Степ-аеробіка на уроках фізичної культури в школі

Міністерство освіти і наукиУкраїни
Харківський національнийпедагогічний університет
імені Г.С. Сковороди
Кафедра
ритмічної гімнастики

КУРСОВА РОБОТА
з СПВ
 
СТЕП-АЕРОБІКА НА УРОКАХФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ШКОЛІ
студентки 44 групи
факультету фізичноговиховання
Керівник:
Н.М. Санжарова
Харків-2009

ЗМІСТ
 
Вступ
Розділ І. Виникнення аеробіки і їїкласифікація
1.1 Аеробіка з використанням тренажера:степ-платформи
1.2 Основні елементи степ-аеробіки
Розділ ІІ.Степ-аеробіка на уроках фізичноїкультури в школі
2.1 Музичний супровід у степ-аеробіці
2.2 Методика проведення занять степ-аеробікою
2.3 Регулювання фізичного навантаження на уроцістеп-аеробіки
2.4 Основні вимоги щодо безпеки під час виконаннякомплексів степ-аеробіки
Висновки
Список використаних джерел
 

ВСТУП
Ритмічнагімнастика — комплекс фізичних вправ (ходьба, біг, стрибки й ін.), виконуванихпід музику. Ритмічна гімнастика (відома також за назвою аеробіка)використовується в оздоровчих цілях.
Сьогодніпотрібно вдосконалювати традиційні й впроваджувати нові форми й методипроведення оздоровчої, фізкультурної й спортивної роботи. Необхідність руховоїактивності для здоров'я людини ні в кого не викликає сумнівів. А ось питання,якими засобами компенсувати гіподинамію, з яким навантаженням займатися, — залишаються дискусійними. Досягти певних результатів у роботі над своїм тілом,фізичним розвитком можна за допомогою різних засобів: перегони, їзди навелосипеді, плавання, гімнастичних вправ, аеробіки.
Термін«аеробіка» походить від слова аеробний, що значить кисневий (від грецькогослова “аеро” — повітря й “біос” — життя), уперше був введений доктором К.Купером, відомим американським фахівцем в галузі масової фізичної культури.
Пізнішев США і Європі аеробіка стала розвиватися по різних напрямках — аеробічнітанці, аеробна гімнастика, аеробіка Джейн Фонди, степ-аеробіка, шейп-аеробіка йінших. По змісту всі ці напрямки незначно відрізняються друг від друга, а посуті вони об'єднані в одну форму проведення занять такого роду — ритмічнугімнастику, що широко використається як засіб фізичного виховання взагальноосвітніх школах, коледжах і вузах.
Степ-аробікавпливає на тіло комплексно, при цьому делікатно коректує форму ніг (аеробікадосить ефективна для тих груп м'язів, які дуже важко задіяти: сідниць, задньоїчастини стегна й м'язів, що приводять, стегон), розвиваючи потрібну групум'язів. А так само тренажер використається для виконання вправ для м'язів рук,черевного преса, спину й т.д. Ваше тіло буде більше струнким, гнучким,пластичним і витривалим. Аеробіка надає позитивну дію на весь організм,зміцнюючи дихальні, серцево-судинні, м'язову й нервову системи, нормалізуютьсяартеріальний тиск і діяльність вестибулярного апарата.
Степ-аеробікарекомендується для профілактики й лікування остеопороза й артриту, длязміцнення м'язів ніг і відновлення після травм коліна. Вправи в степу прості,тому підходять для людей різного віку. Вони чудово поліпшують фігуру, особливо формигомілок, стегон і сідниць. Рекомендую вводити заняття зі степом-платформою вшколі, для підвищення інтересу учнів до уроку по фізичній культурі.
Об’єктдослідження– вивчення одного з видів оздоровчої гімнастики – степ-аеробіка.
Предметдослідження– методична робота над вивченням одного з видів оздоровчої гімнастики –степ-аеробіка в школі на уроках фізичної культури, спрямована на формуванняліквідації гіподінамії, на розвиток фізичних якостей у школярів та створенняемоційного настрою у дітей.
Метадослідження– провести дослідження, спрямоване на порівняння різних методик
Завданнядослідження:
1. На основіаналізу науково-методичної літератури розкрили зміст поняття аеробіка звикористанням тренажера: степ-платформи.
2. Визначилиосновні елементи степ-аеробіки.
3. Розглянулисхему підбору музичного супровіду у степ-аеробіці.
4. Вивченняметодик проведення занять степ-аеробікою.
5. Розробилаоптимальні способи регулювання фізичного навантаження на уроці степ-аеробіки.
6. Розглянулаосновні вимоги щодо безпеки під час виконання комплексів степ-аеробіки.
 

