Гендерні аспекти епідемії ВІЛ/СНІД

Національний університет “Києво-МогилянськаАкадемія”
Факультетсоціальних наук і технологій
Школасоціальної роботи ім. Полтавця
Кваліфікаційнаробота
наздобуття академічного звання
бакалаврасоціальної роботи
Гендерніаспекти епідемії ВІЛ\СНІД
Омеляненко НінельМихайлівни
Науковий керівник
Савчук О.М.Київ – 2009

Вступ
ПроблемаВІЛ/СНІДу в Україні, не зважаючи на всі зусилля державних, неурядових таміжнародних організацій, залишається надзвичайно актуальною. За оцінкамиміжнародних експертів в Україні сьогодні живе понад 440 тисяч людей з ВІЛ/СНІДом,що обумовлює зайняття нашою державою одного з перших місць серед європейськихдержав за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу.[46] На початкурозповсюдження хвороби, ВІЛ/СНІД в Україні був, в основному «чоловічоюхворобою», та останнім часом тенденції змінюються. Так, якщо в 90-х рокахбільшість людей із позитивним статусом складали чоловіки, а жінки, в своючергу, становили 25%, то зараз 43% офіційно зареєстрованих людей — це жінки [45].Згідно даних ЮНЕЙДС вірус частіше вражає дівчат підліткового віку та жінок. Цягрупа населення є більш вразливою до ВІЛ з фізіологічних, соціокультурних таекономічних причин.[46] Окрім того, ВІЛ-позитивні жінки щодня стикаються згострими проблемами, які викликані гендерними стереотипами [21]. Тому гендернийаспект проблеми є актуальними і може бути значимим в ефективній протидіїВІЛ/СНІД.[49]
З огляду на це, вУкраїні постає необхідність формулювання комплексного підходу до боротьби зпроблемою ВІЛ/СНІДу та його попередження, що включає в себе і гендерний вимірпроблеми, адже саме він займає чільне місце в спектрі причин поширенняепідемії. На жаль на даний час, робота з гендерними чинниками не є одним ізпріоритетів «Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції,допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД», а також в роботідержавних та недержавних організацій [36]. Це призводить до того, що в Українідуже обмежено реалізуються гендерно чутливі програми подолання епідеміїВІЛ/СНІДу. Основний наголос в існуючих програмах зроблений на проведеннядосліджень, які зорієнтовані лише на порівняння рівня поінформованостічоловіків та жінок щодо проблеми, що є першим кроком у запровадженні гендерногопідходу.
 Однак, вивченняпрактики впровадження гендерно чутливих програм в Україні, а саме вивченнярівня поінформованості та ставлення до гендерних факторів ВІЛ середспеціалістів, які реалізовують такі підходи, є актуальним. Оскільки“Всеукраїнська Мережа ЛЖВ)” одною з небагатьох організацій в Україні, якадекларує необхідність врахування гендерних чинників при надання послуг ізазначає про існування гендерної політики та реалізацію ряду проектів,пов’язаний з гендерним виміром інфекції, то вивчення рівня професійноїкомпетентності щодо означеного аспекту є актуальним [20].
Мета роботи:з’ясувати рівень поінформованості працівників ЛЖВ щодо гендерних аспектівпроблеми ВІЛ/СНІДу та визначити методи його покращення.
Завдання роботи:
1. Визначитирівень поінформованості працівників ЛЖВ щодо гендерних аспектів ВІЛ/СНІДу
2. Розробити тапровести інформаційний тренінг “Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД” з працівниками ЛЖВ
3. Виявити зміниу розумінні гендерних аспектів ВІЛ/СНІДу після участі в тренінгу
4. Розробитипрактичні рекомендації щодо покращення рівня проінформованості працівниківВІЛ-сервісної організації
Об’єктдослідження:працівники організації “Всеукраїнська Мережа ЛЖВ”
Предметдослідження: рівень поінформованості працівників організації ВсеукраїнськаМережа ЛЖВ щодо гендерних чинників проблеми ВІЛ/СНІДу в Україні.

