Вплив соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери в неблагополучних сім’ях

Вступ
 
Актуальністтютеми по вирішенню проблеми сім’ї, займались такі наукові працівники,як Гурко Т.А., Буянов М.І., Вакуленко О.В.; проблемами адаптаціїдітей в неблагополучних сім’ях займались такі автори, як Зайцева З.Г.,Батіщева Г.О., Буянов М.І.та ін., [№14. №18. №22]. Проблему в соціальномудослідженні психологічного впливу на дітей в неблагополучних сім’ях вивчали: Петровський А.В.,Дружинін В.Н., Бевз Г.М., [№16. №17. №35] над проблемою підготовки молодідо вступу в шлюб працювали й зараз працюють такі наукові працівники: БатіщеваГ.О., Трубавіна І.М. Та це далеко не весь список науковних працівниківкотрі досліджують та вносять вагомий вклад в соціалізацію особистості в сім’ї. [№14.№49]
Розглянувширезультати соціальних досліджень і психологічних досліджень вищезазначенихавторів які свідчать про те, що майже половина сімей не справляється з функцієювиховання дітей. Це зумовлюється такими зовнішніми і внутрішніми причинамисучасної соціально-педагогічної ситуації в суспільстві: по перше, незадовільнимсоціально-економічним становищем та морально-правовим статусом сім’ї всуспільстві; по-друге, низькою психолого-педагогічною культурою, погіршеннясоціально-економічних умов, низький рівень відповідальності таюридично-правового і морально-етичного обов’язку батьків.
Узв’язку з цим у нових умовах виникає необхідність значного посилення уваги збоку держави, громадськості, школи до проблем сім’ї, вирішення труднощів. [№21].Соціальна робота з сім’єю – це можна сказати свого роду спеціальна соціологічнатеорія формування, про фунціонування сім’ї, шлюбно – сімейні відносини уконкретних культурних та соціально – економічних відносин. [№37].
Томусаме в нашій роботі об’єктом соціального дослідження виступає неблагополучнасім’я. Так, як сім’я проходить ряд життєвих етапів, послідовність якихскладається у сімейних або життєвих циклах сім’ї.
Самена цих етапах виникає потреба у соціальній роботі з сім’єю. Додержання принципуегалітарності на противагу патриархальності, чоловічої авторитарності, які необмежують права і гідність чоловіка та жінки, забезпечують кожному з них рівніможливості професій та духовного зростання.
Отжепредметом соціального дослідження є вплив соціальної роботи на оптимізаціюемоційної атмосфери в неблагополучних сім’ях.
Якнам відомо специфічними обставинами формування сім’ї є: місце проживання(регіон, вид поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальнестановище; рівень освіти і культури членів сім’ї; традиції, цінності на якіорієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім’ї.
Насьогоднішній день в Україні налічується 17 млн. сімей, з яких понад 11,2 млн. –в міських поселеннях і 5,8 млн. – в сільській місцевості. Частка сімей зоднією дитиною становить – 30,4%, з двома – 49,3%, з трьома – 7,4%,багатодітних – 2,9%, бездітних -10%. [№63].
Нинів Україні переважають прості сім’ї, які у своєму складі мають подружжя з дітьми(будь-якого віку) або без них. На сім’ї такого типу припадає майже 75%. А отсім’ї, які складаються з двох і більше подружніх пар, становлять лише 4,8%. Цев основному сім’ї, в яких діти, що одружились, живуть разом з батьками. Значнакатегорія сімей, у складі яких немає подружньої пари. [№43].
Спадвиворництва, інфляція, безробіття невпевненість у завтрашньому дні, що сталиприкметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів уфункціонуванні і розвитку сім’ї. Допомога у подоланні саме цих чинників і єзавдання соціальнї роботи з сім’єю.
Головноюціллю та завданнями даної роботи є вивчення можливостей соціальної роботи послідуючим факторам:
1)        Проаналізувати літературно-наукові джерела, визначити передумовиоптимізації здорового розвитку сім’ї та соціалізації в ній дитини.
Провестидослідження, визначити пріоритетні потреби, ціль та завдання яке вже описала. Тобтопроведення анонімного анкетування учнів середніх класів Апостолівськоїсередньої школи №3.
Вході дослідження ми вирішили запровадити слідуючі дії:
2)Встановити рівень виявленої неблагополучної атмосфери в сім’ї, здоровогорозвитку та соціалізації дітей в неблагополучних сім’ях, спираючись на аналізанкетних даних та розглянутих нормативно-правових документів, у сфері захистудитинства.
3)Визначення ефективності проведеної соціальної роботи по виявленю та оптимізаціїемоційної атмосфери в неблагополучних сім’ях.
Гіпотеза – причинаунаслідованого зв’язку. Причина – незалежна змінна якою виступає програма соціальноїроботи «Збереження вогнища Родинного Дому» по рішенню проблеми неблагополучнихсімей. А залежна змінна – емоційна атмосфера в неблагополучних сім’ях, як вонавідображається на благополуччі сім’ї.
Соціальнапрограма «Збереження багаття Родинного Дому», створена для суттєвого впливу напокращення емоційної атмосфери у неблагополучних сім’ях.

