взаємопов’язаних бюджетних заходів, які потрібноздійснити або які вважаються за необхідні для досягнення спільного бюджетногорезультату чи одержання бажаного наслідку [49]. Кожна програмавизначається своєю особливою бюджетною метою. Всі заходи, передбаченіпрограмою, мають підлягати класифікації в одній загальній функціональнійкласифікації.
Програмно-цільовий метод складання бюджету – це практика групуваннярізних видів бюджетних видатків в окремі програми таким чином, щоб кожна статтявидатків була закріплена за певним видом програми. Кожна програма – цефіскальне зобов’язання одного головного розпорядника коштів, ефективністьроботи якого оцінюється з погляду успішності досягання мети програми.
Запровадженняпрограмно-цільового методу складання бюджету є істотною зміною в бюджетнійідеології. Бюджетний процес можна уявити як виробничу функцію, яка встановлюєзв'язок між бюджетними результатами та ресурсами державного сектора, щовикористовуються для досягнення цих результатів. У цьому контексті формуваннябюджету полягає в тому, щоб виходити з обсягу наявних ресурсів, щовикористовуються для досягнення певних результатів у державному секторі. Притрадиційній практиці формування бюджетів увага часто зосереджується саме наресурсній частині виробничої функції державного сектора, і часто мало увагиприділяється одержуваним результатам. З іншого боку, програмно-цільовий методформування бюджету застосовує зовсім інший підхід до формування бюджету,особливістю якого є те, що процес починається із зосередження уваги спершу нарезультатах, яких необхідно досягти в державному секторі, а вже потім ставитьсяпитання про те, які ресурси слід використати для досягнення цих результатів.Результати в цій системі – це те, чого уряд має намірдосягти, або цілі, яких він досягає, здійснюючи певні заходи в державномусекторі [40].
Завдяки тому, щопрограмно-цільовий метод складання бюджету зосереджує увагу на результатах тадосягненнях діяльності уряду та його структур, він дозволяє посилити дієвістьта ефективність державного сектора. В аналітичному плані він запроваджує вбюджетний процес важливі елементи аналізу зіставлення витрат і досягнутихрезультатів. Цей аналіз є інструментом оцінки програм, який забезпечуєсхвалення та здійснення у бюджетній сфері тих програм, результати відреалізації яких (що можуть бути визначені кількісно) перевищуватимуть витратина них. Однак оскільки часто результати, яких досягають, витрачаючи державнікошти, є нематеріальними за своєю природою, в багатьох випадках застосовуватианаліз витрат і результатів непросто. За умови, коли результат важко оцінитикількісно, нерідко застосовується дещо менш потужний критерій ефективності, асаме критерій ефективності витрат. Аналіз ефективності витрат спонукаєрозробників бюджетної політики шукати такий метод досягнення тієї чи іншоїцілі, який пов'язаний із якнайменшими витратами.
Завдяки тому, щопрограмно-цільовий метод складання бюджету формує систему звітування та оцінкироботи, він забезпечує вищий рівень прозорості ухвалення рішень у державномусекторі. При застосуванні програмно-цільового методу як суспільство в цілому,так і законодавча гілка влади можуть отримати значно чіткішу картину того, щоробить головний розпорядник бюджетних коштів і для чого він взагалі існує, чоговін намагається досягнути, яким чином він намагається це здійснювати і, вкінцевому результаті, наскільки успішно він це здійснює. Ця чітка картина, усвою чергу, сприяє створенню такого клімату для розробки політики, в якому стаєможливим приймати більш раціональні фінансові рішення стосовно рівня та складувидатків бюджету.
Із запровадженнямпрограмно-цільового методу складання бюджетів помітно змінюється характеробговорення державної політики. Акцент переноситься з потреби в коштах дляутримання бюджетних установ на те, які результати будуть від використаннябюджетних коштів, тобто забезпечується ефективність їх використання. Розробникиполітики зосереджують свою увагу на тому, що одержує суспільство за ті кошти,які воно витрачає. Замість того, щоб ставити питання, чи правильно витрачаютьсякошти при виконанні бюджетного плану, спочатку піднімаються питання про те,наскільки добре витрачаються кошти при досягненні цілей державної політики [49].
Таким чином,запровадження програмно-цільового методу до складання та виконання бюджету маєтакі переваги:
а) забезпеченняпрозорості бюджетного процесу, що чітко визначає цілі і завдання, на досягненняяких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатамивиконання бюджетних програм;
б) забезпеченняза результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності учасниківбюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, атакож проведення аналізу причин неефективного виконання бюджетних програм;
в) упорядкуванняорганізації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формуванняі виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності зареалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядникомбюджетних коштів відповідальними виконавцями бюджетних програм;
г) посиленнявідповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за дотриманнявідповідності бюджетних програм законодавче визначеній меті його діяльності, атакож за фінансове забезпечення бюджетних програм і результати їх виконання;
д) підвищенняякості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використаннябюджетних коштів.
Із впровадженнямнової програмної класифікації видатків бюджету, за якою складається тазатверджується бюджет, і яка також буде використовуватися для аналізу та дляприйняття відповідних бюджетних рішень, виникає питання про роль функціональноїкласифікації, а також економічної класифікації, яка служила основою для аналізута контролю.
Розглянемопослідовно кожну із бюджетних класифікацій та спробуємо з'ясувати, для чоговони існують і як їх слід використовувати.
Відповідно доБюджетного кодексу бюджетна класифікація має такі складові частини:
а) класифікаціядоходів бюджету;
б) класифікаціявидатків бюджету;
в) класифікаціяфінансування бюджету;
г) класифікаціяборгу.
Зупинимосядокладніше на класифікаціях видатків бюджету, оскільки їх використання ізастосування зазнає найбільших змін із впровадженням програмно-цільовогометоду. Видатки бюджету класифікуються за:
-  бюджетними програмами(програмна класифікація видатків);
-  функціями, з виконанням якихпов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);
-  економічною характеристикоюоперацій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікаціявидатків);
-  ознакою головного розпорядникабюджетних коштів (відомча класифікація).
Програмнакласифікація – це розподіл видатків бюджету за програмами [49]. Саме такий формат розподілувидатків головних розпорядників коштів необхідно використовувати для подання нарозгляд Верховної Ради. Саме цей формат служить для представлення того, якадіяльність фінансується, та які завдання та цілі ставляться при цьому. Саме втакому форматі необхідно проводити ретельний аналіз використання коштів,застосовуючи його висновки як основу для прийняття рішень щодо фінансування.
Відповідно довимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України програмнакласифікація видатків державного бюджету щорічно визначається у Законі«Про Державний бюджет України».
Програмнакласифікація використовується для:
а) представленняпроекту бюджету на розгляд Верховної Ради;
б) представленнятого, яка діяльність фінансується, та які завдання та цілі при цьомуставляться;
в) проведенняаналізу використання коштів та досягнутих результатів.
Одночасно зрозробкою програмної класифікації видатків державного бюджету виникланеобхідність переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету дляприведення її у відповідність до міжнародних стандартів (нових стандартівстатистики державних фінансів МВФ).
Функціональнакласифікація – це групування видатків бюджету за функціями, які виконує державапри здійсненні цих видатків, наприклад, освіта, охорона здоров'я, оборона.
