Грошовий ринок, його сутність, структура та аналіз

Зміст
 
Вступ
Розділ І. Сутність і функції грошового ринку вринковій економіці
1.1. Роль, значення і структура  грошового ринку
1.2. Особливості попиту на грошовому ринку
1.3. Особливості пропозиції на грошовому ринку
1.4. Графічна модель грошового ринку та рівновага на ньому
 Розділ ІІ. Аналіз грошового ринку України насучасному етапі
2.1. Динаміка грошових агрегатів
2.2. Аналіз депозитних операцій  грошового ринку
2.3. Стан ринку цінних паперів
Висновок
Список використаноїлітератури

Вступ
Актуальністьтеми дослідження. Як відомо, ринок у найпростішому розумінні – це система економічнихвідносин з приводу купівлі — продажу товарів. Він представляє сукупністьтоварного і грошового обігу.
У функціональномурозумінні сучасний ринок – поняття більш глибоке, комплексне і представляєсистему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому ринку.
Грошовийринок –це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються(розподіляється та перерозподіляються) під вплив
ом попиту тапропозиції з боку різних суб’єктів економіки
Грошовий ринокскладається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються відвласників заощаджень до позичальників та інвесторів .
Інтернаціоналізаціясуспільно–економічного життя, перехід до відкритої економіки сприяютьприєднанню України до світового господарства, її входженню в світовийекономічний простір. поряд з інтернаціоналізацією відбувається збільшенняміжнародних потоків товарів, послуг, капіталів і особливо грошей.
Фінансовий ринок– це ринок, який опосередковує розподіл коштів серед учасників економічнихвідносин. За його допомогою мобілізуються вільні фінансові ресурси іспрямовуються до тих, хто може більш ефективно використати дані кошти. Цесприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому,а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. На фінансовомуринку відбувається пошук засобів для розвитку сфер виробництва та  послуг.Головна роль фінансово ринку у сучасній економічній системі полягає вакумуляції заощаджень економічних агентів і використанні цих коштів длястворення нового капіталу.
Процесиреформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки іобумовлюють створення фондового ринку, як складової фінансових відносин, якийзабезпечує вільний обіг коштів у вигляді цінних паперів. Фондовий ринок сприяєобігу та раціональному розміщенню фінансових коштів, дає можливість самостійнооцінювати ефективність управління підприємствами та створює умови дляконкуренції. Фондовий ринок дає необмежені можливості для формування фінансовихресурсів і його роль набуває все більшого значення. В силу цього дослідженняпроблем формування і функціонування фондового ринку є актуальним і важливим .
Об’єктомдослідження курсової роботи є теоретичні засади економіки в області грошового ринку.
Предметдослідження – аналіз грошового ринку України .
Метоюкурсової роботи є дослідження та аналіз грошового ринку.
Мета роботизумовлюєвиконання таких завдань :
· дослідитипоняття та особливості функціонування грошового ринку
· здійснитианаліз грошового ринку України в ракурсі обертання його основних інструментів
· визначитинедоліки діяльності грошового ринку України, запропонувати можливі шляхи їхусунення
Методами , які застосовані в данійроботі є  метод аналізу, статистичний, графічний та табличний.
Інформаційнабаза дослідження: публікації видавництв (Вісник Національного банкуУкраїни), літературних (посібники, підручники даної області дослідження),офіційні (закони).
Структуракурсової роботи:
· вступ, щообгрунтовує актуальність теми, мету задачі
· І розділтеоретичного характеру
· ІІрозділ, що  носить аналітичний характер
· висновок 
· списоквикористаної літератури

