Зміст
Вступ
Розділ 1. Характеристика та економічна суть місцевихподатків та зборів
1.1 Характеристика місцевих податків та зборів
1.2 Економічна суть доходів місцевих бюджетів та джерелїх утворення
Розділ 2. Аналіз структури доходів в місцеві бюджети
2.1 Аналіз структури доходів в місцеві бюджетівУкраїни
2.2 Місце і роль місцевих податків, зборів(обов'язкових платежів) у загальному розвитку держави
2.3 Дефіцит місцевих бюджетів України
Розділ 3. Проблеми формування місцевих бюджетів ташляхи їх вирішення
3.1 Проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їхвирішення за кордоном
3.2 Проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їхвирішення в Україні
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Сьогодні питаннядецентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансовадецентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатностіорганів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшуєможливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території;фіксальна децентралізація сприяє ефектному забезпеченню суспільними послугамишляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими податками іуподобаннями.
Але реалізаціязаконодавчо закріпленого права кожного адміністративно-територіальногоутворення на економічну самостійність неможлива без наявності у кожного органувлади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає,що кожен орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатнімидля організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території.Одночасно з цим він повинен володіти відносною самостійністю в управлінніподатками та іншими обов’язковими платежами, що надходять до відповідногобюджету.
Тому самемісцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевогосамоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави.Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і соціально-економічному розвиткутериторії, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладівосвіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації. Самез місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальненаселення.
Таким чином,сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму,який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежуванняфункцій і повноважень усіх рівнів влади. При цьому питання бюджетної політики,оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватиськомплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів неможе бути реформованим без врахування двох інших.
Ці та іншіпитання, пов’язані з фінансовою самостійністю місцевих органів влади не єновим. Проте багато з них чекають на своє практичне вирішення. Саме цяобставина зумовила потребу у вивченні процесу формування і виконання місцевихбюджетів, роль планування в процесі використання коштів та етапів проходженнябюджетного процесу на місцевому рівні.
Тому, зважаючи наскладність та не однозначність проблеми, що досліджується, існують питання, якіпотребують поглибленого вивчення, а саме:
— складаннямісцевих бюджетів в сучасних умовах;
— питаннярозмежування доходів між державними та місцевими бюджетами;
— проблемигоризонтального фінансового вирівнювання.
Актуальністьпроблеми місцевих бюджетів і зумовила вибір теми.
Отже метакурсової роботи – проаналізувати існуючи види доходів місцевих бюджетів, атакож розглянути недоліки сучасної системи функціонування місцевих бюджетів тарозробка конкретних пропозицій щодо його вдосконалення.
Виходячи з метипотрібно виділити наступні завдання:
— дослідження економічного змістумісцевих бюджетів та їх роль у соціально-економічних процесах;
— дослідженняпроблем формування і використання місцевих бюджетів;
— розробкапропозицій щодо вдосконалення існуючого механізму функціонування місцевих бюджетів.
Томувдосконалення системи і методів впливу місцевих органів влади на діяльність суб’єктів управління повинно сприяти їх упошуку джерел поповнення власної фінансової бази.
Питання щодофункціонування місцевих бюджетів в сучасній літературі надають все більшу ібільшу увагу. Серед вітчизняних авторів, які висвітлювали в різних фінансових іекономічних періодичних виданнях свої погляди, щодо проблематики місцевихбюджетів є: Гордєєва Л.П., Парижак Н.В., Епіфанова А.О., Полозенко Д.В.,Старостенко О.Н.
Розділ 1.Характеристика та економічна суть місцевих податків та зборів
1.1 Характеристикамісцевих податків та зборів
До власнихдоходів місцевих бюджетів належать доходи, які визначені ст. 69 Бюджетногокодексу України, формуються і збираються на відповідній території, а саме:
1) місцевіподатки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
2) 100 % плати заземлю — для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю — для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та містобласного значення; 60 % плати за землю — для бюджетів сіл, селищ, містрайонного значення та їх об'єднань;
3) податок звласників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів участині, що зараховується до відповідного бюджету;
4) надходженнясум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
5) податок напромисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
6) надходження дивідендів,нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що у власностівідповідної територіальної громади;
7) плата зазабруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується довідповідного бюджету;
8) кошти від відчуженнямайна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельнихділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальнійвласності;
9) фіксованийсільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевогосамоврядування;
10) плата за оренду майновихкомплексів, що знаходяться у комунальній власності;
11) надходження від місцевих грошово-речовихлотерей;
12) плата загарантії щодо виконання боргових зобов'язань;
13) гранти тадарунки у вартісному обрахунку;!
14) власні надходженнябюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
15) податок на прибутокпідприємств комунальної власності;
16) платежі заспеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
17) іншінадходження, передбачені законом. Ці доходи не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
Верховною РадоюУкраїни 18.02.1997 р. був прийнятий у новій редакції Закон України «Просистему оподаткування». У ст. 15 цього Закону визначені місцеві по даткита збори, які мають право встановлювати сільські, селищні та міські ради увідповідності з переліком і в межах граничних розмірів, які встановленіДекретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. № 56-93 «Про місцевіподатки та збори».
