План
Вступ… 2
1.Статус, як позиція людини,що визначає її положення у суспільстві 3
1.1.Соціальний та особистісний статус. 3
1.2.Ранги статуса. 4
1.3.Приписаний і природжений статус. 5
2.Теорії соціальних ролей. 7
2.1.Систематизація соціальних ролей за Т. Парсонсом. 10
2.2.Структура соціальних ролей. 10
Висновок… 12
Список використаноїлітератури… 13
Вступ
Основні положення рольової теорії особистостібули сформульовані американськими соціологами Дж. Мідом в і Р. Мертоном, а такожактивно розроблялися Т. Парсонсом. Рольова теорія особистості описує її соціальнеповодження двома основними поняттями: “ соціальний статус “ і “ соціальна роль“. Будь-яка людина займає багато позицій в суспільстві, бобере участь в найрізноманітніших групах і організаціях. Наприклад, візьмемобудь-якого із студентів: студент, молодий чоловік, син, спортсмен, членнародного руху, греко-католик і т.д. Кожна з цих позицій може мати і для самоїлюдини, і для оточуючих більше або менше значення, оцінюватися по-різному. Кожнийз нас має набір соціальних і особистісних статусів, оскільки ми беремо участь убагатьох великих і малих групах.
Соціальний статус позначає конкретне місце, щозаймає індивід у даній соціальній системі. Сукупність вимог, пропонованих індивідусуспільством, утворить зміст соціальної ролі. Соціальна роль — це сукупність дій,що повинна виконати людина, що займає даний статус у соціальній системі. Кожен статусзвичайно включає ряд ролей. Які будуть розкриті в данній темі.
1. Статус, як позиція людини, щовизначає її положення у суспільстві
Певна позиція в соціальній структурі групи абоспільності, що пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків, є«статус». Позиція викладача має сенс лише у зв'язку з позицієюстудента і ректора вищого навчального закладу, а того — у зв'язку з позицієюміністра освіти і т.д. Статус викладача, і будь-який інший статус, визначенийвідносно всієї системи вищої освіти. Соціальний статус позначаєконкретне місце, що займає індивід у даній соціальній системі 1.1. Соціальнийта особистісний статус.
Необхідно розрізняти два види статусу — особистийі соціальний. Соціальний статус вживається у двох значеннях — широкому івузькому. З широким слововживанням пов'язане становище, яке людина займаєоб'єктивно в соціальній структурі суспільства. У вузькому смислі соціальнийстатус — становище людини, яке вона автоматично займає як представник великоїсоціальної групи (професійної, класової, наукової, демографічної і т.д.). Йдосі побутує думка-пережиток щодо жінок. Буденна свідомість вважає, що зкерівною роботою або політикою вона впорається гірше чоловіка, саме тому, щовона — жінка. Побутує також думка, що «всі підприємці — шахраї»,«всі чоботарі — п'яниці».
Особистісний статус — становище, яке людиназаймає в малій, або первинній групі, в залежності від. того, як вона оцінюєтьсяза її індивідуальними якостями. Якщо соціальний статус відіграє пріоритетнуроль серед незнайомих, то особистісний — серед знайомих людей, які й становлятьпервинну, малу групу. Коли ми представляємо себе незнайомим людям, особливоофіційним представникам якоїсь зарубіжної організації, установи, фірми, миназиваємо зазвичай місце праці, соціальне становище, вік, національність,освіту і т. ін. А коли ми спілкуємось зі своїми добрими знайомими, для нихважливішими є не наші соціальні-статусні характеристики, а наші особистісніякості, неформальний авторитет.
Кожний з нас мас набір соціальних іособистісних статусів, оскільки ми беремо участь у багатьох великих і малихгрупах. В процесі соціальної взаємодії вони можуть не співпадати. Така ситуаціявиникає тоді, коли індивід займає високу статусну позицію в одній соціальнійгрупі і низьку — в іншій, і коли права і обов'язки одного статуса суперечатьправам і обов'язкам іншого статуса або перешкоджають їх виконанню. Наприклад,народний депутат Л. може мати високий рейтинг серед своїх виборців, алеодночасно бути посереднім або поганим оратором. В цьому випадку ми маємо справуз неспівпадінням статусів першого роду. Але можлива і зовсім інша ситуація. Тойже самий народний депутат може виявитися тіньовиком або тісно пов'язаним зкорумпованими колами. В цьому випадку виникає принципова несумісність двохстатусів: характерні ознаки поведінки тіньовика або корупціонера знаходяться увражаючій суперечності зі статусом народного депутата, з необхідними для ньогопрофесійно-політичними характеристиками — бути професійним політиком і чесноюперед законом людиною. 1.2. Ранги статуса.
