Зміст
Вступ
Розділ1. Принципи і структура тренування в гімнастиці
1.1 Основніпринципи тренування
1.2 Структуратренувального процесу в гімнастиці
Розділ2. Тренувальні заняття гімнастів
2.1 Структуразанять спортивною гімнастикою
2.2 Типи занятьспортивною гімнастикою та особливості проведення
2.2.1 Навчальнезаняття та його специфіка
2.2.2 Тренувальнезаняття
2.2.3 Модельнезаняття
2.2.4 Контрольнезаняття
2.2.5 Заняття ззагальної фізичної підготовки
2.2.6 Заняття зіспеціальної фізичної підготовки
2.2.7 Розминкове тавідновлювальне заняття
Висновки
Списоклітератури
Вступ
Сучасна школагімнастики базується на теоретичних положеннях і практичних рекомендаціях, щолежать в основі спортивної науки, а також на досягненнях таких наук, яканатомія, фізіологія, медицина, педагогіка, психологія, соціологія,інформатика, фізика і математика.
Гімнастика є дисципліною,що еволюціонує, її розвиток йде по висхідної, усе більш і більш складні вправиі композиції складають суть динамічності спортивної гімнастики.
Розвиток фізичнихі інтелектуальних можливостей людини спирається на системний підхід у рамкахбудь-якого виду діяльності. У процесі підготовки гімнастів, фахівців і тренерівз гімнастиці, методологічно вивірена сукупність знань, прийомів і навичок,науково-обоснована послідовність навчальних програм, є вирішальними факторамидля проведення успішної навчально-виховної і тренувальної роботи.
Позитивний досвідвітчизняної гімнастичної школи дозволяє сформулювати ряд принципових положень,методичних підходів і засобів і рекомендувати їх у якості таких, які визначаютьшляхи розвитку гімнастики як спортивної дисципліни. Багаторічний досвід роботибільшості тренерів дає підстави говорити про важливість такого етапу якорганізації та методики проведення тренувальних занять з дітьми в школі.
Актуальність: аналіз передової наукової і науково-методичної літературивказує на необхідність звернути увагу на особливості організації та методикипроведення тренувальних занять з гімнастики дітей шкільного віку. Досить важливим моментом процесу тренування є спрямованістьта індивідуальний підхід до тренувального процесу. Весь процес тренуванняпередбачає використання періодизації підготовки та диференціювання занять.
Предмет дослідження: структура тренувального процесу зі спортивноїгімнастики.
Об`єкт дослідження: видова різноманітність тренувальних занять зіспортивної гімнастики.
Проблема: полягає в тому, щоб знайти правильний цілеспрямований підхід доорганізації тренувальних занять з гімнастики.
Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом методики проведеннятренувальних занять з дітьми в школі є етапність проведення занять та цілорічнаїх періодизація з урахуванням принципів тренування.
Мета дослідження: обгрунтування особливостей організації та специфікиметодики проведення тренувальних занять з дітьми в школі.
Задачі дослідження:
1. Охарактеризуватиособливості використання загальних принципів фізичного виховання втренувальному процесі.
2. Проаналізуватиструктуру тренувального процесу в гімнастиці
3. Охарактеризуватиструктуру занять спортивною гімнастикою.
4. Датихарактеристику типам занять спортивною гімнастикою та їх специфічністьвикористання для тренувального процесу
Методи і організація дослідження:
1. Аналізнаукової і науково-методичної літератури.
2. Педагогічнеспостереження.
3. Аналіз ісинтез.
Організація дослідження включала аналіз науковоїінформації щодо організації та методики проведення тренувальних занять з дітьмив школі зі спортивної гімнастики.
Наукова новизна: узагальнені сучасні дані провикористання загальних принципів фізичного виховання в процесі організаціїтренувального процесу дають можливість цілеспрямованого та результативногопроведення тренувальних занять з учнями.
Практична значимість: для організаціїцілеспрямованого тренувального процесу зі спортивної гімнастики з дітьмишкільного віку необхідно керуватися особливостями методики проведеннятренувальних занять, їх видовою різноманітністю та обов`язково використовуватипрасування своєї роботи на цілий рік.
Розділ 1. Принципи і структура тренування в гімнастиці1.1 Основні принципи тренування
Теоретичні основи інтегрального процесу підготовкикваліфікованих гімнастів найчастіше сховані від зовнішнього спостерігача зароботою тренера в залі, особливо коли знайомство з гімнастикою відбувається нарівні одного або декількох занять [25].
Інша справа тренер, що професійно забезпечує багаторічнупідготовку гімнаста від новачка до майстра. І хоча йому немає потреби постійноформулювати постулати теорії, принципи і правила, проте, уся його щоденнадіяльність на поприще гімнастики підлегла визначеним закономірностям, якіформулюються як теоретичні основи спортивної підготовки гімнастів.
Підготовка гімнастів — це єдиний процес навчання, виховання іпідвищення функціональних можливостей спортсменів. Поняття«підготовка» -збірні, узагальнюючі всі частки, відносно самостійнівиди і форми підготовки.
Розрізняють окремі види інтегральної підготовки, пов'язані зпереважним проявом рухової, функціональної або інтелектуальної активності щозаймаються: технічну, фізичну, психічну, тактичну і теоретичну. У результатіцілеспрямованих впливів досягається визначений рівень підготовленості гімнаста.
Виділення окремих видів підготовки виправдано не тількизручністю вивчення і викладу, але і наявністю специфічного змісту кожного виду,оригінальних засобів, вправ, методів і прийомів реалізації [6].
Усі види підготовки здійснюються в процесі тренувальних занять,змагань і при проведенні допоміжних, додаткових (поза-тренувальних і позазмагальних) заходів.
Спортивна мета підготовки зводиться до участі в змаганнях іпорівнянню своїх результатів з досягненнями суперників. Основною формоюпідготовки гімнастів до конкретних змагань і до майбутнім по більш складнійпрограмі є тренування.
Поняття «тренування» досить об`ємне. У загальномувиді — це спеціалізований процес, заснований на системному застосуванняспецифічних вправ, використовуваних на різних етапах підготовки гімнастів. Упроцесі тренування гімнасти опановують програмним матеріалом (об`ємнимматеріалом і класифікаційними вправами), підвищують рівень розвиткупсихомоторних якостей і поліпшують функціональний стан організму. У вузькому розумінні«тренуванням» у гімнастиці називається одна з форм (різновидів)занять.
Таким чином, під тренуванням розуміється і довгостроковийпроцес, і окремі заняття.
Термін «заняття» має більш точний зміст, тому щодозволяє виділити кілька типів специфічних для гімнастики занять, розглянутирізні нюанси, що відрізняють їхній одне від іншого [24].
Проте, у практиці широко використовується поняття«тренування» як інтегруюче для усіх видів роботи гімнаста.
Тренування в гімнастиці будуються на основі принципів,загальних для спортивної діяльності. Розкриємо особливості прояву цихпринципів.
Принцип поглибленоїспеціалізації. Даний принцип припускає тренування, побудовану на використаннідосить специфічних засобів, адекватних змагальній діяльності в даному видіспорту. Ці засоби впливають вибірково і спрямовано, формуючи морфологічний іпсихофізіологічний статус спортсмена, представника саме даного виду спорту.Прояв принципу можна доглянути в гімнастиці вже на етапі ранньої спеціалізаціїв процесі оволодіння вправами у видах багатоборства, при підборі засобів СФП. Принциппоглибленої спеціалізації передбачає більш строгий облік особливостей рухів яквиду спорту і націлює тренерів і гімнастів віддавати пріоритет і перевага впідготовці сугубо спеціалізованими засобами.
Поглиблена спеціалізація неможлива без обліку індивідуальнихособливостей гімнастів, що припускає підбор не тільки тренувальних засобів узв'язку з відмінностями одного гімнаста від іншого, але і спеціалізаціюгімнастів як багатоборців з виділенням деяких видів багатоборства для більшзаглибленої підготовки. Визначення гімнастам «ударних» видів, де вониможуть у більшому ступені виявити себе, спеціалізація в цих вправах зурахуванням схильностей і можливостей стимулюють що займаються, сприяютьпідвищенню їхньої активності [24]. Навіть у рамках одного виду багатоборства необхідношукати шляхи до поглиблення спеціалізації. Наприклад, композиції вправ уякому-небудь виді багатоборства багато в чому залежать від схильностейгімнастів до силових або динамічних елементів, піруетним обертанням навколоподовжньої осі тіла або до сальтовим обертань навколо фронтальної осі і т.д.
Принцип прогресування і спрямованості до вищих досягнень.Відповідно до цього принципу тренування гімнаста повинне враховувати найближчіта віддалені перспективи. Саму суть спорту – у прагненні до високогорезультату. У спортивній гімнастиці це особливо відчутно, навіть поза зв'язкомз бальним результатів виступів у змаганнях. Принцип «новизни»відрізняє гімнастику як вид спорту.
Мається можливість постійно опановувати новими вправамипрогресуючої складності, удосконалювати їхню композицію [25].
У перспективному плані тренування необхідно визначитипрограму-максимум для кожного гімнаста і групи в цілому. Максимум, вищідосягнення гімнастів — поняття відносне. Кожному етапові підготовки відповідаєсвій максимум, що виявляється в труднощах, оригінальності і ризикованостіосвоюваних вправ, в обсязі тренувальних навантажень. «Потовк» дляпочинаючого гімнаста — програма наступного спортивного розряду, а для майстраспорту — модельні вправи гімнаста майбутнього.
Принцип прогресування, спрямованості до вищих досягненьзакладений і в пунктах правил змагань.
Даний принцип закладений і в «випереджальнихпоказниках» — спеціальних вимогах до технічної і фізичної підготовленостіперспективних юних гімнастів, закладених у програму їхньої підготовки й у змістконтрольних нормативів.
