ЗМІСТ
Вступ
1 Взаємодія органів державного управління як фактор подолання фінансовоїкризи
2 Ризики економічного зростання
3 Ризики цінової стабільності
4 Ризики зовнішнього сектору економіки
5 Ризики фінансової системи
6 Ризики функціонування системи державного управління
Висновки
Використаніджерела
Вступ
Тема роботи «Взаємодія органів державного управління якфактор подолання фінансової кризи».
В роботі надається власне бачення варіантів подоланняфінансової кризи в Україні та місця в цьому процесі грошово-кредитної політики;наголошується на взаємозалежності ефективності застосування інструментіврегулювання грошово-кредитного ринку та заходів, що повинні бути запроваджені врамках програми антикризових дій.
Сучасна світова фінансова криза стала викликом для економікбагатьох країн світу, в тому числі й для України. Хоча вона розгорталася доволіповільно, послідовно охоплюючи різні країни та ринки, в Україні її настаннявиявилося несподіваним, отже, господарюючі суб'єкти опинилися внепередбачуваній ситуації. Передусім це було пов'язано зі специфічнимхарактером розвитку самої кризи, яка у нас розпочалась як криза ліквідності,потім переросла у валютну, а пізніше, через падіння обсягів виробництва ізростання заборгованості за кредитами, практично перетворилася на економічну.
Характеризуючи першопричини фінансової кризи, Н. Веллінк,президент Банку Нідерландів і голова Базельського комітету з банківськогонагляду, на IX річній конференції GARP з ризик-менеджменту назвав трифундаментальні причини, які сприяли розвитку кредитної кризи та її трансформуваннюу фінансову. Ідеться, зокрема, про недосконалість:
1) механізму ініціювання та стандартів надання кредитів;
2) методик вимірювання та управління ризиком для складнихструктурова-них продуктів і фінансових інновацій у кредитному посередництві;
3) процедур контролю й нагляду за фінансовими інноваціями.
Для вітчизняних умов найсуттєвіше значення серед зазначенихфакторів мав перший чинник, що діяв у поєднанні з недосконалим механізмом управліннякредитними ризиками. Однак найбільший вплив на вітчизняний фінансовий секторсправила валютна криза, яка, у свою чергу, була обумовлена стрімким зростаннямдефіциту платіжного балансу і зменшенням припливу обсягів іноземної валютивнаслідок скорочення експорту, а потім, відповідно, і виробництва.
На сьогодні, незважаючи на значні зусилля провідних державсвіту та міжнародних фінансових організацій, світова фінансова криза триває. У США та країнах ЄСспостерігається спад виробництва і найвищі за останніх 20 років темпи зниженнязайнятості населення. МВФ визнав, що його прогноз розвитку світової економіки на 2010 рік є занадтооптимістичним і найімовірніше буде переглянутий у бік зниження.
Серед європейських країн криза найсильніше вразилаВеликобританію, Іспанію, Італію, Угорщину, Україну та Францію. Продовжуєтьсядевальвація національних валют, особливо в таких країнах, як Бразилія, Данія,Південна Корея, Польща, Росія, Румунія, Швеція і навіть Великобританія. На тлістрімкого скорочення золотовалютних резервів Росії очікується подальша девальваціяросійського рубля. Почав зменшуватись експорт Китаю, хоча цей процесвідбувається паралельно зі скороченням імпорту.
1 Взаємодіяорганів державного управління як фактор подолання
фінансової кризи
У переважній більшості країн, які постраждали від кризи, невідбувається очікуваного відновлення кредитування, вкрай необхідного дляпідтримки внутрішнього попиту і стимулювання грошового ринку. Обсягиміжнародних кредитів також продовжують скорочуватись, однак кредити відматеринських фінансових установ своїм дочірнім структурам та філіям поки що залишаютьсястабільними.
Водночас вже є певні паростки зрушень на краще. Так,наприклад, ситуація частково поліпшується — переважно для фінансових установ та окремихсегментів корпоративного сектору — завдяки заходам з надання ліквідності тарекапіта-лізації банків, зокрема США, а також Великобританії та деяких інших країн ЄС.У США в листопаді 2009 року вперше за часкризи зменшились обсяги заборгованості населення за споживчими кредитами, а вЄвропі поліпшилася ситуація з корпоративними кредитами.
