ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2. ПРИРОДНО РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ КИЇВЩИНИ
3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛКРАЮ
4. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИКУТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ОБЛАСТІ
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальністьтеми. Нині туризм визнано одним з найприбутковішихвидів бізнесу. Сюди вкладають понад 10% інвестицій.Щоденнітуристичні витрати складали в 2007 р. понад 2,5 млрд. дол. США.
Невід’ємноюскладовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Вумовах розбудови української держави туризм може і повинен стати дієвим засобомформування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів додержавного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу,проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залученняшироких верств населення до пізнання тієї історико-культурної спадщини, якузалишили нам попередні покоління.1
Невипадкововперше в історії України Верховною Радою проголошено туризм одним зпріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури. Визнаннямролі та місця України у світовому туристичному співтоваристві стало її обраннядо складу Виконавчої ради Всесвітньої туристичної організації – керівногооргану цієї міжнародної установи, структурного підрозділу ООН. Це дозволитьнашій країні активніше інтегруватися в міжнародний туристичний простір ісприятиме розвитку в Україні різноманітних видів туризму, підвищеннюекономічної ефективності та посилання соціального спрямування в галузі.
Одним з перспективних регіонів длярозвитку туризму є Київська область. Проте, туристичні можливості Київщини щене достатньо вивчені у вітчизняній науковій літературі.
Саме це іспонукало автора обрати темою курсової роботи «Туристичні ресурси Київськоїобласті».
Об’єктомдослідження курсової роботи єтуристично-екскурсійний потенціал Київської області.
Географічнірамки курсової роботи обмежуються територієюКиївської області за сучасним адміністративно-територіальним поділом України.
Хронологічнірамки дослідження охоплюють період зкам’яного віку (палеоліту) до сьогодення.
Джерельнабаза. У процесі підготовки курсової роботиавтором було опрацьовано понад 40 джерел. Насамперед, варто відзначити такіфундаментальні академічні праці, що всебічно та найповніше висвітлюють тему, іскладають методологічну базу курсової роботи: « Історія міст і сіл УкраїнськоїРСР»1 та ін. Для написання першого розділу автором було використанопраця таких вчених: Панкова Є. В2., Масляк П. О. та Шищенко П. Г3.,Івченко А. С4.
Найповнішуінформацію про природні туристичні ресурси досліджуваної області автор знайшлау виданні «Київська область. Енциклопедичний довідник»
Історико-культурнийпотенціал Київської області найзмістовніше описано у праці Сементовського Н.Г.
Найскладнішебуло написання четвертого розділу, оскільки у вітчизняній науковій літературінемає спеціальних видань присвячених досліджуваній тематиці. У цьому контекстіварто згадати наукові видання Інституту туризму ФПУ2
Крім тогозначний масив інформації з досліджуваної проблеми автор зібрала на сайтахмережі інтернет.3
Всі вищезазначені джерела і стали методологічною основою для написання курсової роботи.
Метоюкурсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Київщини. До коланаукових інтересів авторки увійшли також питання сучасного стану та перспективрозвитку туризму у зазначеному регіоні.
Для реалізаціїзазначеної мети автор ставить перед собою наступні завдання:
- дати загальну характеристику Київськоїобласті;
- описати природні ресурси та кліматичніумови Київської області;
- дослідити історико-культурну спадщинукраю;
- проаналізувати сучасний стан таперспективи розвитку туризму к Київській області.
Структурнокурсова робота складається з вступу, чотирьохрозділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.
І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Київська областьрозташована на півночі України, в басейні середньої течії Дніпра, та йогоприток — Росі, Десни,Ірпеня, Трубіж, Прип’яті. До складу Київщини входятьдвадцять п’ять районів, двадцять п’ять міст, у тому числі обласногопідпорядкування, двадцять дев’ять селищ міського типу. Територія області – 28,4тис кв. км (4,7 площі України). На сході межує з Чернігівською, Полтавською, назаході з Житомирською областями, на півночі з Гомельською областю Білорусії.Міське населення становить 58,1% сільське – 41,9%загальної чисельності.Густотою населення – 65 осіб на 1 кв. км.
З кориснихкопалин промислове значення мають: граніти, гнейси, глина, кварцові піски.Також на території Київщини є джерела мінеральних радонових вод в Миронівці іБілій Церкві.
ҐрунтиКиївської області різноманітні: на півночі поширенідерево – підзолисті, на півдні – родючі чорноземи і сірі лісові.
КліматКиївської області помірно континентальний. Середньомісячнітемператури січня -5,5 оС, липня +19,2 оС. Абсолютниймінімум — -32,2 оС (лютий 1929), абсолютний максимум — +39,9 оС(серпень 1898). Середньорічна кількість опадів – 649 мм, максимум опадівприпадає на липень (88 мм), мінімум на жовтень (35 мм). Взимку в областіутворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна– 440 см.
Середньорічназагальна хмарність -6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум – насерпень (4,8). Середня вологість повітря – від64% (травень) до 85 % (листопад).
Екологія.Ліси, парки і сади складають більш ніж половину площі Київської області майже80 тис. га. На одного киянина припадає 22,1 кв. м.
Зеленихнасаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 кв.м)
Біорізноманіття.Нині тільки 15 – 20 % території України дають досить вірне уявлення проособливості її рослинного і тваринного світу. ТА навіть за таких умов можнаговорити про певну різноманітність української флори та фауни за своїм складомрослинний й тваринний світ відповідає умовам географічних зон країни: лісовій,лісостеповій, та степовій. Київська область розташована у північній і центральнійчастинах України. В зоні полісся і лісостепу. На цій території зустрічаютьсявиди тварин і рослин, притаманні як лісовій, так і степовій зоні країни.Хвойні, переважно соснові бори, чергуються з листяними, лісами, що складаютьсяз дуба, берези, осики, вільхи, клена, ясеня, тополі. В річкових долинахпростираються заплавні луки з багатою трав’яноюрослинністю,осокою та очеретом. Серед тварин найбільш поширенідикі кабани, лисиці, зайці, білки, вовки, їжаки, серед птахів – дятли, сороки,лелеки, дикі качки, синиці, іволги. В річках водиться чимало коропів, щук,річкових судаків, товстолобиків, карасів.