РозділІ. Сутність і функції грошового ринку в ринковій економіці
 
1.1 Роль,значення і структура  грошового ринку
 
В економічній літературі немаєчіткого однозначного тлумаченняпоняття «грошовий ринок», вонобагатьма економістами часто ототожнюється із терміном «фінансовийринок» [2, 7с. 103].
ВУкраїні цей ринок тільки розпочали серйозно досліджувати. Одними з найпершихгрошовий ринок грунтовно взялись аналізувати АС. Гальчинський, М.І.Савлук.
А.С.Гальчинський вважає, що грошовий ринок це самостійний механізм урівноваженняпопиту і пропозиції грошей [3, с.105]. Він називає цей ринок монетарним і дає йомутаке визначення: «Монетарний ринок (ринок грошей) є мережею спеціальних (банківсько-фінансових)інститутів, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічнийтовар, їх взаємне врівноваження». У поданому визначенні відображенофункціональнепризначення цього ринку врівноваження попиту іпропозиціїна гроші. Жоден інший ринок, у тому числі й фінансовий, такої функціївиконувати безпосередньо не може. Воднораз два моменти уцьомутвердженні дискусійні. По-перше, якщо монетарний ринок асоціюєтьсялише з ринком грошей, у ньому не залишається місця для ринку капіталу (хоч самА.С. Гальчинський, посилаючись на І. Шумпетера, визначає, що ринок капіталу тежгрошовий, а тому є складовою монетарного ринку). По-друге, торгівля грошима можездійснюватися і поза межамибанківсько-фінансових інститутів.
Грошовийринок як самостійне явище висвітлюється і в роботах М.І. Савлука. На йогодумку, грошовий ринок — це «особливийсектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічноготовару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар». Такевизначення підтверджує те саме функціональне призначення грошового ринку, наякому наголошував і А.С. Галь­чинський.
Надумку інших науковців, купівля-продаж грошей на цьому ринку скоріше за все явищеабстрактне, уявне і навіть віртуальне, ніж реальне. Реально продаються і купуються цінні папери,банківські депозити, банківські вимоги іт.д., що й формує попит і пропозицію грошей. Томудоцільніше робити наголос на розумінні грошового ринку як такого, де формуютьсяпопит та пропозиція, а не лише купівля-продаж грошей.
 Виходячиз викладеного, грошовий (монетарний) ринок можнавизначити як сукупність економічних відносин, що забезпечують урівноваженняпопиту і пропозиції грошей та формування їх ціни, а також він є окремимсегментом фінансового ринку.
Длякращого усвідомлення сутностігрошового ринку важливо з'ясувати такі його структурніелементи, як об'єкт, суб'єкти та інструменти.
Об'єктомгрошового ринку є гроші, які продаються і купуютьсяна ньому. Таким об'єктом можуть стати тільки тимчасово чипостійно вільні кошти, власники яких пропонують їх на ринку задля одержаннядодаткового доходу. Операція продажу грошей має специфічний характер і суттєвовідрізняється від традиційного продажу на товарних ринках.
Продажгрошей відбувається переважно у формі кредитування. Продавець виступає у ролікредитора, покупець у ролі позичальника. Операція продажу грошей не є еквівалентним обміном однакових цінностей,не веде до витрат продавцем права власності на відповідну суму грошей і томуповинна передбачати механізм забезпечення цього права й повернення власникупроданих коштів. Цей механізм базується на застосуванні спеціальнихінструментів грошового ринку, які називають фінансовими інструментами.
Інструментамигрошового ринку є певні носії зобов'язань покупцівгрошей перед їх продавцями та одночасно носії права вимоги продавців грошей доїх покупців.
 Інструментиможуть мати різноманітні форми — це письмові угоди, сертифікати, облігації,акції, векселі, поліси тощо. Для продавців грошей всі вони є об'єктами грошовихвкладень або фінансовими активами, які здебільшого продаються і купуються наринку. Ставши власниками фінансових активів, ці суб'єкти дещо змінюють і свійстатус на ринку — вони здійснюють продаж фінансовихактивів, а не купівлю грошей. Для них об'єктом ринку стають ці активи, а грошілише посідають своє традиційне (для товарних ринків) місце — посередниківв обміні. З цієї позиції грошовий ринок набуває вигляду ринку фінансовихактивів або фінансового ринку.
Інструментигрошового ринку самі можуть набувати здатності до обігу. Найбільшою мірою цяздатність властива цінним паперам і валютним цінностям, що дає підставивиділити відповідні ділянки грошового ринку у самостійні ринки — цінних паперівта валютний. У розвинутих ринкових економіках поширена також купівля-продажбанківських позичкових вимог та зобов'язань, що дає підстави говорити про ринокпозичкових угод як про самостійний вид грошового ринку.
Длярозуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення йогосуб'єктів.
Суб'єкти грошового ринку — цебудь-які економічні структури -
фірми, сімейні господарства, урядові структури, банки та інші
фінансовіпосередники.
Кожнийз них може виступати або в роліпродавця грошей (кредитора), в ролі покупця (позичальника), або в тій чи іншійодночасно, як, наприклад, банки та інші фінансові посередники.
Умовнийхарактер має і ціна на грошовому ринку. Ціна грошей має форму процента напозичені чи залучені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної ціни натоварних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості, якумістять у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їх споживчою вартістю — здатністю приноситипокупцеві додатковий дохід чи блага, необхідні для задоволення особистих виробничихпотреб. Чим більша буде ця здатність і чим довше покупець користуватиметьсяодержаними грошима, тим більшою буде сума його процентних платежів.
Звикладеного вище стає зрозумілішою внутрішня єдність грошового і фінансовогоринків. Вони мають спільні просторові вежі. На ці ринки діють одні й ті жсуб'єкти, багато спільного є між їхніми об'єктами та інструментами. Схоже у нихі функціональне призначення — забезпечитикапіталізацію вільних (тимчасово чи постійно) грошових засобів у юридичних тафізичних осіб.
Внутрішняєдність грошового і фінансового ринків дає підстави для застосування єдинихкритеріїв класифікації кожного з них. Тому у літературі часто одні і ті жсегменти виокремлюються як у грошовому, так і у фінансових ринках. Цестосується перш за все таких сегментів, як ринок грошей, ринок капіталів, ринокцінних паперів, ринок банківських позичок.
Внутрішняєдність грошового і фінансового ринків не виключає певних відмінностей міжними, хоч вони стосуються лише деяких їхніх ознак. Якщо на грошовому ринкуоб'єктом виступають гроші, а інструментом їх реалізації — фінансові активи, тона фінансовому ринку — навпаки: об'єктом виступають фінансові активи, аінструментом їх реалізації — гроші як і на традиційних товарних ринках. Нафінансовому ринку дещо складніше, ніж на грошовому, проявляється ціна. Навеличину й динаміку останньої впливають не лише банківській процент як базоваціна грошового ринку, а й попит і пропозиція на самому ринку фінансовихактивів. Тому з позиції фінансового ринку курсова ціна фінансових активів можеістотно відхилятися від банківського процента.
Надзвичайнаскладна сутність та певна умовність грошового ринку істотно ускладнюютьрозуміння механізму його функціонування. Тому розглянемо схему руху потоківгрошових коштів на монетарному ринку :
/>
Рис.1.1 Сектор прямого фінансування [4c.57]
Грошовийринок складається із багатьох потоків, якими грошові потоки переміщуються міжтрьома групами економічних суб'єктів:
→      власникамизаощаджень — тими, що заощаджують гроші;
→      позичальниками- тими, що позичають гроші;
→      фінансовими посередниками.
