План
Вступ
1.Методи оцінки економічної ефективності інвестицій
2. Економічна постановка задачідослідження ефективності інвестиційних проектів та моделювання процесувизначення показників оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту
3. Нові підходи та методи оцінкиефективності інвестицій і життєвого циклу капіталу
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Стабілізація національної економіки – це одна знайголовніших проблем економічної політики України на сучасному етапі розвитку.ЇЇ вирішення тісно пов'язане з підвищенням ефективності інвестицій, обсяги якихна нинішньому етапі економічного реформування досить обмежені. За цих умов,безперечно, підвищується відповідальність за вибір інвестиційних проектів і,звичайно зростають вимоги до достовірності методів обґрунтування цього виборута оцінки їх ефективності. В доперебудовний період, коли домінувалицентралізовано-планові методи розподілу фінансових та інших ресурсів, оцінкаефективності капітальних вкладень і нової техніки здійснювались на основіТипової методики, на базі якої були розроблені методичні положення майже длявсіх галузей народного господарства. Вони на той час в цілому відігравалипозитивну роль при економічному обґрунтуванні ефективності капітальних вкладеньі нової техніки, а також в оцінці порівнюваних варіантів, оскільки певною міроюперешкоджали прийняттю необґрунтованих рішень. Разом з тим, в ринкових умовахгосподарювання ці методики втратили свою значущість, оскільки вони невраховували головних особливостей ринкового середовища, до яких насампередможна віднести фактор ризику і невизначеності, а також взаємозв'язок реальних іномінальних грошей в умовах інфляції. Колишні методи оцінки капітальнихвкладень та нової техніки розроблялись в основному для умов витратної економікиі безоплатної системи кредитування. А такі показники оцінки ефективностікапітальних вкладень, як коефіцієнт ефективності та термін окупності, мали своїнедоліки.
Найбільш обґрунтовані положення у даній сфері можнавзяти із робіт провідних фахівців у галузі внутріфірмового планування — Д.Стейнера, І. Ансофа, Р. Бранденбурга, С. Біра, І. Форестера, С. Уелша.
Перехід до ринкового шляху розвитку економіки незнижує актуальності поставленої проблеми, а навпаки посилює її і вимагаєприскореного створення обґрунтованих методичних рекомендацій, в основу якихмають бути покладені головні фактори ринкової економіки. Окрім того, дляналагодження Україною стійких Зовнішньоекономічних зв'язків та відкритостінашої економіки велике значення має оцінка ефективності інвестиційних проектів,запропонованих у рамках структурної перебудови економіки за участю іноземнихінвестицій.
На жаль цим проблемам у нашій країні приділяєтьсянедостатньо уваги, і основна причина такого ставлення пов'язана з помилковоюточкою зору щодо бездоганності методик, які застосовуються у розвиненихкраїнах, та можливості їх безпроблемного копіювання для умов України. Насправдіж, незважаючи оцінок інвестиційних процесів, умови їх застосування та вимогищодо їх вихідної інформації визначені і відпрацьовані міжнародною практикоюкраїн з розвинутою ринковою економікою, не слід розраховувати на їхуніверсальність і досконалість. Вони не придатні для використання бездосконалого дослідження конкретних умов і врахування специфіки соціально-економічнихпроцесів, що характерні для нашого суспільства.
1. Методи оцінки економічноїефективності інвестицій
Сучасногоінвестора цікавить передусім економічна доцільність інвестиційної програми, вінповинен бути впевнений, що прийняті в ній рішення — найкращі з усіх варіантів,що вони дадуть стійке збільшення прибутку, дивідендів або зниженнясобівартості.
При цьомуінтереси приватних інвесторів співпадають з інтересами держави, оскільки воназбільшує свій бюджет за рахунок податків на прибутки удачливих інвесторів.
В наших умовахпри розробці інвестиційних програм потрібно ретельно їх обґрунтовуватирозрахунками економічної ефективності з оцінкою при цьому якомога більшогочисла чинників ризику на всіх стадіях життєвого циклу проекту.
Будь-якийінвестиційний проект проходить п'ять стадій життєвого циклу.
Перша стадія:Передпроектні дослідження, проектування і освоєння інвестицій (народженняпроекту). Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо,залучених і позикових. Проект на цій стадії зазнає різного роду ризиків.Прибуток відсутній.
Друга стадія:початок експлуатації проекту (юність). На цій стадії інвестор має великіпотреби в банківських позиках або венчурному капіталі. Звичайно він не платитьдивідендів. Якщо є прибуток, цей прибуток реінвестується. Починають діятиризики, пов'язані з конкуренцією ринку.
Третя стадія: швидке зростання(підліткова фаза). Підприємство (компанія) починає диктувати свої ціни напродукцію, але конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно перевищуєвитрати виробництва. Характерний високий рівень прибутку, але потрібні великівитрати на маркетинг. Як і раніше,велика потреба в інвестиціях. Компанія може проводити додаткову емісію акцій,але дивіденди виплачує невеликі. Банк, якщо і дає позику, то під високівідсотки.
Четверта стадія: стабільне функціонуванняпідприємства (зрілість). На цій стадії компанія гасить свої борги. Високийрівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але низькі витрати дозволяютьотримати за галуззю середні прибутки. Це вже добре відома компанія з хорошоюрепутацією. Вона має великі можливості в отриманні позик і реалізації акцій. Унеї добре диверсифікований великий інвестиційний портфель, виплачуються соліднідивіденди, однак немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компаніяповинна розробити стратегію запобігання занепаду. Це, як правило, вимагаєзначного підвищення інвестиційної активності.
П'ята стадія життєвого циклу проекту(занепад або друге народження). На цій стадії продукція підприємства перестаєкористуватися попитом. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені вспівпраці — якщо і дають позику, то під високий відсоток. Акції компаніїперестають користуватися попитом. Через поступове зниження прибутків доводитьсязменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не була вироблена стратегіявідродження і не здійснені солідні інвестиції, компанію чекає занепад ібанкрутство[8].
У світовій практиці відомо декількаметодів оцінки ефективності інвестиційного капіталу і життєвого циклу проектів.
Метод розрахунку прибутку: цей методдозволяє визначити статичну норму ефективності інвестицій, тобто загальнупотребу в прибутку для здійснення обов'язкових платежів. Норма ефективностіможе визначатися відносно інвестицій або виробничих фондів:
/>
де ΣП, — загальна потреба в прибутку протягомінвестиційного періоду;
Т — тривалість інвестиційного періоду(життєвий цикл проекту або його стадія);
Іср — середньорічний обсяг інвестиційв періоді, що розглядається; Фср — середньорічна вартість виробничих фондів.
Оцінюючи інвестиційну програму(проект), інвестор визначає значення власного коефіцієнта економічноїефективності, виходячи з своїх витрат і очікуваних результатів. Інвестиційнийкапітал може включати особисті заощадження, акції, паї, позики, реінвестиції.
Результатом для інвестора є чистийприбуток після вирахування податку, страховки, рентних платежів, плати закредит і інших фінансових витрат.
У зарубіжній практиці в чистийприбуток включаються амортизаційні відрахування на реновацію як власністьінвестора (в нашій практиці це витрати виробництва (собівартість)). Коефіцієнт,що визначається при цьому, є середньозваженою величиною і називаєтьсявнутрішньою нормою ефективності. Внутрішня норма ефективності не відповідаєнормативним коефіцієнтам ефективності, оскільки не враховує чинників ризику,податкових, фінансово-кредитних і інших умов. Вона може бути розрахована яквзагалі за інвестиціями, так і для акціонерного капіталу, з обліком або безурахування позикового капіталу, як загальна (статична), так і для кожного рокуінвестиційного процесу (динамічна)[5].
