ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДИТЯЧОЇРЕКРЕАЦІЇ
1.1 Сутність і поняття дитячоїрекреації та склад її послуг
1.2 Діти як специфічний сегмент ринкурекреаційних послуг
1.3 Структурні складові дитячоїрекреації та їх змістовне наповнення
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДИТЯЧОЇ РЕКРЕАЦІЇ ВУКРАЇНІ
2.1 Сучасний стан дитячоїрекреаційної діяльності
2.2 Державна політика у сферіоздоровлення та відпочинку дітей
2.3 Дитяча рекреація: вітчизняний тазарубіжний досвід
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ПОСЛУГДИТЯЧОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО РИНКУ
3.1 Напрямки вдосконаленнярекреаційних послуг для дитячої категорії відпочиваючих
3.2 Інноваційні послуги дитячоїрекреації
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальністьтеми. Удитячому році закладаються основні людські фізичні і психічні якості, і тому слідособливо турбуватися про підростаюче покоління, адже саме воно у майбутньомувступає на ринок праці і бере безпосередню участь у створенні суспільногопродукту. Сьогодні питання зростання здорового підростаючого покоління стоїтьособливо гостро, адже погана екологія, недостатній рівень медицини іекономічної забезпеченості впливають на вирішення цієї задачі не найкращимчином. Саме для цього необхідний розвиток дитячої рекреації, яка дозволяєвирішити ці питання.
Державазацікавлена у розвитку і вдосконаленні цієї галузі, не лише зі сторонивиховання здорової нації, а й з економічної точки зору. Адже здорові працівникивимагають менше відшкодувань на лікування, профілактику, а, отже, мають більшупродуктивність праці, що дуже необхідно в умовах конкурентоспроможності ринку.
Ступіньрозробленості проблеми. Зазначену проблему досліджували К.Абульханова-Славська,А.Асмолова, Б.Лихачов, Б.Ломов (вільний час дітей та його організація), А.А.Бесєдіна, Н.М. Колотій, А.Царенко (охорона здоров’я), Васильєв В.З.(фізкультурата спорт), С.Коновець, Л.Виготський, Н.П.Волкова, І.Дмитрієва (естетичний тадуховний розвиток). Аналіз досліджень свідчить про недостатній рівеньвивченості ринку рекреаційних послуг для дітей, зокрема із позицій рекреаційноїдіяльності та юридичної бази. У зв'язку з цим набули актуальності аналізструктури організації рекреаційних послуг в Україні, розробка вдалофункціонуючої моделі і розвитку цього сегмента туристської галузі. Незважаючина те, що гіпотеза про територіальну рекреаційну систему існує вже давно,лишаються не дослідженими теоретичні та методичні основи формування, розвитку іфункціонування такої її важливої складової як дитяча рекреація, що має своїспецифічні особливості.
Метадослідження.Розробити заходи щодо вдосконалення рекреаційних послуг України для дитячоїкатегорії відпочиваючих.
Відповідно допоставленої мети в курсовій роботі вирішуються наступні задачі:
1) оцінитиперспективи розвитку даної галузі;
2) виявитиособливості її структури;
3) обґрунтуватинапрями її вдосконалення;
4) запропонуватинові послуги для ринку дитячої рекреації на основі проведеного аналізу.
Об’єктомдослідженняє рекреаційна сфера України.
Предметомдослідження– ринок рекреаційних послуг для дитячої категорії відпочиваючих.
Методологічноюі теоретичною основою дослідження є визначення сутності і поняття рекреації, взаємодіяструктурних елементів рекреації, основи діяльності викладені унормативно-правових документах України з проблем розвитку туристичної галузі(Закони України „Про туризм", «Про оздоровлення та відпочинок дітей», Державнапрограма розвитку туризму в Україні на 2002 — 2010 pp.).
Методидослідження.На протязі дослідження були використані такі методи, як системний підхід,аналітичний метод, метод порівняння і прогнозування.
Практичне значенняодержанихрезультатів полягає в тому, що викладені пропозиції розвитку послуг дитячоїрекреації можуть бути використані на регіональному рівні.
РОЗДІЛІ. ДИТЯЧА РЕКРЕАЦІЯ
1.1Сутність і поняття дитячої рекреації та склад її послуг
Протиріччя сучасногоетапу розвитку суспільства, пов’язані з переходом на нові економічні відносини,віддзеркалюються на матеріальній і духовній сфері людини. Різке розмежування урівні життя різних прошарків населення з однієї сторони робить недоступним длябагатьох людей використання традиційних форм відпочинку і відновлення здоров’я,а з іншої сторони пропонує необмежені можливості для реалізації цих потреб.Категорія здоров’я переходить у категорію економічних відносин і розглядаютьсяяк предмет праці. Переоцінка моральних і культурних цінностей створює їхмутацію, особливо у підростаючого покоління. У цьому відношенні рекреаціявиходить на перші позиції. Адже, в умовах сучасного розвитку і вимог ринковоїекономіки виховання здорового підростаючого покоління – найперша і найголовнішазадача суспільства і держави. Спадковість, неправильний спосіб життя, сучаснаекологія і недостатній рівень медицини, усі ці чинники призводять до того, щодитина, виростаючи, не має змоги повноцінно розкрити свої здібності і досягти необхідногорівня працездатності. А, отже, як наслідок випадає із системи створеннясуспільного продукту. Відповідь на питання, як зберегти і правильно виховатимайбутнє покоління дає рекреація.
Рекреація –процес відновлення сил людини у вільний від головних обов’язків час, відпочинокпоза межами місця проживання. Враховуючи особливості дитячої категоріївідпочиваючих ми можемо дати визначення стосовно дитячої рекреації.
Дитяча рекреація– це процес відновлення сил дитини у вільний від навчальних обов’язків час абонабуття нових, необхідних для подальшого життя звичок за рахунок творчогопідходу, відпочинок або оздоровлення поза межами місця проживання.
