«Конфліктність у сім’ях та шляхиїї подолання
1. Методологічнийрозділ
1.1.Формулювання та обґрунтування проблеми конфліктності в сім’ях
Сім’я – це осередоксуспільства. Її можна визначити як своєрідну модель, або навіть як ген суспільства.Адже в сім’ї виявляють багато визначальниххарактеристик суспільства. В ній відбуваються риси соціального буття.
Звичайною сім’єю визначаютьзасноване на шлюбі та кровній спорідненості об’єднання людей, пов’язаних спільністюпобуту і взаємною відповідальністю.
Сім'я відіграє великуроль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів,які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чиінакше пов'язане з сім'єю — своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні,політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші соціальні проблеми. Будучизалежним від економічного становища країни, від політики, рівня культури, сімейнежиття впливає на стан національної економіки, політичні події тощо. Вивчення сім'ї,шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьохпроцесів, які відбуваються у суспільстві.
У 20-ті роки XX ст.американські соціологи дійшли висновку про зниження ролі сім'ї у життєдіяльностісуспільства, який ґрунтувався насамперед на підставі зниження дітонародження і зростаннязлочинності. Здавалося, що сім'я перестала належно виконувати свої функції, особливорепродуктивну і виховну. У 60-ті роки за так званої «сексуальної революції», колизначно збільшилась кількість розлучень, стали говорити навіть про агонію сім'ї яксоціального інституту. Все це давало підстави для висновків про дезорганізацію сім'ї.Дещо пізніше аналогічні явища спостерігалися і в нашому суспільстві. Щоб знайтипричини цієї дезорганізації, з'ясувати, наскільки сім'я, як соціальне утвореннявичерпала свої можливості, необхідно розглянути об'єктивні та суб'єктивні чинники,що зумовлюють кризу сучасної сім'ї.
Тепер чимало шлюбівукладаються також з економічних міркувань: двоє багатих людей бажають об'єднатисвою власність чи хтось один хоче отримати доступ до грошей іншого. Господарськупричину часто мають шлюби літніх людей, адже разом вести господарство легше. Пропевні матеріальні підстави можна говорити і тоді, коли шлюб пов'язується із можливимпозитивним впливом шлюбного партнера на професійну, службову кар'єру. Деякі сучаснішлюби мотивуються психологічним комфортом: задовольнити свою потребу турбуватисьпро когось і у свою чергу відчувати турботу про себе або позбавити себе самотності.Тому однозначної негативної або позитивної відповіді щодо раціонального шлюбу бутине може, кожна людина сама вирішує, як їй вчиняти.
Міжособистісні стосункичоловіка та дружини можуть зазнавати постійних змін на різних етапах подружньогожиття: у перші місяці спільного життя; у період народження дітей, особливо першоїдитини; на етапі їх виховання у середньому віці шлюбу; у період старіння. Тому практичножодна сім'я не обходиться без конфліктів.
Причини виникненняконфліктів можуть бути різними: на основі незадоволеної потреби у визнанні значимостівласного «Я», посягання на почуття гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення;незадоволення сексуальних потреб одного або обох партнерів; відсутність позитивнихемоцій; психологічне відчуження чоловіка і дружини; пристрасть чоловіка, дружиничи обох до алкогольних напоїв, азартних ігор чи інших захоплень, які породжуютьмарнотратство; розбіжності фінансового характеру, надмірні потреби одного із подружжя;у зв'язку з домашнім благоустроєм, розподілом праці в сім'ї, веденням домашньогогосподарства, доглядом за дітьми; різні інтереси, смаки щодо проведення вільногочасу тощо. Конфлікти ще не свідчать про не благополучність сім'ї. Часто вони сприяютьпорозумінню подружжя. Серйозні проблеми виникають тоді, коли конфлікти набуваютьзатяжного, хронічного характеру і мають негативні наслідки для членів сім'ї. Томунераціональною є установка на уникнення конфліктів узагалі і шкідливою є їх недооцінка.Стійкі й невирішені конфлікти зумовлюють постійне напруження в сім'ї, яке може спричинитиїї дезорганізацію та розпад.