Розділ 1.Проблема ВІЛ/СНІД в гендерному вимірі
 
1.1 Сутністьпоняття гендеру та гендерної політики
Вивченнягендерного виміру проблеми ВІЛ/СНІД, потребує визначення основних понять, асаме- поняття гендеру та супутніх йому явищ. Поняття “гендер” походить відгрецького “генос”, що означає “походження”, “матеріальний носій спадковості”,“той, що народжує”[6]
Вважається, щотермін гендер було введено в науковий обіг американським психоаналітикомРобертом Столлером у праці “Стать і гендер: про розвиток мужності тажіночності” у 1968 році. “Гендер” він розглядав як поняття, що виражаєпсихологічні, соціальні, культурні особливості, незалежно від тих, що тлумачатьбіологічну стать [4].
Понятійне полегендеру ще не до кінця окреслене та інституціолізоване, але в основі гендерногопідходу лежить ідея рівноправ’я, яка в умовах сучасного цивілізованогосуспільства набула нових ознак. Тому є великою помилкою розглядати ґендер яквиключно боротьбу жінок за рівні із чоловіками права [34]. У той же час слідвизнати, що сучасний світ дійсно не надає фактичної можливості чоловікам іжінкам користуватися рівними правами, хоча юридично такі права частопроголошені як рівні. Так само слід визнати, що історично саме жінки булидискримінованою групою, що певною мірою відбилося на їхньому сучасномустановищі в суспільстві. Але і не можна стверджувати, що чоловіки є абсолютноюзахищеною в своїх правах групою населення і що вони не потерпають від дискримінаціїза статевою ознакою[1].
Соцiологи проводятьрiзницю мiж чоловiком та жiнкою за такими ознаками: бiологiчна стать, гендернаiдентифiкацiя, гендернi ролi. Гендер має соцiальний та правовий аспект. Основоюправового статусу особистостi є її фактичний соцiальний статус, тобто реальнийстан людини в суспiльствi. Право вводить цей стан в законодавчi рамки. Всоцiальному вiдношеннi статус являє собою певну систему соцiальних можливостейлюдини. В науковому дискурсі можна зустріти різні визначення гендеру, наприклад,Кобелянська вивчаючи питання гендеру в своїй праці “Гендерна освіта в Україні:реалії та перспективи”, визначає як соціальний інститут, засіб організаціїсуспільства, який впливає на соціальні ролі чоловіка й жінки і закріплює певнізразки поведінки, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливостів освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейних ролях тарепродуктивній поведінці [22].
В контексті вивченнягендеру вивчають гендерну політику, як утвердження партнерства статей увизначенні та втіленні політичних цілей, завдань та методів їх досягнення вдіяльності політичних структур – держави, політичних партій, громадсько-політичнихоб’єднань[13].
Для конкретнішогорозуміння суті гендерної політики слід зосереджуватися на концептуальномутлумаченні таких понять: рівність чоловічої та жіночої соціальних статей; рівністьправ; рівність можливостей, а також уточнити значення таких категорій, як гендернарівноправність, суспільство гендерної рівності[16].
Рівністьчоловічої та жіночої соціальних статей означає рівність соціального статусу,всезагальна участь у всіх сферах суспільного, державного та приватного життя наоснові самоусвідомлення особистісних потреб та інтересів, долання елементаієрархічності, за якою чоловіки історично розглядалися як істоти вищі, арезультати їхньої діяльності заздалегідь оцінювалися як більш суспільнозначущі, ніж ті, що були досягнуті жінкою [19].
Під рівністюможливостей розуміється фактична можливість користування правами й свободамилюдини незалежно від статі. Рівність можливостей забезпечується системоюзасобів рівного розподілу цінностей, що має виключати дискримінацію за статевоюознакою та уникати будь-якої можливості негативного впливу на життєдіяльністьта самовираження особистості [23]. Гендерна рівноправність визначається якрівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловікомта розрізнення ролей, які вони відіграють. Тобто це означає, що жінки ічоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізаціївсіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний,економічний, соціальний і культурний розвиток, а також мати користь відрезультатів [11].
Принцип гендерноїрiвностi закрiплений в Конституцiї України. Стаття 3 Конституцiї закрiплюєрiвнiсть чоловiкiв та жiнок в усiх сферах життя. Окрiм даної норми гендернарiвність торкається ст.21, 24, 51. [32] Так, частина третя ст. 24 КонституцiїУкраїни, безпосередньо присвячена подоланню дискримiнацiї стосовно жiнок вУкраїнi та наголошує на тому, що рiвнiсть прав жiнок i чоловiкiвзабезпечується: наданням жiнкам рiвних з чоловiками можливостей угромадсько-полiтичнiй та культурнiй дiяльностi, у здобуттi освiти тапрофесiйнiй пiдготовцi, у працi та винагородi за неї i так далi. Але вiдповiднодо законодавства лише жiнкам надається можливiсть поєднувати працю зматеринством. Законодавчо чоловiки позбавленi такої можливостi. Такий пiдхiд єхарактерною iлюстрацiєю формального розумiння принципу гендерної рівності самев Українів ипів у різних сферах життя.
Ще однією важливоюкатегорією є суспільство гендерної рівності, що визначається як системноорганізоване суспільне життя, в якому жінки й чоловіки мають рівні права,свободи й можливості для добровільної участі як рівноправні партнери в усіхсферах життєдіяльності, мають змогу користуватися рівними політичними,економічними, соціальними і культурними привілеями, а також нести однаковувідповідальність. суспільство ґендерної рівності формується і функціонує,керуючись концептуальним баченням відповідних перетворень і розвитку [32, 22].
Гендерна політикареалізується через механізми – конкретні заходи, які вживаються державою тасуспільством для утвердження гендерних принципів у різних сферах життя. Такімеханізми різні за формою та ефективністю. Видяляють загальні та спеціальнімеханізми.
Загальнімеханізми передбачають: прийняття нормативно-правових актів, які забороняютьдискримінацію, регулюють сфери суспільного життя з урахуванням ґендернихособливостей, встановлюють санкції за порушення правових норм та політичнізаходи, що вживаються відповідними органами державної влади та главою держави.
Спеціальнімеханізми («позитивна дискримінація» або «засоби посиленої підтримки»)запроваджуються і реалізуються жінками або чоловіками своїх прав і можливостей.Щодо напрямків гендерної політики, то вона реалізується в політичній,економічній, соціальній, культурній, громадській та інших сферах.[26]
Гендернийрозвиток у різних сферах передбачає як підвищення вимог до рівня представництважінок в органах законодавчої та виконавчої влади встановлення однаковихможливостей для вибору професії або спеціальності,
 так і охоронуматеринства, батьківства та дитинства, охорону здоров’я, забезпечення жінкамрівних з чоловіками прав у галузі освіти, рівність у сімейних відносинах змінусоціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягненнярівноправності, викорінення упереджень, забобонів та інших проявів, щоґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї зі статей або стереотипностіролей чоловіків та жінок[16, 41].
Визначений зміст конкретногонапрямку державної гендерної політики не є повним, він розширюється ідеталізується рішеннями й діями органів державної влади на загальнодержавномута місцевому рівнях.
Формуванняґендерної політики потребує, по-перше, чіткого усвідомлення необхідності зміниситуації, що склалася, та, по-друге, визначення конкретних шляхів її вирішення.На першому етапі має місце наведення аргументів, чому ґендерні питання єпріоритетними та розв’язанню яких проблем має сприяти забезпечення гендерноїрівності як чоловіків, так і жінок. [19]
Зараз найбільшактуальними сферами діяльності для забезпечення рівних прав жінок та чоловіківє економічна та соціальна. Важливою є і діяльність в культурній сфері задлявпливу на один з чинників гендерної нерівності- гендерних стереотипів.Гендерний стереотипи- механізми, що забезпечують закріплення і трансляціюгендерних ролей від покоління до покоління. Вони напряму пов’язані з гендернимиролями [6]. Більше того, соціологи визначають ці поняття рівнозначними.Гендерні ролі характеризують різні ролі, які покладаються на чоловіка та жінкусуспільством, в якому вони живуть. А отже створюють гендерні стереотипи. Впідручнику Дж. Вандер Зандена приклад гендерної ролі подається у виглядізазначеної статистики щодо видів праці, серед яких є такі, які вважаютьсянеможливими для опанування жінкою, адже вона занадто фемінна: “емоційна,нервова”, а даний вид діяльності потребує інших “мускулінних якостей” [5]. Втой самий час в матеріалах зібраних в процессі виконання проекту “Запобіганнята подолання гендерного насильства в сімї”, що підтримувавсяКанадсько-Українським Гендерним Фондом, гендерні стереотипи/> — це один із видів соціальних стереотипів, заснований на прийнятих в суспільствіуявленнях про маскулинне і ремінне [17].
За іншимивизначеннями поданими в міжнародних джерелах/> гендерні ролі грунтуютьсяна традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю і є сукупністюзагальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, якізакріплюються за людьми в конкретній ситуації. Гендерні ролі відрізняються всуспільствах з різною культурою і змінюються з часом. Тоді як гендерністереотипи/> — набір загальноприйнятих норм і суджень, якістосуються існуючого становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки,мотивів і потреб. Вони закріплюють існуючі гендерні розбіжності і стаютьперепоною до змін стану справ в сфері гендерних відносин. [5] Під соціальнимстереотипом, зазвичай, розуміється стандартизований, стійкий, емоційнонасичений, цінністно визначений образ. Синонімами стереотипу нерідко виступаютьпоняття упередження, забобони або кліше [6]. Цікавим є також визначення подане вдосідженні, що було проведене Британською Радою (British Council) у Києві”Насильство проти жінок. Що думають люди?”, де вказується, що розподілгендерних ролей, часто породжує конфлікти і створює стереотипізацію та продукуєіснування міфи про гендерну нерівність [8]. Поняття про очікування, обов’язки,ролі жінки мають великий вплив на соціальну сферу. Особливо в проблемахнасильства та дискримінації прав жінки. В Україні найпоширенішими гендернимистереотипами є очікування від жінки в сфері сім’ї та особистих стосунків. В дослідженні”Насильство проти жінок. Що думають люди?” було представлено реакцію на рядтверджень, пов’язаних з гендерною нерівністю. Твердження спирались набіологічні та психологічні фактори, які підкреслюють різницю між двома статтямияк таку, що дана від природи і не контролюється з боку людей.
Цікаво, що молодьобох статей найчастіше підтримує твердження, що стосується ставлення до дівчатта хлопців, коли вони дорослішають, а саме те, що воно повинно бути різнимичерез їхню стать [4, 8]. Такі результати, свідчать про існування певнихстереотипів, щодо існування негативних стереотипів щодо чоловік та жінок. Вонисуттєво впливають на більшість проблем в соціальній сфері, зокрема, відіграютьвинятково важливу роль в розвитку епідемії ВІЛ/СНІД. Довгий час гендернічинники не визнавались в даній тематиці, але ефективне запобігання розповсюдженнюінфекції та підтримка хворих на ВІЛ потребує нових програм, що будуть зазначатипринципові нові підходи до вирішення даної проблеми. Прикладом таких змін єгендерно- орієнтовані програми.
Прослідковуєтьсячіткий зв’язок між статтю, гендерними ролями і проблемою ВІЛ/СНІД [18]. Про цесвідчать і світові дані, і українська офіційна статистика. Якщо на початкупоширення ВІЛ-інфекції в Україні частіше інфікувалися чоловіки, то теперкількість інфікованих чоловіків та жінок практично зрівнялась[36]. Найчастішечоловіки інфікувались через зараження крові, під час вживання ін’єкційнихнаркотиків, але за даними останніх досліджень більше і чоловіків і жінокінфікуються під час незахищеного сексу. Росте кількість людей, партнерами якихне є люди, що споживають ін’єкційні наркотики. Оскільки жінки є вразливішими дотакого шляху передачі і до ВІЛ взагалі з фізіологічних, соціокультурних таекономічних причин кількість інфікованих жінок постійно зростає [49]. Дві третізареєстрованих ВіЛ-позитивних жінок мають 20 -29 років, що є піком їхньоїрепродуктивної активності. Фактично 60% вагітних ВІЛ-позитивних жінок молодше25 років, а отже і кількість ВІЛ-позитивних дітей постійно зростає [45]. Основноюпричиною цього явища є гендерні стереотипи, які закріпилися в свідомості людей.Крім того, ВІЛ-позитивні жінки щодня стикаються з гострими проблемами, яківикликані гендерними стереотипами [20].
Отже, гендернийпідхід – це підхід, що стосується різних потреб та різних ситуацій, в якихопиняються жінки та чоловіки через свої соціальні ролі. Відповідно до цьогопідходу створюються, плануються, втілюються в життя відповідні заходи [51]. Вінвраховує фактори вразливості до ВІЛ/СНІД в гендерному аспекті. Зараз в Україніобмежена кількість організацій враховує гендерний підхід в планування своєїдіяльності, хоча його впровадження в Україні є необхідним, судячи з існуючихданих та міжнародного досвіду впровадження таких програм.
1.2 Факторивразливості до ВІЛ/СНІДу в гендерному аспекті
Згідно існуючихгендерно чутливих програмах та дослідженнях в даній тематиці, факторивразливості до ВІЛ/СНІД розглядається в двох аспектах: — гендерні стереотипи,які необхідно руйнувати як метод попередження поширення ВІЛ/СНІД; — гендерністереотипи, які необхідно враховувати в програмах допомоги хворим на ВІЛ/СНІД.
Деякі факторибезпосередньо сприяють інфікуванню як жінок, так і чоловіків. Інші, ускладнюютьжиття жінок або чоловіків, яких так чи інакше торкнулась епідемія [36].
Факторивразливості напряму пов’язані з гендерними розбіжностями в сприйманні ряду інформації,що пов’язана з хворобою. Ці розбіжності є стереотипами, що впливають напоширення епідемії [3].
Існують декількавизначених гендерно-орієнтованих факторів вразливості як і в міжнародних, так ів українських дослідженнях. Вони загалом об’єднують фактори вразливості на двохрівнях: біологічному, соціальному. Соціальний поєднує існування стереотипів всуспільстві, соціальних нерівностей, що так чи інакше пов’язані зі стереотипами[52]. Окремо можна виділити психоемоційну залежність партнера від іншого, тасімейний статус жінки, що також може бути фактором вразливості.
До біологічнихфакторів вразливості відноситься те, що біологічні особливості роблятьможливість зараження для чоловічої та жіночої статі різна. Біологічніособливості жінки роблять її ще більш вразливою до ВІЛ/СНІД: вона має в кількаразів вищу ймовірність інфікуватися через статевий контакт, ніж чоловік [10].Також жінки частіше хворіють іншими захворюваннями, які передаються статевимшляхом [30].
Спроба визначитифактори вразливості українськими авторами була презентовано в гендерно чутливійпрограмі Всеукраїнської мережі ЛЖВ. Вона була створена на базі міжнароднихматеріалів та українських досліджень і включала в себе такі факторивразливості:
­ Сексуальненасильство, щодо жінок;
­ Залученістьдо комерційного секс бізнесу;
­ Недоступністьмедичного обслуговування;
­ Наркотичназалежність;
­ Нерівнийдоступ до економічних ресурсів.
­ Загалом,фактори стосуються жінок, адже жінки більш вразливі до епідемії з багатьохпричин, що будуть зазначатись надалі. Можна простежити, що зазначені фактори включаютьв себе і поширені стереотипи і результати існування цих стереотипів всуспільстві [20].
­ Меншвідомими, але дуже важливими, є соціальні та психоемоційні фактори. Вміжнародній програмі “Інтеграція гендероно- орієнтованих програми боротьби зВіЛ/СНІД-ом ” визначаються такі фактори як: нестача знаннь про сексуальністосунки, певні уявлення про кількість сексуальних партнерів, стереотипізованіуявлення про жіночі обов’язки (материнство та виховування дітей), і існуваннянерівноправ’я, щодо жінок, що існує в світі [19]. Психоемоційна залежність ірівень проінформованості у жінок та чоловіків визначаються окремо. А такождосліджується ставлення до сексуальних стосунків, а саме: щодо використанняпрезервативів та до зміни сексуальних партнерів [12].
­ Церізнопланові дослідження об’єднані однією метою: визначити, на які гендерніаспекти треба звернути увагу в програмах боротьби з ВІЛ/СНІД-ом.
­ Усоціологічному дослідженні „Взаємозв’язок гендерних стереотипів і нерівностей зпоширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”, що було проведене Аналітичним центром„Соціоконсалтинг” у 2004 році вивчається існування гендерних стереотипів іставлень до ролей жінки та чоловіка в суспільстві і впливу даних явищ напоширення ВіЛ/СНІДу. Це єдине дослідження в Україні, що спрямоване саме на цюпроблематику. Також в дослідженні окремо визначаються демографічні розбіжностіу рівні знань та загальний рівень проінформованості щодо ВІЛ/СНІД у чоловіківта жінок. За отриманими результатами існують певні гендерні особливостіусвідомлення загрози інфікування ВІЛ.
­ Загалом,попри високу поінформованість населення про окремі шляхи передачі ВІЛінтегрований показник знань, який вимагає правильно зазначити усіпроаналізовані вище ризиковані ситуації, становить лише 12%. Краще за іншихорієнтуються в шляхах передачі ВІЛ 18–29-річні жінки (19%) та покоління їхматерів (50–59-річні) (16%). Незначно від них відстають 30–49-річні жінки(13–14%). Рівень знань чоловіків репродуктивного віку майже однаковий (11–13%).Виключення складають 16–17-річні юнаки (8%). Такий самий рівень знань мають їходнолітки-дівчата. Недостатній рівень проінформованості, що може стати факторомвразливості чоловіків в сфері профілактики поширення ВІЛ/СНІД [1].
­ Насильствощодо жінок є важливим фактором вразливості. ВІЛ-інфіковані жінки часто стаютьоб’єктом насильства з боку чоловіків через свій статус, який виступаєдодатковим приводом агресії, особливо в кризових сім’ях, в яких насильство — поширений стиль поведінки. Бувають випадки, коли чоловіки дискримінують жінок,яких самі ж інфікували [36].
­  Достатньочастими є випадки примушування жінки до вступу в небажані для неї статевістосунки – за даними представленими Міжнародною Амністією на 2005 рік з загальноїкількості жінок, що страждають від насильства в сім’ї над 70% жінок, счинювалосьсексуальне насильство [44]. За даними зазначеними в програмі “Інтеграціягендероно- орієнтованих програми боротьби з ВіЛ/СНІД-ом ” більшість (79%)опитуваних жінок за період створення дослідження зазначали, що ставали жертвамисексуальних домагань [19]. Насильницький статевий акт різко підвищує ризикжінки інфікуватись ВІЛ та іншими інфекціями завдяки утворенню мікротріщин [37].З різноманітних причин жінці часто бракує сили самій вирішувати, як, коли і зким вступати в статеві стосунки. Через це вона може інфікуватися ВІЛ, оскількив таких обставинах не наважується обговорювати використання презерватива [27].
­ Ставленнядо використання презерватива окремо досліджується у жінок та чоловіків, під часвивчення гендерного виміру ВІЛ/СНІД. За результатами дослідження „Взаємозв’язокгендерних стереотипів і нерівностей з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”,суспільні погляди щодо використання у практиці статевих зносин презервативів єдиференційованими, а саме: уявлення про жіночість та мужність під часобговорення та прийняття рішення щодо використання презервативів. Респондентисхиляються (43% повністю згодні і 29% скоріше, згодні) до того, що „якщо жінкасхоче, то вона завжди зможе умовити чоловіка використовувати презерватив”. Лише10% різною мірою заперечують цей факт [1].
­ Враховуючиепідемічну ситуацію, важливо, щоб чоловіки на практиці визнавали правонаполягати на використанні презервативів за жінкою. Проте соціологічні данісвідчать, що це не зовсім так. Відносно більша частка чоловіків у віці 16 — 28років (42%) вважають, що остаточне рішення з цього приводу зазвичай приймаєчоловік, і лише 28% не згодні з ним. З віком саме такі уявлення про мужністьдещо послаблюються. Проте чимало чоловіків дійсно грають домінуючу роль уприйнятті рішення про безпеку під час сексуальних зносин. Це визнається,зокрема, не менше, як 33% опитаних жінок [37].
­ Використанняпрезерватива особливо актуальне для осіб, що приймають антиретровіруснутерапію, у зв’язку з попередженням небажаної вагітності, оскільки плануваннявагітності в цьому випадку обов’язково потрібно обговорювати з лікарем [35].Також презерватив потрібно розглядати як один із найдоступніших методівконтрацепції в умовах, коли антиретровірусна терапія знижує ефективністьоральних контрацептивів [49].
­ Можназробити висновок, що домінування ролі чоловіків в виборі чи користуватисяпрезервативами робить жінку більш вразливою до зараження ВІЛ. З цим можна пов’язатиі сімейний статус жінки: світова практика свідчить, що одружена жінка маєбільше шансів інфікуватися ВІЛ статевим шляхом, ніж неодружена, оскількиостанні більш схильні використовувати презервативи [20].
­ За данимипредставленими в програмі гендерної політики в недержавній організації“Всеукраїнська мережа ЛЖВ” одружена жінка не завжди наважується запропонувативикористання презерватива з таких причин:
-  через боязнь почути докір у недовірі;
-  через боязнь накликати на себепідозри у невірності;
-  тому що погодитись чоловіку навикористання презерватива – це значить взнати, що його є в чому підозрювати(тобто в зраді);
-  тому, що це не прийнято в подружньомужитті [47].
-  Цьому також сприяє те, що чоловічаподружня невірність і полігамія знаходить набагато краще розуміння всуспільстві, ніж жіноча [12]. Вивчення ставлення до невірності сексуальногопартнера також було досліджено в рамках виконання проекту ПРООН організацією“Соціоконсалтинг”. Існуючі в сучасному українському суспільстві гендерні нормищодо сексуального життя, як свідчать соціологічні дані, забезпечували донедавніх пір „стримуючий ефект” щодо розвитку епідемії. Більшість опитанихподіляє думку про необхідність рівних і досить строгих вимог до чоловіків іжінок як сексуальних партнерів.
-  Але різняться відповіді в питаннях,що стосуються можливості зносин з декількома статевими партнерами для чоловіката жінки.
-  Жіноча аудиторія к розгляду цієїпроблеми підходить з позиції гендерної рівності, а саме: 75% респондентокзаперечують прийнятність і для жінок, і для чоловіків. У чоловічому сегментіопитаних спостерігається відхилення у бік подвійних гендерних стандартів.Згідно з отриманими даними чоловіки (77%) більш строго оцінюють жіночуневірність, лише 9% визнають право жінок на стосунки з декількома партнерами [2].
-  Порівняння думок респондентівстосовно того, як слід ставитися чоловікам і жінкам до можливих інтимнихзв’язків їх партнерів з іншими, підтверджує наявність у свідомості чоловіківподвійних стандартів і відсутність таких стандартів у жінок. На думку 29%чоловіків, жінка має з розумінням ставитися до можливих інтимних зв’язків їїпартнера з іншими жінками”. Аналогічне право для жінок визнають лише 13%чоловіків. Серед жінок „вільних поглядів” на невірність чоловіків і жінокдотримуються відповідно 16% і 15% опитаних.[52] Така статистика підтверджуєіснування подвійних сексуальних стандартів. Для жінки це: бути вірною одномупартнеру; підкорятися в статевих стосунках навіть невірному або такому, щочинить насильство, партнеру. І для чоловіка: мати кілька партнерок та демонструвативладу над жінкою [1].
-  Пов’язані з представленими поняттями,щодо подружньої вірності є ряд існуючих уявлень щодо сексуального бізнесу. Заданими Українського інститутут соціальних досліджень на 2006 рік приблизно 70%залучених до надання послуг комерційного сексу є жінки [2]. Але в зоні ризикузнаходяться не тільки жінки, які надають ці послуги. А і клієнти, які їхотримують. Для жінок ситуація ускладнюється тим, що суспільством засуджуютьсяробітниці сексуального бізнесу, але не чоловіки, які користуються їхнімипослугами [20]. Іншою проблемою є поведінкові аспекти цієї діяльності.
-  За даними представленими уаналітичному звіті “Вторинний аналіз соціологічних і поведінкових дослідженьщодо проблеми ВІЛ/СНІД, проведених в Україні. Жінки Секс-бізнесу”представленоно аналітичним ценром “Соціоконсалтинг” продовжує існувати гостранеобхідність роботи з залученими до комерційного сексу: 19% жінок невикористовували презерватив під час останнього контакту з клієнтами; 5% опитанихреспондентом вважають за можливе завжди надавати секс-послуги без презерватива;9% жінок вказали, що серед їхніх клієнтів були хворі на ЗПСШ; 5% — ВІЛ-інфіковані; 45% — споживачі ін’єкційних наркотиків [36]. Залученість жінокдо комерційного секс-бізнесу є фактором вразливості для них, так і длячоловіків, що хоча і в меншій кількості але, є залученими до надання сексуальнихпослуг. Як заначається в документі “ВІЛ/СНІД, жінки та секс бізнес”представлений Фондом НародонаселенняОрганізації Об’єднаних Націй(ФН ООН) робота с цими групами ризику повинна різнитися, адже існує біологічнарізниця в захисті та лікуванні хвороб ВІЛ/СНІДУ та ЗПСШ між чоловіками тажінкам [10].
-   Загалом, існує тенденція, що безпекастатевих зносин взагалі повинна покладатись на жінку: за даними дослідження„Взаємозв’язок гендерних стереотипів і нерівностей з поширенням епідеміїВІЛ/СНІДу в Україні” респонденти критично оцінюють реальний розподіл гендернихролей в практиці статевих зносин. Лише на думку половини опитаних, в Українідійсно існує гендерний паритет у відповідальності щодо запобігання ІПСШ.Відповіді решти респондентів значною мірою варіюються залежно від їх віку істаті. Проте з набуттям досвіду статевого життя опитані, передусім жінки,визнають існування нерівної відповідальності за безпеку статевих зносин, яказначною мірою покладається на жінок [1].
-  Причинами надання жінками послугкомерційного сексу можуть бути складнощі фінансового становища, нижчіможливості знайти оплачувану роботу, накладення суспільством на жінку більшоївідповідальності за турботу про родину порівняно з чоловіком, залежність відчоловіка. В умовах, коли жінці немає на кого розраховувати – ні на чоловіка, ніна членів родини – ці проблеми можуть стати вирішальними аргументами на користьтого, щоб почати надавати послуги комерційного сексу [10]. На це впливаєекономічна залежність жінки від чоловіка. Вона включає і додатковий соціальнийфактор, що підвищує вразливість жінок: жінки дуже обмежено представлені ворганах влади і тому мало можуть впливати на розподіл бюджетних коштів,наприклад, на пріоритетне направлення коштів на медичні та соціальні програми [21].
-  Жінки займають в три рази меншекеруючих посад, загалом в світі [15] Отже, вони є менш економічно спроможними,ніж чоловіки. Задля поліпшення свого соціального становища жінки частовиїжджають на заробітки і стають жертвами торгівлі людьми, через що інфікуютьсяВІЛ [62].
-  У випадках, коли чоловіки виїжджаютьна заробітки, вони можуть мати позашлюбні стосунки та інфікувати своїх дружинпісля повернення додому.[24] Попри ризиковану поведінкутесту на ВІЛ не проходять і чверть з загальної кількості, тих хто повернувся ззакордону.
-  Через те, що чоловіки частіше можутьрозпоряджатися значними сумами коштів, що дозволяє їм мати кількох партнерок, атакож практикувати споживання алкоголю та наркотиків, які сприяють ризикованійповедінці [31, 42]. Економічна залежність впливає і на стан жінки, що вживаєнаркотики. Адже, жінки-СІН часто залежні не тільки від наркотиків, але і відчоловіка, який володіє ресурсами і зв’язками для добування наркотиків. В такійситуації вона не наважується відстоювати свої потреби, боячись втратитичоловіка і постачальника наркотиків в одній особі. Існують випадки, количоловіки змушують жінок надавати послуги комерційного сексу для добуваннянаркотиків і для жінки, і для чоловіка [40].
-  Нерівний доступ до ресурсівпроявляється і в отриманні різноманітних послуг. Так, доступ дівчат і жінок домедичних та немедичних послуг часто обмежений таким факторами, як брак грошей,домашня робота, яка на них покладена, турбота про членів сім’ї, отриманнядозволу від чоловіка. Особливо часто це проявляється в сільській місцевості [39].
-  На жінку покладається і знаходженняроботи, попри нерівний доступ до ресурсів, обов’язки ведення домашньогогосподарства і виховання дітей. Будучи хворою, їй буває досить складновиконувати ці обов’язки. Крім того, жінка може відмовитись здійснювати дії щодопокращення свого життя, зокрема отримувати медичні або інші послуги, мотивуючице тим, що їй потрібно піклуватися про сім’ю та дітей. Взагалі, жінка якберегиня домашнього затишку часто стає сама замкнена в цій своїй ролі.Прослідковується, що у випадку захворювання чоловіків жінки рідше йдуть зсім’ї, ніж чоловіки у випадку захворювання дружин. Існує певна закономірність:коли хворіє чоловік, дружина про нього піклується; коли хворіє дружина, чоловікчасто покладає ці обов’язки на родичів дружини або просто не виконує їх, навітьякщо більше нікому потурбуватися про неї. Адже чоловіка, який не піклується прочлена родини, суспільство осудить менше, ніж жінку [20].
-  Жінки, що вживають наркотики і осуджуєтьсясуспільством більше, ніж ті ж дії з боку чоловіків. Це може впливати на відмовужінки брати участь в програмах зменшення шкоди від вживання наркотиків.Додатковим фактором може виступати те, що таку жінку назвуть “поганою матір'ю” [33].Традиційно в компаніях СІН жінка останньою вводить наркотик, що сприяєпотраплянню в її організм залишків крові усіх тих людей, які скористалися цимшприцом до неї. [36]
-  Для жінки-СІН окрім вже зазначеноїфінансової залежності важливою є і психоемоційна залежність від партнера.Жінка, найчастіше повертається до вживання наркотиків, якщо це робить їїпартнер [2].
-  Окремо можна виділити причинивразливості чоловіків. Наприклад, через замовчування особистих гомосексуальнихвідносин. Через це такі чоловіки користуються послугами секс-бізнесу, а отжестають одними з представників груп ризику [33].
-  Фактори вразливості є і для жінок, щомають інтимні стосунки з жінками. Це питання найчастіше не включається вдискурс про ЗПСШ та ВІЛ/СНІД. Нестача інформації для лесбійок, щодопрофілактики захворювань робить цю групу особливо вразливою [17].
-  Підсумовуючи, можна чітко виділитигендерний вимір проблеми ВІЛ/СНІДу.
-  По-перше, основні причини інфікуваннячоловіків та жінок різниця і відображаються в біології, сексуальній поведінці,гендерних ролях, економічній та психоемоційній вразливості [9, 20]. Також, гендерна нерівністьобмежує доступ жінок до послуг ВІЛ-сервісу і не дає можливості як чоловікам,так і жінкам отримати інформацію про більш безпечні сексуальні стосунки.
Один знапоширеніших шляхів передачі ВІЛ\СНІД- статевий, і необхідно зважати, щогендерні норми формують установки щодо сексу, сексуальності, вірності таризикованих сексуальних практик, а отже вони відіграють важливу роль поширенніепідемії. [1, 9] Необхідно враховувати, що швидкість розповсюдження ВІЛ/СНІДусеред жінок, можливо зменшити тільки якщо і в сексуальну поведінку чоловікабудуть внесені зміни[45]. В роботі з гендерним факторами вразливості важливостідо ВІЛ/СНІД використовувати досвід та напрацювання відомих світових організацій- таких, як ЮНЕЙДС, Фонд ООН для розвитку в інтересах жінок (ЮНИФЕМ), ВОЗ,Світовий Банк. Адже сама тема активно вивчається та використовується насвітовому рівні [50].
 
