Завдання № 1: Структурата принципи побудови бюджетної системи країни: їх аналіз та оцінка. Засадирозмежування доходів та видатків між окремими бюджетами. Форми взаємозв’язківміж бюджетами.
Бюджетна системаУкраїни визначена “Бюджетним кодексом” України Відповідно до становленнясучасної бюджетної системи України, в основу законодавчих та інших нормативнихдокументів покладені нетрадиційні принципи її побудови, а саме:
— принцип єдності(цілісності) бюджетної системи України, що забезпечується існуванням єдиногорахунку надходжень і платежів до бюджету та єдиної бюджетної класифікаціїдоходів і видатків, єдністю регулювання бюджетних правовідносин, єдиноюструктурою бюджетної документації, вимогами надання необхідної статистичної табюджетної інформації від одного бюджету до іншого, спільною грошовою системоюта єдиною соціально-економічною політикою держави;
— принципзбалансованості передбачає, (згідност.95 Конституції України), що всіповноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходженьдо бюджету на відповідний бюджетний період, тобто обсяг передбачених бюджетомвидатків має покриватись реальними доходами.
— принципсамостійності означає право законодавчих (представницьких) органів влади іорганів місцевого самоврядування кожної ланки самостійно здійснювати бюджетнийпроцес, стимулювання органів місцевого самоврядування до збільшення їх доходів, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
— принцип повнотибюджетів; включенню до бюджету підлягають всі надходження та витрати, щоздійснюються відповідно до нормативно-правових актів всіх органів відповідногорівня;
— принцип обґрунтованості,бюджет має формуватися на реалістичних макропоказниках економічного тасоціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витратбюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил.
— принципефективності у процесі складання та виконання бюджету всі учасники бюджетногопроцесу мають прагнути досягнення запланованих цілей та максимальногорезультату при заключенні мінімального обсягу бюджетних коштів. Реалізаціяпринципу ефективності дозволить перейти від постатейного контролю виконаннябюджету до контролю за досягненням кінцевого результату. Першим кроком на цьомушляху стало формування ДБ на 2002р. за програмно-цільовим методом. Суть цьогометоду полягає в тому, що всі видатки держбюджету повинні здійснюватисьвиключно у відповідності з програмами, які мають конкретну мету, завдання такритерії їх оцінки.
Такий підхід даєможливість виділити:
— чіткі функціїусіх розпорядників бюджетних коштів;
— конкретніпрограми відповідно до визначених функцій;
— цілі, на якібудуть спрямовуватися видатки в межах цих програм. та критерії оцінкиефективності використання бюджетних коштів.
— принципсубсидіарності розподіл видатків між держбюджетом та місцевими повинен ґрунтуватисяна максимально можливому наближенні суспільних послуг до їх безпосередньогоспоживача. Видаткові повноваження мають бути закріплені за бюджетами з метоюдецентралізації та з урахуванням того, що вони можуть бути виконанінайефективніше на місцях. Видатки закріплюються за відповідними бюджетами.
— принципвизначеності відповідальності кожного рівня влади за бюджетну політику. Кожнийрівень влади несе власну відповідальність за власну бюджетну політику.
— Принципцільового використання бюджетних коштів. Бюджетні кошти використовуються тількина цілі, визначені бюджетними призначеннями. Кошти повинні спрямовуватися завідповідним напрямом та витрачатися розпорядниками та одержувачами бюджетнихкоштів на чітко визначені цілі .
— принциппублічності та прозорості. Бюджетним кодексом передбачено, що інформація пробюджет повинна бути оприлюднена (стаття28). Міністерство фінансів Українизабезпечує доступність для публікації:
а) проекту законупро державний бюджет;
б) закону про ДБна відповідний період з додатками, що є невід’ємною його частиною;
в) інформація провиконання бюджету;
г) інформація пропоказники зведеного бюджету.