Хоча введена угрудні 1997 року бюджетна класифікація України у значній мірі була наближена доміжнародних стандартів, проте за багатьма параметрами вона вже на той час їм невідповідала. Зокрема, діюча функціональна класифікація до 2002 року складаласяз 25 розділів (новими міжнародними стандартами передбачено 10 розділів), середяких окремі розділи взагалі не визначали загальні функції держави (наприклад,КФКВ 240000 «Цільові фонди», КФКВ 250000 «Видатки, не віднесенідо інших категорій»). Підрозділи функціональної класифікації вміщувалиелементи відомчої класифікації (наприклад, КФКВ 020002 «Верховний Суд України»,КФКВ 061001 «Управління державної охорони України»), економічноїкласифікації (наприклад, КФКВ 150101 «Капітальні вкладення») таінколи безпосередньо назви програм (приклади наведено вище). А враховуючи, щоназви кодів функціональної класифікації використовуються для затвердженнябюджетних призначень у Законі «Про Державний бюджет України», воничасто змінювалися, у тому числі за поданням Верховної Ради України, і зрештоювсе менше узгоджувалися з вимогами міжнародних стандартів і не відповідали призначеннюфункціональної класифікації.
Прийнята новафункціональна класифікація була створена на основі загальноприйнятоїміжнародної класифікації, розробленої статистичним відділом ОрганізаціїОб'єднаних Націй. Вона складається із розділів, в яких визначаються видаткибюджету на здійснення загальних функцій, та підрозділів і груп, в якихконкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів. Наприклад, розділ –«Економічна діяльність», підрозділ – «Транспорт,» група –«Автомобільний транспорт.» Ця класифікація складається із десятизагальних розділів:
-  загальнодержавні функції;
-  оборона;
-  громадський порядок, безпеката судова влада;
-  економічна діяльність;
-  охорона навколишньогосередовища;
-  житлово-комунальнегосподарство;
-  охорона здоров'я;
-  духовний та фізичнийрозвиток;
-  освіта;
-  соціальний захист тасоціальне забезпечення.
Україна є однієюіз перших країн, яка запровадила нову функціональну класифікацію видатків [40]. Оскільки ця класифікаціявідповідає міжнародним стандартам, вона дозволяє робити порівняння державнихвидатків між різними країнами. Після впровадження програмно-цільового методу доформування бюджету функціональна класифікація видатків бюджету будезастосовуватися виключно в аналітичних та статистичних документах (складанняпоказників зведеного бюджету, макроекономічний аналіз тощо). Аналіз видатків,який проводиться на основі функцій, може служити основою для формуваннямгалузевої політики на рівні держави. Таким чином, залишивши роль головноїкласифікації бюджетних видатків, у форматі якої затверджувався бюджет до 2002року, функціональна класифікація буде використовуватися для:
а) здійсненняміжнародних порівнянь видатків за функціями;
б) формуванняпоказників зведеного бюджету;
в) макроекономічногоаналізу;
г) формуваннядержавної політики у різних галузях економіки.
Економічнакласифікація – це групування видатків за економічною характеристикою операцій,при проведенні яких здійснюються ці видатки, наприклад, зарплата, нарахуванняна заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, утриманнябюджетних установ. Як відомо, економічна класифікація поділяється на такіголовні категорії: поточні видатки, капітальні видатки та кредитування звирахуванням погашення. При підході до формування бюджету за функціональноїкласифікацією, який існував до 2002 року, саме економічна класифікація булаголовним предметом аналізу. При впровадженні програмно-цільового методу акцентаналізу повинен зміститися на програмні категорії (цілі, завдання та показникирезультативності). Наприклад, якщо дотепер робився акцент на тому, що певнабюджетна установа має визначену кількість працівників, яких необхіднозабезпечити зарплатою, то при програмному підході до формування бюджету наголосповинен ставитися на тому, як найефективніше використати обмежені ресурси длядосягнення поставлених програмою цілей та завдань, тобто, мабуть, требапоставити питання: «А чи необхідна нам ця кількість працівників? Чи є меншзатратний спосіб досягнення цілі?»
Разом з тимекономічна класифікація є основою для ведення бухгалтерського обліку тазвітності бюджетної установи. Також економічна класифікація є потужнимінструментом контролю за використанням коштів, оскільки саме на її основіскладається розпис видатків, який не дозволяє бюджетним установам спрямовувативсі кошти на зарплати або перевищувати обсяг капітальних видатків, або вимагає,щоб відповідні кошти спрямовувалися на оплату енергоносіїв, тобто контролює,щоб не накопичувалася заборгованість по енергоносіям. Таким чином, можемовиділити дві головні функції, які виконує економічна класифікація:
а) основаведення бухгалтерського обліку та звітності;
б) інструментадміністративного контролю за використанням коштів.
Відомчакласифікація – це групування головних розпорядників бюджетних коштів [3]. На її основі Державне казначействота місцеві органи влади ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Цякласифікація теж відіграє важливу роль при програмному підході до формуваннябюджету. Саме вона встановлює структуру головних розпорядників, на основі якоївизначаються підрозділи, відповідальні за виконання програм. Як уже говорилося,існування одного відповідального виконавця програми є ключовою вимогоюзастосування програмно-цільового методу до формування бюджету. В той же часодин організаційний підрозділ головного розпорядника може відповідати заздійснення кількох програм, що дозволяє здійснювати групування спорідненихпрограм. Таким чином, відомча класифікація виконує такі головні функції:
а) забезпечуєведення реєстру усіх розпорядників бюджетних коштів;
б) дозволяєгрупувати споріднені програми в межах одного розпорядника коштів;
в) дозволяєчітко розподілити відповідальність за виконання програм.
Отже, ізвпровадженням програмно-цільового методу формування бюджету класифікаціявидатків набуває нового змісту, і розуміння її призначення є суттєвим дляцілісного сприйняття цього методу.
Важливимиелементами складання бюджету є стратегічне та середньострокове планування.
Стратегічнепланування – це процес встановлення стратегічних цілей та завдань, визначеннястратегічних напрямків діяльності, спрямованих на раціональне використаннялюдських та фінансових ресурсів головних розпорядників бюджетних коштів [40].
Стратегії – цеметоди досягнення цілей та завдань. Стратегія, сформульована на основі цілей тазавдань, – це засіб для перетворення витрат на результати з оптимальнимвикористанням ресурсів, це план, який показує використання бюджетних та іншихресурсів.
Стратегічний план– це план, який визначає місію головного розпорядника бюджетних коштів (тобтоголовну мету його діяльності), цілі, завдання, курс дій та очікувані результатиу довгостроковій перспективі, зазвичай на період від 3-5 і до 10 років увідповідності до встановлених пріоритетів уряду, які відображаються упрограмних документах, наприклад, у програмі діяльності уряду.
Стратегічні планиголовних розпорядників повинні висвітлювати ключові моменти, на яких їмнеобхідно зосередитися для впровадження пріоритетів державної політики, ташляхи їх досягнення. Це суттєвий інструмент, що дозволяє головним розпорядникамбюджетних коштів досягти поставлених завдань, вирішити проблеми фінансовогоуправління та надання державних послуг і впевнитись, що послуги надаютьсянайбільш ефективним шляхом. Стратегічний план забезпечує можливість розвитку тавдосконалення організаційної структури розпорядника бюджетних коштів, та йогодіяльності в цілому.
Стратегічні планиповинні:
-  вказувати на основні завданняміністерства, які зазначені у відповідних нормативних документах;
-  покривати період принаймнівід трьох років і бути сумісними із середньостроковою оцінкою видатків бюджету;
-  описувати основні і допоміжнівиди діяльності, що необхідні для виконання цих завдань (при цьому слід уникатидублювання функцій);
-  вказувати на внутрішніфункції головного розпорядника, а також на ті функції, що розпорядник виконуєза контрактом;
-  описувати загальні таконкретні цілі, яких необхідно досягти у середньостроковій перспективі;
-  відображати перелік програм,що виконуються для досягнення загальних та окремих цілей;
-  включати вимірювані завданняі результати від здійснення бюджетних програм;
-  включати пропозиції щодозбільшення (або зменшення) постійних та змінних капітальних активів,запланованих інвестицій і відновлення та утримання матеріальних активів, атакож плани щодо управління фінансовими активами та зобов'язаннями;
-  відповідати вимогам,визначеним відповідними нормативними документами.