Стрілки,що показують рух грошей, спрямовані від власників заощаджень (кредиторів) допозичальників, а стрілки що, відображають рух інструментів, — від позичальниківдо кредиторів.
Грошовийринок можна умовно поділити на два сектори:
1)сектор прямого фінансування;
2)сектор непрямого фінансування.
У секторіпрямого фінансування грошові кошти рухаються безпосередньовід власників до позичальників. Прямефінансування може здійснюватися двома способами:
1) капітальне фінансування — здійснюєтьсяпередаванням коштів позичальникові (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін направо участі у власності на цю фірму. Прикладом такого фінансування є емісія тапродаж акцій акціонерними підприємствами.
2) фінансування шляхомотримання позик — здійснюється пере­даванням коштівфірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов'язання повернути ці кошти вмайбутньому з процентом. Прикладом такого фінансування є продаж фірмами облігацій.
У секторінепрямого фінансування грошові кошти рухаються від власниківзаощаджень до позичальників через фінансових посередників.
 Фінансовіпосередники — це сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії,кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюваннікоштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників [4с.110].
Секторнепрямого фінансування є об'єктивно необхідною складовою грошового ринку Він непросто доповнює сектор прямого фінансування, а створює спеціальний механізмреалізації тих зв'язків між кредиторами та позичальниками, які не можуть бутиреалізовані через сектор прямого фінансування. Завдяки діяльності фінансовихпосередників вдається найбільш повно реалізувати всі можливості і вигоди, яківластиві грошовому ринку взагалі.
Грошовому(монетарному) ринку характерний складний механізм функціонування. Для йоговивчення важливе значення має структуризація грошового ринку. Слід зауважити,що це питання є дискусійним і недостатньо висвітленим у літературі. Середвітчизняних економістів, на мій погляд, найбільш логічно, обґрунтовано і повнорозглядають структуру грошового ринку М.І. Савлук і Б.С. Івасів [1,2с.115].
Окремісегменти грошового ринку можна виділити за кількома ознаками:
· за видами інструментів, щозастосовують для переміщеним грошей від продавців до покупців;
· за інвестиційними ознаками грошових потоків;
· за економічним призначенням грошових коштів, щокупуються на ринку.
Завидами інструментів грошовий ринок складається з трьох взаємозв'язаних ідоповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:
· ринок позичкових капіталів;
· валютний ринок.
· ринок цінних паперів.
 Ринокпозичкових капіталів — системаекономічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їху позиковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення.
Цеекономічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво у руховікоштів від їх власників до користувачів (інвесторів) і формування попиту йпропозиції на грошовий капітал. Обслуговують цей ринок кредитно-фінансовіустанови і фондові біржі.
 Валютнийринок — система фінансово-економічних відносин, пов'язаних із здійсненнямоперацій купівлі-продажу (обміну) чужоземнихвалют і платіжних документів у чужоземних валютах.
 Валютнийринок — поняття, що охоплює значну кількість окремих локальних ринків у певнихрегіонах, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових зв’язків, зокрема,на міжнародних валютних біржах. На валютному ринку здійснюється широке колооперацій щодо зовнішньоекономічних розрахунків, страхування валютних ризиків,диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо. Ринокцінних паперів — частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія,купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперівакумулюється грошові надходження юридичних осіб і громадян та спрямовуються навиробниче й невиробниче вкладання капіталів.Розрізняють першийринок цінних паперів, на якому здійснюється емісія іпервинне розміщення цінних паперів, і вторинний — девідбувається купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущенихраніше.Інституційними установами ринку є спеціальні кредитні заклади і фондовібіржі. Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливостідля фінансування інвестицій в економіку. У високорозвинутих ринкових економікахринок цінних паперів є основним джерелом фінансування збільшення основного йоборотного капіталу у процесі розширеного відтворення.Саме ринки ціннихпаперів, позичкових капіталів та валютний ринок забезпечують перерозподілтрудових, матеріальних ресурсів між різними галузями економіки, сприяютьструктурній передумові суспільного виробництва. За другою ознакою можнавиділити такі сектори грошового ринку:  
· ринок банківських кредитів;
·    ринок послуг парабанків (небанківськихфінансово-кредитних установ).
Окремимсектором грошового ринку можна також додатково визначити фондовий ринок.
Залежновід призначення засобів, що обертаються на грошовому ринку, останнійподіляється на:
· ринок грошей;
· ринок капіталів.
На ринкугрошей продаються і купуютьсягрошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (борговізобов'язання до одного року). Ці кошти використовуються в, обороті позичальника як гроші, тобтодля приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидковивільнюються з обороту і повертаються кредитору.
На ринкукапіталів — купуютьсяі продаються грошові кошти у вигляді середньо- й довгострокових кредитів тафінансових активів строком понад рік. Ці кошти використовуються длязбільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в оборотіпозичальників.
Ринокгрошей можна умовно поділити на два сектори:
· міжбанківський ринок;
· відкритий ринок.
 Міжбанківськийринок — частина ринку грошей, де тимчасово вільні грошові ресурси однихкредитних установ залучаються іншими і взаєморозміщуються між ними переважно уформі міжбанківських депозитів.
Кредитуванняна міжбанківському ринку може здійснюватися за разовими чи генеральнимикредитними угодами, а також з вико­ристанням векселів і депозитнихсертифікатів. Даний ринок обслу­говують угоди з приводу короткострокових(незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можутьбалансувати поточну ліквідність.
Відкритийринок — церинок, па якому відбувається купівля та продаж цінних паперів (короткостроковихзобов'язань держави) центральним банком.
 Таблиця 1.1
Відмінності ринку капіталів і ринку грошей [4.c.75]Особливості діяльності ринку Ринок грошей Ринок капіталів Класичні операції ринку Операції з міжбанківського креди­тування, з обліку комерційних век­селі», операції на вторинному рин­ку з короткостроковими держав­ними зобов'язаннями, короткостро­кові вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити банків цим інституціям тощо. Операції з фондовими Інструментами — акціями, середньо — та довгостроковими облігаціями, довгостро­кові депозити комерційних банків, операції спеціалізо­ваних    інвестиційних   та фінансових компаній тощо. Суб'єкти ринку Кредитори, позичальники, фінансові посередники Кредитори, позичальники, фінансові посередники Характерні особливості ринку Ринок грошей характерний тим, що він дуже чутливий до змін в еконо­міці та у фінансовій сфері. Тому позичковий процент як ціна грошей часто змінюється під впливом по­питу і пропозиції, які залежать від стану економіки і фінансової сфе­ри. Таким чином, він с найбільш реальним індикатором кон'юнкту­ри грошового ринку взагалі і слугує базою формування процентної по­літики в країні. Попит і пропозиція тут с менш   рухливими,   рівень процентної ставки залишається більш стабільним, не гак чутливо реагує на зміну кон'юнктури, як на ринку грошей.

