Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

Соціальнийзахист населення, як складова соціальної політики держави
(наприкладі роботи управління праці та соціального захисту населення Хотинськоїрайонної державної адміністрації Чернівецької області)

АНОТАЦІЯ
 
Явецька І.Д. Соціальний захистнаселення, як складова соціальної політики держави (на прикладі роботиуправління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державноїадміністрації Чернівецької області). – Рукопис.
Магістерська робота за спеціальністю8.150101 «Державна служба». – Івано-Франківський національний технічнийуніверситет нафти і газу. – Івано-Франківськ, 2007.
У магістерській роботі «Соціальнийзахист населення, як складова соціальної політики держави (на прикладі роботиуправління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державноїадміністрації Чернівецької області)» розкрито теоретичні основи, сутність тазначення соціального захисту та планування фінансового забезпечення насоціальну сферу.
Проаналізовано стан фінансуваннясоціальних допомог в 2004-2007 роках, та проведеноаналіз призначення та виплати субсидій і пільг.
За результатами проведених дослідженьзапропоновано основні напрямки вдосконалення ефективності фінансування системисоціального захисту та перспективи розвитку соціального захисту в умовахринкової економіки.
Матеріали роботи можуть бутивикористані при обговоренні питань практичної діяльності управлінь праці тасоціального захисту населення в умовах реалізації соціальної політики держави.
Ключові слова: соціальний захист,соціальне забезпечення, соціальна політика, соціальна допомога, субсидії тапільги

ANNOTATION
 
Yavetska I. Social protectionof population as a constituent of social policy of the state (on the example ofwork of Department of labour and social protection of population of Hotin districtstate administration of the Chernivtsi region). – Manuscript.
The Master's research.Specialty 8.150101 «State Service». – Ivano-Francivsk national technicaluniversity of oil and gas. – Ivano-Francivsk, 2007.
In Master's research «Socialprotection of population as a constituent of social policy of the state (on theexample of work of Department of labour and social protection of population ofHotin district state administration of the Chernivtsi region)» theoreticalbases, essence and value of social defence and planning of the financialproviding, are exposed on a social sphere.
Consisting of financing ofsocial benefit is analysed of 2004-2007 years, and the analysis of setting and paymentof subsidies and privileges is conducted.
As a result of theconducted researches basic directions of perfection of efficiency of financingof the system of social protection and prospect of development of social protectionare offered in the conditions of market economy.
Materials of work can be usedfor the discussion of questions of practical activity of managements of labourand social protection of population in the conditions of realization of socialpolicy of the state.
Key-words: social protection,social insurance, social policy, social benefit, subsidies and privileges.

ЗМІСТ
 
Вступ
Розділ 1. Сутність і мета соціальної політики в Україні
1.1 Поняття соціальної політики тасоціальної держави
1.2 Фінансове забезпечення в галузяхсоціальної сфери
1.3 Концептуальні засади соціальногозахисту населення
1.4 Формування системи соціальнихдопомог, її законодавче та фінансове підґрунтя
Розділ 2. Організаційно-функціональна характеристика соціальногозахисту населення, його структурних підрозділів в управлінні праці тасоціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації
2.1 Загальна характеристика соціального стануЧернівецької області та Хотинського району
2.2 Система державних соціальних допомог населенню
2.3 Призначення та виплатасубсидій населенню
2.4 Забезпечення реалізації державнихгарантій щодо надання адресної допомоги інвалідам війни та праці
2.5 Розвиток системи територіальнихцентрів області, їх роль у наданні соціальних послуг громадянам похилоговіку
2.6 Роль та значення управління праці та соціального захисту населенняу галузі охорони праці
Розділ 3. Вдосконалення системи фінансування соціальногозахисту за умов ринкової економіки
3.1 Підвищення ефективностіфінансування системи соціального захисту
3.2 Напрямки удосконалення таперспективи розвитку соціального захисту в умовах ринкової економіки
3.3 Соціальні права: міжнароднийдосвід
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
соціальний захистнаселення держава

ВСТУП
 
3 зернини виростає вагомий колос, із жолудя — могутній дуб, зіструмочка — починається велика ріка… Та ніщо не робиться само собою… Хтосьмав спершу підготувати ґрунт, знайти і відібрати добірне насіння, посіяти ізібрати виплекане сумлінною працею. Так і суспільство. Воно теж має певні етапирозвитку і становлення, де поворотними віхами стає відбір апробованих людствомлише йому притаманних рис і ознак, серед яких — формування гуманістичногосуспільства, нації, державності.
Суспільні гарантії виживання, підтримка незаможних людей і тих, щобідують, існували задовго до створення держави. Усі давні цивілізації дають намтакі приклади. Однак соціальні функції держави інституціалізуються на доситьпізніх стадіях її еволюційного розвитку.
Соціальний захист – це категоріярозподільчих відносин, продукт ринкової економіки. В умовах державної власностіїй немає місця у взаємовідносинах держави і населення, оскільки держава не можезахищати громадян від самої себе.
Кожному громадянинові потрібнісоціально-економічні гарантії, закріплені законодавчо. В іншому випадку неможна досягти соціального миру між населенням, державою і підприємцями, а отже,і економічної стабільності в країні. Соціально-економічні гарантії маютьздійснюватися за трьома основними напрямками. Перший полягає в тому, що державаповинна гарантувати кожному громадянинові, зайнятому трудовою діяльністю,нормальний рівень добробуту через мінімальний рівень заробітної плати, їїіндексацію, помірні податки і невтручання у підприємницьку діяльність.
Другий напрям – це задоволення такзваних пріоритетних потреб суспільства, які держава не може довірити кожномугромадянину самостійно. До них належать потреби здобуття загальної освіти,виховання дітей і підлітків, проведення культурно-освітньої роботи, організаціяохорони здоров’я і розвитку фізичної культури членів суспільства. Держава законодавчогарантує задоволення перелічених потреб за рахунок бюджету, в мінімальнодостатніх розмірах, у формі безплатних послуг. Співвідношення таких послугзавжди мусить поєднуватися з розміром стягуваних з громадян прямих і непрямихподатків. Це також є умовою соціальних гарантій.
Третій напрям має на метівирівнювання рівня життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість якихпов’язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль.Такими причинами можуть бути підвищене навантаження утриманців на працездатних;стан здоров’я; вік; втрата роботи; кризові явища в економіці. У цьому випадкуформами задоволення відповідних потреб можуть бути пенсії, допомога, стипендії,грошові виплати, їхня індексація, матеріальна допомога, пільги з податків,платежів і послуг. Наведені форми соціальних гарантій сприяють тому, що стаютьможливими підтримання життєвого рівня, а також розвиток здібності людининезалежно від її матеріального становища, рівня її заробітної плати і впливуекономічних та інших зовнішніх факторів по відношенню до громадян.
Є ще одна група соціальних гарантій,що містить усі можливі пільги. Їхня частка є незначною, а динаміка потребуєокремого дослідження.
Соціально-економічні гарантії являютьсобою метод забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потребгромадян на рівні соціально визнаних норм. Соціально-економічні гарантіїгромадянам – це об’єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст ідоцільність її існування. Обсяг і рівні таких гарантій є мірилом їїцивілізованості.
Перехід до ринкової економікипотребував зміни підходів до соціальних проблем, які склалися в державі,регіоні, трудовому колективі. З’явилася зовсім нова галузь економічних відносинміж населенням і державою, населенням і місцевими органами влади або суб’єктамигосподарювання.
Загальна сума благ і послуг,споживаних населенням за відповідний період, становить фонд споживання. Йоговеличина завжди обмежена розмірами створеного валового внутрішнього продукту інаціонального доходу, а також іншими обов’язковими вирахуваннями знаціонального доходу, які покликана здійснювати держава ( на оборону, науковідослідження, покриття збитків від стихійного лиха).
При розгляді питаньсоціального захисту населення ( вірніше, можливостей держави щодо йогосоціального захисту) слід порівнювати розмір стягуваних державою податків ірозмір виплат з соціального захисту. Інших джерел для цього у держави немає.Коли ж держава здійснює заходи з соціального захисту, не маючи джерел дляїхнього покриття, вона змушена буде вдаватися до емісії грошей, що, в своючергу, призведе до знецінення грошей, виплачених населенню.
Розмір коштів, якінаправляються на соціальний захист населення, повинен мати загальну науковообґрунтовану величину в загальному обсязі фонду споживання, а будь-якезбільшення ресурсів, що направляються на ці цілі, слід порівнювати з реальнимиможливостями у кожному конкретному періоді. У протилежному випадкунеобґрунтоване збільшення ресурсів, які направляються на соціальний захистнаселення, потребуватиме додаткового вилучення податків з фонду оплати праці,що в кінцевому результаті лише розширить масштаби перерозподілу і не збільшитьобсяг фонду споживання.
У сучасних умовах піднесенняматеріального добробуту населення може відбуватися тільки за рахунок підвищенняоплати праці. Подальше збільшення фондів соціального захисту в загальномуобсязі фонду споживання може порушити пропорції в його структурі, призвести донегативних наслідків у функціонуванні фінансового механізму.
Актуальність теми полягає в тому, щов роботі показано стан соціального захисту в Україні, законодавчу базу таорганізаційне забезпечення. В роботі розкрито механізм удосконаленнясоціального захисту населення, як необхідна умова на шляху інтеграції Українськоїдержави до Європейських та світових структур. Процес трансформації українського суспільства передбачає здійсненнязваженої, цілеспрямованої соціальної політики важливим завданням якої єформування нової філософії соціальної політики, яка б органічно поєднала в собіоб’єктивне і суб’єктивне в життєдіяльності суспільства, ставила в центр людину,її інтереси і потреби. Все це актуалізує дослідження як теоретичних проблемсоціального захисту, так і її практичних аспектів.
Мета магістерської роботи є розкриттясоціального захисту України як складової бюджетної системи держави, проведенняоцінки та аналізу діяльності управління праці та соціального захисту населенняХотинської районної державної адміністрації за 2004 – 2007 роки, а також пошукшляхів вдосконалення роботи соціального захисту в умовах ринкової економіки.
Об’єктом дослідження є соціальнаполітика держави у сфері соціального захисту населення.
Предметом дослідження є роботауправління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державноїадміністрації Чернівецької області.
У відповідності з темою магістерськоїроботи поставлені такі основні завдання:
- розкритипоняття соціальної політики та соціальної держави;
- визначитиконцептуальні засади соціального захисту населення;
- обґрунтуватизаконодавче підгрунття фінансування та формування системи соціальних допомог;
- датизагальну характеристику соціального стану Чернівецької області та Хотинськогорайону;
- вивчитисистему державних соціальних допомог населенню;
- сформулюватиокремі практичні рекомендації правового характеру які б сприяли підвищеннюефективності фінансування систем соціального захисту.
У першому розділі магістерськоїроботи розкрито сутність та значення соціального захисту та плануванняфінансового забезпечення на соціальну сферу.
У другому розділі висвітленоорганізаційну та функціональну характеристику управління праці та соціальногозахисту населення Хотинської районної державної адміністрації, на основіздійсненого аналізу фінансування відділу допомог в 2005-2007 роках, тависвітлено аналіз призначення та виплати субсидій і пільг.
У третьому розділі, підсумковому,розглянуто напрямки вдосконалення та перспективи розвитку соціального захисту вумовах ринкової економіки та підвищення ефективності фінансування соціальногозахисту.
Теоретичною і методологічною основоюнаписання роботи стали Конституція України, Закони України, Постанови ВерховноїРади України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента та іншінормативні акти, наукова та періодична література. Робота написана звикористанням практичного матеріалу управління праці та соціального захистунаселення Хотинської районної державної адміністрації.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І МЕТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ВУКРАЇНІ
 
1.1 Поняттясоціальної політики та соціальної держави
 
В умовах різноманіття форм власності,розширення видів індивідуальної трудової діяльності, зміни організаційнихструктур управління економікою, демократизації самого процесу управління,скорочення і зміни способів і методів державного втручання в господарську діяльністьланок економіки потрібні заходи щодо забезпечення соціальних гарантій населеннюз боку держави. Ці заходи мають являти собою гарантії кожному громадянинові напевний рівень благ і послуг за рахунок як внесків самого громадянина, так іперерозподілу ресурсів між населенням на цілі його матеріального забезпечення.
Для правильного розуміння негативнихпроцесів, що відбуваються в Україні щодо безробіття, зубожіння, старіннянаселення, для вірного спрямування політики реформування та виходу із складногостановища, слід, на нашу думку, насамперед чітко усвідомити в чому ж сутьсоціальної політики, яка її основна мета, які умови та принципи її реалізації,на що конкретно спрямована ця політика, якими засобами вирішує вона своюосновну місію, які основні особливості сучасної соціальної політики.
За складних і суперечливих умовсьогодення вкрай важливим є визнання на рівні держави необхідності підтримкитієї частини населення України, що потребує допомоги у здійсненні гарантованихКонституцією України прав і свобод. Для реалізації цього має бути чітковизначене поняття соціальної політики та її чинників, сформовані механізми їїпланування та реалізації, розроблені процедури та механізми діалогу міжуправлінськими структурами, наукою, громадськістю та окремими верстваминаселення.
Перш, ніж говорити про реалізаціюсоціальної політики в Україні, зупинимося на деяких поняттях і спробуємовизначити, що таке соціальна політика, якими є її інституції, що таке соціальнадержава, які інструменти використовують у соціальній політиці, якими є чинникиформування соціальної політики.
Отже, соціальна політика — це системапрограм, служб та заходів, що переслідують соціальні цілі. В це поняття входятьвторинні цілі тих програм, первинні цілі котрих є іншими: оподаткування та фінансоваполітика. Соціальна політика охоплює всі сфери життєдіяльності людей — виробничу, соціальну, політичну, духовну і регулює стосунки між суспільством,колективом, особою в кожній із цих сфер та зонах її взаємодії.
Коли говорять про соціальну політикуна рівні людських потреб, то йдеться про заходи й програми, що маютьзадовольняти фізіологічні, соціальні, духовні потреби людини, які відомийпсихолог Абрам Маслоу представив у вигляді піраміди (рис.1.1) [8,cт.18].
Декларація прав людини є тією документальноюбазою, яка визначає концептуальні рамки національного законодавства, зокремаукраїнського. Але заради справедливості потрібно відзначити, що контроль задотриманням прав людини, зокрема, права на гідні умови життя, — річ доситьнепроста й суперечлива: повинна чи неповинна міжнародна громадськістьвтручатися у внутрішні справи конкретної держави.
Механізм реалізації потреб людини всоціальній політиці недосконалий.
Варто зауважити, що коли говорять проправа людини, то частіше ведуть мову не про соціальну політику, а про соціальнудержаву.
Ми можемо знайти співвідношення міжнапрямками реалізації соціальної політики й потребами людини. Отож, пересічналюдина оцінює соціальну політику через задоволення своїх потреб.
Крім потреб, при оцінюванні соціальноїполітики використовують: рівень дотримання у даній країні прав людини. Але тодівже частіше ведуть мову не про соціальну політику, а про соціальну державу.
Соціальна політика — це системауправлінських, регулятивних і саморегулятивних рішень, спрямованих напідвищення добробуту населення.
Метою соціальної політики є:створення умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин,всебічного розкриття творчого соціального потенціалу людини, особистості, їїсуттєвих сил, досягнення в суспільстві соціальної злагоди, стабільності тасоціальної цілісності, самовідтворюваного, самодостатнього рівня соціодинаміки.
Соціальна політика, особливо вкраїнах з перехідною економікою, має активний і пасивний характер.
Слід підкреслити, що лише активний характерсоціальної політики є основою зростання економічної незалежності людини. ВУкраїні ми наразі відроджуємо незаслужено забуті поняття: дух господаря,підприємництва, творчої діяльності, самореалізації та самовіддачі кожногоактивного громадянина.
Пасивний характер соціальноїполітики, який спирається лише на державну благодійність веде до зростанняінфляційних процесів, утвердження в суспільстві утриманських настроїв, зниженняділової активності. А це шлях до суспільного регресу. Надзвичайно важливо відзначититу межу в реальному соціально-економічному полі, яка виділяє ці два протилежніхарактери дії соціальної політики, щоб вчасно перейти до цивілізованих методівсаморегулювання соціального буття та соціального захисту людини та особистості.
Завданням соціальної політики єзабезпечення чіткого функціонування всієї системи соціально-політичнихінститутів, які є суб’єктами такої політики, здійснення координації різнихелементів системи формування оптимального співвідношення різних форм, методів,засобів на одержання очікуваних результатів.
Соціальна держава — форма організаціїсуспільного буття, метою якої є реалізація права людини на гідне життя,створення всебічних умов для самореалізації соціального потенціалу людини, їїсутнісних сил, забезпечення соціальної безпеки, соціальних цінностей тасоціальної справедливості, соціального прогресу людства [31, ст.130].
Чи є наявність соціальної політикигарантією соціальної держави?
Соціальна політика є необхідною, аленедостатньою умовою існування соціальної держави. Як стверджують деякісоціологи, оскільки кінцевою метою соціальної політики держави є врешті їїсамозбереження, відтворення, то можна назвати чимало прикладів від колишньогоСРСР і Третього Рейху до сучасної Куби і Північної Кореї, коли ми маємо справиз державами, які неправильно було б назвати ані соціальними, ані правовими,хоча заперечити наявність соціальної політики важко.
І, нарешті, щодо соціальної безпеки.Соціальна безпека — це стан життєдіяльності людини та суспільства, щохарактеризується сформованою, сталою соціальною системою забезпеченнясоціальних умов діяльності особистості, її соціальної захищеності, стійкістющодо впливу чинників, які підвищують соціальний ризик.
Соціальна цінність — цеформоутворення, елемент соціального, духовного буття, що характеризуєзначущість для людини, суспільства певних процесів та явищ соціальної діяльності,є об’єктом її інтересів, мірою оцінок, служачи орієнтиром соціальної діяльностіособистості.
Соціальна справедливість — соціоекономічна цінність суспільства, яка є однією з головних умов соціальногопрогресу, реалізація якої супроводжується утвердженням рівності соціальних правкожної особистості (рівність можливостей, рівня користування перевагами),скасуванням необґрунтованих привілеїв, відповідністю величини доходу людинивитратам праці та капіталу, захистом соціально-економічних прав і свободгромадян, соціальним захистом непрацездатних, малозабезпечених категорійнаселення.
І тут, найголовнішу роль відіграєсоціальний захист, той комплекс організаційно-правових та економічних заходів, щоспрямований на забезпечення добробуту членів суспільства в конкретнихекономічних умовах.
Метою соціального захисту є:
─ забезпеченнярівня життя непрацездатних громадян не нижче від прожиткового мінімуму, встановленогодержавою;
─ підтриманнясоціальної стабільності в суспільстві.
Заходи соціального захистумають подвійну спрямованість. В одних випадках вони покликані надавати пасивнупідтримку тим членам суспільства, які з певних причин опинилися в скрутному становищі.Пасивна підтримка надається у вигляді соціальної допомоги — допомогисуспільства особі, або сім’ї, яка не має достатніх засобів існування. Черезсоціальну допомогу, соціальний захист виконує свою лікувальну, реабілітаційнуфункцію, яка полягає в тому, щоб допомогти людям, які потрапили в скрутнужиттєву ситуацію, вберегтися від зубожіння і не опинитись на узбіччісуспільства.
 
