КУРСОВА РОБОТА
На тему:
«Документуванняуправлінської діяльності митних органів та участь в ній юридичних служб»
Дніпропетровськ 2008
Вступ
Для органів виконавчої влади всіх рівнів вирішальне значення маютьпроцедури підготовки і прийняття управлінських рішень. Процес прийняття,документування і реалізації управлінських рішень у митній службі зараз особливоактуальний у зв'язку з тим, що в митній службі ще й досі приймається чималоуправлінських рішень, яким бракує стратегічності, системності й обґрунтованості.Від правильного та виваженого управлінського рішення залежить наскількиефективно будуть виконуватись завдання, які стоять перед митною службоюУкраїни.
Проблемам прийняття управлінських рішень присвячено праці багатьохучених, зокрема: В. Авер'янова, Г. Атаманчука, А. Васильєва, А.Єршова, Н. Нижник, Тихомирова, Р. Фатхутдінова, В. Цвєткова, Кунєва Ю.Д. таінших. Для себе вважаю цікавим і корисним співставляти наукові точки зорурізних фахівців в галузі історії та виводити самостійні висновки.
У межах цієї роботи основну увагу приділено процесу документуванняуправлінської діяльності у митній службі, а також виявленню ролі і місцяюридичних служб при здійсненні фіксації управлінських дій за встановленимиправилами.
Таким чином, метою курсової роботи є науково-теоретичне обґрунтуванняособливостей документування управлінських рішень у митній службі, щоприймаються з метою управління суспільними процесами, яке здійснюється митноюслужбою, виходячи із завдань, покладених на неї.
Об’єкт дослідження – процедура документування управлінськоїдіяльності та участь юридичних служб в цьому процесі.
Дляглибокого дослідження даної теми я використала такі методи дослідження:
1. Наукову систематизацію, що дозволив прослідкувати у досліджуванихявищах певний порядок, підсумувати знання про їх подібність і відмінність;
2. Системний метод, що допоміг чітко сформувати проблему, визначитимету, виконати структурний аналіз досліджуваного об’єкта, синтезувати проблемуі дати певні самостійні висновки;
3. Пошуковий метод, що дозволяє глибоко, самостійно, творче осмислитисутність проблематики.
Уданій роботі намагаюся:
1. Визначитисяз понятійною категорією «документ», як інструменту реалізації управлінськихповноважень.
2. Провестикласифікацію службових документів.
3.Проаналізувати роль і місце юридичної служби у процесі документуванняуправлінської діяльності митної служби.
4. Виокремитипринципи документування управлінської діяльності, як основних засад такоїдіяльності.
Ключовіслова: документ, документування, управлінська діяльність, управлінське рішення,розпорядчий документ, юридична служба.
документ юридичний службовий управлінський
1.Документ як інструмент управління
Документу системі управління є засобом здійснення цієї групової діяльності,накопичування інформації, обміну, контролю, звітності, розпорядчої діяльності,засвідчення (констатування) певних управлінських дій.
Поняття«документ» є центральним, фундаментальним в понятійній системі документування.
Наміжнародному рівні найбільш загальним є визначення документа як записаноїінформації, яка може бути використана як одиниця в документаційному процесі.Таке визначення розроблено і затверджено Міжнародною організацією зістандартизації.
Як івся система, документ створюється суспільством лише тому, що він виконує ті чиінші необхідні суспільству функції. Функція документу – це його суспільна роль,соціальне призначення, ціль. Документ – полі функціональний об’єкти, якийвиконує ряд взаємопов’язаних соціальних функцій. Серед множинності такихфункцій, в рамках моєї теми дослідження хочу окремо наголосити на управлінській(регулятивній) функції. Така функція виконується документами, які створені дляцілей управління і в процесі його реалізації (закони, положення, статути,постанови, розпорядження, рішення, накази, протоколи, приписи і т.д. тобтоофіційні і ділові документи).
Документування– це створення документа з використанням різних методів, способів і засобівфіксування інформації на матеріальному носії. Тобто, документуванняуправлінської діяльності полягає у фіксації управлінських дій на паперових абомагнітних носіях за встановленими правилами.
Документуванняуправлінської діяльності митних органів останнім часом набуло особливоїактуальності у зв’язку з тим, що: сфера ділового спілкування поповниласябагатьма новими формами документів; традиційні форми документів поступовооновлюють свої характеристики. Тому в процесі виконання специфічних завдань,покладених на органи митної служби, важливо забезпечити на всіх рівняхправильність і своєчасність оформлення документів, дієвість контролю за ходомвиконання управлінських рішень, запровадити прогресивні технології уділоводстві.
Будь-якеуправлінське рішення базується на інформації. Правильність прийнятого рішеннязалежить: від повноти поданої інформації; достовірності інформації;своєчасності її подання.
Формиуправління тісно пов’язані з видами документів, наприклад: облік – з написаннямрізних звітів; планування – зі складанням планів; інструктування – з розробкоюметодик, інструкцій, правил; керівництво – з видами наказів.
Управлінськадокументація в митній службі за своїм змістом має два напрямки: загальний таспеціалізований, пов'язаний з організацією та координацією безпосередньо митноїсправи.
Особливовелике значення має документаційне забезпечення управління у здійсненні дієвогоконтролю за виконанням управлінських рішень. Перевірка ж виконання є головноюланкою в організаційній роботі будь-якої установи.
Добреналагоджена організація діловодної служби передбачає відповідний контроль завиконанням прийнятих рішень. Коли зросли обсяги інформації, стали більшжорстокими й вимоги до якості документів, термінів виконання та доведення довиконавців.
Умитній службі визначається конкретний комплекс документів, передбаченийноменклатурою справ та необхідний і достатній для документування її діяльності.
Управлінськадіяльність у митній службі передбачає видання розпорядчих документів.
Виданнярозпорядчих документів визначається законодавчими актами, положеннями прооргани митної служби. З питань, що становлять взаємний інтерес і належать докомпетенції різних відомств, можуть видаватися спільні розпорядчі документи.
Організаційно-розпорядчадокументація, забезпечуючи виконання організаційної та розпорядчої функційуправління, є найбільш уживаною, спільною для багатьох державних органів,уніфікованою.
Більшістьорганізаційно-розпорядчих документів призначені для безпосереднього сприйманняй використання в подальшій роботі, а тому вони мають бути особливо зручними длястворення і прочитання. На виконання цієї вимоги розроблено спеціальнітехнології, напрацьовано уніфіковані форми організаційно-розпорядчихдокументів, що акумулюють поняття високої культури діловодства й культури мовидокументів.
Організаційно-розпорядчийдокумент – це насамперед носій інформації і водночас своєрідний «матеріал», «сировина»для обробки. Документування організаційної та розпорядчої функцій управління задопомогою різних документ них форм, створюваних у результаті діяльності органівдержавної влади України унормовує Національний стандарт України «Державнауніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчоїдокументації. Вимоги до оформлення документів «(ДСТУ 4163–2003).
Будь-яке рішення, яке приймається, має свій кількісний або якіснийрезультат, а метою митної діяльності є знаходження таких організаційно-правовихформ, правил, методів та засобів, які могли б сприяти досягненню певногорезультату і підвищувати ефективність управління в системі митних органів .
У практичній роботі працівникам митної служби іноді доводитьсяприймати рішення миттєво. Для того, щоб у короткий термін прийняти правильнерішення, необхідна відповідна технологія прийняття управлінського рішення, якабула б універсальною та застосовувалась до різних ситуацій. Процес прийняття іреалізації рішення можна подати у вигляді схеми, зображеної на рис. 1.,яку запропонував Є.В. Гармаш.
/>
Схема процесу прийняття і реалізації рішення
Наведена схема прийняття рішень відображає логікупрофесійно-посадової діяльності у практичній роботі митної служби. Необхідновідзначити той факт, що деякі управлінські рішення в митній службі приймаютьсявідповідно до порядків, правил, за певними технологіями, які визначаютьсяспеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митноїсправи.
Якщо розглядати управлінські рішення, які лежать у площині управліннясуспільними процесами в митній службі, то прийняття таких рішень обумовлюєтьсяосновними завданнями, покладеними на митну службу. Ці рішення займають важливемісце в організаційно-правовому блоці державного управління у сфері митноїдіяльності, оскільки саме на цей блок проблем припадає найбільший обсягнормативно-законодавчої бази.
1.1Класифікація організаційно-розпорядчих документів
Документ як складний матеріальний об'єкт за певнимикласифікаційними ознаками розглядається як система, що може залежно відсемантики, цільового призначення групуватися у підсистеми і т.д. Поділ системидокументів на класи, підкласи і називається класифікацією документів. Унаукових колах вченими ініційовано не одну дискусію з питань класифікаціїслужбових документів. Незважаючи на запропонований науковій спільноті широкийспектр рішень, його й донині зазначають серед питань, що потребують нагальноговирішення загальним і управлінським документознавством, теорією діловодства.
Найважливішою класифікаційною ознакою документа є його зміст,зокрема, відношення зафіксованої в ньому інформації до предмета чи напрямудіяльності. Основним документом, що визначає систему документації як сукупностівзаємопов'язаних документів, які застосовуються у певній сфері діяльності, та зметою уніфікації офіційно закріплює групування документів за певними ознаками,є Державний класифікатор управлінської документації (ДК. 010–98). Він єскладовою державної системи класифікації та кодування техніко-економічної тасоціальної інформації.
Результатомдокументування управлінської інформації є документ – інформація, зафіксована наматеріальному носії, основною функцією якого є її зберігання та передання вчасі і просторі. Класифікація документної інформації дає змогу встановитиспецифіку кожного класу, підкласу, номіналу та виду номіналу документа,допомагає орієнтуватись у різноаспектних інформаційних потоках. А тому виникаєнагальна потреба навчитися визначати належність того чи іншого документа зарізними ознаками, аналізувати його за змістом, формою та іншими властивостями.
В даному класифікаторі у другому розділі є визначення такихосновних понять, необхідних для розкриття даної теми:
Система документації – сукупність взаємопов’язаних документів, щозастосовуються у певній сфері діяльності.