Досягнення індивідуальних вищих результатів, розкриттяпотенційних можливостей кожного гімнаста — головна турбота тренера. Цього можнадомогтися при оптимальному значенні всіх параметрів, що характеризуютьтренувальну, змагальну і допоміжну діяльність.
Принцип єдності загальної і спеціальної підготовки. Усебічнапідготовка гімнаста як єдиний процес навчання, виховання і підвищенняфункціональних можливостей надає право вважати її загальної стосовноспеціальної, спрямованої на рішення більш вузьких задач. Спеціальна підготовка,граничний розвиток якої-небудь якості, освоєння надскладного елемента можливіпри підвищенні загального рівня підготовленості. У свою чергу, загальнупідготовку можна розглядати як підсумовування ефекту від рішення задач, типовихдля спеціальної підготовки. Важливим методичним питанням є визначення балансузасобів загальної і спеціальної підготовки на різних етапах становлення майстерностігімнастів [17]. Як правило, застосування засобів загальної підготовкизнижується на етапах досягнення майстерності, а використання засобівспеціальної підготовки, навпаки, зростає. Не виключені випадки, коли засобу,типові для спеціальної підготовки на ранніх етапах спортивного удосконалювання,надалі переходять у розряд засобів загальної підготовки. В міру ростумайстерності гімнастів можливості кількісного нарощування обсягу йінтенсивності тренувальних навантажень досягають граничних значень [20]. У зв'язку з цим, найбільшогозначення набуває шлях перебування потрібного співвідношення різних засобів,застосовуваних у тренуванні. Уміння балансувати засобами загальної іспеціальної підготовки відрізняє роботу досвідчених тренерів і спортсменів.
Принцип єдності загальної і спеціальної підготовки знаходитьсвоє біологічне і соціальне обґрунтування в представленнях про єдність системорганізму, про єдність організму і середовища, індивідуума і соціальногосередовища.
Це феномен діалектичної єдності загального і частки. Впливспеціальних вправ для локального розвитку яких-небудь функцій, безсумнівно,відіб'ється на організмі гімнаста в цілому.
Принцип безперервності тренувального процесу випливає знеобхідності проведення цілорічного багаторічного тренування. Інакше всучасному спорті не мислиться досягнення високих результатів. У гімнастиціособливо важливо дотримувати цей принцип у зв'язку з тим, що утворення руховихнавичок вимагає постійного підкріплення, повторення, а нагромадження руховогобагажу — систематичності. У гімнастиці це особливо актуально в зв'язку знеобхідністю оволодіння великою кількістю елементів — від «А» до«Е».
Умовою проведення безперервних занять є своєчасне і достатнєвідновлення функцій організму. Довгострокове безперервне і напружене тренуваннянеможливе без відбудовних заходів і відпочинку. У результаті систематичнихзанять настає стан тренованості, що є показником відповідності, пристосованостіорганізму до визначених навантажень. У цьому змісті тренування можнапредставити як процес функціонального пристосування організму до навантажень,адаптацію. Гімнасти, що прагнуть до високих результатів, тренуються практичнощодня і навіть два або три рази в день. Число занять у рік у цих випадкахперевищує число днів у році. Безперервні заняття є основою, на якій можнабудувати плани оволодіння новими вправами і планувати динамікові навантажень [20].
Принцип безперервності тренувального процесу знаходить своєконкретне вираження в планувальній документації — у довгострокових перспективнихпланах підготовки й у короткострокових планах на етапи і мікроцикли тренування [13].
Принцип циклічності тренувального процесу пояснюється необхідністюнеодноразово повторювати ситуації, що забезпечують утворення міцних руховихнавичок, досягнення визначеного рівня фізичної підготовленості і станиспортивної форми. Інакше даний принцип можна сформулювати як принципритмічності впливів, що тренують. Ритмам природи підлеглі біоритми людини(добові, місячні ритми, біоритми фізичної, інтелектуальної і емоційної активності).З астрономічним календарем погодяться календарі міжнародних і внутрішніхзмагань.
Ритм визначається повторністю елементів, що складають йогоструктуру. Гімнасти з дня в день повторюють вправи у всіх видах багатоборства.Циклами організуються спроби і підходи гімнастів для виконання окремих завданьу кожнім виді багатоборства.
У виді циклу вправ організується заняття по СФП круговимспособом. Кожний тренувальний день уже виявляє собою маленький цикл, відноснозамкнутий навкруги задач, типових для одного дня тренування. Більш масштабнийцикл тижневої роботи — мікроцикл тренування. Ряд мікроциклів складає середню помасштабах перспективного планування структуру — мезоцикл (етап, періодпідготовки). І нарешті, — макроцикл, що охоплює півроку, рік і кілька роківтренування [13].
Модель циклу — замкнутого кола — добре підходить дляорганізації і структурування планів підготовки. Але кругообіг різних циклів,етапів, періодів (від «мікро» до «макро» масштабів) неприпускає повну замкнутість, ізольованість кожного з циклів.
Для характеристики змістовної сторони циклічної структурибільше підходить модель розвитку по спіралі. Адже ще древнім філософом сказано:«Не можна ступити в одну ріку двічі». У витках цієї спіралі відбиваєдинаміка процесу тренування, що направляється або «нагору» по спіралі- для досягнення більш високого рівня підготовленості, або вниз — при бажаннізменшити ці показники.
Принцип поступовості зростання навантажень характеризує однуіз самих істотних сторін спортивної діяльності. Сама по собі безперервністьзанять не забезпечує росту спортивних досягнень, звичайна повторність також неє стимулом удосконалювання. На тлі безперервних занять необхідно поступовонарощувати навантаження: опановувати усе більш важкими елементами, з'єднаннями,комбінаціями, підвищувати обсяг і інтенсивність тренувальної роботи. У назвіпринципу маються два ключових слова: «поступовість» і«зростання». Саме в їхній єдності складається зміст даного принципу.Відомий російський фізіолог А.А.Ухтомський коротко сформулював законпристосування живого організму: «Робота будує орган».
Поступово збільшуються навантаження приводять до нового,більш високому рівневі функціональної адаптації. Властивість організмузаповнювати затрати і «зверхзатрати» енергії з перевищенням доробочихрівнів у період відновлення одержало назву «суперкомпенсації», або зверхвідновлення.На цій біологічній закономірності і побудований принцип підвищення навантаженьдо значень, близьких максимальним [24]. Поняття про максимальні навантаження в гімнастиці досить відносно, таксамо, як відносно поняття про труднощі елемента.
Показники звичайної тренувальної роботи гімнастів-майстрівспорту для розрядників будуть околопредельными.
Неухильне плавне підвищення навантажень, як реалізаціяпринципу поступовості, характерно для багаторічної підготовки гімнастів. Наетапі початкової підготовки для юніорів навантаження повинні регулюватися дужеуважно за принципом поступовості зростання (у відповідності також з дидактичнимпринципом приступності).
У той же час, характерною рисою тренування гімнастів(особливо високої кваліфікації) є вихід на високі обсяги й інтенсивністьнавантаження.
Для ілюстрації приведемо показники тренувальних навантаженьгімнастів різного рівня підготовленості в порівнянних одиницях виміру(кількість елементів і комбінацій). Однак треба мати на увазі істотнавідмінність елементів і комбінацій по труднощам у різних розрядах (табл. 1).
Таблиця 1.
Об`єм тренувального навантаження гімнастів різного рівніпідготовки (на один тренувальний день)Період підготовки Зона навантаження Вік, років 5 – 6 7 – 8 10 12 – 16 Вправи, елементи Вправи, елементи елементи комбінації Опорні стрибки елементи комбінації Опорні стрибки підготовчий мала 150 200 275 — 315 11 — 14 Менше 350 3 — 7 6 — 10 середня 180 260 350 — 390 1 — 2 15 — 18 350 — 450 8 — 12 11 — 15 велика 225 290 460 — 500 2 — 3 19 — 23 460 — 550 13 — 18 16 — 20 змагальний мала 290 — 340 5 — 6 8 — 10 Менше 300 5 — 10 4 — 8 середня 350 — 400 6 — 7 11 — 14 300 — 400 11 — 16 9 — 13 велика перехідний 150 — 250
Принцип хвилеподібності динаміки навантажень. Численнідослідження тренувального процесу в гімнастиці виявили загальну закономірністьу динаміку навантажень — хвилеподібність. Дані про аналогічні дослідження вінших видах спорту свідчать також про наявність підйомів і спадів у динамікутренувальних навантажень, що мають хвилеподібний характер [24].
З урахуванням цієї закономірності будується тренувальнийпроцес як в одному занятті, так і в мікроциклі тренування з більш тривалимивідрізками часу.
Застосування тренувальних навантажень за принципом їхньоїхвилеподібної зміни по обсязі й інтенсивності зв'язано не тільки з вольовимирішеннями тренера, але й обумовлено визначеною інертністю процесів, що визначаютьжиттєдіяльність організму. Зокрема, взаємодією процесів стомлення івідновлення, ритмом фізіологічних процесів.
Прийнято виділяти малі хвилі, що охоплюють і характеризуютьнавантаження декількох тренувальних днів (мікроцикл тренування, див. мал. 183),середні хвилі, що підсумовують навантаження декількох мікроциклів іхарактеризують етап (мезоцикл) тренування [24]. Нарешті, великі хвилі, що виражаютьзагальну тенденцію в динаміку навантажень на тривалому відрізку часу (піврічніі річні цикли).
Характерною рисою тренування, особливо гімнастів високоїкваліфікації, є періодичне застосування високих навантажень, близьких до«стелі» можливостей.
Подібні тренування типові для сучасної гімнастики, алезастосовувати їхній випливає епізодично у виді ударного мікроциклу тренуванняабо у виді ударного тренування в ряді занять іншої спрямованості. Вартопідкреслити, що виходи на максимум навантаження можливі завдяки систематичномунарощуванню тренованості в діапазоні оптимальних значень навантаження дляданого гімнаста [24].
