/>
Проблемні питання децентралізаціїбюджетної політики в Україні
План
Постановкапроблеми
Аналіз останніхдосліджень і публікацій
Результатидослідження
Висновки
Списоквикористаних джерел інформації
Постановка проблеми
Наданому етапі реформування та вдосконалення бюджетної політики питаннядецентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, оскільки самефінансова децентралізація є однією з базових умов незалежної та ефективноїдіяльності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішеньзбільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їйтериторії; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченнюсуспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади змісцевими потребами та пріоритетами.
Аналіз останніх публікацій
Питаннямдецентралізації бюджетного процесу, визначення поняття місцевих бюджетів та їхвзаємодії з Державним та Зведеним бюджетами України присвячені праці відомихучених, таких як В.Н. Твердохлібов, О.Д. Василик, Н.В. Васильєва, І.В. Сало,Н.А. Ширкевич та ін. Однак сьогодні не існує єдиної думки щодо оптимальностімеханізму реформування місцевих бюджетів відповідно до ефективності розподілуфінансових ресурсів, які формуються саме на місцевому рівні.
Мета статті — дослідити економічний змістмісцевих бюджетів та визначити проблемні питання децентралізації міжбюджетнихвідносин.
Результати дослідження
Значним кроком у збільшенні можливостей розвитку територій,розширенні повноважень місцевих органів у формуванні фінансових ресурсів, щозабезпечують самостійність територіальних громад у забезпеченні їхжиттєдіяльності, стало впровадження Бюджетного кодексу. Він дозволив розпочатидовготривалу роботу з децентралізації бюджетного процесу, створення прозорихміжбюджетних стосунків між державою та територіями. Але реалізація законодавчозакріпленого права кожного адміністративно-територіального утворення наекономічну самостійність неможлива без наявності у кожного органу владивласного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручанняззовні. А це означає, що кожний орган влади повинен володіти своїми фінансовимиджерелами, достатніми для ефективної організації управління економікою ісоціальною сферою на своїй території. Одночасно він також повинен мати відноснусамостійність в управлінні податками та іншими обов'язковими платежами, щонадходять до відповідного бюджету.
Сьогодні система міжбюджетних відносин в Україні потребуєподальшого вдосконалення, виходячи з динаміки фінансово-бюджетних одиниць тасоціально-
Тому з метою поглиблення процесу децентралізації владинеобхідно реалізувати ряд заходів за такими основними напрямами, як: зміцненнядоходної бази місцевих бюджетів, посилення впливу стимулюючих факторів у роботіорганів місцевого самоврядування щодо наповнюваності доходів бюджету,впорядкування основних видаткових повноважень між рівнями бюджетів на основіпринципу субсидіарності (наближення фінансування до рівня, де вони надаються)тощо.
Зазначені напрями знайшли своє відображення під часпідготовки проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік, вякому пріоритетні завдання та головні параметри бюджетної політики в частиніреформування бюджетної сфери визначаються виходячи з наступних принципів:
- передача владнихфункцій та відповідних бюджетних ресурсів з центрального і обласного рівнівбюджетам територіальних громад;
- розширення податковоїбази бюджетів територіальних громад;
- регіональнийрозвиток та посилення ролі місцевого самоврядування [6].
В даний час разом з ними з метою сприяння проведенняадміністративно — територіальної реформи та її поєднання із бюджетною реформоюреалізується проект «Системне управління фінансуваннямадміністративно-територіальної реформи», що фінансується Міністерством ВеликоїБританії з питань міжнародного розвитку (DFIF), за участю робочої групи Міністерства фінансівУкраїни та міжнародних і українських експертів. В ньому передбачено здійсненняаналізу бюджетних та фінансових наслідків адміністративно-територіальноїреформи в Україні з використанням досвіду проведення подібних програмреформування у країнах Центральної та Східної Європи, зокрема у Польщі, з метоюпідвищення децентралізації, делегування повноважень підзвітності з центру домісцевого рівня та більш чіткого розподілу завдань та відповідальності накожному рівні управління з метою наближення регіональних органів влади Українидо стандартів Європейського Союзу, що дасть змогу місцевим бюджетам забезпечитисебе необхідними реальними фінансовими ресурсами [7].
Також, на нашу думку, потрібно здійснити модернізаціюфінансового сектору економіки, зокрема, реформування казначейського виконаннябюджету, вдосконалення процедури складання та виконання Державного і місцевихбюджетів, посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів заприйняті бюджетні зобов' язання, підвищення якості управління бюджетнимикоштами.
