Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні засади танормативно-правові аспекти безробіття як соціального явища
1.1Сутністьпоняття «безробіття». Види та форми
1.2Нормативно-правовабаза регламентації роботи з безробітними громадянами
1.3Соціально-психологічніта соціально-економічні наслідки безробіття
Розділ ІІ. Основнінапрямки соціальної роботи з безробітним населенням
2.1 Державні гарантіїзабезпечення зайнятості населення. Державна служба зайнятості
2.2 Соціальний захистбезробітних в Україні
2.3 Основні напрямищодо запобігання розширення безробіття та зростання зайнятості
Висновки
Список використанихджерел
Вступ
/>
Умовоюреалізації сукупним працівником своїх здібностей і функцій є зайнятість.Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих ісуспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій чи іншій формі. Вонахарактеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадянробочими місцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метоюодержання засобів до існування. Вид зайнятості зумовлюється певними принципамиорганізації, стимулювання й оплати праці, внутрішньо та зовнішньо виробничимивідносинами.
Вумовах формування ринкового господарства змінюються погляди на так званийпринцип загальності праці як атрибут екстенсивного розвитку економіки. Ринковівідносини передбачають вільний вибір людиною професії та місця роботивідповідно до її здібностей, добровільну незайнятість громадян, не допускаютьпримусової праці в будь-якій формі, за винятком випадків, передбаченихзаконодавством країни. За цих умов по-новому постає проблема повної зайнятостіта її ефективності.
Ефективнефункціонування економіки пов’язане із забезпеченням повної зайнятості наявнихресурсів. В процесі динамічного розвитку ринкової економіки виникає ще однапричина макроекономічної нестабільності — неповна зайнятість.
Зайнятість- це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його участь всуспільно корисній діяльності, що приносить заробіток чи прибуток.
Повназайнятість означає використання усіх придатних до цього трудових ресурсів іхарактеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваноїроботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатнийпрацювати. Разом з тим повна зайнятість сама по собі не є свідченням високогорівня організації виробництва, її доцільності і розумності.
Безробіття- це явище, яке породжує негативні соціально-економічні насідки:
1. Незайнята робоча сила означає недостатнєвикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, якіє наслідком природного і фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості).
2. Безробіття сковує вимоги профспілок пропідвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.
3. Під час тривалого безробіття працівниквтрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умовчасто проходять для нього важко.
4. Безробіття веде до прямого занепадураніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менша відзаробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижуєкупівельний та інвестиційний попит, скорочує обсяг заощаджень у населення.
5. Сам факт безробіття завдає людині важкоїпсихологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами.Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття.
Актуальністютеми “Соціальна підтримка безробітної молоді” є те, що на теперішній час нашесуспільство має досить проблем з молодими людьми, які не мають роботи, це,люди, які зневірилася у пошуках роботи за певний проміжок часу, які не маютьматеріального достатку, які мають сім’ї, але не мають достатньо засобів для їїіснування.
Об’єктомдослідження курсової роботи є молоді люди,яків силу будь-яких причин не мають роботи.
Завданнямроботи є дослідження причин, які приводять людей до безробіття та йогоподолання.
Предметроботи є соціальна допомога людям, що потребують підтримки з боку соціальнихслужб і служби зайнятості, а також допомога у вирішенні їхніх проблем.
Розділ 1. Теоретичні засади та нормативно правові аспектибезробіття як соціального явища
1.1Cутність поняття «безробіття». Види таформи
Безробіттяє невід'ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самоїприроди ринку, результатом дії його головного закону — попиту і пропозиції.Безробіття — незайнятість певної частини економічно-активного населення(трудових ресурсів) унаслідок об'єктивних причин (процесів), притаманнихринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характерНТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін.Безробіття, котре наступило внаслідок об'єктивних причин, зобов'язуєсуспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєївини і не за власним бажанням [6, c.86].
Більшшироке поняття безробітного, за методологією МОП, — це особи віком 15—70 років(зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), якіодночасно задовольняють трьом умовам:
а)не мали роботи (прибуткового заняття);
б)активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовжостанніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;
в)були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.
Ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного:«Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які черезвідсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавствомдоходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукаютьроботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи». Слід підкреслити, щоце визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу,виявляючи економічну активність.
Докатегорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу тому, щовже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжокчасу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості[6, c.86]..
Економічнасутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятостічастини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величинисуспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членівсімей, котрі знаходяться на їх утриманні.
Соціальнасутність безробіття — в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не назароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження впраці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничінавички, зневіряються і можуть деградувати як особистості.
Такимчином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку,невід'ємною, а з другого, — неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою,яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходівдержавного регулювання зайнятості.Виділяютьнаступні види безробіття:1. Фрикційнебезробіття. Такебезробіття пов'язане з тим, що людина змінює свою роботу. Цьому може бутибагато причин: переїзд на інше місце проживання, незадоволення попередньоюроботою, зміна спеціальності (наприклад, без відриву від роботи працівникзакінчив навчальний заклад і здобув нову професію), перехід на іншу роботу зкращими умовами і більш високою заробітною платою.
Тривалістьбезробіття пов'язана з пошуком роботи. Як правило, таке безробіття маєдобровільний характер[6, c.87].
