Облік і аналіз витрат основної діяльності Дніпропетровської дистанції колії

ОБЛІК І АНАЛІЗ ВИТРАТ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ДИСТАНЦІЇ КОЛІЇ Дніпропетровськ 2006 рік АНОТАЦІЯ Ключові слова: облік, аналіз, контроль, витрати, прибуток, збиток, структура, динаміка. В дипломній роботі розглядається така важлива тема, як облік і аналіз витрат основної діяльності Дніпропетровської дистанції колії. В першому розділі дипломної роботи проаналізована

інформація літературних джерел, нормативно-правова база стосовно обліку, аналізу, аудиту витрат підприємства, обґрунтована необхідність дослідження обліку, аналізу витрат . В другому розділі висвітлена загальна організаційно-економічна характеристика об’єкту дослідження, а також приведені основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства, аналіз фінансового стану підприємства та аналіз витрат за 2004-2005 роки.

В третьому розділі викладена методика проведення обліку витрат, контроль та ревізія витрат та пропозиції щодо запровадження на підприємстві автоматизованої системи обліку витрат. В четвертому розділі висвітлене питання особливостей ведення бухгалтерського та податкового обліку на залізничному транспорті. В п’ятому розділі викладена економічна оцінка заходів з охорони праці на підприємстві. Дипломна робота має обсяг – 9 сторінок, містить 13 таблиць,

9 рисунків, використано 33 джерел, супроводжується 6 демонстраційними матеріалами. ЗМІСТ Вступ… 1. Огляд нормативно-правової бази з питань обліку, аналізу і контролю витрат 1. Нормативно-правова база з питань обліку і контролю витрат……… 2. Огляд літературних джерел з обліку, аналізу і контролю витрат ….…3. Необхідність дослідження обраної теми… …21 2.

Аналіз фінансово-господарської діяльності Дніпропетровської дистанції колії 2.1 Характеристика дистанції колії… 2.2 Аналіз фінансового стану об’єкту дослідження… ….3. Аналіз витрат основної діяльності дистанції колії… …27 3. Облік і контроль основної діяльності підприємства 3.1. Облік прямих матеріальних витрат… ……39 3.2. Облік витрат на оплату праці та відрахувань з неї… … 46 3.3

Контроль витрат на підприємстві… 3.4 Автоматизація обліку витрат з перевезень в дистанції колії……… 4. Особливості ведення бухгалтерського та податкового обліку витрат на залізничному транспорті… 5. Економічна оцінка заходів з охорони праці в Дніпропетровській дистанції колії… 74 Висновки….……… 82 Список літератури… ………… 85 Додатки Додаток 1. Техніко-економічні показники діяльності дистанції колії у динаміці за 2004 та 2005 роки… 89

Додаток 2. Аналіз структури експлуатаційних витрат підприємства за 2004-2005 рр… 90 Додаток 3. Кореспонденція рахунків з обліку списання запсів… 91 Додаток 4. Кореспонденція рахунків з обліку витрат на оплату праці та відрахувань з неї… 92 Додаток 5. Інформаційні зв’язки по обліку витрат на виробництво…… 93 Додаток 6. Розбіжності у визначені витрат у бухгалтерському та податковому обліку на залізничному транспорті… 94

ВСТУП Транспорт України є однією з найважливіших областей матеріального виробництва. Він має велике значення для розвитку економіки, підвищення ефективності всього суспільного виробництва країни. Своєчасність і ефективність перевезень вантажів і пасажирів у великому ступені залежать від потужності верхньої будови колії і його технічного стану. Планомірний ріст і постійне удосконалювання технічної озброєності колії та

штучних споруджень, їхнє утримання у межах норм і допусків досягаються проведенням комплексу основних колійних робіт, що включає капітальний, середній і під’йомочний ремонти колії, суцільну заміну рейок, поточне утримання колії. Задачею поточного утримання колії є підтримка шляху в справному стані в межах установлених норм і забезпечення тривалих термінів служби всіх його елементів.