— Принципсправедливості та неупередженості. Бюджетна система будується на засадахсправедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянамиі територіальними громадами. Можливість отримання освіти або доступ досоціальних програм не повинні залежати від місця проживання громадянина. Цереалізується через норми, встановлені БК.(Компенсація щодо соціальних послуготримується шляхом субвенцій з державного бюджету)
Відповідно довказаного Кодексу бюджетна система України включає:
— Державний бюджет;
— Республіканськийбюджет АР Крим;
— Місцевібюджети.
Місцеві бюджетиподіляються за рівнем адміністративного поділу на:
— Обласні;
— Міські (містдержавного та обласного підпорядкування з районним поділом);
— Районні;
— Бюджети міст(обласного і районного підпорядкування без районного поділу);
— Сіл;
— Селищ;
— Районів умістах.
В основі побудовибюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. Прицьому виділення бюджетів здійснюється за наявності відповідного органууправління.
Бюджетна система– об’єднання всіх ланок держбюджету на єдиних принципах.
Складовимиелементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організаціяфункціонування. Бюджет України об’єднує близько 13тис. самостійних бюджетів.
Структурнобюджетна система складається з Державного бюджету України, місцевих бюджетів:бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів сіл, селиш, міст та їх об’єднань,бюджетів районів у містах, районних, обласних бюджетів (стаття5). Зазначенібюджети є окремими ланками бюджетної системи. Характерною ознакою та перевагоюбюджетної системи, закріпленою Бюджетним кодексом, є те, що на відміну відпопередньої системи трансфертні платежі бюджету розраховуються та надаютьсяобласним бюджетам, бюджету АРК, бюджетам районів та міст обласного значення. Зприйняттям БК районні бюджети, бюджети міст обласного значення та обласнібюджети набули адекватного статусу у відносинах з Держбюджетом України.Показники державного бюджету та місцевих бюджетів у своїй сукупності виступаютьяке показники зведеного бюджету (ст.6). Показники зведеного бюджетувикористовуються органами законодавчої та виконавчої влади для прийняттяуправлінських рішень в процесі виконання бюджетів, а також для оприлюдненняінформації про використання публічних фінансів.
Крім того,фінансова звітність про виконання зведених бюджетів має важливе значення дляскладання статистичних даних про казначейське виконання ДБ та місцевихбюджетів., про доходи та видатки державного і місцевих бюджетів, а також дляформування національних рахунків. Відповідні статистичні дані нотуються на базіданих бухгалтерського обліку, який ведеться органами Держказначейства України івикористовується для формування та оцінки результатів державної бюджетноїполітики, а також вдосконалення механізму управління бюджетними коштами іконтролю за їх використанням.
Своєчасні тадостовірні дані про виконання бюджетів усіх рівнів дають змогу:
— Відстежуватихід виконання бюджетів та аналізувати їх динаміку;
— Здійснюватизаходи щодо забезпечення контролю за операціями та управлінням бюджетнимикоштами;
— Аналізуватистан та оцінювати перспективи розвитку фінансово-бюджетної політики.
Статистичнаінформація про виконання державного та місцевих бюджетів характеризуєдіяльність у сфері використання публічних фінансів, засвідчує результатиекономічної діяльності держави і використовується органами законодавчої тавиконавчої влади. Науковцями, економістами, широким колом ділових людей.
Структура бюджетурозглядається у горизонтальному і вертикальному розрізах. У горизонтальномувона характеризується складом доходів і видатків, а також їх питомою вагою. Увертикальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями державноївлади та управління і характеризується взаємопов’язаними поняттями “бюджетнийустрій” та “бюджетна система”.
Бюджетний устрійвизначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.
Бюджетний устрій– це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури,взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.
Бюджетний устрій ґрунтуєтьсяна таких засадах:
1. Відокремленнявидів бюджетів, що створюються в даній країні.
2. Встановленняпринципів побудови бюджетної системи.
3. Розмежуваннядоходів і видатків між ланками бюджетної системи.
