/>/>Вступ
Актуальність. Однією з першорядних проблем нашого буття єпроблема здоров'я нації. Виняткову роль у її розв'язанні відіграє фізичневиховання, яке водночас є важливим засобом формування особистості.
У зв'язку з екологічною й демографічною ситуацією станздоров'я населення в Україні катастрофічно погіршується. Процес відродження українськоїнаціональної школи сприяє зміні ставлення фізичного виховання. Його слідвіднести до пріоритетних напрямів розвитку освіти.
Важливе значення у цій сфері діяльності маютьзагальнолюдські гуманістичні цінності, що полягають, зокрема у впливі не тількина здоров'я і фізичну досконалість а й передусім на духовний світ, культурулюдини, її світосприйняття, емоції, моральні принципи, естетичні смаки. Йдетьсятакож про відродження ідеалів, народних звичаїв, традицій і ритуалів. Заняттяфізичними вправами – це і спілкування з іншими людьми, природою, і вихованнякомунікабельності та колективізму, і активний відпочинок, розваги. Уміння контролюватироботу тіла є шляхом до розумового, духовного і морального удосконалення.Встановлення міцної взаємодії між психічною сферою і фізичними можливостямиорганізму дає відчуття гармонії, високу працездатність, активне довголіття.
Предмет дослідження – фізкультурна активність дорослогонаселення м. Чернігова.
Об`єкт дослідження – життєдіяльність дорослого населення.
Мета дослідження – встановити показники фізкультурноїактивності дорослого населення м. Чернігова.
Основні завдання роботи:
1) Вивчитивідношення дорослого населення до фізичної культури та спорту;
2) Вивчитинайбільш популярні види спортивних захоплень людини;
3) Вивчитиособливості відношення до фізкультурної сфери чоловіків та жінок;
Практичне значення.Усебічний розвиток особистості неможливо без оволодіння людиною всімабагатствами культури, у тому числі культури фізичної. Турбота про красу праці іпобуту, фізичному вихованні молоді – одна з найважливіших задач вищої школи. Результати аналізу сучаснихтенденцій свідчать про те, що методика фізичного виховання буде і даліпоглиблюватися шляхом індивідуалізації, посилення прикладної спрямованостіфізичного виховання. Враховуючи світову практику фізичного виховання черезспорт, слід чекати такої «спортизації» і нашої шкільної фізкультури. Цьомусприятиме, зокрема, утворення Української спортивної асоціації (УСА), щовідкриває широкі перспективи відродження національних і регіональних спортивнихтрадицій.
Одержані результати можуть бути використані якінформація, що характеризує стан соціального і культурного розвитку населенням. Чернігова.
/>/>1. Фізична культура в житті дорослого населення1.1 Програмно-нормативні основи фізичного виховання дорослого
ЗАКОН УКРАЇНИ«Про фізичну культуру і спорт»
Цей Закон визначає загальні правові, соціальні, економічні іорганізаційні основи фізичної культури і спорту в Україні, участь державнихорганів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій незалежновід форм власності у зміцненні здоров’я громадян, досягненні високого рівняпрацездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту.
Стаття 1. Фізична культура і спорт
Фізична культура – складова частина загальної культурисуспільства, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних,морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійногоформування її особистості.
Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної ітрудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчихзапитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніхстосунків між народами і зміцнення миру.
Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сфероювиявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичнихвправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальноїдіяльності.
Соціальнацінність спорту визначається його дійовим стимулюючим впливом на поширенняфізичної культури серед різних верств населення.
Стаття2. Завдання фізичної культури і спорту в Україні
Основними завданнями фізичної культури і спорту є постійнепідвищення рівня здоров’я, фізичного та духовного розвитку населення, сприянняекономічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердженняміжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.
Стаття3. Державне регулювання фізичної культури і спорту
Держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спортушляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповіднихдержавних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового,інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичноїкультури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусуфізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державнихорганів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості.Держава визнає і всебічно підтримує олімпійський рух в Україні, діяльністьвсеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивнихфедерацій, інших громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
Стаття4. Право громадян на заняття фізичною культурою і спортом
Громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортомнезалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національноїналежності, статі, освіти, віросповідання, роду і характеру занять, місцяпроживання та інших обставин.
Державанадає необхідну допомогу, пільги та гарантії окремим категоріям громадян, втому числі інвалідам, для реалізації ними своїх прав у сфері фізичної культуриі спорту. Держава забезпечує пріоритетний розвиток фізичної культури і спортуна селі, створює необхідні умови для занять фізичною культурою і спортомсільських працівників і членів їх сімей.
Державагарантує надання в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України,безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям, в тому числі:дітям-сиротам та дітям, що залишилися без піклування батьків, дітям, щопостраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям з багатодітних тамалозабезпечених сімей, дітям-інвалідам.
Державазабезпечує в межах, визначених Кабінетом Міністрів України, наданнябезкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям дошкільноговіку, учням загальноосвітніх та професійних навчально-виховних закладів,ветеранам війни і особам, прирівняним до них, а також встановлює пільги принаданні таких послуг іншим категоріям громадян.
Державастворює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері фізичної культуриі спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочуєпрагнення громадян зміцнювати своє здоров’я, вести здоровий спосіб життя.
Стаття5. Громадські засади у сфері фізичної культури і спорту
Фізкультурнийрух в Україні спирається на різнобічну діяльність громадських організаційфізкультурно-спортивної спрямованості.
Первинноюланкою самодіяльної організації фізкультурного руху є колективи фізкультури напідприємствах, в установах, організаціях, що об’єднують на засадах добровільностігромадян за їх інтересами у фізкультурно-спортивному русі.
Громадськіорганізації фізкультурно-спортивної спрямованості (добровільні спортивнітовариства, спортивні федерації, клуби тощо) реалізують завдання, визначені устатті 2 цього Закону, на всіх рівнях і напрямах фізкультурно-спортивноїдіяльності у взаємодії з державними органами, профспілками, іншими об’єднаннямигромадян, суб’єктами підприємництва, відповідними міжнародними організаціями.
Стаття6. Показники стану розвитку фізичної культури і спорту
Основнимипоказниками стану фізичної культури і спорту є рівень здоров’я і фізичногорозвитку різних верств населення; ступінь використання фізичної культури врізних сферах діяльності, рівень розвитку системи фізичного виховання,самодіяльного масового спорту; високі досягнення спортсменів України в окремихвидах спорту; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами, спортивнимиспорудами та майном.
Напідставі зазначених показників розробляється державна програма розвиткуфізичної культури і спорту в Україні.
Стаття7. Законодавство про фізичну культуру і спорт
Законодавчерегулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту здійснюєтьсяКонституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України,Автономної Республіки Крим, а також міжнародними угодами та статутамиміжнародних спортивних організацій.
(Стаття7 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-XIV від 18.06.99)
Стаття8. Сфери та основні напрями впровадження фізичної культури
Сферамивпровадження фізичної культури є виробнича, навчально-виховна,соціально-побутова сфери.
Державастворює необхідні умови для підготовки наукових та викладацьких кадрів,розвитку наукових досліджень у галузі фізичної культури та стимулюєвпровадження їх у суспільну практику.
Основниминапрямами впровадження фізичної культури є фізкультурно-оздоровча діяльність,фізичне виховання та розвиток масового фізкультурно-спортивного руху.
Стаття9. Фізкультурно-оздоровча діяльність
Фізкультурно-оздоровчадіяльність спрямована на підтримання та зміцнення здоров’я у виробничій,навчально-виховній і соціально-побутовій сферах.
Основнінапрями щодо організації фізкультурно-оздоровчої діяльності у цих сферахвизначаються в державній програмі розвитку фізичної культури і спорту вУкраїні.
Стаття10. Фізкультурно-оздоровча діяльність у виробничій сфері
Власникита уповноважені ними органи підприємств, установ, організацій зобов’язаністворювати працівникам відповідні умови для реалізації їх права на заняттяфізичною культурою.
Фізкультурно-оздоровчадіяльність у виробничій сфері здійснюється на основі встановленихзаконодавством вимог щодо режиму праці і відпочинку шляхом проведенняреабілітаційних та професійно-прикладних занять в режимі робочого дня,післятрудового відновлення, профілактичних занять, спортивно-масової роботи, втому числі організації спортивно-оздоровчого туризму.
Порядокстворення і використання матеріальної бази для занять фізичною культурою,фінансування, забезпечення спеціалістами для індивідуальних та колективнихзанять працівників та членів їх сімей визначаються законодавчими, іншиминормативними актами та колективними договорами.
Стаття11. Фізкультурно-оздоровча діяльність у соціально-побутовій сфері
Кабінет Міністрів України за участю громадських організаційрозробляє систему заходів щодо підтримання та зміцнення здоров’я різнихкатегорій населення в соціально-побутовій сфері та забезпечує умови для їївпровадження в життя, використання фізичної культури і спорту як засобупрофілактики і лікування захворювань.
Створенняумов для занять фізичною культурою населення за місцем проживання та в місцяхмасового відпочинку населення покладається на місцеві органи виконавчої владита органи місцевого самоврядування за рахунок коштів відповідних бюджетів наоснові державних нормативів фінансування фізкультурно-оздоровчих програм. Вонинадають громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості тафізкультурно-спортивним закладам допомогу у виділенні місць дляфізкультурно-оздоровчих занять в жилих районах, в парках культури і відпочинку,використанні для цих цілей спортивних споруд незалежно від їх належності.(Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-XIV від18.06.99)
Стаття12. Фізкультурно-оздоровча діяльність у навчально-виховній сфері та фізичневиховання
У навчально-виховній сфері (дошкільних виховних закладах, середніхзагальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладах)фізкультурно-оздоровча робота здійснюється в поєднанні з фізичним вихованнямдітей та молоді, з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного та психічногорозвитку.
У складі педагогічних колективів дошкільних виховних та іншихзакладів освіти обов’язково передбачаються посади фахівців з фізичноговиховання.
Органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, увіданні яких перебувають дошкільні виховні заклади, забезпечують необхідніумови для проведення щоденних фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми, моральноі матеріально заохочують педагогічні колективи та фахівців фізичного виховання,які досягли успіхів у збереженні і зміцненні здоров’я дітей. (Частина третя статті 12із змінами, внесеними згідно із Законом №770-XIV від 18.06.99)
Фізичневиховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становитьорганічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвитокфізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладнихнавичок людини.
Фізичневиховання шляхом проведення обов’язкових занять здійснюється в дошкільнихвиховних, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних та вищихнавчальних закладах відповідно до навчальних програм, затверджуваних увстановленому порядку.
Всередніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах уроки з фізичної культуриє обов’язковими і проводяться не менше трьох разів на тиждень.
Періодичністьпроведення занять з фізичної культури, вимоги до складання заліків з фізичноговиховання встановлюються за погодженням з центральним органом виконавчої владиз фізичної культури і спорту.
Середнізагальноосвітні та професійні навчально-виховні заклади з урахуванням місцевихумов, інтересів і запитів учнів самостійно визначають зміст, форми і засоби їхрухової активності, методи проведення занять з фізичної культури, а такожорганізовують позанавчальну фізкультурно-спортивну роботу за участюпозашкільних навчально-виховних закладів, громадських організаційфізкультурно-спортивної спрямованості.
