МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙУНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА
КУРСОВАРОБОТА
НАТЕМУ: АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА НАПРИКЛАДІ ГОТЕЛЮ «ДОМУС ГОТЕЛЬ»
КИЇВ-2008
ЗМІСТКУРСОВОЇ РОБОТИ. Стор. Вступ 3 1. Теоретичні аспекти аналізу ефективності використання матеріальних активів 1.1. Класифікація активів підприємств 4 1.2. Процес формування активів 7 1.3. Економічна сутність матеріальних активів підприємства 11 1.4. Система показників, що характеризують ефективність використання матеріальних активів 13 2. Аналіз ефективності використання матеріальних активів на прикладі готелю «Домус Готель» 2.1. Загальна характеристика готелю 19 2.2. Аналіз ефективності використання матеріальних активів 20 2.3. Вплив зміни матеріаломісткості на показники роботи пілприємства 25 3. Напрями поліпшення ефективності використання матеріальних активів 28 3.1. Обгрунтування конкретних управлінських рішень 28 3.2. Нормування оборотних коштів за сировиною та конкретними матеріалами 32 Висновок 40 Перелік використаної літератури 41
ВСТУП.
Прибутокпідприємства, його рентабельність і успіх у конкурентній боротьбі на ринкузначно залежить від того, як воно розпорядилося своїм капіталом за весьпопередній період діяльності, включаючи аналізований. Під цим мається на увазістворення сприятливих умов праці, впровадження високоефективних засобівпраці, прогресивних технологій, рівень механізації й автоматизації виробництва,організації й керування ним. Тому пошукрезервів подальшого збільшення ефективності роботи підприємства повиненґрунтуватися на оцінці показників, що характеризують ці сторонидіяльності підприємства.
Витрати сировини, матеріалу, палива, енергії й інших предметів праці мають найбільшупитомувагув поточних витратах на виробництві в більшості галузейвиробничої сфери. Від того, як на підприємстві здійснюється процесматеріально-технічного постачання й контроль над дотриманням режиму економії в кожномупідрозділі,на кожномуробочому місці,залежать найбільш важливі показники роботи підприємства – обсяг виробництва,його рентабельність, а також фінансовий стан іліквідність. У процесі фінансово-економічного аналізу роботи підприємства вирішуютьсязавдання,пов'язані з пошуком резервів зниження витратпредметів праці й збільшенням на цій основіобсягів виробництва й кінцевих результатів.
Мета написанняцієї курсової роботи – на основі теоретичних положень освоїти методикупроведення анализу ефективності використання матеріальних ресурсів напідприємстві. В першій главі роботи освітлено теоретичні аспекти аналізуматеріальних ресурсів підприємства. Також в цій главі приведено низкупоказників, що характеризують ефективність використання материальних ресурсівна підприємстві. В другій главі приведено аналіз основних показників діяльностіготелю «Домус Готель», в тому числі проаналізовано ефективність використанняматеріальних ресурсів та розкрито вплив змін матеріаломісткості на показники роботипідприємства.
Третя глава присвяченаобгрунтуванню прийняття управлінських рішень з приводу використання матеріальнихресурсів на підприємстві.
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ.
1.1. КЛАСИФІКАЦІЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА.
Для здійсненнягосподарської діяльності кожне підприємство повинно мати у своєму розпорядженнівизначене майно, що належить йому на правах власності або володіння. Все майно,яким володіє підприємство і яке відображене в його балансі, називаєтьсяактивами підприємства.
Активи єекономічними ресурсами підприємства у формі сукупних майнових цінностей, щовикористовуються у господарській діяльності з метою одержання прибутку.
Активипідприємства підрозділяються за багатьма класифікаційними ознаками, основними зяких є:
Формафункціонування активів. За цією ознакою виділяють такі види активів:
а) матеріальніактиви характеризують активи підприємства, що мають речову (матеріальну) форму.До складу матеріальних активів підприємства належать:
• основнізасоби;
• незавершенікапітальні вкладення;
• устаткування,призначене до монтажу;
• виробничі запасисировини та напівфабрикатів;
• запасималоцінних і швидкозношувальних предметів;
• обсягнезавершеного виробництва;
• запаси готовоїпродукції, призначеної для реалізації;
• інші видиматеріальних активів;
б) нематеріальніактиви характеризують активи підприємства, що не мають речової форми, алеберуть участь у господарській діяльності та приносять прибуток. До цього видуактивів підприємства належать:
• придбаніпідприємством права на користування окремими природними ресурсами;
• патентні правана використання винаходів;
•«ноу-хау» – сукупність технічних, технологічних, управлінських,комерційних та інших знань, що оформлені у вигляді технічної документації,накопиченого виробничого досвіду, що є предметом інновацій, але незапатентованих;
• права на промисловізразки та моделі;
• товарний знак– емблема, малюнок або символ, зареєстровані у встановленому порядку, щослужать для відмінності товарів даного виробника від інших аналогічних товарів;
• торгова марка– право на виняткове використання фірмового найменування юридичної особи;
• права навикористання комп’ютерних програмних продуктів;
• «гудвіл –різниця між ринковою вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу ійого балансовою вартістю, яка утворена у зв’язку з можливістю одержання більшвисокого рівня прибутку (порівняно із середньогалузевим її рівнем) за рахуноквикористання більш ефективної системи управління на товарному ринку, застосуваннянових технологій тощо;
• іншіаналогічні види майнових цінностей підприємства;
в) фінансові активихарактеризують різноманітні фінансові інструменти, що належать підприємству абознаходяться в його володінні.
До фінансовихактивів підприємства належать:
• грошові активив національній валюті;
• грошові активив іноземній валюті;
• дебіторськазаборгованість у всіх її формах;
• короткостроковіфінансові вкладення;
• довгостроковіфінансові вкладення.
Характер участів господарському процесі та швидкість обороту активів. За цією ознакою активипідприємства підрозділяються на такі види:
а) оборотні (поточні)активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, щообслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність івикористовуються повністю протягом одного виробничо-комерційного циклу.
У складіоборотних (поточних) активів підприємства виділяють такі елементи:
• виробничі запасисировини і напівфабрикатів;
• запасималоцінних і швидкозношувальних предметів;
• обсягнезавершеного виробництва;
• запаси готовоїпродукції, призначеної для реалізації;
• дебіторськузаборгованість;
• грошові активив національній валюті;
• грошові активив іноземній валюті;
• короткостроковіфінансові вкладення;
• витратимайбутніх періодів;
б) необоротніактиви характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, щобагаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності та переносять напродукцію використану вартість частинами.
До складунеоборотних активів підприємства входять такі види:
• основнізасоби;
• нематеріальніактиви;
• незавершенікапітальні вкладення;
• устаткування,призначене для монтажу;
• довгостроковіфінансові вкладення;
• інші видинеоборотних активів.
Характеробслуговування окремих видів діяльності. За цією ознакою виділяють такі видиактивів підприємства:
а) операційніактиви є сукупністю майнових цінностей, що безпосередньо використовуються увиробничо-комерційній діяльності підприємства з метою одержання операційногоприбутку.
До складуопераційних активів підприємства належать:
• виробничіосновні засоби;
• нематеріальніактиви, що обслуговують операційний процес;
• оборотніопераційні активи (вся їх сукупність за мінусом короткострокових фінансовихвкладень);
б) інвестиційніактиви характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, пов’язаних ізздійсненням його інвестиційної діяльності.
До складу інвестиційнихактивів підприємства належать:
• незавершенікапітальні вкладення;
• устаткування,призначене для монтажу;
• довгостроковіфінансові вкладення;
• короткостроковіфінансові вкладення.
Характерфінансових джерел формування активів. Відповідно до цієї ознаки розрізняютьтакі види активів підприємства:
а) валові активиє сукупністю майнових цінностей (активів) підприємства, сформованих за рахунокяк власного, так і позикового капіталу;
б) чисті активихарактеризують вартісну сукупність майнових цінностей (активів) підприємства,сформованих винятково за рахунок власного його капіталу. Вартість чистихактивів підприємства визначається за такою формулою:
ЧА = А – ЗК, де
ЧА – вартістьчистих активів підприємства;
А – загальнасума всіх активів підприємства за балансовою вартістю;
ЗК – загальнасума позикового капіталу підприємства, що використовується.
Характерволодіння активами. За цією ознакою активи підприємства поділяються на такі двавиди:
а) власніактиви, до яких належать активи підприємства, що знаходяться в постійному йоговолодінні та відображаються в складі його балансу;
б) орендованіактиви, до яких належать активи підприємства, що знаходяться в тимчасовому йоговолодінні відповідно до укладених договорів оренди (лізингу).
Ступіньліквідності активів. Відповідно до цієї ознаки активи підприємства прийнятопідрозділяти на такі види:
а) активи вабсолютно ліквідній формі, до яких належать активи, що не потребують реалізаціїі є готовими засобами платежу.
До складу активівцього виду входять:
б) високоліквідніактиви характеризують групу активів підприємства, що швидко можуть бутиконвертовані в грошову форму (як правило, у термін до одного місяця) безсуттєвих втрат своєї поточної ринкової вартості з метою своєчасногозабезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями.
Довисоколіквідних активів підприємства належать:
• короткостроковіфінансові вкладення;
•короткострокова дебіторська заборгованість;
в)середньоліквідні активи, до яких належать активи, що можуть бути конвертовані вгрошову форму без суттєвих втрат своєї поточної ринкової вартості терміном відодного до шести місяців.
