Становище болгарської діаспори в Україніта діяльність болгарських товариств на сучасному етапі
Вже більше 200 років проживає болгарська спільнота в Україні вмирі і злагоді поруч з українцями та іншими багаточисленними національнимименшинами. Болгарська спільнота є однією з найбільших національних об’єднаньУкраїни. І тим вагоміший той факт, що представники етнічних болгар беруть ібудуть брати активну участь в політичному і суспільному житті Українськоїдержави, у вирішенні проблем, які на сьогодні є надзвичайно актуальними і дляболгар, і для українців, і для всіх громадян України – представників іншихнаціональностей.
На початку ХХІ сторіччя болгарська діаспора України відіграєвагому роль в соціально-економічному і культурному розвитку українськоїдержави. Чільне місце в розвитку болгарської культури займає інтелігенція.Показником цього є її присутність у всіх гілках влади, зайняття керівних посаду вищих навчальних закладах, на промислових підприємствах. Багато болгарпрацюють на ниві українського бізнесу, сприяючи соціально-економічному розвиткунашої держави. Для ілюстрації дійсного становища справ потрібно скористатисяданими Всеукраїнського перепису населення 2001 року.
Загальна кількість осіб, що ототожнює себе, як представників болгарськоїнаціональності, склала 204 тисячі 600 осіб серед всіх громадян України. Такимчином болгари займають VI місце в етнічній структурі держави, поступаючись українцям (37млн. 541 тис 700 осіб), росіянам (8 млн. 334 тис 100 осіб), білорусам (275 тис800), молдаванам (258 тис 600) та кримським татарам (248 тис 200). При цьомудоля болгар в складі населення України складає 0,4%.
В останній час чисельність болгарського населення в Україніскоротилася на 12,5% або майже на 30 тисяч (в 1989 році болгар було 233,8тисяч). Навряд це можна пояснити тимчасовою еміграцією студентів в Болгарію,природним скороченням населення або результатами етнічної асиміляції з бокусусідів. Одна з версій зменшення чисельності болгар – не добропорядність осіб,що проводили перепис.
Але, порівняння з даними попередніх переписів свідчить провідносну стабільність цієї національної групи. Якщо раніше основоюгосподарського життя болгар було сільське господарство і відповідно більшістьпредставників цієї національності мешкали у селах, то на сьогодні майже 60тисяч болгар проживають в містах України (трохи більше третини всіх болгар). Взв’язку з економічними і соціальними перетвореннями останніх років кількістьболгар-міських жителів значно збільшилась. В пошуках заробітку цілі родинипереселяються до Одеси, Запоріжжя, Києва.
В двох областях України – Одеській і Запорізькій, болгари впевненозаймають ІІІ місце по кількості населення, поступаючись лише українському і російськомунаселенню. В Одеській області проживають 75% всіх болгар України – більше 150тисяч або 6,1% всього населення області. В Запорізькій – 27,7 тис болгар або 1,4%.Решта представників болгар України мешкають у Миколаївській, Донецькій,Кіровоградській областях. Порівняння даних останнього перепису з данимиперепису 1989 року засвідчує ще одну парадоксальну тенденцію. Відсотокзменшення чисельності болгар по окремих регіонах України більший, аніжзагальний відсоток по всій країні. Тільки Одеська і Запорізька областідемонструють: перша – відносну стабільність в порівнянні з іншими групами,друга – незначний приріст за рахунок повернення кримських болгар з депортації.Показово те, що болгари займають VIII місце за ступенем збереження своєї мови в якості рідної.Болгарську вказали 64,2% всієї групи, 30,3% – російську, 5% – українську мови.Російськомовність болгарської спільноти відповідає загальноукраїнськійтенденції: 29,6% населення країни обрали російську мову в якості рідної.
