Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет технологій та дизайну
Кафедра фінансів
Контрольна робота
з дисципліни: Фінанси
Виконав:
Студент заочного факультету
Групи ЗЕ 1-07
Шило Олег Вікторович
Київ-2010
Зміст
1. Необоротні активи та фінансове забезпечення їхвідтворення
2. Фінансовий аналіз прибутковості діяльності підприємства- мета і основні показники
Список використаної літератури
1. Необоротні активи та фінансове забезпеченняїх відтворення
Первинноюосновою створення необоротних активів підприємства є його статутний капітал. Статутнийкапітал формують засновники (держава або фізичні чи юридичні особи), вкладаючи впідприємство грошові кошти або передаючи йому нематеріальні і матеріальні активи.Це дає змогу сформувати початкові основні засоби та інші необоротні активи підприємства.У процесі функціонування і розвитку підприємство оновлює і збільшує обсяги своїхнеоборотних активів.
Відтвореннянеоборотних активів— це процес постійного їх оновлення.Розрізняють просте (у тому самому обсязі) і розширене (кількісне та якісне збільшення)відтворення необоротних активів.
Відтвореннянеоборотних активів відбувається внаслідок інвестиційної діяльності підприємства. Інвестиції— це грошові,майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності,а також в об'єкти інших видів діяльностіз метою отримання прибутку або досягненнясоціального ефекту.
Упроцесі інвестиційної діяльності відбувається створення і придбання основних засобів,інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, корпоративних праві цінних паперів в обмін на кошти або майно підприємства. Інвестиції можуть здійснюватись у формі: грошових коштів та їх еквівалентів(цільові вклади, паї, акції та інші цінні папери); майна (будівлі, споруди, обладнаннята інші матеріальні цінності); майнових прав, що випливають з авторського права,ноу-хау, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права користування землею,іншими природними ресурсами.
Завидамирозрізняють інвестиції капітальні, фінансові, інтелектуальні та реінвестиції.
Капітальні(реальні) інвестиції— це вкладеннякоштів у придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основнихзасобів та необоротних матеріальних активів, що підлягають амортизації.
Фінансовіінвестиції— це придбання корпоративних прав, ціннихпаперів, інших фінансових інструментів (активів), які утримуються підприємствоміз метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів), зростання вартості капіталуабо інших вигід для інвестора. Фінансові інвестиції підприємства поділяють на пряміта портфельні.
Пряміфінансові інвестиції— це внесення коштів або майнадо статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайовісвідоцтва), емітовані такою юридичною особою.
Портфельніфінансові інвестиції — це кошти, вкладені в цінні папери, деривативита інші фінансові активи на біржовому ринку (за винятком операцій із купівлі акційяк безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах,що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, якіналежать до прямих інвестицій).
Інтелектуальніінвестиції — це вкладення коштів у підготовку фахівців, науковірозробки, патенти, ноу-хау, запозичення досвіду.
Реінвестиції- це здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунокфонду (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.
Длязабезпечення відтворення основних засобів, інших матеріальних необоротних активівта нематеріальних активів здійснюють капітальні (реальні) інвестиції.
Реалізаціякапітальних інвестицій відбувається шляхом нового будівництва (створення), модернізації,реконструкції, технічного переозброєння, добудови і дообладнання діючих необоротнихматеріальних і нематеріальних активів.
Длявизначення обсягів і джерел фінансування капітальних інвестицій фахівці фінансовоїслужби підприємства розробляють їх бюджет.
Бюджеткапітальних інвестиційрозробляють на рік. Він має бутиузгоджений із загальною стратегією розвитку підприємства.
Бюджеткапітальних інвестицій включає такі показники:
· початкову вартість необоротних матеріальних активівна початок планового періоду;
· вартість устаткування, інших необоротних матеріальнихактивів, які підлягають заміні або продажу протягом планового періоду;
· суму невикористаних амортизаційних відрахувань на початокпланового періоду;
· суму амортизаційних відрахувань, яку буде нарахованопротягом планового періоду;
· орієнтовну суму амортизаційних відрахувань, які нараховуютьна необоротні активи, заплановані для придбання протягом планового періоду;
· очікувану вартість необоротних активів і суму амортизаційногофонду на кінець планового періоду.