Уніфікована система документації (УСД) – система документації, щостворена за єдиними правилами та вимогами і містить інформацію, необхідну дляуправління у певній сфері діяльності.
Управлінська документація – сукупність взаємопов’язанихдокументів, що застосовуються для вирішення завдань управління національнимгосподарством і мають нормативно-правову силу.
Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації – системадокументації, використовувана для вирішення організаційно-розпорядчих завданьуправління.
Клас організаційно-розпорядчої документації (далі – ОРД) міститьпідкласи:
0201 Документація з організації систем управління;
0202 Документація з організації процесів управління;
0203 Документація з управління кадрами;
0204 Документація з оцінки трудової діяльності.
Для розуміння технологічного процесу обробки документів необхіднооперувати певними категоріями інших ознак документів, покладених в основуїхнього групування на основі виявлення зовнішньої подібності.
Залежно від обраної ознаки напрацьовано різні схеми поділу.
Документи за видом матеріальної основи та формою носія поділяють на:
традиційні (з паперовою основою);
аудіовізуальні;
електронні.
Так, в основу поділу управлінської документації за складністю покладенокількість порушуваних питань. За цією ознакою виокремлюють документи:
односкладні, що містять інформацію про одне питання;
складні, які містять інформацію про два і більше питань.
Слід зазначити, що прості документи легше оброблювати,контролювати їх виконання, здійснювати пошук.
За змістом документи поділяються:
загальні.
спеціалізовані.
Залежно від місця складання розрізняють такі документи:
внутрішні.
зовнішні (вхідні, вихідні).
За строками виконання документи бувають:
- з зазначенням строку виконання (термін встановлений актамизаконодавства або зазначений в самому документі).
- без зазначення строку виконання (не пізніше 30 календ. днів).
- документ з відміткою «Терміново» – протягом 7 робочих дніввід дати підписання.
- з відміткою «Негайно», «Невідкладно» – протягом 3 робочих днів.
За рівнем доступу в установі виокремлюють документи:
загальнодоступні;
для службового користування (ДСК) – документи, що містятьконфіденційну інформацію;
секретні – містять таємну інформацію.
За юридичною силою визначають документи, що:
мають юридичну силу (готуються в установленому законом порядку завсіма правилами, чинні документи);
не мають юридичної сили (ще не набули, не можуть мати, втратилиюридичну чинність).
За послідовністю створення розрізняють:
оригінал – примірник службового документа, що перший абоєдиний набуває чинності;
копію – документ, що містить точне знакове відтворення змісту чидокументної інформації іншого документа і в окремих випадках – деяких йогозовнішніх ознак;
витяг (зі службового документа) – засвідчена копіячастини тексту службового документа;
дублікат оригіналу (службового документа) – повторнооформлений службовий документ замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, щомає таку саму юридичну силу.
За строками зберігання виокремлюють документи:
постійного зберігання;
тимчасового зберігання;
тривалого зберігання.
За належністю до сфер життя суспільства документи поділяють на:
офіційного походження – створюються організацією чи службовоюособою й оформлюються в установленому порядку;
особового походження, що посвідчують особу власника, його права,обов'язки, службовий або соціальний стан, а також можуть містити біографічні і(або) інші відомості про нього;
особистий документ – документ, який створено фізичною особою позаслужбовою діяльністю або який містився в її приватному зібранні.
Залежно від призначення розрізняють документи:
індивідуальні – створюють в кожному окремому випадку длярозв'язання конкретної управлінської ситуації;
типові – відображають однорідні питання й складаються за однаковимизразками (типові листи, типові інструкції, типові положення і т. ін.).
Відповідно до Порядку роботи з наказами в митних органах України,затверджений НДМСУ від 20.09.01 №622 Наказ – це основний розпорядчий документоргану митної служби.
У митній службі відповідно до змісту накази поділяються на таківиди:
– з основної діяльності (з питань утворення, ліквідації,перейменування, реорганізації митного органу чи структурного підрозділу;перерозподілу та зміни зони його діяльності; затвердження положень, інструкцій,правил, структури та внесення змін до них; фінансово-господарської діяльностітощо);
– кадрові (з питань призначення на посаду, переміщення,звільнення з посади; нагородження працівників або застосування заохочення,стягнення чи заходів дисциплінарного впливу до них);
– про надання відпусток;
– про відрядження.
Окремо слід звернути увагуна те, що до форм документального фіксування роботи в митних органах такожналежать службові та доповідні записки.
Доповідна записка –документ, що містить інформацію керівництву митного органу з певними висновками(при потребі).
Службова записка – документ, що містить не тільки інформацію пропевні факти, висновки, але й пропозиції працівника.
Службовай доповідна записки, адресовані керівництву митного органу, подаються дляреєстрації до загального відділу з підписом і погодженням безпосередньогокерівника й заступника керівника митного органу (згідно з розподіломобов’язків).
Процес диференціації документів, що циркулюють в митних органах,багатоаспектний і є предметом дослідження загального та управлінськогодокументознавства. Мною ж виокремлено лише деякі аспекти класифікаціїдокументів, що мають практичне спрямування.
2. Роль і місце юридичної служби у процесі документуванняуправлінської діяльності митної служби
Митна справа є складовою зовнішньополітичної тазовнішньоекономічної діяльності України, а митні органи є своєрідною «візитноюкарткою» нашої держави, індикатором дотримання Україною взятих на себезобов'язань.
Враховуючи постійно зростаюче спрямування України на інтеграцію усвітове співтовариство, з метою формування та укріплення її позитивного іміджу,одним із основних принципів митного регулювання стаття 4 Митного кодексуУкраїни визначає принцип законності та принцип дотримання прав та охоронюванихзаконом інтересів фізичних та юридичних осіб.
Тому природним виглядає створення та функціонування в структуріДержмитслужби України, регіональних митниць та митниць юридичних підрозділів,які здійснюють організацію правової роботи, спрямованої на правильнезастосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актівзаконодавства, інших нормативних документів митними органами, а також їхкерівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань іфункціональних обов'язків.
Однак, в процесі реалізації покладених на юридичні підрозділизавдань, постає питання про їх роль і місце в структурі митних органів взагаліта в аспекті участі в процесі документування управлінської діяльності.
Центром юридичної діяльності всієї системи митних органів єЮридичний департамент Держмитслужби України, який здійснює методичнекерівництво роботою юридичних підрозділів регіональних митниць, митниць,юридичних відділів в складі інших департаментів ДМСУ.
З огляду на чисельність завдань, виконання яких покладено наЮридичний департамент ДМСУ, я не намагаюся в межах даної курсової роботиокреслити всю масштабність його діяльності і прагну більше уваги приділитивиявленню ролі юридичного відділу (сектору) регіональної митниці, митниці (далі– юридична служба) в процесі фіксації управлінських дій на відповіднихматеріальних носіях за встановленими правилами в митних органах України.
Саме тому метою написання даного розділу є виявлення місця і роліюридичної служби митного органу в світлі нещодавно прийнятого наказуДержмитслужби України від 14.02.06 №112 «Про затвердження Положення проюридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи,організації» (далі – Положення про юридичну службу).
Слід відзначити, що оскільки всі аспекти діяльності митних органівврегульовані на законодавчому рівні, причому іноді досить суперечливо, юридичніпідрозділи створені не тільки в структурі кожної регіональної митниці тамитниці, але і в складі деяких Департаментів Держмитслужби України.
Провідну роль юридичних підрозділів в діяльності митних органівпідтверджує той факт, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від27.08.95 №690 «Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншогоцентрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи,організації» та наказу ДМСУ від 14.02.06 №112 «Про затвердження Положення проюридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи,організації» Юридичний департамент підпорядковується безпосередньо ГоловіДержмитслужби України або за рішенням Голови одному з його заступників.Юридичний підрозділ регіональної митниці, митниці підпорядковуєтьсябезпосередньо начальнику регіональної митниці, митниці.
В процесі своєї діяльності юридична служба організує та забезпечуєправильне застосування чинного законодавства у службовій, господарській тасоціальній сферах діяльності митниці. У разі виявлення порушень закону подаєначальнику митниці письмові пропозиції щодо їх усунення, а також консультуєкерівництво митниці з правових питань.
УІнструкції з діловодства в митній службі України у розділі «Погодженнядокументів» п. 4.5.4 зазначається, що проекти нормативно-правових актівДержмитслужби України перевіряються працівниками Управління правової роботи вчастині відповідності їх законодавству й візуються ними на зворотному боціостаннього аркуша проекту акта, або на аркуші погодження. Проектинормативно-правових актів митних органів перевіряються й візуються їхюридичними службами. При цьому видання зазначених актів без попередньоїперевірки юридичним відділом не допускається.
Разом з відповідними структурними підрозділами юридична службаготує та вносить у встановленому порядку пропозиції про зміну чи скасуваннявиданих митним органом актів нормативного та розпорядчого характеру, яківтратили актуальність або суперечать вимогам законодавства.
Таким чином, слід відмітити важливу роль юридичної служби,зокрема, в організації митного контролю в зоні діяльності відповідного митногооргану, оскільки всі технологічні схеми затверджуються наказами митниці, а томуперевіряються юридичною службою на предмет відповідності законодавству України.
Також юридична служба визначає необхідність подання виданихмитницею актів нормативного та розпорядчого характеру на державну реєстрацію доМіністерства юстиції України та відповідних обласних управлінь юстиції тазабезпечує облік та зберігання актів законодавства та відомчихнормативно-правових актів, а також актів нормативного та розпорядчогохарактеру, виданих митницею, підтримує їх у контрольному стані.
Вищеперелічені функції носять, якщо так можна висловитись, дещо «загальний»характер, адже результати такої роботи залишаються непомітними за умови вірнихдій юридичної служби.
Слід відзначити, що юридична служба виконує і більш конкретніпоточні завдання, від якості виконання яких залежить безперебійна роботамитного органу.
Так, юридичний підрозділ бере участь в укладенні та контролі завиконанням господарських договорів (контрактів) з іншими підприємствами,установами та організаціями, дає правову оцінку їх проектам.
