Міністерство освіти і науки України
Українська академія друкарства
Повідомлення
з предмету "Інвестування"
на тему «Венчурне підприємство. Зарубіжнийдосвід та шляхи розвитку в Україні»
Виконав
Студент групиБ-41
Зінов’євМаксим
Львів-2008
В сучасних умовах процесу глобалізаціїформуються умови, коли Україна може використати свій науково-технічнийпотенціал та поступово перейти від індустріального до технологічного базису векономічному розвитку. Для технологічного стрибку їй необхідно зосередити головнуувагу на розвитку конкурентноспроможних високотехнологічних галузей економіки. Щобне залишитись осторонь світових економічних перетворень, вона повинна спиратисьна інформаційно-інноваційну (інвестиційно-інноваційну) модель розвитку. Наразі одниміз дієвих виправданих механізмів впровадження високотехнологічних інноваційнихпроектів є венчурне підприємництво. За умов інтенсивного науково-технічногорозвитку і приватні підприємці, які безпосередньо є ініціаторами новихпроектів, і великі промислові компанії, і держава чітко усвідомлюють, щовідмова від інвестування в інноваційну сферу призведе до значного уповільненнясоціально-економічного розвитку. Тому слід створювати такі економічнімеханізми, які б, з одного боку, сприяли впровадженню у виробництво новітніхдосягнень НТП, а з іншого боку, дозволили б звести до мінімуму фінансовий ризикокремих інвесторів. На сьогодні таким ефективним механізмом, як це підтверджуєсвітова практика, є венчурне підприємництво.
Серед факторів, якігарантують стабільну та зростаючу перевагу одних країн над іншими в процесіміжнародної конкуренції, визначальне значення мають найсучасніші технології. Усвіті давно закріпилося усвідомлення того, що саме високі технологіїзабезпечують переваги, не співставні за потужністю ні з якими іншими [5, с.548].Власники технологій, а також їх інфраструктурних передумов (науково-дослідні ідослідно-конструкторські роботи, прикладна і фундаментальна наука, кадрирозробників і вчених) в сучасних умовах мають невичерпні конкурентні переваги [5,с.549].
Справді, за даних умов важкопереоцінити роль високих технологій. Так, Збігнев Бжезинський у своїй відомийпраці „Велика шахівниця" визначив чотири області світової влади, у яких,зокрема, США займають домінуюче положення: військова сфера, економіка, культурата технологія [4, с.36].
В теоретичному аспектіпоглиблення аналізу даної проблеми спонукає до розгляду вихідних понятьвенчурного підприємництва. Перш за все, мова піде про поняття венчур (відангл. venture — 1) ризикове підприємство;2) спекуляція;3) ризикувати), якемає два значення: а) це невеликі наукові дослідно-конструкторські підприємства(фірми) або спеціалізовані підрозділи великих корпорацій, з участю якихреалізуються нові проекти, розробки ноу-хау з метою одержання прибутку; б) цеобов'язковий елемент венчурного підприємництва. Розрізняють два види венчуру — внутрішнійі зовнішній.
Внутрішній венчур — цестворені великими корпораціями спеціалізовані підрозділи, функція яких полягаєу виборі і реалізації ризикових ідей та проектів. Зовнішнім венчуром є маласамостійна наукоємна фірма, заснована авторами ідеї і венчурним підприємцем. Маліінноваційні фірми засновують вчені, інженери, винахідники, які намагаються зрозрахунком на матеріальну вигоду реалізувати на практиці нові досягнення наукиі техніки.
Далі, слід звернутись до поняттявенчурного (ризикового) капіталу — як особливої форми вкладення капіталу воб’єкти інвестування з високим рівнем ризику в розрахунку на швидке отриманнявисокої норми прибутку [1, с.59], та венчурного підприємництва. Венчурнепідприємництво є діяльністю, спрямованою на впровадження ризикових проектів дляодержання прибутків і підприємницького та засновницького доходів шляхоморганізації компанії, котра займається впровадженням нововведень і подальшимрозвитком їх до відкритої чи закритої корпорації. Це забезпечує засновникамможливість отримати контрольний пакет акцій. Вкладення венчурного капіталу даєінвесторам у середньому 30-40% прибутку через три-чотири роки після вкладеннякоштів і таким чином можливість відшкодування авансованого капіталу.
