Міністерствоосвіти і науки України
Полтавськийнаціональний технічний Університет
іменіЮрія Кондратюка
Факультетінформаційних і телекомунікаційних технологій і систем
Кафедракомп’ютерної інженерії
Реферат
Здисципліни: Вступ у спеціальність
Натему :
Кабельнілінії
Виконав: студентгрупи 203-ТТ
Темнишев В. В.
Перевірив:доцент, к.т.н.
Уткін Ю. В.
Полтава2010
Зміст
1. Вступ
2. Налагодження і монтаж кабельних ліній
3. Експлуатація та ремонт кабельних ліній
4. Техніка безпеки при монтажі, експлуатації таремонті кабельних ліній
5. Висновки
6. Список використаної літератури
1. Вступ
Промислове підприємство (цех), місто (мікрорайон), селище, що не маютьсвоєї електростанції, потрібно приєднати до мереж енергосистеми з подальшимрозподілом електроенергії. Електрична лінія, що виходить за межі електростанціїабо підстанції і призначена для передачі електричної енергії називається лінієюелектропередач. Електричні мережі можуть бути виконані повітряними ікабельними лініями, шинопроводами і струмопроводами.
Кабельна лінія електропередачі (КЛ) — лінія для передачі електроенергії, що складається з одного або декількохпаралельних кабелів із з'єднувальними, стопорними та кінцевими муфтами(закладками) і кріпильними деталями.
Як правило, кабельні лінії прокладають у місцях, де ускладненобудівництво повітряних ліній (ПЛ) — у містах, селищах, на території промисловихпідприємств. Вони мають певні переваги перед ПЛ — закрита прокладка, щозабезпечує захист від атмосферних впливів (вітер, гроза, зледеніння), КЛ маютьбільшу надійність і безпеку в експлуатації. Тому, незважаючи на їх велику вартістьі трудомісткість спорудження, кабельні лінії широко застосовують у мережахзовнішнього і внутрішнього електропостачання.
2. Налагодження і монтажкабельних лінійКабеліпрокладають в кабельних спорудах, траншеях, блоках, на опорних конструкціях, влотках (в приміщеннях, тунелях). Монтаж кабельних ліній виконують згідно зпроектно-технічною документацією, в якій вказані траса лінії і її геодезичніпозначки, що дозволяють судити про різниці рівнів окремих ділянок траси.Лініїелектропередачі 6… 10 кВ і вище виконують спеціальним силовим кабелем.Конструкції силових кабелів залежать від класу напруги. Найбільш поширені три- ічотирижильні силові кабелі з паперовою ізоляцією. Для напруги 10 кВ їхвиконують з поясною ізоляцією в загальній свинцевій оболонці для всіх жил, адля напруг 20 і 35 кВ — з окремо освинцьованих жилами. Жили кабелю складаютьсяз великого числа зазвичай мідних провідників малого перетину. Кабелі напругоюдо 6 кВ і перетином до 16 мм2 виготовляють з круглими жилами, напругою вище 6кВ і перерізом понад 16 мм2 — з секторними жилами (у поперечному розрізі жиламає форму сектора колу).На рис. 1показаний трижильний кабель з секторними жилами на напругу 10 кВ. Кожна жилаізольована від іншої спеціальної кабельної папером 2, просоченої спеціальноїмасою, до складу якої входять масло і каніфоль. Всі жили від землі ізольованіпоясною ізоляцією 4 також з просоченої паперу. Для забезпечення герметичностікабелю на поясниу ізоляцію накладають свинцеву оболонку без швів. Відмеханічних ушкоджень кабель захищений бронею 8 з сталевої стрічки, а відхімічних впливів — асфальтованих джутом.