Органи місцевогосамоврядування мають право встановлювати 2 місцевих податки і 15 місцевихзборів. Місцеві податки та збори є головним атрибу том місцевого самоврядуванняі в розвинених країнах. Наприклад, у США за рахунок місцевих податківзабезпечується 65% доходів місцевих бюджетів, у Франції — 60%, ФРН — 45%,Англії -36%, Японії — 33%.
У зарубіжнихкраїнах склалася чисельна розгалужена система місцевих податків та зборів:
— у Бельгії — 100місцевих податків та зборів;
— в Італії — 70;
— у Франції — 50.
Але є країни, дезастосовується лише кілька, або навіть один місцевий податок як у Англії (по душнийподаток). Такі країни є винятком, бо знач на кількість місцевих податків тазборів є гарантією стабільності надходжень у місцеві бюджети.
Незважаючи назначний перелік видів міс цевих податків та зборів в Україні їх питома вага уподаткових надходженнях міс цевих бюджетів незначна. Зокрема, у бюдже ті 2001року місцеві податки і збори склали бли зько 1% доходів місцевих бюджетівУкраїни.
Закріплені доходимісцевих бюджетів
До закріпленихзаконодавством (ст. 140 Конституції, статті 64- 66 Бюджетного загальнодержавнихподатків, зборів і що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим таобласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетнихтрансфертів, належать:
1) 25 %прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території;
2) 25 % плати заземлю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідноїобласті;
3) плата заліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати,що видаються Радою Міністрів Автономної Рес публіки Крим та обласнимидержавними адміністраціями.
До закріпленихдоходів на рівні районних бюджетів, які використовуються для забезпеченняреалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальнихгромад і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів,належать:
1) 50 %прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, містрайонного значення та їх об'єднань;
.2) 15 % плати заземлю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їхоб'єднань;
3) плата заліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати,що видаються районними державними адміністраціями;
4) плата задержавну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районнимидержавними адміністраціями;
5) надходженняадміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціямиабо утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.
До доходів, щозакріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при ви значенніобсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язковіплатежі):
1) прибутковийподаток з громадян на основі таких нормативів відрахувань:
— до бюджетівміст Києва і Севастополя зараховується 100% загального обсягу прибутковогоподатку з громадян;
— до бюджетівміст республіканського та обласного значення зараховується 75% загальногообсягу прибуткового податку з громадян;
— до бюджетів містрайонного значення, сіл, селищ та їх об'єднань зараховується 25% загальногообсягу прибуткового податку з громадян;
2) державне митов частині, що належить від повідним бюджетам;
3) плата заліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаютьсявиконавчими органами відповідних рад;
4) плата задержавну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляєтьсявиконавчими органами відповідних рад;
5) плата заторговий патент на здійснення де яких видів підприємницької діяльності (завинятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів, автозаправнимистанціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органамивідповідних рад;
6) надходження адміністративнихштрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утворениминими в установлено му порядку адміністративними комісіями;
7) єдиний податокдля суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.
Перерахованіподатки і збори (обов'язкові платежі), складають кошик доходів, щозакріплюються на постійній основі за бюджетами місцево го самоврядування тавраховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
У випадку, колидоходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків тазборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету держава вилучає ізмісцевого бюджету до Державного бюджету частину надлишку в порядку,встановленому законодавством.
1.2 Економічнасуть доходів місцевих бюджетів та джерел їх утворення
Як зокремаекономічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічнихвідносин суспільства, яка пов’язана з формуванням, розподілом та використаннямфінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органамивлади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіона.
Доходи місцевихбюджетів мають відповідну законодавчу базу – Конституція України, Бюджетнийкодекс, Закони України «Про податкову систему України», «Про місцевесамоврядування в Україні», та інші нормативні акти.
У законі «Промісцеве самоврядування в Україні» передбачено, що доходи місцевих бюджетівформуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених увстановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Доходи місцевихбюджетів районних рад у містах формуються відповідно до обсягів повноважень, щовизначаються відповідними міськими радами. У дохідній частині місцевого бюджетупочинаючи з 1998 року окремо виділяються доходи, необхідні для виконаннявласних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованихзаконом повноважень органів виконавчої влади.
Починаючи з 2000року доходи включають загальний фонд і спеціальний фонд. Сьогодні на формуваннямісцевих бюджетів існує два погляди. Прихильники одного з них вважають, щомісцеві бюджети мають формуватися «знизу», тобто, забезпечившипотреби конкретної адміністративно-територіальної одиниці, надлишок коштівпередавати до вищих бюджетів. Прихильники іншої точки зору вважають навпаки,стверджують, що необхідно насамперед забезпечити загальнодержавні потреби,тобто місцевим бюджетам залишати тільки для забезпечення мінімальних потреб, ів разі наявності коштів – розподіляти їх між двома відповідними адміністративно-територіальнимиодиницями.
Для досягненняоптимальної забезпеченості загальнодержавного та місцевих бюджетів тапропорційності між ними мають бути дотримані такі умови:
— Єдність бюджетута державного плану економічного та соціального розвитку.
— Забезпеченнякожного бюджету стійкими доходами, які тісно пов’язані з економічною,соціальною і екологічною ситуацією регіону.
— Збалансованістькожного бюджету незалежно від обсягів закріплених за ним дохідних джерел.
— Заінтересованістьдержавних і місцевих органів влади в успішному виконанні планівзагальнодержавних доходів (податкових і неподаткових) на території конкретногорегіону.