Місцевіоргани виконавчої влади можуть вводити додаткові уроки фізичної культури заумови виділення коштів відповідних бюджетів. (Частина дев’ята статті 12 іззмінами, внесеними згідно із Законом №770-XIV від 18.06.99)
Фізичневиховання військовослужбовців є складовою частиною загальної системи навчаннята виховання особового складу Збройних Сил України, органів внутрішніх справ,інших військових формувань і здійснюється у формі спеціальної фізичноїпідготовки.
Стаття14. Особливості фізкультурно-спортивної діяльності щодо окремих категорійгромадян
Адміністраціявиправно-трудових установ забезпечує контроль за станом здоров’я осіб, які вних перебувають, і організовує всі необхідні фізкультурно-оздоровчі заходи.
Правиламитримання засуджених у місцях позбавлення волі встановлюються вимоги щодопроведення з засудженими фізкультурно-оздоровчих занять, нормативизабезпеченості виправно-трудових установ фізкультурно-спортивним інвентарем таобладнанням.
Стаття15. Самодіяльний масовий спорт
Самодіяльниймасовий спорт є складовою частиною фізичної культури і здійснюється зурахуванням віку, стану здоров’я та рівня фізичного розвитку особи і включаєзмагальну діяльність, спеціальну підготовку до неї (тренування), орієнтовану надосягнення певних спортивних результатів.
Держававсебічно сприяє розвитку самодіяльного масового спорту, основу якого становлятьрізноманітні фізкультурно-спортивні секції, заохочує і стимулює діяльністьпідприємств, установ, організацій та громадян, що сприяє його розвитку.
Стаття26. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні
Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Українірозробляється центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спортуі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державна програма передбачає вимоги щодо організації підтримки тазміцнення здоров’я різних категорій громадян, вимоги до навчальних програм щодофізичного виховання, систему програмно-оціночних нормативів і вимог щодофізичного розвитку і підготовленості різних вікових груп населення, основнінапрями розвитку масового самодіяльного спорту та спорту вищих досягнень, атакож основні засади організаційного, матеріально-технічного, кадрового,інформаційного, нормативно-правового та іншого її забезпечення.
Кабінет Міністрів України затверджує систему програмно-оціночнихнормативів і вимог щодо фізичного розвитку і підготовленості різних віковихгруп населення. Органи охорони здоров’я за рахунок виділених їм коштів визначаютьрівень фізичного розвитку населення.
Державнапрограма повинна передбачати окремий розділ щодо розвитку фізичної культури іспорту в сільській місцевості.
Державнапрограма розробляється за участю громадських організаційфізкультурно-спортивної спрямованості, громадських організацій інвалідів наоснові наукових досліджень в галузі фізичної культури і спорту та в іншихгалузях науки.
Наоснові державної програми розвитку фізичної культури і спорту Кабінет МіністрівУкраїни передбачає відповідний розділ у програмах економічного і соціальногорозвитку України.
Стаття27. Органи державного управління фізичною культурою і спортом
Верховна Рада України визначає державну політику і здійснюєзаконодавче регулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту, а такожздійснює контроль за реалізацією державної програми розвитку фізичної культуриі спорту в Україні та за виконанням законодавства про фізичну культуру і спорт.
Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спортузабезпечує реалізацію державної політики у галузі фізичної культури і спорту,несе відповідальність за її виконання.
(Частинадруга статті 27 в редакції Закону №770-XIV від 18.06.99)
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органивиконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють у своєму складівідповідні органи з фізичної культури і спорту.
(Частинатретя статті 27 в редакції Закону №770-XIV від 18.06.99)
Стаття28. Фінансове забезпечення фізичної культури і спорту
Фінансування державної програми розвитку фізичної культури іспорту здійснюється за рахунок державного бюджету, бюджетів місцевогосамоврядування і передбачається в них окремою статтею.
Державнефінансування фізкультурно-виховної діяльності і спорту вищих досягненьздійснюється окремо.
Розподілдержавних коштів здійснюється центральним та місцевими органами виконавчоївлади з фізичної культури і спорту з урахуванням пропозицій відповіднихгромадських організацій. (Частина третя статті 28 із змінами, внесеними згідноіз Законом №770-XIV від 18.06.99)
Націлі фізичної культури і спорту використовуються кошти фонду соціальногострахування, а також позабюджетні надходження: внески підприємств, установ таорганізацій, об’єднань громадян, окремих осіб, кошти відфінансово-господарської діяльності закладів фізичної культури і спорту таорганізацій фізкультурно-спортивної спрямованості, а також від продажу прав навикористання спортивної символіки і на телевізійну трансляцію спортивнихзмагань, від проведення фізкультурно-спортивних та інших видовищних заходів,спортивних лотерей тощо. Одержання коштів з позабюджетних джерел не впливає наобсяги бюджетних асигнувань на фізичну культуру і спорт.
Недопускається використання коштів державного бюджету та бюджетів місцевогосамоврядування, а також позабюджетних коштів, передбачених на фізичну культуруі спорт, не за призначенням.
Нарозвиток фізкультури і спорту підприємства, установи та організації спрямовуютькошти в порядку, визначеному законодавством.
Всільській місцевості витрати на утримання всіх закладівфізкультурно-спортивного призначення, в тому числі дитячо-юнацьких спортивнихшкіл, а також проведення фізкультурно-спортивних заходів здійснюються переважноз державного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування.
Стаття29. Матеріально-технічне забезпечення фізичної культури і спорту
Матеріально-технічнубазу фізичної культури і спорту складають усі види фізкультурно-оздоровчих іспортивних споруд, фізкультурно-спортивного спорядження і обладнання, іншемайно, призначене для занять фізичною культурою і спортом.
Нормативимінімальної забезпеченості основними фізкультурно-оздоровчими і спортивнимиспорудами жилих районів, а також підприємств, установ і організацій всіх формвласності визначаються центральними органами виконавчої влади з фізичноїкультури і спорту, архітектури та будівництва. (Частина друга статті 29 іззмінами, внесеними згідно із Законом №770-XIV від 18.06.99)
Будівництвов жилих районах фізкультурно-оздоровчих і спортивних об’єктів здійснюєтьсявідповідно до встановлених нормативів за рахунок коштів, що спрямовуються нажитлове будівництво, та коштів організацій – забудовників житла.
Селунадається перевага (у розрахунку на душу населення) у спорудженні об’єктівфізичної культури і спорту, забезпечується відповідний рівень обслуговуваннязасобами фізичної культури і спорту за науково обгрунтованими нормативами.Будівництво, реконструкція та утримання об’єктів фізичної культури і спорту всільській місцевості здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів.
Недопускається:
– будівництвонових та реконструкція наявних дошкільних виховних, загальноосвітніх тапрофесійних навчально-виховних, вищих навчальних закладів без передбаченихнормативами фізкультурно-спортивних споруд та функціональних приміщень;
– перепрофілюваннята ліквідація діючих фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд без створеннярівноцінних споруд.
Органивиконавчої влади з фізичної культури і спорту та відповідні органи місцевогосамоврядування здійснюють контроль за ефективністю використання спортивнихспоруд незалежно від форм власності. (Частина шоста статті 29 із змінами,внесеними згідно із Законом №770-XIV від 18.06.99)
Стаття31. Правове та інформаційне забезпечення фізичної культури і спорту
Органи виконавчої влади з фізичної культури і спорту, з питаньосвіти та охорони здоров’я, інші державні органи та органи місцевогосамоврядування, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованостівідповідно до їх компетенції видають акти, що регулюють діяльність у сферіфізичної культури і спорту. Нормативні акти центрального органу виконавчоївлади з фізичної культури і спорту, видані відповідно до його компетенції, єобов’язковими для інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, атакож підприємств, установ і організацій. (Частина перша статті 31 із змінами, внесенимизгідно із Законом №770-XIV від 18.06.99)
Державасприяє веденню широкої пропаганди фізичної культури та спорту як факторазміцнення здоров’я, фізичного і духовного загартування людини. Пропагандаздорового способу життя ведеться державними та іншими засобами масовоїінформації шляхом популяризації оздоровчого значення фізичної культури, спортувищих досягнень, досягнень України на міжнародних спортивних аренах,олімпійських ідеалів тощо.
Стаття33. Самоврядування у сфері фізичної культури і спорту
Держава сприяє розвитку суспільної активності і залучає громадськіорганізації до управління в галузі фізичної культури і спорту.
Органи виконавчої влади, відповідні органи місцевого самоврядуванняв межах своєї компетенції можуть делегувати громадським організаціямфізкультурно-спортивної спрямованості окремі повноваження щодо розвитку видівспорту (підготовки спортсменів до участі в змаганнях, організації спортивнихзаходів тощо), здійснюють контроль за реалізацією таких повноважень.
(Частинадруга статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-XIV від 18.06.99)
У своїй діяльності громадські організації фізкультурно-спортивноїспрямованості та їх об’єднання керуються цим Законом, Законом України «Прооб’єднання громадян», іншими законодавчими актами України.
Стаття36. Господарська та інша комерційна діяльність, спрямована на розвитокфізкультури і спорту
Підприємства, установи, організації в межах і порядку, визначенихзаконодавством, користуються пільгами щодо оподаткування доходів відгосподарської або іншої комерційної діяльності, спрямованої на розвитокфізкультури і спорту.
Кошти, отримані організаціями фізкультурно-спортивноїспрямованості, що діють на селі, від власної виробничо-господарської такомерційної діяльності і спрямовані на розвиток фізкультури і спорту на селі,можуть підлягати пільговому оподаткуванню. Ці пільги визначаються відповідно дозаконодавства України.
Громадська організація повинна заснувати підприємство, якщо вонаорганізовує або бере участь у проведенні платних фізкультурно-спортивнихзаходів і одержує від цього протягом року прибуток, що перевищує 1000 розмірівмінімальної заробітної плати, або якщо спортсмени за участь в таких заходаходержують разову винагороду, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітноїплати. Незаконноотриманий прибуток вилучається в доход держави. Ця норма не поширюється нанаціональні спортивні федерації та Національний Олімпійський комітет України.
Будь-якаособа – організатор спортивного заходу, відкритого для спортсменів – членівнаціональних спортивних федерацій, що передбачає видачу призів, якіперебільшують 50 розмірів мінімальної заробітної плати, повинна отримати на цезгоду відповідної національної спортивної федерації. Спортсмен, який взявучасть у такому заході, що проводився без згоди відповідної національноїспортивної федерації, несе відповідальність, передбачену статутом цієїфедерації.
Стаття37. Дотримання правил безпеки, охорони здоров’я, честі і гідності громадян припроведенні занять фізичною культурою та спортивних заходів
Власникифізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, спеціальних приміщень для занятьфізкультурою і спортом та фізкультурно-оздоровчого і спортивного інвентаря абоуповноважені ними органи зобов’язані забезпечувати їх належний стан, безпечнийдля життя і здоров’я людей, майна та навколишнього природного середовища.
Адміністраціяфізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд та організатор спортивного заходуабо занять фізичною культурою забезпечують належне обладнання місць проведенняфізкультурно-спортивних занять і змагань відповідно до правил їх проведення,вимог техніки безпеки, санітарно-гігієнічних, екологічних та інших державнихвимог і несуть відповідальність, встановлену законодавством України, за шкоду,заподіяну здоров’ю глядачів та осіб, які займаються в них фізичною культурою іспортом.