Демографія.Точних даних про реальну кількість мешканців не має, але за споживанняпродуктів її оцінюють (в середньому) у 6 млн. 130 тис. осіб. Разом знавколишніми передмістями Київська область утворює Київську агломерацію ізсукупним населенням 5,2 млн. мешканців. Основне населення – українці.
За мовноюознакою в 2008 р. 67% киян вважали рідною мовою українську, протелише 18% спілкуються винятково українською, в той часяк48% спілкуються винятково російською та 34% спілкуються обома мовами взалежності від обставин.
ЕкономікаКиївщини – складний багатогалузевий комплекс, основу якого становлять важкаіндустрія, легка та харчова промисловість і високо
інтенсивнесільське господарство. У 2007 р. ВРП склав 37 млрд. доларів 6 місце серед містцентрально – східної Європи після Москви, Праги, Варшави.
Економічнийпотенціал Київської області від загальнодержавногорівня: 5,5% населення; близько 11% об’ємів виробництва споживчих товарів; понад6%промислового виробництва.1
Важливу роль урозвитку всього економічного комплексустолиці відіграє промисловість. Київської області один з найбільшихіндустріальних центрів України. Майже 300 тис. працюють на виробництві: умашинобудуванні, обробці металів, харчовій промисловості та інших. Провіднимигалузями промисловості міста є електроенергетика, машинобудування таметалообробка, промисловість будівельних матеріалів, харчова, медична і легкапромисловість. Загалом у області 485 великих і понад 4,5 тис. середніх та малихпромислових підприємств.2
Домінуючоютенденцією в промисловості є поліпшення показників у галузях, які випускаютькінцеву продукцію, зорієнтовану на внутрішній ринок і безпосередньо наспоживача: харчовій промисловості, машинобудуванні та металообробці, хіміко –фармацевтичній, електроенергетиці, промисловості будівельних матеріалів,деревообробній та паперово – целюлозній промисловості.
У Київськоїобласті зосереджено близько третини науково – технічного потенціалуУкраїни, що є одним з найважливіших конкурентних переваг міської економіки. Взаємодіянауки й виробництва дозволяє області випускати конкурентоспроможну продукцію:літаки, річкові судна, екскаватори, обчислювальні машини, радіоапаратуру та ін.[1]
Структуранаукового комплексу Київської області: галузева наука – 55%; академічна наука –38%; вузівська наука – 5%; заводська наука – 2%1
Транспорт.Київщина є значним транспортним вузлом України. До числа транспортнихмагістралей області відносяться автотранспортні магістралі, залізничнесполучення та водні шляхи сполучення. Територія Київської області вкрита густоюмережою автомобільних доріг, загальна довжина яких становить 8500 км. Потериторії області проходить автомагістралі міжнародного значенння6 Львів –Харків, Львів – Москва, Санкт-Петербург – Одеса та ін.
Область маєзалізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД. Через їїтериторію проходять міжнародні експреси в усі держави Східної Європи.Експлуатаційнадовжина залізниці — 880 км (1985 р.)
Київобслуговують міжнародні аеропорти «Бориспіль», розташований у 29 км на схід відКиєва та «Жуляни», на південно – західній околиці міста.2 Аеропортміжнародного класу «Бориспіль» — повітряні ворота України. Він співпрацює з більшяк 30 авіакомпаніями світу. Крім цього аеропорту, в області розташовані двааеродроми, які можуть приймати вантажні транспортні літаки. Авіаційнимтранспортом області щорічно відправляється близько 2 000 тис. пасажирів,1 200 т пошти і 7 600 т ватажу.
Проходженнячерез область транзитного газопроводу «Сибір – Західна Європа» сприялостворенню в області густої мережі газопроводів. Крім того, через територіюКиївщини прокладено ряд паливних трубопроводів.
Постійнимавтобусним сполученням охопленні всі міста і сільські населені пункти області.Перевезення пасажирів виконують перевізники на 695 автобусних маршрутах, у томучислі: міських – 66, приміських – 389, міжміських – 240, міжміського сполучення– 34.Відкриття нових маршрутів і збільшення кількості рейсів на діючихмаршрутах здійснюються через відкриті конкурси на перевезення пасажирівавтомобільним транспортом загального використання.
Культураі мистецтво. Київська область має один з найбільшихв Україні історико-культурний потенціал. На державному обліку в місті пре буваєпонад 3,5 тис. пам’яток (потенціал- понад 10 тис.).З них 62 – пам’ятки археології, 1396 – пам’ятки історії, 433 – пам’яткимонументального мистецтва, 1814 – пам’ятки архітектури, містобудування,садово-паркового мистецтва, ландшафтні та об’єкти науки і техніки. Функціонує21 історико-культурний заповідник.1
Музей народногопобуту і архітектури, зони історико-культурних заповідників, зокрема уПирогові, Переяславі – Хмельницькому. На південній околиці Києва, В селищіПирогово розташований музей народної архітектури та побуту України, який буловідкрито у 1969 р. У музеї на площі близько 120 га встановлено понад 150 споруд– пам’яток українського народного будівництва ХVI-XXст., пам’ятки матеріальної та духовної культури різних епох з усіх регіонівУкраїни.
Переяславщинамає визначне історичне минуле, свідчення чому є 64 пам’ятки історії такультури, які перебувають на державному обліку та під державною охороною.
