МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙТОРГОВЕЛЬНО ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
КНТЕУ
Кафедра:фінансів
КУРСОВАРОБОТА
з дисципліни:
«Фінансовийменеджмент»
натему:
«РОЗРАХУНОКЙ ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА»
Виконала:
ст… гр…xxxxxxxxxx
xxxxxxx.
Перевірила:
к.е.н,доц… xxxxxxxxx
ХАРКІВ2008
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Фінансова стійкість підприємствау процесі господарювання
1.1 Суть та необхідність фінансової стійкостіпідприємства
1.2 Основні чинники, що впливають на фінансовустійкість підприємства
1.3 Оцінка фінансової стійкості підприємствта її показники
Розділ 2. Аналіз фінансового стану підприємства
2.1 Аналіз активів підприємства
2.2 Аналіз пасивів підприємства
2.3 Аналіз прибутковості активів
2.4 Абсолютні та відносні показники фінансової стійкості
2.5 Аналіз ліквідності і платоспроможностіпідприємства
Розділ 3. Шляхи підвищення фінансовоїстійкості підприємства
3.1 Аналіз ймовірності банкрутства
3.2 Оптимізація фінансової стійкості підприємства
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ДОДАТКИ
ВСТУП
В умовах ринковоїекономіки від підприємства вимагається підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатностіпродукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу,ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництваі т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарськоїдіяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвиткупідприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контрольза їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюютьсярезультати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.
Актуальність: Зважаючина те, що економіка нашої держави є не стабільною виробники перебувають у складнійситуації. Не кожне підприємство нашої держави має можливість отримати кредит абокошти від інвестора. Визначаючи фінансовій стан підприємства розраховується великакількість показників, а зокрема показники ліквідності та платоспроможності. Принаданні підприємству кредитів, кредитори приділяють велику увагу рівню фінансовоїстійкості підприємства, а отже також рівню ліквідності активів підприємства і рівнюплатоспроможності, адже для них на сам перед важливо, щоб підприємство вчасно їв повній мірі повернуло свої борги. Показники ліквідності та платоспроможності характеризуютьсаме здатність підприємства вчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями. Отжеякщо підприємство має стабільний рівень показників, і що важливо в динаміці за певнийпроміжок часу, то це є не аби яким плюсом при вирішенні надавати кредит чи ні. Нафінансовий стан підприємства звертають увагу не тільки кредитори, а також інвестори,постачальники, партнери та см керівник підприємства. Незадовільний фінансовий станпідприємства є своєрідним сигналом для його керівника, бо розібравши в деталях всіпоказники що впливають на фінансову стійкість підприємства можна виявити фактори,які негативно впливають на підприємство і за допомогою правильних управлінськихрішень виправити ситуацію.
Мета роботи: Розкритисутність поняття фінансової стійкості підприємства і таких її складових, як ліквідністьта платоспроможність. Розкрити значимість показників ліквідності та платоспроможностіпри оцінці фінансового стану підприємства.
Завданнями дослідженняє: Характеристика показників фінансової стійкості підприємства з точки зору теорії.Провести розрахунки показників ліквідності та платоспроможності, та провести аналізна основі отриманих даних. Дати рекомендації щодо підвищення рівня ліквідності таплатоспроможності підприємства. Зробити висновки.
Об’єктом дослідженняє товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВКУР», на підставі даних фінансово-господарськоїдіяльності якого здійснюються розрахунки основних показників його фінансового стану.
Предметом дослідженняє аналіз та всебічна оцінка ключових показників фінансового стану ТОВ «СЛАВКУР»з метою визначення напрямків щодо його вдосконалення.
У процесі підготовкикурсової роботи використані загальнонаукові, економіко-логічні методи. Застосованізагальнонаукові методи: аналіз і синтез; порівняння. Використані економіко-логічніметоди пізнання: групування; середні величини.
Інформаційною основоюпослужили Закони і законодавчі акти в тому числі: Господарський кодекс України,Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про відновлення платоспроможностіборжника або визнання його банкрутом» та періодична література.
1 Фінансовастійкість підприємства у процесі господарювання
1.1Суть та необхідність фінансової стійкості підприємства
Умовою життєздатностіпідприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є його стабільність і стійкість. На них впливають різні причини- як внутрішні, так і зовнішні:
виробництво дешевоїпродукції та надання послуг, які мають попит;
міцне становище підприємствана ринку;
високий рівень матеріально-технічноїоснащеності виробництва і застосування передових технологій;
налагодженість економічнихзв'язків із партнерами;
ритмічність кругообігузасобів;
ефективність господарськихі фінансових операцій;
незначний ступіньризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.
Фінансова стабільністьпідприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства.Вона пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різнихумов, в яких функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільностіпроходить різні етапи. Так, в умовах кризи підприємство може досягати фінансовоїстабільності за такими етапами:
1) ліквідація поточноїнеплатоспроможності підприємства;
2) відновлення фінансовоїстійкості (фінансової рівноваги у короткостроковому періоді);
3) забезпечення фінансової рівноваги у довгостроковомуперіоді.
Кожному етапу фінансовоїстабільності відповідають певні її внутрішні механізми – оперативний, тактичнийі стратегічний, що являють собою систему заходів, спрямованих на вирішення конкретнихзавдань.
Оперативний механізмфінансової стабільності – це система заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшеннярозміру поточних зовнішніх зобов’язань підприємства у короткостроковому періоді,а з другого – на збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечуютьтермінове погашення цих зобов’язань [15]
Тактичний механізмфінансової стабільності, являє собою систему заходів, спрямованих на досягненняточки фінансової рівноваги підприємства у наступному періоді. Під фінансовою рівновагоютут слід розуміти відповідність між можливим обсягом генерування власних фінансовихресурсів ОГв.ф.р та необхідним обсягом споживання власних фінансовихресурсів (ОСв.ф.р), тобто
ОГв.ф.р= ОСв.ф.р./> />
Стратегічний механізм фінансовоїстабільності, є винятково наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечуєоптимізацію необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного зростанняпідприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності – це система заходів,спрямованих на підтримання досягнутої фінансової рівноваги підприємства у довгостроковомуперіоді. Цей механізм ґрунтується на використанні моделі стійкого економічного зростанняпідприємства, що забезпечується основними параметрами його фінансової стратегії.
Фінансова стабільністьпідприємства, з одного боку, – це економічний процес, а з другого – економічна категорія.
Як економічний процесфінансова стабільність являє собою органічний процес чіткої взаємодії внутрішніхмеханізмів фінансової стабільності підприємства – оперативного, тактичного та стратегічногоз метою виведення підприємства з кризового стану або забезпечення економічного йогозростання.
Як економічна категоріяфінансова стабільність – це сукупність економічних відносин, що забезпечують умовизбереження підприємством абсолютної або нормальної фінансової стійкості при контрольованійфінансовій рівновазі та одночасно спроможність до стійкого економічного зростанняпри врахуванні найбільш вагомих зовнішніх чинників. Отже, фінансова стабільність– це спроможність підприємства досягати стану фінансової рівноваги при збереженнідостатнього ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковійперспективі при ефективному управлінні фінансами.
Складовими елементамифінансової стабільності є: фінансова рівновага підприємства, ресурсна, потенційната фінансова стійкість. Основними із цих складових фінансової стабільності є фінансоварівновага та фінансова стійкість.
Фінансова рівновагапідприємства – це відповідність обсягів формування та використання (споживання)власних фінансових ресурсів. Така фінансова рівновага досягається оптимізацією співвідношенняміж часткою коштів, що капіталізуються, і тією їх часткою, що спрямовується на споживання,а також узгодження джерел формування та напрямів використання власних фінансовихресурсів, встановлення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішнімиджерелами формування власних фінансових ресурсів. Фінансова рівновага – це агрегованийпоказник, тому досягнення фінансової рівноваги значною мірою залежить від ефективностіоблікової політики підприємства, політики формування та розподілу прибутку підприємства,амортизаційної, дивідендної, емісійної політики тощо. Досягнення фінансової рівноваги– одна із найважливіших умов забезпечення фінансової стабільності, оскільки зростанняможливостей щодо забезпечення приросту власних фінансових ресурсів означає підвищенняфінансової стійкості та приводить до зростання ринкової вартості підприємства.