Фрикційнебезробіття особливо характерне для великих міст, де є значний вибір і умови дляполіпшення роботи.
2. Технологічне безробіття.Іноді цей вид безробіття називають структурним. Причина його появи полягає вструктурних зрушеннях у виробництві, що в багатьох випадках пов'язані знауково-технічним прогресом, появою нових виробництв, відмиранням старихтехнологій. Наприклад, у поліграфічному виробництві відмирає професіялінотипіста (яка, до речі, шкідлива для здоров'я через використання свинцю).Сьогодні на зміну такому набору приходить офсетний набір з допомогоюкомп'ютерів безпосередньо у видавництві. У друкарні книга тиражується зпідготовленого видавництвом макета [6, c.87].
Технічнийпрогрес зумовлює появу нових професій. Тривалість безробіття тут пов'язана зчасом навчання новій професії. Отже, суттєва різниця між фрикційним іструктурним безробіттям полягає в тому, що в першому випадку безробітні, якправило, зберігають навички і вміння, що властиві робочій силі, їх вони можутьвикористати на інших роботах. А в другому випадку вони не можуть відразуотримати роботу без попередньої перепідготовки. Потрібне додаткове навчання.
3. Циклічне безробіття.Таке безробіття викликане спадом виробництва, тобто тією фазою, яку називаютькризою надвиробництва. Під час цієї фази багато підприємств припиняють своюроботу, їхні працівники поповнюють армію безробітних. Якщо сукупний попит натовари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.Циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту.Причому цей дефіцит поширюється не тільки на попит товарів і послуг, а й насаму робочу силу.
Припиненняцього безробіття пов'язане із закінченням фази кризи і переходом до фазпожвавлення і піднесення виробництва. Особливістю такого безробіття є те, щовоно знаходиться у циклічному розвитку: через певні проміжки часу періодичноповторюються його спади і піднесення.4. Приховане безробіття. Причиною такого безробіття є, по-перше, низькаконкурентоспроможність невеликих підприємств порівняно з великими; по-друге,кризові явища в країнах, що переходять до ринкової економіки.
Прихованебезробіття особливо виявляється серед сільського населення. Безробіття тутназивають прихованим тому, що воно приховується ілюзорною зайнятістю всільському господарстві. Клаптик землі, малопродуктивне, майже натуральнегосподарство не забезпечують людині засобів існування впродовж року. Селянинзмушений шукати роботу на стороні: найматися до заможних господарів, працюватив сезонних будівельних бригадах, займатися дрібним кустарним промислом,здійснювати різноманітні послуги, що мають, як правило, нерегулярний характер[6, c.88].
Прихованебезробіття виявляється і у містах. Воно приховується тим, що працівникипереміщуються в межах підприємств, але мають неповний робочий день абоперебувають в неоплачуваній відпустці.
5. Застійнебезробіття.Цей вид безробіття породжується досить значним часом при відсутності роботи. Цепризводить до того, що деякі люди, по суті, втрачають кваліфікацію і навітьбажання регулярно працювати. Вони живуть за рахунок випадкових заробітків чиподаянь інших людей або благодійних організацій. Деяка частина представниківзастійного безробіття поповнює кримінальні верстви населення, а також ряди такзваних люмпенів і осіб без певного місця проживання.
/>Фрикційне іструктурне безробіття як неминучі форми складають природне безробіття.
Циклічне,технологічне та сезонне безробіття складають надлишкове безробіття, яке єнебажаним і обтяжливим [6, c.405].
Природнеі надлишкове безробіття визначають загальний рівень безробіття.
Природнийрівень безробіття обчислюється для визначення обсягу втраченого длянаціональної економіки внутрішнього продукту у зв'язку із безробіттям.Економісти визначають цей втрачений продукт як відставання обсягу ВВП/ВНП, якепоказує, на скільки фактичний суспільний продукт менший від потенційного.
Американськийвчений А.Оукен відобразив співвідношення між відставанням обсягу сукупногопродукту і рівнем безробіття математично, що дістало назву закону Оукена. Зацим законом існує негативний ефект зміни обсягу національного продукту узв'язку із зростанням рівня безробіття: за кожного значення цього рівня на 1%темп зростання реального ВНП зменшується більш як на 2%. Оскільки природнебезробіття неминуче і має постійний характер, розраховують відставання обсягунаціонального продукту із врахуванням лише надлишкового безробіття, яке, доречі, сьогодні властиве для більшості ринкових країн [6, c.411].
Рівеньприродного безробіття нині оцінюється у 6% від числа працездатних. Ще 30-35років тому він визначався у 3%, що свідчить про зрослу мобільність робочої сили(це підвищує добровільне безробіття) і прискорення темпів НТП (це збільшуєструктурне безробіття). Загальний рівень безробіття сьогодні, як правило, вищийвід природного, тому частка ВНП ринкових країн безповоротно втрачається (згіднозакону Оукена).
ЗаконОукена водночас показує і зворотний ефект. Він полягає у тому: якщо щорічнийприріст, національного продукту буде не меншим 2,7%, безробіття буде напостійному (природному) рівні. Отже, рівень безробіття зростає, якщо недосягається трьохвідсоткового приросту макроекономічних параметрів.