Важливою категорією є інноваційнепідприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційнийбізнес-інкубатор тощо), яке представляє структуру, що розробляє, виробляє іреалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких угрошовому вимірі перевищує 70% його загального обсягу продукції і (або) послуг[11].
Саме для розвиткупередових досягнень науки і техніки, швидкого розвитку високих технологій,зокрема інформаційних, мікроелектроніки та комп’ютерних технологій, Українісьогодні необхідне венчурне підприємництво. Венчурний капітал в комплексі знеобхідною йому інфраструктурою венчурного підприємництва спроможний на значнобільше, ніж на сьогодні можуть собі уявити державні чиновники та представникибізнесу України. На відміну від традиційних прямих інвестицій, при венчурномуінвестуванні з самого початку допускається можливість втрати вкладених коштів,якщо інвестиційний проект не принесе після своєї реалізації очікуванихрезультатів. Венчурні інвестори оптимально розподіляють всю відповідальність іфінансовий ризик разом з підприємцем — одержувачем венчурного капіталу [2, с.47].
Потреба в одержаннівенчурних інвестицій нерідко виникає в починаючих чи дрібних підприємців,винахідників, вчених та інженерів України, які намагаються самостійнореалізувати свої нові оригінальні і перспективні розробки. Однак не сліддумати, що інвестори венчурного капіталу йдуть назустріч підприємцю виходячи зальтруїстичних переконань. Скоріше навпаки, інтерес інвесторів саме в тому іполягає, щоб одержати від своїх капіталовкладень такий прибуток, який будеістотно вище, ніж при розміщенні вільних фінансових ресурсів на банківськихдепозитах чи при інвестуванні в цінні папери з фіксованим доходом. Активнаучасть венчурних інвесторів в управлінні ризиковими проектами на всіх етапахїхньої реалізації, починаючи з експертизи підприємницьких ідей і закінчуючизабезпеченням ліквідності акцій новоствореної фірми, являє собою принциповувідмінність венчурного бізнесу від звичайних операцій по видачі комерційнихкредитів.
На відміну від інших формінвестування венчурна форма має ряд специфічних рис:
пайова участь інвестора вкапіталі компанії в прямій або опосередкованій формі;
надання коштів надовгостроковий період на безповоротній, безпроцентній основі без яких-небудьгарантій або забезпечення;
активна роль інвестора вуправлінні фірмою (проектом), що фінансується.
Якщо інноваційніінвестиції — це одна з форм інвестування, яка здійснюється з метою впровадженняінновацій у виробництво, то саме венчурне інвестування є особливим видомпрямого інвестування компаній, які вже впроваджують чи планують реалізуватиперспективні проекти з високим рівнем ризику. Головною особливістю венчурногоінвестування компаній є чітко обумовлена у контракті можливість для венчурногоінвестора не повернути вкладені в проект кошти. Привабливість венчурногобізнесу визначається низкою наступних ознак. По-перше, головним стимулом длявенчурних вкладень є їх висока прибутковість у випадку успіху (наприклад,середній рівень дохідності американських венчурних фірм складає близько 20% врік, що приблизно у 3 рази вище, ніж у цілому по економіці США). По-друге, невеликийколектив венчурної фірми мобільніше може сприймати і генерувати нові ідеї, ніжвеликі комплексні підприємства та організації. По-третє, саме венчурний бізнесспроможний фінансувати високоризикові інноваційні проекти, в тому числі у сферівисоких технологій.