Ресурсна стійкість– це оптимальна структура трудових і матеріальних ресурсів підприємства. Вона сприяєекономії витрат за рахунок скорочення потреб у фінансових ресурсах на їх фінансування,а отже приводить до зростання прибутковості підприємства. Постійне збільшення прибуткудає змогу підприємству забезпечити в необхідній мірі формування власних фінансовихресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що, в свою чергу, сприяє досягненню фінансовоїрівноваги та фінансовій стабілізації стану підприємства.
Потенційна стійкість– це можливість підприємства щодо нарощування обсягів діяльності та його спроможністьвийти на новий рівень фінансової рівноваги. Підприємство може досягати як повної,так і часткової фінансової стабільності. Повна фінансова стабільність досягаєтьсяпідприємством тільки при створенні передумов для стабільного зменшення вартостікапіталу, що використовується та постійного зростання ринкової вартості підприємства.Виконання такого завдання потребує прискорення темпів економічного розвитку підприємствана основі коригування окремих параметрів фінансової стратегії. Головною метою розробленоїпідприємством фінансової стратегії має бути забезпечення високих темпів стійкогоекономічного зростання підприємства, а саме таких, які б не порушували його фінансовоїрівноваги. Тільки в разі додержання цих вимог при реалізації фінансової стратегіїбуде забезпечуватись досягнення певного ступеня фінансової стабільності підприємства.
Фінансова стійкість– це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядженняними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпеченняпроцесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість – один із головних чинників,що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.
У системі складовихелементів фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне ізголовних місць. Тому необхідним є пошук шляхів досягнення певного ступеня фінансовоїстійкості підприємства. Для забезпечення фінансової стабільності функціонуванняпідприємства у перспективі необхідно визначати конкретний рівень фінансової стійкостіта здійснювати її кількісну оцінку. Велике значення мають визначення ”певного ступеня”фінансової стійкості, низки чинників, що обумовлюють межу стійкості, обґрунтованостіметодичних підходів до її оцінки, особливо в умовах економіки кризового періоду.Кожне підприємство має визначити межу своєї фінансової стійкості. Недостатня фінансовастійкість підприємства може призвести до його неплатоспроможності, а надлишкова– сприятиме створенню ”зайвих” запасів та резервів, у зв’язку з чим зростуть витратина їх утримання, спостерігатиметься недоотримання прибутку та гальмування темпівекономічного розвитку підприємства.
Визначення стандартизованоїмежі фінансової стійкості є складним процесом. Кожне підприємство функціонує таздійснює свою операційну діяльність в умовах певного економічного середовища. Умовифункціонування підприємства визначаються фазою розвитку економічної системи. Щодопідприємства генерує низка чинників макроекономічного характеру, на які підприємствовпливати не зможе, але зворотний їх вплив на ефективність діяльності підприємства,його ліквідність, платоспроможність і тим більше фінансову стійкість досить значний.На кожному етапі розвитку підприємства вплив чинників макроекономічного характерує значним, але особливо їх значущість зростає на такій стадії розвитку системи,як економічна криза. Чинники макроекономічного характеру впливають на всі без виняткупідприємства, проте характер їх впливу на фінансову стійкість залежить від специфікидіяльності кожного окремого суб’єкта господарювання. Внутрішні чинники, які впливаютьна фінансову стійкість, відображують специфіку діяльності підприємства та обумовлюютьсястадією життєвого циклу самого підприємства
Внутрішня стійкістьпідприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речовоїй вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуютьсястабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства.В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучкеуправління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.
У свою чергу, зовнішнющодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічногосередовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідниммакроекономічним регулюванням ринкової економіки.
Можливе й виділеннятак званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності,досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає відвпливу несприятливих дестабілізуючих факторів.
Загальна стійкістьпідприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно,своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержаннявиручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватисяз постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкістьпідприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечуєпостійне перевищення доходів над витратами.
Саме така ситуаціявиражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальноїстійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансовихресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючигрошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізаціїпродукції, а також затрати на його розширення й оновлення.
Водночас ринкове підприємствоне влаштовує і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмуваннярозвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тискомконкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення, такимчином, капіталу з виробничого процесу. Існує необхідність розробки теоретичних підходівдо визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств. Вже давностала актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначенихситуацій, встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного стануфінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема неплатоспроможності.
Одним з істотних компонентівфінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніхдля розвитку конкурентноздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурсиможуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства,яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіціпідприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності,так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємствоможе не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствамий організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізаціюнаявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення іпідтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, ай його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.
Величина і динамікарентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активностіпідприємства та його фінансове благополуччя.
Значний практичнийінтерес має вирішення питання про кількісні характеристики фінансової стійкостіпідприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємстваможна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотнимизасобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарськоїдіяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримуєтьсяфінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне.
У підприємства, щомає низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності,рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльностісвідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це неозначає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість можебути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдутьефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявністьвисокої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.
Фінансова стійкістьтісно пов’язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим,наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємстворозраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатністьпри необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовахтощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, — це поточний фінансовийстан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.
Очевидно, що колиу підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності,то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гіршийбік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки врезультаті дефіциту грошових засобів — зменшення платоспроможності й ліквідності.
Отже, фінансова стійкість— комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічнихпроцесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства,результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвитоквиробництва чи інших сфер діяльності — на основі зростання прибутку й активів призбереженні платоспроможності й кредитоспроможності.[32]
1.2 Основні чинники, що впливаютьна фінансову стійкість підприємства
На фінансову стійкістьпідприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посиленнячи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об’єднатив групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.
За рівнем виникненнявиділяють внутрішні та зовнішні чинники.
Залежно від ступеняїх значущості виділяють чинники I рівня (базові),II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).
Чинники I рівня – це узагальнюючі (базові) чинники,які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генераторомвзаємодії більш дрібних чинників.
До чинників I рівня відносять:
· фазу економічногорозвитку системи;
· стадію життєвогоциклу підприємства.
Фаза економічногоциклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансовустійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різнимитемпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємствау товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної кризитемпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиціїв товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту заодночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже знижуєтьсяліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбиваєтьсяна ступені фінансової стійкості підприємства.
Другим базовим чинникомI рівня виступає стадія життєвого циклупідприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загально-економічноїмети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші йогостратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власнимта позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні підприємства необхідно великуувагу приділяти з’ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскількиспецифіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційнійого можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку,формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел,зокрема власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою самофінансування,і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості тастабільності фінансової діяльності підприємства.
Чинники II рівня – похідні. Вони є результатом діїосновоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадіїжиттєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:
· середній рівеньдоходів населення;
· демографічнаситуація;
· соціальнаполітика держави;
· податковаполітика держави;
· грошово-кредитнаполітика;
· амортизаційнаполітика;
· загальнийрівень стабільності;
· стратегіяуправління обсягами діяльності;
· стратегіяуправління активами;
· стратегіяуправління капіталом;
· стратегіяуправління грошовими потоками.
Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.
Зовнішні чинники II рівня – це такі, вплив яких пов’язанийз характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна,соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів,методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибинавпливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.
До внутрішніх похіднихфакторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегіяуправління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами,власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребув активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансуванняцієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягненняефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтомфінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтомприбутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства,оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.
Чинники III рівня – є деталізуючими. За допомогоюїх з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похіднихчинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:
· середній рівеньдоходів населення;
· рівень конкуренції;
· рівень інфляції;
· склад та структуруактивів;
· стратегіюуправління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;
· стратегіюуправління ризиком.
Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним.Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкостіє оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливомє також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансовастійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами,від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасівта активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквіднихактивів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залученняв оборот додаткових коштів, однак разом з цим виникає ризик неплатоспроможностіпідприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечитидостатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризикувтрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.
Другим за своєю значущістювнутрішнім чинником III рівня є стратегія управління капіталом– оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансовихресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Iз збільшенням обсягувласних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційніможливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структурайого розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі.
Отже, політика розподілута використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, щовпливають на фінансову стійкість підприємства.