Природно, що в процесі здійснення пов'язаної, як правило, з обігомвеликих сум грошових коштів, зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами ЗЕД зодного боку, та виконання функцій держави в галузі митної справи митнимиорганами з іншого боку виникають спірні питання, вирішити які можуть тількисуди. Спірних ситуацій, пов'язаних із переміщенням через митний кордон Українитоварів та транспортних засобів, додає недосконалість українськогозаконодавства.
Керівник діловодної служби за характером діяльності взаємодіє зюридичною службою митного органу – з правових питань, пов’язаних зпідготовкою документів.
Таким чином, діяльність митного органу в сучасних умовах, коли наперший план виходить необхідність дотримуватись у правовому полі, а одним зголовних принципів діяльності держави є принцип законності, неможливо уявитибез юридичної підтримки з боку спеціалізованого в цій галузі підрозділу – юридичного,який займає в структурі такого органу провідне місце.
При цьому роль юридичної служби у діяльності митного органу неможливопереоцінити, адже поряд з виконанням функції охорони інтересів митниці, функціїпредставництва митного органу в судах, юридична служба сприяє дотриманнюзаконності як всередині митної установи, так і у взаємовідносинах останньої зсуб'єктами ЗЕД.
2.1Принципи документування управлінської діяльності
Співробітникирізних організацій в своїй практичній діяльності можуть зіткнутися зсуперечливими інтересами власників і користувачів інформації і документів,незаконними вимогами (наприклад, які порушують конфіденційність інформації).Для запобігання або врегулювання складних, конфліктних ситуацій призначенірізні рекомендації по виконанню посадових і професійних обов'язків, що містятьспецифічні етичні принципи по роботі з інформацією і документами. Такірекомендації розробляються міжнародними організаціями, органами влади,професійними об'єднаннями або будь-якими іншими організаціями.
Так, «Модельний кодекс поведінки для державних службовців» (РекомендаціяКомітету міністрів Ради Європи №R (2000) 10, прийнята 11 травня 2000 року) зазначаєтакий принцип:
- Повністю усвідомлюючи наявність у нього права доступу до офіційноїінформації, державний службовець зобов'язаний, дотримуючи необхіднуконфіденційність, відповідно поводитися зі всією інформацією і всімадокументами, одержаними при виконанні або у зв'язку з виконанням своїхслужбових обов'язків (стаття 11);
Професійна етика керівників документацією, працівників діловоднихслужб, інших інформаційних працівників є об'єктом особливої уваги відповіднихпрофесійних об'єднань, державних органів У професійних виданнях обговорюютьсяетичні норми професій, кодекс честі працівників інформаційної сфери, їхположення в суспільстві і соціальний статус. Громадські організації керівниківдокументацією і працівників діловодних служб в різних країнах розглядаютьетичні проблеми професійної поведінки і виробляють етичні кодекси.
Один з таких етичних кодексів професійної відповідальностірозроблений Міжнародною асоціацією керівників документацією (АRМАInternational) – некомерційною організацією, об'єднуючою професіоналів уобласті управління інформацією і документацією. Основною діяльністю цієїорганізації є надання допомоги керівникам інформацією і документацією шляхомнавчання і професійного розвитку.
Згідно з етичним кодексом, управляючі документацією повиннідотримуватися певних соціальних і професійних принципів в процесідокументування управлінської діяльності.
1. Соціальні принципи.
Будучи відповідальними перед суспільством і колективом за прийнятеуправлінське рішення:
1) Підтримують створення, збереження і використовуванняточної інформації; підтримують розвиток систем управління інформацією, в якихпріоритетними є точність і повнота інформації.
Помилки в створенні, зберіганні або застосуванні інформації можутьпевним чином завдати шкоди приватним особам або організаціям.
Керівники інформацією і документацією знають, що інформація маєжиттєвий цикл і може бути змінена або невірно розтлумачена на будь-якій стадіїцього циклу. Тому керівники інформацією і документацією в цілях забезпеченняповноти інформації проводять аналіз і виробляють рекомендації по відповідномустворенню, зберіганню, розповсюдженню і використовуванню інформації та їїдокументуванню.
2) Засуджують і перешкоджають неетичне і аморальневикористання інформації.
При правильному використанні інформація є могутнім інструментом,який може рятувати життя, скидати корумповану владу. Отже, в процесі прийняттяуправлінського рішення і подальшого його документування необхідно зважати навагомість цього рішення і передбачувані подальші наслідки останнього.
3) Підтримують відповідність прийнятого рішення, задокументованоговідповідним чином вимогам законодавчих актів.
При управліннями відповідними процесами в межах державного органунеобхідно, перш за все дотримуватись і не порушувати вимоги законодавства.
Саме закон є основою прийняття управлінського рішення. Відповідно,особи, які приймають відповідне рішення і ті, що фіксують його на матеріальнихносіях повинні знати всі нормативні вимоги до оформлення письмової інформації вмежах їх повноважень. Ці знання є відправною точкою для етичних основдіяльності тих, хто працює з інформацією і документацією.
4) Управлінське рішення має бути наукове обґрунтоване.
5) Управлінське рішення має бути ефективне і оптимальне.
2. Професійні принципи
Будучи відповідальними перед підлеглими і керівниками, а такожперед своєю професією особи, що приймають управлінські рішення і відповіднимчином їх документують:
1) в своїй професійній діяльності продовжують навчатися ісамовдосконалюватись, щоб підвищувати якість прийнятого ними управлінськогорішення.
Відповідна основна освіта – це найважливіший фактор підвищеннярівня знань спеціаліста і збереження його компетентності в певній сфері.Навчання управління інформацією і документацією має бути безперервним, тобтопродовжуватись в ході всієї кар’єри спеціаліста.
2) Свій досвід, освіченість, знання демонструють колегам,допомагають їм у оформленні відповідних рішень та виправляють помилки.
Применшення своїх здібностей може стати причиною звільнення.Перебільшення своїх здібностей також неетично і недопустимо.
3) Використовуючи ефективні принципи і практику документуванняуправлінської діяльності, необхідно виконувати свої обов’язки на високомупрофесійному рівні.
Одним із факторів, які відрізняють професіонала від іншихпрацівників є його здатність відокремлювати професійні обов’язки від особистихпочуттів і лояльності.
4) Не переслідують особисті інтереси, уникають отриманнянелегальних доходів в процесі оформлення відповідного розпорядження та ненадають незаконному рішення вигляду законного.
5) Зберігають конфіденційність певної інформації, якадокументується.
6) Приймають участь у обміні знаннями і досвідом.
Отже, не можна назвати людину «професіоналом» тільки тому, що вінналежить до групи людей, чия діяльність має статус професії, і володіє навикамивиконання своєї роботи. Справжній професіонал дотримує формальний етичнийкодекс.
Дотримання етичних норм дозволяє людям однієї професіїналагоджувати зв'язки, регулювати конфліктні ситуації, мати єдину системупрофесійних цінностей і соціальних зобов'язань в процесі документуванняуправлінської діяльності.
3. Нормативне регулювання документування управлінськоїдіяльності в митних органах
Нормативнерегулювання документування управлінської діяльності в митних органахздійснюється на основі:
1. Конституція України.
2. Митний кодекс України №92-IV від 11.07.2002
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Примірноїінструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчоївлади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчоївлади» №1153 від 17.10.1997.
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкціїпро порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань таінших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, щоє власністю держави» №1893 від 27.11.1998.
5. Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстраціюдо Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації,затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5.
6. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження інструкціїз діловодства в митній службі України» №747 від 28.12.2002.
7. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Порядкуроботи з наказами в митних органах України» №622 від 20.09.2001 р.
НаказДМСУ №747 від 28.12.2002«Про затвердженняінструкції з діловодства в митній службі України», визначає у другомурозділі «Документування управлінської діяльності» поняття документуванняуправлінської діяльності та порядок його здійснення.
Так, згідно інструкції, документування управлінської діяльностіполягає у фіксації на паперових або магнітних носіях за встановленими правиламиуправлінських дій, тобто у створенні документів.
Підставою для створення документів у митних органах є потребазасвідчення наявності та змісту управлінських дій, передання, зберігання йвикористання інформації протягом певного часу або постійно.
У митних органах визначається конкретний комплекс документів,передбачений номенклатурою справ та необхідний і достатній для документуваннядіяльності митних органів.
Управлінська діяльність митних органів здійснюється шляхом видання(створення) розпорядчих документів. Видання розпорядчих документів визначаєтьсязаконодавчими актами, положеннями (статутами) про митні органи. З питань, щостановлять взаємний інтерес і належать до компетенції різних відомств, можутьвидаватися спільні розпорядчі документи.
Підставами для видання розпорядчих документів у митних органах є:
1) Конституція та закони України, постанови Верховної РадиУкраїни, укази й розпорядження Президента України, постанови та розпорядженняКабінету Міністрів України, накази Державної митної служби України, рішенняколегії Держмитслужби України;
2) провадження митним органом виконавчої та розпорядчої діяльностіз метою виконання покладених на нього завдань і функцій;
3) потреба в нормативно-правовому регулюванні діяльності митногооргану.
Розпорядчі документи, що надходять до митного органу з митнихорганів вищого рівня, доводяться до його структурних підрозділів. Митний органмає право розсилати ксерокопії документів органів вищого рівня до своїхструктурних підрозділів і підпорядкованих митних органів разом із супровіднимлистом або за резолюцією керівника.
Документи, що видаються на підставі розпорядчих документів митнихорганів вищого рівня, повинні мати посилання на них із зазначенням найменуваньцих документів, дат, номерів і заголовків.
Хід обговорення питань і рішення, що приймаються колегіальнимиорганами, на зборах, засіданнях, нарадах, фіксуються в протоколах. Протоколиоформлюються на підставі записів і стенограм, зроблених у ході засідань, тазберігаються в діловодній службі, за винятком протоколів засідань колегіїДержмитслужби України, які зберігаються в секретаря колегії.
Якщо засідання стенографується, то зміст виступів до протоколу незаноситься. Розшифрована, оформлена й підписана стенографісткою стенограмадодається до протоколу.