В археологічномуплані за різноманітністю та чисельністю пам’яток ( 123 об’єкти) Переяславщинане поступається прибережним районам Київщини, що знамениті своїми визначнимизнахідками. Архітектурна пам’ятка давнього Переяслава – колишньогоВознесенського монастиря ХVIII ст..
Великимнадбанням історії та культури України можна вважати Переяслав — Хмельницькийнаціональний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», який місцеві жителіназивають «музей на горі». У заповіднику розміщено дванадцять тематичнихмузеїв.
Землі Київщинимають давню історію. І якщо Київ вважають серцем України, то Київщину можнавеличати її душею.
Київська областьяк адміністративно — територіальна одиниця у складі України утворилась 27лютого 1932 р. вона розташована на півночі України в басейні середньої течіїДніпра. Більша частина області знаходиться на Правобережжі.
У центрі Українипо обидва береги минулого Дніпра розкинулась Київська земля. Про давню історіюкраю свідчать археологічні пам’ятки трипільської, черняхівської, лебедівськоїта софіївської культури, назву яким дали населені пункти області.
У першомутисячолітті нашої ери на території сучасної Київщини сформувалося ядро племеніполян, що заселяли середню течію Дніпра між річками Россею та Ірпінем. Навколонього єдналися інші слов’янські племена.
Процесзавершився утворенням держави Русь з центром у Києві; який літописець нарік«Слово о полку Ігоревім», написаний старою українською мовою одним із учасниківбоїв з половцями біля Переяслава 1187 р.
Яскравоюсторінкою боротьби українського та білоруського народів проти посиланняексплуатації та покріпачення селян, проти експансії польських феодалів ікатолицької церкви було антифеодальне селянсько-козацьке повстання 1594 – 1596рр. під проводом відважного ватажка Северина Наливайко. Київщини належитьпровідне місце у визвольній війні українського народу 1548 – 1654 рр. підкерівництвом Богдана Хмельницького.У 80- 90 – х р. ХVII- початку XVIII ст…Київщина стає центром нового визвольного руху проти панування шляхетськоїПольщі, яку очолив С. Палій, З.Іскра, С. Самусь.
В історіїУкраїни назавжди залишаться імена керівників гайдамацького руху 1768 року м.Швачки, А. Журби, І. Бондаренка.
На територіїобласті здавна живе працьовитий, сердечний, поетичний і співучий люд. Чарівнадуша нашого народу, його думи і пісні надихали на творчість видатних митців: Г.Сковороду, Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Гоголя, І. Нечуя-Левицького,Шолом-Алейхема, Дніпрову Чайку, М. Лисенка, К. Стеценка, О. Довженка.1
Таким чином, урезультаті проведення дослідження автор дійшла висновку, що Київська областьмає вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, достатньорозвинуту економіку та розгалужену систему транспортних комунікацій. Все цесприяє розвитку туристично-екскурсійної діяльності в Київській області.
ІІ.ПРИРОДНО- РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ КИЇВЩИНИ
київський рекреаційний туристичний екскурсійний
Україна маєзначні туристичні ресурси задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристівв оздоровленні, відпочинку й пізнаванні, історії та культури краю.
Під туристичнимиресурсами спеціалісти розуміють закономірні поєднання компонентів природи таісторико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволення рекреаційнихі пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостямитуристичних ресурсів є такі категорії, як усталеність, цілісність, місткість, привабливість.
Виділяють тритипи туристичних ресурсів:
— природні;
— Історико-культурні;
— соціально-економічні.
До природнихресурсів належать клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальнігрязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки йзаповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об’єкти тощо.
Кожний з нихвідіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організаціїрекреаційних комплексів. Під природними туристичними ресурсами розуміють, речовинуі властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими длярекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать абоможуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровленнялюдей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільовогопризначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води),лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційнівластивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій.
Серед природиУкраїни особливе місце посідають природні багатства Київщини. Прозорі водиозер, верби під ставками (в області понад 1500 ставків), стрункі явори обабічшляхів. Левади і Зелені долини, високі мальви степу, голубе сяйво рік, такимибарвами і чарами наділила цей край природа. Перлиною Київщини по правувважається знаменитий дендропарк «Олександрія» (м. Біла Церква), якомувиповнилось 200 р. Саме такий природний потенціал Київщини надихав на творчістьвидатних митців: Сковороди, М. Гоголя, І. Нечуй – Левицький, О Довженка.
Природа цьогокраю є надбанням прадавньої культури, приклад незабутніх талановитихпопередників, безумовно, позначились на формуванні світогляду нашого сучасногота його духовного світу, який відбито в багатій та різноманітній творчості. Заплощею зелених насаджень Київ та його околиці входить до трійки «найзеленіших»столиць Європи. Місто виростало серед лісів і, розростаючись, відвойовувало уних усе нові території.
Річки Київщининалежать переважно до басейну Дніпра. По її території протікає 177 річок(довжиною більше 10 км). Дніпро тече територією області в межах 246 км. Основніпритоки Дніпра: Прип’ять з Ужем, Тетерів із Здвижем, Ірпінь, Стугна, Красна,Рось з Роставицею, Горохуваткою, Протокою і Кам’янкою (праві), Десна, Трубіж,Сулій, Перевіз (ліві). На території області розташовано 55водосховищ, у томучислі й більша частина Київського та Канівського. У Київській областіналічується багато рукотворних об’єктів, а саме: 2383 ставки та 55 водосховищ,серед останніх найбільшими є Київське та Канівське, більша частина площі якихрозташована в межах території Київщини.