Хвилеподібність динаміки тренувальних навантажень не виключаємоделі стрибкуватості навантаження, що представляється як окремий випадок узагальній закономірності і більш типовий для характеристики навантаження вкороткі тимчасові інтервали (день, тиждень). Такий підхід може бути компромісому суперечці прихильників хвилеподібної або стрибкоподібної моделі.
Підводячи підсумок усьому сказаному про загальні принципитренування в гімнастиці, необхідно в першу чергу підкреслити єдність принципів.Ця єдність випливає із самої суті спортивної діяльності, різноманітної заформою і багатофакторної власне кажучи.
Єдність процесу навчання, виховання, підвищенняфункціональних можливостей варто розглядати і як єдність принципів тренування ієдність відомих дидактичних принципів свідомості й активності, систематичності,приступності, наочності, індивідуалізації, міцності.
Відповідно до основних принципів будується й одне заняття, ібагаторічний процес тренування. Даними принципами варто керуватися на всіх етапахпідготовки: і в роботі з початківцями, і з гімнастами високої кваліфікації [25].1.2 Структура тренувального процесу в гімнастиці
Вихідні передумови планування тренувального процесу.Планування підготовки гімнастів у цілому побудовано за принципом чергування ірозподілу в часі, структурних блоків: великих циклів, періодів, етапів,мікроциклів, тренувальних днів. Природно, ці блоки — різних масштабів, як імасштаби часу, ними охоплювані. Поряд з фактором часу, іншим істотним моментомпланування є сам зміст роботи, «наповнювач» безперервного процесупідготовки гімнастів [24].
Зміст у концентрованому виді відбиває в наступних задачах, щовирішуються в процесі тренування на різних етапах:
· освоєннянових елементів, з'єднань, комбінацій;
· підвищеннярівня фізичної підготовленості засобами ОФП, СФП, рівня спеціальноївитривалості засобами СФП і технічної підготовки;
· підвищеннярівня психологічної стійкості, підготовленості в зв'язку зі специфічнимитруднощами, подоланими в умовах тренування і змагань;
· удосконалюваннявиконавської майстерності, підвищення класу гімнаста;
· стабілізаціятехніки вправ, підвищення надійності їхнього виконання;
· організаціябезпосередньої підготовки до змагань і участь у них;
· застосуваннявідбудовних заходів і засобів для переходу на новий рівень навантажень.
Кожна з задач може бути вирішена в різні відрізки часу,плануватися одночасно з іншими («накладення») або більш послідовне, закцентом на пріоритетну черговість рішення.
Та сама за змістом задача може носити загальний або більшконкретний характер. Приміром, загальна задача по оволодінню новими вправамиможе мати на увазі освоєння окремих елементів, зв'язувань і з'єднань.
Таким чином, тренер, виходячи з задач і відпущеного на їхнєрішення часу, пропонує учням план і програму тренування [25].
Планування та організація великих циклів підготовки. Власне,схема багаторічної підготовки гімнастів високої кваліфікації — це вже певноюмірою план, де елементи структури (етапи підготовки) представлені в масштабічасу і у взаємозв'язку з програмою. По масштабах до цієї схеми наближаєтьсяплан олімпійської підготовки, орієнтований на підготовлений контингентгімнастів на 4 роки. У роботі з перспективним резервом доцільно матидовгостроковий план на 6-8 років («передолімпійський» і«олімпійський»). Для орієнтації він погодиться з загальною схемоюбагаторічної підготовки. При цьому важливо в планах відзначити календарнайбільш великих змагань як цільові орієнтири, «контрольні пункти»підготовки.
Олімпійський чотирирічний цикл не однорідний. Кожен річнийцикл у ньому може мати свою спрямованість. Перший — «післяолімпийський»річний цикл — характерний розробкою моделей майбутнього [24]. Другий цикл — рік модернізаціїдовільної програми, корекції планів олімпійської підготовки. Третій цикл — модельно-контрольний. Перевіряються техніко-тактичні варіанти завершальногоциклу, відбираються кандидати для олімпійської підготовки в складі збірноїкоманди країни. Четвертий цикл — «олімпійський» — присвяченийбезпосередній підготовці до участі в Іграх Олімпіади.
Ця схема умовна. Основним змаганням може бути чемпіонатсвіту, Кубок Європи, регіональні ігри, турніри та ін. Але в кожному випадкудоцільно вибрати девіз року, відобразивши в його назві основну задачу. Притакому перспективному плануванні варто мати на увазі, що ті самі задачі можутьпо-різному вирішуватися і представляти різний ступінь труднощів для ветеранів,досвідчених спортсменів або для вхідних в олімпійську орбіту молодих гімнастів.
Облік особливостей олімпійського чотириліття стосується нетільки членів збірних команд, еліти. Спрямованість олімпійських циклівзнаходить висвітлення в змісті підготовки навіть гімнастів молодших розрядів. Узв'язку з новими тенденціями у світовій гімнастиці вносяться корективи в навчальніпрограми спортивних шкіл.
Періодизація підготовки. Річний цикл передбачає визначенуперіодизацію — підготовчий, змагальний і перехідний періоди. Логіка подібноїперіодизації уже відбита в назві. Весь процес підготовки підлеглий підведеннюспортсменів до участі в змаганнях. У зв'язку з цим підготовчий період насиченийучбово-тренувальною роботою, нагромадженням потенціалу.
Змагальний період характеризується відпрацьовуванням програмимайбутніх змагань у цілому, фазою реалізації — участю в змаганнях.
Перехідний період планується і реалізується для відновленняорганізму після великих навантажень [24].
Режим активного і, що щадить, пасивного відпочинку, „втягуючих”навантажень загальпідготовчого характеру, що втягують, сприяє переходові відодного великого циклу до наступного.
У плануванні тренувальних навантажень гімнастів високоїкваліфікації з урахуванням календаря змагань більш прийнятна модель піврічноготренувального циклу. Рік підготовки олімпійського чотириліття містить двапіврічних цикли, кожний з яких закінчується серією змагань. У кожнім зпіврічних циклів плануються, природно, підготовчий, змагальний і перехіднийперіоди. Подібне планування дозволяє в чотирирічному олімпійському циклінеодноразово перевірити модель передолімпійського завершального етапупідготовки (до 6-8 разів). Тим більше, що і календар великих міжнароднихзмагань усе більш наближається до наукового, а не вольовому підходові увизначенні термінів престижних стартів, що дає можливість розгорнути підготовкуспортсменів, виходячи з концепції становлення і розвитку спортивної форми [6].
У тренуванні гімнастів, особливо на етапах початкової іспеціалізованої підготовки, коли потрібне тривалий час для освоєння навчальнихпрограм, підготовчий період доцільно збільшити до 6-8 мес, і для такогоконтингенту типовий повний річний цикл підготовки. У роботі ж з підготовленимиспортсменами можливий варіант розподілу року і на три цикли.
Організація та структура періодів підготовки. Кожний зперіодів великого циклу тренування не однорідний за змістом. Численні задачі,типові для кожного з періодів, вирішуються найчастіше не одночасно, апослідовно, що визначає виділення в ньому окремих етапів (мезоциклів).Кількість етапів і їхню спрямованість залежать від педагогічних задач. Узв'язку з цим типовими для підготовчого періоду можуть бути етап оволодінняновими елементами, зв'язуваннями, з'єднаннями, етап модернізації довільноїпрограми, етап підвищення рівня ОФП і СФП. Для змагального періоду характернийетап удосконалювання якості виконання програми, етап стабілізації техніки,надійності виконання програми, етап безпосередньої підготовки до змагань, етапреалізації — участі в змаганнях. Навіть у перехідний період можуть бути етапипасивного й активного відпочинку, ОФП. Перехідний період більш короткий упорівнянні з двома іншими.
Тривалість етапів і періодів може бути різної. У випадку,приміром, коли підготовчий період повного річного циклу продовжується не меншнапівроку, етапи можуть тривати до 2-3 мес. А якщо мова йде про піврічні цикли,підготовчий період скорочується до 2-3 мес, а етапи — до 1 -1,5 мес. Невиключене завершення підготовчого періоду й окремих його етапів контрольнимиперевірками, що підводять навчальними змаганнями [6].
Одним з розповсюджених варіантів побудови тренувального циклує завершення його не одним, а поруч (серією) змагань, що відстоять друг віддруга на термін від 1 тижня до 1 -1,5 мес. У цьому випадку немає необхідності іможливості розвертати між змаганнями роботу, типову для підготовчого періодутренування. У цих умовах будується «здвоєний» або «зтроєний»змагальний період, коли після кожного змагання планується короткий відновнийперіод (кілька днів — тиждень), а далі етап безпосередньої підготовки донаступного змагання (від одного до декількох мікроциклів).
Реальні умови часом такі, що в хід планомірної роботивтручаються різні обставини, аж до випадків участі в небажаних змаганнях.Тренер у цій ситуації повинний особливо наполегливо домагатися реалізації плануі термінів підготовчого періоду [11].
Мікроцикли підготовки. Мікроцикл — структурна одиниця етапутренування. Найбільш поширені тижневі мікроцикли, хоча вони можуть бути і меншетижня, і більше.
Тимчасові рамки мікроциклу визначаються рамками разовоговиконання тренувальної роботи, спрямованої на рішення комплексу задач, типовихдля даного етапу підготовки. Іншими словами, робота у всіх видах багатоборства,фізична підготовка, акробатика і батут, хореографія й інші засоби підготовки івідновлення гімнаста в тій або іншій пропорції укладаються в тиждень. Притренуванні не по двох разу в один день, так до того ж і не щодня, одного тижнявистачить тільки для рішення задач, що коштують перед одним мікроцикломтренування. Якщо ж тренування проводиться щодня, так ще і неодноразово в одиндень, то аналогічні задачі можна вирішити за три дні. У цьому випадкупланується здвоєний тижневий мікроцикл, який прийнято називати також тижневим.