На жаль,відсутність нормативно-державного регулювання у сфері рекреації не даєможливості чітко визначити межі її діяльності, які є доволі розмитими. Алезавдяки розмежуванню її складових ми можемо сказати, що сутність дитячоїрекреації полягає у взаємодії її основних структурних елементів – сфери охорониздоров’я, організації вільного часу дітей, області фізкультури та спорту іестетичного та духовного розвитку дитини.
Таким чином, дитячарекреація здійснюється за рахунок взаємодії її структурних елементів таврахування специфічних особливостей дитячої категорії відпочиваючих, щопотребує дослідження специфічних особливостей даної категорії.
1.2Діти як специфічний сегмент ринку рекреаційних послуг
Специфіка дитячоїрекреації проявляється у особливостях їх психофізичного розвитку, адже потрібночітко усвідомлювати на якому етапі знаходиться формування особистості, для тогоаби якнайліпше спрямувати і найчіткіше визначити мету рекреації. Особливу рольу даному питанні відіграє вікова періодизація.
Віковаперіодизація є умовним поділом цілісного життєвого циклу на вікові періоди, щовимірюються роками. Відомо, що розвиток дитини відбувається за кілька періодів,які послідовно змінюють один одного. Цей процес є обов'язковим іпередбачуваним.
Віковий період —відрізок життя індивіда, який досягає певного ступеня розвитку і маєхарактерні, відносно стійкі якісні особливості. У межах періоду відбуваютьсякількісні та якісні зміни психіки, що дає змогу виділити певні стадії, якіпослідовно змінюють одна одну. Аналізуючи розвиток дитини особливу увагу слідзвернути на дошкільний і молодший шкільний вік (6-7 – 11 років).
У зв'язку іззадоволенням зростаючої потреби дитини в товаристві ровесників у дошкільномувіці, розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо).Діти вибірково ставляться до об'єктів прихильності, а приязнь чи неприязнь докогось втрачає ситуативність і стає постійним почуттям. Фактором розвиткупочуттів є оволодіння формами експресії: виразу почуттів за допомогою слів,інтонації, міміки. У процесі спілкування в дітей формуються моральні почуття.Важливе значення у їх становленні мають оцінні відношення. Переживання гордощіввиникають внаслідок схвалення дорослими актів поведінки. Урізноманітнюютьсявияви почуття власної гідності. У дошкільному віці стає важливим не простовміння, а його якісний вияв, наприклад швидко і вправно одягатися, стрибативисоко, далеко. З усвідомленням цінностей діти пишаються трудовими успіхами,професійною майстерністю батьків. Розвиток почуття сорому, ніяковостіпов'язаний із зростанням їх морального досвіду й самосвідомості. [7]
Дошкільний вік —період засвоєння прикладу дорослих (норм, правил поведінки), формуваннямеханізмів особистісної поведінки, підкорення свого ставлення до речей та людейідеальним зразкам, засвоєним від дорослих. Зазнає змін спілкування дошкільниківз дорослими. Воно набуває нових форм: від зовнішнього контакту дитинапереходить до свідомого й добровільного підкорення дорослому.
Обмеженнясамостійності, ініціативи породжує вияви впертості, негативізму, вередливості,егоїзму, самолюбства, опір вимогам дорослих навіть тоді, коли ці вимоги несуперечать бажанням і намірам самої дитини. Для дитини опір — вияв власноїактивності. Він виявляється у різних формах негативізму — нерозумному,безпідставному, демонстративному запереченні вимог дорослих, відмові їхвиконувати. Це трапляється при гальмуванні дитячої активності й ініціативи,запровадженні системи заборон або необмеженої свободи, яка породжує свавілля йрозбещеність. Дорослі, які розумно організовують своє спілкування з дитиною,стають об'єктом свідомого наслідування, здобувають авторитет.
У дошкільниківрозвивається й потреба у спілкуванні з ровесниками. Вони входять у товаристворовесників, вчаться зважати на пропозиції товаришів, поступатися своїмибажаннями, допомагати один одному, уболівати за загальні інтереси, відповідатиза спільну справу. Це — ознаки становлення дитячого колективу.
У молодшомушкільному віці відбувається подальший розвиток особистісних якостей не тільки вінтелектуальній, а й в емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими таоднолітками. Джерелом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігровадіяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи та невдачі у навчанні, взаєминив колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів,інтелектуальні ігри тощо. До емоційної сфери належать переживання нового,здивування, сумнів, радощі пізнання — основи формування пізнавальних інтересів,допитливості учнів. Колективні заняття сприяють розвитку моральних почуттів іформуванню таких рис характеру, як відповідальність, товариськість, колективізм.
Молодші школяріемоційно вразливі. Відбувається диференціація сором'язливості; яка виявляєтьсяв реагуванні на людину, думка якої має значення для них. Розвивається почуттясамолюбства, що виявляється в гнівному реагуванні на приниження їх гідності йпозитивне емоційне переживання за визнання їх позитивних особистих якостей.
Розвиткуморальних почуттів (дружби, товариськості, обов'язку, гуманності) сприяєперебування дітей у колективі, об'єднаному спільною навчальною діяльністю.Розвивається почуття симпатії, важливе для утворення малих груп, з якихскладаються колективи.
Формуваннювольових якостей (самостійності, впевненості у своїх силах, витримки,наполегливості) сприяє шкільне навчання, яке вимагає від дітей усвідомлення йвиконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм активності, довільногорегулювання поведінки, уміння активно керувати увагою, слухати, думати,запам'ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя.
Дітям властивінаслідування й підвищене навіювання, що як позитивно, так і негативно впливаютьна засвоєння норм і правил поведінки. У зв'язку з недостатнім розвиткомсамосвідомості, малим життєвим досвідом діти можуть наслідувати небажані формиповедінки: грубість, недисциплінованість тощо. В інших випадках, коли вониберуть за взірець поведінку улюбленого вчителя, авторитетних для них дорослих,наслідування і підвищене навіювання полегшує засвоєння норм і правил поведінки.У цей період зростає роль особистого прикладу дорослих, передусім учителя.[7]
Отже, звертаючиувагу на особливості психофізичного розвитку дітей і використання цього досвідуу організації рекреаційних послуг дозволяє максимально підвищити рекреаційнийвплив і покращити рівень рекреаційних послуг за рахунок його змістовногонаповнення.