Таким чином, внутрішня нормаефективності інвестицій — це мінімально допустимий розмір чистого прибутку,який інвестор повинен отримати з кожної грошової одиниці інвестицій.
Потім інвестор проводить аналізінвестицій протягом періоду, який його цікавить, з урахуванням чинника часу івартості капіталу.
У зарубіжній практиці для цьоговикористовується метод, який в перекладі називається методом обліку чистої кінцевоївартості капіталу.
Цей метод дозволяє оцінити інвестиціїі прибутки з урахуванням чинника часу. Метод застосовується для порівняльноїоцінки ефективності декількох проектів. Якщо прибуток перевищує витрати,інвестиції доцільні. Разом з тим потрібно пам'ятати, що вартість капіталу вмайбутньому, як правило, менше, ніж в теперішньому часі.
Метод чистої, нинішньої вартостікапіталу дозволяє визначити динамічну норму ефективності як норму приведення(дисконту), при якій сума дисконтованого прибутку за певний інвестиційнийперіод стає рівною інвестиціям:
/>
де К— норма приведення (дисконту)(внутрішня форма ефективності — це дисконтна ставка, яка прирівнює до нулярізницю П -1 = 0 або П = І).
При визначенні динамічної нормиефективності інвестицій в розрахунковий період (Т) включається час від початкуінвестиційного періоду до кінця амортизаційного періоду обладнання.Розрахунковий період Т може бути визначений як термін служби технологічногообладнання, як будь-яка стадія життєвого циклу проекту[2, С.62].
За кордоном при розрахункахдинамічної норми ефективності застосовують наступні обмеження:
· нормаефективності зіставляється з відсотковою ставкою кредитного ринку;
· дляаналізу інвесторами обираються тільки ті інвестиційні проекти, в яких різниця П- І > 0 або П/І > 1;
· дляподальшого аналізу залишаються тільки ті проекти, де норма ефективності складаєне менше за 15-20%.
· длязалучення інвесторів в інвестиційних програмах державою передбачаються пільговіставки відсотка за кредит, які співставляються з нормою ефективності.
У окремих регіонах, зонах длязниження інвестиційної активності і стимуляції наповнення вільних коштів нарахунках банків депозитні ставки можуть підвищуватися, що робить невигіднимичастину інвестиційних програм.
Метод граничної ефективності. Вищерозглядалися інвестиційні ситуації, коли необхідно встановити задану нормуприбутку (внутрішню норму ефективності) або розрахувати статичну або динамічнунорми. За допомогою методу граничної ефективності інвестицій проводитьсяпорівняння розрахункової норми ефективності з мінімально можливою. Мінімальнодопустима норма ефективності — це така відсоткова ставка, при якій чистанинішня вартість рівна нулю, або дисконтовані прибутки рівні первиннимінвестиціям:
/>
За кожним роком інвестиційногоперіоду норма ефективності буде різною. Тому методом підстановки визначаєтьсямінімально допустимі значення К.
На практиці часто виникаєінвестиційна ситуація, коли необхідно визначити вартість і ефективність усьогоінвестиційного капіталу.
Для цих цілей у світовій практицівикористовується метод бюджетування капіталу, за допомогою якого визначаєтьсясередньозважена величина очікуваного прибутку[8].
/>
де Дср — середньозважений очікуванийприбуток; tx — гранична ставка податку; Ік —позикові інвестиції; Дк — прибуток, очікуваний кредиторами; 1 — Ік — залученіінвестиції; Да — прибуток, очікуваний інвесторами (акціонерами).
Вартість капіталу інвестиційногопроекту визначається за наступною формулою:
/>
де І — обсяг інвестицій за всімпроектом;
Пt__ грошовий потік за вирахуванням податків за період Т;
It — нові інвестиції на період І,необхідні для стійкого зростання.
Метод бюджетерізації капіталудозволяє всім інвесторам визначити свій очікуваний прибуток за будь-який періоджиттєвого циклу інвестицій.
2. Економічна постановказадачі дослідження ефективності інвестиційних проектів та моделювання процесувизначення показників оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту
В умовах ринковоїекономіки вирішальною умовою розвитку і стійкої життєздатності підприємствабудь-якого профілю є ефективність вкладення капіталу в той чи іншийінвестиційний проект. Прийняття підприємством рішення щодо інвестуваннязумовлено цілями, які воно ставить перед собою. Ієрархічно їх можна представититаким чином.
1.Прибутковістьінвестиційного заходу, що визначається як норма прибутку на інвестиції.Капітальні вкладення здійснюються лише у тому випадку, якщо прибуток від нихдосягає певного, раніше заданого мінімуму.
2. Зростаннявиробництва як наслідок щорічного збільшення торгового обороту і частки ринку,що ним контролюється.
3. Підтримкависокої репутації підприємства серед споживачів і збереження контрольованоїчастки ринку.
4. Досягненнявисокої продуктивності праці.
5. Виробництвонової продукції[11].
Для досягненнявибраної підприємством мети розробляються інвестиційні проекти можливихваріантів вкладання коштів в операції з реальними активами. За всіх іншихсприятливих характеристик інвестиційного проекту останній ніколи не будезатверджений і не підлягатиме реалізації, якщо не забезпечить:
• відшкодуваннявкладених коштів за рахунок доходів від реалізації чи послуг;
• отриманняприбутку, що забезпечить рентабельність інвестицій, не нижчу за бажаний дляфірми рівень;
• окупність інвестицій у межахвизначеного фірмою терміну.
/>Оцінка реальності досягнення саметаких результатів інвестиційних операцій і є ключовим завданням оцінкифінансово-економічних параметрів будь-якого проекту вкладання коштів у реальніактиви.
Для розробки і реалізаціїінвестиційного проекту (насамперед виробничого) необхідний тривалий час.
Визначення економічної ефективностіпроекту — це досить складний і відповідальний етап доінвестиційних досліджень,що містить детальний аналіз та інтегральну оцінку всієї техніко-економічної іфінансової інформації, зібраної і підготовленої на підставі проведених напопередніх етапах досліджень робіт[3, С.45].
З позицій фінансового аналізуреалізацію інвестиційного проекту доцільно розглядати як низку взаємопов'язанихпроцесів: вкладання коштів у створення виробничого об'єкту (чи накопиченнякапіталу) з подальшим отриманням доходів. Вони можуть здійснюватися послідовночи паралельно на певному часовому відрізку. В останньому випадку можнапередбачити, що віддача від інвестицій почнеться ще до моменту завершенняпроцесу вкладання. Обидві процедури можуть мати різні рівні інтенсивності закритерієм часу, що Значною мірою визначає ефективність інвестування.
Безпосереднім об'єктом фінансовогоаналізу є потоки платежів, що характеризують процеси як одну суміснупослідовність. За умови виробничих інвестицій інтенсивність результативногопотоку платежів формується як різниця між інтенсивністю (витратами за одиницючасу) інвестицій та чистого доходу від реалізації проекту.
Під чистим доходом слід розумітидоход, отриманий у кожному часовому інтервалі від виробничої діяльності, завирахуванням усіх платежів, пов'язаних з його отриманням (поточними витратамина оплату праці, сировину, енергію, податки тощо). При цьому амортизацію невідносять до поточних витрат. Оцінку ефективності передбачається здійснювати задопомогою визначення системи показників, чи критеріїв ефективностіінвестиційного проекту, які будуть розглянуті далі. Проте всі вони мають однуважливу особливість, а саме: витрати та доходи, рознесені у часі, мають бутизведені до одного (базового) моменту, оскільки вартість грошових коштівзмінюється з плином часу. Таким моментом, як правило, є дата початку реалізаціїпроекту чи виробництва продукції. Але ним може бути й умовна дата, яканаближена до часу проведення розрахунків ефективності проекту.
