Курсова робота
«ПЛАТІЖНАСИСТЕМА УКРАЇНИ ТА СТРАТЕГІЯ ЇЇ РОЗВИТКУ»
Вступ
Актуальністьтеми. За останні роки в економіці і банківській системі Українивідбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної таекономічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованоїринкової економіки.
Відповіднодо цього напряму економічних перетворень сучасний етап розвитку банківськогосектора характеризується розширенням обсягів і структури грошового обороту,ускладненням розрахунків, необхідністю уникнення фінансових ризиків іналагодження дієвого контролю за системою грошового обігу в Україні. Виконаннятаких складних завдань може бути забезпечено суттєвим розширенням різних видівбанківських послуг, що надаються банками підприємствам, організаціям і населенню.
Однієюіз таких послуг, що вже широко використовується на зарубіжних фінансовихринках, є запровадження електронних грошей, створення систем електроннихплатежів і розрахунків. На сьогоднішній день в Україні вже створено системуелектронних платежів Національного банку України, окремі банки використовуютьдеякі елементи і системи зарубіжних платіжних систем, запроваджують власнісистеми.
Однакна цей час практика ставить більш складні завдання, вирішення яких єперспективними в аспекті вдосконалення національної електронної платіжноїсистеми. Так, існує практична необхідність створення національної системимасових електронних платежів, впровадження якої ще тільки розпочинається.
Уцьому зв'язку дослідження стратегії розвитку платіжної системи України набуваєособливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільністьпроведення досліджень для розвитку цього питання.
Об'єктомдослідження є сучасний стан функціонування національної електронної платіжноїсистеми
Предметдослідження – стратегії розвитку національної електронної платіжної системи
Методи дослідження – узагальнення та систематизація науковоїлітератури, методи економічного аналізу (аналіз витрат і доходів, накопиченогофінансового результату діяльності підприємства), математичної статистики тощо.
Метароботи полягає у теоретичному обґрунтуванні основ організації, розкриттідіючої практики використання національної електронної платіжної системи, а також пошукунапрямків удосконалення цієї системи на основі систематизації існуючихпропозицій щодо цього питання.
Длядосягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:
– обґрунтованоактуальність вдосконалення платіжної системи України;
– дослідженороль платіжної системи в економіці України;
– розглянутопроцес становлення системи електронних платежів в Україні;
– викладенонормативно-правові основи функціонування національної електронної платіжноїсистеми;
– вивченоорганізаційну структуру та облік операцій з використанням платіжних картокНСМЕП;
– наведеносучасний стан впровадження в промислову експлуатацію національної системимасових електронних платежів на Україні;
– запропонованошляхи вдосконалення національної електронної платіжної системи України;
Вказаномупитанню приділяється значна увага Національного банку України та КабінетуМіністрів України, що знайшло своє відображення у законах «Про Національний банкУкраїни» (№2922–ІІІ), «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (№2346– III), Постановах НБУ «Про затвердження Правил Національної системи масовихелектронних платежів» (№620 вiд 10.12.2004), «Про затвердження Програмирозвитку Національної системи масових електронних платежів на 2006–2008 роки (№121 від30.03.2006) та ін.
Впровадженняпропозицій і рекомендацій, наданих в роботі, дозволить створити оптимальніумови для досягнення національною системою масових електронних платежів наУкраїні соціально-орієнтованого та загальнодержавного рівня. Це надастьможливість досягти ефективного функціонування національної платіжної системиУкраїни загалом.
1. Теоретичні основи розвитку національної електронної платіжноїсистеми в умовах трансформації економіки України1.1 Визначення сутності поняття «платіжна система»
Якзазначають Б.П. Адамик [16], Н.А.Єрохіна [31], В.М. Кравець [40], Н.Г. Лапко[45], А.С. Савченко [63], Д.П. Шкудун [74] та інші фахівці,електронна платіжна система є різновидом та еволюційною формою одного з невід'ємнихспеціалізованих елементів практично всіх економічних операцій, що стосуєтьсяпередачі грошової вартості в обмін на товар, послугу або фінансовий актив, тобтоплатіжних систем.
Аналізспеціальної літератури [6, 31, 35, 47, 56, 61, 67 тощо] показав, що довизначення поняття платіжної системи існують різні підходи.
Так,у Законі України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [6]платіжну систему визначено як платіжну організацію, членів платіжної системи тасукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів, якийі є обов'язковою функцією цієї системи.
Уряді робіт [56, 74, 80 та ін.] платіжну систему представляють як системумеханізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб'єктами господарювання,для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Тобто,платіжна система розуміється як набір платіжних інструментів, банківськихпроцедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання якихзабезпечує грошовий обіг разом з інституційними та організаційними правилами тапроцедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів.
Спираючисьна дані, представлені у роботах А. Вавилова [22], О. Махаєвої, В. Харченко[48], зазначимо, що у більшості розвинутих країн платіжна система складається зкількох самостійних систем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжноїсфери. Такі системи можна класифікувати за різними характеристиками таознаками. Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеруздійснюваних платежів, розрізняють:
– системиміжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних трансакційміж банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власнихзобов'язань одного банку перед іншим. Для них необхідною стадією є транспортуваннядокумента між банком платника та банком одержувача за допомогою однієї ізсистем електронних міжбанківських розрахунків;
– внутрішньобанківськіплатіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови щодопроходження платежів між установами, що належать до однієї групи. При цьомурозрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральній установі,яка виступає як банк банків відповідної структури. Всередині структури можетакож створюватися єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків;
– системи«клієнт-банк» використовуються банками, які пропонують платіжні послуги своїмклієнтам на базі сучасних технологій. Так, нині все більшого поширення набуваєбанківське обслуговування вдома, або «домашній банк» – комплекс послугщодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їхініціативою різних банківських трансакцій з передаванням інформації телефоннимиканалами або через двосторонню систему кабельного телевізійного зв'язку;
– системимасових платежів, які широко використовуються у розвинених державах світу.Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки,платіжні доручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширшевпроваджується система масових (споживчих) платежів з використанням пластиковихкарток. У цих системах задіяні кредитні картки, дебетні картки, «електроннігаманці», а також картки для отримання грошей з банківських автоматів.
Аналізспеціальних праць [55, 61, 70, 71 та ін.] дозволяє укласти, що необхіднимиелементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:
– нормативно-правовабаза, що регулює платіжні відносини, має створювати сприятливі умови длязабезпечення потреб нормального функціонування платіжної системи;
– бухгалтерськаі технологічна модель є основним операційним механізмом здійснення платежів, щоґрунтується на принципах бухгалтерського обліку і звітності, включає платіжніінструменти та механізми переказу коштів;
– технологічнаінфраструктура є основою життєздатності платіжної системи. Вона включає,зокрема, програмні та технічні засоби обробки та передачі даних, обслуговуючийперсонал тощо;
– захистінформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових,адміністративно-організаційних засобів.
Сучаснимиплатіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Платіжні системивиконують функцію передачі потоку інформації, який містить деталі платежу, ібезпосередньо переказу грошових коштів.
Приздійсненні платежів використовують різні платіжні інструменти: готівка, картки,платіжні доручення, векселя тощо. Відтак, платіжний інструментхарактеризується:
– своєюформою (традиційно поширені у минулому паперові за формою платіжні інструментипоступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);
– засобамизахисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширшезастосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронніпідписи);
– кредитовимчи дебетовим характером дії. При кредитовому переказі платник передає своєму банкурозпорядження продебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунокодержувача платежу після чого кошти зараховуються на рахунок одержувача. Придебетовому переказі одержувач платежу віддає банку платника (на підставіповноважень, наданих йому платником) розпорядження на списання коштів з рахункуплатника, переказ цих коштів одержувачу платежу та їх зарахування на рахунокостаннього.
Якзазначає В.П. Страхарчук [67], ефективна платіжна система, що передбачаєвизначені права й обов'язки користувача, має зменшити фінансовий ризик. Відеалі правила функціонування платіжної системи слід укласти таким чином, щобвони спонукали учасників цієї системи зводити ризик до мінімуму. Хоча в певниймомент може виникнути конфлікт між витратами на впровадження цих правил таочікуваними втратами від ризику.
Такимчином, платіжну систему ми будемо розуміти як систему механізмів, що призначенідля переказу грошових коштів між суб’єктами господарювання з метою розрахункуза зобов’язаннями. Визначальними характеристиками будь-якої платіжної системи єпередача інформації та здійснення розрахунків.