Тижневий мікроцикл більш доцільний у плануванні, тому щодозволяє раціонально сполучити малі, середні і великі за обсяг і інтенсивністюнавантаження з розвантажувальними днями, підпорядковувати їх динаміку загальнимзакономірностям і принципам тренування і загального укладу життя.
Мікроцикл є самою інформативною ланкою планування, якщозіставити поточний рівень підготовленості гімнаста і задачі даного етапупідготовки. Дійсно, по показниках одного дня не можна судити про готовністьгімнаста і спрямованості його тренування. Аналіз змісту тренування по дняхмікроциклу дає повне представлення про відповідність тренування поставленим задачам [1].
По ступені відповідності поточним задачам підготовки істосовно якомусь «цільовому» мікроциклові можна виділити кількатипових мікроциклів тренування.
Типи мікроциклів по відношенню до змагального мікроциклу,протягом якого гімнаст виступає у відповідальних змаганнях. У назві інших типівмікроциклів відбиті основні психолого-педагогічні і фізіологічні особливостітренувальної роботи з урахуванням їх взаємозв'язку з задачами соревновательногомікроциклу.
Модельний мікроцикл. Навантаження і зміст тренуваннянаближені максимально до умов, типовим для майбутніх змагань, спланованівідповідно до їх графіка і регламентом. Це репетиція участі в змаганнях.Планується, як правило, на етапі безпосередньої підготовки до конкретнихзмагань, за 2-3 тижні до них.
Базовий мікроцикл. Це основний тип мікроциклу, якщо мати наувазі наповнення тренувальною роботою в підготовчому і змагальному періодах.Навантаження оптимальна, що дозволяє проводити тренування з великим її обсягомі інтенсивністю відносно тривалий час (2-4 тижні) без зниження показниківпрацездатності. Це, природно, індивідуальний рівень підтримуючого ірозвиваючого тренування [24].
Специфіка гімнастики як виду спорту (по обсязі йінтенсивності тренувального навантаження) у тім, що в умовах тренування гімнасти,що готуються успішно виступити в змаганнях, перевищують показники, щохарактеризують змагальну діяльність (по кількості виконаних елементів, поєднань,комбінацій). Якщо прийняти за одиницю навантаження показники змагальногомікроциклу, то аналогічні показники базового мікроциклу будуть більше одиниці.Виключенням є базові мікроцикли тренування новачків і юних гімнастів, щедалеких від рішення складних задач із приводу виступів у змаганнях.
Ударний мікроцикл. Навантаження в ньому зростає і наближаєтьсядо межі можливостей гімнастів. Планується для виявлення їхніх можливостей, щобвизначити «базовий» рівень, стимулювати ріст спеціальної витривалостіі надійності. Застосовується періодично на етапах підготовчого і навіть змагальногоперіодів підготовки. В останньому випадку часто поєднує задачі двох мікроцикліві планується як ударно-модельний мікроцикл. Перевершує змагальний мікроцикл пообсязі навантаження в 3-4 рази [24].
Відновний мікроцикл. Ставить метою «розвантаження»за рахунок значного зниження обсягу інтенсивності роботи. Істотне зниженнянавантаження планується після великих напруг, як правило, після ударнихнавантажень, змагань, у перехідний період підготовки. Природно, загальненавантаження помітно менше одиниці.
Налагоджувальний мікроцикл. Планується безпосередньо передзмаганнями для підведення до них гімнастів у стані оптимальної готовності, утому числі психічної. Навантаження наближається по обсязі й інтенсивності до змагальної.Часті випадки переїзду гімнастів до місця змагань, навіть в інші країни, зізміною географічної зони, зміною тимчасових поясів і кліматичних умов [17]. Уцьому випадку більш доцільно назвати мікроцикл адаптаційно-налагоджувальним.Звикання до умов, де проводяться змагання, психічна напруженість перед стартомобумовлює необхідність індивідуалізації тренування.
Планування тренування на кожнім етапі можна представити яквизначення черговості мікроциклів різних типів. Знаючи загальні закономірностів плануванні навантаження і зміст окремих типів мікроциклів, можна більшраціонально й оперативно керувати тренувальним процесом.
Мікроцикли (тижневу або здвоєну тижневий) мають також своюструктуру. Основний елемент цієї структури — тренувальний день, а один деньможе містити не одне, а два і навіть три заняття.
Кожний із днів мікроциклу має так само, як і мікроцикл уцілому, свою спрямованість. Тренувальний день по характері навантаження можебути що втягує, що підводить до більш високого по навантаженню дням мікроциклу.День основний (базової) навантаження характерний середнім для даного мікроциклузначенням. У день ударного тренування навантаження досягає найбільших величин.День коригувального тренування може займати проміжне положення між що втягує йосновний, між основним і ударним тренуваннями, виконуючи як би роль «довіску»до запланованого загального обсягу й інтенсивності навантаження в мікроциклі. Відновлювальнийдень мікроциклу присвячений активному відпочинкові або тренуванню з малиминавантаженнями [32].
Динаміка тренувальних навантажень у мікроциклах залежить відпланування черговості днів тренування, їхньої спрямованості. Ще великіможливості регулювання навантаження створюються при кількаразових заняттях водин день.
Розділ 2. Тренувальні заняття гімнастів2.1 Структура занять спортивною гімнастикою
Складність і різноманіття задач, які необхідно вирішуватигімнастам і тренерам як в одному занятті, так і в процесі тривалої підготовки,обумовлюють різноманіття типів занять. Однак як би ні відрізнялися заняття одневід іншого своєю спрямованістю, кожне з них підлегле загальній структурі, щопередбачає виділення окремих частин: підготовчої, основний і заключної (табл.9).
Підготовча частина заняття передбачає вступну частину ірозминку. Вступна частина — початок занять будь-якої спрямованості. Її основназадача — організувати що займаються, увести них у стан підвищеної уваги,зосередити них на майбутнім занятті. Засобу вступної частини обмежуютьсяпобудовою групи, поясненням особливостей даного заняття [25].
Основний час підготовчої частини приділяється на розминку — вправи для підготовки всіх систем організму до майбутньої значного понервово-м'язових і функціональних напругах роботі в основній частині заняття. Уцьому змісті зміст розминки повинна бути підлегла і залежати від задач основноїчастини заняття.
За формою підготовча частина може бути груповий (у загальнійпобудові) і індивідуальної (самостійної або під керівництвом тренера, що типоводля тренування підготовлених гімнастів).
Як правило, розминка повинна містити дві частини:загальпідготовчу, спрямовану на всебічну активізацію рухового апарата іпідвищення функціонального стану організму, і спеціалізовану.
Спеціалізована частина розминки спрямована на безпосереднюпідготовку і настроювання гімнастів до майбутньої роботи в основній частині.Якщо під час загальпідготовчої частини розминки, крім «розігріваючих»вправ традиційно гімнастичного арсеналу, використовуються також рухливі ігри,естафети, міні-футбол, то в спеціалізованій розминці застосовуються вже сугубовузькоспеціальні вправи. Вправи у видах гімнастичного багатоборства доситьрізноманітні по силі впливу на руховий апарат гімнастів [24]. Сполучаться навантаженнякомпресійного характеру (поштовхи ногами і руками, упори, приземлення) зрозтягуванням ланок тіла (переміщення у висі). Під час розминки, особливо спеціальної,варто підготуватися і до цих майбутніх ситуацій. Отже, у підготовчій частинізаняття навантаження, поступово наростаючи, може доходити до значних величинвпливу не тільки на серцево-судинну і дихальну системи, але і на ОДА.
Виходячи з досвіду відомих гімнастів і спеціальнихдосліджень, рекомендуються наступні правила розминки:
· проводитирозминку до відчуття тепла розігрітого тіла («до поту») [24]. Досвідчені спортсмени передбачають змінуодягу. Загально підготовчу частину проводять у теплих костюмах, потім верхнійодяг заміняють на більш легку, а нижню — на суху;
· інтенсивністьвправ варто підвищувати поступово;
· вправизагального впливу за участю масивних м'язів, але невисокої інтенсивності,включати в початок розминкового комплексу. В міру «розігрівання»приступати до «суглобного» гімнастиці — вправам на збільшеннярухливості в суглобах рук, ніг, хребетного стовпа;
· угруповій розминці доцільно застосовувати музичний супровід. Краще, якщодосвідчений акомпаніатор буде враховувати характер вправ. При використанніфонограми — підбирати «фоніруючу» музику оптимістичного змісту;
· сполучитивправи, що вимагають дій чітко під рахунок, з необов'язковим виконанням устрогій відповідності з гімнастичним стилем і вправи з неодмінною традиційноюгімнастичною поставою;
· незатягувати розминку і не робити великої паузи між підготовчою й основноючастинами занять.
Післядія розминкових вправ швидко загасає. Через 10- 15 хв.послу розминки знижується еластичність розігрітих м'язів, рухливість усуглобах.
Підготовчої частини в занятті в цілому приділяється 10-15%загального часу. Конкретно про тривалість і зміст розминки тренер вирішує,керуючись задачами не тільки даного заняття. Приміром, у роботі з початківцямипідготовчу частину доцільно подовжувати і приділяти в ній увага вправам пооволодінню школою рухів тіла, вправам на координацію рухів (елементарнікомплекси вільних вправ). У підготовчому періоді тренування розминка для всіхконтингентів більш тривала й об'ємна, ніж у змагальному, де вона коротше йінтенсивніше [24].
У спеціалізованій розминці доцільно застосовувати акробатичністрибки, стрибки на батуті з приземленням у поролонову яму, хореографічнівправи. Усі вони повинні бути заздалегідь добре освоєні і не викликатиутруднень, типових при освоєнні нових елементів.
У роботі з добре підготовленими гімнастами наприкінці розминкипропонуються силові елементи з комбінацій з метою на «свіжі» сили«позначити» статичні положення, жимові стійки й ін.
