Вступ. Розвиток міжнародноготуризму на сучасному етапі
В наші дні неможливоуявити собі крупне європейське місто без іноземних туристів. Сьогодні туризмперетворився на індустрію, яка відіграє помітну роль в економіці багатьохкраїн, на розвиток туризму виділяються значні кошти. Будуються туристичніцентри — цілі міста для відпочинку з розвагами. В таких містах тисячі людейзайняті обслуговуванням відпочиваючих. Зростає зайнятість місцевого населення,багато сільських мешканців отримують «другу спеціальність»,збільшуються доходи, покращуються умови їх проживання.
Слово туризм походить відлатинського Іогпиз (рух по колу; вертіти, крутити). В широкому розумінні воноозначає переміщення з одночасною зміною побуту людей.
В другій половині XIX ст.це слово ввійшло в мови багатьох народів світу. Найбільш виразне воно уфранцузькій мові: іоиг означає подорож з поверненням до місця виїзду. Термін«турист» ввів у французьку мову Стендаль, надрукувавши в 1838р. книгу«Memories d'un touriste» («Спогади одного туриста»), условники інших мов терміни «туризм», «турист»,«екскурсант», «екскурсія» і т.п. ввійшли разом зпозначенням заходів, які проводяться у формі походів і подорожей, а такожпоїздок, прогулянок з відвідуванням різних закладів з пізнавальною, науковою ірозважальною метою. Перше визначення ближче до терміну «туризм»,друге — терміну «екскурсія».
В сучасному розумінні підтерміном «туризм» розуміють діяльність, пов'язану з масовимтуристичним рухом, його матеріальною базою, рівнем обслуговування, досягненнямитуристів-спортсменів.
На сучасному етапі можнавиділити наступні види і різновиди туризму:
— за характером подорожей- гірський, сухопутно-рівнинний, підземний (печерний), водний, підводний,комбінований;
— за способом пересування- пішохідний, гірсько-пішохідний, лижний, велосипедний, шлюпковий, парусний,автомоторний, кінний.
За формою і змістомтуристична діяльність дуже різноманітна (прогулянки, походи, екскурсії,експедиції тощо).
Прогулянка — це пересування на місцевості зпізнавальною, оздоровчою метою, з метою загартовування організму. В залежностівід пори року і підготовленості людини прогулянки можуть бути лижні,велосипедні, на човнах або прогулянки пішки. Це найбільш проста і доступнакороткочасна форма туризму.
Екскурсія — це колективне відвідування певнихоб'єктів з пізнавальною або науковою метою. Екскурсії проводять також з метоюрозширення світогляду, загального культурного розвитку людини.
Туристичнаекспедиція — цеорганізована багатоденна подорож в малодосліджений район, що здійснюється зіспеціальною дослідницькою метою.
Найдоступнішою і масовоюформою туризму є походи. Туристичний похід — це подорож з активним способомпересування у віддалених від місця проживання районах, що здійснюється зосвітньою, оздоровчою, спортивною, дослідницькою метою. За тривалістюрозрізняють походи одноденні, дводенні (походи вихідного дня без ночівлі, зночівлею) і багатоденні.
Туристичний бумбезпосередньо впливає на розвиток ряду галузей матеріального виробництва: відбудівництва до харчової промисловості.
Одним з перших туристіввважають Марко Поло, а Англію, як першу капіталістичну країну, — країноюзародження туризму. Початок сучасного туризму в англійській літературі прийнятодатувати 1841 роком, коли 570 членів товариства тверезості подорожували з Лейстерав Лафборо на чолі з Томасом Куком. Швидкий розвиток капіталістичних відносинсприяв підвищенню рухливості населення, що, в свою чергу, вимагало розвиткузасобів транспорту. Створені спочатку лише для перевезень вантажів, залізниціАнглії в 30-х роках почали перевозити пасажирів. У той час поїздкиздійснювались з метою оздоровлення і лікування.
Розвиток міжнародноготуризму є в першу чергу відображенням розвитку виробничих сил (наприклад,виникнення нових видів транспортних засобів, які відкривають можливістьпереходу до організації масових туристичних поїздок), а також зміцненняміжнародних економічних і культурних зв'язків.
Міжнародний туризм усвоєму розвитку пройшов від стадії «аристократичного» туризму ХІХ — початку XX століття, коли туристичні поїздки здійснювались в індивідуальномупорядку представниками високозабезпечених соціальних прошарків з метоюознайомлення з пам'ятками історії, культури і архітектури, до стадії«масового» туризму середини і кінця XX століття.
На І Конференції ООН потуризму і подорожах, яка відбувалася в Римі в 1963 році, було виробленовизначення міжнародного туризму. "Іноземний турист — це тимчасовийвідвідувач, т.б. будь-яка особа, яка відвідує іншу країну з будь-якою метою,крім здійснення професійної діяльності, яка оплачується країною, якувідвідують".
До іноземних туристівналежать всі тимчасові відвідувачі, які прибули в дану країну не менше як на 24години на відпочинок, лікування, з навчальними, релігійними або спортивнимицілями, а також у відрядження, для участі в конференціях, з діловою метою абоза сімейними обставинами. В залежності від мети подорожі можна виділитинаступні види міжнародного туризму: рекреаційний, екскурсійний, науковий,діловий, етнічний.
У другій половині XXстоліття змінився сам стереотип людини. На зміну тому, який можна було назватияк статичний, коли переважна частина населення роками не покидала свогопостійного місця проживання, приходить новий — динамічний стереотип життя.Потреба в зміні обставин перетворилась у сучасних умовах напруженого міськогоритму життя в першу необхідність. Причому чим більше місто, тим гострішевідчувається ця потреба. Люди, які проживають у великих містах, і жителі малихмістечок володіють різними життєвими ритмами. Жителі великих міських центрівсхожі на людей, які не здатні розподілити свій час: термінові ділові зустрічі,зібрання, наради примушують змінювати свої плани. Відпочинок за місцемпостійного проживання мало що дає. Гостро відчувається необхідність у змініобставин для відновлення затрат фізичних і, особливо, духовних сил.
При сучасних темпахроботи і життя витрати на відпочинок, особливо пов'язаних з подорожами, швидкопереходять в розряд першочергових, життєво необхідних. За даними опитувань,проведених Всесвітньою туристичною організацією, туризм і потреба в їжівідносяться до розряду тих, від яких найважче відмовитись: люди віддаютьперевагу тому, щоб краще відпочити, здійснивши цікаву туристичну подорож,відмовившись від купівлі нового холодильника, телевізора чи одежі.
Позитивно діє на розвитокміжнародних туристичних зв'язків і зміна у співвідношенні робочого і неробочогочасу, що зробило туризм доступним широким прошаркам населення. «Оплачуванівідпустки щорічно викидають на туристичний ринок все більший контингентлюдей», -відмічається в матеріалах Всесвітньої конференції по туризму, якавідбувалась в Манілі (Філіппіни) 1980 року.
В 60-70-х роках врозвинутих країнах намітилася тенденція до поділу відпустки на дві частини, щодозволяє протягом року здійснити 2 подорожі: одну — взимку, другу — влітку.
Розвитку туризму сприяєтакож зниження віку виходу на пенсію, що з врахуванням збільшення тривалостіжиття привело до появи туристів так званого «третього віку». Деякі туристичніфірми починають спеціалізуватися на організації поїздок для осіб «третьоговіку», в програму яких входять екскурсії з поєднанням відпочинку наприроді.
До передумов розвиткуміжнародного туризму відносять також підвищення культурного рівня, прагненнялюдей до пізнання, ознайомлення з життям, культурою і побутом інших країн і народів.
Розвитокзовнішньоекономічних зв'язків, потяг людей до спілкування і використаннядосвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей знаходятьвідображення в посиленні наукових і ділових контактів, проявом яких є розвитокнових видів міжнародних туристичних зв'язків — наукового (конгресового) іділового туризму.
На даний час розподілзагальної кількості прибувань* іноземних туристів у світі в залежності від метипоїздки виглядає наступним чином. Головною метою туристичних поїздок залишаєтьсявідпочинок. На його частку припадає 71% загальної кількості прибувань у світі.Ділові поїздки, включаючи участь в конгресах, становлять близько 13%. Хоча такеспіввідношення в різних районах світу виглядає неоднаково. Так, наприклад, вкраїнах Африки частка поїздок на відпочинок значно менша — тільки 30%, а доляділових поїздок, навпаки, різко перевищує середньорічні показники, становлячи40%. Що ж стосується країн інших континентів, то розподіл загальної кількостіприбувань іноземних туристів в них приблизно відповідає середньосвітовимпоказникам. Відхилення від них незначні: так, в Західній Європі на поїздки навідпочинок припадає 68%, в країнах американського континенту — 76%, в ПівденнійАзії — 73%. Частка ж ділових поїздок всюди, крім країн Африки, становить12-14%.
Аналізуючисоціально-економічні передумови розвитку міжнародного туризму, слід зупинитисяі на факторах, які гальмують його зростання. Зокрема, в доповідях на Всесвітнійконференції по туризму відмічалось, що циклічні і структурні кризи, інфляція,ріст безробіття, порушення умов товарообміну, а також відсутність плануваннявикористання природних і трудових ресурсів є факторами, які негативно впливаютьна зростання міжнародного туристичного обміну.
В результаті дослідженьміжнародні експерти з туризму дійшли висновку, що туризм менше, ніж інші галузіекономіки, відчуває на собі вплив економічної кризи, яка може протягом певногочасу лише частково уповільнити його розвиток.
1. Основна частина. Розвиток міжнародного туризму в Португалії
1.1 Загальнівідомості про країну
ПортугальськаРеспубліка (Republic Potruguesa) розташована на західному узбережжі Іберійськогонапівострова. В її складвходять Азорські острови і Мадейра. Площа території 91 921 км2,населення 9,9 млн. ч. (1993 р.) — переважно португальці, іноземців усього
У 1139Португалія стала незалежним від Іспанії королівством. У 15 ст. Португалія булапровідною морською державою Європи, а в наступному сторіччі першою зєвропейських країн створила величезну імперію із заморськими володіннями вПівденній Америці, Африці, Індії і Ост-Індії. У 1910 в Португалії монархію булоскинуто, а 25 квітня 1974 році відбулася Революція гвоздик, коли демократичнонастроєна військова хунта поклала кінець диктаторському режиму Нової держави,що існував з 1926 року. Прийнята в 1976 році конституція проголосила Португаліюпарламентською республікою.