На фінансову стійкістьпідприємства значний вплив мають кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичковогокапіталу. Збільшення позикового капіталу, з одного боку, приводить до зростанняприбутковості власного капіталу, а з другого – надмірне зростання частки позиковогокапіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризикувтрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку особливоважливим є чинник умілого використання ефекту фінансового леверіджу і забезпеченняоптимізації структури капіталу підприємства.
Вплив зовнішніх чинниківIII рівня на фінансову стійкість особливозростає на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістю підприємстватісно пов’язаний обсяг платоспроможного попиту населення, оскільки зростання обсягупопиту є стимулом до розширення обсягу його діяльності. Останнє потребує зростанняактивів підприємства, що в свою чергу, обумовлює необхідність пошуку додатковихджерел фінансування цього приросту. Залучення додаткових джерел фінансування призводитьдо структурних змін у складі джерел фінансування активів, а отже, відповідно впливаєна ступінь фінансової стійкості підприємства.
Падіння платоспроможногопопиту, яке характерне для кризового періоду функціонування економіки, призводитьдо загострення конкурентної боротьби та підвищення рівня конкуренції на ринках різнихтипів. Гострота конкурентної боротьби – не менш важливий зовнішній чинник фінансовоїстійкості, оскільки така боротьба призводить до кон’юнктурних змін на товарних,ресурсних та фінансових ринках, що, в свою чергу, є причиною змін цін на продукціюпідприємства (що впливає на можливі обсяги реалізації), на матеріальні ресурси (щозмінює витрати на виробництво та реалізацію), на фінансові ресурси (що відбиваєтьсяна можливості залучення підприємством позикових коштів). Всі ці зрушення відразувідбиваються (позитивно чи негативно – залежно від характеру змін зовнішніх чинників)на ступені фінансової стійкості підприємства.
Зовнішнім факторомтретього рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень інфляції. Порівняноіз стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції,що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскількизменшується обсяг його чистого прибутку. Це призводить до зниження обсягу власнихфінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власнихфінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсахобумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, щоціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використаннядля збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталупідприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства.
Макроекономічні чинники,що впливають на досягнення стабільності економічної системи та опосередковано настабільність фінансового стану підприємств, класифікують за такими ознаками (табл.1.1).
Таблиця 1.1 — Класифікація макроекономічних чинників№ пор. Класифікаційна ознака 1 2 3 1 За економічним значенням
1. Основоположні чинники, які визначають основні макроекономічні пропорції розвитку економіки держави (обсяг виробництва валового національного продукту, обсяг інвестицій, обсяг і структура капіталовкладень, обсяг грошової маси в обігу).
2. Похідні чинники, що є результатом впливу основоположних (темп інфляції, структура розміщення грошової маси, обсяг платоспроможного попиту населення, рівень доходів споживачів, стан грошового, фінансового та фондового ринків, ринку кредитних ресурсів, ринку засобів виробництва, ринку робочої сили 2 За походженням 1. Чинники, що виникають внаслідок дії об’єктивних економічних законів (закону грошового обігу, який зумовлює розмір грошової маси в обігу, її структуру, закон кругообороту капіталу, який визначає обсяг інвестицій та їх структуру). 2. Чинники, що виникають у зв’язку з державним регулюванням економіки (наявність та характер податкової політики, політики регулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, ринку кредитних ресурсів, грошового ринку, ринку цінних паперів) 3 За характером впливу на економіку 1. Чинники, що стимулюють розвиток економічної системи (зростання обсягів валового національного продукту, обсягів виробництва промислової продукції, збільшення обсягів інвестицій в економіку та перевищення їх обсягу над амортизацією, що є однією з умов зростаючої економіки). 2. Чинники, які негативно впливають на розвиток економіки, тобто є основною передумовою стагнації економіки (скорочення обсягів інвестицій при одночасному перевищенні амортизаційних відрахувань над розмірами валових інвестицій, зростання собівартості продукції при одночасному скороченні обсягів виробництва, збільшення податкового тиску, негативні зрушення в структурі витрат на виробництво (реалізацію продукції, робіт, послуг) 4 За характером впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємства
1. Прямі фактори, зміни яких відразу відбиваються на фінансовому стані підприємств (зміни податкової політики – ставок, умов сплати податків, пільг тощо, амортизаційна політика, грошово-кредитна політика та ін.).
2. Опосередковані чинники (до них належать основоположні)
Відсутність ефективногодержавного регулювання економіки призвела до її вкрай важкого стану, який характеризувавсяспадом виробництва за його низької ефективності, кризовим фінансовим станом підприємств,посиленням безробіття, особливо прихованого, розвитком інфляційних процесів, дестабілізацієюгрошово-фінансової системи, затуханням інвестиційної діяльності, прихову-ваннямвалюти за кордоном, зростанням внутрішнього боргу, боргу держави, зниженням життєвогорівня населення. Така ситуація свідчила про те, що економічна система перебувалау фазі глибокої економічної та фінансової кризи.
Державне регулюванняекономікою в умовах розвинутого ринку має здійснюватися не директивним управліннямвиробничою і фінансовою діяльністю підприємств та інших суб’єктів господарськоїдіяльності, а управлінням соціально-економічними процесами за допомогою таких перевіренихсвітовою практикою економічних і правових важелів, як ціни, тарифи, відсотки, податки,кредити, цінні папери, амортизаційна політика, пільги, державне замовлення і контракт,резерви субсидії, субвенції, державне мито. Вони виступають як прямі й опосередкованірегулятори розвитку економіки, забезпечують умови для її саморегуляції в бажаномунапрямі.
Крім економічних,соціально орієнтована ринкова економіка потребує адміністративних методів втручаннясаме в ті її сфери, де економічні не можуть дати необхідних результатів.
Отже, державне регулюванняекономіки має бути збалансованим і покликане не підміняти ринковий механізм, а доповнюватийого завдяки превалюванню економічних важелів впливу на розвиток суспільного виробництвав межах дії економічних законів ринку. Щодо управління діяльністю підприємств їхменеджерами, то першочергове значення має фінансове управління, узгоджене із загальноюекономічною стратегією. За цих умов найбільш дійовими будуть важелі впливу на фінансовустійкість. Останню необхідно постійно вимірювати та аналізувати з метою пошуку резервівїї зростання.
1.2.Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники
Забезпечення і підтриманняфінансової стійкості підприємств в умовах конкурентного ринку набуває виняткововажливого значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікоювони, внаслідок відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, нерозроблялись.
Показники фінансовоїстійкості характеризують ступінь захищеності залученого капіталу. Ці показники включають:
Коефіцієнт концентраціївласного капіталу визначається: власний капітал всього господарських коштів. Цейкоефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованиху його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово сталепідприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів.
Коефіцієнт фінансовоїзалежності визначається: всього господарських коштів власний капітал. Цей коефіцієнтє зворотним коефіцієнтом концентрації власного капіталу. Зростання цього показникав динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства.Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністюфінансують своє підприємство.
Коефіцієнт маневреностівласного капіталу визначається: власні кошти власний капітал. Цей коефіцієнт показує,яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності,тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показникаможе змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства(норматив – 0,4 – 0,6).
Коефіцієнт структуридовгострокових вкладень визначається: довгострокові зобов’язання / основні коштита інші позаобігові активи. Цей коефіцієнт показує, яка частина основних коштівта інших позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусьсенсі належить їм, а не власникам підприємства.
Коефіцієнт співвідношеннявласних залучених коштів визначається: залучений капітал / власний капітал. Цейкоефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Якщозначення цього показника 0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштівприпадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить пропідсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобтопро деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.
Коефіцієнт довгостроковогозалучення позичених коштів визначається: довгострокові зобов’язання / довгостроковізобов’язання + власний капітал. Він характеризує структуру капіталу. Зростання цьогопоказника в динаміці – негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі– тим більше залежить від зовнішніх інвесторів.
Коефіцієнт структуризалученого капіталу визначається: довгострокові зобов’язання / залучений капітал.
З позицією, що показникифінансової стійкості характеризують лише ступінь захищеності залученого капіталу,а значить, і сама фінансова стійкість пов'язана тільки з борговими зобов'язаннями,погодитись не можна. Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючисьвід власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо. Підприємствоможе позбутися боргів нераціональним способом, навіть реалізувавши частину основного,обігового капіталу чи цінних паперів.