Аналіз даних свідчить: ступінь мовної самосвідомості найвищийсеред болгар Одеської області – 77,8%. В інших історичних областях проживанняболгар вона складає приблизно 20,5% і вище. Виняток складають лише болгариКриму і Донецької області. Перші – як наслідок трагічних подій депортацій, а інші– свідоцтво прискорення процесу урбанізації регіону. Найбільш українізованіболгари проживають в Кіровоградській (67,2%) і Київській (30,2%) областях.
Не слід залишати без уваги і той факт, що до сьогоднішнього дня врегіоні мовою міжнаціонального спілкування лишається російська мова. Як бачимо,болгари в Україні загалом проживають в цікавому етнічному регіоні, але прицьому у своїх родинах, в селах продовжують спілкуватися рідною болгарськоюмовою. Точніше сказати – діалектами. Але цей факт абсолютно не заважає їхньомуспілкуванню.
Характеризуючи соціальну структуру болгар, слід відмітити, що вониявляються водночас і сільською, і міською групою. З початку 90-их років ХХстоліття в Україні відбувається поліпшення транспортних зв’язків, через що всебільша кількість болгар починає переїжджати до міст, тим самим збільшуючи іпосилюючи міські групи. Ці процеси, в свою чергу, ставлять перед болгарськоюспільнотою цілий ряд питань, що потребують особливої уваги. Відомо, щопредставники національних меншин, потрапляючи в місто, швидко втрачають своюетнокультурну специфіку і розчиняються у загальній масі. Одна з задач, щостоїть перед болгарами, – консолідація представників болгарського етносу уміському середовищі, підтримка і зміцнення їхньої етнічної самосвідомості,включення в систему соціальних зв’язків і відносин взаємодопомоги. Але все жтаки, не слід забувати, що більшість болгар України проживає в селах, депроблем не менше.
В регіонах компактного проживання болгари за кількістю міськогонаселення поступаються лише українцям і росіянам. В Одеській області,наприклад, болгари займають друге місце за кількістю сільських жителів (101385осіб або 11,9%) і третє місце серед міських жителів (49298 осіб або 3,1%). Середболгарського населення останнім часом слід відмітити і тенденцію до переселенняв столицю – Київ, де сьогодні проживають не менше 5 тис болгар. Це відповідає ірозподілу за соціальними групами: майже 38% болгар України – робітники, 12% – службовцівсіх рівнів, 35% зайняті в сільському господарстві, 15% – в індивідуальнійдіяльності.
Впевнено можна казати і про гендерну збалансованість групи. Застатевою ознакою болгари, як і українське населення в цілому, характеризуютьсянезначним переважанням жінок: на одного чоловіка – 1,07 жінки.
В Україні початку ХХІ століття є більше сотні поселень, з якимибезпосередньо пов’язана життєдіяльність болгар. Ця суха статистика може бутипредставлена тим фактом, що кожне третє село в Одеській і Запорізькій областях– болгарське.
Розвиток болгарської спільноти в Україні на сучасному етапіпроходить в тісному взаємозв’язку з соціально-економічними ссуспільно-політичними змінами в державі. Завдяки газетам, радіо, телебаченнюнаселення швидко отримує доступ до інформації, а також і можливість адекватносприйняти світові події, зробивши певні висновки.
В контексті політики перебудови та політики гласності в кінці 80-ихрр. посилюються об’єднавчі тенденції серед болгар. Ще в 1985 р. групабессарабських болгар організовує, засновує, а пізніше, 30 березня 1989 р.,офіційно реєструє першу болгарську суспільну організацію на території СРСР –болгарське культурно-просвітницьке товариство ім. Св. Св. Кирила і Мефодія.Актив товариства знаходився в м. Болград Одеської області, а його представники– в ряді болгарських сіл. В програмі Болградського товариства будо записано, щовоно є регіональним об’єднанням, чия діяльність направлена на захист людських,національно-культурних, економічних і інших інтересів бессарабських болгар, атакож представників тих національностей, які проживають в місцях компактногопроживання болгар. В суспільно-політичній сфері головна задача товариства –консолідація болгарського населення з метою збереження національноїсамосвідомості в рамках Конституції і Законів УРСР.