В 1928-68роках в Португалії була військова диктатура під керівництвом Антоніу деОлівейра Салазара. Її африканські колонії стали незалежними в 1975, у 1976 булаприйнята нова конституція, що забезпечувала поворот до громадянськогоправління. Нова конституція була прийнята в 1982 році, у ній обмежуються правапрезидента. У 1986 році Маріу Соареш був обраний першим за 60 років цивільнимпрезидентом. У тому ж році Португалія приєдналася до Європейськогоспівтовариства.
У 1998 році вкраїні було проведено всесвітню виставку Expo'98 (Лісабон), а у 2004 році — європейськупершість з футболу.
На початку 20століття в Португалії почав діяти республіканський рух. Після революції 1910року Португалію було проголошено республікою. Упродовж наступних 16 років україні змінюється 44 уряди.
У 1933 роціміністр економіки Антоніу Салазар здійснює державний переворот і встановлює вкраїні профашистську диктатуру Нової держави. Встановлений жорсткий порядокрятує економіку країни, але призводить до повної ізоляції Португалії від Європиі всього світу. Салазар відійшов від справ у 1968 році і помер у 1970 році.
25 квітня 1974року в країні відбулася Революція гвоздик, в результаті якої було поваленопівстолітню диктатуру і відкрився шлях до демократії, а 25 квітня ставнаціональним святом — днем свободи.
У 1755 році підводнийземлетрус та цунамі знищили Лісабон.
На початку 19століття країна окупована військами Наполеона і розграбована мародерами.Королівська сім'я в цей час переховується в Бразилії. Після звільненняПортугалія на 12 років потрапляє під владу Англії.
У 20 століттіПортугалія поступово втрачала свої останні колонії. У 1961 р. вона отрималаважку поразку від Індії і втратила Гоа. Заморські колонії Португалії (Мозамбік,Ангола, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде та Сан-Томе і Прінсіпі) стали незалежними в1975 році. У 1999 році повернуто незалежність останній з колоній (Макао), якабула передана Китаю.
Після вступув ЄС, в основному завдяки субсидіям, економіка Португалії розвивається доситьшвидко. Будуються сучасні дороги та автомагістралі, здійснюється планомірнеоновлення житлового фонду.
У 1976 роцібула прийнята нова конституція, що забезпечувала поворот до громадянськогоправління. Нова конституція була прийнята в 1982 році, у ній обмежуються правапрезидента.
У 1986 МаріуСоареш був обраний першим за 60 років цивільним президентом. У тому ж роціПортугалію прийнято в Європейський Союз, що сприяло її стабільному економічномузростанню. У 2002 країна перейшла на євро, а у 2004 році прийняла ЧемпіонатЄвропи з футболу.
Населенняблизько 10 млн. осіб. До складу держави Португалія також входять два архіпелаги- Мадейра й Азори, розташовані в Атлантичному океані.
СтолицяПортугалії – Лісабон,тут проживає більше 2 млн. чол.
Населення — португальці й вихідці з колишніхколоній (Бразилія, Ангола, Мозамбік і ін.).
Мова португальська.
Португалія — парламентська республіка. З 1986р. Вступкраїни в Европейський Союз прискорив її еволюцію, хоч за своїм потенціалом іВНП, який припадає на одного мешканця, вона поступається решті країн ЗахідноїЄвропи. Частка промисловості у ВПН 32%, сільського господарства 6,7%.
Португальська валюта — євро. У Португаліїрозповсюджені кредитні карти міжнародного зразка, їх приймають майже скрізь,тут дуже багато цілодобових банкоматів.
Час – відстає від Київського на 2 год.
Розвинений туризм,щорічно прибуває понад 10 млн. туристів. Португалія експортує продукцію легкоїі харчової промисловості, корок, кораблі, хімічну продукцію тощо. Грошоваодиниця — ексудо.
Релігія:
Католики (97 %),Протестанти (1 %).
Система мір іваги — метрична (метри ікілограми).
Національнесвято — 10 червня — ДеньПортугалії (1580 р.)
Святковідні:
1січня (Свято Діви Марії),
Страстнап”ятниця
Пасха
25квітня (День свободи),
1травня (День праці),
10червня (День Португалії),
15серпня (Успіння Богородиці),
5жовтня (Проголошення Республіки),
1листопада (День Всіх Святих),
1грудня (День відновленнянезалежності),
8грудня (День Непорочного Зачатия Діви Марії),
25грудня (Різдво).
Національнийпрапор — двівертикальні смуги: зеленого (з боку кріплення на 2/5 ширини) і червоного (3/5ширини) кольору із зображенням герба Португалії, що розташований на роздільнійлінії.
Герб — срібний щит, на якому хрестомрозміщені п'ять блакитних щитів з п'ятьма срібними кулями в кожному, обрамленийчервоною смугою з сімома золотими трибаштовими замками. Щит увінчаний короною,по бокам — оливкова і дубова зелені гілки, перв'язані пурпурною стрічкою.
Найкращі сувеніри зПортугалії — кераміка, мереживо, вишивки, вироби з срібла, дерева, корку, лози,а також знамениті португальські вина — Мадеру і Портвейн. Взуття — Португаліяпосідає друге місце в Європі по виробництву взуття й перше — по його якості,сумки й рукавички португальського виробництва зі шкіри. Графік роботи магазиніву містах — по робочих днях з 9:00 по 19:00 (обід з 13:00 по 15:00), по суботахзвичайно магазини працюють до обіду, по неділях — закриті.
У Торгових центрахмагазини звичайно працюють із 10:00 до 23:00.
Найбільшішоппінг-центри в Лісабоні Коломбо й Вашко де Гамма, в Алгарве -Алгарве шоппінгі Фаро Шоппінг, у Порто – Норте Шоппінг Гая Шоппинг.
Португальська кухня — ценасамперед страви зі свіжої риби й морепродуктов. Із фруктів особливорекомендуємо ананаси з Азорів, які вважаються найкращими у світі, банани зМадейри, апельсини. У Португалії величезна кількість вин — білих, червоних,рожевих і зелених (останні є тільки в Португалії). Усі ці вина сухі, завинятком мадери й портвейну.
Таксі обладнанісвітловим сигналом taxi і звичайно пофарбовані вбежевий колір, іноді можна зустріти зелено-чорні машини, в Алгарве можназустріти машини чорного кольору- це таксі люкс. У таксі обов'язково є лічильникі розплачуватися прийнято по лічильникові. З 22 годин і до 6 ранку діє надбавка + 20% до тарифу. Забагаж більше 20 кг існує невелика доплата, офіційна таблиця доплати за багаж напортугальській та англійській мовах висить у салоні таксі (звичайно на лівомузадньому склі). Прийнято давати чайові приблизно 10% від вартості проїзду.
Землетрусисилою до 8 балів і більше відмічаються в країні в середньому один раз в 2 роки.
Коеф. сейсмічноїнебезпеки, що загалом варіює від 0 до 2, для П. дорівнює 0,7.
Епіцентри, якправило, співпадають із зонами регіональних тектонічних розломів.
Найбільшсильні землетруси (8,5 бали) пов'язані з підводними, найбільш активнимитектонічними структурами.
1.2 Природно-рекреаційні ресурси
Португаліярозташована в субтропічному поясі. На півночі країни знаходиться плоскогір'яМесета. Переважають висоти 1000-1200 м над рівнем моря, найбільша 1991 м (в хр. Серра-да-Ештрела). На заході гори круто обриваються до приморської рівнини. Південнішерічки Тежу розташована Португальська низовина, на сході облямована плато з окр.кряжами висотою 600-1000 м. На крайньому півдні розташовані низькогір'яСерра-де-Алгарве (вис. до 902 м), південні схили яких круто обриваються доприбережної низовини. Ріки – Тежу (Тахо), Дору (Дуеро), Гвадіана, Мондегу,Саду. Судноплавні тільки дві перші в нижній течії на відстані 200 км від гирла. Долини рік Дору (Дуеро) і Тежу (Тахо) верхніх течіях вузькі і глибоко розрізані,нижче за течією розширюються і поблизу берега Атлантичного океану переходять вплоскі низовини. Клімат країни м'який. Зумовлений впливом Атлантичного океану.
Рельєфпровінцій Мінью на заході і Траз-уш-Монтиш та Алту-Дору на сході, на північ відрічки Дору, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від річки Дору до верхів'ярічки Тежу, за винятком прибережної рівнини, також зайнята горами. У їїцентральній частині знаходиться вища точка Португалії — гора Ештрела (1993 м над р.м.). Родючі рівнини в низов'я річки Тежу (провінція Рібатежу). Прибережна зона на північі південь від столиці країни Лісабона належить до провінції Ештремадура. Насхід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистимрельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарве,за природними умовами схожі з середземноморською зоною Північної Африки.
Найважливіші кориснікопалини Португалії – вольфрамові, уранові, мідні і залізні руди, відкрито рядкомплексних сульфідних родовищ, що містять мідь, свинець, цинк, срібло, золото(табл. 1). Переважають невеликі родовища.
Таблиця 1. –Основні корисні копалини Португалії станом на 2007-208рр.Корисні копалини Запаси
Вміст корисного компоненту в рудах,
% Частка у світі, % Підтверджені Загальні Барит, тис. т 100 100
85 (BaSO4) Оксид берилію, тис. т. 2,4 3 0,1 (ВеО) 1,1 Вольфрам, тис. т 25 25
0,4 (WO3) 1 Залізні руди, млн т 350 700 37(Fe) 0,2 Золото, т 5 45 4 г/т Мідь, тис. т 2600 4665 7,75 (Cu) 0,4 Пентоксид ніобію, тис. т 1 2
0,15 (Nb2O5) 0,01 Олово, тис. т 70 85 2,6 Свинець, тис. т 1500 2000 1,2 (Pb) 1,2 Срібло, т 6500 8000 40 г/т 1,2 Пентоксид танталу, т 150 200
0,03 (Та2O5) 0,2 Вугілля, млн т 72 118 Цинк, тис. т 4500 6000 4,4 (Zn) 1,6 Уран, тис. т 7,3 8,75 0,08 0,3
1.3 Історико-культурні ресурси країни
Впродовж всієї історії Португальської держави різні народи формували культурну зовнішність країни .Римляни, німецькі племена, араби і маври, іспанці і самі португальці залишиличудові архітектурні творіння і культурні традиції. Португальська мова розвинулася зпростонародної латині і безлічі арабських понять.