Якіснийстратегічний план для окремого головного розпорядника має бути:
-  комплексним та всеохоплюючим,тобто повинен охоплювати всі аспекти діяльності міністерства або відомства тавраховувати всі їх можливості;
-  довгостроковим, тобтоздійснюватись протягом декількох років для того, щоб визначити головний напрямрозвитку розпорядника бюджетних коштів;
-  цілеспрямованим, тобто таким,що робить цілі головного розпорядника зрозумілими;
-  аналітичним, тобто таким, щоподає дані та приводить необхідне тлумачення інформації;
-  обґрунтованим, тобто наводитьфакти та обґрунтування пропозицій;
-  орієнтованим на конкретнідії, тобто спрямованим на виконання конкретних завдань у конкретний термін;
-  лаконічним, тобто достатньокоротким для того, щоб керівники високого рівня могли швидко з нимознайомитися, але в той же час містити достатньо інформації, щоб бутизрозумілим.
Стратегічний планне містить інформації щодо оцінки діяльності. Однак всі стратегічні планиповинні містити стратегічні орієнтири, що виражаються у вимірних показниках,тобто стратегічні цілі та завдання, що дозволять у майбутньому оцінюватидосягнуті результати.
При впровадженністратегічного плану керівник розпорядника бюджетних коштів повинен сприятиефективному, економічному та продуктивному використанню ресурсів для того, щобпокращити виконання відомством своїх функцій; використовувати з цією метою такіметоди організації праці, як перерозподіл, спрощення, координація роботи,позбавлення розпорядника коштів зайвих функцій [25].
Стратегічні планивідомств знаходять своє відображення у плануванні (прогнозуванні) видатків усередньостроковій перспективі. Як свідчить зарубіжний досвід, середньостроковіпрогнози видатків складаються на основі пріоритетів уряду, прогнозів надходженьдо бюджету, а також виходячи із індивідуальних стратегічних планів головнихрозпорядників. Цей процес називають середньостроковим плануванням.
Зміцнення системидержавних фінансів є необхідною умовою створення сталого ринкового середовищата досягнення економічного зростання у довготривалому періоді. Тому перехід досередньострокового бюджетного планування дозволить учасникам цього процесуузгодити політику розвитку в сфері державних фінансів безпосередньо, як врамках підготовки бюджету на відповідний рік, так і на наступні три роки,перейшовши до формування довготермінової бюджетної політики.
Розпорядникибюджетних коштів, бюджетні установи і організації та громадськість повинні бутипоінформовані про бюджетну стратегію уряду та добре знати, на які напрями тазаради досягнення яких цілей уряд планує у майбутньому витрачати коштиплатників податків. Знаючи державні пріоритети та завдання і володіючи інформацієющодо планових обсягів видатків не тільки на наступний рік, а ще на три рокивперед, галузеві міністерства, зможуть краще планувати свій розвиток. Потрібновстановлювати довго- та середньострокові цілі, завдання, а також визначатиобсяг видатків на перспективу, щоб кожний розпорядник бюджетних коштів мавчіткий план своєї діяльності на декілька років.
Середньостроковебюджетне планування – це визначення головними розпорядниками бюджетних коштівна підставі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, плану своєїдіяльності на середньостроковий період та обсягу необхідних коштів длядосягнення цілей у середньостроковій перспективі. Обов'язковою вимогоюсередньострокового планування бюджету є відбір відповідних напрямів діяльностіі завдань, виходячи з фінансових можливостей.
Основною метоюзапровадження середньострокового планування бюджету є підвищення дисциплінидержавних видатків, а також забезпечення процесу аналізу використання коштів,що буде стимулювати прийняття більш ефективних рішень щодо використаннябюджетних коштів на всіх рівнях та планування головними розпорядниками коштівсвоєї діяльності.
Середньостроковебюджетне планування є необхідним елементом впровадження програмно-цільовогометоду у бюджетному процесі. Перехід до середньострокового бюджетногопланування дасть учасникам бюджетного процесу можливість узгодити своїстратегічні плани діяльності з наявними бюджетними коштами як у рамкахпідготовки проекту бюджету на відповідний рік, так і на наступні періоди, щосприятиме переходу до формування довгострокової бюджетної політики.
Цілісередньострокового планування:
-  поліпшення макроекономічногобалансу шляхом розроблення узгоджених та реалістичних прогнозів доходів добюджету;
-  визначення загальних цілейбюджетної політики та забезпечення відкритості у їх досягненні впродовжбагатьох років;
-  визначення і дотриманнячітких пріоритетів у сфері державних видатків;
-  забезпечення можливостіініціювання змін у бюджетній політиці та механізмів контролю за їх реалізацією;
-  удосконалення розподілубюджетних коштів, спрямованих на досягнення стратегічних пріоритетів, як зафункціями, так і між відповідними функціями;
-  підвищення відповідальностіголовних розпорядників бюджетних коштів за ефективне та раціональневикористання бюджетних коштів;
-  посилення загальногобюджетного контролю.
Характерні рисисистеми середньострокового планування:
Прогнозні оцінкирозробляються у два етапи:
-  прогнозування, під час якогоскладаються технічні оцінки поточних витрат, виходячи з існуючих умов;
-  програмування, на якомувизначається та аналізується вартість кількох можливих змін політичного курсу.
Зосередженняуваги на змінах та пріоритетах політики Уряду.
Прогнозний бюджетне відображає збільшення тих видатків у наступні роки, які потрібні длявиконання нових бюджетних програм (хоча у ньому може закладатися певний резервдля покриття таких витрат).
Прогнозний бюджетдеталізовано до такої ж міри, що і бюджет поточного року, але для заохоченнявикористання коштів з найвищою ефективністю щодо питання перерозподілу коштівміж програмами, головним розпорядникам надається в межах їхньої компетенціїпевна свобода дій.
Оцінки витрат єреалістичними.
Середньостроковіпрогнози повинні відображати:
а) поточнийстан видатків;
б) додатковівидатки, необхідні для забезпечення однакового рівня та якості послуг умайбутньому (наприклад, для збереження відношення кількості учнів на одного вчителяу навчальних закладах);
в) додатковівитрати або економію коштів, якщо передбачається змінити рівень або вид послуг.
У зв'язку з тим,що середньострокове планування охоплює три наступні за бюджетним роки, воно даєможливість:
а) посилитизагальний бюджетний контроль;
б) встановитибільш чіткі пріоритети у сфері державних видатків;
в) розробитибільш стабільну бюджетну політику;
г) підвищитивідповідальність головних розпорядників щодо розподілу та використаннябюджетних коштів;
д) передбачатипоточні видатки, які виникнуть у зв'язку із завершенням проектів бюджетнихкапіталовкладень (наприклад, оцінити, які будуть поточні видатки на утриманнянової дороги після завершення її будівництва).
З метою розробкинових підходів до формування багаторічної бюджетної стратегії необхідновизначитися з переліком проблемних питань, які існують в галузях, з оцінкоювартості витрат на їх вирішення, та часом, протягом якого ця проблема може бутивирішена. Необхідно також визначити, які з проблем є найбільш нагальними,потребують першочергового вирішення та можуть бути вирішені в більш короткітерміни за менші кошти.
Передумовоюефективного середньострокового планування є запровадження суворих бюджетнихобмежень через встановлення граничних розмірів видатків для всіх головнихрозпорядників бюджетних коштів [41]. Основу розподілу граничних розмірів повинні складати попередніпрогнози вартості існуючих бюджетних програм з урахуванням прийнятих урядомполітичних рішень. Перевагою існування середньострокових граничних обсягів єте, що головні розпорядники коштів будуть показувати не бажаний ними обсягвидатків, який не підтверджений наявними ресурсами, а більш реальну картинувидатків у середньостроковій перспективі. Саме існування таких обмежень, щовиходять із прогнозованих ресурсів та середньострокової політики уряду, змуситьголовних розпорядників коштів виділити найбільш пріоритетний напрям своєїдіяльності. Разом з тим слід зазначити, що граничні обсяги на середньостроковуперспективу є умовними, оскільки вони будуть коригуватися щороку, виходячи іззміни економічної ситуації, зміни політики уряду, а також залежатимуть відпріоритетів і структурних змін у видатках головних розпорядників та якостіобґрунтування ними оцінок своїх прогнозних видатків.