Київщина маєцінні курортологічні ресурси, що зумовило розвиток двох кліматичних курортівзагальнодержавного значення: Пуща-Водиця ( 13,3 тис. місць) та Конча-Заспа (14,7 тис. місць). Мережа санаторних закладів області представлена 46 об’єктами.Загальна місткість закладів курортного лікування складає близько10.2 тис. місць, площа – 382,8 га. Кількість дитячих оздоровчих закладів, що розташовані у місті,становить 237, де можуть відпочивати понад 40 тис. дітей. Мережа закладіввідпочинку ( з урахуванням тих, що функціонують періодично) включає 40 будинківта пансіонатів, 30 оздоровчих таборів, водноспортивних і веслувальних баз, 13спортивно-риболовецьких баз. Загальна місткість закладів відпочинку ( безспортивних баз) становить 16,0 тис. місць.
Згідно з оцінкоюландшафтних ресурсів (НДШ містобудування), потенційний фонд природоохоронних,оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площітериторії України, що відповідає міжнародним показникам раціональногозбереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтівУкраїни, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн.чоловік.
Найбільшу питомувагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають:
від 8 до 13 % — Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницькаобласті;
3-5 % — Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;
до 1 % — Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківськаобласті.1
Сучаснийприродно-заповідний фонд Київської області (разом зі столицею) складається із86 територій та об’єктів, із яких 16 мають загальнодержавне, а решта – місцевезначення. Серед них слід відзначити курорт Ворзель. За своїми природними данимиВорзель – це красива місцевість з упорядкованим парком, ставами, пляжем ічовновою станцією. Курорт міститься на одній із мальовничих північно-західнихоколиць Києва і входить до зони Полісся.
Одним з головнихкурортів в Київській області знаходиться в м. Біла Церква санаторій-профілакторій”Діброва”. На думку автора курорт має вигідне розташування, по-перше тому щовін знаходиться в 78 км від столиці, по-друге він багатопрофільний.
Також, натериторії Київщини знаходиться велика кількість санаторіїв, курортів та ін. Якіє різними за своїм призначенням і тому для відпочиваючих завжди будепредставлений великий вибір. Ось головні з них: м. Ірпінь (Ірпінський регіон)спортивно-оздоровчий комплекс «SPA», м. Переяслав-Хмельницький ДОЗ«Переяславський»: загальнооздоровчий,Баришівський район обласний дитячий санаторій “Поляна” та багато інших.
Загальна площатериторії об’єктів природно-заповідного фонду в області становить близько 80тис. га, а їх кількість наближається до 90. До їх складу входять:Дніпровсько-Тетерівське заповідно-мисливське господарство, Заліськелісомисливське господарство, Дзвінківський та Жуків хутір – лісові заказники,Ржищівський та Дніпровсько-Деснянський – ландшафтні заказники, Жорнівськийорнітологічний заказник, Іллінський та Усівський гідрологічні заказники. Крімцього, об’єктами природно-заповідного фонду є урочище Бабка, дендрологічнийпарк “Олександрія“, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – Згурівський таКагарлицький і багато інших об’єктів.
Отже, маючитакий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економікикраїни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українськихгромадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалусуспільства.
ІІІ.ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЮ
Важливу роль длязадоволення пізнавальних потреб туристів відіграють історико-культурні ресурси.Це, насамперед, пам’ятки історії та культури, музеї, промислові тасільськогосподарські підприємства та ін., які використовуються для пізнаваннякраю, його історії, обрядів, звичаїв населення та інших культурних цінностей.
Усіісторико-культурні об’єкти, які зацікавлюють туристів і екскурсантів оцінюютьсяв залежності від ступеня їх пізнавального та виховного значення, природногооточення, сучасного використання. Як свідчить аналіз, роль пам’яток історії такультури в туризмі зводиться до виконання таких основних функцій:
1. Виховної – виховання патріотичнихпочуттів, любові до рідного краю;
2. Просвітницької – поширення відмінностейі знань у галузі науки, культури, мистецтва;
3. Містобудівної – формування своєрідногохудожньо-виразного середовища відпочинку, розкриття історичної індивідуальностіконкретного населеного пункту, його архітектурної традиції;
4. Економічної – пом’якшення сезонноїнерівномірності завантаження туристичних підприємств, підвищення рентабельностітуристичних послуг шляхом організації екскурсійних заходів, створення умов дляефективного і змістовного цілорічного відпочинку населення;
5. Практичної – стосується пам’ятокархітектури, які мають експлуатаційну цінність і можуть служити базою длярозгортання постійних або тимчасових експозицій, туристичних закладів та ін.1
В Київській області діє розгалуженамережа установ культури, до якої входять 848 клубів, 918 бібліотек,концертно-творча організація «Київщина», 237 музейних установ, зокремавсесвітньо відомий Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» 1.Значна частина музеїв розташована в меморіальних садибах, будинках, квартирах,тобто безпосередньо в нерухомих пам’ятках історії та культури. Наприклад, музей–К. Стецька (Київська обл.), «Битва за Дніпро в районіПереяслава-Хмельницького» (відділ Переяслав – Хмельницькогоісторико-культурного заповідника)
Київський обласнийархеологічний музей розташований на дніпровській кручі у сю Трипілля. У музеїпредставлені старожитності зарубинецької, черняхівської, пеньківської,колочинської, волинцівської та рогденської культур. За сучасними дослідженнямина території Київського Подніпров’я відомо понад 100 пам’яток трипільськоїкультури. До музейного комплексу входить Дівич-горадевиявлено святилище і могильник зарубинецької культури ІІ ст… до н. е.1
На Київщинівелика кількість пам’яток іcторії,архітектури та мистецтва. Багато з них мають загальнодержавне, а деякі –світове значення.
Музейнародної архітектури та побуту Середньої Надніпрянщини — музей просто неба, розташований в околицях Переяслав-Хмелицького. Входить доскладу національного – етнографічного заповідника «Переяслав».
