Оподаткування доходів фізичних осіб. Спрощена система оподаткування суб'єктів малого підприємництва

Оподаткування доходів фізичних осіб. Спрощена системаоподаткування суб'єктів малого підприємництва
Оподаткування доходів фізичних осіб
Прибутковий податок з громадян стягувався безпосередньо з доходівплатників — фізичних осіб. В економічно розвинутих країнах цей вид податкувідіграє суттєву роль у формуванні доходів бюджету. В Україні питома вага цьогоподатку в обсязі доходів незначна, що є наслідком відповідних пропорційрозподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. До переваг цього податкувідносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівеньоподаткування в пряму залежність від обсягу доходу платників. Крім того, задопомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшуватиподатковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб звисокими доходами. А недоліком є значні можливості для платників у заниженніоподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосуєтьсяоподаткування доходів від підприємницької діяльності.
Платниками прибуткового податку в Україні є фізичні особи незалежно відвіку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального ймайнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій,ставлення до релігії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи безгромадянства — як ті, що постійно проживають (не менше ніж 183 дні укалендарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
Отже, згідно Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб ”платниками податку є:
резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з територіїУкраїни, так і іноземні доходи;
нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з територіїУкраїни.
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їхпоходження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет,встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковістьякого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних нимбезпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї такимміжнародним договором іншої діяльності.
Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісновідсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активівтакого платника податку (нарахованих
на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуваннямобмежень, встановлених законом.
Об'єкт оподаткування.
Об'єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний оподатковуваний дохід;
чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшеннязагального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такогозвітного року;
доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевомуоподаткуванню при їх виплаті;
іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження зУкраїни;
загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження зУкраїни;
доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевомуоподаткуванню при їх виплаті.
При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів,чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахунковиходиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсомНаціонального банку України, діючим на момент одержання таких доходів.
При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткуваннявизначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму зборудо Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язковогодержавного соціального страхування, які відповідно до закону справляються зарахунок доходу найманої особи.
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальнихмісячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів,одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячногооподатковуваного доходу включаються:
доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди,нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового абоцивільно-правового договору;
доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності;доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права накористування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (твораминауки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі — роялті),у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;
сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідноз нормами статті Закону;
дохід від надання майна в оренду або суборенду:
оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальнихоподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявленийу звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідноіз законом;
дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додатковеблаго, а саме у вигляді:
дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів;
інвестиційний прибуток;
дохід у вигляді вартості успадкованого майна;
сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку навідрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єктоподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена зазвичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такоюформулою:
К = 100: (100 — Сп), де
К — коефіцієнт;
Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такогонарахування.
Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни,збільшеної на суму:
податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування,є платником податку на додану вартість;
акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.
У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надмірувитрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт тане повернутих у встановлений строк.
Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, єплатником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР),то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом.
Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фондуУкраїни та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціальногострахування.
До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходуплатника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню вйого річній податковій декларації): сума державної адресної допомоги, житловихта інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, якіотримуються платником податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду Українита фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом,сума державних премій України або державних стипендій України, сума пенсій,отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно іззаконом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами таінше.
Не підлягає оподаткуванню та включенню до складу загального місячногоабо річного оподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числігуманітарна, допомога (далі — благодійна допомога), яка надходить на йогокористь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданоїпослуги) та відповідає вимогам, визначеним цим пунктом.
Для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову танецільову благодійну допомогу. Цільовою є благодійна допомога, яка надаєтьсяпід визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога,яка надається без встановлення таких умов або напрямів. Податковий кредит
Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітногоподаткового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначеннямконкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.
До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати,підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком,касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами абодоговором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначаютьсуму таких витрат. (Зазначені документи не надсилаються податковому органу, алепідлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього дляпроведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такогоподаткового кредиту).
Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту:
Платник податку має право включити до складу податкового кредитузвітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:
частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платникомподатку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно Закону;
суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у виглядіпожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованимв Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'ятивідсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти длякомпенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такогоплатника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення,
суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладівохорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такогоплатника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числідля придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосуваньу розмірах, що не покриваються виплатами з фонду,
суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страховихвнесків.
Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальнийідентифікаційний номер. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не можеперевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку,одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Якщо платник податку нескористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітногоподаткового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Центральний податковий орган видає інструкцію з питань застосуваннянорм цієї статті та провадить безоплатні роз'яснення порядку документальногопідтвердження прав на податковий кредит та подання податкової декларації, утому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечуєбезоплатне надання бланків декларацій з цього податку, інших розрахунків. Податкові соціальні пільги
Платник податку має право на зменшення суми загального місячногооподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одногопрацедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги утаких розмірах:
у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахункуна місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, — длябудь-якого платника податку;
у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної дляплатника податку, який:
а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником)- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину — інваліда I або II групи — у розрахунку на кожнудитину віком до 18 років;
в) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожнутаку дитину;
г) є вдівцем або вдовою;
д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалихвнаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотамиПрезидії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідківЧорнобильської катастрофи;
е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом,військовослужбовцем строкової служби;
є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;
ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, щозазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної дляплатника податку, який:
а) є особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повнимкавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, якау той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;
в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусовогоутримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чиреабілітованою;
г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР підчас Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни зколишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда(Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27січня 1944 року.