1.Теоретичний огляд сучасних підходів до вивчення сім’ї
 
1.1     Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності
 
Сутністьпоняття «сім’я». Існує безліч дефініцій поняття «сім’я». Усі вонивідбивають той стан у теорії соціальної роботи, коли предметом її вивчення стаєсім’я як соціальний інститу, мала група й система взаємовідносин. Наведемодеякі відомі визначення поняття «сім’я».
Сім’я– це«соціальний інститут, тобто стійка форма взаємовідносин між людьми, у межахякої здійснюється основна частина повсякденного життя людей: сексуальністосунки, дітонародження й первинна соціалізація дітей, значна частинапобутового догляду, освітнього й медичного обслуговування, особливо узставленні до дітей та осіб похилого віку». [№52]
Сім’яє першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку сусупільства тавиконує в ньому такі функції: господарсько-економічну, репродуктивну,комунікативну, виховну, рекреативну, психотерапевтичну. [№49]
Виходячиіз парадигми розуміння сім’ї як соціальної групи, її можна визначити якдинамічну малу соціальну групу людей, поєднаних спільністтю проживання
(читимчасовою відсутністтю) і родинними взаєминами (шлюбу, кровної спорідненості,усиновлення, опіки, свояцтва),
Спільністюформування й задоволення соціально-економічних і біологічних потреб, любов’ю,взаємною моральною відповідальністтю.
Сім’яскладається з трьох основних підсистем: чоловік-жінка; батьки-діти; дитина– дитина. Ці системи є відносно автономними, проте взаємозалежними вповсякденному житті.
Сім’явиступає насамперед провідним важливим чинником в соціалізації особистості намікрорівні. Її основні соціалізуючі функції полягають у забезпеченніфізичного та емоційного розвитку індивіда, формуванні статевої ідентифікаціїдитини, її розумового розвитку, а також розвитку здібностей і потенційнихможливостей, забезпеченні дитині почуття захищенності; формуванні цініснихорієнтацій особистості; оволодінні дитиною основними соціальними нормами.
Деякіфахівці роблять спроби дати визначення сім’ї на основі системного підходу зурахуванням того, що вона несе в собі одночасно ознаки ісоціального інституту,і малої групи, і системи стосунків. До найбільш значущого для практичногосоціального працівника можна віднести визначення сім’ї подане І. Трубавіною. [№49]
«Сім’я– це соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка єпідсистемою суспільства і включає в себе інші підсистеми (членів сім’ї); цемала соціальна група, первинний контактний колектив. Усе це дозволяє говоритипро такі її ознаки, як шлюбні, міжпоколінні, кровні, встановленні зв’язки міжчленами сім’ї; родинні почуття, почуття безпеки, захищенності, любові, поваги;спільний побут і проживання членів сім’ї; наявність певних функцій у суспільстві(видів життєдіяльності сім’ї), прав сім’ї в суспільстві й прав членів сім’ї вродині, обов’язків членів сім’ї стосовно один одного та відповідальність передсусупільством за своїх членів.
Розуміннясутності поняття «сім’я», знаючи всі її типологічні аналізи, функції дозволяєвизначити основні особливості соціальної роботи з сім’єю. Насампередсоціально-педагогічна робота з сім’єю є одним із двох провідних напрямів, щосприяють стабілізації сімейного способу життя (другий стосується підвищеннярівня соціальної суб’єктивності самої сім’ї).
Якзазначає Т. Шеляга, «перш ніж відбутися як homo sapiens, людинасформувалася як homo families. Протягом історії становлення людства яксукупності «людей розумних», як сполучення різного рівня соціальнихспівтовариств не було жодної моделі розвитку, що створювалася б не на основісім’ї. Більше того, саме закріплення сапієнтності, мабуть, пов’язане іззародженням і становленням сімейного способу життя». [№52]
Загальнапоширеність сімейної форми організація життя призвела до переносузакономірностей сімейних стосунків на інші форми соціальних спільностей. Внаслідок цього утворився образ «державної сім’ї» (суворий, але справедливийбатько-правитель і діти-піддані, які потребують опіки), демократичногоцивільного товариства, сформувалися культурологічні уявлення про суспільнийустрій тощо. Стереотип взаємостосунків дітей і батьків, старших і молодшиххарактерний для будь-якої спільності, поєднаній особистими взаєминами.
Узв’язку з тим, що сім’я всебічно охоплює різні форми життєдіяльності, сімейнийспосіб життя означає дослідження всіх форм життя товариства в цілому черезпризму сім’ї в сполученні й переплетенні тих взаємозв’язків, що стосуються сім’ї.Подібні дослідження показують, що сполучення зовнішніх стосовно сім’їсоціально-економічних труднощів у нашій країні й загальносвітових, власне,сімейних проблем, пов’язаних, насамперед, із так званою «кризою так званоїсучасної сім’ї».
Зогляду на це загальновизнаною системою допомоги сім’ї стає організаціясоціальної роботи в межах усієї держави й суспільства, здійснювана на фаховійоснові, спеціально підготовленими людьми (соціальними працівниками), щоналежать до особливих структур (служб соціальної роботи).
Можнавизначити три класи завдань, що розв’язує соціальний працівник у сім’ї:сприяння виживанню сім’ї, допомога в підтримці її функціонування, а такожсприяння розвитку сім’ї. Обсяг кожного виду діяльності, розв’язуваних завданьзалежить від стану й типу суспільства, його соціокультурних характеристик.
Соціальнийпрацівник спирається на ресурси самоі сім’ї, залучає її до активноїучасті, організації й спонукає до розв’язання її власних проблем.
Активністьсім’ї як суб’єкта соціальної роботи виходить із принципу її суверенності:
-          сім’я, що перебуває у важкій життєвій ситуації, має право шукатидопомоги й приймати її; вона також має право не приймати запропоновану їйдопомогу;
-          сім’я може вибрати з наявних варіантів той вид сприяння, який вонавизначає найбільш прийнятним для себе, навіть у тих особливих випадках, коли їйпідійшов би інший (на думку соціального працівника) вид допомоги;
-          втручатися в особисте життя сім’ї можна лише за її згоди (завинятком випадків, обумовлених законом); [№9]
-          ніяка сім’я і ні в якій ситуації не може бути залишена безпідтримки під приводом «безнадійності», «марності» й т. Ін.
Роботаз сім’єю з об’єктивною необхідністю містить у собі врахування ознак такихпонять, як «проблемна ситуація» і «важка життєва ситуація».
Проблемнаситуація означає такий стан соціокультурного життя на всіх її рівнях, заякого раніше сталі процеси способу життя, взаємодії людей, їх динамічні зв’язкиз оточенням видаються порушеннями, а механізми відновлення балансу відсутні.Виникає необхідність перегляду (аж до відмови від них) звичних соціокультурнихзразків, цінностей, звичних норм, оскільки за обставин, що змінилися, вонивтрачають функції засобів підтримки соціокультурного порядку, надійнихорієнтирів в організації дій і взаємодій, що приводять до бажаних результатів.
Важкажиттєва ситуація – ситуація, за якої об’єктивно порушується життєдіяльністьгромадянина (інвалідність, нездатність до самообслуговування у зв’язку зпохилим віком, хворобою; сирітство, бездоглядність, малозабезпеченість,безробіття, відсутність визначенного місця проживання, конфлікти й жорстокеповодження в сім’ї, самотність і т.ін.), і він не може здолати її самостійно.
Об’єктивнанаявність «проблемного поля» соціальної роботи з сім’єю, детермінованасуперечностями самої соціальної дійсності, зумовлює той факт, що наявністьтихчи інших видів та інструментів соціальної допомоги сім’ї не означаєавтоматичної можливості розв’язання всіх проблем, що виникають. Так, в умовахмасштабного ресурсного дефіциту держави важко поліпшити ситуацію кожноївизначеної сім’ї, що її потребує, ми ризикуємо збудити в ній утриманськінастрої, прагнення до пасивного отримання допомоги. Тут особливо слідзазначати, що розуміння проблемного поля соціальної роботи з сім’єю увітчизняній теорії практиці соціальної роботи певною мірою є адекватнимзарубіжному досвіду щодо розуміння соціальної роботи, «орієнтованої нарозв’язання завдань соціальної роботи з сім’єю».
Сучаснимінститутом поліпшення соціального статусу сім’ї в межах соціально-педагогічноїроботи є застосування соціальних технологій.
Роботаз сім’єю на основі технологічного підходу містить одну фундаментальнусуперечність. З одного боку, в умовах обмежених соціальних ресурсів івеличезної кількості соціальних проблем сім’ї ефективність соціальної роботи знею може бути досягнута лише завдяки послідовному й фаховому застосуваннютехнологічного підходу. З іншого боку, ніякий технологічний підхід не гарантуєповної ефективності соціальної роботи з сім’єю.
Як миуже зазначали, призначення соціально-педагогічної роботи – надати сім’їможливість соціального функціонування або посилити її чи відновити у випадкувтрати. Тут проглядаються два взаємозалежних і взаємодоповнюючих процеси – адаптаціяі трансформація, що, з огляду на їх загальність можна назвати соціальнимиметатехнологіями.
Уроботі з сім’єю надзвичайно важливо розуміти ті процеси, що відбуваються наметатехнологічному рівні. Так, адаптація сім’ї до суспільних реалій потребуєтрансформації певних її конкретних характеристик. Але й суспільство не тількиможе, а й повинно в ряді випадків трансформувати себе таким чином, щоб матизмогу адаптуватися до потреб сім’ї. Це можна сказати по відношенню, наприклад,до дезадаптованої сім’ї, для якої асоціальна поведінка її членів нерідко єєдиною формою адаптації до суспільства.
Метатехнологій соціальної роботи є вищим рівнем у системі її технологій.Розрізняють загальні технології, міждисциплінарні технології й методикусоціальної роботи, а також конкретні технології й методи соціальноїроботи.
Уконтексті технологічного підходу соціальна робота з сім’єю будується на основівизначених принципів, що відбивають її особливості як управлінської,комунікативної діяльності, де основні функції (діагностичні, медіаторські,фасилітативні, диспетчерські, посередницькі й ін.) залежать від сферизастосування й характеру розв’язування завдань.
Такимчином, соціальна робота з сім’єю є найбільш повним полем докладання зусильфахівців із соціальної роботи, оскільки універсальність сімейного способу життяперетворює кожну прблему індивіда, особистості на проблему сім’ї. У соціальнійроботі з сім’єю виявляються всі закономірності цього виду професійно-практичноїдіяльності, проте також існують певні риси, що за своєю специфікою належатьлише до галузі соціальної роботи з сім’єю.
Соціальнаробота з сім’єю регулюється поєднанням загальних і специфічних принципівсоціальної роботи.
Дотаких принципів насамперед відносять принцип об’єктивності в широкому(соціальному) і вузькому (на рівні практики соціальної роботи) значеннях.
Уширокому соціологічному аспекті принцип об’єктивності припускає об’єктивнийпідхід до проблем сім’ї на теоретичному й державноорганізаційному рівнях. Нинісоціальна робота в країні характеризується відсутністю об’єктивного підходу доофіційної фіксації кризи сім’ї як соціальної проблеми, що у свою чергу, заважаємобілізації суспільно-державних ресурсів на її розв’язання.
Увузькому розумінні принцип об’єктивності вимагає від фахівця, який надаєдопомогу сім’ї, подолання всіх проявів аберації (перекручувань у результатахсоціального спостереження й технологічного вибору), що виявляються в результатідії чинників, унесених самим соціальним працівником.
Привзаємодії з сім’єю це здолати непросто: кожний має певний досвід власної сім’їсвоїх батьків, близьких, знайомих тощо. Саме через його соціальну первинність,нативність існує спокуса вважати цей свій досвід загальнозначущим, поширитийого на життєдіяльність і спілкування всіх інших сімей. З іншого боку, щосьнове, чого не було в індивідуальному досвіді соціального працівника, можевикликати певну реакцію: «цього не може бути» або ще гірше – «цього не повиннобути».
Такевикористання власного життєвого знання в практиці соціальної роботи з сім’єю єсерйозною методологічною помилкою, що може спонукати соціального працівника,який не володіє навичками постійної саморефлексії, надавати своїм уявленням просім’ю нормативної значущості й нав’язувати їх сім’ї клієнтів.
Принципсистемності. За цим принципом, сім’я – це органічна єдність, що становитьскладну систему структурних елементів і функціональних взаємодій. Томувичленовувати для розв’язання того чи іншого спеціального завдання щодо впливуна сім’ю той або інший відокремлений елемент цієї ситеми, варто пам’ятати, щотаке вичленовування є умовним і тимчасовим і служить для конкретних цілейзгідно з визначеною потребою.
Цілісністьсім’ї не є статичною вона динамічна. Активність сім’ї залежить від типу їїструктуроутворюючих зв’язків, що мусить знати і враховувати практичнийсоціальний працівник у своїй діяльності з сім’єю. Так, солідарна сім’я, щоволодіє високим рівнем організації, як правило, гнучко реагує на супільнісплески й переструктурується відповідно до нових вимог, не втрачаючи глибини таякості зв’язків. Дезорганізована сім’я має зв’язки «на межі розриву», що прислабкій зміні залишаються конфліктними, а при сильній розриваються.Псевдосолідарна сім’я відрізняється ригідною жорсткістю своїх стосунків, заяких члени сім’ї «липнуть» одне до одного, хоча це функціонально неефективно йпсихологічно болісно. Потенціал адаптивності такої сім’ї відносно невисокий.
Сім’я– це також система по задоволенню вітальних та емоційних потреб (у захисті,визнанні, належності тощо) своїх членів. Якщо істотні потреби сім’їсистематично не задовольняються, відбувається дезорієнтація сім’ї або хоча бдеяких її зв’язків. За винятком екстремальних ситуацій, зовнішні чинники впливуна сім’ю здійснюють непрямий вплив на її стабільність порівняно з внутрішнімипричинами. Соціальний працівник має враховувати той факт, що зміна в статусі,характері, засобі взаємозв’язку в одному елементі сім’ї викликає відповіднутрансформацію в інших. Тому сама методика впливу на сім’ю має бути системною,тобто містити сукупність системних методів і дослідницьких процедур, адекватнихвизначеним сторонам і звязкам процесу життєдіяльності сім’ї та її конкретнихпроблем.
Фамілієцентриськийпринцип (або принцип фамілієцентризму) потребує, щоб у процесі організаціїсоціальної роботи на всіх її рівнях права та інтереси сім’ї стояли на першомумісці, маючи пріоритет перед правами та інтересами держави, товариства і т. ін.Ті або інші політичні, економічні, соціальні заходи й рішення позначаються нажитті сім’ї опосередковано. Соціальна ж робота з сім’єю – це системабезпосередньої допомоги, коли суспільний ефект її позначається, насамперед, назміні соціального самопочуття сім’ї й лише опосередковано – на демографічних,економічних і тому подібних наслідках.
Наслідуванняцього принципу ставить актуальне питання про співвідношення прав сім’ї і правособистості в сім’ї.У цьому розумінні сім’я – не сукупність суверенихособистостей, а якась нова якість. Можна припустит, що ця нова якістьхарактеризує шлях перетворення кожного члена сім’ї «із «мети для себе» в «метудля всіх».
Крімспецифічних принципів соціальної роботи з сім’єю, можна вести мову і про самуспецифіку сім’ї, знання й розуміння котрої необхідно соціальномупрацівникові для ефективності власної діяльності.
Сім’я– одиніз найбільш консервативних соціальних інститутів, що чинить опір будь-яким змінам.Але непомітний, на перший погляд, вплив соціального середовища, накопичуючись,викликає різку зміну всередині сім’ї та сімейного способу життя. У результаті виникаєефект «накопичення проблем» сімей, що обтяжені різноманітними труднощами.
Сім’яє колективним клієнтом соціальної роботи. Вона має складнуоб’єктивно-суб’єктивну природу, отримуючи допомогу різноманітних соціальнихслужб, але в той же час займається самодіяльністю по забезпеченню власноговиживання, зберігання своїх функціональних завдань і структурних зв’язків.
Завданнясоціального працівника полягає в тому, що він має диференціювати сім’ї, з якимибуде працювати, за ознакою спроможності сім’ї до самодостатності щодо отриманнясоціальних послуг.
Річ утім, що в деяких (поки виняткових) випадках власний потенціал сім’ї є достатнімдля того, аби, використовуючи внутрішні ресурси, поліпшити свій стан за всімажиттєво важливими для неї показниками (поліпшити свій економічний стан, перейтиз розряду одержувачів допомоги в розряд фінансово не залежних суб’єктів, якісамозабезпечуються тощо). Але не всі сім’ї здатні до цього. Тому виникаєнеобхідність відповідного аналізу з боку соціального працівника, на основірезультатів якого може розгортатися згодом його відповідна діяльність.Соціальні проблеми сім’ї виявляються досить багатосторонньо. Значною міроюосновні труднощі й потреба в професійній допомозі сім’ї залежить від її функційта типу про, що ми розглянемо в наступних розділах.
 