Значний практичнийдосвід оцінки фінансового стану підприємства і складання на його основі прогнозущодо перспектив його зміни нагромаджений у розвинутих країнах. Зокрема, у ВеликобританіїКомітетом по узагальненню практики аудиту розроблено посібники, які містять переліккритичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Ці показникивиділені в дві групи:
До першої групи належатьтакі несприятливі критерії й показники, внаслідок яких можливі появи в недалекомумайбутньому значних фінансових труднощів, у тому числі й вірогідне банкрутство.
До другої групи включенітакі несприятливі критерії й показники, на підставі яких поточний фінансовий станрозглядається як критичний. Разом з тим вони свідчать, що за певних умов або ж внаслідокневжиття чи несвоєчасного вжиття необхідних заходів ситуація може різко погіршитись.
Особливості кризовогофінансового стану й неплатоспроможності українських підприємств-банкрутів у порівнянніз практикою західних країн полягають у тому, що вони:
як правило, не включенів систему заставних зобов'язань щодо власного майна;
організаційно й психологічноне підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетногофінансування різних рівнів;
не володіють практикоюмаркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;
не здатні швидко перебудуватисьна випуск нових видів продукції чи послуг;
їх адміністрація інасамперед директорський корпус слабо володіють економічним мисленням, без якогонеможливо досягти успіху в ринковому господарюванні;
їх основні виробничіфонди і технології далеко не завжди відповідають сучасним вимогам і навіть при доситьнизьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організаціюі технологію виробництва стосовно вимог ринку.
Виходячи із зазначенихособливостей фінансового стану підприємств України, та й усіх країн з перехідноюекономікою, з'явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансовоїстійкості.
Чотири типи фінансовоїстійкості:
- Абсолютнастійкість фінансового стану. Характеризується нерівністю 33
- Нормальнастійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантуєйого платоспроможність. Характеризується нерівністю ВОК
- Третьому типуфінансового стану відповідає його нестійкість, що є порушенням платоспроможностіпідприємства. Характеризується нерівністю 33>ІФЗ. Це співвідношення говоритьпро те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися дододаткових джерел покриття, що не є доцільним.
- Для четвертоготипу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на гранібанкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні паперий дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторськоїзаборгованості й прострочених позик.
Фінансова стійкістьвважається нормальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й позичковихкоштів, що залучені для формування запасів і затрат, не перевищують сумарної вартостівиробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат).У випадку, коли зазначені умови не виконуються, фінансова нестійкість набуває характеруненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану.
Фінансова стійкістьпідприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуютьсятак, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достатнімидля погашення кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших обов'язковихплатежів.
Отже, оцінка фінансовоїстійкості підприємства є однією з найважливіших складових оцінки фінансового станупідприємства. У наступному розділі цієї роботи мі проведемо фінансовий аналіз ВАТ«СЛАВКУР»
Розділ2.Аналіз фінансового стану підприємства
У цьому розділі роботими проведемо аналіз фінансового стану торгового підприємства «СЛАВКУР».
2.1.Аналіз активів підприємства
Для загальноїхарактеристики засобів підприємства вивчається їхня наявність, склад, структурата зміни, що відбулися в них. За даними баласну складено табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Аналіз наявності, складу і структури засобів підприємства Засоби підприємства
2006
рік
2007
рік Зміни за звітний період Зміни в струк-турі, % п. Сума, тис. грн Питома вага, % Сума, тис. грн Питома вага, % у тис. грн у % 1 2 3 4 5 6 7 8 1. Всього засобів 519,2 100,00 461,4 100,00 -57,8 -11,13 0,00 1.1.Основні засоби 439,2 84,59 403,8 87,52 -35,4 -8,06 2,92 1.2. Нематеріальні активи 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 - 0,00 1.3. Оборотні активи 65,8 12,67 33,4 7,24 -32,4 -49,24 -5,43 1.3.1. Матеріальні оборотні активи 40,6 7,82 14,6 3,16 -26,0 -64,04 -4,66 1.3.2. Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції 0,0 0,00 5,6 1,21 5,6 - 1,21 1.3.3. Дебіторська заборгованість та інші поточні активи 25,2 4,85 13,2 2,86 -12,0 -47,62 -1,99
Дані аналізу свідчать,що вартість майна протягом року зменшилась на 57,8 тис. грн., що склало 11,13% відйого вартості на 2006 рок. Зменшення відбувались у складі як основних засобів (на35,4 тис. грн.), так і оборотних активів (на 32,4 тис. грн.). При цьому значно меншиласьвартість основних засобів – на 17,7 тис. грн. або на 8,06%.
У складі оборотнихактивів відбулися наступні зміни: вартість запасів значно знизилась на 26 тис. грн.(на 64,04%), величина дебіторської заборгованості зменшилась на 6 тис. грн. (на47,62%), а сума грошових коштів збільшилась на 5,6 тис. грн.
Ці зміни привели дозрушень структури активів. У 2006 році найбільшу частку займали необоротні активи,тобто структура активів була важкою. Питома вага основних засобівів складала 84,59%,а оботних – 15,41%. На 2007 рік частка необоротних активів збільшилась на 8,17 процентнихпункти та склала 92,76%, а частка оборотних активів – 7,24%, тобто структура активів стала більш важкою. Такаструктура активів відображає специфіку діяльності досліджуваного підприємства –відсутність виробничої діяльності.
Зменшилась частказапасів на 4,66 процентних пункти, дебіторської заборгованості на – на 1,99 процентнихпункти, а питома вага грошових коштів збільшилась на 1,21 процентний пункт, що єпозитивною тенденцією.
Після аналізуусіх засобів проведемо оцінку окремих елементів засобів підприємства.
Спочатку проведемоаналіз складу, наявності, структури та динаміки необоротних активів підприємства(табл. 2.2).
Таблиця 2.2 – Аналізнаявності, складу та структури довгострокових і нематеріальних активів Статті довгострокових активів
2006
рік
2007
рік Зміни за звіт-ний період Зміни в струк-турі, % п. Сума, тис. грн Питома вага, % Сума, тис. грн Питома вага, % у тис. грн у % Основні засоби: первісна вартість 1057,8 240,85 1057,8 247,15 0,00 6,30 знос 618,6 140,85 654 152,80 35,4 5,72 11,96 коефіцієнт зносу 0,585 0,618 0,033 5,72 0,00 залишкова вартість 439,2 100,00 403,8 94,35 -35,4 -8,06 -5,65 Довгострокові фінансові інвестиції 0,00 0,00 - 0,00 Незавершене будівництво 0,00 24,2 5,65 24,2 - 5,65 Довгострокова дебіторська заборгованість 0,00 0,00 - 0,00 Відстрочені податкові активи 0,00 0,00 - 0,00 Інші необоротні активи 0,00 0,00 - 0,00 Разом довгострокових активів 439,2 100,00 428 100,00 -11,2 -2,55 0,00 Нематеріальні активи (залишкова вартість) 0,00 0,00 - 0,00 Всього довгострокових та нематеріальних активів 439,2 100,00 428 100,00 -11,2 -2,55 0,00
За результатамианалізу можна зробити наступні висновки: загальна вартість необоротних активів зменшиласьна 11,2 тис. грн, що скдало 2,55%; необоротні активи підприємства представлені лишеосновними засобами та незавершеним будівництвом; залишкова вартість основних засобівна 2007 рік зменшилась на 35,4 тис. грн. (8,06%) за рахунок їхнього зносу; коефіцієнтзносу більше 0,5 та має тенденцію до зростання, що свідчить про моральне та фізичнестаріння основних засобів; основні засоби займають левову частку вартості необоротнихактивів (100% та 94,35% на початок та кінець досліджуємого відповідно); у 2007 роціз’явилось незавершене будівництво.
Від ефективноговикористання оборотних активів, їхнього розміщення та ефективності великою міроюзалежить результат роботи підприємства. Тому насамперед потрібно дати оцінку зміну наявності та структурі оборотних активів підприємства по найважливіших групах(табл. 2.3).