Проведення робіт з поточного утримання покладається на дистанції колії. Дніпропетровська дистанція колії є відособленим структурним підрозділом державного підприємства Придніпровської залізниці та відповідно до наказу Міністерства транспорту України №46 від 11.02.1997р. входить до складу служби колії державного підприємства Придніпровської залізниці. В сучасних умовах становлення ринкових відносин в

Україні підвищується значимість достовірної не упередженої інформації про фінансовий стан підприємства та результати діяльності підприємства. На підставі цієї інформації можна отримати висновки, які надають можливості приймати економічно обґрунтовані рішення як кредиторам, інвесторам та іншім фізичним та юридичним особам, так і менеджерам самого підприємства. Для прийняття оптимальних управлінських та фінансових рішень необхідно

знати свої витрати і у першу чергу розбиратися в інформації про виробничі витрати. Аналіз витрат допомагає з'ясувати їхню ефективність, установити чи не будуть вони надмірними, регулювати й контролювати витрати, планувати рівень прибутку й рентабельності виробництва. Метою даної дипломної роботи є дослідження питань обліку, аналізу nта контролю витрат Дніпропетровської дистанції колії та Особливостей ведення бухгалтерського та податкового обліку витрат

на залізничному транспорті. Об’єктом дослідження даної дипломної роботи є витрати підприємства. Відповідно до мети дослідження були визначені такі основні завдання: а) організація обліку витрат Дніпропетровської дистанції колії; б) аналіз фінансового стану підприємства; в) аналіз витрат; г) пошук розбіжностей між бухгалтерським та податковим обліком. Для досягнення поставленої мети були використані нормативні

і законодавчі акти, праці спеціалістів і науковців, статистичні дані, дослідницькі статті в періодичній літературі. Крім цього використовувалися також практичні дані Дніпропетровської дистанції колії, фінансова звітність і усні консультації працівників депо. Дипломна робота складається з вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. Перший розділ посвячений теоретичним аспектам обраної теми.

В ньому розглянуті нормативно-правові і літературні джерела стосовно обліку, аналізу, аудиту витрат підприємства, обґрунтована необхідність дослідження обліку, аналізу витрат . В другому розділі приводиться загальна організаційно-економічна характеристика Дніпропетровської дистанції колії, аналіз фінансового стану підприємства та аналіз витрат за 2004-2005 роки. В третьому розділі викладена методика проведення обліку витрат, контроль та ревізія витрат та

пропозиції щодо запровадження на підприємстві автоматизованої системи обліку витрат. В четвертому розділі висвітлене питання особливостей ведення бухгалтерського та податкового обліку на залізничному транспорті. В п’ятому розділі викладена економічна оцінка заходів з охорони праці на підприємстві. 1. ОГЛЯД НОРМАТИВНО - ПРАВОВОЇ БАЗИ З ПИТАНЬ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І КОНТРОЛЮ ВИТРАТ . Нормативно – правова база з питань обліку

і контролю витрат Правові основи регулю¬вання, організації, ведення бухгалтерського обліку і скла¬дання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтер¬ський облік і фінансову звіт¬ність в Україні», а також при¬йнятими П(С)БО в Україні. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в

Україні» є базовим законом в сфері бухгалтерського обліку. Саме в відповідності до цього Закону розробляються нормативно-правові акти, які регулюють діяльність бухгалтерії, визначають принципи її роботи [1]. В Законі України « Про оподаткування прибутку підприємства» в статті 4 зазначено, що в склад валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених на протязі звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією,

веденням виробництва, продажу продукції та охороною праці, в тому числі витрати на придбання електроенергії; суми засобів, внесених в страхові резерви; суми безнадійної заборгованості в частині, яка не була віднесена до валових витрат; суми витрат, пов’язаних з покращенням основних фондів; витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, необхідним для виконання професійних обов’язків, та продуктами спеціального призначення; витрати, пов’язанні з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності;