Загалом, длязабезпечення передбачуваності багаторічні оцінки слід розподіляти по функціях,розпорядниках бюджетних коштів та поміж програмами. Сильною стороною орієнтовнихобсягів видатків головних розпорядників є те, що вони заохочують установи докоригування видатків бюджетної програми з огляду на граничні обсяги видатківпротягом середньострокового періоду.
Процес підготовкисередньострокового бюджету повинен поєднувати три підходи:
Підхід зверху –вниз, який складається з таких етапів:
-  визначення попередніхграничних обсягів видатків для головних розпорядників у відповідності ізпріоритетами, визначеними урядом на основі прогнозу ресурсів;
-  доведення до головнихрозпорядників коштів граничних обсягів видатків та інструктивних матеріалівщодо заповнення бюджетних запитів на відповідний рік.
Підхід знизу –вверх, який передбачає формування бюджетних запитів головними розпорядникамикоштів в рамках визначених для них граничних обсягів видатків. На цьому етапіголовний розпорядник із залученням розпорядників нижчого рівня (відповідальних виконавців)та отримувачів коштів державного бюджету повинен визначити свої пріоритети, і тимсамим здійснити найефективніший розподіл бюджетних коштів.
Механізмузгодження, який передбачає взаємодію між Кабінетом Міністрів України, Міністерствомфінансів та головними розпорядниками.
Загальноприйнятоюпрактикою є підготовка проекту бюджету зверху – вниз, з переходом на подальшихстадіях бюджетного процесу до застосування другого та третього підходів.
Прогноз видатків,розроблений на основі даних попереднього року, є відправним пунктом процесускладання бюджету на наступний рік. Але в той же час, як вже згадувалосяраніше, Міністерство фінансів разом з іншими головними розпорядниками можекоригувати середньорічний прогноз, складений попереднього року, беручи до увагиочікувані зміни у структурі видатків, виконання бюджету та аналіз видатків.Необхідно також провести попередню оцінку можливої економії коштів, якої можнадосягти протягом запланованого періоду за рахунок існуючих програм.
Потрібно такожвідзначити, що граничні обсяги можуть бути перевизначені на наступний рік длятого, щоб відобразити макроекономічні зміни та пріоритетні напрямки політики.
Робота щодозапровадження середньострокового прогнозування видатків бюджету була розпочатав 2001 році. При підготовці бюджетних запитів на 2002 рік були застосованіелементи середньострокового бюджетного планування.
При визначеннівидатків на бюджетну програму на плановий рік кожен головний розпорядникповинен був оцінити необхідні і можливі бюджетні ресурси для її продовження унаступних за плановим роках, очікуваний результат і вплив від впровадженнябюджетної програми у плановому році на обсяг відповідних видатків у наступніперіоди. При цьому видатки на наступні роки повинні були розраховуватися,виходячи з існуючих умов та наявних ресурсів з урахуванням можливих структурнихзмін в діяльності головного розпорядника.
Проте деякіголовні розпорядники сприйняли запропоноване нововведення щодо прогнозуваннявидатків на середньострокову перспективу як можливість завчасно показати своюпотребу у бюджетних коштах на виконання програм. Таким чином, вони не врахувалинеобхідності визначення та забезпечення пріоритетів серед своїх бюджетнихпрограм.
З урахуваннямдосвіду минулих років пропонується наступний план дій впродовж бюджетногоперіоду щодо реалізації поставленої мети:
-  підготовка разом зМінекономіки, Національним банком, іншими центральними органами державної владипрогнозу макропоказників економічного і соціального розвитку України навідповідний бюджетний рік, а також на наступні три роки;
-  внесення головнимирозпорядниками пропозицій стосовно очікуваних структурних змін проти поточногороку у прогнозних обсягах видатків на наступний рік та пропозицій щодо змін допрограмної класифікації видатків державного бюджету;
-  розробка граничних обсягіввидатків загального фонду на наступний рік в розрізі головних розпорядників наоснові одержаних макроекономічних показників, розрахованого прогнозного обсягубюджетних ресурсів на наступний рік та наступні три роки; доведення їх довідповідних головних розпорядників разом з прогнозним обсягом видатків на трироки, що слідують за плановим;
-  заповнення головнимирозпорядниками бюджетних запитів в межах доведених граничних обсягів видатківна наступний бюджетний рік та прогнозних обсягів видатків на три наступні роки;
-  подання прогнозних обсягіввидатків державного бюджету на три наступні після бюджетного роки у перелікуматеріалів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України та ВерховнійРаді України разом з проектом Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.1.4 Нормативно-правова база
В основі правовоїсистеми України знаходиться Конституція, в ній визначені основні положеннядіяльності всієї держави і бюджетних відносин зокрема.
КонституціяУкраїни охоплює та закріплює основи суспільного та державного устрою, визначаєнапрямки розвитку суспільства та держави, основи організації та діяльностідержавних органів місцевого самоврядування, встановлює конкретні гарантії правта свобод людини. Конституція прийнята 28 червня 1996 року і являється ОсновнимЗаконом нашої держави [1].
Конституція Українивизначає характер держави, її атрибути, конституційно-правовий статус таосновні принципи організації та діяльності.
В статті 92Конституції України вказується, що Державний бюджет України і бюджетна системаУкраїни; система оподаткування, податки і збори; засади створення іфункціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;статус національної валюти, а також статус іноземних валют на територіїУкраїни; порядок утворення і погашення державного внутрішнього та зовнішньогоборгу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типивстановлюється виключно законами України.
Статтею 95визначається, що бюджетна система України будується на засадах справедливого інеупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами ітериторіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет Українивизначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір іцільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджетуУкраїни, тому регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету Українимають бути оприлюднені.
В першій частиністатті 96 визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічноВерховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливихобставин – на інший період.
Також в цій жестатті, частині другій затверджено порядок подачі проекту закону про Державнийбюджет України на наступний рік Кабінетом Міністрів України не пізніше 15вересня кожного року. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконанняДержавного бюджету України поточного року.
Згідно статті 97Конституції України Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає доВерховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України, який маєбути оприлюднений.
Бюджетний кодекс Україниприйнятий 21 червня 2001 року.
Сфера його дії та основні засадибюджетного процесу визначені у “Загальних положеннях” Кодексу. Кодексомврегульовуються правові відносини, що виникають у процесі підготовки,складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, підготовки та розглядузвітів про їх виконання.
Кодекс також регулює відносини,що виникають між учасниками бюджетного процесу під час контролю за дотриманнямбюджетного законодавства, та встановлює відповідальність за бюджетні правопорушення.
Бюджетний Кодексвстановлює конкретний перелік нормативно-правових актів, що регулюють бюджетнівідносини в Україні (рисунок 1.1)./> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Рисунок 1.1 –Склад бюджетного законодавства України
У статті 2наведено основні бюджетні терміни, поняття та їх визначення, які дозволяютьоднозначно сприймати і тлумачити бюджетний процес, а також формувати івиконувати бюджети на єдиних методологічних засадах та принципах.
Окремі поняттярозкриваються безпосередньо у статтях Бюджетного кодексу. Наприклад, поняттязахищених статей видатків розкрито у статті 55, міжбюджетних відносин – устатті 81, бюджетних правопорушень – у статті 116 тощо.