4. Визначенняхарактеру і форм взаємовідносин між бюджетами.
Теоретичноможливі три варіанти відокремлення видів бюджетів:
А) створенняєдиного бюджету для всієї країни;
Б) створенняокремих регіональних бюджетів;
В) створення накожному рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованихвидів бюджетів.
Бюджетний устрійУкраїни визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіальногоподілу України.
Бюджетний устрійґрунтується на таких принципах:
- Принципєдності – означає існування єдиного рахунку доходів та видатків. Єдністьбюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою єдиною бюджетноюкласифікацією, єдністю форм бюджетної документації, єдиною грошовою системою,наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації одного рівня бюджетуіншому.
- Принципповноти – полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.
- Принципдостовірності – це формування бюджету на основі показників, науковообґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тількитих доходів та видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.
- Принципгласності – забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників ізвітів про їх виконання.
- Принципнаочності – це відображення показників бюджету у взаємозв’язку ззагальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використаннязасобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу,визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
- Принципсамостійності — забезпечується наявністю власних доходних джерел і правомвизначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України.
Завдання № 2:Бюджетний дефіцит, як чинник державного кредиту. Поняття та причини виникненнябюджетного дефіциту. Види бюджетного дефіциту. Джерела фінансування дефіцитубюджету, та шляхи його скорочення.
Державний бюджет– основа фіскальної політики держави, що визначає методи і джерела фінансуваннябюджету і його використання. Бюджет поповнюється в основному за рахунокподаткових надходжень і витрачається на державні потреби. Бюджетні засобивикористовуються для:
• державнихзакупівель із метою збільшення сукупного попиту;
• виплатитрансфертних платежів (субсидії, виплати, дотації);
• виробництвасуспільних благ (будівництво лікарень, доріг, охорона навколишньогосередовища);
•науково-технічних досліджень і розробок;
• фінансуваннявійськових витрат;
• інвестицій в основнийкапітал.
Державний бюджетможе бути профіцитним або дефіцитним, коли розмір державних прибутків,відповідно, більше або менше його витрат. Збалансований бюджет практичнонеможливий через циклічний розвиток економіки. При спаді бюджет дефіцитний, припідйомі – надлишковий.
Важливимелементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетногодефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетногодефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та їївплив на економічну систему.
Для оцінки впливуфіскальної політики на бюджет використовуються концепції бюджету повноїзайнятості та циклічного бюджету. Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет)визначається рівнем сальдо бюджету (дефіциту або надлишку), який мав би місцеза поточного реального рівня державних видатків і податкових ставок в умовахпотенційного рівня випуску в економіці. Зміна бюджету повної зайнятості показуєнапрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту векономіці. Циклічний бюджет відбиває вплив ділового циклу на державний бюджет,тобто показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки ісальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається під впливомдискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічнихколивань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається якбюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску.Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, аперевищення структурного дефіциту над фактичним, навпаки, циклічний надлишок.Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структуріподатків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам рівняреального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фазиекономічного циклу.
Концепціїбюджетного дефіциту такі:
• зовнішнійдефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходженьвід зовнішніх джерел;
• внутрішнійдефіцит – це загальний дефіцит “мінус” зовнішній дефіцит;
• операційнийдефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної часткипроцентних платежів;
• первиннийдефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентнихплатежів;
• поточнийбюджетний дефіцит /надлишок/ утворюється поточними державними доходами завинятком поточних видатків. Для фінансування дефіциту бюджету використовуютьсяяк інфляційні, так і неінфляційні джерела.
Бюджетний дефіцитзменшується при:
• збільшенніреального національного продукту – підвищуються податкові надходження, асоціальні виплати зменшуються;
• зниженніподатків – використовуваний доход домашніх господарств збільшується, отже,збільшуються заощадження, що йдуть на інвестиції.