1.2Нормативно-правовабаза регламентації роботи з безробітними громадянами
ЗаконУкраїни «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні таорганізаційні засади зайнятості населення, захист його від безробіття, а такожсоціальні гарантії з боку держави щодо реалізації громадянами права на працю[6, c. 405].
Такожу Законі України «Про зайнятість населення» зазначається, що у разінеможливості надати підходящу роботу безробітному може
бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити
свою кваліфікацію. Відповідно до цього Закону зайнятість населення Українизабезпечується проведенням активної соціально-економічної політики, спрямованоїна задоволення його потреб у добровільному виборі діяльності, стимулюванністворення нових робочих місць і розвитку підприємництва [24].
Основнимактом, що регулює відносини в сфері загальнообов’язкового державногосоціального страхування на випадок безробіття є Закон України“Прозагальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття “[5].
Відповіднодо даного закону, страхування на випадок безробіття здійснюється за такимипринципами :
— надання державних гарантій реалізації застрахованими своїх прав ;
— обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовахтрудового договору (контракту), а також добровільності такого страхуванняособами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок,творчі працівники, які не є членами творчих спілок ), а також громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності ;
— цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
— солідарності та субсидування ;
— обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданнямматеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг ;
— паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави,представників застрахованих осіб та роботодавців ;
— диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страховогостажу та тривалості безробіття ;
— надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом,допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації ;
— законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадокбезробіття .
Закономпередбачено такі види забезпечення :
— допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організаціїбезробітним підприємницької діяльності ;
— допомога по частковому безробіттю ;
— матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки абопідвищення кваліфікації безробітного;
— матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітномута непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні ;
— допомога на поховання у разі смерті безробітного, або особи, яка перебувала найого утриманні .
Окрімцього, законом передбачено надання таких соціальних послуг як:
— професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації тапрофорієнтація ;
— пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхомнадання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць дляпрацевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуванихгромадських робіт для безробітних;
— інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
/>1.3Соціально-психологічні та соціально-економічнінаслідки безробіття
Безробіттяможепризвести до погіршення відносин в сім'ї, агресії по відношенню до членівсім'ї, конфліктів і розлучень. Оскільки психопатичні симптоми зустрічаються нетільки у самого безробітного, але і у членів його сім'ї, можна визначити здостатньо високим рівнем вірогідності, що безробіття негативно позначається нетільки на тих, кого вона зачіпає безпосередньо, але і на тих, хто має до неїнепряме, опосередковане відношення.
Причинатого, що безробіття сприймається самим суб'єктом і його оточенням якнайгостріша стресова ситуація, полягає в томуглибинному зв'язку, який існує між особовим самоусвідомленням і трудовоюдіяльністю. Робота є одним з головних чинників, що визначають внутрішнєсамопочуття людини. Роки професійної діяльності роблять сильний перетворюючийвплив на його інтелект, характер, звички і схильності. В юності людина витрачаєбагато часу і сил на вибір професії і підготовку до неї, а після виходу напенсію проходить довгий шлях адаптації до свого нового положення. Природно, щовтрата роботи в працездатному віці сприймається значною більшістю людей як крахвсього життєвого устрою.
Середемоційних наслідків безробіття відмічається різке зниження самооцінки, убагатьох випадках виникнення депресивного синдрому з суїцидними тенденціями.Стрес, перенесений в період безробіття, може стати причиною скороченняіндивідуальної тривалості життя [16, c.129].
Удітей в сім'ях безробітних частіше зустрічаються відхилення в поведінці. Удружини безробітного виявляється той же психологічний стан, що і у ньогосамого. Можна зробити висновок, що безробіття є могутнім джерелом стресу длявсіх, хто так чи інакше потрапляє в поле її дії. Працівники, що уникнулизвільнення, але знаходилися якийсь час під його загрозою, також переживаютьстрес. По своїй силі і наслідкам психологічна травма, що наноситься очікуваннямзвільнення, може бути навіть важче, ніж стан людини, що реально пережила втратуроботи.
Убезробітних спостерігаються пасивність, розгубленість, фру-стрированість,невміння і нездатність адаптуватися в соціально-економічних умовах, що різкозмінилися, інфантильність і споживацька позиція, образливість: щось їмнедодали, хтось їм зобов'язаний, немає вираженої особистої і соціальноїактивності. Для представників даної категорії характерно уявлення про державнуслужбу працевлаштування як про філантропнуорганізацію. Звідси і покладання надії на те, що представники державноїорганізації повинні допомогти йому в складній ситуації і тій що різко змінилася[4] .
Можнастверджувати, що для більшої частини міського населення стан бідності, якправило, зумовлений саме втратою роботи. В даний час через розповсюдженняприхованого безробіття, коли на великому числі підприємств використовуєтьсязайнятість неповний робочий час, встановлюються вимушені відпустки працівниківбез оплати, групи ризику (з погляду попадання в «бідні») складають ті люди, якібули зайняті на ділянках з низьким заробітком або на гігантських підприємствах,що не володіють гнучкою пристосовністю до ринку і його умов. Разом з тим навітьнайбідніші серед працюючих мають перед безробітними ті переваги, що володіютьдоступом до ряду соціальних благ, які продовжують розподілятися черезпідприємства: вони не відокремлені від трудового колективу і, отже, у меншіймірі схильні до маргіналізації, особливо до її психологічних тягот. Але, здругого боку, вони ж в найменшій мірі можуть розраховувати на опіку службсоціального захисту [4].