1.2 Фінансовезабезпечення в галузях соціальної сфери
 
Результатом діяльності галузейсоціальної сфери є створення духовних цінностей, соціально-культурних іпобутових послуг.
Об’єктом впливу соціальної сфери єматеріальне виробництво. Однак зміст цього впливу може розглядатися тільки якдвосторонній процес з обміну результатами праці, що становить основуекономічних, в тому числі фінансових відносин.
Однак функціонування галузейсоціальної сфери багато в чому залежить від удосконалення фінансових відносин вних, які складаються в процесі руху різноманітних за джерелами, призначенням,порядком формування та використання фондів фінансових ресурсів. Структура цихвідносин досить різноманітна. Вона включає відносини підприємств, організацій,установ та галузей з бюджетом, внутрішні та міжгалузеві відносини, відносини знаселенням.
Однією з найважливіших умовпідвищення наукового обґрунтування планування витрат, що направляються збюджету на соціальний розвиток, є застосування довгострокових економічнихнормативів та фінансових норм. Більш широко мають використовуватися економічніметоди стимулювання якості роботи цих установ та раціонального використанняасигнувань, що виділяються з бюджету.
Економічні нормативи, що регулюютьфінансові відносини в соціальній сфері, мають відображати можливості державищодо задоволення потреб регіону чи установи в фінансових ресурсах дляреалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку. Крімтого, нормативи мають виражати оптимальне співвідношення інтересів у розподіліфінансових ресурсів держави і населення окремих регіонів. Такими нормативамиможуть стати розміри бюджетних асигнувань на відповідний показник, передбаченийпрограмою для цієї території чи установи.
В організаційному плані розрахунокфінансових норм для бюджетних установ має здійснюватися за такою моделлю:спочатку розраховують індивідуальні норми за статтями витрат бюджетноїустанови; потім на основі індивідуальних норм розробляють укрупнені, потім наоснові їх – зведені фінансові норми бюджетної установи. Індивідуальні нормивикористовують при плануванні на рівні бюджетної установи, укрупнені –міністерства чи відомства, зведені – держави чи області.
Важливість розробки науковообґрунтованих норм витрат установами соціальної сфери зумовлена також тим, щоіндивідуальні норми їхніх витрат є вихідною базою при зведеному бюджетномуплануванні. Тепер в зведеному плануванні використовуються укрупнені норми, якімають ліквідувати різницю у рівні витрат в територіальному розрізі. Однак такінорми у більшості випадків встановлюються на основі звітних даних за минулийперіод. Це не дає змоги враховувати ступінь задоволення потреб залежно відсфери та специфіки діяльності установ соціальної сфери.
Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів наздійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населенняза рахунок субвенції з державного бюджету, що додається.
Установив, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів починаючиз 1 січня 2003 р., ведуть персоніфікований облік отримувачів завидами пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми, додатковихвиплат населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг,компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян
Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетівна здійснення заходів з виконання державних програм соціального захистунаселення щодо пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми,додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальнихпослуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян зарахунок субвенцій з державного бюджету.
Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмамисоціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбаченихдержавним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласнихбюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва таСевастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласногозначення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансуваннямісцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенції здержавного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійсненнязаходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівникиголовних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурнихпідрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенціїяких належать питання праці та соціального захисту населення (далі — головнірозпорядники коштів) [4].
Перерахування сум субвенції на фінансування видатків місцевихбюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціальногозахисту населення провадиться Державним казначейством два рази на місяць (5 та25 числа) згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету.
Щомісячні суми субвенції перераховуються на рахунки місцевихбюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовиморганам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій увідповідних органах Державного казначейства, пропорційно обсягам субвенції,передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим,обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готуютьдані про нараховані суми щодо пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям здітьми, додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплатижитлово-комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремихкатегорій громадян та акти звірки розрахунків за надані послуги з підприємствами— постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансовихорганів районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (містреспубліканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 15 числамісяця, що настає за звітним.
Фінансові органирайонних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського,Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі отриманих актівзвіряння щомісяця готують реєстри нарахованих сум щодо пільг ветеранам війни іпраці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткових виплат населенню на покриття витратз оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїздокремих категорій громадян та направляють їх Міністерству фінансів АвтономноїРеспубліки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольськоїміських держадміністрацій до 20 числа місяця, що настає за звітним.
Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органиобласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отриманнякоштів субвенції надають органам Державного казначейства платіжні дорученнящодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів містреспубліканського та обласного значення, Автономної Республіки Кримпропорційно нарахованим сумам і фактичній кредиторській заборгованостівідповідних бюджетів. Щомісячні суми субвенції перераховуються на рахункимісцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті АвтономноїРеспубліки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. ОрганиДержавного казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповіднихплатіжних доручень направляють кошти субвенції на рахунки місцевих бюджетів,відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства.
Отримані місцевими бюджетами суми субвенції перераховуютьсяпротягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів,відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійсненнявідповідних видатків.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термінздійснюють розрахунки з постачальниками відповідних соціальних послуг та ведутьоблік за видами пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми,додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальнихпослуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, атакож персоніфікований облік їх отримувачів.
Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органиобласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій на підставіреєстрів, зазначених у пункті “б” цього Порядку, за підсумками кварталуузагальнюють дані про нараховані та фактично здійснені видатки щодо пільгветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткових виплат населеннюна покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційних виплатза пільговий проїзд окремих категорій громадян та до 25 числа місяця, що настаєза звітним кварталом, подають їх Міністерству фінансів України.
Міністерство фінансів України за підсумками кварталу, виходячи ізфактичного обсягу нарахованих сум щодо пільг ветеранам війни і праці, допомогисім'ям з дітьми, додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплатижитлово-комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремихкатегорій громадян, у разі потреби вносить Кабінету Міністрів Українипропозиції щодо перерозподілу обсягів субвенції між бюджетами АвтономноїРеспубліки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодоперерозподілу обсягів субвенції між бюджетами Автономної Республіки Крим,областей, мм. Києва та Севастополя Міністерство фінансів Автономної РеспублікиКрим, фінансові органи обласних, Київської та Севастопольської міськихдержадміністрацій вносять до відповідних рад пропозиції щодо уточнення обсягівсубвенції.
Зміни субвенції, не використані головним розпорядником коштів запризначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державногоказначейства до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року.
 
1.3 Концептуальнізасади соціального захисту населення
 
В умовах незалежної держави створеннянаціональної системи соціального забезпечення населення має першочерговезначення.
Найважливішими напрямами створенняцих гарантій є :
─  реалізація прав громадян на працю іна допомогу з безробіття;
─  оплата праці та мінімального розмірузаробітної плати;
─  підтримання життєвого рівня населенняшляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовахзростання цін на споживчі товари і послуги;
─  надання державної допомоги, пільг таінших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям, яківиховують дітей;
─  матеріальне забезпечення у разідосягнення пенсійного віку, тимчасової чи постійної втрати працездатності,втрати годувальника тощо.
Здійснення переліченихзаходів потребує чіткого визначення джерел їхнього фінансування. Очевидно, щобюджет не може бути єдиним джерелом коштів на цілі соціального забезпечення.
Зростання в останні роки виплат насоціальні потреби у валовому національному продукті України стало однією зпричин незбалансованості державного бюджету, посилення інфляційних процесів.
Принципово нова соціально-економічнаситуація, що склалася в нашій країні, зумовлює необхідність формуванняадекватної системи соціального забезпечення населення. Вона має ґрунтуватися натаких засадах, які б виключали зрівнялівку і утриманські настрої при розподіліта споживанні життєвих благ, не послаблювали дієвість мотивів і стимулів допраці, створювали умови для найповнішого виявлення їх.
В умовах ринкової економіки джереломпідвищення добробуту громадян мають стати ефективна праця, трудова активністьта підприємницька ініціатива. У зв’язку з цим для працездатної частининаселення пріоритетне значення мають захист його основних прав у сфері праці вумовах різних форм власності та соціальне страхування на випадок втрати роботи,при досягненні пенсійного віку, тимчасовій чи постійній втраті працездатності.
Держава має забезпечити за рахунокбюджетних коштів лише мінімально гарантований рівень медичного, культурного,побутового і соціального обслуговування населення і насамперед найменшсоціально захищених громадян. У зв’язку з роздержавленням і приватизацієюжитлово-комунального господарства, закладів освіти і культури соціальнігарантії громадян на послуги цих галузей визначатимуться відповідними актамизаконодавства.
В Україні проголошено курс напобудову соціальної держави, політика якої спрямована на забезпеченнясоціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівнядля кожного члена суспільства. Важливим при цьому є функціонування і подальшийрозвиток системи соціального забезпечення та її складової – соціальногострахування [61, ст.16].
За таких умов джерелом підвищеннядобробуту громадян має стати ефективна праця, трудова активність тапідприємницька ініціатива. Але часто виникають ситуації, коли через об’єктивніобставини, які людина подолати не може, вона не має можливості заробити нажиття, потрапляє у становище, яке загрожує її існуванню. Ці обставини є соціальнимиризиками і притаманні кожній особі як члену людської спільноти.
Ринкова економіка не створюємеханізмів захисту населення від названого ризику. Лише активне втручаннядержави уможливлює мінімізацію їх негативних наслідків. Наявність соціальнихризиків обумовлює існування державної системи соціального захисту населення,функціонування якої поєднує страхові та не страхові засади.
Державне соціальне страхування якскладова системи соціального захисту характеризується такими суттєвимиознаками:
─ функціїкомпенсації соціального ризику і запобігання несприятливим наслідкам ризиковоїситуації;
─ обов’язковістьфінансової участі застрахованих осіб у формуванні страхових фондів, що єголовною умовою одержання права на соціальні виплати;
─ високійрівень забезпечення застрахованих осіб.
На відміну від цього системавказаного забезпечення за рахунок держави, яка також виконує функцію захистувід соціальних ризиків, побудована на інших засадах: елементарності,безоплатності і безеквівалентності.
Держава зацікавлена у розбудовіпринципово нової системи соціального страхування, адже фінансові можливостінині діючої системи не дозволяють проводити ефективну патерналістську політикущодо підтримки та забезпечення належного рівня життя кожного. Там, де людинадійсно немає можливості забезпечити себе та свою сім’ю на належному рівні,соціальне забезпечення повинно здійснюватись за рахунок держави шляхом наданнядержавної адресної допомоги. Для працездатної частини населення пріоритетнезначення має захист їх основних прав, соціальне страхування на випадок втратироботи, при досягненні пенсійного віку, тимчасовій чи постійній втратіпрацездатності, яке має забезпечити мінімізацію негативних наслідків соціальнихризиків.
Прийняття Верховною Радою України 14січня 1998 року названих вище Основ започаткувало реформування системисоціального страхування в Україні. Основи передбачають прийняття окремихзаконів з кожного виду даного страхування. Так, 18 січня 2001 року прийнятоЗакон “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку звтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” та23 вересня 1999 року Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності» спрямовані на створення нової системидержавного страхування. Вона передбачає матеріальне забезпечення громадян узв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової чи постійноївтрати працездатності, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджетуФонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності [24].
Вони формуються шляхом сплатистрахових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а такожза рахунок інших джерел, передбаченим цими Законами. Це суттєво відрізняєнинішню систему від традиційної, побудованої протягом попередніх десятиліть.Адже працівники були звільнені від участі у фінансуванні заходів із зазначеногострахування. Право особи на отримання забезпечення у системі соціальногострахування залежало від участі у суспільному виробництві та інших чинників,здебільшого особистих.
Необхідність існування і подальшогорозвитку загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням іпохованням, в Україні саме на страхових засадах, визначається низкоюоб’єктивних передумов, серед яких можна виділити соціально-економічні.
Серед чинників першої групи можнаназвати характерні для усіх видів загальнообов’язкового страхування:
1. Недостатній життєвий рівень,поширення бідності серед населення, зумовлені тривалим перехідним періодом донової моделі розвитку держави. Реальна заробітна плата залишається на рівні, щоне забезпечує обсягів споживання матеріальних благ, достатніх для поновленняфізичної та інтелектуальної здатності до праці. Тому компенсація втрати,навіть, мінімальних доходів, яку спричиняє втрата працездатності набуваєважливого значення.
2. Необхідність забезпечення соціальноїсправедливості під час перерозподілу суспільного продукту. Особи, які працюютьта сплачують внески до фондів державного соціального страхування, мають за їхрахунок отримувати вищій рівень захисту інтересів при настанні соціальнихризиків. Коли рівень соціально-страхового забезпечення не буде суттєвоперевищувати рівень державного соціального забезпечення, громадяни втратятьзацікавленість у активній економічній діяльності і перейдуть до числасоціальних утриманців.
3. Зменшення навантаження надержавний бюджет за рахунок створення інших джерел, які забезпечують соціальнийзахист населенню на суто страхових засадах. Одним з пріоритетних напрямківсоціальної політики у сфері соціального страхування проголошено забезпеченняперерозподілу відповідальності за формування коштів на соціальне страхуванняміж державою, роботодавцем та застрахованими громадянами.
 
1.4 Формуваннясистеми соціальних допомог, її законодавче та фінансове підґрунтя
 
На розвиток і координаціюсоціальної політики, соціального захисту, системи надання послуг,обслуговування громадян похилого віку, інвалідів та інших верств населенняспрямовано цілу низку державних документів, законів, указів, постанов,розпоряджень та інше.
Основоположним документом єКонституція України, в статті 46 якої вказано, що громадяни мають право насоціальний захист, що включає право їх на забезпечення повної, часткової аботимчасової втрати працездатності, страти годувальника, безробіття з незалежнихвід них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом [14].
Це право гарантуєтьсязагальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страховихвнесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних таінших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних,приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Інші статті Конституції Українигарантують такі права людини, як право на освіту, житло, охорону здоров’я таінші права. Окрім Основного Закону питання соціального захисту подані в цілійнизці інших законів держави та підзаконних актах.
Нині система соціальногообслуговування має бути спрямована на реформування системи соціальногообслуговування та надання допомоги малозабезпеченим верствам населення,спрямовуватись на розроблення нових механізмів реалізації чинних законодавчихактів з питань соціальної політики, послідовне здійснення заходів щодо розвиткута зміцнення системи соціального захисту населення, вдосконалення механізмуфінансування надання соціальної допомоги, що забезпечить гарантований державоюрівень соціального захисту малозабезпечених верств населення.
 Пріоритетними напрямками в цій сферімають бути:
─  удосконалення роботи органівсоціального захисту населення;
─  розвиток мережі установ, якізайматимуться організацією комплексного соціального обслуговування за місцемпроживання громадян похилого віку та інвалідів.
 Для цього необхідно:
─ підвищитиякість соціального обслуговування громадян похилого віку, інвалідів утериторіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатнихгромадян в інтернатних установах, вдома, залучити до співпраці з державнимиустановами недержавні громадські організації, фонди для надання допомогималозабезпеченим верствам населення;
─ запровадитидля матеріального забезпечення верств населення, з урахуванням їх індивідуальнихпотреб, систему надання платних соціальних послуг у домашніх умовах та вінтернатних установах;
─ здійснитибудівництво спеціальних житлових будинків для ветеранів війни та праці зкомплексом служб соціально-побутового, медичного призначення.
В українському законодавстві невтратив чинності ще Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідівв Україні», згідно якого інваліди мали певний перелік пільг.
Існує також Закон України«Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», який встановлюєдержавні гарантії права малозабезпечених громадян та громадян похилого віку надержавну соціальну допомогу як складової частини загальної системи соціальногозахисту населення [25].
Згідно цього закону метою соціальноїдопомоги є створення умов для подолання складних життєвих обставин та сприянняможливості для рівної участі особи у житті суспільства.
Соціальна допомога надаєтьсягромадянам України, а також іноземцям, особам без громадянства та членам їхсімей, які постійно проживають в Україні на умовах, передбачених законодавствомУкраїни та міжнародними угодами, згода на обов’язковість яких надана ВерховноюРадою України.
В Україні передбачено наступні видисоціальної допомоги:
─ соціальнадопомога малозабезпеченим сім’ям;
─ соціальнадопомога, що надається в стаціонарних установах;
─ соціальнадопомога, що надається вдома;
─ одноразовасоціальна допомога.
 Соціальна допомога може надаватись утаких формах:
─  грошова;
─  натуральна
─  соціальні послуги в стаціонарнихустановах чи вдома.
Соціальна допомога у стаціонарнихустановах надається непрацездатним особам у разі часткової або повної втратиними здатності до самообслуговування (за наявності медичного та соціальноговисновку про потребу сторонньої допомоги чи за відсутності працездатних дітей,батьків чи інших осіб, які відповідно до законодавства зобов’язані їхутримувати, або неможливості такого утримання з поважних причин (проживання вінших населених пунктах, у тому числі за кордоном; перебування у відрядженні;місцях позбавлення волі тощо).
До стаціонарних установ іорганізацій, що надають соціальну допомогу належать:
будинки-інтернати для громадянпохилого віку та інвалідів; стаціонарні відділення територіальних центрівсоціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.
Соціальна допомога окрімдержавних інституцій може надаватись також громадськими, релігійними таблагодійними організаціями а також окремими громадянами, іншими підприємствами,установами і організаціями незалежно від форм власності, які мають ліцензію направо здійснення цієї діяльності.
Стаціонарні установи і організації,що надають соціальну допомогу, утримуються за рахунок місцевих бюджетів, коштівосіб, які користуються послугами цих установ, або їхніх дітей (батьків) чиінших осіб, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані їх утримувати.
Стаціонарні установи можуть такожутримуватися за рахунок коштів соціальних а також благодійних фондів, а такожпожертвувань окремих громадян, підприємств, установ і організацій, іншихджерел, не заборонених законодавством.
Соціальна допомога вдома надаєтьсяодиноким особам у разі часткової втрати здатності до самообслуговування (занаявності медичного та соціального висновку про потребу сторонньої допомоги) тавідсутності працездатних дітей чи інших осіб, які відповідно до чинногозаконодавства зобов’язані їх утримувати.
Вдома можуть надаватися такі видипослуг:
─  доставка додому товарів першоїнеобхідності, гарячих обідів, преси, медикаментів, виклик лікарів;
─  приготування їжі;
─  допомога в прибиранні житловогоприміщення, пранні білизни, обробітку присадибних ділянок, виконанні різнихвидів ремонтних робіт, забезпеченні паливом;
─  збирання і підготовка документів длясанаторно-курортного лікування, влаштування до стаціонарних установ длягромадян похилого віку та інвалідів, стаціонарних відділень територіальнихцентрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатнихгромадян;
─  встановлення і підтримання зв’язків зорганізаціями і підприємствами, де працювали громадяни, які обслуговуютьсявдома, для надання їм допомоги;
─  допомога, пов’язана ізсамообслуговуванням, процедурами особистої гігієни та інші послуги.
Соціальні послуги вдома надаютьсябезоплатно одиноким непрацездатним особам, середньомісячний сукупний дохід якихне перевищує встановленого прожиткового мінімуму для сімей, або особам, якімають працездатних дітей (батьків) за умови, що їх сукупний дохід не перевищує150 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.
Соціальні послуги вдома можутьнадаватися за часткову оплату одиноким непрацездатним особам, середньомісячнийсукупний дохід яких перевищує прожитковий мінімум для непрацездатної особи абоособам, які мають працездатних дітей (батьків) за умови, що середньомісячнийсукупний дохід з урахуванням доходу, що перевищує 150 відсотків, але не досягає300 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.
До установ і організацій, що надаютьсоціальні послуги вдома належать:
─ територіальнийцентр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатнихгромадян;
─ відділеннясоціальної допомоги вдома.
Надання соціальних послуг вдомапроводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів осіб, які користуютьсяпослугами цих установ або їх дітей, коштів соціальних і благодійних фондів,пожертвувань окремих громадян, підприємств, установ і організацій, іншихджерел, не заборонених законодавством.
Проаналізувавши вищевикладене миробимо висновок, що держава пам’ятає про свій обов’язок захищати знедолених,нещасних, скривджених.