1.2 Особливості попитуна грошовому ринку
 
Попит на гроші — одне з ключових і найскладнішихявищ ринку грошей. Його вивчення виявилося центральною проблемою сучасноїтеорії грошей, а успіхи в його пізнанні визначали розвиток цієї теорії в ХХст., відкривали можливості ефективного регулювання ринку грошей через механізмита інструменти грошово-кредитної політики. В Україні, де тільки формується цей ринок і освоюються механізм та інструменти грошової політики, вивчення попиту на грошінабуває особливого теоретичного та практичного значення.
 На відміну відзвичайного попиту на товарних ринках, який формується як потік куплених товарівза певний період, попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнутьмати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент. Якщотакий запас грошей розглядати як елемент багатства, котрим володіють економічнісуб’єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частинусвого портфеля активів (багатства) в ліквідній формі. Якщо власники портфелівактивів віддають перевагу ліквідній формі, то це означатиме зростання попиту нагроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші бувзастосований Дж. М. Кейнсом, котрий назвав своє трактування попиту нагроші теорією переваги ліквідності.
Трактуванняпопиту на гроші як явища залишку зумовлює істотну відмінність його від попитуна дохід, що є явищем потоку. Хоч ці два явища тісно переплітаються, проте вонине збігаються ні за обсягами, ні за напрямами і динамікою руху. Зростання попитуна гроші розширює економічну межу емісії грошей, її зростання не зашкодитьуказаним ринкам, буде безінфляційним, приведе до підвищення рівня монетизаціїекономіки.
Попит на гроші тіснопов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: у мірузростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обороті, довшеперебуватиме у розпорядженні окремого економічного суб’єкта, повільнішим будеїї обіг, і навпаки. З цієї залежності випливають висновки, що мають важливепрактичне значення:
· оскільки попит нагроші — явище динамічне, то і швидкість обігу грошей не може бути постійною;
· зростанняшвидкості обігу грошей унаслідок падіння попиту на гроші може компенсуватидефіцит платіжних засобів при зниженні рівнямонетизації валового внутрішнього продукту і послабити кризу неплатежів;
· падіння швидкостіобігу грошей через зростання попиту на них послаблює вплив збільшення масигрошей в обороті на кон’юнктуру ринків, гальмує його інфляційні наслідки;
· у парі «попит —швидкість» визначальним є попит на гроші, а похідним — швидкість їх обігу. Томуфактори зміни попиту на гроші об’єктивно впливають і на швидкість їх обігу.Проте це не виключає зворотного впливу зміни швидкості обігу грошей на динамікуїх попиту. Наприклад, якщо суто організаційними заходами (збільшення частотивиплат доходів, підвищення дохідності короткострокових фінансових інструментів,удосконалення системи розрахунків тощо)забезпечується прискорення обігу грошей, то це вплине і на формуванняпопиту на них, особливо на його трансакційну складову.
 Визначимочинники, які впливають на мотиви, а значить — на динаміку попиту на гроші.
Представники всіхтеоретичних концепцій попиту на гроші визнають зміну обсягів виробництва(або обсягів національного доходу) ключовим чинником впливу напопит. Цей вплив обумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей — чимбільший обсяг виробництва валового національного продукту, а отже інаціонального доходу, тим більшим може бути обсяг операцій щодо його реалізаціїі тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій. Цю залежністьможна формалізувати як МГ = f (Q), де Q — номінальнийобсяг ВНП, МГ — обсяг попиту на гроші.
Зміна обсягу валовогонаціонального продукту, у свою чергу, визначається двома самостійними чинниками— динамікою рівняцін та рівня реального обсягу виробництва, кожний з яких можедіяти незалежно один від одного. Наприклад, абсолютний рівень цін може зростатипри незмінному обсязі реального виробництва, і навпаки, останній може зростатипри незмінному рівні цін чи обидва показники можуть зростати водночас, алерізними темпами. Тому зміну абсолютного рівня цін та реальногообсягу виробництва можна розглядати як самостійні чинники впливу напопит на гроші. Вплив кожного з цих чинників є прямо пропорційним — у мірузростання цін чи/та збільшення фізичного обсягу виробництва відповіднозростатиме попит на гроші, а при їх зниженні попит буде скорочуватися.Залежність МГ від указаних двох чинників можна формалізувати як МГ = f (¡,P), де ¡ — фізичний обсяг ВНП, Р —рівень цін.
Примакроекономічному підході до аналізу попиту на гроші з’являється третійчинник — швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тимменшим буде попит на гроші, і навпаки. Тобто вплив цього показника на попитобернено пропорційний. Оскільки швидкість обігу грошей формується під впливомбагатьох чинників, то всі вони опосередковано теж впли­вають на попит на гроші.Проте прибічники такого підходу до аналізу попиту на гроші вважають, щошвидкість обігу грошей є відносно стабільною, тому її вплив на попит маловідчутний. Через це у своїх теоретичних висновках вони абстрагуються від цьогочинника. Тому до формули попиту на гроші чинник швидкості, як правило, невходить.
При мікроекономічномупідході до аналізу попиту на гроші швидкість обігугрошей зникає з поля зору. Замість неї використовується чинник змінинорми процента. Така трансформація чинників не випадкова. Аджешвидкість обігу грошей — явищепотоку, і воно не кореспондує з попитом на гроші, який є явищем залишку. Попитна гроші скоріше кореспондує з тривалістю зберігання їх запасу індивідом, яка єпротилежним швидкості показником руху грошей: чим довше вони зберігаються віндивідів, тим більшим буде їх залишок і тим рідше вони передаватимуться одниміндивідом іншому. А тривалість зберігання залежить від зміни очікуваного доходуна менш ліквідні (альтернативні грошам) активи, у тому числі й унаслідок змінинорми процента: у міру зростання очікуваного доходу (норми процента) наальтернативні грошам активи тривалість зберігання буде скорочуватися і попит нагроші знижуватися, а в міру зниження очікуваного доходу — зростати. Вплив цього чинника на попит виражається фор­мулоюфор­мулою: МГ = f (R), де R — норма доходу накапіталізовані активи, яка значною мірою залежить від норми процента.
Сучасна теорія грошей,крім цих трьох, що вже стали традиційними, почала визнавати ще ряд чинниківвпливу на попит, які можна умовно назвати новітніми. Це, зокрема, накопиченнябагатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон’юнк­тури ринку таін.
Чинникнакопичення багатства полягає в тому, що економічні суб’єкти, накопичуючибагатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст йогоміж усіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього вміру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.
Чинникінфляції впливає на попит на гроші в кількох напрямах. В умовахінфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженніекономічні суб’єкти, неминуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само пособі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростанняцін неминуче підштовхує вгору ставку процента і всі інші очікувані доходи наальтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативнавартість гро­шових запасів і скорочуватися попит на гроші. Разом з тим слідпам’ятати, що зростання цін є чинником позитивного впливу на попит, якщо вононе значне і не провокує інфляційних очікувань.
З інфляційнимио чікуваннями тесно переплітаються очікуванняпогіршеннякон’юнктуриринківузагалі, зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршенняякості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб’єкти віддадутьперевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит нагроші скоротиться.
З урахуванням новітніхчинників впливу на попит формулу його можна записати у такому вигляді:
/>  (1.1)
де ¡ — реальний обсяг ВНП;
Р — середній рівень цін;
[1]
R — рівеньочікуваного доходу на альтернативні грошам активи;
В — обсяг багатства;
І — рівень інфляції;
О — очікування змін ринкової кон’юнктури.
Щоб краще зрозумітифункціональну залежність між основними чинниками, що визначають попит на гроші,зобразимо їх у вигляді кривих у системі координат
/>
Рис. 1.2. Графік кривої попиту на гроші [7c.75]
По вертикалі системикоординат відображена норма (в %) очікуваного доходу на альтернативні грошамактиви, включаючи норму депозитного процента. Зміна цієї норми означає змінуальтернативної вартості зберігання грошей у формі, яка не приносить доходу. Погоризонталі відображений обсяг попиту на гроші в млрд грн. Сукупністькривих МГ, МГ1, МГ2 відображає функціональну зміну попитуна гроші залежно від двох груп чинників: зміни номінального обсягу ВНП та змінинорми очікуваного доходу (тобто альтернативної вартості зберігання грошей).Криві ПК, ПК1 і ПК2 відбивають зміну поточної каси яктрансакційної складової попиту на гроші.
Залежність попиту нагроші від номінального обсягу ВНП (¡) виявляється у зміщеннях кривої МГ вліво і вниз у позицію МГ1,якщо ¡ зменшується, чи вправо і вгору упозицію МГ2, коли ¡ збільшується. У цих випадках передусім зміщується кривапоточної каси (ПК), яка реагує лише на зміни обсягу ¡, про що свідчить її вертикальнеположення. При зменшенні обсягу ВНП потреба в поточній касі буде зменшуватися,ПК зміститься в позицію ПК1 і «потягне» за собою криву загальногопопиту МГ у позицію МГ1. Відповідно при збільшенні обсягу ВНПпотреба в поточній касі зростатиме, ПК зміститься в позицію ПК2 і«виштовхне» криву МГ у позицію МГ2. Аналогічно може впливати назміну положення кривої МГ зміна обсягу багатства, що його мають у своємурозпорядженні економічні суб’єкти, оскільки вона, власне, є наслідком зміниобсягу ВНП.
Залежністьпопиту на гроші від норми очікуваного доходу (R) виявляється упереміщенні його величини безпосередньо по кривій МГ. Якщо норма доходузростає, наприклад з 6% до 10%, то попит з точки А, яка адекватна обсягу 4,0млрд грн, переміститься в точку Б, яка відповідає обсягу 3,0 млрд грн, тобтоскоротиться на 1,0 млрд грн. І навпаки, при зниженні норми доходу, наприклад з6% до 4%, обсяг попиту переміститься в точку В, адекватну 5,0 млрд грн,тобто зросте на 1,0 млрд грн. При цьому крива ПК залишається нерухомою, бовважається, що трансакційна складова попиту не реагує на зміну норми доходу(процента).
У разі одночасної зміни обох чинників впливу на попит відбудетьсязміщення кривої попиту в нове положення (МГ1 чи МГ2) ісамої точки попиту на новій кривій, що спричинить зміну попиту в іншомурозмірі, ніж при зміні кожного з цих чинників окремо.
З наведеного вищеграфічного зображення попиту на гроші чітко видно два різні характери йогоруху:
· у виглядіпереміщення самої кривої попиту — вгору і вправо чи вниз і вліво, що свідчитьпро еластичність попиту на гроші від номінального обсягу валового продукту;
· у вигляді рухуточки попиту по його кривій — вгору і вліво чи вниз і вправо, що свідчить проеластичність попиту на гроші від процента та інших очікуваних доходів наактиви. Ці два види руху потрібно чітко розрізняти, але розглядати увзаємозв’язку, щоб мати завершену картину динаміки попиту на гроші.