— Забезпеченнярівномірності надходжень коштів і усунення будь-яких затримок через незбіганнятермінів здійснення видатків і отримання доходів.
Джерела доходівмісцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокремаБюджетного кодексу, інструктивних матеріалів Кабінету Міністрів України. Доходиміських, районних, селищних, сільських формується згідно з цими юридичнимиактами, а також рішеннями відповідних рад народних депутатів.
У перше приформуванні дохідної частини місцевих бюджетів у 2001році, були застосовані новіпідходи до їх наповнення, а саме:
1. Доходи місцевих бюджетів маютьплануватися на формульній основі
2. Обласнимирадами заборонено збільшувати обсяг доходів понад ті, що визначені закономУкраїни «Про Державний бюджет України на 2001 рік».
У Бюджетномукодексі передбачена структура місцевих бюджетів, яка включає надходження івитрати на виконання повноважень органів влади АРК, місцевих державнихадміністрацій та органів місцевого самоврядування. Усі надходження і витратискладають єдиний баланс відповідного бюджету.
Розділ 2. Аналізструктури доходів в місцеві бюджети
2.1 Аналізструктури доходів в місцеві бюджетів України
Місцеві податки ізбори в Україні єскладовою системи оподаткування. Засади побудови системи місцевогооподаткування визначені Законом України «Про систему оподаткування»1997 р.
Місцеві податкиНазва податку Платники податку Об’єкт оподатку-вання Ставка податку Комунальний податок Юридичні особи (крім бюджетних організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств) Середньо спискова чисельність працівників Гранична ставка -10% від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць за кожного працівника Податок з реклами Юридичні особи та громадяни (замовники реклами) Вартість послуг за встановлення і розміщення реклами
— 0,1% від вартості послуг за розміщення одноразової реклами
— 0,5% від вартості послуг за розміщення реклами на тривалий термін
Місцеві ради(сільські, селищні, міські): запроваджують на своїй території місцеві податки,визначають механізм їх справляння та порядок сплати. Виняток становить збір запроїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон,який встановлюється обласними радами; за кожним видом місцевих податків ізборів розробляють положення, яким регламентується порядок сплати таперерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до встановленихпереліком та граничних ставок; визначають також органи (підприємства, установита організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нестивідповідальність за їхнє стягнення та перерахування до місцевого бюджету;затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх надання доподаткових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладе нийна органи Державної податкової служби; мають право надавати пільги за місцевимиподатками та зборами у вигляді повного або часткового звільнення від їх сплатипевних категорій платників або від строчки у сплаті місцевих податків і зборів(Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»); обов'язковозапроваджувати (за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов'язанезапровадження певних податків і зборів) комунальний податок, а також збори: заприпаркування автотранспорту, ринкового, за видачу ордера на квартиру, завидачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, із власниківсобак.
Місцеві збори
Ринковий збір
Посідає другемісце після комунального податку за обсягами надходжень.
Ринковий збір — це плата за право займання місця для. торгівлі на ринках усіх форм власності, утому числі в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках (включаю чиорендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.
Платникамиринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їхні філіали, відділення,представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи.
Ринковий збірсправляється за кожен день торгівлі.
Ставка ринковогозбору встановлюється в розмірі:
• від 0,05 до0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб;
• від 0,2 до 2неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне місце.
Не справляєтьсяринковий збір із:
• підприємствторгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані устаціонар них приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку;
• власнихторговельно-закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця.
Збір за видачуордера на квартиру
Платниками єособи, які одержують документи, що дають право на заселення квартири.
Сплачується збірза послуги, пов'язані з видачею від повідних документів.
Граничний розмірставки збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 % віднеоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Облік платниківданого збору проводять органи з об ліку та розподілу житла.
Курортний збір
Курортний збірсплачують громадяни, які прибувають до курортної місцевості. Виняткистановлять:
• діти віком до16 років;
• інваліди таособи, що їх супроводжують;
• учасникиВеликої Вітчизняної війни;
• воїни-інтернаціоналісти;
" учасникиліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
• особи, щоприбувають за путівками і курсівками до санаторіїв, у будинки відпочинку,пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;
• особи, щоприбувають до курортної місцевості у службові відрядження, на навчання,постійне місце проживання, до батьків і близьких родичів;
• особи, щоприбувають за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установта організацій, а також ті що здійснюють подорож за маршрутними книжками;
• чоловіки віком60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.
Граничний розміркурортного збору не повинен перевищувати 10 % від неоподатковуваного мінімумудоходів громадян.
Збір стягується зплатників за місцем їхнього тимчасового проживання. При зміні місця проживанняв межах курортної місцевості курортний збір повторно не сплачується. Сплатазбору повинна бути проведена протягом триденного строку з дня прибуття вкурортну місцевість.
Збір за участь уперегонах на іподромі
Платниками зборує юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней на змаганнякомерційного характеру.
Об'єктомоподаткування стає кожен кінь, виставлений на змагання.
Граничний розмірставки збору за участь у перегонах на іподромі встановлений у розмірі 3неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Облік платниківзбору здійснює адміністрація іподрому, яка несе відповідальність за своєчасне йповне його пере рахування до місцевого бюджету.
Збір за виграш наперегонах на іподромі
Особи, яківиграли на тоталізаторі на іподромі, сплачують збір за виграш на перегонах наіподромі.