/>
Рис. 1
Трижильний кабель з поясною ізоляцією з просоченої папери (а) і його розрізи:
(б — з круглими жилами; в — з секторними жилами):
1 — жили;
2 — ізоляція жил;
3 — заповнювач;
4 — поясна ізоляція;
5 — захисна оболонка;
6 — папір, просочений компаундом;
7 — захисний покрив з просоченої кабельної пряжі;
8 — стрічкова броня;
9 — просочена кабельна пряжа
Останнім часом випускають кабелі, у яких свинцеве покриття заміненоалюмінієвим або пластмасовим (СОПР, вініл). Конструктивне позначення силовихкабелів складається з кількох літер:
- якщо перша літера А — жили кабелю алюмінієві, якщо такої немає- жили з міді;
- друга буква позначає матеріал ізоляції жив (Р — гума,В-полівінілхлорид, П — поліетилен, для кабелів з паперовою ізоляцією літера неставиться);
- третя буква позначає матеріал оболонки (С — свинець,А-алюміній, Н і HP — негорюча гума-найр, В і ВР — полівінілхлорид, СТ — гофрована сталь); -
- четверта буква позначає захисне покриття (А — асфальтованийкабель, Б — броньований стрічками, Г — голий (без джутовою обплетення), К — броньований круглої сталевої оцинкованої дротом, П — броньований плоскоюсталевої оцинкованої дротом).
- Буква Н в кінці позначення говорить про те, що захиснийпокрив негорючий, Т — вказує на можливість прокладки кабелю в трубах,
в або Шп означають, що оболонка кабелю укладена в полівінілхлоридний абополіетиленовий шланг. Буква Ц на початку назви говорить про те, що папероваізоляція просякнута масою на основі церезину.
До монтажу кабельних ліній застосовується ряд вимог:
Кабелі з просоченою паперовою та полівінілхлоридною ізоляцією можнапрокладати тільки при температурі навколишнього повітря вище 0 ° С, якщотемпература протягом доби до початку прокладки падала нижче кабелі передпрокладкою прогрівають в опалювальному приміщенні або електричним струмом, щопропускається по жилах, закороченому з одного боку, при цьому обов'язковоконтролюють температуру нагрівання. Значення силиструму і напруги, час прогріву і термін прокладки нагрітого кабелю в траншеїсуворо регламентовані.
Кабелі розгортають вздовж траси з допомогою транспорту, що рухається (збарабана, розташованого на землі) або ручним способом.
Монтаж кабелів у траншеях — найбільш поширений і легко виконується спосібїх прокладання.
Глибина траншей повинна бути не менше 700 мм, а ширина — такою, щобвідстань між декількома паралельно прокладеними в кабелями напругою до 10 кВбуло не менше 100 мм, від стінки траншеї до найближчого крайнього кабелю — неменше 50 мм.
Глибину закладення кабелю можна зменшити до 0,5 м на ділянках довжиною до0,5 м при вводі в будинок, а також у місцях перетину кабелю з підземнимиспорудами за умови захисту його азбоцементними трубами.
Для захисту від механічних пошкоджень кабелі напругою 6… 10 кВ поверхприсипки захищають червоною цеглою або залізобетонними плитами; кабелі напругою20… 35 кВ — плитами; кабелі напругою до 1 кВ — цеглою і плитами тільки вмісцях частих розкопок (їх укладають суцільно по довжині траншеї з напуском надкрайніми кабелями не менше 50 мм).
У місцях майбутнього розташування кабельних з'єднань траншеї розширюють,утворюючи котловани або колодязі для з'єднувальних муфт. На кабельної лініїдовжиною 1 км допускається установка не більше шести муфт. Котлован дляодиничної кабельної муфти напругою до 10 кВ виконується шириною 1,5 м тадовжиною 2,5 м, а для кожної монтує паралельно з першою муфтою його ширинузбільшують на 350 мм. З'єднання в кабельній муфті повинні бути герметичними,вологостійкими, володіти механічною та електричною міцністю, а такожпротикорозійною стійкістю.
Прокладання кабелів у блоках застосовується для їх захисту від механічнихпошкоджень. Блок є підземна споруда, виконане з декількох труб (азбоцементних,керамічних та ін.) або залізобетонних панелей з колодязями, які до нихвідносяться. При монтажі кабелів в бетонних блоках або блоках з азбоцементнихтруб підвищується надійність їх захисту, проте ускладнюється прокладка, значнозбільшується вартість лінії і виникають додаткові витрати на експлуатаціюкабельних колодязів. Крім того, допустимі струмові навантаженнякабелів, що знаходяться в блоках, менше, ніж у кабелів, прокладених відкритоабо в землі, через гірші умови охолодження.
Кабелі часто прокладають у невеликих залізобетонних каналах, закритихзверху плитами. При великій кількості паралельно лежачих кабелів будуютьтунелі, прохідні канали або прокладають блоки з труб.