Єдеякі специфічні обставини, які спричиняють депривацію ряду соціальних групсуб'єктивно ще більш важкої. По-перше, ще не була зжита успадкована відрадянської епохи психологія. В колишньому суспільному устрої державагарантувала всім людям повну зайнятість і задовільний дохід, забезпечуючидостатній рівень споживання, причому незалежно від трудового внеску ііндивідуальних зусиль. На сучасному етапі адаптаційний механізм до ринковихумов формується у людей дуже повільно. Обнадіює, що наголошується схильність умолодих людей до підприємництва і у людей розумових занять —доперепідготовки. По-друге, внаслідок затяжної економічної кризи у людей відсутняпереконаність, що ситуація може покращитися. По-третє, немає усвідомленнянеобхідності жертви у вигляді тимчасового погіршення життєвих стандартів зарадимайбутнього, як це було в період індустріалізації.
Крімперерахованих безробіття має і інші соціально значущі негативні наслідки. Вченівважають, що безробіття породжує соціальну агресію і збільшує кримінальністьсуспільства. В деяких дослідженнях був виявлений зв'язок між безробіттям івбивствами, насиллям. За даними Американських соціологів, 70%ув'язненихна момент арешту не мали роботи. Таким чином, злочинність може бути поясненабезробіттям в суспільстві. Зниження життєвого рівня, що пов’язано збезробіттям, змушує безробітного і його сім'ю витрачати заощадження і продаватицінні речі, щоб забезпечити достатній рівень життя. Якщо безробіттязатягується, то безробітним доводиться жити на допомогу, яку не здатнийзаощадити через невідповідність прожитковому рівню звичайного способу життя.Прибутки не дозволяють повноцінно харчуватися, що призводить до втратиздоров'я, яке важко відновити. Розмір допомоги з місяця в місяць зменшується,що примушує опускатися нижче межі бідності. Бідність породжує соціальну іполітичну апатію [13] .
Труднощібезробітного утруднюються ще і тим, що в службу зайнятості подаються заявки непро всі вакансії, і тому працюючій людині легше отримати інформацію пронезаявлені вакансії, ніж безробітному, який вимушений задовольнятисяінформацією, одержаною в органах СЗН.
Якщов перші місяці безробіття звільнена з роботи людина ще може використовуватираніше накопичені заощадження і отримана допомога з безробіття, то через ріквимушеного безробіття вона позбавляється матеріальної підтримки з боку держави.За даними Інституту економіки РАН, у безробітного, зареєстрованого службоюзайнятості, через півтора року безробіття дохід зменшується більш ніж на 30%.І це не єдиний вид проблем, з якими стикаються люди,що не мають роботи протягом довгого часу (більше року). Чим більше людина безроботи, тим важче їй знайти нове місце. Це пов’язано з тим, що соціальнізв'язки, за допомогою яких можна отримати інформацію про можливостіпрацевлаштування, порушуються. І до того ж працедавці не поспішають узяти нароботу безробітного. Для працедавця тривале перебування без роботи є негативноюхарактеристикою. Це має раціональне пояснення, оскільки з часом втрачаєтьсякваліфікація.
Соціально-економічнінаслідки безробіття відображаються у таких моментах: відбувається знецінення,недовикористання трудового потенціалу нації, погіршується якість життябезробітних і членів їх сімей, посилюється тиск на рівень заробітної платизайнятих з боку конкуруючих на ринку праці, збільшуються затрати суспільства іособи на відновлення або зміну професіонального статусу і рівня продуктивностіпраці; зростає кількість людей, схильних до дій, що суперечить прийнятимсуспільним нормам і цінностям.
Найближчим часомУкраїна повинна віднайти своє місце у системі міжнародного поділу ринку праціта стати активним продуцентом конкурентоспроможної продукції. Проблемиукраїнського ринку праці неможливо вирішити без впровадження державногорегулювання зайнятості, яке містить активну і пасивну складові політикизайнятості.
Основниминапрямами активної політики зайнятості є:
¾ створення нових робочих місць;
¾ професійна підготовка і перепідготовкаробочої сили;
¾ організація інтервенційних г громадськихробіт.
Заходи активноїполітики зайнятості фінансуються з державного та місцевого бюджетів.
Основнимелементом пасивної політики зайнятості є надання відповідної допомоги збезробіття, яка виконує не лише компенсаційну, а й стимулятивну функції.Програми пасивної політики зайнятості фінансуються зі спеціальних страховихфондів [10, c. 288]./>/>
Розділ 2. Державне регулювання проблем зайнятості в Україні ішляхи подолання безробіття на сучасному етапі2.1 Державні гарантіїзабезпечення зайнятості населення. Державна служба зайнятості
Формуваннясоціально орієнтованої економіки в Україні потребує певного державногогарантування щодо зайнятості.
