Енергетичнастратегія України
А.В. Дудар викладач
Донецького державного університету
управління Торезький коледж,
А.І. Войтенко студентка
Донецького державного університету
управління Торезький коледж
В статтірозкрито основна характеристика, цілі, завдання та напрямки Енергетичноїстратегії України.
Ключові слова: енергетичнастратегія, енергозбереження.
В статьераскрыта основнаяхарактеристика, цели, задача и направления Энергетической стратегии Украины.
Ключевые слова:энергетическая стратегия, энергосбережение.
Постановкапроблеми. Наприкінці ХХ століття заощадження тепла та енергії, різних видівпалива в багатьох країнах світу піднято на рівень державної політики, щоотримала назву енергозберігаючої. Пошук та активне використання новихальтернативних джерел енергії багатьох розвинених країнах світу прийняті якжиттєво важливі, стратегічно необхідні ресурси, що забезпечують перспективнийрозвиток економік цих країн. Для України енергозбереження також поступово стаєпріоритетом енергетичної й загальнонаціональної політики, особливо враховуючивідсутність власних запасів нафти, газу, ядерного палива.
Актуальністьтеми. Енергетична криза, що виникла в другій половині ХХстоліття, докорінним чином змінила відношення країн з розвиненою економікою допроблеми енергозабезпечення. Зважаючи на це, більшість країн Організаціїекономічного співробітництва і розвитку переглянули національні енергетичністратегії і зосередили зусилля на визначенні пріоритетів, адекватних викликамсучасності. Пріоритетними напрямами державної політики стали: зниженнязалежності національних економік від зовнішнього енергопостачання, передусім,шляхом проведення дійової енергозберігаючої політики; структурна перебудоваекономіки на користь прискореного розвитку не енергоємних виробництв ізбільшення обсягу послуг.
Невиправданазатримка з реалізацією ефективної енергетичної державної політики Україниспонукає до активізації дій щодо підвищення ефективності енергозабезпечення танаціональної енергетичної безпеки. Успішне розв’язання цих завдань вимагаєстабільного нарощування власного видобутку і переробки вуглеводневихенергоносіїв на основі інноваційного розвитку підприємств вуглеводного секторупаливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України з використанням сучаснихорганізаційних та економічних механізмів.
Аналіз останніхдосліджень і публікацій. Проблеми розвиткупромисловості зметою підвищення ефективності використання енергетичнихресурсів, енергетичної безпекикраїни, удосконалення механізмів оцінки йупровадження енергозберігаючих технологій та охорони навколишнього середовищавже стали предметом розгляду вітчизняних науковців, зокрема О. І. Амоші, С. С.Аптекаря, С. Ф. Єрмілова, В. М. Гейця, В. В. Микитенка, М. Г. Чумаченка. Разоміз тим, робота з визначення напрямів і шляхів оптимізації енергозабезпеченняУкраїни має бути постійною з огляду на нові види ресурсів та нові програмнізаходи, які можна залучити до загальної політики держави з енергозбреження.
Мета дослідження- є аналіз стану, проблем енергозбереження в Україні йспособів їх вирішення в контексті енергетичної політики підприємства, регіону,держави.
Цілі, завданнята напрямки Енергетичної стратегії.
Реальнаенергетична незалежність складається із двох важливих елементів:зовнішньополітичного забезпечення й внутрішніх ресурсів. Світ вступив в епохувійн за ресурси, і рік у рік ці війни будуть ставати усе більше запеклими.Тому, Україна має потребу у власній енергетичній дипломатії, здатнійзабезпечити реальний суверенітет народу, гарантувати вільний розвиток країни.Документом, який би мав визначати розвиток цієї вітчизняної енергетичноїдипломатії мала стати «Енергетична стратегія України на період до 2030року», яка була затверджена у березні 2006 р. Кабінетом Міністрів України.