Прокладання силових кабелів у кабельних блоках виконується рідко.
Прокладка кабелів на опорних конструкціях і в лотках виконується в цехахвиробничих підприємств, по стінах будинків, в тунелях. Опорні кабельніконструкції виготовляють з листової сталі у вигляді стійок з полками, стояківзі скобою, настінних полиць. Спеціальні перфоровані і зварні лоткивикористовують для прокладання проводів і неброньованих кабелів по цегляних ібетонних стін на висоті не менше 2 м. Їх обов'язково заземлюють не менше ніж удвох місцях і електрично з'єднують між собою.
Допускається сумісне прокладання силових кабелів, освітлювальних іконтрольних ланцюгів за умови поділу кожної з них сталевими роздільниками. Длякабельних муфт влаштовують спеціальні лотки. Кабелі повинні бути жорсткозакріплені на прямих ділянках траси через кожні 0,5 м при вертикальному розташуваннілотків і через кожні 3 м при їх горизонтальному розташуванні, а також на кутахі в місцях з'єднань. Для з'єднання кабелів при монтажівиконують оброблення їх кінців і з'єднання жил. Оброблення кінця кабелюскладається з послідовних операцій ступеневоговидалення захисних і ізоляційних частин і єчастиною монтажу муфт. Розміри оброблення, залежать від конструкції муфти, напругикабелю і перерізу його жил.
З'єднання та розгалуження струмоведучих жил кабелю виконують за допомогоюспеціальних інструментів, різних пристосувань і приладдя з дотриманнямтехнології, що забезпечує надійний електричний контакт і необхідну механічнуміцність. При виборі способу з'єднання враховують матеріал і переріз з'єднанняжил, конструктивні особливості муфт.
Паяння застосовують для з'єднання жил кабелів класів напруги 1,6 і 10 кВ.Паяння роблять або потужним, добре розігрітим паяльником, або шляхом приміщеннярешт жил у спеціальні ванни з розплавленим припоєм. Для паяння кабеліввикористовують зазвичай напівтверді і жорсткі припої.
Опресовування застосовують в основному для з'єднання алюмінієвих жилкабелів до 1 кВ і виконують за допомогою гільз і опресовуючих механізмів — кліщів і пресів. У гільзу з двох сторін поміщають з’єднувальні жили кабелів ігільзу стискують. Під дією створюваного пресуючим механізмом тиску метал гільзі жил спресовується, утворюючи монолітне з'єднання.
Газове та електричне зварювання служить для з'єднання алюмінієвих жилкабелю перетином 16… 240 мм2.
Термітне зварювання — одинз найбільш досконалих способів з'єднання алюмінієвих жил кабелів, якийвиконується за допомогою спеціальних патронів типу А. Провід в патронівстановлюються впритул і його підпалюють спеціальним сірником. Усередині патроназнаходиться термітний склад, при горінні якого температура досягає декількохтисяч градусів.
Кабелі перед введенням в експлуатацію повинні бути заземлені. У чавуннихз'єднувальних муфтах заземлення виконують двома відрізками гнучкого мідногодроту, відповідного жил кабельного перетину.
Оболонку і броню кабелів з'єднують таким же дротом, приєднуючи його доконтактного майданчика муфти. У свинцевих муфтах заземлення виконують однимшматком гнучкого мідного проводу, який приєднується пайкою і дротянимибандажами до оболонок і броні обох кабелів, а також до корпусу муфт. Уепоксидних муфтах технологія приєднання дроту заземлення між оболонками ібронею кабелів і роз'ємними корпусами муфт залежить від конструкції останніх,особливостей їх монтажу і заливки компаундом. Для з'єднанняділянок кабельної лінії застосовують кабельні муфти.
Кабельні муфти поділяють по напрузі (до 1, 6, 10, 35 кВ), призначенням(сполучна, розгалужувальна, кінцева), габаритними розмірами (нормальна, малогабаритна),матеріалу (чавуна, свинцю, епоксида), формі (У — подібна, Т — подібна, Х — подібна),місця установки (внутрішня, зовнішня), кількістю фаз (кінцеватрифазна або чотирьохфазна).
Для окінцюювання кабелів поза приміщень застосовують кінцеві кабельні муфти,а всередині приміщень — кінцеві закладення.