Експлуатаціяспортивних споруд та обладнання, що не забезпечує безпеки спортсменів таглядачів, не допускається.
Підчас проведення спортивних заходів і занять фізичною культурою не допускаєтьсяпропаганда культу жорстокості та насильства.
Стаття38. Науково-методичне забезпечення фізичної культури і спорту
За дорученням Кабінету Міністрів України центральний органвиконавчої влади з фізичної культури і спорту разом з Академією наук України іМіністерством охорони здоров’я України розробляє державну програму науковихспеціальних досліджень, координує її здійснення, залучає до цієї справипровідні наукові центри, вищі навчальні заклади, Науково-дослідний інститутфізичної культури і спорту.
Стаття39. Спортивна медицина (лікарський контроль)
Спортивна медицина становить складову частину системи охорониздоров’я у сфері фізичної культури і спорту і покликана визначати станздоров’я, фізичний розвиток і функціональний стан організму фізкультурників таспортсменів, а також здійснювати профілактику, діагностику і лікуваннязахворювань та ушкоджень, пов’язаних із заняттям фізкультурою і спортом.
Систематичному диспансерному огляду лікарсько-фізкультурною службоюпідлягають учні дитячо-юнацьких спортивних шкіл, училищ олімпійського резерву,шкіл вищої спортивної майстерності, члени збірних команд і ветерани спорту. Персональнувідповідальність за допуск спортсмена до тренувань і змагань за станом здоров’янесе лікар.
Державастворює мережу лікувально-фізкультурних закладів, що здійснюють медичнийконтроль за всіма категоріями осіб, які займаються фізичною культурою іспортом, сприяє розвитку наукових досліджень у галузі медичних проблемфізкультури і спорту (спортивної реабілітації, травматології, антидопінговогоконтролю тощо), впроваджує спортивну медицину як учбову дисципліну в навчальніплани відповідних навчальних закладів.
Міністерствоохорони здоров’я України, органи виконавчої влади з питань охорони здоров’яцільовим призначенням спрямовують частину коштів на розвиток спортивноїмедицини. (Частина четверта статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-XIVвід 18.06.99)
Заняттяфізичною культурою та спортом повинні здійснюватись з додержанням медичнихвимог, які встановлюються Міністерством охорони здоров’я України.
Стаття40. Фізкультурно-спортивне спорядження, обладнання і споруди
Фізкультурно-спортивне спорядження і обладнання для занятьфізичною культурою і спортом – одяг (форма), взуття, снаряди (апарати),інвентар і апаратура для обладнання спортивних споруд та обслуговування змагань – повиннівиготовлятись відповідно до стандартів (правил, норм), затвердженихміжнародними або національними (для національних видів спорту) спортивнимифедераціями та зареєстрованих у відповідних міжнародних організаціях або уКомітеті України з питань стандартизації, метрології та сертифікації. (Частина перша статті 40із змінами, внеесними згідно із Законом №770-XIV від 18.06.99)
Спортивніспоруди – окремі будівлі і комплекси споруд, призначені для оздоровчих танавчально-тренувальних занять, а також змагань з різних видів спорту, повиннівідповідати вимогам загальної та спеціальної безпеки учасників і глядачів.
Держававстановлює вимоги до спортивних споруд в частині будівельних норм і правил,санітарних норм, нормативів охорони здоров’я та безпеки відвідувачів, а такожздійснює пряме фінансування на утримання спортивних споруд центрів (баз)спортивної (олімпійської) підготовки та фізкультурно-спортивних організаційзагальнодержавного значення. Земельні ділянки, на яких розташованіфізкультурно-оздоровчі та спортивні споруди, належать до земель рекреаційногопризначення.
Стаття41. Відповідальність за порушення законодавства про фізичну культуру і спорт
Особи, винні в порушенні законодавства про фізичну культуру іспорт, несуть відповідно цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну абокримінальну відповідальність.
Спортсмени, інші фахівці в галузі фізкультури і спорту можуть бутиобмежені щодо участі у відповідних спортивних змаганнях згідно з регламентнимидокументами громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
Окремі розділи Законувизначають правові засади функціонування сфери спортивної діяльності тасамоврядування в галузі фізичної культури і спорту. Процес фізичного вихованняу сфері освіти регламентується 12-ою статтею Закону.
Відповідно до статті41 особи, винні в порушенні законодавства про фізичну культуру і спорт, несутьдисциплінарну адміністративну або кримінальну відповідальність.1.2 Організаційно-методичні основи фізичного виховання дорослогонаселення
Постанова ВерховноїРади України «Про порядок введення в дію Закону України «Про фізичну культуру іспорт» зобов'язала Кабінет Міністрів України до 1. VI. 1994року прийняти Державну програму розвитку фізичної культури і спорту. Такаперша програма була затверджена Указом Президента України в червні 1994 року. 1вересня 1998 року в Україні була прийнята друга програма – «Фізична культура– здоров'я нації».
Державні програмирозвитку фізичної культури і спорту в Україні спрямовані на практичнуреалізацію Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Вони розкриваютьосновні напрямки державної політики в галузі фізичної культури і спорту,визначають їх роль у житті суспільства, показують тенденції розвиткуфізкультурно-спортивного руху та накреслюють практичні заходи щодо впровадженняфізичної культури в побут громадян, а також основні засади організаційного,матеріально технічного, кадрового, інформаційного та інших її забезпечень напевні етапи суспільного розвитку. На основі Державної програми розвиткуфізичної культури і спорту Кабінет Міністрів України передбачає відповіднийрозділ у програмах економічного і соціального розвитку України,
Державна програмарозвитку фізичної культури і спортурозробляється на певний період часу.Діюча програма складена на період до 2005 року.
«Державні вимоги дофізичного виховання» містять основні концептуальні положення, характеристику рівнів,змісту та форм фізичного виховання, оцінку діяльності тих, хто займається, кадровезабезпечення та керівництво фізичним вихованням. Вони визначають мету фізичноговиховання у навчально-виховній сфері та його завдання, принципи побудовипедагогічного процесу з фізичної культури в освітніх установах.
Однією з центральнихпроблем формування системи фізичного виховання є підготовка навчальних програм,тому що вони визначають обсяг знань, уміньі навичок виконувати рухові дії, що підлягають засвоєнню за роками навчання ісприяють розвитку особи відповідно до державних вимог у цій галузі. Іншимисловами, навчальна програма – це сукупність теоретичного і практичногоматеріалу, спеціально підібраного дня вирішення освітніх, оздоровчих і виховнихзавдань фізичного виховання.
Єдина державнанавчальна програма не може врахувати різноманітності інтересів та запитів учніві вчителів, місцевих умов, національних та регіональних традицій. Тому длязабезпечення державних інтересів у фізичному вихованні дітей і учнівськоїмолоді, з одного боку, та захисту прав навчальних закладів щодо визначеннязмісту і засобів фізичного виховання учнівської молоді, передбачених статтею 12Закону України «Про фізичну культуру і спорт», з іншого боку, сьогоднірозробляються програми трьох рівнів: базові, регіональні і робочі.
Така градація програмпередбачена «Державними вимогами до навчальних програм з фізичного виховання впроцесі освіти», затвердженими Міністерством освіти України 25.05.1998 р.(Наказ №188).
Програма будь-якогорівня повинна будуватися відповідно до сучасних наукових досягнень та зурахуванням: рівня знань, умінь і навичок, кондиційної і координаційноїпідготовленості тих, хто займається; можливих міжпредметних зв'язків; впливунавчального матеріалу на всебічний розвиток; кінцевого результату в навчанні;фізичного розвитку та підготовленості учнів; потреби їх підготовки до творчоїдіяльності і життя.
Базові програми визначають мінімальний рівеньфізкультурної освіти, яку держава зобов'язується забезпечити всім дітям, учням,студентам і військовослужбовцям незалежно від типу і форми власностінавчально-виховного закладу, в якому вони навчаються, регіону проживання,національності, індивідуальних особливостей.
У базових навчальнихпрограмах не повинно бути фізичних вправ, для вивчення яких немає умов убудь-якому регіоні України, і таких, що пов'язані з невиправданим ризиком дляжиття і здоров'я, не відповідають естетичним, вимогам, формують культнасильства і жорстокості.
На основі базовихпрограм розробляються регіональні навчальні програми, які, враховуючирегіональні і національні особливості та традиції, кліматичні та екологічніумови, визначають рівні рухової підготовленості учнів і студентів у навчальнихзакладах різних регіонів України. В якості регіону можуть виступати область,район чи група районів однієї або різних областей (наприклад, райони Карпат).Зміст регіональних програм може розширюватись у рамках регіонального лімітучасу, відведеного на предмет, і містити матеріал з поглибленим вивченням одногоабо декількох видів спорту.
Навчальний матеріалрегіональних програм і вимоги до підготовленості контингенту тих, хтозаймається, пов'язані з регіональними, національними і кліматичнимиособливостями, визначають регіональні і місцеві органи управління освіти.
Зміст робочихпрограм визначається викладачами конкретного навчального закладу. При їхрозробці враховуються: місцеві кліматичні й екологічні умови; традиції іматеріальна база навчально-виховного закладу; спеціалізація викладачів;інтереси учнів і рівень їх підготовленості; кількість уроків, відведених напредмет у кожному навчальному закладі. Навчальні програми для учнів професійнихнавчальних закладів і студентів ВНЗ повинні враховувати особливості майбутньоїпрофесійної діяльності.
Робоча програмаповинна містити систему розумно підібраних, логічно і дидактично розміщенихрухових дій, порцій теоретичних відомостей і засобів, що забезпечують належнузагальну фізкультурну освіту і підготовленість кожної дитини, учня, студента,військовослужбовця*
Формування фахівцямиробочих програм сприяє росту їх професійної майстерності та підвищуєвідповідальність і, головне, робить процес фізичного виховання творчим іреальним, а не формальним, як це спостерігалось у минулому.
«Національна спортивнакласифікація». Єдина спортивна класифікація (РСК) України видається на чотирироки (олімпійський цикл) і є нормативним документом галузі фізичної культури іспорту. Вона забезпечує єдину систему оцінки рівня спортивної майстерності іспортивних досягнень та встановлює нормативи і вимоги для присвоєння спортивнихрозрядів і звань.
Крім цього, ЄСКпокликана стимулювати розвиток масового спорту та сприяти підвищенню рівнядосягнень спортсменів України на міжнародній арені.
Розрядні норматививизначені у кількісних показниках міри часу, відстані, ваги.
Розрядні вимогивизначаються такими поняттями: посісти певне місце на змаганнях відповідногомасштабу; взяти участь у складі спортивної команди, яка зайняла належне місцена передбачених класифікацією змаганнях; перемогти певну кількість спортсменівчи команд, які мають на час змагань відповідні розряди; досягти певногорейтингу.
Класифікація визначаєумови і вікові обмеження для присвоєння спортивних звань і розрядів та їхпідтвердження; порядок присвоєння звань та розрядів і вручення нагород; правата обов'язки спортсменів і їх облік.