Португальськіміста — дуже старі. Багато хто з них виник на місці населених пунктів в періодпанування римлян. У південній частині країни і понині збереглися руїни римськиххрамів і акведуків. У невеликому містечку Евора (пам’ятник світової культури),крім прекрасних церков, монастирів і мавританських палаців вражають останкиримського храму Діани з 14 гранітними колонами Корінфа. А в декількохкілометрах від містечка Сантьяго-де-касену розкопано кельтсько-рімськоєпоселення. Стародавня мостова, римська «дорога легіонерів», що пов’язує Лісабонз містом Брага, приводить до останків стародавнього римського міста Конімбріга,де можна побачити розкішні мозаїчні підлоги, приватні лазні з басейнами, щообігріваються, і підлогами, а також реконструйований садовий двір з фонтанами.
Середньовіччязалишило в країні безліч готичних монастирів 12 — 14 століть. Яскраві прикладицього стилю — старий кафедральний собор в університетському містечку Коїмбра, атакож що знаходиться недалеко від Коїмбра монастир Алкобаса, що є до 18століття духовним центром країни. Прекрасний твір португальської готики і стилюмануеліно — монастир Баталья, який, не дивлячись на змішення різних стилів, єнезвичайно красивою, своєрідною архітектурною спорудою, спрямованою вгору. Тутже знаходиться гробниця принца Генріха Мореплавателя, що зіграв на початку 15сторіччя величезну роль в перетворенні Португалії на найбільшу колоніальнудержаву.
Багатобудівель міст Португалії фанеровано кольоровими керамічними плитками (азулежу).Мистецтво виготовлення керамічних кахлів принесли до Португалії араби. Поверхнякахлів рельєфна, орнамент за ісламською традицією складався в основному іззірок. Згодом у італійців була перейнята техніка майоліки з нанесенням фарб наплоску поверхню. Прекрасний старовинний зразок цього мистецтва — палац ПасуРеал в Синтре. У Португалії існує два найзнаменитіших святих місця, кудистікаються численні паломники. Обидва розташовані в північній частині країни.Це місто Фатіма, що прославилося чудовими явищами, що відбувалися тут 13 числакожного місяця в 1917 році. В результаті на цьому місці була побудованапаломнічеськая церква. Інше широко відоме місце — церква Христа на голгофі: дохраму, що стоїть на гірській терасі (564 м), ведуть сходи неймовірної довжини, по якій деякі паломники підіймаються вгору на колінах.
Яскравою самобутністю відрізняється декоратівно-прікладноє мистецтвоПортугалії, що виникло ще в 15-16 століттях (меблі, килими, тканини, різьбленняпо дереву, ювелірні вироби із золота і срібла). У Португальських народних піснях і музиці переважаютьліричні наспіви, серед яких особливо поширена пісенна форма фаду. Цемеланхолійна пісня, що поєднує елементи мавританського фаталізму і рицарськогоромансу, про нероздільність любові і смутку.
Одназ визначних пам'яток Авейру — ієзуїсткий монастир XV століття, у якому булапохована дочка португальського короля Афонсу V, Жуана, померла у 1490 році іканонізована у 1673 р.
Особливістю в ційкраїні став португальський готичний стиль мануеліно (його ще іменують «канатним»),що названий по імені короля Мануеля I і сильно відрізняється від всього, що можна побачити в інших місцяхЄвропи. У німвикористовуються незвичні для архітектури морські мотиви — всілякі канати,якорі, корали, а також хрест ордена лицарів Христа. Сама вражаюча архітектурнаспоруда столиці Португалії Лісабона, виконана у всьому блиску химерного івитонченого стилю мануеліно, — кремовато-білий монастир Жеронімуш.
Колись звідси йшликаравели в далекі плавання, а на місці монастиря стояла маленька каплицяГенріха Мореплавателя, де перед своїм відплиттям до Індії молився Васько таГамору, тут же після успішного повернення його зустрів Мануель I. На честьвідкриття морського шляху до Індії і був закладений новий монастир.
Ще одним шедевром в стилімануеліно є Беленськая башта. Важко уявити, що цей ажурний білий замок на водіслужив сторожовою фортецею, митницею і в’язницею. На жаль, Жеронімуш іБеленськая башта — єдині крупні пам’ятники епохи великих відкриттів, щозбереглися в Лісабоні з часів небувалого для Європи землетрусу в 1775 році, вдень Всіх Святих, яке зруйнувало велику частину міста і понесло близько 40тисяч життів. Ці шедеври стилю мануеліно оголошені ЮНЕСКО найбільшим надбаннямсвітової культури.
У Блекоті, напроти соборуі монастиря Жеронімуш, на березі ріки Тежу, яка тут вже стає морем, коштуєпам’ятник «батькам-першовідкривачам» — Генріх Мореплаватель веде за собоюнарод.
А на площі перед циммонументом викладено панно у вигляді величезної карти світу, де позначеніземлі, відкриті португальцями. Поряд з баштою, на набережній, примостився знакзовсім іншої епохи — аероплан, на якому в 1922 році був здійсненийтрансатлантичний переліт до Нью-Йорка.
Друга відміннариса в архітектурі Португалії — це облицьовування не тільки палаців і соборів,але і деяких житлових будівель (причому як всередині, так і зовні) кахлями. Цемистецтво — по суті, національне мистецтво Португалії, — називається «азулежуш»і в нім використовуються, як правило, білий і синій кольори, що нагадують нашугжель.
1.4 Соціально-економічні умови та ресурси
Португалія — індустріально-аграрна країна.Основні галузі промисловості: текстильна та легка промисловість, деревообробната паперова, металургійна, нафтопереробна, хімічна, гірнича, рибна,виноробство. Упромисловості переважають великі підприємства транснаціональних і національнихмонополій, близько 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичномуузбережжі країни. Розвинута нафтохімічна і гірничодобувна пром-сть. Транспорт:автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Однак, за західноєвропейськимистандартами транспортна мережа розвинена недостатньо. Міжнародні аеропортифункціонують в Лісабоні, Порту, Фару, на Азорських о-вах і Мадейрі.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A.2001]: ВВП — $ 116,3 млрд. Темп зростання ВВП — 3,9%. ВВП на душу населення — $11672. Прямііноземні інвестиції — $ 1 млрд. Імпорт (енергоносії, сировину для ряду галузейпромисловості і продовольство) — $ 41,4 млрд. (г.ч. Іспанія — 24,0%; Німеччина —14,0%; Франція — 11,2%; Італія — 7,9%; Великобританія — 6,6%). Експорт(текстиль, одяг, взуття, лісоматеріали, включаючи пробку, судна,енергоустаткування, хімічні продукти) — $ 31,6 млрд. (г.ч. Німеччина — 19,0%; Іспанія— 15,%; Франція — 14,4%; Великобританія — 12,1%; Нідерланди — 4,8%).
Валовийвнутрішній продукт (ВВП) Португалії в 1997 році становив 110 млрд. дол.Національний прибуток на душу населення становить 12 тис. дол. (70% відсереднього в країнах Європейського Союзу). Ці ж позиції збереглися і на початкуХХІ століття.
На економікуПортугалії кінця ХХ століття суттєво вплинули дві події — повалення режиму Салазара—Каетанув 1974 році і вступ в ЄС в 1986 році. При колишньому режимі (1926-1974 рр.)капітал був сконцентрований в руках декількох промислових і фінансових сімейнихгруп. Просування вгору було можливе тільки для членів освіченого середньогокласу. Промисловість і сільське господарство Португалії залишалисямалоефективними, а продуктивність праці — низькою. Інвестиції прямувалиголовним чином в африканські колонії. Прибутки, отримані в колоніях,використовувалися для підтримки позитивного сальдо торгового і бюджетногобалансів. Революційний уряд спочатку ослабив економічну базу колишньої еліти,надавши незалежність африканським колоніям. Після невдачі путчу правих сил у 1975році великі землеволодіння в південному і центральному регіонах булиекспропрійовані. Націоналізовані банки і страхові компанії, за ними пішланаціоналізація більшості великих і середніх промислових підприємств. Великачастина нових державних підприємств зіткнулася з надто складнимиорганізаційними і фінансовими проблемами. У результаті збільшилися загальнийдефіцит державного бюджету і зовнішній державний борг. Іноземні інвестиції вПортугалії були виведені з процесу націоналізації, в економіці країни важливогозначення набули дочірні компанії іноземних корпорацій.
Членство в ЄСстало рушійною силою, що стимулювала зміни в економіці країни в кінці 1980-х —початку 1990-х років. У 1991 році Португалія залишалася найбіднішою з країн ЄС,але членство в цій організації дозволило влити новий капітал в економікукраїни. Суми прямих іноземних інвестицій після 1986 році щорічно подвоювалися.
Сільське і лісовегосподарство дають лише 6,5% ВВП Португалії, і на їх частку припадає 11,5%зайнятих. Валовий випуск сільськогосподарської продукції на одного працюючогозначно нижче, ніж в інших країнах ЄС; виключення складають родюча долина річкиТежу і зрошувані ділянки провінції Алентежу. Португалія імпортує ряд видівсільськогосподарських продуктів, особливо зерно, насіння соняшника і м'ясо.Основна зернова культура Португалії — пшениця, друге місце займає кукурудза.Крім того, товарне значення мають бобові, овес, жито, ячмінь і рис. Важливоюпродовольчою культурою є картопля. Португалія — один з головних експортерівкетчупа. Маслини у великій кількості використовуються в їжу, але головним чиномслужать сировиною для виробництва оливкового масла. Величезну роль в сільськомугосподарстві відіграють виноградарство і виноробство. Португалія — одна зпровідних західноєвропейських країн-експортерів вина. Найбільш важливі районивиноградарства — долини північних рік Дору, Мондегу і Ліма. Розведення великоїрогатої худоби найбільш розвинене в Рібатежу; молочне тваринництво — напівночі. Попит на м'ясо і м'ясопродукти на 90% задовольняється за рахунокмісцевої продукції.