1.3Впровадження гендерно чутливих програм в Україні
Згідноміжнародному досвіду, можуть існувати два види гендерно сенсетивних програм.Один з них використовує існуючи в суспільстві гендерні стереотипи,трансформуючи “некорисні”, з точки зору поширення епідемії, в “корисні”. Іншийпідхід спрямований на зміну таких стереотипів, намагаючись їх перебороти. ВУкраїні, згідно першому принципу, створюються групи ЛЖВ в Одесі. Другий підхідпоки що, не використовується [12].
Згідно висновків,що були зроблені під час дослідження ”Впровадження гендерно чутливих аспектів впрограми профілактики ВІЛ” як в діяльності державних, так і в діяльностіміжнародних програм існують певні складності з введенням гендерно орієнтованогопідходу.
Це пояснюється кількомапричинами:
- відсутністьчи незначна кількість осіб з “гендерним баченням” проблем на рівні прийняттярішень;
- високийрівень існування гендерних стереотипів у працівників в сфері системи охорониздоров’я;
- нестачастратегій та програм, що враховують гендерний підхід, нестача секторальнихстратегій та програм, що враховують гендерну специфіку проблеми ВІЛ/СНІД [36].
- В Україні, де зазначені причини мають місце, майже не існує гендерно сенситивних програм.Організації, які впроваджають гендерно орієнтовані програми та дослідженнянаразі можна зазначити дві. Міжнародний благодійний фонд “Міжнародний АльянсВІЛ/СНІД в Україні” та всеукраїнська благодійна організація “Всеукраїнськамережа ЛЖВ”.
- Недержавноюорганізацією МБФ «Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні» було проведенодослідження “Гендерно орієнтовані пограми і підходи в програмах профілактикиВІЛ, підтримки ЛЖВС”, в рамках проекту “САНРАЙЗ” при підтримці Агентства США зміжнародного розвитку (USAID). Дослідження вивчало явище введення гендерносенсетивних програм і підходів для представників груп ризику [45].
- Сучасний прикладв Україні впровадження гендерної політики на організаційному рівні існує в ВБФ“Всеукраїнській мережі людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ)”. Організацію було офіційнозареєстрована у 2001 році. Зараз вона включає в себе 21 громадські центри.Місія організації, спираючись на гуманістичні ідеали, покращувати якість життя,що живуть з ВІЛ, шляхом поєднання всіх зацікавлених сторін для наданняпсихологічної, соціальної, консультативної, юридичної допомоги, адвокатуваннядоступу до лікувальних препаратів та діагностики для людей, що живуть з ВІЛ, вУкраїні. За підтримки організації діють дитячі центри в 14 регіонах України, 12підтримуючих центрів в місцях позбавлення свободи, діють проекти з наданнямедичної допомоги в 13 регіонах, а також підтримується 45 проектів зсоціального супроводу дітей та дорослих в 23 регіонах України. Центральний офісзнаходиться в Києві.
- В столиціпрацює одне з найбільших відділень — громадський центр “Київське міськевідділення Всеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська мережа людей,які живуть з ВІЛ/СНІД”. Воно було зареєстровано 5 травня 2006 року. Організаціюстворено з метою здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства,через надання допомоги окремим категоріям, які потребують допомоги, а самелюдям, які живуть з ВІЛ/СНІД. Сама ініціативна група, яка започаткувалаорганізацію в м. Києві почала свою діяльність з квітня 2003 року, протягом 4-охроків Київське відділення працювало як частина центрального офісу Мережі. Зтравня 2006 року почала самостійно виконувати проекти, які фінансувалися(фінансуються) міжнародними і національними донорськими організаціями тафондами. Соціальні працівники, психологи і педагоги надаютьсоціально-педагогічні послуги як в самому Центрі, так і в державних медичнихзакладах (Дитячий будинок «Берізка, інфекційне відділення для дітей з ВІЛ/СНІД,пологовий будинок №4 де народжують ВІЛ-позитивні жінки), соціальний супровід іпатронаж здійснюється соціальними працівниками на дому у людей, які знаходятьсяв термінальній стадії Сніду, або в стаціонарах Українського і Міського Центрахпрофілактики та боротьби зі СНІД. Колектив Київського міського відділенняВсеукраїнської благодійної організації “Всеукраїнська мережа людей, які живутьз ВІЛ/СНІД” складається з (без консультантів — 36) 40 працівників, працівникирізних напрямків мають різний відсоток зайнятістості та графіки роботи. КМВ ВБО«Всеукраїнська мережа ЛЖВ» займає 2 приміщення надані партнерською організацією– Київським міським центром соціальних служб для дітей, сімї та молоді, направому та лівому березі. В іншій частині міста, в Міському центрі СНІД працюєдитяча кімната, яка надає послуги вагітним ВІЛ-позитивним жінкам та дітям [29,43].
- В 2008році в центральному офісі організації було представлено гендерну політику, наяку має орієнтуватись проектна діяльність всіх представництв Мережі. Мета цієїполітики полягає в зниженні вразливості жінок та чоловіків, завдяки гендерномупідходу. Також вона спрямована на утвердження гендерної справедливості тасприянні створення гендерно чутливих програм Мережі. В Гендерній політиціорганізації зазначається, що стратегії мережі, що будуть розроблятись, базуючисьна таких основних принципах:
1.  Визнання,що проблема ВІЛ/СНІД – це міжгалузева проблема, яка стосується багатьох сферсуспільного життя (наприклад, виховання в школі, сім’ї), а не тільки охорониздоров’я;
2.  Визнаннявсього комплексу прав людини щодо обох статей;
3.  Визнанняправ усіх осіб на інформацію, послуги та умови, що дозволяють їм захищатися віднегативного впливу ВІЛ/СНІДу;
4.  Забезпеченнятого, щоб втручання, які здійснюються в межах діяльності Мережі, не погіршувалистановища людей;
5.  Спрямуваннязусиль на те, щоб чоловіки та жінки були рівноправними партнерами в знаходженнірішень та вирішенні щоденних проблем.
Політикабазується на дослідженні факторів вразливості до ВІЛ/СНІДу в гендерному аспектіі визначає стратегічні шляхи подолання проблем, викликаних гендернимистереотипами
Важливо,що представлена політика виділяє можливі шляхи та стратегії подолання гендерноїпроблематики ВІЛ\СНІД. Серед індивідуальних шляхів впливу на клієнта виділяютьпроведення групової роботи, індивідуальних консультацій, що будуть враховуватиіснування гендерних стереотипів, і намагатись впливати на них. Такожвизначаються заходи, які повинні вживатися для подолання гендерних аспектівепідемії ВІЛ/СНІДу, серед яких: включення гендерного компонента в програми первинноїпрофілактики серед молоді; розвиток жіночого лідерства; участь в регіональнихкоординаційних радах, зокрема вплив на розподіл бюджетних коштів на користьрозв’язання гендерних аспектів ВІЛ-інфекції; участь в роботі державних тамісцевих органів, які мають соціальне спрямування, зокрема, в рамках ЗаконУкраїни “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”; співпрацяз центрами зайнятості з метою працевлаштування і успішної трудової діяльностіжінок та їх оточення. Особлива увага повинна приділятися якості послуг, якінадають ці організація; співпраця з державними органами та силовимивідомствами. Особливі зусилля повинні докладатися до забезпечення виконання цимиорганами своїх обов’язків; створення, збір та обмін справами-прецедентами щодозахисту прав жінок. Це можуть бути як судові справи, так і справи, де вдалосьпозитивно вплинути на ситуацію, наприклад, на органи міліції; розповсюдженняінформаційних матеріалів, спрямованих на руйнування гендерних стереотипів.
Дужеважливим є інноваційний підхід щодо роботи з чоловіками, зважаючи на гендерночутливі програми. Зазначено, що повинна також проводитись індивідуальна тагрупова робота з чоловіками для вирішення різних проблем[20].
ОписанаГендерна Політика Всеукраїнської мережі ЛЖВ враховує всі досліджені гендерністереотипи і намагається вплинути на них. Ця Політика є одноразово зазначеною,і визначає ті моменти, які мають бути вивчені працівниками в цій сфері. Окрімпрезентації програми додаткових інформаційних занять з даної теми в організаціїпроведено не було.
Київськепредставництво ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” отримало грант на реалізаціюгендерно чутливої програми. Це є надзвичайно актуальним, враховуючивпровадження гендерної політики в Мережі, загалом. Метою проекту є — покращенняякості життя 200 ВІЛ-позитивних людей (100 жінок та 100 чоловіків) в м. Києвіта Київській області, зокрема завдяки застосуванню гендерного підходу у наданніпослуг ВІЛ позитивним людям, та наснаження ЛЖВС шляхом залучення до участі у гендерноорієнтованих соціальних програмах та поширення серед них інформації проможливість отримання комплексу соціальних послуг. Проект спрямований настворення та поширення практики специфічного супроводу ВІЛ- позитивних жінок,спрямованого на вирішення гендерно обумовлених проблем. Також вони зазначаютьпро необхідність залучення чоловіків до послуг проекту. Київське відділенняздійснюватиме адміністрування роботи, в межах проекту, на вище зазначенихбазах. В рамках проекту буде організовано регулярне проведення 3 групсамодопомоги, надання консультацій з питань гендерної тематики, забезпеченорозповсюдження інформації про організації, що працюють в сфері ВІЛ/СНІД.Протягом проекту буде здійснено 8 технічних візитів з метою передачі досвіду,проведено ряд консультацій та інформаційних заходів, на яких працівникиорганізацій отримають інформацію щодо гендерного аспекту епідемії ВІЛ таметодах роботи з жінками в контексті гендерної тематики. Проект включає в себестворення і розповсюдження гендерно орієнтованої соціальної реклами- брошури талистівки будуть отримані від донорської організації, плакат створено в рамкахпроекту Київським відділенням. Також в завданнях проекту зазначається пронеобхідність проведення 2-ох тренінгів «Гендерні аспекти життя з ВІЛ» для персоналуорганізації та клієнтів.
Назапит організації було створено тренінгову програму для персоналу організації,яка має на меті надати інформацію з питань гендерної проблематики ВІЛ/СНІД. Длярозробки тренінгу було використано матеріали презентації Гендерної Політикиорганізації.