Економічний зміст зведеннярізночасових платежів до базового моменту (дисконтування) розглянемо наприкладі. Нехай задана певна ставка позичкового процента d і потік платежів (вони можуть бутидодатні чи від'ємні) P{t), початок якого співпадає з базовиммоментом часу зведення. Тоді дисконтована величина платежу P{t), здійсненого в момент, що відстає відбазового на якусь величину t (місяцівчи років), дорівнюватиме певній величині Pd(t), яка, як надана під позичковий процентd, забезпечить в момент / величину P(t). Таким чином, Pd(t)(\+d)'— P(t), а звідси дисконтованавеличина платежу Р{і) дорівнюватиме
/>
При виборі ставки дисконтування d слід спиратися на існуючий чиочікуваний середні рівні позичкового процента. У літературі рекомендуєтьсязастосовувати так звану мінімальну привабливу ставку доходності. Протелишається незрозумілим питання щодо її рівня. За реальних умов доцільно обиратиконкретні орієнтири (доходність певних видів цінних паперів, банківськихоперацій тощо) з урахуванням умов діяльності відповідних підприємств таінвесторів. Ставка дисконтування, яка використовуватиметься у ринковійекономіці, значною мірою залежатиме від господарської кон'юнктури, перспективекономічного розвитку нашої країни і буде предметом серйозних досліджень тапрогнозів[10, С.290].
Іншим важливим фактором, що впливаєна оцінку ефективності інвестиційного проекту, є ризик. Оскільки він незалежновід конкретних форм зрештою виступає у вигляді можливого зменшення реальноївіддачі від капіталу порівняно з очікуваною, то для його врахування необхідновводити поправку до рівня процентної ставки, яка характеризує доходність побезризикових вкладеннях.
Оскільки реалізація проекту, якиймістить процеси капітального будівництва, освоєння і росту виробництвапродукції, є постійно змінюваним і динамічним процесом в економічномусередовищі, то для його опису доцільно обрати імітаційні динамічні моделі, щофункціонують за допомогою обчислювальної техніки. Як змінні параметри у цихмоделях слід використовувати техніко-економічні та фінансові показникиінвестиційного проекту, а також параметри, що притаманні зовнішньомуекономічному середовищу (характеристики ринків збуту продукції, інфляції,процентної ставки за кредит тощо). На основі цих моделей можна визначити потокивитрат та доходів, розрахувати показники ефективності інвестиційного проекту,зробити річні баланси результатів виробничої діяльності, а також провестианаліз впливу різних факторів і внутрішніх параметрів інвестиційного проекту нарезультати виробничої діяльності та ефективність проекту. Однією з такихмоделей дослідження, забезпеченої пакетом прикладних програм для ПЕОМ, єсистема COM FOR (Computer model for fesibility analisys and reporting), запропонована організацією ЮНІДО(206J. Вона застосовується нинінизкою українських фінансових установ для фінансового аналізу та оцінкиекономічної ефективності проектів, зорієнтованих насамперед на залученняіноземних інвестицій. Останнє пояснюється тим, що результати розрахунківефективності і представлення вихідної інформації у системі COMFOR відповідають міжнароднимстандартам, що є необхідною умовою для успішного проведення переговорів зіноземними інвесторами. Проте слід наголосити на значному недоліку системи,який полягає у тому, що інформація для проведення розрахунків не відповідаєдіючій на українських підприємствах структурі калькуляції витрат і данимзвітності. Унаслідок цього дані підлягають переструктуруванню таким чином, щобїх можна було використовувати у системі COMFOR та в інших, подібних до неї. Оскількиця процедура досить складна і потребує певної підготовки аналітиків, тодоцільніше було б розробити спеціальну програму, яка задовольняла б вимогамщодо зміни форми вихідних даних[7, С.305].
Як результатнаведених міркувань можна сформулювати основні вимоги до аналітичного апарату,вихідних даних і представлення результатів обчислень, пов'язаних з оцінкоюекономічної ефективності інвестиційних проектів[10, С.293].
1. Аналітичнийапарат оцінки повинен базуватися на порівнянні доходів (прибутку), одержанихвід вкладення фінансових коштів у проект, що розглядається, з альтернативнимиможливостями інвестування в інші фінансові активи.
2. Процесреалізації проекту має бути розгорнутим у часі й містити в собі всі основніфази інвестиційного циклу: капітальне будівництво, освоєння виробництва,стабільне промислове виробництво, його згортання та ліквідацію.
3. Вихідні данідля розрахунків ефективності проекту мають містити:
• розгорнуту учасі виробничу програму, розроблену на основі бізнес-плану інвестиційногопроекту;
• ціни напродукцію;
• прямі виробничівитрати (залежать від масштабів виробництва);
• накладнівидатки та інші платежі;
• розгорнутий учасі процес фінансування капітального будівництва;
• структуруінвестиційних витрат;
• джереланадходжень інвестиційних коштів (акції, кредити, позички тощо).
4. Вихідні даніта аналітичний апарат повинні забезпечувати можливість реструктуруваннярозгорнутого у часі потоку платежів, який вбирає в себе інвестиції, поточнівитрати та доходи від виробничої діяльності.
5. Дляспівставлення різних за часом платежів за допомогою процедури дисконтування їхслід звести до однієї дати. Використана при цьому ставка дисконтуванняобирається виходячи з конкретних альтернатив вкладання капіталу.
6.При оцінціефективності інвестиційного проекту обов'язково повинен враховуватися факторризику, який має вигляд можливого зменшення віддачі від вкладеного капіталупорівняно з очікуваною величиною. З метою виявлення і зниження ризику вкладеньробиться аналіз стійкості інвестиційного проекту за його параметрами тазовнішніми факторами.
7. При оцінціефективності проекту за найважливіші зовнішні фактори вважаються такі:загальний рівень інфляції; ймовірна зміна цін на основі величини процента напозичковий кредит. Величина наведених показників має базуватися намакроекономічних прогнозах економічного розвитку країни, відповідної галузі тарегіону.
8. Вихідні дані для розрахунківекономічної ефективності проекту повинні представлятися за структурою таформою, що звичайні для українських підприємств, а результати розрахунків — уобсязі та формі міжнародної практики (відповідно до методології ЮНІДО). Насьогодні понад 1000 організацій у 124 країнах світу застосовують цю методологіюдля проведення доінвестиційних досліджень та техніко-економічних обґрунтуваньінвестиційних проектів.
Оцінку ефективності проекту зфінансових причин доцільно проводити у два етапи. На першому здійснюють оцінкутакої ефективності, метою якої є визначення потреби у проведеннідоінвестиційних досліджень у повному обсязі. На другому етапі повномасштабновивчається ефективність проекту. Для орієнтовної оцінки можна використати тойсамий аналітичний апарат, що й для повномасштабного аналізу ефективності,замінюючи відсутні дані їх експертними оцінками та зменшуючи обсяг здійснюванихобчислень[5].
Удосконалення методів визначенняекономічної ефективності на сучасному етапі неможна уявити без застосуваннякількісних методів аналізу економічних процесів і використання відповідногоматематичного апарату. Економіко-математичне моделювання, яке є потужнимзасобом наукового пізнання, дозволяє вивчати різні аспекти економічнихпроцесів. При складанні моделей визначення економічної ефективності доцільним,на наш погляд, є підхід, згідно з яким цей процес інтерпретується як розробка івпровадження різноманітних заходів, програм і проектів, що підвищуютьефективність інвестицій. Згідно з цим, удосконалення методів визначенняекономічної ефективності інвестицій повинно розглядатися як процес розробки івпровадження програми заходів чи інвестиційних проектів на певному проміжкучасу.