1.3Структурні складові дитячої рекреації та їх змістовне наповнення
Взаємодіяосновних структурних складових дитячої рекреації та аналіз їх змістовногонаповнення дозволяє нам зрозуміти основну мету діяльності дитячої рекреації тавизначити необхідні напрямки вдосконалення, спираючись на проведенедослідження.
Дослідженнявільного часу як соціокультурного та педагогічного феномена визначаєнеобхідність розглянути просування особистості дитини у сфері його організаціїяк виду діяльності. Проблему дитячого дозвілля легше зрозуміти „ззовні”, тобтоз позиції всього того, що робиться й може бути зроблено дозвіллєвою діяльністю.Але потрібний підхід „зсередини”, вихід на внутрішній світ самоцінноїособистості, на проблему розвитку в учнів соціально-ціннісних інтересів,потреб, мотивів. У цьому головне призначення вільного часу. Розглянемо деякісторони особистісного становлення дитини в дозвіллєвій діяльності. Особистість– суб’єкт свого розвитку. У процесі життєдіяльності дитина постійно вступає вконтакт з іншими, такими як вона. У результаті цих контактів у неї виробляєтьсярізне ставлення до навколишнього світу, до суспільства, до себе. Основоюцілісності розвитку особистості дитини є саморозвиток (К. Абульханова-Славська,Б. Ломов та ін.). Особистість – суб’єкт свого розвитку, якщо виражена розвиткомсвого потенціалу, постійним самовдосконаленням. Досліджуючисоціально-демографічну структуру соціуму, у сферах яких живуть та діють діти,структуру дозвіллєвих занять учнів, ступінь включеності їх у різні видикультурно-дозвіллєвої діяльності, можна виокремити кілька важливих показниківсамоактуалізації учня у вільному часі, які розвивають його особистість. До цихпоказників можна віднести: соціальну активність дітей, потребу у визначеннісебе як особистості, рівні просування у сфері вільного часу, співвідношенняіндивідуального та колективного. Особистість виникає, формується, розвиваєтьсята існує тільки в діяльності, у багатоманітних видах діяльності. Розглядаючивільний час як різноманітну форму самовираження й розвитку особистості в її життєдіяльності,організоване дозвілля можна сприймати і як специфічну форму активності.Показниками активності особистості у сфері вільного часу виступає можливістьвільного вибору будь-яких видів культурно-дозвіллєвої діяльності, зростаннятворчої активності, самоосвіта, культура відпочинку та любительські заняття,ступінь включення в спілкування.
Головнимструктурним елементом будь-якої діяльності дитини є мотив. Як правило,діяльність реалізується, виходячи з цілої групи мотивів. Однак, при цьому існуємотив, який домінує. Мотив може бути обумовлений зовнішніми об’єктивнимичинниками, а також внутрішнім спонуканням дитини.
Активність дитини– це його внутрішня здатність мислити, діяти, робити вчинки, включатися вдозвіллєві справи, виходячи з власних спонукань, інтересів, цілей. Вільний час– це світ випадковості. Потенційна активність виводить на формування моральнихправ, на психологічну готовність свідомо виявляти свободу волі. К.Абульханова-Славська стверджує, щоб її реалізувати, потрібен досвід для конкретнихактів поведінки й діяльності, необхідні педагогічні умови для самостійноговибору, його стимулювання, формування в школярів готовності та здібностей діятина основі свого вибору.
Проте існує йреальна пасивність як ситуація, коли можливість вибору навіть не допускається.Частина дітей у сфері вільного часу керується такими установками: як можу, такі роблю; я не знаю, чим можна зайняти свій вільний час і не хочу цього робити;мене нічого не цікавить тощо. Якщо деструктивні заняття у вільний час призводятьдо особистого й соціального збитку (шкоди), то бездіяльне проведення вільногочасу, безплідне марення, пасивність заключає в себе не менше лиха. [6]
Організованедозвілля навчає дітей цінувати й організовувати свій вільний час, обиратизаняття за інтересами, потребами, за їх значенням у житті;
бутиорганізатором себе та інших, лідером і підлеглим, творцем і виконавцем; житисеред людей, поважати їх індивідуальність, цінувати чужі інтереси, радітиуспіху кожного, зберігати дружні зв’язки. Саме в дозвіллєвій діяльностіпереважна більшість дітей шукають емоційне задоволення, сприймають дозвілля якодну з головних сфер самореалізації та самоствердження.
Охорона здоров’ядітей здійснюється на основі ЗУ «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (N1401-VI ( 1401-17 ) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.597). Цей Закон визначаєосновні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваженняорганів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансовіта організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення тавідпочинку, права, обов'язки та відповідальність усіх учасників процесу.
Здоров'я — це такий стан організму, при якому функції всіхйого органів і систем перебувають у динамічній рівновазі із зовнішнімсередовищем. В основі здоров'я лежать процеси розвитку й збереженняфізіологічних, психологічних і соціальних функцій. Фізична культура є важливимзасобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їхморальних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування,розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру. [ЗУ «Про фізичнукультуру і спорт» від 24.12.93 р. ]
Спосіб життя — тип життєдіяльності людей, обумовленийособливостями суспільно-економічної формації. Основними параметрами способужиття є праця (навчання для підростаючого покоління), побут,суспільно-політична й культурна діяльність людей, а також різні поведінковізвички й прояви. Якщо їхня організація й зміст сприяють зміцненню здоров'я,тобто є підстава говорити про реалізацію здорового способу життя, в якому можнарозглядати сполучення видів діяльності. Під здоровим способом життя варторозуміти типові форми й способи повсякденної життєдіяльності людини, якізміцнюють і вдосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самимуспішне виконання своїх соціальних і професійних функцій незалежно відполітичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій. І виражаєорієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження йзміцнення як і індивідуального, так і суспільного здоров'я.