ЦілямиЕнергетичної стратегії є:
• створення умовдля постійного та якісного задоволення попиту на енергетичні продукти;
• визначенняшляхів і створення умов для безпечного, надійного та сталого функціонуванняенергетики та її максимально ефективного розвитку;
• забезпеченняенергетичної безпеки держави;
• зменшеннятехногенного навантаження на довкілля та забезпечення цивільного захисту усфері техногенної безпеки ПЕК;
• зниженняпитомих витрат у виробництві та використанні енергопродуктів за рахунокраціонального їх споживання, впровадження енергозберігаючих технологій таобладнання, раціоналізації структури суспільного виробництва і зниження питомоїваги енергоємних технологій;
• інтеграціяОб'єднаної енергосистеми України до європейської енергосистеми з послідовнимзбільшенням експорту електроенергії, зміцнення позицій України як транзитноїдержави нафти і газу.
Реалізаціязазначених цілей дозволить створити умови для інтенсивного розвитку економіки іпідвищення рівня життя населення країни.
Основнимизавданнями та напрямами реалізації Енергетичної стратегії є:
1. Формуванняцілісної та дієвої системи управління і регулювання в паливно-енергетичномусекторі, розвиток конкурентних відносин на ринках енергоносіїв.
2. Створенняпередумов для докорінного зменшення енергоємності вітчизняної продукції зарахунок впровадження нових технологій, прогресивних стандартів, сучасних системконтролю, управління та обліку на всіх етапах виробництва, транспортування таспоживання енергетичних продуктів; розвиток ринкових механізмів стимулюванняенергозбереження в усіх галузях економіки.
3. Розвиток експортногопотенціалу енергетики, переважно, за рахунок електроенергії, шляхоммодернізації та оновлення генеруючих потужностей, ліній електропередач, в томучислі міждержавних.
4. Розвитоквітчизняного енергетичного машинобудування, приладобудування та енергобудівельногокомплексу як передумови конкурентоспроможності підприємств України венергетичних проектах, в т. ч. за кордоном.
5. Оптимізаціявидобутку власних енергоресурсів з урахуванням їх пропозицій на зовнішніхринках, цінової та геополітичної ситуації, збільшення обсягів енергії таенергопродуктів, видобутих із нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.
6.Диверсифікація зовнішніх джерел постачання енергетичних продуктів, а такождиверсифікація маршрутів їх транспортування.
7. Створенняєдиної державної системи статистики, стратегічного планування, моніторингувиробництва і споживання енергетичних продуктів, формування балансів їх попитута пропозицій.
8. Збалансуванняцінової політики щодо енергетичних продуктів, яка має забезпечити покриття витратна їх виробництво та створення відповідних умов для надійного функціонування істалого розвитку підприємств ПЕК.
9.Нормативно-правове забезпечення реалізації цілей Енергетичної стратегії зврахуванням існуючих міжнародних зобов'язань, передбачених Договором доЕнергетичної Хартії, Кіотським протоколом, численними двостороннімиміжнародними договорами, а також вимогами європейського енергетичногозаконодавства.
Суть тахарактеристика основних положень Енергетичної стратегії.
Варто зазначитищо ще в 2006 році ряд українських та західних експертів заявляли, що Стратегіямістить ряд методологічних прорахунків, які зводять нанівець добрі наміриУряду. Зокрема, на думку директора Інституту проблем екології таенергозбереження Сергія Єрмілова, причина наявності суттєвих проблемних питаньзмісту та реалізації національної Енергетичної стратегії на період до 2030 рокуполягає в тому, що при її підготовці було порушено базові принципи розробкидержавних програмних документів стратегічного характеру. А саме: принципсистемності розробки, принцип комплексності розгляду проблем, принципузгодженості структурних складових, принцип обґрунтованості розрахунковихпараметрів, принцип реалістичності задекларованих механізмів реалізаціїдержавної стратегії (виходячи з ресурсних можливостей країни) .