Конфлікти і напруженняможуть виникати не тільки між чоловіком і дружиною, а й між батьками і дітьми. Частоспричиняє їх вікова різниця, відмінність характерів, що утруднює взаєморозуміння.Причина непорозумінь частіше лежить у площині цінностей, стандартів поведінки, аджедіти виростають в умовах, відмінних від тих, у яких виховувалися їхні батьки. Томуконфлікти батьків і дітей серйозніші, ніж ускладнення між подружжям. Нерідко батькисхильні трактувати своє ставлення до дітей так, ніби існує якийсь Договір між нимита їх дитиною. При цьому забувають, що діти з'явилися на світ внаслідок односторонніхдій батьків, і тому їхні обов'язки теж односторонні.
Характерним проявомкризи сучасної сім'ї є висока розлучуваність шлюбних пар. Соціальні наслідки цьогонегативні: більша частина розлучених чоловіків і жінок тривалий час не мають загаломзмоги чи бажання вступити у повторний шлюб, а чимало розлучених жінок, які маютьдітей, зовсім не вступають у шлюб; можливості дітонародження розлучених жінок залишаютьсянереалізованими, що негативно впливає на процеси розширеного відтворення населення;збільшується кількість неповних сімей, у яких дитина виховується одним із батьків.Обставини, які призводять до розлучення, спричиняють нервові розлади, захворюванняяк у батьків, так і в дітей; складною соціально-психологічною проблемою стає самотність.
Соціологічні дослідженнясвідчать, що розлучення часто не вирішує проблем, а навпаки, породжує нові. Індивідовідоводиться реорганізувати міжособистісні стосунки, встановлювати їх з новим партнером;переживати почуття болю, провини за те, що сталося; переглядати особисті звички,смаки, пов'язані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями, знайомими,які були в добрих стосунках з обома членами подружжя; долати проблеми (частіше жінки),пов'язані з необхідністю заробляти собі на життя і самостійно себе забезпечувати;налагоджувати взаємини з дітьми та ін.
Розлучення є одниміз найсильніших потрясінь у житті дорослої людини.
Порівняння кількостіпсихічно хворих серед розлучених, вдів, самотніх і тих, хто перебуває у шлюбі, свідчить,що найбільше хворих серед розлучених, найменше — серед одружених. Розлучені більшсхильні до автомобільних катастроф, алкоголізму, фізичних захворювань. Кількістьсамовбивств серед розлучених також значно вища, ніж серед одружених.
Важко переживаютьрозлучення батьків діти. Вони часто відчувають провину, самоприниження, злість,образу, зазнають соціальної деривації, тобто позбавлення або обмеження матеріальних,духовних ресурсів, необхідних для розвитку особистості. Розлучення батьків значнозбільшує вірогідність розлучення і в їхніх дітей.
Отже, для оптимізаціїшлюбно-сімейних відносин суспільству необхідно вирішувати низку соціальних питань.Але багато залежить і від індивіда. Соціологи вважають, що стабільність шлюбу, сім'їзначною мірою залежить від волі людини до досягнення щастя, успіху в шлюбі, виробленняособистісної установки на терпимість до партнера, членів сім'ї. Важливу роль відіграєорганізація взаємодії у сім'ї, заснована на врахуванні реальних можливостей членівсім'ї. Вагомим чинником зміцнення шлюбних взаємин є спільна, значима для обох діяльність.
1.2Мета і завдання дослідження
Основною метою могодослідження є виявити джерела напруженості в сімейних стосунках, непогодження, якіпризводять до дезорганізації сімейного життя і, в кінцевому результаті, до розлучення.Розглянути напрямки і шляхи вирішення проблеми.
Завдання дослідження:
v виявити факторикотрі спричиняють конфліктність у стосунках в сім’ї;
v з’ясуватияку роль у конфліктах відіграють об’єктивні чинники: соціальні, психологічні, економічні;
v дослідитияк впливають суб’єктивні фактори: вимоги, впливи оточення, установки.
v розглянутишляхи подолання проблеми конфліктності і сім’ях.
1.3Об’єкт та предмет дослідження
Об’єкт дослідження– особи віком від 16 до 40 років, переважно студенти ТНЕУ.
Предмет дослідження– чинники, що спричиняють напруженість у сімейних стосунках.
1.4Системний аналіз об’єкта дослідження
Об’єктами мого дослідженняв більшості є студенти від 19 до 20 років. Вони здебільшого неодружені, та вже маютьчітко сформоване уявлення про свою сім’ю в майбутньому, про можливі конфлікти і способи їх уникнення, або подолання.Це уявлення формувалось і виникало в них протягом усього життя в середовищі своєїсім’ї, в якій за взірець наслідування були власні батьки, чиїсь батьки, бабця здідусем та навколишнє середовище в якому людина зростала.
