ЕССЕ
натему:
«Структурата функції умовиводу»
Умовивід — цепроцес мислення, що складається з певної системи послідовно зв'язаних між собоюсуджень. Онтологічною підставою його є необхідні зв'язки й відношенняречей і явищ об'єктивної дійсності. У гносеологічному відношенні умовивід являєсобою певний етап результату практичної діяльності людини й одночасно засобомпізнання дійсності, наслідком осмислення її багатоякісності.
Відомо, що кожнаріч, явище, а відповідно й думка мають свою структуру. Природно, що й умовивідяк форма мислення не є винятком.
Подібно до тогояк, наприклад, вода, будучи цілісним, якісно визначеним агрегатним станомречовини, розкладається на хімічні елементи — водень і кисень, що знаходяться увизначеному між собою співвідношенні, так і всякий умовивід має свою структуру.Вона обумовлена природою цього мислення і її роллю в пізнанні і спілкуванні. Уструктурі умовиводу розрізняються два основних більш менш складних, елементу:посилки (одна або декілька) і висновок, між якими також існує логічний зв'язок.
Засновки (абопосилки) — це початкове і притому вже відоме, знання, що служить підставоювисновку; це судження, з яких виводиться нове, останнє судження.
Висновки (абологічні наслідки) – це судження, які отримані з посилок і виступають логічнимслідством. .Інколи їх називають дискурсивними (лат. discursus розумувати,міркувати), тобто знання здобуті з допомогою виводу на основі вже готових,зафіксованих суджень, перевірених досвідом життя знань.
Логічний перехідвід посилок до висновку — це зв'язок між посилками і висновком, необхідневідношення між ними, що робить можливим перехід від одного до іншого, — відношення логічного дотримання.
Це основний законвсякого висновку, що дозволяє розкрити його найглибший і сокровенніший«секрет» — примусовість виводу. Якщо ми визнали які-небудь посилки,то хочемо ми цього або не хочемо, але вимушені визнати і висновок — саме із-запевного зв'язку між ними. Цей закон, в основі якого лежить об'єктивнеспіввідношення самих предметів думки, виявляється в багатьох особливихправилах, які специфічні для різних форм висновків.
Умовивід непросто приєднує нову істину до істин раніше відомих. Наш висновок робиться ззасновків як думка, що іманентно пов'язана із засновками необхідним логічнимзв'язком.
Зв'язок — цепоєднання окремих суджень між собою за допомогою основних законів логіки. Прослідкуємо вимоги основнихзаконів логіки щодо виведення нового знання, яке дістають внаслідок осмисленняпевної системи вихідних суджень. Так,
висновок(логічний наслідок) буде істинним тільки тоді, коли він матиме достатнюпідставу в істинності засновків і в коректності логічного ходу умовиводу;
висновок будеістинним, якщо він буде спиратися на закон суперечності, а це значить,що, погодившись з істинністю засновків, ми повинні погодиться і з істинністюнового знання у висновку;
висновок будеістинним, якщо він буде підпорядкованим закону виключеного третього,відповідно до якого вирішення будь-якого питання чи то проблеми повиннедоводитись до певного твердження або заперечення, і між твердженням ізапереченням не повинне бути нічого третього, що могло б «зняти напруження»,тобто зняти актуальну суперечність між двома конкретними висловами. Якщо ж пропредмет чи явище неможливо сформулювати чітку думку, в якій він має конкретнуознаку, і разом з тим не можна заперечувати наявність цієї ознаки в предметаабо явища, то слід уточнити поняття так,
щоб максимальнозабезпечити вирішення питання, проблеми про наявність або відсутність ознаки втому або іншому конкретному випадку;
висновок будеістинним, якщо він буде спиратися на закон тотожності відповідно доякого, кожна думка, що зустрічається в конкретному міркуванні, при повторенніповинна зберігати тотожність відносно свого змісту. Іншими словами, висновок,виведений із засновків, не може бути істинним, якщо терміни, які з’являються вумовиводі кожний двічі, мисляться не в тотожному змісті.
Таким чином, безчотирьох вищезгаданих логічних законів не може бути й мови про логічний зв'язокміж засновками й висновком в будь-якому умовиводі. А якщо так, то принциповонеможливо здобути нове знання, порушуючи принципи цих законів і правилапобудови умовиводів.