Звідси зрозуміло,наскільки важливо, починаючи із самого раннього віку, виховувати активневідношення до власного здоров'я, розуміння того, що здоров'я – найбільшацінність, дарована людині природою, особливо у наш час, коли поняття «здоровоїлюдини» майже замінилося на твердження «практично здорової». Викладене дозволяєзробити висновок про те, що «знання» про здоровий спосіб життя повинні стати удітей переконаннями, мотивацією до турботи про власне здоров'я.
Не менш важливуроль відіграє естетичний та духовний розвиток дитини, що забезпечує збагаченняїї духовного світу, виховання внутрішніх позитивних якостей і життєвихцінностей, що спрямовують подальшу життєву і професійну орієнтацію, виховуютьпочуття прекрасного.
Особливе місцесеред дисциплін посідають предмети естетичного циклу — музика, образотворчемистецтво, література. Художній образ є особливим узагальненням дійсності віндивідуалізованій, конкретно-чуттєвій та естетично виразній формі як єдністьтого, що відчуваємо і розуміємо. Саме завдяки особливостям свого впливу надитину (чуттєва безпосередність, ідейна спрямованість, спонукальна сила)мистецтво, як ніяка з інших форм суспільної свідомості, є чи не найефективнішимзасобом естетичного виховання.
Отже, як мибачимо взаємодія усіх структурних елементів дитячої рекреації дозволяєповноцінно розвивати усі якості і сторони дитини, правильно і чітко стимулюватиїї розвиток, як особистості, здатну до самореалізації.
Таким чином,дослідження теоретичних основ дитячої рекреації дало можливість визначитипоняття:
— дитячарекреація здійснюється за рахунок взаємодії її структурних елементів таврахування специфічних особливостей дитячої категорії відпочиваючих, щопотребує дослідження специфічних особливостей даної категорії.
— звертаючи увагуна особливості психофізичного розвитку дітей і використання цього досвіду уорганізації рекреаційних послуг дозволяє максимально підвищити рекреаційнийвплив і покращити рівень рекреаційних послуг за рахунок його змістовногонаповнення.
— взаємодія усіхструктурних елементів дитячої рекреації дозволяє повноцінно розвивати усіякості і сторони дитини, правильно і чітко стимулювати її розвиток, якособистості, здатну до самореалізації.
РОЗДІЛІІ. АНАЛІЗ ДИТЯЧОЇ РЕКРЕАЦІЇ В УКРАЇНІ
2.1Сучасний стан дитячої рекреаційної діяльності
Розвитокрекреаційних послуг для дитячої категорії відпочиваючих – це першочерговезавдання українського суспільства. Адже саме за допомогою дитячої рекреації вдастьсяпопередити і уникнути багатьох проблем, що можуть виникнути у майбутньому.
Для того, щобвизначити проблеми і перспективи розвитку даної галузі потрібно проаналізуватиїї сучасний стан. Зокрема, Український уряд ставить перед собою мету не лишезберегти наявну мережу дитячих закладів оздоровлення і відпочинку, а йзабезпечити її ефективне використання. Таке завдання передбачене у Державнійпрограмі економічного та соціального розвитку України на 2010 рік. Про цеміністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов заявив під час Всеукраїнськоїнаради з питань підготовки та проведення оздоровлення і відпочинку дітей влітку2010 року.
За словамиА.Толстоухова, у 2010 році планується відкрити 17 тис. 138 дитячих закладівоздоровлення і відпочинку, з них 784 заклади оздоровлення і 16 тис. 354 — відпочинку. Він зазначив, що розвиток дитячих закладів оздоровлення тавідпочинку залишається проблемним питанням. Так, за попередніми данимиоблдержадміністрацій, 33 дитячі заклади оздоровлення і 545 дитячих закладів відпочинкуне підтвердили готовності приймати школярів улітку 2010 року.
Міністр КабінетуМіністрів також відзначив, що на базі позаміських закладів та закладівсанаторного типу у разі їх повного завантаження у літній період можнаоздоровити лише 20% школярів. При цьому мережа стаціонарних закладіввикористовується неефективно. «Необхідно також звернути увагу на те, що досьогодні поняття „оздоровлення“ та „відпочинок“ чиновники урегіонах підміняють поняттям організації змістовного дозвілля. З дитячихзакладів, які працюють улітку, 95,5% — табори з денним перебуванням, і лише4,5% — заклади оздоровлення», — відзначив А.Толстоухов. За його словами,протягом літнього періоду у 2009 році в таборах відпочинку перебувало 60% відзагальної кількості дітей, і тільки 40% із них отримали повноціннеоздоровлення: «Тобто, діти, які потребують оздоровлення, практично його неотримують, а все літо перебувають у містах, переважно у школах, де замість партстоять розкладачки, принесені батьками. У таборах такого типу надзвичайноскладно забезпечити оздоровчі заходи та збалансоване харчування». Міністртакож заявив про необхідність «переломити негативну динаміку»зменшення кількості закладів оздоровлення та відпочинку. «Потрібно раз іназавжди закінчити практику перепрофілювання дитячих закладів оздоровлення тавідпочинку з метою відчуження майнових комплексів дитячих оздоровчих закладівта вилучення земель, на яких вони розташовані», — наголосив він.А.Толстоухов звернув увагу на те, що стан матеріально-технічної бази багатьох дитячихзакладів є незадовільним. Однак перед початком оздоровчого сезону керівництвоцих закладів проводить лише поточний ремонт: «За таких умов більшість зних не відповідають сучасним вимогам і не мають змоги надати дитині якісніпослуги з оздоровлення та відпочинку. Відповідно, це змушує санітарні службивиносити постанови про припинення експлуатації об'єктів».[10]
Міністр такожзанепокоєний станом дотримання керівниками дитячих оздоровчих закладівсанітарно-гігієнічних вимог. За його словами, в Україні у 2009 році кожентретій оздоровчий заклад з денним перебуванням був відкритий з порушенням вимогсанітарно-епідеміологічного законодавства. «Всі ці проблеми потрібновирішити на початку літнього сезону і забезпечити результати оздоровлення тавідпочинку дітей у 2010 році відповідно до Державної програмиекономічно-соціального розвитку України на 2010 рік та Національного плану дійщодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року», — заявив А.Толстоухов.