Важливимнапрямом державної політики зайнятості має стати розробка превентивних(запобіжних) заходів щодо недопущення формування зон масового безробіття зурахуванням того, що Україна має об'єктивні передумови для цього. Це пов'язаноз дуже високим рівнем концентрації та спеціалізації виробництва, що, в своючергу, зумовило моногалузеву орієнтацію окремих регіонів, наявність цілихнаселених пунктів, життєдіяльність яких практично повністю залежить від функціонуванняодного чи дуже обмеженої кількості підприємств. У таких населених пунктах уразі різкого скорочення виробництва працевлаштування вивільнених працівниківпрактично неможливе [6, c.410].
Забезпеченнязайнятості має спиратися на комплекс державних гарантій, який передбачає:
¾ добровільність праці та вибору видудіяльності;
¾ захист від необґрунтованої відмови уприйомі на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженніроботи;
¾ безоплатне сприяння у підборі належноїроботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійноїпідготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб всіма доступними засобами,включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку;
¾ відшкодування матеріальних витрат узв'язку з направленням на роботу до іншої місцевості.
¾ виплату вихідної допомоги і збереженнясередньої заробітної плати на період працевлаштування працівникам, що втратилипостійну роботу на підприємствах, в установах і організаціях у випадках і наумовах, передбачених чинним законодавством;
¾ безоплатне оволодіння безробітниминовими професіями, перепідготовка у навчальних закладах або у системі державноїслужби зайнятості з виплатою стипендій;
¾ виплату безробітним у встановленомупорядку допомоги з безробіття, матеріальної допомоги членам сім'ї, щоперебувають на їхньому утриманні, та інших видів допомоги;
¾ включення періоду підготовки йоволодіння новими професіями, участі в оплачуваних громадських роботах, а такожперіоду одержання допомоги з безробіття до загального трудового стажу;
¾ надання роботи за фахом на період неменше ніж 3 роки молодим спеціалістам — випускникам державних закладів освіти,раніше замовлених підприємствами, установами, організаціями [5;18 ].
Крімзагальнодержавної Програми зайнятості населення створюються відповіднітериторіальні програми. Вони містять такі заходи:
¾ сприяння розвитку і структурнійперебудові економіки, створення умов для направлення працівників, щовивільняються, передусім на рентабельні виробництва та до пріоритетних галузейнародного господарства;
¾ запобігання розвитку безробіття і йогозменшення завдяки підвищенню економічної заінтересованості підприємств іорганізацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формамизайнятості;
¾ поліпшення системи відтворення робочоїсили у поєднанні з розвитком робочих місць, професійної орієнтації, підготовкиі підвищення кваліфікації населення, ефективне використання трудових ресурсів;
¾ захист безробітних та їхніх сімей віднегативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, щопотребують соціального захисту і не здатні на однакових умовах конкурувати наринку праці (жінки, що мають дітей, інваліди, особи перед пенсійного віку таін.).
Державноюі територіальними програмами зайнятості населення передбачено формуванняматеріальної, кадрової, фінансової бази державної служби зайнятості в Україні [6,c. 411].
Усучасних умовах основним напрямом здійснення державної політики зайнятості єстворення оптимальною рівня і структури зайнятості населення завдякиудосконаленню макроекономічного регулювання цих процесів. Це передусімпожвавлення економічної ситуації та інвестиційної активності в країні,створення умов для динамічною руху капіталу, формування нової інфраструктурирозвитку системи робочих місць і збільшення потреби в робочій силі впріоритетних галузях економіки.
Особливогозначення набувають інституційні перетворення, розвиток недержавних формвласності.
Державамає стимулювати особисту ініціативу, підприємництво, розвиток малого ісереднього бізнесу, особливо у сфері надання послуг, посилюючи рольпозабюджетних джерел фінансування та інвестицій у їхній розвиток.
Дляреалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповіднихгарантій на всій території України створюється державна служба зайнятості.
Державна службазайнятості здійснює такі функції:
¾ аналізує і прогнозує попит і пропозиціюна робочу силу. Інформує населення і державні органи управління про стан ринкупраці;
¾ консультує громадян, власниківпідприємств, установ і організацій про можливість одержання роботи ізабезпечення робочою силою, вимоги до професії та інші питання;
¾ веде облік вільних робочих місць ігромадян, які звертаються з питань працевлаштування;
¾ надає допомогу громадянам у підборіроботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим нимиорганам у підборі працівників;
¾ організує за необхідності професійнупідготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляєїх до інших закладів освіти, що здійснюють підготовку і перепідготовкугромадян, сприяє підприємствам у розвитку і визначенні змісту курсів навчання іперенавчання;
¾ надає послуги з працевлаштування іпрофесійної орієнтації працівників, що вивільняються, і незайнятому населенню;
¾ реєструє безробітних і надає їм у межахсвоєї компетенції допомогу, в тому числі грошову;
¾ бере участь у підготовці перспективних іпоточних державних і територіальних програм зайнятості та заходів ізсоціального захисту різних груп населення від безробіття[11].