Рибальство.У Португалії, що має протяжну берегову лінію і давні традиції мореплавання,рибальство є важливою галуззю господарства, але на початку 1990-х роківприбутки і число робочих місць в цій галузі скоротилися. У складі уловупереважають сардини, тунець, тріска. Головні рибопромислові порти і центрипереробки риби: Лісабон, Сетубал, Матозіньюш і Портімау.
Лісовегосподарство відіграє значну роль в економіці Португалії. Комерційні породи —сосна і корковий дуб. Португалія щорічно виробляє більше сировини з корковогодуба, ніж весь інший світ. Евкаліпти, завезені з Австралії, є основним джереломсировини для виробництва целюлози.
У паливно-енергетичномубалансі країни основне місце займають гідроресурси; ГЕС задовольняють понад 50%енергетич. потреб країни. Паливо г.ч. імпортують. Виробництво електричноїенергії — 28,9 млрд кВт·год (1991).
1.5 Характеристика туристичної галузі
Португалія займає5 місце в Європі по кількості приїжджаючих туристів. Приваблюють сюди туристівіз усього світу (але насамперед з Англії, Німеччини, Голландії, США, Канади,Іспанії) найчистіший океан, екологічно чисті пляжі, відзначені блакитнимпрапором незалежного контролю ЮНЕСКО, м'який рівний клімат ( приємно теплий беззайвої спеки), привітний і дружелюбний народ, унікальні пам'ятники історії таархітектури, відмінна кухня і вина. Найкращі курорти: Алгарве, о-ви Мадейра таПорто-Санто, Азорські острови
У Лісабоні варто відвідати площуРоссіо — місце, де спалювали єретиків і де проводилася корида, замок СвятогоГеоргія, Монастир Ієронімів — один з 3- х пам'ятників архітектури, що не маютьаналогів у світі. СимволомЛісабону є сторожова вежа Белен, з якої відправлялися каравели Колумба іМагелана на відкриття нових земель.
Перлиною Португаліїназивають стародавнє мавританське місто Сінтру,яке у середні віки стало резиденцією королів. Символом Сінтры вважаєтьсярозташований у самому центрі Національний палац Пасо Реал з розписаними заламий конічними димарями. Один з найвищих пагорбів Сінтри вінчає Паласіо Де Піна — казковий замок, оточений прекрасним парком.
У Мафрі варто подивитися монастир,побудований в 18 столітті на честь спадкоємця короля Жуана V. Цей величезний комплекс відомий усвіті й своєю багатою бібліотекою, де зберігається 30 тисяч томів.
У Фатімі — всесвітньо відоме святилище(санктуарій) Богоматері, місце паломництва католиків усього світу, найбільшийпісля Ватикану релігійний центр. Дуже вражаюче виглядає монумент — символ віри.
Баталья — монастир 14 століття, унікальна готична пам”ятка,тріумфальний пам'ятник на честь перемоги Португалії в битві під Алжубарроте вборотьбі з Іспанією за незалежність.
Одне з найбільш давніхі гарних міст Португалії — Евора.Неповторний образ містаформують більш як 30 церков, монастирів і палаців. В Еворі знаходиться єдиний україні добре збережений римський храм — храм Діани. Цікавий романськийКафедральний собор СЕ, який був побудований в 1150 г. на місці мечеті, як символ перемоги християн над маврами.
Туристичніресурси:
Національний паркПенеда-Жериш, природні парки Аррабіда, Монтезінью, Серра-да-Ештрела,Серраш-ді-Айре-і-Кандейруш.
Пляжіміжнародного рівня — Алґар-ве, Куартейра, Віламора, Албуфейра, Армасан-ді-Пера,Карвоейру, Прайя-да-Роша, Алвор, Кашкаїш.
У столиці —давній акведук із 35 арок заввишки 66 м, велика кількість церков, соборів,монастирів і палаців: замок Сан-Жорж (колишня арабська фортеця, IX-XIV ст.),кафедральний собор Се (1160-1186 pp.), Готичний монастир кармелітів (1389-1423pp.), монастир Жеронімуш (1502-1520 pp.) із гробницями Васко да Ґами, Л. діКамоенса, короля Мануела І, вежа-маяк Торрі де Белен (XVI ст.), церква Мадрі діДеуш (XVI ст.), церква Сан-Вісенті де Фора (XVI ст.), Старий королівський палац(XVI ст.), палац Мітра (XVII ст.), базиліка Ла Ештрела (XVIII ст.), палац Ажуда(1802 p.), палац Національних зборів (1834 p.), Муніципальний палац, Морськийарсенал; музеї: Етнографічний заморських територій, Археологічний, Національнийприродничої історії, Археології та етнографії, Геологічний, Морський,Нумізматики та філателії, Артилерії (Військовий), Муніципальний, Національнийстаровинного мистецтва, Сучасного мистецтва, Народного мистецтва, Декоративногомистецтва, Церковного мистецтва, Театральний, Костюмів, Карет, Кахлів,Електрики, Р. Б. Піньєйру, Тропічний сад-му-зей; зоопарк, акваріум, ботанічнийсад. В околицях — палац Келуш (1747 — 1752 pp.), палацово-парковий ансамбльСінтра, замок-монастир Мафра, містечко Баталья з монастирським ансамблем,побудованим на честь перемоги над Іспанією під Алжубарроте в 1385 p., де вкапелі Фундадор знаходяться саркофаг короля Жуана І і гробниця його сина інфантаЕнрике (Генриха) Мореплавця.
У Бразі —кафедральний собор (XI — XII ст.) із гробницею першого португальського графаГенриха Бургундського, церква Бон Жезуш да Монті (1773—1827 pp.) — центрпаломництва португальських католиків.
В Еворі — руїнидавньоримського храму Діани (НІ —II ст. до н. є.), собор (1186 p.),архієпископський палац.
У Коїмбрі —королівський палац, Старий собор (XII ст.), Новий собор (XVI ст.), монастирСанта-Круш; Художній музей Машаду ді Каштру, Музей природничої історії,ботанічний сад.
У Порту —кафедральний собор (1113 — 1136 pp.), церква Сан-Педру душ Клеригуш (1732—1763pp.) із дзвіницею-маяком заввишки 75 м, Національний музей мистецтв Соареш душРейш.
У м. Фатіма —найбільша національна католицька святиня — кафедральний собор Богородиці, місцепаломництва і регулярних релігійних свят.
1.6 Туристичне районування території країни
В основуадміністративного поділу Португалії покладено 308 муніципалітетів (порт. município або порт. concelho), якими керують відповіднімуніципальні палати. У свою чергу, муніципалітети поділяються на 4257 муніципальнихгромад (порт. freguesia). Муніципальними громадами керуютьвідповідні управи або жунти (порт. junta de freguesia), кожну з яких очолює президент.
Такаструктура повністю охоплює всю національну територію країни, навіть там дейдеться про військові або природоохоронні території, не існуючи ніякоїдвозначності у таких випадках.
Адміністративніодиниці вищого порядку вже не такі чіткі: до них відносять адміністративніокруги (порт. distrito), провінції, статистичні одиниці NUTS2-го і 3-го рівня, міські громади, а також міжмуніципальні асоціації.
Існують іншіподіли вищого рівня неадміністративного порядку, специфічні за сфероюдіяльності (наприклад, туристичні регіони), а також технічного, історичного такультурного характеру. Було також декілька спроб виділити природні регіони, щона адміністративному рівні не мало успіху.
2автономні регіони (regiões autónomas): Азорські острови та АрхіпелагМадейра; 18 адміністративних округів (distritos), які поділяються на райони (concelhos), а ті в свою чергу — на парафії (freguesias).
РайониЛісабона і Порту поділяються на квартали (bairros), квартали — на парафії(freguesias). Крім того, континентальна Португалія поділяється на 11 історичнихпровінцій.
1.6.1 Азорські острови
Азо́рськіострови́ (порт.Ilhas dosAçores) —архіпелаг із 9 гористих вулканічних островів та кількох рифів у північнійчастині Атлантичного океану на захід від Піренейського півострова, якийналежить Португалії. З 1976 року архіпелаг отримав статус автономного регіону.
Складаєтьсяз трьох груп: Західної (острови Корву і Флореш), Центральної (острови Терсейра,Піку, Фаял, Сан-Жорже і Грасіоза) та Східної (острови Сан-Мігел і Санта-Марія).Простягаються із заходуна схід приблизно на 600 км.
Площа архіпелагустановить — 2 247 км2. Населення складає — 254 тис. осіб (1987; 251тис. в 1981), в основному португальці. Столиця — місто Понта-Делгада, щознаходиться на головному острові Сан-Мігел.
Рельєф
Острови єнадводними вершинами Серединноатлантичного хребта, вулканічні за походженням,тому тут часті землетруси. Всі острови мають гірський рельєф, з вершинамивисотою до 2000 м. Найвища точка архіпелагу — гора Піку на однойменному островіз висотою 2 351 м. Береги досить обривисті. На островах багато різноманітнихпроявлень вулканізму — фумарольні та термальні мінеральні джерела.
/>Клімат
Островирозташовані в області підвищеного атмосферного тиску (так званий Азорськиймаксимум). Клімат субтропічний, океанічний, рівний та м'який, з малимиамплітудами температур. Пересічна температура січня становить +14 °C, липня — +22 °C. Опадів випадає 700—800 мм за рік.