Некоректністьвизначення національних обсягів споживання енергоресурсів на галузевому тасекторному рівні, а відтак — і необхідного обсягу їх пропозиції, тобтозасвідчує недостовірність балансових індикаторів енергозабезпечення та енергоспоживанняв Україні на період до 2030 року, на яких, власне, і ґрунтується Енергетичнастратегія.
Складноочікувати ефективності державної енергетичної політики, що сформована на основіхибних кількісних параметрів. І в цьому контексті стає недосяжною кінцевастратегічна мета прийняття зазначеного документа — посилення національноїенергетичної безпеки та конкурентоспроможності України. Тому постає закономірнепитання щодо коефіцієнта корисної дії такого енергетичного дороговказу, і,сподіваємося, воно не стане риторичним.
ЗгідноСтратегії, планується будівництво 11 нових блоків АЕС сумарною потужністю 16,5ГВт, 9 блоків, що заміщують існуючі, загальною потужністю 10,5 ГВт та 2додаткових блоки на ХАЄС по 1 ГВт кожен. Загалом планується ввести в експлуатацію22 атомних енергоблоки. Детальний аналіз основних показників Стратегії показує,що всі вони взаємопов’язані та підпорядковані основній ідеї документу —розвитку енергетики України за рахунок пріоритетного використання атомноїенергії.
Водночас створеннявласного ядерно-паливного циклу Україною за цей період не передбачається черезжорстку монополізацію світового ринку виробництва ядерного палива. Відтак зчасом дедалі більше зростатиме вітчизняний імпорт цього енергоресурсу для АЕС,що свідчить про надто високу оптимістичність стратегічно визначених планівскорочення рівня енергозалежності України з нинішніх 55 до 11% у 2030 році.
Окрім того,впровадження енергозберігаючих технологій можливе тільки за умови переходу наринкове формування цін на енергетичні ресурси, що передбачається здійснитипереважно ще у 2006 — 2007 роках. Проте цього не трапилося.
Аналіз основнихпоказників Стратегії показує, що всі вони взаємопов’язані та підпорядкованіосновній ідеї документу – розвитку енергетики України за рахунок пріоритетноговикористання атомної енергії та ТЕС, що працюють на вугіллі. РозробникиСтратегії виходили з сьогоденного завдання різкого зменшення використання газу,недооцінюючи інші небезпеки пов’язані з запропонованим планом.
Стратегія непередбачає різкого підвищення енергоефективності економіки України. СьогодніУкраїна є серед лідерів використання енергії на одиницю ВВП у світі, маючинадзвичайний потенціал для зменшення потреб у енергоресурсах. Для прикладу,рівень енергоефективності, якого має сягнути Україна у 2030 році, що закладенодо Стратегії, досягнуто у сусідній Польщі вже сьогодні.
Стратегія нерозглядає проблеми, пов’язані з атомною енергетикою. Зокрема, повну залежністьвід Росії по паливу та устаткуванню, значні ризики аварій та терористичнихатак, забруднення навколишнього середовища під час видобутку урану,невирішеність питання з радіоактивними відходами. І, головне, необхідністьнадзвичайно великих інвестицій.
Стратегіяпередбачає зростання видобутку вугілля у два рази до 2030 року. Важко оцінитиможливості такого росту видобутку в Україні. Проте, ще важче зрозуміти логікуавторів які сподіваються, що при такому зростанні попиту та необхідностідобувати більше вугілля в складних умовах, це призведе до зменшення вартостівугілля.
Передумовамиреалізації основних напрямків Енергетичної стратегії мають стати вдосконаленнядержаного управління та регулювання на засадах чіткого розмежування компетенціїта відповідальності уповноважених органів і врегулювання питань власності венергетиці шляхом диференційованого підходу щодо її форм для різних об’єктівгалузі.
Передбаченийстратегією перегляд законодавства у сфері енергетики має базуватися навизначених європейським правом принципах прозорості, обґрунтованості тапрогнозованості, забезпечувати встановлення справедливих правил поведінки длявсіх учасників енергетичних ринків, сприяти створенню умов для стабільногофункціонування і розвитку підприємств ПЕК і надійного енергопостачання країни.