будь-які витрати, пов’язанні з утриманням основних фондів природоохоронного призначення; будь-які витрати, пов’язанні зі страхуванням ризику гибелі врожаю, транспортування продукції. До складу валових витрат відносяться суми зборів на обов’язкове пенсійне державне страхування та соціальне страхування; командировочні витрати фізичних осіб; будь-які витрати сплачених на протязі звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції та охороною праці, в

тому числі витрати на придбання електроенергії; суми засобів, внесених в страхові резерви; суми безнадійної заборгованості в частині, яка не була віднесена до валових витрат; суми витрат, пов’язаних з покращенням основних фондів; витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, необхідним для виконання професійних обов’язків, та продуктами спеціального призначення; витрати, пов’язанні з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності; будь-які витрати, пов’язанні з утриманням

основних фондів природоохоронного призначення; будь-які витрати, пов’язанні зі страхуванням ризику гибелі врожаю, транспортування продукції. До складу валових витрат відносяться суми зборів на обов’язкове пенсійне державне страхування та соціальне страхування; командировочні витрати фізичних осіб; будь-які витрати, пов’язанні з придбанням ліцензій та інших спеціальних дозволів [2]. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку

інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкрит¬тя у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (надалі Положення). Відповідно до п. 6 Положення витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення

капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку тимчасово зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо зв'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Не визнаються витратами й не включаються у звіт про фінансові результати:  платежі по договорах комісії, агентським угодам і іншим аналогічним договорам на користь комітента, принципала й т.п.;  попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;  погашення отриманих позик;  інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 справжнього Положення (стандарту);  витрати, які відображаються зменшенням власного

капіталу відповідно до положень (стандартам) бухгалтерського обліку [5]. Ведучи облік доходів і витрат підприємства бухгалтерія спирається на «Інструкцію про використання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій». Дана Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення

інформації методом подвійного запису про надходження і наявність активів, фактах фінансово-господарської діяльності, відображується інформація про доходи і витрати підприємства [6]. 1.2. Огляд літературних джерел з обліку, аналізу і контролю витрат Виробництво продукції (робіт, послуг) пов’язано з деякими витратами.

Ціллю обліку витрат на виробнициво є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції, а також своєчасний контроль за використанням ресурсів та грошових коштів. Нашкерська В.Г. дає таке визначення витрат: Витрати - це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг в процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов'язується з процесами

виробництва та реалізації продукції. Витрати визнаються при зменшенні активів або при зро¬станні зобов'язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки [8; 20]. Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і виз¬нанні їх витратами певного періоду, є [Грабова Н.М.; 9; 160]: — витрати відображаються в обліку одночасно

із змен¬шенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Поло¬ження); — витрати визнаються витратами певного періоду од¬ночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 Положення). Для організації обліку витрат важливо їх класифікувати. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними

і, перш за все, при калькулюванні собівартості продукції для різних потреб управління. За класифікацією витрат, яку пропонує Бутинець Ф.Ф. у табл. 1.1 [10; 380,381 Таблиця 1.1 Класифікація витрат По відношенню до виробничого процесу Основні Накладні За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва Прямі Непрямі За єдністю складу Одноелементні Комплексні

По відношенню до обсягів виробництва Постійні Змінні За доцільністю Продуктивні Непродуктивні За календарним періодом Поточні Одноразові За видами витрат Витрати за економічними елементами Витрати за статтями калькуляції За включенням до собівартості Витрати, що включаються в собівартість Витрати діяльності

За видами діяльності Витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей) Витрати надзвичайної діяльності Витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг), називають основними. Ці витрати в більшості випадків є прямими, тобто відносяться до конкретних об’єктів витрат на підставі первинних документів.

Накладні витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством. Прямі витрати - витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів. Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного

об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. З розподілом витрат пов'язаний вибір доцільної бази розподілу, що закріплюється наказом про облікову політику. Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна звертатися увага на збільшення питомої ваги прямих витрат. Важливе значення для організації обліку витрат і калькулювання та складання фінансової звітності мар

поділ витрат за єдністю складу. За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними. Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів.

