Туристично-рекреаційні ресурси Полтавської області
План
Вступ
Розділ 1. Наукові підходи до вивченнятуристично-рекреаційних ресурсів
Розділ 2. Суспільно-географічнаоцінка туристичних ресурсів Полтавської області
2.1 Видатні історико-культурні пам’ятки Полтавщини
2.2 Природно-рекреаційні ресурси області
Розділ 3. Особливості розвитку рекреаційного комплексуПолтавщини
Розділ 4. Проблеми та перспективирозвитку рекреаційного комплексу Полтавщини
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Вступ
У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм,оздоровлення — що врешті-решт означає здоров’я — є найвищою соціальною цінністю.Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризмуі рекреації. Це пов’язано в першу чергу із значним зростанням доходів населенняекономічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвиткомтранспортного сполучення.
Крім того, індустріальний розвиток цивілізації,забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічногонавантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількістьлюдей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонахсвіту. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лишесамостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреблюдини.
Володіючи величезним природнім потенціалом, Українаусвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. Відвідавшинашу країну, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональніможливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою.
На сьогоднішній день українське суспільство переживаєперіод докорінних змін в розвитку держави. Процеси державотворення, що відбуваютьсяна початку ХІ століття, спричинили істотні державно-політичні перетворення і в системітуристично-рекреаційних послуг. Пріоритетний напрямок розвитку туризму є важливимчинником підвищення якості життя в Україні, створення додаткових робочих місць,підвищення її авторитету серед інших країн світу. У сучасному світі відпочинок,рекреація, туризм, оздоровлення, що врешті-решт означають здоров’я, являють собоюсоціальну цінність. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростаєзначення туризму і рекреації. Це пов’язано, в першу чергу, зі значним зростаннямдоходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівнялюдей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають свої домівки з наміромвідвідати нові місця, збагатити себе знайомством з пам’ятками історії, культуриі мистецтва. Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічнихсистем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаженняна людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукативідпочинок та оздоровлення в поки що екологічно сприятливих регіонах світу. Такимчином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззюекономіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.
Актуальність теми. Сучасний розвиток туризму, його перетворенняв суспільно-суспільно-значимий соціально-економічний феномен обумовлює особливуактуальність проблем ефективної організації туристичної діяльності й використаннятуристичних ресурсів.
Основи туристичної політики закладені в міжнароднихдокументах; Резолюції Римської конференції ООН по міжнародному туризмі й подорожам;Манільської декларації щодо світового туризму; Хартії туризму й Кодексі туристай інших міжнародних правових актах.
Принципами міжнародної туристичної політики у своїйдіяльності керується й Україна. Пріоритетні напрямки розвитку туризму визначенів Державній програмі розвитку туризму в Україні на 2002 — 2010 р.:
оптимальне використання природних переваг географічногоположення окремих регіонів і центрів за рахунок проведення ефективної транзитноїполітики;
охорона й відновлення національної природної йісторико-культурної спадщини, дотримання науково обґрунтованих норм ємності рекреаційнихтуристських територій, реконструкція й упорядкування туристських об'єктів, збільшенняпривабливості національних і культурних видатних пам'яток за рахунок цілеспрямованоїпропаганди;
оптимізація структури внутрішнього попиту шляхомрозробки спеціалізованих програм розвитку транзитного, екологічного, етнічного,мисливського, спортивного, сільського, релігійного й іншого видів туризму.
Стратегічна мета розвитку туризму в Україні складається:
у створенні конкурентоспроможного на внутрішньомуй світовому ринках національного туристичного продукту, здатного з максимальноюповнотою задовольнити потреби населення України;
розширенні внутрішнього туризму й постійного ростув'їзного туризму;
у забезпеченні на цій основі комплексного розвиткутуристичних центрів і курортних територій;
збереженні й відтворенні природного середовищай історико-культурної спадщини.
Регіональна (локальна) туристична політика здійснюєтьсяв контексті загальної національної політики й у максимальному ступені враховує специфікутуристської пропозиції та попиту, сучасний і прогнозований рівень розвитку туризмув регіонах і окремих центрах.
Основними її цілями є створення конкурентоспроможноготуристського продукту на основі збереження й використання привабливих елементівмісцевої природної й історико-культурної спадщини, а також збільшення соціально-економічногоефекту від розвитку рекреаційно-туристської діяльності.
Виходячи з вищесказаного, ми визначили основнумету роботи: дослідження й аналіз туристських ресурсів Полтавської області.
Об'єкт дослідження — сукупність природних, історичних, археологічних, рекреаційно-оздоровчих і культурнихресурсів Полтавської області.
Методами дослідження є аналіз вихідних і узагальнення отриманих даних.
Мета й завдання дослідження: Вивчитирекреаційно-туристичний потенціал Полтавської області
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити такізавдання:
вивчити наукові підходи при вивченні туристично-рекреаційних ресурсів;
дослідити видатні історико-культурні пам’ятки та природно рекреаційніресурси Полтавщини;
проаналізувати особливості розвитку рекреаційного комплексу Полтавщини;
дослідити проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексуПолтавщини.
Розділ 1. Наукові підходи до вивченнятуристично-рекреаційних ресурсів
Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja — відпочинок,від лат. recreatio — відновлення сил) — відновлення чи відтворення фізичних і духовнихсил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітнівиди діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкогокола особистих і соціальних потреб та запитів.
Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність,яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у зв'язкуз емоційним досвідом та натхненням, що з'являється як наслідок рекреаційної дії.З іншого боку, рекреація може сприйматися як система ресурсів чи сервісу. І, врешті-решт,не буде помилкою розглядати рекреацію як будь-який тип або вид усвідомленого задоволенняфізіологічних бажань і соціальних потреб особистості під час відпочинку.
Рекреаційна діяльність пов'язана з використаннямландшафтів і значних територій. І у цьому сенсі вона конкурує із сільським та лісовимгосподарством, рибальством, промисловістю, гірничою справою та іншими видами суспільноївиробничої діяльності, де використовуються природні ресурси.
Розрізняють три форми використання часу, відведеногона рекреацію — туризм, лікування/оздоровлення та відпочинок. Для означення цьогочасу і видів діяльності, які відбуваються в його межах, будемо використовувати поняття«рекреаційно-туристичний», яке включає всю (чи майже всю) сукупність явищі процесів, пов'язаних з відновленням сил людини та задоволенням її фізіологічнихі соціальних потреб.
Саме туризм у сучасному світі сприймається як головнаформа рекреаційної діяльності, перетворившись на потужну самостійну галузь нематеріальноговиробництва, яка задовольняє рекреаційні потреби.
Під рекреаційними ресурсами розуміється сукупністькомпонентів природних комплексів і об'єктів історико-культурної спадщини, що формуютьгармонію цілісності ландшафту, пряме й опосередковане споживання яких робить сприятливийвплив, сприяє підтримці й відновленню фізичного й духовного здоров'я людини. [1,4]
Рекреаційні ресурси доцільно розділити на дві групи:
1. природні рекреаційні території й ресурси (рекреаційні,курортні, лікувально-оздоровчі зони, інші природні території, об'єкти, комплекси,використання яких можливо в рекреаційних цілях);
2. рекреаційні соціально-побутові ресурси (будови, спорудження,архітектурні й будівельні комплекси, інші об'єкти соціально-культурного призначення,використовувані для рекреаційних цілей).
Природні рекреаційні території — це частина просторунавколишнього природного середовища, призначена для масового відпочинку населення,для відновлення життєвих сил і здоров'я людей. До них відносяться:
1. рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчі зони;
2. землі рекреаційного, історико-культурного й частковоприродоохоронного призначення;
3. окремі ділянки земель лісового, водного фонду;
4. інші рекреаційні території, комплекси, придатні длявикористання з метою рекреації.
Природні рекреаційні ресурси — це природні курортні,лікувальні, оздоровчі ресурси й фактори, придатні для використання з метою відновленняй зміцнення здоров'я людей. По характері використання підрозділяються на 4 головнихтипи:
рекреаційно-лікувальні (лікування мінеральнимиводами);
рекреаційно-оздоровчі (купально-пляжні місцевості);
рекреаційно-спортивні (гірничо-лижні бази);
рекреаційно-пізнавальні (історичні пам'ятники,науковий туризм, діловий туризм, релігійне паломництво).
Рекреація — вид діяльності,який має чітко виражену природно-ресурсну орієнтацію. Природні ресурси є провіднимфактором, який визначає рекреаційне використання території. Від того, яким наборомприродних ресурсів володіє територія, залежить організація видів і форм рекреаційноїдіяльності.
Поняття «природні ресурси» і «природніумови» широко використовуються в науковій літературі. Суть цих термінів розкриваєтьсяпри розгляді відповідних елементів природи в певному відношенні до інтересів і потребсуспільства. Під природними ресурсами в сукупності з природними умовами розуміютьвесь навколишній матеріальний світ, взятий по відношенню до людського суспільства.Рекреаційні умови — це сукупність компонентів і властивостей природного середовища,які сприяють рекреаційній діяльності. Особливості ландшафту і клімату, наявністьджерел лікувальних мінеральних вод, багатство і різноманіття рослинного і тваринногосвіту, природні можливості для занять спортом, мисливством, рибальством і т.д. визначаютьступінь сприятливості розвитку тих чи інших форм рекреаційної діяльності.
Для організації рекреаційного природокористуванняі різних видів рекреаційних занять важливо розрізняти поняття «природні умови»і «природні ресурси».