Реальний розвиток венчурногопідприємництва в Україні спонукає до вивчення венчурного бізнесу в міжнародномуаспекті, який представлено самостійними невеличкими фірмами, що спеціалізуютьсяна дослідженнях, розробках, виробництві нової продукції. Їх створюютьвчені-дослідники, інженери, новатори. Цей бізнес поширений у США, ЗахіднійЄвропі, Японії. Згідно з даними консалтингової компанії PricewaterhouseCoopers,уже у 2001 році світовий обсяг приватних та венчурних інвестицій перевищив 100млрд. дол. США. На компанії технологічного сектору припадало 53% венчурногокапіталу. На долю США припадає понад 50% усіх інвестицій. За обсягом інвестиційв інформаційні технології США також лідирує — 30 млрд. дол. На другому місці — Канада (2,9 млрд), далі Великобританія (2,4 млрд), Німеччина і Китай (по 1,6млрд) та Ізраїль (1,5 млрд. дол). Таку своєрідну форму підприємництва, якризиковий (венчурний) бізнес, вперше породила американська практика організаціїпошукових досліджень. Венчурний бізнес виник в США у післявоєнний період (50-60тіроки) спочатку у вигляді невеликих фірм і структурних підрозділів великихкомпаній, потім — корпорацій та одноосібних компаній.
Основні етапи інфраструктурногорозвитку європейського венчурного бізнесу багато в чому повторює американськийдосвід. Створення у 1983 році Європейської асоціації прямого інвестування йвенчурного капіталу (EVCA) було спільною ініціативою представників венчурногобізнесу та Європейської комісії. Асоціація, яка включала на момент утворення 43члена, сьогодні об’єднує більше 500 активних учасників венчурного бізнесу збільш, ніж 30 країн і є авторитетним представником європейської галузі прямогоінвестування. Діяльність асоціації спрямована на створення в Європі сприятливихумов для розвитку венчурного бізнесу. Основними стратегічними задачами, якіпокликана вирішувати Асоціація, є:
1) залучення інституційнихінвесторів до участі в венчурному інвестуванні;
2) представлення інтересівсвоїх членів та інших учасників венчурного бізнесу в європейських структурах;
3) розробка ефективних йдоступних стратегій та механізмів виходу венчурного капіталу. За участюЄвропейської асоціації венчурного капіталу була створена Європейська асоціаціябіржових дилерів (EASD) — об’єднання венчурних капіталістів, біржових дилерів,інвестиційних банків та інших інвестиційних інститутів з метою формуваннямеханізмів підтримки економічного розвитку та інновацій в Європі.
Європейське співтовариствоприділяє значну увагу підтримці становлення й розвитку венчурного бізнесу вкраїнах Центральної та Східної Європи, а також у країнах СНД. За участюЄвропейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та EVCA розпочатовідповідні широкомасштабні програми. В результаті вже зараз венчурний бізнесзаймає міцні позиції та продовжує активний розвиток у Польщі, Чехії, Румунії таУгорщині. Членами EVCA стали національні асоціації венчурного інвестуванняЧехії та Угорщини. З 1994 року зарубіжний венчурний капітал почав діяти вРосії, Казахстані, Білорусії та в Україні. Створені Російська
асоціація венчурногоінвестування (РАВІ), яка вже стала членом EVCA, та Українська асоціаціявенчурного капіталу [2, с.48].
За даними The European Private Equity and VentureCapital Association/>
Коротко проаналізуємо йоцінимо стан та особливості венчурного інвестування в Україні. На сьогоднішній день венчурний бізнес в Українізнаходиться на початку свого розвитку. Ті процеси, які відбуваються в даномусегменті ринку в нашій країні, можна порівняти з ситуацією Європи в 70-80-хроках, коли, з одного боку, вже існують окремі проекти, які фінансуються зановою венчурною схемою, з іншого — власне ринок венчурного бізнесу ще несформований. Справді, більшість фахівців у сфері венчурного інвестуваннявважає, що на сьогодні в Україні ще не існує цілісного ринку венчурногопідприємництва. З цим можна погодитись. Задля формування дієвого ринкувенчурного підприємництва в Україні необхідно вирішити ряд складних комплекснихпроблем, як у правовому аспекті (законодавче визначення венчурногопідприємництва, його підтримка та регулювання), так і з погляду формуванняефективної інфраструктури венчурного бізнесу. Аналітикипередбачають, що об’єктами комерційного інтересу для венчурного капіталу можутьстати кілька десятків тисяч українських компаній. Вже сьогодні українськимивченими та їх розробками цікавляться венчурні інвестори США, Німеччини, Китаю,Японії, Ізраїлю та Південної Кореї.