В якості кінцевих муфт для кабелів напругою до 10 кВ з паперовоюізоляцією використовують щоглові муфти КМ з заливкою кабельної маси абоепоксидні КНЕ, при напрузі 20… 35 кВ — однофазні КНО або КНЕО, а для кабелівз пластмасовою ізоляцією — КНЕ або ПКНЕ.
Кінцеві закладення бувають в сталевих воронках (тип КВБ), у вирвах зепоксидного компаунда (КВЕ), з полівінілхлоридних стрічок (КВВ), в гумовихрукавичках (КВР).
Для окінцювання струмопровідних жил кабелів застосовують наконечники, щоприєднуються обпресуванням, зварюванням або паянням. Найбільш надійним і поширенимспособом окінцювання жил є опресовування. Алюмінієві жили перерізом 16… 240мм2 оконціюють обпресуванням трубчастими наконечниками ТА або ТАМ, а мідні жилиперерізом 4… 240 мм 2 — наконечником Т. опресовування виконують місцевимвдавленням трубчастої частини наконечника за допомогою спеціальних опресовувальнихмеханізмів. При зварюванні застосовують литі наконечники ЛА, а при пайку — мідні наконечники серії П.
Відкрито прокладені кабелі, а також всі кабельні муфти повинні бутизабезпечені бірками; на бірках кабелів на початку і в кінці лінії повинні бутивказані марка, напруга, переріз, номер або найменування лінії; на биркахз'єднувальних муфт — номер муфти, дата монтажу.
Бірки повинні бути стійкими до впливу навколишнього середовища. Вониповинні бути розташовані по довжині лінії через кожні 50 м на відкритопрокладених кабелях, а також на поворотах траси і в місцях проходу кабелівчерез вогнестійкі перегородки й перекриття (з обох сторін).
3. Експлуатація та ремонт кабельних ліній
Експлуатацію електроустановок взагалі і кабельних ліній, зокрема,здійснюють на базі системи планово-попереджувального обслуговування і ремонту(ППОР). Ця система дозволяє підтримувати нормальні технічні параметриелектроустановок, запобігати (частково) випадки відмов, знижувати витрати наремонт. При експлуатації кабельних ліній повинні бути організовані огляди,поточне обслуговування, різні види ремонтів і випробування.
Огляди КЛ напругою до 35 кВ повинні проводитися у такі терміни :
— трас кабелів, прокладених в землі, — не рідше 1 разу на 3 місяці;
— трас кабелів, прокладених наестакадах, у тунелях, блоках, каналах, галереях і по стінах будинків, — нерідше 1 разу на 6 місяців;
— кабельних колодязів — не рідше 1разу на 2 роки.
Огляди КЛ напругою 110-220 кВ повинні проводитися:
— трас кабелів, прокладених в землі, — не рідше 1 разу на місяць;
— трас кабелів, прокладених уколекторах і тунелях, — не рідше 1 разу на 3 місяці.
Для КЛ, прокладених відкрито, огляд кабельних муфт напругою вище 1000 Вповинен здійснюватися при кожному огляді електрообладнання.
Періодично, але не рідше 1 разу на 6 місяців вибіркові огляди КЛ повиненпроводити адміністративно-технічний персонал. У періодпаводків, після злив і при відключенні КЛ релейним захистом повинні проводитисяпозачергові огляди. Відомості про виявлені приоглядах несправності повинні заноситися в журнал дефектів і несправностей.Несправності повинні усуватися в найкоротші терміни.
Тунелі, колектори, канали і інші кабельні споруди повинні утримуватися вчистоті; металева неоцинкована броня кабелів, прокладених у кабельних спорудах,і металеві конструкції з неметалізованим покриттям, по яких прокладені кабелі,повинні періодично покриватися негорючими антикорозійними складами.
У кабельних спорудах та інших приміщеннях повинен бути організованийсистематичний контроль за тепловим режимом роботи кабелів, температурою повітряі роботою вентиляційних пристроїв. Температура повітря всерединікабельних тунелів, каналів і шахт в літній час повинна бути не більше ніж на 10° С вище температури зовнішнього повітря.
Зберігання в кабельних спорудах будь-яких матеріалів не допускається.
Кабельні споруди, в які потрапляє вода, повинні бути обладнані засобамидля відводу ґрунтових та дощових вод.