Розділ 2.Методологія дослідження
 
2.1 Час тамісце проведення дослідження
Дослідженнябуло проведене в одному з представництв ВБО „Всеукраїнська мережа людей, якіживуть з ВІЛ/СНІД”, а саме, в громадському центрі Київському міськомувідділенні “Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” протягомквітня-травня 2009 року. Колектив організації складається з 34 працівників: координаторівпрограм роботи з дорослими та дитячими програмами, координатора правобережногодитячого центру, старших соціальних працівників, соціальних працівників,соціальних працівників – тренерів, соціальних педагогів, вихователів,адміністраторів, бухгалтерів, та безпосередньо виконавчого директораорганізації.
Київськеміське відділення ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” створено з метою здійсненняблагодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги окремимкатегоріям, які потребують допомоги, а саме людям, які живуть з ВІЛ/СНІД.Організація самостійно виконує проекти, які фінансуються міжнародними інаціональними донорськими організаціями та фондами. Соціальні працівники,психологи та консультанти надають соціально-педагогічні послуги як в самомуЦентрі, так і в державних медичних закладах (Дитячий будинок «Берізка,інфекційне відділення для дітей з ВІЛ/СНІД, пологовий будинок №4, де народжуютьВІЛ-позитивні жінки). Соціальний супровід і патронаж здійснюється соціальнимипрацівниками на дому у людей, які знаходяться в термінальній стадії СНІДу, абов стаціонарах Українського і Міського Центрах профілактики та боротьби зі СНІД.Працівники різних напрямків мають різний відсоток зайнятості та графік роботи.
КМВВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» займає 2 приміщення надані партнерськоюорганізацією – Київським міським центром соціальних служб для дітей, сім’ї тамолоді, на правому та лівому березі. В іншій частині міста, в Міському центріСНІД працює дитяча кімната, яка надає послуги вагітним ВІЛ-позитивним жінкам тадітям.
Доопитування було залучено працівників організації з усіх відділень в містіКиєві.
2.2Характеристика досліджувальної групи
Вдослідженні було залучено 26 працівників організації, з них — 19 жінок, і 5чоловіків, відповідно. Середній вік респондентів становив 34 роки (мінімальний– 24, максимальний — 44 роки).
Після проведенняопитування щодо рівня поінформованості з гендерних питань ВІЛ/СНІДу (26респондентів), було сформовано тренінгову групу з метою підвищення рівня знаньщодо гендерних аспектів ВІЛ/СНІДу (13 учасників). Критеріями відбору дотренінгової групи були:
­ Низький рівень поінформування з даної тематики;
­ Знаходження на посаді соціального працівника, консультанта,психолога; педагога, тренера, координатора соціальних проектів;
­ Можливість долучитися до тренінгу самим респондентом увизначений день;
­ Рекомендації керівництва центру.
2.3 Інструментидослідження
Дляопитування фахівців було обрано метод опитування шляхом анкетування.Анкетування – емпіричний соціально-психологічний метод одержання інформації напідставі відповідей на спеціально підготовлені, що відповідають основній задачідослідження питання, що складають анкету. Анкета – це тиражований документ,який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собоюза встановленими правилами.[] В даній роботі використовувалася анкета, якаскладалася із відкритих запитань, потребуючих самостійного конструюваннявідповідей і закритих, у яких респондентом необхідно було обрати одну з готовихвідповідей. Отриманий матеріал анкетування піддавався якісній обробці.
В даномудослідженні опитування було використано для визначення рівня поінформованостіпрацівників організації “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” і його динаміку в результатіпроведеного тренінгу щодо гендерних аспектів ВІЛ\СНІД. Анкетування дозволяловиявити найбільш істотні, складні аспекти досліджуваної проблеми, визначитинаскільки респонденти володіють інформацією в даній тематиці і що прагнули бвдосконалити. Перед тим як запропонувати працівнику взяти участь в опитуваннідослідник пояснював мету, інформував про подальше використання отриманихрезультатів. Анкетування проводилась в двох частинах дослідження: длявизначення загального рівня поінформованості працівників організації і длявиявлення впливу тренінгу “Гендерні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД” на рівеньпоінформованості з даної теми.
В першійчастині дослідження працівникам організації, задля визначення рівняпоінформованості з теми “Гендерні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД” пропонуваласьанкета, що складалась з таких блоків питань:
1.  Поняття гендеру та гендернихстереотипів;
2.  Фактори вразливості;
3.  Заходи для подоланнягендерних аспектів епідемії ВІЛ/СНІДУ;
Додатковопропонувалася відповідь на питання в соціально-демографічному блоці. Кожногореспондента просили вказати свій вік та стать. Також включався додатковий блокз питань, що стосувались:
1.  Самостійної оцінки свогорівня знань;
2.  Рівня залученості в практичнудіяльність з представленої теми;
3.  Досвіду участі в тренінгах наподібну тематику;
4.  Бажання взяти участь втренінгу на подібну тематику.
5.   (див. Додаток А)
В другійчастині дослідження учасники заповнювали анкету після проходження тренінгу“Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД”. Даний тренінг був проведений в рамках діяльностіорганізації. Учасниками тренінгу були фахівці різних напрямків роботи з різнихвідділень КМЦ ВБО “Всеукраїнська Мережа ЛЖВ”. Одноденний тренінг проводився впредставництві організації в правобережному київському центрі. Він включав всебе три інформаційні блоки. Перший стосувався визначення основних понять взапропонованій темі (гендер, гендерні стереотипи, фактори вразливості і т.д.).Другий — факторів вразливості до ВІЛ/СНІД, пов’язаних з особливостями гендеру,і останній – стратегій подолання проблем викликаних гендерними стереотипами всфері ВІЛ/СНІД.
Під частренінгу застосовувалися проективні методики, групова дискусія, фокус-група (якодна з вправ), рухова вправа і масштабний інформаційний блок, що був поєднанийз візуалізованою презентацією.
Загалом,тренінг стосувався всіх тем, які в даному дослідженні визначені як такі, щостосуються гендерного виміру проблеми ВІЛ\СНІД. Всі питання що обговорювалисьпід час тренінгу і є необхідними знаннями, як зазначає організація, длявпровадження гендерно чутливої політики, були включені в анкету. Програматренінгу подана в Додатку В.
В анкеті,яка пропонувалась після тренінгу, включались ті самі питання, що і в анкеті,яка визначала загальний рівень поінформованості з запропонованої теми, задлявизначення наявності змін в рівні поінформованості учасників, вже післяотримання певної кількості інформації. (Дивитися Додаток Б.) Додатково доанкети включався блок запитань, де було запропоновано учасникам визначитиякість проведеного тренінгу за такими параметрами як: інформаційназмістовність, виконання та організаційна якість, можливість практичноговикористання