г) малоліквідніактиви, до яких належать активи підприємства, що можуть бути конвертовані вгрошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише після закінченнязначного періоду часу (від півроку і більше).
д) неліквідніактиви, до них входять такі види активів підприємства, що самостійнореалізовані бути не можуть (вони можуть бути продані лише в складі цілісногомайнового комплексу).
1.2. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ АКТИВІВ.
На базірозглянутої класифікації формується процес фінансового управління активамипідприємства.
Формуванняактивів підприємства пов’язане з трьома основними етапами його розвитку нарізних стадіях життєвого циклу:
1. Створеннянового підприємства Це найбільш відповідальний етап формування активів,особливо при створенні великих підприємств. Активи, що формуються на цьомуетапі, визначають потребу в стартовому капіталі, умови отримання прибутку,швидкість обороту цих активів, рівень їхньої ліквідності тощо.
2. Розширення,реконструкція та модернізація діючого підприємства. Цей етап формування активівпідприємства можна розглядати як постійний процес його розвитку в розрізіосновних стадій його життєвого циклу. Розширення і відновлення складу активівдіючого підприємства здійснюється відповідно до стратегічних завдань йогорозвитку з урахуванням можливостей формування інвестиційних ресурсів.
3. Формуваннянових структурних одиниць діючого підприємства, наприклад, дочірніхпідприємств, філій тощо. Цей процес може здійснюватися шляхом формування новихструктурних майнових комплексів за рахунок нового будівництва або придбанняготової сукупності активів у формі цілісного майнового комплексу. Варіантамитакого придбання є приватизація діючого державного підприємства, купівля збанкрутілогопідприємства тощо.
Другий і третійетапи формування активів є формою інвестиційної діяльності діючогопідприємства.
Для забезпеченняефективної діяльності підприємства в майбутньому періоді процес формування йогоактивів повинен носити цілеспрямований характер. Основною метою формуванняактивів підприємства є виявлення і задоволення потреби в окремих їхніх видахдля забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їх складу длязабезпечення умов ефективної господарської діяльності.
З урахуваннямцієї мети процес формування активів підприємства будується на основі такихпринципів:
1. Урахуваннянайближчих перспектив розвитку операційної діяльності та форм її диверсифікації.
2. Забезпеченнявідповідності обсягу і структури активів, що формуються до обсягу, і структуривиробництва і збуту продукції.
3. Забезпеченняоптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності.
4. Забезпеченняумов прискорення обороту активів у процесі їх використання.
5. Вибірнайбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення росту ринковоївартості підприємства.
Формуванняактивів підприємства в період його створення підпорядковане, в першу чергу,завданням розвитку його операційної діяльності. При цьому варто мати на увазі,що за умови правильного вибору підприємством своєї ринкової ніші на початковихстадіях життєвого циклу підприємства, обсяг операційної діяльності зростаєдосить високими темпами. У зв’язку з тим, що активи підприємства формуються напочатковій стадії, воно повинно мати у своєму розпорядженні визначенийрезервний їх потенціал, що забезпечує можливості приросту продукції ідиверсифікації операційної діяльності в найближчому майбутньому періоді.
2. Забезпеченнявідповідності обсягу і структури активів, що формуються, до обсягу, структуривиробництва і збуту продукції.
Такавідповідність повинна забезпечуватися в процесі розробки бізнес-плану створеннянового підприємства шляхом визначення потреби в окремих видах активів.
Склад активівновоствореного підприємства має ряд відмінних рис:
а) у складінеоборотних активів підприємства на стадії його створення практично повністювідсутні довгострокові фінансові вкладення – вони формуються у процесінаступної інвестиційної його діяльності;
б) у складіоборотних активів підприємства на початковій стадії їх формування практичноповністю відсутня дебіторська заборгованість у зв’язку з тим, що господарськадіяльність ще не розпочиналася. Крім того, до мінімуму зведені, а в більшостівипадків – цілком відсутні, короткострокові фінансові вкладення.
Таким чином,розрахунок потреби в активах для новостворюваного підприємства здійснюється врозрізі таких їх видів:
• основнихзасобів;
• нематеріальнихактивів;
• запасівтоварно-матеріальних цінностей, що забезпечують виробничу діяльність;
• грошовихактивів;
• інших видівактивів.
Потреба восновних засобах розраховується за окремими групами:
а) виробничібудівлі та споруди;
б) машини йустаткування, що використовуються у виробничому технологічному процесі;
в) машини йустаткування, що використовуються в процесі управління операційною діяльністю.
На першому етапівизначається потреба в окремих видах машин і устаткування, що використовуютьсяу виробничому технологічному процесі. Формула розрахунку цієї потреби має такийвигляд:
Пу = />,де
Пу – потреба увиробничому устаткуванні конкретного виду;
ОВ – плановийобсяг виробництва продукції, що потребує використання даного виду устаткування;
ПРе –експлуатаційна продуктивність даного виду устаткування (нормативний обсягвиробництва продукції з розрахунку на одиницю устаткування);
Во – вартість одиниціцього виду устаткування;
ВУ – вартістьустановки даного виду устаткування.
На другому етапівизначається потреба в окремих видах машин і устаткування, що використовуютьсяу процесі управління операційною діяльністю (офісні меблі,електронно-обчислювальні машини, засоби зв’язку тощо).
На третьомуетапі визначається потреба в будівлях для здійснення безпосередньоговиробничого процесу і розміщення персоналу управління.
Потреба внематеріальних активах визначається виходячи з технології, що використовуєтьсядля здійснення операційного процесу.
При визначеннівартісного обсягу необоротних операційних активів, необхідних підприємству,враховується форма задоволення потреби в окремих їх видах: придбання увласність, фінансова або оперативна оренда.
Потреба взапасах товарно-матеріальних цінностей розраховується диференційовано в розрізітаких їх видів:
а) потреба воборотному капіталі, що авансується в запаси сировини і матеріалів;
б) потреба воборотному капіталі, що авансується в запаси готової продукції (для промисловихпідприємств);
в) потреба воборотному капіталі, що авансується в запаси товарів (для торговихпідприємств).
Потреба воборотному капіталі, що авансується в запаси товарно-матеріальних цінностейкожного виду, визначається шляхом множення одноденної їхньої витрати на нормузапасу в днях. Норми запасів товарно-матеріальних цінностей кожного видувстановлюються кожним підприємством самостійно виходячи з галузевих та іншихособливостей його господарської діяльності. Для нових підприємств ці нормивключаються до складу показників бізнес-плану.
Для усередненихрозрахунків у закордонній практиці при розробці бізнес-планів застосовують такістандартні норми запасів: сировини та матеріалів – 3 місяці (90 днів); готовоїпродукції – 1 місяць (30 днів); товарів, що реалізуються підприємствами торгівлі,– 2 місяці (60 днів).
Потреба в іншихактивах установлюється методом прямого розрахунку за окремими їх різновидами зурахуванням особливостей створюваного підприємства. Розрахунок потреби в іншихактивах здійснюється окремо з необоротних і оборотних активів.
На основіпроведених розрахунків визначається загальна потреба у необоротних і оборотнихактивах новостворюваного підприємства. Потреба у необоротних активахрозраховується шляхом підсумовування потреби в основних засобах, нематеріальнихактивах та інших видах необоротних активів. Відповідно, потреба в оборотнихактивах визначається шляхом підсумовування потреби в запасахтоварно-матеріальних цінностей, грошових активів та інших видів оборотнихактивів.
1.3. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ МАТЕРІАЛЬНИХРЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА.
Для забезпеченняпроцесу виробництва кожне підприємство повинне мати в своєму розпорядженніпевну суму оборотних коштів. Оборотні кошти – це наявні засоби і їх замінники,рахунки дебіторів і складські запаси, які конвертуються в гроші протягом року.Оборотні кошти функціонують у сфері виробництва і сфері звернення. У сферівиробництва знаходяться виробничі запаси, незавершене виробництво і витратимайбутніх періодів. Вони повністю переносять свою вартість на проведену готовупродукцію і в процесі виробництва зазнають зміни натуральної форми. У сферізвернення знаходяться готова продукція на складі підприємства; продукція,відвантажена покупцеві, але ще не сплачена їм; грошові кошти підприємства нарозрахунковому рахунку в банці і у власній касі, а також засоби в розрахунках.Речовинні елементи оборотних коштів споживаються в кожному виробничому циклі.Вони повністю втрачають свою натуральну форму, тому цілком включаються увартість виготовленої продукції. Елементи оборотних коштів є частиноюбезперервного потоку господарських операцій. Покупка товарно-матеріальнихцінностей приводить до збільшення виробничих запасів і кредиторськоїзаборгованості; виробництво веде до зростання готової продукції; реалізаціяведе до зростання дебіторської заборгованості і грошових коштів в касі і нарозрахунковому рахунку. Цей цикл операцій багато разів повторюється і урезультаті зводиться до грошових надходжень і грошових платежів. Період часу,протягом якого здійснюється оборот грошових коштів, є тривалістьвиробничо-комерційного циклу. Склад і структура оборотних коштів підприємствавизначається наступними основними чинниками:
– характеромпродукції, що випускається;
– особливостямидобувної і оброблювальної промисловості;
– структуроювитрат на виробництві;
– технологічнимиі організаційними умовами виробництва в роботі кожного підприємства;
– умовамиматеріально-технічного забезпечення і збуту готовій продукції, а також системоюі формами розрахунків. Значне місце у складі оборотних коштів займають виробничізапаси. Вони складають до 50% товарно-матеріальних цінностей підприємствУкраїни. Від того, як на підприємстві здійснюється процесматеріально-технічного постачання і контроль за дотриманням режиму економії вкожному підрозділі, на кожному робочому місці, залежать найбільш важливіпоказники роботи підприємства – об'єм виробництва, його рентабельність, а такожфінансовий стан і ліквідність. В процесі фінансово-економічного аналізу роботипідприємства вирішуються завдання, пов'язані з пошуком резервів зниження витратпредметів праці і збільшенням на цій основі об'ємів виробництва і кінцевихрезультатів: – аналіз якості розрахунків, які здійснюють відповідніфункціональні підрозділи підприємства, з метою виявлення потреби в матеріальнихресурсах, включаючи аналіз якості норм витрати сировини, матеріалів,енергоносіїв на виробництво продукції; – оцінка діяльності службматеріально-технічного постачання з погляду безперебійності забезпеченнявиробництва всіма необхідними видами матеріальних ресурсів і економіїфінансових ресурсів на створення складських запасів; – аналіз чинникаматеріаломісткості продукції; – виявлення резервів зниженняматеріальних витрат за рахунок впровадження прогресивних норм,ресурсозберігаючих технологій, зменшення непродуктивних витрат, відходів; – підрахуноквпливу впровадження режиму економії матеріальних ресурсів на кількісні і якісніпоказники діяльності підприємства. Пошук варіантів економії і раціональноговикористання матеріальних ресурсів складає основний зміст аналізу. Основніетапи аналізу використання матеріальних ресурсів:
1. Оцінкаефективності використання матеріальних ресурсів.
2. Оцінкавпливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальнихвитрат.
3. Аналіззабезпеченості підприємства матеріальними ресурсами.
4. Аналіз обґрунтованостінорм витрати матеріальних ресурсів.
5. Обґрунтуванняоптимальної потреби в матеріальних ресурсах.
1.4. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ.
Всемірнеполіпшення використання матеріальних ресурсів – одне з важливіших завданьпромислових підприємств. Чим краще використовуються сировина, паливо, допоміжніматеріали, тим менше їх витрачається для вироблення певної кількості продукції,тим самим створюється можливість збільшити об'єм виробництва промисловоїпродукції. Витрата матеріальних ресурсів є їх виробниче споживання. Витрата навиробництво охоплює всю кількість матеріальних ресурсів, витраченихпідприємством безпосередньо на виконання програми по випуску продукції.Витрачання матеріальних ресурсів здійснюється також на ремонтні потреби,обслуговування внутрізаводського транспорту, забезпечення підсобногогосподарства, культурно-побутові потреби. Споживання матеріальних ресурсівхарактеризується їх загальною і питомою витратою. Загальна витрата матеріальнихресурсів – це споживання окремих видів або разом узятих матеріальних ресурсівна виконання всієї виробничої програми в звітному періоді. Загальна витратаматеріальних ресурсів враховується в натуральному виразі; сумарна витратарізних видів матеріальних ресурсів – у вартісному виразі. Питомою витратою mконкретного виду ресурсів називається їх середня витрата на одиницю проведеноїпридатної продукції. Її визначають діленням всієї кількості матеріальнихресурсів, витрачених на виробництво даної продукції в звітному періоді МР, накількість придатних одиниць цієї продукції Q: m1 = МР / Q. Можна такожрозрахувати питому витрату матеріальних ресурсів на одиницю споживчоївластивості однотипної продукції m’ по формулі: m’ = (Ʃ m1*q1 ) /Q1, де m1– питома витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції; q1 –кількість одиниць даної продукції, виробленої в даному періоді; Q1 –загальний об'єм споживчої властивості продукції, виробленої в звітному періоді.Необхідність систематичного виявлення і мобілізації резервів зниженняматеріальних витрат і матеріаломісткості продукції передбачає застосування ваналізі системи показників, що всесторонньо характеризує ефективністьвикористання матеріальних ресурсів і що дозволяє планувати, враховувати іаналізувати результати роботи підприємств, об'єднань і галузей промисловості вобласті зниження матеріаломісткості продукції. Для характеристики ефективностівикористання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих іприватних показників. До узагальнюючих показників відносятьсяматеріаломісткість; матеріаловіддача; коефіцієнт співвідношення темпівзростання об'єму виробництва і матеріальних витрат; питома вага матеріальнихвитрат в собівартості продукції; коефіцієнт використання матеріалів. Матеріаломісткістьпродукції є величиною витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниціпродукції або робіт. Це визначення в найзагальнішому вигляді характерний длябудь-якого рівня управління. Матеріаломісткість товарної продукції єузагальнюючим вартісним показником і представляє величину матеріальних витратна одну гривню товарної продукції підприємства, об'єднання, підгалузі, галузі: ММ= Мвитр / ВП, де ММ – матеріаломісткість продукції; МВ – матеріальнівитрати на виробництво продукції; ВП – вартість виробленої продукції. Матеріаловіддачавизначається діленням вартості проведеної продукції на суму матеріальнихвитрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки виробленопродукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів,палива, енергії і т.д.): МВ = ВП / Мвитр. Коефіцієнт співвідношення темпівзростання об'ємів виробництва і матеріальних витрат визначається відношенняміндексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Вінхарактеризує у відносному виразі динаміку матеріаловіддачі і одночаснорозкриває чинники її зростання. Питома вага матеріальних витрат в собівартостіпродукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повноїсобівартості проведеної продукції. Динаміка цього показника характеризує змінуматеріаломісткості продукції. Коефіцієнт матеріальних витрат є відношенняфактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичнийоб'єм випущеної продукції. Він показує, наскільки економно використовуютьсяматеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні зівстановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше одиниці, то це свідчить проперевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщоменше одиниці, то матеріальних ресурсів використовувалися економніше. До узагальнюючихпоказників також відноситься прибуток на гривню матеріальних витрат – ценайбільш узагальнюючий показник ефективності використання матеріальних ресурсів.Визначається діленням суми отриманого прибутку від основної діяльності на сумуматеріальних витрат. Підвищення рівня цього показника позитивно характеризуєроботу підприємства. В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даногопоказника, виконання плану по його рівню, провести міжгосподарські порівняння івстановити чинники зміни його величини. У економічній літературі рекомендуєтьсядекілька методик аналізу узагальнюючих показників, заснованих на різних типахсистем чинників. Найбільш об'єктивну оцінку використання матеріальних ресурсівдає показник матеріаломісткості. Матеріаломісткість визначає суму матеріальнихвитрат: зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат,зниження матеріаломісткості – зменшує. Матеріальних витрат при калькуляціїсобівартості продукції враховуються як прямим шляхом (у статті «Сировина іматеріали»), так і в комплексних статтях витрат (витрати на зміст іексплуатацію устаткування, цехові і загальнозаводські). У зв'язку з цим їхназивають прямими і загальними. Підвищення ефективності використанняматеріальних ресурсів обумовлює скорочення матеріальних витрат на виробництвопродукції, зниження її собівартості і зростання прибули. Аналізматеріаломісткості проводиться по адитивній, кратній або мультиплікативній системічинника. Побудова моделей чинників здійснюється на основі формули визначенняматеріаломісткості, причому сама формула розрахунку не може розглядатися яксистема чинника. Одна з моделей чинників, отримана прийомом розширення,розглядає зміну матеріаломісткості ресурсів залежно від матеріаломісткості запрямими витратами (Ммпр) і коефіцієнта співвідношення загальних і прямих витрат(Кспіввідн.): ММ = МВ / ВП = (Мвпр / ВП) * (МВ / Мвпр) = ММпр *Кспіввідн… Для вивчення впливу чинників на матеріаломісткість можнавикористовувати будь-які методи (ланцюгових підстановок, абсолютних різниць,логарифмічний і ін.) Матеріаломісткість за прямими матеріальними витратами ММпрі коефіцієнт співвідношення витрат Кспіввідн. – чинники першого порядку. Чинникамидругого порядку, що впливають на матеріаломісткість продукції, є: – структурапродукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції приводить до збільшеннязагальної матеріаломісткості); – рівень матеріальних витрат на окремівироби, або питома матеріаломісткість; – ціни на матеріали і відпускніціни на продукцію. Приватні показники матеріаломісткості застосовуються дляхарактеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (металоємність, паливовоємність, енергоємність і ін.), а також дляхарактеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів (відношення вартостівсіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни). За допомогоюприватних показників матеріаломісткості аналізується зміна загальнійматеріаломісткості товарної продукції під впливом структурного зрушення вспоживанні матеріальних ресурсів (сировини, палива і ін.). Питомаматеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному виразі, так і внатуральному або умовно-натуральному виразі (відношенні кількості або масивитрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-виду продукції до кількостівипущеної продукції цього вигляду). В процесі аналізу фактичний рівеньпоказників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчаютьїх динаміку і причини зміни (мал. 1.1), а також вплив на об'єм виробництвапродукції. Матеріаломісткість, так само як і матеріаловіддача, залежить відоб'єму валової (товарною) продукції і суми матеріальних витрат на їївиробництво. У свою чергу об'єм валової (товарною) продукції у вартісномувиразі може змінитися за рахунок кількості проведеної продукції, її структури ірівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від об'ємупроведеної продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції івартості матеріалів. У результаті загальна матеріаломісткість залежить відструктури проведеної продукції, норми витрати матеріалів на одиницю продукції,цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію. Загальна матеріаловіддача або матеріалоємність Структура виробництва продукції Приватна матеріалоємність i-х видів продукції Питома матеріалоємність i-х видів продукції Ціни на продукцію Кількість використаних матеріалів на виробництво одиниці продукції Ціни на сировину та матеріали Прогресивність норм витрати матеріалів Ціна придбання Інфляційні процеси Зміни норм витрати Рецептура сировини Ринки сировини Якість сировини и матеріалів Заготівельні витрати Якість сировини Відходи та втрати сировини и матеріалів Транспортні витрати Відстань перевозки Техніка и технологія виробництва Вид транспорту Тарифи на послуги транспорту
Мал.1.1. Схемасистеми чинника матеріаломісткості продукції.