У США набула поширення практика реструктуризації іпотечних і споживчихкредитів. Правда, якість половини з реструктуризованих у такий спосіб кредитівзалишається дуже низькою, і через шість місяців після реструктуризації половинатаких кредитів знову не повертається. Однак аналітики вважають, що цей західмає позитивний вплив, оскільки стримує швидке падіння цін на житло та заставнемайно.
Разом із тим слід зазначити, що ціна нормалізування ситуаціїна грошових ринках залишається високою, а його ефективність невеликою. Баланс ФРС США перевищив 2,2 трлн дол., розглядаєтьсяваріант виходу ФРС на ринки з власними борговими інструментами. Протягомостанніх місяців стрімко зростав зовнішній борг США (майже 39 % у річномувимірі), триває втеча активів із фондових ринків; уже збанкрутіло 23 банки. Заданими МВФ, у 19-типровідних американських банках істотно погіршилась якість кредитних портфелів,тоді як у Європі така тенденція була характерною лише для чотирьох іспанськихбанків.
Негативні події на світових ринках продовжують впливати й нафінансовий сектор та економіку України. Незважаючи на значні зусилля НБУ(протягом вересня — грудня 2010 року було прийнято понад 60 важливих рішеньщодо стабілізації фінансового ринку), підтримку з боку МВФ, створеннястабілізаційного фонду та цілу низку інших заходів, в Україні поки що невдалося остаточно зупинити розвиток негативних тенденцій. Але необхіднонаголосити, що у такій складній макроекономічній ситуації економічна політиказапроваджувалася в цілому досить послідовно. Дієвим заходом, на думку фахівцівМВФ, є введення в Україні режиму гнучкого обмінного курсу й активізаціямонетарної політики, що сприятиме поліпшенню умов торгівлі та допоможеекономіці пристосуватися до шоків. На нашу думку, запроваджене НБУ підвищенняпроцентних ставок і встановлення більш жорстких пруденційних лімітів на наданняпозик в іноземній валюті, а також передбачуване підвищення резервних вимог додепозитів в іноземній валюті поліпшать відносну привабливість авуарів у гривні.
Велике значення для стабілізації банківської системи матимедіагностичне обстеження великих банків, яке здійснює НБУ. Ретельне вивченняситуації, в якій опинилися системні банки, критично необхідне для реалізаціїпрограми їх рекапіталізації. Остаточно має бути врегульовано ситуацію з«Промінвестбанком», що слугуватиме прикладом ефективної роботи НБУ зсистемними банківськими установами.
Розгортання світової фінансової кризи, передусім внаслідокстрімкого зниження попиту на продукцію експортоорієнтованих підприємств,відчутно вплинуло на діяльність як банківського, так і реального секторіввітчизняної економіки, що до певної міри виявилося несподіваною танепрогнозованою ситуацією. Як з'ясувалося, жодних резервів на такий випадокпідприємства не мали, тому тепер головні сподівання вони покладають на державнупідтримку і фінансову допомогу з боку банків. Враховуючи високу ймовірністьзниження у 2010 році темпів зростання виробництва (за різними оцінками, від 5 %до 15 %), підвищення рівня безробіття та збільшення заборгованості за кредитамифізичних осіб, особливо іпотечними, становище на фінансовому ринку також можезначно ускладнитися.
Отже,суспільство цілком обгрунтовано виявляє занепокоєність через нестабільністьбанківської системи та фінансового ринку, що проявляється в обмеженні рівняліквідності окремих банків та високій волатильності обмінного курсу гривні. Усеце призводить до посилення критики дій уряду та органів монетарногорегулювання, пропонування адміністративного втручання в регулювання грошовогоринку (зокрема, обмеження самостійності НБУ), проведення певних заходів напідтримку діяльності підприємств виключно з допомогою інструментівгрошово-кредитної політики тощо. Тому, на наш погляд, обов'язково слід знайтивідповідь на запитання: що саме залежить від дій Національного банку України таяким чином він може найефективніше вплинути на ситуацію, що склалася векономіці України?