В основі складання цих моделей вумовах ринкової економіки лежать показники, що відображають співвідношення витраті доходів за інтересами учасників.
До системи показників, щохарактеризують ефективність інвестиційного проекту, слід віднести насампередтакі[11]:
• показники комерційної (фінансової)ефективності, що враховують фінансові результати реалізації проекту його безпосереднімиучасниками;
• показники бюджетної ефективності, яківідображають на слідки здійснення проекту для державного, обласного чи місцевогобюджетів;
• показники економічної ефективності,що виходять за рамки прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту.
Оцінка витрат і доходів здійснюєтьсяв межах розрахункового періоду, тривалість якого визначається з урахуванням:
• тривалості створення, експлуатації таліквідації об'єкта;
• середньо-нормативного термінуексплуатації основного технологічного обладнання;
• досягнення бажаного прибутку;
• вимог інвестора.
При оцінці витрат і доходів можутьвикористовуватися базисні, світові, прогнозні та розрахункові ціни.
Базисні ціни, як правило,застосовують на стадії досліджень інвестиційних можливостей, прогнозні ірозрахункові — на стадії техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) інвестиційнихпроектів.
Під базисною розуміють ціну, щосклалася на певний момент часу /0і вважається незмінною протягомусього розрахункового періоду.
Прогнозна ціна Ц(ґ) продукції чиресурсу на кінець ґ-го періоду (року) визначається за формулою
/>
де Цб — базисна цінапродукції чи ресурсу;
I(t,tQ) — коефіцієнт (індекс) зміницін продукції чи ресурсів відповідної групи на кінець t року відносно до початкового моментуобчислень[2, С.115].
Розрахункові ціни застосовуються приобчисленні інтегральних показників ефективності, якщо поточні значення витрат ідоходів виражені прогнозними цінами. Це необхідна умова порівняння результатів,одержаних за різних рівнів інфляції. Розрахункові ціни визначаються задопомогою дефлятора, що відповідає індексу загальної інфляції. Остання маєдосить велике значення при вартісному визначенні доходів і витрат. її вплив наефективність інвестиційного проекту можна врахувати шляхом коригуваннямайбутніх надходжень чи коефіцієнта дисконтування за допомогою індексуінфляції.
Визначення інфляції здійснюєтьсярозрахунком рівня зростання середніх цін у відсотках. Найпростішим методомвизначення впливу цього фактора на ефективність інвестиційного проекту єкоригування коефіцієнта дисконтування d за допомогою індексу інфляції. Такий коефіцієнт дисконтування, що міститьінфляцію, називається номінальною ставкою і визначається за формулою
/>
де dн — номінальний коефіцієнтдисконтування; dp — реальнийкоефіцієнт дисконтування; / — рівень інфляції.
Слід зазначити, що інфляція впливаєна показники проекту не лише у вартісному, але й у натуральному виразі, тобтовона спричиняє не лише переоцінку фінансових результатів здійснення проекту,але й зміну самої програми реалізації проекту, передбачених запасів ізаборгованостей, необхідних позичкових коштів і навіть обсягу виробництва іпродажу.
Отже, перехід в обчисленнях дотвердої валюти чи взагалі до натуральних показників не знімає вимог щодоврахування впливу інфляції при визначенні показників оцінки ефективностіінвестиційних проектів.
Аналізуючи таку економічну ефективність,слід приділяти увагу показникам, які характеризують процес реалізації проекту,що складається з трьох видів діяльності: інвестиційної, операційної іфінансової. У межах кожного з них відбуваються як надходження P-,{t), так і витрати /?,-(/) грошовихпотоків, різниця між якими внаслідок інвестиційної і оперативної діяльності укожному періоді реалізації проекту (на кожному кроці обчислень) являє собоюпотік реальних грошей/(/), що обчислюється за формулою
/>
де P\(t), B\{t) — відповідно надходження і витратигрошових коштів у період здійснення інвестиційного проекту як результатінвестиційної діяльності;
Pj{t), В2(t) — ті ж самі показники якрезультат оперативної діяльності.
Сальдо реальних грошей — це різницяміж цими процесами від усіх трьох видів діяльності (також на кожному кроціобчислення)
/>
Складання моделей визначенняекономічної ефективності інвестиційних проектів базується на дисконтуваннінадходжень і витрат грошових коштів на певний момент часу. Це пов'язано ізвизначенням різних показників, до яких належать: чистий зведений доход,внутрішня норма доходності, термін окупності капіталовкладень та рентабельністьпроекту. Вказані показники є результатом порівняння розподілених у часі доходівз інвестиціями та витратами на виробництво продукції, а тому й визначаютькомерційну ефективність інвестиційного проекту. Як правило, усі вони в умовахринкових відносин розраховуються із використанням показника чистого зведеногодоходу (NPV), Головним фактором при визначенні NPV є саме грошові потоки, а не прибуток,оскільки лише вони можуть забезпечити реалізацію заходу[2, С.120].
Чистий потік платежів як доходіввключає прибуток від виробничої діяльності і амортизаційні відрахування, а яквитрат — інвестиції у капітальне будівництво, поновлення основних фондівунаслідок їх спрацювання в процесі виробництва, а також фондів для створення інакопичення оборотних коштів.
За ставки позичкового відсотка, щодорівнює внутрішній нормі доходності, інвестовані у проект фінансові коштизабезпечують зрештою той самий сумарний доход, що і їх вкладання у банк надепозитний рахунок. Таким чином, за однакових значень позичкового процента і внутрішньоїнорми доходності ці альтернативні вкладення економічно еквівалентні. Якщо жреальна ставка позичкового процента менша від величини IRR, то інвестування у нього коштів є вигідним, і навпаки. Отже,внутрішня норма доходності проекту є граничною ставкою позичкового процента, задопомогою якого можна визначити ефективність інвестиційного проекту.
Таким чином зрозуміло, що рівень IRR повністю визначається внутрішнімипараметрами, які характеризують інвестиційний проект. Жодні інші можливостівикористання чистого доходу поза межами проекту не розглядаються, оскільки цене має сенсу.
У світовій практиці розрахуноквнутрішньої норми доходності у більшості випадків застосовується як перший крокна шляху фінансового аналізу інвестиційного проекту. Для подальшої оцінкидобирають такі проекти, що мають показник IRR не нижче від певного граничногозначення (15—20 % річних)[11].
Методика визначення внутрішньої нормидоходності залежить від конкретних особливостей розподілу доходів, видуінвестицій та їх розміру. У загальному випадку, коли інвестиції і віддача відних задаються у вигляді потоку платежів, IRR визначається розв'язком рівняння повідношенню до невідомої величини d*
/>
де d*=IRR — внутрішня норма доходності, щовідповідає потоку платежів Р.
Зрозуміло, що величина норми залежитьне лише від співвідношення сумарних капітальних вкладень і доходів відреалізації проекту, а й від їх розподілу у часі. Чим триваліший за часом процесодержання доходів від сумарних вкладень, тим нижче значення внутрішньої нормидоходності.
Термін окупності (payback period) — це один з найпоширенішихпоказників, що застосовуються для оцінки ефективності інвестицій (особливопопередньої). Поширений він і в нашій країні.
Термін окупності визначається якперіод часу, упродовж якого інвестиції будуть повернені за рахунок доходів,одержаних від реалізації інвестиційного проекту. Точніше, під терміномокупності розуміють тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів,дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі використанихінвестицій.