В музеїпредставлено українське село Середньої Наддніпрянщини, як кінця XIX, початку ХХст., так і будівлі та стоянки з часів пізнього палеоліту до часів КиївськоїРусі. На території 30 га розміщено 13 тематичних музеїв, які є органічнимпродовженням музею-села.
Музей ознайомлюєз народною культурою, архітектурою та творчістю, звичаями та обрядами українцівСередньої Наддніпрянщини. До уваги відвідувачів 122 пам’ятки народноїархітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури.
Пам’яткинародної архітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури.
На територіїмузею розташовано 185 об’єктів, з них 104 пам’ятки народної архітектуриХVII-XIX ст., в тому числі 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, 23різноманітні установки та майстерні, більше 20тисяч витворів народногомистецтва, знарядь праці, речей побуту, зібраних в лісостеповій зоні України.Прикрасою музею є два рукотворні ставки, дендропарк з десятками тисяч дерев такущів, дбайливо доглянуті двори та городи.
Музейукраїнських обрядів та звичаїв. Музей знаходиться натериторії музею просто неба, відкритий під час святкування Зеленої Неділі у 1989р. Експозиція складається із чотирьох кімнат, що розповідають про звичаї,обряди, традиції від давнього часу до наших днів.
Перша заламістить експонати, які свідчать про звичаї наших пращурів у дохристиянськийперіод. У другій залі можна побачити «ряжених», які ходили під час різдвянихсвят, вітаючи господарів з народженням Ісуса Христа. Далі зображено святкуванняВодохреща, Великодня, Зелених свят та ін.
У наступній залірозповідається про родинно-побутові свята і звичаї пов’язані з ними. Це –весілля, народження дитини, вечорниці, поховальні обряди. В останній залі можнаознайомитися з з сучасними українськими обрядами і звичаями.
Музейісторії української православної церкви. Вунікальній пам’ятці дерев’яного мистецтва (Сухоярській церкві) 1775 року,перевезеній до заповідника із села Сухий Яр Ставицького району Київськоїобласті, знаходиться Музей історії Української православної церкви. Будівлятрьохзрубна з трьома банями, середній зруб – довший і ширший.
В музеїекспонується підбірка матеріалів, пов’язаних із життям Ісусу Христа, Богородиціта інших святих, ікона «Хрещення Русі у 988 році».
У вітринах розміщенорелігійну літератур, стародруки, твори Василя Великого, Іоана златоуста,Григорія Богослова. На стіні висять ікони з зображення митрополита ПереяславськогоЄфрема, день пам’яті якого відзначається 10 лютого.
У ХVI-XVII ст.церква стає національною. В експозиції показано портрет Слисся Плетенецькогоархімандрита Києво-Печерської Лаври, який заклав у Лаврі друкарню і в 1616 роцівидав «Часопис». Далі портрети гетьмана Сагайдачного, який переконав патріарха Феофанавідновити у Києві у 1620 році православну митрополію, а також Перта Могилиякий зібрав Київський собор і затвердив «Катахізіс» української православноїцеркви;ікони 12-тинайголовніших свят, пов’язаних із життям Ісуса Христа –(Різдво, Хрещення, Великдень, вознесіння).
Яготинськийдержавний історичний музей розташований у центріміста. Це великий музейний комплекс, що складається з об’єднаних в єдине цілетемою історії рідного краю окремих відділів – музеїв, широко відомих не лише наКиївщині.
Місто Яготин –одне з найстародавніших міст Київщини. Історія сягає в глибоку давнину. Життятериторії Яготинщини зародиласяв добу палеоліту.
Музейнаекспозиція розміщена в 14 зала і висвітлює історію Яготинщини з найдавнішихчасів до сьогодення нерозривному зв’язку з історією України.
Музей має 7філіалів: «Картинна галерея», музей «Флігель Тараса Шевченка», «Музей етнографії»,археологічний музей «Добронічівська стоянка», меморіальний музей – народноїхудожниці України Катерини Білокур, краєзнавчий музей ім… двічі ГерояРадянського Cоюзу А. Г. Кравченка такраєзнавчий музей С. Капусниці.
Також, натериторії Київщини проходить значна кількість фестивалів. Які під часпроведення допомагають по-перше розвитку в економічній сфері області, по-друге втуристичній. А саме 13 Ювілейний Фестиваль Всеукраїнської авторської лісовоїпісні «Лісова Фієста» у м. Боярка, фестиваль культури та історії «Парк КиївськаРусь» с. Копачев Обухівського району Київської області тощо.
Отже, натериторії Київської області знаходиться чимала кількість пам’яток історії,архітектури та мистецтва. Нинішня Київщина налічує біля 6000 пам’ятоккультурної спадщини, зокрема, 1194 пам'ятки різних епох-давніх поселень,городищ, могильників, курганів, змійових валів, місць битв та історичнихподій, що входять до значних прошарків історії, які впродовж тисячолітьстворювали підвалини сучасної цивілізації на території області. 2010археологічних пам'яток області занесена до Реєстру нерухомих пам'яток, вісімміст області віднесено до міст Всеукраїнського історичного значення.
IV.СУЧАСНИЙСТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ОБЛАСТІ
У результатідослідження туристичних ресурсів Київської області автор констатує, що вони єнадзвичайно сприятливими для розвитку туризму.