Поточним ремонтом передбачається проведення наступних робіт: частковийрозтин кабельних каналів: їх чистка і заміна конструкцій кріплення кабелів;виправлення розкладки, рихтування кабелів, усунення корозії оболонок; ремонткабельних каналів і траншей; заміна окремих плит перекриття, усунення завалів,доливання кабельної мастики у кабельні муфти і воронки; фарбування сухихрозділів; перерозподіл дефектних муфт і воронок; визначенняцілісності жил і перевірка правильності фазування. Капітальним ремонтом маєтьсяна увазі: розтин кабельних траншей, повне розкриття кабельних каналів, Частковаабо повна заміна ділянок кабельних ліній; пристрійдодаткового механічногозахистув місцях можливих пошкоджень кабелів; забарвлення кабельних конструкцій;визначення цілісності жил і перевірка правильності фазування.
КЛ повинні періодично піддаватися профілактичним випробуванням підвищеноюнапругою постійного струму.
Необхідність позачергових випробувань КЛ, наприклад, після ремонтнихробіт або розкопок, пов'язаних з розкриттям трас, а також після автоматичноговідключення КЛ, визначається керівництвом споживача, у веденні якогознаходиться кабельна лінія.
4. Техніка безпеки при монтажі, експлуатації та ремонті кабельних ліній
Усі роботи з технічного обслуговування електроустановок, проведення в нихперемикань, виконання будівельних, монтажних, налагоджувальних, ремонтнихробіт, випробувань і вимірювань повинні проводиться відповідно до міжгалузевимиправил з охорони праці при експлуатації електроустановок, а також увідповідності з цілим рядом інших Правил і інструкцій.
Перед початком проведення робіт повинен бути виконаний комплексорганізаційних і технічних заходів.
Організаційними заходами, що забезпечують безпеку робіт велектроустановках є:
- оформлення робіт нарядом, розпорядженням або переліком робіт,які виконуються в порядку поточної експлуатації;
- допуск до роботи;
- нагляд під час роботи;
- оформлення перерви в роботі, переведення на інше місце,закінчення роботи.
При підготовці робочого місця із зняттям напруги повинні бути взазначеному порядку виконані наступні технічні заходи:
— зроблені необхідні відключення івжиті заходи, що перешкоджають подачі напруги на місце роботи внаслідокпомилкового чи самовільного включення комутаційних апаратів;
— на приводах ручного і на ключахдистанційного управління комутаційних апаратів повинні бути вивішенізабороняють плакати;
— підтверджено відсутність напруги наструмопровідних частинах, які повинні бути заземлені для захисту людей відураження електричним струмом;
— накладено заземлення (включенізаземлювальні ножі, а там, де вони відсутні, встановлені переносні заземлення);
— вивішені вказівні плакати «Заземлено»,огороджені при необхідності робочі місця і залишилися під напругою струмоведучічастини, вивішені попереджувальні та розпорядчі плакати.
При виконанні робіт на кабельних лініях необхідно дотримуватися цілий рядспецифічних вимог. Ось деякі основні з них :
— Застосування землерийних машин, відбійних молотків, ломів ікирок для розпушування ґрунту над кабелем допускається проводити на глибину,при якій до кабелю залишається шар ґрунту не менше 30 см. Решта шару ґрунтуповинна відкидатися вручну лопатами.
— Перед початком розкопок кабельної лінії повинно бути виробленоконтрольне розкриття лінії.
— У зимовий час до виїмки ґрунту лопатами можна розпочинати тільки післяйого відігрівання. При цьому наближення джерела тепла до кабелів допускаєтьсяне ближче ніж на 15 см.
— Під час риття траншей в слабкому або вологому грунті, коли є загрозаобвалу, їх стіни повинні бути надійно укріплені.
— У сипучих ґрунтах роботи можна вести без кріплення стін, але зулаштуванням відкосів, відповідних до кута природного відкосу грунту.
— Грунт, витягнутий з котловану або траншеї, слід розміщувати на відстаніне менше 0,5 м від бровки виїмки. Розробка і кріплення грунту в виїмкахглибиною понад 2 м повинні проводитися за планом виконання робіт.
— У грунтах природної вологості за відсутності грунтових вод і завідсутності поблизу підземних споруд копання котлованів і траншей звертикальними стінками без кріплення дозволяється на глибину не більше: 1 м — внасипних, піщаних і великоуламкових грунтах; 1,25 м — в супісках; 1,5 м — всуглинках і глинах.