Провіднароль платіжної системи в сучасній економіці обумовлена її особливим статусом якнеобхідного елементу фінансової інфраструктури, інструменту ефективногоуправління економікою та засобу підвищення економічної ефективності.1.2 Історія становлення національної електронної платіжної системи
Якзазначають Т. Забродіна [32], О. Колодізєв [37], О. Логінов [47], В. Усоскін [71]та інші фахівці, краще зрозуміти нинішній стан платіжної системи України,важливо розглянути її історичне коріння.
Так,у роботі О. Логінова [47] наведені дані про те, що з 1930 р. до недавніхреформ єдина банківська система обслуговувала весь Радянський Союз. При цьомуосновною вимогою до системи розрахунків та її відмінною рисою був контроль, ане оперативність, зручність або надійність. Внутрішньобанківські розрахунки міжустановами Держбанку СРСР здійснювалися за системою міжфілійних оборотів (МФО),яка була запроваджена в 1933 р. У цю саму систему були включені й установиЗовнішторгбанку («Внешторгбанка») СРСР. Розрахунки через систему міжфілійнихоборотів здійснювалися переказуванням сум за рахунками у різних установаходнієї системи банку. Засобом міжфілійних розрахунків були авізо за МФО, якіскладалися та спрямовувалися в розрахунково-касові центри (РКЦ) прицентральному банку або в процесингові центри головного банку. Авізо зазвичайпересилалися засобами спецпошти (паперові поштові авізо) або телеграфом(телеграфні авізо). Платежі здійснювалися незалежно від наявності коштів накореспондентських субрахунках, однак загалом у межах кредитового сальдо на кореспондентськомурахунку банку. Цей механізм розрахунків передбачав централізований порядок їхрегулювання та контролю за своєчасним, коректним завершенням.
Перевагоюсистеми розрахунків через МФО було те, що вона була добре організована ідисциплінувала бухгалтерський апарат банків, оскільки вимагала особливо чіткоїорганізації та суворого контролю всіх етапів проходження платіжних документів.
Основнимнедоліком цієї моделі була відсутність ресурсного обмеження діяльності установбанку, бо платіж здійснювався в будь-якому разі, а не лише в межах кредитовогосальдо.
Аналізуючидосвід діяльності Держбанку, О. Колодізєв [37] зазначає, що розрахунки в межаходного банку успішно здійснювалися за умов централізовано керованої економіки.Централізоване керування як Держбанком, так і його клієнтами-підприємствамизабезпечувало відносну стабільність такої схеми розрахунків, незважаючи назгадані її вади.
Політичнізміни, що відбулися на території Радянського Союзу, спричинили істотні зміни ів системі банківських розрахунків. Ці зміни були зумовлені передусімдезінтеграцією радянської платіжної системи. Монобанківська система зникланаприкінці 80-х років і поступилася місцем дворівневій банківській системі.
Спеціалісти(О. Колодізєв [37], О. Логінов [47] та ін.) виділяють три етапи в еволюціїміжбанківських розрахунків в Україні, що відповідають етапам реорганізаціїбанківської системи в цілому.
Першиметапом (1988–1991 рр. – ще за часів входження України в СРСР) можна вважатирозвиток елементів ринкової економіки в господарському механізмі. У державнихбанках почала з'являтися нова клієнтура – приватні підприємці. Але механізмирозрахунків не змінювалися. Був збережений порядок розрахунків за МФО. Вінпоширювався на установи всіх державних спеціалізованих банків. Ці установи яксуб'єкти господарювання мали всі атрибути юридично самостійних осіб, але прицьому включалися в єдину державну банківську мережу. Вони керувалися зведенимикредитними та касовими планами Держбанку СРСР, виконували фінансово-кредитні тарозрахунково-касові операції, вели облік за загальними правилами.
Надаліпередбачалося забезпечити фінансову самостійність банків. Однак це завданнябуло нереальним, зокрема і через механізм міжбанківських розрахунків:позаплановий перерозподіл готівки між банками в процесі МФО створював неявні танеоформлені кредити за рахунок Держбанку. Ці кредити були за характеромзнеособленими, безстроковими та безкоштовними, що є ненормально.
Якнаслідок, Держбанк був позбавлений можливості регулювати грошовий обіг таконтролювати діяльність спеціалізованих банків, а також застосовувати нафінансовому ринку економічні методи регулювання банківської системи, зокремазмінювати норми обов'язкових резервів та процентних ставок за активними тапасивними операціями. Це звело нанівець спроби проведення грошово-кредитноїполітики, і саме «монобанк» в особі Держбанку, який був основою однорівневоїбанківської системи, був заінтересований у переході до дворівневої банківськоїсистеми.
Ключовиммоментом другого етапу (1991–1994 рр.) реформування банківської системи булареструктуризація мережі банків: створення Національного банку України (НБУ), формуванняНаціональним банком України власної мережі регіональних управлінь, перетворенняустанов державних спеціалізованих банків у самостійні комерційні банки; утвореннянових комерційних банків.
Діяльністькомерційних банків будувалася на власних та залучених ресурсах. Їм була наданасамостійність у визначенні об'єктів кредитування, строків депозитів такредитів, процентних ставок за пасивними та активними операціями. Починаючи з1992 р., взаємні розрахунки між комерційними банками стали здійснюватисяна основі встановлення кореспондентських відносин з відкриттямкореспондентських рахунків один у одного або через рахунки, відкриті вНаціональному банку України.
У1992–1993 рр. в Україні використовувалася модель міжбанківських розрахунків закореспондентськими рахунками, відкритими в регіональних управлінняхНаціонального банку України. Для здійснення міжбанківських розрахунківвикористовувалися спеціалізовані підрозділи НБУ – розрахунково-касові центри(РКЦ) при регіональних управліннях. Саме там відкривалися кореспондентськірахунки для комерційних банків, розташованих у відповідному регіоні України.
Післябезпосереднього переказування коштів на адресу банку-кореспондента така модельрозрахунків передбачала відображення цих коштів на рахунках, які відкриті вРКЦ. Це призводило до того, що значні суми коштів, які перебували вміжбанківському обігу, несвоєчасно відбивалися на кореспондентських рахунках,що знижувало дієвість контролю НБУ за станом міжбанківських розрахунків.
Механізмрозрахунків не передбачав елементів заліку, тобто вони відбувалися в повнійсумі платежів між господарюючими суб'єктами.
Контрольза станом міжбанківських розрахунків здійснювався залежно від станукомерційного банку в цілому як юридичної особи, за «консолідованими» кореспондентськимирахунками.
У1992 р. в Україні оброблялося в середньому 1 млн 600 тис. платіжнихдокументів за день. Недоліки паперової технології було усунуто на третьомуетапі становлення банківської і платіжної систем України.
У1992 р. було розроблено «Концепцію створення системи електронногогрошового обігу». Ця концепція передбачає впровадження в народне господарствоУкраїни нової технології обслуговування банків, організацій та фізичних осіб,заснованої на виконанні різноманітних платіжних операцій за безпаперовою комп'ютерноютехнологією. Така система має назву «система електронного переказу фінансовихпослуг або електронного грошового обігу» (СЕГО). Вона є розвитком традиційнихвидів платіжних послуг на основі нової методології [20, 24, 29].
Комерціалізаціядержавних банків, поява мережі нових комерційних банків, збільшення кількостісуб'єктів підприємницької діяльності сприяли зростанню суспільноїзаінтересованості у створенні загальнодержавної автоматизованої системи, якаприскорила б міжбанківські розрахунки та підвищила їхню надійність і безпеку.
В.М. Кравець[39] наголошує, що з огляду на недостатній рівень інформатизації України,відсутність у комерційних банків власних систем міжбанківських розрахунків тавідсутність з їхнього боку ініціативи щодо створення єдиної мережі електроннихвзаєморозрахунків, марно було сподіватися на створення подібної системи«знизу», через поступове добровільне об'єднання банків у єдину мережуелектронних взаєморозрахунків. Національний банк України був змушенийнав'язувати комерційним банкам свою політику та свою технологію в галузістворення електронної системи міжбанківських розрахунків. Водночас необхіднобуло враховувати різні фінансові можливості банків та рівень кваліфікаціїїхнього персоналу, а також обмеженість коштів самого Національного банку.