У загальнихположеннях Кодексу встановлена тривалість бюджетного періоду. Проблемазаконодавчої невизначеності у разі, якщо Верховна Рада України не приймає докінця року закон про державний бюджет на наступний рік, врегульована у статті3.
Бюджетне законодавствоУкраїни до свого оформлення у Бюджетному кодексі пройшло десятилітній шляхрозвитку. Закон “Про бюджетну систему України”, прийнятий у 1991 році, ізвнесеними до нього змінами був першим правовим актом у бюджетномузаконотворенні незалежної держави. Через свою недосконалість і невідповідністьбюджетної системи вимогам часу він суперечив ряду законодавчих актів, ухваленихз часом Верховною Радою України, і в першу чергу Конституції України та Закону“Про місцеве самоврядування в Україні”.
Неузгодженість таневідповідність законодавства постійно були предметом дискусій учасниківбюджетного процесу при формуванні, розгляді, затвердженні та виконанні законупро державний бюджет. Ці проблемні питання щорічно вимагали відповідногозаконодавчого врегулювання.
Кодексомвстановлюється верховенство бюджетного законодавства, тому усі нормативно-правовіакти мають застосовуватися в частині, що не суперечить йому та закону проДержавний бюджет України. Для практичної реалізації цієї норми Кодексом передбаченапроцедура відстеження Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету всіхзаконопроектів, що подаються суб’єктами права законодавчої ініціативи доВерховної Ради України, з метою визначення їх впливу на доходну чи видатковучастину бюджету у процесі формування та недопущення його розбалансування привиконанні.
У Бюджетномукодексі визначено відношення українського законодавства у цій сфері доміжнародного. Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення,ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, то такі положенняпотребують розгляду та прийняття окремих рішень по внесенню змін доукраїнського законодавства у разі ратифікації міжнародного договору України.Такі зміни набирають чинності на термін дії міжнародного договору.
Положення, якімають концептуальне і практичне значення для забезпечення ефективностібюджетного процесу викладені у главі 2 «Бюджетна система України та їїпринципи» Кодексу, яка включає 9 статей (з 5 по 13). Насамперед визначено,що структурно бюджетна система України складається з Державного бюджету Українита місцевих бюджетів: бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів сіл, селищ,міст та їх об’єднань, бюджетів районів у містах, районних, обласних бюджетів.Зазначені бюджети є окремими ланками бюджетної системи (рисунок 1.2).
Характерноюознакою та перевагою бюджетної системи, закріпленою Бюджетним кодексом, є те,що на відміну від попередньої системи трансфертні платежі з державного бюджетурозраховуються та надаються обласним бюджетам, бюджету Автономної РеспублікиКрим, бюджетам районів та міст обласного значення. З прийняттям Бюджетногокодексу районні бюджети, бюджети міст обласного значення та обласні бюджетинабули адекватного статусу у відносинах з Державним бюджетом України.
ПоказникиДержавного бюджету та місцевих бюджетів України у своїй сукупності виступаютьяк показники зведеного бюджету України. Показники зведеного бюджетувикористовуються органами законодавчої та виконавчої влади для прийняттяуправлінських рішень в процесі виконання бюджетів, а також для оприлюдненняінформації про використання публічних фінансів./> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Рисунок 1.2 – Структура бюджетної системи України
На основі переліченихнормативно-правових документів був затверджений бюджет Менського району на 2008рік.
Поряд звідповідними нормами Конституції джерелом бюджетного права є Закон України “Пробюджетну систему України” від 05.12.1990 року із наступними змінами та доповненнями.
СкладаєтьсяЗаконУкраїни «Про бюджетну систему України»із 5 розділівприсвячених загальним положенням про бюджетну систему, доходам бюджету,видаткам бюджетів, основам бюджетного процесу, загальним принципам складання,розгляду і затвердженню проектів бюджетів, а також виконанню бюджетів.
Закон України“Про Державний бюджет України на 2008 рік”прийнятий 28.12.2007 року №107-VI , регламентує доходи і видатки Державного бюджету у відповідномуроці.
В статті 1першого розділу встановлено доходи Державного бюджету України на 2008 рік усумі 215359392,3 тис.грн., у тому числі доходизагального фонду Державного бюджету України – у сумі 168965709,3 тис.грн. та доходи спеціального фондуДержавного бюджету України – у сумі 46393683 тис.грн.
Також затвердженовидатки Державного бюджету України на 2008 рік у сумі 232372003,8 тис.грн., у тому числі видатки загальногофонду Державного бюджету України – у сумі 186738567,2 тис.грн. та видатки спеціального фонду Державногобюджету України – у сумі 45633436,6 тис.грн.
Установленограничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2008 рік у сумі18822212,1 тис.грн., у тому числі граничний розмір дефіциту загального фондуДержавного бюджету України – у сумі 17922651,9 тис.грн. та граничний розмірдефіциту спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 899560,2 тис.грн.
ЧастиноюІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” затверджено доходиДержавного бюджету. Доходи, визначені для забезпечення фінансовими ресурсамизагальних видатків і за рахунок яких здійснюються видатки Державного бюджету непризначені на конкретну мету складають загальний фонд, доходи Державногобюджету призначені на конкретну мету і видатки, які провадяться за рахунок цихдоходів входять до спеціального фонду.
В статті 2вказані податки, що зараховуються до загального фонду Державного бюджету в 2008році. А саме:
-  податок на додану вартість(крім податкової заборгованості минулих років з податку на додану вартістьжитлово-комунальних підприємств, підприємств Національної акціонерної компанії«Нафтогаз України» і паливно-енергетичного комплексу та розстроченихподаткових зобов'язань Національної акціонерної компанії «НафтогазУкраїни» з податку на додану вартість, термін сплати яких наступає у 2008році, які є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету завідповідними напрямами, визначеними у цьому Законі);
-  податок на прибутокпідприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності,податкової заборгованості минулих років з податку на прибутокжитлово-комунальних підприємств, підприємств Національної акціонерної компанії«Нафтогаз України» і паливно-енергетичного комплексу та розстроченихподаткових зобов'язань Національної акціонерної компанії «НафтогазУкраїни» з податку на прибуток підприємств, термін сплати яких наступає у2008 році, які є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету завідповідними напрямами, визначеними у цьому Законі);
-  збір за спеціальневикористання лісових ресурсів державного значення;
-  платежі за користуваннянадрами загальнодержавного значення (крім розстрочених податкових зобов'язаньНаціональної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з платежів закористування надрами загальнодержавного значення, термін сплати яких наступає у2008 році, які є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету завідповідними напрямами, визначеними у цьому Законі);
-  акцизний збір із вироблених вУкраїні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, щосплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим,акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів);
-  плата за ліцензії на певнівиди господарської діяльності (крім плати за ліцензії, що видаються Радоюміністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад імісцевими органами виконавчої влади, та плати за ліцензії на право роздрібноїторгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами);
-  ввізне мито (крім ввізногомита на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них);
-  рентна плата за нафту,природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні (крім розстроченихподаткових зобов'язань Національної акціонерної компанії «НафтогазУкраїни» з рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваютьсяв Україні, термін сплати яких наступає у 2008 році, які є джерелом формуванняспеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними уцьому Законі);
-  надходження від санкцій(штрафів, пені тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадовихосіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади (крімадміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних радта утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями, штрафнихсанкцій за порушення законодавства про патентування; штрафних санкцій запорушення законодавства з питань забезпечення ефективного використанняенергетичних ресурсів), а також за рішеннями судів, прийнятими за зверненнямиуповноважених підрозділів органів виконавчої влади; штрафних санкцій внаслідокневиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктамигосподарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштівдержавного бюджету;
-  80 % коштів, отриманихпідприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок коштівДержавного бюджету України, за здані у вигляді брухту і відходів золото,платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманихцими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту івідходів срібло;
-  інші доходи, що підлягаютьзарахуванню до Державного бюджету України згідно із статтею 2 ЗУ “Про Державнийбюджет України на 2008 рік” та статтею 29 Бюджетного кодексу України.