Таблиця2 — Пересічні річнітемператури та кількість опадів:Погодні умови протягом року Середня місячна температура Опади (дощ), мм °F °C
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
62
62
62
64
66
71
75
78
76
71
67
64
17
17
17
18
19
21
24
25
24
22
19
18
75
51
60
40
44
24
14
32
68
79
59
78
/>
Органічнийсвіт
На схилах гір поширенісубтропічні гірські ліси, а яких домінує криптомерія японська. Чагарникові жпороди представлені лавром, каштаном, ялівцем та ін. Багато здичавілихінтродукованих рослин. На островах вирощують банани, цитрусові, абрикоси, виноградта інші культури.
/>Острови мають багату флору (55 видіврослин) і фауну і відрізняються чистотою екології: у 1995 році Азори отрималипремію ЄС за збереження первозданної природи і розвиток екологічного туризму. 1.6.2 Мадейра
Архіпелаг Маде́йра,автономний регіон Мадейра(порт. Arquipélagoda Madeira, Região Autónoma da Madeira) — група островів, що утворюютьавтономний регіон Португалії біля північно-західних берегів Африки, близько 420км на північ від Канарських островів. Площа 796 км2, населення 269,5тис. чоловік. Столиця — місто Фуншал на острові Мадейра.
Мадейра (найбільшийострів) і Порту-Санту — єдині заселені острови. Дезерташ і Селваженьш —безлюдні острівці. М'який клімат островів зробив їх цілорічними курортами.Рельєф: Піку-Руйву — найвища гора архіпелагу заввишки 1862 м. Виробляється:кріплене вино мадера, цукрова тростина, фрукти, риба, вироби ремесел.
Архіпелагскладається з 11 районів (муніципалітетів):
/>
Адміністративний поділМадейри
· Кальєта (порт. Calheta)
· Камара-де-Лобуш (порт.Câmara deLobos)
· Машіку (порт. Machico)
· Понта-ду-Сол (порт.Ponta do Sol)
· Порту-Моніж (порт.Porto Moniz)
· Порту-Санту (порт.Porto Santo)
· Рібейра-Брава (порт.Ribeira Brava)
· Санта-Круж (порт.Santa Cruz)
· Сантана (порт. Santana)
· Сан-Вісенте (порт.SãoVicente)
· Фуншал (порт. Funchal)
1.6.3 Айверу
Адміністративнийокруг Авейру (порт.Distrito deAveiro)розташований у західній частині Португалії і за адміністративним поділом цієїкраїни є одним з 18 округів. Округ складається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів).Територія округу становить 2 808 km2, населення — 752 867 осіб (2006).Густота населения — 268 осіб/kм2. Адміністративним центром є місто Авейру.
Округ Авейрумежує:
· на півночі — зокругом Порту;
· на сході — зокругом Візеу;
· на півдні — зокругом Коїмбра;
· на заході —омивається Атлантичним океаном
Округ Авейрускладається з 19 адміністративних районів (або муніципалітетів):
· Авейру (порт. Aveiro)
· Агеда (порт. Águeda)
· Албергарія-а-Велья(порт. Albergaria-a-Velha)
· Анадія (порт. Anadia)
· Ароука (порт. Arouca)
· Вагуш (порт. Vagos)
· Вале-де-Камбра (порт.Vale de Cambra)
· Ешпінью (порт. Espinho)
· Ештаррежа (порт. Estarreja)
· Ільяву (порт. Ílhavo)
· Каштелу-де-Пайва(порт. Castelode Paiva)
· Меальяда (порт. Mealhada)
· Муртоза (порт. Murtosa)
· Олівейра-де-Аземейш(порт. Oliveirade Azeméis)
· Олівейра-ду-Байрру(порт. Oliveirado Bairro)
· Овар (порт. Ovar)
· Санта-Марія-да-Фейра(порт. SantaMaria da Feira)
· Сан-Жуау-да-Мадейра(порт. SãoJoão da Madeira)
· Север-ду-Воуга (порт.Sever do Vouga)1.6.4 Лісабон
Лісабонськийадміністративний округ (порт. Distritode Lisboa)розташований у західній частині Португалії і за адміністративним поділом цієїкраїни є одним з 18 округів. Округ складається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів).Територія округу становить 2 761 km2, населення — 2,2 млн. осіб.Густота населения — 805 осіб/kм2. Адміністративним центром є місто Лісабон,що одночасно є і столицею держави.
Лісабонськийокруг межує:
· на півночі — зокругом Лейрії;
· на північномусході та на сході — з округом Сантареня;
· на півдні — зокругом Сетубалу (через гирло річки Тежу);
· на заході —омивається Атлантичним океаном
Лісабонськийокруг складається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів):
· Азамбужа (порт. Azambuja)
· Аленкер (порт. Alenquer)
· Амадора (порт. Amadora)
· Арруда-душ-Віньюш(порт. Arrudados Vinhos)
· Віла-Франка-де-Шіра(порт. VilaFranca de Xira)
· Кадавал (порт. Cadaval)
· Кашкайш (порт. Cascais)
· Лісабон (порт. Lisboa)
· Лоуреш (порт. Loures)
· Лоурінья (порт. Lourinhã)
· Мафра (порт. Mafra)
· Одівелаш (порт. Odivelas)
· Оейраш (порт. Oeiras)
· Сінтра (порт. Sintra)
· Собрал-де-Монте-Аграсу(порт. Sobral deMonte Agraço)
· Торреш-Ведраш (порт.Torres Vedras)1.6.5 Сетубал
Сетубальськийадміністративний округ (порт.Distrito deSetúbal)розташований у західній частині Португалії і за адміністративним поділом цієїкраїни є одним з 18 округів. Округ складається з 13 адміністративних районів(або муніципалітетів). Територія округу становить 5 064 km2,населення — 815,9 тис. осіб. Густота населения — 160 осіб/kм2.Адміністративним центром є місто Сетубал.
Сетубальськийокруг межує:
· на півночі — зокругами Лісабона і Сантареня;
· на сході — зокругами Евори і Бежі;
· на півдні — зокругом Бежі;
· на заході —омивається Атлантичним океаном
Сетубальськийокруг складається з 13 адміністративних районів (або муніципалітетів):
· Алкасер-ду-Сал (порт.Alcácerdo Sal)
· Алкошете (порт. Alcochete)
· Алмада (порт. Almada)
· Баррейру (порт. Barreiro)
· Грандола (порт. Grândola)
· Мойта (порт. Moita)
· Монтіжу (порт. Montijo)
· Палмела (порт. Palmela)
· Сантьяґу-ду-Касень(порт. Santiagodo Cacém)
· Сезімбра (порт. Sesimbra)
· Сейшал (порт. Seixal)
· Сетубал (порт. Setúbal)
· Сінеш (порт. Sines)1.6.6 Фару
Адміністративнийокруг Ф́ару(порт. Distritode Faro)розташований у південній частині Португалії і за адміністративним поділом цієїкраїни є одним з 18 округів. Округ складається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів).Територія округу становить 4 960 km2, населення — 421,5 тис. осіб.Густота населения — 85 осіб/kм2. Адміністративним центром є місто Фару,що одночасно є столицею провінції Алгарве (за колишнім територіальним поділомПортугалії до конституції 1976 року).
Більшістьнаселення округу зосереджена уздовж його узбережжя, де працює у сфері послуг ітуризму. Внутрішні ж муніципалітети мають порівняно низьку густоту населення,при чому більшість людей працює в сільському та лісовому господарствах.
Округ Фарускладається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів):
· Албуфейра (порт. Albufeira)
· Алжезур (порт. Aljezur)
· Алкоутін (порт. Alcoutim)
· Віла-ду-Бішпу (порт.Vila do Bispo)
· Віла-Реал-де-Санту-Антоніу(порт. Vila Realde Santo António)
· Каштру-Марін (порт.Castro Marim)
· Лагоа (порт. Lagoa)
· Лагуш (порт. Lagos)
· Лоуле (порт. Loulé)
· Моншіке (порт. Monchique)
· Ольяу (порт. Olhão)
· Портімау (порт. Portimão)
· Сан-Браш-де-Алпортел(порт. SãoBrás de Alportel)
· Сілвеш (порт. Silves)
· Тавіра (порт. Tavira)
· Фару (порт. Faro)
ПровінціяАлгарве є єдиним португальським регіоном, який має досконало виділені границі,які повністю співпадають з границями адміністративного округу Фару.
1.6.7 Бежа
Округ Бежа(порт. Distrito de Beja ) — округ на півдні Португалії.Включає14 муніципалітетів. Входить в регіон Алентежу. Розподілений між 2 статистичнимисубрегіонами: Алентежу-літорал, Байшу-алентежу. Раніше входив до складуісторичної провінції Байшу-алентежу. Територія — 10 225 кмІ. Населення — 154325 чоловік. Щільність населення — 15 чел/кмІ.Административный центр містоБігши.
Округ Бежа є найбільшим за площею і найменшим по щільності населеннясеред всіх округів Португалії. Регіон граничить:
•на півночі — округ Евора
•на сході — Іспанія
•на півдні — округ Фару
•на заході — округ Сетубал і Атлантичний океан
1.6.8 Брага
Брамга (порт. Braga [Tb?ago]) — місто в Португалії, центр однойменногоокругу і муніципалітету. Знаходиться у складі крупної міської агломераціїВелике Мінью. Чисельність населення — 173,9 тис. жителів (місто), 173,9 тис.жителів (муніципалітет). Місто і муніципалітет входить в економіко-статистичнийрегіон Північний регіон і субрегіон Каваду. По старому адміністративномуділенню входив в провінцію Мінью.
Місто розташоване в 321 км. на північ від столиці Португалії містаЛісабона на річці Ешті (Східна).