1.3 Особливостіпропозиції на грошовому ринку
 
 Пропозиція грошей — друга сила, що у взаємодії зпопитом визначає кон’юнктуру грошового ринку. Як і попит на гроші, пропозиціяїх є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єктив будь-який момент мають у своємурозпорядженні певний запас грошей, які вониможутьзасприятливихобставинспрямуватив оборот.
Нарівні окремого економічного суб’єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом нагроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивідаперевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативноївартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасугрошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявнимзапасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольнятипопит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються — призростанні рівня процента економічний суб’єкт виступатиме на ринку з пропозицієюгрошей, а при зниженні — з попитом на гроші.
На макроекономічному рівні пропозиція грошей формується дещопо-іншому. Вважається, що всі економічні суб’єкти одночасно не можутьзапропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобтофактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякістимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшитипропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозиціюпонад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можназробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому емісія грошейрозглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилученнягрошей з обороту — як скорочення пропозиції грошей.
Визнання емісії грошей вирішальним чинником зміни пропозиції грошейнадає останній характеру екзогенного явища, рух якого визначається невнутрішньоекономічними процесами чи мотивацією самих економічних суб’єктів, азовнішніми чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності. Посилаючись наекзогенність пропозиції грошей, окремі автори роблять спроби відірвати рухпропозиції грошей від руху попиту, надати йому самостійного зна­чення. Подібнийпідхід загрожує розривом двох складових грошового ринку — попиту і пропозиції,втратою об’єктивних меж зміни пропозиції грошей, переходом на позиціїсуб’єктивізму і волюнтаризму в грошово-кредитній політиці.
Зважаючи на викладене,дуже важливо правильно визначити співвідношення пропозиції і попиту як двохскладових грошового ринку: яка з них є первинною, а яка — вторинною. Безправильної відповіді на це питання неможливо правильно визначити об’єктивнімежі пропозиції грошей, а отже і емісії грошей.
Оскільки з двох силгрошового ринку попит на гроші змінюється насамперед під впливом об’єктивнихчинників, що формуються всередині сектора реальної економіки, а пропозиціягрошей має переважно екзогенний характер, то тільки попит на гроші може бутипервинним чинником у взаємодії з пропозицією грошей. Остання повинна у своїйдинаміці постійно орієнтуватися і прилаштовуватися до зміни попиту на гроші.Тільки за цієї умови вплив суб’єктивного фактора на кон’юнктуру грошового ринкубуде мінімізованим, а зміни ключових індикаторів ринку (маса грошей, рівеньпроцента, рівень інфляції тощо) будуть об’єктив­ними і не матимуть руйнівних наслідків.
Отже, є підстави вважати,що ті чинники, які визначають зміну попиту на гроші, у кінцевому підсумкувизначають межі зміни пропозиції грошей. Спробу знайти якісь інші чинники, щовизначають обсяг пропозиції грошей, не зачіпаючи попиту на гроші, відкриваютьшлях до вольових рішень у монетарній політиці. Адже будь-які емісійні вливання(збільшення пропозиції грошей) можуть бути виправдані необхідністю фінансовозабезпечити певні «гострі» потреби суспільства, виробничого інвестування,підтримання пріоритетних виробництв тощо. При цьому потреби самого обороту,тобто попит на гроші, будуть проігноровані і стабільність грошей будепідірвана.
 Визнанняпопиту на гроші об’єктивною межею для пропозиції грошей, а самої пропозиції —результатом діяльності банків може створити враження, що завданням монетарноїполітики банківської системи є суто технічне «підтягування» грошової маси допопиту на гроші при зміні його обсягу. Проте це лише поверхове, загальневраження. За ним криється надзвичайно складний процес зростання маси грошей(грошової пропозиції), на який, крім рішень центрального банку, впливає значнакількість інших чинників, що можуть деформувати пропозицію грошей порівняно звизначеними цілями, відхиляючи її від попиту на гроші. Тому кожний із цих чинниківможна розглядати як самостійний фактор впливу на обсяг пропозиції грошей.
Щоб спростити аналіз цихчинників, запишемо пропозицію грошей у вигляді такої формули:
/>,   (1.2)
де М1 — пропозиція грошейу вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках;
m — коефіцієнт грошово-кредитногомультиплікатора;
Мб — грошовабаза.
Зміна пропозиції грошей(М1) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяггрошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора.
Оскількигрошова база (Мб) перебуває під повним контролем центрального банку,то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку — операційна відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції.Усі вони здійснюються за його рішеннями, тому й зміна пропозиції грошей урозмірах, адекватних зміні грошової бази, є функцією центрального банку.
Змінакоефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішеннями центральногобанку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі і можутьсамостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Такими чинниками можуть бутизміни:
· нормиобов’язкових резервів;
· облікової ставки;
· типової ринковоїпроцентної ставки;
· процентної ставкиза депозитами до запитання;
· обсягу багатстваекономічних суб’єктів;
· тінізаціїпідприємницької діяльності;
· стану довіри добанків, банківської паніки.
Аналіз факторів впливу напропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формуєтьсязусиллями чотирьох груп суб’єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників. Церобить управ­ління пропозицією грошейдосить складним завданням. Щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, не доситьвідповідно відрегулювати грошову базу. Для цього треба ще й забезпечитивідповідне мультиплікативне зростання депозитів під впливом усіх переліченихвище чинників.
 Оскількипропозиція грошей як явище екзогенне формується насампередбанківською системою,графічне зображення кривої пропозиції в системі координат буде залежати відтактичних цілей грошово-кредитної політики. Якщо тактичною ціллю цієї політики є підтримання на незмінному рівні маси грошей в обороті при вільномурусі процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд:
/>
Рис.1.3. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики
на підтримання маси грошей в обороті на незмінному рівні [24.c.65]
Прямавертикальна лінія, проведена з точки 20,0, свідчить про те, що фактичнапропозиція грошей склалася на рівні 20,0 млрд грн і банківська система плануєпідтримувати її на цьому рівні незалежно від зміни процентної ставки.Якщо буде прийнято рішення за тих же умов збільшити пропозицію грошей до 25,0млрд грн, то кривапропозиції зміститься вправо в точку, адекватну 25,0 млрд грн, але залишиться увертикальному положенні, що свідчить про її незалежність від зміни процентноїставки.
Якщогрошово-кредитна політика визнає за тактичну ціль утримання на незмінному рівніпроцентної ставки при вільному русі грошової маси, то крива пропозиції набудетакого вигляду:
/>
Рис.1.4. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики
на підтримання процентної ставки на незмінному рівні [24.c.66]
Горизонтальна лінія М1проведена з точки 8, свідчить про те, що пропозиція грошей (точка А) повинназмінювати своє положення вліво чи вправо на горизонтальній прямій М1 (залежновід зміни попиту на гроші) так, щоб утримувати процентну ставку на рівні 8%.Якщо ж як ціль монетарної політики буде встановлено підтримання процентноїставки на рівні 10%, то лінія пропозиції грошей переміститься вгору в точку 10,але збереже горизонтальне положення.
Зміщення пропозиціїгрошей (точка А) на обох рівнях у напрямку, потрібному для утримання ставкипроцента на незмінному рівні (8% чи 10%), центральний банк може забезпечитипродажем цінних паперів на відкритому ринку (пропозиція грошей зменшиться) чи купівлею їх (пропозиція грошейзбільшиться).
Крива пропозиції грошей може набути вигляду нахиленоїлінії, якщо грошово-кредитна політика передбачає збільшення маси грошей, протеменшою мірою, ніж це потрібно для збереження стабільного рівня процента. Утакому разі одночасно змінюється і маса грошей, і норма процента, а кривапропозиції грошей займеслідуючеположення:
/>
Рис.1.5. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної
політики на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки   [24.c.68]
Вибір тактичної цілі грошово-кредитної політики івідповідної їй кривої пропозиції грошей залежить від конкретної економічноїситуації  в  країні та тих чинників, які обумовили зміну попиту на гроші,відповідно до якої банківська система повинна відкоригувати пропозицію грошей. Коли,наприклад, зростання попиту на гроші викликано зростанням цін, то, щоб неспровокувати розвиток інфляційного процесу, доцільно зафіксувати масу грошей нарівні, що склався, і відпустити у «вільне плавання» процентну ставку. У цьомувипадку кривій пропозиції грошей доцільно надати однозначно вертикальнеположення. Якщо попит на гроші знижується під впливом, наприклад, прискоренняобігу грошей унаслідок удосконалення технологій міжбанківського переміщеннягрошей, то, щоб захистити реальну економіку від небажаного впливу змінипроцентних ставок, їх рівень доцільно зафіксувати, а масу грошей відпустити «увільне плавання». Цій ситуації відповідатиме горизонтальна крива пропозиціїгрошей.
Глибше уяснитимеханізм цих зв’язків можна на повній графічній моделі грошового ринку, якавключає криву попиту і криву пропозиції грошей.

1.4 Графічнамодель грошового ринку та рівновага на ньому
Якщо дві криві — попиту іпропозиції — накласти одну на другу в одній системі координат, то одержимозавершену графічну модель грошового ринку. У ній попит іпропозиція подаються у взаємодії і визначається результат цієї взаємодії:рівень їх урівноваження та норма рівноважної ставки процента, що відповідаєцьому рівню.
/>/>/>
Рис. 1.6. Графічна модель ринку грошей [17.c.265]
Кривіпопиту (МГ) і пропозиції (М1) перетинаються в точці А, якійадекватні маса грошей в обороті на суму 20,0 млрд грн та ставка очікуваногодоходу (номінального процента) на рівні 8%. Це значить, що економічні суб’єктив даній ситуації бажаютьмати у своєму розпорядженні грошей на суму 20,0 млрд грн, а банківська система може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівноважити попит іпропозицію. За цієї умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізуєтьсяна рівні 8%. Цей рівень є рівноважною ставкою процента, яка будезадовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їмзапас  грошей, що дорівнює 20,0 млрд грн, і будуть його триматина руках, а продавці зможуть розмістити наяв­ний у них запас грошей заприйнятною ставкою процента.
Ні за якої іншої ставкипроцента подібна зрівноваженість попиту і пропозиції неможлива. Припустимо, щоякимось чином удалося в цій ситуації встановити ставку процента на рівні 6%,тобто нижчій від рівноважної. Реакцією на цю зміну буде зниження альтернативноївартості зберігання грошей і зростання попиту на гроші — точка попитузміститься по кривій попиту вправо в положення А1 (при тому, що точкапропозиції залишиться в попередньому положенні А). Збільшення попиту на грошівиявиться в посиленні вимог економічних суб’єктів до банків надати їм грошовіпозички. Проте банки не зможуть задовольнити цих вимог, оскільки їхні резервизалишилися незмінними. Окремі банки спробують закупити додаткові резерви наміжбанківському ринку, і між банками посилиться конкурентна боротьба заресурси. Наслідком цієї боротьби стане зростання процентної ставки доти, докивона не досягне попереднього (рівноважного) рівня. Але в міру наближення ставкидо цього рівня буде зростати альтернативна вартість грошей і скорочуватисяпопит на гроші. Як тільки ставка досягне 8%, увесь додатковий попит на грошізникне і всі показники займуть рівноважне положення: попит і пропозиція — 20,0млрд грн, ставка процента — 8%.
Порушенурівновагу ринку можна було «заспокоїти» іншим способом — збільшенням пропозиціїгрошей до нового рівня попиту. Для цього центральний банк повинен збільшитирезерви комерційних банків, купивши у них відповідну масу цінних паперів чизбільшивши рефінансування. За рахунок додаткових резервів банки задовольнили бдодатковий попит на гроші, і рівновага відновилась би. Але рівень її був бизовсім іншим — обсяг грошової маси зросте до 25,0 млрд грн, а ставка процентазнизиться до 6%. Проте така рівновага може мати негативні наслідки для реальноїекономіки, насамперед для товарних ринків, де значно зросте платоспроможнийпопит.
Порушення рівноваги нагрошовому ринку може обумовлюватися також чинниками, які діють на боціпропозиції грошей та на боці попиту на гроші. У цих випадках рівновага можевідновитися тільки на інших рівнях як процента, так і грошової маси.