Одним із сучасних способів проведення підготовчої частини єкругова розминка, у мініатюрі послідовність, що випереджає, і зміст вправосновної частини заняття [25]. Так, при підготовці до змагань із запланованимпроходженням у заняттях усіх видів багатоборства (модельне заняття), гімнастипід час розминки випробують вправи у всіх видах багатоборства, виконуючифрагменти своєї програми. Перед змаганнями подібна розминка переростає в майжегодинне підготовче тренування і може розглядатися як самостійний тип занять,якщо ця розминка відстоїть від самих змагань на кілька годин (якщо змаганняввечері, то розминкове заняття — ранком). Кругова розминка проводиться й узаняттях по спеціальній фізичній підготовці круговим способом з випробуванняммайбутніх вправ.
У цілому зі сказаного видно, як важливі і багатоплановізадачі першої частини будь-якого гімнастичного заняття.
Основна частина заняття найбільш тривала (75 — 80% загальногочасу). У ній вирішуються головні задачі, що коштують перед гімнастами в данийперіод тренування.
У структурі основної частини виділяються види занять (часто — види багатоборства) і спеціальна розминка перед кожним видом.
Про чергування видів багатоборства. Структура основноїчастини, форми організації цілком залежать від істоти головних задач на кожнімвиді занять. Приміром, якщо в навчальному занятті головна увага буде приділеноосвоєнню складних і ризикованих елементів на брусах і у вільних вправах, тедані види багатоборства планують першими, а потім всі інші. Якщо в задачу тренувальногозаняття входить виконання вільних вправ у стані стомлення, то даний видпланується ближче до кінця основної частини. У зв'язку з цим і застосовуютьсякілька варіантів графіків чергування видів [20]. Основними аргументами накористь того або іншого варіанта є наступні: кількість і ступінь складності ітрудомісткості нового матеріалу для освоєння в тім або іншому виді (актуальнодля підготовчого періоду тренування й у роботі з дітьми на початковому іспеціалізованому етапах); придбання спеціальної витривалості і надійностівиконання вправ програми змагань (зв'язується із змагальним періодомпідготовки); здатність проходити види багатоборства в занятті в послідовності,що може бути визначена графіком змагань (характерно для етапу безпосередньоїпідготовки до змагань) [32].
У зв'язку з відзначеними ситуаціями в мікроциклах тренуванняпріоритет віддається тому або іншому варіантові чергування видів. При цьомуварто мати на увазі, що в роботі з дітьми, крім традиційних видівбагатоборства, самостійними видами занять, планованими в графіку чергуваннявидів, є хореографія, акробатика, батут і СФП. Ці ж види можуть бути основними,а не розминковими, у заняттях кваліфікованих гімнастів на початку підготовчогоперіоду.
Кількість видів багатоборства в одному занятті визначаєтьсятакож виходячи з задач даного етапу підготовки. У навчальних заняттях необхідновідвести більше часу на перші два-три видів для виконання кропіткої роботи звивчення техніки елементів і з'єднань з багаторазовими повтореннями, паузами длянастроювання й обмірковування між спробами.
У цьому випадку на перші види багатоборства варто відводитипо 35 — 40 хв. і в заняттях не планувати проходження усіх видів багатоборства.
У тренувальних заняттях, особливо з наближенням змагань, час,що відводиться кожному видові багатоборства, розподіляється більш рівномірно — по 20 — 25 хв. У графіку в цьому випадку передбачається тренування у всіх видахбагатоборства.
По кількості підходів і середній кількості елементів упідході визначаються обсяг і інтенсивність тренування [32].
Підходи не однорідні по цільовій спрямованості. Виділяються розминкові,підготовчі, основні і додаткові підходи. Наприклад, в опорних стрибках розминковіпідходи містять пробіжки від лінії старту до місця поштовху, з'єднання розбігуз поштовхом об місток і розминковим стрибком через коня (наприклад, — переворотом уперед). Досвідченому гімнастові досить двох-трьох підходів, щоб«відчути» розбіг і коня, підготувати суглоби ніг і рук до сильноговідштовхування. Підготовчі підходи пов'язані з підготовкою до основногострибка. У них гімнаст виконує, фактично, також розминку, але вже доконкретного стрибка (наприклад, — переворот вперед і сальто вперед або до«цукахара»). У цьому випадку налагоджуються усі фази стрибка. Два-трипідходу також достатні гімнастові, щоб «відчути» снаряд,«згадати» стрибок у цілому. Потім йде серія основних підходів звизначеною установкою на відпрацьовування окремих деталей стрибка (акцентуваннядій у різних фазах). Кількість стрибків залежить від плану даного заняття(звичайно в змагальному періоді в середньому на основні підходи приділяється4-6 повторень). Додаткові підходи гімнастам надаються як допоміжні, длявиправлення окремих помилок, перевірки варіантів техніки [6]. Ці підходи можуть чергуватися зосновними за схемою основні — додаткові — основні.
Найпоширенішою формою проведення основної частини заняття єорганізовані в різних варіантах вправи у видах багатоборства і прирівняних доних видах базової підготовки.
Більш детально питання організації і методики проведенняосновної частини розглядаються в наступному розділі глави при характеристицірізних типів занять, тому що особливості заняття в цілому визначаються самейого основною частиною.
Заключна частина завершує заняття. Вона найбільш коротка (5 — 10% загального часу), якщо мати на увазі рухові завдання, підведення підсумківзаняття в спортивному залі (10 — 15 хв.). Після силових напруг, навантаженьударного характеру на суглоби кінцівок і хребетного стовпа рекомендуютьсяпасивні виси на руках і ногах (краще на спеціальних петлях) у вертикальному іпохилому положеннях, провисання лежачи на згині тазостегнових суглобів нам'якій опорі на колоді (до 1 хв.). Застосовуються вправи в розслабленні,прийоми аутогенного тренування (комплекс на релаксацію). Заключна частиназанять розглядається як одне з важливих ланок системи відбудовних заходів. Узв'язку з цим можна виділити в ній дві частини: коротку — у спортзалі і більштривалу — у відбудовному центрі (теплові і гігієнічні процедури, масаж,фізіотерапія, сауна й ін.) [17].
Уважне ставлення до організації і змісту підготовчої ізаключної частин занять у цілорічному тренуванні дозволить у більшому ступенізберегти здоров'я гімнастів, уникнути травм, перенапруг.2.2 Типи занять спортивною гімнастикою та с особливості проведення
При педагогічній оцінці спрямованості окремих занятьправомірно кілька підходів:
· по ознацівідповідності головним задачам етапу або мікроциклу підготовки виділяютьсяосновні і допоміжні (додаткові) заняття;
· поступені навантаження розрізняють заняття з оптимальної для даного спортсменанавантаженням (ординарні), ударні і розвантажувальні;
· по ознаціспеціалізації і вузької прикладності виділяються типи занять: навчальної,тренувальної, модельне, загальної фізичної підготовки, спеціальної фізичноїпідготовки, контрольне, розминкове і відновне. Уявлення про характер іструктуру окремих типів занять дозволяє тренерові легше керувати тренувальнимпроцесом у цілому.
Виділення окремих типів занять і детальна розробка їхніструктури викликані заглибленою спеціалізацією підготовки гімнастів. Мабуть,тільки на початкових етапах заняття з новачками, що не володіють великимобсягом гімнастичних навичок, носять універсальний комплексний характер [12]. У тренуванні кваліфікованихгімнастів вирішується більш широке коло задач, не «вміщуючихся» водне заняття. Заняття стають вузько прикладними з чіткою спрямованістю. Зміст виділення й удосконалюванняструктури окремих типів занять зводиться до того, щоб вирішувати все різноманіттяпедагогічних задач не одночасно, а послідовно, концентруючи увагу і сили навідносно малій групі задач і досягаючи при цьому відчутних результатів.
Структура мікроциклу й етапу тренування дає тренеровіможливість вибору найбільш підходящих типів занять, що в остаточному підсумкудозволяє вирішити весь комплекс задач.2.2.1 Навчальне заняття та його специфіка
У загальному виді задача навчального типу занять зводиться доздійснення ідеї відновлення гімнастики, «уречевлення» її творчоїсуті. Завдяки подібним до занять гімнасти опановують всім обсягом доступних їмвправ [12].
У масштабі окремих навчальних занять вирішуються задачі,зв'язані з оволодінням вправами конкретного спортивного розряду.
У зв'язку з цим, зміст і організація навчального заняттяпідлеглі створенню сприятливих передумов для процесу навчання. Це значить, щотренер повинний спланувати освоєння «ланцюжків» родинних заструктурою елементів, ґрунтуючись на принципі приступності й ефекті позитивногопереносу навичок [11].
Незважаючи на удаване розходження й оригінальність кожноговиду багатоборства, багато елементів близькі по технічних діях і навчальні«ланцюжки» на різних снарядах можуть стулятися в багатьох місцях. Цепривід для міркування й ухвалення рішення: чи планувати в одному заняттірівнобіжне освоєння родинних елементів або йти шляхом «контрасту»,пропонуючи учням несхожі за структурою елементи. Найчастіше тренери випливаютьпершим шляхом, полегшуючи гімнастам задачу оволодіння школою розмахувань,акцентованими діями («темпами») на маху вперед або на маху назад,спадами з упора у вис і т.п. Але бувають ситуації, коли необхідно скористатисядругим шляхом. Приміром, у роботі з чоловіками тренер проходить тему«сальто вперед». Пропонує освоїти зіскоки сальто вперед напоперечині, брусах, кільцях, так ще додає аналогічні елементи у вільних вправахі опорних стрибках.