1.2Функції та основні напрямки сучасної сім’ї
 
Сім’я– це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають ушлюбі, їх дітей (власних або прийомних), та інших осіб поєднаних родиннимизв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність наоснові спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу,взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім’я завжди виступає моделлюконкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає йогоекономічні, моральні й духовні суперечності. Отже, сучасні економічні перетворення,демографічні проблеми, криза в політиці, культурі – все це відбивається нажиттєдіяльності сучасної сім’ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.
Сім’яяк соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативновпливає на виконання нею основних функцій, тобто на життедіяльність сім’ї:матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу,створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім’ї,виховання дітей, організацію вільного часу членів сім’ї.
Вособливоскладних умовах у період кризи опинилася молода сім’я, яка визначається яксоціальна група, у якої вік чоловіка та жінки або одного з них неперевищує 28років. В Україні налічується 10,3 млн. Молоді (віком від 15 до 28 років), щостановить 19,1% загальної кількості населення. В країні мешкає 2 млн. 400 тис.молодих сімей, в яких народжується 80% усіх народжуваних в Україні дітей. Тобто46,6% молодих людей перебувають у шлюбі, і хоча статистика недосконала іневстигає за кількісттю розлучень, можна сказати, що 50% молоді перебувають вшлюбі (або була в шлюбі). Є молодь, яка готується до шлюбу. Отже, питанняшлюбно-сімейних відносин хвилюють молодь: як підготуватися до шлюбу, як обратисупутника життя, як одружитися, зберегти сім’ю, запобігти сімейним чварам, яквиховувати дітей та ін. [№66]
Передмолодою сім’єю стоять особливо гострі проблеми матеріально – економічного тажитлово-побутового характеру. Невизначенність майбутнього, незайнятість у сферісуспільного виробництва, нестабільність заробітків, непідготовленість досімейного життя та виживання у таких умовах негативно позначаються не лише надемографічній ситуації в Україні, а й на внутрісімейних процесах, характерівзаємостосунків членів сім’ї, сім’ї з оточуючим середовищем, вихованні дітей,організації вільного часу сім’ї.
Державнаполітика, спрямована на підтримку молодої сім’ї, знайшла своє вираження уЗаконі «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні»,галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодихжінок, сім’ї, завдяки якій передбачається здійснити заходи, спрямовані наполіпшення становища молодої сім’ї, її соціальний захист. Ці завдання реалізуютьсяза допомогою соціальних служб для молоді, створених на початку 90-х років.
Розглянемокожну функцію сім’ї та визначимо, як сучасна сім’я справляється з їївиконанням.
Матеріально-економічнуфункцію сім’ї – становлять її бюджет, організація споживчої діяльності,участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених навиробництві сил. Сім’я повинна брати участь у суспільному виробництві, здобуттяпрофесії, відновлення втрачених на виробництві сил. Сім’я повинна брати участьу суспільному виробництві, здобувати професію, заробляти собі на життя, на відновленнявтрачених на виробництві сил. Чи може сучасна сім’я ефективно виконувати цюфункцію? Як свідчать дані соціологічних досліджень, переважна більшість сімеймає життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50% цих сімейперебувають за межою бідності, а прибуток молодої сім’ї у двічі нижчий занеобхідні потреби. Крім того, чимало молодих людей не зайнято або не повністтюзайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану,скорочень мають нестабільний заробіток. Тому, щоб утримувати сі’ю, люди змушенізайматися так званою комерційною діяльністю. Особливо важко сім’ям, яківиховують малих дітей, неповним, багатодітним багатодітним сім’ям. Ці явищастають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров’ї членів сім’ї, їхінтелектуальному розвитку, а в майбутньому – на розвитку суспільства, генофондікраїни.
Житлово-побутовафункція – це забезпечення сім’ї житлом, ведення домашньогогосподарства, організація домашнього господарства, організація домашньогопобуту. Ця функція тісно пов’язана з попередньою. За даними соціологічнихдосліджень лише 5–7 відсотків молодих сімей, що беруть шлюб, забезпеченнівласним житлом. Через 5 років спільного проживання власне житло мають 23відсотки молодих сімей, інші або проживають з батьками, або наймають (48,5відсотка) окрему квартиру чи кімнату в гуртожитках (особливо це стосуєтьсястудентської сім’ї). Молоді сім’ї навіть не мають чітких перспектив щодоодержання житла. Усі ці негаразди негативно позначаються на організаціїдомашнього побуту і загалом – на мікрокліматі сім’ї.
Отже,в активний період життя, сприятливий для здобуття професії, вдосконалення професійнихякостей, народження та виховання дітей, молода сім’я не має належнихекономічних та побутових умов для свого становлення, нормального розвитку тавиховання здорового покоління.
Репродуктивна(демографічна) функція сім’ї – полягає у відтворенні життя, продовженнілюдського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення нетільки кількісне, а й якісне (народження фізично і психічно здоровогопокоління, без біологічних і психічних аномалій). Як відомо, для відтвореннянаселення та його природного приросту кожна сім’я повина мати двох або трьохдітей. Статистичні дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сім’ї єїї малодітність (більшість сіме, десь біля 52 відсотків має одну дитину),бездітність, відкладення народження дітей на невизначений період. У результатіз 1991 р. в Україні кількість померлих перевищує кількість народжуваних.Наприклад, у 1992 р. кількість народжених в Україні становила 596785, апомерлих – 697110. Отже природний приріст дорівнював – 100325. Тобто населенняУкраїни має тенденцію до старіння та вимирання. Цей процес торкнувся йсільської місцевості, де раніше в сім’ях налічувалося двоє – троє, а то йбільше дітей. Нині більшість сільських сімей також має лише одну дитину.
Отжескрутні матеріально – економічні та житлово-побутові умови існування молодоїсім’ї негативно відбиваються на відтворенні населення України, що в свою чергучерез певний час справлятиме негативний вплив на загальний розвиток суспільства:не вистачатиме робочих рук, спостерігатиметься недостатній розвиток науки,подальше зменшення кількості населення тощо. Складність ситуації, у якійперебуває зараз молода сім’я, негативні явища, що мають місце в негативномусередовищі (алкоголізм, наркоманія, захворювання, що передаються статевимшляхом)
позначатьсяі на якісному відтворенні населення.
Комунікативнафункція сім’ї – передбачає створення сприятливого сімейногомікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім’ї,внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім’ї, внутрісімейногоспілкування подружжя, батьків і дітей, сім’ї та оточуючого мікро- імакросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальниминадбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо).Психологічний клімат сім’ї – це стійкий емоційний настрій, результатособливостей і якості взаємостосунків членів сім’ї. Психологічний клімат сім’їможе змінюватись і залежати від самих членів сім’ї. Він може бути сприятливим,несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (чи то повназлагода, чи то сварки).
Характерніознаки сприятливого сімейного мікроклімату – згрунтованність членів сім’ї,доброзичливість почуття захищенності, терпимість, взаємна повага,взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному,співпереживання, відповідальність за сім’ю та кожного її члена. Велике значеннядля психологічного клімату сім’ї має внутрісімейне спілкування. Сімейниймікроклімат на який впливають стійкий позитивний емоційний настрій,взаєморозуміння, доброзичливість, позначається на настрої членів сім’ї,загальному стилі їхнього життя. У такій сім’ї наявне бажання разом проводитивільний час, вихідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрісімейного (міжподружжям, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для позасімейного(з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятуєвід нервових перевантажень.
Знервованість,відсутність побутових вигод, постійна роздратованість грубість, сварки, чвари,піклування лише про власний комфорт, відсутність милосердя у членів сім’ї призводятьдо негативного емоційно-психологічного мікроклімату. Такі життєві умовиподружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження,дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводитиневміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутовіпроблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основіалкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім’ї таких якостейособистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатисьвласними інтересами, зручностями заради ближнього.
Останнімчасом у сім’ях, особливо молодих, спостерігається багато розлучень. В умовахсоціально-психологічного стресу молодь по суті не підготовлена ні морально, німатеріально до створення сім’ї, не бажає мати дітей. За статистичними даними вУкраїні розпадається кожний другий третій шлюб. Проте в окремих регіонах процесрозлучень має свою специфіку. Наприклад, у Житомирській області у 1–4 місці1994 р. розпалося 80 відсотків шлюбів, у Криму – 65,5 відсотка, наКіровоградщині розпадається третина молодих сімей, які живуть разом до п’ятироків; у Донецькій області за останні 2 роки зареєстровано 82298 шлюбів, арозпалося за цей період – 54193. Така ж картина спостерігається на Полтавщиніта в інших регіонах України, причому цифри постійно зростають. [№43]
Крімтого, стали поширеними деформовані шлюбно-сімейні процеси: молодь не хочеофіційно реєструвати шлюб, народжувати дітей, відкладаючи це до кращих часів.Усі ці явища призводять до зростання кількості позашлюбних дітей серед дужемолодих матерів. Їх в Україні народилося у 1993 р. 13,0 відсотків у містахі 12,8 відсотка – у селах. Отже, зростає кількість дітей народжених позашлюбом, в тому числі у неповнолітніх матерів.
Збільшуєтьсякількість неповних сімей, діти у таких сім’ях не мають належного матеріальногозабезпечення. Крім того, виховання дитини одним з батьків, переважно матір’ю,негативно відбивається на формуванні особистості як хлопчика, так і дівчинки.
Унормальній, благополучній сім’ї всі проблеми, як правило, мають раціональніспособи розв’язання, не зачіпаючи інтереси будь-кого з її членів: кожний маєсвої свободи, можливості задовольняти власні потреби. Дезорганізаціяшлюбно-сімейних відносин призводить до зниження соціальної активності людини,позначається на її працездатності, погіршує стан психічного та фізичногоздоров’я, негативно впливає на процес сімейного виховання, збільшує кількістьдитячих захворювань, сприяє появі важковиховуваності, формуванню ранньоїдевіантної поведінки, невротичних, психологічних розладів, збільшенню суїциднихвчинків.
Розпаданнюшлюбів сприяють не тільки складні матеріально-економічні та житлово-побутовіумови сім’ї, а медично – соціальна, соціально-психологічна іпсихолого-педагогічна непідготовленість молодді до сімейного життя, невмінняраціонально розв’язати сімейні проблеми і запобігати конфліктним ситуаціям,відсутність правових, юридичних, медичних, економічних, сексологічних,наркологічних і псилого-педагогічних знань, необхідних для молодого подружжя.
Виховнафункція – полягає у передачі дітям дорослими членами сім’ї соціальногодосвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси тапотреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці,сприяє прищепленню гумманих моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватисяправових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичноїдосконалості дітей зміцненню їхнього психічного здоров’я, виробленню навичоксанітарно-гігієнічної культури. Ця функція – одна з найважливіших. Її мета – передатипідростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносинсоціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок,необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить відвиховного потенціалу сім’ї, який у свою чергу залежить від її матеріальних іпобутових умов, чисельності та структури сім’ї, взаємостосунків, якіскладаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їхпедагогічної культури, специфіки самого процесу сімейного виховання.
Соціальнаситуація, у якій перебуває сучасна молода сім’я, призводить до того щовиховуючи дітей батьки стикаються з цілим рядом проблем. Зважаючи на те, щосуспільством ставиться завдання посилити сімейне виховання, школа та соціальніслужби мають допомагати сім’ї у створенні нормальних псиголого-педагогічних таемоційно-моральних умов для повноцінного виховання дітей, розвитку їхніхпізнавальних інтересів, фізичного удосконалення, нормального спілкування збатьками та іншими членами сім’ї, у набутті батьками умінь, необхідних длявирішення складних проблем сімейного виховання. Вимога сучасного суспільстваполіпшити якість сімейного виховання та підвищити відповідальність батьків завиховання дітей часто стикається з проблемою матеріальної незабезпеченностісім’ї, зосередженності батьків на пошуках коштів для того, щоб, насамперед,забезпечити їх нормальним харчуванням, одягом,
Тобтозадовольнити фізичні потреби дитини. Внаслідок цього духовний розвиток дитинизалишається часто поза увагою батьків, на нього не вистачає вже ні сил, нічасу.
Крімтого, сім’я потребує допомоги і в питаннях спілкування з батьками, родичами,особливо з тими, з якими вона разом проживає. Внаслікок зростання кількостірозлучень, нестабільності та деформації шлюбу соціальної допомоги потребуютьсім’ї, які не в змозі забезпечувати належний рівень сімейного виховання і вяких створюються передумови для негативного напрямку у формуванні особистостідитини. Це так звані неблагополучні сім’ї, де батьки зловживають спиртним,ведуть аморальний спосіб життя; неповні сім’ї; сім’ї, де між батьками, батькамий дітьми мають місце постійні конфлікти; сім’ї з низьким морально-культурнимрівнем батьків; зовні благополучні сім’ї, тобто сім’ї, де за нормальнихекономічно-побутових умов і наявності обох батьків складаються несприятливіумови для виховання дітей внаслідок педагогічної неосвідченності та низькоїпедагогічної культури батьків, причому, педагогічні помилки батьків носятьстабільний характер. Тому постає завдання про підготовку батьків до якісноговиконання батьківських обов’язків.
Соціальної,педагогічної та психологічної допомоги потребують також сім’ї групи ризику, дояких на даному етапі нрозвитку суспільства ми відносимо багатодітні сім’ї,одиноких матерів, неповнолітніх матерів, сім’ї з дітьми-інвалідами, батьками –інвалідами, малозабезпечені сім’ї.
Рекреативнафункція сім’ї – це організація вільного часу та відпочинку сім’ї.Рекркативна діяльність сім’ї здійснюється в будні й вихідні дні, а також підчас відпустки. Вона виконує роль збереження сім’ї як цілісної одиниці, зміцнює сім’ю,закріплює кращі традиції, має велике значення у вихованні дітей, емоційномуєднанні подружжя. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів іпотреб особистості, виконує культурну роль, формуючи, розвиваючи та виховуючикультурні, моральні ідуховні цінності та норми. У стабільній сім’ї ця функціяпостійно трансформується й розвивається. У дезорганізованих сім’ях ця функціяпо суті руйнується або виконується частково. Це спостерігається і вповсякденному житті, коли члени сім’ї повертаються додому з роботи. У цейперіод вільний час сім’ї призначений для відновлення фізичних, моральних таемоційних сил, витрачених протягом трудового дня. Крім відновлення витраченихсил, людина мусить подбати про свій духовний та інтелектуальний розвиток. Ідуже важливо, щоб це стосувалося кожного з членів подружжя і дітей. Під часвідпустки майже весь час можна присвятити дозвіллю, що може найбільше сприятирозвитку особистості.
Проблемареалізації рекреативної функції молодої сім’ї полягає в тому, що зараз обмеженіумови для раціонального проведення вільного часу. Адже фінансові проблеми, прощо ми вже згадували, не дають можливості відвідувати кіно, театри, концерти,вистаки, музеї, кафе і ресторани, реалізовувати свої потреби у відпочинку,оздоровлювати сім’ю в санаторії, будинках відпочинку, на морі, відправлятидітей у літній табір, мандрувати.
Найреальнішийспосіб відпочинку – поїхати до батьків у село, родичів або знайомих. Отже,сім’я має дуже обмежені можливості для духовного розвитку своїх членів.Незадовільні житлові умови сучасної молодої сім’ї і вимушенність проводити своєдозвілля здебільшого вдома можуть призводити до роздратованості, негативногостереотипу поведінки в сім’ї.
Отже,ми розглянули основні формижиттєдіяльності сім’ї-її фунції. Як видно із зробленого аналізу всі функції міжсобою тісно пов’язані. Неможливість виконання сім’єю однієї функції веде засобою прорахунки у виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвиткунормальної життєдіяльності сім’ї необхідна державна політика, яка має бутиспрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного тадуховного потенціалу сім’ї, і має прагнути до того, щоб найменша кількістьсімей потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слідпостійно стимулювати внутрішні резерви сім’ї (економічні, демографічні,виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх.
Практикасоціальної роботи з сім’єю завжди спирається на конкретний тип сім’ї.Класифікація типів сім’ї можна побудувати за різними критеріями, ознаками тощо.