Рівняння можна записати у вигляді
/>
де h — термін окупності;
KV — сумарні капіталовкладення вінвестиційний проект.
Слід зазначити, що в цьому рівнянні t=0 відповідає моменту завершеннябудівництва. Величина h визначаєтьсяпослідовним додаванням членів ряду дисконтованих доходів доти, доки не будеодержана сума, що дорівнює обсягу інвестицій чи перевищує його.
Аналізуючи цей показник далі,запишемо
/>
/>причому Sm
/>
Очевидно, на величину термінуокупності окрім інтенсивності надходження доходів великий вплив має застосовананорма доходів.
Природно, що найменший термінокупності відповідає ситуації, коли відсутня норма дисконтування доходів.Монотонно зростає він при збільшенні ставки відсотка. Проте дослідження свідчать,що на практиці можуть траплятися випадки, коли строку окупності інвестицій неіснує (чи він дорівнює нескінченності). При відсутності дисконтування цяситуація виникає лише тоді, коли строк окупності більший за період одержаннядоходів від виробничої діяльності. При дисконтуванні доходів терміну окупностіможе просто не існувати (прямує до нескінченності) за певних співвідношень міжінвестиціями, доходами і нормою дисконтування[2, С.123].
Слід зазначити, що при визначеннітерміну окупності інвестицій останні не підлягали дисконтуванню, а простопідсумовувалися. Іноді доцільно визначити термін окупності інвестицій, здійснюючиїх зведення до моменту завершення будівництва, поряд з доходами за такою самоюпроцентною ставкою.
Тоді за норми дисконтування, щодорівнює внутрішній нормі доходності, строк окупності інвестицій дорівнюватимевиробничому періоду, протягом якого доходи від виробничої діяльності позитивні.Таким чином, IRR є граничною нормою дисконтування,коли термін окупності існує. Вона може бути також орієнтиром при оцінціграничного значення норми дисконтування, що відповідає існуванню термінуокупності, і на випадок відсутності дисконтування інвестицій.
У науковій літературі неодноразовонаголошувалося на основному недолікові терміну окупності як показникаефективності капітальних вкладень. Він полягає в тому, що цей показник невраховує всього періоду функціонування виробництва, і отже на нього невпливають доходи, які будуть отримані поза межами терміну окупності. Зокрема,існує точка зору, що така міра, як строк окупності, має використовуватися не яккритерій вибору інвестиційного проекту, а лише у вигляді обмеження в процесіприйняття рішень. Це означає, що коли термін окупності більший за певнеприйняте граничне значення, то інвестиційний проект не розглядається.
Показник рентабельності (benefit-cost ratio), чи індекс доходності (profitability index) інвестиційного проекту, як його ще можна назвати, являє собоювідношення зведених доходів до зведених на ту ж дату інвестиційних витрат.
Використовуючи ті самі позначення, щой у формулі (3.8), одержимо формулу рентабельності R
/>
Тут порівнюються дві частини зведеного чистого доходу— доходна й інвестиційна.
Якщо при певній нормі дисконтування d рентабельність проекту дорівнюєодиниці, це означає, що зведені доходи та інвестиційні витрати рівні між собою,а чистий зведений доход дорівнює нулю. Отже показник d є внутрішньою нормою доходностіпроекту. При нормі дисконтування, меншій від IRR, рентабельність більша за одиницю. Ця рентабельність проектуозначає певну його додаткову доходність за певної ставки процента. Якщо жрентабельність менша від одиниці, це свідчить про неефективність проекту заданої ставки відсотка.
Всі розглянуті показники ефективностіінвестиційного проекту тісно пов'язані між собою. Це пояснюється тим, що вонизасновані на дисконтуванні потоку платежів. Тому часто проект, що має перевагуза одним показником, матиме її також і за іншими. Але це не завжди так,оскільки передумова й особливості розрахунку кожного показника різняться.
/>
/>
З цієї формули видно, що більшезначення рентабельності можна досягти
і за менших значень NPV, якщо інвестиції знижуються більшоюмірою, ніж чистий зведений доход.
/>/>Через відмінності в оцінкахінвестиційного проекту, що можуть спостерігатися при застосуванні різноманітнихпоказників ефективності, постає питання про перевагу тих чи інших вимірниківефективності.
Як свідчить світова практика, приоцінці ефективності інвестицій найчастіше на першому місці по застосуваннюзнаходиться показник внутрішньої норми доходності, а на другому — чистийзведений доход.В табл. 2.1наведені дані про частоту застосовування різноманітних показників ефективностіінвестицій.
Таблиця 2.1. Частота застосуванняпоказників ефективності, разів
/>
Показники бажано застосовуватиодночасно, оскільки перший з них розглядають як якісний, що характеризуєдоходність одиниці вкладеного капіталу, а другий — як абсолютний показник, щовідображає масштаб інвестиційного проекту і отриманого доходу.
Окрім формалізованих критеріїв оцінкиефективності у процесі прийняття рішення про фінансування інвестиційногопроекту враховуються різні обмеження і неформальні критерії. Як обмеженняможуть використовуватись: граничний термін окупності інвестицій, вимоги доохорони навколишнього середовища, безпеки персоналу тощо. До неформальнихкритеріїв можна віднести: проникнення на ринок збуту аналогічної продукції,витіснення з ринку конкуруючих компаній, політичні мотиви тощо[8].
Таке дослідження показниківефективності демонструє, що базою для визначення цих показників є розрахунокчистого потоку платежів, оскільки останній, як і потік доходів та витрат, зфінансової точки зору повністю характеризує інвестиційний проект. Томуобчислення цієї характеристики є вкрай важливим. Нижче наведений алгоритм(основні формули) для розрахунку чистого потоку платежів на прикладірозглянутого інвестиційного проекту, в процесі якого здійснюються інвестиції восновний і оборотний капітали. Після завершення будівництва виробничих об'єктіві підготовки виробництва здійснюється випуск кількох типів продукції, якареалізується як у країні, так і поза її межами. Для цього можуть бутивикористані матеріали і комплектуючі деталі, що завозяться з-за кордону.
Чистий потік платежів Р за часовий інтервал/ (рік) дорівнює
/>
де (ЧП), — чистий прибуток (/ =0,1,2,..., 7); А, — амортизаційні відрахування; (ФВ), — фінансові витрати(процент за кредит); (KB), — капітальні вкладення; (ПОК), —приріст оборотного капіталу; Т— загальна кількість років.
Розглянемо в загальному виглядіскладові Р,
/>
де Д, — загальний продаж у році t (за вирахуванням ПДВ);
(ВВ), — витрати виробництва в році t;
(ПП), — податок на оподатковуванийприбуток у році t.
/>
де ДВ, — доход від продажу навнутрішньому ринку в році /; (ДЕ), — доход від продажу на експорт у роц tі.
Всі доходи визначаються завирахуванням ПДВ
/>
де ЦВ — ціна продукції навнутрішньомуринку в році;
Qjt — кількість продукції, реалізованої навнутрішньому ринку;
/>Ц3— ціна одиниці продукції,реалізованої на зовнішньому ринку ;
gt — середньорічний коефіцієнтперерахунку іноземної валюти у вітчизняну;
/>
де (ВС)/ — витрати насировину;
(ВМ), — витрати на матеріали;
(ВК), — витрати на закупкукомплектуючих деталей;
Et — витрати (експлуатаційні) на паливо,тепло, пар тощо;
(ВРС), — витрати на оплатувиробничого персоналу, включаючи відрахування на соціальні потреби (соцстрах,пенсійний фонд, медичне страхування, фонд зайнятості);
(ВОР), — витрати на обслуговування іремонт обладнання (без зарплати);
(ВЗЧ), — витрати на запасні частинидля ремонту основного і допоміжного обладнання;
(ЗНВ), — заводські накладні витрати;
(АНВ), — адміністративні накладнівитрати;
(ВЗР), — витрати збуту і розподілу;
А, — амортизаційні відрахування;
(ФВ)/ — фінансові витрати(процент за кредит).