Класифікаціяпередбачає і норму, за якою спортсмен може бути позбавлений спортивного званнярішенням фізкультурно-спортивної організації, якщо він допустить аморальнийвчинок, що принижує людську гідність.
«Державні тести інормативи оцінки фізичної підготовленості населення України».
У фізичному вихованнішироко практикуються нормативні способи кількісного визначення постановкизавдань і оцінки результатів їх виконання. Терміни «норма», «норматив» визначаютьпевну міру (величину), прийняту за уніфікований показник того, що повинно бутидосягнуте в результаті діяльності. Сукупність норм – це ніби послідовнісходинки досягнення результатів від початкового до граничного. Якщо нормивідповідають можливостям учнів і умовам їх реалізації, то вони с найкращиморієнтиром на шляху до мети.
Водночас, норми маютьі контрольно-оціночне значення: за їх виконанням або невиконанням можна судитипро те, як реалізуються поставлені завдання; про ефективність застосовуваних уфізичному вихованні засобів і методів; про те, наскільки вдалося вплинути(завдяки їх застосуванню) на динаміку фізичного розвитку і підготовленостіучнів.
Враховуючи це, втеорії і практиці фізичного виховання проблема розробки адекватних нормативівзавжди посідала одне з центральних місць.
У сфері фізичноговиховання кількісно-нормативна постановка завдань Поширюється, головним чином,на завдання з виховання фізичних якостей як Основи рухових можливостей («кондиційні»нормативи фізичної підготовленості) і нормативи, розраховані на виявленняступеня сформованості рухових умінь і навичок (нормативи «координаційні» – спортивно-технічноїпідготовленості). Такий розподіл нормативів, звичайно, умовний, оскільки те, щовони виражають, фактично єдине в своїй основі.
При розробці комплексунормативів необхідно відповісти, щонайменше, на два запитання:
1) які з проявівфізичних можливостей людини вибрати в якості найбільш адекватних іінформативних показників її всебічної фізичної підготовленості?
2) який рівень цихпоказників можна вважати «нормативним»? Зрозуміло, що на ці запитанняоднозначної відповіді бути не може.
Об'єктивно вимоги, щоставить життя до фізичної підготовленості, не є сталими, а, отже, сталими неможуть бути і конкретні характеристики фізичного статусу людини. Тому мова можейти лише про динамічні норми і про диференційоване їх визначення для різнихдемографічних контингентів з урахуванням конкретних умов.
Загальні нормативифізичної підготовленості повинні бути доступні кожному за умови певноїпідготовки для їх досягнення. Якщо нормативи визначаються на рівні, щодозволить кожному виконати їх без будь-якої попередньої підготовки, то вони єзанижені і не мають стимулюючого значення. Тому нормативи при оцінюваннідіяльності учнів повинні бути індивідуалізовані.
Національна системафізичного виховання передбачає функціонування. Державних тестів і нормативівоцінки фізичної підготовленості населення її метою є стимулювання і спрямуванняподальшого розвитку фізичної культури серед населення для забезпечення здоров'янації на рівні вищих світових стандартів.
Впровадження системидає можливість індивідуально діагностувати фізичну підготовленість;спрямовувати діяльність навчальних закладів і фізкультурно-спортивнихорганізацій країни на забезпечення належного рівня фізичної підготовленостінароду; контролювати ефективність фізичного виховання; стимулювати розвитокфізичної культури і спорту.
Тестування фізичноїпідготовленості населення включає виконання комплексу рухових дій, щодозволяють визначити і оцінити рівень розвитку основних фізичних якостей – витривалості,сили, прудкості, спритності, гнучкості, що мають суттєве значення дляжиттєдіяльності людини, її фізичного стану і здоров'я.
При тестуванніпотрібно дотримуватись як загальних положень, так вимог до виконання окремихтестів.
Крім цього, стаття 31Закону України «Про фізичну культуру і спорт» надає право органам державноївиконавчої влади у справах фізичної культури і спорту, з питань освіти йохорони здоров'я, громадським організаціям фізкультурно-спортивноїспрямованості, відповідно до їх компетенції, видавати акти, що регулюютьдіяльність у сфері фізичної культури і спорту. При цьому нормативні актидержавних органів виконавчої влади у справах фізичної культури і спорту, виданівідповідно до їх компетенції, є обов'язковими для інших центральних та місцевихорганів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій.
Організаційні основипередбачають функціонування відповідних організацій, установ і товариств, щокерують розвитком фізичної культури і спорту в Україні.
Центральним органомдержавної виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту є Державнийкомітет молодіжної політики, спорту і туризму. Він забезпечує реалізаціюдержавної політики в галузі фізичної культури і спорту, несе відповідальністьза її виконання.
Рада Міністрівавтономної Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, органимісцевого та регіонального самоврядування створюють у своєму складі відповідніоргани з питань фізичної культури і спорту.
Одночасно галузевіміністерства здійснюють контроль і керівництво фізичним вихованням у закладахсвоєї галузі.
З іншого боку, державасприяє розвитку суспільної активності і залучає громадські організаціїдо управління в галузі фізичної культури і спорту. Через свої органивона делегує громадським організаціям фізкультурно–спортивної спрямованостіокремі повноваження щодо розвитку видів спорту (підготовка спортсменів доучасті у змаганнях, організація спортивних заходів тощо), зберігаючи за собоюконтрольні функції за реалізацією таких повноважень.
До громадськихорганізацій фізкультурно-спортивної спрямованості належать спортивні клуби,спілки і товариства, національні спортивні федерації, Національний Олімпійськийкомітет України.
Громадські організаціїфізкультурно-спортивної спрямованості у своїй діяльності керуютьсязаконодавством України, статутами відповідних міжнародних організацій (якщовони національні) та власними статутами (див. Закон України «Про фізичнукультуру і спорт»).
Органи державноївиконавчої влади з питань фізичної культури і спорту та відповідні органимісцевого самоврядування здійснюють контроль за ефективністю використанняспортивних споруд незалежно від форм власності.
Всі організації, щозабезпечують функціонування галузі «Фізична культура і спорт», об'єднаніспільною метою і завданнями, що полягають у задоволенні індивідуальних та суспільних запитів іпотреб громадян України у фізичній і спортивній підготовці.
Для забезпеченняреального процесу фізичного виховання (функціонування системи) необхідні певніумови.
Першою, головноюумовою є бажання громадян реалізувати свої права на фізичний і духовний розвиток,передбачені статтею 4 Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Сьогодні,на жаль, лише близько 6% населення України використовують це право. Тому, щобвикликати це бажання, в системі фізичного виховання мусить здійснюватиськлопітка систематична просвітницька робота, а при організації занять необхіднозабезпечити сприятливий морально-психологічний клімат.
Правда, бажаннязайматись фізичними вправами може виникати імпульсивно, на ґрунті біологічноїпотреби до руху, або внаслідок певних «репресивних дій» з боку керівниківзанять. Але такі дії не будять свідомість, тому активність, що проявляється якїх наслідок, швидко згасає. Тільки ефективною агітаційною і пропагандистськоюдіяльністю з використанням відомих форм, методів і засобів можна досягтибажаного успіху – залучити більшість громадян держави до систематичних занятьфізичними вправами.
Другою такою умовоює належна матеріально-технічна база та фінансове забезпечення галузі. Сучасна база повиннаскладатися з відповідних приміщень та інвентарю, який повинен відповідатифізичним, естетичним та гігієнічним потребам людини, а також надавати умови длярекреації і відпочинку окремих громадян різного віку, їх груп та сімей.
Третьою,визначальною умовою є забезпечення галузі «Фізична культура і спорт» висококваліфікованимифахівцями-професіоналами. Фахівці об'єктивно існують у системі і є носіями всіхїї цінностей.1.3 Економічний ефект фізичної культури
Для того щоброзрахувати соціально-економічну ефективність фізичної культури, необхіднозробити класифікацію методів оцінки, уведених для вибору однакового способуоцінки соціальних і економічних результатів у підсистемах (у властивих їмодиницях і показниках). Це необхідно для того, щоб одержати можливістьпорівняння цих результатів і співвіднесення їх до витрат.
При визначенніефективності потрібно використовувати наступні параметри:
– максимальнийсоціальний ефект стосовно до встановленого локального критерію при фіксованихвитратах. У даному випадку при заданих і лімітованих витратах вибір найкращоговаріанта виробляється виходячи з досягнення максимального соціального ефекту(результату);
– досягненнязаздалегідь заданого соціального результату при мінімумі витрат(оптимальність). Тут при однакових соціальних результатах у різних варіантахрозвитку сфери фізичної культури і спорту вибір оптимального варіантавиробляється по мінімуму приведених витрат з обліком супутнього економічногоефекту. (Такий метод застосуємо, наприклад, при порівнянні проектів спортивнихспоруджень при однакових їхньому призначенні, місткості, пропускній здатності,класі, розряді і т.д.);
– оцінкаекономічного ефекту, що супроводжує досягнутому соціальному результатові;
– максимумприбутку, одержуваної на основі вільного платоспроможного попиту населення приреалізації спортивних послуг;
– кількіснаоцінка соціального ефекту у відповідних одиницях виміру.
Для оцінки загальноїефективності одноразових витрат у сфері фізичної культури і спорту доцільновизначати одержувані соціальні результати у виді як натуральних показників(послуг і товарів, споживаних населенням), так і у обсягу у реалізаціїспортивних послуг і товарів у грошовому вираженні. Зростання цих показників наодиницю приведених витрат є свідченням подальшого підвищеннясоціально-економічної ефективності.
Усі зазначені методиможуть застосовуватися при визначенні оптимальних варіантів капітальнихвкладень, виділених усім фізкультурним і спортивним організаціям. Виключенняскладають підприємства сфери, що спеціалізуються на виробництві спортивнихтоварів. Для них може застосовуватися метод збільшення прибутку (чистоїпродукції) на одиницю капітальних вкладень.
Як видно з останньоїформули, зростання ефективності може бути досягнуте по трьох взаємозалежнихнапрямках: за рахунок збільшення соціальних ефектів, за рахунок економії усіхвидів суспільних ресурсів, що направляються на розвиток фізичної культури іспорту, за рахунок зростання доходів від сфери фізичної культури і спорту.
Для росту соціальнихефектів необхідно збільшити масовість, перетворити фізичну культуру і спорт увсенародну справу. Найбільш важливим тут є той факт, що усе більше вільногочасу радянські люди використовують на заняття фізичною культурою.
Існують значніможливості економії ресурсів у самій сфері фізичної культури і спорту. Економіяможе бути досягнута за рахунок зменшення марнотратності, за рахунок дбайливоговідношення до спортивної форми, спортивного устаткування й інвентарю, іноді зарахунок скорочення числа непотрібних змагань, що відривають людей від роботи.
Основні резервиекономії лежать у раціоналізації організаційної структури сфери фізичноїкультури і спорту, у зниженні собівартості спортивних послуг, в упорядкуванні істрогому нормуванні витрат усіх видів приваблюваних сюди суспільних ресурсів.
Зростання доходів усфері фізичної культури і спорту виявляється через прямий касовий виторгспортивних організацій і, побічно, через поліпшення використання трудовихресурсів. Підкреслимо особливу важливість непрямих ефектів для народногогосподарства країни. Промисловість щорічно втрачає до 6% національного доходучерез хвороби робітників та службовців, найчастіше пов'язаних з їх низькимфізичним розвитком та як наслідок зниженою опірністю організму до різнихзахворювань.