Заходи держави зпокриттю бюджетного дефіциту:
• запозичення вцентрального банку (додаткова емісія грошей), наслідком чого буде інфляція;
• збільшеннявнутрішнього боргу (випуск державних цінних паперів);
• збільшеннязовнішнього боргу (міжнародний кредит).
Бюджетнийнадлишок направляється на погашення цих заборгованостей.
Існує три джереладефіцитного фінансування:
• внутрішніпозички. В цьому випадку уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, дерозміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручкивід їх реалізації отримує необхідні кошти в борг;
• зовнішніпозички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації,іноземні уряди та приватні іноземні фірми;
•грошово-кредитна емісія. Це означає, що Національний банк випускає нові гроші,які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитногомеханізму фінансує уряд.
Неінфляційніджерела містять в собі:
• внутрішні тазовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземнихурядів та міжнародних організацій; продаж державних цінних паперів комерційнимбанкам, фірмам та домогосподарствам;
• трансферти –фінансування у вигляді безоплатної допомоги.
Зменшити дефіцитбюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежівпо боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Цізаходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційнимджерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, якавідбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівліцентральним банком державних цінних паперів.
В аналітичномувигляді фінансування бюджетного дефіциту (ВD – Budget deficit) можна показатитаким чином:
ВD = МВ + D +е•D*,
де: ВD – показникдефіциту бюджету;
МВ – грошова база;
D – внутрішнійборг;
D* – зовнішнійборг в іноземній валюті;
е – валютнийкурс.
Характерфінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічнінаслідки. Найбільший негативний вплив справляє монетизація дефіциту.Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошовубазу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримуєсеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищенняприросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростаннясереднього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачуватитак званий інфляційний податок (Inflation tax), який через вищі ціниперерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави: ІТ =? {М/Р), де ІТ –інфляційний податок,? – темп приросту інфляції за рік (%), М/Р – рівеньзапасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.
Борговефінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, якийпотрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов'язане з виплатою відсотків поньому й поступовою сплатою основної суми боргу.
Існує триконцепції регулювання державного бюджету.
1. Збалансуваннябюджету на щорічній основі. Це означає, що державні витрати повиннівирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепція вступає всуперечність зі стабілізаційною функцією фіскальної політики.
Припустимо, щоекономіка увійшла в фазу падіння. ВВП скорочується, тому автоматичнозменшуються чисті податки, що спрямовує державний бюджет до дефіциту. Теперприпустимо, що нам потрібно збалансувати державний бюджет на щорічній основі.Для нього потрібно дискреційно підвищити чисті податки або зменшити державнізакупки. Але ці заходи є стримуючими для економіки. Вони викличуть ще більшепадіння виробництва, тоді як його потрібно збільшувати.
2. Збалансуваннябюджету на циклічній основі… Згідно з цією концепцією бюджет повиненбалансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу. Під час падіннявиробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чистіподатки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під часінфляційного зростання, щоб стримати економіку, держава дискреційно підвищуєчисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку.
Бюджетнийнадлишок під час інфляційного зростання повинен покривати бюджетний дефіцит підчас падіння виробництва і тому в межах економічного циклу бюджет повиненбалансуватися. Але досвід показує, що зростання та падіння нееквівалентні міжсобою за глибиною й тривалістю. Тому в межах економічною циклу гармонії міжнадлишками і дефіцитами не досягається, що не забезпечує збалансованостідержавного бюджету.
Отже, одночаснедотримання стабілізаційної функції і збалансованого бюджету є для фіскальноїполітики несумісним. Тому вона змушена вибирати, що є більш пріоритетним –стабілізація економіки чи збалансування державного бюджету. Як показує світовийдосвід, при вирішенні цієї альтернативи перевага надається стабілізаційнійфункції. Це означає, що в основі фіскальної політики повинна лежати концепціяфункціональних фінансів.