Напідставі бюджету приймають рішення про обсяги капітальних інвестицій підприємства.Під час складання бюджету капітальних інвестицій слід обирати найефективніші дляпідприємства напрями їх здійснення, тобто слід оптимізувати структуру капітальнихінвестицій. Виділяють технологічну і відтворювальну структуру капітальних інвестицій.
Технологічнаструктурахарактеризує співвідношення інвестицій:
· у проектно-дослідні роботи;
· будівельні роботи;
· придбання устаткування, інструментів, обладнання;
· монтаж устаткування;
· інші капітальні роботи.
Відтворювальнаструктурахарактеризує співвідношення капітальних інвестицій:
· у нове будівництво;
· технічне переозброєння і реконструкцію;
· розширення діючих підприємств;
· витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів.
Підприємстваможуть здійснювати капітальні інвестиції двома способами: підрядним і господарським.У разі застосування підрядного способу створення (будівництво) і монтаж обладнанняоб'єктів необоротних активів, здійснюють спеціальні підрядні організації. За застосуваннягосподарського способупідприємство виконує будівельно-монтажні роботи самостійно,власними силами.
Господарськийспосіб застосовують при зведенні і реконструкції невеликих, простих із технологічногопогляду об'єктів необоротних матеріальних активів.
Порядокфінансування капітальних інвестицій залежить від способу ведення капітальних робіт.Підприємства можуть фінансувати процес відтворення необоротних активів із власнихі довгостроково залученихфінансових ресурсів, а також із централізованихфінансових ресурсів.
Довласних фінансових ресурсівналежать: кошти засновників (учасників) підприємства;фонди підприємства, створені за рахунок прибутку; резервні фонди; амортизаційнийфонд; кошти від продажу власного майна; кошти від здачі власного майна в оренду;кошти, отримані внаслідок використання внутрішніх ресурсів у будівництві за господарськогоспособу ведення будівельно-монтажних робіт (у результаті мобілізації внутрішніхресурсів через скорочення потреби в обігових коштах на плановий рік; оптимізаціїзапасів, витрат майбутніх періодів, незавершеного виробництва, зниження собівартостібудівельно-монтажних робіт).
Дозалучених ресурсів фінансуванняпроцесу відтворення необоротних матеріальнихактивів належать: довгострокові кредити банків; кошти від емісії облігацій та іншихдовгострокових боргових зобов'язань.
Доцентралізованих фінансових ресурсівналежать: кошти Державного бюджету тамісцевих бюджетів; кошти державних цільових фондів; кошти міжнародних цільових фондів;кошти благодійних фондів.
Згідноз Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби»,витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта активів у робочому стані та одержанняпочатково визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаютьсяу фінансовому обліку до поточних витрат підприємства. Суму витрат на проведеннямодернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції і капітальногоремонту, що приводить до зростання обсягу майбутніх економічних вигід, відносятьна збільшення початкової вартості об'єктів основних засобів.
Приобчисленні податку на прибуток (у податковому обліку) платники податку мають правопротягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані зполіпшенням основних засобів, у сумі, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансовоївартості груп основних засобів на початок звітного періоду. Витрати, що перевищуютьзазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості окремого об'єкта основнихзасобів першої групи чи балансової вартості основних засобів другої і третьої груп,вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.
Важливовизначити оптимальну структуру джерел фінансування капітальних інвестицій, яка залежитьвід таких основних факторів: рівня оподаткування доходів підприємства; темпів зростанняобсягів реалізації продукції; структури активів підприємства; стану ринку капіталу;процентної політики банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;фінансової стратегії підприємства.
Прицьому спочатку слід максимально використати власні джерела фінансування капітальнихінвестицій, а після цього — визначити обсяги і способи залучення фінансових ресурсівзі сторони.
2. Фінансовий аналіз прибутковості діяльностіпідприємства — мета і основні показники
Економічнадоцільність функціонування будь-якого підприємства, результативність його фінансовоїдіяльності багато в чому оцінюється станом формування та використання прибутку.Тому прибуток підприємства постійно має бути об'єктом ретельного фінансового аналізу.
Прибуток — це абсолютний показник ефективностідіяльності підприємства, позитивна форма фінансових результатів у вигляді перевищеннясуми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів, що вмайбутньому формує фінансові ресурси підприємства.