Якщо хід засідання фіксується на магнітній плівці шляхом запису намагнітофоні чи диктофоні, то після засідання записані на ній тексти виступівпередруковуються, підписуються секретарем колегії та додаються до протоколу.
Рішення колегіальних органів доводяться до виконавців, управліньДержмитслужби України, а також митних органів та інших організацій шляхомнадсилання їм цих рішень.
Рішення колегії Держмитслужби України вводяться в дію наказамиДержмитслужби.
Митний орган під час здійснення оперативних зв’язків зі своїмиструктурними підрозділами, іншими організаціями, окремими громадянами моженадсилати листи.
Як правило, листи складаються, якщо неможливо або важко здійснитибездокументний обмін інформацією, дати усні роз’яснення, вказівки (особисто аботелефоном), провести інструктування тощо.
Якщо службовий документ потребує негайного виконання, то переданнятексту може здійснюватися електронною поштою, телефоном або телефаксом, звідповідною відміткою на оригіналі документа про спосіб, дату й час переданнята прийняття інформації, особу, що передала (прийняла) інформацію.
4.Особливості та порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію
Відповіднодо Наказу ДМСУ від 08.07.2003 №441 «Про затвердження Методичних рекомендаційпро порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку тазберігання нормативно-правових актів митних органів України»
Державна митна служба України як спеціально вповноваженийцентральний орган виконавчої влади в галузі митної справи та митні органи маютьправо видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації,вносити до них зміни у випадках та з питань, передбачених законодавствомУкраїни.
Нормативно-правовий акт (далі – нормативний акт) – офіційнийписьмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб’єктомнормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленоюзаконодавством процедурою, який спрямовано на регулювання суспільних відносин,містить нормативні приписи, розрахований на багаторазове застосування й дія якогоне вичерпується одноразовим виконанням.
Нормативний акт повинен відповідати принципам верховенства права,законності, прийматися вповноваженим на те суб’єктом у визначенійзаконодавством формі та за встановленою законодавством процедурою й правиламинормотворчої техніки, не може суперечити актам вищої юридичної сили, повиненофіційно доводитися до відома населення в установленому законом порядку.
При розробленні нормативного акта слід виходити з потребиправового регулювання управлінської діяльності митного органу.
Нормативний акт митного органу є обов’язковим для виконання навідповідній території фізичними та юридичними особами, на яких поширюється йогодія.
Нормативні акти митних органів приймаються на основі й навиконання Конституції України, законів України та регулюють суспільні відносиниу сферах державного управління, віднесених Конституцією й законами України довідання митних органів.
Нормативний акт може складатися з розпорядчого документа (наказуДержавної митної служби України, митного органу) і нормативного акта(положення, інструкції тощо), який він затверджує та який має однакову з нимюридичну силу.
Положення – звід правових норм, який визначає порядокорганізації та діяльності митних органів.
Порядок – нормативний акт, що визначає спосіб виконання,метод здійснення чого-небудь юридичними та фізичними особами.
Інструкція – нормативний акт, який детально визначає зміст іметодичні питання правового регулювання в певній сфері суспільних відносин.
Правила – нормативний акт, що конкретизує норми правазагального характеру з метою регулювання поведінки суб’єктів правовідносин упевних галузях і вирішує процедурні питання.
Рекомендації – нормативний акт, що містить вказівки абонастанови щодо дій юридичних та фізичних осіб.
Наказ – це основний нормативний акт, який є одночаснорозпорядчим документом і видається суб’єктом нормотворення в процесі здійсненняним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на ньогозавдань відповідно до наданої компетенції.Організація роботи над проектом нормативного акта
Підготовка проекту нормативного акта (далі – проект)
покладаєтьсяна підрозділ, до компетенції якого належать основні питання, що регулюються цимактом.
У разі потреби до розроблення проекту можуть залучатисякваліфіковані спеціалісти-практики.
Юридична служба митного органу подає необхідну допомогуструктурним підрозділам з правових питань, що виникають при підготовці проекту,а за дорученням керівництва бере участь в опрацюванні питань, що входять докомпетенції юридичної служби.
Для підготовки найбільш важливих і складних проектіврекомендується створювати робочу групу, до складу якої можуть входитипрацівники зацікавлених підрозділів, з числа яких визначається основний.
Керівник підрозділу (робочої групи), що очолює розроблення проекту,складає проект плану роботи, у якому повинні бути передбачені основні заходищодо розроблення проекту, визначені строки їх здійснення та відповідальні за цепосадові особи. Проект плану обговорюється на організаційній нараді робочоїгрупи, після чого затверджується керівником митного органу. Затверджений планнадсилається всім посадовим особам, залученим до роботи над проектом.
Якщо підготовку та затвердження нормативного акта дорученодекільком органам, то роботу над проектом організує той орган, якому дорученоскликання робочої групи або який у дорученні записаний першим.
При підготовці нормативного акта, що має міжвідомчий характер,слід визначити коло органів, на які буде поширюватися дія цього акта, та внеобхідних випадках – ступінь їх участі в підготовці проекту.
Проект, який передбачено затвердити за погодженням з іншимиорганами, надсилається на офіційне погодження їх керівництву.Загальні вимоги до складання проекту нормативного акта
Складання проекту починається з визначення кола питань, які слідвирішити в новому нормативному акті. До нього включаються правові норми зпитань, безпосередньо пов’язаних між собою за предметом регулювання.
З початку роботи над проектом доцільно вивчити всі нормативніакти, що належать до сфери його регулювання, практику застосування цих актівдля виявлення оптимальних напрямів їх удосконалення, уточнити, які з нихзберігають чинність, установити прогалини, суперечності та інші недолікинормативних актів, визначити проблеми, що можуть виникнути на практиці у зв’язкуз прийняттям нового акта, і врахувати їх при підготовці проекту.
При цьому тексти чинних нормативних актів повинні аналізуватися законтрольними примірниками їх офіційних видань, що відображають усі зміни йдоповнення, внесені до цих актів у встановленому порядку.
Розроблення проекту здійснюється з дотриманням правил нормотворчоїтехніки – системи вимог і способів створення найбільш доцільних за формоюта досконалих за структурою, змістом і викладом нормативних актів.
Структура й виклад тексту проекту повинні бути логічно обґрунтованими.
Проект повинен містити такі структурні складові:
а) назву;
б) вступну частину, у якій надається стисла інформація про потребута мету прийняття акта та яка не повинна дублювати зміст інших структурнихскладових проекту;
в) розділи, глави, пункти, підпункти, абзаци залежно від видунормативного акта;
г) додатки (у разі потреби).
Проект повинен мати лаконічний заголовок, що вказує на предметправового регулювання і не може бути тотожний заголовку іншого чинногонормативного акта.
Основною первинною структурною складовою проекту є пункт. Пунктможе містити підпункти, які за своїм змістом уточнюють, конкретизують пункт.
Пункти проекту можуть об’єднуватися в глави – самостійнівідокремлені частини. Глави, пов’язані за змістом і предметом правовогорегулювання, можуть об’єднуватися в розділи.
Складові частини проекту можуть мати:
а) розділи й глави – коротку, чітко сформульовану назву,розташовану по центру;
б) розділи – порядкову нумерацію римськими цифрами;
в) глави – наскрізну нумерацію арабськими цифрами;
г) пункти – наскрізну нумерацію арабськими цифрами в межахглави.
Пункти й підпункти починаються з абзацу.
У тексті проекту номери розділів, глав, пунктів, підпунктів припосиланні на них пишуться цифрами, номери частин і абзаців – словами.
Якщо при підготовці проекту виникає потреба внесення змін дочинного нормативного акта, то доцільно дати нову редакцію відповідних пунктівцього акта. Доповнення, що містять нові правові норми й повинні бути внесені дочинних нормативних актів, оформлюються, як правило, у вигляді окремих пунктівта абзаців.
У разі внесення до нормативного акта змін та/або доповнень, що заобсягом перевищують половину тексту акта або істотно впливають на його зміст,цей акт викладається в новій редакції.
Якщо зміни вносяться до нормативного акта, викладеного в новійредакції, то вони вносяться до його оновленої редакції з посиланням на джерелоофіційного опублікування цієї редакції.
Зміни вносяться до основного нормативного акта, а не донормативного акта про внесення змін до нього.
Якщо немає потреби викладати норми, що змінюються, у новійредакції, то до їх тексту вносяться уточнення шляхом доповнення акта розділами,главами, пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями, словами або шляхом їхвиключення, заміни окремих слів, речень.
У разі потреби доповнення нормативного акта новими структурнимиодиницями, що мають цифрове позначення, наступні структурні одиниці актапозначаються з урахуванням зміни нумерації.
У разі потреби виключення з нормативного акта структурних одиниць,що мають цифрове позначення, відповідно змінюється нумерація наступнихструктурних одиниць цього акта.
Якщо потрібно доповнити пункт нормативного акта новимиструктурними одиницями, що не мають цифрового позначення, або виключити такіструктурні одиниці, то при посиланні на ці структурні одиниці враховуються цізміни.
У зв’язку з прийняттям нормативного акта, проект якогорозробляється, підлягають визнанню такими, що втратили чинність, усі ранішеприйняті нормативні акти або їх структурні одиниці (розділи, глави, пунктитощо), якщо вони суперечитимуть включеним до нового акта нормативним приписамабо стануть поглинутими ним. Перелік таких актів або їх структурних одиницьповинен міститися в самому проекті або в проекті окремого акта про порядок уведенняв дію нормативного акта, проект якого розробляється.
Посилання в проекті на його окремі положення, а також на іншінормативні акти, їх окремі положення застосовуються у випадках, якщо потрібнопоказати взаємний зв’язок нормативних приписів або уникнути дублювань.
У разі посилання в проекті на нормативний акт або його окреміположення зазначається вид акта, найменування суб’єкта нормотворення, що йогоприйняв (видав), дата прийняття (видання) і номер, назва акта.