Від розвитку фізичноїкультури і спорту залежить і збільшення числа працездатних людей у віці старше55–60 років. Суспільство зацікавлене, щоб вони були здоровими, життєрадісними,могли продовжувати працювати. Тому фізична культура, як засіб перетвореннялюдей похилого віку в активних учасників суспільного виробництва, могла б дативеличезний економічний ефект у глобальних масштабах.
Збільшенняефективності сфери фізичної культури і спорту може відбуватися і за рахунокросту прямих економічних ефектів. В даний час фізкультурні і спортивніорганізації функціонують, головним чином, за рахунок фондів суспільногоспоживання. Разом з тим зростання добробуту людей дозволяє їм витрачати назаняття фізичною культурою усе більше власних засобів, що дає можливістьнадавати усе більший обсяг платних послуг.
У цілому зростанняпрямих і непрямих економічних ефектів в області фізичної культури і спорту можебути досить значним. Діяльність у цій сфері можна організувати на засадахсамооплатності, а надалі вона повинна стати важливим джерелом доходів держави.
При визначеннікритерію ефективності в сфері фізичної культури і спорту насамперед необхідноз'ясувати, яких результатів потрібно досягти.
Особливість фізичноїкультури і спорту полягає в тому, що вони мають як «зовнішній» (народногосподарський),так і «внутрішній» (сфера фізичної культури і спорту) аспекти діяльності.
Під «зовнішнім» аспектоммають на увазі вплив фізкультурних і спортивних заходів на різні сторонигромадського життя за межами самої сфери фізичної культури і спорту.
Ефективність у сферіфізичної культури і спорту виявляється в наступних факторах:
1) у підвищенніпрестижу держави. Спорт як соціальний інститут має дуже високий суспільнийстатус, і перемоги в міжнародних спортивних змаганнях зв'язуються, як правило,з перевагами суспільної системи, є показником життєздатності і здоров'я нації;
2) як міра впливу навиховання мас. Спорт вищих досягнень у силу великого емоційного впливу наглядачів здатний формувати певні моральні, етичні і естетичні ідеали і смаки;
3) у розвиткусуспільних відносин, у зміцненні взаємного спілкування різних соціальних групнаселення, у підвищенні трудової активності;
4) як міра впливу наматеріальне виробництво, незважаючи на те, що дана галузь відноситься до сфериневиробничої діяльності і не має визначеного матеріального вираження. Наконкретному економічному відрізку часу сфера фізичної культури і спорту можеперетворитися зі споживача ресурсом суспільства у джерело зростаючих доходівдержави.
Таким чином, говорячипро «зовнішній» аспекті ефективності фізичної культури і спорту, важливорозуміти, яке місце займають вони і які потреби у населення вони задовольняють.Ефективність тут, власне кажучи, може бути оцінена в зіставленні суспільнихпотреб у послугах, наданих фізичною культурою і спортом, з одного боку, іресурсів суспільства, необхідних для досягнення цих цілей, з іншої.
Під «внутрішнім» аспектомрозуміють ефективність функціонування самої сфери фізичної культури і спорту, тобтонайбільша віддача від застосування усіх видів ресурсів для подальшого розвиткуфізичної культури і спорту. Найбільша ефективність при цьому досягається прираціональному керуванні і умілому використанні економічних методів і важелівкерування: планування, господарського розрахунку і т.д.
Упорядкуванняфінансово-господарської діяльності означає суворе і чітке нормування витратусіх видів ресурсів. Чим вище економічна організація в області фізичноїкультури і спорту, тим вагомішим є вплив на показники різних галузейгосподарювання.
При оцінці результатівдіяльності фізичну культуру і спорт необхідно розглядати як галузевийнародногосподарський комплекс зі змішаним характером господарювання, де поряд зматеріальним виробництвом існує виробництво послуг. Характерно, що областьфізичної культури і спорту охоплює усі види діяльності: виробництвоматеріального продукту (спортивного устаткування, інвентарю, товарів), наданняматеріальних послуг (прокат інвентарю) і послуг у чистому вигляді (роботатренерів).
1.4 Форми організації фізичного виховання дорослого населення
Доцього відносяться форми заняття в секціях спортивного клуба, що сприяютьприлученню людей до різних видів спорту, підвищенню рівня їх спортивноїмайстерності. Навчально-тренувальні заняття проводяться за стабільним розкладомпід керівництвом тренера (суспільного тренера) клуба і припускають участьбажаючих, у спортивних змаганнях відповідно до затвердженого плану.
Заняттяспортом ефективно впливають на зміцнення здоров'я, процес фізичногоудосконалювання, на формування морально-вольових якостей людей. У спортсменів,що пройшли школу спортивної підготовки, більш міцно виховується потреба всистематичних заняттях фізичними вправами на довгі роки, звичка до здорового способужиття. Зростання спортивних результатів розширює уявлення про межі людськихможливостей у прояві фізичних і морально-вольових якостей.
Самостійнізаняття фізичною культурою, спортом, туризмом дозволяють збільшити загальнийчас занять фізичними вправами, виконати тижневий обсяг рухової активності,прискорюють процес фізичного удосконалювання, є одним зі шляхів упровадженняфізичної культури і спорту в побут і відпочинок дорослого населення. Правильноорганізовані самостійні заняття забезпечують оптимальну безперервність іефективність фізичного виховання. Заняття проводяться у неробочий час зазавданням тренерів.
Фізичнівправи в режимі дня спрямовані на зміцнення здоров'я, підвищення розумової іфізичної працездатності, оздоровлення умов праці, побуту і відпочинку людей,збільшення бюджету часу на фізичне виховання.
Масовіоздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи передбачають широке залученнядорослого населення до регулярних занять фізичною культурою і спортом,зміцнення здоров'я, удосконалювання фізичної і спортивної підготовленостістудентів. Вони організуються у вільний від основної роботи час, у вихідні ісвяткові дні, в оздоровчо-спортивних таборах, під час навчальної практики,табірних зборів. Ці заходи проводяться спортивним клубом на основі широкоїініціативи і самодіяльності, при методичному керівництві фахівців з фізичноговиховання й активній участі громадських організацій.
/>2. Організація і методи дослідження
/>/>2.1 Вчення проздоров'я
Один східний мудрець мріяв, щоб уйого школі кожен день дітям викладалися чотири предмети: урок здоров'я, уроклюбові, урок мудрості та урок праці. Як бачимо, урок здоров'я займає першість.Уся людська діяльність зводиться до одного – до задоволення потреби людини донормального здорового життя
Навчання в школі є важкою роботою,і щоб виконувати цю роботу якісно потрібно мати гарне здоров'я [15].
Людина – перше створіння, якеусвідомило Всесвіт і його еволюцію, виникнення світової системи. В людиніприрода досягла найвищої складності й досконалості. У людини вперше виникладіалектична єдність біологічного й соціального, матеріального й духовного.
Людина – це найвищий продуктЗемної матерії, її тонка й складна система, і щоб її зберегти непошкодженою йцілою, необхідно знати, як функціонує її організм, уміти відновити його роботу,створювати найоптимальніші умови для життєдіяльності.
Людина стає все більш активною івсе більш могутньою силою не тільки планетарною, але й космічною. Людина – предметвивчення багатьох дисциплін.
Для того, щоб людина могла повноюмірою відповідати своєму призначенню як вершина природи і виконати історичнумісію на Землі і в Космосі, вона повинна бути здоровою як фізично, так ідуховно. Спеціальними дослідженнями доведено, що на 50% стан здоров'я залежитьвід способу життя людини в широкому розумінні слова, 20% здоров'я визначаєтьсявпливом навколишнього середовища, 20% – спадковістю і тільки 10% – медичноюдопомогою.
Немає в людини цінності більшої заздоров'я. Відомо, що здоров`я – це те, без чого людина не може бути щасливою.Здоров'я має посідати перше місце в ієрархії потреб людини. Проте, на жаль,ціна здоров'я більшістю людей усвідомлюється тоді, коли вона під черговоюзагрозою, а то й певною мірою втрачена. Тільки точне знання сутності здоров'я іфакторів, що формують його, може стати для людини порадником на шляху дорозвитку всіх потенціальних можливостей організму, до життя без хвороб, доактивного, творчого довголіття (Муравов І.В., Булич Е.Г., 1997).
Валеологія в перекладі златинської мови означає «бути здоровим». Це наука про здорових людей. Уявленняпро здоров'я є центральним у цій сукупності знань про нього. Особливе значенняв розумінні здоров'я має його визначення. Від того змісту, який ми бачимо вздоров'ї, залежать методи і сама спрямованість дисципліни, а також засоби йметоди, що використовуються для оздоровчих дій. Наводимо визначення здоров'яВсесвітньої організації охорони здоров'я [14].
Здоров'я – це стан повногопсихічного, фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутністьзахворювань та фізичних вад.
При розкритті поняття здоров'янеобхідно використати концепцію цілісності.
Це означає, що здоров'я маєрозумітися як цілісність, складові частини якої взаємозалежні. Все, щотрапиться з якоюсь із них, негайно позначиться на всіх інших. Кожна частина маєсприйматися в загальному контексті поняття «здоров'я».
Ми використали символ квітки длятого, щоб проілюструвати поняття цілісності. Кожне кільце-пелюстка квіткисимволізує один з аспектів здоров'я – фізичний, емоційний, розумовий,соціальний, особистий і духовний.
Фізичне здоров'я – функціонуваннянашого організму й стан здоров'я кожної з його систем. Для нас важливо знати якповинен наш організм функціонувати, як визначити, що все гаразд у нас ізздоров'ям.
Розумове здоров'я – це нашаздатність отримувати інформацію, це наша обізнаність, звідки отримуватинеобхідну інформацію, як її використовувати. Ми повинні вміти збирати потрібнізнання із різноманітних джерел і бути спроможними використовувати цю інформаціюдля прийняття рішень стосовно нашого організму.
Емоційне здоров'я – це здатністьрозуміти наші почуття й виражати їх. Знання про те, як почуваємось ми самі і якпочуваються інші, допомагає нам виражати свої почуття у зрозумілий для іншихспосіб. Важливо комфортно почувати себе, беручи до уваги діапазон емоцій, ізнати, коли людям добре, а коли – ні.
Соціальне здоров'я – це те, якпочуваємо ми себе як індивідууми чоловічої або жіночої статі, як ми взаємодіємоз іншими людьми. Нам необхідно розуміти, що дійсно є для нас важливим устосунках з друзями, сім'єю, коханими і всіма тими, з ким ми взаємодіємо. Миповинні виробляти вміння, що допоможуть нам у цих стосунках.
Особистісне здоров'я – це відчуттясебе як особи, це відчуття розвитку свого «его» («его» – це частина нашої суті,яка вимагає від нас розвитку почуття власної особистості й самовираження), ценаші сподівання у досягненнях, це наше уявлення про успіх. Кожний із насзнаходить унікальні способи самовираження, залежно від того, що ми цінуємо йчого ми сподіваємось досягти для себе та суспільства. Наприклад, деякі людизнаходять самовираження в своїй роботі або кар'єрі, інші – в сім'ї, а ще інші –в діяльності на благо інших. Ми можемо визначити для себе те, що принесезадоволення нашому власному «его».