Під природними рекреаційними ресурсами розуміютьприродні територіальні комплекси, окремі компоненти природного середовища і їх речовинніскладові, які мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні і кількісні параметриі служать або мають всі передумови для того, щоб служити матеріальною основою дляорганізації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До таких ресурсівналежать лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), природні комплекси,які мають лікувальні і оздоровлюючі властивості багатоцільового призначення (ліси,аквальні комплекси, лікувальні кліматичні місцевості). Рекреаційні умови можна визначитияк компоненти і властивості природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності,але не є її матеріальною основою (естетичність, пейзажне різноманіття ландшафтів,кількість сонячних днів у році, тривалість залягання снігу в горах і т.д.).
Кількість видів природних ресурсів, у тому числіі рекреаційних, їх об'єм і можливості використання суспільством постійно змінюютьсяі зростають. Рекреаційні ресурси — поняття історичне, протягом віків змінюваласьроль окремих її видів. Ці ресурси надзвичайно різноманітні за складом і властивостями,що визначило різноманіття існуючих показників їх кількісної і якісної оцінки. Узв'язку з цим важливо провести класифікацію природних рекреаційних ресурсів.
У відповідності з принципами програмно-цільовогопланування рекреаційні ресурси слід розглядати як ресурсозабезпечувальне функціонуваннярізних підгалузей рекреації і об'єктів, які в них входять, що обумовлює доцільністьгалузевої класифікації природних рекреаційних ресурсів. [6, 12]
Природні рекреаційні ресурси повинні використовуватисьбережно й економно, повинні охоронятися і примножуватись. Для цього необхідно проводитиїх облік, кількісну і якісну оцінку, визначити придатність і альтернативність їхвикористання в тій чи іншій галузі народного господарства. Облік стану природнихресурсів і визначення їх народногосподарського значення повинні базуватися на системіприродно-ресурсних кадастрів. Вони містять сукупність відомостей про кількіснийі якісний стан природних ресурсів, їх економічну оцінку. Законодавством Українипередбачається ведення земельного, водного, лісового і надрового кадастрів.
Основна мета створення кадастру природних рекреаційнихресурсів — виявлення шляхів найефективнішого використання всіх природних передумоврозвитку рекреаційного господарства в різних регіонах при умові збереження і примноженняприродно-ресурсного потенціалу рекреації. Для цього в кадастрі повинна міститисякомплексна характеристика природних рекреаційних ресурсів, включаючи їх детальнийоблік і класифікацію, якісну і кількісну оцінку економічної ефективності освоєння,аналіз використання і його основні перспективи, а також найважливіші заходи з охоронисукупності рекреаційних ресурсів.
При складанні кадастру повинні бути дотримані загальніпринципи його розробки: єдність, об'єктивність, безперервність, наочність. Єдністькадастру забезпечується єдністю методики його розробки, що застосовується. Для об'єктивностіпотрібна повна достовірність і обґрунтованість всіх кадастрових даних. Безперервністьдосягається за рахунок їх постійного оновлення, уточнення і доповнення; наочність- вибору найсуттєвіших показників, їх систематизації, графічного і картографічногооформлення матеріалів. Створення кадастрів повинно допомогти не тільки зберегтиі правильно використовувати весь комплекс рекреаційних ресурсів, але і примножуватиїх, резервувати для майбутнього.
В сучасних умовах особливо актуальним є створеннякадастру рекреаційних ресурсів. Однак вирішення питання ускладнюється недостатньоювивченістю запасів деяких родовищ природних рекреаційних ресурсів, відсутністю єдиноїсистеми обліку їх використання і оцінки.
Питання кількісної і якісної оцінки природних рекреаційнихресурсів дотепер недостатньо вивчені, що пов'язано з необхідністю врахування припроведенні оцінки багатьох факторів. Більше того, в залежності від рівня ієрархіїдосліджуваної сукупності рекреаційних ресурсів змінюються враховані фактори і ціліоцінки. Так, оцінка окремого рекреаційного ресурсу (родовища мінеральних вод, кліматолікувальноїмісцевості, поверхні водойми, морського пляжу і ін.) повинна включати не тількийого кількісні характеристики (дебіт води, площа рекреаційної території), але іступінь сприятливості для відповідного виду рекреаційної діяльності.
В рекреаційній географії склались три основні типиоцінки природних рекреаційних ресурсів: медико-біологічний, психолого-естетичнийі технологічний. Медико-біологічна оцінка відображає вплив природних факторів наорганізм людини. Провідну роль тут відіграє клімат. Розроблено ряд методик, якідозволяють оцінити комплекс кліматичних факторів з урахуванням їх впливу на станорганізму людини. Сформульовані критерії оцінки і розроблені параметри оцінковихшкал градацій. Виходячи з температури повітря, загальної хмарності і швидкості вітрувиділені два класи погоди — сприятлива і комфортна. Аналогічно визначається ступіньсприятливості погоди для зимових видів рекреаційної діяльності. Керуючись бальнимишкалами розроблених таблиць і враховуючи кліматичні умови конкретного регіону, визначаєтьсяімовірна кількість днів зі сприятливими класами погоди, що особливо важливо длявибору місць організації рекреаційних занять різної тривалості. [7, 6]
Потреба в красі є проявом естетичного начала влюдині і визначає в деякій мірі її духовний світ. Тому при психолого-естетичнійоцінці повинна розглядатись емоційна дія природного ландшафту або його компонентівна людину. Певний вплив мають і наявні на досліджуваній території пам'ятки архітектури.
При технологічному типі оцінюється придатністьтериторії для певного типу рекреаційних занять, а також можливість її інженерно-будівельногоосвоєння. В основу оцінки придатності територій для рекреаційних занять повиннібути покладені перш за все природні умови: наявність природних ресурсів рекреації,комфортність, а також психолого-естетичні фактори. Можливості інженерно-будівельногоосвоєння визначаються наявністю транспортних комунікацій і бази виробничої інфраструктури.
При рекреаційній оцінці береться до уваги тількирекреаційна цінність природних комплексів різного призначення і не враховуютьсянародногосподарські результати їх експлуатації, які служать базою економічного обґрунтуваннякапітальних вкладень у відтворення, охорону і покращення використання рекреаційнихресурсів.
Рекреація як одна з головних форм продуктивноговикористання вільного часу людини — суспільний, економічний і науковий феномен,для якого не мають значення міжгалузеві та міждисциплінарні межі. Не дивлячись нацю особливість, слід зауважити, що найбільший вклад у її вивчення і розуміння вноситьгеографія, у царині якої сформувалася потужний науковий напрям — географія рекреаціїі туризму.
Рекреаційна географія — частина блоку гуманітарнихгеографічних дисциплін. Вона тісно пов'язана з іншими гуманітарними географічнимидисциплінами, а також із природно-географічними й теоретико-методологічними географічнимидисциплінами. Залежно від дослідницьких і практичних завдань, що коштують передрекреаційною географією, формується такий альянс географічних дисциплін і підходів,що у найбільшій мері сприяє їхній коректній постановці й рішенню.
Географічна наука має досить складну структуруй нараховує до 20 дисциплін, що перебувають на різних стадіях розвиненості. Крімтого, істотно розрізняється й співтовариство географів, що представляють різні дисципліни.Деякі з дисциплін досить нечисленні по складу, але, проте, існують. Самий загальнийі розповсюджений поділ географічної науки складається у виділенні блоків природнихі суспільних географічних дисциплін. Поєднує їх те, що обоє орієнтовані на дослідженняпросторових процесів і систем. У них чимало загального й у зв'язку з дослідженнямгеографічної оболонки Землі в цілому.
Рекреаційна географія має реальний сенс тількив сполученні з багатьма іншими науковими й прикладними дисциплінами, що вивчаютьрізні аспекти рекреації. Таких дисциплін чимало, хоча часом вони носять характерне що стільки сформувався наукового напрямку, скільки проблемної області. Середних можна виділити комплекс дисциплін і проблемних областей, що займаються вивченнямміст. Вивчення рекреації міського населення — велика тема. Прикладом іншої дисципліни,пов'язаної з вивченням і практичною організацією рекреаційної діяльності, є районнепланування.
У цілому, феномен рекреації становить інтерес длярізних дисциплін. Рекреаційна географія має дуже тісні зв'язки й з негеографічниминауками — соціологією, екологією, природокористуванням, політологією, туристською,економікою, психологією, медициною й ін.
Карта є давнім методом географічних досліджень.Часте складання карти — це ще й підсумок географічного дослідження. У різні періодий у різних культурах накопичений гігантський досвід картографічних досліджень. Карта- один з найважливіших засобів пізнання й опису світу. Вони широко використовуютьсяв таких науках як географія, геологія, економіка, історія й багатьох інших. Картислужать як для наукового й практичного відображення явищ і об'єктів глобальногой регіонального масштабів, так і для чисто ілюстративних, а також навчальних цілей.Залежно від завдань, карта може бути як підсумком багаторічного дослідження й міститив собі кодування певної інформації, у тому числі й закономірностей, так і служитидопоміжним засобом у дослідженні або навчальному вивченні матеріалу — усе визначаєтьсяособливостями й завданнями дисципліни.
На карті може відображатися будь-яка поверхня.Як правило, говорячи про карти, мають на увазі зображення сухопутної поверхні Землі:на рівні масової свідомості це майже синоніми. Однак існують карти інших планеті поверхонь, наприклад карти океанічного дна планети Земля.
Під елементами карти розуміється саме картографічнезображення, математична основа карти, її легенда, допоміжне оснащення й додатковідані. Основним елементом карти є картографічне зображення, що передає зміст карти,тобто сукупність відомостей про об'єкти, нанесених на карту, їхньому розміщенні,властивостях, взаємозв'язках і динаміку. Залежно від тематики карти, основне зображенняможе бути зовсім різним.
Карта завжди супроводжується легендою. Під цимтерміном розуміється система використовуваних на карті умовних знаків і пояснень,що розкривають її зміст. Складання легенди — непросте завдання. Це високий рівеньгенералізації відбиваного матеріалу. При складанні легенди потрібно враховуватиособливості сприйняття карт і багато чого іншого.