Приватнаматеріаломісткість продукції (ЧМЕi), у свою чергу, залежить від питомоїматеріаломісткості продукції (УМЕi) (вартості витрачених матеріалів на одиницюпродукції) і рівня відпускних цін на продукцію (ЦПi), для розрахунку впливуяких використовується спосіб ланцюгових підстановок або інтегральний метод:ЧМЕi = УМЕi / ЦПi
Питомаматеріаломісткість виробів залежить від кількості (маси) витраченихматеріальних ресурсів на випуск виробу (УРi) і їх вартості (ЦМi): УМЕi = Ʃ(УРi* ЦМi) Витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінюватися зарахунок якості матеріалів, заміни одного виду матеріалів іншим, техніка ітехнології виробництва, організації матеріально-технічного постачання івиробництва, зміни норм витрати, відходів і втрат і т.д. Вартість сировини і матеріалівзалежить також від їх якості, внутрішньогрупової структури, ринків сировини,зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, транспортний-заготовчих витрат іінших чинників. Їх вплив на рівень матеріаломісткості можна визначити такимчином: ƩММxi = ƩМВxi / Впф, де Ʃ ММxi – абсолютний прирістматеріаломісткості за рахунок i-го чинника; Ʃ МВxi – абсолютнийприріст матеріальних витрат за рахунок i-го чинника. Основна увага приділяєтьсявивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції і пошукурезервів його скорочення. Рівень забезпеченості підприємства сировиною іматеріалами визначається порівнянням фактичної кількості купленої сировини з їхплановою потребою. Необхідно також перевірити забезпеченість потреби взавезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання і фактичне їхвиконання. Перевіряється також якість отриманих матеріалів від постачальників,відповідність їх стандартам, технічним умовам і умовам договору і у випадках їхпорушення пред'являються претензії постачальникам. Особлива увага приділяєтьсяперевірці виконання постачань матеріалів, виділених підприємству подержзамовленню, і кооперованих постачань. Велике значення надається виконаннюплану за термінами постачання матеріалів (ритмічності). Порушення термінів постачанняведе до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінкиритмічності постачань використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнтваріації.
2.АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ПРИКЛАДІ ГОТЕЛЮ «ДОМУС ГОТЕЛЬ»
2.1.ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА ГОТЕЛЮ.
Домус Готель» —готель бізнес-класу, який розташований в мальовничому історичному центрі, заадресою:
Україна, 04071Київ,
вул. Ярославська,19.
Тел.:+38 (044) 462-51-20, 462-51-22, 462-51-24,
490-90-08,490-90-09
Факс:+38 (044) 462-51-45
WWW:www.domus-hotel.kiev.ua/
В готелі — 30номерів: 14 одномісних, 8 двомісних, 2 люкса і 6 покращених люксів.
До послугклієнтів конференц-зал на 30 місць і кімната переговорів з можливістю доступу вінтернет, сауна, ресторан, в якому представлено італійську та українську кухню.
Високий рівеньобслуговування, комфорт та надійність є візитною карткою готелю. Для постійнихклиентів існує гнучка система знижок. Гостинність та професіоналізм обслуговуючогоперсоналу створять всі умови для приємного перебування наших гостей в «ДомусГотелі». № Посуги (ціни в гривнях) 1 Одномісний номер 990 2 Покращений одномісний номер 1050 3 Двомісний номер 1290 4 Номер «Люкс» 1490 5 Номер покращений «Люкс» 1790 6 Оренда конференц-зала (1 год.) 180 7 Камера зберігання Безкоштовно 8 Сніданок «Шведський стіл» Включено 9 Користування сейфом 25
2.2.АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ.
Підвищенняефективності використання матеріальних ресурсів обумовлює скороченняматеріальних витрат на виробництво продукції, зниження її собівартості ізростання прибули. Всі матеріальні витрати на виробництві складаються з прямихматеріальних витрат і матеріальних витрат в комплексних статтях витрат, тобто взагальновиробничих і загальногосподарських витратах. Таким чином, на змінузагальній матеріаломісткості продукції, перш за все, впливають два чинники:
1) матеріаломісткістьпродукції за прямими матеріальними витратами;
2) співвідношеннявсіх матеріальних витрат і прямих матеріальних витрат: ММ = МВ / ВП = (Мвпр /ВП) * (МВ / Ммпр) = ММпр * Кспіввідн. Дамо оцінку виконання планового завданняпо використанню матеріалів на підприємстві. На підставі додатків №№ 6 і 7розрахуємо основні показники, необхідні для аналізу використання матеріалів взвітному періоді: – матеріаломісткість: ММ= Мвитр / ВП; – матеріаловіддача:МВ = ВП / Мвитр; – коефіцієнт співвідношення загальних і прямих матеріальнихвитрат: Кспіввідн. = МВ / Мвпр. Отримані в результаті розрахунків по приведенихвище формулах дані оформимо в таблиці 2.1., розрахувавши при цьому відхилення вабсолютному і відносному виразі: У даному періоді не виконані планові показникивикористання матеріалів у виробництві: –загальна матеріаломісткість в звітномуперіоді в порівнянні з плановим показником знизилася на 0,011 або на 1,32%; – загальнаматеріаловіддача – збільшилася на 0,016 або на 1,33%. Проаналізуємо, за рахунокяких чинників відбулися дані зміни. Як вже було сказано раніше, чинниками першогопорядку, що впливають на зміну матеріаломісткості, є матеріаломісткість запрямими матеріальними витратами і коефіцієнт співвідношення загальних і прямихматеріальних витрат. Проілюструємо їх вплив на зміну узагальнюючого показниказа допомогою методу абсолютних різниць.
ММ = ММпр *Кспіввідн. ΔММ (Кспіввідн.) = 0,776 * 0,0015 = 0,0012 ΔММ (ММпр) =-0,011 * 1,0567 = -0,012 Баланс відхилень: 0,0012 + (-0,012) = -0,0108 Таблиця 2.1. Аналіз виконання планового завдання з використання матеріалів. № п/п Показники План Факт Відхилення абс. % 1 Обсяг виробленої продукції, тис.грн. 8228,5 8114,5 -114,0 -1,39% 2 Матеріальні витрати, тис.грн. 6740,0 6559,0 -181,0 -2,69% 3 З них прямі матеріальні витрати, тис.грн. 6387,9 6207,4 -180,5 -2,83% 4 Матеріало-місткість загальна 0,819 0,808 -0,011 -1,32% 5 Матеріало- місткість за прямими матеріальними витратами 0,776 0,765 -0,011 -1,45% 6 Матеріаловіддача загальна 1,221 1,237 0,016 1,33% 7 Матеріаловіддача за прямими матеріальними витратами 1,288 1,307 0,019 1,47% 8 Коефіцієнт співвідношення загальних та прямих витрат 1,0553 1,0567 0,0015 0,14%
Результатианалізу показують, що зниження загальної матеріаломісткості відбулося зарахунок зниження прямих витрат на 0,012. Проте збільшення коефіцієнтаспіввідношення всіх матеріальних витрат та прямих матеріальних витрат впорівнянні з планом свідчить про зміну структури всіх матеріальних витрат, прозменшення частки прямих і відповідно збільшення частки непрямих витрат, а такожчастки матеріальних витрат в залишках незакінченого виробництва. Це обумовилозбільшення загальної матеріаломісткості на 0,0012.
Заразпроаналізуємо вплив факторів на зміну матеріаловіддачі. До цих факторіввідносяться обсяг виробленої продукції та матеріальні витрати на її виробництво.
МВ = ВП / МВитр;МВ (факт) = 8114,5 / 6559,0 = 1,237; МВ (план) = 8228,5 / 6740 = 1,221; ΔМВ= 0,016 1-а підст.: 8228,5 / 6559,0 = 1,2545 ↑ = 0,0335; 2-а підст.:8114,5 / 6559,0 = 1,237 ↓ = -0,0175; Баланс відхилень: 0,0335 + (-0,0175)= 0,016. У зв'язку з тим, що величина матеріальних витрат в звітному періоді впорівнянні з планом зменшилася у зв'язку з раціональнішим і ефективнішимвикористанням матеріальних ресурсів, матеріаловіддача збільшилася на 0,0335.Зменшення випуску проведеної продукції в даному періоді привело до зменшення матеріаловіддачіна 0,0175. Методику розрахунку впливу на рівень загальної матеріаломісткостіматеріальних витрат на окремі вироби можна розглянути таким чином. Наузагальнювальний показник матеріаломісткості в першому наближенні робить впливі зміну приватних показників матеріаломісткості. Залежність результативногопоказника від чинників можна відобразити моделлю чинника адитивного типу: ММ(заг.) = ММ (сировина) + ММ (паливо.) + ММ (енерг.) + ММ (н/ф) + ММ (ін.)