Після набуття Україною незалежності одним з її перших правовихактів, що стосувався прав національних меншин, стала Декларація правнаціональностей, прийнята Верховною Радою 1 листопада 1991 р. В статті 6Декларації гарантовано «всім національностям право створювати своїнаціонально-культурні центри, товариства, земляцтва, об’єднання». Там жевказано, що « ці організації можуть здійснювати діяльність, спрямовану нарозвиток національної культури, проводити у встановленому законом порядкумасові заходи, сприяти розповсюдженню національних газет, журналів, видавництв,музеїв, художніх колективів, театрів, кіностудій». Певний вплив на процесорганізації і створення товариств представників національних меншин справиластаття 7 Декларації: «національні культурні центри і товариства, представникинаціональних меншин мають право на вільні контакти зі своєю історичноюбатьківщиною».
З розпадом СРСР призупинився бурхливий етап національногоВідродження. Деякий час існуючі болгарські товариства перебували в станірозгубленості. Всі програми, проекти і надії до цих пір орієнтувались назаконодавство СРСР, в рамках якого передбачалось вирішення національногопитання. Але радянська держава перестала існувати. Дуже скоро практично всі ті,хто прийшов в національний рух, роблять висновок про необхідність створеннянаціональних культурних товариств в рамках вже нової держави. Влітку 1992 р.Верховна Рада майже одночасно приймає закони України «Про національні меншини»та «Про об’єднання громадян». На підставі цих двох актів в жовтні 1993 рокудев’ятьма болгарськими товариствами, що мали на той момент юридичну реєстрацію,була заснована нова організація – Асоціація болгарських національно-культурнихтовариств і організацій України (сьогодні вона має назву Асоціація болгарУкраїни). Її засновниками стали болгарські товариства з Одеської, Запорізькоїобластей, АР Крим, міст Харкова і Києва. Усього в установчій конференції взялиучасть 39 делегатів (з 9 товариств і 3 організацій), а також 70 гостей, в т. ч.з Болгарії і Молдови. На конференції було обрано Координаційну Раду із 17 осіб;Ревізійну Комісію з 5 осіб. В той же день на засіданні Координаційної ради булообрано Президента – Ф.П. Каражекова, заступників – В.П. Коєва, В.В.Міткова, В.С. Пєтрова, І.І. Половнюка, секретаря – Д.І. Костової.
Так розпочався новий етап, коли вже незалежна Україна політично іюридично визнала факт існування на її теренах сильної національної меншини. Ісаме з цього моменту йде процес консолідації болгар України. Одним знайнагальніших питань для керівництва Асоціації стало питання будівництвавласного приміщення. З цим питанням Федір Каражеков як керівник Асоціації неодноразовозвертався до керівництва Болгарії та України. «Згідно із Законом «Пронаціональні меншини» та за дорученням Президента України від 22 листопада 1995 р.№1–14/678 про створення національно-культурного центру болгар України в м.Одеса, враховуючи пропозиції Глави Адміністрації Президента України від 23липня 1996 р. №1–15/1354, прохання Всеукраїнської Асоціації болгарськихнаціонально-культурних товариств та організацій України про створенняКультурного центру болгар України:
– передати в оренду Всеукраїнській асоціації болгарськихнаціонально-культурних товариств та організацій України для створеннякультурного центру болгар України майно та приміщення, загальною площею 1105кв. м. кінотеатру ім. Котовського».
В лютому 1999 р. на звітно-виборній конференції було прийняторішення про початок реконструкції і реставрації будівлі. Автором проекту ВЦБКстав талановитий архітектор Н.К. Базан. Фінансову допомогу надала міськата обласна влада – всього 60 тис. гривень. Від імені уряду Болгаріїпрем’єр-міністр Болгарії Іван Костов виділив 30 тис. дол. США. Під часреставрації будівлі головна проблема полягала тому, що будівля – пам’ятникархітектури міста, і треба було виконати всі умови для його збереження, якіставила міська влада.