Якщо статус розглядається як місце в ієрархії,його називають рангом. Ранг статуса визначає те, яким він є — високим, середнімчи низьким. Скажімо, один і той же пан К. як книголюб — ціниться дуже високо вколі близьких друзів, але товариші по службі вважають його посереднім інженером,а в сім'ї дружина і діти споглядають на нього навіть зпогорда. Зрозуміло, що упана. К. три різних статуса, які мають три різних ранги: високий, середній інизький. Рідко кому вдається мати високий статус у всіх групах, де йомуприходиться брати участь.
Кожну людину можна охарактеризувати статуснимнабором (цей термін введений американським соціологом Р. Мертоном). Статуснийнабір — сукупність всіх статусів, який займає індивід. В цьому наборі статусівзавжди знайдеться ключовий, або головний. Головним статусом називаєтьсянайбільш характерний для даного індивіда статус, за яким цого виділяютьоточуючі або з яким вони ототожнюють його.
Для жінок в традиційному суспільстві головнимнайчастіше був статус домогосподарки, для чоловіків — і тоді, і тепер — статус,зв'язаний з основним місцем праці або заняття: «директор фірми»,«менеджер», «робітник на промисловому підприємстві»,«професор», «працівник ДАТ» і т.д. Головним виступає тойстатус, який визначає стиль життя, коло знайомих, манеру поведінки і т.п. Длянаукової інтелігенції головним найчастіше є не місце праці або рід занять, авчений ступінь, а для менеджерів — посада або ієрархічний ранг. 1.3. Приписаний і природжений статус.
В залежності від того, чи займає людина певнустатусну позицію завдяки наслідуваним ознакам (стать, раса, національність) абозавдяки власним зусиллям, відрізняють два види статусів: статус, якийприписується, і статус, який досягається. Приписаний статус не співпадає зприродженим. Негр — природжений статус. Чоловік — природжений статус, якийописує стать. Українець — природжений статус, який засвідчує національність, аот громадянин України
— це приписаний статус. Хоча і стать якприроджений статус, і громадянин, як приписаний статус, можна змінити забажанням. У точному розумінні природженим є біологічно успадкований статус. Точнокажучи приписаним є соціальне набутий, але однаковий назвою з природженим іприписаним статусом.
Досягнутим називається статус, який людинаодержує завдяки власним зусиллям, бажанню вільного вибору, заслугам, званню і т.д.Статус директора підприємства, комерційного банку, депутата, професора,чемпіона світу або президента країни можна, як правило, досягти застосовуючисвої знання, вміння, наполегливість, навички, завдяки величезній праці, долаючитруднощі і перешкоди на шляху досягнення мети.
Спеціалісти виділяють також змішаний статус. Вінмає риси і приписаного і досягнутого статусів. Наприклад, звання доктора наук єдосягнутим статусом, але пізніше воно перетворюється у приписаний, бовважається по життєвим, хоча і не наслідуваним. Спеціаліст-інженер — приписанийстатус, але в результаті банкрутства підприємства став безробітним не за своєюволею і після реєстрації на біржі праці одержав статус безробітного. Таких прикладівзмішаного статуса можна наводити і наводити безліч.
В реальній життєдіяльності соціальний статусособистості як співвідносна категорія, що функціонує лише у відповідності зістатусом інших людей, проявляється в різних ролях, які виконує в процесі взаємодіїз оточуючими людьми дана особистість. В будь-якій взаємодії (чи то футбольнагра з наявністю на полі суддів та гравців, а на трибунах — вболівальників, чито вузівська аудиторія, де професор читає лекцію студентам, чи то сім'я, якаскладається з подружжя і дорослих дітей) індивіди виконують певні ролі. Вкожній соціальній ситуації кожен з нас виконує певну роль: суддя на футбольномуполі, ігрок, футбольний болільник, професор, студент, чоловік, дружина, донька,син і т.д. Одні в цих ситуаціях виконують більш важливі, інші менш важливіролі, але кожна з них здійснюється за певним «сценарієм». Поняттясоціальної ролі означає сукупність вимог, які пред'являють до осіб, що займаютьпевні соціальні позиції.