— У щільних пов'язаних грунтах траншеї з вертикальними стінка ми ритироторними і траншейними екскаваторами без встановлення кріплень допускається наглибину не більше 3 м. У цих випадках спуск працівників у траншеї недопускається. У місцях траншеї, де необхідно перебування працівників, повиннібути влаштовані кріплення або виконані укоси.
На робочому місці підлягаючий ремонту кабель необхідно визначити:
— при прокладці в тунелі, колекторі,каналі — дослідженням, звіркою розкладки з кресленнями та схемами, перевіркоюпо біркі;
— при прокладанні кабелів у землі — звірення їх розташування з кресленнями прокладки.
Для цієї мети повинна бути попередньо прориті контрольна траншея (шурф)впоперек кабелів, що дозволяє бачити всі кабелі.
У всіх випадках, коли відсутнє видиме пошкодження кабелю, слідзастосовувати кабелепошуковий апарат.
Перед розрізанням кабелю або розкриттям з'єднувальної муфти необхідноперевірити відсутність напруги за допомогою спеціального пристосування, щоскладається з ізолювальної штанги і стальної голки або різального наконечника.
У тунелях, колекторах, колодязях, траншеях, де прокладено кілька кабелів,та інших кабельних спорудах пристосування повинно бути з дистанційнимуправлінням. Пристосування має забезпечити прокол або розрізування оболонки дожил із замиканням їх між собою і заземленням.
Кабель у місця проколювання попередньо повинен бути закритий екраном.
При проколі кабелю слід користуватися спецодягом, діелектричнимирукавичками та засобами захисту обличчя і очей, при цьому необхідно стояти наізолюючій підставці зверху траншеї на максимальній відстані від проколюємокабелю.
Прокол кабелю повиннен виконуватися двома працівниками: допускаючий івиконавець робіт або виробник і відповідальний керівник робіт; один з нихбезпосередньо проколює кабель, а другий — спостерігає.
Якщо в результаті пошкоджень кабелю відкриті всі струмопровідні жили,відсутність напруги можна перевіряти безпосередньо покажчиком напруги безпроколу кабелю.
Для заземлення проколюючого пристрою можуть бути використані заземлювач,заглиблений у грунт на глибину не менше 0,5 м, або броня кабелю. Приєднуватизаземлюючий провідник до броні слід за допомогою хомутів; броня під хомутомповинна бути зачищена.
У тих випадках, коли броня піддалася корозії, допускається приєднаннязаземлювального провідника до металевої оболонки кабелю.
На кабельних лініях електростанцій та підстанцій, де довжина та спосібпрокладання кабелів дозволяють, користуючись кресленнями, бірками,кабелепошуковим апаратом, точно визначити підлягає ремонту кабель,допускається, на розсуд видає наряд, не проколювати кабель перед йогорозрізанням або розкриттям муфти.
Розкривати з'єднувальні муфти і розрізати кабель в тих випадках, колипопередній прокол не робиться, слід заземленим інструментом, надягнувшидіелектричні рукавички, використовуючи засоби захисту обличчя і очей, стоячи наізолюючому підставі.
При перекаті барабана з кабелем необхідно вжити заходів проти захопленняйого виступами частин одягу.
Не допускається при прокладці кабелю стояти всередині кутів повороту, атакож підтримувати кабель вручну на поворотах траси. Для цієї мети повинні бутивстановлені кутові ролики.
Перекладати кабель і переносити муфти слід після відключення кабелю.
Перекладати кабель, що знаходиться під напругою, допускається за умов:
— перекладаючий кабель повинен матитемпературу не нижче 5 ° С;
— муфти на перекладаєму ділянку кабеляповинні бути укріплені хомутами на дошках;
— для роботи повинні використовуватисядіелектричні рукавички, поверх яких для захисту від механічних пошкодженьповинні бути надіті брезентові рукавиці;
— робота повинна виконуватисяпрацівниками, які мають досвід прокладки, під наглядом відповідальногокерівника робіт, що має групу V, в електроустановках напругою вище 1000 В тавиконавця робіт, що має групу IV, в електроустановках напругою до 1000 В.