Основна відмінність карти від інших зображень просторускладається у використанні математичної основи. Карта — це зменшене зображення реальності,і таке зменшення можливо лише при використанні строгої математичної основи. Математичнаоснова карти знаходить вираження в сітці меридіанів і паралелей. У випадку топографічнихкарт — це прямокутна координатна мережа, масштаб і геодезична основа.
Карта є моделлю дійсності. Вона точно передає розміриплощ і положення в просторі певних, важливих для рішення конкретного завдання об'єктів.Підсумком є теоретичне узагальнення реальності. Карта — не фотографія, що фіксуєвсе без винятку об'єкти. Вона відбиває розподіл у просторі тільки окремих вибранихявищ і об'єктів, створюючи в такий спосіб основу для аналізу й розуміння реальності.
Рекреаційна географія має справу з дуже складнимоб'єктом, що характеризується масою різних параметрів. У цьому зв'язку часто найбільшефективним є не стільки використання окремих карт, скільки атласів, що дають систематичнекартографічне подання про територію і її освоєння. Атлас є збірником карт, виконанихпо єдиній програмі. Характерно методична й технічна єдність виконання карт.
В ідеалі, дослідження з рекреаційної географіїповинні орієнтуватися на складання атласів певних територій. Це можуть бути й невеликіпо площі території, що грають важливу роль у рекреаційній діяльності.
Масштаб карти — відношеннядовжини лінії на карті до довжини відповідної лінії на земній поверхні.
Масштаб показує, у скільки разів зменшені картографічнезображення й скільки сантиметрів місцевості втримується в одному сантиметрі на карті.Наприклад, масштаб 1: 1000000 означає, що 1 сантиметр на карті відповідає 1000000 сантиметрів (тобто 10 кілометрам) на місцевості.
По тематиці виділяються загальногеографічні й тематичнікарти. Існують карти, що відбивають природні й суспільні явища. Кожний тип ділитьсяна велику кількість різних видів карт. Наприклад, карти суспільних явищ можуть підрозділятисяна карти населення, економічні карти, історичні, політичні й багато хто інші.
По масштабі карти діляться на наступні категорії:
· плани — 1: 5000 і крупніше,
· великомасштабні карти — 1: 10000 — 1: 200000, середньомасштабнікарти — 1: 200000 — 1: 1000000, дрібномасштабні карти — дрібніше 1: 1000000.
Розподіл карт по масштабі не є загальноприйнятим.Залежно від розмірів країни можуть використовуватися інші стандарти. Певну рольграють і національні традиції класифікації карт по масштабі. [7,12]
Розділ 2. Суспільно-географічна оцінкатуристичних ресурсів Полтавської області
2.1 Видатні історико-культурні пам’яткиПолтавщини
Полтавщина має цікаву і неповторну історію. Першіпоселення на її території з’являються у пізньопалеолітичну добу — понад 20 тис.років тому. Описуючи столицю могутніх скіфів місто Гелон (Більське городище VІІ- ІІІ ст. до н.е.), “батько" історії Геродот мандрував теренами прадавньоїПолтавщини. В часи Київської Русі Полтавщина входила до найбільшого із князівств- Переяславського, а сама Полтава, літописна Лтава (1174 р.), була найпівденнішимфорпостом руських земель у боротьбі з кочівниками.
В області велика кількість музеїв — державних ігромадських (“народних”). Загальна чисельність експонатів усіх категорій музеївстановить близько 700 тис. одиниць збереження; 24 пам’ятки архітектури загальнодержавногозначення; близько 50 пам’яток археології скіфсько-сарматського часу (VІІ — ІІІ ст.до н.е.), понад 70 пам’яток черняхівської (ІІ — ІV ст.) і роменської культур (VІІІ- Х ст.).
Полтавщина — край, щедро обдарований піснями ілегендами, край письменників і художників, мислителів і вчених, чиї імена золотомзакарбовані в пантеоні слави світових діячів мистецтва і науки. Полтавщина — крайіз традиціями і культурою, які корінням своїм виходять з сивини тисячоліть.
Багату історію краю дбайливо збережено для нащадків.Своїми зібраннями виділяються Полтавський та Кременчуцький краєзнавчі музеї, Державнийісторико-культурний заповідник “Поле Полтавської битви”, Державний музей-заповідникукраїнського гончарства в Опішні, Полтавський художній музей.
Про значний внесок уродженців Полтавщини у розвитоквітчизняної науки і культури розповідають літературно-меморіальні музеї Г.С. Сковородиу смт. Чорнухи, І.П. Котляревського, Панаса Мирного, В.Г. Короленка у м. Полтава,Олеся Гончара у с. Суха Кобеляцького району, заповідник-музей М.В. Гоголя у с.Гоголеве Шишацького району та літературно-меморіальний музей письменника у славнозвіснихВеликих Сорочинцях на Миргородщині.
Поряд з цими великими культурними надбаннями підохороною держави знаходяться визначні археологічні, архітектурні та історичні пам’ятки,з яких складається культурна спадщина народу. На сьогодні їх налічується понад 4тис.
Найстарішим в області є Полтавський краєзнавчиймузей. Понад сто років тому (1891р.) при Полтавській губернській земській управірозпочалась організація музею, основу якого складала колекція ґрунтів і гербарій,зібраний експедицією відомого вченого-грунтознавця В.В. Докучаєва.
У 1908 р. споруджено приміщення, яке тепер займаєПолтавський краєзнавчий музей. Це один з найбільш оригінальних будинків міста вархітектурному відношенні. Архітектор В. Кричевський та художники С.Васильківськийі М. Самокиш творчо використали спадщину української народної архітектури та мистецтва.
У Зіньківському районі працює Державний музей-заповідникукраїнського гончарства в Опішні і єдиний в Україні спеціалізований етномистецькийнауково-дослідний, культурно-освітній і навчально-виховний заклад, який постає всеукраїнськимцентром дослідження, збереження і популяризації гончарської спадщини України.
Діяльність музею-заповідника спрямована на відродження,утвердження й плідний розвиток історичних надбань опішнянського гончарства, організаціюнавчання і практичної роботи талановитої художньої молоді, докорінне поліпшеннятехнології місцевого гончарного виробництва, зміцнення матеріально-технічної базипромислу, налагодження мережі збуту гончарних виробів, популяризації мистецтва керамікита творчості гончарів і малювальниць. Очолює цей музейний заклад доктор історичнихнаук Олесь Пошивайло.
Далеко за межами України відомо про Полтавськийхудожній музей, у фондах якого зібрано полотна як вітчизняних, так і зарубіжнихвидатних майстрів пензля. Почав діяти він з 1920 р. як відділ краєзнавчого музеюі до 1940 р. носив назву Картинної галереї. Із 1940 р. одержав статус самостійногомузею.
На сьогодні він має більш як дев’ять тисяч творівмистецтва. Основою музейного зібрання стали твори видатного художника-передвижникаМ.О. Ярошенка, які, згідно із заповітом його дружини, були передані рідному місту.Поповнився музей і за рахунок картин та інших творів мистецтва з колишніх поміщицькихсадиб.
У далекому 1709 р. на полі під Полтавою відбуласябитва, яка стала переломним моментом у довгій і виснажливій Північній війні, якувели Росія і Швеція за вихід до Балтійського моря. На полях під Полтавою Карл XIIзазнав небувалої поразки, після якої зірка його попередніх перемог закотилась назавжди.Немало пам’ятників увічнили полтавську вікторію. Це — пам’ятник Слави, пам’ятникзахисникам фортеці Полтава, пам’ятник шведам від шведів та інші. А в 1950 р. буловідкрито музей історії Полтавської битви, де виставлені унікальні експонати: зброя,прапори та штандарти, обмундирування обох воюючих сторін, особисті речі Петра І,картини і чеканка, що зображують Полтавську баталію, макети пам’ятників знаменитоїбитви та ін.
1 квітня 1984 року в селі Гоголевому Шишацькогорайону до 175-річчя від дня народження геніального письменника Миколи ВасильовичаГоголя відкрито заповідник-музей. Земля ця виростила, дала крила таланту письменника,визначила його творчу особистість. М.В. Гоголь — гордість його рідного краю — Полтавщини,яку він завжди носив у своєму серці.
Садиба Гоголів-Яновських відтворена за планами,спогадами, листами сучасників, старими фотознімками та кресленнями і малюнками самогописьменника. До складу заповідника входить будинок батьків, флігель, альтанка, грот.Невід’ємною частиною ландшафту є парк, сад, ставки.
У Полтаві діє музей авіації та космонавтики, головнимзавданням якого є увічнення пам’яті та популяризація творчої спадщини видатних учених,конструкторів, організаторів та спеціалістів у галузі ракетобудування, повітроплавання,авіації та космонавтики, народженням або життям і діяльністю пов’язаних з Полтавщиною,- О.Д. Засядька, О.М. Кованька, Ю.В. Кондратюка, братів Кас’яненків, В.М. Челомея,Г.Є. Котельникова, Ю.А.Побєдоносцева, М.А. Комарницького та багатьох інших.
Полтавська область займає центральну частину ЛівобережноїУкраїни. Північні райони області розташовані в лісостеповій, південні — у степовійзоні. Площа області становить 28,8 тис. кв.км. (4,8% території країни).
На Полтавщині налічується 169 територій та об'єктівприродно-заповідного фонду, в т. ч. дендропарк у с. Устимівка (створений у 1893р.), Хомутецький парк у садибі Муравйових-Апостолів (початок XIX ст.), полтавськийміський сад (парк «Перемога»; заснований у 1803 р. з ініціативи генерал-губернаторакнязя О.Б. Куракіна). В 1820-1841 pp. на території саду діяла Полтавська школа садівництва,яка пізніше разом із прилеглою частиною саду була передана Полтавському інститутушляхетних дівчат, що містився в колишній садибі С.М. Кочубея. На території міськогосаду в 1852 р. споруджено будинок Полтавського міського театру.