Отже,реальністю були обумовлені такі основні риси розробленої системи електронних платежів:невисока вартість розроблення та експлуатації (включаючи витрати на технічнеобладнання); надійність та уніфікованість програмних та апаратних засобівсистеми; стислі строки впровадження; простота експлуатації програмно-технічнихзасобів, особливо засобів, призначених для комерційних банків; невеликі витратичасу та коштів на навчання персоналу.
Виходячиз доступних нам даних [31], можна зробити висновок, що базовими рішеннями підчас створення системи були: цілковита відмова від паперових носіїв інформації; використанняперсональних комп'ютерів; ієрархічно-мережева побудова системи.
Упроцесі створення системи використовувалися принципово нові програмні,методичні та організаційні рішення. Запроваджена система не має аналогів українах колишнього Радянського Союзу і наближається до рівня відповідних системрозвинутих країн Європи і світу. Програмне забезпечення та засоби захистуінформації системи електронних міжбанківських розрахунків Національного банкуУкраїни (або «системи електронних платежів» – «СЕП») були розроблені фахівцямиНаціонального банку. На 1 січня 1994 р. практично всі філії комерційнихбанків були підключені до системи електронних міжбанківських платежів. Це далозмогу відмовитися від використання поштових і телеграфних авізо та значнопідвищити швидкість, якість і надійність проведення платежів, безпеку іконфіденційність банківської інформації.
Спираючисьна дані, наведені прес-службою НБУ [77], можна заключити, що упровадженнясистеми електронних платежів України дало змогу досягти таких принциповихрезультатів: прискорення виконання розрахунків та обігу коштів; зменшеннядокументообігу; зменшення вірогідності фальсифікації міжбанківськихрозрахункових документів, завдяки чому знизилася прихована емісія, пов'язана знадходженням до обігу коштів, отриманих за підробленими документами; вивільненнягрошової маси; посилення контролю за станом грошової маси у державі, появанових можливостей впливу з боку Національного банку на цей стан; підвищенняможливостей НБУ контролювати здійснення платежів; значне зниження збитківдержави та підприємців, які виникали раніше внаслідок високих темпів інфляції,низької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжнихдокументів. Можна без перебільшень зробити висновок, що впровадження СЕПпідняло банківську індустрію України на якісно новий рівень.
В.М. Кравець[39] доводить, що існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілкомзадовольняє сьогоднішні потреби економіки України. СЕП успішно виконалапоставлені перед нею в цей час завдання. Так, 30 серпня 1996 р. СЕП булооброблено платежів на суму понад 500 трлн крб. Це стало переконливимпідтвердженням правильності стратегічного вибору НБУ щодо створення електронноїплатіжної системи країни.
СЕПпостійно розвивається з метою підвищення надійності її функціонування,розширення спектру послуг банкам – учасникам СЕП, розвитку бухгалтерськоїмоделі.
Одночаснозі створенням СЕП комерційні банки активно розробляли і впроваджували системиавтоматизації внутрішньобанківської діяльності (так звані програмні комплекси«Операційний день банку» (ОДБ)). Це – програмне забезпечення, що обслуговуєпоточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговуваннярахунків клієнтів тощо). Одним із завдань таких систем є, зокрема,автоматизація обігу платіжних документів усередині банку та обмін електроннимиплатіжними документами з СЕП.
ОскількиСЕП дала змогу практично уникнути затримання платежів на міжбанківському рівні,для комерційних банків та їхніх клієнтів стало доцільним використання систем«клієнт-банк» для розрахунків у електронній формі між клієнтом банку та банком.
Деякібанки, що мають розгалужену систему філій, для здійснення розрахунків уелектронній формі між своїми філіями створювали власні платіжні системи, такзвані внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС). Це – програмно-технічнийкомплекс з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційнимбанком або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку(об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕП.
СтворенняОДБ та ВПС відбувалося паралельно зі створенням та розвитком СЕП. Національнийбанк України практично не обмежував діяльності комерційних банків щодостворення таких систем, контролюючи лише узгодження їх функціонування з СЕП.
Щеодним способом виконання міжбанківських розрахунків в Україні є встановленняміж комерційними банками прямих кореспондентських відносин, яке здійснюється зметою прискорення розрахунків. Враховуючи, що на території України діє системаелектронних міжбанківських розрахунків НБУ, учасниками якої є всі комерційнібанки та яка практично задовольняє потреби банків у цій сфері, прямікореспондентські відносини між банками України встановлюються як виняток. Цейвиняток може бути пов'язаний зі специфікою проведення банківських операцій, щомають постійний характер.
Узагальнюючивідомості, отримані з наукової та методичної літератури [31, 38, 40 та ін.],можна зазначити, що наступним етапом в Україні повинно стати використання «електроннихгрошей» як платіжного засобу для масових споживачів товарів та послуг. Необхідніпередумови для цього в країні в основному створені. Нині в Україні вжефункціонує кілька запроваджених вітчизняними фірмами платіжних систем ізвикористанням пластикових карток, деякі системи ѕ в процесі впровадження.
Врезультаті запровадження Національної системи в Україні буде створена сучаснаінфраструктура (процесингові центри, сервісні центри для обслуговуванняелементів системи, виробництво основних її компонентів).
Спираючисьна нормативні документи НБУ [7, 8, 9, 10], платіжну систему України можнапредставити на рівні таких компонентів:
– системиелектронних міжбанківських розрахунків Національного банку України;
– системавтоматизації роботи банків – це програмне забезпечення, що обслуговує поточнувнутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунківклієнтів тощо);
– внутрішньобанківськихплатіжних систем – програмно-технічного комплексу з власними засобами захистуінформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків іздійснює розрахунки між установами цього банку та, можливо, іншимибанківськими;
– систем«клієнт-банк» для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі,що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському рівні.
Перспективнимє також використання такого компоненту системи електронного переказу фінансовихпослуг, як система масових платежів із використанням пластикових карток.
Всіелектронні платіжні системи, що діють нині в Україні, використовують платіжні дорученнята платіжні вимоги. При проектування СЕП за основу взятий зміст паперового доручення.Інші системи електронних розрахунків України (внутрішньобанківські системи,системи «клієнт-банк») повинні забезпечувати зв’язок із СЕП, а тому формати тазміст електронних документів, що використовуються в цих системах, маютьзабезпечувати повноцінний інтерфейс цих систем із СЕП. Отже, в документах цихсистем повинні бути передбачені всі реквізити для того, щоб вони могли бутиперетворені у формат платіжних документів СЕП із наданням усієї необхідної дляСЕП інформації.
Такимчином, сучасна платіжна система України складається з таких компонентів:системи електронних платежів; систем автоматизації роботи банків;внутрішньобанківських платіжних систем; систем «клієнт-банк» для розрахунківміж клієнтом банку та банком в електронній формі.
Впровадженнясистеми електронних платежів дозволило одержати такі принципові результати:прискорення здійснення розрахунків та обігу коштів, що дало змогу вивільнити певнучастину грошової маси; зменшення документообігу; суттєве зниження вірогідностіфальсифікації міжбанківських розрахункових документів, завдяки чому знизиласяприхована емісія, пов’язана з надходженням до обігу коштів, отриманих запідробленими документами; посилення контролю за станом грошової маси в державі,зниження збитків держави та підприємців від низької швидкості виконаннярозрахунків та використання підроблених платіжних документів; підвищенняможливостей комерційних банків і Національного банку України контролюватиздійснення платежів.
платіжний картка облік1.3 Вивчення нормативно правової бази функціонування національноїелектронної платіжної системи
Загальнізасади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказукоштів регулюються Конституцією України (254/96-ВР), законами України «ПроНаціональний банк України» (2922–ІІІ), «Про банки і банківську діяльність» (2121–14),«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (2056–15), нормативно-правовимиактами Національного банку України, а також уніфікованими правилами та звичаямидля документарних акредитивів Міжнародної торгової палати (988_003), Уніфікованимиправилами з інкасо Міжнародної торгової палати (988_002), Уніфікованими правиламипо договірних гарантіях Міжнародної торгової палати (988_005) та іншими міжнародно-правовимиактами з питань переказу коштів [21].
ЗокремаЗакон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [6] визначає загальнізасади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядокпроведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальністьсуб'єктів переказу.
Устатті 11 Закону зазначено, що система електронних платежів Національного банкуУкраїни (СЕП НБУ) – це державна система міжбанківських розрахунків. Необхідноюумовою для проведення переказу через СЕП НБУ є встановлення банком кореспондентськихвідносин з Національним банком України шляхом відкриття кореспондентського рахункав Національному банку України.