При удаваній повній подобі цих елементів, виконуваних урізних видах багатоборства (ефект спостереження польотної безопорної фази),маються багато тонкостей техніки, що відрізняє елементи один від іншого. Цеспецифіка опори об снаряд, деталі відходу з опори, швидкість обертання впольоті й ін. Гімнаст, перевантажений інформацією з теми «сальтовперед», перестає розрізняти нюанси техніки, часом буквально переноситьчастини навички з одного снаряда на іншій. Приміром, починає притягатисяруками до поперечини перед відходом на маху назад у зіскок сальто вперед, щохарактерно для зіскоку з кілець. У цьому випадку від подібних помилок можнапіти, розосередивши аналогічні по техніці елементи за часом, освоюючи їх неодночасно, а послідовно, пропонувати гімнастам контрастні завдання, переключатиних на координацію рухів іншого типу [11].
Інша складна проблема — визначення кількості новогоматеріалу, планованого на одне заняття. Навчання проходить успішно при гарномуемоційному стані учнів, на «свіжі» сили, не в стадії фізичного іпсихічного стомлення. У зв'язку з цим тренер повинний представити, яку труднощіскладає новий матеріал для конкретного учня, який коефіцієнт новизнипропонованих для освоєння вправ.
Практичний досвід, підтверджений і наукові дані, свідчить проте, що оптимальним є планування для вивчення на кожнім снаряді одного-двохнових елементів [5]. При цьому для підготовленихгімнастів абсолютно нових елементів практично не буває, якщо врахувати, щотехніка нового елемента включає багато знайомих деталей, фрагментів, закладенихще на етапі базової підготовки. У змісті навчальних занять передбачаєтьсясполучення нового матеріалу (різного ступеня новизни) з повторенням,закріпленням техніки «старого» — вправ, що ще недавно вивчалися як«нові».
Кількість повторень (підходів, спроб-проб) кожного новогозавдання є також у числі актуальних питань планування навчальних занять.
Як видно, рецепта строгого регламентування навчальних занятьнемає. Проте, основні вимоги до їхнього змісту, методиці й організації можназвести до наступного:
· неперевантажувати заняття новим матеріалом (1-2 нові вправи на снаряді);
· плануватинавчальні заняття серіями, щоб створити умови для повторення, закріпленнярухових навичок без тривалих пауз між заняттями (4-6 занять«щільного» навчання в «темпі»);
· плануватиосвоєння складного матеріалу ближче до початку основної частини заняття (напершому — другому снарядах);
· число підходівна виконання нового завдання варто варіювати в залежності від ступенястомлення. При помітних помилках, зв'язаних зі стомленням, навчанняприпиняється (середня норма — 6 — 8 підходів, 1- 3 повторення в підході).
Організація навчальних занять у цілому повинна зводитися достворення найбільш сприятливих умов для навчання вправам. Особливо важливі умови,які несуть щадне навантаження, на етапах початкової і спеціалізованоїпідготовки. Мається на увазі наявність підсобних снарядів, тренажерів, розклад здостатнім часом занять по видах багатоборства, графік чергування видів зрежимом сприяння для груп, що планують навчальні заняття [5].2.2.2 Тренувальне заняття
Даний тип занять є, як і навчальне заняття, основною формоюроботи з гімнастами й у загальному обсязі складає від 25 до 30% кількостізанять у рік.
Тренувальне заняття (або тренування в буквальному значенніцього слова) спрямовано переважно на повторення вже освоєної програми, їїудосконалювання.
Основна задача — закріплення навичок, їхнє удосконалюванняпри виконанні в з'єднаннях, частинах комбінацій і в цілих комбінаціяхобов'язкової і довільної програм, виховання спеціальної витривалості. Цеосновний тип занять при підготовці до змагань. По обсязі й інтенсивності навантаженняв тренувальних заняттях досягає найвищих величин, особливо в тренуванніударного характеру [15].
Виконання комбінації в цілому на високу оцінку можна вважатинавантаженням з 100% інтенсивністю, якщо вона точно відповідає програмізмагань. У зв'язку з цим, кількість виконаних комбінацій і опорних стрибківхарактеризує інтенсивність тренувальних занять. Крім цього показника, факторамиобліку і контролю є кількість елементів (загальний обсяг навантаження),кількість підходів, а також якісні характеристики: комбінації, виконані нависоку оцінку, кількість зривів.
Проміжною формою, що з'єднує зміст навчального ітренувального занять є досить розповсюджений тип учбово-тренувального заняття.Дійсно, «еволюцію» змісту і форм занять у міру зростання майстерності(як у багаторічній підготовці, так і від підготовчого періоду до змагального)можна представити як послідовну зміну одних типів занять іншими, з акцентом наїхні пріоритетні задачі.
Учбово-тренувальні заняття, як проміжна форма, переміняютьчисто навчальні, а потім переростають у власне-тренувальні. Така динаміка,зв'язана зі змістом роботи гімнастів у підготовчий і початку змагальногоперіоди. Якщо при навчанні елементам результат оцінюється більше за критерієм«вийшло або не вийшло», «зроблене не зроблене», то втренувальних заняттях ефективність роботи визначається і кількісними, іякісними критеріями: «зробив скількох разів», «наскільки добревиконане» [12].
В учбово-тренувальних заняттях навчальним матеріалом можутьбути не тільки нові елементи, але і навчальні комбінації, що є або полегшенимиваріантами змагальних, або спеціальними, що складаються з базових елементів.
При характеристиці основної частини заняття виділені їїструктурні частини — підходи — і відбитий їхня педагогічна спрямованість. Інтенсивністьтренувальних занять можна визначити по кількості підходів. Якщо в кожнімпідході виконуються комбінації в цілому, то таке тренування має дуже високуінтенсивність [11].
При плануванні чисто тренувальних занять тренерові має бутивизначити кількість видів багатоборства, їхнє чергування, кількість підходів звиконанням комбінацій і їхніх частин, опорних стрибків.
Складніше при плануванні учбово-тренувальних занять, колисполучаться задачі по освоєнню й удосконалюванню техніки елементів із задачамирозвитку витривалості при виконанні вправ програми змагань. У будь-якомувипадку тренер повинний керуватися принципом пріоритету головних педагогічнихзадач. Гарні можливості в «розведенні» навчальних і тренувальнихзанять у часі створюються при дворазових заняттях у день, коли одне заняттяпроходить під девізом «навчання», а інше — «тренування».
2.2.3 Модельне заняття
Спортивна гімнастика характерна невеликою кількістю змагань.Навіть ведучі її представники виступають у відповідальних змаганнях 5-7 разів уроці, а деякі і того менше. Однак змагальний досвід необхідно здобуватипостійно, з перших кроків у гімнастиці. На ранніх ступінях підготовки — цеконтрольні перевірки, міні-змагання усередині групи, що можна більше віднести дозастосування змагального методу в процесі навчання і тренування [20].
Модельне заняття — форма підготовки гімнаста до майбутніхзмагань. Його основна задача — проведення занять у точній відповідності зрегламентом майбутніх змагань. Як правило, вони насичують модельний мікроцикл,якщо майбутні змагання проводяться в кілька днів. Але можуть плануватися йокремо в інших мікроциклах.
Особливість змісту модельного заняття — у можливо точнійвідповідності програмі і регламенті змагальної діяльності, наприклад, виступу вобов'язковій або в довільної програмі, або за моделлю участі у фінальнихзмаганнях в окремих видах багатоборства. У залежності від прогнозованихситуацій, що залежать від правил змагань, організуються модельні заняття. Якщозаняття іншого типу проводяться з контролем хвилинної стрілки, то модельнізаняття не обходяться без погляду на секундомір. Адже на спеціальну розминку увиді багатоборства приділяється усього по 30 з на учасника. Тренерові необхіднострого витримувати паузи, надаючи гімнастові відповідальні підходи до снарядавідповідно до моделі змагальної обстановки. Таким чином, стругаючирегламентація підходів у часі є відмітною ознакою модельних занять [14].
Навантаження — кількість елементів і комбінацій — сплануватинескладно, спираючи на цифри, що характеризують навантаження на змаганнях. Алепсихічну напруженість змоделювати набагато складніше. Щоб у більшому ступеніпідготуватися до майбутніх змагань, мати «запас міцності» прибігаютьдо модельно-ударного заняття: при проведенні тренування по моделі того абоіншого дня змагань гімнастам пропонується виконати або трохи більше числокомбінацій, чим це буде в реальних умовах, або додається навантаження типу СФП.
У модельномумікроциклі, крім модельних занять, додаються додаткові заняття не відбудовногоплану, а з навантаженням, близької до базового. Під час адаптаційногомікроциклу перед змаганнями, як правило, гімнастам надаються дні длявипробування снарядів. У цих випадках також плануються модельні заняття.
Усі приведеніприклади відносяться до підготовки кваліфікованих гімнастів, тренувальнінавантаження яких звичайно перевершують кількісні показники змагальнихнавантажень (по числу елементів і комбінацій) [14].
Інформативнимипоказниками модельного заняття є: стабільність якості виконання програми (убалах), наявність передбачуваних і непередбачених зривів, психоемоційний стангімнаста.2.2.4 Контрольне заняття
На відміну відмодельного, контрольне заняття не тестує готовність гімнастів до змагань, алише ступінь освоєння навчальної програми, у тому числі і вправ обов'язкової ідовільної програми — окремі елементи, з'єднання і комбінації в цілому.
Контролюєтьсярівень фізичної і психологічної підготовленості. Одним словом, за бажаннямтренера контролеві підлягають будь-як результати роботи, що дозволяютьвизначити, наскільки успішна методика тренування. У будь-якому занятті тренерможе оцінити виконання учнем тієї або іншої вправи. Однак контрольне заняттявідрізняється особливою організацією, коли заздалегідь планується програмавправ, що підлягають контролеві, і доводиться до зведення гімнастів. Необхідно,щоб спортсмени добре знали умови й основні критерії оцінки вправ [1].
Контрольнізаняття можуть бути профільними: носити медико-біологічний характер, тестуватипереважно технічну або фізичну готовність.