Державна службазайнятості має право:
¾ укладати за дорученням підприємств,установ і організацій усіх форм власності договори з громадянами про їхпрацевлаштування з попереднім (у разі необхідності) професійним навчанням,оплатою вартості проїзду, добових, а також надання допомоги при переїзді нанове місце проживання і роботи за рахунок коштів підприємств, установ іорганізацій;
¾ розпоряджатися у встановленомузаконодавством порядку коштами Фонду сприяння зайнятості;
¾ оплачувати вартість професійноїпідготовки осіб, працевлаштування яких потребує оволодіння новою професією(спеціальністю), а також встановлювати їм на період навчання стипендії врозмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;
¾ у встановленому законодавством порядкунадавати громадянам допомогу з безробіття, припиняти або скасовувати її;
¾ припиняти на певний строк рішенняпідприємств про звільнення працівників [11].
Уреалізації державної політики зайнятості беруть також участь підприємства,установи й організації незалежно від форм власності. Вони зобов'язаністворювати робочі місця для працевлаштування людей, які потребують соціальногозахисту і неспроможні конкурувати на ринку праці.
Великезначення для вирішення проблем зайнятості населення має Фонд сприяннязайнятості населення. Він є самостійною фінансовою системою і створюється надержавному і місцевих рівнях.
Розробказаходів щодо подолання безробіття має спрямовуватися передусім на виявленняйого причини. Встановлення допомоги з безробіття, організація різнихгромадських робіт — це вже боротьба з наслідками незайнятості населення. А запевних своєчасних заходів можна не допускати таких витрат. Тому потрібнінаукові прогнози з урахуванням особливостей регіонів заходи спрямовані напопередження безробіття./> 2.2 Соціальний захист безробітних в Україні
Сутністьсоціального захисту і шляхи його досягнення, в умовах переходу допланомірно-ринкової економіки значно зростатиме армія безробітних,втрачатиметься впевненість у завтрашньому дні тощо. Це вимагає і проведенняактивної соціальної політики на рівні держави, підприємства,
Соціальнаполітика сучасної держави — це комплекс соціально — економічних заходівдержави, підприємств, організацій, місцевих органів влади, спрямованих назахист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощадженьі т. ін. [15, c. 100] .
Основніпринципи проведення соціальної політики такі: захист рівня життя череззастосування різних форм компенсації від підвищення цін і проведенняіндексації; надання допомоги найбіднішим сім'ям; надання допомоги у разібезробіття; здійснення політики соціального страхування, встановленнямінімальної заробітної плати для працюючих; розвиток освіти, охорони здоров'я,навколишнього середовища переважно за рахунок держави; проведення активноїполітики, спрямованої на набуття громадянами кваліфікації.
Проблемасоціального захисту населення по-різному розв'язується в межах певноїсуспільно-економічної формації, конкретної країни. В умовах переходу України досоціальне орієнтованої ринкової економіки основний тягар соціального захистулягає на державу, але водночас зростає роль ринкового механізму у проведеннітакої політики. Відповідно до статті 25 Декларації прав людини сучасна правовадержава повинна гарантувати право на такий рівень життя, який враховуєзабезпечення людей їжею, житлом, медичним обслуговуванням, необхідних дляпідтримання здоров'я, власного добробуту та добробуту сім'ї і право насоціальне забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, овдовіння, старостічи інших випадків втрати засобів до існування за незалежних від людини обставин[9].
Щобзабезпечити такий захист, держава насамперед мусить у законодавчому порядкувстановити основні соціальні гарантії, механізм їх реалізації та функціїнадання соціальної підтримки.
Соціальнийзахист населення забезпечують також підприємства (або підприємці) та самінаймані працівники — їх профспілкові організації.
Усистемі соціального захисту населення найважливішим елементом є соціальнестрахування, що складається з пенсійного, медичного, страхування від безробіттята від нещасних випадків на виробництві. У розвинутих країнах Заходу пенсійне імедичне страхування здійснюються шляхом відрахувань від заробітної плати йприбутків в однакових пропорціях. У США, наприклад, з цією метою із заробітноїплати найманих працівників вилучається 7,5%. У Швеції соціальні фондиформуються повністю за рахунок держави. В Японії платежі на соціальнестрахування становлять 7% середньої зарплати робітника. Коштами цих фондівуправляють спеціальні ради, до складу яких входять представники трудящих іпідприємців [15, c.101].
Страховівиплати у разі безробіття проводяться із спеціальних страхових фондів. Розмірїх залежить, по-перше, від тривалості безробіття, по-друге, від специфічнихумов тієї чи іншої країни. У першому випадку найбільші суми виплат (від 50 до70% середньої зарплати) виплачуються в перші місяці безробіття на часзаконодавчо встановленого періоду. Надалі суми виплат зменшуються.
Удругому випадку до уваги беруться період зайнятості, трудовий стаж, фізичназдатність до праці, термін надання допомоги та ін.
Важливаланка соціального захисту населення — програми працевлаштування таперекваліфікації. У виконанні цих програм беруть участь держава та підприємці.Щорічно американські фірми витрачають на ці програми близько 30 млрд. дол.Держава витрачає на перекваліфікації працівників більшу частину відповіднихкоштів.