24 травня 1999 року, в День слов’янської писемності і культури, вприсутності почесних гостей – дружини Президента України Людмили Кучми ідружини прем’єр-міністра Республіки Болгарії Олени Костової відбулось відкриттяВсеукраїнського центру болгарської культури в м. Одеса. І до сьогоднішнього днястоїть ця споруда в центрі Одеси на вулиці Віце-адмірала Жукова, 9 і дає правоукраїнським болгарам пишатися не тільки своєю історією і культурою, а й вміннямвирішувати масштабні задачі на сучасному етапі. На офіційному відкриттіВсеукраїнського центру болгарської культури А. І. Кіссе відмітив: «24 травня1999 р. назавжди залишиться найяскравішою сторінкою в історії ВЦБК. Зособливим почуттям вдячності хочу привітати офіційних гостей, котрі спеціальноприїхали на наше свято з Софії, Києва і інших регіонів нашої країни. Їхняприсутність, увага і доброзичливість підняли на високий щабель нашу святковуподію. Хочу сьогодні щиро подякувати тим, хто допоміг в реставрації будівлі,перетворив його на прекрасний палац: будівельникам, спонсорам за їхню фінансовудопомогу, всім місцевим болгарам, адміністрації міста і області, нашій державі».
Основна форма роботи Асоціації – звітно-виборні конференції, якіпроходили 20 лютого 1999 р., 24 березня 2001 р., 21 лютого 2003 р.наступна конференція має пройти в Одесі в березні 2007 р. Основні питання,що піднімались на конференціях, в основному організаційного характеру: вдосконаленняпринципів роботи, пошук нових шляхів вирішення існуючих проблем, повноваженняпрезидента та керівних органів, внесення змін та доповнень до СтатутуАсоціації.
З лютого 1999 р. до сьогодні Президентом Асоціації болгарУкраїни є А. І. Кіссе. Поряд з фігурою Президента лідерські якості проявилипредставники з регіонів: І. І. Абажер (Крим), І. І. Влаєв (Київ), С.Д. Намлієв(Приморськ), Л. І. Савченко (Бердянськ), Н.Н. Петков (Приазовський район),В.В. Мітков (Запорізька область), В.С. Петров (Ізмаїл).
У травні 2000 року було проведено прес-конференцію на тему«Болгарський національний рух в Україні: 1990–2000 роки. Підсумки іперспективи». В ній взяли участь журналісти республіканських, одеських обласнихі районних засобів масової інформації. Як відмітив кореспондент газети «ГолосУкраїни» в Одеській області, «за это время немало сделано для возрожденияязыка, культуры, национальных традиций украинских болгар. Здесь есть, однако, исерьезные проблемы, над которыми надо еще работать. Но Ассоциация за последниегоды заметно активизировала свою деятельность».
Починаючи з 2000 р. в центрі болгарської культуриорганізовують святкування національних і найбільш важливих державних святУкраїни і Болгарії. На сцені центру культури виступають фольклорні колективи збагатьох болгарських сіл. В цих святах беруть участь і колективи, щопредставляють інші етноси України. Ці заходи не тільки популяризують ріднукультуру, але й стимулюють розвиток національного руху інших національнихменшин регіону, при цьому відбувається взаємне збагачення, обмін культурнимидосягненнями серед представників бессарабських етносів.
Важливим напрямом діяльності Асоціації є організація і проведеннянауково-практичних і методичних конференцій з метою поглиблення творчогоспівробітництва болгарських і українських вчених, включення їх в дальшийрозвиток міжнаціональних відносин в Україні. Зокрема 17 травня 2006 р. врамках святкування Дня слов’янської писемності у Всеукраїнському центріболгарської культури було проведено круглий стіл на тему «Географіяперейменування болгарських сіл Одеської області». Серед організаторів столу іОдеський університет ім. і. І. Мечникова.