1.3Типологія сімей
 
Успішністьсоціальної роботи з молодою сім’єю забезпечується завдяки врахуванню типусім’ї. Адже кожна сім’я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типовіособливості, а значить потребує різних видів соціальної допомоги, застосуванняпевних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературітипологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначенні основні ознаки,які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Проте визначеннятипів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальнихслужб для молоді.
Мивважаємо задоцільне визначити типи сімей залежно від функцій, яку виконуєсім’я. І у той же час слід зазначити, що якусь конкретну сім’ю можна віднестидо різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вона розглядаєтья. Отже,виходячи з основних функцій сім’ї, можна назвати такі типи сімей:
1) Залежно відвиконання матеріально-економічної функції:
– зарівнем матеріальної забезпеченості – бідні, малозабезпечені, забезпечені,багаті;
– запрофесійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та заособливими умовами сімейного життя – сім’ї робітників, службовців, акторів,вчителів та ін.; студентські сім’ї; неповнолітніх; баптистів, мусульман;моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.
2) Залежно відвиконання житлово – побутової функції, та структурою сім’ї та особливостейпроживання:
– заскладом сім’ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні(батьки, діти, дідусі, бабусі-у різних варіантах); великі (батьківська пара,декілька дітей зі своїми сім’ями-три і більше подружніх пар);
3) Залежно відвиконання демографічної функції:
– закількістю дітей в сім’ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);
– заоднорідністтю соціального складу: однорідні (сім’я складається з представниківоднакових соціальних прошарків-робітничі сім’ї, сім’ї інтелігентів, сім’ївчених і т. ін.) – їх налічують до 70%; різнорідні сім’ї (члени сім’ї маютьрізну освіту, професію. У таких сім’ях у її членів загальних інтересів менше)за регіональними принципом: (міські, сільські); – за тривалісттю подружньогожиття: сім’ї молодожонів (до 1 року);
– сім’їз тривалістю подружнього життя від 1 до з років;
* * *від 3 до 5 років;
* * *від 5 до 10 років;
* * *від10 до 20 років;
* * *від 20 до 25 років;
* * *від 25 до 30 років;
* * *від 30 років і більше.
Деякіавтори таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвогоциклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молодісім’ї, сім’ї з дітьми певного віку, сім’ї пенсіонерів.
Взарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сім’ядвокар’єрна (чоловік і жінка-професіонали); сім’я середнього класу, сім’їкольорових (в США), міжнаціональні сім’ї, сім’ї безробітних, гомосексуалістів,емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.; [№51].
4) Залежно відвиконання комунікативної функції:
– сім’їза типом керівництва-гелітарні (рівноправні, демократичні); авторитарні(підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);
– затипом юридичних взаємостосунків – побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні(співжиття без оформлення шлюбу); оформленні юридично, але проживають окремо;
– заюридичними взаємостосунками батьків та дітей – чоловік і жінка живуть з різнимидітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведенідіти; усиновлені діти; опікунські сім’ї.
– заякістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім’ї: гармонійні; конфліктні;емоційно неврівноваженні; дезорганізовані (панує страх, культ сили);
– соціальнонеблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органамисуспільства);
– сім’їзі специфічними проблемами – сім’ї з психічними та фізичними захворюваннями;сім’ї правопорушників; сім’ї алкоголіків, наркоманів; сім’ї з захворюваннями наСНІД; сім’ї зі схильністтю до суїциду; сім’ї інвалідів;
5) Залежно відвиконання виховної функції;
– благополучні;
– неблагополучні;(в тому числі зовні благополучні);
– сім’їгрупи ризику.
Такихтипологій можна назвати значно більше. Крім того, у межах кожного типу можна щевизначити окремі види сімей. Наприклад, види неблагополучних (зовніблагополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сім’ї. Але восновному сім’ї змішані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад,міські сім’ї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різнийхарактер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сім’я може бу тиматеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємостосунками у сім’ї абопоганими тощо.
Зточки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних службпотребують сім’ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога.До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції.Це так звані неблагополучні сім’ї. До неблагополучних відносяться сім’ї, якіповністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи іншіпричини. В результаті цього в таких сім’ях об’єктивно чи суб’єктивноскладаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім’ї характеризуютьсяпевними негативними проявами:
*батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосібжиття, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобтоприпускають різні види правопорушень);
* знизьким морально-культурним рівнем батьків;
*неповні сім’ї;
* зістійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;
*зовні благополучні сім’ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системісімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості.Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять несетуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім’ях постійно порушуютьсяпевні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сім’ї у яких:
– спілкуваннябатьків з дітьми носить формальний характер;
– відсутняєдність вимог до дитини;
– безконтрольністьз боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носитьоднобічний характер;
– надмірнабатьківська любов;
– надмірнасуворість у вихованні, застосування фізичних покарань;
– маємісце насильство до жінки, дитини;
– невраховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічніособливості особистотсі дитини.
Останнімчасом стали звертати на себе увагу сім’ї так званих «Нових українців», якіосновну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у нихзводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей,їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.
Сімейненеблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитячевиховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікрокліматувизначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмомзамкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чизаниженою), озлобленністю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому,бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей маютьбільше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників,наркозалежних.
Що ми розуміємо під сімейнимблагополуччям? Які сім’ї ми відносимо до благополучних? Говорячи про сімейнеблагополуччя, В.О. Сухомлинський зазначав, що в такій сім’ї батько і матиживуть у злагоді, між ними панують тонкі взаємовідносини у почуттях, взаємнаповага, розуміння найтонших відтінків настрою один одного. При такихвзаємостосунках між батьками у дитини утверджується віра в людську красу,душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу віру слід берегти. [№55]
Благополучнасім’я міцна своїми внутрішніми зв’язками, високим рівнем координації. У такійсім’ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивнаморальнаатмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування усімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємнапідтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєїзначущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішеннявсіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.
Тасім’я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитинівідчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона маєу сім’ї свої права і свої обов’язки; до її потреб ставляться з розумінням. Такасім’я створює душевний комфорт, рятує від нервових переживань. Саме в такихсім’ях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їхособистий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина виростаєдоброзичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною, оптимістичною, добримтоваришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормальногорозвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сім’я, де щасливі між собоюбатьки, батьки і діти.
Отже,ми розглянули типології сімей, та напрямки соціально – педагогічної роботи увідповідносоті до кожного типу сім’ї.