Зокрема уже цьогороку столичні дітлахи та школярі матимуть змогу відпочити, як говориться, «наповну катушку». Якщо у минулому році з 288 тисяч школярів місто змоглооздоровити понад 153 тисячі дітей, що складає 53,3% від їхньої загальноїкількості, то схоже, що цього року їхня кількість може суттєво збільшитися.Адже згідно планів міської влади, у 2005 році місто витратить на дитячийвідпочинок рекордну суму – понад 28 мільйонів гривень. Причому переважнубільшість коштів передбачається витратити саме з міського бюджету – а це 17мільйонів 643 тисяч гривень. Ще майже 11 мільйонів гривень нададуть зі своїхбюджетів районні держадміністрації. До того ж, як і в минулі роки, великі коштипередбачається залучити за рахунок державних та спонсорських коштів. Так, вминулому році ці кошти склали близько 80 мільйонів гривень, і цього року міськічиновники планують залучити не менше.[10]
Цього літа міськавлада найбільшу увагу приділятиме відпочинку та оздоровленню дітей з соціальнонезахищених категорій: дітей-сиріт, напівсиріт, дітей, які залишилися безбатьківського піклування, з малозабезпечених, багатодітних або неповних сімей.Окрім цього, також значну увагу приділятимуть і школярам, які стоять на облікув органах внутрішніх справ або виховуються в неблагополучних сім’ях. Так, цьогороку міською Службою у справах неповнолітніх планується оздоровити понад 2тисячі дітей в дитячих оздоровницях Львівської та Одеської областей. Окрімтого, в режимі літнього оздоровлення працюватиме Медико-оздоровчийсоціально-реабілітаційний центр. Цього року також приділятимуть увагу дітям,які залишаються у місті наприклад, за підтримки районних адміністрацій та здопомогою педагогів-організаторів на базі підліткових клубів працюватимутьоздоровчі табори, спортивні майданчики, проводитимуться туристично-спортивні походита табори, до яких планується залучити майже 12 тисяч дітей. Водночас, з метоювиявлення дітей, які залишилися без догляджу дорослих, районними службами усправах неповнолітніх щомісяця проводитимуться профілактичні рейди «Дітивулиці».
Проте, цього літаопікуватимуться не лише важкими підлітками. На дітей чекають вже традиційнівиїзні табори, санаторії, оздоровчі, профільні та наметові табори,спортивно-оздоровчі та бази відпочинку. Більшість цих баз та таборів відібраніна тендерних умовах Головними управліннями міської держадміністрації, які такожзалучатимуться до оздоровлення дітей. Наприклад, Головне управління освіти танауки планує відкрити у червні на базі навчальних закладів міста близько 180оздоровчих таборів з денним перебуванням, в яких відпочиватиме близько 14 тисячшколярів. Тут діятимуть гуртки, спортивні секції, буде організовано дозвіллядля дітей, туристичні походи, екологічні та краєзнавчі експедиції, літніспортивні змагання. Окрім того, тут же школярі матимуть змогу ще й заробити.Адже при столичних школах планується організувати трудові об’єднання школярів,на оплату праці яких у міському бюджеті передбачено 300 тисяч гривень.
Також спільно зрайонними держадміністраціями буде організовано тримісячне оздоровленнядітей-сиріт, які виховуються у трьох школах-інтернатах та дитячому будинку«Малятко», а в усіх дитячих садочках столиці з першого червня і до першоговересня буде введено санаторні норми харчування.
Загалом черезсистему освіти передбачається оздоровити за літо близько 40 тисяч київськихшколярів.
Також значнудопомогу в оздоровленні дітей надаватиме і Київська міська рада профспілок, якавідповідно до Регіональної угоди із столичною владою отримала з міськогобюджету 2 мільйони 640 тисяч гривень. За ці кошти планується відкрити вКиївській області 37 дитячих оздоровниць, у яких за одну зміну відпочиватиме до8 тисяч дітлахів, та ще 31 оздоровницю в інших регіонах України. загалом,міська рада профспілок планує на ці кошти оздоровити за літо 60 тисяч дітей.
Таким чином, сучаснийрозвиток дитячої рекреації знаходиться на початковому етапі, що можна пояснитинедостатньою нормативно-правовою базою. Але держава докладає зусиль длявирішення даної проблеми, тому варто дослідити державні програми щодоорганізації дитячого відпочинку.
2.2Державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей
Законодавство у сферіоздоровлення та відпочинку дітей складається з Конституції України ( 254к/96-ВР), Сімейного кодексу України ( 2947-14), законів України «Про охоронудитинства» ( 2402-14 ), «Про позашкільну освіту» ( 1841-14 ), таінших законів, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВерховноюРадою України, інших нормативно-правових актів.
Державна політикау сфері оздоровлення та відпочинку дітей ґрунтується на таких принципах:
- рівностіправ кожної дитини на оздоровлення та відпочинок;
- визнанняпріоритетним у діяльності органів державної влади та органів місцевогосамоврядування здійснення заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я дітей шляхоморганізації оздоровлення та відпочинку;
- створенняоптимальних умов для безпечного та ефективного перебування дітей у дитячихзакладах оздоровлення та відпочинку;
- створенняумов для зміцнення фізичного та психічного здоров'я дітей шляхом належноїорганізації оздоровлення та відпочинку;
- наданняпослуг з оздоровлення та відпочинку дітям, які потребують особливої соціальноїуваги та підтримки;
- адресностісоціальної допомоги, що надається з державного і місцевих бюджетів дляоздоровлення та відпочинку дітей.