Як показуютьрозрахунки, загальна вартість оборотних активів зменшилась на 46,6 тис. грн., щосклало 41,75% їхньої вартості на початок року. По усіх статтях, окрім грошових коштів,спостерігалось зниження їхньої вартості протягом року. При цьому зменшилась часткаматеріальних оборотних засобів на 7,04 % п., витрат майбутніх періодів – на 17,75% п., а грошових коштів та їх еквівалентів – збільшилась на 16,77% п., дебіторськоїзаборгованості – на 8,02% п… Найбільші темпи росту спостерігалися у дебіторської заборгованості за розрахунками (200%).Найменші темпи росту мали місце у товарів (50%).
Таблиця 2.3 – Аналіз наявності, складу і структури оборотних засобів Статті оборотних засобів
2006
рік
2007
рік Зміни за звітний період Зміни в структурі, % п. Сума, тис. грн Питома вага, % Сума, тис. грн Питома вага, % у тис. грн у % Оборотні засоби разом, у т.ч. 80,0 100,00 33,4 100,00 -46,6 -58,25 0,00 Виробничі запаси 37,4 46,75 13,0 38,92 -24,4 -65,24 -7,83 Незавершене виробництво 0,00 0,00 - 0,00 Готова продукція 0,00 0,00 - 0,00 Товари 3,2 4,00 1,6 4,79 -1,6 -50,00 0,79 Разом матеріальні оборотні засоби 40,6 50,75 14,6 43,71 -26 -64,04 -7,04 Грошові кошти та їх еквіваленти 0,00 5,6 16,77 5,6 - 16,77 Поточні фінансові інвестиції 0,00 0,00 - 0,00 Разом грошові кошти і поточні фінансові інвестиції 0,00 5,6 16,77 5,6 - 16,77 Векселі видані 0,00 0,00 - 0,00 Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги 20,8 26,00 7,2 21,56 -13,6 -65,38 -4,44 Дебіторська заборгованість за розрахунками 2 2,50 6 17,96 4 200,00 15,46 Інша поточна дебіторська заборгованість 2,4 3,00 0,00 -2,4 -100 -3,00 Інші оборотні активи 0,00 0,00 - 0,00 Разом дебіторська заборгованість 25,2 31,50 13,2 39,52 -12 -47,62 8,02 Витрати майбутніх періодів 14,2 17,75 0,00 -14,2 -100 -17,75
Далі доцільно провести аналіз оборотних коштів заїх розміщенням у сферах виробництва та обігу (табл. 2.4).
Таблиця 2.4 – Аналіз розміщення поточних активів у сферівиробництва й у сфері обігу Статті оборотних засобів
2006
рік
2007
рік Зміни за звітний період Зміни в струк-турі, % п. Сума, тис. грн Питома вага, % Сума, тис. грн Питома вага, % у тис. грн у % 1. Оборотні засоби у виробничій сфері, всього 51,6 100,00 13 100,00 -38,6 -74,81 0,00 1.1. Виробничі запаси 37,4 72,48 13 100,00 -24,4 -65,24 27,52 1.2. Незавершене виробництво 0,00 0,00 - 0,00 1.3. Витрати майбутніх періодів 14,2 27,52 0,00 -14,2 -100 -27,52 2. Оборотні засоби у сфері обігу, всього 28,4 100,00 20,4 100,00 -8 -28,17 0,00 2.1. Готова продукція 0,00 0,00 - 0,00 2.2. Товари 3,2 11,27 1,6 7,84 -1,6 -50,00 -3,42 2.3. Дебіторська заборгованість 25,2 88,73 13,2 64,71 -12 -47,62 -24,03 2.4. Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції 0,00 5,6 27,45 5,6 - 27,45
За результатамианалізу видно, що оборотні активи у сфері виробництва у 2006 році були представленівиробничими запасами (72,48%) та витратами майбутніх періодів (27,52%), а у 2007році – на 100% виробничими запасами. У обігових коштах найбільшу частку займає дебіторськазаборгованість (88,73% та 64,71% на початок та кінець року відповідно), зросла часткагрошових коштів і склала 27,45%, частка товарів зменшилась на 3,42% п..
Велика увагапри аналізі оборотних активів приділяється аналізу дебіторської заборгованості,її складу, структури та динаміки (табл. 2.5).
Таблиця 2.5 – Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості Розрахунки з дебіторами
2006
рік
2007
рік Зміни за звітний період Сума, тис. грн. Пито-ма ва-га, % Сума, тис. грн. Пито-ма ва-га, % Сума, тис. грн. Струк-тури, % п. 1. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1.1. Чиста реалізаційна вартість 20,8 82,54 7,2 54,55 -13,6 -27,99 1.2. Первісна вартість 20,8 82,54 7,2 54,55 -13,6 -27,99 1.3. Резерв сумнівних боргів 0,00 0,00 0,00 2. Дебіторська заборгованість за розрахунками 2.1. З бюджетом 2 7,94 6 45,45 4 37,52 2.2. За авансами виданими 0,00 0,00 0,00 2.3. З нарахованих доходів 0,00 0,00 0,00 2.4. Із внутрішніх розрахунків 0,00 0,00 0,00 3. Векселі одержані 0,00 0,00 0,00 4. Інша поточна дебіторська заборгованість 2,4 9,52 0,00 -2,4 -9,52 Разом дебіторська заборгованість 25,2 100,00 13,2 100,00 -12 0,00
Як видно,сума дебіторської заборгованості у 2007 році зменшилась на 12 тис. грн. Найбільшучастку займає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (82,54% та 54,55%на початок та кінець періоду відповідно), але у 2007 році значно скоротилась (на27,99% п.). Частка дебіторської заборгованості з розрахунків з бюджетом збільшиласьна 37,52% п. Резерв сумнівних боргів не формувався, що означає що у підприємстванемає проблемної дебіторської заборгованості.
Показникомякості і ліквідності дебіторської заборгованості є її оборотність. Для цього визначаєтьсякоефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:
КДЗ=В/ДЗСЕР,
де В – виручкавід реалізації продукції;
ДЗСЕР– вередньорічна велачина дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованостідля досліджуваного підприємства склав:
КДЗ=657,6/((25,2+13,2)/2)=34,25 раз.
Тобто, за період дослідження дебіторска заборгованістьзробила 34,25 оборотів.
Оборотність дебіторської заборгованості може бутирозрахована у днях:
ОДЗ=Д/КДЗ,
де Д – тривалістьаналізованого періоду у днях.
Період обороту дебіторської заборгованості для досліджуваногопідприємства склав:
ОДЗ=365/34,25=10,7 днів.
Тобто, відмоменту створення до моменту оплати дебіторської заборгованості проходить 10,7 днів,значить вона обертається досить швидко.
2.2. Аналіз пасивівпідприємства
Підприємствафінансують придбання необоротних та оборотних коштів за рахунок власних та позиковихджерел. Для їх попередньої оцінки доцільно скласти табл. 2.6.
Таблиця 2.6 – Оцінка власних і позикових джерел засобів підприємства Джерела засобів
2006
рік
2007
рік Зміни за звітний період Сума, тис. грн. Пито-ма ва-га, % Сума, тис. грн. Пито-ма ва-га, % Сума, тис. грн. Струк-тури, % п. Всього джерел 519,2 100,00 461,4 100,00 -57,8 0,00 1. Власні джерела 346,2 66,68 243,2 52,71 -103,0 -13,97 1.1. Статутний капітал 58,4 11,25 58,4 12,66 1,41 1.2. Пайовий капітал 0,00 0,00 0,00 1.3. Додатковий вкладений капітал 323,4 62,29 323,4 70,09 7,80 1.4. Інший додатковий капітал 0,00 0,00 0,00 1.5. Резервний капітал 0,00 0,00 0,00 1.6. Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) -35,6 -6,86 -138,6 -30,04 -103,0 -23,18 1.7. Неоплачений капітал 0,00 0,00 0,00 1.8. Вилучений капітал 0,00 0,00 0,00 1.9.Забезпечення виплат з персоналу 0,00 0,00 0,00 1.10 Інші забезпечення 0,00 0,00 0,00 1.11 Цільове фінансування 0,00 0,00 0,00 2.Позикові джерела 0,00 0,00 0,00 2.1.Довгострокові зобов'язання 0,00 0,00 0,00 2.2. Короткострокові зобов'язання 173,0 33,32 218,2 47,29 45,2 13,97 2.2.1.Кредити банків 0,00 0,00 0,00 2.2.2.поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 0,00 0,00 0,00 2.2.3.Векселя видані 0,00 0,00 0,00 2.2.4.Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 132,8 25,58 195,0 42,26 62,2 16,68 2.2.5.Поточні зобов'язання за розрахунками 40,2 7,74 23,2 5,03 -17,0 -2,71 2.2.6.Інші поточні зобов'язання 0,00 0,00 0,00 3.Доходи майбутніх періодів 0,00 0,00 0,00
У пасиві балансу звертає на себе увагу зменшення суми власного капіталу на103 тис. грн. (зі 346,2 до 243,2 тис. грн.), тобто на 29,75% порівняно з 2006 роком.