В будь-якій сім’ї конфлікт породжує дисгармонію, стреси,викликає нервове напруження, і якщо конфлікт не подолати і не вирішити проблему,то в майбутньому це може призвести до гірших наслідків.
Сімейні конфліктиможна класифікувати за суб’єктами на:
Ñ подружні конфлікти;
Ñ конфліктиміж батьками і дітьми;
Ñ конфліктиміж подружжям і їх родичами.
Беручи до уваги безпосереднєджерело конфліктів, сімейні конфлікти в цьому аспекті поділяють на:
– ціннісні конфлікти(наявність у подружжя протилежних цінностей і інтересів);
– позиційні конфлікти(боротьба за лідерство в сім’ї, незадоволеність в признанні значимості „Я” одногоіз членів сім’ї);
– сексуальні конфлікти(психосексуальна несумісність подружжя);
– емоційні конфлікти(незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги,і розуміння зі сторони одного із членів подружжя);
– господарсько-економічніконфлікти (різні погляди на ведення домашнього господарства, тяжке матеріальне становищесім’ї).
Відношення „батьки– діти” завжди викликали велике зацікавлення. У Старому Завіті описуються відносиниНоя зі своїми синами Симом, Хамом, Іафетом, від яких після всесвітнього потопу народилосявсе людське покоління. По біблейській міфології Хам був досить невихований і грубий.Випивши вина, Ной оп’янів і лежав оголеним, Хам посміявся над батьківською наготоюі хотів, щоб так зробили його брати, але ті відвернулися і прикрили батька. Тобтоми бачимо хамське поводження і відношення до власного батька. Таким чином існуєдва типи відносин дорослих дітей до своїх батьків похилого віку: геронтофілія (відношення Сима і Іафета, тобтовідношення з повагою і синівською любов’ю), і геронтофобія(лінія Хама, тобто неповага і презирство). При розгляді відносин „батько – син”і „мати – донька” існують такі поняття як комплекс Едипа і Електри. Це підсвідомесуперництво сина з батьком і доньки з матір’ю, яке зберігається на все життя. Вчоловікові до пізніх років бунтує той самий хлопчик, який подавляє в собі все жіноченачало і прагне довести, що він і його мати не єдине ціле.
Сама система відносиндіти – старі батьки є досить цікавою. У їхніх відносинах пройшов поворот до минулого,але сторони при цьому міняються місцями – молодші починають турбуватися і опікуватистарших. В більшості випадків похилі люди змиряються із своїм становищем а інколивтрачають самостійність, і у них з’являється комплекс нерішучості, страх щось переплутати.
Досить специфічнимиє відносини батьків з дітьми, які не досягнули повноліття. Такі конфлікти є самимипоширеними в сімейному житті. Розглянемо фактори, які є причинами конфліктної взаємодіїбатьків і дітей. До них належать такі: тип внутрішньо сімейних відносин, неефективністьбатьківського відношення до дитини, вікові кризи у дитини, особистісні відмінностібатьків і дітей, несприятливий вплив інших вагомих людей.
Тип внутрішньо сімейних відносин. Виділяють гармонійний і дисгармонійнийтип сімейних відносин. Для гармонійних відносин характерне співробітництво, взаємодопомога,рівноправність всіх учасників сім’ї. В такій сім’ї дорослі спілкуються з дітьмитовариським тоном, коректно спрямовують його поведінку, хвалять, висловлюючи своїпоради, батьки допускають дискусії з приводу тих чи інших подій, які стосуютьсявчинків і поведінки дитини, батьки, як правило, не підкреслюють своє керівне становище.Для такої сім’ї характерний демократичний стиль виховання дитини такі батьківськідії дають ефект розуміння, прийняття і розуміння особистості дитини. В дисгармонійнійсім’ї спостерігається конфліктна взаємодія подружжя, напруженість, неможливістьвіднайти достойного способу спілкування між батьками і дітьми, почуття і емоціїсторін до уваги не беруться, у взаємовідносинах зберігається дистанція. Така поведінкаприводить до невротичних реакцій членів сім’ї, виникненню почуття постійної турботив дітей.
Неефективність батьківського відношення до дитини. Конфліктологи виділяють 4 причининеефективності батьківського відношення до дитини:
– педагогічна і психологічнанесумісність батьків (незнання батьками психологічних особливостей дітей певноговіку);
– некритичнозасвоєні стереотипи виховання дітей (авторитарний базується на заборонах; ліберальний– роби, що хочеш);
– особисті проблемиі особливості батьків;
– особливостіспілкування з іншими членами сім’ї.