Характерним прикладом статті комплексних витрат с загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи. За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні. Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається сталим. До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні

витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть служити адміністративні витрати). За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані чи доцільні для даного виробництва витрати, та непродуктивні витрати, причиною виникнення яких є недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). Такі витрати повинні обліковуватись у розрізі причин

і винуватців. У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними. Окремо ведеться облік поточних та одноразових витрат. До поточних відносять витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило, основна частина витрат на виробництво.

Одноразовими є витрати, пов'язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо. Організація обліку витрат за економічними елементами мас велике значення для складання фінансової звітності та проведення економічного аналізу. Перелік калькуляційних статей встановлюється підприємством самостійно

виходячи з особливостей технології та організації виробництва. На його основі складаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів та внутрішньої звітності. До витрат, які включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) відносяться її виробнича собівартість, нерозподілені загальновиробничі витрати та понаднормативні виробничі витрати. Решта витрат розглядається як витрати того звітного періоду, в якому вони виникли

і класифікуються за видами діяльності. Залежно від видів діяльності всі витрати розподіляють на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати що виникають в процесі звичайної діяльності, розподіляють на витрати від операційної (основної та іншої) інвестиційної, та фінансової діяльності. Управлінський облік передбачає створення детальної класифікаційної схеми витрат.

Найбільш економічно доцільний підхід до побудови системи обліку витрат - це виділення типових груп рішень і вибір відповідних об’єктів обліку витрат. У підручнику для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів авторів Бутинця Ф.Ф Давидюка Т.В Малюга Н.М Чижевської Л.В. в основу наведеної нижче класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Виділяють три напрями класифікації витрат (рис.

1.1) [11; 139]. Рис. 1.1 Класифікація витрат в системі управлінського обліку У практиці бухгалтерського обліку та аналітичних досліджень витрати на виробництво групують і вивчають за двома взаємо¬доповнюючими напрямами - за елементами витрат та за калькуляційними статтями. У Навчальному посібнику «Економічний аналіз» визначено:  Елементні витрати - це однорідні за складом витрати підпри¬ємства.

Вони характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об'єкт віднесення витрат (наприклад, незалежно, чи стосуються вони цехів і ділянок основного виробництва, чи витрачені у цехах допоміжного виробництва; чи це прямі витрати на виготовлення конкретного виробу, чи це витрати на обслу¬говування виробництва і управління). До них відносять: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні

заходи, амортизаційні відрахування, інші операційні витрати та інші грошові витрати. Аналіз витрат за елементами дає змогу:  дослідити зміни у структурі собівартості порівняно з бізнес-планом;  оцінити динаміку структури витрат;  охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва);  встановити вплив науково-технічного прогресу, рівня кооперації та спеціалізації

на зміну структури витрат;  визначити найважливіші напрями пошуку резервів зниження собівартості Аналіз витрат за калькуляційними статтями дозволяє дати оцінку розміру економії чи перевитрат у зв'язку з відхиленням фактичної собівартості від планової, показати «внесок» кожної калькуляційної статті в загальне відхилення, зробити висновок про характер матеріало оплато фондомісткості виробництва і в результаті здійснити заходи щодо виявлення і реалізації резервів зниження собівартості продукції

[12; 63]. Нашкерська В.Г. [8; 416] вважає, що формування витрат початкове здійснюється в системі управлінського обліку. Витрати збираються за окремими об'єктами: видами продукції, робіт, послуг, технологічни¬ми процесами та їх частинами тощо. Витрати в системі управлінського обліку збираються за калькуляційними статтями по мірі зменшення активів та зро¬стання зобов'язань. Підприємство самостійно або за погоджен¬ням з материнською (вищестоящою) організацією формує статті

витрат, виходячи з особливостей діяльності. Це можуть бути такі статті: 1. Сировина і матеріали (за видами). 2. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати. 3. Робота і послуги виробничого характеру. 4. Паливо і електроенергії на виробничі цілі. 5. Зворотні відходи. 6. Основна заробітна плата. 7. Додаткова заробітна плата.