Позиковий капітал підприємства представлений лише кредиторською заборгованістю,сума якої на 2007 рік збільшилась на 45,2 тис. грн. і склала 218,2 тис. грн. Темпїї зростання склав 126,13%.
У 2006 році структура пасивів була задовільною: питома вага власного капіталускладала 66,68%. Але на 2007 рік внаслідок скорочення власного капіталу його питомавага зменшилась на 13,97 процентних пункти і склала 52,71%. Це негативна тенденція,тому що для забезпечення фінансової автономності частка власного капіталу не повиннаопускатися нижче 50%.
Для глибокогоаналізу процесів формування капіталу підприємства та оцінки ефективності його фінансовоїполітики доцільно вивчати окремо джерела формування необоротних та оборотних активів.
Результатиоцінки джерел необоротних активів наведено у табл. 2.7.
Таблиця 2.7 – Аналіз джерел довгострокових і нематеріальних активів Довгострокові і нематеріальні активи
2006
рік
2007
рік Зміни за період Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів
2006
рік
2007
рік Зміни за період 1. Довгострокові активи (ДА) 439,2 428,0 -11,2 1. Довгострокові фінансові зобов'язання 0,0 2. Нематеріальні активи 0,0 2. Власні засоби 346,2 243,2 -103,0 3. Разом довгострокових і нематеріальних активів (ДНМА) 439,2 428,0 -11,2 2.1. Використані на покриття довгострокових нематеріальних активів (ДНМА — ДФЗ) 439,2 428,0 -11,2 3. Разом (р.1+р2.1) 439,2 428,0 -11,2 4. Власні джерела, використані на покриття оборотних активів (р2 — р.2.1) -93,0 -184,8 -91,8
Як видно зрозрахунки, власних джерел не вистачає для покриття необоротних активів підприємства,тому власні оборотні засоби мають від’ємне значення (відповідно–93,0 та –184,8 тис. грн на 2006 та 2007 роки), яке протягом року зросло майже удвічі.
Розглянемовідповідність необоротних активів джерелам їхнього покриття (табл. 2.8).
Таблиця 2.8 – Аналіз відповідності довгостроковихі нематеріальних активів джерелам їхнього покриття, тис. грн. Довгострокові і нематеріальні активи
2006
рік
2007
рік Зміни за період Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів
2006
рік
2007
рік Зміни за період 1 2 3 4 5 6 7 8 Незавершене будівництво 0,0 24,2 24,2 1. Довгострокові фінансові зобов'язання 0,0 Основні засоби 439,2 403,8 -35,4 1.1. Кредити банків 0,0 Довгострокові фінансові інвестиції 0,0 0,0 0,0 1.2. Інші довгострокові зобов'язання 0,0 Інші необоротні активи 0,0 0,0 0,0 2. Власні джерела, використані на покриття довгострокових і нематеріальних активів 346,2 243,2 -103,0 Нематеріальні активи 0,0 0,0 0,0 Всього 346,2 243,2 -103,0 Довгострокова дебіторська заборгованість 0,0 0,0 0,0 Відстрочені податкові активи 0,0 0,0 0,0 Всього 439,2 403,8 -35,4
З розрахунківвидно, що величина джерел фінансування недостатня для покриття величини необоротнихактивів, що негативно позначається на фінансовій стійкості підприємства.
Важливим напрямкоманалізу є вивчення джерел фінансування оборотних активів. Використовуються даніфінансової звітності, на підставі яких складено табл. 2.9.
Таблиця 2.9– Аналіз джерел оборотних коштів, тис. грн. Довгострокові і нематеріальні активи
2006
рік
2007
рік Зміни за період Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів
2006
рік
2007
рік Зміни за період 1 2 3 4 5 6 7 8 1. Запаси і витрати 40,6 14,6 -26 1. Власні джерела 346,2 243,2 -103,0 1.1. Виробничі запаси 37,4 13 -24,4 1.1. Використані на покриття довгострокових і нематеріальних активів 439,2 428,0 -11,2 1.2. Незавершене виробництво 1.2. Використані на покриття оборотних активів -97,0 -184,8 -91,8 1.3. Готова продукція 2. Короткострокові зобов’язання 173,0 218,2 45,2 1.4. Товари 3,2 1,6 -1,6 2.1. Короткострокові кредити банків 0,0 2. Грошові кошти, розрахунки та інші активи 25,2 18,8 -6,4 2.2. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 0,0 2.1. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 20,8 7,2 -13,6 2.3. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 132,8 195,0 62,2 2.2. Дебіторська заборгованість за розрахун-ками 2 6 4 2.4. Векселі видані 0,0 2.3. Інша поточ-на дебіторська заборгованість та інші оборот-ні активи 2,4 -2,4 2.5. Поточні зобов’язання за розрахунками та інші пасиви 40,2 23,2 -17,0 2.4. Поточні фінансові інвестиції Разом 519,2 461,4 -57,8 2.5. Грошові кошти 0,0 5,6 5,6 Довгострокові і нематеріальні активи На початок року На кінець року Зміни за звітний період Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів На початок року На кінець року Зміни за звітний період 1 2 3 4 5 6 7 8 2.6. Векселі отримані 0,0 Разом 65,8 33,4 -32,4
За результатамианалізу, можна зробити висновок, що величина джерел значно більша за величину оборотнихактивів, значить залишок джерел використовується для формування необоротних активів.
Доцільно вивчитисклад, структуру та зміни кредиторської заборгованості, для чого побудовано табл.2.10.
Таблиця 2.10 – Аналіз складу і структури кредиторськоїзаборгованості і поточних зобов'язань за розрахунками Заборгованість і зобов'язання
2006
рік
2007
рік Зміни за звітний період Сума, тис. грн. Питома ва-га, % Сума, тис. грн. Питома ва-га, % Сума, тис. грн. Структури, % п. 1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 132,8 76,76 195,0 89,37 62,2 12,60 2. Поточні зобов'язання за розрахунками 40,2 23,24 23,2 10,63 -17,0 -12,60 2.1. За авансами отриманими 0,00 0,00 0,00 2.2. З бюджетом 0,8 0,46 1,6 0,73 0,8 0,27 2.3. З позабюджетних платежів 0,6 0,35 0,00 -0,6 -0,35 2.4. Зі страхування 10,8 6,24 6,8 3,12 -4 -3,13 2.5. З оплати праці 28 16,18 14,8 6,78 -13,2 -9,40 2.6. З учасниками 0,00 0,00 0,00 2.7. Зі внутрішніх розрахунків 0,00 0,00 0,00 3. Векселі видані 0,00 0,00 0,00 Разом 173,0 100,00 218,2 100,00 45,2 0,00
Як видно,сума кредиторської заборгованості заборгованості зросла на 45,2 тис. грн., при цьмуна 12,6% п. збільшилась питома вага кредиторської заборгованості за товари, роботи,послуги, а частка поточних зобов’язань за розрахунвами відповіднозменшилась.
2.3. Аналіз прибутковостіактивів
Одним з найбільшвірних, визнаних і широко застосовуваних узагальнюючих показників оцінки ефективностіпри використанні засобів підприємства є коефіцієнт прибутковості, що представляєсобою відношення прибутку до капіталу, інвестованому для одержання цього прибутку.
КПР=П/І,
де П – прибуток(доход)
І – інвестиції.
Оскільки немаєзагальноприйнятого показника інвестицій для розрахунку коефіцієнта прибутковості,то в розрахунках можуть використовуватися як активи, так і пасиви. З активів аналізуютьсязагальні активи (довгострокові + нематеріальні + поточні) і уточнені.