До доходівспеціального фонду державного бюджету відносяться надходження, перелічені устатті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, що маютьцільове призначення, в тому числі власні надходження установ і організацій, якіутримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також субвенції, одержаніз бюджетів інших рівнів.
Додоходів загального фонду місцевих бюджетів належать податки і збори, переліченів статті 38 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік”, а саме:
-  податок з доходів фізичнихосіб;
-  єдиний податок і фіксованийподаток (крім частини цих податків, що зараховується до Пенсійного фондуУкраїни, та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування) та у повномуобсязі фіксований сільськогосподарський податок;
-  акцизний збір із вироблених вУкраїні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів ітранспортних засобів), що сплачується платниками, які зареєстровані вАвтономній Республіці Крим, – до доходів бюджету Автономної Республіки Крим, утому числі тих, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;
-  плата за ліцензії на правороздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами – до доходівбюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та міських бюджетів містКиєва і Севастополя;
-  дотації та субвенції зДержавного бюджету України;
-  плата за надані в орендуводні об'єкти місцевого значення;
-  штрафні санкції внаслідокневиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод із суб'єктамигосподарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевихбюджетів; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування;
-  доходи, що підлягаютьзарахуванню до загального фонду місцевих бюджетів згідно із статтями 64, 66, 69Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 37 — 38, ст. 189; 2004 р., N 5, ст. 34, N 17 — 18, ст. 250, N 43 — 44, ст. 493; 2005р., N 7 — 8, ст. 162, NN 17 — 19, ст. 267);
-  кошти, що надійдуть віднадання учасниками торгів забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягаютьповерненню учасникам торгів у випадках, передбачених Законом України «Прозакупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (Відомості ВерховноїРади України, 2000 р., N 20, ст. 148), в частині здійснення закупівель зарахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів;
-  кошти, що надійдуть відучасника — переможця процедури закупівлі, під час укладання договору прозакупівлю, забезпечення його виконання, які не підлягають поверненнюучаснику-переможцю, відповідно до умов договору, в частині здійсненнязакупівель за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та місцевихбюджетів;
-  80 % коштів, отриманихпідприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок коштівмісцевих бюджетів, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, металиплатинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманих цимипідприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту івідходів срібло.
Джерелаформування спеціального фонду місцевих бюджетів визначені в статті 52 ЗУ “ПроДержавний бюджет України на 2008 рік” і до них належать:
-  надходження до бюджетурозвитку місцевих бюджетів, які включають:
1) кошти відвідчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, щоперебуває у комунальній власності;
2) 90 %коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, щоперебувають у державній власності до розмежування земель державної ікомунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарськогопризначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти,які підлягають приватизації, 10 % від продажу яких зараховується до відповіднихбюджетів місцевого самоврядування, а також земельних ділянок, які знаходятьсяна території Автономної Республіки Крим, кошти від продажу яких зараховуються урозмірі 35 % – до бюджету Автономної Республіки Крим та 55 % – до бюджетівмісцевого самоврядування Автономної Республіки Крим); 100 % коштів від продажуземельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають укомунальній власності (після розмежування земель державної та комунальноївласності);
3) надходженнядивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є увласності відповідної територіальної громади;
4) кошти відповернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинностіБюджетним кодексом України, та відсотки, сплачені за користування ними;
5) кошти,які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;
6) запозичення,здійснені у порядку, визначеному законодавством;
7) субвенціїз інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів;
-  податок з власниківтранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується урозмірі 30 % до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 70 % –до бюджету міста Сімферополя і бюджетів міст – обласних центрів у разіреєстрації транспортних засобів на території цих міст; 50 % – до бюджетуАвтономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 50 % – до міських, селищних ісільських бюджетів у разі реєстрації транспортних засобів на відповіднійтериторії;
-  плата за придбання торговихпатентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправнимипунктами);
-  власні надходження бюджетнихустанов, які утримуються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів;
-  35 % збору за забрудненнянавколишнього природного середовища, в тому числі: до бюджетів місцевогосамоврядування (сільських, селищних, міських) – 10 %, обласних тареспубліканського Автономної Республіки Крим бюджетів – 25 %, Київського таСевастопольського міських бюджетів – 35 %;
-  відрахування 10 % вартостіпитної води суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють реалізаціюпитної води через системи централізованого водопостачання з відхиленням відвідповідних стандартів, що зараховуються до бюджетів міст, селищ та сіл;
-  надходження до цільовихфондів, утворених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевимирадами;
-  надходження коштів відвідшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;
-  30 % надходжень від збору запроведення гастрольних заходів;
-  повернення кредитів, наданихз місцевих бюджетів індивідуальним сільським забудовникам;
-  повернення кредитів, наданихз місцевих бюджетів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам набудівництво (реконструкцію) та придбання житла, пеня, відсотки за користуванняними;
-  субвенція з державногобюджету місцевим бюджетам на заходи з енергозбереження, у тому числі оснащенняінженерних вводів багатоквартирних житловий будинків засобами обліку споживанняводи і теплової енергії, ремонт і реконструкцію теплових мереж та котелень,будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів;
-  субвенція з державногобюджету міському бюджету міста Запоріжжя на будівництво автотранспортноїмагістралі через річку Дніпро у місті Запоріжжя;
-  субвенції з державногобюджету місцевим бюджетам на фінансування ремонту приміщень управлінь праці тасоціального захисту виконавчих органів міських (міст республіканського вАвтономній Республіці Крим і обласного значення), районних у містах Києві іСевастополі та районних у містах рад для здійснення заходів з виконанняспільного із Світовим банком проекту «Вдосконалення системи соціальноїдопомоги»;
-  субвенція з державногобюджету місцевим бюджетам на придбання вагонів для комунальногоелектротранспорту (тролейбусів і трамваїв);
-  субвенція з державногобюджету місцевим бюджетам на будівництво та розвиток мережі метрополітенів;
-  субвенція з державногобюджету місцевим бюджетам на розвиток соціально-економічної сфери містаСевастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військовіформування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;
-  субвенція з державногобюджету місцевим бюджетам на оснащення сільських амбулаторій тафельдшерсько-акушерських пунктів, придбання автомобілів швидкої медичноїдопомоги для сільських закладів охорони здоров'я;
-  субвенція з державногобюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах натеплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися,транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку зневідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання таводовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органамимісцевого самоврядування;
-  35 % грошових стягнень зашкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природногосередовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетівмісцевого самоврядування (сільських, селищних, міських) – 10 %, обласних тареспубліканського Автономної Республіки Крим бюджетів – 25 %, Київського таСевастопольського міських бюджетів – 35 %;
-  субвенція з державногобюджету місцевим бюджетам на забезпечення житлом працівників бюджетної сфери,які заключили контракт на 20 років;
-  субвенція з державногобюджету міському бюджету міста Севастополя на розбудову транспортної мережіміста Севастополя;
-  субвенція з державногобюджету місцевим бюджетам на заходи щодо оплати громадянами електричної ітеплової енергії, природного газу, твердого палива, послуг водопостачання іводовідведення, квартирної плати в рахунок часткової компенсації втрат від знеціненнягрошових заощаджень.

/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>2АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ МЕНСЬКОГО РАЙОНУ ЗА 2005-2007 РОКИ
 2.1 Аналіз виконання бюджету задоходами
Звітністьпро виконання бюджету Менського району Чернігівської області складаєтьсяУправлінням Державного казначейства у Менському районі Головного управлінняДержавного казначейства України у Чернігівській області кожного року увідповідності до “Інструкції про порядок складання органами Державногоказначейства річного звіту про виконання Державного бюджету” на поточний рік.