3. Концепціяфункціональних фінансів. Згідно з даною концепцією бюджетна функція фіскальноїполітики повинна бути підпорядкована стабілізаційній. Таке співвідношення міжстабілізаційною і бюджетною функціями обумовлено тим, що макроекономічнастабілізація є метою фіскальної політики, а державний бюджет – це інструмент їїдосягнення. Спираючись на концепцію функціональних фінансів, сучасна фіскальнаполітика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насампередце стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовоюдля стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на йогостворення; з іншого – вона передбачає певні джерела його фінансування.
ЗАДАЧА
На підставі данихтаблиць складіть зведений кошторис доходів і видатків бюджету району, визначтесуми відрахувань від загальнодержавних податків, маючи на увазі, що ПДВпередбачається як останній регулюючий дохід.
Табл. 1: Загальнодержавніподатки№ п.п. Назва податку Сума, тис. грн. %відрахувань 1 ПДВ 26008,31 2 Акцизний збір 1373,65 20 3 Податок на прибуток 12715,2 70 4 Плата за землю 643,66 60 5 Прибутковий податок з громадян 4708,73 50
Табл. 2 Закріпленіза районом доходи№ п.п. Види доходів Сума, тис. грн.. 1 Державне мито 47,5 2 Транспортний податок 14,36 3 Збори і різні неподаткові доходи 359,96 4 Плата за воду 2,35 5 Інші доходи 18,07
всього
442,24
Табл. 3 Видаткибюджету№ п.п. Види видатків Сума, тис. грн.. 1 На фінансування народного господарства 726,9 2 На фінансування соціально-культурних заходів 12610,51 3 На утримання органів державного управління 20,051 4 На соціальний захист населення 4401,08 5 На утримання правоохоронних органів 30,93 6 Інші видатки 5,307
всього
17794,778
Розв’язання
Табл. 4 Сумивідрахувань від загальнодержавних податків№ п.п. Назва податку Сума, тис. грн. 1 Акцизний збір 274,73 2 Податок на прибуток 8900,64 3 Плата за землю 386,196 4 Прибутковий податок з громадян 2354,365
всього
11915,931 5 ПДВ 5436,607
В бюджеті районузаплановано видатків на суму 17794,778 тис. грн., а суми закріплених за райономдоходів та суми відрахувань від загальнодержавних податків (за виключенням ПДВ)становлять разом 12358,171 тис. грн… Таким чином, сума відрахувань від ПДВбуде становити 17794,778-12358,171=5436,607 тис. грн., що становить 20,9 % відзагальної суми ПДВ.
Отже, зведенийкошторис доходів і видатків бюджету району буде мати наступний вигляд:
Табл. 5 Зведенийкошторис доходів і видатків бюджету району
Доходи
Сума, тис. грн..
Видатки
Сума, тис. грн.. Державне мито 47,5 На фінансування народного господарства 726,9 Транспортний податок 14,36 На фінансування соціально-культурних заходів 12610,51 Збори і різні неподаткові доходи 359,96 На утримання органів державного управління 20,051 Плата за воду 2,35 На соціальний захист населення 4401,08 Інші доходи 18,07 На утримання правоохоронних органів 30,93 В тому числі, від загальнодержавних податків: Інші видатки 5,307 ПДВ 5436,607
Акцизний збір 274,73
Податок на прибуток 8900,64
Плата за землю 386,196
Прибутковий податок з громадян 2354,365
Всього
17794,778
17794,778
Списоквикористаної літератури
1. Бюджетнийкодекс України;
2. Закон України«Про державний бюджет України на 2007 рік» №489 від 19.12.2006 року;
3. Закон України«Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед державнимицільовими фондами та бюджетом» №2181 від 21.12.2000 року;
4. Закон України«Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.1997 року;
5. Закон України«Про оподаткування прибутку підприємств» №283 від 22.05.1997 року;
6. Закон України«Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 року;
7. Парижак Н.В.Формування ефективної бюджетної системи України // ФУ.-1998 №1