Як показує міжнародний досвід, органи монетарної влади можутьвпливати на ситуацію лише в короткостроковому періоді. За відсутностіскоординованих дій і підтримки з боку інших видів економічної політики(фіскальної, промислової, торговельної, зовнішньоекономічної) будь-які заходи збоку центрального банку будуть неефективними і призведуть лише до зростанняйого витрат і нарощування інфляційних тенденцій. Крім того, слід зважити на те,що протягом останніх років в економіці України відбувалося фактичне накопиченнявнутрішніх дисбалансів, які досить чітко проявляли себе. Детально не з'ясовуючипричини їх виникнення, констатуємо лише пов'язані з ними основні ризики інадамо їм відповідну характеристику.
2 Ризикиекономічного зростання
Вони проявилися в нестійких у середньо-строковій перспективітемпах приросту реального ВВП. Це випливає із залежності цього показника від низкизовнішньоекономічних кон'юнктурних факторів, основними серед яких є:
— нестабільність на міжнародних ринках попиту на продукціюпідприємств металургійної та хімічної галузей і сільського господарства,обумовлена конкурентними чинниками, передусім ціновими перевагами;
— вплив зростання цін на енергоносії на собівартість продукції;
— уповільнення темпів приросту продуктивності праці;
— істотне перевищення темпів приросту заробітної плати над темпамиприросту продуктивності праці;
— перевищення темпів зростання соціальних виплат над темпамипідвищення продуктивності праці.
3 Ризики цінової стабільності
Їх можна характеризувати за такими позиціями:
— диспропорції в темпах приросту цін споживчого ринку і цінвиробника (промисловості);
— високий рівень споживання енергоносіїв в умовах постійногопідвищення цін на них;
— більша схильність домашніх господарств до споживання, ніж донакопичення;
— перевищення темпів зростання платоспроможного споживчого попитунаселення над темпами збільшення внутрішньої товарної пропозиції;
— експансивні фіскальна, боргова й бюджетна політики.
4 Ризикизовнішнього сектору економіки
Вони дістали свій прояв у:
— погіршенні позиції рахунку поточних операцій внаслідокпідвищення внутрішнього попиту;
— низькому рівні диверсифікації вітчизняного експорту за галузевоюознакою та його переважно сировинній спрямованості;
— низькому попиті на науково- та капіталомістку імпортну продукцію іпереважанні в структурі імпорту' споживчих товарів.
5 Ризики фінансової системи
Вони були обумовлені:
— зростанням вартості зовнішніх запозичень і обмеженням доступубанківського сектору до дешевих міжнародних ресурсів;
— високими темпами іпотечного кредитування, обумовленими, в першучергу, необгрунтованим і спекулятивним підвищенням цін на нерухомість;
— фінансовою слабкістю та низьким рівнем ліквідності багатьохбанків;
— високими темпами зростання інфляції, що спричинило підвищенняпроцентних ставок;
— низьким рівнем координації бюджетно-податкової тагрошово-кредитної політики, що дістало свій прояв у законодавчій і нормативнійневизначеності механізмів застосування інструментів грошово-кредитної йвалютної політик та підтримки таких дій із боку уряду, у випадках зміни чинногомонетарного режиму або виникнення фінансових криз;
— обмеженістю й нерозвинутістю ринку цінних паперів. Особливий ризикстворює орієнтація державної боргової політики на залучення іноземних ресурсів,що не тільки гальмує розвиток вітчизняного ринку державних цінних паперів, а йсприяє зростанню ризиків виникнення валютної та боргової кризи.
6 Ризики функціонування системи державногоуправління
До них належать:
— відсутність узгодженості між документами, що визначаютьстратегічні напрями розвитку країни;
— короткий горизонт і недосконалість координації дій при розробленніпрогнозних даних соціально-економічного розвитку країни;
— відсутність узгоджених дій між окремими державними інститутами.