Ще одна не менш важлива задача, що постала перед Асоціацією, цезбереження традицій проведення Соборів як демократичної форми самоуправління,розширення їхніх форматів за рахунок залучення представниківнаціонально-культурних спілок, політичних і державних діячів країни до участі вних. Собори як форма управління мають багатовікові тенденції. Ще здавна вонипроводились по селах в дні храмових свят. Собор ставав місцем єднання поколінь,родів. Одеса по суті стала рідною домівкою для болгар всієї України. Асоціаціїтреба було придумати таку форму роботи, яка б єднала всіх болгар, яка бнагадала кожному про його рід, звичаї, традиції, про його рідні місця. Такоюформою став Собор.
Перший Одеський болгарський Собор відбувся 1998 року, другий –2001 р., третій в 2003 році, четвертий – 2005 року. І кожен з наступнихСоборів ще масштабніший, ще більш відвідуваний і авторитетний. Регіони, де компактнопроживають болгари, впевнено підхопили цю ініціативу. На сьогоднішній деньбуквально у всіх регіонах проводяться Собори у дні важливих дат – річниціпереселення болгар в Бессарабію, переселення з Бессарабії в Таврію. Яскравопройшло свято у смт. Ольшанка Кіровоградської області з нагоди 230-ї річниціпереселення болгар на територію України. На святкування прибула делегація зісторичного місця Алфатар, мешканці якого 230 років тому переселились наКіровоградщину.
В пам’ять про історичне минуле болгарського народу в с. МалеПерещепино на Полтавщині було відкрито пам’ятник правителю Старої ВеликоїБолгарії хану Кубрату. Зміцніли зв’язки з викладачами і учнями Перещепинськоїшколи, котрі й опікуються над пам’ятником.
У вересні 2002 р. виповнилось 200 років від моментупереселення болгар в Україну і 100 років від переселення болгар в Таврію.Основні заходи з нагоди свята – наукові конференції, знайомство з пам’яткамиісторії болгарського походження, мистецькі заходи за участю болгарських громад –проходили на Одещині і в Запорізькій області. На ці акції прибулапредставницька делегація з Болгарії на чолі з депутатом Народних Зборів –головою парламентського комітету «Болгарія-Україна» Сільвією Нейчевою. Засловами пані Нейчевої, підтримка українською владою болгарського етносу єнайяскравішим доказом того, що історичні зв’язки між вдома державами,започатковані за доби Київської Русі і Болгарського Царства, мають гарніперспективи на майбутнє.
Поряд з питаннями духовного і культурного життя Асоціація приділяєувагу поліпшенню соціального становища населення. Молодь активно залучається довсіх заходів, ініціює проведення зустрічей, вечорів відпочинку і завжди отримуєпідтримку старшого покоління. Тому в стінах будинку Всеукраїнського центруболгарської культури завжди багато молоді.
За 13 років існування Асоціації кількість її колективних членіввиросла з 9 до 63. (див. додаток №2) Багато з них мають культурні центри,власні будівлі, клуби, бібліотеки, засоби масової інформації. Центриболгарської культури існують в Болграді, Іллічівську, Києві, Дніпропетровську,Харкові, Запоріжжі, Бердянську, Рені, АР Крим та інших містах України.
Про створення найпершого товариства болгар на території Українимова вже йшла. Мається на увазі товариство бессарабських болгар «Св. Св. Кирилаі Мефодія» в м. Болград Одеської області. В кінці 80-их років аналогічнітовариства було створено і в інших містах України. Зокрема в червні 1989 р.за ініціативою патріотично налаштованих болгар в Одесі створено Одеськеболгарське товариство ім. Д. Благоєва. Воно виникло як об’єктивна необхідністьі як наслідок початку демократичних перетворень у 80-их рр. Реєстрація йогопройшла в травні 1990 р. Працювати воно почало з залучення болгар на курсививчення болгарської мови. Згодом почали активно обговорювати проблемивідродження культури, болгарських народних свят, сприяли розвитку болгарськихфольклорних та хореографічних ансамблів.