Оскількилюдина залишається без роботи через об'єктивні причини розвитку ринковоїекономіки, то суспільство зобов'язане турбуватися про неї. Турбота суспільствареалізується державою у вигляді системи соціального захисту безробітних тачленів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Така система визначаєтьсязаконодавством кожної країни. В Україні її визначають Конституція України (ст.46) і Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування навипадок безробіття» [14].
Умовами виплати допомоги по безробіттю є обов'язковареєстрація в органах державної служби зайнятості особи якбезробітної з восьмого дня після подання і реєстрації письмової заяви тазаведення картки персонального обліку. На допомогу по безробіттю мають правоособи залежно від страхового стажу, які протягом 12 місяців, що передувалипочатку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня(тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.
Загальнатривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарнихднів протягом двох років, а для осіб передпенсійного віку (за два роки донастання права на пенсію) — 720 календарних днів [15,c. 101].
Правона допомогу зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважнихпричин, якщо громадянин після перерви протягом місяця зареєструвався вдержавній службі зайнятості як безробітний. У даному випадку поважнимипричинами є:
¾ навчання денної форми (ПТУ, вузи,аспірантура тощо);
¾ строкова військова служба;
¾ здійснення догляду за інвалідом І групиабо дитиною — інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який потребуєпостійного нагляду.
Можутьбути і деякі інші причини, передбачені законодавством України.
Виплатадопомоги припиняється у разі працевлаштування або поновлення на роботібезробітного за рішенням суду. Тривалість виплати допомоги по безробіттю можескорочуватися на строк до 90 днів при звільненні з останнього місця роботи завласним бажанням, відмові від двох пропозицій підходящої роботи або професійноїпідготовки, приховуванні відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу,при порушенні умов і строку реєстрації та перереєстрації./> 2.3 Основні напрямкищодо запобігання розширення безробіття та зростання зайнятості
Оскількибезробіття є неприйнятою альтернативою зайнятості, кожна держава розробляєзаходи боротьби з ним. Це передбачається і міжнародними нормами.
Існуєдва принципово різних підходи щодо скорочення безробіття або упередження йогорозвитку – американський (жорсткий) і шведський (протекціоністський) [11, c.106].
Американськийпідхід відображає сутність ліберального ринку праці. Він будується насубсидіарному ставленні до людини, тобто спрямований зберігати намагання людинина самовідповідальність і самореалізацію з мінімальною відповідальністюсуспільства за особу. Тому допомога по безробіттю при «жорсткому» підходісплачується не більше півроку, що спонукає особу шукати роботу. Ті, хто незнаходять роботи за цей період, переходять до групи бідних громадян, якіпроживають на державну допомогу.
Шведськийпідхід до державного регулювання зайнятості віддає перевагу активним заходам.Безробітних перенавчають новим професіям, створюють нові робочі місця,підгримують самозайнятість, мале підприємництво, здійснюють інші заходи щодорозширення сфери докладання праці. Такий підхід називається «протекціоністським»і є основою соціал-демократичного ринку праці [10, с. 225]. Саме він найбільшприйнятний для України.
Розглянувширізні види безробіття, підходи, щодо його запобігання, ознайомившись ізпринципами соціального захисту безробітних, з впевненістю можна зробитивисновок — найнадійнішим заходом захисту безробітних є надання їм робочихмісць. Виходячи з цих позицій, визначимо основні напрями боротьби збезробіттям, які вже впроваджуються та можуть бути впроваджені в Україні.
1.Якщо надане робоче місце є найнадійнішим захистом безробітного, то основнимнапрямом державної політики щодо запобігання розвитку безробіття та йогозниження слід вважати розширення сфери докладання праці всіма заходамидержавного управління, включаючи раціональну інвестиційну структурну,фінансову, промислову, торговельну і податкову політику [11,c. 107].
2.Враховуючи реалії нашої економіки, одним з основних напрямів боротьби збезробіттям мають стати заходи щодо підвищення продуктивності праці. Це,по-перше, знизить собівартість, а відповідно і ціни товарів та послуг, зробившиїх доступними більшості громадян і конкурентоспроможними на зовнішньому ринку;по-друге, дасть можливість підвищити заробітну плату, пенсії, стипендії,збільшити інші трансферти. Підвищена таким чином купівельна спроможністьвимагає збільшення товарів і послуг, а це сприятиме підвищенню виробництва, що,в свою чергу, потребує залучення додаткової робочої сили і збільшеннязайнятості. В умовах нинішньої вкрай низької купівельної спроможності населенняповинно спрацювати теоретичне посилання Дж. М. Кейнса — втручання держави врегулювання зайнятості шляхом підвищення купівельної спроможності населення.Такої ж думки стосовно розвитку зайнятості в Росії, яка має певну схожість іззайнятістю в Україні, дотримується відомий російський учений-економіст Б. Д.Бреєв [18, с. 106].
3.Однак і перший і другий напрями боротьби з безробіттям мають забезпечуватисяпідвищенням конкурентоспроможності робочої сили за рахунок підвищення їїякості, а саме: зростання рівня загальної освіти, підвищення кваліфікації,розширення діапазону оволодіння працівниками професій і спеціальностей,розвитку таких необхідних складових відтворення якісної робочої сили, якмедицина, культура, спорт. Конкурентоспроможність і висока кваліфікація робочоїсили дадуть можливість, по-перше, виробляти конкурентноздатну на світовомуринку продукцію і за рахунок високої продуктивності забезпечити подальшеекономічне зростання; по-друге, досягти позитивних наслідків у трудовійміграції і відкрити шлях до широкого рівноправного входження у світовий ринокпраці.