Порядокфункціонування СЕП НБУ, прийняття і виключення з її членів, проведення переказуза допомогою цієї системи та інші питання, пов'язані з діяльністю СЕП НБУ,визначаються Національним банком України.
Національнийбанк України регламентує та забезпечує функціонування СЕП НБУ, гарантує її надійністьі безпеку, організовує та бере участь у проведенні через неї міжбанківськогопереказу.
Основнимизаконодавчими актами, що стали правовою основою для розробки, впровадження тафункціонування СЕП є: Закон «Про банки і банківську діяльність» [3]; Закон «Прозахист інформації в автоматизованих системах» [4]; Закон «Про Національний банкУкраїни» [5].
Основнимидокументами НБУ, що регламентують проведення розрахунків за допомогою СЕП [60],є:
1) «Положенняпро міжбанківські розрахунки в Україні», затверджене постановою №621 ПравлінняНБУ від 27.12.1999 року. Воно визначає загальний регламент щодо організації таформи міжбанківських розрахунків. Для цього положення поширюється на установиНБУ та комерційні банки України, які здійснюють міжбанківські розрахунки вУкраїні.
2)Інструкція №7 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затвердженапостановою №135 від 29.03.2001 року.
3)Взаємні стосунки між регіональними управліннями НБУ та комерційними банкамирегулюються договірними умовами.
Регламентаціядіяльності національної системи масових електронних платежів здійснюється наоснові Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження ПравилНаціональної системи масових електронних платежів» (№620 від 10.12.2004) [11],у якій НСМЕП визначається як внутрішньодержавна банківська багатоемітентнаплатіжна система масових платежів, діяльність НСМЕП направлена на виконання її основнихфункцій, а саме: виконання переказу коштів за операціями, що ініційовані іззастосуванням платіжних карток; забезпечення високої безпечності, надійності, швидкостіта економічної ефективності виконання операцій із застосуванням платіжних карток.
Спеціальнимплатіжним засобом НСМЕП є платіжна картка НСМЕП. Під час проведення переказукоштів у НСМЕП використовується взаємозалік на основі клірингу.
НСМЕПвикористовує інформаційні технології, що забезпечують формування, оброблення, передаваннята зберігання документів за операціями із застосуванням платіжних карток і формуваннявідповідних документів на переказ коштів в електронній формі.
НСМЕПвикористовує систему захисту інформації, що забезпечує неперервний захистінформації щодо здійснення операцій із застосуванням платіжних карток на всіхетапах її формування, оброблення, передавання та зберігання.
Постановоюокреслені організаційна структура системи, основні функції, обов'язки та праваплатіжної організації; членів та учасників НСМЕП.
Такимчином, можна вважати, що на сьогодні в Україні створена ефективна національнасистема електронних платежів, яка базується на повністю безпаперовійтехнології, має нормативно-правове, науково-практичне обґрунтування.
Системаскладається з таких компонентів: системи електронних платежів; системавтоматизації роботи банків; внутрішньобанківських платіжних систем; систем «клієнт-банк»для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі.
Впровадженнянаціональної системи електронних платежів дозволило прискорити здійсненнярозрахунків та обігу коштів, зменшити документообіг, знизити вірогідностіфальсифікації міжбанківських розрахункових документів, посилити контроль застаном грошової маси в державі, знизити збитки держави та підприємців віднизької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжнихдокументів; підвищити можливості комерційних банків і Національного банкуУкраїни контролювати здійснення платежів.
Однимз компонентів системи, що знаходиться у стані впровадження є національнасистема масових електронних платежів, яка являється внутрішньодержавноюбанківською багатоемітентною платіжною системою масових платежів, де розрахункиза товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються задопомогою платіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національнимбанком України.
2. Вивчення операцій банку у національної системи масовихелектронних платежів та їх обліку 2.1 Організаційнаструктура та технологія НСМЕП
Останніметапом розвитку платіжної системи є система масових платежів за товари тапослуги за допомогою пластикових карток. Саме такою системою стала НСМЕП,концептуальною метою побудови якої є здобуття нею соціально-орієнтованого тазагальнодержавного значення.
Національнасистема масових електронних платежів – це внутрішньодержавна банківськабагатоемітентна платіжна система масових платежів, в якій розрахунки за товарита послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогоюплатіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національним банкомУкраїни [11].
Метоюстворення НСМЕП є розроблення та впровадження в Україні відносно дешевоїнадійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка восновному розрахована на роботу в режимі «off-line» [80].
Наводячиорганізаційну структуру НСМЕП, зазначимо, що вона являє собою функціональноповний набір апаратних, програмних і організаційних засобів, які у сукупностізабезпечують керування інтелектуальними мікропроцесорними картками,терміналами, банкоматами, інкасацію транзакцій, процесинг, кліринг, інтерфейста інтеграцію з банківськими системами та системою електронних платежів України(СЕП).
Доскладу НСМЕП входять:
- Розрахунковий банк платіжної системи;
- Платіжна організація;
- Члени платіжної системи;
- Учасники платіжної системи;
Увідповідності до Тимчасового положення про Національну систему масовихелектронних платежів функції Розрахункового банку і Платіжної організації НСМЕПвиконує Національний банк України.
Розрахунковийбанкзобов'язаний відкривати та супроводжувати членам НСМЕП відповідні рахунки,необхідні для проведення розрахунків в системі між за операціями, яківиконуються з використанням платіжних карток НСМЕП.
Загальні засадидіяльності, організаційна структура Платіжної організації та порядокзабезпечення нею своїх функціональних обов'язків визначаються положенням проПлатіжну організацію.
Основніфункції Платіжної організації: вирішення питань до НСМЕП нових членів; вирішенняпитань виключення з НСМЕП її членів; виконання арбітражних функцій в межахплатіжної системи; встановлення системних лімітів НСМЕП для кожного платіжногоінструменту; встановлення рівня загальносистемних комісійних; прийняттястратегічних рішень щодо розвитку платіжної системи; інші функції, передбаченіТимчасовим положенням про Національну систему масових електронних платежів
Члениплатіжної системи – банки, яки укладають договір з Платіжною організацією про вступдо НСМЕП. Члени платіжної системи можуть виконувати функції емітента та/абоеквайера і, в залежності від рівня організаційної та інформаційної взаємодії всистемі, працювати у відповідності до обраної моделі роботи в системі, якапідтримується технологією НСМЕП та узгоджена з Платіжною організацією.
Моделіроботи члена НСМЕП в системі: емітент; еквайер; емітент та еквайер; емітент,якій делегує свої інформаційні функції; еквайер, якій делегує свої інформаційніфункції.
Учасникиплатіжної системи – технічні еквайери платіжної системи, торгівельніпідприємства тощо.
/>З картками здійснюються такі операції:
1.Завантаження карток (виконується в такій послідовності): аутентифікація касира(для завантаження готівкою) до банку-еквайєра Þ перевіркакарткою ПІНа завантаження (вводить клієнт) Þ авторизаціяоперації завантаження картки клієнта до банка-емітента (перевірка картки по «стоп-листу»,перевірка наявності коштів на рахунку клієнта для виконання цієї операції) Þ завантаженнякартки.
2.Платіж та видача готівки електронним чеком (виконується на автономномутерміналі (без on-line). Платіж чеком завжди потребує вводу ПІНа клієнта. Þ.Терміналперевіряє картку по «стоп-листу» та «зеленому листу банків емітентів» Þ Модуль БезпекиТерміналів аутентифікує картку і дозволяє виконати платіж Þ Картка та модульбезпеки терміналів контролюють суму платежу по лімітам. При перевершеннілімітів платіж не виконується Þ Транзакція платежу(підписана карткою та модулем безпеки терміналів) друкується на паперовому чекута зберігається в терміналі у вигляді одиночної транзакції Þ Якщо транзакціяне завершена успішно (пропав контакт, пропало живлення), то в картці та втерміналі встановлюються признаки незавершеного платежу.