Вікові кризи у дитини це перехідний період від одного етапу розвитку дитинидо другого. В ці кризові періоди діти стають неслухняними, капризними, дратівливимиі агресивними. Виділяють такі вікові кризи у дітей (за Д. Ельконіним):
T криза першогороку життя;
T криза трьохроків(перехід від раннього дитинства до дошкільного віку);
T криза 6-7років (період переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку);
T криза статевогодозрівання (період переходу від молодшого шкільного віку до підліткового 12-14 років);
T підлітковакриза (15-17 років).
Особистісні відмінності батьків і дітей. До таких несприятливих рис батьків належать:холодність, вимогливість, консерватизм, надмірний раціоналізм, недостатність ніжності,підвищена тривожність, зловживання шкідливими звичками. Серед особистісних особливостейдітей називають: низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендаційбатьків, непослух, впертість, егоцентризм, самовпевненість, лінь.
Несприятливий вплив інших вагомих людей (крім батьків). Мається на увазі негативневтручання в процес виховання дитини дідусів і бабусь.
Основні поняття дослідження:
Сім’я – інституціолізованаспільнота, яка складається на основі шлюбу та породженій ним спільній правовій іморальній відповідальності батьків за здоров’я дітей, їхню соціалізацію та виховання.
Шлюб – це історично-обумовленасанкціонована суспільством форма сімейних відносин між чоловіком та жінкою.
Конфлікт – це зіткненняпротилежних цілей, позицій, думок та поглядів опонентів чи суб’єктів взаємодії.
Гіпотези:
o Основнимипричинами конфліктів є: наявність важко вирішуваних матеріальних проблем, алкоголізм,сексуальна дисгармонія партнерів у шлюбі, житлова проблема, втручання родичів, хвороби,авторитаризм з сторони одного із членів сім’ї, завищені вимоги одного члена сім’їпо відношенню до іншого, перекладення відповідальності одного члена сім’ї на іншого.
o Індивідамскладно йти на поступки в конфліктних ситуаціях, що ще більше розпалює конфлікт.
o Більшістьконфліктів характеризуються відсутністю терпіння однієї сторони конфлікту по відношеннюдо іншої.
o Я вважаю,що конфлікти виникали, або виникають в будь-якій сім’ї, і кожен з цим знайомий.
Розділ2. Методичний розділ
В процесі своєї роботина початковому етапі, я ознайомилася з усією необхідною для дослідження літературоюта статтями на обрану тематику. Отримана інформація дала мені змогу скласти певнеуявлення про проблему яку я досліджую, а саме про конфліктність у сім’ях.
Своє дослідження япроводила за допомогою соціологічного опитування, а саме, за допомогою анкетування
Генеральною сукупністюмого соціологічного опитування являється здебільшого молодь у віці від 16 до 21років. Вибіркова сукупність дорівнює 31 особа: 6 чоловічої статі та 25 жіночої.Я провела вибіркове дослідження за допомогою анкетування і не претендую на високурепрезентативність отриманих даних. Даним соціологічним дослідженням я хочу звернутиувагу суспільства на дану проблему і виявити основні шляхи її подолання або мінімізації.
Своє дослідження япровела за допомогою анкетування.
Анкета — тиражованийдокумент, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних міжсобою за встановленими правилами.
Анкета заповнюваласяоб’єктами мого дослідження самостійно та анонімно, що дало мені змогу з мінімальноютехнічною допомогою за короткий час зібрати інформацію від необхідної кількостіосіб. Цей метод дав мені змогу ефективніше досліджувати тему.
Запитання анкет — висловлювання, розраховане на одержання Інформації, що дає змогу операціоналізуватиознаки певного соціального явища.
Запитання моєї анкетимають закритий характер, тобто учасник анкетування вибирає відповіді із запропонованихмною, а також допускається вибір кількох відповідей.
Моє анкетування єроздатковим, це означає, що той хто проходить опитування отримував анкету безпосередньовід мене. Цей вид анкетування є найнадійнішим, оскільки забезпечує добросовіснезаповнення анкет і майже стопроцентне їх повернення.
Розділ3. Збирання і обробка первинних даних
Анкета
Дайте, будь-ласкавідповіді на наступні запитання. До кожного питання наводяться відповідні варіантивідповідей. Оберіть той, який на найбільше відповідає Вашій думці, позначивши йогокружечком чи галочкою, або напишіть свій варіант відповіді там де це передбачено.