РозділІ. ВИНИКНЕННЯ АЕРОБІКИ І ЇЇ КЛАСИФІКАЦІЯ
Слово«аэробіка» стосовно до різних видів рухової активності, що маєоздоровчу спрямованість, запропонував відомий американський лікар Кеннет Купер.Наприкінці 60-х років під його керівництвом проводилася дослідницька робота длявійськово-повітряних сил США по аеробному тренуванню. Основи цього тренування,орієнтовані на широке коло читачів, були викладені в книзі«Аэробика», виданої в 1963 році [24,36].
Термін«аеробний» запозичений з фізіології, він використовується привизначенні хімічних й енергетичних процесів, що забезпечують роботу м'язів.Відомо, що обмін речовин при збудженні м'яза являє собою складну системухімічних реакцій. Процеси розщеплення складних молекул на більш простісполучаються із процесами синтезу (відновлення) багатих енергією речовин. Одиніз цих процесів може йти тільки в присутності кисню, тобто в аеробних умовах.При аеробних процесах виробляється значно більша кількість енергії, чим прианаеробних реакціях. Вуглекислий газ і вода є основними продуктами розпаду приаеробному способі вироблення енергії й легко видаляються з організму задопомогою подиху й поту. До видів рухової активності, що стимулює підвищенняспоживання кисню під час занять, ставляться різні циклічні рухи, виконувані зневисокою інтенсивністю досить тривалий час [1,29].
Уширокому змісті до аеробіки відносяться: ходьба, біг, плавання, катання наковзанах, лижах, велосипеді, і інші види рухової активності. Виконаннязагальрозвиваючих і танцювальних вправ, об'єднаних у безупинно виконуванийкомплекс, також стимулює роботу серцево-судинної й дихальної систем. Це й далопідставу використати термін «аеробіка» для різноманітних програм,виконуваних під музичний супровід й маючих танцювальну спрямованість. Цейнапрямок оздоровчих занять одержав величезну популярність в усім світі [14,46].
Узв'язку зі специфічними цілями й завданнями, розв'язуваними в різних напрямкахсучасної аеробіки танцювальної спрямованості, можна використати наступнукласифікацію аеробіки: оздоровча, прикладна, спортивна.
Оздоровчааеробіка — один з напрямків масової фізичної культури з регульованимнавантаженням. Над розробкою й популяризацією різних програм, що синтезуютьелементи фізичних вправ танцю й музики, для широкого кола, тих хто займаєтьсяактивно працюють різні групи фахівців. У тому числі американська асоціаціяаеробіки, американська аеробічна асоціація здорового способу життя, міжнароднаасоціація спортивного танцю й ін. Характерною рисою оздоровчої аеробіки єнаявність аеробної частини заняття, протягом якого підтримується на певному рівніробота кардіораспіраторної системи. В 70-і роки основною метою занять аеробікоюбуло зниження ваги. На початку 80-х років широко поширилася система Workout,популяризатором якої стала Джейн Фонда. Потім виникли й інші системи (funk,step). Велика заслуга в розробці й обґрунтуванні програм для тих, хтозаймається різного рівня підготовленості й підготовці програм для навчанняфахівців належить Національній школі аеробіки (США), а також заснованому в 1993році Університету Рібок (США). У Росії подібну роботу успішно ведуть різнінаукові й навчальні заклади міста Москви (ЦНІІ й РГАФК) і Санкт-Петербурга(Спбгафк і Спбгу), а також багато навчальних закладів і спортивні клуби врізних регіонах країни. В оздоровчої аеробіки можна виділити достатню кількістьрізновидів, що відрізняються змістом і побудовою уроку [4,42].
Класифікаціяаеробіки залежно від змісту програм:
·          програмабез предметів, пристосувань (високої й низкою інтенсивності Hight, Low impact;для вагітних, Fank, Sity (street)-jam й ін.)
·          програмиз використанням предметів і пристроїв (з гантелями, амортизаторами, Step-up,Slide, Fitbol й ін.)
·          програмизмішаного типу (aeroboxing, каратебіка, його-аеробіка, Workout й ін.)
Існуєтакож класифікація оздоровчої аробіки для займаючихся різного віку й рівняпідготовленості:
1.Для дошкільників, школярів, юнацького віку, для дорослих — молодіжного,середнього й старшого віків.
2. Постаті: для жінок (для вагітних), для чоловіків
3. Зарівнем підготовленості: починаючі, 2-й, 3-й рік навчання [8,100].
Спортивнааеробіка — це вид спорту, у якому спортсмени виконують безперервний і високоінтенсивний комплекс вправ, що включає сполучення ациклічних рухів зі складноюкоординацією, а також різні по складності елементи різних структурних груп івзаємодії між партнерами (у програмах змішаних пар, трійок і груп). Основухореографії в цих вправах становлять традиційні для аеробіки «базові»аеробні кроки і їхні різновиди. У цей час у спортивній аеробіці існує кількаваріантів правил змагань, що мають як загальні положення, так і досить серйознірозходження у вимогах до змагальної програми й критеріїв оцінювання різнихпараметрів. У кожному з існуючих напрямків спортивної аеробіки проводятьсячемпіонати миру, матчеві зустрічі й інші види змагань. У Росії розвиваються дванапрямки правил змагань: за версією ФІЖ (FIG) і ФІСАФ (FISAF).
Прикладнааеробіка — вона одержала певне поширення як додатковий засіб у підготовціспортсменів інших видів спорту (аеробоксинг), а також у виробничій гімнастиці,у лікувальній фізкультурі (кардіофанк) і в різних рекреаційних заходах (шоупрограми, групи підтримки спортсменів, черлідінг).
Всерізноманіття сучасних напрямків базується на основах, запозичених із системоздоровчих занять, особливості проведення яких будуть розглянуті на наступнихсторінках [3,63].