2.Соціально-педагогічна діяльність з сім’єю
 
2.1Загальні напрямки та зміст соціальної роботи із сім’єю
 
Однимз основних об’єктів соціальної роботи виступають молода сім’я та сім’ї, якімають проблеми у сімейному вихованні, сім’ї, які за особливостями своєїжиттєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Ценеблагополучні, багатодітні, студентські сім’ї, сім’ї мігрантів та біженців,сім’ї з дітьми і батьками-інвалідами, сім’ї з нестандартною дитиною, бідні ймалозабезпечені сім’ї, сім’ї одиноких та неповнолітніх матерів та ін. Соціальнаробота з молодими сім’ями полягає у забезпеченні соціальної профілактикисімейного неблагополуччя, здійсненні системи заходів спрямованих на запобіганняаморальної, протиправної поведінки дітей та молоді, наданні соціальної допомогита послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім’єю; наданні допомогибатькам у розв’язанні складних питань сімейного виховання; здійсненнісоціальних послуг, здійснення соціальної реабілітації.
Соціальнаробота з сім’єю – це система взаємодії соціальних органів держави і суспільствата сім’ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльностісім’ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначенихміжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного,морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового,суспільно-творчого процесу.
Метасоціальної роботи з сім’єю – це соціальна профілактика, соціальна допомога,соціальний патронтаж, соціальна реабілітація, надання їйсоціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної,інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метоювдосконалення її життєдіяльності.
Завданнясоціальнихслужб для молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організаціївнутрішнього – та позасімейного спілкування сім’ї, життєдіяльності тавідпочинку, спілкування сім’ї з оточуючим середовищем, навчання раціональногорозв’язання та подолання складних сімейних колізій, виховання дітей, а такожпрофілактична робота з запобігання розлучень та ін.
Однимз важливих принципів роботи з сім’єю є принцип самозабезпечення сім’ї, тобтонадання їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції її внутрішніхрезервів, які допоможуть сім’ї вирішити власні проблеми. Соціальна робота зсім’єю спрямовується на всю сім’ю в цілому, а також на окремих її членів(дітей, батьків, подружню пару, інших членів родини). У процесі такої роботивирішується питання раціональної організації внутрісімейного спілкування,нормалізації життєдіяльності і відпочинку сім’ї та окремих її членів,спілкування з оточуючим середовищем, допомога надається у раціональномурозв’язанні складних сімейних колізій, конфліктів, знімаються стреси.
Соціальнапрофілактична робота з сім’єю полягає у реалізації і правових заходів,спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системизаходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень,стресових станів; формування відповідального батьківства, збереженнярепродуктивного здоров’я молоді; організація роботи щодо запобігання помилок,розрахунків у системі сімейного виховання.
Соціальнадопомога – має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім’ї в умовахконкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуваннюу сім’ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційнийхарактер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової,соціально-медичної, матеріальної підтримки сім’ям. Завдання полягає у тому, щобдопомогти сім’ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденнимижиттєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім’я вцілому муситьпродіагностувати проблеми, які з’явилися і самостійно вирішити їх. Уразіпотреби здійснюється їх корекція.
Соціальнийпрацівник виступає посередником між сім’єю, державою, громадськимиорганізаціями та законодавчими органами.
Соціальніпослуги спрямовані на допомогу створення й поліпшення умов життєдіяльностісім’ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед,роз’яснення про пільги, що надаються молодим сім’ям, жінкам, одиноким,неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімей і сімей групи ризику, їхбатькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьківдо батьківських обов’язків, надання різних видів соціальних послуг дітям ісім’ям – жертвам екологічних, технологічних, політичних катастроф, якіопинилися в екстремальній ситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб.Молодій сім’ї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим наданням різногороду інформативних консультацій.
Соціальноїдопомоги потребують також сім’ї, які мають проблеми у вихованні дитини збудь-яких причин, проблеми у внутрісімейних взаємовідносинах або у стосунках ізсуспільством, в організації життєдіяльності сім’ї, а також сім’ї соціальногорозвитку з несприятливими умовами існування. Такі сім’ї потребують різних видівдопомоги: з питань планування сім’ї, виховання та догляду за дітьми, адаптаціїдо зміни зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовкимолоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім’ї, налагодженнясімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сім’ї тощо.
Соціальнийпатронтаж – один з напрямів соціальної роботи, спрямований на постійнесупроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх длязабезпечення життєдіяльності соціально-незахищених сімей (малозабезпечених,багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.).
Соціальнареабілітація – спрямована на надання допомоги молодій сім’ї з метоюподолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках,тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім’ї, які з’являютьсявнаслідок таких звхворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків,нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у станібезвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітаціяпередбачає надання допомоги сім’ям, члени яких мають стійку алкогольну чинаркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.
Роботаз соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім’ї індивідуально,так і з усією сім’єю, та їх родичами. Основні мета такої роботи – виведеннячленів сім’ї зі стресового стану, надання соціально-медичної,соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободичленів сім’ї.
Такнаприклад, Українським державним центром соціальних служб для молоді розробленаі впроваджена програма роботи з молодою сім’єю. Завдання цієї програми – практичнероз’яснення питань стабілізації молодої сім’ї, підготовка молоді до шлюбу,профілактика сімейної дисгармонії, сімейного неблагополуччя, підготовка молодихбатьків до виконання батьківських обов’язків і реалізація рекреативних потребсучасної молодої сім’ї. Мається на увазі надання конкретної індивідуальноїметодичної допомоги різним типам молодих сімей і тим людям, хто збираєтьсяодружуватись або щойно одружився; тим, хто тривалий час одружений й маютьпроблеми у взаємостосунках; молодим батькам, які збираються мати дитину або вжемають новонароджену дитину; батькам у вихованні дітей різних вікових груп таін.
Цяпрограма пропонує систему роботи соціальних служб для молоді з молодою сім’єю:
1)        підготовку молоді до сімейного життя;
2)        роботу з молодими сім’ями у плані стабілізації сімейних стосунків;
3)        допомогу батькам щодо розв’язання різноманітних проблем сімейноговиховання;
4)        соціальну реабілітацію у роботі з сім’єю.
Розробленасистема роботи з молодою сім’єю має на меті сприяти удосконаленню соціальноїроботи за цими напрямами.
Підготовкамолоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способужиття, психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питаньстановлення особистості, формування статево0рольової ідентифікації, розвиткукомунікативних навичок, корекції особистих проблем, духовного виховання,створення власного іміджу, оволодіння знаннями медико-соціальних проблемалкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевимшляхом, планування сім’їта збереження репродуктивного здоров’я молоді,профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традиційтощо.
Цяробота проводиться серед учнів шкіл, шкіл-інтернатів, ПТУ, ліцеїв, коледжів,вузів, у робітничих та студентських гуртожитках, а також з молодими парами, якіподали заяву до ЗАГСу. До роботи залучаються спеціалісти: соціальні педагоги,психологи, юристи, економісти, наркологи, гінекологи, андрологи, венерологи,сексологи, психотерапевти, спеціалісти з планування сім’ї тощо.
Формита структури організації роботи: мобільні курси, навчально-консультативніпункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькігімназії, клуби для дівчат, кабінети «Довіри»; лекторії, дискусійні клуби,діяльність спеціалізованих служб (Служба знайомств, Пошта довіри, Школамолодого подружжя, «Телефон довіри») тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуютьсятакі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування,індивідуально-групові психологічні консультації, психологічний театр мініатюр,лекції та семінари, проектні методики, шоу-програми, тематичні КВК тощо. Зметою створення поширення інноваційних соціальних технологій організовуютьсяексперементальні майданчики.
Головноюметою соціальної роботи з сім’єю по стабілізації сімейних стосунків – це,насамперед, діяльність центрів ССМ по удосконаленню взаємостосунків у сім’ї,профілактиці дисгармонії сімейних відносин, подружніх конфліктів, реалізаціяпрограми планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я членів сім’ї,формування здорового способу життя сім’ї, організація її вільного часу,допомога в організації сімейного господарювання та побуту, створення іміджукожної сім’ї, ознайомлення з юридично-правовими аспектами шлюбно-сімейнихстосунків, надання соціальної допомоги, організація соціального патронтажрізних за типами неблагополучних сімей, проведення благодійних акцій тадопомога малозабезпеченим, багатодітним сім’їям тощо.
Основнішляхи вірішення проблем у цьому напрямі: створення консультативних пунктів,кабінетів, консультативних служб, у тому числі виїзни для роботи з сільськоюсім’єю, діяльність центрів «Родинний дім» тощо. Але найбільш поширеною іефективною стала робота клубів молодої сім’ї, які приваблюють молодих людейсвоєю демократичністю, доброзичливими взаємостосунками з клієнтами, розвиткомініціативи членів клубу, їх творчого підходу в роботі з різними категоріямисімей. При центрах ССМ України працює понад 250 таких клубів.
Однієюз ефективних форм роботи з молодими сім’ями стали культурно-масові розважальні,конкурсні форми роботи. Це не лише найбільш раціональна на даному етапі формаорганізації дозвілля молодих сімей, а й пропаганда кращих сімейних традиційукраїнського народу, звичаїв, обрядів, пошук сімейних талантів, розвитокпізнавальних інтересів членів сім’ї, творчої ініціативи, обмін досвідом усімейному вихованні, зміцнення взаємостосунків у сім’ї, відродженняродинно-побутової культури українського народу тощо. Масово-розважальні заходи,сімейні свята найчастіше проводяться за такими формами: Тиждень плануваннясім’ї, День матері, календарні, православні, релігійні свята, обряди. Вонивідзначаються як щорічні обласні конкурси молодих сімей, конкурси, вечористудентських сімей, свята молодих сімей, конкурсисімейних ерудитів, на кращесімейне подвір’я, виставки дитячих творів, малюнків про сім’ю, фестивальсімейних творчих колективів, сімейні спортивні свята, сімейні ігри,фотовиставки, спортивні змагання «Я і моя сім’я» та ін. [№24]
Допомогоюбатькам у розв’язанні різноманітних проблем сімейного виховання полягає у наданніїм допомоги у розв’язанні складних питань родинної педагогіки: підготовкамолодих батьків до народження дитини, соціально-психологічна,психолого-педагогічна, допомога батькам у вихованні дітей різних вікових груп зурахуванням індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини підготовкадитини до школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання,вирішення складних проблем у взаємостосунках батьків та дітей, вирішенняюридичних проблем цих взаємостосунків.
Соціальноїдопомоги потребують також неповнолітні та одинокі матері, благополучні сім’ї,сім’ї з дітьми-інвалідами, прийомними, усиновленими дітьми, вихователі дитячихбудинків сімейного типу; сім’ї, в яких виховуються проблемні діти, а такожобдаровані; сім’ї з нестандартними дітьми, де дитина зазнала різного видунасильства (фізичного, психічного, сексуального) та ін.
Впроцесі такої роботи надається також соціальна, психолого-педагогічна допомогавчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань організації їхвзаємостосунків з батьками, класним колективом, вивчення особливостей окремихкласних колективів та дітей, робота з окремими категоріями сімей та дітьми зтаких сімей.
Реалізаціяценрами соціальних служб для молоді цих проблем здійснюється завдяки створенню:школи молодої матері, школи батьківської підтримки, «Телефону довіри»,консультативних пунктів при школах, ПТУ, соціальних служб для батьків,соціально-медичні курси для молодих жінок, клубів молодих батьків та ін.
Основніформи роботи: семінари, конференції, «круглі столи», індивідуальніконсультації, тренінги вивчення педагогічних ситуацій, педагогічнібліц-турніри, сімейні посилки, психодрама, трантактний аналіз, кінолекторіїтощо.
Моделісоціальної роботи з різними типами сімей. Існує досить велика кількість моделейсоціальної роботи з різноманітними типами сімей.У вітчизняній теорії й практицісоціальної роботи з різноманітними типами сімей як зразок може бутизапропонована модель І. Трубавіної.
1.Бездітна сім’я: Проблема — у здатності членів подружжя мати дітей абопошук прийомної дитини. Напрями роботи: подолання однобічноїспрямованості членів сім’ї мати дитину (залучення їх до фасилітаторства,волонтерства, благочинності, просвіти); профілактика девіантної поведінкичленів сім’ї, надання інформаційно-консультативної допомоги; організація групза інтересами, груп взаємопідтримки, організація дозвілля й спілкування. Формироботи: клуби, секції, походи, спільне відзначення свят, індивідуальніконсультації, відеолекторії, телефони Довіри тощо.