Основою курортних ресурсів області є джерела мінеральнихвод у Миргородському, Великобагачанському, Новосанжарському, Кременчуцькому, Хорольськомурайонах.
Курорт Миргород функціонує з 1914 р. Перше мінеральнеджерело було відкрите тут у 1912 р. місцевим лікарем І.А. Зубковським, який і заснувавпершу водолікарню. В 1916-1919 pp. створено курортний комплекс, який включав водолікарню,їдальню-клуб, грязелікарню. Всі ці приміщення були розібрані в 1970-80 — і роки.
З 1976 р. функціонує перше в Україні спеціалізованевідділення для лікування хворих на цукровий діабет. На сьогодні «Миргородкурорт»об'єднує санаторії «Хорол», «Миргород», «Березовий гай»,«Полтава», які можуть одночасно прийняти 3,5 тис. хворих.
В області є 44 готелі, один мотель і один готельно-офіснийцентр. У Полтаві є готель «Турист», мотель «Полтава». Середтуристських готелів області — «Україна» в Миргороді, «Кремінь»у Кременчуці. Функціонують також туристичні бази «Новосанжарська»,«Сонячна», «Бузковий гай», «Кротенківська».
Полтавщина заселена з доби пізнього палеоліту(понад 20 тис. років тому). На Полтавщині виявлено близько 50 пам'яток скіфсько-сарматськогоперіоду. Серед них виділяється Більське городище — одна з найбільших у Європі скіфськихархеологічних пам'яток. Деякі дослідники пов'язують його з Гелоном, що згадуєтьсяГеродотом у його "Історії греко-перських воєн". Городище з прилеглою територієюоголошено заповідником.
У VIII-IX ст. територію Полтавщини населяли переважносіверяни. В IX-X ст. край належав до Переяславської землі. По Ворсклі в її нижнійі середній течії проходив південний кордон давньоруської держави, що відмежовувавїї від територій, де безперешкодно пересувались кочові племена — печеніги, половціта ін. Ще за Володимира Святославича розпочато будівництво укріплень по Остру, Трубежу,Сулі, Стугні (Посульська лінія).
Полтавщина входила до складу Черкаського і Переяславськогостароств Київського воєводства. В той час, за свідченням французького інженера Г.-Л. де Боплана, на Полтавщині існувало понад 300 поселень. Великі земельні наділимали тут польські магнати — Жолкевські, Конєц-польські, Потоцькі та ін. Найбільшимиземлевласниками були князі Вишневецькі. Яремі (Єремії) Вишневецькому належали наЛівобережжі — переважно на Полтавщині — 53 великих населених пункти (Ромни, Лохвиця,Лубни, Пирятин, Глинськ, Хорол, Полтава). Столицею володінь Я.Виш-невецького булиЛубни, де він побудував розкішний палац, зруйнований козаками в 1648 р., в ходібоїв з польською армією, оскільки Ярема Вишневецький із своїм 6-тисячним надвірнимвійськом воював на боці польського уряду. Його син Михайло в 1669-1673 pp. був польськимкоролем.
Після початку визвольної війни були створені Полтавський,Миргородський, Лубенський, Гадяцький полки.
Полтавщина, як і Чернігівщина, була надійним тиломармії Б. Хмельницького. Після скасування в 1781 р. Гетьманщини територія Полтавщинивходила до складу Київського, Чернігівського, Катеринославського (з 1783) намісництв,а з 1796 р. — Малоросійської губернії. В 1802 р. була створена Полтавська губернія.
В 1925 p., після скасування губернського поділу,Полтавщина складалася з 5 округ. У 1932 р. її територія була поділена між Київськоюі Харківською областями, а в 1937 р. було створено Полтавську область. На Полтавщинізбереглись давні історичні міста: Хорол, Говтва, Лубни, Пирятин, Полтава та ін.Найдавнішим із населених пунктів Полтавщини є Хорол, який уперше згадується в 1083р. Там народився відомий фольклорист і літературознавець М.А. Цертелєв (Церетелі).В місті бували поети В.А. Жуковський (1837 р.) і О.С. Пушкін (1820 p., 1824 p.).
Місто Лубни пов'язане з ім'ям А. Керн — уродженоїПолторацької, дочки предводителя місцевого дворянства. Тут пройшло її дитинство,пізніше вона теж часто приїздила сюди. На місці колишньої садиби Полторацьких закладенопарк.
Неподалік від Лубен розташований ансамбль МгарськогоСпасо-Преображенського монастиря, заснованого в 1619 р. на кошти Раїни Вишневецької- двоюрідної сестри Петра Могили. Тут у чернечому сані в 1663 р. перебував ЮрійХмельницький.
Ансамбль складається з Преображенського собору,Благовіщенської церкви, трапезної з келіями, надбрамної дзвіниці, будинку ігумена,двоповерхового готелю.
Полтава розташована по обидва береги р. Ворскли.У письмових джерелах поселення вперше згадується в 1174 р. під назвою Лтава.
Після монголо-татарської навали поселення прийшлов занепад. Перша згадка про нього після тривалої відсутності будь-яких відомостейвідноситься до першої половини XV ст., коли документи наводять уже назву Полтава.В 1430 р. Полтава була передана великим литовським князем Вітовтом у володіння ЛексадиМансурксановича, Лекси — татарського мурзи, що після прийняття православ'я отримавтитул князя і родове ім'я Олександра Глинського. Він побудував полтавську фортецю.У 1482 р. її дерев'яні укріплення і земляні вали були зруйновані Менглі-Гиреєм.
З 1802 р. Полтава — губернський центр. За проектомархітектора М.А. Амвросимова Полтаву передбачалось перетворити на «малий Петербург».
Було закладено новий центр — Круглу площу, ансамбльякої вважається найбільш значним в Україні серед архітектурних комплексів, побудованиху стилі класицизму. З 1805 по 1811 р. споруджено 7 адміністративних будинків запроектами відомих архітекторів А. Захарова, М. Казакова, Л. Руска, Е. Соколова таін. У будинку Малоросійського поштамту деякий час містилась губернська канцелярія.В 1822 р. в цьому приміщенні функціонувала міська гімназія і притулок для дітейзбіднілих дворян, де працював вихователем І.П. Котляревський. Пізніше тут була Маріїнськажіноча гімназія, а в радянський період середня школа, міськком компартії.
В 1810 р. тут зведено будинок губернатора, потім- генерал-губернатора, віце-губернатора, приміщення дворянського зібрання. Найбільшмасштабною спорудою в ансамблі був Кадетський корпус.
У 1810 р. споруджено будинок Полтавського вільноготеатру, для трупи якого І.П. Котляревським написані п'єси «Наталка Полтавка»,«Москаль-чарівник». Першим виконавцем ролей Макогоненка і Михаїла Чупрунабув М.С. Щеп-кін, який саме тут розпочав свою театральну кар'єру, а також став вільним.Генерал-губернатор Полтави князь М. Рєпнін, який ініціював викуплення великого артистаз кріпацтва, був одним із засновників Полтавського інституту шляхетних дівчат, школисадівництва, кадетського корпусу. Історик Бантиш-Каменський видав свою "ІсторіюМалої Росії" за фінансового сприяння князя Рєпніна.
При Полтавському театрі існував хор хлопчиків,кращі співаки якого відбиралися для участі у придворній співацькій капелі в Петербурзі.В 1838 р. з цією метою Полтаву відвідав капельмейстер капели М. Глінка.
На Полтавщині діяли численні домашні театри. ТеатромТрощинських у селі Кибинці керував разом з В. Капністом управитель поміщицькогомаєтку В.П. Гоголь-Яновський. У театральних виставах були задіяні члени їх родин,серед яких — М. Гоголь-Яновська.
В полтавській гімназії навчалися відомий математикВ.М. Остроградський, М.П. Старицький, М.П. Драгоманов. Полтавську духовну семінаріюзакінчили В.П. Гоголь (батько письменника), літератор М. Гнєдич (перекладач"Іліади" Гомера). В духовному училищі, а потім у духовній семінарії вчивсяС. Петлюра, який народився в Полтаві.
У 1903 р. в Полтаві відбулось урочисте відкриттяпам'ятника І. Котляревському, на якому були присутні М. Коцюбинський, Леся Українка,Олена Пчілка, Г. Хоткевич, В. Стефаник, М. Старицький, М. Лисенко, М. Садовський,І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький та ін.
В Полтаві зберігся також пам'ятник коменданту міськоїфортеці О. Келіну (1909 p.). З Полтавою пов'язане ім'я відомого хірурга М.В. Скліфософського,який починаючи з 1871 р. щоліта відпочивав, а протягом 1900-1904 pp. постійно живу своєму маєтку на околиці міста. Власником маєтку заснована школа для селянськихдітей, де їх навчали грамоті, основам городництва і садівництва.
Для розвитку суконного виробництва російським урядомдо Полтави були запрошені німецькі ремісники з Богемії, Моравії, Ельзасу, Саксонії.В 1809 р. на північно-східній околиці міста осіли перші німецькі поселенці — 54сім'ї (249 чол.). Німецька слобода протягом 1810-1867 pp. володіла правом на внутрішнєсамоврядування. На початку XX ст. в місті споруджено будинок губернського земства,в якому нині міститься краєзнавчий музей, заснований з ініціативи В.В. Докучаева.Його експозиція починалася з зібрання вченого, що включало 4 тис. зразків грунту,500 зразків гірничих порід, багатий гербарій.