8. Відрахування на соціальні заходи. 9. Амортизація інструментів І пристроїв спеціального при¬ значення. 10. Амортизація основних засобів. 11. Амортизація нематеріальних ак¬тивів. 12. Супутня про¬дукція (вираховується). Метод формуван¬ня витрат залежить від особливостей техно¬логії виробництва та вимог менеджменту до інформації про форму¬вання витрат та сту¬пенів

їх контролю в процесі виробництва. За особливостя¬ми технології виробництва виділяють такі методи обліку витрат: позамовний і попроцесний. Позамовний метод обліку витрат використовують на інди¬відуальних дрібносерійних виробництвах. До таких відносять¬ся: ремонтне виробництво, поліграфія, виготовлення меблів тощо. За цим методом витрати збираються в кожному замов¬ленню, одержаному від клієнта. Прямі витрати: за первинни¬ми документами, накладні - пропорційно до прямих.

Попроцесний метод обліку витрат використовується в крупносерійних та масових виробництвах: машинобудування, переробна промисловість тощо. Об'єктом обліку витрат є тех¬нологічний процес, його частини, види виготовленої продукції. Прямі витрати відносяться на продукцію за первинними до¬кументами, накладні - за вибраними базами розподілу. Об'єктом контролю витрат та прибутку при цьому ме¬тоді може бути не лише виготовлення продукції, а

й окремі ета¬пи пронесу. На вимоги менеджменту можуть створюватись центри витрат та центри відповідальності (від мінімально до¬цільних), в межах яких контролюються витрати в ході виробни¬чого процесу. Такий спосіб формування і контролю витрат називається обліком за центрами витрат і центрами відпові¬дальності. На базі використання наведених методів обліку може здійснюватись нормування витрат за об'єктами. При цьому складається нормативний кошторис витрат, який постійно коригується.

За фактично здійсненими витратами складаєть¬ся калькуляція, у якій визначається собівартість продукції. Нормативний кошторис та калькуляція порівнюються, визна¬чаються відхилення та винуватці. Витрати в системі управлінського обліку за видами ви¬робництв, статтями витрат і видами продукції, центрами вит¬рат і центрами відповідальності збираються на відкритих для цього аналітичних рахунках до синтетичного рахунка 23 «Ви¬робництво».

На дебеті цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, виробничі накладні витрати, втрати від браку тощо. Витрати за видами списують¬ся з рахунків фінансового обліку: запасів, оплати праці тощо. За кредитом рахунка 23 «Виробництво» здійснюється списання суми фактичної виробничої собівартості, заверше¬ної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг.

Облік витрат, що відносяться на собівартість продукції, ведеться також на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Облік витрат на цьому рахунку ведеться за виробничими підрозділами підприємства: цехами, дільницями, відділення¬ми, філіями тощо. За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання за розподілом на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації». Аналітичний облік на рахунку ведеться за місцями ви¬никнення, центрами

і статтями витрат. Така система поєднання управлінського та фінансового обліку називається інтегрованою. Автор Бутинець Ф.Ф. у підручнику «Економічний аналіз» вважає, що економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Мета аналізу витрат на виробництво продукції полягає у виявленні можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обгрунтованні управлінських рішень. Завдання аналізу: 1) визначення динаміки показників собівартості та факторів її зміни; 2) оцінка собівартості одиниці продукції;

3) оцінка структури витрат, її динаміки; 4) вивчення собівартості за статтями та елементами витрат; 5) виявлення резервів зниження витрат на виробництво продукції. Об’єкти аналізу:  окремі елементи і статті витрат;  собівартість продукції в цілому;  собівартість окремих виробів;  резерви зниження витрат на виробництво. Етапи аналізу : 1) аналіз загальної суми витрат на виробництво: — аналіз витрат на 1 гривню продукції;

— аналіз собівартості одиниці продукції; 2) аналіз структури витрат на виробництві:  аналіз витрат за елементами;  аналіз витрат за статтями калькуляції;  аналіз прямих і непрямих витрат; 3) оперативний аналіз витрат на виробництво [12; 212]. У підручнику «Економічний аналіз» Івахненко В.М. автор вважає, що під час аналізу використовуються такі показники:  валові витрати;  повна собівартість продукції в цілому та за