Основними напрямамидержавної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є:
- підтримказаходів, що здійснюються підприємствами, установами і організаціями, фондами, громадянамита їх об'єднаннями в цій сфері;
- створеннядоступного та ефективного ринку послуг з оздоровлення та відпочинку дітей;
- збереженняі розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку;
- забезпеченняпідготовки кадрів для здійснення заходів з оздоровлення та відпочинку дітей;
- стимулюванняпроведення науково-дослідних робіт, розроблення та впровадження інноваційнихпрограм;
- створеннямеханізмів економічного стимулювання, кредитування, цільової фінансовоїпідтримки закладів, що здійснюють оздоровлення та відпочинок дітей;
- оптимізаціясистеми управління;
- створенняДержавного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку з метою запобіганняїх ліквідації, передачі під заставу, перепрофілюванню, використанню не запризначенням;
- розробката затвердження державних соціальних стандартів оздоровлення та відпочинку. [4]
Також важливуроль відіграє ЗУ «Про охорону дитинства». Цей Закон визначає охорону дитинства вУкраїні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпеченняреалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист тавсебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантійдітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління,створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав тазаконних інтересів дитини в Україні. А, отже, виходячи із закону, його метою єзабезпечення функціонування усіх тих структурних елементів, необхідних дляотримання рекреаційного ефекту.
Таким чином,правова діяльність у сфері дитячої рекреації здійснюється на основі діяльності КонституціїУкраїни ( 254к/96-ВР ), Сімейного кодексу України ( 2947-14), законів України «Проохорону дитинства» ( 2402-14 ), «Про позашкільну освіту» (1841-14 ), та інших законів, міжнародних договорів, згода на обов'язковість якихнадана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.
2.3Дитяча рекреація: вітчизняний та зарубіжний досвід
Ще у наприкінціминулого століття провідні держави світу визначили для себе пріоритетнізавдання щодо проблематики відновлення сил людського організму. І поки нашадержава намагається унормувати діяльність цієї галузі, на Заході рекреаціянабуває шалених обертів, як одна із головних сфер суспільного життя.
У світлі цьоговеличезна увага приділяється розвитку дитячої рекреації, адже саме підростаючепокоління через кілька років покаже якнайкращий висновок діяльності сучасногосуспільства у сфері відновлення сил людини.
Жоден ізрекреаційних підрозділів за кордоном не має такої різноманітності як дитячарекреаціє. Це є яскравим показником того, наскільки важливим є вихованняздорового покоління для країн Європи. Різноманітні рекреаційні програми,тренінги, заходи намагаються максимально підвищити рівень фізичного, психічногоі духовного розвитку дитини.
Широко поширеніпригодницькі програми ( ActionQuest, Alpengirl, ATW Teen Tours, Road LessTravelled) – це в основному літні програми для дітей різного віку, зрізноманітними спортивними заходами, пригодницькі табори з елементами квесту,де необхідне поєднання розумових і фізичних навичок для досягнення певної мети,тури першовідкривачів, де діти вчаться заново відкривати існуючі об’єкти, алезі своєї точки зору.[13]
Як ми бачимо, усіці програми спрямовані на взаємодію основних структурних елементів рекреації: уцікавій ігровій формі разом з колективом діти намагаються досягти фінішу упевному завданні не просто за рахунок своїх фізичних даних, а й підключаючисвої розумові навички (розв’язуючи певні головоломки або загадки, аналізуючиінформацію). За рахунок ігрової форми і повноцінно реалізуючи свої можливостідіти отримують набагато більше позитивних вражень, що і є певною міроюрекреаційним ефектом.
Широкупопулярність мають різноманітні рекреаційні тренінги, на яких розглядаєтьсяметодологія створення нестандартних заходів проводження часу, враховуючи віковіі фізіологічні особливості дітей, їх особисті інтереси та переваги.Психологічно доведено, що дитина набагато швидше і продуктивніше засвоюєінформацію, яка подається Ії у ігровій формі. Вищенаведені тренінги дозволяютьперетворити будь-яку ситуацію на цікаву і навчально-пізнавальну гру, якапринесе найбільшу користь дитині. Дані тренінги користуються широкоюпопулярністю серед батьків, вчителів, вихователів, а також людей, які працюютьз дітьми.
Широко поширенімовні табори у інших країнах, що включають до свого складу проживання натериторії приймаючої країни, мовні курси, а також систему різних ігор зелементами національної культури. Ця система дозволяє дитині у легкій цікавійформі вивчити іноземну мову, а також культуру і традиції іншої країни,знаходячись, зокрема саме у цьому соціокультурному середовищі, а такожвідпочити і завести нових друзів і знайомих, що стане хорошим продовженнямсамонавчання і використання набутих знань.
На жаль, длянашої держави усі вищенаведені варіанти є лише прикладом для наслідування, адженаша держава просто таки психологічно не готова до таких нововведень. Зокрема унашій державі найбільшого поширення набули літні оздоровчі та профілактичнітабори, санаторії, центри відпочинку, які користуються найбільшою популярністю.Перехід на нові форми рекреаційних послуг здійснюється доволі повільно, щоможна пояснити відсутністю законодавчої бази, достатнього фінансування,спонсорів і інвестування, а також молодим віком рекреаційної науки, зокрема і вУкраїні.
Отже, закордоннийдосвід є яскравим прикладом того, як можна здійснити організацію рекреаційнихпослуг для дітей в Україні.
Таким чином,аналіз сучасного стану рекреаційної галузі дає можливість зробити наступнівисновки:
- сучаснийрозвиток дитячої рекреації знаходиться на початковому етапі, що можна пояснитинедостатньою нормативно-правовою базою. Але держава докладає зусиль длявирішення даної проблеми, тому варто дослідити державні програми щодоорганізації дитячого відпочинку.
- правовадіяльність у сфері дитячої рекреації здійснюється на основі діяльностіКонституції України ( 254к/96-ВР ), Сімейного кодексу України ( 2947-14), законівУкраїни «Про охорону дитинства» ( 2402-14 ),«Про позашкільну освіту»( 1841-14 ), та інших законів, міжнародних договорів, згода на обов'язковість якихнадана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.
- закордоннийдосвід є яскравим прикладом того, як можна здійснити організацію рекреаційнихпослуг для дітей в Україні.
РОЗДІЛІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ПОСЛУГ ДЛЯ ДИТЯЧОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО РИНКУ
3.1Напрямки вдосконалення рекреаційних послуг для дитячої категорії відпочиваючих
Проаналізувавшидану ситуацію, я дійшла висновку, що необхідно повністю змінити підхід доздійснення рекреаційних послуг для дитячої категорії відпочиваючих. За основуможна взяти існуючий зарубіжний досвід і виділити наступні напрямкивдосконалення рекреаційних послуг:
- прийняттянормативно-законодавчої бази, яка б регулювала діяльність рекреаційної сфери таїї структурних елементів, які можна було би розглядати також з рекреаційноїточки зору;
- врахуваннявікових та психофізіологічних особливостей дітей, створення рекреаційнихпрограм на основі врахування цих самих особливостей. Впровадження рекреаційнихпослуг на основі ігрових елементів, що максимально підвищують рівень рекреаційногоефекту;
- переорієнтуванняіснуючих закладів відпочинку на сучасні потреби дітей;
- перепрофілюваннязакладів оздоровлення і відпочинку, закриття не рентабельних і відкриттяконкурентоспроможних, повною мірою задовольняючих потреби сучасних дітей;
- поєднанняі взаємодія усіх структурних елементів рекреаційних послуг для досягненнямаксимального рекреаційного ефекту.
Я вважаю, що впровадженняцих методів дозволить сягнути рекреаційним послугам України на якісно новийрівень, який зможе задовольняти потреби сучасного дитячого населення іприносити відчутну користь.
3.2Інноваційні послуги дитячої рекреації
Крім, існуючихпропозицій, я вважаю, необхідно удосконалити систему рекреації стосовнодітей-інвалідів. Адже, вони, як ніхто інший відчувають нестачу турботи про нихз боку держави і суспільства і зважаючи на їх особливості, потребуютьрекреації, мабуть, найбільше чим будь-хто інший.
Дитячаінвалідність – одна з найважливіших і найгостріших медико-соціальних проблемнашого суспільства. Адже, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'японад 100 млн. з усього населення Земної кулі складають діти-інваліди у віці до16 років (2-3% від загальної чисельності дитячої популяції). Як самостійнапроблема дитяча інвалідність почала формуватися лише останніми роками. З 1992року показники інвалідності по окремих захворюваннях враховуються ірозробляються окремо для дитячого і дорослого населення. З того часурозповсюдилися терміни «діти-інваліди» і «дитяча інвалідність», що ознаменувалопочаток нового державного підходу до розуміння проблем дитячої інвалідності,яка принципово відрізняється від інвалідизації дорослого населення. Інвалідністьу дітей — це значне обмеження життєдіяльності, що призводить до соціальноїдезадаптації внаслідок порушення росту і розвитку дитини, здібності досамообслуговування, пересування, орієнтації і контролю над своєю поведінкою,навчання, спілкування і трудовій діяльності в майбутньому.
Крім того,необхідно відзначити, що за кордоном термін «інвалід» не вживається. Затермінологією ВОЗ — це «дезабільні особи», тобто індивіди, які мають те абоінше обмеження життєвих функцій, а інваліди — це лише частина дезабільних осібз найбільш вираженими обмеженнями. В Україні широкого розповсюдження набувтермін – «дитина з особливими потребами».
Згідно ЗаконуУкраїни «Про реабілітацію інвалідів в Україні»,-«реабілітація інвалідів — система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудовихзаходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсаціїпорушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльностідля досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудовоїадаптації та інтеграції в суспільство». Всі новітні медико-соціальнідослідження проблем дитячої інвалідності визначають необхідність комплексноїреабілітації дітей-інвалідів, яка відображає взаємодію різних її напрямів зурахуванням індивідуальних і вікових особливостей. Комплексна реабілітаціяпередбачає взаємозв’язок, взаємодоповнення, одночасність, безперервністьзаходів медичної, психолого-педагогічної, професійної, соціальної реабілітації.Також, обов’язковими принципами реабілітації дітей є: ранній початок та активнаучасть сім'ї.
Санаторно-курортнареабілітація є одним з етапів медичної реабілітації дитини-інваліда. На даномуетапі використовується переважно вплив природних чинників (климато- і аеротерапія), вплив водних джерел, рух, дієтотерапія, фітотерапія і ін. ЗгідноЗакону України №2961-ІV від 06.10.2005р. «Про реабілітацію інвалідів вУкраїні», стаття 12, санаторно-курортні установи є структурною одиницею всистемі реабілітації інвалідів. Україна має надзвичайно потужний рекреаційнийпотенціал. Велика кількість джерел мінеральних вод, грязьових лиманів і озер,клімат узбережжя Чорного і Азовського морів, середньої смуги України, Карпатстворюють сприятливі умови для розвитку санаторно-курортних закладів. Заіснуючою класифікацією, в залежності від провідних лікувальних факторів,курорти поділяються на три групи: бальнеологічні, грязьові, кліматичні.
Особливакурортологічна цінність природних лікувальних ресурсів України в тому, що окрімвсіх вищезгаданих груп курортів, на її території існують різноманітне поєднанняокремих типів: клімато-бальнеологічні, клімато-грязьові,клімато-бальнео-грязьові, що значно підвищує ефективність лікування на данихкурортах.