РОЗДІЛ 2. ООГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГОЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ, ЙОГО СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ В УПРАВЛІННІ ПРАЦІ ТАСОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ХОТИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
2.1 Загальнахарактеристика соціального стану Чернівецької області та Хотинського району
 
Чернівецька область абоБуковина територіально найменша і наймолодша область України. Це унікальнийкрай, в якому поєднані історична доля Північної Буковини та частини Бессарабії.Розташований на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної таСхідної Європи, цей шматочок української землі, в силу свого політичногостановища завжди був предметом зазіхань з боку сусідніх країн.
Область утворена 7 серпня 1940 року.В сучасних її межах територія області сягає 8,1 тисячі метрів квадратних (це1,3% території країни). Розташована трикутником на південному заході України, зпівдня та південного заходу вона виходить на державний кордон з Румунією таМолдовою, а з заходу межує з Івано-Франківською, з півночі — Тернопільською таХмельницькою, зі сходу — Вінницькою областями.
Область має добре залізничне,автошляхове та авіаційне сполучення як із зарубіжними країнами, так і зсусідніми областями.
Область поділяється на 11адміністративних районів. Буковина цікава тим, що увібрала в себе усіпритаманні нашій державі особливості. На цій землі споконвіків поряд зукраїнцями у злагоді і мирі жили люди понад 80 національностей. Тому областьпрославилася толерантними взаємостосунками між представниками різних етнічнихгруп, які збережені до сьогодні.
За переписом 2001 року в областіпроживає українців – 75,0%, румунів — 12,5%, молдован – 7,3%, росіян – 4,1%,євреїв – 0,2%, поляків -0,3 %, білорусів — 0,2%,інші національності – 0,4%.
Затяжна економічна криза відобразиласьі на рівні життя мешканців Буковини. Не обминула їх і страшна Чорнобильськатрагедія ( до зони посиленого радіологічного контролю належать 14 населенихпунктів). Медиків області турбують наслідки так званої хімічної хвороби дітей,яка у 2000 роках, на жаль, знову має випадки серед чернівецьких дітей.
З 1998 році завдяки зусиллям обласноїради та обласної державної адміністрації вдалося втримати і закріпити тенденціюз нарощування темпів промислового виробництва. Але область наразі залишаєтьсядотаційною і самі дотації надходять не в повному обсязі.
Зростання середньомісячної заробітноїплати можна прослідкувати на малюнку. Середньомісячназарплата буковинців у 2005 році становила 621,20 грн., у 2006 році – 819,00 грн.та за 1 квартал 2007 році – 881,00 гривень, хоча цей показник в Україні бувзначно вищим – відповідно в 2005 році – 806 ,00 грн., в 2006 році – 1041,00грн. та в 1 кварталі 2007 року – 1161,00 гривня.
Як бачимо середньомісячна заробітнаплата постійно зростає, але в порівнянні показником по Україні вона менша занього на 25 %.
/> 
Рис.2.1 – Середньомісячна заробітнаплата Чернівецької області в порівнянні з Україною

Заборгованість по зарплаті існує тількина 2 підприємствах Хотинського району: перше — економічно неактивне, а друге підприємство-банкроті складає 168,1 тис. гривень.
З працездатних мешканців зайняті лише60 відсотків. Щороку з різних галузей промисловості вибуває 9-11 тисяч осіб.
Значна частина населенняне зайнята продуктивною працею. Особливо турбує ситуація в гірських населенихпунктах, де відсоток безробіття найвищий, тому зайве пояснювати в якомустановищі опинилися пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї, одинокінепрацездатні громадяни, які не регулярно і не в повному обсязі отримуютьдержавну допомогу.
Обласний центр Буковини,місто Чернівці, вперше згадується в грамотах 1408р. Територія – 8,1 тис. кв. кмі населення близько 240,6 тисячі чоловік. Адміністративно поділяється на трирайони: Ленінський, Першотравневий, Садгірський.
Ось в такому середовищіживе (чи намагається жити) часточка Чернівецької області — Хотинський район зцентром у м. Хотин.
За статистичними данимистаном на 01.01.2007 року в Хотинському районі проживає 72398 жителів. В томучислі пенсіонерів — 22550 чоловік. Серед них інвалідів І групи — 508; ІІ групи- 2126; ІІІ групи — 1183; інвалідів І по зору –2; інвалідів дитинства до 16років — 4088.
Ці категорії населеннябезумовно потребують підтримки з боку держави, бо майже 80% їх опинилися замежею бідності.
Причини цього криються,насамперед, у погіршенні демографічної ситуації та безробітті.
У районі відбуваєтьсящорічне зменшення трудових ресурсів за рахунок перевищення смертності наднароджуваністю. Прослідкуємо цей процес на малюнку.
В 2005 році смертністьпереважає майже в двічі (померлих — 1234 чоловіка, а народилося 662 дитини).

/>
.Рис. 2.2 – Стан народжуваності тасмертності Хотинщини
В 2004 та 2006 смертність більша занароджуваність приблизно на 35 %. Ця тенденція носить загрозливий характер щодовідтворення трудових ресурсів Хотинщини. Хочазгідно Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік» допомога при народженні дитини, яка становить 8500 грн., повинна була бстимулювати до народження, наведені вище дані свідчать про скрутне соціальнестановище батьків, які не спішать народжувати. На нашу думку необхідно створитибільше стимулів молодим сім’ям, через надання різних видів допомог для того,щоб відбувався природній приріст населення. Одиниці сімей Хотинщини наважуютьсяна третю дитину.
Одночасно з цим з малюнками бачимо, що в 2006 році зменшилась смертність в порівнянні з попереднімироками. Це теж є гарний показник, якій свідчить про покращення рівня життя населення,зокрема пенсіонерів.
Соціально-демографічнаструктура незайнятих осіб на ринку праці продовжує залишатися стабільноюпротягом майже двох років. Масове безробіття в Україні значно зменшує кількістьпрацюючого населення, збільшується кількість пенсіонерів. Одночаснозбільшується демографічне навантаження на працездатне населення.

/>
Отож, на ринку праці нині далеко не безхмарна погода. Подоланнябезробіття повинно стати спільною турботою всіх, хто переймається проблемоюсоціально-економічного розвитку України.
І оскільки всі тіпроблеми, що є в Україні, стосуються найбільше громадян похилого віку,інвалідів, то ці проблеми, установи соціального захисту, та й вся соціальнаполітика держави повинна вирішувати комплексно, вживати заходів до покращеннявсієї системи загалом.
 
2.2 Система державних соціальних допомогнаселенню
 
Державна соціальнадопомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям,які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупнийдохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сімей. [25]
Призначення і виплатасоціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захистунаселення районних державних адміністрацій, структурними підрозділами з питаньпраці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних,районних у містах рад за місцем реєстрації уповноваженого представникамалозабезпеченої сім'ї.
Рішення про призначеннясоціальної допомоги приймається управлінням праці та соціального захистунаселення на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, якепроводиться соціальними інспекторами цих органів, із складенням акту за формою,затвердженою Міністерством праці та соціальної політики України .
 На кожного отримувачасоціальної допомоги управління праці та соціального захисту населення формуєособову справу, де зберігаються документи необхідні для призначення соціальноїдопомоги, а також розрахунки її розміру.
Для призначеннясоціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає управлінню праці тасоціального захисту населення такі документи: заяву, документ, що засвідчуєособу уповноваженого представника сім'ї; довідку про склад сім'ї; деклараціюпро доходи та майно; довідку про наявність та розмір земельного паю.
До складу сім'ї, щозвертається за призначенням соціальної допомоги, включаються чоловік, дружина,рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти, які навчаються увищих навчальних закладах І-IV рівня акредитації та професійно-технічнихнавчальних закладах з денною формою навчання до досягнення 23 років і не маютьвласних сімей, неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства Іта ІІ групи або інваліди І гр. і проживають разом з батьками, непрацездатнібатьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їхутриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом зодиноким інвалідом І групи здійснює догляд за ним. До складу сім'ї невключаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.
У році, коли особами, яківходять до складу сім'ї навмисно подано недостовірні відомості чи приховановідомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальнудопомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється. Нанаступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через 6 місяцівпочинаючи з першого числа місяця виявлення порушень.
Скаргу на рішенняуправління праці та соціального захисту населення про призначення соціальноїдопомоги чи про відмову в її наданні може бути подано до вищестоящого органувиконавчої влади або до суду.
Протягом 2005 року в Хотинськомурайоні за було виплачено даної допомоги на суму 3830,1 тис. грн. А в 2006 році– 3088,7 тис. грн. та ще й залишилась заборгованість у розмірі 321,9 тис. грн.
Визначення розмірусоціальної допомоги
Розмір соціальноїдопомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та їїсередньомісячним доходом, але не може бути більшим ніж 75% прожитковогомінімуму для сім'ї.
Середньомісячний сукупнийдохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'їля всіх видів соціальної допомоги, що затверджується Міністерством праці тасоціальної політики України, Міністерством економіки України, Міністерствомфінансів України, Держкомстатом України, Держкомсімямолоддю України.
Розмір соціальноїдопомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.
Для кожної дитини, якавходить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожитковогомінімуму збільшується на 10%, а для кожної дитини, яка утримується матір’ю(батьком, усиновителями), що не перебуває в шлюбі, запис про батька (матір)цієї дитини у книзі реєстрації народжень проводиться в установленому порядку завказівкою матері (батька) – на 20%.
Для громадян, якіотримали статус особи, що проживає і працює на території населеного пункту,якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімумузбільшується на 20%.Строки призначення соціальної допомоги
Соціальна допомогапризначається на шість місяців.
Одиноким, особам, які зарезультатами медико-соціальної експертизи визнані непрацездатними і не маютьінших джерел існування, соціальна допомога може бути призначені на строквизнання особи непрацездатною.
Одиноким особам, якідосягли 65-річного віку і не мають інших джерел існування за тих же умов,соціальна допомога може бути призначена довічно.Виплата та фінансування соціальної допомоги
Соціальна допомогавиплачується раз на місяць за місцем фактичного проживання уповноваженогопредставника сім'ї державними підприємствами і об’єднаннями зв'язку абоперераховується на особовий рахунок уповноваженого представника сім'ї в банкуза його вибором.
Виплата соціальноїдопомоги провадиться за графіком, на підставі виплатних документів, які готуютьці управління праці та соціального захисту населення, згідно з Порядкомфінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконаннядержавних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій здержавного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2003р. № 256, а також Інструкцією про порядок організації, оформлення фінансуванняі виплати пенсій, грошової допомоги підприємствами поштового зв'язку України.
Контроль за правильністюпризначення і виплати соціальної допомоги здійснює орган праці та соціальногозахисту населення безпосередньо та через соціальних інспекторів.
З 2007 року передані функціїпризначення та виплати допомоги при народженні дитини та з догляду за дитиноюдо досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників іробочих органів виконавчої дирекції Фонду соцстрахування з тимчасової втратипрацездатності та його відділень органам праці та соціального захистунаселення.
Допомога у зв'язку звагітністю і пологами
Відповідно до статті 7Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” право на державнудопомогу у зв'язку з вагітністю і пологами мають вагітні жінки, які незастраховані в системі загальнообов’язкового соціального страхування. З1.04.2007 року її розмір (з розрахунку на місяць) становить 140,25 грн. [23]
Підставою для призначеннядопомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є виданийлікувально-профілактичними закладами листок тимчасової непрацездатності, заяваматері, довідка, видана житлово-експлуатаційною конторою (сільською радою) замісцем проживання про те, що жінка не працює (не служить, не навчається).
Протягом 2005 року в Хотинськомурайоні проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 218,9 тис.грн. А в 2006 році – 253,7 тис. грн. Одноразова допомога при народжені дитини
Відповідно до ст. 10Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” одноразова допомога принародженні дитини надається одному з батьків (усиновителю, опікуну), застрахованіта не застрахованому в системі загальнообов’язкового державного страхування,призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення замісцем їх проживання.
У разі, коли один збатьків (усиновителів, опікунів) застрахований в системі загальнообов’язковогодержавного соціального страхування, допомога виплачується за місцем роботизастрахованої особи.
Згідно Закону України«Про Державний бюджет на 2007 рік» допомога при народженні дитини становить8500 грн. Вона виплачується одноразово при народженні дитини в сумі 3400 грн.,решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами (по 425 грн.).
Протягом 2005 року в Хотинськомурайоні проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 1331,4 тис.грн. А в 2006 році – 2871,9 тис. грн. За 2006 рік була заборгованість в розмірі330,3 тис. грн. З вищевикладеного бачимо, що в порівнянні з 2005 роком у 2006році в Хотинському районі зріс рівень народжуваності у населення.
Допомога по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку
Відповідно до ст. № 13Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” право на допомогу подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьківдитини, усиновителів, опікунів, дідусь, бабуся, або інший родич), застрахованата не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування,яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду задитиною до досягнення нею 3- річного віку призначається з дня звернення за їїпризначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки узв'язку з вагітністю та пологами.
Згідно Закону України«Про Державний бюджет на 2007 рік» ця допомога дорівнює різниці між 50%прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячнимсукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, алене менше 90 грн. для незастрахованих та не менше 23% прожиткового мінімуму,встановленого для працездатних застрахованих осіб (з 01.04.2007 р. – 129,03грн.).
Протягом 2005 року в Хотинськомурайоні проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 1445,1 тис.грн. А в 2006 році – 1372,2 тис. грн. За 2006 рік була заборгованість в розмірі135,5 тис. грн. Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням
Відповідно до ст. 16Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога на дітей, якіперебувають під опікою чи піклуванням, призначається особам, визначеними вустановленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смертібатьків, позбавлення їх батьківських прав хвороби батьків чи з інших причин залишилисябез батьківського піклування.
Допомога на дітей, якіперебувають під опікою чи піклуванням не призначається у разі перебуваннядитини на повному державному утриманні.
Допомога на дітей, якіперебувають під опікою і піклуванням призначається, якщо середньомісячнийрозмір одержуваних на дитину аліментів і пенсій за попередні 6 місяців неперевищує прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Така допомогавиплачується у розмірі, що дорівнює різниці між встановленим прожитковим мінімумомдля дитини відповідно віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитинуаліментів і пенсій за попередні 6 календарних місяців, але не менш як 25%розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи зрозрахунку на місяць.
Протягом 2005 року в Хотинськомурайоні проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 82,2 тис. грн.А в 2006 році – 240,9 тис. грн. Заборгованості не було.
Допомога на дітейодиноким матерям
З 01.01.2003 р. набув чинності ЗаконУкраїни “Про внесення змін до Закону України “Про державну допомогу сім'ям здітьми” від 04.07.02 р. № 49-14 щодо призначення та виплати допомоги на дітейодиноким матерям”. Розмір зазначеної допомоги з 01.04.2007 р. становить: надітей віком до 6 років – 138,90 грн., на дітей віком від 6 до 18 р. – 178,50грн.
Згідно ст. 31 ЗаконуУкраїни “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи” допомога одиноким матерям на дітей віком від 7 до 16р. виплачується у подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 18Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, право на допомогу надітей мають одинокі матері, одинокі усиновителі, які не перебувають у шлюбі,якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або записпро батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері.
Допомога на дітейодиноким матерям надається у розмірі 10% прожиткового мінімуму для дитинивідповідного віку – одиноким матерям, усиновителям, вдовам, вдівцям, які маютьдітей віком до 16 р. (учнів до 18 років).
Протягом 2005 року в Хотинськомурайоні проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 222,6 тис.грн. А в 2006 році – 361,7 тис. грн. Заборгованості за 2006 рік становить 43,7тис. грн.
Допомога по догляду заінвалідами І чи ІІ груп внаслідок психічного розладу
Щомісячна грошовадопомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групивнаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичногозакладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надаєтьсявідповідно до статті 5 Закону України „Про психіатричну допомогу” у грошовійформі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожитковогомінімуму для сім'ї.
Призначення і виплатадопомоги на догляд проводиться органами праці соціального захисту населення.
Допомога на догляднадається у розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Допомога на догляднадається особі, яка прописана, проживає на одній житловій площі з інвалідом Ічи ІІ гр. внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісіїмедичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд заним.
Прожитковий мінімум на одну особу врозрахунку на місяць з 01.04.2007 року становить 525,00 гривень, а також окремодля тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
— дітей віком до 6 років – 463 грн.;
— дітей віком від 6 до 18 років – 595грн.;
— працездатних осіб – 561 грн.;
— осіб, які втратили працездатність –406 грн.
Розміри державних соціальних гарантійна 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюютьсявідповідними законами, Законом України „Про державний бюджет України на 2007рік”, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Державна соціальнадопомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам Закон України “Про державнусоціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” №2109-ІІІ від16.11.2000року визначає умови призначення і виплати.
Право на державну соціальну допомогумають інваліди з дитинства І і ІІ групи, непрацюючі інваліди з дитинства ІІІгрупи, а також діти-інваліди віком до 16 років.
Причина, групаінвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність інвалідам з дитинства,визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно з законодавствомУкраїни.
Інвалідам з дитинства,які мають право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державнасоціальна допомога або пенсія за їх вибором.
Надбавка на догляд:
Інвалідам з дитинства Ігрупи встановлюється надбавка на догляд за ним у розмірі 50% прожитковогомінімуму.
Надбавка на догляд, щопризначається одинокій матері (батькові) встановлюється у розмірі: надитину-інваліда віком до 6 р. 30% прожиткового мінімуму; на дітей-інвалідіввіком від 6 до 16 р. – 50% прожиткового мінімуму.
Надбавка на догляд, щопризначається в інших випадках встановлюється у розмірі: на дитину-інвалідавіком до 6 років 30% прожиткового мінімуму; на дитину-інваліда віком від 6 до16 років – 50% прожиткового мінімуму та за умови, якщо середньомісячнийсукупний дохід сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід за попередні шістьмісяців не перевищує прожиткового мінімуму на сім’ю.
Протягом 2005 року в Хотинськомурайоні проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 422,90 тис.грн. А в 2006 році – 1170 тис. грн. Виплата допомоги на поховання
У разі смерті інваліда здитинства або дитини-інваліда віком о 16 років членам його сім'ї або особі, яказдійснила поховання виплачується допомога на поховання у розмірі двохмісячноїдержавної соціальної допомоги.
Допомога на похованнявиплачується незалежно від строку звернення за її виплатою.
Покриття витрат навиплату державної соціальної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державногобюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
ЗгідноЗакону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було установлено, щоу 2007 р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “Простатус ветеранів війни, гарантії їх соціально захисту” здійснюється у такихрозмірах: інвалідам війни І гр… – 400 грн.; інвалідам війни ІІ гр… – 360грн.; ІІІ гр… – 300 грн., учасникам бойових дій – 280 грн.; особи, які маютьособливі заслуги перед Батьківщиною – 400 грн.; членам загальних та дружинам(чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життяінвалідами – 150 грн.; учасникам війни – 55 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту” ветеранами війни є особи, які брали участь узахисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветераніввійни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальногозахисту” спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умовдля підтримання здоров’я; організації соціального та інших видівобслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї метизакладів і служб; виконання цільових програм соціального і правового захистуветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесітрудової діяльності відповідно до професійної підготовки із урахуванням стануздоров’я.
Ст. 60: Установити, що до членів сім’ї пільговика при наданніпільг належать дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти, член сім’ї якийпроживає разом з інвалідом війни І гр., та доглядає за ним за умови, що інвалідвійни не перебуває у шлюбі, непрацездатні батьки та особи, які знаходяться підопікою та піклуванням громадян, що мають право на пільги.
Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їхсоціального захисту” та “Про основні засади соціального захисту ветеранів праціта інших громадян похилого віку в Україні” передбачено пільговесанаторно-курортне лікування для ветеранів війни та праці.
Порядок видачі путівок регулюється Інструкцією про порядок обліку,зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортної та іншихлікувально-оздоровчих установ, затверджену наказом Міністерства праці тасоціальної політики України від 25 грудня 1997 р. № 42.
Відповідно до Закону України “Про державний бюджет на 2007р.”визначені джерела для забезпечення санаторно-курортним лікуванням пільговоїкатегорії громадян. Інвалідам війни 1 та 2 групи, які не змогли оздоровитисянадається компенсація в розмірі 200,00 гривень, а інвалідам 3 групи 150,00 гривень.
ВидаткиДержавного бюджету, що передбачаються по програмі, санаторне лікуванняінвалідів та ветеранів війни, на утримання санаторіїв для ветеранів війни сфериуправління міністерства “Перемога” (м. Литва). “Слава” (м. Миргород),“Батьківщина” (м. Трускавець), “Ветеран” (м. Алушта) “Салют” (м. Одеса).
Путівки до зазначених санаторіїв видаються інвалідам та ветеранамвійни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їхсоціального захисту”, а також особам, які мають особливі заслуги передБатьківщиною відповідно до пунктів ст. 9 Закону України “Про основні засадисоціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні.
Видатки Державного бюджету, що передбачаються по програмі“Санаторно-курортне оздоровлення інвалідів”.
За рахунок цих коштів здійснюється:
─ централізована закупівля Міністерством праці та соціальноїполітики України путівок для інвалідів, в тому числі інвалідів-спинальників;
─ додаткова закупівля санаторно-курортних путівок місцевимиуправлінням праці та соціального захисту населення для забезпечення інвалідіввсіх категорій;
─ оплата вартості проїзду особам, які супроводжуютьінвалідів-спинальників.
Путівки до санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинкувидаються інвалідам і пенсіонерам згідно з встановленою чергою в мірунадходження путівок відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг,встановлених чинним законодавством для конкретної категорії осіб.
Путівки для санаторіїв, пансіонатів чи будинків отримуєМіністерство праці та соціальної політики України, Міністерство праці тасоціального захисту Автономної республіки Крим, обласні Київські таСевастопольські міські управління соціального захисту населення вцентралізованому порядку на підставі угод, укладених із санаторно-курортнимиустановами, пансіонатами, будинками відпочинку за рахунок бюджетних асигнуваньта інших видів надходжень, передбачених на санаторно-курортне лікуванняінвалідів та пенсіонерів.
 