Визначенняпрогнозних показників обсягів доходної частини зведеного бюджету районупроводилось виходячи із діючого податкового законодавства, оцінки станувиконання бюджету в минулих роках, основних макропоказників економічного і соціальногорозвитку.
Розглянемо більшдетально доходи бюджету Менського району за 2005-2007 роки. Звітність продоходи представлена в додатках А-В.
До бюджетуМенського району за 2005 рік надійшло доходів в сумі 32362,6 тис.грн. іззапланованих 34288,4 тис.грн., що становить 94,38 % (таблиця 2.1).
Із загальної суминадходжень податкові платежі складають 6596,4 тис.грн., що складає 20,38 % відзагальної суми доходів. План виконано на 103,8 %.
Із загальної суми податковихнадходжень найбільше коштів надійшло по податку на доходи, на прибуток, назбільшення ринкової вартості – 4390,9 тис.грн. (66,57 %), інші податки – 85,7тис.грн. (18,70 %). Зборів за спеціальне використання природних ресурсівнадійшло 521,4 тис.грн. (7,9 %), внутрішні податки на товари та послуги – 17,6тис.грн. (1,98 %). Загалом план перевиконано по всім податковим надходженням,крім плати за землю – 521,4 тис.грн. (91,11 %).

Таблиця 2.1 – Доходи бюджетуМенського району за 2005 рік, грн.Код бюджетної класифікації Найменування доходів План Питома вага в загальній сумі доходів, % Уточнений Фактичний Відносне відхилення 1 2 3 4 5 6
10000000
Податкові надходження
6354906
6596389
241483,00
20,38% 11000000 Под. на доходи, на прибуток, на збільш. ринкової вартості 4186210 4390929 204719,00 66,57% 11010000 Прибутковий податок з громадян 4186210 4390616 204406,00 99,99% 11020000 Податок на прибуток підприємств 313 313,00 0,01% 13000000 Збори за спеціальне використання природних ресурсів 572285 521423 -50862,00 7,90% 13050000 Плата за землю 572285 521423 -50862,00 100,00% 14000000 Внутрішні податки на товари та послуги 112781 130416 17635,00 1,98% 14060000 Плата за ліцензії на певні види господарської діяльності 19422 24312 4890,00 18,64% 14070000 Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності 93359 106104 12745,00 81,36% 16000000 Інші податки 1147597 1233282 85685,00 18,70% 16010000 Місцеві податки і збори 269444 287787 18343,00 23,34% 16040000 Фіксований сільськогосподарський податок 120075 127419 7344,00 10,33% 16050000 Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва 758078 818076 59998,00 66,33%
20000000
Неподаткові надходження
1096796
1190992
94196,00
3,68% 21000000 Доходи від власності та підприємницької діяльності 2905 2905,00 0,24% 22000000 Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного продажу 142012 175078 33066,00 14,70% 22080000 Плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна 1500 2549 1049,00 1,46% 22090000 Державне мито 140512 172529 32017,00 50,7% 23000000 Надходження від штрафів та фін. санкцій 500 1491 991,00 0,13% 23030000 Адміністративні штрафи та інші санкції 500 1491 991,00 100,00% 24000000 Інші неподаткові надходження 10150 15529 5379,00 1,30% 24060000 Інші надходження 10150 15529 5379,00 49,30%
40000000
Офіційні трансферти
26836700
24575178
-2261522,00
75,94% 41000000 Від органів державного управління 26836700 24575178 -2261522,00 100,00% 41020000 Дотації 17892500 17892500 0,00 72,81% 41030000 Субвенції 8944200 6682648 -2261552,00 27,19%
 
Разом
34288402
32362559
-1925843,00
100%
Неподатковихнадходжень на території району зібрано 1191 тис.грн. – 3,68 % загальнихнадходжень бюджету. Загалом план виконано на 108,59 %.
Державного митанадійшло 172,5 тис.грн. (50,7 %). Інші надходження склали 15,5 тис.грн. (49,3%).
Офіційнітрансферти складають 24575,2 тис.грн. (75,94 %). По дотації вирівнювання районпрофінансований у сумі 17892,5 тис.грн., що склало 72,81 %. Субвенціїстановлять 6682,7 тис.грн., що склало 74,71 % планових призначень.
Для більш наочноговигляду відобразимо структуру доходів за кодами бюджетної класифікації увигляді діаграми (рис. 2.1).
/>
Рисунок 2.1 –Структура доходів бюджету Менського району в 2005 році
За 2006 рік дорайонного бюджету надійшло доходів в сумі 46023,4 тис.грн. із запланованих46461,6 тис.грн., що становить 99,06 % (таблиця 2.2).
Із загальної суминадходжень податкові платежі складають 7968 тис.грн., що складає 17,31 % відзагальної суми доходів. План виконано на 97,77 %.
Найбільше коштівіз загальної суми податкових надходжень надійшло по податку на доходи, наприбуток, на збільшення ринкової вартості – 5957,3 тис.грн. (74,77 %), іншіподатки – 1219,3 тис.грн. (15,30 %). Зборів за спеціальне використанняприродних ресурсів надійшло 608,5 тис.грн. (7,64 %), внутрішні податки натовари та послуги – 183 тис.грн. (2,30 %).
Таблиця 2.2 –Доходи бюджету Менського району за 2006 рік, грн.Код бюджетної класифікації Найменування доходів План Питома вага в загальній сумі доходів, % Уточнений Фактичний Відносне відхилення 1 2 3 4 5 6
10000000
Податкові надходження
8149430
7967957
-181473,00
17,31% 11000000 Под. на доходи, на прибуток, на збільш. ринкової вартості 6487513 5957255 -530258,00 74,77% 11010000 Прибутковий податок з громадян 6487513 5957215 -530298,00 100,00% 11020000 Податок на прибуток підприємств 40 40,00 0,00% 13000000 Збори за спеціальне використання природних ресурсів 487872 608461,5 120589,50 7,64% 13050000 Плата за землю 487872 608461,5 120589,50 100,00% 14000000 Внутрішні податки на товари та послуги 149180 182974,3 33794,30 2,30% 14060000 Плата за ліцензії на певні види господарської діяльності 20910 28880,24 7970,24 15,78% 14070000 Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності 128270 154094 25824,00 84,22% 16000000 Інші податки 1024865 1219266 194401,00 15,30% 16010000 Місцеві податки і збори 249946 282693 32747,00 23,19% 16040000 Фіксований сільськогосподарський податок 109719 120852,4 11133,40 9,91% 16050000 Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва 665200 815721 150521,00 66,90%
20000000
Неподаткові надходження
340600
216928,5
-123671,50
0,47% 21000000 Доходи від власності та підприємницької діяльності 537 537,00 0,25% 22000000 Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного продажу 171500 189359,3 17859,30 87,29% 22080000 Плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна 1500 7287,56 5787,56 3,85% 22090000 Державне мито 170000 182071,7 12071,70 96,15% 23000000 Надходження від штрафів та фін. санкцій 500 7618,62 7118,62 3,51% 23030000 Адміністративні штрафи та інші санкції 500 7618,62 7118,62 100,00% 24000000 Інші неподаткові надходження 168600 19413,61 -149186,39 8,95% 24060000 Інші надходження 168600 19413,61 -149186,39 100,00%
40000000
Офіційні трансферти
37971583
37838532
-133051,00
82,22% 41000000 Від органів державного управління 37971583 37838532 -133051,00 100,00% 41010000 Кошти, що надходять з інших бюджетів 853300 853300 0,00 2,26% 41020000 Дотації 26240384 26240384 0,00 69,35% 41030000 Субвенції 10877899 10744848 -133051,00 28,40%
 
Разом
46461613
46023418
-438195,50
100,00%
Загалом план перевиконано повсім податковим надходженням, крім прибуткового податку з громадян – 5957,2тис.грн. (91,83 %).