За загальноюкласифікацією дитячі курортно-оздоровчі заклади поділяються на: дитячіоздоровчі табори (бази відпочинку), дитячі санаторії, санаторії для батьків здітьми. В свою чергу, спеціалізовані дитячі санаторії, згідно проекту наказуМОЗ України «Про організацію санаторно-курортного лікування дітей» від30.01.2008, мають наступні профілі: захворювання системи кровообігу;захворювання опорно-рухового апарату та сполучної тканини; неспецифічнізахворювання органів дихання; захворювання органів шлунково-кишкового тракту;захворювання нирок та сечовивідних шляхів; захворювання ендокринної системи тапорушень обміну речовин; захворювання шкіри; захворювання нервової системи тапорушення психіки; захворювання органів зору; дитяча гінекологія, а такожсанаторії туберкульозного профілю. (До цього часу перелік медичних профілів санаторіїввизначався Наказом МОЗ України № 202 від 29.12.92 «Про організаціюсанаторно-курортного лікування дітей», додаток 1, що втратив чинність напідставі Наказу МОЗ № 177 від 20.04.2005). Взагалі, перелік класифікаційнихознак дитячих санаторіїв дуже широкий: за профілем, місткістю, віковим складом,тощо. Мережа дитячих оздоровчих закладів України досить розгалужена. За данимиДержкомстату України, в 2007р. санаторно-курортне лікування дітей забезпечували171 дитячий санаторій та 50 санаторіїв для дітей, хворих на туберкульоз, в якихналічувалося 33421 та 7509 місць відповідно у місяць максимального розгортання.Розташування дитячих санаторіїв не рівномірне. Найбільша кількість санаторіївнетуберкульозного профілю знаходиться в АР Крим (31 одиниця), Київськійобл.(14), Дніпропетровській (12) та Донецькій областях (11). Функціональнокурортно-оздоровчі заклади для дітей представлені у вигляді окремих групприміщень, по-різному зв’язаних між собою. В загальному випадку це наступнігрупи приміщень: приймальні, спальні, учбові, медичні, харчування,культурно-масові, адміністративно-побутові.
Стандартна схемадитячого санаторію виглядає так:
/>
Як ми бачимо,санаторій донедавна розглядався в основному як лікувальний заклад. Умовисьогодення вимагають від санаторно-курортних установ більш розширених функцій,а саме — функцій санаторно-реабілітаційного центру, який би забезпечувавдитину-інваліда окрім медичної реабілітації, іншими видами реабілітації:фізкультурно-спортивною, соціальною, психолого-педагогічною,професійно-освітньою.
Таким чином,сучасний дитячий санаторій представляє собою особливий типлікувально-реабілітаційного закладу зі складними різноманітними функціями. Всеце, звичайно, суттєво змінює стандартну функціональну організацію дитячогосанаторію. Все вищенаведене визначає актуальність наукових досліджень в областіархітектурно-планувальної і об’ємно-просторової організаціїсанаторно-реабілітаційних комплексів для дітей-інвалідів з метою покращенняпроектних рішень та систематизації і прогнозування розміщення комплексів вструктурі існуючих санаторно-курортних та рекреаційних систем. Крім того,необхідною умовою стає надання санаторно-курортним установам функційреабілітаційних центрів що в повній мірі відповідає умові нерозривності іспадковості в проведенні реабілітаційних заходів.
ВИСНОВКИ
У проведеномудослідженні були розглянуті і теоретично обґрунтовані пропозиції щодоудосконалення дитячої рекреації в Україні. Отримані результати повністювідповідають поставленій меті, що дозволяє зробити наступні висновки:
— Дитяча рекреація є однією знайбільш важливих галузей відновлення сил
людини, аджебезпосередньо відповідає за виховання здорового
майбутнього покоління.
- Так якданий вид направлений на оздоровлення і виховання дітей, необхідно враховуватиїх вікові психофізіологічні особливості, які обумовлюють специфіку даноїгалузі. Врахування цих особливостей дозволяє досягнути максимальногорекреаційного рівня.
- Дитячарекреація в першу чергу здійснюється завдяки взаємодії її структурнихелементів, які дозволяють повноцінно різносторонньо розвиватися дітям, а також розкритиїх можливості і нові потенціали.
- Сучаснийстан дитячої рекреації переживає не найкращі часи і знаходиться більшою міроюна стадії розвитку, незважаючи на те, що цього року значно збільшилосяфінансування цієї галузі, є значним зрушенням, що може свідчити про позитивнудинаміку розвитку цієї галузі.
- Державнаполітика в галузі дитячої рекреації здійснюється на основі такихнормативно-правових актів, як Конституція України, Сімейний кодекс України,закон «Про охорону дитинства», «Про позашкільну освіту» та на основі іншихдокументів.
- Порівнюючизарубіжний і вітчизняний досвід можна сказати, що розвиток дитячої рекреації вУкраїні знаходиться у стадії розвитку і має багато перспектив, які можнаперейняти у західних країн, що є більш «освіченими» у плані організації дитячоїрекреації, що підтверджується різноманітними різноплановими заходами.
- На основіданого дослідження можна виділити основні напрямки удосконалення рекреаційнихпослуг і розробити нові. Новим напрямком можна вважати створеннясанаторно-курортного комплексу для дітей-інвалідів, як для найбільш соціальнонезахищеної ланки суспільства.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України
2. Закон України «Про туризм»
3. Закон України «Про охоронудитинства»
4. Закон України «Про оздоровлення тавідпочинок дітей»
5. Энциклопедия туризма: Справочник.– М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.
6. Як виростити дитину здоровою / Т.Бойченко, Н. Колотій, А. Царенко, Ю. Жеребецький. – К.: Прем’єр-Медіа, 2001 р.– 204 с.
7. Н. П. Волкова «Педагогіка».Посібник, Київ. — Видавничий центр «Академія», 2001 г.
8. В.Й.Бочелюк «Дозвіллєзнавство»
9. О.В. Колотуха. Культура народовПричерноморья. — 2002. — №36. — С.283-288.
Дитячо-юнацький туризм в Україні якспецифічна територіальна рекреаційна система
10.Колотуха О.В.Рекреаційно-спортивні заняття, їх особливості та класифікація // Ма-тер. Міжн.наук.-практ. конф. «Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму ікраєзнавс-тва в закладах освіти» (18-19. 04.2002 р., м.Переяслав-Хмельницький). — К.: Обрії, 2002. — С. 145-148.
11. Колотуха О.В. Регіональнірекреаційні дослідження проблем літнього відпочинку учнівської молоді //Географічна освіта і наука в Україні. Тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ.конф. (Київ, 26-27.03.2003 р.) — К.: Обрії, 2003. — С. 350-352.