2.3Призначення та виплата субсидій населенню
 
Право на отриманняадресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплатужитлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкогопічного побутового палива (далі — субсидія) поширюється на громадян, якіпроживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадськогожитлового фонду, в тому числі у гуртожитках, — на оплату користування житлом;приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів- на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності — наоплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкогопічного побутового палива.
Субсидія напридбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового паливапризначається у разі, коли житлове приміщення не забезпечується електро-,тепло- або газопостачанням для опалення.
Якщо для опаленняжитлового приміщення одночасно використовується тверде та рідке пічне побутовепаливо і природний газ, субсидія надається тільки на один вид палива.
Призначеннясубсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється відділомсубсидій управління праці та соціального захисту населення районної державноїадміністрації.
У сільськіймісцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій тапередачу їх відповідним відділам (управлінням) субсидій здійснюють уповноваженіособи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.
Субсидіїпризначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальніпослуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах нормспоживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно до чинногозаконодавства і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язковоговідсотка платежу. При цьому норма володіння чи користування загальною площеюжитла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячиз 21 кв. метра на наймача і кожного прописаного у житловому приміщенні(будинку) та додатково 10,5 м2. метра на всіх тут прописаних, а длягромадян, які проживають в однокімнатній квартирі, — на загальну площунезалежно від розміру квартири.
У разізастосування визначених Кабінетом Міністрів України розрахункових норм дляпризначення субсидій залежно від кількості прописаних у житловому приміщенні(будинку) субсидія призначається за наявності різниці між розрахунковоювартістю житлово-комунальних послуг і обсягом визначеного обов'язковоговідсотка платежу.
В окремихвипадках за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій, виходячи зконкретних обставин субсидії можуть призначатися відділами (управліннями)субсидій незалежно від розміру загальної площі житла за рішеннями районних,районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчихорганів міських і районних рад або комісій, які ними утворюються. Положення прокомісії затверджують органи, які їх утворили.
Нормизабезпечення населення скрапленим газом, твердим та рідким пічним побутовимпаливом, згідно з якими призначаються субсидії, визначаються Радою міністрівАвтономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськимидержавними адміністраціями.
У випадкахпридбання житлового приміщення (будинку) субсидія для відшкодування витрат наоплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-,тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутовогосміття), а також на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічногопобутового палива призначається не раніше ніж через рік з місяця придбання.
Виходячи зконкретних обставин, що склалися, на підставі рішень районних, районних умістах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органівміських і районних рад або утворених ними комісій відділи (управління) субсидійможуть призначати субсидії, як виняток, у разі наявності умов, зазначених упункті 5 цього Положення. Рішення про призначення (не призначення) субсидії втаких випадках приймається на підставі акту обстеження матеріально-побутовихумов сім'ї. Форма акта обстеження матеріально-побутових умов сім'їзатверджується Міністерством праці та соціальної політики України.
Субсидіяпризначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державногота громадського житлового фонду; членові житлово-будівельного (житлового)кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкритоособовий рахунок за місцем прописки. В окремих випадках на підставі рішеньрайонних, районних у містах Києві, Севастополі державних адміністрацій тавиконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій та актівобстеження матеріально-побутових умов сім'ї субсидія може призначатися іншійособі, прописаній у житловому приміщенні (будинку), а також індивідуальнимзабудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, але вони сплачуютьвартість одержуваних житлово-комунальних послуг,
У разі смертіособи, зазначеної в абзаці першому цього пункту, на яку відкрито особовийрахунок, надання субсидії не припиняється за умови, що у житловому приміщенні(будинку) прописані інші особи, яким нараховується плата за житлово-комунальніпослуги.
Субсидія непризначається, якщо неповнолітні діти, маючи батьків, прописані в житловомуприміщенні (будинку) самі.
Субсидіярозраховується виходячи з кількості прописаних у житловому приміщенні (будинку)осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числіосіб, призваних на строкову військову службу.
Кількість осібвизначається на початок місяця, в якому надійшло звернення за призначеннямсубсидії.
Розрахуноксукупного доходу для призначення субсидії провадиться відповідно до Методикиобчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги,затвердженої спільним наказом Міністерство праці та соціальної політикиУкраїни, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України,Державний комітет сім'ї і молоді, Державний комітет статистики.
Субсидія длявідшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається наоснові середньомісячного, а для придбання скрапленого газу, твердого та рідкогопічного побутового палива — на основі річного сукупного доходу осіб, прописаниху житловому приміщенні (будинку) за попередній календарний рік з урахуваннямкоефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих угалузях економіки.
Для обчисленнядоходу непрацюючих громадян, яким призначено пенсію вперше, або якщо вонизалишили роботу в період, за який ураховуються доходи, і не мають іншихдоходів, крім пенсії та доходів від особистого підсобного господарства,земельних ділянок, наданих для потреб городництва, сінокосіння і випасанняхудоби, в сукупному доході на розсуд пенсіонера враховується дохід зазазначений період або розмір призначеної щомісячної пенсії та доходи відземельних ділянок.
Якщо середпрописаних у житловому приміщенні (будинку) є громадяни, які перебувають утрудових відносинах з підприємством, установою чи організацією або займаютьсяіндивідуальною підприємницькою діяльністю, або зареєстровані в службізайнятості як такі, що шукають роботу, або не перебувають у трудових відносинахз підприємством, установою чи організацією, але мають право на отриманнясубсидії і подають довідки до відділів (управлінь) субсидій про відсутністьдоходів за будь-який Місяць протягом періоду, за який визначається сукупнийдоход, або місячний доход яких менший від неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян, в розрахунок субсидії для відшкодування витрат на оплатужитлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкогопічного побутового палива за кожний такий місяць включається місячний доход нарівні неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Рішення пропризначення (не призначення) субсидій приймається протягом десяти днів післяподання заяви та всіх необхідних документів.
Субсидія длявідшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається нашість місяців, а на оплату природного газу, що споживається на індивідуальнеопалення, — на опалювальний період, починаючи з місяця звернення за їїпризначенням чи перерахунком. Субсидія для придбання скрапленого газу, твердогота рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рікза особистим зверненням громадян.
Субсидія дляпридбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива тавідшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається накалендарний рік. При цьому субсидія на оплату житлово-комунальних послугрозраховується з місяця звернення за її призначенням до кінця поточного року.
Субсидія длявідшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та природного газу(електроенергії), що використовуються для індивідуального опалення, надаєтьсяна опалювальний період починаючи з місяця звернення за її визначенням. Яквиняток, за умови звернення із заявою про призначення субсидії протягом двохмісяців з початку опалювального сезону, вона надається на весь опалювальнийперіод.
Якщо у житловомуприміщенні (будинку) прописані і проживають тільки пенсіонери, які не працюють,та інші непрацездатні громадяни, джерелом існування яких є лише доходи відособистого підсобного господарства, пенсія та інші соціальні вишити, субсидіяза бажанням призначається на дванадцять місяців. Цю збільшення доходу або змінуу складі прописаних громадяни, яким призначено таку субсидію, обов'язковоінформують відділи (управління) субсидій.
По закінченнітерміну отримання субсидії громадяни повинні підтвердити право на призначеннясубсидії на наступний період. Для цього вони подають до відділів (управлінь)субсидій тільки довідки про доходи прописаних громадян та заяву, в якійпідтверджується відсутність змін у складі прописаних та у характеристиці житлаі послуг з моменту попереднього призначення субсидії.
Якщо у житловомуприміщенні (будинку) прописані лише пенсіонери, які не працюють, та іншінепрацездатні громадяни, для підтвердження права на призначення субсидіїподається лише заява, в якій підтверджується незмінність сукупного доходу,складу прописаних та характеристики житла і послуг з моменту попередньогопризначення субсидії.
Перерахуноксубсидії у межах встановленого терміну її призначення без звернень громадянпровадиться лише у разі зміни цін і тарифів на послуги, на оплату якихпризначено субсидію, в інших випадках — за особистим зверненням громадян.
У разізатвердження нових тарифів і цін на житлово-комунальні послуги, скраплений газ,тверде та рідке пічне побутове паливо субсидії призначаються протягом двохмісяців з часу підвищення розміру платежів.
Якщо обсягвитрачання газу, води, електричної та теплової енергії вимірюється засобами їхобліку, розмір субсидії для відшкодування їх оплати розраховується виходячи зфактичного споживання послуг, але не більше від встановлених норм споживання. Уразі коли по закінченні терміну отримання субсидії зазначені послугивикористано на суму, меншу від суми призначеної субсидії та обов'язкової часткиплати в межах норм споживання, невикористані перераховані кошти повертаються(перераховуються) організаціями, що надають послуги, на рахунок відділів(управлінь) субсидій або зараховуються цими організаціями в рахунокфінансування призначених іншим отримувачам субсидій. У разі коли по закінченнітерміну отримання субсидії зазначені послуги використано на суму, більшу відсуми призначеної субсидії та обов'язкової частки плати в межах норм споживання,відділи (управління) субсидій перераховують розмір призначеної субсидіївиходячи з вартості фактично спожитих послуг, але не більше від встановленихнорм.
Громадянам, якіпроживають у житлових приміщеннях (будинках) державного і громадськогожитлового фонду, в тому числі у гуртожитках та будинках житлово-будівельних(житлових) кооперативів, субсидія надається шляхом перерахування коштів нарахунок власників житла (уповноважених ними органів) та підприємств, що надаютькомунальні послуги, реалізують скраплений газ, тверде рідке пічне побутовепаливо.
Громадянам, якіпроживають у приватних будинках, квартирах чи кімнатах, субсидія надаєтьсяшляхом перерахування коштів на рахунок підприємств, що надають комунальніпослуги, реалізують скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо.
Громадяни, якимпризначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальнихпослуг, зобов'язані щомісячно сплачувати свою обов'язкову частку витрат наоплату цих послуг, крім випадків, передбачених пунктом 13 цього Положення. Уразі коли вартість фактично використаної послуги менша ніж обов'язкова часткавитрат на оплату цієї послуги, громадяни сплачують її фактичну вартість.
Розмір субсидіїне може бути більшим від розміру житлово-комунальних платежів.
Суми субсидій,перерахованих надміру внаслідок подання громадянами свідомо документів ізнеправильними відомостями, повертаються ними за вимогою органів, що призначаютьсубсидії, у подвійному розмірі. Сума повернутих коштів зараховується на рахуноквідділів (управлінь) субсидій для подальшого їх перерахування надавачам послугта використання на потреби відділів (управлінь) субсидій у порядку,встановленому Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київськоюі Севастопольською міськими державними адміністраціями, при цьому сума коштівна потреби відділів (управлінь) субсидій не повинна перевищувати п'ятнадцятивідсотків загальної суми повернутих коштів. Подання свідомо недостовірних данихтягне за собою припинення надання субсидії та позбавлення права на їїпризначення на наступний термін.
До посадових осіб,винних у надмірному нарахуванні субсидій, вживаються заходи, передбаченізаконодавством.
За поданнямжитлово-експлуатаційних організацій, об'єднань (товариств) співвласниківбагатоквартирного будинку та організацій, що надають комунальні послуги,виплата субсидій припиняється, якщо громадянин, якому призначено субсидію, несплачує відповідної частки житлово-комунальних послуг, за винятком випадків,зазначених у пункті 13 цього Положення.
Місцеві фінансовіоргани перераховують кошти для відшкодування витрат населення на оплатужитлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкогопічного побутового палива у порядку, встановленому Радою міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.
На кожногоодержувача субсидії відділи (управління) субсидій і організації, що надаютьнаселенню житлово-комунальні послуги, реалізують скраплений газ, тверде тарідке пічне побутове паливо, заводять справу, в якій зберігаються матеріали,необхідні для призначення субсидії, та розрахунки її розміру.
Проаналізуємо кількість зверненьгромадян, фінансування та призначення субсидій за 2005-2006 роки, а також 1квартал 2007 року.
Таблиця 2.1
Аналіз призначення та фінансуваннясубсидій по Хотинському району за 2005-2007 роки
/>Показники
Роки Кількість звернень Призначено (тис.грн.) Профінансовано (тис.грн) 2005 рік 3507 902,5 895,4 2006 рік 1589 304,0 302,2 1 квартал 2007 року 983 311,9 111,9

З вищевикладеного бачимо, що в 2006році всі показники по субсидіях зменшились. Це відбулося у зв’язку з тим, що:
1. В кінці 2005 року та в 2006 роцізбільшився розмір пенсії (субсидією найчастіше користуються пенсіонери –найуразливіша категорія країни), а для розрахунку субсидії береться попередні 6місяців.
2. В 2006 році довго не було прийняторозпорядження про ціну на тверде паливо. Та ціна на нього була низькою.
Тобто при збільшеній пенсії танизькій ціні на тверде паливо після підрахунку виходила нульова субсидія.
Тепер ми бачимо, що за 1 квартал 2007року і показники, які аналізуються майже дорівнюють показникам за 2006 рік. Цевипливає з того, що:
1. Запопередні роки для розрахунку субсидій враховувалося 20 % сукупного доходусім’ї, а з 2007 року враховується 15 %.
2. Збільшиласьціна на тверде паливо.
3. Спростиласяпроцедура отримання субсидії, через це збільшилась кількість осіб, якимположено отримання субсидій.
 