Неподатковихнадходжень надійшло в сумі 216,9 тис.грн., або 0,47 % загальних надходжень бюджету.Загалом план виконано лише 63,69 %, причиною цього є невиконання плану по іншихнеподаткових надходженнях.
Адміністративнихзборів та платежів, доходів від некомерційного продажу надійшло 189,4 тис.грн.(87,29 %). Інші надходження склали 19,4 тис.грн. (8,95 %).
Офіційнітрансферти складають 37838,5 тис.грн. (82,22 %). По дотації вирівнювання районпрофінансований у сумі 26240,4 тис.грн., що склало 69,35 %. Субвенціїпрофінансовано в сумі 10744,9 тис.грн., що склало 28,4 % планових призначень.Загалом план виконано на 99,65 %.
Для більшнаочного вигляду відобразимо структуру доходів за кодами бюджетної класифікаціїу вигляді діаграми (рис. 2.2).
/>
Рисунок 2.2 –Структура доходів бюджету Менського району в 2006 році
До бюджетуМенського району за січень-грудень 2007 року надійшло доходів в сумі 62868тис.грн. із запланованих 64017 тис.грн., що становить 98,21 % (таблиця 2.3).
Із загальної суминадходжень податкові платежі складають 11596,3 тис.грн., що складає 18,45 % відзагальної суми доходів. План виконано на 102,33 %.
Найбільше коштів із загальноїсуми податкових надходжень надійшло по податку на доходи, на прибуток, назбільшення ринкової вартості – 9270,9 тис.грн. (79,95 %),інші податки – 1290,8 тис.грн. (11,13 %).
Таблиця 2.3 –Доходи бюджету Менського району за 2007 рік, грн.Код бюджетної класифікації Найменування доходів План Питома вага в загальній сумі доходів, % Уточнений Фактичний Відносне відхилення 1 2 3 4 5 6
10000000
Податкові надходження
11332345
11596342
263997,00
18,45% 11000000 Под. на доходи, на прибуток, на збільш. ринкової вартості 9024667 9270866 246199,00 79,95% 11010000 Прибутковий податок з громадян 9024667 9264467 239800,00 99,93% 11020000 Податок на прибуток підприємств 6399,15 6399,15 0,07% 13000000 Збори за спеціальне використання природних ресурсів 809428 822710 13282,00 7,09% 13010000 Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду 5400 9342 3942,00 1,14% 13050000 Плата за землю 804028 813368 9340,00 98,86% 14000000 Внутрішні податки на товари та послуги 187540 211996 24456,00 1,83% 14060000 Плата за ліцензії на певні види господарської діяльності 18900 24080,33 5180,33 11,36% 14070000 Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності 168640 187915,6 19275,60 88,64% 16000000 Інші податки 1310710 1290770 -19940,00 11,13% 16010000 Місцеві податки і збори 264760 262880,8 -1879,20 20,37% 16040000 Фіксований сільськогосподарський податок 97000 87126,73 -9873,27 6,75% 16050000 Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва 948950 940762,5 -8187,50 72,88%
20000000
Неподаткові надходження
238223
275827,1
37604,10
0,44% 21000000 Доходи від власності та підприємницької діяльності 2000 5306,16 3306,16 1,92% 22000000 Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного продажу 236190 262061,3 25871,30 95,01% 22080000 Плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна 3900 12473,53 8573,53 4,76% 22090000 Державне мито 232290 249587,8 17297,80 95,24% 23000000 Надходження від штрафів та фін. санкцій 0,00 0,00% 23030000 Адміністративні штрафи та інші санкції 0,00 0,00% 24000000 Інші неподаткові надходження 33 8459,64 8426,64 3,07% 24060000 Інші надходження 8459,64 8459,64 100,00% 24110000 Доходи від операцій з кредитування та надання гарантій 33 -33,00 0,00%
40000000
Офіційні трансферти
52446459
50995809
-1450650,00
81,12% 41000000 Від органів державного управління 52446459 50995809 -1450650,00 100,00% 41010000 Кошти, що надходять з інших бюджетів 1114200 1114200 0,00 2,18% 41020000 Дотації 34409250 34409250 0,00 67,47% 41030000 Субвенції 16923009 15472359 -1450650,00 30,34%
 
Разом
64017027
62867978
-1149048,90
100,00%
Зборів за спеціальневикористання природних ресурсів надійшло 822,7 тис.грн. (7,09 %), внутрішніподатки на товари та послуги – 212 тис.грн., (1,83 %). Загалом планперевиконано по всім податковим надходженням, крім інших податків – 1290,8тис.грн. (98,48 %).
Неподатковихнадходжень в бюджет району надійшло в сумі 275,8 тис.грн., або 0,44 % загальнихнадходжень бюджету.
Загалом планперевиконано на 115,79 %, а по іншим неподатковим надходженням аж на 25635,3 %– із запланованих 33 грн. отримали 8,5 тис.грн.
Адміністративнихзборів та платежів, доходів від некомерційного продажу надійшло 262,1 тис.грн.(95,01 %). Інші неподаткові надходження склали 8,5 тис.грн. (3,07 %).
Офіційнітрансферти складають 50995,8 тис.грн. (81,12 %). По дотації вирівнювання районпрофінансований у сумі 34409,3 тис.грн., що склало 100,0 % річних бюджетнихпризначень. Субвенції державного бюджету профінансовано в сумі 15472,4тис.грн., що склало 91,43 % планових призначень.
Для більшнаочного вигляду відобразимо структуру доходів за кодами бюджетної класифікаціїу вигляді діаграми (рис. 2.3).
/>
Рисунок 2.3 –Структура доходів бюджету Менського району в 2007 році
Зробимопорівняльний аналіз доходів районного бюджету за 2006-2007 роки по відношеннюдо базового 2005 року (таблиця 2.4).
У 2006році доходи районного бюджету становили 46023,4 тис.грн., що склало 120,79 % впорівнянні з базовим 2005 роком, а в 2007 році – 62868 тис.грн., що становить175,80 %.
Проаналізуємобільш детально, що вплинуло на таке різке збільшення доходної частини бюджету.
В 2006 роціподаткові надходження в порівнянні з базовим роком становили 7968 тис.грн.(120,79 %), а в 2007 році – 11596,3 тис.грн. (175,80 %).
Таке різкезростання пов’язане зі збільшенням доходів від плати за торговий патент надеякі види підприємницької діяльності – в 2006 році надійшло 154,1 тис.грн.(145,23 %), в 2007 році – 187,9 тис.грн. (177,11 %). Різко підвищився дохід відподатку на прибуток підприємств – 6,4 тис.грн. (2044,46 %).
Також в 2007 роціз’явився дохід від збору за спеціальне використання лісових ресурсів такористування земельними ділянками лісового фонду – 9,3 тис.грн.
Розмір неподатковихнадходжень зменшився в 5 разів в 2006 році та майже в 4 рази в 2007 році впорівнянні з базовим – 216,3 тис.грн. (18,21%) та 275,8 тис.грн. (23,16%)відповідно. Таке різке зниження пов’язане зі зменшенням доходів від власностіта підприємницької діяльності в 2006 році – надійшло всього 537 грн. (18,49 %)в порівнянні з 2005 роком, хоча майже в 5 раз збільшились надходження відштрафів та фінансових санкцій, що склало 7,6 тис.грн., тобто 510,97 %. Плата заоренду цілісних майнових комплексів та іншого майна зросла майже в 3 рази істановить 7,3 тис.грн. (285,90 %).
В 2007 роцізросли доходи від власності та підприємницької діяльності та плата за орендуцілісних майнових комплексів та іншого майна – 5,3 тис.грн. (182,66 %) та 12,5тис.грн. (489,35 %).