1.1 Аеробіка звикористанням тренажера: степ-платформи
Степ-аеробіказ'явилася в 90-х роках і швидко завоювала популярність. Один з найбільшпопулярних видів аеробіки, застосовуваний більш ніж в 40 країнах світу. Степ-аеробіка, цей вид аеробіки буввинайдений біля десяти років тому американкою Джин Міллер, відомимфітнес-інструктором. Про історію винаходу з повним правом можна сказати: небуло б щастя, так нещастя помогло. Один раз після травми коліна, щоб швидшепривести ногу в робочий стан, Джина як тренажер стала використовувати… сходиґанку свого будинку. Ритмічні підйоми й спуски по сходам дали такий чудовийрезультат, що вона негайно приступилася до створення на основі свого домашньогореабілітаційного комплексу нового виду аеробіки, що одержав назву«степ-аеробіка». До речі, наукові дослідження, проведені американськимивченими, показали, що степ-аеробіка незамінно для профілактики й лікуваннятаких недуг, як артрит й остеопороз, вона також корисна спортсменам у періодипідготовки до змагань і відновлення після травм.
Нараховуютьблизько 20 способів підйому на платформу й сходу з неї. Степ-аеробіка поліпшуєформу стегон, сідниць, гомілок. Можна додатково використовувати обтяження(штангу, гантелі) як навантаження на м'язи плечового пояса.
Установлено,що за однаковий час на заняттях степ-аеробікою «спалюється» більше калорій, чимна тренуваннях танцювальної аеробіки. Однак у неї є й істотний мінус:степ-аеробіка перевантажує колінні й тазостегнові суглоби. А це ризик травмидля тих, хто страждає від недостачі кальцію.
Існуєтакож різновид степ-аеробіки — «дубль-степ». Заняття проводяться на двохплатформах відразу.
Рухи виконуютьсяз використанням спеціальної степ — платформи. Платформа дозволяє виконуватирізні кроки, підскіки на неї й через неї в різних напрямках. Степ-платформуможна застосовувати не тільки з метою виховання витривалості, як кардо-тренажера,але й з використанням для силових тренувань. Ярусний пристрій платформидозволяє регулювати висоту, а, отже, і фізичне навантаження. Вартість платформидоступна в порівнянні з іншим обладнанням фітнес-клубів. Тренажер легковстановлюється у звичайному тренувальному залі завдяки легкостітранспортування. В основі степ — аеробіки лежить, головним чином, хореографіябазової аеробіки, що не виключає, однак, включення різних танцювальних стилів аеробіки,силової аеробіки й інших змішаних видів. Цей вид аеробіки заставляє працювативеликі групи м'язів й активно впливає на кардіореспіраторну систему.
Step ReebokBoard, RE-10150.
/>
Впродовж 10 роківз моменту розробки платформи степ компанії Reebok є лідируючим і самимдоступним тренажером фітнес-індустрії.
-Довга 90см,ширина 35 см, вага 7,5 кг.
-Безпечненековзне гумове покриття.
-Легкотрансформується на три різні рівні висоти [13,49].
 
1.2 Основніелементи степ-аеробіки
 
1. Базовий крок.
2. Крок ногинарізно, ноги разом.
3. Приставнийкрок з торканням на платформі або на підлозі.
4. Кроки зпідйомом на платформу й згинанням ноги вперед (варіанти: повторне виконання зоднієї ноги; зі зміною ніг; із прямою ногою; із зігнутою ногою вперед; іззігнутою ногою назад; підйом на платформу з кіком вільної ноги. Підхід привиконанні: попереду. Збоку, по сторонах, зверху).
5. Торканняплатформи носком вільної ноги.
6. Кроки- ногиразом, ноги нарізно (і.п. стійка ноги нарізно; коштуючи на платформі ногиразом).
7. Крок з поворотом(підхід при виконанні в діагональному напрямку з кута платформи)
8. Кроки вдіагональному напрямку, з кута в кут платформи.
9. Крок черезплатформу (підхід при виконанні збоку в поздовжній стійці щодо платформи)
10. Кроки черезплатформу в поздовжньому напрямку.
11. Випади убік іназад.
12. Приставнікроки ноги разом, ноги нарізно (підхід при виконанні з кінця й по обох сторониплатформи)
13. Кроки кутом.
14. Крок зповоротом на 90 градусів зі згинання ноги вперед і підскіком на опорній нозі.
15. У — степ(підхід при виконанні збоку, з кінця)
16. А — степ(підхід при виконанні попереду й з кінця)
17. Підскіки(наскок на платформу на одну ногу)
18. Стрибки — виконуються поштовхом двох ніг із приземленням на дві або з однієї ноги на двіна платформі або на платформу.
19. Верхнячастина м'язів спини. Лежачи на животі, на степу-платформі, гомілці лежав наполу, руки зігнуті, передпліччя нагору. Відвести руки назад, повернутися в й.п.
20. «Човник» наживоті.
21. м'язи, ЩоПриводять, стегна. Лежачи на боці, покласти «верхню» ногу на платформу.Працюють (підйоми нагору) «нижня» нога.
22. Віджимання вупорі лежачи ускладнюватися, якщо стопи фіксовані на платформі.
23. Вправи длям'язів черевного преса можна виконувати лежачи на спині із зігнутими ногами,опираючись п'ятами об платформу.
24. Упор позаду,використайте край платформи, є гарною вправою для тріцепса.
25. Ряд вправ длям'язів живота доцільно виконувати лежачи на спині на платформі.
26. Самуплатформу можна використовувати у вигляді обтяження при виконанні силових вправдля верхнього пояса кінцівок [20,56].

Розділ ІІ. СТЕП-АЕРОБІКА НАУРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ШКОЛІ
 