2.4 Забезпечення реалізації державних гарантій щодо надання адресноїдопомоги інвалідам війни та праці
 
Система соціальної допомоги, яка надаєтьсясьогодні в Україні, не забезпечує адекватної соціальної підтримки громадян уринкових умовах у разі настання ризику.
Реформування цієї системи має здійснюватисяна основі вироблення нових підходів і критеріїв до оцінки існуючих соціальних програмз метою їх раціоналізації та консолідації з урахуванням наявних бюджетнихресурсів. Для підтримання найбільш вразливих верств населення буде запровадженосистему гарантованого мінімального сукупного доходу сім'ї.
Для досягнення цієї мети необхідно:
─  поглибити адресність державної соціальноїдопомоги через упорядкування пільг та допомоги, що надаються різним категоріямнаселення;
─  удосконалити механізм надання субсидійна оплату житла, комунальних послуг, палива;
─  запровадити для окремих категорій громадянзалежно від рівня їх доходів надання субсидій на послуги, пов'язані із забезпеченнямжиттєдіяльності (користування транспортом, телефоном тощо);
─  реформувати нормативно-правову базу наданняадресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та одиноким непрацездатнимособам на основі урахування їх сукупного доходу;
─  створити систему контролю за ефективнимі раціональним використанням коштів для надання державної соціальної допомоги;
─  впровадити єдинуобліково-інформаційну систему одержувачів соціальної допомоги.
Реформування системи соціального обслуговуваннята надання допомоги малозабезпеченим верствам населення має спрямовуватися нарозроблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів з питаньсоціальної політики, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення системисоціального захисту населення, вдосконалення механізму фінансування наданнясоціальної допомоги, що забезпечить гарантований державою рівень соціального захистумалозабезпечених верств населення.
Пріоритетними напрямами в цій сферімають бути:
─  удосконалення роботи органівсоціального захисту населення;
─  розвиток мережі установ, які займатимутьсяорганізацією комплексного соціального обслуговування за місцем проживаннягромадян похилого віку та інвалідів.
 Для цього необхідно:
─  підвищити якість соціальногообслуговування громадян похилого віку, інвалідів у територіальних центрах соціальногообслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та в інтернатнихустановах, залучити до співробітництва з державними установами недержавні громадськіорганізації, фонди для надання допомоги малозабезпеченим верствам населення;
─  запровадити для матеріальнозабезпечених верств населення, з урахуванням їх індивідуальних потреб, систему наданняплатних соціальних послуг у домашніх умовах та в інтернатних установах;
─  здійснити будівництво спеціальних житловихбудинків для ветеранів війни та праці з комплексом служб соціально-побутового,медичного призначення;
─  удосконалити роботу підсобних селянськихгосподарств при будинках-інтернатах системи соціального захисту населення зметою повного задоволення потреб цих установ в основних продуктах харчування власноговиробництва та організувати роботу міні-цехів з переробки власної продукції;
─  забезпечити створення та комплекснефункціонування центрів і будинків соціальної реабілітації та адаптації осіб, звільненихз місць позбавлення волі, та тих, які втратили соціально корисні зв'язки.
Система соціального захисту інвалідів,ветеранів війни та праці має бути спрямована на створення умов, які бзабезпечували їм повноцінне життя, гарантували рівні з усіма іншими громадянамиможливості для участі в економічному, політичному і соціальному житті держави.
Для цього здійснюватимуться заходищодо:
─  передбачення вільного доступу інвалідівдо об'єктів соціальної інфраструктури при проектуванні і будівництві населенихпунктів, формуванні житлових масивів, розробленні проектних рішень на нове будівництво,реконструкції будівель та споруд, аеровокзалів, залізничних і річкових вокзалів,морських портів, комплексів і комунікацій, а також розробленні та виготовленнітранспортних засобів;
─  забезпечення соціально-правової, трудовоїта медичної реабілітації інвалідів, професійного навчання і створеннянеобхідної кількості робочих місць для їх працевлаштування;
─  прийняття нової редакції Закону України«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Закон маєзакласти основи нормативно-правової бази соціального захисту інвалідів,визначити основні принципи і напрями розвитку законодавчого процесу,організаційно-фінансові заходи тощо;
─  надання державної підтримки всеукраїнськиморганізаціям інвалідів після прийняття закону про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України з питань оподаткування громадських об'єднаньінвалідів та підприємств, де працюють інваліди;
─  реструктуризації і переоснащення протезно-ортопедичнихпідприємств з метою вдосконалення вітчизняного виробництва сучасних засобів реабілітаціїінвалідів та повного забезпечення потреби в них;
─  розвитку системи життєзабезпечення ісоціального обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці шляхомрозширення мережі реабілітаційних і територіальних центрів, надання передбаченихзаконодавством пільг та гарантій, посилення ролі адресних пільг і допомоги.
Пільгидля інвалідів війни, передбачені Законом України «Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту», відповідають міжнароднимдоговорам України, але через дефіцит державного бюджету багато з них невиконуються. Так, наприклад, згідно з згаданим Законом (п. З ст. 13) інвалідивійни щорічно безплатно позачергово забезпечуються санаторно-курортнимлікуванням або компенсацією за нього. Проте такі виплату якщо і проводяться, тоз розрахунку інвалідам війни 1 та 2 групи, якіне змогли оздоровитися надається компенсація в розмірі 200,00 гривень, а інвалідам 3 групи 150,00 гривень. а несередню вартість путівки, вартість якої тепер від 3000 грн.
Наведемоще один приклад — згідно з п. 8 ст. 13 згаданого закону передбачаєтьсяпроведення позачергового безоплатного капітального ремонту власних жилихбудинків і першочерговий поточний ремонт інших будинків і квартир інвалідіввійни. Практично цей пункт зовсім не виконується.
Проблемою в житті інвалідів війни лишається позачергове безоплатнезубопротезування, госпіталізація та проходження медико-соціальної експертноїкомісії. У інвалідів війни багато захворювань, тож часто ЛКК не можевизначитись, який спеціаліст повинен оформляти подання на МСЕК. Дуже частозвертаються інваліди війни з листами, в яких просять допомогти пройти переогляду МСЕК з метою отримання, наприклад, 1-ї групи інвалідності уже після80-річного віку, і це в той час, як більше 60 років вони є інвалідами війни.Думаю, що інваліду війни після досягнення 80-річного віку потрібно, незадумуючись, призначати 1-шу групу інвалідності.
Серед проблем інвалідів війни особливе місце займає позачерговебезоплатне забезпечення автомобілями з ручним керуванням. Через відсутністьгрошей у держбюджеті цей пункт Закону майже не виконується, але можна знайтивихід із ситуації, наприклад, за рахунок автомобілів, які були у вжитку.
Пільги і компенсації є різнимиправовими категоріями, хоча в законодавчих актах вони межують, тісно пов’язаніміж собою. З точки зору правової спеціалізації між вказаними категоріямиіснують суттєві відмінності щодо їх змісту, порядку застосування, правовихнаслідків дотримання чи недотримання.
“Пільгою” є непередбаченезаконодавством повне або часткове звільнення певних категорій громадян (заознакою віку, статі, заслуг, місця проживання тощо) від дотримання встановленихзаконом загальних вимог і правил, виконання певних обов’язків.
“Компенсація” – це передбаченезаконодавством фінансове або майнове відшкодування громадянину витрат абовтрат.
Сьогодні вкрай актуально посталанеобхідність переорієнтації підходу держави до вирішення проблеми пільг,переваг, гарантій та компенсацій, яким раніше надавався пріоритет при вирішенніпитань соціального захисту громадян. Доцільність такої роботи полягає вудосконаленні системи адресної державної допомоги, що дозволить в умовахпереходу до ринкової економіки зробити систему пільг більш справедливою,прозорою, спрямованою на підтримку найменш захищених.
Існуюча система розподілу пільг невідповідала фінансовим можливостям держави і задекларованою законодавствомвартістю і кількістю пільг, гарантій, компенсацій та допомог, які постійнодоповнювались і кількісно розширювались. А це негативно впливає не тільки насоціальні а й на політичні та моральні засади. Тому на нинішньому етапісуспільно-економічного розвитку України ця проблема постала дуже гостро. Аджемова йде, фактично, про необхідність справедливого перерозподілу ресурсівдержави [15. ст. 34].
Нині законодавством передбаченопільги в оплаті житлово-комунальних послуг для понад 14 категорій громадян, у томучислі 10 з них мають право споживати на пільгових умовах електроенергію і 9 –природний газ. Право на пільговий проїзд в громадському пасажирськомутранспорті визначено для 11 категорій населення України, а це майже 12 млн.чоловік.
Чисельність активного працездатногонаселення працездатного віку складає близько 20 млн. осіб. Тоді як чисельністьпільгових категорій (без урахування тих, кому пільги надаються за службовоюознакою) складає понад 12 млн. осіб. Отже, арифметика, як бачите, дуже проста.
Стоїть питання про скасуваннянеобґрунтованих пільг для тих, хто працює, отримуючи високу заробітну плату.Одержувачі пільг, яким вони надавались за службовою або професійною ознакою,вимушені будуть сплачувати за отримані послуги. Зекономлені кошти будуть спрямованіна допомогу тим, хто її справді потребує, і, таким чином, найуразливішікатегорії населення при цьому абсолютно не постраждають.
Нині в Україні понад 12 млн. такихосіб, в тому числі: інвалідів Великої Вітчизняної війни – 255,1 тис.,інвалідів-чорнобильців – 534,1 тис., інвалідів з дитинства – 201,2 тис.,інвалідів від трудового каліцтва і професійного захворювання – 98,5 тис.,інвалідів від загального захворювання – 1,4 млн., дітей-інвалідів – 140,1 тис.,учасників бойових дій – 460,4 тис., учасників бойових дій на територіїіноземних держав – 189 тис., членів сімей військовослужбовців, членів сімейпомерлих інвалідів і учасників бойових дій – 520,9 тис., громадян, які булинасильно вивезені до Німеччини – 560 тис., ветеранів праці – 7,2 млн., учасниківвійни – 3,2 млн., жертв політичних репресій – 56 тис. осіб., осіб, яі маютьособливі заслуги перед Батьківщиною – 2985 осіб. Для них збережено встановленіпільги, переваги та гарантії [37].
Органи законодавчої влади тасамоврядування при затвердженні місцевих бюджетів можуть передбачатиасигнування для надання зазначених пільг іншим малозабезпеченим категоріям занаявності відповідних джерел фінансування.
Передбачені заходи дозволять посилитиадресність державної соціальної допомоги та забезпечити поглиблений соціальнийзахист найуразливіших верств населення, встановити дієвий контроль за цільовимвикористанням бюджетних асигнувань та обґрунтованістю їх надання. Дляреалізації механізму адресності соціальної допомоги планується запровадитиінститут соціальних інспекторів.
Станомна 01.05.2007 року на обліку у відділі з питань обслуговування інвалідів таветеранів війни управління праці та соціального захисту населення Хотинськоїрайонної державної адміністрації перебуває 5665 ветеранів війни та осіб, на якихпоширюється чинність Закону України “ Про статус ветеранів війни та гарантії їхсоціального захисту”. З них:
— інваліди війни 428
— учасники бойових дій 336
— учасники війни 4222
— сім’ї загиблих та померлихфронтовиків 679
Впродовж 2003-2006 років управління праціта соціального захисту населення районної державної адміністрації працювало надвдосконаленням системи обліку ветеранів війни, з метою подальшого створення врайоні Єдиного державного реєстру пільговиків. Для цього сформовані особовісправи пільговиків, як в паперовому так і в електронному вигляді .
127 одиноких інвалідів та ветеранів війнизнаходяться на обслуговувані в територіальнім центрі “Ветеран”. Значна робота проводитьсяз питань надання пільг та послуг ветеранам війни.
В повному обсязі надаються пільги завикористану електроенергію, житлово-комунальні та інші послуги.
Проводиться відпуск твердого палива таскрапленого газу ветеранам, що проживають в не газифікованих помешканнях без центральногоопалення. Всього твердим паливом в 2006 році забезпечено 3870 чол., на загальнусуму 960,8 тис. грн. Проведено газифікацію 60% пільгового населення тазабезпечено їх природнім газом на загальну суму 637,3 тис. грн. Надано пільгипо за 2006 рік: електроенергії на суму 421,4 тис. грн.; житлово-комунальнихпослуг ветеранам на суму 11,5 тис грн.; водопостачання та водовідведення – 27,1тис. грн.
Значна увага приділяєтьсяоздоровлення ветеранів війни та праці. Санаторно – курортні путівки у 2004 роціодержали 42 особи, в 2005 році їх було 57, а уже у 2006 році пролікувалося лише44 пільговика району. Це різке зменшення видачі санаторно-курортних путівок,зумовлено тим, що починаючи з 2006 року відбулися зміни у законодавстві і буввідмінений даний вид пільг ветеранам праці. Це спричинило невдоволення серед цієї категорії пільговиків, яким такожнеобхідне лікування в санаторіях.
Підприємство зв’язку постійно надаєпослуги ветеранам війни по абонплаті та проведенню телефонів. Всього послугамина абонплату за телефон за 2006 рік користувалися 1876 чол. на загальну суму114,4 тис. грн., 80 пільговикам підведено телефони на загальну суму 80,3 тис.грн. В 2005 році підведено телефонів 60 пільговикам, а 2004 — 44 пільговикам. Зцього ми бачимо позитивне збільшення, а також увагу держави, так як телефон – єважливий засіб зв’язку з навколишнім світом.
ВАТ “Хотинське АТП — 17741” здійснюєперевезення пільгових категорій населення, в т. ч. ветеранів на приміськихавтобусних маршрутах без обмеження кількості поїздок. За 2006 рік в цій галузібуло надано послуг на загальну суму 341 тис. грн. В 2006 році разом з боргамипільгове перевезення профінансовано на суму 195 тис. грн., а в 2004 році –всього на 112 тис. Зміну фінансування можна спостерігати на малюнку.
/>
Рис.2.4 – Фінансування пільговогоперевезення в Хотинському районі за 2004-2006 роки (тис.грн.)
З вищевикладеного бачимо, що з кожнимроком надається послуг на значно більші суми. Це пов’язано з тим що за період2005 – 2006 роки більше 3000 осіб в Хотинському районі отримали статус ветеранавійни, а це означає, що вони набули право на пільгове перевезення. А ще узв’язку із збільшенням цін на пальне, збільшується вартість квитків. Одночасноз цим цей вид пільги недофінансовується, тому що авто перевізник по кошторисупланує на ці послуги більші суми.
Всі ветерани війни, які цьогопотребували, забезпечені проїзними талонами для проїзду на міжміськомутранспорті в межах України та СНД.

2.5 Розвиток системи територіальних центрів області, їх роль унаданні соціальних послуг громадянам похилого віку
 