У разі посилання на закон допускається зазначення тільки йогоназви, а в разі посилання на зареєстрований нормативний акт потрібно зазначатидату й номер його державної реєстрації.
Якщо є потреба послатися в проекті на інший нормативний актдекілька разів, то необхідно при першому посиланні зазначити дані, наведені впункті 3.14 цих Методичних рекомендацій; у подальших посиланнях на такий актдопускається зазначення лише виду та номера цього акта.
Не допускається в проекті відсилання до норми, яка, у свою чергу,відсилає до іншої норми.
Посилання в розроблюваному проекті нормативного акта на цей актабо його окремі положення застосовується з використанням вказівного займенника «цей».
Нормативні акти, видані спільно чи за погодженням з іншимиорганами, змінюються, доповнюються або визнаються такими, що втратили чинність,спільно або за погодженням з цими ж органами.
У разі затвердження проекту нормативного акта наказом на цьомупроекті проставляється гриф (розмір шрифту 14) за такою формою:
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної митної служби України
20.01.2003№153
Гриф затвердження розміщується в правому верхньому куті першогоаркуша проекту нормативного акта.Підготовка проекту наказу (розпорядчого документа)
Проект наказу (як виду розпорядчого документа) друкується набланку, який повинен мати обов’язкові реквізити й стабільний порядок їхрозміщення: малий герб України, найменування суб’єкта нормотворення (наприклад,Державна митна служба України) – автора документа, назву виду документа,дату й номер, заголовок, текст, підпис, візи.
Датою наказу є дата його підписання, яка проставляється в лівійверхній частині бланка й оформлюється словесно-цифровим або цифровим способом,наприклад «10 квітня 2003 року», «10.04.2003».
Номер наказу проставляється праворуч від номера наказу.
Заголовок проекту наказу повинен містити короткий виклад зміступроекту документа, відповідати на питання «про що?» та розміщуватися ліворучпід датою документа.
Якщо в проекті документа йдеться про кілька питань, то йогозаголовок може бути узагальнений.
Паралельно назві наказу праворуч під місцем для номера документаслід залишити вільне місце (6x10 см) для штампа про його державнуреєстрацію.
Текст проекту наказу складається з двох частин. У першій (вступнійчастині) зазначаються підстава (компетенція органу, що видає нормативний акт)та обґрунтування потреби складання документа, у другій – рішення,розпорядження.
У другій частині, як правило, визначаються затвердженнянормативного акта, коло осіб, на яких поширюється його дія, у разіпотреби – час, з якого нормативний акт набирає чинності, перелікнормативних актів, що втрачають чинність, зміни й доповнення до іншихнормативних актів з цього питання, особа, на яку покладається контроль завиконанням нормативного акта, а також можуть регламентуватись інші питання.
Друга частина складається з пунктів і підпунктів, що нумеруютьсяарабськими цифрами.
Для визначення доцільності прийняття документа, його обґрунтованостій відповідності законодавству здійснюються внутрішнє та зовнішнє погодження.
Внутрішнє погодження здійснюється на зворотному боці останньогоаркуша проекту наказу шляхом візування керівником структурного підрозділу, щоготує цей проект, керівниками інших зацікавлених підрозділів, літредактором (занаявності) та керівником юридичної служби. Віза складається з найменування посади,підпису, ініціалів, прізвища особи, що візує цей проект, і дати.
Зовнішнє погодження здійснюється зацікавленими органами йоформлюється грифом, що ставиться нижче підпису на лицьовому боці останньогоаркуша проекту наказу та містить слово «ПОГОДЖЕНО», найменування посади особи,якою погоджується цей проект (включаючи найменування органу), її особистийпідпис, ініціали, прізвище, а також дату погодження й засвідчення печаткоюцього органу.
Якщо зміст проекту наказу стосується більше ніж трьох органів, то складаєтьсяАркуш погодження, про що робиться відмітка в самому проекті наказу на місцігрифа погодження, наприклад: «Аркуш погодження додається».
Проект наказу підписується керівником митного органу.
Підписскладається з найменування посади особи, що підписує цей проект, особистогопідпису, ініціалів та прізвища. У разі відсутності керівника митного органупроект наказу підписується особою, що виконує його обов’язки.
Проект спільного наказу готується на чистому аркуші, у верхнійчастині якого розміщується малий Державний Герб України, нижче – найменуваннясуб’єктів нормотворення, що видають нормативний акт, назва виду документа, датай номер, заголовок, текст, підпис, візи.
Спільний наказ видається за однією датою. Його номер складається зпорядкових номерів наказів органів, що видають акт, які проставляються черезкосу лінію у відповідній послідовності.
У разі підписання розпорядчого документа кількома особами одногорівня їх підписи розміщуються на одному рівні, наприклад: Міністр юстиціїУкраїни Голова Державної митної служби України (підпис), (ініціали, прізвище)(підпис), (ініціали, прізвище).
Якщо нормативний акт приймається кількома суб’єктаминормотворення, які мають різні види розпорядчих документів, то кількістьрозпорядчих документів, що затверджують нормативний акт, повинна відповідатикількості суб’єктів нормотворення.
Наприклад, наказ Державної митної служби України від 31.01.2002 №189,рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31.01.2002 №72,розпорядження Антимонопольного комітету України від 31.01.2002 №96-р та наказДержавної податкової адміністрації України «Про затвердження…». При цьому датацих розпорядчих документів та назва нормативного акта, що ними затверджується,повинні бути однаковими для всіх документів.Подання нормативного акта на державну реєстрацію,скасування рішення про його державну реєстрацію
На державну реєстрацію подаються акти, що містять правові норми(правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств,установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії(постійний чи обмежений певним часом) та характеру відомостей, що в нихмістяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Таємно» таіншими, а також прийняті в порядку експерименту, якщо останні зачіпаютьустановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств,установ та організацій або покладають на них не передбачені законодавствомобов’язки.
Необхідність державної реєстрації нормативного акта визначаєтьсяюридичною службою митного органу. У разі відповідності проекту нормативногоакта законодавству України юридичною службою проставляється відмітка «Підлягаєдержавній реєстрації» поряд з підписом її керівника.
Для подання на державну реєстрацію до оригіналу нормативного актадодаються такі документи:
дві завірені митним органом копії акта українською мовою;
одна завірена митним органом копія акта в перекладі на російськумову;
дискета з текстами акта українською та російською мовами;
супровідний лист митного органу;
пояснювальна записка, що повинна містити обґрунтуваннянеобхідності видання нормативного акта, відомості про чинні акти з питань, щоналежать до сфери правового регулювання виданого акта, відомості про акти, щовтрачають чинність у зв’язку з виданням цього нормативного акта;
відомості про погодження акта (у разі потреби) із зацікавленимиорганами;
довідка про відповідність нормативного акта основним положеннямзаконодавства ЄС.
Порядок подання нормативного акта на державну реєстрацію,проведення його правової експертизи та державної реєстрації врегульовано УказомПрезидента України від 03.10.92 №493 (493/92) «Про державну реєстраціюнормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (зізмінами й доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731«Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актівміністерств та інших органів виконавчої влади» (зі змінами й доповненнями),наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2002 №102/5 «Про затвердженняПорядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів уМіністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєструнормативно-правових актів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України25.11.2002 за №915/7203
Порядок включення нормативних актів до Єдиного державного реєструнормативно-правових актів, а також опублікування врегульовано УказамиПрезидента України від 27.06.96 №468 «Про Єдиний державний реєстр нормативнихактів», від 13.12.96 №1207 (1207/96) «Про опублікування актів законодавстваУкраїни в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України», постановоюКабінету Міністрів України від 11.12.96 №1504 «Про запровадження Єдиногодержавного реєстру нормативно-правових актів та здійснення правовоїінформатизації України», Порядком ведення Єдиного державного реєструнормативно-правових актів та користування ним, затвердженим постановою КабінетуМіністрів України від 23.04.2001 №376 (376–2001-п), і наказом Міністерстваюстиції України від 25.11.2002 №102/5 «Про затвердження Порядку проведеннядержавної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції Українита включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів»,зареєстрованим у Міністерстві юстиції 25.11.2002 за №915/7203.
Порядок скасування рішення про державну реєстрацію нормативногоакта врегульовано наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 №32/5(z0458–00) «Про затвердження Порядку скасування рішення про державну реєстраціюнормативно-правових актів, занесених до державного реєстру» (зі змінами йдоповненнями), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.07.2000 за №458/4679.
У разі внесення змін і доповнень до акта законодавства абовизнання його таким, що втратив чинність, орган, що видав нормативний актвідповідно до нього, зобов’язаний у місячний термін внести до цьогонормативного акта відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, щовтратив чинність.
Відповіднодо Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5
«Провдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів уМіністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстраціюнормативно-правових актів» державній реєстрації підлягають нормативно-правовіакти будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певнимчасом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Дляслужбового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» таіншими, а також прийняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більшенорм (правил поведінки), що:
зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права,свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією тазаконами України, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовуютьіснуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації;
мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для іншихорганів виконавчої влади, органів господарського управління і контролю, а такожпідприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу,який видав нормативно-правовий акт.
При цьому на державну реєстрацію подаються нормативно-правовіакти, які мають як одну з указаних ознак, так і декілька.
Зміни і доповнення до зареєстрованих нормативно-правових актівнезалежно від того, містять вони правові норми чи ні, а також акти про втратучинності зареєстрованих нормативно-правових актів підлягають державнійреєстрації в загальновстановленому порядку.
Зміни та доповнення до нормативно-правового акта оформлюються, якправило, розпорядчим документом того самого виду, що й основний документ. Прицьому зміни до розпорядчого документа формулюються виключно у розпорядчому документі.
У разі внесення змін у заголовок нормативно-правового акта,затвердженого розпорядчим документом, відповідні зміни повинні бути внесенітакож у заголовок та текст розпорядчого документа.