елементами, калькуляційні статті витрат;  витрати на одну гривню товарної продукції;  собівартість окремих видів продукції;  окремі статті витрат. Аналіз собівартості продукції – це:  об'єктивна оцінка виконання плану собівартості про¬дукції в цілому по підприємству і окремих видах продукції;  вивчення причин відхилення фактичних витрат від пла¬нових у розрізі статей, а також за окремими видами

і групами продукції; — пошук резервів зниження собівартості продукції, роз¬робка відповідних заходів щодо їх використання; — забезпечення центрів відповідальності необхідною ана¬літичною інформацією щодо оперативного управління фор¬муванням собівартості продукції;  розробка оптимальної величини планових витрат, пла¬нових та нормативних калькуляцій на окремі вироби та види продукції [14; 79]. Автор Чумаченко М.Г. вважає, що під час аналізу використовують дані звіту про собівар¬тість

продукції, звіту про фінансово-майновий стан підприємства, звіту з праці. Залучаються також планові й звітні каль¬куляції по окремих видах продукції та відповідні дані бух¬галтерського обліку (дані синтетичного та аналітичного обліку витрат), матеріали ревізій і спеціальних обстежень [15; 349]. Управлінська діяльність ефективна, якщо виконання прийнятого рішення своєчасно контролюється для установлення правильності, законності та доцільності проведених заходів.

Автор Хамидуллина Т.Р. підрозділяє контроль за витратами залежно від часу проведення на попередній, поточний і наступний. Попередній контроль здійснюється дослідженням розпорядницьких і інших документів до здійснення господарських операцій з метою попередження незаконної й недоцільної витрати коштів, виникнення непродуктивних витрат. Об'єктами попереднього контролю можуть бути кошторисна документація, розрахункові документи, витратні документи на видачу матеріальних

і коштів, договори й т.д. Поточний (оперативний) контроль – це спостереження за господарськими процесами й операціями по даним оперативно-технічної й бухгалтерської інформації. Основна мета поточного контролю - вчасно виявляти негативні відхилення в господарській діяльності й усувати їх, вишукувати резерви росту. Наступний контроль здійснюється після здійснення хозяйствениых операцій за звітні періоди шляхом дослідження даних планування, бухгалтерського обліку й звітності,

оперативно-технічної документації. Його ціль - установити правильність, законність, своєчасність і економічну доцільність зроблених господарських операцій, розкрити недогляди й недоліки в роботі контрольованого об'єкту, факти безгосподарності й розкрадань і розробити заходи для їхньої ліквідації. Розрізняють наступні методи контролю:  перевірку виконання ухвалених рішень;  обстеження;  технічний контроль;  економічний аналіз; &

#61630; інвентаризацію;  ревізію;  розрахункову перевірку балансів і звітів [16;181]. Вітвицька І. Ю. у навчально-методичному посібнику виділяє наступні джерела інформації для контролю собівартості продукції, виконаних послуг і робіт: а) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для вироб¬ничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахун¬ково-

платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості роз¬поділу трудозатрат і витрат на оплату праці працівників підприєм¬ства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одер¬жані послуги від інших підприємств і т. ін.; б) облікові регістри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об'єктів витрат, групувальні відомості за видами витрат, журнал №5,

Книга головних рахунків за рахунками 23, 24, 25; 90, 91,92, 93); в) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошториси загальновиробничих та адміністративних витрат і витрат на збут, ста¬тистична звітність з окремих показників річного звіту (Форма №2 «Звіт про фінансові результати»); г) дані податкового обліку про валові витрати на виробництво, залишки незавершеного виробництва [17; 181]. 1.3. Необхідність дослідження обраної теми

Виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг на залізничному транспорті, як і в інших галузях виробництва, пов’язано з певними витратами. В процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг затрачується праця, використовуються засоби праці, а також предмети праці. Всі ці витрати на виробництво виражені в грошовій формі й утворюють собівартість вироблюваної продукції (робіт, послуг).