Оскільки вструктуру висновків входять поняття і думки нам поважно встановити тут їхлогічні функції. Так, неважко зрозуміти, що думки виконують функції абопосилок, або висновку. Поняття ж, будучи термінами думки, виконують тут функціїтермінів висновку. Якщо розглядувати поняття діалектично, як процес переходу зодного ступеня знання на іншу, вищу, то не складе труднощів з'ясувативідносність ділення думок на посилки і висновок. Одна і та ж думка, будучирезультатом (виводом) одного пізнавального акту, стає початковим пунктом(посилкою) іншого. Цей процес можна уподібнити будівництву будинку: одна лаваколод (або цегли) покладена на вже наявну підставу, перетворюється тим самим напідставу для іншого, подальшої лави.
Аналогічно йдесправа і з поняттями — термінами висновку: одне і теж поняття може виступати,то в ролі суб'єкта, то в ролі предиката посилки або висновку, то в ролі ланки,що є посередником, між ними. Так здійснюється нескінченний процес пізнання.
Подібно до всякоїдумки, висновок може бути достовірний і помилковим. Але, те і інше визначаєтьсятут безпосередньо відношенням не до дійсності, а перш за все до посилок і їхзв'язку.
Висновок буде достовірнимза наявності двох необхідних умов: по-перше, мають бути достовірними початковідумки — посилки висновку; по-друге, в процесі міркування слід дотримуватиправила виводу, які зумовлюють логічну правильність висновку.
Наприклад:
Всі художникитонко відчувають природу.
І.Лєвітан — художник.
І.Лєвітан — тонковідчуває природу.
Або такий приклад:
Всі свідкиправдиві.
Сідоров — свідок.
Сідоров — правдивий.
Тут одна зпосилок помилкова, ось чому певного виводу зробити не можна. А про те,наскільки, важлива правильна будова висновку, свідчить відомий в логіціжартівливий приклад, коли з обох відомих посилок вивід слідує безглуздий.
Всі дикуни носятьпір’я
Всі жінки носятьпір'я
Всі жінки — дикуни
З помилковихпосилок або при неправильній будові висновку дійсний вивід може вийти чистовипадково.
Наприклад:
Скло не проводитьструм
Залізо не стекло.
Залізо проводитьструм
При подібнійбудові висновку досить поставити замість «залізо» «гума»,щоб зрозуміти випадковість вірного виводу. Зв'язок між посилками і висновкоммає бути не випадковим, а необхідним, однозначним, обґрунтованим, одне повиннедійсно слідувати, витікати з іншого. Якщо ж зв'язок випадковий абобагатозначний відносно виводу, то такий вивід робити не можна, інакше неминучапомилка.
Як і будь-якаінша форма мислення, висновок так чи інакше втілюється в мові. Якщо поняттявиражається окремим словом (або словосполукою), а думка — окремим реченням (абопоєднанням речень), то висновок завжди є зв'язком декількох (два або більш) речень,хоча і не всякий зв'язок — неодмінний висновок (наприклад, складні думки).
Тобто перші дваелементи умовиводу можуть явно фігурувати в нашій мові, то третій елемент умові не завжди явно виражається,
але функціональнойого сила досить помітна, тому що він з'єднує в мисленні всі судження умовиводув цілісну єдину логічну систему. Третій елемент умовиводу в його зовнішнійструктурі представлений звичайно словами «отже», «тому», «значить», «тому що»,«тому що» та ін. Ці слова вказують на наявність логічного зв'язку міжсудженнями у структурі умовиводу. Слова «отже», «значить» і т.п. є знаками, щосигналізують про наявність у тексті або мові умовиводу. Будь-який умовивідможна подати у вигляді послідовності суджень: А1, А2, ...,Ап, В, де А1, А2, ...,Ап– засновок ( вихідне знання) умовиводу, а В – його висновок. Для слова«виводяться» логіки ввели спеціальний знак «├ », що позначає відношеннялогічної виводимості. Використовуючи цей знак, представимо структура умовиводу втакий спосіб: А1, А2, ..., Ап ├В.
Тепер у цьомузаписі ми бачимо чітке відношення суджень А1, А2, ..., Аnдо судження В.
Спільне правиломовного вираження висновку таке: якщо висновок стоїть після посилок, то передним ставляться слова «отже», «значить», «тому», «звідсислідує» і тому подібне Якщо ж висновок стоїть перед посилками, то післянього ставляться слова «тому що», «оскільки»,«бо», та ін. Якщо ж, нарешті, воно розташоване між посилками, то іперед ним, і після нього уживаються відповідні слова одночасно.