Стягують цей збірадміністрації іподромів під час ви дачі виграшів.
.Розмір збору неповинен перевищувати 6 % від суми виграшу.
Об'єктомоподаткування збором за виграш на перегонах на іподромі є сума виграшу,одержаного при грі на тоталізаторі.
Збір з осіб, якіберуть участь у грі на тоталізаторі на іподромі
Стягується зучасників гри на тоталізаторі на іподромі під час придбання ними квитків.
Справляється збіру вигляді процентної надбавки до плати за участь у грі. Об'єктом оподаткуваня єплата за участь у грі.
Граничний розмірставки збору становить 5% від суми плати, визначеної за участь у грі. Стягненнязбору та перерахування до місцевого бюджету здійснює адміністрація іподромів.
Збір за правовикористання місцевої символіки
Платниками зборує юридичні особи та громадяни, які використовують місцеву символіку зкомерційною метою.
Ставки збору завикористання місцевої символіки не повинні перевищувати:
• для юридичнихосіб — 0,1% від вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг;
• для громадян,які займаються підприємницькою діяльністю -с 5 неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.
Збір за правопроведення кіно- і телезйомок
Платниками зборує комерційні кіно- і телеорганізації, у тому числі з іноземними інвестиціями,та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від міс цевихорганів державної виконавчої влади додаткових за ходів.
(Об’єктом оподаткування є сума витрат напроведення додаткових заходів (надання наряду міліції, оточення територіїзйомок тощо).
Збір стягується врозмірі, який не повинен перевищу вати фактичних витрат на проведеннязазначених заходів.
Збір за правопроведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей
Юридичні особи тагромадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу ілотерей сплачують місцевий збір за право проведення аукціонів, конкурсногорозпродажу і лотерей.
Об'єктомоподаткування є вартість заявлених на аукціон і конкурсний розпродаж товарів зурахуванням їхньої початкової ціни або сума, на яку випускається лотерея.
Ставки збору неповинні перевищувати 0,1% від вар тості заявлених на місцеві аукціони таконкурсний розпродаж товарів або суми, на яку випускається лотерея.
Збір за проїздтериторією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон
Платниками цьогозбору є юридичні особи та громадяни, що виїжджають за кордон.
Об'єктомоподаткування є автотранспорт, який прямує за кордон.
Збір стягується удиференційованому розмірі залежно від марки та потужності автомобіля.
Ставки збору запроїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон:
• для юридичнихосіб і громадян України — не більше 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян;
• для юридичнихосіб і громадян інших держав — від 5 до 50 доларів США.
Не справляється данийзбір за проїзд автотранспорту, який здійснює перевезення за кордон:
• вантажів задержавним замовленням і державним контрактом;
• громадянУкраїни, які прямують у закордонні відрядження;
• спортсменів, щовід'їжджають на міжнародні змагання;
• громадян, які від'їжджаютьу порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей), за телеграмоюна похорон близьких родичів.
Збір за видачудозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг
Збір є платою заоформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цьогомісцях.
Платники збору — юридичні особи та громадяни, які реалізують сільськогосподарську і промисловупродукцію й інші товари.
Граничні ставкизбору встановлені в таких розмірах:
• 20неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно ведутьторгівлю у спеціально відведених для цього місцях;
• 1.неоподатковуваний мінімум доходів громадян на день — за одноразову торгівлю.
Диференціаціяставок збору здійснюється залежно від площі торгового місця, йоготериторіального розміщення та виду продукції.
Збір із власниківсобак
Надходження цьогозбору незначні, незважаючи на його обов'язковість, і тому він є яскравимприкладом обов'язкового платежу, витрати зі справляння якого перевищуютьнадходження коштів (питома вага надходжень збору з власників собак у цілому поУкраїні становить приблизно 0,04% від усіх надходжень місцевих податків ізборів).Збір стягується з громадян — власників собак (крім службових).
Збір сплачуєтьсящорічно, його граничний розмір за кожного собаку не повинен перевищувати 10 %від неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Стягнення збору з власниківсобак провадять органи житлово-комунального господарства.
Збір за правовикористання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов’язаних зїхньою діяльністю, які знаходяться в центральній частині населеного пункту та вбудинках, що є пам'ятками історії та куль тури.
Цей місцевий збірвводиться з метою залучення додаткових коштів для погашення заборгованості звиплати заробітної плати та соціальних виплат працівникам навчальних закладівсистеми загальної середньої освіти. Платниками збору є:
• юридичні особивсіх форм власності, їхні філіали, від ділення, представництва та іншівідокремлені підрозділи, у тому числі представництва іноземних юридичних осіб;
• фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали відповідний дозвіл на правовикористання зазначених приміщень.
Ставки зборумають встановлюватися за 1 м2 площі приміщення, за використанняякого справляється цей збір, з розрахунку на один рік:
• на територіїміст Києва, Севастополя, Сімферополя та обласних центрів у розмірі, що неперевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• на територіїінших населених пунктів — у розмірі, що не перевищує 0,5 неоподатковуваногомінімуму доходів громадян. зарубіжний досвід місцевого оподаткування.