Соціальнадопомога вдома надається самотнім непрацездатним громадянам та інвалідам, якічастково або повністю втратили здатність до самообслуговування і за висновкамимедичних установ потребують стороннього догляду. В договорі, який складаєтьсяміж громадянином та територіальним центром, зазначаються всі послуги, які будеотримувати громадянин з урахуванням стану його здоров’я .
Щотижня вміському територіальному центрі проводяться методичні дні, під час якихсоціальні працівники знайомляться з новими нормативними документами щодосоціального захисту, одержують відповіді на різноманітні запитання. Завідуючимивідділеннями соціальної допомоги вдома здійснюються перевірки робочих зошитівсоціальних працівників на предмет виконання доручень громадян, щообслуговуються .
Суттєвоюпідтримкою у підготовці кадрів соціальних працівників було їх навчання, якепроводилося раніше Міністерством соціального захисту населення. Але в останніроки таке навчання, на жаль, не проводиться. Територіальний центр дляпідготовки соціальних працівників використовує місцеві ресурси, в тому числідосвід роботи інших установ соціального захисту. На базі міського соціально-лікувальнореабілітаційного центру інвалідів організовано навчання соціальних працівників системіантистресового захисту, масажу, Су-Джок-терапії, а також спілкуванню з людьмипохилого віку та інвалідами. На базі міського територіального центруорганізовано громадську юридичну приймальню, де щомісячно кваліфіковані юристидають необхідні консультації як самотнім непрацездатним громадянам, так ісоціальним працівникам.
Не можна сказати,що в діяльності територіального центру відсутні проблеми. Перша з них – цеплинність кадрів. Важкі (як фізично, так і морально) умови праці витримують невсі, а в основному ж працюють соціальними працівниками жінки. Крім того,впливає на плинність кадрів і низький рівень заробітної плати. Саме тому втериторіальному центрі вишукують форми і методи матеріального і моральногозаохочення та стимулювання в роботі соціальних працівників.
“Берегти, допомогти,пам’ятати”… Це девіз наймолодшого структурного підрозділу міського територіальногоцентру – відділення соціально-побутової реабілітації пенсіонерів та інвалідів.
Люди похилоговіку із задоволенням приходять до відділення соціально-побутової реабілітації.Тут вони не тільки оздоровлюються, але й знаходять друзів, що так важливо длясамотніх людей .
Відділеннясоціально-побутової реабілітації існує не так давно, але добра слава про нього розійшласявже по всьому місту і на сьогодні бажаючих потрапити до цього відділення вжедуже багато. Майже всі пишуть заяви, щоб їх прийняли наступного року в тому жскладі.
Територіальнийцентр є одним з активних учасників реалізації таких програм. Значною є роль уцьому процесі відділення організації надання грошової та натуральної допомоги малозабезпеченимгромадянам.
На сьогодні черезвідділення малозабезпечені мешканці Хотинського району отримують адресну допомогу,одноразову матеріальну допомогу, гарячі обіди та набори продуктів харчування, одяг,взуття та предмети домашнього вжитку.
Людям, які зрізних причин потрапили у скрутне становище, надається адресна одноразоваматеріальна допомога. Така допомога надається на придбання продуктів харчуваннята ліків, лікування громадян, які страждають на тяжкі захворювання. Частковокомпенсуються витрати, пов’язані з проведенням планових операцій та лікуванням,а також на поховання померлих родичів. Одноразова матеріальна допомоганадається територіальним центром і після обстеження матеріально-побутових умов проживаннязаявників.
Досить популярносеред населення міста є натуральна допомога у вигляді одягу, взуття, тапредметів домашнього вжитку, яка також надається територіальним центром. Одягта взуття працівники та актив центру збирають від населення, лагодять їх,перуть, а потім віддають тим, хто цього потребує.
Найбільш доступною для одиноких людейпохилого віку та самотніх непрацездатних громадян є допомога, яку надаютьтериторіальні центри.
Територіальний центр соціального тамедичного обслуговування є соціальною та медичною установою, яка надає послугигромадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам, спрямовані напідтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.
В місті Хотині територіальний центр«Ветеран» створений у 1995 році і до його складу входять два відділення:
─ відділеннясоціальної допомоги на дому;
─ відділенняорганізації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченимнепрацездатним громадянам.
Ці відділи призначені, як вже буловказано, надавати соціальні послуги та соціальну допомогу. Гостро постаєпитання про те, яким чином виявити, віднайти саме тих громадян, яким цядопомога вкрай необхідна, як не обминути увагою цих людей.
Територіальним центром «Ветеран»станом на 01.01.2007 року виявлено одиноких непрацездатних громадян, щопотребують різних видів соціальної допомоги 7840 чол.
З метою більш повного та ефективноговиявлення гостропотребуючих Хотинським районом одним із перших булозапроваджено проведення паспортизації кожного сільського населеного пункту. Всіці дані пізніше були зведені в соціальному паспорті Хотинського району. Це далозмогу як кількісно так і якісно виявити всіх гостропотребуючих району.
Соціальні паспорти в окремихнаселених пунктах складалися за допомогою сільських голів. До того ж, коженсільський голова давав не лише кількісний аналіз гостропотребуючих громадян,але й списки цих громадян і до кожного жителя, що був включений до цьогосписку, відразу ж оформляли акт обстеження житлово-побутових умов цих громадян.Отже, якщо в списку гостропотребуючих було визначено, наприклад, 250 громадян,то це означає, що разом з соціальним паспортом та списком гостропотребуючихподавалося в територіальний центр «Ветеран» ще й 250 актів обстеженняжитлово-побутових умов. Вся ця інформація вводиться в базу даних. Ця процедурадещо ускладнила роботу сільських рад, територіального центру, управління вцілому, проте, набагато спростила цей механізм для самого гостропотребуючого.
Поряд з нами проживають одинокінепрацездатні громадяни, інваліди, діти-сироти, багатодітні сім’ї, якістраждають через матеріальну скруту. Саме тому одними з перших відгукнулися хотинчанина пропозицію взяти участь в обласному телерадіомарафоні. На закликвідгукнулися майже всі підприємства, організації, сільське та міське населення,бо лише із залученням великої кількості небайдужих можна було суттєво зрушитипроблему з мертвої точки. Отже, телерадіомарафон вперше був проведений у 1995році під назвою «Милосердя» і проходив він під гаслом: «На світі так бракуєдоброти — без неї ми в житті неповноцінні».
Телерадіомарафон проходить в триетапи. Перший завершується до Дня людей похилого віку, другий — до Дняінвалідів, третій — напередодні Святого Миколая (19 грудня).
Хотинчани відчувають турботу про себесаме через проведення облтелерадіомарафону. Навіть цифри відчутні. Якщо в 1995році коштів та товари першої необхідності було зібрано на загальну суму 42 тис.грн., то в 1997 році ця сума збільшилася до 105 тисяч гривень. В 2006 році цясума вже становить 156 тисяч гривень.
Щороку, перед початком акції«Милосердя» для координаційної роботи в районі створюється організаційнийкомітет облтелерадіомарафону з числа керівників району, представниківкомерційних структур, підприємств, громадських організацій та засобів масовоїінформації.
Продукти харчування, одяг, взуття,товари першої необхідності передаються у територіальний центр «Ветеран».Зібрані кошти, товари, продукти харчування передаються громадянам, якіпотребують невідкладної допомоги, будинок-інтернат, геронтологічне відділенняКруглицької лікарні.
Існує прислів’я, що зло розквітає,якщо добро мовчить. Добро телерадіомарафону приходить до тих, хто його вжечекає напередодні Дня Святого Миколая, заступника бідних, знедолених. І самСвятий Миколай розвозить подарунки по хатах бідних. Він дарує скромні, алезібрані добрими руками і від щирого серця пакунки. І це, безумовно, маленькачасточка допомоги, але вона підтримує в душах нужденних віру в добро імилосердя.
В основному вся робота по зборукоштів, товарів першої необхідності лягає на відділення організації наданнягрошової та натуральної допомоги. Саме тут беруться на облік і обслуговуютьсямалозабезпечені громадяни. Відділення організовує пункти прийому від населенняокремих громадян, підприємств, установ, організацій продуктів харчування,одягу, взуття, предметів першої необхідності, коштів для забезпечення потребмалозабезпечених громадян, тощо.
Відділення налагоджує ділові стосункиз громадськими організаціями, промисловими та сільськогосподарськимипідприємствами, комерційними структурами, релігійними громадами та окремимипідприємствами і фермерами по організації збору допомоги нужденним.
Відділення також здійснює чіткийконтроль за надходженням та видачею натуральної і грошової допомоги.
Завдяки цим зусиллям втериторіальному центрі «Ветеран» можна отримати необхідну гуманітарну допомогу.Серед отримувачів допомог одинокі непрацездатні громадяни, багатодітні сім’ї,інваліди, діти-інваліди та інші.
Відділення працює в тісному контактіз районною організацією Товариства Червоного Хреста.
Продовольчі набори малозахищенікатегорії громадян, як і підопічні центру, отримують практично до кожного святачи якоїсь визначної дати — Дня Перемоги, Міжнародного Дня людей похилого віку,Міжнародного Дня інвалідів. До цього слід додати різдвяні та великодніподарунки, різноманітні урочисті зустрічі та благодійні обіди, якіорганізовуються з нагоди цих дат з обов’язковим врученням продовольчих наборів.
Люди щиро вдячні тим, кому не байдужаїх біда, хто в скрутну хвилину приходить на допомогу. Таким чином ці люди щевірять у соціальну підтримку, у добрі серця, вірять, що про них піклуються нелише на словах.
Сьогодні ключовими словами є злагода,примирення, консолідація, єдність, єднання. А найміцніше єднання може бути лишена доброті, на добрій справі, тому, що доброта вічна. Можна бути великимписьменником, науковцем, композитором, чи будь-ким іншим, а можна бути великимлюбов’ю до свого ближнього. І ніщо так не робить людину людиною, як оця любов,що проявляється найперше і найбільш рельєфно знову ж таки у захисті людей. Іможна бути певним, що ХХ століття асоціюватиметься в пам’яті нащадків, кріміншого, з матір’ю Терезою та з принцесою Діаною, які стали всесвітньо відомимизавдяки благодійницькій діяльності. Доброта не знає кордонів.
Крім цього в районі діє комплекснапрограма соціальної підтримки малозабезпечених громадян похилого віку«Турбота».
Програма передбачає системусоціально-економічних, медичних, матеріально-побутових та культурних заходів,спрямованих на посилення адресної соціальної підтримки громадян похилого вікута інших малозабезпечених громадян району, координацію дій органів влади,профспілкових, громадських, ветеранських, релігійних, благодійних та іншихорганізацій.
Основні напрямки програми:
1.  Адресна матеріальна допомога;
2.  Медичне обслуговування,лікування і реабілітація;
3.  Матеріально-побутове таторговельне обслуговування;
4.  Захист трудових прав;
5.  Культура обслуговування,дозвілля, відпочинок та безперешкодний доступ до соціальної структури.
Програма фінансується за рахуноккоштів місцевого бюджету та місцевих рад, благодійних пожертвувань підприємств,організацій, селянських спілок, колгоспів, комерційних підприємств, приватнихюридичних та фізичних осіб, релігійних конфесій; гуманітарної допомоги; масовихблагодійних заходів; інших надходжень.
За 2006 рік проведення заходів згіднопрограми організовано допомогу психоневрологічному будинку-інтернату продуктамихарчування, ліками, медичним інвентарем, паливом на суму 200 тисяч гривень.Підприємства та установи району взяли під опіку 80 інвалідів та пенсіонерів,які раніше в них працювали з метою надання їм допомоги у придбання ліків,палива, одягу та взуття, ремонті помешкань, тощо. При Церкві Святого Андріящонеділі організовуються благодійні обіди приблизно на 100 чоловік.
В м. Хотині відкрито магазин дляобслуговування пільгової категорії громадян.
Проведено безплатну телефонізацію 28помешкань інвалідам І та ІІ груп.
При будинку культури працює клуб«Ветеран», який залучає до суспільно-корисної праці ветеранів війни та праці.Вечори відпочинку для цієї категорії громадян територіальний центр «Ветеран»проводить двічі на рік: свято 8 березня та День св. Миколая.
Це, звичайно, не вирішить проблемубідності наших громадян, але, можливо, хоч на деякий час знизить соціальнунапругу в нашому суспільстві, вселить надію в серця українських людей намайбутнє.
Основний структурний підрозділтериторіального центру «Ветеран» відділення соціальної допомоги.
Згідно з «Положенням про відділеннясоціальної допомоги вдома» та угодою, укладеною між відділенням та самотніми непрацездатнимигромадянами похилого віку відділення соціальної допомоги вдома обслуговує 468чоловік, з них на селі 358 чоловік. Потребують такого обслуговування ще 120чоловік району.
Згідно з угодою не рідше двох разівна тиждень соціальний працівник відвідує одинокого громадянина, надаєсоціально-побутові послуги, виявляє додаткові проблеми, які необхіднорозв’язати і розв’язує їх самостійно або з допомогою підприємств торгівлі,побуту, громадського харчування, закладів охорони здоров’я, товариств,благодійних організацій та інше.
Соціальний працівник повинен бутиготовим до роботи з цією категорією громадян і вміти не лише надавати послуги,а й вміти дієво спілкуватися з людьми похилого віку, вміти вислухати літнюлюдину з розумінням та цілеспрямовано, вміти створювати і розвивати добрістосунки, вміти досягати довіри підопічних і т.д. З людьми похилого віку, те щей самотніми необхідна особлива тактика поведінки працівників системисоціального захисту, і в тому числі, соціальних працівників.
Соціальні працівники відділеннясоціальної допомоги Хотинського територіального центру «Ветеран» надаютьодиноким непрацездатним громадянам 29 найменувань послуг, серед яких: доставкатоварів з магазину, прибирання приміщення, прання білизни, доставка води,придбання і доставка палива, сприяння в медичній допомозі, сприяння в ремонтіжитла, сприяння в обробці городу, заготівля продуктів на зиму, допомога впохованні та інше.
Установи соціального захисту відходятьвід позиції очікування звернень громадян та формальної відповіді на них і перейшлидо обстеження умов життя населення, виявлення нужденних та пошуку оптимальнихможливостей надання допомоги.
Важливо також забезпечитикомплексний підхід до вирішення соціальних проблем: з’ясування та надання всіхвидів соціальної допомоги у кожному конкретному випадку для кожної конкретноїлюдини. Статистичні дані за минулі роки є яскравим свідченням того, в якомунапрямку проводилась ця робота в області та районі.
Відповідна робота в Чернівецькійобласті розпочалася зі створення нової організаційної структури –територіальних центрів ще в 1990 році. Перші кроки діяльності територіальнихцентрів засвідчили, що це прогресивна і дієва форма соціального захисту, адженадомне обслуговування, медичну допомогу інвалідам, одиноким літнім людям до їхстворення не здійснювала жодна структура.
В Чернівецькій області діють 12 територіальнихцентрів, які обслуговують близько 22 тисяч пенсіонерів, майже половина з нихобслуговують відділення соціальної допомоги вдома. Розвиток соціальногообслуговування одиноких непрацездатних громадян та інвалідів відділеннямсоціальної допомоги вдома за 1990-2007 роки та розвиток мережі територіальнихцентрів та відділень соціальної допомоги вдома ілюструє рис 2.5
/>
Рис. 2.5 Розвиток мережі територіальнихцентрів та відділень соціальної допомоги вдома за 1990-2007 роки.

Статистичні дані за минулі роки свідчать, щокількість обслуговуваних територіальним центром збільшується, кількість наданихпослуг збільшується, збільшується також і сума наданих послуг.
Аналіз даних за минулі роки показує,що є в роботі як позитивні надбання, так і деякі ускладнення. А це означає, щореформування системи соціальних допомог стало пріоритетним напрямком діяльностітериторіального центру “Ветеран”.  
Не хочеться обминути увагою івідділення грошової і натуральної допомоги, бо саме на цій ділянці роботи єнайбільш відчутні зрушення.
Якщо в 1995 році територіальний центрнадав допомогу гостропотребуючим на суму лише 905 гривень, то в 2000-х роках цяцифра вже досягнула 17 500 гривень.
На протязі 2006 року територіальним центром“Ветеран” управління праці та соціального захисту населення Хотинської районноїдержавної адміністрації проведена наступнаробота, а саме :
За сприянням підприємств,установ, організацій, банківських та комерційних структур, релігійних конфесій,окремих підприємств та громадських організацій зібрано і надано допомоги назагальну суму 942888 грн. в тому числі:
─ грошовадопомога – 455430 грн. 6212 чол..
─ натуральнана суму – 136170 грн. 5204 чол…
─ надано інтернатним установам допомогу назагальну суму 351288 грн.
Притериторiальному центрi «Ветеран» працює пункт прокату засобiвпересування для iнвалiдiв.
Створенийта працює центр соцiальноi реабiлiтацiї iнвалiдiв, який надає безкоштовнiпослуги масажистiв, перукаря, швеї iнвалiдам, пенсiонерам, багатодiтним таiншим соцiально-незахищеним верствам населення.
ДоДня Перемоги ветеранам, учасникам війни, сім’ям загиблих надана матеріальна допомогаз державного бюджету на загальну суму 579,4 тис.грн., з місцевого – 10 тис. грн.Для них проведений благодійний обід на суму 7000 грн.
Отже, проведений аналіз свідчить проте, що впродовж останніх років в районі проводиться радикальне реформуваннясистеми соціальної допомоги, що зумовлено значним падінням рівня життябільшості населення району, обмеженістю державних ресурсів.
Сьогодні на порядку денномузалишається пошук оптимальних шляхів надання соціальної допомоги та послуг намісцевому рівні.
 
2.6 Роль та значення управління праці тасоціального захистунаселення угалузі охорони праці, її соціальних гарантій
 
Праця посідає центральне місце у життілюдей, вона визначає стабільність сім’ї та суспільства у цілому. Людипрагнуть мати таку роботу, яка б забезпечувала їм та їхнім сім’ям прийнятнийрівень життя, роботу де основні права трудящих були б дотримані.
Люди намагаються і хочуть мати захисту випадку коли не зможуть працювати, а також розраховують одержати належнийзахист у разі хвороби або травми на робочому місці .
В Україні питання охоронипраці регламентується Законом України “Про охорону праці” яким визначаються основніположення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життяі здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умовипраці регулює за участю відповідних органів державної влади відносини міжроботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Гідна праця – це безпечна праця, але мивсе ще далекі від досягнення цієї мети. Щорічно близько 20 тисяч чоловіків, жінокгинуть внаслідок нещасних і захворювань професійного характеру. Крім того,щорічно реєструються безліч нещасних випадків професійного характеру.
За цим жахливі людські втрати біль тастраждання. Нещасні випадки на виробництві не такі помітні, лише поодинокі,найтрагічніші випадки набувають громадського розголосу, а у повсякденному життіми, як правило, не бачимо тих, хто вмирає, захворює або одержує травми нароботі .
Узяті разом ці випадки становлять собоюсоціальне явище, на яке держава повинна реагувати. Бездіяльність може призвестидо великих людських та економічних втрат. За 2005 рік в Хотинському районі навиробництві сталося, 17 нещасних випадків, з них 2 смертельні, а в 2006 році навиробництві було травмовано 6 чоловік, з них 1 смертельно.
Охорона праці на Хотинщині регламентуєтьсявідділом з питань праці управлінні праці та соціального захисту населенняХотинської районної державної адміністрації [39, ст. 171].
Одним з головних завдань служб охорони праці місцевихдержадміністрацій є реалізація державної політики в галузі охорони праці наввіреній території. Для нинішнього часу є характерним подрібнення великих ісередніх підприємств на менші, подальший розвиток малого бізнесу, тому цезавдання стає дедалі важче виконувати. Беручи до уваги той факт, що убудь-якого підприємця багато турбот й окрім охорони праці, можна зрозуміти,чому ці питання вирішуються так важко. На маленькому підприємстві одномукерівникові забезпечити вирішення питань всіх аспектів діяльності практичнонеможливо, а на утримання достатньої кількості спеціалістів не вистачає коштів.Звідси напрошується висновок, що у суворій відповідності до вимог чинногозаконодавства робота з охорони праці в малому бізнесі, а може, й у частинісереднього проводитися не може. У. деяких випадках до питань охорони праці намалих підприємствах доцільніше підходити диференційовано. Наприклад, ми не бачимореальної користі від того, що від підприємства зі штатом у кілька осібвимагають розробляти Положення про систему управління охороною праці абоПоложення про навчання з питань охорони праці. І так зрозуміло, що за всевідповідає та всім займається один його керівник. А за великим рахунком, яксвідчить практика, пункт 1.4 з Типового положення про навчання з питань охоронипраці можна зовсім виключити. Бажано, щоб подальший розвиток нормативної бази зохорони праці йшов не шляхом ускладнення, а очищувався від зайвої «бюрократії».
У роботі з охорони праці переважає ще одна тенденція, яка допевної міри негативно позначається на кінцевих результатах. Це «зав'язка»вирішення багатьох питань з охорони праці на фінансуванні з боку роботодавців.Якщо раніше медустанови проводили медогляди працівників безплатно, то тепер цестало можливим лише за гроші. Якщо до 1994 р. навчання з питань охорони працівсіх категорій керівників та головних спеціалістів проходило на підприємствахабо у вищестоящих організаціях безплатно, то тепер необхідно шукати спеціальнийнавчальний центр і платити за це гроші. Але такі навчальні центри від сільськоїмісцевості розташовані на відстані 100—150 км.
Вважаємо, що треба переглянути підходи до організації навчання зпитань охорони праці та спростити цю систему. Переконаний, що в кожному районізнайдуться кваліфіковані викладачі. А вже під час перевірки знань в комісіїповинен бути представник Держнаглядохоронпраці, і він може дати дійсну оцінкурівню одержаних знань. Поки ж значна кількість роботодавців, особливо з малихпідприємств і установ у сільській місцевості, з року в рік так і залишаютьсянеохопленими навчанням та перевіркою знань з питань охорони праці.
Вважаємо, що такі складності підштовхують багатьох роботодавців доуникання від вирішення питань з охорони праці. І ось на такому фоні районнимслужбам охорони праці доводиться вживати заходів до роботодавців, примушуватиїх займатися цими питаннями. На жаль, буває багато невдач.
Безперервно створюються нові підприємства, закриваються старі.Законодавство про підприємництво дає право зареєструватися, відкрити рахунок,виготовити печатку і «робити» свій бізнес. А вже після цього служба охоронипраці райдержадміністрації повинна розшукувати такого підприємця (дуже часто незнаючи, де і як) і переконувати його займатися охороною праці. Ситуаціяпарадоксальна. Важко, наприклад, уявити собі, щоб громадяни купувалиавтомобілі, реєстрували транспортний засіб і їздили на ньому, адержавтоінспекція ганялася за кожним і переконувала «вивчитися на водія». І цепитання потребує розумного вирішення. Адже в сільській місцевості, як правило,інспекцій Держнаглядохоронпраці немає. Вони розташовані в обласних центрах.Інспектори, штат яких невеликий, не мають можливості відвідувати сільськіпідприємства частіше, ніж один раз на 7—8 років (за винятком тільки інспекції вАПК). А тому їх вплив на дрібний бізнес поки що недостатній, хоча основніважелі впливу належать їм.
На превеликий жаль, не додано нічого суттєвого до статті прослужби охорони праці райдержадміністрацій і в новій редакції Закону «Проохорону праці». А для служб охорони праці міських рад не передбачено навітьправо здійснювати контроль за питаннями охорони праці на підприємствах, які єна їх території.
Право на притягнення до відповідальності за неправомірні діїкерівника підприємства за новою редакцією Закону мають лише працівникиДержнаглядохоронпраці та профспілок. А служби охорони праці держадміністраційіз Закону випадають.
Нині на державному рівні питаннями охорони праці займаютьсяДержавний комітет України з нагляду за охороною праці, державні органивиконавчої влади і Фонд соціального страхування від нещасних випадків навиробництві та професійних захворювань. На сьогодні, на жаль, поки що не існуєчіткого розподілу обов'язків між цими структурами з питання профілактикитравматизму. Всі «варяться» у своєму соку. Всі перевіряють підприємства. Укожного свій план перевірок. А чи так це необхідно? Я вважаю, щоДержнаглядохоронпраці повинен здійснювати в основному тотальний контроль. Фондсоціального страхування від нещасних випадків поряд з виплатами допомоги тавідшкодування втраченого заробітку потерпілим повинен на кожному підприємствівизначати рівень стану безпеки та умов праці для працюючих. А служби охоронипраці держадміністрацій повинні надавати вичерпну методичну допомогуроботодавцям з питань охорони праці. Саме такий розподіл у напрямах діяльностіможе дати позитивне зрушення. Від застарілої практики, яка не зарекомендуваласебе з позитивного боку, необхідно відмовлятися.
Аналізуючистан реєстрації колективних договорів слід відмітити, що стовідсотково зареєстрованідоговори і угоди в галузі охорони здоров’я, транспорті та освіті, 88,9% — впромисловості, 71% — в торгівлі. Найнижчий відсоток реєстрації в органах державногоуправління – 11,5%.
Питомавага зареєстрованих колективних договорів по району станом на 01.01.2007 рокусклала 72 %.
Важливим питанням залишається питанняоплати праці Основними напрямками тут є зростання вартості робочої сили порівняноз іншими складовими доходів населення, посилення впливу на нормування праці,збільшення грошових доходів населення, удосконалення податкового законодавства зметою зменшення податкового навантаження, як на фонд оплати праці, так і надоходи громадян.