3. Новіпідходи та методи оцінки ефективності інвестицій і життєвого циклу капіталу
В умовахформування ринкових відносин у нашій країні потрібний принципово новий підхіддо визначення ефективності інвестицій, зумовлений появою різних інвесторів,власників капіталу, які в процесі його вкладання керуються об'єктивним закономдодаткової вартості і не залежать від державного і адміністративного тиску.
До недавньогочасу, за умов командно-адміністративного регулювання економікою, якістьметодичного забезпечення управління інвестиційними процесами на різних рівняхгосподарювання була дуже низькою і далеко не повною мірою відповідала вимогам,пов'язаним з трансформацією економіки на ринкові відносини. Тому застосуванняметодик, розглянутих у першому розділі монографії, робить неможливим інедостатнім їх використання на практиці.
У техніко-економічнихобґрунтуваннях можна без особливих ускладнень «підігнати» розрахунковийкоефіцієнт ефективності до нормального рівня. Інформаційна база, щовикористовується для розрахунків, досить ненадійна, вона, як правило, ґрунтуєтьсяна статичних даних. Крім того, вона, звичайно, не повна, що дозволяєманіпулювати змінними величинами так, щоб одержати на папері бажаний результат,«підігнати» під затратну ідеологію формування цін та одержання безповоротнихкредитів[2, С.74].
Виходячи з того,що діючі методики і нормативи не виражають нічиїх інтересів, в умовах державноївласності формальним є і зміст розрахунків ефективності капітальних вкладень.Якби підприємець, який має свою власність, намагався керуватися принциповимиположеннями методик соціалістичного періоду, то він би не став використовуватиїх для прийняття обґрунтованого рішення, яке ніби розчиняється у загальнійвеличезній державній власності. Таким чином, ані кількісно, ані якісно офіційніметодики не відповідають потребам інвесторів в умовах ринку.
Зрозуміло, щовнаслідок можливих помилкових рішень в інвестиційній діяльностісуб'єктів-власності слід очікувати низьку ефективність капітальних вкладень,що, безумовно, вплине насамперед на результати господарської діяльностіпідприємств-інвесторів. Не кращими будуть і відповідні наслідки у виглядіподатків з прибутку цих підприємств, а також структурних змін в економіці.Можна передбачати, що підприємства, які не впевнені в ефективності інвестицій,будуть уникати вкладень у довгострокові програми, де результат менш надійний.
У перехідний доринку період передбачається освоїти нові методи прогнозування і плануваннянаслідків інвестицій, навчити цього власників, сформувати ринок капіталуінвестицій, а також відповідну постійно поновлювану інформаційну базу. І лишена цих засадах проводити не формальні, а науково обґрунтовані розрахункиефективності інвестицій у процесі прийняття рішень[3, С.45].
Перейдемо тепердо з'ясування суті нового підходу щодо визначення ефективності інвестицій, якавипливає з особливостей ринкової економіки.
На що слідзвернути увагу при плануванні витрат інвестору, який бажає зробити вкладення убудівництво об'єкту з тим, щоб після його майбутньої експлуатації окупити всі витратий одержати прибуток не нижче від середнього, враховуючи продовжений термінексплуатації об'єкту? Як, коли і за рахунок чого слід очікувати прибуток, аточніше, власний чистий прибуток? Це — основні проблеми підприємця.
Для відповіді напоставлені питання розглянемо інвестиційний цикл (рис. 3.1) .
На його початкуінвестор робить витрати, пов'язані з купівлею землі (ми розглядаємо умовирозвинутого ринку), потім — витрати, пов'язані з передпроектними і власнепроектними роботами; далі — з проведенням будівельно-монтажних іпусконалагоджувальних робіт. На останньому етапі настає період експлуатації.
У найпростішому випадку об'єкт можебути проданий іншому власнику на стадії експлуатації, аналогічно можуть бутипродані земля і проект. Тоді визначити прибуток і ефект досить просто. Але якщоінвестор має намір використовувати об'єкт для власної підприємницькоїдіяльності, то слід розглянути очікувані протягом всього життєвого періодуексплуатаційні витрати (собівартість виробництва продукції на об'єкті), а такожупущений прибуток, спричинений вилученням з обороту коштів на інвестування убудівництво[2, С.76].
Головна відмінність ринкового підходуу визначенні ефективності полягає ще й в урахуванні додаткових витрат,пов'язаних з інфляцією, без передбачення якої ризик вкладання коштів у справу єдосить високим. Значну статтю у структурі витрат інвестора складають податки.На всіх стадіях інвестиційного процесу вони зменшують чистий прибуток, зарахунок якого інвестор передбачає повертати вкладені у справу кошти.
/>
Рис. 3.1. Інвестиційний цикл
економічний інвестиційний капітал
На перший погляд великі витративиступають як певний негативний, небажаний фактор в інвестиційній діяльності, абільший прибуток характеризується як позитивний фактор. Слід зазначити, щоприбуток і витрати хоч і тісно, але далеко не в усіх випадках взаємопов'язані.Було б невірним вважати, що чим менші витрати, тим більший прибуток. В умовахпланової економіки на рівні суб'єктів господарювання це було ілюзією. Дійсно,при плановому обсязі виробництва продукції і фіксованих цінах достатньо знизитивласні витрати, щоб зріс прибуток.
Такий підхід щодо одержання більшогоприбутку має деякі недоліки: він не стимулює покращення якості продукції іпорушує природний зв'язок виробника із споживачем, роблячи виробництвосамоціллю. Доцільність з точки зору вищих інтересів відчувається досить слабо,тим паче, що результативність системи є невисокою.
У ринковій економіці кожний суб'єктпідприємницької діяльності, прагнучи до високого прибутку, повинен вироблятипродукцію з найкращими споживчими властивостями, з урахуванням того, від чогоможуть змінитися обсяг реалізації, ціна і репутація товару на ринку[3, С.47].
Споживчі властивості знаходять свійпрояв у можливостях виробництва і збуту продукції більш високої якості або уповному задоволенні безпосередніх потреб людини протягом всього термінуексплуатації об'єкту (споруди, будівель тощо). Оскільки успіх на ринку залежитьвід споживача, виробник зацікавлений у виробництві такої продукції, яка бнайкращим чином співвідносила, з одного боку, витрати на її виготовлення, а зіншого — ціну чи витрати споживача на експлуатацію, використання продукції усвоїх цілях.
Природно, що двосторонність економічноїоцінки продукції примушує розглядати проекти з урахуванням щонайменше такихположень:
• деякі додаткові вкладення убудівництво дозволяють знизити виробничі витрати споживача при експлуатаціїоб'єкту в майбутньому. Обґрунтувавши доцільність цього, можна розраховувати нелише на компенсацію збільшення додаткових одноразових витрат, але й надодатковий прибуток як результат економії у споживача;
• додаткові витрати при будівництвіздатні забезпечувати великі доходи і прибуток замовника (споживача). У цьому випадкупередбачається також розраховувати за його згодою і на додатковий прибутокпідрядчика за рахунок потенційного прибутку замовника;
• деяке подорожчання з метою підвищенняякості будівництва дає можливість знизити витрати при експлуатації, реконструкціїі модернізації споруд як виробничого, так і невиробничого призначення.