Місцеві податки
Місцеві податки за формою встановлення їх таза способом зарахування до місцевих бюджетів також поділяються на 3 групи:
• перша група: прямій непрямі місцеві податки, які майже в усіх країнах запроваджуються місцевимиорганами влади і повністю надходять до їхніх бюджетів. Прямими податками в ційгрупі є промисловий по даток, податки на нерухоме майно фізичних осіб, наземлю, автомобілі, професію тощо. Непрямими податками в цій групі єіндивідуальні й універсальні місцеві акцизи на споживання предметів широкоговжитку та інших ресурсів. Це акцизи на бензин, алкогольні напої та інші товари.В Японії — акцизи на споживання газу та електроенергії. У Великобританіїмісцевих непрямих податків немає;
• друга група: податки,що встановлюються місцевими органами влади як надбавки до загальнодержавних по датківабо як відрахування від них (місцеві надбавки до земельного тасільськогосподарського податків в Італії, відрахування від Прибуткового податкуфізичних осіб, податок на прибуток корпорацій у США, надбавка до податку надодану вартість у Франції та ін.);
• третя група місцевихподатків найбільша. Серед них: податки на заняття торгівлею, на собак, нарозваги, на видовища, на володіння транспортними засобами, на торгівлюспиртними напоями, на надання ліцензій на спадщину, на подарунки, на осіб,котрі володіють двома квартирами, на мисливство та рибальство, на відкриттяпитних закладів, готелів, на прибирання вулиць і ліквідацію побутових відходів,на кар'єри, на рекламу та інші (подібних податків центральна влада, як правило,не стягує).
Основну роль українах із розвиненою ринковою економікою відіграють майнові місцеві податки, упершу чергу на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і на землю. У США зарахунок податків на майно формується близько 45 % усіх доходів місцевих бюджетів,у Франції — 40 %.У федеративнихдержавах суб'єкти федерацій мають власні служби, які збирають місцеві податки. Муніципальніподаткові служби є і в органах місцевого самоврядування в багатьох федеративнихта унітарних державах. Контроль за стягуванням загальнодержавних податків, якінадходять до центрального бюджету, здійснюють державні податкові служби.
2.2 Місце і рольмісцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) у загальному розвитку держави
Як правиломісцеві податки і збори (обов'язкові платежі) не відіграють вирішальної ролі уформуванні консолідованого і місцевих бюджетів. Вони виступають як додатковіджерела фінансування, що доповнюють над ходження від загальнодержавнихподатків, зборів (обов'язкових платежів) до Державного і місцевих бюджетів. Перехід регіонів на місцевесамоуправління і самофінансування вимагає створення відповідної системи фінансуваннярегіонального господарства. Тому об'єктивно зростає роль і значення системимісцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) у сучасних умовах!
Динаміка та станнадходжень коштів до місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків, зборів(обов'язкових платежів) свідчить про їх низьку питому вагу у порівнянні здоходами державного бюджету, що має такі показники:
В місцеві бюджетинадійшло:у 2003 р. у 2004 р. у 2005 р. у 2006 р. 310 тис. грн. 9019,2 тис.грн. 125016,7 тис.грн. 279,5 млн. грн. 0,67% 0,27% 0,88% 1,17%
У цілому, суманадходжень за рахунок місцевих по датків, зборів (обов'язкових платежів)становить лише 1,2 % доходів місцевих бюджетів. З урахуванням особливостейкожного регіону, держава, шляхом правового регулювання податкових і бюджетнихвідносин, надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцевіподатки і збори (обов'язкові платежі), які в межах своєї компетенції такожмають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки ізбори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавативідстрочки у їх сплаті.
Місцеві органисамоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, якимвизначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків,зборів (обов'язкових платежів).
2.3 Дефіцитмісцевих бюджетів України
Аналіз станумісцевих бюджетів України за останні роки свідчать про дедалі напруженіший хідусього бюджетного процесу, ускладнення його формування і використання, пронаявність дефіциту бюджету.
Бюджетний дефіцит- це сума, на яку в даному році витрати бюджету перевищують його доходи.
Для покриттябюджетного дефіциту держава вдається до позик, що спричиняють державний борг.
Державний борг — цесума нагромаджених у країні за певний час бюджетних дефіцитів. Розрізняютьзовнішній і внутрішній державний борг.
Зовнішнійдержавний борг – це борг іноземним державам, організаціям і окремим особам. Вінлягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватись за ньогоцінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки йпогасити сам борг.
Внутрішнійдержавний борг — це борг держави своєму населенню. Відповідно до законодавствадержавним внутрішнім боргом є боргове зобов’язання уряду, виражене у валюті перед юридичними і фізичними особами.Тобто зобов’язання можуть мати форму певних позик, здійснених шляхом випускуцінних паперів від імені Уряду.
Бюджетний дефіцитвимагає вжиття енергійних заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед це –це скорочення витрат бюджету, про те цей шлях дуже складний. Реальнішим ідосконалішим є зміни у податковій і кредитній політиці, які призвели б допожвавлення економічного життя, передусім зростання виробництва і йогоефективності.
Розділ 3.Проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення
3.1 Проблемиформування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення за кордоном
У міжнароднійтермінології місцеві податки і збори визначаються як локальні податки, які єосновною статтею доходів місцевих бюджетів у більшості західних держав.
У середині 90-хрр. за рахунок місцевих податків формувався 61 % комунальних доходів у Швеції,51% — у Данії, 46% — у Швейцарії, 43% — у Норвегії, 36% — у Франції, 34% — уФінляндії, 31% — в Іспанії. Дуже високий цей показник у СІЛА. Водночас у Греціївін становить лише 2%, у Словенії, Румунії, Нідерландах – 5%, в Угорщині – 4%,в Болгарії – 1%, в Латвії — 6%.