При адитивномутипі системи чинника вплив показників чинників на результативний визначаєтьсяшляхом порівняння відповідних фактичних показників з плановими показниками. Данітаблиці показують, що зниження матеріаломісткості продукції в порівнянні зплановими показниками на 0,011 відбулося унаслідок зменшення сировиноємності,паливоємності, енергоємності і матеріаломісткості по інших матеріалахвідповідно на 0,012, 0,002, 0,001 і 0,004. За інших рівних умов за рахунок цихчинників
матеріаломісткістьмогла б зменшитися на 0,019 (0,012 + +0,002 + 0,001 + 0,004). Проте підвищенняматеріаломісткості продукції по напівфабрикатах на 0,008 зменшило можливуекономію матеріальних ресурсів на цю ж суму. Результатом впливу всіхвищезгаданих чинників з'явилося зниження загальної матеріаломісткості продукціїна 0,011 (0,019 – 0,008). Зміна приватних показників матеріаломісткостіобумовлена зрушеннями в структурі матеріальних витрат. Так, зменшенняпоказників свідчить про скорочення частки відповідних видів витрат в загальнійїх сумі, збільшені ж показники відображають зворотну тенденцію – збільшеннячастки матеріальних витрат певних видів ресурсів в загальній сумі матеріальнихвитрат. Таблиця 2.2.
Аналіз впливу окремих показників.
№ п/п Показники План Факт Відхилення абс. % 1. Випуск продукції, тис.грн. 822 858,5 811 428,5 -11 430,0 -1,4% 2. Матеріальні витрати, тис.грн. 674 034,0 655 927,0 -18 107,0 -2,7% 2.1. Сировина та матеріали, тис.грн. 247 232,0 234 112,0 -13 120,0 -5,3% 2.2. Паливо, тис.грн. 171 210,0 167 515,0 -3 695,0 -2,2% 2.3. Енергія, тис.грн. 142 471,0 139 678,0 -2 793,0 -2,0% 2.4. Напівфабрикати, тис.грн. 57 313,0 63 112,0 5 799,0 10,1% 2.5. Інші матеріали, тис.грн. 55 808,0 51 510,0 -4 298,0 -7,7% 3. Загальна матеріалоємність 0,819 0,808 -0,011 -1,3% 3.1. Сровиноємність 0,300 0,289 -0,012 -4,0% 3.2. Паливоємність 0,208 0,206 -0,002 -0,8% 3.3. Енергоємність 0,173 0,172 -0,001 -0,6% 3.4. Матеріалоємність по п/ф 0,070 0,078 0,008 11,7% 3.5. Матеріалоємність за іншими 0,068 0,063 -0,004 -6,4% /> /> /> /> /> /> />
2.3. ВПЛИВ ЗМІНИМАТЕРІАЛОМІСТКОСТІ НА ПОКАЗНИКИ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА. Зниженняматеріаломісткості продукції сприяє зниженню собівартості в частиніматеріальних витрат і збільшенню об'ємів виробництва. За вищезгаданимвизначенням матеріаловіддача розраховується по формулі: МВ = ВП / Мвитр. Узвітному періоді в порівнянні з планом матеріаломісткість продукції знизилася,а матеріаловіддача, відповідно, зросла. У зв'язку з цим додатковий об'ємпродукції за рахунок раціональнішого використання матеріальних ресурсів можнарозрахувати по формулі: ВП = МВ * Мвитр;ΔВП = ΔМВ * Мвитр (факт). Виходячиз визначення матеріаломісткості можна вивести формулу: ММ = Мвитр / ВП; Мвитр =ММ * ВП. Зміна собівартості в частині матеріальних витрат як результат зміниматеріаломісткості розраховується по формулі: Δ Мвитр = Δ ММ * ВП(факт).
Отримані такимшляхом дані оформимо у вигляді таблиці:Таблиця 2.3. Вплив використання матеріалів на результати роботи підприємства. № п/п Показники План Факт Відхилення 1 Матеріальні витрати, тис.грн. 674 034 655 927 -18 107 2 Випуск продукції, тис.грн. 822 858,5 811 428,5 -11 430,0 3 Матеріалоємність 0,819 0,808 -0,011 4 Матеріаловіддача 1,221 1,237 0,016 5 Ріст (+), зниження (-) собівартості в частині матеріальних витрат в результаті зміни матеріалоємності -8 925,71 6 Ріст (+), зниження (-) випуску продукції в результаті зміни матеріаловіддачі 10 494,80
Так, в звітномуперіоді в порівнянні з плановими показниками матеріаломісткість знизилася на0,011, що, у свою чергу, привело до зменшення собівартості продукції в частиніматеріальних витрат на 8925,71 тис.грн. В результаті збільшення матеріаловіддачіна 0,016 випуск продукції на підприємстві збільшився на 10494,80 тис.грн. Однимз показників ефективності використання матеріальних ресурсів є прибуток нагривну матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботупідприємства. В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даного показника,виконання плану по його рівню, провести міжгосподарські порівняння і встановитичинники зміни його величини. Для цього можна використовувати наступну модельчинника: П / Мвитр = (П / У) * (У / ВП) * (ВП / Мвитр) = R * ЧВ * МВ, де П– прибуток від реалізації продукції;
У – виручка відреалізації продукції;
R –рентабельність обороту;
ЧВ – часткавиручки в загальному об'ємі випуску товарної продукції.
Коефіцієнтрентабельності активів (майна) розраховується за формулою: Р = /> ×100,Де Р – коефіцієнт рентабельності активів (майна); П – прибуток у розпорядженніпідприємства; А – середній розмір активів. Цей коефіцієнт показує, якийприбуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи. Таблиця 2.4. Дані для факторного аналізу прибутку на гривну матеріальних затрат. №п/п Показники План Факт Відхилення 1 Прибуток від реалізації, тис.грн. 614,0 579,0 -35,0 2 Виручка від реалізації, тис.грн. 5581,0 9534,0 3953,0 3 Обсяг випуску, тис.грн. 8228,5 8114,5 -114,0 4 Матеріальні витрати, тис.грн. 6740,0 6559,0 -181,0 5 Рентабельність обороту, % 11,01% 6,08% -4,93% 6 Доля виручки 0,678 1,175 0,497 7 Матеріаловіддача 1,221 1,237 0,016 8 Прибуток на гривню матеріальних затрат. 0,091 0,088 -0,003
З таблиці 2.4видно, що в звітному році прибуток на гривну матеріальних витрат знизився на0,003 грн., зокрема за рахунок зміни:
а) матеріаловіддачі:Δ МВ * ЧВ (пл) * R (пл) = 0,016 * 0,678 * 0,1101 = 0,001194
б) часткиреалізованої продукції в загальному об'ємі її виробництва: МВ (факт) * ΔЧВ* R (пл) = 1,237 * 0,497 * 0,1101 = 0,067688
в) рентабельностіобороту: МО (факт) * ЧВ (факт)* ΔR = = 1,237 * 1,175 * (-0,0493) =-0,071947 Баланс відхилень: 0,001194 + 0,067688 + (-0,071947) = -0,003065 Узв'язку з тим, що в звітному періоді показник виручки на гривню матеріальнихвитрат знизився на 0,003 грн., слід виробити тактичну і стратегічну політику,направлену на підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів напідприємстві.
3.НАПРЯМИ ПОЛІПШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.
3.1.ОБГРУНТУВАННЯ КОНКРЕТНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ.
Для підприємствготельного бізнесу, що працюють у умовах ринкової економіки, мають місцеекономічні ситуації, пов’язані з коливанням попиту на окремі тури з причинсезонності та інших. Це спричиняє зміну обсягів виробництва готельних послуг таїх продажів, що, своєю чергою, серйозно впливає на собівартість послуг іфінансові результати готелю. Для підприємств, що стикаються з проблемою високоїсобівартості, пропонується ефективна затратна політика, що містить:
• розрахуноксобівартості способом “директ-костинг”;
• виявленнярезервів економії витрат;
• спроби ззниження розміру й рівня собівартості продукції, послуг;
• контролю надстаном і характером змін фактичної собівартості.
Економія іраціональне використання матеріальних ресурсів є одним з істотних чинниківпідвищення прибутковості готельного підприємства. Головними джерелами економії,застосування яких дозволяє зменшити витрати таких дорогих матеріальних ресурсів,як вода і електроенергія, є застосування нових технологій. Проте, вартовідмітити, що перед тим, як упроваджувати такі системи, необхідно зіставитивитрати, які понесе готель у зв'язку з цим і ті вигоди, які будуть отримані надалі.Але, майже завжди (особливо, якщо розглядаються крупні готелі) застосування новихресурсозберігаючих технологій окупається, тобто досягається значна економія ресурсів,що покриває витрати. До таких технологій відносяться:
1) системаосвітлення на фотоелементах (реагують на рух) – якщо встановити таку систему вкоридорах на поверхах, де розташовуються номери можна добитися означаєрозташовуються номери можна добитися значної економії електроенергії, оскільки коридориповинні в обов'язковому порядку бути освітлені цілодобово незалежно від того,чи проживає хтось в номерах на даному поверсі, або він порожній.
2) крани у ваннихкімнатах на фотоелементах – діє за тим же принципом.