2. Теорії соціальних ролей
Існує два основних підходи в межах теоріїсоціальних ролей. Вперше поняття ролі було систематично представленопредставником символічного інтеракціонізму Дж. Мідом в 1934 р. Ролі уявлялисьним як результат дослідного і творчого процесу взаємодії, як очікувальнаповедінка взаємодіючих індивідів. Другий підхід був запропонованийамериканським соціологом Л. Лінтоном у 1936 р.; пізніше він став складовоючастиною функціоналізму. Прихильники цього підходу відкидають як ідею прийняттяролі в якості характерної форми взаємодії, так і ідею побудови ролі в якості їїрезультату. Вони розглядають соціальну роль як динамічну сторону соціальногостатусу, як його функцію, зв'язану з набором норм, у відповідності з якимособистість повинна вести себе в певних ситуаціях.
Вище вже йшла мова про статусний набір — сукупністьвсіх статусів, які належать одній людині. Р. Мертон ввів в соціологію ще однепоняття — «ролевий набір», який позначає сукупність ролей (ролевийкомплекс), асоційованих з одним статусом індивіда. Кожен статус зазвичайвключає ряд ролей. Так, під статусом університетського професора розуміютьсятакі ролі, як «викладач», «дослідник», «наставникмолоді», «автор наукових праць», «спеціаліст зі своєїгалузі знань» тощо. І кожна роль у повному наборі вимагає особливої манериповедінки і спілкування з людьми. Навіть подібні ролі професора — «викладач»і «наставник» — передбачають різне відношення до студетів. Першаполягає у додержанні формальних норм і правил: читання лекцій, перевіркидомашніх завдань, прийом екзаменів. Друга вимагає неформального спілкування зістудентами в якості мудрого порадника або старшого друга. Кожна роль в ролевомунаборі постає, таким чином, сукупністю неподібних на інші відношення. Зколегами по кафедрі у професора складаються одні взаємовідносини, з ректоратом- другі, з видавництвом — треті; студентами — четверті. В підсумку ролевийнабір формує набір соціальних відносин.
Прогрес засвоєння людиною соціальної ролівключає в себе три основних компоненти:
• інтерналізацію (тобто глибоке внутрішнєзасвоєння) індивідом мотивацій орієнтирів поведінки;
• надання з боку суспільства індивідусприятливих для нього умов діяльності у відповідності приписаними йому (і нимсамим обраними) ролями;
• дотримання з боку виконуючих свої ролііндивідами належних рівнів стосовно колективних експектацій (Т. Парсонс).
У функціонуванні соціальних ролей можнавиділити три основних блоки:
• уявляюча роль — система певних очікувань ісоціальних груп, орієнтована на суб'єкти ролевої поведінки;
• суб'єктивно сприймаюча роль — сукупність тихспецифічних експектацій, які приписує сама собі людина, що має певний статус,тобто суб'єктивна уява про те, як вона повинна вести себе у взаємодії з особамиінших соціальних статусів;
• граюча роль — реально втілена в конкретнихвчинках поведінки даної особистості, що володіє цим статусом, стосовно іншоїособи (інших осіб) з іншим або однаковим статусом.
Виконання соціальної ролі — це завжди реальнаповедінка людини в певній ситуації, яка може відрізнятися від приписаної ролі. Всетут залежить від того, як ми усвідомлюємо дану роль, як ведемо себе в певнійситуації, чи виходимо за рамки життєвого «сценарія» чи ні. Відомо, щоофіціанти в ресторані з публікою ведуть себе інакше, ніж на кухні, а професорведе себе по-різному, розмовляючи зі студентами в фойє і перед ними з лекцією ваудиторії. Таку позицію, коли індивід відділяється від тієї ролі, яку вінвиконує, Т. Парсонс назвав ролевою дистанцією.
В ролевій теорії важливе місце відводитьсятакож питанням прийняття ролі і розв'язанню ролевих конфліктів. Соціальні ролівиникають і здійснюються за умов соціальної взаємодії людини з іншими людьми. Алесама соціальна взаємодія стає можливою і ефективною лише тоді, коли взаємодіючііндивіди правильно сприймають і однозначно оцінюють ролі. Цей процесамериканський соціолог Т. Шибутані назвав прийняттям ролі. Він включає в себе:
1) сприйняття жестів, що заміщуютьідентифікацію з іншою людиною;
2) проекцію на неї своїх власних тенденційповедінки.