Тому контроль над витратами виробництва ринковій економіці є основною ланкою, а бухгалтерський облік та аналіз витрат на виробництво веде до зниження витрат і тим самим сприяє збільшенню прибутку. Контроль та аналіз витрат на виробництво ведеться в розрізі підприємств, цехів, ділянок. На підставі отриманої інформації про виробничі витрати посадові особи галузевих штатних підприємств оцінюють, наскільки раціонально

використовувалися матеріальні, трудові й фінансові ресурси, що підвищує відповідальність персоналу за рівень витрат. Аналіз та фінансовий контроль потребує порівняння різних показників. Наприклад, планові й фактичні витрати. Було б неможливо скласти бюджет на наступний рік або належним чином зіставити його з досягнутими результатами, не маючи уявлення про наступні моменти:  які витрати можуть підвищуватися або знижуватися в результаті росту (зниження) обсягу виробництва, а

які не можуть, тобто які витрати (частина витрат) є змінними, а які постійними;  якою мірою змінні витрати змінюються залежно від обсягу, і чи можливий вплив зміни обсягу на постійні витрати;  вплив на всі витрати (постійні та змінні) факторів, не пов'язаних з обсягом виробництва, наприклад, таких, як інфляція. Висновки до розділу В I розділі дипломної роботи розглянута нормативно-правова база та літературні джерела, в яких дано

оцінку витрат, наведені класифікації, методи обліку, судження окремих вчених з питань аналізу й контролю витрат. Дана тема є актуальної, тому що бухгалтерський облік та аналіз витрат на виробництво веде до зниження витрат і тим самим сприяє збільшенню прибутку. 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ДИСТАНЦІЇ КОЛІЇ 2.1. Характеристика дистанції колії

Дніпропетровська дистанція колії є відособленим структурним підрозділом державного підприємства Придніпровської залізниці та відповідно до наказу Міністерства транспорту України №46 від 11.02.1997р. входить до складу служби колії державного підприємства Придніпровської залізниці. Дистанція колії у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та іншими нормативними актами Міністерства транспорту

України, Укрзалізниці, Придніпровської залізниці, служби колії та Положенням про Дніпропетровську дистанцію колії державного підприємства Придніпровської залізниці. Структурний підрозділ створений для забезпечення справного стану всіх елементів залізничної колії (земляного полотна, верхньої будови колії, штучних споруджень та колійного устаткування), який гарантує безпечний і плавний рух потягів із установленими швидкостями.

Основними напрямками діяльності структурного підрозділу є:  поточне утримання колії в межах установлених норм і допусків, забезпечення тривалих термінів служби всіх елементів шляху, попередження появи несправностей, своєчасне їхнє усунення і ліквідація причин, що викликають несправності шляху і споруджень;  проведення заходів щодо забезпечення безпечних умов праці, дотримання норм

і правил охорони праці, трудового законодавства;  здійснення заходів щодо охорони навколишнього середовища від забруднень;  здійснення заходів щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів;  зміцнення матеріальної, технічної, соціальної сфери та укладання договорів (за дорученням керівництва дороги) з підприємствами постачальниками матеріалів;  утримання у належному стані будинків і технічних засобів, а також смуги відводу;  створення підсобних

сільськогосподарських підрозділів;  перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом для власних потреб, інших підприємств і населення;  здійснення інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством України, а також видів діяльності, що відповідно до чинного законодавства

України вимагають спеціального дозволу (ліцензії). Дніпропетровська дистанція колії є відособленим структурним підрозділом державного підприємства Придніпровської залізниці, що входить до складу служби колії. Дніпропетровська дистанція колії веде самостійний баланс, має субрахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням і не є юридичною особою.

Дніпропетровська дистанція колії здійснює свою діяльність по номенклатурі експлуатаційних витрат, затвердженим службою колії, без утворення фінансового результату. Для організації діяльності Дніпропетровської дистанції колії Придніпровська залізниця наділяє її необхідними основними фондами, оборотними коштами.