РозділІІ. Аналіз грошового ринку України на сучасному етапі
 
2.1.Динаміка грошових агрегатів
 
Грошовий агрегат — це специфічний показникгрошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їхліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиціокремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементномускладі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національнійпрактиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях.Так, у СШАзастосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії — п’ять, уНімеччині — три.
Устатистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізуі регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.
Агрегат М0 відображає масу готівки, якаперебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичнихосіб. Готівка в касах банків сюди не входить.
Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 +вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, безпопередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощаднихрахунках до запитання.
Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 +кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладеньта інших спеціальних рахунках.
Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 +кошти на вкладах за трастовими операціями банків.
В Україні маса грошей вобороті після грошової реформи 1996 р. характеризується високими темпамизростання та надмір­но великою вагою в ній готівки, про що свідчать данітабл. 2.1.
Протягомп’яти післяреформових років грошова база та грошова маса зростали щорічно,збільшившись відповідно в 4,7 та в 4,8 раза. На фоні постійного скороченняреального обсягу валового внутрішнього продукту зазначене зростання грошовоїмаси видається надмірним. Воно було спричинене високим рівнем бюджетногодефіциту та не досить жорсткою грошово-кредитною політикою центрального банку.Такі ножиці в динаміці грошової маси та обсягу суспільного виробництва не моглине вплинути на вартість грошей: гривня за п’ять років знецінилась у 2,1 раза, авідносно долара США — в 2,8 раза.
Таблиця 2.1[№12.с.66]
ГРОШОВА МАСА, ЩО ОБСЛУГОВУЄ ГРОШОВИЙОБІГ В УКРАЇНІ
Показник
грошової маси 1997 1998 1999 2000 2001 Сума %  до поперед­нього року Сума %  до поперед­нього року Сума %  до поперед­нього року Сума %  до поперед­нього року Сума %  до поперед­нього року Грошова база 7,1 144,6 8,6 121,9 12,0 139,3 16,8 140,0 23,0 137,0 Агрегат М0 6,1 151,7 7,1 116,7 9,6 133,9 12,8 134,0 19,5 152,3 Агрегат М1 9,0 143,3 10,3 114,1 14,1 136,4 20,7 147,0 29,8 144,0 Агрегат М2 12,4 137,9 15,4 124,0 21,7 140,7 31,4 145,0 45,0 143,0 Агрегат М3 12,5 133,9 15,7 125,3 22,1 140,4 32,1 145,0 45,5 142,0
У тому числі
готівка
 – сума



6,1



151,7



7,1



116,7



9,6



133,9



12,8



134,0



19,5



152,3  – питома вага, % 48,9 113,4 45,5 93,0 43,4 95,3 40,0 92,3 42,8 107,0
Застаном на 1 червня 2008 рокуобсяг грошової маси в обігу становив 429.7 млрд. грн.і збільшився з початку року на 8.5% (утому числі в національній валюті — на 6.8%, а віноземній — на 14.2%). Упродовжтравня поточного року обсяг грошової маси в абсолютному вимірі не змінився, щопов'язано зі зміною вартісної оцінки депозитів у іноземній валюті, внаслідокзміцнення офіційного курсу гривні щодо іноземних валют.
Застаном на 01.06.2008 р. обсяг грошей поза банками(М0) становив 118.8 млрд. грн., або збільшився засічень — травень на 7.0% (утому числі у травні — на 2.4%), протечастка зазначеної складової у структурі грошової маси (МЗ) порівняно з початкомроку скоротилася на 0.3 процентногопункту до 27.7%.
Засічень — травень 2008 року грошова маса (МІ) збільшилася на 4.0% і на 1 червня2008 року становила 188.9 млрд. грн., у тому числі 70.1 млрд. грн. — переказнікошти в національній валюті. У цілому з по­чатку поточного року обсягпереказних коштів у національній валюті зменшився на 0.6%, на що певною міроювплинуло їх скорочення за ос­танні 2 місяці на 5.0%. У травні обсяг переказнихкоштів у національній валюті зменшився на 3.4% восновному за рахунок скорочення (на 5.9%) коштівсуб'єктів господарювання, змушених активніше викорис­товувати власні коштичерез дефіцит коштів у національній валюті на грошовому ринку країни.
Упродовжсічня — травня частка переказних коштів унаціональній валюті у загальному обсязі (МЗ) скоротилася на 1.6 процентногопункту і на 01.06.2008 р. становила 16.3%.
На 1 червня2008 року обсяг грошової маси (М2)дорівнював 425.4 млрд. грн. і зріс за 5 місяцівна 8.7%, проте у травні порівняно з попе­редніммісяцем в абсолютному значенні він не змінився. Переказні кош­ти в іноземнійвалюті та інші кошти збільшилися за січень — травеньпо­точного року на 12.8% до 236.5 млрд. грн.На відміну від квітня, коли обсяг зазначених коштів збільшився на 3.9%, утравні спостерігалося їх зменшення на 0.1%, на що певною мірою вплинулоскорочення переказ­них коштів у іноземній валюті фізичних осіб (на 4.7%) таінших коштів суб'єктів господарювання (на 2.7%). Водночас переказні кошти в іно­земнійвалюті суб'єктів господарювання зросли за місяць на 5.0%.
Станомна 1 червня 2008 рокув структурі грошової маси (МЗ) частка переказних коштів у іноземній валюті таінших коштів становила 55.0% ізросла порівняно з початком року на 2.1 процентногопункту.