Проблемамирозвитку туристичної галузі на території Київської області опікується обласнадержавна адміністрація, у складі якої створено спеціальний підрозділ — Управліннякультури і туризму. Головними функціями управлінської структури є:
— забезпеченняреалізації на території Київської області державної політики у сфері культуриі мистецтв, охорони культурної спадщини,, туризму і курортів, розвиткутуристичної та курортно-рекреаційної індустрії;
— організаціяв межах своїх повноважень охорони, реставрації, використання пам’яток історії,археології, мистецтва, архітектури та містобудування, палацово-паркових,паркових та історико-культурних ландшафтів;
— створенняумов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у сфері туризму,розбудови їх матеріально-технічної бази;
— розробленнята виконання обласних комплексних і цільових програм розвитку туризму і ринкутуристичних послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів;
— пропагуваннясеред населення ефективного використання вільного часу, проведення змістовногодозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем;
— організаціявідпочинку та оздоровлення населення, створення рекреаційних зон звідповідним оснащенням і сервісом, насамперед, для короткотривалого відпочинкунаселення великих міст;
— забезпеченняраціонального використання та збереження туристичних ресурсів, природного таісторико-культурного середовища.
— координація діяльності місцевих органіввиконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі культури ітуризму на території області.
Одна знайпомітніших і довгострокових тенденцій, що супроводжує формування і розвитоксвітового господарства, — неухильне зростання сфери туристичних послуг як усвітовій економіці в цілому, так і в економіці України регіонів.1
Рекреаційно-туристичнагалузь при порівняно невеликих затратах може дати великий прибуток, поповнитидержавний і місцевий бюджет, адже оборотність капіталу у цій галузі у 4 разивища, ніж у середньому в іншихрозвинутих галузях світового господарства. Тому, варто надати особливу увагу дослідженнюі розвитку туристичної галузі в Україні і, зокрема, у Київській області.
Туризм в ціломує галуззю економіки, що дозволяє при порівняно невеликих капіталовкладенняхзабезпечити економічно рентабельне використання «місцевих ресурсів» — історико-культурної спадщини, традицій, природи. Тому, для Київщини правомірнимє вибір туризму як приорітетного напряму розвитку народногосподарськогокомплексу.
Рівеньорганізації туристичної діяльності значною мірою визначається розвиткомнайбільш значимих з соціально-економічної точки зору видів туризму,забезпеченням належних умов перебування і проживання гостей міста та їїінфраструктури. Туристична галузь області у продовж п’яти роківхарактеризується позитивною та сталою динамікою.
Неухильнезростання туристів та обсягів наданих їм послуг комплексний підхід до розвиткутуризму та курортів на місцевому рівні, підтримка розвитку малого та середньогобізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту,конкурентоспроможного в нашій державі та за кордоном.1
У результатіпоступального розвитку міжнародного співробітництва у сфері туризму відсотокіноземних туристів щороку зростає. У 2005 р. їх чисельність становила194 172 осіб, приріст становив 80,3%. У 2006 р. – 315 784 осіб, 2007р. – 149 879 осіб, на 2008 р. – 2 742 720 осіб.
Чисельністьекскурсоводів згідно з формою статистичної звітності І-ТУР зросла в 60 907осіб у 2001 р. до 196 912 осіб у 2006 р. З урахуванням музейних екскурсійїх кількість на сьогодні становить понад 3,5 млн. осіб.
Обсяг послуг,наданих підприємствами туристичної галузі у 2006 р. становив 1 млрд. 353 млн.525 тис., що майже в 4 рази більше, ніж у 2001 р.
Станом на 1березня 2008 р. у м. Києві зареєстровано 1478підприємства: 845 туроператора, 64з яких займаються в’їздним тавнутрішнім тризмом, та 633 турагентів. Безпосередньо в туристичнихпідприємствах працює близько 6000осіб.
Враховуючиміжнародний досвід та наявний туристичний потенціал Києва, одним із основнихнапрямів розвитку туристичної діяльності протягом останніхроківорієнтації туристичного сектора столиці нарозвиток ділового,культурно-пізнавального та рекреаційного видів туризму.
Збільшеннякількості виставок і ярмарків, проведення міжнародних конкурсів, розширеннякола їх учасників позитивно впливає на розвиток ділового та культурно — пізнавального туризму в місті.
Спортивно-оздоровчий,зелений (соціальний) та інсентів — туризм не є провідними для Київщини, але вкомплексі з основними видами дають певний економічний і, особливо, соціальнийефект.
За прогнозами,найбільший розвиток у найближче десятиріччя матимуть такі види туризму: діловийтуризм, включаючи конгресивний та інсентів-туризм; культурно-пізнавальнийтуризм; туризм за інтересами; релігійний туризм.1
Одним зперспективних і високоприбуткових сегментів ринку вважається конгресивний туризм.Так, біля 20% ділових людей у світі подорожують з метою взяти участь урізноманітних конгресах і конференціях. Київщина за свої розташуванням маєзайняти відповідне місце серед міст, що приймають туристів на конгреси,симпозіуми та інші заходи.
Також, провіднимнапрямом для Київщини є екологічний туризм. Головна мета екотуризму — збереження навколишнього середовища та забезпечення мінімального згубноговпливу людини на природу. Можна організовувати як тематичні пізнавальні туридля любителів екотуризму, так і тури для відпочиваючих на курортах, звідвідуванням національних заповідників.
З метоюкомплексного планування та оздоровлення розвитку туризму на території Київськоїобласті у новій редакції Закону України «Про туризм» від 18.11.2003р.в залежності від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, виділенітакі види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, дляінвалідів, лікувально-оздоровчий та ін. Різноманітні регіональні (обласні, районні)програми приділяють увагу вирішенню дитячих та молодіжних проблем на місцях. Середних Київська обласна комплексна програма «здоров’я нації ” на 2003 — 2011 роки,Обласна програма відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року,Програма розвитку туризму в Київській області до 2010 року та ін.
Державнапрограма розвитку туризму 2010 року одним із важливих завдань ставить розробку заходівщодо державної підтримки організації туристично-оздоровчої та екскурсійноїроботи серед дітей, підлітків та молоді.
За даними ДержкомстатуУкраїни у Київській області в 2008 р. оздоровлено 107651 дитину, що становить47,4% від загальної кількості дітей шкільного віку. З них: дітей сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування – 2454 (79%), дітей-інвалідів – 1766 (32,0%).