3) системаавтоматичного відключення світла в номерах – світло гасне протягом 1 хвилини післятого, як гість виходить з номера. Також в цілях економії інших видів ресурсів доцільнозамінювати деякі з них, використання яких є витратним і нераціональним, нановий вигляд матеріальних ресурсів. Можна з упевненістю сказати, що процес пошукунових можливостей і шляхів економії матеріалів це в деякій мірі процес творчий,такий, що вимагає від керівництва готелю не тільки хорошого знання про новітехнології і матеріали, які є на ринку, але також іноді і неординарних рішень,ведучих до успіху.
Обґрунтуванняконкретних управлінських рішень. Ефективність виробництва в значній мірізалежить від управління матеріальними ресурсами – планування, нормування,забезпеченості і використання, а також організації їх зберігання. Це обумовленотакими чинниками значущості матеріальних ресурсів у виробництві:
– витратина матеріальні ресурси – основна частина собівартості продукції;
– виробничізапаси складаються з основної суми власних оборотних коштів, тому прискоренняїх оборотності – великий резерв підвищення ефективності;
– правильнаорганізація управління матеріальними ресурсами – умова ритмічності виробництва;
– посиленнянормування споживання матеріальних ресурсів і лімітацію вимагають посиленнярежиму економії.
Створення ізберігання запасів зв'язане з великими витратами, щорічна сума цих витрат, пооцінках зарубіжної статистики, зазвичай перевищує четвертую частина вартостісамих запасів. Тому дуже важливо в умовах ринку визначити оптимальну величинуцих витрат, яка забезпечувала б ефективне функціонування виробництва примінімальному об'ємі витрат на його матеріально-технічне забезпечення. Витратина створення і зберігання запасів залежать від величини виробничого запасу,страхування вартості змісту складів, витрат, пов'язаних з втратами (псування, старінняі ін.) і інших.
Але в той же часпри створенні і зберіганні запасів треба брати до уваги і невартісні чинники.Тут треба мати на увазі гарантії відносно якості, досвід постачальника,упевненість в постачанні і бажану перспективу взаємин між постачальником іпокупцем (виробником). Важливим є також транспортний чинник, який у рядівипадків грає важливіше значення, ніж ціна ресурсу. Адже може скластися такеположення, коли заявлена постачальником висока ціна при перевезенні в 10 км.виявиться вигіднішою за низьку ціну, названу постачальником, що знаходиться за200 км. Регулюванню запасів присвячено багато досліджень, і на це є достатньопідстав. Це і зрозуміло: вигода в результаті раціонального підходу дорегулювання запасів досягає, як показує практика, істотних розмірів. Цеособливо важливо для підприємств, що потребують запасів у великих розмірах.
Важливиммоментом в розрахунку запасів є знання витрат, пов'язаних з ними. Найбільшістотними з них є:
1. Вартість оформленнязамовлення. Тут, як і у будь-якому випадку, виникають як постійні, так і зміннівитрати. Постійні витрати – це заробітна плата працівників відділу постачання,вкладення в устаткування, накладні витрати, розраховані на певний об'ємсировини. Змінні витрати залежать від способу оформлення замовлення, вартостіпересилки документів, збільшення числа замовлень і інших чинників.
2. Витрати напоточні запаси. Відомо, що кожне підприємство з метою безперебійногофункціонування повинне підтримувати мінімальні запаси. І в цьому випадку запасистають до певної міри формою капіталовкладень. В даному випадку капіталзв'язаний в матеріалах, сировині і товарах. І, природно, якби він був вільний,то він знайшов би своє застосування: навіть помістивши його в банк, можна булоб отримувати відсоток. Іншими словами, з погляду економічної науки, створеннянавіть мінімальних запасів викликає витрати у формі невикористаних можливостей.Поточні витрати на запаси повинні також включати складські витрати. Вонивиникають із збільшенням запасів в порівнянні з нормованим об'ємом, оскільки вцьому випадку потрібне розширення складів і т.п. У поточні витрати також слідвключити витрати на страхування, псування товарів, розкрадання і т.д.
Найважливішоюумовою для вдосконалення управління матеріальними ресурсами є зниження їхвитрат на одиницю продукції, зниження матеріаломісткості. У зв'язку з цимнеобхідно знижувати норми витрачання матеріалів. До матеріальних ресурсів,норми витрат на яких встановлюються в натуральних вимірниках, відносятьсясировина і матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, напівфабрикативласного виробництва, пристосування цільового призначення і окремі видиматеріалів допоміжного технологічного призначення. По решті матеріальнихресурсів (запасні частини, матеріали для догляду за технологічним устаткуваннямі поточного ремонту будівель і споруд) витрати нормуються по укрупненихнормативах з урахуванням вигляду і об'єму робіт, вони є складовою частиноюкошторисних ставок витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню, включаючивитрати на зміст і експлуатацію інформаційно-технічних центрів. Під нормоювитрати матеріальних ресурсів розуміються їх максимально допустимі величини,при яких забезпечується виробництво одиниці продукції (вироби) певного вигляду івстановленої якості в умовах налагодженого виробництва. Нормування матеріальнихресурсів включає розробку, твердження, впровадження і використання встановленихнорм і нормативів витрати в конкретних виробничих умовах.
У системіматеріальних норм виділяють чотири основні групи норм:
– нормивитрати в основному виробництві;
– нормивитрати на допоміжні та інші потреби;
– нормивитрати паливно-енергетичних ресурсів;
– нормивитрати на ремонт і експлуатацію основних засобів.
Формування нормпо кожній групі полягає, як правило, з двох етапів: розрахунку індивідуальнихнорм і формування укрупнених (звідних) норм. До складу норм витратиматеріальних ресурсів на одиницю продукції не включаються втрати і відходипонад затверджені норми і нормативи природного спаду, втрату притранспортуванні і зберіганні, а також витрати, обумовлені відступом відвстановлених вимог до якості сировини і матеріалів, пов'язані з виробничимбраком, випробуванням нових зразків, ремонтом устаткування, відробіткомтехнологічних схем і агрегатів, порушенням і відступом від регламентованихпроцесів і режимів роботи, профілактикою устаткування, і інші аналітичні видивитрат. Норми витрати матеріальних ресурсів встановлюються з точністю не менше0,05% розрахункового значення норми. Нормування проводиться по кожному елементуматеріальних витрат виходячи з особливостей використання матеріалів.
3.2.НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ЗА СИРОВИНОЮ І ОСНОВНИМИ МАТЕРІАЛАМИ.
Норматив посировині і основним матеріалам визначається виходячи з одноденної витративідповідного виду матеріалів, узятих по кошторису витрат на виробництво покварталу з найбільшим об'ємом виробництва і норми запасу в днях.
Н = Ро * Нз, де
Н — нормативоборотних коштів по сировині і основним матеріалам;
Ро — одноденнавитрата відповідного виду матеріалів;
Нз — нормазапасу в днях.
Норма оборотнихкоштів по сировині і основним матеріалам включає транспортний запас; час подоставці, прийманню, складуванню матеріалів; поточний запас; страховий запас;підготовчий запас. Транспортний запас враховує тривалість перебування сплаченихвантажів в дорозі і визначається різницею часу знаходження матеріалів в дорозіі часу на оборот платіжних документів. Тривалість вантажообігу по сировині іматеріалам визначається виходячи з фактичних даних за минулий період або напідставі консультацій з транспортними організаціями, які визначають тривалістьпробігу вантажу від кожного постачальника. Тривалість документообігу включаєчас, необхідне постачальникові для оформлення розрахункових документів інадання їх в банк, для обробки документів в банці постачальника, час поштовогопробігу документів, час для обробки документів в банці покупця. Напідприємствах, що мають широку номенклатуру споживаної сировини інапівфабрикатів, що поступають від великого числа постачальників або в тихвипадках, коли матеріали в дорозі займають незначну питому вагу в загальнихзалишках сировини і матеріалів, транспортний запас може бути визначений напідставі звітних даних за ряд років шляхом ділення фактичного середньоквартальногозалишку в дорозі на одноденну витрату сировини і матеріалів. Для цього зфактичних матеріалів в дорозі виключаються вартість вантажів, що затрималися вдорозі понад встановлені норми просування, а також суму, неправильно абопомилково віднесені на рахунок «матеріали в дорозі». Не враховуєтьсятранспортний запас, коли матеріали поступають в день їх оплати або ранішетерміну надходження розрахункових документів. Норма оборотних коштів подоставці, прийманню, складуванню розраховується відповідно до встановленихтехнічних норм на кожну операцію на підставі досвідчених даних або шляхомхронометражу. У практиці господарювання ця норма встановлюється в розмірі від25% до 50% до середніх інтервалів постачання по кожній групі основнихматеріалів залежно від галузі.
Поточний запасзабезпечує безперебійну діяльність підприємства і є основною частиною оборотнихкоштів. Тривалість інтервалу між черговими постачаннями встановлюється наоснові договорів з постачальниками. На підприємствах, де сировина і матеріалиспоживаються щодня і рівномірно протягом долі, поточній запас встановлюється урозмірі 50% від тривалості інтервалу між двома суміжними постачаннями.Страховій запас створюється для забезпечення безперебійної роботі підприємствана випадок порушень періодичності постачань матеріалів. Розмір його залежітьвід частоті постачань, кількості і віддаленості постачальника. Норма страховогозапасу встановлюється у розмірі 50% від потокового складського запасу.Підготовчий запас — це година, необхідний для підготовки і запуску у виробництвоматеріалу, що поступає. Розмір підготовчого запасу визначається шляхом множеннясередньодобової споживи в матеріалі на якийсь годину, необхідне для підготовкиматеріалів у виробництво. Нормування оборотних коштів по допоміжних матеріалах.До допоміжних матеріалів відносяться ті матеріали, які не є складовою частиноюпродукції, але беруть участь в її освіті або входять до складу продукції вневеликих кількостях для додання певних властивостей. Характерним длядопоміжних матеріалів є те, що вони відрізняються величезною номенклатурою і їхвитрата на кожному підприємстві невелика.