4.До основних напрямів боротьби з безробіттям слід віднести також постійневдосконалення соціально-трудових відносин і колективних переговорів. ДляУкраїни це має велике значення тому, що соціально-трудові відносини поки немають достатнього розвитку, а колективні переговори почали проводитися лише з1992 р. і потенціал їх удосконалення досить значний.
5.Група відомих економістів України Б. Гаврилишин, С. Мо-черний, М, Павловський,Ю. Геєць, І. Лукінов та інші [3, с, 329] вважають дієвим заходом щодо боротьбиз безробіттям активну регіональну політику, передусім державні асигнування нарозвиток відсталих регіонів. Серед опосередкованих важелів впливу мають місценадання податкових пільг і дотацій підприємствам та компаніям за створенняробочих місць, компенсації витрат, пов'язаних з пошуком роботи тапрацевлаштуванням, прямі виплати підприємцям за кожного працевлаштованого,тобто широке впровадження економічно-заохочувальних заходів.
6.Все перелічене вимагає постійного вдосконалення діючих законодавчих актів зогляду як на негативний, так і на позитивний вплив глобалізації на розвитокнаціональної економіки і соціальної політики, максимального врахуваннявиникаючих під її впливом тенденцій.
/>Висновки
Існуютьрізноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієїконцепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при поясненняпричин безробіття.
Монетаристипропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від плануваннясоціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринковогосередовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективнихпідприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників.Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставкупроцента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростаннявиробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платоюсуспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство ісоціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарніважелі розвитку економіки — наочнийтому приклад.
Особливістьукраїнського безробіття початку 90-х років можна пояснити і специфікою йогоокремих видів. Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне безробіття ще ненабуло розмаху завдяки його штучному стримуванню шляхом датування підприємствдержавного сектора. Так само гальмується повільністю ринкових перетворень іструктурне безробіття, головний поштовх якому дала лише реорганізаціявійськово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусімнизькою зарплатою у державному секторі./>/>
Література
1. Андрущенко В.П. Та ін. Соціальна робота/ Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002. –536 с. // СР. Книга 4.
2. Бошня Д.П., Грішкова О.А. Основиекономіки праці: Навчальний посібник. – 3-тє вид. – К.: Знання – Прес, 2002.-313 с.
3. Бозилевич В.Д. Економічна теорія:Політекономія. – К.: Знання – Прес, 2004.- 615 с.
4. Васьковская С.В. Психологическоеконсультирование. — К.: Вища шк., 1996. — 192 с.
5. Васильченко В.С. Державне регулюваннязайнятості: Навчальний посібник. – К.: КНЕЦ, 2003. – 252с.
6. Гальчинський А.С. Основи економічнихзнань. Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і допов. –К.: Вища шк., 2002. – 543с.
7. Гриненко А.М. Соц. політика. Навч.метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. –К.: КНЕУ, 2004. – 309с.
8. Еникеев М.И., Кочетков О.Л. Общая, социальнаяи юридическая психология. Краткий энциклопедический словарь. — М., 1997. — 448с.
9. Завіновська Г.Т. Економіка праці:Навчальний посібник. – К: КНЕЦ, 2003. – 252 с.
10. Закон України “Прозайнятість населення”
11. Ковальчук В.М. Заг. теорія економіки: — –К.: КНЕУ, 2004. – 309с.
12. Мальчевін Ю., Лямінона Л. та ін. Єдинатехнологія обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України. –К.: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 2000. – 300с.
13. Мигович І.І. Соціальна робота як наука,навчальна дисципліна і професія. // Науковий вісник УжДУ. Серія — соціальнаробота, № 1, 1998.
14. Мочерний С.А. Основи економічної теорії.- К.: ”Академія”, 1998.
15. Мохеша М.Б. Економіка праці та соціально– трудові відносини. Навчальний посібник. – К.: Видавництво Європейськогоуніверситету, 2003.- 188 с.
16. Павленок П.Д. Гуманитаризацияобразования и ее роль в подготовке социальных работников. — М., 1995, 87 с.
17. Предборський В.Л. Основи економічноїтеорії. – К.: Фелікс, 2001. — 488 с.
18. Старовойтова Л.И., Золотарёва Т.Ф.Занятость населения и её регулирование: Учебное пособие для студентов высш.Учебных заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 492 с.
19. Теория и практика социальной работы:Методические материалы/ Отв. ред. А.М.Панов и Е.И.Холостова. – М., 1998. –С.62.
20. Холостова Е.И. Место социальной работы всистеме наук. — М., 1995, с.19.
21. Холостова Е.И. Профессиональный идуховно-нравственный портрет социального работника. — М., Союз, 1993.
22. Шевчук П.І. Соц. політика. –Львів: Світ,2003. – 400с.
23. Энциклопедия социальной работы. В 3 т.Т.3.: Пер. с англ. – М., 1994. – С.163-164.