Розділ3. Вдосконалення системи фінансування соціального захисту за умов ринковоїекономіки
 
3.1 Підвищення ефективності фінансування системи соціальногозахисту
 
Під безпосередньою опікою державиперебувають найуразливіші верстви населення (діти, пенсіонери, інваліди,малозабезпечені сім’ї, безробітні). Захист їхньої купівельної спроможностіздійснюється шляхом періодичного перегляду розміру пенсій та соціальноїдопомоги з урахуванням зміни споживчих цін.
Забезпечення реалізації правамалозабезпечених сімей на ефективну державну допомогу є одним з шляхіврозв’язання соціальних проблем, підвищення рівня добробуту українських родин таподолання бідності, тому стан фінансування допомоги відповідно до ЗаконуУкраїни “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, “Про державну соціальнудопомогу малозабезпеченим сім’ям”, а також житлових субсидій знаходиться у коліпостійної уваги Міністерства праці та соціальної політики держави.
Визначним напрямом розвитку допомогисім’ям з дітьми є зростання їхніх грошових доходів за рахунок системи державноїдопомоги. Одним з важливіших елементів цієї системи є Закон України “Продержавну допомогу сім’ям з дітьми”, який відповідно до Конституції Українивстановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьмишляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, їїдоходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державноїдопомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення[23].
Головною метою соціальної політики вУкраїні на сучасному етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення тазменшення тягаря кризи на найменш захищені його верстви. Вона повинна мати невсеохоплюючий, а вибірковий адресний характер. Держава має гарантувати мінімумсоціальних і матеріальних благ через такі механізми:
─  встановлення фінансового забезпеченняна державному рівні мінімальних соціальних гарантій ( мінімальної заробітноїплати, пенсій за віком, стипендій тощо);
─  здійснення у зв’язку з ціновоюлібералізацією превентивних соціальних заходів, адресного вибіркового наданнясоціальної допомоги та компенсаційних виплат;
─  захист купівельної спроможностімалозабезпечених громадян через щомісячний перегляд середньодушового сукупногодоходу, що надає право на допомогу, та цільові грошові допомоги відповідно дозмін індексу споживчих цін.
Поряд з наданням зазначених державнихгарантій малозабезпеченим громадянам передбачено і інші форми допомоги,виходячи з конкретних умов та нужденності особи. Ініціатива у вирішенні цьогопитання має виходити від місцевих органів виконавчої влади, а фінансуваннязаходів здійснюється переважно з коштів місцевих бюджетів.
Особливої гостроти набуває проблемасоціального захисту населення за умов лібералізації квартирної плати такомунальних платежів, поступового підвищення обсягу відшкодування населеннюфактичних витрат, пов’язаних з оплатою житлово-комунальних послуг. У зв’язку зцим з 1 травня 1995 року було введено щомісячні субсидії для відшкодуваннязазначених витрат населення. Для призначення і надання субсидій з метоювідшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг створено спеціальніслужби: надання субсидії, пільги та компенсації.
З кожним роком в Україні зростаєчисельність самотніх громадян похилого віку та інвалідів, які зовсім абочастково втратили здатність до самообслуговування. Для надання побутової,медико-соціальної допомоги цій категорій громадян при органах соціальногозахисту населення в усіх районах і містах створені відповідні служби, щонадають соціально-побутову допомогу. Для реалізації гарантій щодо соціальногозахисту цієї категорії громадян потрібне розширення мережі та зміцненняматеріальної бази відділень соціальної допомоги і територіальних центрівобслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян.
Підвищення рівня соціальногообслуговування пенсіонерів, ветеранів та інвалідів потребує структурногореформування сфери соціального захисту населення.
Існуюча система, що виконує державніпрограми допомоги малозабезпеченим громадянам, перебуває у такому стані, що неможе задовольнити зростаючі потреби населення у системі соціального захисту.Нині допомогу малозабезпеченим громадянам – пенсіонерам та інвалідам – надаютьоргани соціального забезпечення.
Основною метою заміни системи діючихпільг на адресну грошову допомогу населенню є реалізація принципу адресностісоціального захисту, тобто надання допомоги в першу чергу малозабезпеченимгромадянам, ліквідація підстав для взаємозаліків між бюджетами органіввиконавчої влади та підприємствами – надавачами послуг, а також реалізаціязбалансованої політики визначення розміру соціальної допомоги, виходячи ізможливостей бюджету, що дозволить оздоровити фінансово-економічну діяльністьпідприємств – надавачів послуг, забезпечить прозорість розрахунків бюджетіврізних рівнів.
Сьогодні пільги громадянам Українинадаються на підставі 25 законів та інших нормативних актів. Система пільгформувалася протягом тривалого періоду, частина з них перейшла із законодавстваРадянського Союзу, частина – передбачена законодавством незалежної Українськоїдержави [33, ст. 137].
Право на пільги за соціальнимстатусом має 31% населення, за професійною ознакою – близько 14% економічноактивного населення. Їх вартість обраховується майже в 22-23 мільярдамигривень. Сьогодні значна частина населення, маючи право, реально цими пільгамине користується або внаслідок того, що на тій території, де вони проживають, ціпослуги не надаються, або через відсутність фінансування. Водночас наданняпільг без урахування потреби конкретної людини і при відсутності повноцінногофінансування, призводить до того, що підприємства – надавачі послуг змушенінадавати їх за рахунок власних фінансових ресурсів. Ці проблеми визначаютьнадзвичайну актуальність питання впорядкування діючої системи пільг.
Стратегія заміни пільг на адреснугрошову допомогу розрахована на етапи.
Перший, підготовчий був етапрозрахований до 2004 року. За цей період розроблено законодавчу танормативну-правову бази, включаючи внесення змін до законодавства для того, щобзабезпечити персоніфікований облік та адресність пільг. Далі необхідно розробитита затвердити розрахункові норми споживання житлово-комунальних та транспортнихпослуг, послуг зв’язку, забезпечення побутовим паливом тощо, в межах якихнадаватиметься адресна допомога та інші грошові виплати. Проведено реєстраціюотримувачів адресної допомоги, тобто запровадження персоніфікованого облікгромадян (що мають право на пільги), без якого не можливо розраховувати таспрогнозувати видатки і, головне, проконтролювати цільове використаннябюджетних коштів, передбачених на ці цілі, забезпечити розроблення механізмувідповідальності громадян за несплату отриманих послуг. Нині відбувається обмінданими використаних пільг між організаціями – надавачами послуг та управліннямпраці та соціального захисту населення в Хотинському районі.
Другий етап поширенняадресно-грошової допомоги на інші послуги, зокрема на послуги транспорту,зв’язку.
На третьому етапі має бути завершеноперехід на адресну грошову підтримку за всіма напрямами роботи.
Особлива увага приділяється вирішеннюпроблем осіб з обмеженими фізичними можливостями, в тому числі інвалідів здитинства та дітей-інвалідів.
Однією з форм роботи із залученнямдодаткових коштів для подолання бідності та підтримки громадян, які опинилися уважких життєвих обставинах, є Всеукраїнська благодійна акція “Милосердя.
З метою популяризації ролі сім’ї, вЧернівецькій області, створено і діє 12 служб соціальної підтримки сімей“Родинний дім”. За останніми даними в області налічується 1260 неблагополучнихсімей, 528 з них або 41.9 % взято під соціальний супровід.
 
3.2 Напрямкиудосконалення та перспективи розвитку системи соціального захисту в умовахринкової економіки
 
Становлення ринкової економіки внашій державі супроводжується формуванням ринку праці. Необхідна умовауправління соціальним процесом, яким, безумовно, є ринок праці, різноаспектнаінформація про цей процес і особливо, такі проблемні його аспекти, якбезробіття. Внаслідок глибокої економічної кризи залишається гострою проблемазайнятості населення.
В той же час очевидним є факт, щопередумови соціального неблагополуччя криються не лише в економічно обумовленихпричинах, але й у свідомості самих безробітних. Тому так важливо підвищуватиактивність людини, пробуджувати в ній особисту відповідальність, формуватиперспективні позитивно орієнтовані установки.
Визначення та впровадженняефективності заходів соціального захисту, зокрема щодо сприяння зайнятостігромадян через узгодження можливостей державної служби зайнятості і запитівклієнтів служби, забезпечує соціологічна інформація, що носить характер зворотногозв’язку з таких питань виявлення структури контингентів безробітних за статтю,віком, освітою, терміном перебування на обліку; характеристика місць зародженнябезробіття через виявлення останнього місця роботи, професійно кваліфікаційниххарактеристик та причин звільнення; аналіз установок безробітних на вихід знаявної ситуації через вивчення шляхів розв’язання проблеми свогопрацевлаштування. В першу чергу аналізу підлягає активність у пошуку роботи,готовність до участі в громадських роботах та до перенавчання, вимоги доможливої майбутньої роботи.
Ключовим завданням Уряду в минуломуроці було сформулювати такі масиви економічних маневрів та дій, які бзабезпечували вихід на поновлення державних фінансів і використання цихфінансів виключно у напрямках, приоритетних для соціальної сфери [15, ст. 15].
Соціальна політика, соціальна сферакраїни отримала економічне підґрунтя. На соціальні програми було виділено 48%бюджету (не враховуючи питань чорнобильської тематики). Соціальні виплати булипрофінансовані в повному обсязі.
Рівень життя для абсолютної більшостігромадян є критерієм оцінки ефективності економічної та соціальної політикидержави. Практично припинено зниження реальної заробітної плати.
Збільшення грошових доходівнаселення, забезпечення права кожного громадянина на достатні життєвий рівеньмає стати найважливішим, стратегічним пріоритетом соціально-економічноїполітики держави у 2007 році.
Реформування системи соціальногострахування є одним з найважливіших напрямків підвищення рівня соціальногозахисту населення.
В 2006 році досягнуто певноїстабілізації на ринку праці. Працевлаштування в цілому по країні зросло майжена 40%.
Адресна соціальна допомога. Питанняпідтримки державою вразливих верств населення – через надання адресноїсоціальної допомоги сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям – набувають всебільшого значення.
Станом на 1 січня 2007 року цимивидами державної підтримки користується 8 мільйонів українських сімей.
У 2007 році продовжуєтьсяфінансування системи надання пільг та субсидій за професійними ознаками.Необхідно зробити серйозну законодавчу ревізію тих, кому виплачується і комунеобхідно надавати соціальну допомогу.
Завершено роботу над розробкоюпрограми подолання бідності в країні. Одночасно розробляються практичні заходиспрямовані на її реалізацію, починаючи з системного моніторингу як по країні,так і в розрізі регіонів по кожній категорії населення, що потребує увагидержави.
Сьогодні в Україні більш як 3 мільйонаінвалідів. Вперше за останні роки забезпечено 100% фінансування передбаченимдержавним бюджетом видатків на соціальний захист інвалідів, ветеранів війни тапраці.
Створення системи професійноїреабілітації та зайнятості інвалідів також визначено одним з пріоритетів Урядув сфері соціальної політики. Комплексне вирішення питань реабілітації таповернення інвалідів до трудового життя розпочалося створенням у 2001 році вКиєві національного центру трудової реабілітації інвалідів та його регіональнихорганів. Ця акція здійснюється разом з Міжнародною організацією праці та громадськимиорганізаціями інвалідів [12, ст. 25].
У кожному місті та районі створеніумови для доступу та зручності користування інвалідами об’єктами соціальноїінфраструктури. Доступними для інвалідів стали управління праці та соціальногозахисту, відділення фонду соціального захисту інвалідів. Також в кожному містіі районі є аптеки, магазини, перукарні, які мають бути обладнані необхіднимипристосуваннями, що зроблять їх зручними та доступними для інвалідів.
На нашу думку, необхідновдосконалювати практику надання цільової адресної допомоги найбіднішим, матидостовірний банк даних про такі сім’ї, поступово, крок за кроком,використовуючи всі наявні можливості розв’язувати це питання. Зокрема, всільській місцевості це оренда землі, майнових паїв, виплата дивідендіввласникам акцій, всіляка державна підтримка самозайнятості населення.
Серед пріоритетних завдань, якіпотребують першочергового вирішення, найважливішим, стратегічним завданнямсоціально-економічної політики держави у 2007 році уряд визначив збільшеннягрошових доходів населення.
Всі, безперечно, усвідомлюють, щосаме рівень життя для абсолютної більшості громадян є критерієм ефективностіекономічної та соціальної політики держави.
Однією з найбільш злободеннихсоціальних проблем 2006 року було погашення заборгованості із заробітної плати.Завдяки постійній увазі Президента України, наступальній позиції Уряду,зусиллям центральних та місцевих органів виконавчої влади, контрольно-наглядовихорганів вдалося розвинути позитивну тенденцію скорочення заборгованості.
Серйозна робота проводиться повдосконаленню програми житлових субсидій:
─  в бюджеті передбачені необхідніфінансові ресурси для забезпечення програми житлових субсидій;
─  впровадження адресності субсидій(субсидії повинні надаватися тим, хто дійсно їх потребує).
Завдяки підвищенню ділової таекономічної активності, появі обнадійливих тенденцій в реальному секторіекономіки у минулому році досягнуто певної стабілізації на ринку праці Потрібнозакріпити тенденцію до стабілізації на ринку праці, створити умови дляпідвищення зайнятості населення. Саме через призму зайнятості слід розглядатипроблему підвищення життєвого рівня, подолання бідності в державі.
Необхідність докорінних змін узабезпеченні життя людей є сьогодні чи не найголовнішим питанням, що стоїть напорядку денному Президента України, Верховної Ради України, Уряду.
Соціальний захист у цій площині — цеодна з найважливіших сфер соціальної політики. Цим загальним питанням щоденнозаймається Міністерство праці та соціальної політики, його керівники, фахівці,багатотисячний колективи місцевих органів влади.
Ми, як ніхто, хотіли б водночасзмінити ситуацію на краще, але в той же час ми, як ніхто, розуміємо, що негативніпроцеси в нашій економіці зайшли так далеко, що вирішення соціальних проблем всуспільстві вже не лежать на поверхні. Характер і масштаби соціальних проблем вУкраїні не мають аналогів.
Ми маємо великий специфічнийконтингент населення — ветерани війни, афганці, чорнобильці, інваліди. Цемільйони людей, яким держава повинна віддати належне. Такий далеко не повний,але достатній перелік соціальних проблем, при вирішенні яких, не можна вирватиодин фактор, і за рахунок іншого змінювати ситуацію.
Реформування соціального захистуздійснюватиметься разом з економічними перетвореннями в державі. З урахуваннямпрогнозних показників економічного розвитку намічені заходи в наступний період здійснюватимутьсяпоетапно.
На першому етапі в умовах обмеженняресурсних можливостей економіки необхідно здійснити комплекс заходів щодостабілізації рівня життя населення, недопущення масового безробіття, посилення захистусоціальних і трудових прав громадян.
Найважливішим серед цих заходів є:
─ ліквідаціята недопущення в подальшому заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій ідопомог;
─ впорядкуваннядіючих пільг і компенсацій громадян;
─ формуваннясистеми державних мінімальних соціальних стандартів;
─ запровадженнязагальнообов’язкового державного соціального страхування;
─ розмежуванняджерел фінансування соціального захисту.
 На другому етапі, враховуючиматеріальні та фінансові можливості, передбачається:
─  підвищення розмірів заробітної платиі соціальних пенсій до рівня мінімальних державних гарантій прожитковогомінімуму відповідних груп населення;
─  вдосконалення структури управліннясоціального захисту;
─  вдосконалення порядку формуваннявитрат на соціальний захист.
На третьому етапі за умовиекономічної та фінансової стабілізації передбачається:
─ забезпеченнядля населення мінімальних соціальних стандартів;
─ перехіддо реалізації повною мірою норм загальнообов’язкового державного страхування.
3.3 Соціальніправа: міжнародний досвід
 