2.4 Процедурапроведення дослідження
Дослідженняпроводилось в три етапи:
1.  Підготовчий,під час якого було підібрано та опрацьовано інформацію з теми дослідження, набазі якої було побудовано тренінг і анкету.
2.  Основний,який стосувався опитування членів організації, задля визначення загальногорівня поінформованості з питань, що стосуються гендерних аспектів ВІЛ\СНІД .
3.  Заключний,що включав в себе проведення тренінгу і анкетування після нього.
Напідготовчому етапі було зібрано інформацію з міжнародних джерел і опрацьованоматеріали з гендерно-орієнтованих питань в сфері ВІЛ\СНІД, що були створеніфахівцями Київського відділення та Центрального офісу “Всеукраїнської МережіЛЖВС”.
Основнийетап проходив в квітня — травні і мав на меті опитати всіх працівниківорганізації, з метою визначення рівня поінформованості з представленої теми.Під час дослідження було отримано дві відмови приймати участь в анкетуванні.
Задомовленістю з керівництвом, 21 квітня 2009 року було проведено тренінг вправобережному центі організації. В тренінгу брало участь 13 осіб. Всі 13прийняли участь в анкетуванні після тренінгу.
 
2.5Етичні аспекти дослідження
 
При встановленніконтакту з респондентами інтерв’юер представлялася та називала учбовий заклад,який вона представляє, розповідала причину проведення дослідження та описувалатему та мету дослідження.
Респондентамвідводилось 10 хвилин на заповнення опитника, про що вони були попередженіперед тим, як заповнювати анкету. Учасники заповнювали анкету анонімно.
Кожному респондентугарантувалась конфіденційність інформації, отриманої після заповнення анкети,використання отриманої інформації виключно в дослідницьких цілях.
Під часзавершення опитування інтерв’юєр дякував респонденту, запевняв його, що віннадав чималу допомогу організатором дослідження.
2.5Концептуалізація понять
Гендер — соціальна особливість статі людини на відміну від біологічної статі (sех),соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини — чоловікаі жінки в усіх сферах життєдіяльності.[21]
Стать — характеризує біологічні відмінності між чоловіком та жінкою.[12]
Гендерністереотипи набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючогостановища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб.[1]
Фактори поширення- фактори, що мають вплив на поширення інфекції.[9]
Рівеньпоінформованості — рівень знань з досліджувальної тематики, який можнавизначити як високий, середній, низький та дуже низький, при відсутностіінформації з даної тематики, відповідно.
Гендерно чутливіпрограми — програми, які враховують той факт, що чоловіки і жінки частостикаються з різними проблемами (наприклад, програми, які однією зі складовихмають подолання насильства щодо жінок). [19]
СІН — споживачіін’єкційних наркотиків.
ЛЖВ- люди, щоживуть з ВІЛ/СНІДом
КМЦ ВБО“Всеукраїнська мережа ЛЖВС”- Київський міський центр всеукраїнської благодійноїорганізації “Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом”.

Розділ 3.Аналіз рівня поінформованості щодо гендерного виміру проблеми ВІЛ/ СНІДупрацівників ВІЛ сервісної організації та вивчення впливу тренінгу “Гендернийвимір проблеми ВІЛ\СНІД” на рівень поінформованості з даної тематики
 
3.1  Аналіз рівня поінформованості щодогендерного виміру проблеми ВІЛ/СНІДу працівників ВІЛ-сервісної організації
 
Для визначеннязагального рівня поінформованості з питань гендерного аспекту ВІЛ\СНІД працівникаморганізації Київського міського відділення ВБО “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” булозапропоновано взяти участь в анкетуванні. Для того, щоб відтворити загальнукартину знань з даної теми в організації, респонденти, які брали участь вдослідженні за час його проведення не брали участі в тренінгах, що стосувалисьгендерного виміру проблеми ВІЛ\СНІД. Як було зазначено анкета складалася зтрьох блоків запитань, які стосувалися основних понять в даній темі, факторіввразливості для жінок та чоловіків і шляхів боротьби з ними.
З метоювизначення самооцінки рівня знань респондентами на початку анкети їм булозапропоновано оцінити себе. За результатами опитування, більшість респондентів(11 з 26) визначили свій рівень як середній, 4 — як високий, 8- як низький і 3-як дуже низький. Ще один учасник утримався від відповіді. (Див. табл. 3.1.1)
Таблиця 3.1.1 Розподілвідповідей респондентів на запитання «Як Ви оцінюєте рівень Ваших знань зпитань гендерної специфіки ВІЛ/СНІД?» Рівень Кількість респондентів Високий 4 Середній 11 Низький 8 Дуже низький 3 Немає відповіді 1

В анкеті булидані запитання, що пов’язані з поняттями, які визначаються як головні для даноїтеми. А саме, учасникам опитування необхідно було дати визначення такимпоняттям як: гендер, гендерна рівність, гендерні стереотипи.
За результатамиопитування 9 з 26 відповідей щодо поняття гендер були правильними. Виходячи зізмісту питання, відповідь повинна була враховувати різницю між чоловіками тажінками не в фізіологічному, а в соціальному контексті. Найбільш чіткою булавідповідь, де зазначалось про гендер як “соціальні ролі чоловіка та жінки”.Також правильними відповідями можна вважати такі: “гендер — зумовленийтрадиціями, культурою, стереотипами розподіл соціальних ролей, між чоловіком тажінкою ”, “створена суспільством система цінностей та норм поведінки для чоловіката жінки ”, «соціальна роль чоловіка та жінки, що пов’язана зі статтю ”,та “статеве розмежування поведінкових норм». Три учасники вважали гендерсинонімом до “ рівності між чоловіком та жінкою ” та “статевою ознакою”.Неповними вважались відповіді, де було зазначено, що гендер це різниця міжчоловіком та жінкою, але не було сказано про яку саме різницю йде мова. 6 ззазначеної кількості респондентів визначили гендер як рівноправ’я між чоловікомта жінкою та як розмежування статей. Виходячи зі змісту поняття гендер, якевикористовується в даній роботі, такі відповіді не можна вважати правильними. 9з учасників опитування взагалі утрималися від відповіді. Розуміння поняттягендер є важливим для подальшої роботи з даної тематики. Отже, за результатамиопитування було встановлено, що не всі учасники розуміли це поняття правильно.
Наступне відкритезапитання стосувалося визначення поняття гендерна рівність. Було дано 13 з 26правильних відповідей на це запитання. Серед них були дві відповіді, якісвідчили про існування певного феміністичного забарвлення. У них питаннягендерної рівності: “проконсультуйтесь у феміністок”, “гендерна рівність — цете, чим займаються феміністки”. На це могла вплинути сучасна тенденціясприйняття процесу встановлення та збереження гендерної рівності як питанняяким цікавляться лише представники феміністичного руху. Ще дві відповіді булинеповними, хоча і демонстрували взаємозв’язок між гендерною рівністю тастосунками чоловіка та жінки, але не відображали розуміння даного поняття.Такими відповідями були: “гендерна рівність- сукупність соціальних проблем тасімейних проблем між чоловіком та жінкою у нашому суспільстві”, “гарні стосункиміж чоловіком та жінкою” Інша половина респондентів дали відповідь, яка можевважатися правильною. Серед правильних відповідей можна виділити такі: “чоловікта жінка мають однакові права”, “повага до обох статей/ між статями” і“відсутність гендерно-рольових стереотипів, пов’язаних зі статтю”, “гендернарівність це забезпечення прав і можливостей для обох статей”. На противагурезультатам оцінювання відповідей на попередні запитання, учасники дослідженняпродемонстрували високі показники в рівні поінформованості щодо визначеннягендерних стереотипів. 16 з 26 опитаних навело вдалі приклади гендернихстереотипів, хоч і достатньо однотипні. Майже всі учасники вказували стереотип,що стосується ролі жінки в суспільстві, наприклад: “тільки жінка має виховуватидітей”, “жінка завжди слабша за чоловіка”, “жінка не може займати керівнупосаду ”, “після декретної відпустки жінку не треба брати на роботу, адже дитинабуде заважати їй працювати”, “жінка, а не чоловік повинен займатисядомогосподарством”. Тобто, загалом зазначалися стереотипи стосовно ролі жінкияк домогосподарки і стосовно її можливостей мати власну кар’єру.
Хоча деяківідповіді були достатньо різноманітні: “чоловіки не плачуть, вони повинніприховувати власні емоції ”, “хлопчики та дівчатка мають гратися відповіднодівчачими та хлоп’ячими іграшками”, “жінка не може гарно керувати автомобілем”.Інші учасники (10) не навели приклад гендерного стереотипу.
Показником розумінняпоняття гендеру є також знання відмінності понять гендер та стать: 14 з 26учасників розуміє відмінність між поняттями гендер та стать, 4 учасникиопитування вважають, що ці поняття є синонімами, і 8 респондентів не можутьвизначитись з відповіддю.
Визнання різниціміж гендером та статтю є важливим для визначення вразливості жіночої статі, асаме і на біологічному рівні і на соціальному рівні. Питання щодо вразливостічоловіків або жінок до ВІЛ, включало в себе відповідь про відсутність значеннястаті, яку дало 9 респондентів. Більше половини з опитаних (15 з 26) правильновизначили, що жінки є більш вразливими. Ще двоє з відповіддю не визначились.
В даномуконтексті важливим є розуміння впливу гендерних стереотипів на проблемуВІЛ\СНІД. Більшість працівників організації (23 учасники з 26) зазначають проіснування зв’язку між подоланням ВІЛ/СНІДу та подоланням гендерних стереотипів.Лише одна людина вважає, що такого зв’язку немає і двоє не визначились звідповіддю. Але при цьому 8 з учасників дослідження не вважають цей впливзначним, а 5 – не відповіли на це запитання.
 