В 1906 р. музейна колекція була значно поповненаза рахунок зібрання К.М. Скаржинської, що включала 20 тис. експонатів археологічного,історичного, етнографічного характеру, бібліотеку стародруків і т.ін.
Серед пам'ятних місць Полтави — музей-садиба талітературно-меморіальний музей І.П. Котляревського, музеї Панаса Мирного, В.Г. Короленка.
У місті діє художній музей, де зберігається понад8 тис. творів мистецтва. Тут експонуються полотна І. Шишкіна, І. Левітана, В. Маковського,І. Рєпіна, В. Сурікова, Н. Ярошенка, Т. Яблонської, Н. Самокиша та ін. У відділізахідноєвропейського мистецтва зібрана колекція живопису, графіки, скульптури німецьких,голандських, італійських, французьких майстрів.
Історико-культурний заповідник «Поле Полтавськоїбитви» включає музей історії цієї визначної події, польовий укріплений табірросійської армії, редути, братську могилу російських воїнів, Сампсоніївську церкву(1856 p.), пам'ятник загиблим шведським солдатам від росіян (1909 p.), пам'ятникшведам від співвітчизників (1909 p.), пам'ятник Петру І (1915 p.).
В Полтаві народився і закінчив гімназію один ізпіонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів Ю.В. Кондратюк (справжнє ім'я- Олександр Шаргей). Зберігся будинок по вул. Сретенській, 4, в якому він жив. Вмісті діє музей авіації і космонавтики.
В Полтаві народилась також відома актриса німогокіно Віра Холодна (В. Левченко). З Полтавщиною пов'язане ім'я М.В. Гоголя (1809-1852),який народився в с Великі Сорочинці в будинку військового лікаря М.Я. Трахимовського.Перші згадки про Сорочинці відносяться до початку XVII ст. з поч. XIX ст. Сорочинцістають відомі завдяки своїм знаменитим ярмаркам, що описані М. Гоголем. Тут зберегласяПреображенська церква (1727-1732 pp.) — місце хрещення письменника. В селі в 1911р. споруджено пам'ятник М. Гоголю. Тут діє також його літературно-меморіальний музей.
Дитинство М. Гоголя пройшло на хуторі Яновщина,або Василівка (нині Гоголеве), що належав Т.С. Гоголь-Яновській (уродженій ТетяніЛизогуб) — бабусі письменника. Тут у різний час бували Т. Шевченко, П. Куліш, В.Гіляровський (який у 1902 р. видав книгу «На батьківщині Гоголя»). В селістворено державний музей-заповідник.
Селище Диканька вперше згадується у письмових джерелаху 1658 р. Тривалий час вона була власністю Кочубеїв. Палац, побудований наприкінціXVIII ст. за проектом архітектора Д.Ж. Кваренгі, був знищений у 1917 р.
У 1709 р. в Диканьці напередодні Полтавської битвидіяв штаб І. Мазепи, а в сусідньому селі Великі Будища — штаб шведського короляКарла XII. У Диканці збереглись Миколаївська (1794 p.), Троїцька (1780 р.) церкви.З останньою, за місцевими переказами, пов'язана дія в повісті М. Гоголя «Нічперед Різдвом». Збереглася також Тріумфальна арка, споруджена в 1820 р. запроектом Л. Руска на честь приїзду імператора Олександра II в маєток міністра внутрішніхсправ В.П. Кочубея. Садиба Кочубея нині оголошена заповідником. В селищі є чудовийпарк, який називають Бузковим гаєм. У селі Хомутець збереглася садиба Муравйових-Апостолів,(кінець XVIII ст.). Існує припущення, що автором проекту був Б. Растреллі.
Село Чорнухи — батьківщина українського філософаі просвітителя Г.С. Сковороди, де діє музей-заповідник. У селі Веселий Поділ (стараназва — Родзянки) народився відомий український байкар Л. Глібов. Гадяч — батьківщинаМ.П. Драгоманова та Олени Пчілки (О.П. Драгоманової-Косач). Садиба Драгомановихоголошена державним заповідником. Гадяч уперше згадується в документах першої половиниXVII ст. як добре укріплений замок-фортеця. Пізніше на місці замка споруджено гетьманськийпалац — колишня резиденція І. Брюховецького.
З 1648 p. місто було центром Галицького полку.В 1658 р. І. Виговський брав участь у підписанні Гадяцького договору. В Гадячі дієкраєзнавчий музей. У с. Гриньки народився М.В. Лисенко.
Історія Миргорода як сторожового пункту веде свійвідлік від XI ст. З містом пов'язані імена багатьох видатних діячів вітчизняноїкультури. Тут народився відомий художник XVIII ст. В. Боровиковський. Миргород- батьківщина братів-письменників Рудченків — Івана Білика і Панаса Мирного.32 рокипрожив у Миргороді грузинський поет Давид Гурамішвілі (1705-1792). В місті йомуспоруджено пам'ятник.
У селі Велика Обухівка народився і був похованийпоет і драматург В. Капніст. У його садибі бували М. Гоголь, Г. Державін та ін.
Уродженцем села Фрунзівка (колишня слобода Миколаївка)є військовий лікар П.Ф. Чайка, дід — видатного композитора П.І. Чайковського, якийу 1864 р. відвідав ці місця. До наших днів тут зберігся старовинний будинок з мезоніном,колонами і верандами.
Родом із села Котельва письменник, драматург іперекладач П.П. Гнєдич та письменниця Т.Г. Гнєдич — автор перекладу «Дон-Жуана»Байрона. Тут пройшло дитинство М.І. Гнєдича — поета, і перекладача "Іліади"Гомера.
В селі Гавронці в сім'ї предводителя місцевогодворянства народилась художниця Марія Башкірцева (1860-1884). У с. Пашенівка народивсяакадемік Петербурзької академії наук і кількох європейських академій математик М.В.Остроградський.
Красенівка — батьківщина відомого борця Івана Піддубного.
Лохвиця є рідним містом композитора І. Дунаєвського.Хутір Пелехівщина Глобинського району — батьківщина братів Майбород.
У с Ковалівка діє музей-заповідник, відкритий начесть письменника і педагога А.С. Макаренка.
Музей А. Макаренка є і в Кременчуці, в будинку,де з 1901 р. жила його сім'я. Він навчався в місцевому училищі, закінчив педагогічнікурси і протягом 1905-1911 pp. викладав у кременчуцькому залізничному училищі. У1917 р.А. Макаренко закінчив Полтавський учительський інститут, працював у різнихшколах на Полтавщині, а з 1920 р. — у виховних закладах для неповнолітніх правопорушників.
У селі Березова Рудка збереглись садиба і парк(XVIII-XIX ст.). Тут у 1843 і 1846 pp. перебував Т. Шевченко, який написав портретигосподарів маєтку — Платона і Ганни Закревських.
Поміщицька садиба (1805) і Троїцька церква (1799)збереглися в с Вишняки.
В 1888-1889 pp. на Полтавщині побував А.П. Чехов.
На Полтавщині збереглися давні народні промисли- виготовлення лозяних виробів (Чорнухи), вишивання і килимарство. Історія художньоївишивки на Полтавщині налічує кілька століть. Широко відомими є полтавські мережкиі техніка вишивання «білим по білому». Одним із центрів вишивання є селищеРешетилівка, де виготовляються орнаментальні килими.
В селищі Опішня, давньому центрі гончарного промислу,створено музей-заповідник українського гончарства. Тут є фабрика художньої кераміки[7, 8, 9].2.2 Природно-рекреаційні ресурси області
Полтавська область — привабливий туристично-рекреаційнийрегіон, розташований в центральній частині Лівобережної України. Полтавська областьмає сприятливу для розвитку туризму розгалужену транспортну мережу. Дзеркалом душіта творчої сили нашого народу є різноманітне декоративно-ужиткове мистецтво Полтавщини.
Полтавщина — край, щедро обдарований піснями ілегендами, край письменників і художників, мислителів і вчених, чиї імена золотомзакарбовані в пантеоні слави світових діячів мистецтва і науки. Полтавщина — крайз традиціями і культурою, які корінням своїм виходять із сивини тисячоліть. Полтавщинасьогодні — область землеробів і науковців, високорозвиненої промисловості і традиційнихвидів декоративно-вжиткового мистецтва.