3.Платіж електронним гаманцем (виконується на автономному терміналі (безon-line)). Платіж гаманцем, як правило (якщо не перевищений ліміт безПІНовогоплатежу), не потребує вводу ПІНа клієнта Þ Термінал перевіряєкартку по «стоп-листу»Þ Модуль Безпеки Терміналівперевіряє картку по таблиці банків дозволених до роботи з гаманцем (BAT), тааутентифікує картку і дозволяє виконати платіж Þ Картка та модульбезпеки терміналів контролюють суму платежу по лімітам. При перевершеннілімітів одиночного платежу видається запит ПІНа клієнта Þ Транзакціяплатежу (підписана карткою та модулем безпеки терміналів) друкується накасовому чеку. Вибірково транзакції платежу зберігаються в терміналі у виглядіодиночних, фінансова інформація про платежі накопичується в модулі безпекитерміналів. Þ Якщо транзакція не завершена успішно(пропав контакт, пропало живлення), то в картці та в терміналі встановлюютьсяпризнаки незавершеного платежу.
4. Отриманняготівки за допомогою електронного гаманця (виконується по правилам платежу чеком).Обов'язковий запит ПІНа Þ Запис всіх транзакцій,як одиночних Þ Сума платежу в пулі модулі безпеки терміналівне накопичується.
Дляпроведення розрахунків кожен банк має отримати інформацію по здійсненимопераціям. Ця інформація накопичується двома шляхами: для операцій завантаженняпід час операції, для всіх інших операцій – під час збору.
Збіртранзакцій з терміналів здійснюється за допомогою: або трансферних карток(тільки для платіжних терміналів у торговців), або у режимі on-line: покомутованим лініям для платіжних терміналів; по комутованим чи виділенимлініям, або RS-232 для банківських терміналів, банкоматів та трансфернихтерміналів
Транзакції,що вміщуються на трансферну картку платіжним терміналом, повинні попасти з неїдо банківської системи еквайеру. Ця операція здійснюється трансфернимтерміналом, який може бути поєднаним з банківським терміналом.
Підчас збору термінал пересилає: всі платіжні транзакції, здійснені електроннимичеками; стан всіх накопичених пулів (до яких додаються суми всіх транзакційелектронним гаманцем окремо по кожному банку); окремі транзакції електроннихгаманців (лише для контролю), а також журнали карток (у випадку перериваннятранзакцій) по транзакціях платежів та завантаження.
Дотерміналу пересилається: підтвердження отримання, перевірки та обробкинадісланих транзакцій; зміни переліку банків – учасників системи; змінистоп-листа; зміни параметрів терміналів (при необхідності).
Отриманітранзакції перевіряються, результати перевірки повертаються терміналу тапередаються до бази даних еквайеру.
Транзакціїміж клієнтами та комерсантами одного банку лишаються в банківській системі, атранзакції клієнтів інших банків передаються до процесингових центрів.
Процесинговіцентри лишають в себе копії транзакцій та, в свою чергу, пересилають їхемітентам. Емітенти перевіряють транзакції і пересилає процесингу (та еквайеру)інформацію про неакцептовані транзакції.
Післязавершення сеансів обміну (відповідно до Регламенту системи) починаютьсявзаєморозрахунки.
Збірплатіжної інформації та взаєморозрахунки в системі проводяться:
- міжбанківські – щоденно (в банківські дні) за кліринговою схемою,в т. ч. і по комісійним;
- внутрішньобанківські – щоденно (в банківські дні) самостійнобанком – учасником за інформацією банківської карткової системи;
— платежі за вступ в систему, за обладнання і т. інш. – проводяться окремо.
Взаєморозрахункив системі здійснюються за кліринговою схемою. Після завершення сеансівпоточного дня регіональні процесингові центри розраховують нетто-позиціїкожного з банків регіону, звіряють з нетто-позиціями, що розраховуються самимибанками, та передають до Головного процесингового центру. Головнийпроцесинговий центр зводить та вивіряє кліринг, та формує остаточнінетто-позиції учасників системи, окремо по електронному гаманцю, електронномучеку та комісійним. Ці дані передаються до розрахункового банку (яким є установаНаціонального банку України), який здійснює платежі, а саме:
- дебетує установи, які мають заплатити по операціях даного дня, тапісля сплати;
- кредитує установи, які мають отримати гроші.
Убанках операції здійснюються наступним чином:
– відповіднодо транзакцій перераховуються кошти з рахунків клієнтів на транзитний рахунок;
– відповіднодо нетто-позиції з транзитного рахунку платяться або на нього поступають коштиз розрахункового банку;
– відповіднодо транзакцій перераховуються кошти з транзитного рахунку на рахунок торговців;
Такасхема дозволяє мінімізувати платежі між банками, забезпечити високу надійністьрозрахунків та можливість виконання банком всіх клієнтських платежів беззалучення додаткових коштів.2.2 Облік операцій з використанням платіжних карток під час видачіготівки з банкомата
Порядокобліку банками України операцій з використанням платіжних карток НСМЕП під часздійснення оплати вартості товарів і послуг, проведення операцій черезбанківські автомати самообслуговування (банкомати), через касу банку задопомогою платіжних терміналів та іншого обладнання, під час фінансовихрозрахунків між членами міжнародних платіжних систем регулюють Правилабухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банкахУкраїни.
Банкисамостійно розробляють порядок бухгалтерського обліку операцій з використаннямплатіжних карток з урахуванням особливостей внутрішньобанківської платіжноїсистеми, дотримуючись основних принципів бухгалтерського обліку, визначенихвище згаданими Правилами та положеннями внутрішньої платіжної системи.
Бухгалтерськийоблік операцій з використанням платіжних карток здійснюється на підставіпервинних документів, визначених Положенням про порядок емісії платіжних картокі здійснення операцій з їх застосуванням та іншими нормативно-правовими актамиНаціонального банку України та згідно з Планом рахунків бухгалтерського облікубанків.
Длязарахування коштів під час емісії платіжних карток у банку-емітентіклієнту-фізичній особі відкривають картковий рахунок для фізичних осіб – набалансовому рахунку 2625. Для обліку коштів за операціями фізичних осіб звикористанням наперед оплачених платіжних карток банк відкриває картрахунок длявсіх емітованих ним наперед оплачених платіжних карток на балансовому рахунку2625.
Унесення,перерахування або поповнення коштів на картрахунки фізичної особи можевиконуватися за рахунок унесення готівкових коштів через банкомат, касубанку-емітента, банку, що працює за агентською угодою, іншого банку шляхом переказукоштів із своїх поточних або депозитних рахунків, а також з рахунків інших осібза їх дорученням. Унесення (поповнення) коштів на картрахунки можездійснюватися через банк-агент.
Наприклад: Держатель платіжної картки одержав готівку з банкоматабанку-еквайра із застосуванням платіжної картки в розмірі 100 грн. Комісія завидачу готівки банком-еквайром становить 1,5 грн., вартість авторизації, щоздійснюється процесинговим центром – 0,5 грн. Крім того, банк-емітентустановлює комісійні в розмірі 1 грн. за одержання готівки в банкоматі іншогобанку-еквайра.
Розрахунки здійснюються через розрахунковий банк за кліринговоюсхемою на умовах договірного списання. Відповідно здійснювалися такі проводки:
У розрахунковому банку:Списання коштів з коррахунку банка-емітента в сумі клірингових вимог Дебет – 1600 (Кореспондентські рахунки інших банків) Кредит – 3705 (Клірингові рахунки за розрахунками платіжними картками) 102 грн. Зарахування суми комісійних процесинговому центру Дебет – 3705 (Клірингові рахунки за розрахунками платіжними картками); Кредит – 1600 (Кореспондентські рахунки інших банків), 2600 (Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності) 0,5 грн. Зарахування коштів на коррахунок банку-еквайра Дебет – 3705 (Клірингові рахунки за розрахунками платіжними картками) Кредит – 1600 (Кореспондентські рахунки інших банків) 101,5 грн.
У банку-емітентіСписання суми клірингових вимог Дебет – 2924 (Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками) Кредит – 1500 (Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках) 102 грн. Списання з картрахунків держателів платіжних карток на суму авторизації Дебет – 2605 (Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками), 2625 (Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками) Кредит – 2924 (Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками) 102 грн. Зарахування комісійних банку Дебет – 2605 (Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками), 2625 (Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками); Кредит – 6110 (Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів) 1 грн.
У банку-еквайріВидача готівки держателю платіжної картки Дебет – 2920 (Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат); Кредит – 1004 (Банкноти та монети в банкоматах) 100 грн. Зарахування коштів на коррахунок на суму клірингу Дебет – 1500 (Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках) Кредит – 2924 (Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками) 101,5 грн. Зарахування грошового покриття та комісійних на відповідні рахунки Дебет – 2924 (Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками) 101,5 грн.
Кредит – 2920 (Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат); – 100 грн.;
Кредит – 6110 (Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів) – 1,5 грн.