На державну реєстрацію не подаються акти:
а) персонального характеру (про склад комісій, призначення напосаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів прозатвердження положень, інструкцій та інших актів, що містять правові норми, атакож тимчасові, строк дії яких вичерпано;
в) оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разовідоручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, якімістять лише індивідуально-конкретні приписи;
г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організаційрішення вищестоящих органів;
ґ) спрямовані на організацію виконання рішень органів вищого рівняі власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органівгосподарського управління та контролю, що не мають нових правових норм, а такожвнутрішньовідомчого характеру;
д) нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельнінорми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності тощо);
е) рекомендаційного, роз’яснювального та інформаційного характеру(методичні рекомендації, роз’яснення тощо).
Нормативно-правові акти подаються на державну реєстраціюсуб’єктами нормотворення не пізніше 5-денного строку після їх прийняття.
Нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, маєвідповідати Конституції та чинному законодавству України, правиламнормопроектування, узгоджуватися з раніше прийнятими актами, викладатися згідноз правилами українського правопису та вимогами Примірної інструкції зділоводства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Радіміністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади,затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 №1153 (іззмінами) (далі – Примірна інструкція), зокрема мати у верхньому правомукутку під номером акта і грифом затвердження вільне місце (6 х 10 см) длянапису про державну реєстрацію нормативно-правового акта.
Структура нормативно-правового акта повинна забезпечувати логічнийрозвиток предмета правового регулювання.
Заголовок нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчимдокументом, повинен відповідати заголовку в тексті розпорядчого документа та увідмітках до додатків до нормативно-правового акта і в тексті акта тарозпорядчого документа пишеться з великої літери.
Для розкриття підстав і мети прийняття нормативно-правового акта вньому дається вступна частина – преамбула, яка містить посилання накомпетенційний нормативно-правовий акт. При цьому правові норми до преамбули невключаються.
Нормативні приписи оформляються у вигляді пунктів, які маютьнаскрізну нумерацію арабськими цифрами з крапками і не мають заголовків. Пунктиможуть поділятися на підпункти, які можуть мати цифрову або літерну нумерацію.
Великі за обсягом нормативно-правові акти можуть поділятися нарозділи і глави, які мають заголовки.
Розпорядчий документ, нормативно-правові акти, затвердженірозпорядчим документом, та додатки до них повинні мати окрему нумераціюсторінок арабськими цифрами, яка розміщується посередині верхнього поля безслова «сторінка» та розділових знаків. Перша сторінка не нумерується.
Нормативно-правові акти, затверджені розпорядчим документом,додаються у послідовності, у якій вони затверджені у розпорядчому документі.
Додатки до розпорядчих документів та до нормативно-правових актівоформлюються відповідно до вимог Примірної інструкції.
Якщо додаток до розпорядчого документа викладається в новійредакції, у грифі затвердження або відмітці до додатка зазначаються вид, датата номер основного розпорядчого документа, а в дужках зазначаються вид, дата таномер розпорядчого документа, відповідно до якого цей додаток викладено в новійредакції.
У відмітці до додатка до нормативно-правового акта, затвердженогорозпорядчим документом, указуються номер додатка та заголовокнормативно-правового акта.
Розпорядчий документ підписується керівником суб’єктанормотворення або особою, яка виконує його обов’язки.
Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, таінші додатки до розпорядчого документа підписуються керівником структурногопідрозділу суб’єкта нормотворення на лицьовому боці останнього аркуша.
Ініціали та прізвище керівника друкуються на рівні останньогорядка найменування посади.
Дата підписання і затвердження нормативно-правового актаоформляється цифровим способом. У тексті нормативно-правового акта датиоформляються цифровим або словесно-цифровим способом відповідно до вимогПримірної інструкції.
Якщов нормативно-правовому акті наводяться таблиці, графіки, схеми, то вони, якправило, мають бути оформлені у вигляді додатків з наскрізною нумерацією, авідповідні пункти акта повинні містити посилання на ці додатки. Знак N прицьому не ставиться.
Кожна сторінка додатка, крім першої, повинна мати у правомуверхньому куті напис «Продовження додатка» та його номер.
У разі розміщення таблиці на декількох аркушах, на кожному аркуші,крім першого, у правому верхньому куті повинні розміщуватись напис «Продовженнятаблиці» та її номер. Знак N при цьому не ставиться.
У разі посилання в нормативно-правовому акті на іншийзареєстрований у Міністерстві юстиції України нормативно-правовий акт необхідновказувати його вид, повне найменування суб’єкта нормотворення або його офіційнескорочення, зазначене в законодавчих актах, положеннях (статутах), датуприйняття, номер, заголовок, реєстраційний номер, присвоєний Мін’юстом Українипід час державної реєстрації, та дату державної реєстрації.
У разі, якщо такий нормативно-правовий акт викладено в новійредакції, посилання робиться на його першу редакцію із зазначенням у дужкахнової редакції, а заголовок нормативно-правового акта наводиться в новійредакції.
Посилання в нормативно-правовому акті, що подається на державнуреєстрацію, на нормативно-правовий акт міністерства, іншого центрального органувиконавчої влади, органу господарського управління чи контролю, іншого органу,акти якого підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства,що не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, не допускається.
У тексті нормативно-правових актів наводяться повні назвидержавних органів або їх офіційні скорочення, зазначені в законодавчих актах,положеннях (статутах).
Абревіатури (крім загальновживаних) та позначення допускаються втексті нормативно-правового акта тільки після наведення їх повних назв чивідповідних пояснень.
Разом з нормативно-правовим актом до реєструючого органу подаютьсявідомості про офіційне внутрішнє погодження нормативно-правового акта іззаінтересованими структурними підрозділами суб’єкта нормотворення, у тому числіпропозиції юридичної служби щодо подання цього акта до Мін’юсту України длядержавної реєстрації.
Внутрішнє погодження оформляється візуванням проекту документапосадовими особами. Віза включає: найменування посади, особистий підпис,ініціали і прізвище особи, яка візує документ, та дату візування.
Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію у 4примірниках: оригінал, три копії (з них дві українською мовою та одна копія вперекладі на російську мову) розпорядчого документа (наказу, розпорядження,рішення, постанови тощо), а також затверджених ним положення, інструкції,порядку тощо і додатків до них.
Копії розпорядчого документа, нормативно-правових актів,затверджених розпорядчим документом, додатки до розпорядчого документа та донормативно-правових актів, затверджених розпорядчим документом, повинні бутичіткими для прочитання, завірені в установленому Примірною інструкцією порядку,текст має бути розміщений через півтора міжрядкових інтервали на аркушахформату А4 без звороту.
Крім того, подається також дискета з текстами документів, якаповертається суб’єкту нормотворення після державної реєстраціїнормативно-правового акта.
Тексти мають бути підготовлені, як правило, у Microsoft Word,формат RTF, з використанням шрифту Times New Roman, розмір 14, таблиці,діаграми тощо – у Microsoft Excel.
Нормативно-правовий акт може бути прийнятий спільно декількомасуб’єктами нормотворення або одним із них за погодженням з іншими.
Нормативно-правовий акт уважається прийнятим спільно, якщо вінпідписаний керівниками декількох суб’єктів нормотворення.
Спільні розпорядчі документи викладаються на аркуші, у верхнійчастині якого розміщується малий Державний Герб України, нижче – на одномурівні найменування суб’єктів нормотворення, що приймають акт.
Спільний розпорядчий документ приймається за однією датою.
Номерспільного документа складається з номерів, присвоєних суб’єктами нормотворення,проставлених через дріб у відповідній послідовності.
У разі, якщо спільний нормативно-правовий акт приймається кількомасуб’єктами нормотворення, які мають різні види розпорядчих документів,кількість розпорядчих документів, що затверджують нормативно-правовий акт, маєвідповідати кількості суб’єктів нормотворення, при цьому такі розпорядчідокументи повинні мати одну дату та однаковий заголовок.
Спільно прийнятий нормативно-правовий акт подається на державнуреєстрацію органом, підпис керівника якого стоїть першим. При цьому оригіналнормативно-правового акта подається в кількості примірників, яка дорівнюєкількості органів, які прийняли цей акт. Нормативно-правові акти, прийнятіспільно або за погодженням з іншими органами, змінюються, доповнюються абовизнаються такими, що втратили чинність, спільно або за погодженням з відповіднимиорганами.
У випадках, передбачених законодавством, або в разі наявності внормативно-правовому акті положень, норм та доручень, що поширюються на іншіоргани, проект такого акта повинен бути погоджений з відповіднимизаінтересованими органами у формі, установленій Примірною інструкцією.
Проекти нормативно-правових актів, які стосуються трудовихвідносин або соціального захисту громадян, розглядаються органами виконавчоївлади з урахуванням думки відповідних профспілок, об’єднань профспілок. Опрацюваннята прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів зохорони праці провадяться спеціально уповноваженим центральним органомвиконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок іФонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням зорганами державного нагляду за охороною праці. Нормативно-правові актиподаються на державну реєстрацію разом із супровідним листом, у якомуобов’язково вказуються прізвище уповноваженого працівника суб’єкта нормотвореннята номер його телефону.
У разі, якщо нормативно-правовий акт подається на державнуреєстрацію повторно, а також якщо він прийнятий замість акта, у державнійреєстрації якого відмовлено, у супровідному листі необхідно вказати дату іномер листа Міністерства юстиції України про відмову в державній реєстрації абоповернення нормативно-правового акта без державної реєстрації длядоопрацювання.
У разі, якщо предмет правового регулювання нормативно-правовогоакта стосується прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією про захист правлюдини і основоположних свобод (далі – Конвенція), проект такого актаподається до Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист праві основних свобод людини Міністерства юстиції України для надання висновку щодовідповідності його положенням Конвенції та практиці Європейського суду з правлюдини.
Щодо того, чи стосується предмет правового регулюваннянормативно-правового акта прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією,визначається суб’єкт нормотворення. Якщо, за рішенням суб’єкта нормотворення,предмет правового регулювання нормативно-правового акта не стосується прав ісвобод людини, гарантованих Конвенцією, він зазначає про це в супровідномулисті, з яким нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію.
При цьому в разі виникнення під час проведення державноїреєстрації сумніву щодо правильності прийнятого суб’єктом нормотворення рішеннянормативно-правовий акт повертається без державної реєстрації.
Разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до ньогодо Міністерства юстиції України подаються:
а) пояснювальна записка, у якій зазначаються обґрунтування підставта мета розроблення нормативного акта, визначається його місце у відповіднійсфері правового регулювання, міститься аналіз причин, наводяться факти іцифрові дані, що обґрунтовують необхідність його прийняття, відображаютьсяфінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо джерел покриття витрат (якщореалізація акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, топро це окремо повідомляється в записці), прогнозуються очікуванісоціально-економічні результати реалізації акта.
Загальний обсяг пояснювальної записки не повинен перевищуватичотирьох сторінок. До неї може додаватися викладений у стислій формі інформаційно-довідковийматеріал (таблиці, схеми, діаграми тощо), який є необхідним для обґрунтуваннясуті нормативного акта; б) відомості про чинні акти з питання, що належить досфери правового регулювання прийнятого акта, інформація про строки приведенняїх у відповідність до нормативно-правового акта, поданого на державнуреєстрацію, а також про акти, що втрачають чинність у зв’язку з прийняттямцього акта;
в) копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни абоякий визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані;
г) відомості про офіційне погодження акта із заінтересованимиорганами незалежно від того, чи є таке погодження обов’язковим згідно іззаконодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державноїреєстрації повертається суб’єкту нормотворення, та 2 копії);
ґ) завірена копія рішення Державного комітету України з питаньрегуляторної політики та підприємництва про погодження проекту регуляторногоакта або копія рішення Урядового комітету економічного розвитку та з питань європейськоїінтеграції про задоволення скарги головного розробника проекту регуляторногоакта щодо відмови в погодженні проекту регуляторного акта (для регуляторнихактів);
д) довідка про відповідність нормативно-правового акта основнимположенням законодавства Європейського Союзу, якщо цей акт за предметомправового регулювання належить до пріоритетних сфер адаптації законодавстваУкраїни, за формою згідно з додатком 10 до пункту 16 розділу VI Тимчасового регламентуКабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 05.06.2000 №915 (із змінами), із зазначенням відомостей, визначених пунктом29 розділу VI цього Тимчасового регламенту;
е)висновок Національного бюро щодо відповідності нормативно-правового актаположенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини;
є) інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговоренняпроектів нормативно-правових актів (у разі необхідності).
Супровідний лист, пояснювальна записка, довідка про відповідністьнормативно-правового акта основним положенням законодавства ЄвропейськогоСоюзу, інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектівнормативно-правових актів підписуються керівником суб’єкта нормотворення абойого заступником.
Нормативно-правовий акт із супровідним листом та матеріалами,зазначеними вище, подається уповноваженим працівником суб’єкта нормотворення доДепартаменту державної реєстрації нормативних актів (далі – Департамент)для попереднього розгляду. Заступник директора Департаменту відповідно до розподілуобов’язків перевіряє комплектність документів та правильність їх оформлення(наявність підписів, печаток, погоджень тощо).
Якщо документи відповідають установленим вимогам, уповноваженаособа Департаменту робить на супровідному листі відмітку про передачудокументів до Управління документального забезпечення і ставить свій підпис ідату. У противному разі документи повертаються уповноваженому працівникусуб’єкта нормотворення для виправлення.
Управління документального забезпечення проводить реєстраціюдокументів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України,відповідно до вимог Примірної інструкції і передає їх на розгляд керівництвуМіністерства юстиції України.
Повернуті керівництвом Мін’юсту України нормативно-правові акти втой самий день передаються до Департаменту.Проведення державної реєстрації нормативно-правових актів
Нормативно-правові акти, що надійшли до Департаменту, заносятьсядо журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстраціюдо Міністерства юстиції України, який ведеться в Департаменті.
Спеціалісти Департаменту проводять правову експертизунормативно-правових актів, тобто перевіряють їх відповідність Конституції тачинному законодавству України.
Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метоювстановлення повноважень суб’єкта нормотворення на прийняття цього акта,забезпечення його якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявленняможливих позитивних і негативних наслідків його дії.
Завданням експертизи нормативно-правового акта є: об’єктивнийвсебічний розгляд нормативно-правового акта; перевірка відповідностінормативно-правового акта вимогам і нормам чинного законодавства, правиламнормопроектування; прогнозування правових наслідків реалізаціїнормативно-правового акта; підготовка обґрунтованих експертних висновків.
Строк проведення державної реєстрації нормативно-правового акта вМіністерстві юстиції України становить 10 робочих днів, а якщо акт має великийобсяг – 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його доМін’юсту України.
У разі потреби (необхідність проведення аналізунормативно-правового акта із залученням експертів, вивчення значної кількостіактів законодавства тощо) строки можуть бути продовжені заступником Міністравідповідно до розподілу обов’язків, але не більш як на 10 робочих днів. У цьомуразі працівник Департаменту, який проводить правову експертизунормативно-правового акта (далі – виконавець), готує доповідну записку запідписом директора Департаменту, яка подається на узгодження заступникуМіністра.
У разі продовження строку проведення державної реєстраціїнормативно-правового акта про це повідомляється суб’єкт нормотворення.
Для перевірки дотримання правил правопису виконавець післяотримання нормативно-правового акта передає одну копію українською мовоюредактору, який опрацьовує його паралельно з проведенням правової експертизиакта в строк, погоджений з виконавцем.
Зауваження редактора враховуються при прийнятті рішення щододержавної реєстрації нормативно-правового акта.
У залежності від результатів правової експертизи Міністерствоюстиції України в межах установленого строку приймає одне з таких рішень.
У разі, якщо нормативно-правовий акт відповідає КонституціїУкраїни, чинному законодавству та встановленим вимогам, Департамент готуєвисновок про державну реєстрацію нормативно-правового акта за формою, наведеноюв додатку. Висновок підписується виконавцем та одним із заступників директораДепартаменту (відповідно до розподілу обов’язків у Департаменті), редактором,узгоджується з директором Департаменту і затверджується заступником Міністра.
На прохання суб’єкта нормотворення або з власної ініціативиМін’юст України може прийняти рішення про повернення нормативно-правового актабез державної реєстрації для доопрацювання.
Для повернення нормативно-правового акта на доопрацювання напрохання органу, що його прийняв, такий орган повинен направити до Міністерстваюстиції України відповідного листа, підписаного керівником (особою, яка виконуєйого обов’язки) або заступником керівника.
Нормативно-правовий акт також може бути повернутий Міністерствомюстиції України на доопрацювання, якщо органом, що його прийняв, порушеновимоги Положення або цього Порядку. У цьому разі Мін’юст України повертаєнормативно-правовий акт з письмовим обґрунтуванням необхідності йогодоопрацювання.
Лист про повернення акта суб’єкту нормотворення для доопрацюванняготується виконавцем, візується заступником директора Департаменту, директоромДепартаменту та підписується заступником Міністра.
У разі повернення нормативно-правового акта на доопрацюванняоригінал акта та 2 копії (українською та російською мовами) з письмовимобґрунтуванням такого рішення повертаються органу, який подав акт на державнуреєстрацію, а одна копія акта українською мовою залишається в Департаменті.
Уповноважений працівник суб’єкта нормотворення, який забираєоригінал нормативно-правового акта, зазначає свою посаду, прізвище, дату таставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, щонадійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
Якщо протягом доби після прийняття рішення про поверненнянормативно-правового акта на доопрацювання оригінал акта не буде отриманийуповноваженим працівником суб’єкта нормотворення, він може бути відправленийпоштою.
Під час доопрацювання суб’єкт нормотворення повинен урахувати всівисловлені Міністерством юстиції України зауваження та усунути виявленіпорушення і протягом місяця повторно подати акт на державну реєстрацію абонадати Мін’юсту України копію розпорядчого документа про його скасування. Такийрозпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, зяким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Міністерстваюстиції України про повернення акта на доопрацювання.
Лист про відмову в державній реєстрації нормативно-правового актаготується виконавцем, візується заступником директора Департаменту тадиректором Департаменту і підписується заступником Міністра. При цьому оригіналакта та 2 копії (українською та російською мовами) повертаються органу, якийподав акт на державну реєстрацію, а одна копія акта українською мовоюзалишається в Департаменті.
Уповноважений працівник суб’єкта нормотворення, який забираєоригінал нормативно-правового акта, зазначає свою посаду, прізвище, дату таставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, щонадійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
Якщо протягом доби після прийняття рішення про відмову в державнійреєстрації нормативно-правового акта оригінал акта не буде отриманийуповноваженим працівником суб’єкта нормотворення, він може бути відправленийпоштою.
Нормативно-правові акти, у державній реєстрації яких відмовлено,заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться в Департаменті.
Нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого відмовлено,підлягає скасуванню органом, що його видав, у 5-денний строк з дня отриманнялиста Міністерства юстиції України про відмову в державній реєстрації акта чивисновку за результатами розгляду скарги на рішення про відмову в державнійреєстрації акта на користь Міністерства юстиції України. Копія відповідногорозпорядчого документа в цей самий строк направляється до Мін’юсту України.Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідномулисті, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листаМіністерства юстиції України про відмову в державній реєстрації.
Поданий на державну реєстрацію акт може бути визнанийМіністерством юстиції України таким, що не підлягає державній реєстрації.
Лист про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їйне підлягає, готується виконавцем, візується заступником директора Департаментута директором Департаменту і підписується заступником Міністра.
У разі повернення акта без державної реєстрації як такого, що їйне підлягає, оригінал акта та 2 копії (українською та російською мовами) зписьмовим обґрунтуванням такого рішення повертаються органу, який подав акт надержавну реєстрацію, а одна копія акта українською мовою залишається вДепартаменті.
Уповноважений працівник суб’єкта нормотворення, який забираєоригінал акта, зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис увідповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли надержавну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
Якщо протягом доби після прийняття рішення про повернення акта бездержавної реєстрації як такого, що їй не підлягає, оригінал акта не будеотриманий уповноваженим працівником суб’єкта нормотворення, він може бути відправленийпоштою.