Багату історію краю дбайливо збережено для нащадків.У 26 державних музеях зберігається понад 380 тис. пам’яток Музейного фонду України.В області працюють 242 музеї на громадських засадах, в яких нараховується 250 тис.експонатів.№ п/п Назва закладу Адреса Телефон 1. Полтавський краєзнавчий музей 36020, м.Полтава, вул. Конституції, 2 053227-42-34 2. Полтавський музей авіації та космонавтики (відділ Полтавського краєзнавчого музею) 36011, м.Полтава, Першотравневий проспект,16 053227-25-82 3. Полтавський художній музей — Галерея мистецтв 36000, м.Полтава, вул.Фрунзе,5 0532256-35-40 4. Державний історико-культурний заповідник “Поле Полтавської битви” 36006, м.Полтава, вул. Шведська могила, 32 0532252-74-27 5. Полтавський літературно-меморіальний музей І.П. Котляревського 36011, м.Полтава, Першотравневийпроспект, 18 053227-41-60 6. Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного 36002, м.Полтава, вул. Панаса Мирного, 56 053223-87-65 7. Полтавський літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка 36011, м.Полтава, вул. Короленка, 11 053227-92-82 8. Заповідник-музей М.В. Гоголя 38040, Шишацький район, с. Гоголеве
053529-38-74 9. Лубенський краєзнавчий музей 37500, м. Лубни, вул. Леніна, 35/25
05361 5-21-06 10. Лохвицький краєзнавчий музей ім.Г.С. Сковороди 37200, м. Лохвиця, вул. Шевченка, 48
05356 3-11-58 11. Миргородський краєзнавчий музей 37600, м. Миргород, вул. Незалежності, 2
05355 5-21-02 12. Миргородський літературно-меморіальний музей Давида Гурамішвілі 37600, м. Миргород, вул. Незалежності, 5
05355 5-21-78 13. Кременчуцький краєзнавчий музей 39600, м. Кременчук, вул. Жовтнева, 2 05366 3-90-66 14. Чорнухинський літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди 37100, сел. Чорнухи, вул. Леніна, 45 05340 5-14-73 15. Диканський історико-краєзнавчий музей ім.Д.М. Гармаша 38500, сел. Диканька, вул. Леніна, 68 05351 9-15-96 16. Великосорочинський літературно-меморіальний музей М.В. Гоголя 37600, Миргородський район, с.Великі Сорочинці, вул. Гоголя, 34 05355 3-13-77 17. Гадяцький літературний музей родини Драгоманових 37300, м. Гадяч, пл.Революції, 11 053254 9-31-45 18. Мануйлівський літературно-меморіальний музей М. Горького 39100, Козельщинський район, с.Верхня Мануйлівка 053250 2-04-58 19. Білицький літературно-меморіальний музей Мате Залки 39200, Кобеляцький район, с. Білики, вул. Мате Залки, 2 05343 9-42-31 20. Кобеляцький музей літератури і мистецтва 39200, м. Кобеляки, вул. Шевченка, 11 05343 3-40-10 21. Літературно-меморіальний музей-садиба Олеся Гончара 39200, Кобеляцький район, с. Сухе - 22. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішні 38164, Зіньківський район, сел. Опішня, вул.Партизанська,102 05353 4-24-16 23. Хорольський краєзнавчий музей 37800, м. Хорол, вул. Леніна,98/4
- 24. Карлівський історико-краєзнавчий музей 39500, м. Карлівка, вул. Леніна,50
053462-22-05 25. Комсомольський історико-краєзнавчий музей 39800, м. Комсомольськ, вул. Космонавтів,4
053427-53-03 26. Кременчуцька міська художня галерея 39600, м. Кременчук, вул. Коцюбинського,4
053663-01-41 27. Кременчуцька картинна галерея Наталії Юзефович 39625, м. Кременчук, вул. Космічна,9
053666-53-38 28. Педагогічно-меморіальний музей А. Макаренка 39621, м. Кременчук, вул. Макаренка, 44 053666-10-79 29. Навчально-виховний комплекс сільськогосподарського профілю ім.А.С. Макаренка 38701, Полтавський район, с. Ковалівка 053229-67-34 30 Історико-культурний заповідник «Більськ» 38600, сел. Котельва, вул. Чапаєва, 21
На історичному Полі битви з 1909 року діє музей,який розповідає про перипетії баталій. З 1981 року державний історикокультурнийзаповідник “Поле Полтавської битви" — єдиний музейний заклад України, якийвходить до Міжнародної асоціації військово-історичних музеїв світу під егідою ЮНЕСКО.У дев’яти експозиційних залах музею представлені безцінні реліквії: холодна та вогнепальназброя ХVІІ-ХVІІІ ст., одяг Петра І, особисті царські речі, бойові прапори, старовиннікартини, гравюри тощо. У серпні кожного року у с. Великі Сорочинці Миргородськогорайону проходить Національний Сорочинський ярмарок. У культурно-мистецькій програміярмарку беруть участь близько 400 професійних та аматорських колективів, окремихвиконавців, понад 2000 учасників з усіх міст та районів Полтавщини, України та з-закордону. Під час урочистих церемоній відкриття та закриття ярмарку на етнографічнійсадибі Хіврі відбувається велике театралізоване дійство за мотивами гоголівськихтворів. Широкий спектр різноманітних виробів народних умільців (вишивка, кераміка,лозоплетіння, гобелени тощо) не залишить байдужими найвибагливіших покупців.
Решетилівка — один з найвідоміших сучасних центрівнародних промислів України. Сучасна вишивка розвинулася на ґрунті багатих народнихтрадицій, що донесли до наших днів величезну кількість неперевершених зразків. Вишуканістю,тонким смаком вирізняється художня вишивка. Від легких, небесних, до насичених барв- вишивки несуть у собі символ вічності роду людського. В орнаментальних мотивахвражає образна спостережливість, поетичність. Адже вишивка — це давнє і вічно молодемистецтво оригінального бачення світу, відтвореного специфічними художніми засобами.Характерною особливістю полтавської вишивки є велика різноманітність технік та поєднанняїх. Для людини завжди духовною потребою було творення власного світу. Хто не знаєзнаменитих решетилівських килимів? Кожна гілочка, кожна квіточка на них — наче гімнПрироді і Красі. Решетилівські килими вирізняються неповторними квітковими орнаментами.Вони вражають мальовничістю, довершеністю. Водночас ці чудові вироби позначені виразнимноваторством. Писанка є символом відродження життя, емблемою сонця і весни, талантомі, безперечно, найбільш вдалим подарунком до Великодня. Зараз слова «писанка»і «пасха» можна вважати синонімами, але традиція розписувати яйця народиласьзадовго до християнства. Обрядове поклоніння яйцеві було характерним для багатьохнародів світу. За прадавніми віруваннями, саме яйце було першим в історії світу.Його скорлупа перетворилась на небо, плівка — в хмари, із білка виникла вода, аіз жовтка — земля.
З давніх-давен люди вважали яйце джерелом життєвоїенергії, амулетом, що привертає сили добра і відгонить злі чари. А щоб оберіг бувсильнішим, шкаралупу фарбували в різні кольори, креслили на ній магічні знаки — символи, формували звернення людей до богів. Писанка стала символом воскресінняІсуса Христа і шанувалась, як ікона та хрестик. Саме у Карлівці продовжується цямистецька традиція. Щорічно проводиться культурно-мистецьке свято писанки. Щоразузростає як число учасників весняного вернісажу, так і його дивотворів. Крім місцевихмисткинь, виявляють зацікавленість, привозять свої вироби гості з Котельви, Зінькова,Кременчука, Гадяча, Хорола, Полтави. У навчальних і позашкільних закладах Карлівськогорайону помітно збільшується кількість писанкарських міні-лабораторій, до цього народногоремесла прилучається все більше шкільної молоді. Господарі району за бажанням гостейпроводять майстер-класи по розпису під орудою визнаних писанкарок, що запрошуютьсяз різних регіонів України. Неперевершеними і цікавими, котрі зустрічаються лишена Карлівщині, є писанки з листковими або квітковими безконечниками. Семантика цієїписанки: безперервний біг часу, відродження життя, Божа ласка та добрі побажаннянародження дітей, довголіття, здоров’я і сили.
Ефективне лікування, повноцінний відпочинок у наймальовничішихкуточках Полтавщини, цілющі мінеральні води. Лікуються хронічні гастрити, коліти,панкреатити, цукровий діабет, стенокардія, гіпертонія, остеохондроз, поліартрит,радикуліт, хронічні хвороби чоловічої та жіночої статевих сфер, безпліддя та інше.Найсучасніші методи лікування та діагностики: комп’ютерна діагностика, іридодіагностика;інформаційно-хвильова терапія, сорбційна терапія, методики східної енергетичноїмедицини, функціональна біоенерготерапія; масаж, мануальна терапія, медово-молочнібальнеопроцедури, сауна, бальнеологія, трускавецький озокерит, лазеротерапія, пневмовакуумнийпресинг, джакузі, контрастні, перлинні, мінеральні ванни; лікувальні душі: каскадний,висхідний, підводний душ-масаж; тренажерна зала, гідроколонолазеротерапія, гірудотерапія,ЛФК, фітобар, аромоінотерапія, УЗ-обстеження. Рання діагностика захворювань на стадіїклінічних проявів. [7,9,11]
Санаторно-курортні заклади Полтавщини:
Санаторій „Псьол” 38300, Полтавська обл., с. ВеликаБагачка, тел. (05345) 9-24-87, 9-12-79, тел./факс 9-16-90
Санаторій „Сосновий бір" 38105, Полтавськаобл., Зіньківський р-н, с. Власівка, тел. (05353) 9-24-17, 2-40-41
Дочірнє підприємство ЗАТ лікувально-оздоровчихзакладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця" — “Миргородкурорт" м.Миргород, вул. Гоголя, 112, тел.: (8-5355) 5-24-21, 5-26-33, 5-26-22
Санаторій “Березовий гай" тел.: (8-5355) 5-52-65
Санаторій “Полтава” тел.: (8-5355) 5-32-25
Санаторій “Хорол” тел.: (8-5355) 5-30-05
Санаторій “Миргород" тел.: (8-5355) 5-26-50
Санаторій Міністерства праці та соціальної політикиУкраїни “Слава” м. Миргород, вул. Харківська, 64, тел.: (8-5355) 5-27-16, 5-31-39
Санаторій МВС України “Миргород" м. Миргород,вул. Українська, 58а, тел.: (8-5355) 5-47-42, 5-31-34
Санаторій ім. М.В. Гоголя м. Миргород, вул. Миргородськихдивізій, 12, тел.: (8-05355) 5-21-52, 5-50-06
Медичний центр внутрішніх військ МВС України “НовіСанжари" сел. Нові Санжари, пров. Радянський, 44, тел.: (8-05344) 3-13-57
Новосанжарський санаторій-профі лакторій “Антей”сел. Нові Санжари, пров. Піонерський, 10, тел.: (8-05344) 3-27-75
Розділ 3. Особливості розвитку рекреаційногокомплексу Полтавщини
Становлення туризму в області, як високорентабельноїгалузі економіки, важливого засобу культурного і духовного розвитку громадян набуваєдедалі більшого значення для підвищення якості їх життя, утворення додаткових робочихмісць, збільшення валютних надходжень області, підвищення ії авторитету в Україні.