3. Основні завдання та шляхи вдосконалення національної електронноїплатіжної системи України 3.1 Стан впровадженняв промислову експлуатацію національної системи масових електронних платежів наУкраїні
НСМЕПбула впроваджена в промислову експлуатацію Національним банком України22.11.2004 року після завершення проведення пілотного проекту.
Зупровадженням НСМЕП громадяни України матимуть змогу оплачувати товари іпослуги у безготівковій формі за допомогою смарт-карток, а також зберігати інакопичувати заощадження у банках на поточних і карткових рахунках. Такимчином, можна очікувати не лише значного розширення можливостей банківськоїсистеми України завдяки додатковому залученню коштів населення, а йзабезпечення завдяки роботі НСМЕП додаткових прибутків громадян у виглядівідсотків за залишком на їхніх банківських рахунках. Окрім того, технологієюНСМЕП передбачено також широке застосування платіжних карток юридичними особами– корпоративні та бізнес-картки.
Національнийбанк вважає створення НСМЕП завершальною стадією у побудові системи електроннихплатежів в Україні. НСМЕП за своєю масштабністю, складністю та обсягом витратна створення, запровадження і експлуатацію значно перевищує існуючу системуелектронних платежів Національного банку України. Враховуючи світовий досвід, вУкраїні має бути емітовано не менше 10 мільйонів платіжних карток НСМЕП,функціонувати щонайменше 100 тис. точок обслуговування (платіжних терміналів уторгівлі, на транспорті, в сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів вбанках).
Доспеціальних платіжних засобів НСМЕП відносяться: платіжні картки; мобільніплатіжні інструменти [80].
УНСМЕП застосовуються платіжні картки з вбудованими чіп-модулями – смарт-картки.Смарт-картка, яка є носієм копії фінансової інформації в НСМЕП, на відміну відпластикової картки з магнітною смугою, найбільш повно задовольняє вимогибезпеки. На її базі створена високоефективна офф-лайнова технологія, тобтотака, що не потребує оперативного зв'язку з банківським рахунком під часвиконання платіжних операцій (це дуже важливо, враховуючи недостатньо високуякість вітчизняних каналів зв'язку) і яка значно зменшує експлуатаційнівитрати. За рахунок цього участь в НСМЕП може брати населення України з малимидоходами (пенсіонери, студенти, школярі тощо), а швидкість обслуговуваннянабагато більша, ніж при розрахунках готівкою та операціях картками з магнітноюсмугою.
УНСМЕП використовуються платiжнi картки з платiжними iнструментами, якелектронний гаманець та електронний чек. Застосування електронного гаманцяекономічно доцільне навіть при розрахунках малими сумами (від кількох копійок).Електронний чек орієнтований на застосування при середніх та значних за сумоюплатежах (від кількох до тисяч гривень).
Зметою підготовки до широкого впровадження НСМЕП у сфері торгівлі та послуг Національнийбанк разом із суб'єктами господарювання – розробниками програмних і технічних засобівпровели роботи за такими напрямами: виробництво карток і термінального обладнанняНСМЕП в Україні; виробництво банкоматів в Україні; розроблення та впровадженнятехнології платежів через мережу Інтернет; розширення функцій впровадженихпрограмно-технічних засобів; запровадження безготівкових розрахунків і операційза платіжними картками НСМЕП у підрозділах Українського державного підприємствапоштового зв'язку «Укрпошта» (далі – УДППЗ «Укрпошта»).
За допомогоюплатіжних карток НСМЕП їх держателі на сьогодні можуть здійснювати:безготівкові розрахунки за товари та послуги на підприємствах торгівлі та сферипослуг; розрахунки за комунальні послуги, кабельне телебачення,Інтернет-послуги, квитки державних лотерей України, скретч-картки операторівмобільного зв'язку тощо через мережу Інтернет; безготівкову оплату вартості залізничнихквитків через систему «Експрес»; Інтернет-перекази за відповідною адресою з доставкоюкоштів через УДППЗ «Укрпошта» на території України; адресні перекази на рахункиюридичних та фізичних осіб; отримання готівки з платіжної картки або картковогорахунку.
Економічнийефект від впровадження національної системи масових електронних платежівнайбільш суттєвий прояв знаходить, перш за все, у прискоренні розрахунків,зменшенні обсягів готівки в обігу, зниженні дебіторської заборгованості тавитрат на обслуговування клієнтів, підвищенні швидкості обігу грошей,упорядкуванні процесу кредитування, підвищенні рівня контролю за фінансовимипотоками.
Заданими, наведеними у Постанови НБУ «Про затвердження Програми розвиткуНаціональної системи масових електронних платежів на 2006–2008 роки (№121 від30.03.2006) [12], станом на 01.01.2006 членами НСМЕП були Національний банкУкраїни та 21 банк України. У банках – членах НСМЕП та їх філіях було установлено27 автоматизованих карткових систем (АКС), із них 26 АКС працювало уміжбанківському режимі, створено 3 процесингових центри.
Мережаобслуговування карток НСМЕП налічувала понад 2,4 тис. одиниць термінальногообладнання, загальні обороти НСМЕП становили понад 21 млрд. грн., у тому числі міжбанківськіобороти – понад 229 млн. грн.
2007рік став третім роком промислової експлуатації Національної системи масовихелектронних платежів. За цей час НСМЕП довела свою технічну, технологічну, атакож комерційну успішність. У цьому році продовжувалась робота щодо розвиткуНСМЕП та впровадження інноваційних проектів і технологій банками та Платіжноюорганізацією системи.
Сучаснийрозвиток системи НСМЕП регламентується «Програми розвитку Національної системимасових електронних платежів на 2006–2008 роки», затвердженої постановоюПравління Національного банку України від 30.03.2006 №121, а також Концепцієюпоширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжнихзасобів, схваленою постановою Кабінету Міністрів України і Національного банкуУкраїни від 26.06.2006 №753. У 2007 році продовжено проведення пілотногопроекту «Електронний студентський квиток», розвиток ринку Інтернет-платежів НСМЕПта ін.
Нацей час членами НСМЕП є 40 банків, які входять до групи найбільшихбанків за рейтингом Національного банку України подали заяви на вступдо НСМЕП.
Банками– членами НСМЕП емітовано майже 1,7 млн. карток, встановлено близько 4,3 тис.платіжних терміналів і банкоматів. Загальні наростаючі обороти в НСМЕП склалимайже 49 млрд. грн., з них міжбанківські – 1,1 млрд. грн.
Заданими прес-служби НБУ [77], кількість платіжних карток у системі безперервнозростає. Протягом 2007 року вона збільшилась на 34% і досягла рекордного рівня.Загальна кількість емітованих платіжних карток НСМЕП на 7.02.2008 складає майже1,8 млн.
Свідченнямзростання завантаження системи є постійне збільшення оборотів НСМЕП. Річніобороти НСМЕП за 2007 рік склали понад 18,1 млрд. грн., перевищивши цейпоказник за 2006 рік на 45% (рис. 3.1).
Накінець 2007 року наростаючі обороти НСМЕП перевищили відмітку 51,7 млрд. грн.Протягом року цей показник збільшився на 55%.
Міжбанківськіобороти протягом 2007 року збільшились більше ніж у 5 разів у порівнянні зпопереднім періодом і досягли 898,1 млн. грн. Наростаючі міжбанківські оборотисклали понад 1 296 тис. гривень.
/>
Рис. 3.1.Річні обороти НСМЕП за 2007 рік прес-служби НБУ від 7 лютого 2008 року
Протягом2007 року в НСМЕП було здійснено 1 422 775 міжбанківських операцій (майжевтричі більше ніж у 2006 році). Середня сума однієї операції у 2007 роцістановила 593, 36 грн. (зросла на 225,32 грн. у порівнянні з 2006 роком).
Такимчином, впровадження в промислову експлуатацію національної системи масовихелектронних платежів на Україні протягом 3 років продемонструвало стрімкудинаміку її поширення серед користувачів банківських послуг.3.2 Концептуальні основи удосконалення національної електронноїплатіжної системи України
ОскількиНаціональний банк вважає створення НСМЕП завершальною стадією у побудовісистеми електронних платежів в Україні. Тому проблемі подальшого розвиткусистеми НСМЕП приділяється суттєва увага.