Заметодологічне значення такого аналізу на підприємствах будь-якої форми власностіберуть чинну модель формування та використання прибутку.
Підформуванням прибутку розуміють процес його створення в процесі господарсько-фінансовоїдіяльності. Управляти цим процесом — це означає управляти обсягами реалізації продукції,тобто кількістю та ціною продукції, здійснювати господарську діяльність з найменшимивтратами у вигляді штрафів та інших санкцій.
Упроцесі аналізу формування та використання прибутку підприємства слід розрізнятиваловий прибуток (збиток) звітного періоду, фінансові результати, тобто прибуток(збиток) від операційної діяльності, фінансові результати, від звичайної діяльностідо оподаткування, фінансові результати від звичайної діяльності після оподаткування,надзвичайні прибуток (збиток) та чистий прибуток (збиток) підприємства.
Прибуток(збиток) звітного періоду — це алгебраїчна сума одержаних від операційної діяльності,від звичайної діяльності та від надзвичайних операцій результатів.
Інформаційнимпідґрунтям для оцінки формування прибутку підприємства служать дані бухгалтерськоїзвітності за формою № 2 «Звіт про фінансові результати», відповідно доякого чистий прибуток підприємства формується у такій методичній послідовності:
Удосконаленняфінансової діяльності підприємства, підвищення його прибутковості потребують систематичноїоцінки в динаміці формування та використання чистого прибутку підприємства, аналізуосновних факторів, які впливають на формування чистого прибутку.
Данітакого аналізу використовуються для пошуку резервів зростання прибутку, урахуванняцих резервів у процесі планування та прогнозування прибутку підприємства, використаннячистого прибутку на нагромадження та споживання.
Післявведення в Україні національних стандартів бухгалтерського обліку процес розрахункучистого прибутку (збитку) за звітний період можна поділити на такі кроки:
1.Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).
2.Розрахунок валового прибутку (збитку).
3.Визначення фінансового результату від операційної діяльності (прибутку або збитку).
4.Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.
5.Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування.
6.Визначеннянадзвичайного прибутку (збитку).
7.Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.
Прибутоквід звичайної діяльності після оподаткування визначають як різницю між прибуткомвід звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку.
Чистийприбуток або збиток розраховують як алгебраїчну суму прибутку від звичайної діяльностіта надзвичайного доходу, надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.
Наформування прибутку підприємства впливають різноманітні фактори. У загальному виглядіці фактори, можна класифікувати на зовнішні та внутрішні.
Ізвеликої кількості факторів, які впливають на чистий прибуток підприємства, доцільнодосліджувати вплив основних, а саме:
· зміни обсягу (товарообігу) реалізації товарів (робіт,послуг);
· зміни обсягів усіх видів прибутків, які формують чистийприбуток;
· зміни собівартості реалізованої продукції (витрат обороту).
Факторнийаналіз прибутку надзвичайно важливий для визначення резервів зростання прибуткупідприємства,
Важливотакож систематично аналізувати поріг прибутку підприємства.
Аналізпорогу прибутку як мінімального рівня прибуткової діяльності широко використовуєтьсяв країнах з регульованою ринковою економікою для оцінки вигідності виробництва.Він базується на взаємозв'язку між обсягом виробництва (продажу), собівартістю таприбутком. В основу такого аналізу покладено класифікацію витрат (за їхнім відношеннямдо обсягу виробництва) на змінні та постійні.
Собівартістьпродукції планується тільки в частині змінних, виробничих витрат. Постійні витратипри цьому повністю списуються за рахунок доходів звітного періоду — маржинальногодоходу, тобто відносяться на зменшення маржі. Маржинальний дохід — це різниця міжвиручкою від реалізації та змінною собівартістю, яка призначається для оцінки можливостейвідшкодування постійних витрат та отримання прибутку. Інакше кажучи, прибуток усумі з постійними витратами — це маржинальний дохід підприємства. Цей метод у зарубіжнійпрактиці називається директ-кост.Використання його в управлінні забезпечуєприймання найефективніших рішень на підставі аналізу взаємозв'язку між собівартістю,обсягом та прибутком.