Розвиток туризму в області істотно впливає на такісектори економіки, як будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкоговжитку і має за мету забезпечити в нових умовах ринкової економіки перетворення“індустрії туризму" у провідний містобудівничий фактор міст Полтави, Миргорода,Кременчука, Гадяча та інших районів, які є відомими історико-культурними центрами,що мають велике значення для духовного відродження багатонаціонального народу незалежноїУкраїни.
Полтавщина надзвичайно багата на природні ресурсита лікувальні чинники. Цьому сприяють географічне положення, геологічна будова тагідрогеологічні умови.
Кліматичні умови, густа мережа річок, чисельніводоймища у поєднанні з мальовничими краєвидами, джерела мінеральних вод відомихкурортів м. Миргорода і с. Ліщинівки сприяють туристично-рекреаційної діяльностів області.
Нині в області туризм займає незначне місце в економіці,але щорічно за рахунок туризму обласний бюджет поповнюється.
За останні роки зруйнувалися важливі складові інфраструктуригалузі соціально орієнтованого внутрішнього туризму, балансу виїзної та в’їзноїкількості туристів. Знизився рівень обслуговування в туристсько-екскурсійних організаціях.Порушено систему маршрутів і турів, структуру підготовки і використання досвідченихкадрів, область майже повністю втратила валютні прибутки від міжнародного туризму.
Подолання цих негативних факторів потребує капітальнихвкладень і активних дій з боку держави та області.
Сучасний стан туризму не відповідає потенційнимможливостям області, яка має все необхідне для розвитку: природні умови, історійко-культурні,матеріальні, людські ресурси. Туризм може й повинен стати одним з найефективнішихзасобів одержання прибутків, стимулювання ринкових відносин, активного впливу нарозвиток сумісних галузей економіки, зайнятість, поліпшення роботи по охороні пам’ятокісторії, підвищення культурного рівня населення.
В області функціонують 12 курортно-санаторних закладів.Систематично ведуться роботи з модернізації номерного фонду ЗАТ лікувально-оздоровчихзакладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, “Миргородкурорт”, санаторію ім.М.В. Гоголя (м. Миргород). Будується другий корпус санаторію “Радужний”, ремонтуютьсята розширюють послуги санаторії “Сосновий бір" (Зіньківський район), “Псьол”(Великобагачанський район).
Намітились чіткі тенденції до сталого зростанняобсягу інвестицій в туристичну галузь області, що пов’язано з майбутнім проведеннямна території України Євро 2012. Джерелами фінансування галузі є кошти обласногобюджету згідно з рішеннями обласної ради на виконання заходів Обласної програмирозвитку туризму на 2002-2010 роки (починаючи з 2004 року); залучення інвестицій;кошти підприємств та підприємців.
Місто Миргород є по праву справжньою перлиною санаторне- курортного лікування та відпочинку на Полтавщині, яке завдяки цілющим властивостяммиргородського мінерального джерела стало одним із найвідоміших курортом.
За недавніх часів місто Миргород мало славу Всесоюзноїоздоровниці, сьогодні це один з найвідоміших курортів України, який об’єднує вісімсанаторіїв, де в бюветах можна пити мінеральну воду прямо з джерел.
Місто розташоване в лісостеповий географічній зонілівобережної частини Придніпровської низовини. Має м’який, рівний клімат, без різкихколивань температури, що сприяє якісному лікуванню і швидкій реабілітації хворих.Знаходячись у центрі України, в екологічно чистій зоні, на мальовничих берегах річкиХорол, потопаючи в зелені беріз і сосен, працюють санаторії, що спеціалізуютьсяна лікуванні захворювань органів травлення і порушення обміну речовин (цукровогодіабету) та ще більше 15 показань.
У даний час санаторії міста водночас можуть прийнятина лікування та оздоровлення близько чотирьох тисяч пацієнтів, до послуг яких висококваліфікованілікарі усіх профілів, сучасна лікувально-діагностична апаратура. У 2008 році тутвиділено земельні ділянки загальною прощею 25 га та розпочато будівництво ще 4 санаторіїв і пансіонатів, загальна сума інвестицій — 50 млн.грн.
Полтавська область — привабливий туристично-рекреаційнийрегіон, розташований в центральній частині Лівобережної України. Переважна частинаобласті розташована в лісостеповій зоні, вона має м’які кліматичні умови, мережурічок (найбільші — Сула, Псел, Ворскла, Орель), пов’язаних з головною судноплавноюартерією України — Дніпром. Природні багатства доповнюють бальнеологічні і грязьовікурорти Миргороду, Нових Санжар, Яресьок, Гадяча, В. Багачки та ін.
В області визначена мережа 139 туристичних та екскурсійнихпідприємств, туристичних фірм, що мають ліцензії на туристичну діяльність, надаютьекскурсійні послуги. Розроблено 10 маршрутів зеленого туризму.
Основні зусилля спрямовані на реалізацію Обласноїпрограми розвитку туризму на 2002-2010 роки, популяризацію рекреаційного туристичногопродукту, участь у фестивалях, виставках, туристичних святах, що пропагують духовну,історичну та культурну спадщину.
Для популяризації привабливості Полтавщини, якоб’єкту туризму створено Полтавське регіональне відділення спілки сприяння розвиткусільського зеленого туризму. Полтавщина належить до дивовижних за своєю красою місцьУкраїни. Чиста незаймана природа на всій території області позитивно впливає налюдей. Вікові ліси, чисте повітря, джерельна вода — не перелічити всіх багатств,якими так щедро одарила природа Полтавський край, де можна здобути силу, здоров’я,довголіття. Це розширює можливості для розвитку сільського зеленого туризму.
Дитячий туризм активно розвивається під керівництвомобласного Центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, трьох міських станційюних туристів, двох клубів спортивного орієнтування і туризму.
Розвиток туристичного сектору області надасть можливістьзалучення додаткових коштів в регіон, що в кінцевому результаті сприятиме покращеннюйого інфраструктури, створенню нових робочих місць. Подальший розвиток зеленоготуризму на Полтавщині доцільно впроваджувати через розбудову районних кластерівзеленого туризму. Перші кроки в цьому напрямку зроблено у Великобагачанському, Котелевському,Диканському, Пирятинському, Шишацькому, Миргородському, Кременчуцькому районах.
Значний потенціал розвитку на Полтавщині екотуризму(загально ознайомчі екскурсії у природі даного регіону). На узбережжі Дніпра тарічок Псел, Ворскла, Сула ще залишились рідкісні та цікаві види фауни. Крім того,в цій місцевості добре розвинені традиції мисливського та рибальського туризму,відокремлені від заповідних мисливські та рибальські угіддя з потребуючою модернізаціїта реконструкції для прийому іноземних туристів базою розселення. [3, 8]
Розділ 4. Проблеми та перспективи розвиткурекреаційного комплексу Полтавщини
Проблеми розвитку рекреаційного комплексу Полтавщининерозривно пов’язані з загальнодержавними проблемами в сфері рекреаційного комплексуУкраїни, яка на міжнародному ринку фактично невідома як країна з розвинутою рекреаційноюіндустрією (окрім серед представників старшого покоління української діаспори, алеі цей імідж фактично згасає). На даний час маркетинг туристичного потенціалу Українина міжнародному ринку не проводиться. Будучи однією з найбільших країн Європи, вонане має жодного туристичного представництва за кордоном, не здійснює рекламних заходіві не має запланованих на національному рівні рекламних кампаній для зарубіжногоринку.
Найсуттєвішими перешкодами є наступні:
1. Негативний імідж України в цілому щодо проведення тутвідпочинку. Відсутність належної реклами.
2. Транспортні труднощі, пов’язані з приїздом в Українута пересуванням по її території. Візовий режим.
3. Низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукціїі послуг.
4. Недосконалість нормативно — правової бази забезпеченнярекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування.
1. Негативний імідж України в цілому щодо проведеннятут відпочинку. Відсутність належної реклами. Досить важко переконати рекреантівприїхати в Україну в той час, як імідж країни практично відсутній в такому розумінні,або ж асоціюється з Чорнобильською катастрофою та радіаційною зоною. Імідж Українияк країни, куди можна приїхати відпочити, ще зберіг досить сильні позиції на територіїРосії, що ж до найближчих західних сусідів, то за останні роки набутий тут позитивнийімідж було втрачено. Зараз Україна бачиться позаду таких держав як Польща, Угорщина,Чехія та інші. Щоб змінити цей імідж, необхідно розробити і впровадити ряд рекламнихта стимулюючих заходів з метою створення нового іміджу, відкриваючи для масовогорекреанта Українські природні рекреаційні ресурси, культуру та етнос народу, щопроживає на його схилах. Важливим позитивним фактором при цьому може стати випускнайрізноманітніших рекламних матеріалів, починаючи з випуску туристичних друкованихвидань та буклетів і закінчуючи рекламними відеофільмами та компакт-дисками.
2. Транспортні труднощі, пов’язані з приїздом вУкраїну та пересуванням по її території. Значною перешкодою для нормального розвиткурекреаційного комплексу є проблеми, пов’язані з в’їздом на територію України. Повільніпоїзди, дорогі авіаквитки, обмежена кількість авіарейсів, черги на митницях, поганийстан доріг при подорожуванні автомобілем — ось тільки деякі з тих складностей, якічекають іноземного відпочиваючого, що бажає приїхати в Україну. Крім того, відсутністьналежної дорожньої інфраструктури на основних автомагістралях приводять до того,що туристи не завжди мають змогу зупинитись для відпочинку і харчування в належнооблаштованих місцях. Змінити ситуацію на краще можна лише запровадженням радикальнихзмін щодо державного господарювання будівництвом належної дорожньої інфраструктури.