Концептуальнимиосновами удосконалення національної електронної платіжної системи України є Програмарозвитку Національної системи масових електронних платежів на 2006–2008 роки,спрямована на створення необхідних умов для поліпшення структури грошового обігута забезпечення високого рівня захищеності спеціальних платіжних засобів за рахунокрозбудови в Україні масових безготівкових платежів з використанням платіжнихкарток і скорочення частки готівкових розрахунків [12].
Програмаґрунтується на положеннях Закону України «Про платіжні системи та переказкоштів в Україні» (2346–14), Концепції системи електронних розрахунків затовари та послуги в Україні, затвердженій постановою Правління Національногобанку України (№136 від 18.07.94).
Вона визначаєосновні завдання та шляхи їх реалізації щодо подальшого розвитку Національноїсистеми масових електронних платежів з урахуванням світових тенденцій розвиткубезготівкових розрахунків, досвіду та сучасних моделей функціонування платіжнихсистем.
Метоюудосконалення національної електронної платіжної системи України, відповідно дозмісту програми, є визначення стратегічних напрямів розвитку НСМЕП на найближчіроки та забезпечення системного підходу під час її впровадження в Україні.
Основнимизавданнями є:
1) збільшеннячастки безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток порівняно зрозрахунками готівкою;
2) збільшеннячастки безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток, які найбільшповно відповідають вимогам безпеки (смарт-картки), у загальному обсязіоперацій, що здійснюються з використанням платіжних карток в Україні;
3)досягнення за кількісними та якісними показниками роботи НСМЕП рівня платіжноїсистеми загальнодержавного значення;
4)збільшення інвестиційних можливостей банківської системи шляхом залученнякоштів населення на банківські рахунки;
5)зменшення суспільних витрат на підтримку готівкового грошового обігу шляхомвпровадження масових безготівкових розрахунків населення у сфері торгівлі тапослуг в Україні;
6)забезпечення державної підтримки діяльності НСМЕП.3.3 Шляхи вдосконалення національної системи електронних масових платежів
Узагальнюючидані щодо визначення перспектив розвитку галузі, що вивчається [28., 38, 77, 80],основними шляхами вдосконалення національної системи електронних масових платежіввизначено:
– забезпеченняфункціонального і технологічного розвитку НСМЕП;
– підвищеннянадійності та ефективності функціонування складових апаратно-програмногокомплексу НСМЕП;
– розширеннясфери застосування технологій і складових апаратно-програмного комплексу НСМЕП;
– забезпеченнядіяльності та розвитку організаційної структури НСМЕП;
– удосконаленнята розвиток нормативно-правової бази НСМЕП.
Функціональнийі технологічний розвиток НСМЕП забезпечується за рахунок розроблення й впровадженнятаких платіжних та інформаційних технологій: операції «розширений платіж» (у томучислі «адресний платіж»); операції з повернення клієнту відповідної суми коштіву разі його відмови від проведеної фінансової операції (операція «сторно»); роботи«групи банків» (з можливостями реалізації гнучкої системи комісійних); банківськихпроцесингових центрів (на основі автоматизованої карткової системи зделегуванням інформаційних повноважень); операцій у мережі Інтернет(впровадження Інтернет-терміналів); впровадження картки НСМЕП нового покоління (звикористанням сучасних чип-модулів та оновленої версії програмногозабезпечення, подвійним інтерфейсом, нефінансовими додатками); впровадженняспецифікацій та інформаційних технологій, сумісних з міжнародними стандартамита специфікаціями міжнародних платіжних систем (EMV тощо).
Підвищеннянадійності та продуктивності функціонування складових апаратно-програмногокомплексу НСМЕП забезпечується за рахунок впровадження: «кластерної архітектури»побудови процесингових центрів НСМЕП (реалізація функцій сервера авторизації тасервера додатків); реплікаційних схем «теплого резервування» (реалізаціяфункцій сервера баз даних процесингових центрів НСМЕП); резервного головногопроцесингового центру НСМЕП і технології резервування роботи процесингових центрівНаціонального банку шляхом переключення головного процесингового центру на регіональнийпроцесинговий центр і навпаки; системного резерву модулів безпеки; «одноключової»системи захисту інформації (без використання банківських ключів); апаратнихмодулів безпеки з новими функціями (у тому числі в частині забезпечення роботиз картками НСМЕП нового покоління, реалізації «одноключової» системи захистуінформації); програмних модулів безпеки.
Розширеннясфери застосування технологій і складових апаратно-програмного комплексу НСМЕПзабезпечується за рахунок використання нефінансових додатків «платіжної карткиНСМЕП нового покоління» та реалізації таких супутніх проектів: «Транспортнакартка» (з урахуванням соціальної складової); «Соціальна картка»; «Митна картка»;«Електронний паспорт»; «Картка страхувальника»; «Носій електронного цифровогопідпису»; «Картка водія»; «Дисконтна картка» тощо.
Діяльністьта розвиток організаційної структури НСМЕП забезпечуються за рахунок: залученнядо роботи в НСМЕП нових банків; залучення до роботи в НСМЕП нових учасників (банківськихпроцесингових центрів, еквайрингових компаній та технічних еквайрів); залученнядо участі у виробництві карток НСМЕП нових підприємств, що мають відповіднийсертифікат якості; участі Платіжної організації, членів та учасників НСМЕП у реалізаціївідповідних заходів державних програм, спрямованих на розвиток масовихбезготівкових розрахунків в Україні; створення умов для роботи банків у НСМЕПза різними моделями (емітент з делегуванням інформаційних повноважень, еквайр зделегуванням інформаційних повноважень тощо); внесення змін до структурипідрозділів Національного банку, які забезпечують діяльність НСМЕП (у разіпотреби); визначення маркетингової політики НСМЕП і забезпечення її проведення;забезпечення інформаційної підтримки та пропагування НСМЕП.
Удосконаленнята розвиток нормативно-правової бази НСМЕП забезпечується шляхом: створення таведення реєстру нормативних, методичних, технологічних та організаційнихдокументів НСМЕП; розроблення методичних і технологічних документів, які забезпечуютьфункціонування НСМЕП; розроблення нормативних документів для забезпечення реалізаціїсупутніх проектів; стандартизації та розроблення інтерфейсів; розробленнянормативно-правових і технічних документів для забезпечення виготовлення суміщенихплатіжних терміналів, поєднаних з реєстраторами розрахункових операцій; розробленняспецифікацій для реалізації супутніх проектів (транспортних, соціальних тощо).
Висновки
1. Показано,що сучасний етап розвитку банківського сектора потребує вдосконаленнянаціональної електронної платіжної системи, яке ми вбачаємо у розвиткунаціональної системи масових електронних платежів, впровадження якої впромислову експлуатацію ще тільки розпочинається. Ці обставини актуалізують проблемудослідження перспектив розвитку національної електронної платіжної системи.
2. Уточненосутність поняття «платіжної системи» як системи механізмів, що призначені дляпереказу грошових коштів між суб’єктами господарювання з метою розрахунку зазобов’язаннями. Провідна роль платіжної системи в сучасній економіці обумовленаїї особливим статусом як необхідного елементу фінансової інфраструктури,інструменту ефективного управління економікою та засобу підвищення економічноїефективності.
3.Розкрито, що на сьогодні в Україні створена ефективна національна система електроннихплатежів, яка базується на повністю безпаперовій технології, маєнормативно-правове, науково-практичне обґрунтування. Система складається зтаких компонентів: системи електронних платежів; систем автоматизації роботибанків; внутрішньобанківських платіжних систем; систем «клієнт-банк».
Застосуваннянаціональної системи електронних платежів дозволило прискорити здійсненнярозрахунків та обігу коштів, зменшити документообіг, знизити вірогідностіфальсифікації міжбанківських розрахункових документів, посилити контроль застаном грошової маси в державі, знизити збитки держави та підприємців віднизької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжнихдокументів; підвищити можливості комерційних банків і Національного банкуУкраїни контролювати здійснення платежів.
Однимз компонентів системи, що знаходиться у стані впровадження є національнасистема масових електронних платежів, яка являється внутрішньодержавноюбанківською багатоемітентною платіжною системою масових платежів, де розрахункиза товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються задопомогою платіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національнимбанком України.
4. Викладенонормативно-правові основи функціонування національної системи масовихелектронних платежів, які базуються на законах «Про Національний банк України»(№2922–ІІІ), «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (№2346 – III),Постановах НБУ «Про затвердження Правил Національної системи масовихелектронних платежів» (№620 вiд 10.12.2004), «Про затвердження Програмирозвитку Національної системи масових електронних платежів на 2006–2008 роки (№121від 30.03.2006) та іншими документах.