Внаслідокбагатовікової еволюції на Заході склалася розгалужена система місцевих податківі зборів, характерною особливістю яких є:
— численність: у Бельгії запроваджено 100місцевих по датків і зборів, в Італії — 70, у Франції — більш як 50. Разом зтим в окремих країнах застосовується лише кілька місцевих податків, а уВеликобританії, наприклад, — лише один (до 1990 р. це був податок з нерухомогомайна. Урядом Маргарет Тетчер його замінено на подушний податок, який такожвважається майновим);
— масовість: податки сплачуються фактичновсім дорослим населенням, незалежно від соціального статусу та рівня доходів.Наприклад, у США в бюджеті сім'ї з чотирьох осіб з річним доходом 50 тис. дол.платежі за всіма місцевими податками становлять у середньому 4.4 тис. дол.щорічно — 8,9 % її доходів. У цілому цей показник в окремих штатах мінімальнийі дорівнює 3.5 %, а в інших сягає 14 % доходів сімей зазначеної категорії;
— регресивність: частка місцевих податків ізборів зменшується стосовно сукупного розміру доходів, якщо доходи зростають. Утой же час частина країн щодо головних місцевих податків застосовуютьпрогресивні ставки оподаткування (Фінляндія, Норвегія, Іспанія, Швеція,Швейцарія) при оподаткуванні особистого майна громадян;
— застосування праваподаткової ініціативи. В унітарних країнах місцеві органи влади, як правило,такого права не мають. Усі види місцевих податків запроваджуються законами, якіухвалює парламент країни. Місцеві органи влади мають повноваження щодовстановлення ставок податків у межах законодавчо визначених їхніх граничнихрівнів. До компетенції місцевих органів влади включено також право прийматирішення про запровадження місцевих податків, визначених законодавством. Удеяких країнах застосовується інша модель контролю центрального уряду замісцевими податками. Місцеві органи влади самостійно встановлюють місцевіподатки і збори, а центральна. влада обмежує їхні максимальні ставки. З 1983р. така практика діє в Норвегії та Бельгії. У федеративних державах основнеколо питань місцевого оподаткування перебуває в компетенції суб'єктівфедерації. Види місцевих податків встановлюються органами влади штатів у США,кантонів — у Швейцарії, владними структурами провінції Квебек — у Канаді.Ставки місцевих податків у цих країнах визначають муніципалітети. Разом з тим ів більшості федеративних країн законодавство федерації певною мірою регламентуєзастосування місцевих податків і зборів. Основні моделі податкових системмісцевих органів влади. В основі лежить спосіб, за допомогою якоговстановлюються і зараховуються до місцевих бюджетів окремі місцеві по датки.Розглянемо це на прикладі прибуткового податку.
Перша модель. У ФРН, Австрії, Іспанії,Люксембурзі місцеві органи влади автоматично отримують фіксований від соток(частку) від прибуткового податку по країні, який зараховується до всіх рівнівбюджетів.
Друга модель. У Бельгії, Канаді (крімКвебеку), Данії, Норвегії місцеві органи самостійно встановлюють додатковімісцеві надбавки до ставок прибуткового податку, що надходить до центральногобюджету.
Третя модель. Місцеві органи цілкомсамостійно встановлюють ставки оподаткування та його базу з прибутковогоподатку. Відповідні місцеві податки не враховуються центральним урядом привизначенні прибуткового доходу для податків, які надходять до центральногобюджету. Така модель податкової системи застосовується у Швейцарії, провінціїКвебек (Канада) та в деяких інших країнах. У США місцеві ставки прибутковогоподатку враховуються при визначенні ставок цього податку до центральногобюджету.
Місцеві податки за формою встановлення їх таза способом зарахування до місцевих бюджетів також поділяються на 3 групи:
• перша група: прямій непрямі місцеві податки, які майже в усіх країнах запроваджуються місцевимиорганами влади і повністю надходять до їхніх бюджетів. Прямими податками в ційгрупі є промисловий по даток, податки на нерухоме майно фізичних осіб, наземлю, автомобілі, професію тощо. Непрямими податками в цій групі єіндивідуальні й універсальні місцеві акцизи на споживання предметів широкоговжитку та інших ресурсів. Це акцизи на бензин, алкогольні напої та інші товари.В Японії — акцизи на споживання газу та електроенергії. У Великобританіїмісцевих непрямих податків немає;
• друга група: податки,що встановлюються місцевими органами влади як надбавки до загальнодержавних по датківабо як відрахування від них (місцеві надбавки до земельного тасільськогосподарського податків в Італії, відрахування від Прибуткового податкуфізичних осіб, податок на прибуток корпорацій у США, надбавка до податку надодану вартість у Франції та ін.);
• третя група місцевихподатків найбільша. Серед них: податки на заняття торгівлею, на собак, нарозваги, на видовища, на володіння транспортними засобами, на торгівлюспиртними напоями, на надання ліцензій на спадщину, на подарунки, на осіб,котрі володіють двома квартирами, на мисливство та рибальство, на відкриттяпитних закладів, готелів, на прибирання вулиць і ліквідацію побутових відходів,на кар'єри, на рекламу та інші (подібних податків центральна влада, як правило,не стягує).