Безпосередньо з цим пов’язані і проблеми візовогохарактеру. Існуючі вимоги до іноземних туристів щодо оформлення візи з метою приїздудо України надають нашим конкурентам велику перевагу. Коли перед туристом існуєвибір, він вибере ту країну, яка не вимагає віз. І це пов’язано не тільки з вартістювізи. Це проблема із запрошенням, поїздкою до Посольства, яке можливо знаходитьсяу іншому місті і ряд інших супутніх проблем. Тому дуже важливою передумовою створеннявисокоефективної конкурентоздатної рекреаційної галузі є зменшення на державномурівні вимог по оформленню візових документів.
3. Низький рівень розвитку інфраструктури, якостіпродукції і послуг.
В умовах складної економічної ситуації, збанкрутуванняряду підприємств, зростання вимог громадян до якості послуг привело до фактичногоприпинення діяльності ряду закладів. Як приклад, рекреаційні заклади Закарпаттяза функціями, об’ємом і рівнем обслуговування в своїй більшості не відповідаютьміжнародним стандартам. Коли перед туристом стає проблема, куди поїхати відпочити,на його вибір впливатимуть ряд факторів. У першу чергу його цікавитиме вартістьта якість послуг, наявність зручностей. Однак переважна більшість наших об’єктівбудувались для рекреантів, які не ставили великих претензій до умов відпочинку ілікування. Тому саме цей стан інфраструктури в туристично-санаторній галузі, в більшостівипадків, не відповідає нагальним проблемам відпочиваючих. Також слід врахувати,що через відсутність великих грошових коштів у основної маси населення України,рекреація в області має перспективу і зможе нормально розвиватись при умовах, якщона наших турбазах і у санаторіях зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни,що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. На жаль, на даний час, потрапляючив умови нашого рекреаційного і туристичного сервісу, іноземний турист часто адекватноформує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайнятистворення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтересисамого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великихінвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації всіх наявних готельнихустанов та інших баз прийому.
Додатковим фактором, що привабить рекреанта, можестати розширення комплексу послуг, що надаються одним рекреаційним закладом.
4. Недосконалість нормативно-правової бази забезпеченнярекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування. Нормальний розвитокрекреаційної галузі може відбуватись за умови створення якісно нової системи господарювання.Базою для цього є економічна зацікавленість як безпосередніх власників закладів,так і їх трудових колективів, тобто отримання ними реальних прибутків, що можутьвикористовуватись на власний розсуд. Однак слід відмітити, що діючі норми державно- правового регулювання і особливо податкова система, не стимулює рекреаційної діяльності.Зокрема, гостро стоять питання щодо зменшення податкового тиску, а саме:
звільнення від сплати ПДВ на продаж путівок;
звільнення від оподаткування земельних ділянок,на яких діє рекреаційна інфраструктура;
зменшення ставок податку на прибуток для туристичнихпідприємств, що надають пріоритет в’їзду туристів;
встановлення протекційної податкової політики наздійснення туристичних подорожей дітей та молоді в межах України;
звільнення від податку на прибуток частини прибуткутур. організацій, що використовується для розвитку їх матеріальної бази та реклами;
зменшення ставок готельного збору.
Крім того, суперечливість українських законів служитьвідштовхуючим фактором для іноземних інвесторів, участь яких у рекреаційних процесахє обов’язковою складовою відродження галузі.
Реалізацію рекреаційних послуг в цей час необхідновиводити на рівень розвинутих європейських держав (Німеччина, Великобританія, Франція)та США, а основний принцип індустрії відпочинку і оздоровлення повинен передбачатимаксимально можливе збільшення грошових надходжень від реалізації конкурентоспроможнихякісних послуг, а не надання дешевих туристичних послуг.
Держава в цей час бере на себе роль стратегічноголідера туристично-рекреаційної індустрії як галузі економіки, регулює цю діяльністьза допомогою законів та інших регуляторних актів, контролює дотримання якості ібезпеки пропонованих послуг, виконання установлених вимог та стандартів.[2, 3, 5]
Виконання вищезазначених завдань зумовить прискоренийрозвиток рекреаційно-туристичного та санаторно-курортного комплексів України, зробитьйого конкурентоспроможним, життєздатним та самоокупним, створить сприятливий кліматдля споживача та зацікавленість для інвесторів.
Висновки
1. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення- що врешті-решт означає здоров’я — є найвищою соціальною цінністю.
2. Володіючи величезним природнім потенціалом, Українаусвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. Відвідавшинашу країну, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональніможливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою.
3. Під рекреаційними ресурсами розуміється сукупність компонентівприродних комплексів і об'єктів історико-культурної спадщини, що формують гармоніюцілісності ландшафту, пряме й опосередковане споживання яких робить сприятливийвплив, сприяє підтримці й відновленню фізичного й духовного здоров'я людини.
4. Полтавщина має цікаву і неповторну історію, в ній євелика кількість музеїв державних і громадських. Загальна чисельність експонатівусіх категорій музеїв становить близько 700 тис. одиниць збереження; 24 пам’яткиархітектури загальнодержавного значення.
5. Полтавська область займає центральну частину ЛівобережноїУкраїни. Північні райони області розташовані в лісостеповій, південні — у степовійзоні. Площа області становить 28,8 тис. кв.км. (4,8% території країни). На Полтавщиніналічується 169 територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
6. Полтавська область — привабливий туристично-рекреаційнийрегіон, розташований в центральній частині Лівобережної України. Полтавська областьмає сприятливу для розвитку туризму розгалужену транспортну мережу.
7. Становлення туризму в області, як високорентабельноїгалузі економіки, важливого засобу культурного і духовного розвитку громадян набуваєдедалі більшого значення для підвищення якості їх життя, утворення додаткових робочихмісць, збільшення валютних надходжень області, підвищення її авторитету в Україні.Розвиток туризму в області істотно впливає на такі сектори економіки, як будівництво,сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку і має за мету забезпечитив нових умовах ринкової економіки.
8. Полтавщина надзвичайно багата на природні ресурси талікувальні чинники. Цьому сприяють географічне положення, геологічна будова та гідрогеологічніумови. Кліматичні умови, густа мережа річок, чисельні водоймища у поєднанні з мальовничимикраєвидами, джерела мінеральних вод відомих курортів сприяють туристично-рекреаційноїдіяльності в області.
9. Сучасний стан туризму не відповідає потенційним можливостямобласті, яка має все необхідне для розвитку: природні умови, історійко-культурні,матеріальні, людські ресурси. Туризм може й повинен стати одним з найефективнішихзасобів одержання прибутків, стимулювання ринкових відносин, активного впливу нарозвиток сумісних галузей економіки, зайнятість, поліпшення роботи по охороні пам’ятокісторії, підвищення культурного рівня населення.
10. Проблеми розвитку рекреаційного комплексу Полтавщининерозривно пов’язані з загальнодержавними проблемами в сфері рекреаційного комплексуУкраїни, яка на міжнародному ринку фактично невідома як країна з розвинутою рекреаційноюіндустрією.
11. Найсуттєвішими перешкодами в розвитку рекреаційногокомплексу Полтавщини є наступні:
Негативний імідж України в цілому щодо проведеннятут відпочинку. — Відсутність належної реклами.
Транспортні труднощі, пов’язані з приїздом в Українуі Полтавщину та пересуванням по її території.
Низький рівень розвитку інфраструктури, якостіпродукції і послуг.
Недосконалість нормативно — правової бази забезпеченнярекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування.
Список використаних джерел та літератури
1. Гудзь П.В. Економічна ефективність використання природних рекреаційнихресурсів // Регіональна економіка. — 2000. — № 4. — С.148-155.
2. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки:Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. № 583 // Офіційнийвісн. України. — 2002. — № 18. — С.143-154.
3. Екологічний паспорт Полтавської області за 2007 рік:[Електрон. ресурс] — Режим доступу: www.aarhuspoltava.org.ua/re.html.
4. Жученко В. Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні:передумови та перспективи // Регіональні перспективи. — 2001. — №1 (14). — С.34-38.
5. Закон України “Про туризм” від 18 листопада 2003 р.№ 1282 // ВВР України. — 2004. — № 13. — 180с.
6. Кусков А.С., Голубева В.Л., Одинцова Т.Н. Рекреационная география.- М.: Флинта: МПСИ, 2005. — 496с.
7. Оніщук Л.М., Павлов В.В., Патенко Л.М. Туристичний довідник- Полтава: «АСМІ», 2006. — 16 с.
8. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. Навчальнийпосібник. — К.: Альтерпрес, 2003. — 352 с.
9. Полтавська область: природа, населення,господарство: Географічний та історико-економічний нарис / За ред. Маца К.О. — Полтава:Полтавський літератор, 1998. — 336 c
10. Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А.В.Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — 1024 с
11. Програма розвитку туризму на 2002-2010 роки. Рішення4 сесії обласної ради 4 скликання від 24 грудня 2002 року: [Електронний ресурс] — Режим доступу: oblrada.pl.ua/
12. Романов А.А., Саакянц Р.Г. География туризма: Учебноепособие. — М.: Советский спорт, 2002. — 464 с
13. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія К.: Центр навчальної літератури,2007. — 312 с.
14. Шаптала О.: «Курортно-рекреаційна система України:шляхи формування, проблеми й перспективи розвитку» // Вісник Української Академіїдержавного управління. — 2001. — № 4. — С.254-259
15. Шмагіна В.В. Механізми мобілізації природно-ресурсногопотенціалу розвитку рекреації та туризму. Автореферат на здобуття науковогоступеня кандидата економічних наук. — Одеса:Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України — 2001. — 20 с