Таблиця 3.1.2 Розподілвідповідей на запитання: «Чи мають на Вашу думку гендерні cтереотипи вплив напроблему ВІЛ\СНІД?»Варіант відповіді на запитання Кількість відповідей Так, мають значний вплив 13 Впливають, але вплив незначний 8 Не мають впливу взагалі Не можу визначитись з відповіддю 5
К демонструєтаблиця 3.1.4 гендерні фактори не сприймаються респондентами як такі, впливяких на проблему ВІЛ/СНІД є значним. Це підтверджується даними наведеними втаблиці, де визначаються найбільш впливові фактори на проблему ВІЛ\СНІД, якіреспонденти мають оцінити за п’ятибальною шкалою. В таблиці зазначаються такіфактори як: гендерні стереотипи, політична ситуація в країні, економічна ситуаціяв країні, рівень освіти в країні, доступ до інформації (розвиненість ЗМІ),менталітет та індивідуальні особливості кожної людини, пропонувалось оцінити заїхньою важливістю. Гендерні стереотипи отримали достатньо низький бал. Найбільшважливим на думку учасників є доступ населення до інформації ЗМІ та менталітет.На третьому і четвертому місці індивідуальні особливості кожної людини тарівень освіти населення. Одна людина проігнорувала всі фактори, окрім гендернихстереотипів. Результати опитування наведено в таблиці 3.1.3.
 
Таблиця 3.1.3 Фактори впливу на проблему ВІЛ/СНІДу
/>
Цікаво, щоучасники високо оцінюють менталітет як один з факторів впливу. Однак, згідноопрацьованих матеріалів, в гендерній політиці організації не визначаєтьсяменталітет як фактор. Можна зробити припущення, що учасники визначають цейфактор важливим спираючись на особистий досвід, або на інші знання, щопотребують окремого дослідження.
Далі, в анкетіреспондентам було запропоновано оцінити певні твердження, що мало на метівиявити чи вважають учасники їх гендерними. Твердження були прикладамистереотипів закоренілих в суспільстві, і більшість з учасників розпізнали їх.Сумарна кількість відповідей “ні” і “не знаю” в два рази перевищувала заоб’єднану суму відповідей “Так” Результати опитування для кожного з тверджень представленів таблиці 3.1.4.

Таблиця 3.1.4 Розподіл відповідей на запитання «Чивважаєте Ви представлені нижче твердження гендерними стереотипами?» Твердження Кількість відповідей «Так» Кількість відповідей «Ні»
Кількість відповідей
«Не знаю» Чоловік є досвідченішим, ніж жінка в статевих стосунках 9 10 6 Чоловік працює набагато більше ніж жінка 13 9 4 Жінці необхідно більше часу на опанування нової професії 12 7 7
Дані стереотипипредставлені в анкеті через те, що вони є прикладами таких, що мають вплив всфері ВІЛ\СНІД. Кількість відповідей «Ні» та «Не знаю» на це запитання є певнимпоказником того, що не всі учасники розпізнають гендерні стереотипи.
Для того, щобвизначити рівень поінформованості про гендерні фактори вразливості і їх проявиучасникам пропонувалось визначити своє ставлення до 12 тверджень. Кожне з нихописувало певний фактор вразливості і визнання або невизнання правильностікожного демонструвало розуміння гендерного виміру проблеми ВІЛ\СНІД.
Кожне твердженнямало свою правильну відповідь. Не визначення відповіді також вважалосьнеправильним. Результати представлено в таблиці 3.1.5.
Наприкінціопитування респондентам було запропоновано написати п’ять можливих шляхівподолання гендерних стереотипів. З 26 з правильними відповідями було заповнено4 анкети, в яких в двох анкетах був заповнений 1 пункт з 5, одна з яких все жтаки не була точною: “повернення до радянської безособистісної системистосунків”, а інша відповідь була неповною, а саме: “рівномірний розподілресурсів”.
Два учасникипродемонстрували знання високого рівня з даної теми. Вони зазначили по 4-5варіантів відповідей, серед яких були і групова робота, і індивідуальна, ірекламні кампанії, і впровадження гендерної чутливих програм. Ці відповіді єрізнобічними та повними.
Двоє зазначилиметод, який визначили як “використання презервативу”. Таку відповідь не можнавважати правильною, адже питання не стосується захисту від передачі ВІЛ.Насамперед, потрібно зазначити шляхи подолання гендерних стереотипів, щовпливають на епідемію ВІЛ\СНІДу.
Щодо спрямуванняцих стратегій подолання гендерних стереотипів то 21 з 26 учасників вважали, щодля подолання гендерних стереотипів потрібно працювати як з жінками, так і зчоловіками.
Загалом, можназазначити, що працівники ВІЛ-сервісної організації володіють достатньоінформацією, що стосується факторів вразливості в сфері ВІЛ/СНІД, визначаютьпоняття гендерного стереотипу та визнають існування різниці між поняттямигендер та стать. Однак питання, які пов’язані з гендером та гендерними факторамивразливості не отримали великої кількості правильних відповідей. Працівникилише частково можуть визначити стратегії подолання даної проблематики. Це можебути пов’язано з тим, що гендерні стереотипи взагалі не вважаютьсяреспондентами впливовим чинником на проблему епідемії ВІЛ/СНІД. Певний зв’язокміж ними і вбачається, але значний вплив не визнається.
3.2 Впливтренінгу на рівень поінформованості щодо гендерного виміру проблеми ВІЛ/ СНІД упрацівників ВІЛ сервісної організації
 
Тренінг мав наметі підвищити рівень поінформованості учасників з теми “Гендерні аспектиВІЛ\СНІД”. Загалом, інформаційний блок тренінгу складався з трьох частин:
1.  Поняття стать, гендер,гендерні стереотипи;
2.  Гендерні фактори вразливостідо проблеми ВІЛ/СНІД ;
3.  Стратегії подолання гендернихстереотипів в сфері ВІЛ/СНІД.
4.  Інформація по кожній з частинінформаційного блоку була подана в вигляді презентації (Див. Додаток Г).Надання інформації з даної тематики суттєво вплинула на рівень поінформованостіучасників досліджувальної групи.
5.  Після тренінгу всі учасникизазначили про відмінність понять гендер та стать і були відсутні такі, які бвзагалі утрималися від відповіді. Також, після тренінгу всі, крім одного,навели визначення поняття гендер. 4 з них дали неправильні відповіді. Вонирізнилися від попередніх, які було отримано під час загального анкетування:якщо раніше поняття було сплутане зі статтю, то тепер гендер зазначався як “стереотип”,“закореніла думка про чоловіка та жінку”. Вісім відповідей учасників були правильнимиі стосувались таких формулювань: “соціальні ролі, що стосуються чоловіка тажінки”, “різниця між чоловіком та жінкою, що зумовлена їх соціальними ролями”,“розподілення ролей в суспільстві, що стосуються чоловіка та жінки”. Тобто,відповіді несли в собі розуміння суті гендеру як соціального конструкту.Найбільш відмінні між собою відповіді на зазначене питання продемонстровано втаблиці 3.2.1.
Таблиця 3.2.1. Розумінняучасниками поняття «гендер»Результати загального опитування Результати після тренінгу
“рівність між чоловіком та жінкою”
“різниця між чоловіком та жінкою”
“статева ознака”
“соціальні ролі, що стосуються чоловіка та жінки”,
“різниця між чоловіком та жінкою, що зумовлена їх соціальними ролями”,
“розподілення ролей в суспільстві, що стосуються чоловіка та жінки”.
Зміни в розумінніпоняття гендерна рівність також демонструються в результатах повторногоанкетування учасників тренінгу. Загальна кількість учасників, що дали відповідіна це запитання змінилася – до тренінгу половина не дала відповіді на цезапитання, після тренінгу з загальної кількості 13 чоловік — 10 дали правильнувідповідь. Відповіді мали суттєві доповнення, в порівнянні з відповідями підчас попереднього опитування, а саме: “гендерна рівність — це забезпечення прав іможливостей для обох статей”. Один учасник не визначився з відповіддю і двоєдали дещо неточну відповідь, яка хоч і демонструє взаємозв’язок між гендерноюрівністю та стосунками чоловіка та жінки, але не відображає розуміння даногопоняття. Такими відповідями були: “сукупність соціальних проблем та сімейнихпроблем між чоловіком та жінкою у нашому суспільстві”, “гарні стосунки міжчоловіком та жінкою”.
гендернийстереотип поінформованість хворий
Таблиця 3.2.2 Розуміння учасниками поняття«гендерна рівність»Результати загального опитування Результати після тренінгу
“гендерна рівність — сукупність соціальних проблем та сімейних проблем між чоловіком та жінкою у нашому суспільстві”,
“гарні стосунки між чоловіком та жінкою”
“чоловік та жінка мають однакові права”
“повага до обох статей/ між статями”
“гендерна рівність це забезпечення прав і можливостей для обох статей”
“рівні права чоловіка та жінки”
“є підтримка досягнення рівності між жінками та чоловіками з ціллю забезпечення стабільного розвитку”
“рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації”
Задля розпізнаннята визначення гендерних стереотипів в тренінгу серед інших методик, буловикористано проективну: учасникам пропонувалось зобразити образ ідеальногочоловіка та жінки. Для виконання цієї вправи учасникам пропонувалосьрозділитися на дві групи. За отриманими результатами, учасники для жінкивизначають такі риси як: хазяйновитість, розум, сексуальність, привабливість.Для чоловіка визначають: працьовитість, вірність, розум, відсутність алко танарко- залежностей. Самі учасники під час обговорення вправи визначили, що натакі уявлення впливають соціальні ролі чоловіка та жінки. За результатамиопитування після тренінгу в питанні, що стосувалось визначення гендерних стереотипівпродемонстровано кардинальні зміни — після тренінгу всі три твердження майжевсі учасники визначили як приклади гендерних стереотипів. Ще чотири учасники надва твердження з трьох дали негативні відповіді або не визначилися звідповіддю. Отже, учасники після проходження тренінгу розпізнали гендерністереотипи.
Відповіді післятренінгу на те саме питання, щодо надання прикладу гендерного стереотипупродемонструвало відповіді іншого змісту. По-перше, 12 з 13 дало відповідь наце питання. По-друге, до зазначених стереотипів ролі жінки додалися істереотипи пов’язані з роллю чоловіка в суспільстві: “чоловік працює в школі, аотже він “невдалий”, нереалізований”, “чоловік, що виконує домашню роботу — слабкий, не справжній чоловік”, “справжні чоловіки сильніші у всьому за жінку”.Також додалися стереотипи які стосуються жінок, але іншого характеру: “жінкавинна в усіх проблемах в сім’ї”, “ВІЛ позитивні жінки винуваті в усіх гріхах, ачоловіки — ні”. Можливо помітити, що з’явилась різноманітність відповідей, щоне може не демонструвати зміни у розумінні учасниками зазначеного поняття.
Під час тренінгуучасники заохочувались до обговорення та дискусій. Це було необхідно задлярозуміння учасниками глибини закоренілості гендерних стереотипів у свідомості.
Інформаційнийблок, який представляв фактори вразливості викликав певні протиріччя міжучасниками тренінгу. Це було спричинено тим, що кожен з учасників намагавсяапелювати до свого досвіду і міг не визначати зазначені фактори вразливості. Задопомогою вправи, що мала на меті розподілити всі фактори вразливості надекілька груп (соціальні, психоемоційні, економічні), учасники визначиливзаємозв’язок між гендерними стереотипами та факторами вразливості.
Для того, щобвизначити рівень поінформованості щодо факторів вразливості і їх проявів,учасникам пропонувалось визначити чи вважають вони правильним 12 тверджень.Кожне твердження описувало певний фактор вразливості, визнання або невизнанняіснування якого демонструє розуміння гендерного виміру проблеми ВІЛ\СНІД.
Всі твердженнябули створені на базі опрацьованих матеріалів з гендерної політики Центральногоофісу Всеукраїнської організації Мережа людей, що живуть з ВІЛ так і вматеріалах інформативної частини тренінгу.
Питання,відповіді на які не зазнали значних змін, стосувалися загальновідомоїінформації в сфері ВІЛ\СНІД, а саме про: ризиковану поведінку, насильницькийстатевий акт і про піклування з боку жінки про хворого чоловіка.
Найбільших змінзазнали питання щодо жінок, що надають сексуальні послуги, нерівний розподілресурсів, щодо доступу жінок до різноманітних послуг і ролі жінки як матері.Відповіді на 6 з 12 тверджень до і після тренінгу суттєво не змінилися, але всеодно, загальний відсоток правильних відповідей зріс.
На тренінгунеодноразово були презентовані фактори вразливості для обох статей. Жінки єбільш вразливими і 12 з 13 учасників зазначають це в опитуванні після тренінгу.
Остання тема, якаобговорювалась на тренінгу стосувалась питання стратегій подолання гендернихстереотипів в сфері ВІЛ/СНІД. Учасникам було запропоновано прослухативізуалізований інформаційний блок з даної теми. Також фахівцям булозапропоновано створити фокус-групу з метою обговорити представлену тренеромсоціальну рекламу з тематики подолання гендерних стереотипів в сфері ВІЛ\СНІД.Як результат даної вправи тренер отримав висновки учасників щодо рекламнихплакатів, які були створені в рамках гендерно- орієнтованого проектуорганізації, які потім було передано керівництву організації, з метоювдосконалення та змін в представлених зразках, та здійснення претестуінформаційних матеріалів. Для оцінки учасникам було запропоновано чотириінформаційні матеріали. Учасники самостійно визначили критерії оцінки зразків:
- викликаніасоціації (Які асоціації інформаційний матеріал викликає в аудиторії?)
- релевантність(Як аудиторія визначає мету плакату?)
- ефект (Якінформаційний матеріал впливає на аудиторію?)
- Окрімсоціальної реклами створеної в рамках діяльності організації, учасникам булопредставлено різні приклади міжнародної гендерно орієнтованої реклами, прикладреклам побудованих на стратегіях подолання проблем ВІЛ\СНІД та наркозалежності.Всі приклади обговорювались та оцінювались за попередньо визначеними самимиучасниками критеріями. Дана вправа була пов’язана з інформаційним блокомстратегії та шляхи подолання проблем викликаних гендерними стереотипами в сферіВІЛ/СНІД”, в якому зазначалося не тільки про інформаційний вплив, а і прогрупову та індивідуальну роботу, співпрацю з іншими організаціями і т.д. Тобто,шляхи подолання від індивідуального до національного рівнів.
- Опитуванняпісля проведення продемонструвало, що учасники на відміну від результатів призагальному опитуванні можуть зазначити в середньому від 3 до максимальних 5можливих стратегій. Серед них учасники зазнають: групова робота, індивідуальнеконсультування, соціальна реклама та інші. З 13 респондентів 7 відповілиправильно на всі запитання.
- Щодоспрямування цих стратегій на подолання гендерних стереотипів, то після тренінгувсі учасники зазначили, що для подолання гендерних стереотипів потрібнопрацювати як з жінками, так і з чоловіками. Тобто, тренінг вплинув на розуміннятого, що задля успішного вирішення представленої проблеми впливу гендернихстереотипів на поширення та подолання ВІЛ\СНІДу необхідно рівною міроюпрацювати з представниками обох статей.
- Одним іззавдань тренінгу було представлення його учасникам масштабів значимостігендерних стереотипів в контексті проблеми ВІЛ\СНІД. Результати опитуванняпісля тренінгу продемонстрували той факт, що учасники визнавали існуваннязв’язку між подоланням гендерних стереотипів на зменшення рівня захворюваностіна ВІЛ, та 12 з 13 учасників визначили цей вплив як значний. Учасники сталивважати вплив гендерних стереотипів більш суттєвим, і це відобразилося взапропонованій таблиці оцінки факторві впливу на проблему ВІЛ\СНІД.
- Важливозазначити що сама крива відповідей виросла, в порівнянні з результатамизагального оцінювання рівня поінформованості працівників організації: жоден зфакторів не був оцінений мінімально і впливовість таких факторів як гендерністереотипи зросла. Індивідуальні особливості людини, навпаки втратили своїпозиції в порівнянні з іншими факторами. Одна людина проігнорувала всі фактори,окрім гендерних стереотипів.
- Загалом,результати після проведення тренінгу продемонстрували, що учасники зважають навсі фактори майже однаково. І це є важливим здобутком в даному контексті, аджеце питання обговорювалось на тренінгу і зазначалось про важливість включення упрограми боротьби та профілактики різних факторів впливу. Також необхіднозазначити про важливість дослідження позиції гендерних стереотипів в таблиці.Те, що вони займають третю позицію з невеликим відривом від таких факторів якменталітет та доступ до інформації є позитивною зміною в сприйнятті гендерноговиміру ВІЛ\СНІД респондентами.
Таблиця 3.2.4 Фактори впливу на проблему ВІЛ/СНІД
/>