Найкращі показникиоздоровлення дітей у таких містах Київській області: Ржищів (71,4% до загальноїкількості дітей), Бровари, (64,6%), Славутич (62,4%), Біла Церква (54,8%), Переяслав-Хмельницький(52,3%), Бориспіль (43,9) та Фастів (43,4%), а також в Іванківському (55,6%), Васильківському(52,4%), Макарівському (48,3%), Миронівському (47,2%), Києво-Святошинському(47,0%) та Бориспільському (45,2%) районах.
Упродовж літа 2008р. в області було організовано роботу 338 оздоровчих таборів (що на 202 більше чиму 2003 році) із забезпеченням харчування, в яких відпочило 41,5 тис. дітей що становитьвсього 2% від загальної кількості оздоровлених.
Основними чинникамипокращення ситуації в напрямку соціального оздоровлення дітей та молоді стало: прийняттярозпорядження від 30.04.2004 року №251 «Про заходи щодо організаціїлітнього відпочинку та оздоровлення дітей Київської області у 2004 році»; проведенняспівбесід з відповідальними працівниками місцевих органів виконавчої влади стосовнофінансового забезпечення та стану підготовки закладів відпочинку до літньогооздоровчого періоду, збільшення кількості дітей, охоплених оздоровчимизаходами, а також надання пільг дитячим оздоровчим закладам зі сплати місцевих податківі зборів; проведення семінарів-тренінгів для організаторів літнього відпочинкута оздоровлення дітей.1
В Україні докінця 2008 року в державі з’явиться стратегія розвитку туризму: внутрішнього та«зеленого», до того ж, поточний рік оголошено Роком туризму та курортів. Наразіж зелений, або сільський туризм розвивається лише завдяки ентузіазмуселян-підприємців: в Україні нині немає ні відповідного закону, ні пільговихкредитів від державних чи комерційних фінансових установ. Натомість у країнахЄвропи зелений туризм всіляко підтримується та заохочується владою, щодопомагає боротися з бідністю на селі.
Наразі в Українізеленим туризмом займається понад 600 сільських господарів.
Розвиток туризмув Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля,зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народногоспоживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурноїперебудови економіки.
Основнимивидовими сегментами ринку й надалі залишаться рекреаційний з метою відпочинку,курортно-лікувальний, культурно-пізнавальний (екскурсійний),спортивно-оздоровчий, релігійний туризм. Традиційним національним турпродуктомна ринку міжнародного туризму є відпочинок, курортно-лікувальний, культурний таекскурсійний туризм. Зокрема, за програмою «Намисто Славутича» розроблено понад250 екскурсійних маршрутів, діють понад 100 курортів на основі мінеральних водта грязей.1
Маркетинговізусилля спрямовані саме на просування даного традиційного продукту, а такожнового, представленого екологічними напрямами та сільським туризмом, шляхомполіпшення інформаційного забезпечення, участі в міжнародних регіональнихзаходах та проведення національних туристичних виставок, координації з ВТО таіншими міжнародними структурами.
Урізноманітненняі розвиток пропозиції України можливі на напрямах культурно-пізнавального іекскурсійного, екологічного, спортивного, а також сільського туризму. Потребуємаркетингових зусиль ринок курортно-лікувального туризму, підтримки тавідновлення — ринок круїзного та спортивного туризму, розбудови — ринокгірськолижного туризму. Відносно сегментів споживчого ринку, то основнімаркетингові зусилля повинні бути спрямовані на розвиток дитячого відпочинку таоздоровлення, сімейного відпочинку, відновлення та розбудову автотуризму (особливоце актуально стосовно статусу транзитної держави та створення трансєвропейськихтранспортних коридорів), релігійного туризму.
Основнимспоживчим ринком залишається ринок масового попиту з превалюючою мотивацію«відпочинок+екскурсії». На ринках нестандартного та елітарного попитудомінуючими можуть бути позиції спортивного та екологічного туризму.Пріоритетним напрямом розвитку є внутрішній туризм. Його активізація передбачаєдиверсифікацію видових субринків та ускладнення територіальної структури внутрішньогоринку за рахунок формування місцевих територіальних ринків на основіінтенсифікації ресурсної бази туризму і розбудови туристичної інфраструктури.Основним регулятором повинно стати проведення регіональної туристичної політикистимулювання малого та середнього підприємництва у внутрішньому туризмі таорганізації екскурсійної діяльності.
Отже Київськаобласть на сучасному етапі має достатньо стрімкий розвиток, щорічне збільшеннядоходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і,зокрема, до збільшення чисельності споживачів з високими доходами. Вмайбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищенуякість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть основнимиелементами, які заповнять вільний час людини.
ВИСНОВОК
Таким чином, урезультаті опрацьованої значної кількості наукових джерел і літератури автордійшла наступних висновків.
Географічнеположення Київської області, кліматичні умови, розвинута економіка – сприяєрозвитку туристичної екскурсійної діяльності в досліджуваному регіоні.
Багаті природніресурси є придатними для різних видів туризму: спортивного, оздоровчого,пізнавального. Важливе туристичне значення мають річки Дніпро, Дністер, Прип’ять,це дозволяє використовувати Київський річковий транспорт. Особливоюрекреаційною цінністю є лісові масиви Київської області. Важливе значення длязміцнення і відновлення здоров’я є санаторії, в яких лікують різні видизахворювань: серцево-судинні, нервові та ін.