Зазначені зміни сприятимуть покращенню функціонуваннябюджетної системи України, вдосконаленню бюджетного процесу та взаємодії йогоучасників і врегулюванню питання поліпшення фінансової бази місцевих бюджетів.Для досягнення таких структурних перетворень необхідно чітко визначитись зпоняттям „місцеві бюджети". В перші роки організації бюджетної системи вУкраїні місцеві бюджети розглядались як сукупність завдань, доручених місцевиморганам, і як сукупність коштів, якими вони володіють для задоволення цихзавдань. Так, В.Н. Твердохльобов дає наступне визначення: «Місцеві фінансискладають частину єдиної системи фінансів країни і знаходяться вбезпосередньому віданні місцевих рад та їх виконавчих комітетів». Н.А.Ширкевич так визначає сутність місцевих бюджетів: «Це частина основногорічного фінансового плану країни — Державного бюджету, крім того, місцевібюджети утворюють централізований фонд грошових коштів місцевих рад, яким вонирозпоряджаються з метою здійснення заходів, які щорічно передбачаються планомекономічного і соціального розвитку» [4].
Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймаютьтериторіальний принцип, розглядаючи їх як бюджети окремихадміністративно-територіальних одиниць. Інші характеризують місцеві бюджети якекономічні відносини. Наприклад, І.Н. Ходорович характеризує місцеві бюджети як«сукупність економічних відносин, що забезпечують фінансову базу місцевихрад щодо розвитку й утримання головним чином галузей господарства, якібезпосередньо спеціалізуються на підвищенні доброту населення». Н.В.Васильєва визначає місцеві бюджети як «обумовленуадміністративно-територіальним поділом і бюджетним устроєм частину економічнихвідносин у суспільстві, пов'язаних з формуванням, розподілом і використаннямфондів грошових коштів, призначених для задоволення суспільних потреб»[2].
Отже, все це свідчить про різні підходи до трактуванняпоняття місцевих бюджетів, що, в свою чергу, позначається й на визначенні їхролі у фінансовій системі держави. Аналіз різних трактувань місцевих бюджетівдозволяє охарактеризувати їх як сукупність економічних відносин, які сприяютьтериторіальному перерозподілу національного доходу країни та забезпечуютьстворення фінансової бази місцевих рад.
На нашу думку, при дослідженні проблеми місцевих бюджетів їхнеобхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну формумобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органівсамоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що виникають міжмісцевими та Державним бюджетами, а також всередині сукупності місцевихбюджетів.
Як організаційна форма, місцеві бюджети — це балансовірозрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони маютьдоходну і витратну частини, в їх основі покладено принцип збалансування тощо.Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети — це балансові розрахунки доходів івитрат, які мобілізуються та витрачаються на відповідній території. Водночас,місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якоїстановить система фінансових відносин, а саме: відносини між місцевимибюджетами і господарськими структурами, що функціонують на даній території;відносини між бюджетами і населенням даної території, що складаються примобілізації й витрачанні коштів місцевих бюджетів; відносини між місцевимибюджетами різних рівнів щодо перерозподілу фінансових ресурсів; відносини міжмісцевими бюджетами і Державним бюджетом.
Разом з цим, місцеві бюджети є основним каналом доведення донаселення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовуються насуспільне споживання. Через них суспільні фонди споживання розподіляються втериторіальному і соціальному розрізах.
Для аналізу ролі місцевих бюджетів в соціально-економічномурозвитку регіонів та їх місця у бюджетній системі України необхідна їхкількісна та якісна характеристика. Про співвідношення місцевих бюджетів змакроекономічними показниками, передусім валовим внутрішнім продуктом (ВВП),свідчать дані табл. 1 [5].