Важливимздобутком проведеного заняття є також те, що після тренінгу показники рівняоцінювання своїх знань у учасників дослідження суттєво змінилися: більшеполовини учасників оцінила рівень своїх знань як високий, інша половина — яксередній. Лише одна людина визначила себе з низьким рівнем знань, щодогендерного аспекту ВІЛ\СНІД і жодна людина не зазначила про дуже низький рівеньчи не відповіла на це питання. Це свідчить про зміни в сприйнятті свого рівнязнань з теми, що була представлена (див. таблицю 3.2.5).
Таблиця 3.2.5 Розподілвідповідей респондентів на запитання «Як Ви оцінюєте рівень Ваших знань зпитань гендерної специфіки Віл/СНІД?», N=13Рівень Кількість респондентів Високий 8 Середній 4 Низький 1 Дуже низький Немає відповіді
Задлявдосконалення проведеного тренінгу учасникам пропонувалось оцінити його затакими ознаками як: інформаційна частина; практична частина; обговорення;візуалізація; умови проведення тренінгу. Учасникам пропонувалась також такашкала оцінки: 3 бали- високий рівень, 2- середній рівень, 1-низький рівень, 0-дуже низький. Результати оцінювання представлено в таблиці 3.2.6.
Таблиця 3.2.6 Оцінювання тренінгу “Гендерні аспектиВІЛ\СНІД” Частина тренінгу Максимально можлива кількість балів Отримана кількість балів інформаційна частина 39 33 практична частина 39 36 обговорення 39 37 візуалізація 39 33 умови проведення тренінгу 39 33
Підсумовуючи,варто зазначити, що представлені результати опитування свідчать про існуванняпозитивного впливу тренінгу на рівень поінформованості з питань гендерногоаспекту ВІЛ\СНІД- відповіді до і після тренінгу змінилися, стали чіткішими та повнішими.Загальна кількість респондентів, які відповіли на всі запитання анкети зросла. Можнавиділити вплив тренінгу на рівень поінформованості з таких напрямків:
1.  Володіння основними поняттями:гендер, гендерна рівність та гендерні стереотипи;
2.  Розуміння впливу гендернихстереотипів на проблему епідемії ВІЛ\СНІДу;
3.  Визначення стратегійподолання гендерних стереотипів;
4.  Фактори вразливості доВІЛ\СНІД.
5.  Самостійна оцінка рівня знаньучасниками як і до, так і після тренінгу підтверджувалась результатом, післязаповнення всієї анкети. Якщо на початку високого рівня не булопродемонстровано і не було зазначено самими учасниками, то повторне опитуванняпродемонструвало наявність підвищення як самооцінки щодо рівняпоінформованості, так і наявності знань щодо запропонованої теми, якепідтверджується загальним зростанням кількості правильних відповідей.

Висновки
1.  ПроблемаВІЛ/СНІДу в Україні набуває надзвичайної актуальності з огляду на гендерніфактори вразливості, які детермінують швидке поширення епідемії середнаселення. Вивчення останніх є необхідним кроком у подоланні проблематикиВІЛ/СНІДу в Україні.
2.  Однимз факторів впливу на гендерні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД є рівень поінформованостіпрацівників ВІЛ-сервісних організацій щодо понять гендеру, гендерної рівності,гендерних стереотипів, факторів вразливості, пов’язаних з ними, та стратегій їхподолання.
3.  Загальнийрівень поінформованості працівників ВІЛ-сервісної організації є високим зпитань, що стосуються поширення, захисту та перебігання ВІЛ/СНІД, але низькимиз питань гендеру, гендерної рівності та гендерних факторів вразливості, щочастково спричинено відсутністю визнання й оцінки впливовості гендерногофактору в цій сфері.
4.  Наформування рівня знань з даної тематики впливають стереотипи та упередження,сформовані у працівників організації, з огляду на їхній особистий досвід роботив сфері ВІЛ/СНІД. Стереотипізація перешкоджають успішному засвоєнню знань зтеми.
5.  Однимз методів підвищення рівня поінформованості з теми гендерних аспектів ВІЛ/СНІДдля працівників ВІЛ-сервісної організації є проведення тренінгів таінформаційних занять з даної тематики. Даний метод відзначається ефективністюта самі працівники зазначають про бажання проходити тренінги з даної теми.
Практичнірекомендації:
1.  Дляпрацівників ВІЛ-сервісних організацій слід проводити навчання з метоюрозширення їхніх знань про гендер та гендерні фактори вразливості.
2.  Навчанняз теми гендерних факторів вразливості ВІІЛ/СНІД може проводитись у формілекційних занять, що стосуватимуться визначенню основних понять. Іншим методомє проведення одноденного тренінгу “Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД”, що поєднує ілекційний блок, і практичну частину.
3.  Тренінг“Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД” має проводитись для всіх працівників організації, атакож можливо проведення тренінгу для клієнтів організації.
4.  Тренінг“Гендерні аспекти ВІЛ/СНІД” має включати в себе визначення понять гендеру,гендерної рівності, зазначати про відмінність гендеру та статі.
5.  Утренінгу повинен бути присутній окремий блок, що стосувався б факторіввразливості, з використанням статистичних даних та зауваженнями щодо важливостігендерного питання в сфері ВІЛ\СНІД.
6.  Утренінгу обов’язково має бути зазначено про стратегії боротьби з проблемами, щопов’язані з гендерними стереотипами, надано приклади яким чином їх можнареалізувати, обов’язково з реально діючими успішними прикладами подоланнягендерних стереотипів.
7.  Ефективнимє проведення активного обговорення та дискусій під час роботи, адже це впливаєна усвідомлення гендерних стереотипів, що існують в самій групі учасників.