Київщина,володіючи чисельними та культурними цінностям зможе досягти значногоекономічного розвитку в туристичному бізнесі. Загальновизнане значення пам’ятокісторії і культури ї важливою частиною культурної спадщини, що уособлює собоюневичерпний інформаційний потенціал людства, є важливою ланкою пам’яті народу,носієм багатовікових традицій. На території Київської області є пам’ятки історії, архітектури, мистецтва багато з них – загальнодержавні, а деякі мають світовезначення. Історико-культурні ресурси є одним з туристично-рекреаційних факторів,що впливають на розвиток індустрії туризму.
Дослідившисучасний стан та перспективи розвитку туризму в Київській області автор дійшлависновку, що туристична галузь області характеризується позитивною та сталоюдинамікою. Київська область має розгалужену мережу автомобільних та залізничнихшляхів, через її територію проходять автомагістралі міжнародного значення,залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД, експреси в усідержави Східної Європи, аеропорт Бориспіль» — найбільші повітряні ворота Українизабезпечують розвиток туризму в Київській області.
Зростаннячисельності туристів та обсягів наданих послуг, комплексний підхід до розвиткумалого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українськогопродукту.
Отже Київщина,володіючи історико-культурними, унікальними природно-рекреаційними ресурсами,вигідним географічним положенням зможе досягнути значного економічного ефекту втуристичному бізнесі. Особливе в інфраструктурі займають підприємстваготельного та ресторанного господарства.
Туризм, як усесуспільне виробництво, переживає нині скрутний період, пов'язаний зі світовою фінансовоюкризою. Але поступово іде процес відродження, і Україна виходить на новийрівень у туристичній сфері. Вирішення наявних і виникаючих проблем сприятиместворенню ефективної системи туристичного сервісу на рівні світових вимог тастандартів. Київщина на новому етапі розвитку стане рівноправним іконкурентоздатним партнером, посяде належне їй місце на карті міжнародноїрекреації.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ
1. Александрова А.Ю. Международний туризм. — С – пб.: Аспект Преса 2004. – С.240.
2. Андрушенко І. Немає куточка в столиці унас, // Нерухомість Києва – 2006. — № 8. – 19 квітня
3. Болховітінов Е. Вибрані праці з історіїКиєва. – К.: 1995. — С.322.
4. Герасименко В.Г. Основи туристськогобізнесу. К.: Магістр, 1997. – С. 150.
5. Громило С. Ідея гармонії і краси в життіз природою. Туристські маршрути України.- //Краєзнавство.Географія.Туризм.-2003.-№21-23.-С.3-20.
6. Жукова М.А. Индустрия туризма:менеджмент организации. – М.: Финансы и статистика, 2004.- С. 120.
7. Завадский П.І. Коли вгамується зеленийголод?, // Нерухомість Києва — 2005. — №6. – 18 березня
8. Заповідники і національні парки України.-К.: Либідь, 1999.- С.410.
9. Ивченко А.С. Вся Украина. – К.: ГНПП«Картографія», 2005. – С.656.
10. История городов и сел Украинскогй ССР: В26 т.: — К.: Институтистории АН УССР, 1971. – Т.: Киев. – С.792.
11. Історична енциклопедія. К.: Ранок. 1917-2000. Видання ПЕРШЕ. – 270 с.
12. Істория Киева, в 3 т., 4-х книгах, К.:«Наукова думка», 1982, т.3 – 337 с.
13. . Ігнаткткін І.О. Палаци і паркиУкраїни.-К.: Либідь, 1971.-290с.
14. История Киева. Глав. ред. Касименко О.К.: В 2-х т. – Т. 2. –К.:- с. 86
15. СредневековыйКиев. – К., 1982. – С.372
16. Спутник туриста. / А. В. Бирюков, И. Я.Брауде, Б. Е. Владимирский и др., сост. К. И. Вахлис. — 2 изд. перераб. и доп.- К.: Здоровье, 1991. – С.360.
17. Економічний часопис – ХХІ. К.: Світ,2004. – С.107.
18. Київська область. Енциклопедичнийдовідник, К.: ГР УРЕ, 1982.- С.130.
19. Концепція Держ. Програми розвиткутуризму в Україні до 2010 р. – К.: 2001. – С.10.
20. Куприна Л.Е., Крылова Л.В. Игры иразвлечения юных туристов-краеведов. Вып.1. Игры с готовыми правилами. /Метод.рекомендации для учителей, руководителей кружка — экологические игры. — Тюмень:Обл. станция туристов.1990. 36 с.
21. Ланько А., Маринич О. Фізична географіяУкраїнської РСР.-К.: Вища школа, 1969.-387с.
22. Логвин Г.Н. По Україні. Стародавнімистецькі пам'ятки.-К.: Мистецтво, 1968.-343с.
23. Левковська Л., Чабан Р., Мукін Г. Стан іперспектива розвитку туризму та готельного бізнесу в Україні. — .: Кондор, 2003.– С.4.
24. Максимович М. Киев явился градом великим: Вибрані українські твори. – К.: 1994. – С.59.
25. Масляк П.О. та Шищенко П.Г ГеографіяУкраїни: Пробний підруч. Для 8-9 кл. серед. шк.– К.: Зодіака-ЕКО, 2000. – 384 с.
26. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство:Навчальний посібник. – К.: Інститут культури, 2005. – С.125.
27. Попович С.І. Турисьтично-екскурсійніресурси України: Вступ до проблеми//Туристичні ресурси України. – К.:Типографія ФПУ, 1996. – С. 13.
28. Туристично-краєзнавчі дослідження: 36.наук.статей. – Вип. 5. – К.: Типографія ФПУ, 2004. – 361 с.
29. Украинский советский энциклопедическийсловар.– К.: Глав. Ред… УРЕ, 1986. 752 с.
30. www.ded.com.ua;
31. http//novosti.com.ua.
32. www.ukrainaincognita.com.
33. www.library.if.ua
34. www.who-is-who.com.ua.
35. www.kmv.gov.ua.
36. www.day.kiev.ua
37. www.ariu.berdyansk.net