Духовне здоров'я є стеблом ісерцевиною квітки, яку ми використовуємо для ілюстрування життєво важливої длявсіх аспектів нашого здоров'я. Це стосується суті нашого буття (що ми цінуємо іщо є для нас важливим). Це є стрижнем нашого існування, це нас об'єднує і даєможливість зрозуміти співвідношення цього аспекту здоров'я з іншими п'ятьма[15].
Отже, всі шість аспектів здоров'яє важливими і взаємопов'язаними. Ось чому є дуже важливим донести до свідомостіучнів поняття цілісності концепції здоров'я./>/>2.2 Градації,критерії і групи здоров'я
Градації здоров'я. Організм можебути абсолютно здоровим, здоровим задовільно, практично здоровим і нездоровим.Абсолютно здоровим уважається той, у кого всі органи та системи розвинені йфункціонують нормально, в них немає ніяких хворобливих відхилень. Як показуютьвсебічні дослідження, абсолютно здорових людей мало – це добре треновані,звичні до навантаження люди: космонавти, пілоти, геологи, окремі фізкультурникий спортсмени. При детальній перевірці у багатьох людей виявляються відхилення,які в звичних умовах ними не відчуваються. Поняття «практично здоровий» означаєтакий стан організму, при якому окремі порушення не впливають на навчання,роботу й стан організму. Хворобливі явища виявляються у функціональних іструктурних змінах в органах і системах органів, спричиняють неприємнісуб'єктивні відчуття, біль [15].
Об'єктивне й суб'єктивне здоров'я.Звичайно, суб'єктивне відчуття точно характеризує стан організму, проте буває ітак, коли при об'єктивних порушеннях здоров'я ніяких суб'єктивних відчуттів невиникає, і навпаки, при суб'єктивних скаргах не виявляється об'єктивнихпорушень. Прийнято також поняття «статичне здоров'я» – визначається в періодспокою і «динамічне здоров'я» – встановлюється дослідженням показників і післядозованих та граничних навантажень.
Критерії здоров'я
Стан здоров'я визначається задопомогою чотирьох критеріїв: 1) наявність або відсутність хронічнихзахворювань; 2) рівень функціонального стану основних систем організму; 3)стадії резистентності організму (стійкість, загартованість); 4) рівень досягнутогофізичного розвитку і ступінь його гармонійності.
Відомо, що хвороба може виникатипоступово й непомітно. Людина практично здорова до того часу, поки вимоги, щоставляться до її організму, не перевищують його пристосувальних можливостей.Тому здоров'ям називається стан людини, що характеризує працездатність таможливість пристосовуватися до мінливих умов зовнішнього середовища, впливатина фізичні та психічні функції людини. Ці риси можуть зберігатися в умовах діїсильних подразників. Чим краще пристосовується організм, тим ширший у ньогодіапазон пристосувальних реакцій, тим міцніше здоров'я.
Групи здоров'я
На основі критеріїв розрізняютьп'ять груп здоров'я:
Перша група – здорові особи знормальним психічним і фізичним розвитком (для заняття фізкультурою належать доосновної медичної групи) [7].
Друга група – здорові особи здеякими функціональними й морфологічними відхиленнями, що виникли внаслідокперенесеної хвороби, частих простудних захворювань (належать до підготовчоїмедичної групи).
Третя група – належать особи зхронічними захворюваннями в стані компенсації, з фізичними вадами, які виникливнаслідок травм (спеціальна медична група).
Четверта група – особи зхронічними хворобами в стані компенсації, що значно обмежують її пристосуваннядо зовнішнього середовища та знижують працездатність.
П'ята група – хворі особи в станідекомпенсації, інваліди першої та другої груп.
Бути здоровим – природне прагненнялюдини. Здорова й духовно розвинута людина гарна, бо вона себе добре почуває,здатна одержувати задоволення від праці, має змогу вдосконалюватися, досягаючинев'янучої молодості духу й внутрішньої краси. У фізичній культурі та медициніцілеспрямована свідомість здавна розцінюється як могутній фактор, що сприяємобілізації захисних сил організму як у здорової, так і в хворої людини.Свідомими діями хворий здатний захистити себе від «входу» у хворобу й запобігтирозвитку патологічного вогнища збудження, що називається домінантою. Принципдомінанти – це загальний принцип діяльності центральної нервової системи.
Основні ознаки здоров'я: добрийфізичний і розумовий розвиток, високий рівень працездатності й пристосуванняорганізму до зовнішнього середовища, що постійно змінюється [4].
До факторів, які зміцнюютьздоров'я, необхідно віднести: раціональне харчування, оптимальний руховийрежим, загартування, позитивні емоції, перебування на свіжому повітрі й сонці,дотримування особистої гігієни.
До чинників, які негативновпливають на здоров'я (фактори ризику), належать: гіподинамія, неправильнехарчування, шкідливі звички, нераціональний спосіб життя.
Розподіл учнів на медичні групи
Учнів, а також членів первиннихколективів фізкультури, які навчаються за державними програмами фізичноговиховання, розподіляють на медичні групи (основну, підготовчу, спеціальну) застаном здоров'я, фізичним розвитком і рівнем фізичної підготовленості (табл. 1)
Таблиця 1. – Загальні рекомендаціїдо фізичного виховання школярівГрупи Медична характеристика Пропоновані заходи Основна Особи, які не мають відхилень у стані здоров'я і фізичному розвитку, а також особи з незначними відхиленнями у стані здоров'я, але з достатньою фізичною підготовкою (до 80–93%). Дозволяється заняття за навчальними програмами фізичного виховання в повному обсязі, складання нормативних вимог, заняття в одній із спортивних секцій і участь у змаганнях з одного виду спорту. Підготовча Особи з незначними відхиленнями в стані здоров'я (переважно функціонального характеру), що не мають достатньої фізичної підготовки. До цієї групи можуть бути віднесені обстежувані із слабким фізичним розвитком і такі, що раніше не займалися фізичною культурою (від 5 до 15%). Призначені в підготовчу групу, готові до занять з навчальних програм фізичного виховання у повному обсязі, але матеріал проходять поступово і складають контрольний норматив, їм рекомендуються заняття в секціях загальної фізичної підготовки (центри здоров'я). Спеціальна Належать особи, що мають у стані здоров'я і фізичному розвитку певні відхилення постійного або тимчасового характеру, які не є протипоказанням до навчання або виконання виробничої роботи, але потребують заборони занять за програмою фізичного виховання для навчальних закладів. Здоров'я дозволяє заняття за спеціальними програмами індивідуально чи в спеціальних групах під постійним лікарським наглядом.
При правильній постановціфізичного виховання протягом одного навчального року значно поліпшуєтьсяздоров'я, фізичний розвиток і підготовленість, що дає можливість при повторномумедичному огляді перевести із спеціальної групи в підготовчу і з підготовчої – восновну./>/>2.3 Визначеннярівня здоров'я
Рівень здоров'я можна встановити внайбільш простому й доступному для школи варіанті, показавши його кількісно вумовних одиницях – балах або очках. При цьому враховуються такі показники: вік,співвідношення між зростом і масою тіла, ступінь отруєння організму палінням,стан серцевої діяльності в спокої, ступені відновлення серцевої діяльностіпісля навантаження та активної м'язової діяльності.
1. Оцінка здоров'я за віком.Кожний рік життя дає один бал, наприклад, для підлітків 14 років – 14 балів[10].
2. Оцінка здоров'я заспіввідношенням зросту і маси тіла. Вимірюють зріст учня в сантиметрах (безвзуття) і його масу в кілограмах. У нормі маса тіла повинна відповідати зростумінус 100. При цьому для оцінки здоров'я за віком додається 30 балів.Наприклад, якщо зріст дорівнює 150 см, а маса тіла буде нижчою норми(наприклад, 45 кг), то для оцінки додається ще та кількість одиниць, на якуменша маса. Зайва маса оцінюється негативно, бо, як звичайно, виникає внаслідокожиріння і становить додаткове навантаження на серце. Через це зайва кількістьодиниць маси віднімається від 30 балів. Наприклад, якщо учень важить 55 кг, товід 30 балів віднімають 5 і до 14 додають 25 одиниць.
3. Погіршення стану здоров'я укурців. Науково доведено, що тютюновий дим отруює організм, завдає шкодиздоров'ю. Через те для тих, хто курить, від одержаної суми балів здоров'я завіком і масою тіла віднімають стільки одиниць, скільки цигарок викурюєдосліджуваний за добу.
Ще більше знижується здоров'я присистематичному вживанні алкоголю.
4. Оцінка статичного здоров'я.Визначається за частотою пульсу за 1 хв. у спокої. Якщо пульс у стані спокоюнижче 90, то за кожний удар до оцінки здоров'я додається одиниця. Якщо жчастота пульсу вища 90, то за кожний удар знижується оцінка на одиницю [14].
5. Оцінка динамічного здоров'я.Здійснюється за швидкістю відновлення пульсу після дозованого навантаження.Досліджується частота пульсу в спокої і після двохвилинного бігу на місці.Через чотири хвилини повторюється підрахунок частоти пульсу. Якщо вона дорівнюєвихідній, то до загальної суми балів додається ще 30 одиниць. Якщо пульсзалишається вищим, ніж у стані спокою, то від 30 віднімається відповіднакількість одиниць і залишок додається до загальної суми балів.
6. Оцінка здоров'я за активноюм'язовою діяльністю. Якщо досліджуваний щоденно бігає протягом 12 хвилин,плаває або їздить на велосипеді, робить ранкову гімнастику, то йому до 47загальної суми балів додається 30 балів. Якщо досліджуваний не виконує ніякихвправ, то від загальної суми віднімається 10 балів. Якщо досліджуваний ведемалорухомий спосіб життя, то віднімається 20 балів.
Після складання показників рівеньздоров'я оцінюється так:
менше 20 балів – незадовільний,загрозливий стан;
від 21 до 60 балів – відноснозадовільний стан, «практично здоровий»;
від 61 до 100 балів – здоров'ясереднє і вище середнього;
101 і більше – добре здоров'я.
Висновок. Для поліпшення станусвого здоров'я слід упорядкувати режим дня і харчування, обов'язково робитиранкову гімнастику, бігати, вести рухливий спосіб життя, загартовувати свійорганізм.
Індивідуальний тест здоров'я
1. Ранкова гігієнічна гімнастика:щоденно – 0 балів, 2–3 рази на тиждень – 5 балів, не виконуєте – 10 балів.
2. Засоби доставки на роботу(школу); загальним (міським) транспортом – 5 балів, машиною -10 балів,велосипедом, пішки – 0 балів.
3. Маса тіла: нормальна – 0 балів,а за кожні 5 кг вища норми – 5 балів.
4. Куріння: некурець – 0 балів, 10сигарет за добу – 5 балів, пачка – 10 балів.
5. Споживання з харчами: багатомасла, яєць, вершків – 5 балів; багато цукру, вуглеводів – 5 балів; ситнавечеря після 19-ї години – 5 балів.
6. Виробнича гімнастика: виконується– 0 балів, без неї – 5 балів.
7. Регулярність занять фізичнимивправами: не проводяться – 10 балів, 2–4 години на тиждень – 5 балів, 8 годинна тиждень – 0 балів.