2.1 Музичний супровід устеп-аеробіці
 
Музика, щовикористовується на заняттях, з тією канвою, від якості якої багато в чомузалежить ефективність й інтерес степ-аеробіки для школярів. Під час проведеннязанять широко використовується сучасна музика, на яку «накладаються» відповідніїй по стилі руху танцювального характеру. Це визначає необхідність відповідноїпідготовки вчителя фізичної культури. Від уміння вчителя проводити різні видивправ з музичним супроводом, наповнювати уроки естетичним змістом, звертатиувагу учнів до виразних, точних і гарних рухів у певною мірою залежитьефективність занять.
Слід зазначити,що в деяких оздоровчих заняттях музика використається як основа для зняттямонотонності від однотипних рухів, які повторюються багато разів. Іноді музикавикористовується як лідер, тобто задає ритм, характер і керує темпом рухів.
Заняття змузичним супроводом мають й оздоровчо-гігієнічне значення. Музичний ритморганізує рухи, піднімає настрій тих, хто займається. Позитивні емоціївикликають прагнення виконувати рухи енергійніше, що підсилює їхній вплив наорганізм, сприяють підвищенню працездатності, а також оздоровленню й активномувідпочинку. Музика може бути використаний й як регулятор навчання, тому що рухилегше запам'ятовуються.
Серед багатьохпоказників, які визначають кваліфікацію вчителя фізичної культури, насампередварто виділити музично-рухові вміння, які використаються під час проведеннязанять.
Залежно відзмісту й спрямованості уроку степ-аеробіки кожен учитель повинен умітипідбирати відповідний музичний супровід. Перевага варто віддати музичнимкомпозиціям, які мають чіткий ритм. Під час підбору пісенного матеріалу, щобуникнути можливих помилок, треба уважно прослухати текст. Варто пам'ятати, щомузика й пісні, використані на оздоровчих заняттях, повинні мати позитивнеемоційне забарвлення (не рекомендується використовувати музичні теми, у яких єприсутнім агресія, скорбота й ін.).
Кожний видаеробіки диктує свої вимоги щодо музичного супроводу, який використовується підчас проведення заняття. Як музичний супровід до вправ степ-аеробікивикористовують спеціальні мега-мікси – великі музичні уривки, які складаються зокремих композицій (пісень). Тривалість таких мега-міксів дорівнює часутривання комплексу вправ степ-аеробіки. Кожна композиція, яка складаємега-мікси, непомітно переходить до іншої без пауз та збивання у темпі. Сусіднікомпозиції повинні мати однаковий темп і поділятися на рівні „музичні квадрати”по 32 музичних акценти за хвилину (ритмічних ударів). Тільки в цьому разівдасться уникнути пауз у музичному супроводі, зупинок у русі й підвищити ефектвід заняття (використовується так званий „non-stop”).
Весела, збудливамузика служить одночасно і мотивувальним чинником у ході степ-тренування, істворює базову структуру степ-програми. Темп музичного супроводу, якийвимірюється кількістю музичних акцентів за хвилину, не тільки спрямовує хідтренування, а й диктує швидкість рухів, отже й інтенсивність заняття.
Темп, якийрекомендується для аеробної фази уроку степ-аеробіки, — 118 – 122 музичнихакценти за хвилину. Встановлено, що, коли комплекс виконується в цьому темпі,поліпшується діяльність серцево-судинної системи та підтримується правильнамеханіка роботи тіла. Швидша музика часто приводить до слабкої біомеханічноїтехніки, що підвищує ризик травм.
Музику до кожногоуривку уроку степ-аеробіки слід добирати уважно з урахуванням рекомендацій дотемпу і тривалості уривку.

Таблиця 2.1
Частина уроку
Музичний акцент за хвилину
Тривалість, хвилини Розминка / попереднє розтягування 112 – 118 5 Аеробне степ-тренування 118 – 122 20 Степ-аеробна заминка 188 – 122 3 Ізольована робота 120 – 130 12 Заключне розтягування Менше 100 5
Оцінити темпсучасного музичного твору дуже просто:
1. Програйтекомпозицію та знайдіть характерний ритм.
2. Чітко на одинз акцентованих ударів натисніть секундомір.
3. Удар, на якийбуло запущено секундомір, вважайте як „нуль”, наступні удари починайте рахуватипо порядку.
4. Кількістьритмічних ударів, порахованих за 15 с. (за винятком „нульового”), помножте на4. Ви отримаєте темп музичного твору, виражений у музичних акцентах за хвилину.
5. Визначте, доякого конкретного уривку уроку підходить ця композиція.
Вимоги щодомузичної підготовленості вчителя фізичної культури.
1. Умінняпроводити вправи згідно з музикою:
– своєчасноподавати команди і спеціальні жести щодо початку – закінчення вправ (згідно змузикою);
– проводитивправи згідно з побудовою музичного супроводу;
– проводитиритмічний підрахунок згідно з метром і розміром музики.
2. Умінняскладати вправи згідно з „музичним квадратом” (на 2, 4, 8, 16 і т.д. угеометричній прогресії рахунків).
3. Умінняпідбирати і складати вправи в різноманітних ритмічних сполученнях.
4. Умінняпідбирати музику до окремих вправ, навчальних комбінацій, зв’язок тощо.
5. Умінняскладати вправи на задану музику згідно із змістом, формою, ритмом, динамічнимивідтінками, тобто створювати композицію вправ.
6. Уміннястворювати фонограми для різноманітних комплексів вправ [4,38].
2.2 Методикапроведення занять степ-аеробікою
 