У разі якщо платник податку має право на застосування податковоїсоціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених вище, податкова соціальнапільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір..
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячногодоходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцемйого нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву просамостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеноюцентральним податковим органом.
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованихдоходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платникаподатку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованогодо моменту отримання такої заяви.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманогоплатником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщойого розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатноїособи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 таокругленої до найближчих 10 гривень.
На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальноїпільги:
у 2004 році — у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги,
у 2005 році — у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги,
у 2006 році — у розмірі 80 процентів суми податкової соціальної пільги,
у 2007 році — у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги.Ставки податку
Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування(починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування,визначена цим Законом, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єктаоподаткування), крім таких випадків:
ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування,нарахованого податковим агентом як:
процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установувідповідно до закону (крім страховиків);
процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;
в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами Закону.
Для всіх платників була передбачена єдина шкала ставок, за якимиоподатковувався до 1.01. 2004 року сукупний річний дохід. Зміна ставокприбуткового податку в Україні з 1991 року відбувалась досить часто, іноді покілька разів на рік. Це було обумовлено як об'єктивними (з розвитком ринковихвідносин змінюються форми одержання доходу), так і суб'єктивними чинниками(насамперед, політичними — намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходималозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу, в 1993році ставки мінялися тричі. Причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 рокуіснувала найжорсткіша шкала оподаткування — максимальна ставка дорівнювала 90%.Але, незважаючи на збільшення ставки майже удвічі, доходи бюджету відприбуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились — унаслідокухилення від сплати по таких необґрунтованих з економічної точки зору ставках. Ізсум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, й тими, хтоне має постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерелвиплати за ставкою 20%.
Оподаткуванню підлягає дохід, одержаний як в грошовій, так і внатуральній формі.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату(перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, єпрацедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платникаподатку (такої само зайнятої особи).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату(перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України — податковийагент;
б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться восіб, звільнених від обов'язків нарахування,
утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, — платникподатку, отримувач таких доходів;
в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичнимиособами, — такий платник податку.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи(податкової декларації)
Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі- декларація) подається платником податку, який:
а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Законуабо інших законів;
б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
Для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання деклараціївважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податковихагентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленомупорядку.
Платники податку — резиденти, які виїжджають за кордон на постійнемісце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізнішезакінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.
Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дняотримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслатиподаткове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну сумуподатку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податковихзобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під часперетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.
Порядок застосування цього пункту визначається Кабінетом МіністрівУкраїни.
Платники податку звільняються від обов'язку подання декларації у такихвипадках:
а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які:
є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають наповному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітногоподаткового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими допозбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших державстаном на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшукустаном на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовійслужбі станом на кінець звітного податкового року;
б) в інших випадках, визначених цим Законом.
Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою,нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення. Оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності
Слід звернути увагу на порядок оподаткування доходів громадян відздійснення підприємницької діяльності, оскільки він відрізняється відвищевикладеного порядку.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — суб'єктомпідприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу неютоварів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльностібез створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковийзбір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством.
Якщо фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності або фізичнаособа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, то такі доходиоподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом дляплатників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності. Фізичнаособа — суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачуєринковий збір, вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичноїособи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-якихоподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-якідоходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті. При цьому порядокнарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків додержавних соціальних фондів такими фізичними особами визначається спеціальнимзаконодавством з питань такого спрощеного оподаткування.
Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створенняюридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів,одержаних від цієї діяльності, або за фіксованим розміром податку (далі — фіксованийподаток) шляхом придбання патенту за умов, визначених в законі, або за шкалоюоподаткування, наведеною вище.
В цьому випадку оподатковуваним доходом вважається сукупний чистийдохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральнійформі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними зодержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально,то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунківза нормами, визначеними Державною податковою адміністрацією України запогодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зісприяння малим підприємствам та підприємництву.
Склад витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів,визначаються Державною податковою адміністрацією України і Міністерствомекономіки України.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радоюзалежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути меншеніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян,які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.
Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності,що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупногооподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сумафіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальнихподаткових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ниму трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь упідприємницькій діяльності.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняєтьсявід ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Нарахування податку для громадян, що займаються підприємницькоюдіяльністю і які не сплачують фіксованого податку, здійснюється податковимиорганами на підставі декларацій громадян. При цьому протягом року платникищоквартально сплачують до бюджету авансові платежі: по 25% річної суми податку,обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються досплати податку, — 25% суми, обчисленої їм податковими органами за оціночнимдоходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюютьсятакі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15листопада.
Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально, у40-денний строк після закінчення кварталу, подають податковому органудекларації, а після закінчення року — до 1 березня наступного року. Вдекларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченогоподатку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування(оподатковуваний період), на основі яких здійснюється перерахунок сум, щопідлягають сплаті до бюджету.
2. Спрощена система оподаткування суб'єктів малого підприємництва
З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримкималого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвиткунаціональної економіки з 1 січня 1999 року Указом Президента України булозапроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для такихсуб'єктів малого підприємництва (єдиний податок):
— фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю безстворення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудовихвідносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) неперевищує 500 тис. грн.;
— юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якоїорганізаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньообліковачисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн грн.
Дія цього Указу не поширюється на:
— суб'єктів підприємницької діяльності, які повинні придбаватиспеціальні торгові патенти;
— фізичних осіб, які сплачують фіксований податок;
— довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитніта небанківські фінансові установи;
— суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки,що належать юридичним особам — учасникам та засновникам даних суб'єктів, які неє суб'єктами малого підприємництва. перевищують 25%;
— фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які займаютьсяпідприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлюпідакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).
Слід звернути увагу, що суб'єкти малого підприємництва мають правообирати спосіб оподаткування доходів або за єдиним податком або за загальнимпорядком, встановленим для сплати іншими суб'єктами підприємницької діяльності.
При цьому суб'єкт малого підприємництва, який обрав спосібоподаткування за єдиним податком, звільняється від сплати таких видів податківі зборів (обов'язкових платежів):
— податку на прибуток підприємств;
— податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів підприємницькоїдіяльності);
— плати (податку) за землю;
— збору на спеціальне використання природних ресурсів;
— збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідківЧорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
— збору до Державного інноваційного фонду;
— збору на обов'язкове соціальне страхування;
— відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт іутримання автомобільних доріг загального користування України;
— комунального податку;
— податку на промисел;
— збору на відрахування до Пенсійного фонду України;
— збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сферипослуг; — внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.
Існують особливості у нарахуванні і сплаті єдиного податку дляюридичних і фізичних осіб.
Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності — юридичнихосіб встановлюється в розмірі 6% обсягів виручки від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг), якщо сплачують ПДВ, і 10%, якщо не сплачують ПДВ.
Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи щомісяцяперераховують суми єдиного податку до 20 числа місяця, наступного за тим, вякому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначействаУкраїни.
Відділення Державного казначейства України наступного дня післянадходження цих коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
— до Державного бюджету України — 20%;
— до місцевого бюджету — 23%;
— до Пенсійного фонду України — 42%;
— на обов'язкове соціальне страхування — 15%.
— Бухгалтерський облік та звітність здійснюються платниками єдиногоподатку — юридичними особами за спрощеною, системою.
За результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) суб'єктималого підприємництва — юридичні особи подають до органу державної податковоїслужби до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, розрахунок сплатиєдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість, а також платіжнідоручення про сплату цього податку з відміткою банку про зарахування коштів.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевимирадами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльностізалежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.
У разі, коли фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльностіздійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різніставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдинийподаток, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи перераховують сумиєдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня післянадходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
— до місцевого бюджету — 43%;
— до Пенсійного фонду України — 42%;
— на обов'язкове соціальне страхування — 15%.
Якщо платник єдиного податку займається підприємницькою діяльністю звикористанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членівйого сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу.
Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається доперерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку. При цьомудоходи, одержані платником єдиного податку, не включаються до складу йогосукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.
Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітностісуб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу Державноїподаткової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за один місяцьдо початку наступного календарного року за умови сплати всіх установленихподатків та обов'язкових платежів в поточному році.
Орган Державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочихднів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надатиписьмову вмотивовану відмову.
З 1.01. 2004 року платники єдиного податку – фізичні та юридичні особизобов’язані здійснювати нарахування на фонд оплати праці зборів назагальнообов’язкове державне пенсійне страхування – 32%, на загальнообов’язковедержавне соціальне страхування (ЗДСС) в зв’язку з тимчасовою втратоюпрацездатності і витратами, обумовленими народженням та похованням – 2,9%, наЗДСС на випадок безробіття – 1,9% з подальшим перерахунком (поверненням) сплаченогоєдиного податку в розмірі часток, що перераховуються до Пенсійного фонду – 42%та на обов’язкове соціальне страхування – 15%(в т. ч. В Державний фонд сприяннязайнятості 4%).