8. Споживання алкогольних напоїв:без них – 0 балів, під час свят – 5 балів, систематично – 10 балів [15].
Після підрахунку балів слідвстановити, що сума балів менша 25 характеризує здоровий спосіб життя, 26–50балів – спосіб життя достатньо здоровий, але при умові корекції звичок йогоможна значно поліпшити, 51 і більше – неправильний спосіб життя, який потребуєнегайно змінити звички.
Самооцінка здоров'я за Войтенко В.П.Питання Відповідь Оцінка
1. Чи турбує Вас головний біль?
2. Чи можна сказати, що Ви легко прокидаєтесь від будь-якого шуму? 3. Чи турбує Вас біль в області серця? 4. Чи вважаєте Ви, що у Вас погіршився зір? 5. Чи вважаєте Ви, що у Вас погіршився слух? 6. Чи намагаєтесь Ви вживати кип'ячену воду? 7. Чи турбує Вас біль в суглобах? 8. Чи впливає на Ваше почуття зміна погоди? 9. Чи бувають у Вас періоди, коли після хвилювання важко заснути? 10. Чи турбує Вас затвердіння? 11. Чи турбує вас біль в області печінки? 12. Чи буває у Вас головокружіння? 13. Чи стало Вам важче зосереджуватись, ніж раніше? 14. Чи турбує Вас послаблення пам'яті? 15. Чи відчуваєте Ви у різних областях тіла поколювання, «повзання мурашок»? 16. Чи турбує Вас дзвін, або шум у вухах? 17. Чи тримаєте Ви для себе в домашній аптечці один з наступних медикаментів: нітрогліцерин, валідол, серцеві краплі? 18. Чи бувають у Вас на ногах набряки? 19. Чи доводиться Вам відмовлятись від деяких страв? 20. Чи буває у вас задуха при швидкій ходьбі? 21. Чи турбує Вас біль в області попереку? 22. Чи вживаєте у лікувальних цілях мінеральну воду? 23. Чи можна сказати, що Вам не важко у певній ситуації розплакатись? 24. Чи ходите Ви на пляж? 25. Чи бувають у Вас періоди, коли Ви відчуваєте себе радісно, збудженим, щасливим? 26. Чи вважаєте Ви, що зараз Ви також працездатні, як і раніше? 27. Як Ви оцінюєте стан свого здоров'я?
На перші 26 запитань передбаченівідповіді «так» або «ні», на останнє «добрий», «задовільний», «поганий», «дужепоганий». За перші 26 запитань респонденту нараховується 1 очко за кожнунесприятливу відповідь, якщо відповідь сприятлива – 0 очок. Підсумкова цифрадає кількісну самооцінку здоров'я. Відповідно, якщо на останнє питання данавідповідь «поганий», «дуже поганий», додається 1 очко. Оцінка анкетивизначається за таблицею 2.
Таблиця 2 – Оцінка анкети напредмет здоров'яКількість очок Стан здоров'я
0–3
4–7
8–13
14–20
21–27
Ідеальний
Добрий
Посередній
Задовільний
Незадовільний />/>2.4 Самооцінкакультури здоров'я
І.І. Брехман, засновник вчення,про здоров'я, стверджував, що збереження і відтворення здоров'я перебуває впрямій залежності від рівня культури є мірою усвідомлення й оволодіння людиноюсвого ставлення до самої себе, до суспільства, до природи, степенем і рівнемсаморегуляції її власних потреб. Культура – це особливого роду ставлення досебе, яке властиве тільки людині. Тому необхідно прагнути, щоб учні набули такізнання й навички щодо здоров'я, які б стали буттям, увійшли в культуру, впобут, у звички [11].
Рівень культури здоров'я учнів старшогошкільного віку можна визначити за допомогою розробленої нами методикисамооцінки.
Таблиця 3 – Самооцінка культуриздоров'я підлітків№№ п/п Показники (критерії) культури здоров'я Самооцінка за п'ятибальною системою Оцінка батьків 1 Духовний розвиток 2 Культура мови 3 Культура спілкування 4 Культура поведінки 5 Культура емоцій 6 Розумовий розвиток 7 Розумова працездатність 8 Культура розумової праці 9 Культура фізичної праці 10 Художньо-естетична культура 11 Культура тіла 12 Фізичний розвиток 13 Фізична працездатність 14 Фізична культура 15 Гігієнічна культура 16 Екологічна культура «' 17 Постава 18 Психофункціональний стан 19 Культура статевих стосунків 20 Побутова культура 21 Самоконтроль у режимі дня 22 Руховий режим 23 Режим дня 24 Раціональне харчування 25 Маса тіла 26 Гігієна зору 27 Здоровий спосіб життя 28 Аутогенне тренування 29 Культура зовнішності й ходи 30 Родовід за батьківською та материнською лініями 31 Шкідливі звички 32 Загартування 33 Активний відпочинок 34 Ранкова гігієнічна гімнастика 35 Статичне здоров'я за пульсом у стані спокою 36 Динамічне здоров'я (швидкість відновлення пульсу після дозованого навантаження) 37 Тривалість затримки дихання на вдиху (е) 38 Відвідування лазні 39 Артеріальний тиск (мм. рт. ст.)
Максимальна сума всіх показників –200 балів. За сумою набраних балів визначається рівень (високий, вищий засередній, середній, нижчий за середній, низький) та оцінка культури здоров'я(відмінно, добре, задовільно, незадовільно, погано).
Таблиця 4 – Шкала оцінки рівнякультури здоров'яБали Рівень культури здоров'я Оцінка рівня культури здоров'я 200–161 Високий Відмінно 160–121 Вищий за середній Добре 120–81 Середній Задовільно 80–41 Нижчий за середній Незадовільно 40–1 Низький Погано
Примітки:
1. Дитина до 6 років набуваєблизько 20% знань культури здоров'я. Решта – 80% – набуваються в шкільномувіці.
2. Для багаторазового користуваннятаблицею оцінки виставляйте олівцем.
3. Наполегливо набувайте знань іпідвищуйте оцінки, щоденно вдосконалюйте себе. Перевіряйте свої досягнення неменше 2–3 разів на рік.
4. На основі загальної оцінкикультури здоров'я складайте програму збереження і зміцнення здоров'я.
Творчо організованийнавчально-виховний процес школярів дозволяє ефективно розв'язувати проблемиморального й духовного вдосконалення, формувати культуру здоров'я. Одним зпровідних принципів організації всебічного виховання повинен стати принцип «Уздоровому тілі – здоровий дух». Цей принцип дає можливість сформувати в учнівобраз фізичного «Я», який містить усвідомлення тіла, зовнішності, фізичнихякостей, особливостей статі. З морально-духовного погляду далеко не байдуже,яким за змістом буде цей образ, оскільки він виступає специфічним посередником.Особливо дається взнаки образ фізичного «Я» в підлітковому та юнацькому віці[4].
Знання про культуру здоров'ядозволять учням сформувати свідоме дбайливе ставлення до здоров'я як найвищоїцінності, умови реалізації духовного, творчого й фізичного потенціалу,ефективного методу профілактики інфекційним, соматичним та психічнимзахворюванням, травматизму та нещасним випадкам, здобути вміння першої медичноїсамо- і взаємодопомоги, навчитися застосовувати засоби нетрадиційної медицини,самооздоровлення та запобігання несприятливим чинникам довкілля.
Формування культури здоров'я – ценадійний і доступний шлях самореалізації, розвитку свого потенціалу,запрограмованого біологічного й вдосконаленого соціально, шлях керування своїмздоров'ям і підтримання його на творчо-активному рівні. Глибокі знання й звичкищодо культури здоров'я навчають учнів цінувати життя як власне, так і людей, щооточують./>/>2.5 Визначенняфізичного стану людини
Останнім часом у науковій іметодичній літературі поряд з терміном «фізична працездатність» використовуєтьсяпоняття «фізичний стан».
Поняття «фізичний стан» рівнозначнетерміну «фізична кондиція». Під «фізичним станом» ряд дослідників нерідкорозуміє готовність людини до виконання фізичної роботи, фізичних занятьфізичними вправами і спортом. Поняття «фізичний стан» окремими авторамипорівнюється з рівнем розвитку максимальних аеробних можливостей людини, які єкількісною мірою динамічного здоров'я.
Визначити фізичний стан узвичайних умовах можна за допомогою таких методів [15].
1. Гарвардський степ-тест. Тестпередбачає сходження (піднімання) на сходинку: для чоловіків висота 50 см,для жінок – 43 см при частоті 30 за 1 хв. (темп метронома встановлюєтьсяна 120 уд./хв. тривалістю 5 хв.). Кожне піднімання складається з чотирьохкроків. Після закінчення роботи в обстежуваного у положенні сидячипідраховується ЧСС у перші 30 с на 2-й, 3-й і 4-й хвилині відновлення.Обчислення індексу Гарвардського степ-тесту за формулою:
/> (1)
де t – чассходження в с;
П1, П2, П3,– частота пульсу на 2-й, 3-й і 4-й хвилинах відновного періоду.
Фізична працездатність за індексомГарвардського степ-тесту оцінюється за шкалою:ІГСТ Оцінка 55 низька 55–56 нижча середньої 65–79 середня 80–89 добра 90 відмінна
II. Проба Руф'є – непрямий метод визначенняфізичної працездатності осіб з відхиленням у стані здоров'я.
Метод ґрунтується на врахуваннівеличини пульсу, зафіксованого на різних етапах відновлення після відносноневеликого навантаження. Використовується 30 присідань за 45 с або 3-хвилишшйстеп-тест. Пульс визначається після 5 хвилин відпочинку в положенні лежачи(сидячи) за 15 с до навантаження, в перші й останні 15 с – на першій хвилинівідновлення.
Для оцінки працездатностівизначають індекс Руф'є.
/> (2)
де П1 – вихідний пульс,
П2 – пульс післянавантаження,
П3 – в кінці 1-їхвилини відновлення.
Якщо індекс Руф'є менший 3 – фізичнапрацездатність висока, 4–5 – добра, 7–10 – середня, 10–15 – задовільна, 15 ібільше – незадовільна.
ІІІ. Масовий тест оцінки фізичногостану осіб різного віку
Запропонований тест оцінкирозроблений О.А. Пироговою, Л.Я.Іващенко, Н.П. Страпко та ін. (1984).
Тест дозволяє оцінити фізичнийстан у балах. Він містить 7 показників.
1. Характер трудової діяльності.Розумова праця оцінюється в 1 бал, фізична – в 3 бали.
2. Вік. У 20 років нараховуються20 балів. За кожні наступні п'ять років життя віднімаються 2 бали. Наприклад, у45 років нараховуються 10 балів[4].
3. Рухова активність. Заняттяфізичними вправами 3 і більше разів на тиждень протягом 30 хв. і більшеоцінюється 10 балами, менше 3 разів на тиждень – 5 балів, хто не займається – балине нараховуються.
4. Маса тіла. Особи, які маютьнормальну масу тіла, отримують 10 балів (перевищення маси на 8% вище норми).Перевищення маси на 6–14 кг вище норми оцінюється в 6 балів, на 15 кг і більше –0 балів.