Поточний(безперервний) та серійно-поточний (з мінімальними перервами) методи проведеннявправ характерні для кожного заняття степ-аеробікою. Застосування їх дає змогузабезпечити комплексний вплив на організм тих, хто займається. Треба такожвідмітити, що необхідність здійснення навчання ез зниження інтенсивності їхвиконання зумовлює підвищені вимоги до професійної підготовленості вчителяфізичної культури.
У практичнійдіяльності кожний учитель використовує спеціальну термінологію, прийомивізуальної інформації щодо контакту з учнями для того, щоб передати їмінформацію про вправи, не перериваючи заняття, для виправлення помилок та їхзаохочення.
Усі засоби, щозастосовуються для спілкування з учнями, можна поділити залежно від їхпризначення на такі прийоми (групи):
– навчання вправта їх проведення;
– виправленняпомилок;
– регулюваннянавантаження;
– організаціяучнів.
У кожній зперелічених груп є свої специфічні засоби, якими повинні добре володіти фахівців галузі фізичного виховання. Для вчителів фізичної культури, які проводятьзаняття степ-аеробіки, також ставляться вимоги щодо знання цих прийомів івміння їх правильно використовувати. Часто це вміння використовувати вказівкита команди називають „кьюінгом” від англійського слова „CUE”, яке перекладається як – вказівка,натяк. „Кьюінг” передбачає об’єднання (одночасне використання) словесних(вербальних) та візуальних (невербальних) прийомів. Вказівки, які подає вчительпід час проведення заняття, повинні бути правильними за формою та чіткими.Використання англомовних словосполучень знижує доступність інформації дляшколярів. Інструкції для учнів повинні використовуватися правильно за часом (непорушувати хід уроку і допомагати їм), бути конкретними і точними, а такожпереконливими.
Під час поданнясловесних вказівок використовують одне – два слова, які є допоміжнимипоясненнями, інформацією про зміну рухів, похвалою чи коректуванням.Ефективність таких вказівок здебільшого визначається вмінням учителя фізичноїкультури своєчасно, чітко й голосно подавати їх, не перериваючи демонстраціюрухів, не збиваючи дихання. А це ставить певні вимоги до загальної фізичної татехнічної підготовки вчителів фізичної культури.
Методичноюособливістю в проведенні занять степ-аеробіки є переважний показ вправ учителемабо інструктором, обраним із школярів, які мають необхідну підготовку. Отже, невитрачається додатковий час на роз’яснення і розучування вправ.
Повністювиключати словесне роз’яснення під час проведення комплексів вправстеп-аеробіки не рекомендується. Слова-вказівки, слова-команди повиннісупроводжувати безперервний показ, націлений на правильне виконання вправ.Зміст та обсяг інформації під час проведення уроку залежить від етапу навчанняі рівня підготовленості учнів. Використання візуальних та словесних підказок упоєднанні з демонстрацією вправ найчастіше рекомендується під час первісногонавчання. Важливо, щоб учитель контролював в учнів якість виконання вправ тавикористовував різноманітні прийоми інформації стосовно результатів їх дій. Цеможе бути корекційна інформація про біомеханічні характеристики рухів(швидкість, амплітуда, спрямованість тощо), оціночна інформація (проефективність, відповідальність естетичним стандартам та іншим характеристикам).Оцінка повинна мати позитивне, активізуючи забарвлення. Загальні таіндивідуальні зауваження в дружелюбній формі.
Вказівки такоманди, які використовуються під час проведення занять степ-аеробіки
Таблиця 2.2
Словесні (вербальні)
Візуальні (невербальні)
Речові визначення (терміни).
Речові вказівки (початок та закінчення рухів, спрямованість; постава і техніка рухів).
Цифрові (кількість повторів вправ – рахунок „прямий” чи „зворотній”).
Речова мотивація (заохочення).
„Мова рухів” (тіла) – показ вправ з дотриманням вимог до їх техніки.
Специфічні жести (спрямованість рухів, „пальцевий” рахунок, спеціальні визначення).
Міміка (посмішка, кивок головою).
З метоюпідтримання інтересу до уроків степ-аеробіки вчитель повинен дотримуватисявизначеної стратегії навчання і ускладнення степ-аеробних програм залежно відрухового досвіду, підготовленості, віку школярів. У зв’язку з цим під часпроведення уроку широко використовують специфічні методи, які забезпечуютьрізноманітність (варіативність) степ-аеробних рухів. До них належать такіметоди:
– музичноїінтерпретації;
– ускладнення;
– подібності;
–„Каліфорнійський стиль”.
Розглянемоособливості реалізації цих методів.
Метод музичноїінтерпретації широко використовується під час побудови композицій степ-кроків. У йогореалізації можна виділити два підходи: перший пов’язаний з конструюваннямконкретної вправи, а другий – з варіаціями рухів відповідно до змін у змістімузики. В основі першого підходу лежить складання вправи на задану музику зурахуванням змісту, форми, ритму, динамічних відтінків, тобто конструюваннявправи з урахуванням основ музичної грамоти. Найбільш „зручним” для виконаннябагатьох вправ є музичний розмір 2/4 або 4/4. Можна скласти вправу, у якійкожен рух виконується на одну або декілька часток такту, але при цьомупотрібно, щоб початок і закінчення вправи збігалися з музичним тактом абомузичною фразою. Найчастіше у степ-аеробіці складаються вправи на 2 або 4 рахунки.Але можуть бути й складніші вправи на 8 – 16 рахунків. При визначенні кількостіповторень кожної вправи потрібно, щоб перехід на новий рух був зробленийвідповідно до „музичного квадрата”. Наприклад, вправу, складену на 4 рахунки,треба повторити 8 (16) разів для того, щоб закінчення руху збіглося з відноснозакінченим музичним фрагментом – музичною пропозицією або музичним періодом.Сильні й слабкі частки такту можуть відбиватися рухами (удари, стрибки,притупування тощо краще виконувати на акцентовані сильні частки такту).
Реалізаціядругого підходу власно і є методом музичної інтерпретації, тому що рухискладаються як вірші до пісні. Під час повторення музичної теми (наприклад,варіації куплета) повторюється раніше виконана вправа, в яку вводятьсядоповнення (акценти, інший темп або ритм, амплітуда тощо).
Методускладнення– так в степ-аеробіці називається певна логічна послідовність навчання вправ.Педагогічно грамотний підбір вправ з урахуванням їх доступності, поступовеускладнення вправ за рахунок нових деталей відбиває реалізацію в уроці методуускладнення. Якщо розучується вправа, що містить рухи однією частиною тіла, тоцілісна дія спочатку може бути розділена на складові частини. Наприклад, прирозучуванні одного з варіантів степ-аеробічних кроків – схресного кроку можнаспочатку виконати першу вправу. Крок правої убік, крок лівої навхрест назад,крок правої на місці, приставити ліву у в.п. Потім розучити другу вправу –приставні кроки убік – вправо й вліво. Ці рухи виконуються як самостійні вправи,а потім з’єднуються. Ускладнювати прості за технікою вправи можна також завдякирізним прийомам:
• зміни тему руху(спочатку кожен рух виконується на 2 рахунки, а потім на кожний);
• зміни ритмуруху (наприклад, варіант ходьби: 1 – крок правою, 2 – крок лівою, 3 – 4 – крокправою. Для того щоб учні краще засвоїли цей ритм руху, можна застосовуватипідказку „швидко-швидко-повільно”);
• для ускладненняможна вводити нові рухи в раніше вивчену вправу (наприклад, крок навхрест убікзакінчити підйомом коліна вперед);
• змінюватитехніку виконання руху (наприклад, виконання підйому коліна поєднувати зістрибком);
• ще один прийомускладнення пов’язаний зі зміною напрямку руху (якоїсь однієї частини тіла абопереміщення в просторі);
• амплітуди руху;
• якщо вправа,яку розучують, містить кілька одночасних рухів різними частинами тіла(наприклад, руками й ногами), то найчастіше використовуватиметься прийомускладнення попереднього виконання руху кожною частиною тіла окремо, а потімїхнє об’єднання в одній вправі.
У результатізастосування цих прийомів перехід від елементарних до складніших закоординаційною структурою рухів здійснюють ті, хто займається без особливихзусиль.
Застосуванняметоду ускладнення характерне для уроку степ-аеробіки і дає змогу учням засвоїтиправильну техніку кожної вправи.
Методподібності використовуєтьсятоді, коли при підборі декількох вправ за основну береться якась одна руховатема, напрямок переміщень або стиль рухів. Наприклад, підбираються вправи, уяких переважною темою є рух вгору і вниз:
1-а вправа. 1 – праву ногу вгору (наплатформу) нарізно, праву руку в сторону; 2 – ліву ногу вгору нарізно, лівуруку в сторону; 3 – праву вниз разом, праву руку на пояс; 4 – ліву вниз разом,ліву руку на пояс (повторити 8 (16) разів, те саме, починаючи лівою ногою).
2-а вправа. 1 – праву ногу вгору (наплатформу) нарізно, праву руку в сторону; 2 – ліву ногу вгору нарізно, лівуруку в сторону; 3 – праву разом, праву руку на пояс; 4 – ліву разом, ліву рукуна пояс; 5 – праву ногу вниз; 6 – ліву ногу вниз; 7 – стрибок ноги нарізно,руки в сторони; 8 – в.п. (повторити 8 – 16 разів, те саме починаючи лівоюногою). І тому подібні вправи.
Таких простихвправ, об’єднаних з обліком обраної рухової теми, може нараховуватися від 2 ібільше. Залежно від рівня підготовленості учнів перехід на кожну наступнувправу може бути повільним або швидким. Кількість повторень кожної вправипланується з урахуванням його тривалості – 2, 4, 8, 16, 32, 64 рахунки ікоординаційної складності, але так, щоб перехід здійснювався відповідно до„музичного квадрата”.
Метод блоків проявляється в об’єднанніміж собою різних, раніше розучених вправ у хореографічне з’єднання. Залежно відрівня підготовленості школярів і складності рухів кожна з підібраних для„блоку” вправа може повторюватися кілька разів (2, 4), а потім переходити унаступну вправу. Складнішим є з’єднання вправ у блок без багаторазовихповторень тих самих рухів. Як правило, у блок підбирають парну кількість вправ(наприклад, вправа № 1, 2, 3 ы 4). Такий блок може повторюватися на уроцідекілька разів у стандартному варіанті. У хореографічну послідовність, якавикористовується, можна вводити зміни. Для цього застосовують різні прийоми: 1,2, 3, 4 або 3, 1, 4, 2 та інші; змінюється ритм або спосіб виконання як окремихвправ, так і всього блоку, можна використовувати прискорення або сповільненняокремих рухів, виконувати їх на кроках, підскоках, бігу; міняти темп, тобтовиконувати рухи повільно або швидко. Застосування цього методу дає змогудомогтися потрібної якості виконання вправ, оскільки кожне з них повторюєтьсябагато разів. Водночас під час використання варіацій блоків можнаурізноманітнити програму.
Метод„Каліфорнійський стиль” фактично є комплексним проявом вимог до викладених вищеметодів. Перед виконанням блоків кожну вправу розучують поступово (методускладнення), а потім основні вправи поєднують в блоки і виконують зпереміщенням у різних напрямках (з поворотами, по „квадрату”, по діагоналі).Кожній вправі вчитель повинен намагатися додати танцювальне забарвлення. Дляцього вправа може бути доповнена різноманітними рухами руками, ударами, а такожпритупуваннями, підскоками тощо. Всі рухи повинні узгоджуватися з музикою.
Під часпідготовки до занять учитель заздалегідь планує фізичне навантаження, але йогокорекція потрібна також і в процесі проведення уроку. Учитель фізичної культуриповинен бачити всіх учнів (стояти до них обличчям) і помічати ознакиперенапруги або недостатнього відновлення після окремих вправ. Такими ознакамиможуть бути: серцебиття, частий подих, рясне потовиділення, почервоніння абоблідість, порушення техніки або координації рухів. При фіксації таких змінтреба внести зміни у навантаження: знизити або збільшити темп (рухів); зменшитиабо збільшити амплітуду рухів; перейти на низьку або високу інтенсивністьрухів, для чого можна виключити або доповнити вправи підскоками й стрибками,переходом на крок [4,37].
2.3Регулювання фізичного навантаження на уроці степ-аеробіки
 