З самого дня існування Асоціації болгар її членом є Терновськеболгарське товариство, що функціонує на території Миколаївської області.Створено воно у 1989 р. спочатку воно займалось активізацією художньоїсамодіяльності, але згодом зрозуміли, що цим не можна обмежуватись. Зусиллябагатьох активістів були спрямовані на відродження болгарської мови. Окремаініціативна група зайнялась підготовкою до відродження музею. Досягненням товаристває відновлення роботи православної церкви, спільно з Одеським та Софійськимуніверситетами до цього часу проводиться етнографічне вивчення становлення ірозвитку болгарської культури в регіоні.
16 лютого 2001 р. було створено Одеський обласний союзболгарської молоді. За підтримки Одеського болгарського товариства і ПрезидентаАсоціації 7 травня 2001 р. воно було зареєстровано як молодіжна суспільнаорганізація. Метою його діяльності є залучення до процесів відродження молодіОдеси та області. Діяльність Союзу проявляється у проведенні молодіжних вечоріввідпочинку, дискотек, конференцій. З 2001 р. проводиться щорічнастудентська конференція, присвячена Дню слов’янської писемності. МолодіжнийСоюз співпрацює з іншими болгарськими товариствами в Україні. Цей Союз є об’єднавчимцентром сільської молоді в місті, дає можливість проявити себе як особистість,допомагає розширити коло знайомих.
В місті Ізмаїл також діють болгарські товариства. В 1992 р.як гілка болградського товариства було зареєстровано Ізмаїльське товариство ім.Кирила і Мефодія. В 2002 р. на базі товариства була відкрита недільнашкола. Основні зусилля товариства спрямовані на відродження болгарської мови врегіоні.
Ізмаїльська болгарська община ім. Св. Софії створена 18 березня2001 р. на чолі з викладачем Ізмаїльського державного гуманітарногоуніверситету Іваном Васильовичем Пастором. До її складу входять відоміхудожники Іван Шишман та Олександр Кара. Метою діяльності общини є задоволенняі захист законних соціальних, творчих, національно-культурних інтересів болгарпівдня України, поширення слов’янської культури в місті, встановлення дружніхвідносин між народами Придунав’я. Зараз общину очолює Балтаков Георгій Федорович.
1989 року постановою ЦК Компартії України прийнято рішення провидання газет мовами національних меншин. І вже 30 липня 1990 року вийшов 1-ийномер газети «Роден край». З тих пір газета виходить щотижнево. З червня 1992року газета стає додатком до «Голосу України». З 1997 року газета в 2,5 разизбільшила свій об’єм і виходить регулярно на 8-ми та 12-ти сторінках. Сам фактнаявності національної газети – велике досягнення болгарської діаспори. Насторінках газети піднімаються актуальні питання в області національноговідродження і соціальної сфери, котрі хвилюють читачів. В більшості випадків,будучи ініціатором вирішення важливих проблем, пов’язаних з національним ідуховним відродженням болгар України, у своїй щоденній роботі газета стикаєтьсяз різноманітними труднощами, не дивлячись на які вона живе і радує своїхчитачів, вселяючи їм віру в силу болгарського кореню. Саме газета в 1993 роцістала ініціатором створення координуючого і об’єднуючого органу болгарськихкультурно-просвітницьких товариств – Асоціації болгар України.
Газета «Украйна: българско обозрение» – офіційне видання Асоціаціїболгарських товариств і організацій України. Перший її номер вийшов з друку 15вересня 2001 року в день проведення 2-го Собору болгар Одещини. Виходить вонаболгарською, українською, російською мовами з метою розширення інформаційногополя. Газета висвітлює діяльність Асоціації та її керівних органів, публікуєрішення конференцій, Координаційної Ради і Президіуму, розповідає про роботуболгарських товариств, проблеми економічного і культурного життя болгарУкраїни.