2.Багатодітна сім’я: Це сім’я, яка має трьох і більше дітей. Проблема такоїсім’ї: матеріальне забезпечення дітей, нестабільність статусу в громадськійсвідомості, соціально-рольова нестабільність у сім’ї, наявність споживацькихнестабільних установок. Напрямки роботи: навчання сімейного бізнесу,інформування про права сім’ї та дітей, організація дозвілля, відпочинку йспілкування батьків і дітей, представлення інтересів багатодітних сімей,організація підготовки й перепідготовки членів сім’ї. Форми роботи:курси, семінари, клуби, круглі столи, консультпункти, «гарячі» телефонні лінії,лекторії.
3.Малодітна сім’я: Проблема: внутрішньосімейне спілкування, наявністьегоцентричних якостей у дитини, проблема авторитету й лідерства членівподружжя. Напрями роботи: формування гендерної рівності, культуриспілкування в сім’ї, інформування про права членів сім’ї в самій родині,профілактика сімейних конфліктів, формування власної моделі сімейного вихованняй коригування моделі сімейного життя, просвітительство з проблем родинноговиховання. Форми роботи: тренінги, консультпункти, вечори запитань івідповідей, розповсюдження серед батьків і дітей брошур, буклетів; лекторії,тематичні передачі з проблем родинного виховання й сімейних конфліктів нарадіо, ТБ; виставки педагогічної літератури.
4.Молода сім’я: Проблема — в адаптації подружжя до сімейного життя,вироблення спільної моделі сімейного життя, відокремлення від батьківськихсімей, розподіл соціальних ролей та оволодіння різними функціями сім’ї. Напрямкироботи: формування гендерної рівності в сім’ї, запобігання насильству всім’ї, просвітительство з прав та обов’язків членів сім’ї й молодої сім’ї всуспільстві; запобігання сімейних конфліктів, планування сім’ї допомога впрацевлаштуванні. Форми роботи: ярмарки професій, курси, тренінги,семінари, лекторії, передачі з проблем молодої сім’ї на ТБ, радіо,консультпункти, виїзні консультації, вечори запитань і відповідей, громадськіприймальні, спеціальні телефонні лінії, розповсюдження буклетів, брошур,презентації соціальних програм для молоді й молодої сім’ї, школи і клубимолодої сім’ї тощо.
5.Неповна сім’я: Проблема- в адаптації до нового статусу в соціумі, проблемавиховання дітей за відсутності когось із батьків; матеріальні умовижиття такихсімей, можливість розвитку в батьків і дітей девіантностей типу: «нерозвиненістьбатьківських почуттів», «емоційне відторгнення», комплексу неповноцінності вдітей чи батьків. Напрями роботи: формування позитивного мислення,профілактика помилок у родинному вихованні, просвітництво з прав сім’ї тадітей, корекція стосунків сім’ї та її членів з мікросередовищем, допомога внавчанні та працевлаштуванні дітей і батьків з неповної сім’ї. Форми роботи:групи підтримки чи самодопомоги, лекторії, консультпункти, тренінги, семінари,курси, ярмарки професій, громадські оплачувані роботи для дітей, організаціяпредметного дозвілля та спілкування, а також відпочинку дітей і батьків.
6.Первинна сім’я: Проблема: вироблення власної моделі родинного виховання, якавідрізняється від батьківської, перерозподіл ролей та обов’язків у сім’ї узв’язку з появою дитини. Напрями роботи: батьківське просвітительство,робота з укріплення подружніх стосунків, формування гендерної рівності,запобігання насильству в сім’ї, допомога в працевлаштуванні сім’ї, організаціядозвілля й відпочинку сім’ї. Форми роботи: школи молодих батьків, клубисімейного спілкування, спільне відзначення свят, зокрема таких, як День сім’ї,День матері; розваги, ігри, тренінги, лекторії, передачі на замовлення нарадіо, ТБ, вечори запитань і відповідей, педагогічний десант, виставкипедагогічної літератури, консультпункти, ярмарки професій, перепідготовки тощо.
7.Вторинна сім’я: Проблема: згасання подружніх почуттів при накопиченніпроблем у сім’ї, у вихованні дітей; збільшення самостійності дитини й унаслідокцього – конфлікт між батьками й дітьми; конфлікти між чоловіком і дружиною зприводу самостійності дітей, їх виховання.
Напрямкироботи: корекція сімейних стосунків, формування толерантності, культуриспілкування в сім’ї, профілактика насильства в сім’ї, батьківськепросвітництво,організація дозвілля, відпочинку й спілкування членів сім’ї. Форми роботи:сімейні клуби, конкурси, походи, вікторини, змагання, курси сімейного бізнесу,тренінги, лекторії на замовлення, сімейні свята, консультпункти, телефони іпошта Довіри, виставки педагогічної літератури тощо.
8.Позашлюбна сім’я: Проблема: неформальні стосунки, щопозначаються на обов’язках щодо членів сім’ї, відносинах із мікросередовищем;відсутність чітких уявлень про майбутнє сім’ї, нерозуміння в мікросередовищі,напружене очікування визначенності подружніх стосунків. Напрямки роботи: пропагандасімейного способу життя, просвітництво з прав сім’ї та її членів, запобіганнявідмовам матерів від позашлюбних дітей. Форми роботи: передачі на радіо,ТБ, відеолекторії, консультпункти, телефони й пошта Довіри, притулки для жінокі дітей, розповсюдження буклетів брошур.
9.Второшлюбна сім’я: Проблеми: ефект «ореалу»(стереотипи переваг попереднього чоловіка чи дружини порівняно з новимпартнером), психологічний захист членів сім’ї, адаптація нового члена сім’ї доінших, взаємостосунки колишніх і теперішніх членів подружжя між собою і дітьми,з мікросередовищем; розвиток особистості дитини й формування в неї моделісімейного життя. Напрями роботи: подолання агресивності з боку колишніхчленів сім’ї, профілактика дитячої депресії, девіантної поведінки дітей вумовах різноманітних вимог батьків, насильства в сім’ї, подолання ворожостіматері в становленні до дітей, які схожі на колишнього чоловіка (і навпаки),допомога в адаптації сім’їдо нової структури, пропагування сімейного способужиття, корекція внутрішньосімейних стосунків і відносин сім’ї змікросередовищем, формування гендерної рівності. Форми роботи: консультпункти,клуби сімейного спілкування, підліткові клуби, гуртки, лекторії на замовлення,телефони й пошта Довіри, групи взаємо – і – самопідтримки, тренінги, курси,семінари.
10.Міжнаціональнасім’я: Проблема: у взаємовідносинах сім’ї з мікро-та макросередовищем,у виборі дітьми національної приналежності, виборі батьками традицій, освіти,релігії, громадянства дітей; у ставленні членів сім’ї до національних ірелігійних цінностей, до спілкування із співвітчизниками. Напрямки роботи: просвітництвобатьків і дітей, консультування, корекція сімейних стосунків, профілактиканасильства в сім’ї, формування культури спілкування, толерантності, гендерноїрівності, організація на основі національних традицій і загальнолюдськихцінностей дозвілля й відпочинку сімей. Форми роботи: тренінги, курси,семінари, передачі на ТБ, радіо, спільне відзначення національних і державнихсвят, групи підтримки й самодопомоги, консультпункти, клуби сімейногоспілкування, недільні школи тощо.
11.Дистантна сім’я: (деякі дорослі члени сім’ї перебувають навідстані від неї з різних причин: заробітки, ув’язнення, лікування,неспроможність утримувати сім’ю, а також тимчасова передача дітей доінтернату).
Проблема:епізодичністьвиховних впливів на дітей, брак сімейних стосунків, що призводять до «емоційноговідторгнення» батьків дітьми, протиставлення батьківського ставлення до дітей,непорозуміння дітей з мікросередовищем, неузгодженість поглядів батьків навиховання дітей.
Напрямироботи: адаптація членів сім’ї до зустрічей і нових розлучень,стабілізація і корекція внутрішньосімейних стосунків, допомога в організаціїспілкування на відстані, організація груп взаємопідтримки, самодопомоги,залучення дітей до культурно-дозвільневої діяльності, профілактика сімейнихконфліктів. Форми роботи: консультпункти, групи само-і-взаємодопомоги, гурткиза інтересами, клуби спілкування, спільне відзначення свят, благодійні акції,екскурсії, походи, тренінги.
12.Вторинний шлюб: Проблема: діти вийшли з сім’ї, почали самостійне життя;батьки лишилися сам на сам з усіма негараздами, що супроводжують літніх людей:підірваним здоров’ям, згаслими почуттями, відсутністю роботи, але зі звичкоюсамоутверджуватися в житті. Напрями роботи: допомога в пошуку нових життєвихцілей, збереженні здоров’я, у роботі про одного; формування толерантності,емпатії, культури спілкування в сім’ї; організація спілкування дозвілля йвідпочинку сімей. Форми роботи: клуби, секції здоров’я, групивзаємо-і-самопідтримки, тематичні круглі столи, передачі на ТБ, радіо,волонтерська допомога вдома, буклети, брошури, виставки літератури з питаньцінностей здоров’я, благодійні акції, спільне відзначення свят, об’єднанняпоколінь у громадській роботі.
13.Різноріднасім’я: (соціально-гетерогенна сім’я, у якій існує різне освітнє та соціальнестановище чоловіка й дружини). Проблема: полягає в самореалізації членівсім’ї, неузгодженості поглядів, цінностей, цілей подружжя, у сімейнихнегараздах, що виявляють себе через ревнощі, підозри; наявність укожного з членів подружжя власних інтересів і власних інтересів і власногомікросередовища; лідерство одного з членів сім’ї в поєднанні з авторитарнимстилем спілкування викликає негативне ставлення та опір з боку інших членівсім’ї; діти або несамостійні, неініціативні, або відрізняються певною девіантноюповедінкою; стосунки між батьками й дітьми напружені й грунтується наобов’язку, відповідальності, а не на щирості, довірі, любові, повазі. Напрямироботи: допомога членам сім’ї в професійній самореалізації, профілактикасімейних конфліктів, формування гендерної рівності, телерантності, культуриспілкування с сім’ї; організація сімейного дозвілля й предметного спілкування,просвітництва батьків, профілактика девіантної поведінки членів родини,ознайомлення їх із правами дітей і дорослих у сім’ї. Форми роботи: тренінги,семінари, консультпункти, «гарячі» телефонні лінії, телефони Довіри, лекторії,курси підвищення кваліфікації, брошури буклети, виставки спеціальноїлітератури, клуби дівочі, жіночі, зустрічі з цікавими людьми, вечори запитань івідповідей.
14.Складна сім’я: (патріархальна). Проблема- у самостійності дорослихдітей, пристосування нових членів сім’ї до налагодженого життєвого укладусім’ї; формування моделей сімейного життя й виховання дітей в умовах існуючихтрадицій, авторитету старшого покоління, лідерства в розв’язаннізагальносімейних завдань; можливість появи девіантності типу « вихованняневпевненості», спілкування членів сім’ї з мікросередовищем. Напрямкироботи: просвітництво батьків, інформація про права сім’ї в суспільстві й правадітей у сім’ї, формування гендерної рівності, толерантності, культуриспілкування, створення умов для самореалізації непрацюючих членів сім’ї череззалучення їх до громадської діяльності, благодійних акцій; організаціядозвілля, спілкування за інтересами. Форми роботи: клуби, гуртки,сімейні та державні свята, вечори відпочинку, розваги ігри, сімейні конкурси,курси, тренінги, лекторії, екскурсії, конференції, благодійні акції, громадськіприймальні, фасилітаторство, зустрічі з цікавимилюдбми, пошта Довіри, круглістоли з питань молодіжної та сімейної політики.
15.Опікунська сім’я. Проблеми: соціальний статусопікунів-робітники, службовці, пенсіонери; він є малооплачуваним і вимагаєдодаткових пошуків роботи; вік-половина опікунів має за плечима більш ніж 50років, найчастіше, це бабусі; відсутність досвіду виховання нерідних дітей іпроблеми адаптації цих дітей в опікунській сім’ї та новому мікросередовищі,прискореної підготовки дітей до дорослого життя: у 18 років вони мусять ужесамостійно розв’язувати всі життєві проблеми, мати роботу, житло. Напрямироботи: підготовка опікунів до виховання й догляду за дітьми, підготовкарідних і нерідних дітей до входження в опікунську сім’ю, адаптація сім’ї вмікросередовищі, а нерідної дитини – у сім’ї та школі, супровід опікунськоїсім’ї, підготовка сім’ї до виходу з неї дитини, яка перебуває під опікою,підготовкадитини до самостійного життя. Форми роботи: тренінги,семінари, круглі столи, сімейні вечори, спільне відзначення свят, екскурсії,консультпункти, рейди перевірки, виставки педагогічної літератури.
16.Сім’ї, де є засуджені батьки, інші члени сім’ї. Проблема: у незадоволеностідитини відсутністю батька, у відповідному ставленні матері до відсутньогобатька, яке вона переносить на дитину, негативне ставлення мікросередовища дотакої сім’ї, насильство щодо дітей у сім’ї. Напрями роботи: допомога ворганізації контактів між членами сім’ї, профілактика негативних явищ ідевіантної поведінки, запобігання насильству в сім’ї, адаптація сім’ї вмікросередовищі, корекція внутрішньосімейних стосунків, організація предметногодозвілля й відпочинку дітей, формування позитивного мислення в членів сім’ї,впевненності у своїх силах і позитивного ставлення до засуджених. Формироботи: зустрічі членів сім’ї, бесіди, тренінги, консультпункти,рейди-перевірки, групи взаємопідтримки.
Питяннясімейної психотерапії є найбільш складним у реалізаціїв діяльності соціальнихпрацівників. Робота у цьому напрямі передбачає соціальну реабілітацію сімей здизгармонією у сімейних взаємостосунках, наявністю конфліктних ситуацій, дечлени сім’ї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні видинервових захворювань, що сворює загрозу для стабільності сім’ї. Існують сім’ї,які потребують соціально-психологічної допомоги внаслідок тимчасових абозатяжних труднощів (серйозні тривалі захворювання членів сім’ї, майнові втрати,нервово-психічнізахворювання, різні акцентуації в характерах подружньої пари таін.). Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер і зорієнтованалише на одну подружню пару та її проблеми, допомагає досягти гармонії увзаємостосунках та врегулювання подружні взаємини даної сім’ї.
Основніструктури, що застосовуються в, – це консультпункти, кабінети екстреноїпсихологічної допомоги, «Телефон довіри», тренінгові центри. І саме завдяки їхфункціонуванню проводяться тестування, анкетування психоемоційні тренінги,бесіди консультації та ін.
Такаробота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття безпеки,навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати себе і розуміти близькулюдину.
Чималудопомогу у цьому плані молодій сім’ї надається завдяки друку матеріалів умісцевій пресі, рекламування роботи, тематичних передач по телебаченню.
Отже,діяльність соціального працівника щодо надання допомоги молоді та реалізаціятакого напряму, як соціальна підтримка молодої сім’ї, спирається на розробленупрограму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайнопрограма є досить динамічною, постійно удосконалюється, враховуючи інноваційнітехнології, які виробляються у процесі її реалізації.
 