Для акцентуванняпозитивного впливу фізичних вправ дозування навантажень здійснюється залежновід статі, віку, рівня фізичної підготовленості учнів та на основі визначеннярівня фізичного стану.
Величинанавантажень є основним чинником, що визначає ступінь впливу уроку степ-аеробікина організм школярів.
Дозуванняфізичних навантажень під час проведення уроку степ-аеробіки здійснюєтьсявнаслідок:
• темпу музичногосупроводу: чим вищий темп музики, тим вища інтенсивність виконання вправ;
• висотистеп-платформи: чим вища платформа, тим вища інтенсивність;
• комбінаціїстеп-рухів: будь-яка програма, яка включає в себе великий відсоток випадів,пересувань з поперемінної ведучої ноги та стрибків, характеризуватиметьсябільшим показником витрати енергії, ніж програма, заснована на базовому кроціта перетині поверхні степ-платформи;
• амплітуди рухіву суглобах: рух рукою з обмеженою амплітудою потребує менших витрат, ніж рухрукою з більшою чи максимальною амплітудою.
Інтенсивністьнавантажень та витривалість визначається також швидкістю виконання, часомвиконання і темпом.
Для регулюваннянавантаження на уроці степ-аеробіки можна використати різні методичні прийоми,у тому числі й так званий „періодичний тренінг” і „тривалий тренінг”.
„Періодичнийтренінг” ваеробній частині уроку степ-аеробіки можна рекомендувати тільки для учнів старшихкласів з високим рівнем підготовленості. Суть цього методу полягає в чергуваннівправ з високим рівнем навантаження (підвищення ЧСС до 80 – 100 % від максимально припустимої). Такийрежим навантаження рекомендується виконувати протягом коротких проміжків часу –від 10с до 5 хв, після чого треба включити у програму вправи з невеликимнавантаження і активним відпочинком. Співвідношення часу для першого й другоготипів навантаження може бути різним – 1/2 або 1/3 (ці дані потребуютьсерйозного наукового обґрунтування).
 „Тривалийтренінг” в аеробній частині уроку більше підходить для початківців, а такожучнів із середнім і низьким рівнем підготовленості. Школярам пропонуєтьсяоптимальне навантаження, з постійною інтенсивністю виконання вправ протягом 15– 20 хв. Планове зрушення частоти серцевих скорочень повинно підтримуватися нарівні від 60 до 75 % від максимально припустимихможливостей організму.
Для оцінкифункціонального стану учнів на практиці використовуються різні методики, що даєзмогу рекомендувати для них цільові тренувальні зони пульсу, так званий„оптимальний пульс”. Рівень підготовленості й стан серцево-судинної системиучнів багато фахівців оцінюють за Гарвардським степу-тестом (ІГСТ), розрахункомпоказників PWC-170, порогом аеробного обміну(ПАО) і порогом анаеробного обміну (ПАНО). Реєстрація цих показників пов’язаназ достатніми часовими витратами, а трактування отриманих матеріалів жадає відучителя певних знань в галузі спортивної фізіології та медицини. Тому напрактиці для оцінки аеробної значущості уроку степ-аеробіки зручнішевикористовувати щоурочні виміри пульсу в процесі заняття. Зіставляючи отриманірезультати з модельним оптимальним пульсом, можна корегувати (збільшувати абозменшувати) тренувальне навантаження і у такий спосіб досягти оздоровчогоефекту.
Для визначеннярівня підготовленості рівня підготовленості й розробки рекомендації дляіндивідуалізації навантаження по частоті серцевих скорочень (ЧСС) частовикористовують різні модифікації формули Карванена. Для виміру пульсу в спокоїпрораховується кількість ударів (приклавши пальці до зап’ястя або до шиї) за 6секунд. Потім отриману цифру множать на 10 і виходить кількість серцевихскорочень за хвилину. Під час прорахунку пульсу в процесі виконання вправможливі помилки, пов’язані з уповільненням пульсу під час зупинки для йогопідрахунку. Для одержання точнішого показника треба після зупинки вправи йреєстрації ЧСС до отриманої цифри додати 10 % [4,36].
2.4 Основні вимоги щодобезпеки під час виконання комплексів степ-аеробіки
 