Нормальна маса тіла для осібчоловічої і жіночої статі визначається за формулою:
/> (3)
1. Пульс у спокої. За кожний ударпульсу нижче 90 за 1 хв. нараховується 1 бал. Оцінюється в балах різниця міжцифрою до і вихідними показниками в спокої. При пульсі вище за 90 ударів нахвилину бали не нараховуються.
2. Артеріальний тиск. Особи, вяких артеріальний тиск не більший 130/80 мм рт. ст., отримують 20 балів.За кожні 10 мм рт. ст. систолічного й діастолічного тиску вище цієївеличини нараховується 5 балів.
3. Скарги. При відсутності скаргнараховується 5 балів, а при їх наявності бали не нараховуються.
Після підсумування отриманих балівфізичний стан визначається за наведеною нижче шкалою:Рівень фізичного стану Оцінка, бали
низький
високий
середній
45 і менше
46–74
75 і більше
3. Результати власних досліджень і їх обговорення
Намибуло проведено дослідження у формі опитування дорослого населення віком від 30до 50 років. Було опитано 300 чоловіків та 300 жінок.
Опитуванняпроводилося за такими питаннями:
Вік
Освіта
Відношення дозанять спортом:
Самостійно (бігом,футболом, аеробікою)
Секції?
Яким видом?
Скільки разів натиждень?
Якщо не займаєтесь,то чому?
Чи любите дивитисьспортивні передачі по телебаченню?
Назвіть відомих вам спортсменів.
В результаті проведеного опитування ми одержали такірезультати:
1. серед опитаних чоловіків 100 мають вищу освіту, 110середню, 100 – середньо-спеціальну; серед жінок – 140 мають вищу освіту, 130 –середню, а 20 – середньо-спеціальну.
2. серед опитаних чоловіків 240 виявляють позитивне ставленнядо спорту, 36 – негативне, решта 24 – утримались від відповіді; серед жінок 190виявили позитивне ставлення до занять спортом, 50 – негативне, решта 60 –утримались від відповіді.
3. відносно питання скільки людина займається спортом і чизаймається взагалі ми одержали в переважній більшості варіант – мало вільногочасу. Серед опитаних «так» відповіли 170 чоловіків та 140 жінок; стан здоров`яне дозволяє: 100 чоловіків та 120 жінок; не хочу: 30 чоловіків та 40 жінок.
4. на питання чи любити ви дивитись спортивні телепрограмивідповіді були такими: 280 чоловіків та 200 жінок – люблять, 190 середчоловіків та 120 серед жінок, серед опитаних чоловіків 140 займаються футболом,80 – бігом, 20 – плаванням, 60 – лижним спортом; серед жінок: 50 займаютьсябігом, 130 – аеробікою, 10 – тенісом, лижним спортом – 10.
Результати проведеного опитування можемо представити увигляді діаграм.
/>
Рис. 1. Ставлення до занять фізичною культурою таспортом
/>
Рис. 2. Причини, які перешкоджають займатися спортом
/>
Рис. 3. Ставлення до спортивних телепередач
/>
Рис. 4. Види спорту, якими займаються
Отже,можемо зробити висновок, що більшість людей виявляють позитивне ставлення дозанять спортом, люблять дивитися спортивні телепрограми, а заважає займатисяспортом брак вільного часу.
Найбільшпопулярними видами спорту серед чоловіків є:
1) футбол;
2) біг;
3) лижний спорт.
Найбільшпопулярними видами спорту серед жінок є:
1) аеробіка;
2) біг;
/>/>Висновки
Вагомих успіхів урозвитку фізичної культури можна досягти лише за умови його надійногоправового, програмового та нормативного забезпечення, що виражається уконкретних документах і матеріалах, розроблених державними органами управлінняу сфері фізичної культури і спорту. До них належать: Закон України «Про фізичнукультуру і спорт», Державна програма розвитку фізичної культури, Державнівимоги до фізичного виховання, навчальні програми для всіх ланок системи(починаючи з дітей дошкільного віку і до військовослужбовців), національнаспортивна класифікація, Державні тести і нормативи оцінки фізичноїпідготовленості населення України. Закон України «Про фізичну культуру іспорт» прийнятий у грудні 3993 року. Він визначає цінність фізичноїкультури і спорту для здоров'я, фізичного і духовного розвитку населення,утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.
Відповідно до Законудержава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формуваннядержавної політики в цій сфері, створення відповідних державних органів та умовїх функціонування. Законом гарантуються права громадян на заняття фізичноюкультурою і спортом; визначаються і характеризуються сфери та напрямкивпровадження фізичної культури.
Діяльність з фізичноговиховання в суспільстві забезпечує наступність у розвитку фізичної культури, виступаючисвоєрідним каналом передачі досягнень у цій сфері від покоління до покоління.Будучи невід'ємною частиною загального виховання, фізичне – відіграє суттєвуроль у реалізації і виховних завдань, продиктованих потребами суспільства уцілеспрямованому впливі на розвиток людини.
Специфічний зміст уфізичному вихованні мають фізична освіта і вдосконалення фізичних якостей. Прикладнимрезультатом фізичного виховання, якщо розглядати його стосовно практичноїдіяльності людей, є фізична підготовленість, втілена в підвищенніпрацездатності, рухових уміннях і навичках. У цьому зв'язку фізичне вихованняможна розглядати як Процес фізичної підготовки людини до повноцінноїжиттєдіяльності.
Обов'язковою умовою високоефективного фізичноговиховання є створення належної матеріальної бази. Повинні застосовуватиськомп'ютерна техніка, діагностична апаратура, медико-контрольні та вимірювальніприлади, світло звукові технічні засоби, спеціальні пристрої для опануваннятехніки рухових дій, різноманітні тренажери.
Фізична досконалість є історично сформованепредставлення про міру здоров'я і рівень всебічної фізичної підготовленості, щонайбільш оптимально відповідають вимогам трудової, суспільної, військовоїдіяльності і творчому довголіттю людей.
Здоров'я – це стан повногопсихічного, фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутністьзахворювань та фізичних вад. Організм може бути абсолютно здоровим, здоровим задовільно,практично здоровим і нездоровим. Абсолютно здоровим уважається той, у кого всіоргани та системи розвинені й функціонують нормально, в них немає ніякиххворобливих відхилень. Стан здоров'я визначається за допомогою чотирьохкритеріїв: 1) наявність або відсутність хронічних захворювань; 2) рівеньфункціонального стану основних систем організму; 3) стадії резистентностіорганізму (стійкість, загартованість); 4) рівень досягнутого фізичного розвиткуі ступінь його гармонійності. На основі критеріїв розрізняють п'ять групздоров'я.
Формування культури здоров'я – це надійний і доступний шляхсамореалізації, розвитку свого потенціалу, запрограмованого біологічного йвдосконаленого соціально, шлях керування своїм здоров'ям і підтримання його натворчо-активному рівні.
В ході дослідження ми виявили, що більшість людей позитивновідносяться до фізичної культури та спорту, цікавляться спортивними новинами,знають відомих спортсменів, але за браком часу не мають можливості займатисяспортом.
Рекомендації
1. Вагомих успіхів у розвитку фізичної культури можна досягти лише за умовинадійного нормативного забезпечення. У фізичному вихованні широкозастосовуються нормативні способи кількісного визначення постановки завдань іоцінки результатів їх виконання. Тестові завдання розробляються відповідно длякожної вікової та статевої групи школярів.
2. Розвиток фізичних якостей людини, носить гетерохронний характер.Сенситивні періоди спостерігаються в різні вікові періоди для кожної фізичноїякості. Це досить важливий момент, який потрібно враховувати в практиціфізичного виховання.
3. Значний вплив на динаміку та рівень розвитку фізичних якостей має руховийрежим і спеціально спрямована робота з виховання фізичних якостей. Для оцінкирівня розвитку фізичних якостей використовують різноманітні контрольні вправи,тестовий контроль.
/>/>Список використаної літератури
1. Минаев Б.Н.,Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. – М.,1989.
2. Теория иметодика физического воспитания. / Под ред. Шияна Б.М. – М., 1988. – 284 с.
3. Теория иметодика физического воспитания. / Под ред. Ашмарина Б.А. – М., 1990. –325 с.
4. Шиян Б.М. Методикафізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184 с.
5. Шиян Б.М.Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальнийпосібник. – Тернопіль, 2001.
6. Коробейников Н.К.и др. Физическое воспитание: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1989. – 383 с.
7. Наумчук И.И. Развитиетеории и практики физического воспитания. – М., 1989.
8. Положенняпро колектив фізичної культури в школі. 1992.
9. Положенняпро фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи. 1992.
10. Приступа Е.М.,Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури. Львів,1991.
11. Станкин М.И. Теорияи практика физической культуры. – М., 1972.
12. Физическаякультура в школе. Методика уроков в ІХ – Х классах./ Под ред. З.И. Кузнецовой.– М.: Просвещение, 1973, 293 с.
13. Физическаякультура и спорт в общеобразовательной школе. Пособие для учителя. / Под ред. Д. Рупы.– М.: Просвещение, 1985. – 87 с.
/>/>14. Абаскалова Н.П. Теорія іпрактика формування здорового способу життя учнів і студентів у системі«школа-вуз»: Автореф. докт. дис. Барнаул, 2000. – 48 с.
/>/>15. Больсевич В.К., Лубышева Л.И.Фізична культура; молодь і сучасність // Теор. і практ. фіз. культ., 1995,№4, с. 2–7.
16. Валеология: Програма для учнів 1–11-х класівзагальноосвітніх шкіл /Під общ. ред. О.Л. Трещевой Омськ, 1999. – 70 с.
17. Валеологія – наука про здоровий спосіб життя.Інформативно-методичний збірник. Випуск 1. – К., 1996. – 336 с.
/>/>18. Вакулов А.Д., Бутин И.М. Развитиефизических способностей детей: книга для малишей и их родителей. – М., 1996.
/>/>19. Новосельский В.Ф. Азбукафизической закалки детей. – К., 1991.
/>/>20. Основы валеологии. В 3-хкнигах. / Под ред. В.П. Петленко. – К.: Олимпийская литература, 1998.
21. Павлова И.В. Удосконалюваннявалеологического утворення студентів фізкультурного вузу; Автореф канд. дис.Омськ, 1999. – 20 с.
22. Столярів В.И., Биховська И.М., Лубишева Л.И.Концепція фізичної культури і фізкультурного виховання (інноваційний підхід) //Теор. і практ. фіз. культ., 1998, №5, с. 11–15.
23. Татарникова Л.Г. із соавт. Валеология – основабезпеки життя дитини. – СПб: Петрос, 1997. – 240 з
24. Свириденко С. Дбаємо про здоров’я дітей:Програма основ здорового способу життя. Початкова школа, – 1998, №9.
25. Трещева О.Л. Програмно-методическиеосновы обучения здоровому образу жизни учащихся. Теория и практика физическойкультуры. 2000. №10.
26. Физкультурно-оздоровительная работа в школе:Пособие для учителя. /Под ред. А.М. Шлемина. – М., 1988.
27. Формирование здорового способа жизни молодежи(медико-социальные аспекты) / А.В. Мартыненко, Ю.В. Валентик и др. –М.: Медицина, 1988. – 192 с.
28. Язловецький В.С., Язловецька О.В. Учнямпро здоров`я. – Кіровоград, 2000. – 212 с.