Слід зазначити, що внутрішні дисбаланси ще більшепоглиблюються внаслідок подальшого розвитку світової кредитної кризи, яка, заоцінками фахівців МВФ, поступово переросла в кризу ліквідності, призвела донеплатоспроможності та банкрутства окремих фінансових установ. Це обумовилопояву нових зовнішніх факторів впливу на фінансову систему України, серед якихможна виділити:
— значне погіршення балансів провідних міжнародних банків іфінансових установ, що спричинило погіршення кредитної пропозиції таускладнення умов залучення зовнішнього фінансування для економічних суб'єктівУкраїни;
—обмеженість джерел фінансування власної поточної діяльності міжнародних банківі фінансових установ і як результат — зростання вартості кредитів, у першучергу, — для приватного сектору нових ринкових економік;
— обмеженість обсягів фінансування на зовнішніх ринках івисоку їх вартість, здатних негативно вплинути на фінансування зовнішньогодержавного боргу та дефіциту державного бюджету України.
Таким чином, можна дійти висновку, що існуюча макрофінансованестабільність — це результат взаємодії зовнішніх чинників та цілого комплексувнутрішніх структурних дисбалансів, які стосуються всіх без винятку сфервітчизняної економіки. Світова фінансова криза відіграла лише ролькаталізатора, а тому її слід розглядати тільки як одну з причин нестабільностівітчизняних банківської та фінансової систем. Отже, постає запитання: чи можеНаціональний банк України самостійно усунути саме фундаментальні причини, а несимптоми «хвороби»? На наш погляд, таке завдання, безумовно, виходитьза межі впливу монетарної політики.
Як показав досвід останніх місяців, наслідки економічних іфінансових дисбалансів негативно вплинули на діяльність грошового ринку тастабільність банківської системи, дестабілізувавши ситуацію на валютному ігрошовому ринках. Тому природно, шо вжиті НБУ заходи мають бути спрямовані самена їх подолання. Крім того, необхідно щоб його дії у сфері регулювання як грошовогоринку, так і банківської системи, були узгоджені з діяльністю інших органівдержавного управління та передбачали підтримку всієї економічної системикраїни.
З огляду на це, одним із найважливіших питань, яке стоїтьперед Національним банком і урядом України, є розв'язання проблеми фінансуванняреального сектору економіки з метою пожвавлення ділової активності та уникнення(або хоча б ослаблення) впливу рецесії. Вирішення цього завдання гарантуватимеподолання низки кризових явищ, які наразі спостерігаються в банківськійсистемі: дестабілізація валютного ринку, погіршення якості наданих банкамикредитів, зниження ліквідності окремих банків тощо.
Поряд зі змінами у грошово-кредитній політиці, в нинішніхфінансових умовах, за наявності значних ризиків недоотримання доходів бюджету,потрібна виважена фіскальна політика уряду. Отже, головною вимогою до бюджетуна 2011 рік має статийого збалансованість на основі консервативного підходу. Цільові показникивидатків повинні підтримуватися певними заходами, спрямованими на заощадженнякоштів. Разом із тим слід не допускати істотного скорочення капітальнихвидатків і посилити адресність соціальних програм.
Зогляду на викладене вважаємо за необхідне своєчасно розробити і ухвалитиспільний і скоординований план дій, який включатиме такі заходи:
1) перелік пріоритетних галузей реального сектору економіки. Базовимкритерієм відбору повинна стати спрямованість діяльності підприємств цихгалузей на стимулювання внутрішнього попиту;
2) розробка узгодженого механізму забезпечення фінансуванняреального сектору економіки, в основу якого повинні бути покладені принципи прозоростіта взаємної відповідальності;
3) узгодження переліку інструментів впливу, пріоритет серед якихповинен належати ринковим, а не адміністративним заходам;
4) моніторинг ефективності запроваджених заходів із допомогоювідповідної системи показників та індикаторів.
У рамках запропонованого плану заходів і в межах власноїкомпетенції Національний банк України повинен забезпечити доступність ресурсівяк для підприємств пріоритетних галузей, так і для всіх інших суб'єктівгосподарювання, а також достатній рівень вільної ліквідності банківськоїсистеми для задоволення відповідного попиту на гроші.