На тихпідприємствах, де є матеріали, використовувані у великих кількостях, іматеріали, використовувані в невеликих кількостях, при нормуванні їх ділять надві групи.
До першої групивідносяться матеріали, споживані у великих кількостях і на значну суму, інорматив по цій групі допоміжних матеріалів розраховується тим же методом, що інорматив по сировині і основним матеріалам.
До другої групивідноситься решта всіх допоміжних матеріалів, і розрахунок нормативу по ційгрупі проводиться за допомогою аналітичного методу, тобто виходячи з середньоївеличини фактичних залишків, що склалися, за минулий рік.
Середні залишкидопоміжних матеріалів визначаються на підставі звітних даних на початок кожногокварталу, з них виключають всі зайві і непотрібні запаси.
Норма оборотнихкоштів по цій групі допоміжних матеріалів визначається шляхом ділення середньосклавшихсязалишків на одноденну фактичну витрату цих матеріалів на виробництво. Умножаючицю норму на одноденну планову витрату, визначають норматив по допоміжнихматеріалах другої групи. Отже, одним з елементів процесу управління оборотнимикоштами підприємства є їх нормування. Незаповнення нормативу приводить до перебоїву виробництві і реалізації товарів. Наднормативні запаси товарно-матеріальнихцінностей відволікають з обороту грошові кошти і свідчать про недоліки вматеріально-технічному забезпеченні, неритмічності процесів виробництва іреалізації товарів. В умовах ринкової економіки однієї з найважливіших завданькожного підприємства стає економія матеріальних ресурсів, оскільки самематеріальні витрати складають велику частину витрат виробництва, від якихбезпосередньо залежить величина прибули. А прибуток в умовах ринкової економіки- основне джерело життєзабезпечення підприємства. Розрізняють джерела і шляхиекономії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чогоможе бути досягнута економія. Шляхи (або напрями) економії показують, яким чином,за допомогою яких заходів може бути досягнута економія. На кожному підприємствіє резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами слід розуміти виникаючіабо виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливостіполіпшення використання матеріальних ресурсів. З погляду сфери виникнення івикористання резервів економії матеріальних ресурсів вони можуть бутипідрозділені на три групи: .2. Використання досвіду зарубіжних країн прианалізі матеріальних ресурсів. Запаси підприємства обумовлені перервою вобороті продукції (товари, сировина, готова продукція) між різними фазамициклу: постачання — виробництво — збут. З розвитком економічної кризи, зпереходом на нові методи «управління потоками засобів» роль запасів повністюзмінилася. Економічний і фінансовий аналітик підприємства не може ігнорувати цюрадикальну еволюцію, яка обумовлює прочитання фінансових документівпідприємства.
Традиційнаконцепція про роль запасів. В рамках управління за системою Тейлора наявністьзапасів на підприємстві розглядається як необхідна умова по двох основнихпричинах. По-перше, при функціональному підході закупівлі і виробництвопартіями відбуваються у вузькоспеціалізованих установах. Останні, у свою чергу,прагнуть до зниження витрат на одиницю продукції, що випускається, і придбаннямтоварів. Ця політика масових закупівель (виробництва) вимагає запасів якідозволяють відповідним службам здійснювати політику «оптимальних» закупівель вочікуванні, коли служби-споживачі зажадають ці закупівлі. По-друге, запаси вважаютьсянеобхідними, оскільки вони є елементами безпеки для підприємства:
– притруднощах постачання;
– сировина іматеріали;
– передвиробничим ризиком (поломки, страйки, брак і т.д.);
– запаси напівфабрикатів і кінцевоїпродукції;
– приколиваннях продажів ;
запаси кінцевоїпродукції.
Запасипідприємства містять зазвичай мінімальний рівень, відповідній політицізакупівель і виробництву партіями, до якого додається більш менш значний запас.Нова концепція ролі запасів в контексті нових методів управління. У новійконцепції управління (розробленою японцями) запаси не допускаються, вважаютьсядаремними і одночасно небезпечними. В умовах попиту, що росте, і стабільноїпродукції підприємство може дозволити собі запаси, які рано чи пізно у ньогозакінчаться, але в умовах нестабільного ринку з високим рівнем конкурентноїборотьби така політика складування все менш можлива.
Перехід до умоввиробництва «точно в строк» виправдовується необхідністю пристосуватися допопиту споживачів, перетворює виробництво на потік і робить непотрібнимизапаси. Створення запасів страхового призначення може привести до політики всеприпустимості,зокрема, допущення бракованих товарів. Отже, в рамках концепції управлінняпромисловими потоками «точно в строк» різке скорочення запасів є свідоцтвотого, що обслуговування споживачів поліпшується.
Якщо коженвиробничий осередок проводить продукт без дефекту, який потрібний наступному поланцюжку осередку, то знадобляться лише запаси, викликані наступними причинами:
– розривомв часі між оцінками продажів в короткостроковій перспективі і отриманимизамовленнями;
– потребоюв деталях, що забезпечують взаємозв'язок між ніжнім і вищими рівнями.
Якщопідприємству вдалося значно скоротити час свого циклу і отримати відмінніпрогнозні оцінки за якістю, запаси повинні складати лише незначну частинуінвестицій підприємства. Таке різке скорочення запасів, очевидно, має значнудію на функцію складування. Її значення не тільки різко падає, але вона повиннасильно перебудуватися. Фактично епоха централізації функцій складуваннясировини у кінцевої продукції пройшла. Щоб реалізувати політику «точно встрок», необхідно збалансувати запаси з виробництвом. Функція складуваннядецентралізується, «залучається» безпосередньо до ланцюга операцій. Це ще один прикладдезінтеграції (деспеціалізації) функцій, успадкований від системи Тейлора.Значення аналізу запасів. У контексті традиційного фінансового аналізу аналіззапасів полягає у визначенні того, наскільки запаси відповідають мінімальнимнормам в рамках управління постачаннями і серійним виробництвом. Перевищеннянорм запасів оцінюється з погляду управління запасами. За зайвим обсягомзапасів фінансовий аналітик виявить:
– вартістьнеобхідного капіталу для їх фінансування;
– вартістьприміщень, які вони використовують;
– витратипо їх прийому і управлінню.
Наявністьскладів значніших за об'ємом, ніж у конкурентів, що вже перейшли на систему«точно в строк», означає не тільки появу «класичних» витрат, а також ізбереження невідповідних методів управління, які, природно, означатимуть дляпідприємства втрату клієнтів, нездатність вчасно їх задовольнити із-за вимогцієї клієнтури, що постійно ростуть. Деякі дослідники включають у витрати наскладування втрати клієнтури або втрати на брак, які відбуваються в результатізбереження системи виробництва Тейлора, тоді як ринкові умови змінилися. Загальніпринципи аналізу запасів. Питому вагу запасів підприємства не можна визначитина базі абсолютних величин, необхідно привести його у відносні величини зурахуванням розмірів підприємства. Фінансові аналітики використовують показникиоборотності запасів. Мета цих показників полягає в тому, щоб зіставити ті абоінші запаси з їх споживанням, тобто з використанням запасів за використовуванийперіод.
Порівняннязапасів з виходом продукції може відбутися двома способами:
– можнапоставити споживання в чисельник, а запаси в знаменник, у такому разі миотримуємо показник, який виражає кількість оборотів, що здійснюються запасамиза даний період (кількість виходів запасів в споживання).
– можнатакож обчислити зворотний показник: в цьому випадку ми отримаємо часткуспоживання в запасах. Дуже часто аналітики обчислюють саме другий показник,коли в знаменнику фіксується щоденне споживання (середнє за період). Цедозволяє отримати цифру, яка відображає кількість днів, необхідних для того,щоб збути запаси. Залишається дати деякі уточнення по чисельнику (запаси) ізнаменнику (щоденне споживання). Оцінка запасів. Питання не викликає труднощів,якщо запаси трохи варіюються за даний період. Тоді можна узяти початкові ікінцеві запаси для розрахунку. Якщо зміни в поточному періоді значні, тонеобхідно обов'язково використовувати середній запас. У разі сезоннихпідприємств зміни можуть мати екстрений характер і вимагати особливоговивчення. Підрахунок споживання. Відповідні дані можна отримати безпосередньо зрахунків або ж шляхом непрямого розрахунку: Споживання за період = Початковийзапас + Надходження – Кінцеві запаси. Початкові і кінцеві запаси можна легковизначити за даними балансу, з надходженнями ж справа йде складніше. Такими єбазові принципи, але зовнішній аналітик із-за недостатньої інформації не завждизможе їх застосувати. Тому необхідно мати запасні варіанти, що менш задовільноз погляду теорії, але проте корисно. Управління запасами – це дуже важлива івідповідальна ділянка роботи. Від оптимальності запасів залежать всі кінцевірезультати діяльності підприємства. Ефективне управління запасами дозволяєприскорити оборотність капіталу і підвищити його прибутковість, зменшити поточнівитрати на їх зберігання, вивільнити з поточного господарського обороту частинукапіталу, реінвестуючи його в інші активи. Мистецтво управління запасамиполягає в:
– оптимізаціїзагального розміру і структури запасів ТМЦ;
– мінімізаціївитрат по їх обслуговуванню;
– забезпеченніефективного контролю за їх рухом. Для оптимізації поточних запасів в зарубіжнихкраїнах використовується ряд моделей, серед яких найбільшого поширення набула«Модель економічно обґрунтованого замовлення» (EOQ — model).