Основну роль українах із розвиненою ринковою економікою відіграють майнові місцеві податки, упершу чергу на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і на землю. У США зарахунок податків на майно формується близько 45 % усіх доходів місцевих бюджетів,у Франції — 40 %.
У федеративнихдержавах суб'єкти федерацій мають власні служби, які збирають місцеві податки. Муніципальніподаткові служби є і в органах місцевого самоврядування в багатьох федеративнихта унітарних державах. Контроль за стягуванням загальнодержавних податків, якінадходять до центрального бюджету, здійснюють державні податкові служби.
3.2 Проблемиформування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення в Україні
Одна із основнихособливостей унітарної держави – концентрація дій регіональних і місцевихорганів управління на виконанні базових напрямів економічної політики центру.Але для досягнення єдності цілей переконання і бажання недостатньо; для цьогопотрібні і відповідні економічні можливості, які залежать від обсягів доходіврегіональних бюджетів.
Разом з тим слідзазначити, що розширення прав і обов’язків органів місцевої влади в умовах, щосклалися, не завжди відповідає їх економічним можливостям, і питання поповненнядоходів місцевих бюджетів, як і раніше, залишаються актуальними.
ПрийнятіВерховною Радою України Закони «Про місцеве самоврядування в Україні»і «Про бюджетну систему України» визначають, що «місцеві радинародних депутатів у межах свої компетенції самостійно розробляють,затверджують і виконують бюджети відповідних територій». Здавалося б, щовсе логічно, але «межі своєї компетенції» так замикаються на рівніКабінету Міністрів і Верховної Ради України, що ось уже протягом ряду років ідержава в цілому, і регіони «звично» затверджують бюджети зі значнимизапізненнями, а в деяких випадках – і наступного року. Немає необхідностіговорити про те, як негативно це впливає на розвиток економіки.
Але такого стануна регіональному і місцевому рівнях могло б і не бути, якби кожна ланкабюджетної системи мала чітку, визначену законом доходну базу.
Аналіз проблем місцевих бюджетів України, а також теорії та практикипобудови багаторівневих бюджетних систем у країнах з ринковою економікоюдозволяє зробити висновок, що існуюча система формування місцевих бюджетів маєряд серйозних недоліків:
висока ступіньконцентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижуєзначення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих длянаселення завдань;
регулюючі доходивідіграють домінуючу роль у структурі надходжень до регіональних і місцевихбюджетів, в той час як частка закріплених за територіями податкових платежів низька;
практично щорічназміна видів податків, що зараховуються до місцевих бюджетів;
відсутністьєдиних та досить стабільних нормативів (наприклад, на кілька років) відрахуваньвід загально державних податків до місцевих бюджетів;
відсутністьєдиних правил ув’язки доходів місцевих бюджетів і регіональних податковихнадходжень, а також науково обгрунтованої методики міжрегіональногоперерозподілу доходів.
Сьогодні найбільш проблемним є питання взаємовідносин між бюджетамирізних рівнів з приводу розподілу між ними доходів і видатків. Як показалирезультати досліджень, нині діючий бюджетний механізм, при якому місцеві радивищого рівня встановлюють нормативи відрахувань від регулюючих податків ізборів та суми дотацій, призводить до погіршення функціонування місцевихбюджетів нижчого рівня. Це, в свою чергу, не дає змоги профінансувати всінеобхідні видатки, що тягне за собою погіршення стану соціально-економічногорозвитку.
Розглянемо в цьому зв’язку три найбільших джерела доходів – ПДВ,податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян.
Частка ПДВ у доходах бюджету становила у 1996 році 26,09 відс. Такимчином, закріплення ПДВ за державним бюджетом не могло негативно не позначатисяна формуванні доходної частини місцевих бюджетів. Очевидно, що ПДВ (як іакцизний збір) не можна «прив’язувати» до конкретної території запринципом: де стягується більше податку в розрахунку на 1 жителя, там населеннямає право і на більші бюджетні витрати. Відомо, що ПДВ виплачуєтьсяпідприємствами, хоча його тягар, врешті-решт, несуть громадяни, які є «замикаючими»споживачами продукції та послуг. В тому і полягає специфіка діяння ПДВ,обчислюваного за прийнятим у Європі кредитним методом (шляхом вирахування зподатку на продажі податку на купівлі), що, мобілізуючи до бюджету відповіднісуми коштів, він розподіляється по ланцюгу платників пропорційно вартості,доданій ними до кінцевого продукту. Тому, щоб визначити величину податковоготиску даного обов’язкового платежу на доходи жителів даної території, необхіднопровести спеціальні розрахунки, вірогідність яких забезпечити досить складно.Так, наприклад, у Німеччині надходження від ПДВ розподіляється не за принципомджерела (тобто не за місцем виплати податку), а в основному (на 75 відс.)залежно від чисельності жителів (тобто в розрахунку на душу населення).
Висновки
В результатіопрацювання матеріалів виявлено, що місцеві бюджети – це не просто балансові розрахункидоходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, ай важлива фінансова категорія, основу яких становить система фінансовихвідносин, що складається між місцевими та державним бюджетом. Місцеві бюджети єголовним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільноговиробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільніфонди споживання розподіляються в територіальних розрізах. Крім того, саме змісцевих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергумісцевої промисловості і комунального господарства.