ПозиціонуванняУкраїни на міжнародних енергетичних ринках.
Недоліки:
· обмеженість у власних розвіданихресурсах природного газу, нафти, а також ядерному паливі власного виробництва;
· відсутність диверсифікації джерелпостачання енергетичних продуктів;
· використання переважної частинипотужностей власних гідроресурсів;
· високе техногенне навантаження надовкілля;
· незадовільний технічний стан частиниенергетичних об’єктів, в тому числі систем транспортування енергетичнихпродуктів.
Переваги:
· достатні запаси вугілля та складовихядерного палива: урану і цирконію;
· надлишкові потужності длятранспортування газу, нафти та експорту електроенергії;
· вигідне географічне та геополітичнестановище;
· розвинута інфраструктура енергетики;
· високопрофесійний кадровий потенціал.
З точки зору глобальних енергетичних процесів слід врахувати вигіднегеополітичне та географічне становище України та пов’язану із цим її роль яктранзитної держави.
Інтеграціяукраїнської енергосистеми до європейської є складовою стратегічної мети Українищодо входження до ЄС. На відміну від країн нової хвилі розширення ЄС Українамає достатньо потужні та розвинуті газо-, нафтотранспортні та електричнімережі, поєднані з транспортними мережами ЄС і країн СНД, що дозволяє їй братиучасть у формуванні Європейської енергетичної політики та спільногоенергетичного ринку, відігравати важливу роль в енергетичній співпраці країнСНД і ЄС.
Започаткованопроекти участі українських компаній у видобутку вуглеводнів в інших країнахсвіту (Казахстан, Туркменістан, Лівія, Іран, Ірак тощо) та у будівництвіелектростанцій і електромереж (В’єтнам, Куба).
РеалізаціяЕнергетичної стратегії має забезпечити перетворення України на впливового таактивного учасника міжнародних відносин у сфері енергетики, зокрема черезучасть у міжнародних і міждержавних утвореннях та енергетичних проектах. Дляцього уряд має створювати умови для діяльності відповідних суб‘єктів за такиминапрямами: імпорт-експорт енергопродуктів; реалізація та розвиток транзитногопотенціалу; участь у розробленні енергетичних ресурсів та спорудженніенергетичних об‘єктів за межами України тощо.
Висновок:Дляпрактичної реалізації Енергетичної стратегії України до 2030 року, забезпеченняналежної підтримки прийняття важливих рішень в умовах значної невизначеностіполітичних сценаріїв розвитку енергетики, зумовлених загостреннямгеостратегічних процесів, можливості широкого впровадження принципово новихджерел, методів та шляхів використання енергоресурсів з урахуванням досвідубагатьох країн світу, доцільно впровадити постійно діючу систему моніторингу іпланування розвитку ПЕК, на основі якої будуть послідовно уточнюватисьЕнергетична стратегія України, зазначені програми та плани робіт.
Використаналітература
енергозбереження нафта газ ядерний
1. Сергій Єрмілов. Енергетична стратегіяУкраїни на період до 2030 року: проблемні питання змісту та реалізації// «Дзеркалотижня», — № 20 (599) 27 травня — 2 червня 2006
2. Сергій Єрмілов. Прорахунки енергетичноїполітики України// Бюлетень ЦДПГС. — №5. – травень 2008 р. – С.14-15.
3. Худолей В. Ю. Існуюча системаменеджменту в нафтогазових управліннях України (переваги та недоліки): науковевидання. / В. Ю. Худолей .– К.: МНТУ, 2003. – 36 с.
4. ГордієнкоП. Л. Аналіз конкурентного середовища в міжнародному маркетингу / П. Л.Гордієнко, Л. Г. Дідковська, В. Ю. Худолей // Стратегія маркетингу. – 2006. – №2. — С. 46-47 (Особистий внесок:розглянуто модель п’яти конкурентних сил та модель конкурентних переваг).