Розрахунковиймеханізм цієї моделі заснований на мінімізації сукупних витрат по закупівлі ізберіганню запасів на підприємстві. Ці витрати діляться на дві групи:
1.Сума витрат позавезенню товарів, включаючи витрати по транспортуванню і прийманню товарів.
2.Сума витрат позберіганню товарів на складі підприємства (зміст складських приміщень іустаткування, зарплата персоналу, фінансові витрати по обслуговуванню капіталу,вкладеного в запаси і ін.). Чим більше партія замовлення і рідше проводитьсязавезення матеріалів, тим нижче сума витрат по завезенню матеріалів. Її можнавизначити по наступній формулі:
Zзм = (VПП /РПП) * Црз, де Zзм – витрати по завезенню матеріалів;
VПП – річнийоб'єм виробничої потреби в даному матеріалі;
РПП – середнійрозмір однієї партії постачання;
Црз – середнявартість розміщення одного замовлення.
З формули видно,що при незмінному VПП і Црз із зростанням РПП сума витрат зменшується, інавпаки. Отже, підприємству вигідніше завозити сировину великими партіями. Алез іншого боку, великий розмір однієї партії викликає відповідне зростаннявитрат по зберіганню товарів на складі, оскільки при цьому збільшується розмірзапасу в грошах. Якщо, наприклад, матеріал купується раз на місяць, то середнійперіод його зберігання складе 15 днів, якщо купувати раз на два місяці – 30днів і т.д. Враховуючи цю залежність, сума витрат по зберіганню товарів (Zхр)на складі може бути визначена таким чином: Zхр = (РПП / 2) * Схр, де
Схр – вартістьзберігання одиниці товару в аналізованому періоді. Звідси видно, що принезмінному Схр сума витрат по зберіганню товарів на складі мінімізується призниженні середнього розміру однієї партії постачання. Модель EOQ дозволяєоптимізувати пропорції між двома групами витрат так, щоб загальна сума витратбула мінімальною. Математична модель EOQ виражається наступною формулою:
EOQ = Ʃ (2* VПП * Црз) / Схр, де EOQ – оптимальний середній розмір партіїпостачання. Звідси оптимальний середній розмір виробничого запасу визначаєтьсятак:
Пзопт = EOQ / 2.Серед систем контролю за рухом запасів в країнах з розвиненими ринковимивідносинами найбільш широке застосування отримали АВС – аналіз, XYZ – аналіз ілогістика. АВС – аналіз є важливим інструментом, використовуваним напідприємстві для визначення ключових моментів і пріоритетів в областіуправлінських завдань, процесів, матеріалів, груп продуктів, ринків збуту,категорій клієнтів. системі контролю за рухом запасів всі види запасів ділятьна три групи виходячи з їх вартості, об'єму і частоти витрачання, негативнихнаслідків при їх браку. До категорії А відносять дорожчі види запасів зтривалим циклом замовлення, які вимагають постійного моніторингу у зв'язку зсерйозністю фінансових наслідків при їх браку. Тут потрібний щоденний контрольза їх рухом. У категорію У включають ті ТМЦ, які мають меншу значущість взабезпеченні безперебійного операційного процесу і формування кінцевихфінансових результатів. Запаси цієї групи контролюються раз на місяць. Укатегорію З включаються всі решта ТМЦ з низькою вартістю, що не відіграють значущоїролі у формуванні кінцевих фінансових результатів. Контроль за їх рухомздійснюється раз на квартал. АВС – аналіз концентрує увага за рухом найбільшпріоритетних груп товарно-матеріальних цінностей. При XYZ – аналізі матеріалирозподіляються відповідно до структури їх споживання. До групи Х відносятьсяматеріали, споживання яких носить постійний характер, до групи Y – сезоннийхарактер, до групи Z – нерегулярний характер. Така класифікація запасівдозволяє підвищити ефективність ухвалення рішень в області закупівлі іскладування. Важливу роль в управлінні запасами грає логістика, якавикористовується для оптимізації товарних потоків в просторі і в часі. Вонакоординує рух товарів по всьому ланцюжку «постачальник – підприємство –покупець» і гарантує, що необхідні матеріали і продукти будуть наданісвоєчасно, в потрібному місці, в необхідній кількості і бажаної якості. Врезультаті скорочуються витрати на складування, значно зменшується тривалістьзнаходження капіталу в запасах, що сприяє прискоренню його оборотностіВисновок. Щоб отримати максимально можливий прибуток, підприємство повиннеконтролювати формування собівартості виробів, що підлягають реалізації.Контроль відбувається на всіх етапах, але особливо – на стадії витративиробничих ресурсів на випуск продукції. Мета його – не допустити небажанихвідхилень від встановлених норм і стандартів. Спожиті в процесі виробництвасировина, основні і допоміжні матеріали, купувальні вироби і напівфабрикати,паливо, енергія включаються до складу матеріальних витрат. До узагальнюючихпоказників ефективності використання матеріалів у виробництві відносяться:матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витратв собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів і показник прибулина гривну витрат. Ефективність використання оборотних коштів означаєприскорення їх оборотності і вивільнення з обороту, що є додатковим джереломфінансування приросту оборотних коштів. Уповільнення оборотності приводить до іммобілізаціїоборотних коштів і зростання частки позикового і привернутого капіталу вджерелах фінансування. Одним з елементів процесу управління оборотними коштамипідприємства є нормування. Незаповнення нормативу приводить до перебоїв увиробництві і реалізації продукції. Наднормативні запаси товарно-матеріальнихцінностей відволікають з обороту грошові кошти і свідчать про недоліки вматеріально-технічному забезпеченні, неритмічності процесів виробництва іреалізації продукції. Необхідною умовою вдосконалення управління є коріннареконструкція його технічної і інформаційної бази на базі автоматизованоїсистеми обліку. Одним з найважливіших завдань є подальший розвиток івдосконалення інформаційних систем підприємств з використанням сучасних методівуправління і технічних засобів.
ВИСНОВОК.
Для того, щоботримати максимальний прибуток, підприємство повинно контролювати формуваннясобівартості виробів та послуг, що реалізуються. Контроль здійснюється на всіх етапах,але особливо – на стадії витрат матеріальних ресурсів. Його мета – не допуститинебажаних відхилень від встановлених норм і стандартів. До узальнюючих показниківефективності використання материалів відносяться: матеріаломісткість продукції,материаловіддача, питома вага матеріальних витрат в собіватості продукції, коефіціентвикористання матеріалів та показник прибутку на гривню витрат. Ефективність використанняоборотних засобів означає прискорення їх обертовості та вивільнення з обороту, щоє додатковим джерелом фінансування приросту оборотних засобів. Гальмування обертовостіпризводить до імобілізації оборотних засобів та збільшенню частки позиченогокапиталу у джерелах финансування. Одним з елементів процесу управління оборотнимизасобами підприємства є нормування. Незаповнення нормативу призводить до перебоїву виробництві та реалізації продукції. Понаднормові запаси товарно-матеріальнихцінностей віволікають з обороту грошові засоби та свідчать про недоліки вматеріально-технічному забезпеченні, неритмічності процесів виробництва тареалізації продукції та послуг.
Необхідною умовоюудосконалення управління є докорінна реконструкція його техничної та інформаційноїбази на базі автоматизованої системи обліку. Однією з важливіших задач є подальшийрозвиток та удосконаленнч інформаційних систем підприємств з використаннямсучасних методів управління та технічних засобів.
ПЕРЕЛІКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Бутко А.Д., Кислица Н.Г. Теоріяекономічного аналізу: Конспект лекцій. – К.: КНТЕУ, 2002. – 200с.
2. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А.Менеджмент гостиниц и ресторанов. – Мн.: Новое зание, 2003. – 409с.
3. Канке А.А., Кошевая И.П. Анализфинансово-хозяйственной деятельности предприятия, 2-е изд. – М: ИНФРА, 2007. –280с.
4. Коробов М.Я. Фінансово-економічнийаналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. –378с.
5. Котенко Л.Н. Бухгалтерский учет впредприятиях торговли и питания. Учеб. Пособие. – Х.: Студцентр, 2003. – 640с.
6. Любушкин Н.П., Лесева В.Б., Дьякова В.Г.Теорияэкономического анализа: Учебно-методический комплекс. – М., Юрист, 2002. –480с.
7. Менеджменттуризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320с.
8. МецВ.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового станупідприємства: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 132с.
9. МнихЄ.В. Економічний аналіз: підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. –412с.
10. СавицкаяГ.В. Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности: краткий курс,2-е изд. Испр.: М.: ИНФРА,2003. – 303с.
11. ТкаченкоТ.І., Гаврилюк С.П. Економіка готельного господарства і туризму. Навч.Посібник. – К.: КНТЕУ, 2005, 179с.
12. ТкаченкоТ.І. Сталий розвиток туризму: Теорія, методологія, реалії бізнесу: Монографія.– К: КНТЕУ, 2006, 537с.
13. Циглик І.І., Кропельницька С.О., МозільО.І. економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навч. Посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2004, 116с.
14. ШереметА.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004, 123с.
15. ЯцківТ.І. Теорія економічного аналізу: Львів: Світ, 1993