2.2.Аналіз депозитних операцій  грошового ринку
 
Зобов'язаннябанків України за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання тафізичних осіб, залишалися основною скла­довою ресурсної бази банків. їх обсягна 01.06.2008 р. становив 306.0 млрд. грн., а частка в зобов'язаннях банків — 52.1%.
Із початку 2008 року загальний обсягзобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарюваннята фізичних осіб, збільшився на 9.4% (на 26.2 млрд. грн.).Населенням було забезпечено 89.4% відзагального приросту депозитів за січень — травень.Зростан­ню коштів на рахунках фізичних осіб сприяло збільшення доходів на­селення,зокрема, соціальних виплат. Крім того, в зв'язку з подорож­чанням ресурсів наміжбанківському ринку банки активізували свою роботу із залучення коштів уклієнтів. Найбільшу частку коштів насе­лення (68.5%), як іраніше, було сконцентровано у банках І групи за розміром активів.
Найбільшез початку року зросли довгострокові кошти фізичних осіб у національній валюті(на 9.9 млрд. грн., або на 18.4%). Відповідноїх частка підвищилася з 19.3 до 20.9% відзагального обсягу депозитних зобов'язань банків та була найбільшою серед іншихкатегорій депозитів. Також за цей період спостерігалося значне зростання (на 4.1 млрд. грн.,або на 14.1%) на рахунках до запитання фізичнихосіб у національній валюті, що було відображенням існуючої соціальної політики.Проте другою за обсягами складовою депозитних зобов'язань банків залишалисядовгострокові кош­ти фізичних осіб в іноземній валюті, частка яких у загальномуобсязі депо­зитів становила 14.5%, а приріст з початку року — 3.9 млрд. грн.,або 9.8%.
Утравні обсяг депозитів, залучених банками, зменшився на 0.9%, абона 2.6 млрд. грн. Основними складовимитакого скорочення було:
-  зменшеннязалишків коштів на депозитних рахунках в іноземній ва­люті у гривневомуеквіваленті у зв'язку зі зміцненням курсу гривні щодо долара США та євро і відповідноювартісною переоцінкою депозитів;
-  зменшеннязалишків коштів на рахунках до запитання та коротко­строкових депозитівсуб'єктів господарювання в національній валюті.
Зокрема,уповільнення темпів кредитування в національній валюті змусило суб'єктівгосподарювання активніше використовувати власні обігові кошти для фінансуваннябізнесу. Крім того, перерахування в травні до бюджету податку на прибуток,посилення фінансової дис­ципліни та продовження урядом політики з акумуляціїкоштів було до­датковим фактором зниження залишків на поточних рахункахсуб'єктів господарювання в банках.
Динамікадепозитних зобов'язань банків  за видами валют
Засічень — травень 2008 року депозитні кошти в національній валюті зросли на7.1%, або на 13.4 млрд. грн., проти 14.2%, або 12.8 млрд. грн. в іноземнійвалюті. Прискорення темпів зростання коштів у іноземній валюті порівняно зминулим роком пояснювалося високими темпами інфляції та існуючими інфляційнимиочікуваннями. При цьому приріст коштів у національній валюті за 5 місяцівпоточного року було забезпе­чено виключно за рахунок фізичних осіб, а віноземній валюті — на 50.8% за рахунок коштів суб'єктів господарювання. Певнимчином на зростання вкладів населення саме у національній валюті вплинулопідвищення процентних ставок за цими депозитами.
Депозитні вкладення суб’єктів господарювання завидами економічної діяльності
Основнийприріст відбувся за рахунок короткострокових депозитів суб'єк­тівгосподарювання в іноземній валюті (з початку року — на 57.5%, або на 2.8 млрд.грн.), що свідчило про їх невпевненість у напрямах розвитку економічногосередовища у довгостроковій перспективі. Повільніші темпи зростаннякороткострокових депозитних зобов'язань банків за коштами фізичних осібпорівняно з довгостроковими підтверджували, що населення, як і раніше, надавалоперевагу прибутковішим довго­строковим вкладенням.
Підвищеннятарифів у транспорті та зв'язку сприяло зростанню за­лишків коштів на рахункахорганізацій цього виду економічної діяль­ності (з початку року — на 15.1%, абона 1.9 млрд. грн.). Значне зрос­тання цінна сільськогосподарську продукцію (особливо продукцію тваринництва) забезпечилозбільшення залишків на рахунках сільсько­господарських підприємств — на 25.5%, абона 1.5 млрд. грн. Сприят­лива кон'юнктуразовнішніх ринків металу зумовила зростання надход­жень виручки на рахункипідприємств переробної промисловості. Залишки коштів на їх рахунках з початкуроку зросли на 1.0 млрд. грн. (на 4.7%). Залишкикоштів на рахунках суб'єктів господарювання фі­нансової діяльності збільшилисяна 6.9%, або на 1.1 млрд. грн.При цьо­му основний приріст спостерігався на рахунках інших фінансових по­середниківта допоміжних фінансових організацій, тоді як залишки коштів на рахункахстрахових організацій та інших пенсійних фондів навіть скоротилися. Зокрема,цьому сприяло збільшення обсягів вкла­день в інвестиційні фонди, якіприваблювали вкладників вищою дохід­ністю порівняно з банківськими депозитамина фоні значної інфляції. Залишки коштів на рахунках організацій торгівліпротягом січня — трав­ня (через зростання платежів за імпортом) скоротилися на10.7% (на 2.9 млрд. грн.), будівництва (за рахунок зростання цін на будівельнімате­ріали та зменшення обсягів реалізації через затишшя на ринку нерухо­мості)- на 18.6% (на 1.6 млрд. грн.).
Міжбанківський депозитний ринок
Враховуючисуттєві порівняно з попередніми роками темпи зрос­тання вимог банків закредитами, наданими в економіку, та анти-інфляційну політику Національногобанку України, направлену на отри­мання приросту грошової маси, попит наміжбанківські депозити протя­гом січня — травня 2008 року був вищим, ніжминулого року. В резуль­таті зобов'язання банків за міжбанківськими депозитамиз початку року зросли на 26.3%, абона 3.7 млрд. грн. (у відповідному періоді 2007 року -на 4.5%, або 0.4 млрд. грн.)і на 01.06.2008 р. становили 17.8 млрд. грн.При цьому обсяги міжбанківських депозитів у іноземній валюті з почат­ку рокузросли на 95.8% (на 5.2 млрд. грн.),у національній — скоро­тилися на 17.5%. Упершу чергу це було пов'язано зі скороченням кош­тів на рахунках на вимогу внаціональній валюті (на 32.5%) тазростан­ням потреби банків у додаткових коштах для підтримання ліквідності таздійснення кредитних операцій.
Строкові зобов'язання банків за коштами, залученими на міжбан-ківськомуринку, зросли з початку року в 2.3 раза до 4.8 млрд. грн.го­ловним чином за рахунок короткострокових депозитів, що використо­вувалисядля підтримання на належному рівні поточної та короткостро­кової ліквідності.Динамічніше нарощувалися короткострокові міжбан­ківські депозити в іноземнійвалюті. Обсяг довгострокових міжбанків­ських депозитів збільшився на 46.2%, щопевною мірою було наслідком уповільнення темпів зростання довгостроковихдепозитів суб'єктів гос­подарювання та фізичних осіб.
Протягомсічня — травня зберігалася позитивнатенденція до зрос­тання довгострокових депозитних зобов'язань банків, обсягяких порів­няно з початком року збільшився на 12.3% (на 16.0 млрд. грн.).Проте частка довгострокових депозитів у загальному обсязі строкових де­позитівдещо зменшилася (з 69.5 до 69.3%). Утравні порівняно з квіт­нем темпи зростання довгострокових депозитів знизилися,що поясню­валось обережною позицією вкладників щодо напрямів вкладення кош­тівв умовах коливань валютного курсу. При розміщенні коштів на строк більше рокувкладники надавали перевагу національній валюті.
Темпизростання короткострокових депозитних зобов'язань банків з по­чатку року булидосить високими — 113.3% (збільшення на 7.6 млрд. грн.).
Слідпідкреслити, що в травні депозити в іноземній валюті зменшилися в гривневомуеквіваленті, тоді як у валютах номінації їх обсяг збільшився.
Незначнезростання залишків коштів на рахунках суб'єктів господа­рювання в іноземнійвалюті, що спостерігалось у травні, незважаючи на переоцінку, зокремапояснювалося накопиченням валютної виручки на рахунках експортерів.
Порівняноз початком року відбулися зміни в структурі депозитів суб'єктів господарюваннята фізичних осіб в іноземній валюті: змен­шилася частка депозитів у доларах США(з 74.6 до 69.6%) та зросла частка депозитів у євро (з 23.2 до 28.0%), на щоголовним чином впли­нуло падіння курсу долара США щодо євро та зміцнення курсугривні щодо долара США у травні. Залишки коштів на рахунках фізичних осіб уєвро з початку року зросли в 4.7 раза більше,ніж на рахунках у доларах США (завиключенням курсових різниць). Хоча платежі за екс­портно-імпортними операціямисуб'єктів господарювання переважно здійснювалися в доларах США, темпизростання залишків коштів на їх рахунках в євро також збільшилися. Всеце свідчило про зменшення довіри вкладників до долара США якзасобу збережен­ня заощаджень. Перевага надавалася вкладам у гривні та євро.