Якщо соціальна роль в достатній міріінтегрована в структуру людської особистості в процесі її соціалізації, то їївзаємодія з іншими учасниками соціального процесу відбувається без конфліктів. Протеміж поведінковою та іншими блоками ролевої структури можливі певні розбіжності,які призводять до виникнення внутрішньо особистісних, міжособистісних,внутрішньо групових та інших конфліктів, в тому числі специфічних ролевихконфліктів, які виникають в ситуації, коли людина, як показав Р. Мертон,стикається із суперечливими вимогами двох або більше несумісних ролей. Іноділюдина виявляє, що вона одночасно виконує дві і більше ролей. Ця ситуаціяставить перед нею суперечливі вимоги. Так часто буває, наприклад, коли працюючіжінки мусять задовольняти одночасно ролеві очікування працівниці, дружини,матері, домогосподарки. При цьому ролеві очікування можуть знаходитися вконфлікті між собою. Один із можливих шляхів подолання конфлікту — визнатидеякі ролі більш важливими, ніж інші, і надати їх виконанню пріоритетнезначення.
Підводячи підсумки сказаному, наголосимо, щосаме через свої статусні позиції і обумовлені ними ролі особистість включаєтьсяв розмаїття соціальних відносин. Якщо статус характеризує включеністьособистості в соціальну структуру суспільства, то соціальна роль втілює в собіскоріш включеність особистості в культуру, міру культурного розвитку людини.
2.1. Систематизація соціальних ролейза Т. Парсонсом
Одна з перших спроб систематизації ролей була початаТ. Парсонсом. Він вважав, що кожна роль описується 5 основними характеристиками:
· емоційної — одні ролі вимагають емоційної стриманості,інші — розкутості;
· способом одержання — одні пропонуються, інші завойовуються;
· масштабом — частина ролей сформульована і строго обмежена,інша — розмита;
· нормалізацією — дія в строго встановлених правилах,або довільно;
· мотивацією — на особистий прибуток, на загальне благо.
· Соціальну роль варто розглядати в двох аспектах:
· рольового чекання
· рольового виконання.
Між ними ніколи не буває повного збігу. Але кожнийз них має велике значення в поводженні особистості. Наші ролі визначаються насампередтим, чого очікують від нас інші. Ці чекання асоціюються зі статусом, що маєдана особистість. 2.2. Структура соціальних ролей
У нормальній структурі соціальної ролі звичайновиділяються 4 елементи:
· опис типу поводження, що відповідає даної ролі;
· розпорядження (вимоги), зв'язані з данимповодженням;
· оцінка виконання запропонованої ролі;
· санкції — соціальні наслідки тієї чи іншої дії в рамкахвимог соціальної системи. Соціальні санкції за своїм характером можуть бути моральними,реалізованими безпосередньо соціальною групою через її поводження (презирство),чи юридичними, політичними, екологічними.
Слід зазначити, що будь-яка роль не є чистою моделлюповодження. Главною сполучною ланкою між рольовим чеканням і рольовому поводженнямслужить характер індивіда, тобто поводження конкретної людини не укладається в чистусхем.
Висновок
Отже, певна позиція всоціальній структурі групи або спільності, що пов'язана з іншими позиціямичерез систему прав і обов'язків, є «статус». Кожну людину можнаохарактеризувати статусним набором, тобто сукупністю всіх статусів, які займаєіндивід, серед яких повинен виділятись головний. Існує два видистатусу-особистий і соціальний. низьким.
Якщо статус розглядається як місце в ієрархії,його називають рангом. Ранг статуса визначає те, яким він є — високим, середнімчи низьким. В залежності від того, чи займає людина певну статусну позиціюзавдяки наслідуваним ознакам або завдяки власним зусиллям, відрізняють два видистатусів: статус, який приписується, і статус, який досягається.
В реальній життєдіяльності соціальний статусособистості як співвідносна категорія, що функціонує лише у відповідності зістатусом інших людей, проявляється в різних ролях, тобто в сукупність вимог,які пред'являють до осіб, що займають певні соціальні позиції.
Отже, саме через свої статусні позиції іобумовлені ними ролі особистість включається в розмаїття соціальних відносин. Якщостатус характеризує включеність особистості в соціальну структуру суспільства,то соціальна роль втілює в собі скоріш включеність особистості в культуру, мірукультурного розвитку людини.
Список використаної літератури
Піча В.П. Соціологія: загальний курс. Навчальнийпосібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України. -К.: «Каравела»,2000. -248с.