1. Для визначеннявисоти степ-платформи треба керуватися такими критеріями:
Рівень навчальних досягнень учнів
Висота степ-платформи, см Початковий 10 Середній 15 Достатній 20 Високий 25 – 30

Незалежно відрівня фізичної підготовленості не дозволяйте школярам вибирати висотустеп-платформи, на якій коліно під час навантаження згинається під кутом більшеяк 90 градусів. Кращий кут згинання 60 градусів.
2. З точки зорубезпеки учні повинні спочатку освоїти роботу ніг, а потім добавляти рухи руками,особливо якщо ці рухи досить складні.
3. Виконуючи кроквгору чи вниз, завжди використовуйте безпечний метод, стоячи обличчям достеп-платформи.
4. Виконуючи кроквниз, ногу ставте більш як на довжину ступні від платформи, з носка на п’ятку.
5. Виконуючи кроквгору, ставте ногу на всю ступню. Треба уважно стежити за тим, щоб п’ятка незвисала над краєм платформи.
6. Міняйте ведучуногу (нога, яка починає степ-рух) не рідше одного разу за хвилину, оскількисаме ведуча нога зазнає значно більшого навантаження, ніж не ведуча.
7. Робіть крок злегкістю, не тупаючи ногами на платформі.
8. Темп музичногосупроводу вище як 122 музичних акценти за хвилину не рекомендується [4,35].