2.3.Стан ринку цінних паперів
 
Первинний ринок
 
Офіційнетлумачення поняття цінних паперів дає Закон України «Про цінні папери тафондову біржу»: «Цінні папери — грошові документи, що засвідчують правоволодіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником іпередбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а такожможливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів,іншим особам»[1, с.75]
Національнийбанк України продовжуває виконувати операції з об­слуговування державного боргуУкраїни, які пов'язані з первинним роз­міщенням державних цінних паперів, їхпогашенням та виплатою дохо­ду за ними.
Усічні — травні 2008 року відбулося 9 аукціонівіз розміщення ОВДП (при 50 запланованих),за результатами яких до Державного бюджету України залучено 399.5 млн. грн.Середньозважена дохідність державних цінних паперів, які були розміщені у січні- травні 2008 ро­ку,становила 7.22% річних. Суттєва різниця міждохідністю та ІСЦ до травня попереднього року 31.1% (за 12 місяців)продовжувала впливати на скорочення попиту на ОВДП у звітному періоді.
У травні2008 року відбувся один аукціон зпервинного розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) (з 8 запланованих),за результатами проведення якого до Державного бюджету України залучено 10.6 млн. грн.
Затермінами обігу розміщено ОВДП до 4 років.
Середньозваженадохідність державних цінних паперів, які були розміщені у травні 2008 року,становила 7.90% річних і залишилася на рівні березняпоточного року (у квітні не відбулося жодного аукціону), а з початку року — збільшиласяна 1.53 процентного пункту.
Обсягипогашення та сплати доходу за ОВДП попередніх випусків у січні — травні2008 року становили 1005.6 млн. грн.
Загальний обсяг ОВДП, які знаходилися в обігу, за сумою основного боргуна кінець травня 2008 року становив 8776.5 млн. грн.і зменшився за місяць на 29.9 млн. грн.(за рахунок нерезидентів — на 169.6 млн. грн.,водночас резиденти збільшили свій борг за ОВДП на 139.7 млн. грн.),а з початку року — на 367.5 млн. грн.(за рахунок банків — на 406.1 млн. грн.,водночас Національний банк України у квітні придбав ОВДП на суму 30.0 млн. грн.).Як і раніше, найбільший обсяг державних цінних паперів знаходився у власностібанків (5195.2 млн. грн., або 59.2% відзагального обсягу) та у нерезидентів — 2080.6 млн. грн.,або 23.7%. У травні продовжилося скорочення (на 1.8 процентногопункту) частки ОВДП, які знаходяться у власності нерезидентів. За квітень — травеньїх частка зменшилася на 3.6 процентногопункту. Водночас на 1.9 про­центногопункту зросла частка ОВДП, які знаходяться у власності банків
Усічні — травні 2008 рокунайбільшою в загальному обсязі операцій з ОВДП на вторинному ринку була питомавага операцій з рефінансу­вання Національним банком України, включаючи угодиРЕПО, — 51.8%.
Утравні 2008 року обсяг операцій з ОВДП навторинному ринку по­рівняно з квітнем зменшився переважно за рахунок операційсуб'єктів господарювання без посередництва організаторів торгівлі (на 34.0%).
Найбільшоюв загальному обсязі операцій з ОВДП на вторинному ринку в звітному місяці булапитома вага операцій рефінансування бан­ків Національним банком України,включаючи угоди прямого РЕПО -60.1%. Операціїсуб'єктів господарювання без посередництва органі­заторів торгівлі становили 36.3%, операціїсуб'єктів господарювання на торгах організаторів торгівлі — 3.4%.

Висновок
 
Таким чином, грошовий ринок — це особливий секторринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару,формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар. Визначальний вплив змінипопиту та пропозиції грошей на ставку процента як їх ціну є свідченнямпідпорядкованості грошового ринку загальним закономірностям функціонуванняринку взагалі.Механізм грошового ринку має істотні відмінності від механізму звичайноготоварного ринку: продаж грошей виступає у формі надання позичок чи купівліособливих фінансових інструментів; купівля грошей — у формі одержання позичокчи продажу таких фінансових інструментів; попит на гроші — у формі бажанняекономічних суб’єктів мати у своєму розпорядженні певну масу грошей навизначену дату; пропозиція грошей — у формі запасу грошей, який економічнісуб’єкти готові передати у тимчасове користування; ціна грошей — у форміпроцента. Складниймеханізм грошового ринку дає можливість класифікувати його за різнимикритеріями. Основними з них є: види інструментів, з допомогою яких грошіпереміщуються від продавців до покупців; інституційні ознаки грошових потоків;економічне призначення купівлі грошей. За першим критерієм грошовий ринокподіляється на: ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютнийринок; за другим критерієм — на фондовийринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківськихфінансово-кредитних установ; за третім критерієм — на ринок грошей іринок капіталів. Центральне місце в структурі грошового ринку займає ринок грошей. Визначальну роль у механізмі ринку грошей відіграє попит нагроші, під яким слід розуміти бажання економічних суб’єктів мати у своємурозпорядженні певний запас грошей на певний момент. Це явище залишку і маєоб’єктивний характер, оскільки визначається під впливом факторів, що діють уреальній економіці — зміни обсягу ВНП, рівня цін, швидкості обігу грошей, рівняпроцента тощо.
Пропозиція грошей полягаєв тому запасі грошей, який економічні суб’єкти готові надати в тимчасовекористування позичальникам. Це більш екзогенне явище, ніж попит на гроші. Вонаформується на базі наявної маси грошей в обороті й емісійної діяльності банків.Тому банки, регулюючи пропозицію грошей, повинні орієнтуватися на зміну попитуна гроші, а не навпаки.
Зрівноваження попиту іпропозиції на ринку грошей визначає об’єктивний рівень ставки процента, заякого досягається стабілізація кон’юнктури цього ринку. Взаємозв’язок міжпопитом, пропозицією і ціною грошей на цьому ринку реалізується відповідно дозагальних закономірностей функціонування ринку: попит на гроші впливає нарівень процента прямо пропорційно, а пропозиція грошей — обернено пропорційно.

Література
1. Александров/ М. А/.,Мислива CO. Гроші Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник. — 2-ге видання, перероблене ідоповнене. — К.: ЦУЛ, 2002. — 336 с.
2. Вісник НБУ. — 2001. — № 12. — С. 66, 68
3.    Гальчинський А.С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 2001. – 234 с.
4.  Гроші і кредит: Підручник. –3-тє вид., перероб. І доп./М.І. Савлук, А.М.
5.  Грошіта кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — К., 2001.
6.  Грошіта кредит: Навч. посібник / В.І. Пахомов, Л.В. Стрільчук. – К.: МАУП, 2004 р. –56 с.
7.  Грошіта кредит: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз,М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: кнеу, 2002. — 598 с.
8.  ГрудзевичУляна Ярославівна, Пшик Богдан Іванович. Фінансовий менеджмент у банку: Навч.посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Львівськийбанківський ін-т. — Л.: ЛБІ НБУ, 2006. — 192с.
9.  Дзюбик С.Грошовий обіг.— А'.: УАДУ, 1997. — 100 с
10.  Єпіфанов А.О., Маслак Н. Г., Сало І.В. Операції комерційнихбанків: навч. посіб. для студ. ВНЗ. — Суми: Університетська книга, 2007. —522с.
11.  Жуков Е. Деньги. Кредит. Банки //Учеб. для вузов.— М.:ЮНИТИ, 2000. — 622 с.
12. Закон України «Процінні папери і фондову біржу»від 15 грудня2005 р. N 3201-IV
13. Захожай Валерій Борисович, Герасименко Сергій Сергійович, ГоловачНаталія Анатоліївна, Терещенко Тетяна Опанасівна, Шустіков Віктор Анатолійович. Аналізринку банківських послуг: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. /Міжрегіональна академія управління персоналом / Валерій Борисович Захожай(ред.), Сергій Сергійович Герасименко (ред.). — К.: МАУП, 2006. — 188с.
14. Иванов В.М. Деньгии кредит: Курс лекций:  — 2-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 232с.
15.   Кірейцев Г., Александрова М., Маслова С. Гроші, фінанси, кредит // Навч. метод,посібник. — Житомир:ЖІТІ, 2001. — 312 с.
16. КолесніченкоВ.Ф. Гроші і кредит: навчальний посібник. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. – 432с.
17. Костіна Н. Гроші та грошова політика// Навч. посібник. — К.: НЮС, 2001. — 224
18.   Миллер Р., Ван-ХузД.Д. Современ­ные деньгии банковское дело // Пер. с ангп.- М.: ИНФРА-М, 2000. — 448 с.
19. МихайленкоВ.С. Гроші та кредит: Навч. посібник для дистанційного навчання/За наук. ред…А.А. Чухна. – 2-е вид., стер. – К.: Вид-во «Університет», 2006. – 372с.
20. МихайловськаІ.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник – Львів: Новий Світ –2000, 2007. -432с.
21. Мишкін Ф. Економіка грошей,банківської справи і фінансових ринків // Пер. з англ. Г.Стеблій та in. — К.: Основи,1998. — 963 с.
22. Монетарнийогляд – НБУ, 2008 р. – bank.gov.ua/
23. Мороз,М.Ф.Пуховкіна та ін.; За заг. Ред… М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 598с.
24. Свиридов О. Деньги, кредит, банки // Серия«Учебники, учебные посо-
бия ». — Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. -856 с.