Муніципалітет граничить:
•на півночі — муніципалітет Амареш
•на північному сході — муніципалітет Повуа-де-ланьозу
•на південному сході — муніципалітет Гимарайнш
•на півдні — муніципалітет Віла-нова-де-фамалікан
•на заході — муніципалітет Барселуш
•на північному заході — муніципалітет Віла-верде
Райони
•Адауфе
•Аркуш
•Арентин
•Авеледа
•Кабрейруш
•Селейрош
•Сивидаде
•Крешпуш
•Кунья
•Думі
•Эшкудейруш
•Эшпинью
•Эшпоройнш
•Феррейруш
•Фигейреду
•Фраделуш
•Фрайан
•Фроссуш
•Гондизалвеш
•Гуалтар
•Гизанде
•Ламасайнш
•Ламаш
•Ломар
•Машиминуш
•Мире-де-Тибайнш
•Моррейра
•Наварра
•Ногейра
•Ногейро
•Падин-да-Граса
•Палмейра
•Панояш
•Парада-де-Тибайнш
•Педралва
•Позада
•Пришкуш
•Реал
•Руилье
•Санта-Лукресия-де-Алжериш
•Санту-Эштеван-ду-Пенсу
•Сан-Жуан-ду-Соту
•Сан-Жозе-де-Сан-Лазару
•Сан-Жулиан-душ-Пассуш
•Сан-Мамеде-де-Эште
•Сан-Пайю-де-Мерелин
•Сан-Педру-де-Эште
•Сан-Педру-де-Мерелин
•Сан-Педру-де-Оливейра
•Сан-Висенте
•Сан-Висенте-ду-Пенсу
•Сан-Витор
•Це
•Семелье
•Секейра
•Собрепошта
•Тадин
•Тебоза
•Тенойнш
•Трандейраш
•Виласа
•Вимиейру
1.6.9 Браганса
Округ Браганса (порт. Distrito de Braganзa, мир. Зtrito de Berganзa) — округ в північній Португалії.
Округ складається з 12 муніципалітетів. Входить в Північний регіон.Розподілений між 2 статистичними субрегіонами: Алту-траз-уш-монтеш, Дору.Ранішевходив до складу провінції Траз-уж-монтіш і Алту-Дору.
Адміністративний центр — місто Браганса.
Територія — 6608 кмІ. Населення — 148 808 чоловік. Щільність населення — 22,5 чіл./кмІ.
Регіон граничить:
•на півночі — Іспанія
•на сході — Іспанія
•на півдні — округа Візеу і Гуарда
•на заході — округ Віла-реал
Округ включає 12 муніципалітетів:
1. Віла-флор
2. Браганса
3. Маседу-де-кавалейруш
4. Торре-де-монкорву
5.Миранда-ду-Дору
6. Фрейшу-де-ешпада-а-синта
7. Карразеда-де-ансьянш
8. Могадору
9. Віміозу
10. Алфандега-да-фе
11. Мірандела
12. Віньяйш
1.6.10 Візеу
Округ Візеу'(порт. Distrito de Viseu) — округ в північній Португалії.Округскладається з 24 муніципалітетів. Розподілений між 2 статистичними регіонами:Північний регіон, Центральний регіон. Розподілений між 3 статистичнимисубрегіонами: Дан-лафойнш, Доуру, Тамега. До складу округу є 2 міськуагломерацію: Велика Коїмбра, Велике Візеу. Раніше входив до складу провінціїБейра-алта і Дору-літорал Територія — 5 007 kmІ. Населення -394 844 чоловік.Щільність населення — 79 чел/kмІ. Адміністративний центр — місто Візеу .
Регіон граничить:
•на півночі — округа Порту, Віла-реал, Браганса
•на сході — округ Гуарда
•на півдні — округ Коїмбра
•на заході — округ Авейру
Округ включає 24 муніципалітети:
1. Санта-комба-дан
2. Возела
3. Синфайнш
4. Візеу
5. Каштру-дайре
6. Тондела
7. Резенде
8. Тарока
9. Ламегу
10. Олівейра-де-фрадеш
11. Табуасу
12. Сан-педру-ду-сул
13. Сан-жуан-да-пешкейра
14. Сатан
15. Моїмента-да-Бейра
16. Мангуалде
17. Віла-нова-де-пайва
18. Нелаш
19. Пенедону
20. Сернанселье
21. Мортагуа
22. Каррегал-ду-сал
23. Пеналва-ду-каштелу
24. Армамар
1.6.11 Віана-ду-каштелу
Округ Віана-ду-каштелу (порт. Distrito de Viana do Castelo) — округ впівнічній Португалії.Округ складається з 10 муніципалітетів. Входить вПівнічний регіон. Входить в статистичний субрегіон Минью-Ліма.Ранее входив доскладу провінції Мінью. Територія — 2 255 kmІ. Населення — 252 011 людина.Щільність населення — 111,7 чел/kмІ. Адміністративний центр — містоВіана-ду-каштелу .
Регіон граничить:
•на півночі — Іспанія
•на сході — Іспанія
•на півдні — округ Брага
•на заході — Атлантичний океан
1.6.12 Віла-реал
Вімла-реамл (порт. Vila Real [Tvilo aiTar]) — місто в Португалії, центроднойменного округу і муніципалітету. Чисельність населення — 25 тис. жителів(місто), 50 тыс.жителей (муніципалітет). Місто і муніципалітет входить векономіко-статистичний регіон Північний регіон і субрегіон Дору. По старомуадміністративному діленню входив в провінцію Траз-уж-монтіш і Алту-Дору.
Місто розташоване в 314 км. на північний схід від столиці Португаліїміста Лісабона.
Муніципалітет граничить:
•на півночі — муніципалітет Рибейра-де-піна, Віла-пока-де-агиар
•на сході — муніципалітет Саброза
•на півдні — муніципалітет Пезу-да-регуа
•на південному заході — муніципалітет Санта-марта-де-пенагиан
•на заході — муніципалітет Амаранті
•на північному заході — муніципалітет Мондін-де-башту
1.6.13 Гуарда
Округ Гуарда(порт. Distrito da Guarda) — округ в східній Португалії.Округ складається з 14 муніципалітетів. Розподілений між 2 статистичнимирегіонами: Північний регіон, Центральний регіон. Розподілений між 4статистичними субрегіонами: Бейра-інтеріор-норте, Дан-лафойнш, Доуру,Серра-да-ештрела. До складу округу входить також міська агломерація ВеликеВізеу. Раніше входив до складу провінції Бейра-алта іТраз-уж-Монтеш-и-Алту-Дору Терріторія — 5 518 kmІ. Населення — 173 831 людина.Щільність населення — 31,5 чел/kмІ. Адміністративний центр — місто Гуарда .
Регіон граничить:
•на півночі — округ Браганса
•на сході — Іспанія
•на півдні — округ Каштелу-бранку
•на заході — округ Коїмбра
Округ включає 14 муніципалітетів:
1. Гуарда
2. Агиар-да-Бейра
3. Говейя
4. Транкозу
5. Сабугал
6. Селоріку-да-Бейра
7. Алмейда
8. Віла-нова-де-фош-коа
9. Форнуш-де-алгодреш
10. Піньел
11. Фігейра-де-каштелу-родрігу
12. Мантейгаш
13. Меду
14. Сейя
1.6.14 Евора
Евора (округ)(порт. Distrito de Йvora ) — округ в центральній Португалії.Включає 14 муніципалітетів. Входить в регіон Алентежу. Розподілений між 2статистичними субрегіонами: Алентежу-сентрал, Алту-алентежу. Раніше входив доскладу провінції Алту-алентежу. Територія — 7 393 kmІ. Населення — 170 535чоловік. Щільність населення — 23 чел/kмІ. Адміністративний центр — містоЕвора.
Регіон граничить:
•на півночі — округ Сантарен, Порталегре
•на сході — Іспанія
•на півдні — округ Бігши
•на заході — округ Сетубал
Округ включає 16 муніципалітетів:
1. Аландроал
2. Аррайолуш
3. Борба
4. Вендаш-новаш
5. Віана-ду-алентежу
6. Віла-вісоза
7. Монтемор-у-нову
8. Мору
9. Моран
10. Портел
11. Регенгуш-де-монсараш
12. Редонду
13. Евора
14. Ештремош
1.6.15 Каштелу-бранку
Округ Каштелу-бранку'(порт. Distrito de Castelo Branco) — округ в східнійПортугалії. Округ складається з 11 муніципалітетів. Входить в Центральнийрегіон. Розподілений між 3 статистичними субрегіонами: Бейра-інтеріор-сул,Кова-да-Бейра, Піньял-інтеріор-сул.Ранее входив до складу провінціїБейра-байша. Територія — 6 675 km?.. Населення — 208 069 чоловік. Щільність населення- 31 чел/kм?.. Адміністративний центр — місто Каштелу-бранку .
•на півночі — округ Гуарда
•на сході — Іспанія
•на півдні — Іспанія, округа Порталегре і Сантарен
•на заході — округа Коїмбра і Лейрія
Округ включає 11 муніципалітетів:
1. Фундан
2. Олейруш
3. Ковільян
4. Вила-де-Рей
5. Белмонте
6. Вила-Велья-де-родан
7. Сертан
8. Пенамакор
9. Проєнса-а-нова
10. Каштелу-бранку
11. Іданья-а-нова
1.6.16 Коїмбра
Округ Коїмбра(порт. Distrito de Coimbra) — округ в західній Португалії.Округскладається з 17 муніципалітетів. Входить в Центральний регіон. Розподіленийміж 2 статистичними субрегіонами: Байшу-мондегу, Піньял-інтеріор-норте. Доскладу округу входить також міська агломерація Велика Коїмбра. Раніше входив доскладу провінції Бейра-байша і Бейра-літорал Територія -3 947 kmІ. Населення-436 056 чоловік. Щільність населення — 110 чел/kмІ. Адміністративний центр — місто Коїмбра .
Регіон граничить:
•на півночі — округа Авейру і Візеу
•на сході — округа Гуарда і Каштелу-бранку
•на півдні — округ Лейрія
•на заході — Атлантичний океан
Округ включає 17 муніципалітетів:
1. Табуа
2. Пампільоза-да-серра
3. Монтемор-у-велью
4. Пенакова
5. Миру
6. Олівейра-ду-ошпітал
7. Міранда-ду-корву
8. Коїмбра
9. Кондейша-а-нова
10. Гойш
11. Смітті
12. Кантаньеде
13. Лозан
14. Віла-нова-де-пойареш
15. Пенела
16. Арганіл
17. Фігейра-да-фош
1.6.17 Порту
Округ Порту(порт. Distrito do Porto) — округ в північній Португалії.Округскладається з 18 муніципалітетів. Входить в Північний регіон. Розподілений між3 статистичними субрегіонами: Аве, Великій Порту, Тамега. До складу округувходить також міська агломерація Великої Порту. Раніше входив до складупровінції Дору-літорал.