Газета «Извор» затверджена Кримським болгарським товариством ім.Паісія Хілендарського в березні 1997 року. Таким чином у болгар, що проживаютьна півострові, з’явився свій друкований орган. Це особливо важливо в нинішніхумовах, коли багато болгар Криму, що були колись депортовані, ще залишаються зайого межами: в Краснодарі, на Уралі, в Сибіру, Башкирії, Казахстані. «Извор»розсилається не тільки до болгарських організацій країн СНД, але й на історичнубатьківщину – в Болгарію.
Рух відродження болгар в новітній історії має своїх лідерів йактивістів, що душею і серцем люблять свою справу. І в традиціях болгар, відімені яких виступає Асоціація, – повага і підтримка таких людей. Саме так булопокладено початок щорічній урочистій церемонії присвоєння звання «Людина року»з врученням статуетки, диплома і пам’ятного подарунка за великі досягнення вгалузі реалізації задач відродження болгар в Україні. За останні чотири рокипереможцями стали 42 видатні особи – вчителі, художники, журналісти, вчені,керівники підприємств, спортсмени, робітники культури, письменники, суспільнідіячі. У 2004 році «Людиною року» став художник, старший викладач Ізмаїльськогодержавного гуманітарного університету Іван Шишман (родом з м. Ізмаїл), а 2005року таке почесне звання здобув художник, старший викладач ІДГУ Олександр Кара(родом з с. Нові Трояни Болградського району Одеської області). Ця акція єморальним стимулом для тих, хто віддає сили спільній справі і служить прикладомдля починаючих активістів.
Всі ці роки вдосконалювалась не тільки робота, а й структура самоїАсоціації. За новою редакцією Статуту (був прийнятий на звітно-виборнійконференції 12 листопада 2004 року) до складу болгарського об’єднання можутьвходити як юридично зареєстровані спілки, так і фізичні особи. Демократичнізміни відбулись і в структурі керівництва Асоціації. До складу постійно діючогоцентру увійшли Президент, два віце-президенти, 12 членів виконавчого комітету.
3а 13 років роботи Асоціація болгар України виросла в монолітнуструктуру, в складі якої вже більше півсотні болгарських товариств іорганізацій. Створено нові товариства в областях дисперсного проживання болгар,таких як Рівненська, Волинська, Тернопільська, Житомирська, Хмельницька, Полтавська.Відповідно до росту масштабності задач, Асоціація вдосконалює організаційніоснови і регламент своєї роботи. Введено в практику регулярне проведеннязасідань Ради Асоціації, на якій представлені всі товариства і організаціїболгар України. Поширюється практика виїзних засідань по регіонах. Такі,зокрема, було проведено в Запорізькій і Полтавській областях, Києві, АР Крим,м. Болграді Одеської області. Така форма роботи дозволяє глибше вивчитипроблеми того чи іншого регіону, залучити представників центральних і місцевихорганів влади, ЗМІ, а головне – сприяє прийняттю більш продуманих рішень.
Як висновок можна сказати, що Асоціація болгар України взяла насебе відповідальність за захист інтересів болгар. Її Президент, А. І. Кіссе,запевняє, що до сьогодні вже багато зроблено і робиться для збереженнянаціональної ідентичності болгар, традицій і фольклору, розвитку рідної мови ізміцнення міждержавних зв’язків України і Болгарії. При цьому українськіболгари твердо заявляють про свою громадянську позицію по відношенню доненьки-України. Настав час третього етапу розвитку болгар України, який творитивже нам, молодим.
Можна висловити впевненість, що болгарська община робить гіднийвнесок в розвиток і процвітання нашої незалежної держави разом з усіма народамиУкраїни. Тільки всі разом, пишаючись досягненнями наших предків, маючиунікальні мову і культуру, ми маємо бути вдячні за надану нам честь творити вцій державі. Розвиток і збагачення славних традицій – моральний обов’язок нашого покоління.