Наявністьтакої залежності використовується аналітиком для аналізу порогу прибутку, чи критичноїточки обсягу виробництва, тобто такої кількості продукції, котру необхідно виробитита реалізувати, щоб перекрити змінні і постійні витрати за аналізований період.Точка критичного обсягу виробництва показує, що загальна сума маржинального прибуткузі змінної собівартості відшкодовує загальну суму постійних витрат за певний період.
Визначенняпорогу прибутку здійснюється одним чи кількома способами.
Першийспосіб — це побудова графіка критичного обсягу виробництва та знаходження точкибеззбитковості.
Графікдає можливість визначити точку перегину прямих, що відповідають витратам та виручці,де витрати на виробництво та збут продукції дорівнюють виручці від продажу. Ця точканазивається точкою критичного обсягу виробництва, чи точкою беззбитковості, оскількиз її досягненням підприємство починає покривати всі свої витрати або отримуватизаданий мінімальний прибуток (поріг прибутку).
За інших способів розв'язання проблеми користуютьсямоделлю формування фінансового результату за методом «Витрати — обсяг — прибуток».
Основні задачі аналізу прибутку:
· постійний контроль за показниками прибутку та рентабельностіпідприємства;
· пошук резервів зростання прибутку;
· розробка заходів щодо збільшення прибутку та підвищеннярентабельності підприємств.
Формування чистого прибутку на підприємстві післявпровадження бухгалтерських стандартів, наведено на рис.1.1 Розглянемо формуваннячистого прибутку поетапно:
Чистий дохід = Виручкавід реалізації — ПДВ — АЗ — Інші вилучення
За формою 2 бухгалтерської звітності в кодах рядківце має бути так:
ряд.035 = ряд.010 — ряд.015 — ряд.020 — ряд.030
Валовий прибуток = Чистий дохід — Собівартість реалізованої продукції
ряд.050 (ряд.055) = ряд.035 — ряд.040
Прибуток від операційної діяльності = Валовий прибуток + Інші операційні доходи — Інші операційні витрати — Адміністративні витрати — Витрати на збут
ряд.100 (ряд.105) = ряд.050 (ряд.055) + ряд.060- ряд.090 — ряд.070 — ряд.080
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування= Прибуток від операційної діяльності + Доход від участів капіталі — Втрати від участі в капіталі + Інші фінансові доходи — Інші фінансовівитрати + Інші доходи — Інші витрати
ряд.170 (ряд.175) = ряд.100 (ряд.105) + ряд.110- ряд.150 + ряд.120 — ряд.140 + ряд.130 — ряд.160
Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування = Прибуток від звичайної діяльності — Податок на прибуток від звичайноїдіяльності
ряд. 190 (ряд. 195) = ряд.170 (ряд.175) — ряд.180
Чистий прибуток = Прибутоквід звичайної діяльності після оподаткування + Надзвичайні доходи — Надзвичайнівитрати — Податок на прибуток від надзвичайних подій
ряд.220 (ряд.225) = ряд. 190 (ряд. 195) + ряд.200 — ряд. 205 — ряд.210
/>
Рис.1.1 Формування чистого прибутку (за стандартом3 «Звіт з фінансових результатів»).
Формування загальної суми прибутку наведено нарис.2.1.
Загальна сума прибутку — це прибуток від всіх видівдіяльності підприємства. Він складається з шести видів прибутку:
Ø від реалізації продукції (основної діяльності);
Ø від іншої операційної діяльності;
Ø від участі в капіталі;
Ø від інших фінансових операцій;
Ø від іншої діяльності;
Ø від надзвичайних подій.
При аналізі формування чистого прибутку та загальної суми прибуткурозраховуються ці види прибутків за два періоди та співставляються між собою. Даліробляться висновки за результатами такого співставлення.
В зв’язку з тим, що прибуток від операційної діяльностізаймає значну частку в загальній сумі прибутку, то він заслуговує особливої уваги.Доцільно розглянути методику аналізу впливу факторів на прибуток від операційноїдіяльності.