Роботу в підземних кабельних спорудах, а також огляд зі спуском у них,повинні виконувати за нарядом не менше 3 працівників, з яких двоє — страхують.Між працівниками, які виконують роботу, і тими, що страхують повинен бутивстановлений зв'язок.
Для освітлення робочих місць в колодязях і тунелях повиннізастосовуватися світильники напругою 12 В або акумуляторні ліхтарі увибухозахищеному виконанні. Трансформатор для світильників напругою 12 Вповинен розташовуватися поза колодязя або тунелю.
5.ВисновкиОтже,кабельна лінія електропередачі призначена для передачі електроенергії, щоскладається з одного або декількох паралельних кабелів із з'єднувальними,стопорними та кінцевими муфтами і кріпильними деталями.Кабеліпрокладають в кабельних спорудах, траншеях, блоках, на опорних конструкціях, вприміщеннях, тунелях. Монтаж кабельних ліній виконують згідно зпроектно-технічною документацією, в якій вказані траса лінії і її геодезичніпозначки, що дозволяють судити про різниці рівнів окремих ділянок траси.Найбільшдосконалим способом з’єднання алюмінієвих жил кабелів — термітне зварювання,яке виконується за допомогою спеціальних патронів типу А. Провід в патронівстановлюються впритул і його підпалюють спеціальним сірником. Усерединіпатрона знаходиться термітний склад, при горінні якого температура досягаєдекількох тисяч градусів.Унаш час кількість способів встановлення кабельних ліній має величезну цифру,але проте до кожного способу ставляться сурові вимоги щодо їх встановлення.Правила встановлення кабельних ліній є надзвичайно важливими, оскільки їхнедотримання може спричинити погані наслідки, а інколи смерть.Експлуатаціюелектроустановок взагалі і кабельних ліній, зокрема, здійснюють на базі системипланово-попереджувального обслуговування і ремонту. Ця система дозволяєпідтримувати нормальні технічні параметри електроустановок, запобігати випадкивідмов, знижувати витрати на ремонт. При експлуатації кабельних ліній повиннібути організовані огляди, поточне обслуговування, різні види ремонтів івипробування.Укабельних спорудах та інших приміщеннях повинен бути організованийсистематичний контроль за тепловим режимом роботи кабелів, температурою повітряі роботою вентиляційних пристроїв. Температура повітря всередині кабельнихтунелів, каналів і шахт в літній час повинна бути не більше ніж на 10 ° С вищетемператури зовнішнього повітря.Зберіганняв кабельних спорудах будь-яких матеріалів не допускається.Кабельніспоруди, в які потрапляє вода, повинні бути обладнані засобами для відводугрунтових та дощових вод.Кабельнілінії повинні періодично піддаватися профілактичним випробуванням підвищеноюнапругою постійного струму.Усіроботи з технічного обслуговування електроустановок, проведення в нихперемикань, виконання будівельних, монтажних, налагоджувальних, ремонтнихробіт, випробувань і вимірювань повинні проводиться відповідно до міжгалузевимиправил з охорони праці при експлуатації електроустановок, а також увідповідності з цілим рядом інших Правил і інструкцій.
6.Список використаноїлітератури:
1. Акимова Н.А., Котеленц Н.Ф., Монтаж,техническая эксплуатацияи ремонт электрического и электромеханического оборудования.: учебное пособие для студентов учреждений среднего проф.образования./ Сентюрихин Н.И., Акимова Н.А.,Котеленц Н.Ф. – М.: Мастерство, 2002. -296 с.
2. Князевский Б.А., Липкин Б.Ю. Электроснабжениепромышленных предприятий. Учебник. 2-е изд. – М.: Высшая школа, 1979. — 431 с.
3. Межотраслевые правила по охране труда(правила безопасности) при эксплуатации электроустановок. – М.: Изд-во НЦ ЭНАС,2001. -192 с.
4. Охрана труда. Правила технической эксплуатацииэлектроустановок потребителей. – М.: ИНФРА-М, 2003. 263 с.
5. Правила устройства электроустановок.Передача электроэнергии. 7-е изд. – М.: Изд-во НЦ ЭНАС, 2004. -160 с.
6. Сибикин Ю.Д. Справочник поэксплуатации электроустановок промышленных предприятий. 5-е изд. – М.: Высшая школа,2002. -248 с.