Специфіка українськогоринку та робота на ньому венчурних фондів спрямовує венчурне інвестування вУкраїні усе далі від прийнятих у світовій практиці основ цього бізнесу. Важливимий активними на вітчизняному ринку є фонд прямого інвестування Western NISEnterprise Fund (з 1995 року) і SigmaBleyzer (з 1994 року). AVentures (з 1994року) — українська венчурна компанія з широкою міжнародною мережеютехнологічних та інвестиційних партнерів, яка спеціалізується на інвестуванніна ранніх стадіях у побудову міжнародних технологічних компаній на основіукраїнських інновацій і інженерних талантів. Венчурна компанія «ТЕХІНВЕСТ»була створена в березні 2004 року як правонаступник експортно-орієнтованоговенчурного бізнесу компанії AVentures, яка має 10-річний досвід успішної роботив українському хай-тек бізнесі. Інші венчурні фонди (серед яких EuroventuresUkraine Fund (1998), Baring Vostok Capital Partners (1996) та CommercialCapital Group (1995)) оперують менш значними сумами — в межах 20-40 млн. дол. СШАкожний [9, с.65]. За даними венчурних компаній в українські підприємства вже вкладенопонад 250 млн. дол. венчурних інвестицій. Суми, що у найближчий рік можуть бутиспрямовані венчурними компаніями на інвестиції, коливаються від 20 млн. до 100млн. дол., і при наявності достатньо великої кількості ринків, що динамічнорозвиваються, за оцінками експертів, є дуже незначними. Найближчим часомможливість надходження значного іноземного капіталу в Україну як і ранішезалишається невеликою. Деякі вітчизняні компанії, що, як правило, не називаютьсебе венчурними, також намагаються використовувати інструменти венчурногоінвестування. Проте вони ще не мають достатньо коштів для створенняспеціалізованих фондів.
Менеджери венчурних фондівконстатують, що протягом останніх двох років умови їхньої роботи наукраїнському ринку помітно змінилися. По-перше, венчурний капітал, який посвоїй природі спеціалізувався на придбанні невеликих (до 49%) пакетів акцій,після кількаразових втрат дрібних пакетів був змушений переключитися наконтрольні. Це, в свою чергу, призвело до значного збільшення суми однієїінвестиції (від 1-3 млн. до 7-10 млн. дол) і скоротило кількість угод. По-друге,зіштовхнувшись із серйозними проблемами забезпечення ефективності інвестицій,так як останнім часом жодний з відомих операторів українського ринку не змігнавести приклад продажу свого великого підприємства стратегічному інвестору,сьогодні венчурні фонди орієнтуються на роботу лише з компаніями, що вжесформувались. Причому такими, які спроможні найближчим часом стати лідерами насвоїх ринках і, отже, у майбутньому спростити процедуру пошуку стратегічногоінвестора. По-третє, дотепер більшість фахівців венчурного інвестуваннянамагаються особливо не ризикувати й вкладають венчурний капітал в українськіпідприємства лише на 2-3 роки. Високі політичні, законодавчі та макроекономічніризики в Україні не дозволяють використовувати венчурні інвестиції удовгострокових проектах (понад 5 років), хоча венчурний капітал необхіднийбільшості інноваційних підприємств України для впровадження (комерціалізації) їхнаукових розробок саме на довгостроковий термін.
Венчурні фонди сьогоднізмушені працювати на відносно невеликих за розмірами ринках, що на даному етапіхарактеризує низька конкуренція серед виробників товарів і послуг, а такождостатньо невисока платоспроможність населення. Насамперед це стосуєтьсяспоживчих ринків, наприклад, виробництва продуктів харчування і будівельнихматеріалів, а також сфери роздрібної торгівлі. Тому необхідно сприятизалученню в Україну капіталу приватних та інституційних венчурних інвесторів,адже венчурне фінансування стимулює розвиток науково-технічногопрогресу та сприяє прискоренню впровадження новітніх досягнень науки і технікиу виробництво.