Загальна сума прибутку
Прибуток від звичайної діяльності + Надзвичайні — Надзвичайні
до оподаткування доходи витрати
Рядки (форма 2): 170 (175) +200-205 Прибуток від реалізації продукції Прибуток від іншої операційної діяльності Прибуток від участі в капіталі Прибуток від інших фінансових операцій Прибуток від іншої діяльності Прибуток від надзвичайних подій
Валовий — Адміністра — Витрати
прибуток тивні витрати на збут
Доходи Витрати
від інших — від інших
операцій операцій
Дохід Втрати
від участі — від участі
в капіталі в капіталі
Фінансові — Фінансові
доходи витрати
Інші — Інші
доходи витрати
Дохід Втрати
від надзвичай — від надзвичай
них ситуацій них ситуацій Рядки: 50 (55) — 70 — 80 Рядки: 60 — 90 Рядки: 110 — 150 Рядки: 120 — 140 Рядки: 130 — 160 Рядки: 200 — 205 Прибуток від операційної діяльності Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування
В умовах переходу до ринкової економіки, підприємстванабувають більшої самостійності. Вони самі обирають собі постачальників та споживачівсвоєї продукції, беруть участь своїми коштами в капіталі інших підприємств: купуютьакції інших підприємств, надають кредити іншим підприємствам, вносять свої активив статутний фонд інших підприємств. В цих умовах різко збільшується значення аналізуфінансового стану підприємства. Особливо важливо проаналізувати фінансовий станпідприємства в період до складання бухгалтерського балансу, коли ще є можливістьвиявити та реалізувати можливості його покращення. Все частіше виникає необхідністьв аналізі фінансового стану підприємств, з якими дане підприємство вступає в економічнівідносини. Відомо, що при ринковій економіці між підприємствами існує конкуренція.В конкуренції може вистояти лише підприємство з хорошим фінансовим станом. А цеозначає, що фінансовий стан необхідно контролювати і своєчасно вживати певних заходівщодо його покращення. Крім того, проведення аналізу необхідне і для складання примітокдо фінансової звітності. В більшості країн з розвинутою ринковою економікою такийаналіз є обов'язковим елементом публічної звітності.
Головна задача аналізу — допомогти керівнику підприємстваприйняти правильне управлінське рішення на основі результатів аналізу поточногофінансового стану. При цьому враховується фінансовий стан підприємства в попередньомуперіоді, а також його потенційні можливості на ближню перспективу.
Для виконання аналізу необхідна відповідна інформація.
Головним джерелом аналізу фінансового стану підприємстває форми бухгалтерської звітності. Центральною формою фінансової звітності є баланс(форма 1). Основні вимоги до складання балансу викладені в бухгалтерському положенні(стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». В умовах ринкової економікиця форма звітності стає однією з самих основних форм, що подаються в фінансовихзвітах підприємства. Промислові підприємства зобов'язані подавати державним статистичнимта податковим органам баланс (форма 1) щоквартально з підсумком, що зростає. В бухгалтерськомубалансі міститься велика кількість інформації. Однак ця інформація, незважаючи навсю її значимість для прийняття управлінських рішень, не дозволяє оцінити динамікуосновних показників діяльності підприємства, його місце серед аналогічних підприємствкраїни, а може й на світовому ринку. Виникає задача надати цю інформацію в динаміці.Для цього в аналізі можуть бути використані такі прийоми:
1) складання порівняльних таблиць за два останніхроки з виявленням абсолютного і відносного (в %) відхилень основних показників звітності;
2) обчислення відносних відхилень показників увідсотках по відношенню до базового року за декілька років (як правило, за 5 або10 останніх);
3) обчислення показників за ряд років у відсоткахдо якого-небудь підсумкового показника (наприклад, до підсумку балансу, обсягу реалізованоїпродукції);
4) на кінець, прийомом аналізу звітності, що широковикористовується, є вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких базуєтьсяна існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності.
Список використаної літератури
1. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
2. Терещенко О.О., Фінансова діяльність суб'єктів господарювання:Навчальний посібник. — Київ, КНЕУ, 2007 рік.
3. Партін Г.О., Загородній А.Г., Фінанси підприємств: Навчальнийпосібник. — Львів, 2008 рік.
4. Зятковський І.В., Фінанси підприємств: Навчальний посібник.- Київ „Кондор”, 2006 рік.
5. Слав'юк Р.А., Фінанси підприємств: Навчальний посібник.- Видавництво — Луцьк, 2007 рік.
6. Поддєрьогін А.М., Фінанси підприємств: Підручник — 4-тевидання, Київ, КНЕУ, 2002 рік.
7. Василик О.Д., Теорія фінансів: Підручник, Київ, НІОС,2007 рік.
8. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»