2.2Технології роботи з молоддю, як підготовка до сімейного виховання
Унауковій літературі можна знайти чимало різноманітних визначень сім’ї,наприклад як А.І. Антонов, М.Я. Соловйов, А.Г. Харчев та інші. Уфілософському словнику сім’я визначається як «вид соціальної спільноти,найважливіша форма організації особистого побуту, заснована на подружнійспільці та родинних зв’язках, тобто на багатосторонніх відносинах між чоловікомьа жінкою, батьками та дітьми, братами та сестрами та іншими родичами, щоживуть разом та ведуть спільне господарство». [№13]
Хочау різних визначеннях утримуються дещо різні наголоси і варіанти, вцілому, в нихдається приблизно однакове уявлення про сучасну сім’ю в її типовому і найбільшпоширеному вигляді. Якщо залишити в них найбільш суттєве, то сім’ю можнаохарактеризувати як соціальну спільноту, засновану наподружніх або родинних зв’язках, для якої характерні спільне проживання таведення домашнього господарства. Таке визначення відбиваєзагальноприйняте розуміння та включає різноманітні варіанти сімейних груп, пі днього підпадає і типова сім’я, що складається з подружжя, їх дітей та батьків,і різні неповні та незвичайні сім’ї, наприклад, сім’я з тітки та плимінника,бабусі та онука.
Молодасім’я – це особливий світ, який своєрідно пов’язаний із всіма проблемамисуспільства. З однієї сторони, молода сім’я – це замкненна системавзаємостосунків її членів, які «захищають» сім’ю від втручання із зовні, а зіншого – суспільні процеси по – різному впливають і опосередковують взаєминилюдей у конкретній сім’ї. На думку В.М. Дружиніна, сім’я є соціальнимінститутом, а конкретна сім’я – «інституалізованою соціальною групою», функціяякої полягає у первинній соціалізації дітей. [№22]
Молодасім’я може розглядатися як специфічний соціальний інститут, що виконує рядфункцій (репродуктивна, виховна, господарсько-економічну, рекреативна), яківажливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і як маласоціально-психологічна група, в якій, за висловом О.М. Здравомислової, «знайбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші особистістіпотреби людини. Мабуть, кожен з молодого подружжя погодиться з тим, що саме усвоїй батьківській (генетичній сім’ї він набув необхідних соціальних навичок,оволодів певними стереотипами поведінки і культурними нормами, проявлявемоційну прихильність, або, навпаки, відчував певні негативні емоції доблизьких членів родини, отримував психологічну підтримку і захист, рятувавсявід стресів і перевантажень, які виникали при контактах із зовнішнім світом.
Якщомолода сім’я має дітей, то виступаючи первинним мікросередовищем дитини, вонавідіграє вирішальне значення у формуванні її особистості. Саме в сім’їзакладаються основи особистості дитини, і, при вступі до школи, дитина вжебільш, ніж на половину сформувалася як особистість. Але ж діти можутьнароджуватися і поза шлюбом і сім’єю. І тоді відповідальність за їх життя,мінімальне економічне благополуччя і виховання беруть на себе держава ісуспільні організації.
Усучаснихумовах родинне виховання доповнюється суспільним: діти відвідують дошкільнізаклади, школу, різноманітні мистецькі студії спортивні секції тощо. І завданнясоціалізації повстають, зрозуміло, не тільки перед сім’єю, але й перед іншимисоціальними інститутами виховання.
Тавсе ж таки, виховний вплив сім’ї дещо обмежений. Пояснюють це тим, що вплив цейне виходить за межі індивідуальних можливостей членів сім’ї, їхнього власноговиду розвитку, інтелектуальної і культурної підготовленості, умов життя і вцьому плані інші соціальні інститути знаходяться у більш сприятливому становищі.
Томудля молодого подружжя, яке планує народити дитину, важливим є усвідомлення себев ролі не просто як соціального інституту виховання, а як того осередку(середовища), яке обумовлює формування особистості дитини, і не перекладативідповідальність за майбутнє дитини на державу.
Особливостівиховання у батьківській сім’ї як умова підготовки молоді до сімейного життя:
Можнаіз впевненістю сказати, що у кожній сім’ї складається своя, індивідуальнавиховна система, яка формується іпіричним шляхом, тобто постійно апробується удосвіді, містить багато педагогічних «знахідок», засобів і методів впливу надитину, проте не позбавлена прорахунків і серйозних помилок. Цілі, принципи тазміст виховання у сім’ї часто носять іпліцинтний (несфурмульований) характер,видозмінюються в залежності від цілого ряду причин (цінісних орієнтацій, рівняосвіти, загальної та педагогічної культури батьків, їх етнічної принадлежності,відповідальності ступення за майбутнє дітей тощо).
Розглядаючисоціальне мікросередовище сім’ї, як фактор впливу на особистість дитини,звертає на себе увагу той факт, що у літературі можна зустріти різнікласифікації видів сімейних стосунків в залежності від того, який психологічнийзміст і яке смислове наповнення вкладають автори в їх основу. Для прикладунаведемо декілька.
Традиційносфери життєдіяльності сім’ї поділяються на господарсько-економічні,морально-психологічні, та інтимно-особисті.
Заглибиною і прочністю зв’язку між членами сім’ї, їхні взаєминиподіляються на:
-          психофізіологічні – це стосунки біологічної спорідненості, атакож статеві стосунки;
-          психологічні – включають відкритість, довіру, піклування однепро одного, взаємну моральну та емоційну підтримку;
-          соціальні – включають розподіл ролей, матеріальну залежністьу сім’ї а також статусні стосунки: авторитет, керівництво, підкорення тощо;
-          культурні – це особливі внутрісімейні зв’язки і стосунки, щообумовлені традиціями, звичаями, які склалися в умовах певної культури(національної, релігійної тощо) і де сім’я виникла і існує.
Усоціальнійпсихології залежно від позиції суб’єктів спілкування стосунки міжними поділяються на такі:
Співробітництво–передбачає взаєморозуміння та підтримку;
Паритет–побудовані на взаємовигоді членів союзу;
Змагання–прагнення добитися більшого та кращого становища;
Конкуренція–прагнення мати зверхність над іншими;
Антагонізм-різке протиріччяу позиціях.
Усяця складна система взаємин обумовлює характер взаємостосунків у сім’ї.
Якщосім’ю розглядати як малу соціально-психологічну групу, слід визначати які самесімейні стосунки впливають на дитину і яким чином вони обумовлюють формуванняїї як особистості
Другагрупа факторів впливу у сім’ї на становлення особистості дитини – внутрішняі зовнішня діяльність сім’ї.
Цягрупа факторів охоплює здебільшого господарсько-економічну сферу сімейнихвзаємостосунків, яка безпосередньо формує сукупність шлюбно-сімейних уявленьдітей про права і обов’язки членів сім’ї, розподіл домашніх справ, бюджету таінших питань. Молодим сім’ям, особливо у нових соціально-економічних умовах,буває складно віришити господарсько-економічні питання через різні об’єктивні ісіб’єктивні причини.
Третягрупа факторів – сімейне виховання як комплекс цілеспрямованих педагогічнихвпливів на дитину найближчого оточення. Когнітивні виховні впливи (націленіна систему знань людини, на її перетворення)
Емоційнівиховні впливи (покликані викликати і підтримувати у дитини певні афективніетапи, які полемегшують або утруднюють прийняття нею інших психологічнихвпливів).
Формироботи у межах цієї моделі спрямовані на підвищення батьківської компетенції.Використовуються лекції, бесіди для батьків з питань сімейного виховання, дискусії,аналіз та обговорення реальних труднощів сімейного виховання, групові формироботи з батьками, що спрямовані на володіння навичками спілкування з дітьмитощо.
1. Соціальнамодель – використовується у тактих випадках, коли сімейні труднощі єрезультатом несприятливих зовнішніх обставин. Уцих випадках крім аналізужиттєвої ситуації і рекомендацій, є потреба у втручанні зовнішніх сил.
2. Психологічна– (психотерапевтична) модель використовується тоді, коли причини труднощівдитини знаходяться у сфері спілкування, особистісних особливростях членівсім’ї. Модель передбачає аналіз сімейної ситуації, психодіагностику особистості,діагностику сім’ї. Практична допомога полягає у подоланні бар’єрів спілкуваннята виявлення причин його порушення.
3.Діагностичнамодель-Грунтується на припущені про дифіцит у батьків спеціальних знань продитину або свою сім’ю. Об’єктом діагностики є сім’я, а також діти і підлітки зпорушеннями і відхиленями у поведінці. Діагностичний висновок може виступатиосновою для прийняття організаційного рішення.
4. Медичнамодель-передбачає, що в основі сімейних труднощів лежать хвороби. Завданняпсихотерапії – діагноз, лікування хворих і адаптація здорових членів сім’ї дохворих.
Спеціалістможе використовувати різні моделі сім’ї залежно від характеру причин, щовикликають проблему дитячо-батьківських стосунків.
Будь-якаробота з батьками більш ефективна, якщо вона зорієнтована на потреби конкретнихбатьків або груп сімей в тій чи іншій інформації.
Впрактичній роботі спеціаліст може використати різноманітний психодіагностичнийінструментарій. (дод. №2)
Методикадіагностики дитячо-батьківських стосунків за звичай не ставляться дуже суворівимоги стосовно їх діагностичної і прогностичної валідності-вонивикористовуються для побудови робочих гіпотез, які згодом уточнюються іперевіряються.
Длясистематизації методик психодіагностики використовують різні основи.
Які ірозглянемо в наступному розділі дипломної роботи.