Прибуток назагальні активи є найбільш узагальнюючим показником, тому що він дозволяє виміритиприбуток на всі активи, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Приватнимипоказниками є коефіцієнти прибутковості на: довгострокові і нематеріальні активи,оборотні активи.
При розрахункукоефіцієнта прибутковості в якості інвестиції можуть використовуватися і дані пасивубалансу. У цьому випадку можуть бути розраховані коефіцієнти прибутковості загальногокапіталу, власного капіталу, перманентного капіталу й інших.
Коефіцієнтприбутковості власного капіталу характеризує рівень прибутковості для власниківпідприємства, а коефіцієнт, розрахований на перманентний капітал, – прибутковістьвласного капіталу і довгострокового позикового.
При розрахункукоефіцієнтів прибутковості беруться середні показники інвестицій за звітний період.
Основні розрахованіпоказники прибутковості активів по досліджуваному підприємству наведені у табл.2.11.
Таблиця 2.11 – Аналіз показників прибутковості активів (капіталу) Показники Значення 1. Чистий прибуток, тис. грн. 51,5 2. Середньорічна вартість загальних активів, тис. грн. 245,15 3. Середньорічна вартість поточних активів, тис. грн. 24,8 4. Середньорічна вартість загального капіталу, тис. грн. 245,15 5. Середньорічна вартість власного капіталу, тис. грн. 147,35 6. Середньорічна вартість перманентного капіталу, тис. грн. 147,35 7. Прибутковість загальних активів 21,01 8. Прибутковість оборотних активів 207,66 9. Прибутковість загального капіталу 21,01 10. Прибутковість власного капіталу 34,95 11. Прибутковість перманентного капіталу 34,95 12. Виручка від реалізації 328,8 13. Прибутковість реалізації 15,66
З розрахунківвидно, що у підприємства достатньо високі показники рентабельності активів, якіможуть забезпечити його сталу діяльність.
2.4. Абсолютні показникифінансової стійкості
Для оцінкирівня фінансової стійкості підприємства використовуються абсолютні та відносні показникифінансової стійкості.
Абсолютніпоказники фінансової стійкости підприємства розраховуються на основі виявлення відповідностівеличини запасів джерелам їхнього формування.
Показики, що характеризуютьджерела формування запасів:
1) наявністьвласних джерел формування запасів (Ec):
Ec= Іc – F;
де F – необоротніфонди;
Іc – власний капітал;
2) наявністьвласних та довгострокових джерел формування запасів (EТ):
EТ= (Іc + КТ) – F;
де KТ –довгострокові кредити й позики;
3) загальнавеличина джерел формування запасів(EУ):
EУ= (Іc + КТ) – F + Kt;
де Kt –короткостроові кредити й позики.
На основіцих показників розраховуються показники забезпеченості запасів джерелами фінансування:
1) надлишок(+) або нестача (–) власних джерел формування запасів (±Ec):
±Ес= Ес – Z;
де Z – запаси та витрати;
2) надлишок(+) або нестача (–) власних та довгострокових джерел формування запасів (±EТ):
±ЕТ= ЕТ – Z;
3) надлишок(+) або нестача (–) загальної величини джерел формування запасів(±EУ):
±EУ= EУ – Z.
Для визначеннятипу фінансової стійкості використовується трьохмірний показник:
/>,
х1=±Ес,
х2=±ЕТ,
х3=±EУ.
Функція S(x)визначається наступним чином:
/>.
У відповідностіз забезпеченням запасів певними джерелами фінансування їхнього фінансування виділяютьчотири типи фінансової стійкості (табл. 2.12).
Таблиця 2.12– Типи фінансової стйкості підприємстваТипи фінансової стійкості Трьохмірний показник Джерела покриття витрат Характеристика Абсолютна фінансова стійкість
/> Власні оборотні засоби Висока платоспроможність Нормальна фінансова стійкість
/>; Власні оборотні засоби, довгострокові кредити Нормальна платоспроможність; ефективне використання позикових коштів; висока прибутковість виробничої діяльності Нестійкий фінансовий стан
/> Власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити Порушення платоспроможності; необхідність залучення додаткових джерел; можливість поліпшення ситуації Кризовий фінансовий стан
/> – Неплатоспроможність; риск банкротства
Проведеморозрахунок абсолютних показників фінансової стійкості для досліджуваного підприємства(табл. 2.13).
Таблиця 2.13 – Аналіз фінансової стійкості підприємства Показники
2006
рік
2007
рік Джерела власних засобів 346,2 243,2 Необоротні активи 439,2 428 Наявність власних оборотних засобів -93,0 -184,8 Довгострокові кредити і позикові засоби Власні і довгострокові позикові джерела формування запасів і витрат -93,0 -184,8 Короткострокові кредити та позикові засоби Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат -93,0 -184,8 Загальна величина запасів і витрат 51,6 13,0 Надлишок (нестача) власних оборотних засобів -144,6 -197,8 Надлишок (нестача) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат -144,6 -197,8 Надлишок (нестача) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат -144,6 -197,8 Трьохмірний показник типу фінансової стійкості (0,0,0) (0,0,0)
Як показуютьрозрахунки трьохмірного показнику типу фінансовоїстійкості, у період 2006-2007 досліджуване підприємство знаходилось у кризовомустані, тобто для формування запасів було недостатньо нормальних джерел фінансуванняяк на 2006, так і на 2007 періоду(нестача загальної суми джерел фінансування запасівсклала 144,6 та 197,8 тис. грн. на 2006 та 2007 року відповідно).
Мала місценеплатоспроможність та ризик банкрутства.
2.5. Відносні показникифінансової стійкості
Фінансовастійкість підприємства може бути оцінена більш детально за допомогою фінансовихкоефіцієнтів, наведених у табл. 2.14.
Таблиця 2.14– Фінансові коефіцієнти, що застосовуються для оцінки фінансової стійкості підприємстваКоефіцієнт Що характеризує Розрахунок Коефіцієнт автономії Незалежність від позикових коштів, показує частку власного капіталу у загальній величині капіталу підприємства
КА=ІС/ВЕ
КА>0,5 Коефіцієнт співвідношення позикових та власних засобів Показує скільки позикових коштів приходиться на 1 грн. власних засобів
КЕС=(КТ+Кt)/ІС
КЕС Коефіцієнт забезпеченості власними засобами Показує співвідношення власного оборотного капіталу та оборотних активів
КО=ЕС/АО
КО≥0,1 Коефіцієнт маневрування Відношення власного оборотного капіталу до власного капіталу підприємства
КМ=ЕС/ІС
0,2-0,5 Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих активів Скільки оборотних засобів припадає на 1 грн. необоротних активів
КМІ=АО/F Коефіцієнт майна виробничого призначення Частка майна виробничого призначення у загальній вартості активів
КПИМ=(F+Z)/ВЕ
КПИМ≥0,5 Коефіцієнт прогнозу банкрутства Частка чистих оборотних активів у загальній вартості активів
КПБ=(АО-КТ)/ВЕ
Результатирозрахунків коефіцієнтів фінансової стійкості наведено у табл. 2.15.
За результатамирозрахунків можна сказати, що коефіцієнт автономії на 2006 і 2007 року відповідавнормативу (0,667 та 0,527 відповідно), але на 2007 рок він наблизився до нижньоїмежі нормативних значень, що є негативною тенденцією. Аналогічним чином змінювавсяі коефіцієнт фінансового ризику (0,500 та 0,897 відповідно), що говорить про зниженнярівня фінансової стійкості підприємства. Коефіцієнти забезпеченості власними засобамита маневрування мають негативне значення, що має тенденцію до зменшення. Це означає,що у підприємства немає власного оборотного капіталу, до того ж величина його нестачізростає.