5. Доведенопід час аналізу організаційної структури та порядку обліку банківських операційу системі НСМЕП, що вона являє собою функціонально повний набір апаратних,програмних і організаційних засобів, які у сукупності забезпечують керуванняінтелектуальними мікропроцесорними картками, терміналами, банкоматами,інкасацію транзакцій, процесинг, кліринг, інтерфейс та інтеграцію збанківськими системами та системою електронних платежів України.
5. Виявленов результаті аналізу стану впровадження в промислову експлуатацію національноїсистеми масових електронних платежів на Україні, що протягом 3 років відбулосяїї стрімке поширення серед користувачів банківських послуг, що наближає її доздобуття соціально-орієнтованого та загальнодержавного значення.
6.Визначено ряд проблем, що потребують подальшого розв’язання, а саме:необхідність збільшення частки безготівкових розрахунків з використаннямплатіжних карток порівняно з розрахунками готівкою; підвищення рівня безпекизастосування платіжних карток; збільшення інвестиційних можливостей банківськоїсистеми шляхом залучення коштів населення на банківські рахунки; зменшеннясуспільних витрат на підтримку готівкового грошового обігу.
Розглядта аналіз викладених вище питань зумовив необхідність пошуку шляхіввдосконалення досліджуваного процесу. Автором проаналізовано існуючи пропозиціїщодо цього питання та систематизовано у наступних напрямках: забезпеченняфункціонального і технологічного розвитку НСМЕП; підвищення надійності таефективності функціонування складових апаратно-програмного комплексу НСМЕП;розширення сфери застосування технологій і складових апаратно-програмногокомплексу НСМЕП; забезпечення діяльності та розвитку організаційної структуриНСМЕП; удосконалення та розвиток нормативно-правової бази НСМЕП.
Список джерел
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної РадиУкраїни 28 червня 1996 року, №254/96-ВР.
2. Закон України «Про електронні документи та електроннийдокументообіг» від 22.05.2003 р. №851-IV.
3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня2000 р. №2121-ІІІ (із змінами та доповненнями Законом України від 20вересня 2001 р. №2740-ІІІ).
4. Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах». //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, №31, ст. 286.
5. Закон України «Про Національний банк України» (Із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України за станом на 10 січня 2002 року №2922–ІІІ).
6. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»від 05.04.2001 р. №2346-III.
7. Інструкція №7 «Про безготівкові розрахунки в господарськомуобороті України»: Постанова Правління НБУ // Галицькі Контракти. – 1996. –№41. – С. 44–48; 1997. – №23–24. – С. 173–189.
8. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Українізатверджена Постановою Національного Банку України №368 від 28.08.2001.
9. Постанова Національного Банку України «Про затвердження Інструкціїпро безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» №22 від21.01.2004.
10. Постанова НБУ «Про затвердження Правил організації бухгалтерськоїта статистичної звітності в банках України» від 29.03.96 р. №80.
11. Постанова НБУ «Про затвердження Правил Національної системимасових електронних платежів» №620 вiд 10.12.2004.
12. Постанова НБУ «Про затвердження Програми розвитку Національноїсистеми масових електронних платежів на 2006–2008 роки №121 від 30.03.2006
13. Постанова правління НБУ «Про затвердження Положення про порядокемісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» №367 від27.08.2001.
14. Постанова правління НБУ «Про затвердження Правил бухгалтерськогообліку операцій із використанням платіжних карток у банках України» №524 від17.12.2001.
15. Постанова правління НБУ «Про організацію розрахунків забанківськими платіжними картками» №135 від 23.03.99.
16. Адамик Б.П. Банківські електронні послуги: Навч. посібник.– Т.: Карт-бланш, 2005. – 95 с.
17. Азаров М. Регіональна система масових електронних платежів //Вісник НБУ. – 1998. – №11. – С. 49.
18. Аналіз діяльності комерційного банку. / За ред. Ф.Ф. Бутинцята ін. – Житомир: ПП «Рута», 2001
19. Андрушків Т. І. Роль банків у розвитку фінансового ринку України:Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічнийун-т. – К., 2001. – 20 с.
20. Барановський О. Банківська система України: сьогодні і завтра //Дзеркало тижня. -2003. – №14 (439).
21. Бондарович Г.Г. Национальная система массовыхэлектронных платежей. Ч. 2. Сценарий операций и безопасность системы //Банковские технологии. – 1996. – №2. – С 4–10.
22. Вавилов А.В. Пластиковые карты: принципы построенияплатежных систем / А.В. Вавилов, И.И. Ильин. – М.:Европеум-пресс, 1999. – 128 с.
23. Васильченко З.М. Трансформація діяльності комерційних банківв економіці держави: Автореф. дис… д-ра екон. наук: 08.04.01 / Київський національнийун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. – 32 с.
24. Васильченко З.М. Розрахунки платіжними картками вУкраїні: стан, проблеми та перспективи / З.М. Васильченко, А.В. Демченко //Фінанси України. – 1998. – №10. – С. 74–83.
25. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання тауправління економічним ризиком. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.
26. Гальчинский А.С. Монетарная составляющая стратегииэкономического развития // Экономика Украины. – 2002. – №7. – С. 4–9.
27. Доценко О.С. Статистичний аналіз діяльності банківУкраїни: автореф. дис… канд. екон. наук: 08.00.10 / Державна академіястатистики, обліку та аудиту Держкомстату України. – К., 2007. – 20 с.
28. Дубілет О. Перспективи розвитку карткових продуктів //Вісник НБУ. -2003. – №9 – С. 11–13.
29. Енциклопедія банківської справи України /під ред. В.С. Стельмаха.– К.: Молодь, 2001. – 680 с.
30. Євтух О. Розвиток банківської системи в умовах новоїекономіки // Вісник НБУ. -2003. – №7.
31. Єрохіна Н.А. Електронні гроші в платіжній системі держави //Фінанси України. – 2002. – №3. – С. 134–139.
32. Забродина Т. Национальная платежная система как закономерный этапразвития рынка банковских карт // Расчеты и операционная работа вкоммерческом банке. – 2006. – №7. – C.33–37.
33. Згурський О. Розрахунки платіжними картками // Дебет-Кредит. –2001. – №50. – С. 115–125.
34. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України:Підручник. Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2001. – 636 с.
35. Коваленко В.В., Терехов Є.М. Карткові платіжні інструменти тасучасні тенденції розвитку грошово-кредитного ринку України // ВісникУкраїнської академії банківської справи. — 2002. — №1 (12) –С. 64–68
36. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційнихбанків і підприємств. / Навчальний посібник. – К: Видавничий дім «Скарби»,2001. – 336 с.
37. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле,світовий досвід, проблеми реформування. // Банківська справа. К. 2000. №2,с. 28–29.
38. Коробкіна С. Безготівкові розрахунки та шляхи вдосконалення їх //Банківська справа. – 2000. – №1. – С. 49
39. Кравець В.М. Перспективи здійснення безготівковихрозрахунків // Банківська справа. – 2000. – №6. – С. 3–8.
40. Кравець В.М. Розробка та впровадження національноїсистеми масових електронних платежів: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.04.01/ Українська академія банківської справи. – Суми, 1999. – 17с
41. Кредісов А. І., Вергун В.А., Клочко В.П., Березовенко С.М.,Волошин В.В. Фінансовий сектор ринкової та транзитивної економік: Навч.посібник – К.: Знання України, 2004. – 351 с.
42. Крухмаль О.В. Оцінка фінансової стійкості банків:інформаційне і методичне забезпечення: автореф. дис… канд. екон. наук: 08.00.08/ Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справиНаціонального банку України». – Суми, 2007. – 20 с.
43. Крюкова С. Технология овердрафтного кредитования по пластиковымкарточкам // Банковские технологии. – 2000. – №7–8. –С. 52–57.
44. Лазепко І. Безготівкові розрахунки // Дебет-Кредит. – 2001. –№50. – С. 99–114.
45. Лапко Н. Функціонування Національної системи масовихелектронних платежів в Україні // Инвестгазета. – 2005. – №14. –C.33–34.
46. Лебедєв Л. Пластикова картка – не розкіш, а засіб розрахунку //Український промисловець. – 2001. – №7. – С. 10–11.
47. Логінов О. Історія становлення та розвитку платіжних системУкраїни // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №12. –C.131–136.