У прикладі, щонаводиться, можливі наступні логічні, а отже, і мовні конструкції:
1) Всі ученірозумні люди, а М.Ломоносов — учений, отже, він розумна людина (висновок вкінці);
2)М.Ломоносоврозумна людина, тому, що він — учений, а всі учені розумні люди (висновок напочатку);
3)Всі ученірозумні люди, отже, М.Ломоносов розумна людина, тому що він — учений (висновокв середині).
Зовсім неважкоздогадатися, що ми не вичерпали всіх можливих варіантів логічних конструкційвисновків, але їх поважно знати, щоб в потоці жвавої мови — письмово або усно — уміти виділити більш менш стійкі розумові конструкції, щоб піддати їх строгомулогічному аналізу і уникнути можливих або вже допущених помилок і непорозумінь.
Умовивід маєважливі функції, тобто способи реалізації можливостей, спрямовані на досягненняпевного ефекту
Оскільки умовивід- вельми поширена форма, використовувана в науковому і повсякденному мисленні, цимвизначається його роль в пізнанні і практиці людей. Значення висновків людейполягає в тому, що вони не лише зв'язують наші знання в більш менш складні,відносно закінчені комплекси — розумові конструкції, але і збагачують,підсилюють ці знання.
Разом з поняттямиі думками висновки долають обмеженість чуттєвого пізнання. Вони виявляютьсянезамінними там, де органи чуття безсилі в збагненні причин і умов виникненняякого або предмету або явища, його суті і форм існування, закономірностейрозвитку і так далі Вони беруть участь в утворенні понять і думок, які нерідковиступають як підсумок висновків, щоб стати засобом подальшого пізнання.
На кожному кроці висновкипроводяться в повсякденному житті. Так виглянувши у вікно вранці і, відмітившимокрі дахи будинків, ми робимо вивід про те, що минув вночі дощ. Спостерігаючиувечері, багрово-червоний захід, ми передбачаємо на завтра вітряну погоду.
Особливу рольграють висновки в юридичній практиці. У своїх знаменитих записках про ШерлокаХолмса А. Конан Дойл дав класичний образ детектива, який досконало володівмистецтвом висновків і на їх основі розплутував найскладніші і неймовірнішікриміналістичні історії. У сучасній юридичній літературі і практиці висновкамтеж належить величезна роль. Так попереднє слідство з точки зору логіки є не щоінше, як побудова всіляких висновків про передбачуваного злочинця, про механізмутворення слідів злочину, про мотиви тих, що спонукали його до скоєння злочину,про наслідки для суспільства. Обвинувальний висновок є лише одна з формвисновку взагалі.
Значенняподібного аналізу визначається тим, що саме у висновках (і заснованих на нихдоказах) прихована «таємниця» примусової сили мов, яка приголомшувалалюдей ще в старовині і із збагнення якої почалася логіка як наука. Самевисновки забезпечують те, що ми називаємо в даний час силою логіки. Ось чомунерідко логіку іменують наукою про вивідне знання. І в цьому є значна часткаістини. Адже аналіз понять і думок, хоча і важливий сам по собі, але повноюмірою розкриває все своє значення лише у зв'язку з їх логічними функціями повідношенню до висновків (а значить, і доказам).
Така об'єктивнаможливість умовиводу: — це структурний зліпок з самої дійсності, але відеальній формі, у формі структури думки. А їх об'єктивна необхідність, як іпонять і думок, теж пов'язана зі всією практикою людства. Задоволення однихпотреб людей і виникнення на цій основі інших вимагає прогресу суспільноговиробництва, а він, у свою чергу, немислимий без прогресу знань. Необхідноюсполучною ланкою в здійсненні цього прогресу і виступають висновки як одна зформ переходу від відомих знань до нових.
Таким чином:
Умовиводом є небудь-яке сполучення, а тільки таке, в якому між судженнями існує логічнийзв`язок, котрий відображає взаємозв`язок предметів і явищ самої дійсності.
Структура умовиводу:
1. Судження, зяких виводиться остання думка — посилка.
2. Судження, якевиводиться з попередніх думок, — висновок.
3. Логічнийзв'язок між 1 і 2 – логічна зв'язка, що висловлюється словами «отже», «тому»,«значить», «оскільки», «бо».
Умовивід маєнаступні функції:
1. Евристична –отримання нових думок і знань з опорою на ті, що вже є.
Це можливістьсамостійно «відкривати» нові знання, оволодівати новими прийомами діяльності.
2. Критична –аналіз обґрунтованості і істинності думок.
3. Риторична –пошук переконливих аргументів для доказу своєї точки зору, своєї думки.