У першому випадкуконтролюється фізичний розвиток гімнастів (обмірювання), проводятьсяфункціональні проби (тест на витривалість — вільні вправи з вимірами значеньЧСС, АТ), виміряються динамометричні показники сили різних груп м'язів(полідинамометрія).
Контрольнезаняття по технічній підготовці містить залікові нормативи, що полягають увизначенні якості володіння елементами програми. Для початківців це можуть бутикомплекси загальрозвиваючих вправ, при виконанні яких контролюється точністьположень, координація рухів.
Гімнасти високоїкваліфікації контролюються в ступені володіння програмою змагань в окремихвидах багатоборства, в оволодінні окремими складними елементами відповідно доіндивідуального плану.
Розповсюдженоюформою контрольного заняття є тестування фізичної підготовленості.
Контрольнінормативи програми фізичної підготовки найчастіше виступають як тести, щовизначають силові можливості гімнастів (швидкісно-силові, динамічна«жимова», статична сила), їхню спеціальну витривалість і гнучкість[1].
Критерії оцінкивстановлюються в залежності від суті контролю. Найбільш типовими є такі:«виконане — не виконано» («так» — «ні»),«виконано на яку оцінку» (спеціальні шкали бальної оцінки техніки,нормативів ОФП і СФП). По сумі балів можна ранжувати гімнастів за підсумкамиконтролю, виявити переможця змагань по СФП.
Регулярнепроведення контрольних занять (приміром, раз у тиждень, на місяць, рубежноетестування на початку і наприкінці періоду або етапу підготовки) дисциплінуєгімнастів, дозволяє тренерові ширше використовувати соревновательный методпідготовки. Контрольні заняття сприяють вихованню в гімнастів ініціативності,відповідальності, організованості, особливо в зв'язку з тим, що тренер під часконтролю виступає в ролі судді, надає учням велику самостійність.
Основнийінформативний показник у контрольних заняттях — це оцінка за виконаннянормативів, тестів, виражена в адекватних одиницях виміру або в інтегральнійоцінці в балах.2.2.5 Заняття з загальної фізичної підготовки
Багато занять,частіше навчальної і тренувальної спрямованості, закінчуються вправами фізичноїпідготовки. Це як би «довісок» до загального навантаження і спосібвпливу на розвиток окремих фізичних якостей [15]. У даному ж випадку мова йде про спеціальне самостійне заняття,присвяченому фізичній підготовці. У залежності від задач і змісту вправ, вонаорганізується як заняття по ОФП або СФП.
Відомо, щотривалий біг по дистанції, ходьба на лижах, плавання, спортивні ігри і багатоінших видів рухової активності прямого впливу на спортивний результат угімнастиці не мають. Виникає резонне питання: а чи варто витрачати сили і часна непродуктивну роботу? Еволюція спорту вищих досягнень зв'язана з концепцієюспеціалізації засобів і спрямованостей усієї підготовки на кінцевий результат.Аргумент, що ОФП благотворно позначається на здоров'я спортсмена сьогодні, нажаль, не є головним. Проте, є вагомі аргументи на користь ОФП у гімнастиці,особливо на етапах становлення — початкової і спеціалізованої підготовки.Насамперед, засобу ОФП, згадані вище, розвивають загальну працездатність. Вонавиявляється в здатності протистояти сумарному стомленню в процесі цілорічноготренування, несприятливим впливам навколишнього середовища, сприяєзагартовуванню організму [17].
Крім того, що не маловажно,елементи легкої атлетики, плавання, спортивних ігор, лижного спорту,єдиноборств сприяють гармонічному розвиткові організму. Гімнастиказагальновизнано є засобом всебічного і гармонічного фізичного виховання. Проте,рання спеціалізація в застосуванні засобів фізичної підготовки не виправдуєсебе в роботі з юними гімнастами.
Таким чином, ОФПпланується в значному обсязі на етапі початкової підготовки, у підготовчийперіод занять з гімнастами-розрядниками, у перехідний період підготовкигімнастів високої кваліфікації.
Основні задачі — розвиток загальної працездатності, гармонічний розвиток рухових якостей,переключення на інший тип рухової діяльності для відновлення [25].
Заняття по ОФП у залежностівід застосування засобів проводяться або в залі (міні-баскетбол, міні-футбол),або на стадіоні, у басейні, на місцевості (море, ріка, озеро, ліс, галявина,гори). Методика проведення занять, правила запозичаються з відповідних видівспорту, але з доповненнями на приналежність до гімнастики. Наприклад, вправи зіштангою підбираються, не зв'язані з класичними для цього виду спорту ривком іпоштовхом. Штанга й обтяження в основному служать для розвитку сили окремихгруп м'язів. Бігові дистанції 100 і 400 м підходять по навантаженню і часовівиконання до параметрів опорних стрибків і вільних вправ.
В оцінцірезультатів занять ОФП інформативними показниками і факторами обліку є обсяг іінтенсивність вправ, їхній зміст, загальний час занять. Наприклад, уміні-футболі тренерові більш важливо врахувати не кількість голів, а темп ізагальний час гри, по динаміці ЧСС визначити інтенсивність навантаження.Контрольні нормативи ОФП, по можливості, оцінюються в балах по прийнятим угімнастиці шкалам.
Загальна тривалістьзаняття по ОФП коливається від 30 до 180 хв. Різна тривалість занять по ОФПзв'язана з їхнім змістом і задачами [25].
Інтенсивнізаняття з вправами в бігу або виконанням комплексів ритмічної гімнастики менштривалі (30 — 60 хв.). Лижні прогулянки, ходьба по дистанції можуть зайняти 2 — 3 ч. Здебільшого заняття по ОФП носять односпрямований характер у зв'язку зіспецифікою застосовуваних засобів. Але не виключені і комплексні заняття, щосполучать біг, ігри, плавання й ін.
Найбільш рекомендованаформа проведення занять по ОФП — групове тренування, що забезпечує суперництвой емоційний тонус що займаються.
2.2.6 Заняття зі спеціальної фізичної підготовки
Заняття поспеціальній фізичній підготовці більш представницькі, чим заняття по ОФП. Узагальній кількості днів підготовки вони складають близько 10%. Нагадаємо, щовправи СПФ у загальному обсязі елементів займають до 20% у підготовчий період і10 — 15% — у змагальний.
Заняття по СФПплануються як основні в підготовчий період і як додаткові в змагальний. У змісттаких занять входять вправи, спрямовані на виховання ведучих фізичних якостей,рівень розвитку яких впливає на результативність спортивно-гімнастичноїдіяльності [11]. Велика частина їхбезпосередньо зв'язана з технікою гімнастичних елементів, з'єднань і виконаннямкомбінацій у цілому і застосовується за принципом сполученого впливу. Вартопідкреслити, що самі гімнастичні елементи з обов'язкової і довільної програм євідмінним засобом СФП. Підйом розгином на нижній жердині виконується гімнастамибагаторазово для розвитку швидкісно-силової витривалості. Для цього ж чоловікапроробляють довгі серії кіл двома на коні. Практично всі силові і статичніелементи включаються в програму СФП.
У зв'язку зізначним навантаженням, великим сумарним ефектом від вправ, заняття по СФП, якправило, не дуже тривалі — максимум 1 — 1,5 год.
Заняття по СФПдуже продуктивні, тому що виконання спеціальних вправ не як доповнення вякому-небудь учбово-тренувальному занятті, а на «свіжі» сили дає відчутнийрезультат. Наприклад, найвищі показники ЧСС (більш 200 у 1 хв.) зафіксовані підчас вправ СФП круговим способом. Здобувається впевненість у виконанні силовихелементів. Приміром, гімнасти утримують «хрест» або горизонтальнийупор не 2 з (відповідно до правил змагань), а 6-8 с.
Підбор ічергування вправ СФП можуть будуватися за принципом впливу на окремі м'язовігрупи (анатомічний принцип локального впливу по типі: вправи для розгтначів абозгиначів рук, ніг, тулуба) або за принципом розвитку визначених фізичнихякостей (фізіологічний принцип підбора вправ швидкісно-силового характеру,вправ для розвитку максимальної повільної, або статичної, сили, гнучкості,витривалості) [11].
Однієї з найбільшдіючих форм організації занять по ОФП є кругове тренування, що дозволяє точноконтролювати і дозувати навантаження. У цьому випадку найбільш важливимипитаннями, що коштують перед тренером при організації занять по СФП круговимспособом, є наступні:
· визначеннязмісту вправ, їхньої спрямованості, принципу підбора;
· підборнеобхідних вправ для комплексу (визначення кількості «станцій» кола);
· визначенняпослідовності, черговості виконання вправ (замикання кола);
· уточненнядозування, кількості повторень кожної вправи;
· визначеннячасу виконання вправ на «станціях» і інтервалів відпочинку міжстанціями;
· визначеннякількості кіл — серій вправ [24].
У заняттях по СФПінформативними показниками є: зміст вправ, спосіб проведення, обсяг іінтенсивність вправ, загальний час занять.
Тестується СФП задопомогою контрольних нормативів, проведенням функціональних проб іфункціональної діагностики.2.2.7 Розминкове та відновлювальне заняття
Розминка заняттяможна віднести до допоміжного виду занять. Правомірність виділення цього типузанять підтверджується реальною потребою в ньому.
Виділяються дварізновиди: ранкове розминкове заняття — традиційна «зарядка» — івласне розминкове заняття перед відповідальним тренуванням або змаганнями. Навідміну від звичайної гігієнічної зарядки, розминкове заняття гімнастанасичується більш складними, але знайомими елементами технічної і фізичноїпідготовки. У схему занять включається розігріваючий біг у спокійному темпі,вправи на гнучкість, рівноваги, стійки на руках, елементи хореографії, батутнарозминка. Основна задача зарядки — настроювання на майбутню протягом дняроботу. З юними гімнастами можна розучувати нескладні комплексизагальрозвиваючих вправ [24].