Практичнедослідження процесу формування місцевих бюджетів довело, що на сьогоднішнійдень місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами дляорганізації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Цеобумовлено цілою низкою обставин:
— високим рівнемконцентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижуєзначення регіональних і місцевих бюджетів вирішенні життєво важливих длянаселення задач;
— домінуючоюроллю регулюючих доходів у структурі надходження коштів до місцевого бюджетунизькою часткою закріплених за територіями податкових платежів;
— нині діючоюпрактикою формування місцевих бюджетів, при якій збережений поки що в своїйоснові механізм централізованого встановлення нормативів відрахувань відрегулюючих доходів, хоча вони й знаходяться у протиріччі з принципами бюджетноїдецентралізації;
Таким чином,аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетноїсистеми, а також теорії та практики існування бюджетних систем в країнах зринковою економікою дає змогу зробити висновки щодо здійснення заходів,спрямованих на покращення умов формування місцевих бюджетів.
По-перше,необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв’язання конкретних завдань між центральними органами влади іорганами регіонального та місцевого самоврядування, і поступово здійснюватиперехід до децентралізації державних фінансів. У зв’язку з цим необхіднорозподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владамив жорсткій ув’язці з виконуваними ними функціями, що повинно знайти своєвідображення у законодавстві про місцеве самоврядування. До місцевих, зокрема,можна було б віднести пайові податки, податок на землю, податок за промисел,збір за забруднення навколишнього середовища, а можливо – і прибутковий податокгромадян. У всякому випадку за рахунок податкових джерел місцеві органи владиповинні фінансувати до 60-80% своїхпотреб.
По-друге,необхідно вдосконалити механізм міжтериторіального фінансового вимірювання.Практика показала, що такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилученнянадлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня та застосуванняіндивідуальних підходів до встановлення нормативів відрахувань відзагальнодержавних податків і зборів має багато недоліків. Спираючись назарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансовоговимірювання територій. А перерозподіл доходів між бюджетами одного рівнядоцільно було б здійснювати з урахуванням податкової сили території тамінімального рівня, до якого повинно вимірюватись фінансові можливості цихтериторій. Тому вже сьогодні назріває необхідність визначення обґрунтованогонормативу бюджетної забезпеченості кожної області, району, міста з урахуваннямекономічного, соціального й екологічного стану відповідних територій. Існуваннятаких показників дасть змогу визначити реальний розмір фінансових ресурсів длязадоволення необхідних потреб регіонів, а також значно вдосконалити процедурубюджетного планування.
Таким чином,вирішення цих та інших проблем стосовно формування і використання місцевихбюджетів в значній мірі визначило б розширення економічної самостійностірегіонів країн. Адже те, наскільки вони політично незалежні і фінансовозабезпечені, справляє істотний вплив на формування демократичних, ринковоорієнтованих систем і підвищує шанси на успіх реформ.
Місцева владачасто постає перед необхідністю робити непростій вибір місцевих податків,цілей, на які будуть спрямовані її видатки, та метод управління і стимулюванняпроцесів економічного розвитку. З цієї причини фінансування і формуваннябюджету місцевої влади є однією з найважливіших сфер державних фінансів, і томупотребує свого подальшого дослідження та пошуку нових підходів до реформування.
Списоквикористаної літератури
1. Закон України «Про плату за землю» у редакції від 19.09.1998 №378/96– ВР7.
2. Закон України «Про місцеві державніадміністрації» прийнятий 9.05.1999.
3. Діденко В.О. Предко В.І. Фінанси – Чернівці;2004 –с.234-240.
4. Черник В.Д. Основи податкової системи.: Навчальнийпосібник. – М. 1999р.
5. Кравченко В.М. Місцеві фінанси Украіни – К.; 2003,с.160 – 179.
6. Черник В.Д., Починок А.П., Морозов В.І. Основиподаткової системи. – Фінанси: ЮНИТИ, 1998 – с.342 – 349.
7. Фінанси: Посібник для вузів / під редакцієюДробозиной Л.А. – М.: Фінанси – ЮНИТИ, 2003р.
8. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України. – К.:Знання – 2006р., с.536 – 542.
9. Піхоцький В.Р. Ресурсні платежі та місцеві податкита збори – К.: «Професіонал», 2005р., — с.375.
10. Місцеве фінансування в Європі/ Видавництво РадиЄвропи – 1999р.
11. Кириленко В.П. Місцеві бюджети України. – К.:2000р.
12. Опарін В.М. Фінанси. – К.: Ліра,2001. – с.54 — 64.
13. Даниленко О.П. Земельний податок та порядокобчислення його сплати.// Все про б/о. – 2005 — №21(524) 7. Якуль І.Є. Бюджетнаполітика України// Фінанси України – 1998 — №2. с.48 – 51.
14. Павлюк К.В. Місцеві бюджети і міжбюджетнівідносини// Фінанси України – 2006 — №6 – с.24 – 30.
15. Крисоватий А.І. Мельник В.І. Місцеві податки таособливості їх спрямування// Фінанси України – 2005 — №1, с.100 – 106. 16. Прокомунальний податок.: Лист ДПАУ// Урядовий кур’єр – 2006 — №20, — с.6.
16. Місцеві податки: плата за право голосу// Дзеркалотижня – 2006р. – с.8.