Таблиця 2.15 – Розрахунок і аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості Показник
2006
рік
2007
рік Абсо-лютні зміни Темп росту, % Майно підприємства, тис. грн. 519,2 461,4 -57,8 88,87 Джерела власних засобів, тис. грн. 346,2 243,2 -103,0 70,25 Короткострокові пасиви, тис. грн. 173,0 218,2 45,2 126,13 Довгострокові пасиви, тис. грн. - Разом позикові кошти, тис. грн. 173,0 218,2 45,2 126,13 Необоротні активи, тис. грн. 439,2 428 -11,2 97,45 Оборотні активи, тис. грн. 65,8 33,4 -32,4 50,76 Запаси, тис. грн. 54,8 14,6 -40,2 26,64 Власні оборотні засоби, тис. грн. -93,0 -184,8 -91,8 198,71 Коефіцієнт автономії 0,667 0,527 -0,140 79,05 Коефіцієнт співвідношення позикових та власних засобів 0,500 0,897 0,397 179,54 Коефіцієнт забезпеченості власними засобами -1,413 -5,533 -4,120 391,47 Коефіцієнт маневрування -0,269 -0,760 -0,491 282,87 Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих засобів 0,150 0,078 -0,072 52,09 Коефіцієнт майна виробничого призначення 0,951 0,959 0,008 100,82 Коефіцієнт прогнозу банкрутства -0,206 -0,401 -0,194 193,98
2.6. Аналіз ліквідностіта платоспроможності підприємства
Тому оцінкурівня платоспроможності досліджуваного підприємства слід розпочати з аналізу ліквідностібалансу.
Аналіз ліквідностібалансу полягає в порівнянні засобів (актив балансу), згрупованих за ознакою ліквідності,з капіталом та обов’язками (пасив балансу), згрупованими за ознакою терміновостіїхнього погашення.
В залежності від ступеню ліквідності виділяють групи активів:
– найбільш ліквідніактиви (А1) – грошові кошти та їх еквіваленти;
– швидкореалізовуваніактиви (А2) – дебіторська заборгованість;
– повільнореалізовуваніактиви (А3) – виробничі запаси та витрати;
– важкореалізовуваніактиви (А4) – необоротні активи.
Пасиви підприємства підрозділяються на групи в залежностівід термінів погашення:
– термінові пасиви(П1) – кредиторськя заборгованість та позики, не погашені у строк;
– короткостроковіпасиви (П2) – краткосрокові кредити й позики;
– довгострокові пасиви(П3) –довгосрокові кредити й позики;
– постійні пасиви(П4) – власний капітал та забезпечення.
За результатамитакого групування будується баланс ліквідності (табл. 2.16).
Таблиця 2.16 – Аналіз ліквідності балансу підприємстваАктив
2006
рік, тис. грн.
2007
рік, тис. грн. Пасив
2006
рік, тис. грн.
2007
рік, тис. грн. Платіжний над-лишок (+), неста-ча (-), тис. грн. Відсоток покриття зобов'язань, %
2006
рік
2007
рік
2006
рік
2007
рік Л1 5,6 Р1 173,0 218,2 -173,0 -212,6 0,00 2,57 Л2 25,2 13,2 Р2 25,2 13,2 - - Л3 54,8 14,6 Р3 54,8 14,6 - - Л4 439,2 428 Р4 346,2 243,2 93,0 184,8 126,86 175,99 Баланс 519,2 461,4 Баланс 519,2 461,4 100,00 100,00
Як видно зтаблиці, на підприємстві у 2006 і 2007 роках Л1
До того жЛ4>Р4, що говорить про відсутність власного оборотного капіталу як на початок,так і на кінець аналізованого періоду. Це свідчить про певні проблеми з фінансовоюстійкістю даного підприємства.
СпіввідношенняЛ2 та Р2, а також Л3 та Р3 співпадають з нормативними завдяки відсутності короткостроковихта довгострокових кредитів та позик.
Для якісноїоцінки платоспроможності і ліквідності підприємства крім аналізу ліквідності балансунеобхідно розраховувати наступні коефіцієнти ліквідності:
– коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАЛ) – показує, у якій частцікороткострокові зобов’язання підприємства можуть бути погашені за рахунок найбільшліквідних активів (нормативне значення 0,2-0,25):
Кал = Л1/(Р1+Р2);
– коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності (Кшл) – показує здатність підприємствасвоєчасно розраховуватися по своїх короткострокових зобов’язаннях за умови своєчасногоповернення дебіторської заборгованості (нормативне значення 1):
КШл = (Л1+Л2)/(Р1+Р2);
– коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) (КПЛ) – показує, уякій частці короткострокові зобов’язання підприємства можуть бути погашені за рахунокйого поточних активів (нормативне значення 2-2,5):
КШл = (Л1+Л2+Л3)/(Р1+Р2).
Розрахуємокоефіцієнти ліквідності для досліджуваного підприємства у 2005 році (табл. 2.4).
Як показуютьрозрахунки, на досліджуваному підприємстві усі три коефіцієнти ліквідності значнонижчі за нормативні значення, що свідчить про низький рівень платоспроможності.
Оскільки досліджуванепідприємство за результатами проведеного аналізу є неплатоспроможним та фінансовонестійким, доцільно провести додатковий аналіз можливостей відновлення його платоспроможності.Висновок про неплатоспроможність підприємства може бути зроблений за визнанням структурибалансу незадовільною.
Таблиця 2.17 – Коефіцієнти ліквідності підприємстваПоказник Нормативне значення Розрахункове значення Відхилення від максимального значення
2006
рік
2007
рік
2006
рік
2007
рік Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2-0,25 0,000 0,026 -0,250 -0,224 Коефіцієнт термінової (критичної) ліквідності 1 0,146 0,086 -0,854 -0,914 Коефіцієнт покриття 2-2,5 0,462 0,153 -2,038 -2,347
Підставоюдля визнання структури балансу незадовільною, а підприємства – неплатоспроможнимє одна з наступних умов:
– коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) на кінець звітного періоду маєзначення менше за 2;
– коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець звітного періоду маєзначення менше за 0,1.
Якщо хочаб один з даних коефіцієнтів є меншим за норматив, то розраховується коефіцієнт відновленняплатоспроможності за період, який дорівнює 6 місяцям:
/>,
де Кплпта Кплк – коефіцієнти поточної ліквідності на початок та кінецьзвітного періоду;
Т – тривалістьзвітного періоду у місяцях;
2 – нормативнезначення коефіцієнту поточної ліквідності.
Коефіцієнтвідновлення платоспроможності, що приймає значення більше за 1, свідчить про наявністьреальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців.Коефіцієнт відновлення платоспроможності менший за 1 свідчить про те, що у підприємстванемає реальної можливості відновити протягом 6 місяців свою платоспроможність.
Якщо коефіцієнтипоточної ліквідності та забезпеченості власними засобами мають значення більше нормативного,але зменшуються на кінець періоду, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможностіза період, рівний 3 місяцям:
/>.
Коефіцієнтвтрати платоспроможності, що приймає значення більше за 1, свідчить про наявністьреальної можливості у підприємства не втратити свою платоспроможність протягом 3місяців.
Коефіцієнтвтрати платоспроможності менший за 1 свідчить про те, що у підприємства немає реальноїможливості не втратити протягом 3 місяців свою платоспроможність.
Оскільки обидвакоефіцієнти менше нормативних значень, то слід розраховувати коефіцієнт відновленняплатоспроможності:
Квідн=(0,153+6/12(0,153-0,462)/2=-0,0008.
Значення коефіцієнтувідновлення платоспроможності нижче 1, тому у досліджуваного підприємства немаєможливості відновлення його платоспроможності протягом 6 місяців.
Оскільки підприємствомає значні проблеми з платоспроможністю, доцільно визначити вірогідність його банкрутства,для чого можна скористатися моделлю Z-рахунку Альтмана:
Z=1,2*К1+1,4*К2+3,3*К3+0,6*К4+0,999К5,
де К1=власніоборотні кошти/всього активів;
К2=нерозподіленийприбуток/всього активів;
К3=чистийприбуток/всього активів;
К4=власнийкапітал/короткострокові зобов’язання;
К5=чиставиручка від реалізації/всього активів.
Ступінь ймовірностібанкрутстваЗначення Z-рахунку Ймовірність банкрутства ≤1,8 Дуже висока 1,81-2,7 Висока 2,71-2,9 Існує ймовірність ≥3 Дужее низька
Для досліджуваногопідприємства Z-рахунок Альтмана складає:
Z=-0,29778-0,17765+0,21008+1,50665+1,34122=2,33108.
Це означаєвисоку ймовірність банкрутства підприємства, що підтверджує результати попередніхрозрахунків.