Адміністративний центр — місто Порту .
Територія — 2395 кмІ. Населення — 1 817 986 чоловік. Щільність населення- 759 чіл./кмІ.
Регіон граничить:
•на півночі — округ Брага
•на сході — округ Віла-реал
•на півдні — округа Візеу і Авейру
•на заході — Атлантичний океан
Округ включає 18 муніципалітетів:
1. Трофа
2. Паредеш
3. Байан
4. Пенафієл
5. Гондомар
6. Пасуш-де-феррейра
7. Повуа-де-варзін
8. Віла-нова-де-гайа
9. Майа
10. Фелгейраш
11. Порту
12. Лозада
13. Амаранті
14. Валонгу
15. Матозіньюш
16. Санту-тирсу
17. Марку-де-канавезеш
18. Віла-ду-конде
/>/>2. Основна частина. Екскурсійніоб’єкти:
2.1 Природніпарки
· Пенеда-Жериш;
Пене́да-Жере́ш(порт. Peneda-gerкs) — національний парк на півночі Португалії, в провінції Мінью. Майданблизько 72 тис. га. Окрім прекрасних пейзажів, всілякої флори і фауни, паркприваблює відвідувачів своїми пам'ятками: середньовічними замками в КаштруЛаборейру і Ліндозу розвалинами монастиря XII століття в Пітойнш-даш-жуніяш, музеєм просто неба Віларінью-даш-фурнаш —села, затопленого при будівництві греблі в 1971 році.
· Аррабіда;
Великий природний паркрозташований на захід від Сетубала. Він славиться прекрасними ландшафтами івеликою кількістю рідкісних рослин. По парку можна проїхати на машині,милуючись прекрасними соснами, жимолостю, каліфорнійськими перцевими деревами,карликовими пальмами і дубовими гаями. У парку виділяється три ботанічних іприродних парення, а також невеликий заповідник на острові Педра-да-аніша(Ilheu da Pedra da Anixa) в бухті Портінью-да-аррабіда (Portinho da Arrabida).
· Монтезінью
Цей заповідник майданом700 кв. км. вважається однією з самих диких місцевостей в Европе і носитьпрізвисько «Терра Фріа» («Холодна земля»). Ландшафти паркудосить всілякі — від вересових пусток до дубових лісів. Тут зустрічаються такірідкі на Піренеях тварини, як вовки, золоті орли, кабани видри. По територіїпарку розкидані традиційні маленькі села з кам'яних будиночків з дерев'янимибалконами. Особливо відоме село Віньяйш (Vinhais). Тут також зустрічаєтьсябезліч характерних для цих місць голубників («помбал») — кам'янихбудов у формі підкови. Блакитний тут розводили не для розваги, і навіть не лишеяк свійська птиця «на м'ясо», але і як джерело добрива, яке високоцінувалося.
На території пареннязнаходиться і одне з найстаріших сіл краю Ріу-де-онор (Rio de Onor). Люди, що живуть по обох берегаходнойменної пограничної річки розмовляють на унікальному діалекті — сумішііспанського і португальського, який прозвали «ріонореш».
· Ріа-Форм́оза
Приро́дний парк«Ріа-Форм́оза» (порт.Parque Naturalda Ria Formosa) —природний парк, розташований у південній частині округ Фару, у регіоні Алгарве(Португалія). Парк утворюють лагуни, острови і коси, які простягаються навідстані 60 км уздовж атлантичного узбережжя із загальною площею 18 400 га. Згідно класифікації Міжнародного Союзу Охорони Природи, цей природний парк маєприродоохоронну категорію III, проміжну між національними парками і заказниками.Статус природного парку було надано у відповідності із Декретом-Законом №373/87від 9 грудня 1987 року. До того був природним заповідником (з 1978 року).
Парк маєвигляд сплющеного трикутника і розташований в межах атлантичного узбережжямуніципалітетів Лоуле, Фару, Ольяу, Тавіри та Віли-Реал-де-Санту-Антоніу ізаймає їх південну частину, між річкою Анкау (крайня західна частина) та пляжемМанта-Рота (крайня східна частина). Південна частина природного парку відділенавід Атлантичного океану дюнною косою, що проходить паралельно південномуузбережжю континентальної частини регіону. Косу сформована двома півостровами(півострів Фару та півострів Касели) та п'ятьма островами (Баррета, Кулатра,Армона, Тавіра і Кабанаш).
Максимальнаширина цього лагунного трикутника сягає 6 км в районі міста Фару, мінімальна ж — кількасот метрів у його крайніх точках. Переважають ландшафтні комплексилагун, що чергуються з невеличкими островцями, які можуть зникати і з'являтисяв залежності від морських припливів.
Головною загрозоюприродного парку є постійно зростаюча кількість туристів у регіоні, щоспричиняє зменшення популяцій деяких видів птахів і рослин. На територіїприродного парку знаходиться декілька десятків пляжів. Наприклад, пляж Барріл (порт.Praia do Barril), що знаходиться на острові Тавіри,є улюбленим місцем відпочинку серед натуристів та гомосексуалістів
2.2 Музеї
Практично в кожному містіПортугалії розташовані музеї.
Музей мистецтв в Коїмбразнаменитий колекцією скульптур XVI століття; музей в Авейру славиться римськимискульптурами і живописом XVI століття; у національному музеї стародавньогомистецтва в Лісабоні знаходиться багатюща колекція декоративного мистецтва іживопису з XII по XIX століття, в Лісабоні знаходяться також музей сучасногомистецтва, національний музей природної історії. Етнографічний музей,археологічний музей і музей Калоста Гульбенкиана з колекцією предметів мистецтваз 2800 року до н.е. до XX століття.
Велика кількістьпам’ятників історії була споруджена за часів Римської імперії: найяскравішимиприкладами римської архітектури є храм Діани на південному сході країни,розвалини міста Конімбріга на західному березі. Особливо варто відзначитиархітектурні пам’ятники, побудовані в стилі Мануеліно, одному з найбагатших ікрасивіших у всій історії архітектури, який унікальний тим, що існував тільки вПортугалії і ніде в світі більшого немає палаців і соборів, побудованих в цьомустилі.
Вестготи і маври такожвнесли свій внесок до розвитку португальської архітектури. Серед іншихвизначних пам’яток в Лісабоні велика кількість церков, соборів і монастирів,серед яких виділяються, — Це, готичний собор XII століття; монастирієронімітов, побудований в XVI столітті на честь плавання до Індії Васько таГамору, в монастирі поховані самі Васько та Гамору і відомий поет Луіс Вас деКамоенс.
У Брага, напівночі країни — розвалини римських храму, амфітеатру і акведука; собор XII століття, в якому похований ГенріхБургундський, граф Португалії, батько першого португальського короля Альфонсо1; одна з головних святинь Португалії церква Будинок Хесус, куди напередодніТрійці стікаються тисячі паломників.
У Порто — собор XII — XVIII століть; зведена з граніту башта Клеріков XVIV століття заввишки 75 метрів.
У Каїмбра — римськийакведук; серед безлічі церков і монастирів особливо виділяються собор XIIстоліття в романському стилі і церква Санта-круз XVI століття.
У місті Сетубал — церкваСанта-Марія XVI століття, відома своїми прикрасами.
У Евора — колишнійархієпископський палац; собор 1186 року, реконструйований в XV столітті вготичному стилі.
Детально:
1. Національний художніймузей старовинного мистецтва. Розташований в палаці 17 століття. Скульптура,коштовності, меблі, живопис 12-19 вв. Вулиця Руа даж Жанелаш Вердеш (Rua dasJanelas Verdes). Среда- неділя з 10.00 до 18.00. Вівторок з 14.00 до 18.00
2. Один знайзначніших музеїв Португалії — музей Галусте Гулбенкяна (Calouste Gulbenkian). Першокласні твори європейського живопису від готики доімпресіонізму, французькі інтер’єри, експозиції східно–азіатського іісламського мистецтва, унікальні збори виробів Рене Лаліка (французькийювелір). Музей — частинафонду, створеного нафтовим магнатом, вірменином із Стамбулу. Авеніда та Берна(Av. da Berna), 45.
3. Музей карет — виставкакоролівських карет XVII-XIX вв. Cамый відвідуваний музей. Тут не карети, апалаци. Бідні коні. Їм доводилося тягати сотні кілограмів позолоти, оксамиту,червоного дерева, статуй, канделябрів. Площа Афонсу де Альбукерке. Вівторокнеділя з 10.00 до 17.30.
4. Національний музейКераміки (Азулежуш). Розташований в монастирі Божої Матері. Кахлі дужепопулярні в Португалії і дуже прикрашають Лісабон. Є цілі палаци, прикрашенібіло-блакитною або кольоровою плиткою, з незвичайно тонкими, витонченимималюнками на них. У музеї зібрані португальські, голландські і іспанські кахлі15-19 вв. Мадре де Деуш (Rua Madre de Deus),4. Середовище — неділя з 10.00до18.00.
5. Музей-Церква Сан Долі.16 вік. Незвичайної краси і багатства. Церква належала оредену Христа, якийуспадкував в Португалії багатства тамплієрів. Колони зроблені з лазуриту.Вулиця Ларгу Тринідад Коелью (Largo Trinidade Coelho). Метро Байша-шиаду(Baixa-Chiado). Вівторок неділя з 10.00 до 17.00.
1) Церкви;
МонастирОрдена Христа, розташований в португальському місті Томар, спочатку бувфортецею тамплієрів. З моменту своєї підстави в 1160 р. він пережив 5 столітьбудівництва, включаючи епоху Мануеля I (Удачливого).
Він такожставав жертвою руйнувань, особливо в 1810 р., коли Наполеонівські військаперетворили монастир на барак. Залишки монастиря, що зберігся на вершине горба,є найяскравішим архітектурним досягненням Португалії.