Списоквикористаної літератури
1.  Аналітичний центрСоціоконсалтинг Соціологічне дослідження „Взаємозв’язок гендерних стереотипів інерівностей з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”, ПРООН у 2004.
2. Аналітичний центр Соціоконсалтинг
Вторинний аналіз соціологічних і поведінковихдосліджень щодо проблеми віл/снід, проведених в Україні 2005.
3. Аналітичнимцентром Соціоконсалтинг Аналітичний звіт „Громадська думка щодо ВІЛ/СНІД:обізнаність, ставлення, джерела інформування” 2005.
4.  Анкер Р. Теориипрофессиональной сегрегации по признаку пола: аналитический обзор // Гендер иэкономика: мировой опыт и экспертиза российской практики. — М., 2002.
5.  Бабенко С. Харьков Гендерноенеравенство» в рамках базового курса «Неравенства в современныхобществах»,2008 авторський курс
6.  БернШ. Гендерная психология. — СПб., 2001. — Гл.3.
7.  БлизнюкВ. Гендерні відносини в економічній сфері // Основи теорії гендеру: Навчальнийпосібник. — К.: «К.І.С.», 2004
8.  Британська Рада в Україні(British Council Ukraine) ”Насильство проти жінок. Що думають люди?”дослідження / К.,2005.- 37с.
9.  ВІЛ/СНІД:політика, профілактика, догляд": метод. посіб. / Національний ун-т«Києво-Могилянська академія», Школа соціальної роботи ім. В.І.Полтавця, Школа охорони здоров'я; авт.кол. Д. Богдан та ін., упоряд. В.Левченко; за ред. Т. В. Семигіна. — К.: Києво-Могилянська Академія, 2006. — 140 с.
10. ВІЛ Preventionamong Male Clients of Female Sex Workers in Kaolack, Senegal: Results of aПрофілактикасеред чоловіків-клієнтів робітниць секс-бізнесу в Каолаке, Сенегал: результати peer education program”. AIDS Education and Prevention12(1): 21-37.програму взаємного навчання ". ЮНЭЙДС (2000). “Innovative Approaches to HIV Prevention: Selected casestudies”. 12 (1): 21-37. UNAIDS (2000).
11. Впровадження ґендерних підходів удіяльність органів виконавчої влади./ Практичний посібник для державнихслужбовців. – К.: 2004. – С. 11-20.
12. Гендер та ВІЛ/СНІД: Новий підхід дозапобігання і політики. – ПРООН, К.: 2004. – 32 с.
13. Гендерніаспекти державної служби: Монографія / М. Пірен, Н. Грицяк; За заг. ред. Б.Кравченка. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. –С. 216-218.
14. Гендерна експертиза українськогозаконодавства (концептуальні засади) / Відп. ред. Т.М. Мельник. – К.: Логос,2001. – С. 54.
15. Домохазяйка или бизнес-леди:неолиберализм и постсоветские женские идентичности. — С. 73-96
16. Журженко Т.Социальное воспроизводство игендерная политика в Украине. — Харьков: Фолио, 2001. — Гл.7.
17. “Запобігання та подолання гендерногонасильства в сімї” Канадсько-Український Тендерний Фонд – аналітичний звіт
18. Інноваційні підходи до профілактикиВІЛ-інфекції: окремі тематичні дослідження". Женева: Об'єднана програмаОрганізації Об'єднаних Націй з ВІЛ / СНІД.- загальний опис
19. Geneva: Joint United NationsProgramme on HIV/AIDS. Інтеграція ґендеру внаціональні державні програми. / Програма розвитку ООН в Україні. – К.: ПРООН,2006. – С. 7.UNAIDS (1999).“Summary Booklet ofBest Practices”.
20. Ірина Варшик ГендернаПолітика Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ ВБО Всеукраїнська мережаЛЖВ Київ 2008 рік
21. Кіммель М. Гендероване суспільство. — К.: Сфера, 2003. — Р. 8.
22. Кобелянська Л.С. Гендерна освіта вУкраїні: реалії та перспективи. Проблеми освіти. – К.: ПРООН, 2004. – Вип. 36.– С. 5.
23. Ковалко М. Законодавче забезпеченнягендерної рівності в Україні // Рівність жінок і чоловіків в Україні: правовіаспекти: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2001. – С. 51.
24. КулачекО.П. Роль жінки в державному управлінні: старі образи, нові обрії / Монографія.– К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. – С. 239.
25. Мальцева И.О., Рощин С.Ю. Гендернаясегрегация. — 2007. — 1.1. Гендерная сегрегация на рынке труда: определение ипричины.
26. Мельник Т.М. Ґендерна політика вУкраїні. – К.: ЛОГОС, 1999. – С. 14
27. Мораль та СНІД. Африка. Нью-йоркКембрідж прес.2004
28. Насильство в сім'ї: звинувачуючи жертву:Доповідь за результатами моніторингу забезпечення прав жінок /Міжнароднаамністія. – К., 2007., 2-9с.
29. Річний звіт Всеукраїнська мережа ЛЖВ-2007
30. Резюме Буклет найкращої практики. Geneva: Joint United Nations Женева: Об'єднана
Programme on HIV/ AIDS. Програма з ВІЛ / СНІД. UNAIDS Technical Update on Sex Work and HIV/AIDS, 2002.ЮНЭЙДС Технічна Інформація про секс та ВІЛ / СНІДу, 2002
31.  Суковата В. Стереотипипідприємництва в масовій свідомості: гендерний аналіз // Соціологія: теорія,методи, маркетинг. — 2001. – No
32. Перспективипаритетної демократії у політико-правовому полі України: 36. наук ст. Харк.філ. УАДУ; Харк. Центру жіночих дослідж. – Xарків, 1997. – С 121.
33. Програма розвитку ООН в Україні.Програма рівних можливостей ПРООН Інститут соціології НАН України Центрсоціальних експертиз “Гендерні стереотипи та ставлення громадськості догендерних проблем в українському суспільстві” Київ 2007 рік
34.  Пфау-Эффингер Б. Опыткросс-национального анализа гендерного уклада СОЦИС. — 2000. — No.11.
35. «Профілактика ВІЛ-інфекції вкраїнах, що розвиваються,». Lancet
1996, 348: 1071-1074. 1996, David, M (1997).Давид, M (1997). “Gender Relations and AIDS”. 348:
36. Формативнедослідження “Введення гендерного виміру у програми профілактики, догляду тапідтримки”, 2005 рік, МБФ “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”, проект“Санрайз”, за підтримки USAID
37. Центр здоров’я та гендерної рівності “Women at Risk: Why are STIs and HIV Жінки вумовах ризику: Чому ІПСШ та ВІЛ different forwomen?” Takoma Park, Maryland (USA): Center for Health and Genderрізнідля жінок? «Takoma-Парк, штат Меріленд (США): Центр здоров'я та гендерної Equity.справедливості. d’Cruz-Grote, D (1996). d'Крус-гроті, D (1996)
38. ЯковенкоО. Кадровий потенціал державотворення: стан та проблеми розвитку // Вісн. УАДУ.– 2002. – № 1. – С. 19-20.
Іноземні видання:
39. HIV/AIDSand Work: Global Estimates, Impact on Children and Youth, and Response.‎автори: ILOProgramme on HIV/AIDS and the World of Work — 2006 –p 132 .40. Markus Haacker The macroeconomics of HIV/AIDSby; InternationalMonetary Fund. Internationalgovernment publication; English p- 344 2004
41. MendellB.R., Scharm B An introduction to Human Services: Policy and Practice.- Boston:Pearson Education, 2003.- P.109. Publisher: Washington, D.C.: InternationalMonetary Fund, 2004.
Відомості зінтернету:
42. Ашвин С.Утверждение мужской идентичности на рынке труда современной России // Рубеж. — 2000. — No. 116-17. — Доступний з socnet.narod.ru/Rubez/16-17/content.htm
43. Всеукраїнськамережа ЛЖВ. Діяльність організації/ Офіційний веб-порталорганізації. – 2007. Доступний з network.org.ua/joomla/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=2&Itemid=613
44. МіжнароднаАмністія в Україні. Компанії організації/ Офіційний веб порталорганізації. – 2007. Доступний з
45. Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні/Офіційний веб-портал організації Доступний з www.aidsalliance.org.ua/ru/sunrise/presentations/pdf/gender/3_gender%20and%20HIV.ppt
46. Міністерство сім’ї молоді та спорту Інформаційно-аналітичніматеріали. Доступно з www.kmu.gov.ua/sport/doccatalog/document?id=69886-2006рік
47. »Национальная линия телефонадоверия по проблемам ВИЧ/СПИД" Гендер и вич helpme.com.ua/ru/archive/default.html
48. ЮНЕЙДСwww.unaids.org/ru/default.asp
49. ACEWH. Gender & HIV/AIDS Офіційний веб портал організації. – 2007 доступний з www.acewh.dal.ca/e/gender/program.asp
50. United nations populations fund. Genderequality / Офіційний веб портал організації .- 2009.Доступний з www.unfpa.org/gender/
51. How to Integrate Gender into HIV/AIDSPrograms: Using Lessons Learned from USAID and Partner Organizations, 2004USAID Доступний з
52. The Gender Aspects of the HIV/AIDSPandemic: S. Matlin and N. Spence 2000 Доступний з www.genderandaids.org/modules.php?name=News&file=article&sid=5
53. В. А. Ядов. Стратегия социологическогоиследования Доступний з OCR: Allan Shade soclib.fatal.ru

Додаток А
Шановнийреспонденте!
Дане дослідженняпроводиться в межах написання кваліфікаційної роботи на тему: “Гендерний вимірсфери ВІЛ\СНІД”. Ваша участь є надзвичайно важливою, оскільки надастьможливість визначити рівень поінформованості в даній тематиці у працівниківВІЛ- сервісної організації. Ви можете бути певні, що ваші відповіді будутьвикористані без назви імен, тільки в загальному вигляді.
Щиро вдячна заучасть в опитуванні!
1. Як Ви оцінюєтерівень Ваших знань з питань гендерної специфіки ВІЛ/СНІД?
Вибрану цифруобведіть
3-високий
2-середній
1-низький
0-дуже низький
2. Чи є Вашудумку зв’язок між подоланням гендерних стереотипів та зменшенням рівнязахворювань на ВІЛ?
1. Так
2. Ні
3. Напишіть, щоВи розумієте під поняттям гендер
4.Чи є різницяміж поняттями «гендер» та «стать»?
1.Так, різниця є
2.Ні, єсинонімами
3.Не можувизначитись
5. Наведітьприклад гендерного стереотипу
6. Чи мають наВашу думку, гендерні стереотипи в суспільстві вплив на проблему ВІЛ/ СНІД?
1. Так, маютьзначний вплив
2. Впливають, алевплив незначний
3. Не маютьвпливу взагалі
4. Не можувизначитися з відповіддю
7. Що такегендерна рівність (рівноправ’я)
8. Хто, на Вашудумку, є більш вразливим щодо інфікування ВІЛ
1.Жінки
2.Чоловіки
3.Стать не маєзначення
9. Які знаведених нижче факторів на Вашу думку найбільше мають вплив на поширенняінфекції
Оцініть факториза рівнем важливості
(1 – неважливий,5 – найбільш важливий фактор)
Обведітьвідповідну оцінку в таблиці:Гендерні стереотипи 1 2 3 4 5 Економічна ситуація в країні 1 2 3 4 5 Політична ситуація в країні 1 2 3 4 5 Рівень освіти в країні 1 2 3 4 5 Доступ до інформації, розвиненість ЗМІ 1 2 3 4 5 Менталітет  1 2 3 4 5 Індивідуальні особливості кожної людини 1 2 3 4 5
10. Чи є наведенінижче твердження, прикладом гендерного стереотипу:
Чоловік єдосвідченішим, ніж жінка в статевих стосунках
1.  Так
2.  Ні
3.  Не знаю
Чоловік працюєнабагато більше ніж жінка
1.  Так
2.  Ні
3.  Не знаю
Жінці необхіднобільше часу на опанування нової професії:
1.  Так
2.  Ні
3.  Не знаю
11. Чипогоджуєтесь Ви з наведеними нижче твердженнями:1.  Насильницький статевий акт підвищує ризик жінки інфікуватись ВІЛ та іншими інфекціями Так Ні Не знаю 2.   Жінки які надають сексуальні послуги, а не їх клієнти, є причиною розповсюдження ВІЛ/СНІД Так Ні Не знаю 3.  Жінки так само вразливі до ВІЛ/СНІД як і чоловіки Так Ні Не знаю 4.  Чоловіки частіше можуть розпоряджатися значними сумами коштів Так Ні Не знаю 5.  Споживання алкоголю та наркотиків, сприяє ризикованій поведінці, що в свою чергу, може провокувати поширення ЗПСШ (захворювання, що передаються статевим шляхом) Так Ні Не знаю 6.  Доступ дівчат і жінок до медичних та немедичних послуг обмежений Так Ні Не знаю 7.  В родинах зазвичай підтримують жінок, що мають ВІЛ-позитивний статус Так Ні Не знаю 8.  Коли хворіє чоловік, дружина про нього піклується Так Ні Не знаю 9.  Тривога жінки посилюється через відчуття відповідальності за дитину Так Ні Не знаю 10.  Чоловіки зазвичай частіше ніж жінки роблять аналіз на ВІЛ Так Ні Не знаю 11.  Використання презерватива не є важливим для людей, що приймають АРТ Так Ні Не знаю 12.  Чоловік часто сам вирішує, користуватися презервативом чи ні Так Ні Не знаю 13.  Одружена жінка має більше шансів інфікуватися ВІЛ статевим шляхом, ніж неодружена Так Ні Не знаю

12. З кимпотрібно працювати для подолання гендерних стереотипів?
1. В основномужінки потребують проведення роботи з подолання тендерних стереотипів
2. В основномучоловіки потребують проведення роботи з подолання тендерних стереотипів
3. Рівною мірою ічоловіки і жінки потребують роботи з подолання тендерних стереотипів
13. Перерахуйтемінімум п’ять шляхів/стратегій подолання проблем в сфері ВІЛ/СНІД, викликинахгендерними стереотипами.
14. Чи приймалиВи участь в тренінгах на подібну тематикою ?
1. Так
2. Ні
15. Чи хотіли биВи прийняти в тренінгу на подібну тематику ?
1. Так
2.Ні
16. Ваша стать:1.Чоловіча
2. Жіноча
17. Ваш вік:____років
Дякую за участь!