Як бачимо, будівництво немовзнаходиться між одноразовими і поточними витратами інвестора, встановлюючимайбутню пропорцію між ними. Водночас вартість будівництва випливає з цієїпропорції, яка зрештою визначається замовником. При цьому різноманітні варіантипроектів, що розраховані на неоднакові періоди спорудження і експлуатаціїбудівель, інвестор повинен вміти порівнювати з метою вибору найкращого з них
/>Крім того, використаний капіталформується з різних джерел (прибуток, кредити, державний бюджет і їхкомбінація). У такому контексті його частини мають різну за часом вартість,впливаючи на вартість усього інвестиційного капіталу і на економічні критеріїйого ефективності.
Залежно від можливих варіантіввикористання готових об'єктів (здача в оренду, продаж, експлуатація) з метоюотримання певних прибутків доходи та податки на прибуток можуть бути різні зачасом і розміром. Підхід, що забезпечує урахування цих факторів, особливопротягом тривалого терміну експлуатації об'єктів, широко застосовується останні10-15 років і називається оцінкою життєвого циклу. Його реалізація пов'язана знеобхідністю створення потужного інформаційного забезпечення. Проте нас тутпередусім цікавлять покладені в його основу принципи, що відображають сутьекономічних відносин у ринковій економіці, а саме у сфері будівництва.
Незважаючи на спільність об'єктивнихекономічних законів для всіх суб'єктів господарювання, в окремих випадкахінвестори виходять з міркувань, які пов'язані з комбінацією тактичних цілей.Наприклад, прагнуть отримати короткостроковий високий прибуток, що характернодля нестабільної економіки. Вони намагаються вкладати кошти у продукціювисокого ґатунку, що виробляється до того ж у найкоротші терміни і не моженаситити ринок, оскільки попит на неї не забезпечений виробництвом, а тому такестановище не може лишатися незмінним впродовж тривалого проміжку часу. Рано чипізно інтерес виявлятиметься і до тих галузей, що забезпечують будівництво. Алеоскільки ці галузі більш капіталомісткі, то для їх розвитку потрібні відповідной більші суми інвестицій.
Через це виникає проблема, якзабезпечити окупність капіталу, вкладеного у споруди з подовженим терміномексплуатації і відповідні виробництва. Отже, як орієнтир тут виступає такожприбуток, але шлях його отримання дещо інший. Вочевидь подібна специфіка робитьдля інвестора більш важливими такі фактори, як час, інфляція, динаміка поточнихвитрат, що у попередньому випадку мали менше значення.
Подальшою метою може виступатизабезпечення суспільних потреб, яка, як правило, погано формалізується і укожному конкретному випадку має специфічне обґрунтування. Житло, об'єктисоцкультпобуту та інші споруди у державному секторі економіки не дають замовниковіані можливості окупити витрати, ані одержати прибуток. Губиться природнийзв'язок витрат і результатів на рівні суб'єктів господарювання. Зв'язокефективності їх діяльності з витратами проявляється на макроекономічному рівні.
Очевидно в таких умовах коло данихоб'єктів необхідно обмежити окремими громадськими будівлями, об'єктамикультури, незначною мірою житлом, витрати на які перекриваються з інших джерел.
Таким чином, за допомогою оцінкижиттєвого циклу інвестор має можливість порівнювати варіанти інвестиційнихрішень, прогнозувати поточні витрати і доходи майбутніх періодів, отримуватизасоби та інструментарій для управління ефективністю інвестицій[3, С.50].
Прикладні питання теорії капіталу векономіці пов'язані з цілою низкою специфічних (існуючих в умовах ринку)методів розрахунку, що оперують кількісними співвідношеннями, а саме залежністюміж капіталом і часом.
Якщо відома норма прибутку d, то нинішня вартість Р капіталу /-гороку Kt дорівнюватиме
/>
Величину d називають також коефіцієнтомдисконтування, коефіцієнтом ефективності, процентною ставкою або простопроцентом залежно від контексту того чи іншого завдання.
Якщо формулу використати длявизначення суми, яку необхідно мати сьогодні для покриття протягом періоду Т усіхналежних витрат кожного з t років, тоодержимо
/>
При оцінці капіталу сучасна теоріяпередбачає, що як початкові, так і поточні інвестиції однаково беруть участь вінвестиційному процесі. їх кількісний вплив на сукупний інвестиційний капіталобумовлений розподілом капіталу за роками і коефіцієнтами дисконтування. Прицьому, якщо зіставити Ко і К,>0 протягом життєвого циклу, то одержимоочевидну кількісну перевагу останніх, що на економічній мові означаєдоцільність пошуку такого проекту з початковими />інвестиціями Ко, якиймінімізує Kt>0 і як результат дає мінімальнувартість Р. Оскільки показник К, являє собою витрати інвестора впродовжжиттєвого циклу, то слід мати на увазі, що, починаючи з певного моменту,вкладені кошти дають віддачу. Тому формула виражає дисконтовані потоки грошовихкоштів, які можуть бути як позитивними, так і від'ємними. При цьомудисконтування грошових потоків не означає зміни їх розмірів при платежах.Показник АГ/>>0 — це ті суми, які будуть сплачені в t-му періоді у діючих на той час цінах.Для інвестора це означає, що для прийняття рішення щодо проекту йому потрібенне показник К,, а величина Р
Тепер розглянемо параметр /. У теоріїжиттєвого циклу застосовують два типи періодів: передбаченого функціонуванняспоруди (системи, конструкції) чи обраного періоду для аналізу. Другийпотребує пояснення.
Залежно від цілей інвестора можецікавити, наприклад, 20-річний період, протягом якого він хоче реалізуватипроект з 10%-им прибутком, оскільки за межами цього періоду вплив фізичних,технологічних, економічних, соціальних, естетичних, екологічних та іншихфакторів важко передбачити. До того ж, для витрат віддалених періодів насьогодні необхідно мати певну суму коштів. Проте, якщо йдеться про дорогіоб'єкти, що після закінчення терміну експлуатації мають бути замінені нааналогічні (електростанції, трубопроводи, шляхи тощо), то доцільно розширюватидіапазон аналізу, доводячи його до повного періоду життєвого циклу. У такихвипадках виняткове значення мають витрати на експлуатацію і ремонт в окреміперіоди.
Розглянемо параметр d. З формули видно, що від цієї величинизалежить необхідний обсяг інвестованого капіталу, а відповідно і йогоефективність. Як зазначалось, величина d може мати різні значення і зміст.Наприклад, якщо інвестор використовує власний вільний капітал, а його внутрішнянорма прибутку дорівнює d, то нові інвестиційні рішеннябудуть ефективними, якщо забезпечать більший прибуток за одиницю часу. Якщо жпозичковий капітал і процентна ставка дорівнюють d, то такі інвестиції будуть доцільними за можливості розплатитися покредиту, повернути позичку і отримати власний прибуток від суми, прибутковістьякої повинна перевищити величину d.
У багатьох випадках інвестор залучаєкапітал з різних джерел. Тоді його норма прибутку орієнтовно може визначатисяяк середньозважена величина.
Розглянемо залежність між капіталом,часом і процентною ставкою (коефіцієнтом ефективності, нормою прибутку). Якщо К—одноразово інвестований капітал; К, — те саме наприкінці періоду аналізу; / —період аналізу, років; d —процентна ставка, то
/>
З іншого боку, якщо Р — єдинавартість капіталу на кінець кожного року, то інвестована в останні роки — періоду загальна сума приросту складатиме
/>
Якщо помножити на величину (\+d) обидві частини попереднього рівняння і вирахувати перше рівняння зостаннього, то одержимо
/>
Одержана залежність визначаєспіввідношення між загальною сумою ефекту після t років і щорічним ефектом за відомогопроцента.