На порталіХраму Тамплієрів, створеному в стилі мануеліно, зображено все — від листя докруглолицих херувимів. Всередині знаходиться октагональная церква з вісьмаколонами, створена, як то кажуть, по моделі Храму Святої Гробниці в Єрусалимі.
Церква, схожана мечеть, зв’язує християнська і мусульманська культури. Автор Ховард Ла Фейназвав її «приглушеним відлунням Візантії в яскраво-червоному і золотомукольорах».
Архітектурамонастиря, в якому скрізь видно відзнаки Тамплієрів, охоплює різноманіттярізних стилів. Найзначнішою є споруда, що створена в 12 столітті і утілюєідеальну симетрію. Ви можете побачити тут загальну спальню, де жили ченці, якіодночасно були воїнами.
В монастирізнаходяться найбільші португальські шедеври мануелінськіх кам’яних гравюр.Витонченим прикладом тому служить західне вікно будівлі, де збиралися членичернечого ордена.
Спочаткуформи, витікаючі від вікна, можуть збентежити вас, але пильніше вивченнявиявить ретельно вигравійовану символіку і буквальні зображення португальськоїпотужності і знань в області морської справи.
Туттонко переплелися вузли і канати, моряки і морехідні інструменти, шовковистівітрила і коралові пейзажі. У 1983 р. монастир був оголошений ЮНЕСКО світовоюкультурною спадщиною.
2.3 Собори
Серед архітектурних пам'ятників виділяються Старий собор XII в., Новийсобор XVI в. і монастир Сайта-круш.
Кафедральний собор (Це) був побудований на місці, де вже декілька столітьбудувалися культові споруди. Спочатку тут був римський храм, перетворений нацеркву в VI столітті. Опісля пару століть маври побудували тут мечеть, якапростояла до XII століття. Після облоги і звільнення Лісабона від маврів,мечеть була зруйнована, а на її місці був побудований Кафедральний собор.
Будівлю собору нагадує фортеця. Дві великі, масивні дзвіниці маютьбійниці для стрілянини з лука. Башти служили також наглядовими пунктами внеспокійні часи. Їх товсті стіни були повністю позбавлені вікон в своїх нижніхчастинах, що робило їх невразливими для ворожих атак. Саме завдяки могутнімстінам собор витримав руйнівну силу землетрусу 1755 року.
Основна частина середньовічної споруди збереглася, було потрібно невеликіпереробки і мінімальну реставрацію. Велике вікно-троянда, масивний портал входуз круглими архивольтамі, башти-близнята з красивою аркадою верхніх ярусівприкрашають західний фасад будівлі.
Інтер'єр собору похмурий і суворий. У внутрішній галереї розташовуютьсядев'ять готичних каплиць, де зберігаються останки великих португальців, зокремакороля Альфонса IV і його дружини Беатрис. При вході в собор, зліва,знаходиться невелика каплиця, де був хрещений майбутній франциськанській чернець — Св. Антоній.
У скарбниці собору зберігаються ті, що священицькі одягаються, срібнівироби, скульптури, середньовічні рукописи і священні реліквії.
У 16 столітті король Мануель I Удачливий наказав побудувати монастирЖеронімуш, щоб віддячити Діві Марії за успішну морську подорож Васька та Гаморудо Індії. Мануелінській стиль архітектури, який носить ім'я короля, поєднуєполум'яніючий стиль готики, мавританський вплив і елементи Ренесансу, щозароджується. На цьому місці Генрі Навігатор спочатку побудував маленькукаплицю, присвячену Святій Марії. Сьогодні колишня каплиця є Церквою СвятоїМарії в стилі готики і ренесансом, в якій знаходиться статуя принца ГенріНавігатора. Церква відома витонченими кам'яними гравюрами, що зображають сцениз життя святого Жерома. Інтер'єр церкви пишний прекрасною кам'яною кладкою, щовикликає особливе захоплення в мережі зведень над нефом і проходами між рядамицеркви.
Західні двері церкви ведуть в монастир, що заснований в 1502 р. і є вершину мануелінського мистецтва. Кам'яні скульптури тут фантастично хитромудрі, а двоповерховімонастирі на нижньому поверсі мають хрестоподібне зведення. Інтер'єрвідокремленого верхнього поверху не відрізняється таким пишним убранням, алевін витонченіший і схожий по характеру на мереживо. У 1755 році монастир бувпошкоджений землетрусом, але не зруйнований повністю, після чого переніс періодтривалої реставрації.
У монастиріпохоронений багато хто з видатних фігур португальської історії, найзнаменитішийз них — Васька та Гамору, а також поети Геркулано і Фернандо Пессоа.Португальці вважають, що тут похований Луіс Камоєс, автор епосу The Lusiads, вякому він прославив тріумф своїх співвітчизників. Монастир, оголошенийнаціональним пам'ятником ще в 1907 г, був внесений до списку світовоїкультурної спадщини ЮНЕСКО в 1984
Монастир Ієронімітов (Hieronymites) (Mosteiro Jeronimos), розташований врайоні Белем в Лісабоні, в Португалії. Цей прекрасний монастир вважається однимз найважливіших пам'ятників Лісабона і є, звичайно, одним з найуспішнішихдосягнень архітектурного стилю Мануелін (Manueline) в Португалії. У 1983 роцімонастир був класифікований ЮНЕСКО, з розташованою по сусідству Баштою Белем(Torre de Belem), як Ділянка Усесвітньої Спадщини.
2.4 Заповідники
Національнийзаповідник Мадейри був створений в 1982 році, він займає дві третини острова,містить у собі строго охоронювані території й зони відпочинку й підрозділяєтьсяна кілька окремих заповідників.
На сході острова Мадейра знаходиться Природний заповідник Сан-лоренсу, демешкають рідкісні представники флори і фауни. Тут же знаходиться центрекологічного виховання і пост моніторингу.
Ilhas Desertas — заповідник на невеликих островах до півдня від Мадейри. Створений для охоронитюленів. Тут не можна пірнати з аквалангом, а для того, щоб висадитися тут ізчовна, потрібно спеціальний дозвіл. Заповідник Ilhas Selvagens створений в 1971році, він один із самих старих у країні.
Перший в Європі розплідник метеликів почав працювати в Ботанічному садуЛісабонського університету. Творці розплідника перетворили величезну оранжереюна подібність саду, де відвідувачі зможуть спостерігати всі стадії розвиткуметеликів — від гусениць і лялечок до прекрасних створінь. У розпліднику маютьнамір зібрати всі види метеликів, що мешкають на Піренейському півострові.
Висновок
1. Офіційна назва — Republica Portuguese
2. Столиця — Лісабон (564 657)
3. Рік здобуття незалежності — 1139
4. Поясний час — Гринвіч
5. Загальна площа (кв. км) — 91 831,
зокрема:
5.1. Сільгоспугіддя (кв. км) — 32 000
5.2. Ліси (кв. км) — 33 000
6. Чисельність населення (осіб) — 10 084245
7. Густота населення (осіб/кв. км) —109,8
8. Частка міського населення (%) —63
9. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000осіб) — 12
10. Коефіцієнт смертності (осіб/1000осіб) — 10
11. Тривалість життя (років) — 76
12. Частка дорослого письменногонаселення (%) — 87
13. Харчування (денно калорій на душунаселення) — 3634
14. Річне споживання палива (кг на душунаселення) — 1463
15. Валюта — 1 євро (EUR) = 100 євроцентів
16. ВНП ($ США на душу населення) — 17300
17. Мова — португальська (офіційна)
18. Етнічні групи: португальці (99%),ангольці (0,2%), вихідці з Кабо-Верде (0,2%)
19. Релігійний склад населення: католики(94%), протестанти (1%), іудаїсти (0,1%).
20. Державий устрій.Главадержави — президент. Вищий законодавчий орган — національна асамблея.Адміністративно-територіальний поділ: 18 округ і 2 автономні області — Азорськіо-ви та о. Мадейра.
21. Природніпарки: Національний парк Пенеда-Жериш, природні парки Аррабіда, Монтезінью,Серра-да-Ештрела, Серраш-ді-Айре-і-Кандейруш
Португалія єоднією з найбезпечніших країн Шенгенського союзу. Туристи можуть спокійнопересуватися по країні у будь-який час дня і ночі, не боячись яких-небудьпосягань на своє життя або гаманець.
Та все ж,відпочинок в Португалії — це не тільки безпека і кращі пляжі на березіАтлантичного океану, відмінні місцеві вина, знаменитий портвейн, дуже смачніморські делікатеси і кава, але і багатюща історія, якою наповнений буквальнокожен її сантиметр.
Поїздкудо Португалії практично неможливо уявити собі без відвідин стародавніх міст ізнайомства з пам’ятниками архітектури, там є старовинні монастирі, церкви,замки, фортеці, що будувалися впродовж багатовікової історії. Який би регіонПортугалії ви не вибрали для свого відпочинку, скрізь і в Лісабоні, і вАлгарве, і на Португальській Рів’єрі — в курортних городках Ешторіл, Кашкайш,Каркавелуш, Гиньшу, і на Мадейрі, ви завжди будете привітно прийняті.
Використаналітература
1. БардинК.В. Азбука туризма. М., 2003.
2. ФоменкоН.В. Рекреаційні ресурси та курортологія К.: Центр навчальної літератури, 2007.- 312 с.
3. Гірничийенциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східнийвидавничий дім, 2004. — 752 с
4. КривцовН.В. Португалия. Исторический путеводитель. Издательство: Вече, 2008г- 320 с.
5. РайнхардХ. Путеводитель Португалия. Издательство: АЯКС-ПРЕСС (ПОЛИГЛОТ ПУТЕВОДИТЕЛИ), 2005 г.
6. ХайдрунР. Португалія. Мадейра: путівник.Вид-во: Аякс, 2006 г., 96 стр.
7. А.В.Ларионов, Е.А. Левицкая. Португалия. Путеводитель. Серия: Вокруг света,296с.
8. Португалія.Цікаві факти portuga.ru/
9. Видатніпам’ятки Португалії countries.turistua.com/ru/portugaliya-sight.htm
10. Загальнаінформація про Португаліюhttp://www.meest-tour.com/index.php?id=801