Акти, визнані Міністерством юстиції України такими, що непідлягають державній реєстрації, заносяться до спеціального журналу облікутаких актів, що ведеться в Департаменті.
Акт, визнаний Міністерством юстиції України таким, що не підлягаєдержавній реєстрації, опубліковується в порядку, визначеному органом, що йогоприйняв. При цьому порядок набрання цим актом чинності також визначаєтьсяорганом, що його прийняв.
Після затвердження заступником Міністра висновку про державнуреєстрацію нормативно-правового акта Департамент заносить його до Державногореєстру нормативно-правових актів (далі – Державний реєстр)
4.1Порядок реєстрації регуляторних актів
Окремійреєстрації підлягають регуляторні акти.
Регуляторнийакт – прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт,який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарськихвідносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами абоіншими органами державної влади та суб’єктами господарювання або прийнятийуповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, якийвстановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодоневизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правоверегулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин міжрегуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктамигосподарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно дозакону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом).
ЗаконУкраїни«Про засади державної регуляторної політики у сфері господарськоїдіяльності» визначає порядок реєстрації регуляторних актів.
Регуляторніоргани затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторнихактів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщоінше не встановлено законом.
План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повиненмістити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строківпідготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних зарозроблення проектів регуляторних актів.
Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторнихактів, а також зміни до них оприлюднюються не пізніш як у десятиденний строкпісля їх затвердження.
Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторногоакта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом планудіяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внестивідповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початкупідготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цьогорегуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
Стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробникомготується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проектурегуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізурегуляторного впливу повинен:
визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв’язатишляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінитиважливість цієї проблеми;
обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв’язана задопомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;
обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв’язана задопомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін доних;
визначити очікувані результати прийняття запропонованогорегуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат тавигод суб’єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторногоакта;
визначити цілі державного регулювання;
визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способидосягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачаютьбезпосереднього державного регулювання господарських відносин;
аргументувати переваги обраного способу досягнення встановленихцілей;
описати механізми і заходи, які забезпечать розв’язання визначеноїпроблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;
обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разіприйняття запропонованого регуляторного акта;
обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторнимактом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб’єктівгосподарювання, громадян та держави;
обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок діїзапропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку,якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;
оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторногоакта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органимісцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджуватиабо виконувати ці вимоги;
оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованогорегуляторного акта;
обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;
визначити показники результативності регуляторного акта;
визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеженнярезультативності регуляторного акта в разі його прийняття.
Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, щорегулюють господарські відносини або адміністративні відносини міжрегуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб’єктамигосподарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а такожіндивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лишещодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносиниміж регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктамигосподарювання.
Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проектурегуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, іншийорган, установа чи організація – керівником цього органу, установи чиорганізації.
Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержаннязауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержаннязауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб,передбачений статтею 13 цього Закону.
У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторнеоприлюднення проекту регуляторного акта.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізомрегуляторного впливу оприлюднюється не пізніше п’яти робочих днів з дняоприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:
стислий виклад змісту проекту;
поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проектута інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативоюрозробника надсилаються зауваження та пропозиції;
інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта тавідповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масовоїінформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чирозміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформаціяпро інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п’ятою статті 13 цьогоЗакону);
інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження тапропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань;
інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їхоб’єднаннями зауважень та пропозицій.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднаньприймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проектурегуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж тримісяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізурегуляторного впливу.
Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта тавідповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленогостроку, підлягають обов’язковому розгляду розробником цього проекту. Зарезультатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чичастково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержаннязауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадськихслухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проектурегуляторного акта.
Стосовно кожного регуляторного акта послідовно здійснюються базове,повторне та періодичне відстеження його результативності.
Висновок
Таким чином, рішення, які приймаються в митних органах у рамкахуправління цією системою, як об’єктом з боку держави, також управління, якездійснюється в середині системи, та управління суспільними процесами, єуправлінськими, оскільки мають усі його ознаки, що підтверджуютьсявищевикладеним. У підсумку хотілося б зазначити, що управлінське рішення, якеприймається в митній службі, – це фіксований акт суб'єкта управління в межахйого компетенції, котрий містить приписи про майбутні дії об'єкта управліннядля вирішення проблем митної діяльності та яке підлягає подальшомудокументуванню.
Отже, необхідно зазначити, що впровадження та використання всистемі митних органів певних порядків, які регламентують прийняття того чиіншого рішення, а також фіксування такого рішення у встановленому порядкупозитивно впливає на управлінську діяльність у системі митних органів, полегшуєроботу керівників середнього рівня та прискорює процес прийняття рішення.Наголошу також на необхідності постійного вдосконалення управлінськоїдіяльності, яка повною мірою обумовлена внутрішніми та зовнішніми змінамифункціонування керуючих об'єктів і безпосередньо пов'язана з процесом прийняттяуправлінських рішень, який посідає центральне місце в системіорганізаційно-правових заходів соціального управління.
Отже, для того, щоб забезпечити належну організацію процесуприйняття управлінських рішень та їх подальше документування на всіх стадіяхйого здійснення та в усіх органах і ланках управлінської системи, необхідно:
1. відокремити фактичну діяльність по розробці управлінськихрішень від управління цією діяльністю;
2. розподілити конкретні повноваження по розробці управлінськихрішень між різними органами та ланками апарату управління.
Провідна роль у процесі документування управлінської діяльності вмитних органах належить юридичним службам. В процесі своєї діяльності юридичнаслужба організує та забезпечує правильне застосування чинного законодавства услужбовій, господарській та соціальній сферах діяльності митниці. У разівиявлення порушень закону подає начальнику митниці письмові пропозиції щодо їхусунення, а також консультує керівництво митниці з правових питань.
Також, вважаю за необхідне визначити шляхи покращення організаціїроботи з документами, які полягають у передбаченні інструкції з діловодства,яка відповідає державним стандартам, зразків правильно оформлених документів,які будуть установлені на комп’ютерах, номенклатури справ організації із зазначеннямтермінів зберігання, посадових інструкцій працівників, що встановлюютьобов’язки і відповідальність за підготовку і зберігання документів, технічномунавчанні працівників новим технологіям роботи з документами, методичномукерівництві службою діловодства робіт з документами у структурних підрозділахорганізації, інформуванні керівництва про стан роботи з документами,призначенні співробітників, відповідальних за організацію діловодства уструктурних підрозділах.
Шляхами вдосконалення діловодних процесів у митній службі є:
- повна автоматизація та комп’ютеризація діловодних процесів, що даєзмогу уніфікувати технології в організації роботи з документами, прискоритипроцеси обробки, пошуку, зберігання та передавання інформації;
- спрощення та повна уніфікація і стандартизація в оформленідокументів та їх елементів, вироблення єдиних науково обґрунтованих правилпідготовки й оформлення документів. Адже при докладному розгляді та порівняннідокументів споріднених установ чи навіть у рамках однієї організації можнаспостерігати досить суттєві відмінності;
- розробка переліку документів галузі, що дасть можливість уявитиобсяг і склад документаційної діяльності, виробити єдині вимоги до оцінюваннядокументів;
- раціоналізація документування, тобто створення документів збільшою інформаційною місткістю.
Таким чином, тема досліджувана мною виявилась цікавою тапізнавальною, адже фактично було розглянуто одне з найактуальніших питаньдіяльності митної службі в аспекті документування управлінської діяльності тавизначено роль та місце юридичних служб у цьому процесі.
Тема курсової роботи є специфічною, тому джерельна база з даногопитання є недостатньо розробленою, хоча це не викликало великих складнощів привисвітленні основних питань.
Списоклітератури
1. Г. Беспянська. Організаційно-розпорядчі документи напідприємстві. // Секретар-референт, №1 (50), 2007 р.с. 9.
2. Кунєв Ю.Д, Коросташова І.М., Мазур А.В., Шапошник С.П.Управління в митній службі: Підручник / За заг. ред. Ю.Д. Кунєва. – К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 408 с.
3. Ершов А.Д. Основы управления и организации в таможенномделе: Учебное пособие. – СПб., 1999. – 361 с.
4. Є. Гармаш. Теоретичні аспекти прийняття управлінських рішень вмитній службі України // №6, 2005, с. 51.
5. Є. Гармаш. Управлінські рішення в митній службі України // ВісникАМСУ №3, 2005, с. 105
6. Г. Беспянська. Класифікація службових документів. // Секретарь-референт,№1, 2007.с. 21.
7. О.В. Фанін. Роль і місце юридичного підрозділу в структурі митнихорганів // Митна справа №3 (45), 2006 р.с. 87.
8. О.Ю. Митнченко. Этические принципы управления информацией идокументами // Делопроизводство, №2, 2005, с. 10.
9. Г. Асєєв. Методологія корпоративного документообігу: схеми івимоги до них. Вісник книжкової палати, №3, 2006.
10. Кушнаренко Н.Н. Документоведение:Ученик. – 2-е изд., перераб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 460 с.
11. Кунєв Ю.Д.Організаційні принципи вдосконалення організаційних структур соціальних систем //Вісник Запорізького юридичного інституту. -2000. – №3.-С. 147.
12. Конституція України., прийнята на V сесії ВРУ 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, №30, ст. 141
13. Митний кодекс України №92-IV від 11.07.2002 // ВВР, 2002, №38–39
14. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сферігосподарської діяльності» від 11.09.2003 в. // ВВР, №9, 2004.
15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Примірноїінструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчоївлади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчоївлади» №1153 від 17.10.1997.
16. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкціїпро порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань таінших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, щоє власністю держави» №1893 від 27.11.1998.
17. Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстраціюдо Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації,затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5.
18. Наказ Державноїмитної служби України «Про затвердження інструкції з діловодства в митнійслужбі України» №747 від 28.12.2002.
19. Наказ Державноїмитної служби України «Про затвердження Порядку роботи з наказами в митнихорганах України» від 20.09.01 №622.
20. Наказ Державноїмитної служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій про порядокпідготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберіганнянормативно-правових актів митних органів України» від 08.07.2003 р. №441.