Багатющі традиції захистусоціальних прав є невід'ємною складовою європейської соціальної моделі. Під часрозвитку європейського співтовариства введення соціальних прав сприймалося утісному взаємозв'язку з питаннями громадянства і прогресу. Державна владапогодилася визнати потребу кожного громадянина у мінімальному наборі прав (зурахуванням його матеріального стану), аби його добробут не залежав виключновід здатності: забезпечувати своє існування ;. чи відблагодійності. Соціальні програми мали на меті не лише зростання добробутугромадян, але й формування політичної спільноти і почуття приналежності допевної громади людей. Таким чином, поступовий розвиток соціальних прав єчастиною процесу розбудови держави-нації.
Соціальні права в Європі ґрунтуються на двох базових концепціях.Перша з них — національна — визначалася і підтримувалася завдяки розвитковідержави загального добробуту: за кейнсіанською моделлю на Заході і за моделлюцентралізованої адміністративно-командної держави в Центральній та СхіднійЄвропі. Незалежно від того, були соціально-економічні права передбачені конституцієючи випливали з певних законодавчих норм, основний набір цих прав введено передДругою світовою війною та після неї задля того, щоб вплинути на розподілвладних повноважень, участь громадян у суспільному житті, їхні доходи таможливості для самореалізації. Здійснення соціально-економічних прав уєвропейських країнах найчастіше є підсумком реалізації низки взаємопов'язанихзаходів. Незважаючи на суттєві відмінності у різних країнах, ці заходи, якправило, вживаються на трьох рівнях. У першу чергу соціальні права реалізуютьсячерез низку програм у сфері соціального забезпечення та оподаткування, що маютьна меті гарантування і перерозподіл доходів, а також боротьбу з бідністю.Основою цих програм є мінімальний гарантований дохід, пенсії, виплати на сім'ю,допомоги по безробіттю та по догляду за дитиною, які фінансуються в різнихчастинах роботодавцями, працюючими громадянами і державними органами.
На другому рівні національної структури соціальних прав — мережасоціальних служб, що надають послуги, в основному, у сферах охорони здоров'я таосвіти і в житловому секторі, хоча у більшості європейських країн надаєтьсятакож низка соціальних послуг, спрямованих на поліпшення якості життя. Ціслужби до того ж забезпечують робочими місцями тих, хто в них працює. Раніше зїхньою допомогою також здійснювався державний контроль за наданням основних соціальнихпослуг, проте в останні десятиліття змінилися принципи їх фінансування іорганізації, відбулося розбивання межі між «державним» і «приватним» секторами.Нарешті, третій, найважливіший і рівень забезпечення соціальних прав — церегламентація ринку праці, завдяки якій визнається і захищається низка прав усфері зайнятості. Заходи у цій сфері І реалізуються у двох напрямах: здійсненняконтролю за умовами праці і зайнятості та заохочення активних дій громадян наринку праці.
Друга базова концепція соціальних прав відноситься до міжнародногорівня, де, низкою норм та правових інструментів, зокрема резолюціями ірекомендаціями Ради Європи, Організації Об'єднаних Націй і, з недавнього часу,Європейського Союзу (ЄС), встановлюються міжнародні стандарти та процедуриреалізації соціальних прав і досягнення соціальної згуртованості. Значну роль устимулюванні соціального розвитку і роботи, спрямованої на досягнення сприятливогополітичного, економічного та соціального клімату, для встановлення соціальноїзгуртованості, відіграє Рада Європи, яка надає соціальним правам пріоритетногозначення у своїй діяльності [28, ст.38].
З часу підписання у 1961 р. Європейської соціальної хартії (ЄСХ)та з набуттям нею чинності у 1965 p., Рада Європи почала відігравати ключовуроль у створенні всеохоплюючого зводу економічних та соціальних прав. Заположеннями Хартії, економічні права стосуються, в основному, сфери зайнятостіта ринку праці, тоді як соціальні — в першу чергу гарантують доступ до системиохорони здоров'я та соціального захисту. Хартія містить 19 важливих статей, зяких перші десять стосуються питань зайнятості, ринку праці та трудовихвідносин, інші — соціальних прав у широкому значенні. У деяких статтяхвикладено права, що вважаються «базовими», тобто своєрідним «обов'язковимядром». Дотримання положень Хартії оцінюється за допомогою міжнародної системиконтролю на підставі звітів, що надаються раз на два роки країнами, що підписалиХартію.
Зайнятість (право на працю) може вважатися базовим елементомХартії, оскільки близько половини задекларованих прав стосуються оплачуваноїпраці або є похідними від неї. З-поміж них — право заробляти на життя шляхомвільного вибору професії, право на справедливі умови праці, їх відповідністьвимогам безпеки та гігієни, а також право на справедливу оплату праці тасоціальний захист. Трудящим також притаманні політичні права, зокрема такі як:свобода об'єднань з метою задоволення власних економічних та соціальнихінтересів та право на укладання колективних договорів. У Європейськійсоціальній хартії встановлюється також низка прав у сфері професійного(кар'єрного) зростання, включно з правом на професійну орієнтацію тапідготовку. Серед найосновніших прав, визнаних Хартією, — право на охоронуздоров'я, соціальне забезпечення, соціальну та медичну допомогу, а також правокористування послугами органів соціального захисту. У Хартії виділено декількаособливих груп, до яких входять люди, котрі потребують особливого захисту:особи з обмеженими можливостями, матері, діти, трудящі-мігранти та їхні сім'ї.
У 1996 р. було відкрито для підписання переглянуту ЄвропейськуСоціальну Хартію. У 1999 р. вона набула чинності. Відтепер в одному правовомуакті викладено права, що містилися у першому варіанті Хартії (з поправками),перераховані у Додатковому протоколі 1988 p., а також низку новихправ. Переглянута Хартія покликана враховувати та відображати зміну соціальнихумов та цінностей. Хартія виходить з принципу неподільності прав людини. У нійнаголошується на важливості відмови від дискримінації як на основоположномупринципі (з уточненням, що реалізація прав повинна гарантуватися бездискримінації за будь-якою ознакою, в тому числі расовою, за кольором шкіри,статтю, мовною, релігійною, політичною, іншою світоглядною ознакою, а також занаціональним або соціальним походженням, станом здоров'я, належністю донаціональної меншини, вродженим або іншим спеціальним статусом). Дуже важливемісце в Хартії, як і раніше, посідають права, що стосуються сфери зайнятості.Окрім прав, викладених у Додатковому протоколі 1988 p., Хартія містить правона захист у випадку припинення трудових відносин і неплатоспроможностіроботодавця, а також право на повагу особистої гідності на робочому місці.
Соціальні права розроблялися і на інших міжнародних форумах.Наприклад, у 1976 р. прийнято відкритий для підписання за десять років до цьогоПакт ООН про економічні, соціальні та культурні права. Деякі з прав,проголошених цим актом, збігаються з тим, що закріплено в Європейськійсоціальній хартії, особливо в частині, що стосується прав у сфері зайнятості.
 Прийняття в 2000 р. Хартії фундаментальних прав ЄвропейськогоСоюзу (Council of the European Union, 2000) стало черговимвагомим кроком на шляху розвитку соціальних прав у Європі. Авторами цьогодокумента було взято, за основу дещо інший підхід (це засвідчує словосполучення«фундаментальні права»). Права і принципи, яких повинні дотримуватися країни,що входять до складу ЄС, при застосуванні законодавства Союзу, викладено уцьому документі. Євросоюз відстоює шість фундаментальних цінностей: гідність,свободу, рівність, солідарність, громадянські права та справедливість. Права,закріплені в Хартії, тісно пов'язані з цими принципами і, на думку РадиЄвропейського Союзу (2001а), можуть бути об'єднані у чотири основні групи:
— права і свободи та процедурні гарантії ( йдеться прогромадянські та політичні права, такі як принципи рівності та повага приватногожиття, а також права, похідні від громадянських свобод, а саме свободи друку,совісті та зборів і асоціацій);
— права, закріплені за громадянами Європейського Союзу (до цієїкатегорії прав, зафіксованих у Договорі про створення ЄвропейськогоСпівтовариства, належать виборчі права, право на дипломатичний захист, а такожправо вносити клопотання до Європейського Парламенту та подавати скаргиєвропейському уповноваженому);
— соціально-економічні права (норми трудового законодавства,наприклад, право на членство у профспілках, на страйк, на мінімальнугарантовану оплату праці, а також права громадян з обмеженими можливостями напрофесійну інтеграцію, права дітей та людей похилого віку і норми соціальногозаконодавства (як соціальний захист чи право на медичне обслуговування);
— сучасні права (право на захист даних особистого характеру таправа, пов'язані з біоетикою).
Хартія також має на меті поглиблення прозорості та неупередженостідіяльності установ Співтовариства шляхом включення до неї прав на доступ доадміністративних документів і на гідне управління [39, ст. 45].
.Соціальні права є частиною європейського порядку вже понад сорокроків. І провідну роль у цьому аспекті відіграє Рада Європи. У порівнянні зіншими моделями, європейська модель реалізації соціальних прав виглядає дужецілісною. Крім того, європейські принципи здійснення соціальних прав тіснопереплітаються і взаємопов'язані з національними та міжнародними стандартами ітенденціями розвитку. У сучасних умовах глобалізації важливо пам'ятати про туроль, яку відіграли європейські країни (як кожна з них, так і всі разом) увідстоюванні концепції розвитку, що базується на дотриманні соціальних прав.
Суспільство в Європі змінюється дуже швидко. У цьому розділірозглядається еволюція соціальних прав саме в контексті економічних, політичнихта соціальних перетворень.
Можливістьреалізації соціальних прав знижує соціальну напругу і сприяє розвитковіекономіки. Окрім того, можливість реалізації соціальних прав працює настабілізацію суспільства, необхідну для сталого розвитку економіки та демократії.Таким чином, створюється соціальна додана вартість, і на цю ситуацію невплинули ані глобалізація, ані жодні інші явища останнього часу. Саме томувідповідь має базуватися на схемі, що стала класичною в Європі за останні більшніж півстоліття: не розглядати проблеми як виключно національне явище, тобтопритаманне лише одній країні.

ВИСНОВКИ
 
Впродовж кількох останніх роківУкраїна проводить радикальне реформування системи соціального захистунаселення. Визначаючи те, що ринкові перетворення приводять до значного падіннярівня життя більшості сімей та зважаючи на обмеженість державних фінансовихресурсів, уряд України створив нові програми адресної соціальної допомоги.Відмінною рисою такого підходу є те, що соціальна допомога надається лише найбільшнужденним.
Привернення уваги до суспільства,державних, комерційних, громадських та інших організацій до проблем нужденнихлюдей, послідовного здійснення політики, спрямованої на створення соціальних іматеріальних гарантій нужденним передбачено Конституцією України та іншимизаконами.
Сьогодні на порядку денному пошукоптимальних шляхів надання соціальної допомоги та послуг на місцевому рівні.Запровадження нових і вдосконалення діючих соціальних програм дають можливістьоптимізувати управління системою соціального захисту населення на рівні кожногорегіону, забезпечити високу якість та оперативність надання послугнайуразливішим громадянам і сім’ям.
Ось чому такі актуальні та потребуютьподальшого вивчення і розвитку нетрадиційні методи соціальної роботи знужденними людьми, запроваджені в Чернівецькій області і в Хотинському районізокрема.
Управління праці та соціальногозахисту населення Хотинської районної державної адміністрації потроху відходятьвід позиції очікування звернень громадян та формальної відповіді на них і переходятьдо обстеження умов життя населення, виявлення нужденних та пошуку оптимальнихможливостей надання допомоги.
 Працівники управління праці тасоціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації усвідомлюютьважливість забезпечення комплексного підходу до вирішення соціальних проблем:з’ясування та надання всіх можливих видів соціальної допомоги у кожномуконкретному випадку для кожної конкретної людини.
Україна опинилася у стані гостроїсоціально – політичної кризи. Попри всі переваги ринку не вирішується багатосоціальних питань. Навіть якщо ринкова система спроможна забезпечити високийрівень споживання матеріальних благ і послуг, вона все ж заснована нерівностічленів суспільства в розподілі суспільного продукту, що призводить до суттєвоїдиференціації доходів населення, зміни структури суспільства. тому в ринковійсистемі потрібен захист людини від цих негативних явищ.
Питання соціального захисту громадян– це понад усе прерогатива державної політики. Держава вживає заходів щодовирішення питань економічного становища і гарантій соціального захистугромадян.
Але треба сказати відверто, щосьогодні держава не готова в наслідок економічних обставин забезпечитивиконання програм соціально – орієнтованого напряму.
Тому органи місцевогосамоврядування змушені вирішувати питання соціального захисту населення, шукатикошти для фінансування міських програм соціальної допомоги громадянам.Необхідно зазначити, що ці питання завжди були головними в діяльності місцевихРад та їх виконавчих органів.
Аналіз та визначення рівнядостатності наданих допомог показав, що система потребує реформування,впровадження нових шляхів та методів, котрі без додаткових затрат коштів,матеріальних засобів дозволять працювати більш результативно на користь тих,хто потребує соціального захисту.
Пропонуємо наступні удосконаленняробіт:
1. В сфері соціальної політики:
─ розробленняі прийняття Соціального кодексу;
─ зменшенняподаткового тиску на ті підприємства, установи, організації, підприємницькіструктури, які роблять внесок у благодійні фонди;
─ розробкаметодичних рекомендацій для сільських центрів управління праці та соціальногозахисту населення;
─ поглибленнявсебічного вивчення цілісного уявлення про бідність, її критерії та виміри.
2. В сфері реформування системисоціальних допомог:
─  поглибити адресність державноїсоціальної допомоги через упорядкування пільг та допомоги, що надаються різнимкатегоріям населення;
─  реформувати нормативно-правову базунадання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим та одинокимнепрацездатним особам на основі урахування їх сукупного доходу;
─  створити систему контролю заефективним і раціональним використанням коштів для надання державної соціальноїдопомоги;
─  впровадити єдину обліково-інформаційнусистему одержувачів соціальної допомоги;
─  збільшити розміри допомог особливопотребуючим громадянам;
─  запропонувати роботу по паспортизаціїнаселених пунктів в інших регіонах.
Безумовно, ці заходидопоможуть кардинально реформувати соціальну політику, її основні складові,зокрема систему соціального захисту населення, що виступає умовою утвердженнясталої системи соціальної безпеки людини і суспільства, потребує значнихзусиль. Соціодинаміка цього процесу детермінована сукупністю багатьох об’єктивнихі суб’єктивних факторів. Серед них — зрілість ринкових відносин у країні,зокрема розвитку малого підприємництва, середнього класу, соціальної,економічної культури населення, характер його соціально-економічних спрямувань,готовність суб’єктів соціальної політики до нововведень, рівень законодавчоїзабезпеченості їх діяльності в нових умовах та інші чинники, що обумовлюютьдинамізм розвитку соціально-економічного буття, стабільної соціальної системи.
Одним з найважливіших завданьполіпшення використання ресурсів, що виділяються на утриманнясоціально-культурних установ, є послідовне впровадження госпрозрахункових формфінансування їх, зокрема самофінансування. Для цього уже є необхідні економічніпередумови, що вимагають відповідних організаційних змін, насамперед у сферіфінансового планування. Сутність питання полягає в тому, що сучасні масштаби тарівень діяльності соціально-культурних установ суттєво змінюють співвідношенняджерел фінансових витрат. При переважанні бюджетних асигнувань в стриктуріфінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні цих установ, зростає часткапозабюджетних джерел.
В останні роки спостерігаєтьсязростання асигнувань підприємств та організацій в освіту та підготовку кадрів, охорону здоров’я, науку ікультуру. Це зумовлено зростанням вимог виробництва до якісних показниківдіяльності установ цієї сфери.
Важливою функцією бюджету єматеріальне і фінансове забезпечення конституційних гарантій громадян. Коли жбюджет не в змозі виконати цю функцію, постає необхідність залучення іншихджерел фінансування соціальної сфери, що свідчить про неефективністьвикористання бюджетних коштів. Виходом з цієї ситуації може бути абокорегування конституційних соціальних гарантій., або виділення асигнувань відповіднодо необхідного рівня. Тобто передбачається безліч джерел фінансування бюджетнихустанов. За такого підходу бюджетними коштамивідшкодовується лише частка необхідних видатків, так званий гарантованиймінімум видатків бюджету. Частка ж, якої не вистачає, “наповнюється” за рахунокзалучених коштів. Загалом, цей вимушений метод привабливий тим, що дає змогуактивізувати ефективність господарства, за рахунок чого задовольнити потреби урозвитку і функціонуванні установ соціальної сфери.
Фінансові органи зазвичай у разінестачі бюджетних коштів занижують норми видатків і витрат, оскількикорегування соціальних гарантій – річ складна і пов’язана із зміноюзаконодавства. Скорочення норм видатків або зменшення загинальної сумибюджетних асигнувань негативно впливає на всі аспекти діяльності бюджетнихустанов. Саме тому постала необхідність стабілізації норм і нормативів протягомвідносно тривалого часу.

Списоквикористаних джерел
 
1.  Базилюк П.В. Соціальний захистнаселення. — К.: Т-во «Знання» України 1999. с.122.
2.  Березін М. Соціальнийзахист: не милостинею, а виробництвом. // Віче. — 2004. — №1, ст.64-67.
3.  Буковинський С.А. Шляхи розвиткубюджетної системи України//Фінанси України. –2005.-№9.- c. 3-7.
4.  Бюджетний кодекс України № 2542-ІІІ від 21.06.2001 року. – http: www.rada.gov.ua.
5.  Василик О.Д. Державні фінанси України.Навчальний посібник. Київ: Вища школа, 2001р.-383с.
6.  Воронова Л.К Фінансове право. — Харків:“Консум”, 2003 р.-с.496.
7.  Воронова Л.К.Бекерська Д.А.Фінансове право. Навчальний посібник для студентів юридичних ВУЗів тафакультетів.-Київ: Вентурі, 2005р.-с.272
8.  Ганслі Теренс. Соціальна політиката соціальне забезпечення за ринкової економіки.-К.: Основи. 2005.с.18.
9.  Дробозина М. Загальна теоріяфінансів – Київ: «Професіонал», 2004.- с.255.
10. Закон України про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні //Відомості Верховної Ради України. — 1991- №21 ст.252. – http: www.rada.gov.ua.
11. Іванкевич В.Система соціального захисту, що діє в Україні. // Україна: аспекти праці. — 2005.№ 1-2.
12. Качан Л. ПольовийЛ. До Міжнародного року людей похилого віку. // Соціальний захист., — 2004. №1.ст. 25-28.
13. КовалеваМ, Финансы. М.: “Мысль”. 1999.-с.336.
14. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28червня 1996 р. — К.: Юрінком, 1996. – http: www.rada.gov.ua.
15. О.І. Іванкевич В. Система соціального захисту, що діє в Україні. //Україна: аспекти праці. — 2006. № 1-2.
16. Об’єднаннягромадян, благодійництво та соціальний захист в Україні (вибранезаконодавство). Укладачі: О.І.Сушинський, Г.Г, П.І.Шевчук. — Львів: Ліга-Прес,2000, -228с.
17. Паламарчук В.М.Соціальна стратегія в Україні в період здійснення економічних реформ. //Національний інститут стратегічних досліджень. — К., 2005.
18. Положення про Міністерство соціального захисту населення України (Затв. Указом Президента України № 988 ) 96 від 23.10.96 // Урядовий кур'єр. від29.10.1996 р.
19. Постанова Кабінету Міністрів України «Про щорічне відзначенняМіжнародного дня громадян похилого віку». м.Київ. 26 вересня 1997 року № 1066.– http: www.rada.gov.ua.
20. ПостановаКабінету Міністрів України від 21.04.2005 р. № 315 Деякі питання призначення івиплати допомоги сім`ям з дітьми”. — http: www.rada.gov.ua.
21. Про державний бюджет України на 2006рік. Закон України № 3235-IV20.12.2005 р. — http: www.rada.gov.ua.
22. Про державний бюджет України на 2007рік. Закон України від 19 грудня 2006року N 489-V. — http: www.rada.gov.ua.
23. Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 р. № 2811-ХІІ. — http: www.rada.gov.ua.
24.  Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням закон України від 18.01.2001 р. № 2240 – ІІІ. — http: www.rada.gov.ua.
25. Про внесення змін до Закону України «Про державну соціальнудопомогу малозабезпеченим сім’ям» №1045-IV від 09.07.2003 року. — http: www.rada.gov.ua.
26. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та іншихгромадян похилого віку в Україні — Закон України від 16.12.93 р. // ВВР. — 1994. — № 4. — С. 18 ( із змінами, внесеними Законом України №478 / 95 — ВР від15.12.95; № 498 / 95 -ВР від 22.12.95.). — http: www.rada.gov.ua.
27. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів іхсімей. Закон України від 20.12.1991р. // ВВР. — 1992. — № 15. — с. 190 (іззмінами, внесеними Законом України № 64 / 97 від 12.02.97) // Урядовий кур'єрвід 27.02. 1997 р. — http: www.rada.gov.ua.
28. Реденко В.Фінансування соціального захисту в ФРН. // Фінанси України. — 1999. — № 1.
29. Реденко В. Фінансування соціального захисту в ФРН. // Фінанси України.- 1999. — № 1.с-31.
30. РозпорядженняПрезидента України «Про проведення Міжнародного дня інвалідів». м.Київ. 12листопада 1997 року; №396/ 97-рп. — http: www.rada.gov.ua.
31. СкуратівськийВ.А. Соціальна політика — як суспільний феномен і вид практичної діяльності. //Вісник УАДУ при Президентові України. — 2005. — №1 ст. 130-147.
32. Скуратівський В.А. Соціальна політика — як суспільний феномен і видпрактичної діяльності. // Вісник УАДУ при Президентові України. — 2005. — №1 с.130-147.
33. Скуратівський В.А. Соціальний розвиток і соціальна політика: сучасніреалії, суперечності і тенденції розвитку. // Вісник УАДУ при ПрезидентовіУкраїни. -2006. № 1 с. 137-158.
34. СкуратівськийВ.А., Палій О., Лібанова Є. Соціальна політика. — К.: УАДУ, 2001.
35. Скуратівський В.А., Шевченко М.Ф. Соціальні системи та соціологічніметоди та дослідження. Київ.: видавництво УАДУ, 1998. с.36.
36. СкуратівськийВ.А., Шевченко М.Ф. Соціальні системи та соціологічні методи дослідження.Київ.: видавництво УАДУ, 1998. Ст.181.
37. Соціальнийзахист. Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політикиУкраїни. — 2004р. — №1,7; 2005 р. — №3,5; 2006р.-№2,6; 2007 р. — №1,4.
38. Стегній О.Безпека як показник соціального самопочуття населення України. // Україна:аспекти праці. — 1996.
39. Типове положення про управління соціального захисту населення обласної,Київської та Севастопольської міської державної адміністрації / Затв.постановою КМ України № 60 від 12.01.96// ЗП України. — 1996. — № 5.-с. 171.
40. Штиньков С.А. Шляхи вдосконалення соціального захисту в України//ФінансиУкраїни. –2005.-№12.- c.7.
41. Якимовський А.У. Соціальний захист України//Фінанси України. –2006.-№8.-c.15.

Додаток АСтруктура управління праці тасоціального захисту населенняв Чернівецький області
 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Чернівецька обласна державна адміністрація   /> /> /> /> /> /> />
Головне управління праці
та  соціального захисту
населення Чернівецької обласної
державної адміністрації   />
Будинок — інтернат   /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і інвалідів   /> /> />
Управління праці та
соціального захисту населення райдержадміністрації рай міськвиконкомів   /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />  

                                                                              

ДодатокБ
 Структура управління праці тасоціального захисту населенняв Хотинському районі /> /> /> /> /> /> /> /> />
Хотинська районна державна адміністрація   /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />  
 

Кадрова служба           
                                                                                                                                                 
Відділ обліку та контрольно-економі-чної роботи  
Відділ з питань обслуго-вування інвалідів та ветеранів війни  
Відділ нарахування
та виплати соціаль-
них
допомог  
Відділ соціально-
го
обслуговування
одиноких непраце-
здатних громадян (Територіальний центр “Ветеран”)  
Відділ
субсидій  
Відділ
з питань праці           
                                                          
                                          
Размещено на аllbest.ru