В умовахцентралізованої підготовки ранкове заняття привчає гімнастів до кількаразовихзанять в один день. Поступово звичайна зарядка (15 — 20 хв.) переростає взаняття тривалістю до 40 — 60 хв. При відсутності таких умов тренер розробляєдля учнів індивідуальні плани на заняття в домашніх умовах. Ранкова розминкапроводиться в залі, а також, у залежності від обстановки, — поза залом(стадіон, відкрита площадка і т.п.).
Розминкове заняттяіншої спрямованості проводиться для настроювання на основне тренування, зняттянервової напруги перед змаганнями. Завдяки виконанню знайомих вправ у видахбагатоборства, гімнаст здобуває впевненість у своїх силах, може переконатися вготовності до них. Варто підкреслити, що мається на увазі не розминкабезпосередньо перед стартом — спеціальна розминка, а організоване заняттяранком, якщо змагання проводяться ввечері [25].
При плануваннітакого заняття тренер повинний визначити зміст, кількість вправ, загальний часзанять. Уважно оцінює суб'єктивний стан гімнастів по показниках самопочуття,активності, настрою (САН). Розминкові заняття першого типу актуальні вже наетапі спеціалізованої підготовки, а другий варіант — у роботі з підготовленимиспортсменами, коли змагальна практика ширше.
Відновне заняття- це типова форма, характерна для сучасної гімнастики з великими обсягаминавантаження. Застосовується переважно в періоди напруженої роботи длярозвантаження, а також після змагань. У зв'язку з цим, актуальність даного типузанять у роботі з юними гімнастами невелика.
Відбудовнезаняття повинне відрізнятися від учбово-тренувальних не тільки помітно зниженимобсягом і інтенсивністю навантаження, але і змістом. Спеціально організованівідбудовні заняття повинні містити вправи, не зв'язані з програмою підготовкидо змагань. Ціль занять — реабілітація фізичного стану гімнаста, переключенняна контрастно відмінні від основні вправи ігрового характеру. Виконуються розминковівправи, рухливі ігри. Досить бажано використовувати музику, музичні ігри [24].
При проведенніподібних занять гімнастам надається відносно повна самостійність у виборівправ, у визначенні кількості повторень. У цілому заняття повинне викликати емоційнийпідйом, бажання тренуватися. Заняття доцільне сполучити з відбудовнимизаходами.
Педагогічнийконтроль за емоційним станом (САН) доповнюється методами функціональноїдіагностики (ЧСС, АТ, ЕКС).
Висновки
У періоди підготовки до відповідальних змаганьвикористовуються трохи науково обґрунтованих моделей перед змагальноїпідготовки, орієнтованих на вид і характер змагань, з урахуванняміндивідуальних особливостей гімнастів. Технологія підготовки передбачаєвикористання спеціальних (по своїй спрямованості) тижневих мікроциклів (початковий,базовий, ударний, відновний, модельний, контрольно-модельний і безпосередньоїспрямованості), у яких поетапно моделюються умови майбутнього змагальноготижня.
Слід зазначити, що для створення на попередніх етапахпідготовки оптимальної надмірності досить в ударно-модельних тренувальнихзаняттях перевищувати обсяги змагальної діяльності в 1,5- 2 рази.
На підставі цих представлень планування багаторічної цілорічноїпідготовки гімнастів можна виразити в системі однорідних структурних одиниць — тимчасових інтервалах: від чотирирічного олімпійського циклу підготовки доодного тренувального заняття.
Відповідно до даного підходу визначені типи річних (іпіврічних) циклів, періодів, етапів і мікроциклів підготовки, типи тренувальнихднів і занять. Орієнтуючись у структурі тренувального процесу, тренер можебільш оперативно і раціонально керувати підготовкою гімнастів, вибудовувати впотрібній черговості ті або інші одиниці планування, наповняти їхнім конкретнимзмістом.
В ієрархії структурних одиниць планування тренувальногопроцесу одне заняття є самим дрібним по масштабах. Однак це і найбільшоперативна ланка (по можливостях передбачати ситуацію і результат роботи).Плани занять розробляються найбільше докладно, хоча і не все задумане відбиваєна папері.
Плануванняпідготовки гімнастів в остаточному підсумку зводиться до розробки детальнихпланів окремих занять. У главі дана досить докладна характеристика типової структуризаняття в спортивній гімнастиці, приведені особливості трьох частин:підготовчої, основної і заключної.
У зв'язку зіскладністю виду спорту спектр проблем, що виникають при підготовці класнихгімнастів, не може бути розв'язний у заняттях одного плану, одного профілю.Виникла необхідність виділити кілька типів занять. Створено передумови, узалежності від задач, для варіювання і застосування різних типів занять, тобтодля керування тренувальним процесом. У практиці плануються серії — «ланцюжка»однопрофільних і разнопрофільних занять, заняття змішаного типу(учбово-тренувальні, модельно-контрольні і т.п.).
Але не повиннобути занять невизначеної структури. Майстерність тренера виявляється в уміннівизначати співвідношення засобів підготовки в різних по масштабах інтервалахчасу, в умінні варіювати різними типами занять.
Список літератури
1. Атлетическая гимнастика / В.М. Смолевский, М.Л.Укран и др. — М.: Физкультура и спорт, 1968.
2. Афонин В.Н. Исследование средств и методовтекущего контроля в гимнастике. — М.: ГЦОЛИФК, 1975.
3. Башкиров В.Ф. Возникновение и лечение травм успортсменов. — М.: Физкультура и спорт, 1981.
4. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движения ифизиологии активности. — М.: Медицина, 1966.
5. Боген М.М. Обучение двигательным действиям. — М.: ФиС, 1985.
6. Волков Л.В.Физическое воспитание учащихся: Пособие для учителей. – М., 1988. – 360 с.
7. Волков В.Н.Спортивна тренированность: парадоксы и диагностика. // Теория и практикафизической культуры. – 2002. — № 10. – С. 10 – 13.
8. Гринь Л.В.Травматизм у спортсменов-борцов и его профилактика. // Педагогіка, психологія імедико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків, 2002. — №24. – С. 94 – 98.
9. Зюзіна І.А.Основи педагогічної майстерності. – Освіта, 1989. – 302 с.
10. Комплексне тестування рухових здібностей людини. За ред. Сергієнко Л.П.-Миколаїв: УДМТУ, 2001.
11. КоренбергВ. Б. Твоягимнастика. — М.: Физкультура и спорт, 1977.
12. Коссов Б.Б., Озернюк А.Г. Произвольность движений у младших школьников:диагностика и способы формирования // Физическая культура в школе, — 1989. — №7. — С. 60-64.
13. Коц Я.М. Основные физиологическиепринципы тренировки. Учебн. пособ. — М.: ГЦОЛИФК, 1986.
14. Матвеев Л.П.Теория и методика физической культуры. – М.: ФиС, 1991. – 543 с.
15. Методикафизического воспитания школьников /Под ред. Г.Б. Мейксона, Л. Е. Любомирского.– М.: Просвещение, 1989. – 143 с.
16. МенхинЮ.В. Гимнастическиесооружения и оборудование мест занятий: Метод, рекомендации. — Малаховка:МОГИФК, 1988.
17. МенхинЮ.В. Физическаяподготовка в гимнастике. — М.: Физкультура и спорт, 1989.
18. Минаев Б.Н.,Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. М., 1989. – 320 с.
19. НовосельськийВ.Ф. Методика урока физической культуры в старших классах. — К.: «Радянськашкола», 1989. — 127 с.
20. ОзолинН.Г. Современнаясистема спортивной тренировки. — М.: Физкультура и спорт, 1970.
21. Паукова М.В., Черемисин В.П. Учить оценивать свои движения // Физическаякультура в школе, 1984. — № 12. — С. 26-29.
22. Сінчаєвський С.М. Фізичне виховання школярів (теоретична підготовка) //Фізичне виховання в школі, 1999. — №2. — с.25-28.
23. Слупский Л.Н. Волейбол. Активные методы обучения // Физическая культура вшколе, 1987. — №11. — С. 23-25.
24. Смолевский В.М., Гавердовский Ю.К. Спортивная гимнастика.– К.: Олимпийская литература, 1999. – 462 с.
25. Спортивная медицина: Учебное пособие. / Под ред. В.Л. Карпманаю. – М.:Физкультура и спорт, 1987. – 304 с..
26. Спортивнаяфизиология: Учебникдля ин-тов физ. культуры /Под общ. ред. Я.М. Коца. — М.: Физкультура и спорт,1986.
27. Уилмор Дж.Х., Костилл Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности. — Київ: Олімпійська література, 1977.
28. УэйнбергР., Гоулд Д. Основыпсихологии спорта и физической культуры. — Киев: Олимпийская литература, 1998.
29. Фізіологія людини (За ред. Кучерова І.С. та ін.). — К.: Вища школа, 1981.
30. Физическаякультура и спорт в общеобразовательной школе. Пособие для учителя. / Под ред.Д. Рупы. – М.: Просвещение, 1985. – 87 с.
31. Физкультурно-оздоровительнаяработа в школе: Книга для учителя / Под ред. А.М. Шлемина. – М.: Просвещение,1988.
32. ЦановаБ.Й. Исследованиеинтенсивных режимов тренировки и их влияние на функциональное состояниеорганизма юных гимнасток 11—13 лет. — М.: ГЦОЛИФК, 1976.
33. Шиян Б.М.Методика фізичного виховання школярів (Практикум ). – Львів: Світ, 1993. – 184с.
34. Шиян Б.М. Теоріяі методика фізичного виховання школярів. Ч.1. – Тернопіль: Навчальна книга. –Богдан, 2001. – 248 с.
35. Экология, здоровье, спорт. Под ред. Агаджаняна Н.А., Полатайко Ю.А. — Ив.-Франковск -Москва: Пласт, 2002.
36. Экологическаяфизиология человека и восстановительная медицина (Под ред. Денисова И.Н.). — М.: ГЭОТАР Медицина, 1999.