Таблиця 1 Співвідношення обсягумісцевих бюджетів із ВВППоказники Роки 2004 рік 2005 рік 2006 рік 2007 рік ВВП, млрд. грн. 345,9 418,5 539,5 680 (план) Витрати місцевих бюджетів, млрд. грн. 16,1 21,9 27,9 51,84
Питома вага витрат
місцевих бюджетів у ВВП, % 4,7 5,2 5,2 7,6
Аналізуючи наведені в таблиці дані, можна відзначити, щочерез місцеві бюджети у 2004-2006 рр. розподілялась тільки двадцята частинаВВП. Причому до 2006 р. спостерігалася стала тенденція перерозподілу обсягівВВП через місцеві бюджети. Однак у 2007 році питома вага витрат місцевихбюджетів у загальному обсязі ВВП збільшилась на 2,5%, що свідчить про зменшеннядержавного впливу на процес мобілізації коштів та їх розподіл між різнимирівнями влади. Але, на нашу думку, все ж таки залишається значний впливдержавного централізованого регулювання розподілу доходів між різними ланкамибюджетної системи. Вважаємо, що для ефективного перерозподілу фінансовихресурсів місцевих бюджетів дане співвідношення повинно бути на рівні 25-30%, щозначно прискорить соціально- економічний розвиток окремого регіону і, якнаслідок, країни загалом. Тому питання щодо пошуку оптимального варіантуспіввідношення між Державним та місцевими бюджетами залишається актуальним.
Важливим при оцінці ролі місцевих бюджетів усоціально-економічному розвитку регіонів є аналіз співвідношення обсягівмісцевих бюджетів із загальними витратами Зведеного бюджету (табл. 2) [5].
Таблиця 2. Співвідношення обсягумісцевих бюджетів із витратами Зведеного бюджетуПоказники Роки 2004 2005 2006 2007 Видатки, млрд. грн.: — Зведеного бюджету 95,6 134,7 165 226 — Державного бюджету 79,5 112,8 137,1 174,2 — місцевих бюджетів 16,1 21,9 27,9 51,8 Питома вага видатків у зведеному бюджеті, %: — Державного бюджету 83,2 83,7 83,1 77,1 — місцевих бюджетів 16,8 16,3 16,9 22,9
З наведених даних можна зробити висновок, що протягом2004-2006 рр. спостерігалась певна тенденція до централізації у витрачаннібюджетних коштів і звуженні фінансових можливостей органів місцевогосамоврядування, що спричинило негативні наслідки: значно затримувало розвитокрегіонів, оскільки за рахунок місцевих бюджетів здійснюється фінансуваннянародногосподарської та соціально-культурної сфер діяльності регіонів та ін.
У 2007 р. у місцевих бюджетах зосереджувалося 22,9% відзагального обсягу витрат Зведеного бюджету. Це свідчить про те, що в цьому роцівідбулася певна децентралізація у відносинах між ланками бюджетної системи [7].Наведені дані підтверджують висновок про те, що роль місцевих бюджетів уфінансуванні видатків територій вже в найближчому майбутньому повинна зрости.Що ж стосується питань, пов' язаних з функціонуванням місцевих бюджетів, товони потребують глибокого аналізу й наукового обґрунтування. Тут неможливіконкретні встановлені рекомендації, оскільки місцеві бюджети — категорія дужединамічна, тому їх дослідження необхідно здійснювати з урахуванням багатьохфакторів, що впливають на економічне життя держави. Цьому, насамперед, сприяютьрозвиток демократичних засад в управлінні державою, зміни в структуріекономіки, рівень соціальних гарантій населенню, зміна вікової, професійної структуринаселення. Також впливає на формування і використання коштів місцевих бюджетіврівень економічного розвитку окремих регіонів.
Висновки. В результаті проведеного дослідженнявиявлено, що місцеві бюджети є вагомою складовою бюджетної системи країни, томузміна умов їх формування і виконання може суттєво позначитися назбалансованості бюджетної системи, фінансовій безпеці країни в цілому.Наявність значної кількості проектів законодавчих актів, які передбачають змінуполітичного, адміністративного та бюджетного устрою, посилює імовірністьвиникнення ризиків у бюджетній сфері. Тому, вважаємо, що одним із шляхіввирішення проблемних питань щодо децентралізації бюджетної політики тареформування місцевих бюджетів є вдосконалення бюджетного законодавства до проведеннятериторіальної та адміністративної реформ.
Списоквикористаних джерел інформації
1. Бюджетнийкодекс України// Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2001. — №37-38. — С. 189.
2. ВасильеваМ.В. Местньїе бюджети в современньїх условиях — М.: Финансьі и статистика. — 1997. — С. 128.
3. Дем'янишинВ.Г. Актуальні проблеми економіки. — 2007. — №9. — С. 3-11.
4. ШиркевичН.А. Местньїе бюджети. — М.: Финанси и статистика. — 2001. — С. 112.
5. Виконаннябюджетів //
6. Децентралізаціядержавного управління /
7. Системнеуправління фінансування адміністративно-територіальної реформи