Однак,Україна зовсім не обов’язково повинна повторювати весь шлях розвитку венчурногопідприємництва впродовж 20-25 років, який пройшла Західна Європа. Використовуючинакопичений міжнародний досвід, приклади розвитку венчурного бізнесу в ЗахіднійЄвропі і США, та ефективно впроваджуючи необхідні реформи Україна цілком моглаб сформувати ринок венчурного підприємництва вже через 10 років. Наприклад,Фінляндія в свій час досягнула визначних успіхів у розвитку венчурного бізнесута високих технологій лише за 10 років, а Ізраїль — за 15 років.
Вирішенняцього складного завдання вимагає зваженої та ефективної державної підтримкималого підприємництва в інноваційній сфері та в галузі венчурного інвестування самеза такими напрямками:
створеннянасиченої інфраструктури у вигляді мережі венчурних фондів;
створеннясистеми гарантій та страхування інвестицій при венчурному інвестуванні;
веденнядержавного реєстру структур, які працюють у сфері венчурного інвестування;
організаціясистеми підготовки кадрів менеджерів інновацій для венчурного підприємництва;
забезпеченнягарантій прав венчурних компаній на інтелектуальну власність;
створенняумов для впровадження механізму поєднання інвесторів з венчурними підприємцями;
розробкаефективного механізму порядку утворення та використання коштів венчурного фонду;
розробканормативно-правової бази, яка б регламентувала правові відносини у сферівенчурного інвестування;
розробкапроцедури допуску на український ринок іноземного венчурного капіталу;
розробкаметодології оцінки ринкових перспектив комерціалізації науково-технічноїпродукції в межах реалізації венчурних проектів.
Узагальнюючи розвитоквенчурного підприємництва в Україні слід визначити його основні характеристикита тенденції розвитку. Мова йде про те, що ринок венчурного підприємництва вУкраїні ще не повністю сформований, а тому на сьогодні з існуючої великої кількостізареєстрованих інноваційних фондів та компаній (понад 250), в тому числівенчурних, реально працюють та відповідають ознакам інноваційних (венчурних) фондівта компаній лише близько 10. В зародковому стані знаходиться інфраструктуравенчурного підприємництва в Україні. На ринку України присутні декількапотужних венчурних фондів, фондів прямого інвестування та венчурних компаній,головним чином з іноземним капіталом. Позитивною є поява зацікавленості тарозуміння доцільності розвитку венчурного бізнесу з боку державної влади тапредставників бізнесу, але поки що не існує належного законодавчогозабезпечення ефективної діяльності венчурних інвесторів в Україні таспостерігається недотримання чинного законодавства органами державної влади. Серйозноюпроблемою інвестиційної діяльності в Україні залишається корупція і політичніризики.
Існує ще низка ознакрозвитку венчурного підприємництва. Це перш за все неузгодженість податковоїсистеми України, з точки зору впливу на венчурне підприємництво (наприклад,кошти спільного інвестування потрапляють під подвійний податковий тиск: спочаткуна рівні інвестиційного фонду (інвестиційної компанії) як прибуток відінвестиційних операцій, потім на рівні окремого інвестора як його доходи поінвестиційних сертифікатах); не існує ще розвинутого фондового ринку в Україні,як однієї з основних передумов ефективного виходу з венчурних інвестицій (реалізаціїIPO тощо) та ефективних державних програм розвитку венчурного підприємництва вУкраїні, в тому числі програм державного співфінансування венчурних проектів.
Таким чином, венчурне підприємництвов Україні є на сьогоднішній день досить перспективним, хоча на даному етапірозвитку економіки України існує ще багато перепон для ефективної і прозороїроботи компаній в даній сфері. Враховуючите, що наразі в Україні ще не існує сформованого ринку венчурногопідприємництва, то задля формування дієвого ринку венчурного підприємництва вУкраїні необхідно вирішити ряд складних комплексних проблем як у правовомуаспекті (зокрема, законодавче визначення венчурного підприємництва, його державнапідтримка та стимулювання), так і в напрямку розвитку інфраструктури венчурногопідприємництва.