ВИСНОВКИ
Працюючи надтемою курсової роботи „Степ-аеробіка на уроках фізичної культури в школі”, мидійшли таких висновків.
На основі аналізунаукових джерел з теми курсової роботи було з’ясовано сутність поняття„аеробіка” – походить від слова аеробний, що значить кисневий (від грецькогослова “аеро” — повітря й “біос” — життя), уперше був введений доктором К.Купером, відомим американським фахівцем в галузі масової фізичної культури.Степ-аеробіка з'явилася в 90-х роках і швидко завоювала популярність. Один знайбільш популярних видів аеробіки, застосовуваний більш ніж в 40 країнахсвіту. Степ-аеробіка, цей видаеробіки був винайдений біля десяти років тому американкою Джин Міллер, відомимфітнес-інструктором.
Темп, якийрекомендується для аеробної фази уроку степ-аеробіки, — 118 – 122 музичнихакценти за хвилину. Встановлено, що, коли комплекс виконується в цьому темпі,поліпшується діяльність серцево-судинної системи та підтримується правильнамеханіка роботи тіла.
Поточний(безперервний) та серійно-поточний (з мінімальними перервами) методи проведеннявправ найбільш раціональні для кожного заняття степ-аеробікою. Застосування їхдає змогу забезпечити комплексний вплив на організм тих, хто займається.
Під часпідготовки до занять учитель заздалегідь планує фізичне навантаження, але йогокорекція потрібна також і в процесі проведення уроку. Учитель фізичної культуриповинен бачити всіх учнів (стояти до них обличчям) і помічати ознакиперенапруги або недостатнього відновлення після окремих вправ. Такими ознакамиможуть бути: серцебиття, частий подих, рясне потовиділення, почервоніння абоблідість, порушення техніки або координації рухів. При фіксації таких змінтреба внести зміни у навантаження: знизити або збільшити темп (рухів); зменшитиабо збільшити амплітуду рухів; перейти на низьку або високу інтенсивністьрухів, для чого можна виключити або доповнити вправи підскоками й стрибками,переходом на крок
Степ-аеробікавпливає на тіло комплексно, при цьому делікатно коректує форму ніг (аеробікадосить ефективна для тих груп м'язів, які дуже важко задіяти: сідниць, задньоїчастини стегна й м'язів, що приводять, стегно), розвиваючи потрібну групум'язів. А так само тренажер використається для виконання вправ для м'язів рук,черевного преса, спину й т.д. Аеробіка надає позитивну дію на весь організм,зміцнюючи дихальні, серцево-судинні, м'язову й нервову системи, нормалізуютьсяартеріальний тиск і діяльність вестибулярного апарата.
На нашу думку,завдання, поставлені в курсовій роботі виконані, мета досягнута. Проведенаробота є ефективною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
1. Амосов Н.М., Муравов И.В. Серце и физическиеупражнения(тренировочные программы) // Знания, ФИС. – 1985. – № 8. – С.48 – 54;
2. Анисимова М.В. Занимаясь оздоровительной аэробикой(история, многообразие аэробических программы 1 – 4кл.) // ФК в школе. – 2004.- № 6. – С.29,34;
3. Бабешко О., Завадич В. Уроки степ-аеробіки в школі // ФВ в школі. – 2007.- № 2. – С. 42 – 48;
4. Бабешко О. Уроки степ-аеробіки у школі // ФВ вшколі. – 2007. — № 3. – С. 35 – 38;
5. Глоба Г.В. Оптимізація системи фізичного вихованняучнів загальноосвітніх шкіл на основі інноваційних технологій аеробногоспрямування // Молода спортивна наука України, Львів, том 1. – С. 169 – 174;
6. Гончаров В.Ю., Лейкин М.Г. Оздоровительный эффект при занятиях ритмическойгимнастикой, степ-аэробика // Гимн., М., ДТС. – 1987. – С.63,68;
7. Горцев Г. Методология управления тренировочной нагрузкойна занятиях по степ-аэробике // Теория и практика ФК. – 1997. — № 5. – С.39,45;
8. Дулевич А.Н. Аэробика дома // М. – 2007. – С. 100 – 111;
9. Завадыч В.М. Изучение изменений двигательных показателейдевушек под влиянием занятий степ-аэробикой // Теория и практика ФК. – 2002. — № 8. – С. 15 – 20;
10. Ким Н. Идеальная фигура // Энциклопедия современногофитнеса. – М. – 2005. – С. 48 – 59;
11. Киреева Т.П. Степ-аэробика и ее составляющие // ФК вшколе. – 2006. — №3. – С. 37,39;
12. Киреева Т.П., Макарова О.С., Пашкова Л.В. Спортивнаяаэробика в школе // ФК в школе. – 2003. — № 6. – С. 28;
13. Крамлина С., Прохорова Л. Аэробная гимнастика //Спортивная жизнь России. – 1984. — № 4. – С. 30 – 31;
14. Купер Кеннет. Аэробика для хорошего самочувствия // М.,ФИС. – 1989. – С. 46 – 55;
15. Левчук Л., Петрина Р. Аналіз зарубіжних систем підготовки спеціалістівоздоровчих видів аеробіки // Спортивний вісник Придніпров’я. – 2004. — № 7. – С.122 – 124;
16. Лисицька Г.С., Сиднева Л.В. Експериментальнеобґрунтування особистостей складання комплексів вправ для занять оздоровчимивидами аеробіки // Молода спортивна наука України, Львів, том 1. – С.205 -209;
17. Марченко В.И. фитнес. Формула красоты // Киев. – 2005. – С.45 – 70;
18. Москаленко Н.В. Воспитание активности и самостоятельностипо средствам аэробики // ФК в школе. – 2006. — № 7. – С. 29 – 31;
19. Назаренко Л.Д., Костюнина Л.И. Формирование ритмичностиколлективных действий у занимающихся оздоровительной аэробикой // ФК в школе. –2006. — № 1. – С. 50 – 52;
20. Самсонова П.А. Ефективність поєднання використання різних видівспортивної аеробіки для підвищення рівня фізичної підготовленості школярок 15 –18 років // Молода спортивна наука України. – Львівтом 1. – С. 109 – 113;
21. Солопчук Д. Використання степ-аеробіки на урокахФК // ФВ в школі. – 2007. — № 1. – С. 48 – 52;
22. Степанова І. Зміни морфо функціональних показниківдівчат 13 та 14 років під впливом занять степ-аеробікою на уроках гімнастики //Спортивний вісник Придніпров’я. – 2007. — № 1. – С. 59 – 63;
23. Чайковський А.М., Шейк ман С.Б. Искусство быть здоровым. Часть 1 //М., ФИС. – 1987. – С.51 – 87;
24. Шипилина І.А. Історія розвитку оздоровчої аеробіки// Теорія та методика фізичного виховання. – 2006. — № 5. – С. 36 – 38;
25. Шунайлова Н.Ю., Медера И.А., Хаттапова Н.А. Оценка эффективностикомплексной программы оздоровительной степ-аэробики // Теория и практика ФК. –2006. — № 1. – С. 40 – 42.