Одним із важливих чинників подолання фінансової кризи сталавідмова від фактичної прив'язки обмінного курсу гривні до долара США, щоспричинило суттєві трансформації в монетарному трансмісійному механізмі. Так, упершу чергу необхідно звернути увагу на підвищення ролі таких його традиційнихканалів, як кредитний і процентний, що надає НБУ можливість суттєво підвищитиефективність свого впливу на стан грошового ринку.
Однак, незважаючи на сукупність ужитих заходів,нестабільність у банківській системі посилюють проблеми, що виникли в реальномусекторі і, по-перше, призвели до відпливу депозитів суб'єктів господарювання,по-друге, знизили рівень довіри населення до банківської системи, що дісталосвій прояв у зменшенні обсягів депозитів фізичних осіб у національній валюті (ужовтні на 10%, ав листопаді—майже на 5%),а по-третє, спричинили зростання частки проблемних кредитів. Так, за данимиМіжнародного бюро кредитних історій, на 11 грудня 2008 року цей показник становив 10,35 %. За інформацієюколекторських компаній, проблемні кредити фізичних осіб складають уже близько 15 % і на початку 2009 року можуть сягнути 30 %.
За таких умов Національний банк України змушений проводитиактивні операції щодо підтримання рівня ліквідності, необхідного для виконаннябанками взятих на себе зобов'язань. Крім того, як і раніше, вплив на процентніставки з боку НБУ ще залишається обмеженим. Це обумовлено збільшенням премії заризик за кредитами, які надаються реальному сектору економіки, а такожвимушеним підвищенням банками процентних ставок за депозитами з метою підтримкиліквідності за рахунок внутрішніх джерел.
Висновки
Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки. Дляподолання наслідків фінансово-економічної кризи необхідно розробити комплексвзаємопов'язаних заходів щодо взаємодії фінансового і нефінансового секторів економікиі узгодити дії всіх органів державної влади та суб'єктів господарювання з метоюїх виконання. При цьому ключова роль повинна належати розробці та реалізаціїдержавної стратегії економічного й соціального розвитку, яка передбачала бчіткий розвиток окремих галузей національної економіки, експортно-імпортну,енергетичну політику тощо, а також реалізацію завдань грошово-кредитноїполітики Національним банком України на основі інструментів її точногоналаштування на незалежній основі.
До того ж, з огляду на перспективу загальної світовоїфінансової нестабільності, на нашу думку, слід запровадити й інституційнооформити ефективну і постійно діючу систему моніторингу фінансової системи вцілому і банківського сектору зокрема. Методологічні та методичні основи такоїсистеми вже розроблено Національним банком, Міністерством економіки таМіністерством фінансів України, підготовлено необхідні системи показників,інформаційно-аналітичну базу тощо. Отже, залишається організаційно оформитивідповідні рішення і створити в структурі зазначених органів державної владипідрозділи з моніторингу та забезпечення фінансової стабільності.
Використаніджерела
1. Міщенко В., Жупанин В. Проблеми збалансованості внутрішніх заощаджень тазовнішніх запозичень банків в умовах нестабільності фінансових ринків // ВісникНаціонального банку України. — 2010,- № 7. — С. 8-12.
2. Wellink N. Recent market turmoil — implications for supervisors and risk managers // BIS Review. — 2010. — № 21.—http://www.bis.org/review/ r080229b.pdf.
3. Обгрунтування методичних підходів до оцінки стійкості фінансовоїсистеми: їнф.-аналіт. мат-ли. Вип. 6 / В.І. Міщенко, Р.С. Лисенко, С.В.Науменкова та ін. — К.: НБУ, Центр наукових досліджень, 2006. — 162 с.
4. Шумимо І., Міщенко В., Лисенко P. Теоретичні і практичніаспекти аналізу стану фінансової системи економіки // Вісник Національногобанку України. — 2009. — № 3. — С. 6-10.
5. Монетарний трансмісійний механізм в Україні: Науково-аналітичніматеріали. Вип. 9 / В.І. Міщенко, О.І. Петрик, А.В. Сомик, Р.С. Лисенко та ін.— К.: НБУ. Центр наукових досліджень, 2008. — 144 с.