Представимо формулу в іншому вигляді
/>
Множником біля показника К, єкоефіцієнт зведення результативного капіталу до щорічного.
Якщо тепер у формулу підставитизначення К, то одержимо
/>
Відповідний множник біля значенняА"є коефіцієнтом збільшення вартості початкового капіталу. Оберненазалежність виглядає як
/>
де відповідний множник означаєкоефіцієнт теперішньої вартості щорічного капіталу.
Наведені коефіцієнти і підходивикористовуються у різних методах визначення ефективності життєвого циклукапіталу.
Розглянемо їх. Найпростішим з методівоцінки ефективності життєвого циклу капіталу, що враховує фактор часу, є методщорічних витрат, суть якого полягає у тому, що початкові Одноразові витратизводяться до щорічного значення, складаються з поточними, рівними за роками,створюючи річні витрати. Останні зіставляються з річними доходами. За своєюсуттю це нагадує прийняті підходи до визначення порівняльної ефективності чизведених витрат у плановій економіці. У розвинутій ринковій економіці цей методзастосовується все рідше, в основному — у державному секторі будівництва, девідносно постійні поточні витрати на газ, електроенергію, воду тощо, чи приінвестиціях в обладнання масового користування. За його допомогою здійснюютьперевірку позичкового капіталу на предмет того, чи буде забезпечений більшвисокий процент доходу, а якщо капітал власний, то чи є цей проект кращим заінші.
Другим методом, що досить частозастосовується, є метод чистої нинішньої вартості, суть якого полягає увизначенні різниці між дисконтованими чистими доходами за роками періодуаналізу і початковими вкладеннями, зведеними до теперішнього моменту. За данимметодом визначають так звані чисті доходи (річні перевищення доходів Д, надвитратами К) протягом періоду Т.
Чиста нинішня вартість ЧНВвизначається за формулою
/>
За цією формулою можна вирішитизавдання пошуку мінімального значення d, приякому ЧНВ>0, тобто варіанту, коли інвестиції будуть доцільними чи навпаки.
У розглянутих методах потрібно булоспочатку встановити норму прибутку. Якщо з якоїсь причини її значенняпереглядається, то розрахунки, звичайно, необхідно повторити.
Третій метод — граничної ефективностікапіталу, навпаки, дозволяє порівнювати розрахунковий процент з мінімально припустимим.Суть методу полягає ось у чому. Якщо щорічні поточні доходи Д при певномузначенні d дають протягом Троківвеличину Кп то це можна інтерпретувати як інвестування суми Kt на Троків з одержанням щорічногоприрощеного капіталу Д чи прибутку. При цьому ЧНВ^О. При зміні процентноїставки ЧНВ також буде змінюватися.
Гранична ефективність являє собоютакий процент, при якому чиста нинішня вартість дорівнює нулю чи дисконтованіпередбачені доходи дорівнюють початковим інвестиціям
/>
Із цього співвідношення обчислюютьграничне значення d.
Розглянуті методи досить точніпорівняно з тими, що застосовуються у плановій економіці. їх можнавикористовувати при вирішенні таких питань, як прибутковість проекту; перевагирізних варіантів розглянутого проекту; наскільки один проект прибутковіший заінший.
Так, у першому випадку, якщо насамому початку встановлена бажана норма прибутку, то може бути застосованийметод чистої нинішньої вартості, який дає абсолютне перевищення доходів надвитратами з урахуванням дисконтування і відрахуванням початкових вкладень.
При постійних витратах доцільним єметод щорічних витрат. Якщо ж, навпаки, ефективність проекту повинна бутиоцінена у вигляді бажаного прибутку, то використовують метод граничноїефективності.
У другому випадку такожрекомендується використовувати всі три методи.
У третій ситуації, коли проективідрізняються не лише за вартістю, а й термінами виконання, слід бути дужеобережним при виборі методу. Частіше за все для таких випадків підходить методщорічних витрат. У разі застосування методу ЧНВ потрібно штучно обиратиоднакові періоди аналізу для всіх порівнюваних проектів, що звичайно жвідіб'ється на точності, особливо за низької норми прибутку. При застосуванніметоду гранич/>ної ефективності потрібнопопарно порівнювати проекти, вважаючи, що один з них зіставляється з дорожчимиу вигляді гіпотетичних додаткових інвестицій.
Оцінка життєвого циклу капіталупов'язана на практиці з трьома основними проблемами:
• труднощами формування необхідноїінформаційної бази;
• констатацією, що жоден з методіврозрахунку не є ідеальним;
• складністю визначення ступенявикористання результатів розрахунку в прийнятті рішень.
Проте краще мати наближене рішення задопомогою більш точної моделі, ніж точне рішення за допомогою наближеноїмоделі.
Висновок
В умовах ринкової економіки вирішальною умовоюрозвитку і стійкої життєздатності підприємства будь-якого профілю єефективність вкладення капіталу в той чи інший інвестиційний проект.
Визначення економічної ефективностіпроекту — це досить складний і відповідальний етап доінвестиційних досліджень,що містить детальний аналіз та інтегральну оцінку всієї техніко-економічної іфінансової інформації, зібраної і підготовленої на підставі проведених напопередніх етапах досліджень робіт.
В умовахформування ринкових відносин у нашій країні потрібний принципово новий підхіддо визначення ефективності інвестицій, зумовлений появою різних інвесторів, власниківкапіталу, які в процесі його вкладання керуються об'єктивним законом додатковоївартості і не залежать від державного і адміністративного тиску.
Цим проблемам у нашій країні приділяється недостатньоуваги, і основна причина такого ставлення пов'язана з помилковою точкою зорущодо бездоганності методик, які застосовуються у розвинених країнах, таможливості їх безпроблемного копіювання для умов України. Насправді ж,незважаючи оцінок інвестиційних процесів, умови їх застосування та вимоги щодоїх вихідної інформації визначені і відпрацьовані міжнародною практикою країн зрозвинутою ринковою економікою, не слід розраховувати на їх універсальність ідосконалість. Вони не придатні для використання без досконалого дослідженняконкретних умов і врахування специфіки соціально-економічних процесів, щохарактерні для нашого суспільства.
Список використаної літератури
1. ЗаконУкраїни «Про інвестиційну діяльність» — від 18 вересня 1991р.
2. ГойкоА.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації.– Київ, ВІРА – Р, 1999
3. ДовбняС.Б., Ковзель К.А. Новий підхід до оцінки економічної ефективностіінвестиційних проектів// Фінанси України. – 2007. — №7
4. Інвестування:Навч. посібник/ за ред. І.С.Гуцала – Тернопіль: Економічна думка. – 2006. –275с.
5. ОлексюкО.С. Методи оцінки інвестиційних проектів. – Тернопіль, «Збруч»2000
6. ПетковаЛ.О. Інвестиційна привабливість регіонів // Фінанси України. — 2005. — № 9.-С.40-46.
7. ПересадаА.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002. – 471с.
8. СавчукВ.П., С. И. Прилипко, Е.Г. Величко. Анализ и разработка инвестиционных проектов. – Учебное пособие. –Киев. Абсолют. – В, Ельга,1999
9. ТкаченкоК.Л. Управління розвитком економіки на основі активізаціїбюджетно-інвестиційних процесів: Автореф.дис… канд.екон.наук. — Донецьк, 2003.- 20 с.
10. ФедоренкоВ.Г., Інвестування: Підручник. – К.: Алерта, 2006. – 443с.
11. ЩукінБ.М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. К.: МАУП,2002