3.Шляхи формування соціальної роботи з неблагополучними сім’ями
 
3.1Соціальне дослідження негативних проявів у сімейних стосунках між батьками ідітьми
 
Отжена сьогоднішній день в Україні залишається актуальною проблема створенняналежного соціально – правового забезпечення державної сімейної політики, яка бнезалежно від місця народження дитини, національної належності, соціальногостатусу, біологічних батьків, місця її фізичного перебування(в сім’ї,державні установі) могла б гарантувати кожній дитині вільний, нормативно –забезпеченийрозвиток особистості, адекватність процесу соціалізації, захисту прав тазаконних інтересів. У рамках данного тверження можна сміливо сказати, щобудь-який закон, який виокремлює одну із категорій сімей, є дескримінаційним повідношенню до інших сімей і слугує прикладом реалізації принципів «економікидефіциту».
Аналізнаукових джерел свідчить, що розвиток здорової особистості дитинизабезпечується наявністю умов, які відповідають віковим потребам розвиткудитини та знаходяться у відповідності до суспільно закріплених нор проживання(на даний час такою формою є сім’я). Згідно з дослідженнями гарантом усіхможливих негараздів, які можуть спіткати дитину під час її зростання, є фігураматері (батька) чи особи, яка постійно знаходиться з дитиною з дня їїнародження, тобто формує її первинне соціальне оточення. Постійність, здатністьдо прийняття та надання адекватної підтримки в розвитку і соціалізації дитини вбудь-який час є найголовнішими характеристиками значущої для дитини фігурибатька, матері, чи особи, яка їх замінює. Чинник постійності значущості фігуриперекриває навіть кваліфікований догляд спеціалістів, про що неодноразоводосвідчували дослідження. Так у США вчений Ентон Джоун Скілз спостерігав дітейнемовлят (із відставанням у розвитку від норм, які були народженні матерями, щовживали алкоголь, накротики) впрожовж перших двох років їхнього життя, а потімсамостійного життя. Частина цих дітей була передана в заклад, де проживалирозумово відсталі жінки, і кожна жінка «взяла на виховання» одну дитину, іншачастина продовжувала проживати та виховуватися в умовах дитячого закладу, де здітьми працювали професійні педагоги. Діти, яких виховували розумово відсталіжінки досягли рівня розумового розвитку, а по досягненню повноліття змоглипрацевлаштуватися і добре адаптуватися в соціальному оточенні, шо не відбулосяв іншій групі дітей, у яких так і залишилося відставання у інтелектуальномурозвитку, а в дорослому житті вони не змогли працювати й адаптуватися в соціумі.[№58].
Теперрозглянемо, як у нашій країні нині вирішуються питання утримання та представництваінтересів дитини в системі державної опіки, а саме – реалізація права дитини напроживання в сім’ї.
Функціюутримання та представництва інтересів дитини бере на себе держава черезрозподіл повноважень між відповідними структурними підрозділами органудержавної влади та фізичними особами. Так в ситуації опіки/піклуваннявідповідальність покладається на опікуна/піклувальника і реалізується ним зурахуванням рекомендацій органу опіки та піклування. В разі державноговлаштування-через делегування функцій опіки та піклування адміністрації закладу(ст. 245 Сімейного кодексу України).
Аналізскладових здорового зростання дитини (нормативно-правових тасоціально-педагогічних) переконав нас у тому, що набуття дитиною повноцінногоправового та соціального статусу може відбутися лише при проживанні вбіологічній або прирівняній до неї сім’ї.
Виходячиз вищесказаного метою нашої соціальної роботи з сім’ями є доведення гіпотези,щодо ефективності впливу соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери усім’ях. Для того, щоб мати чітке уявлення про цілеспрямовану дослідницькуроботу ми вирішили апробувати в ході досліду метод – експерименту, який науковопоставлений з досвіду організації наукового процесу, в точно враховуванихумовах – формуючий експеримент. У ході якого конструюються нові соціальніявища. Ми хочемо представити на розгляд результати анкетування яке проводилосянами первинно в експерементальній групі. В анкетуванні приймали участь учні одногокласу однієї вікової групи, було проанкетовано 6 хлопчиків, і 14 дівчаток. Учнівіком 11 років. Головним завданням цього експерименту було виявлення негативнихпроявів у стосунках батьків та дітей. Розглянувши данні первинного анкетування,ми виявили низький показник в деяких сім’ях. Це відхилення від звичайних нормповедінки у вихованні, спілкуванні, лікуванні, матерільного неблагополуччя,занедбання дитячої особистості.Підводячи підсумки первинних анкетних даних виникланеобхідність провести профілактичну соціальну роботу, з дітьми та їх батьками ічастково із вчителями та іншими державними структурами, які можуть надаватибезпосередню допомогу таким сім’ям. Що буде спрямовано на подоланнябатьківського ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей, абозловживання батьківськими правами. На зменшення жорстокості над дітьми,усунення шкідливого впливу на дітей, батьківською аморальною поведінкою а саме(зловживання наркотичних засобів, алкоголю, проституцією, та ін.)
Відповіднодо виникшої ситуації ми розробили стратегічний план дій соціально-профілактичноїроботи з дітьми, батьками, вчителями. Який включив в себе три основні пункти:
1)      Робота з дітьми та батьками з неповних сімей.
2)      Робота з дітьми та батьками з поганими житловими умовами і знедостатнім матеріальним становищем.
3)      Робота з батьками про неузгодженість виховного впливу дорослихчленів сім’ї.
Заразми опишемо кожен пункт проробленої нами профілактичної роботи.
1.        Для проведення роботи нам необхідно було поставити до відомакласного керівника, дітей, батьків про майбутню роботу яка буде проводитися з ними.Для першої категорії клієнтів а саме неповні сім’ї основним механізмомсоціальної роботи є:
Курсбесід, дискусій, диспути, вечори запитань та відповідей, відеолекторія здемонструванням фільму «Сім’я це моя фортеця» з батьками та дітьми про:
·          розвиток необхідних якостей в дитині;
·          рішучість, самостійність, наполегливість, у досягнені дитиноюмети.
·          Уміння терпіти, уміння засвоювати не тільки дітьми а й батькаминові навички.
·          Уміння долати психологічні проблеми
·          Позбавлення батьків від негативних рис і звичок (невпевненість усобі, неспокій, тривога і страх, подразливість).
2. Основніметодити соціальної роботи з сім’ями з поганими житловими умовами таматеріальним становищем супроводжувалась:
*читанням батькам і дітям лекцій, проведення бесід, відвідування батьків вдома,консультації батькам проведення вечорів запитань та відповідей, запрошеннябатьків до школи;
*відкрите листування з батьками, диспути, сімейні вечори в школі усні журналидля батьків.
*виконання батьками та дітьми практичних завдань.
*ознайомлення батьків з нормативно-правовими документами (про кримінальнувідповідальність батьків, за невиконання батьківських обов’язків), тапедагогічною літературою в запобіганні насильства в сім’ї.
*залученнябатьків, дітей до участі в концертах, карнавалах, конкурсах і т. ін.
*Проінформовано батьків про допоміжні організації в вирішенні матеріальних,побутових, фінансових питань, (ради громадськості, шефство громадськихколективів, служби у справах неповнолітніх, відділ у справах сім’ї, молоді,спорту, ЦССМ, лікувальні установи наркодиспансери, відділ дільничих інспекторівміліції, КМСН, відділ соціального захисту населення, житлово-комунальнеуправління, орган опіки та піклування.
Проведеноіндивідуально-профілактичну роботу з неблагополучними сім’ями.
Вході роботи обстежено житлово-побутові умови проживання та виховання дітей,складено акти-обстеження. Підставою для взяття сім’ї на облік може бутиписьмове або усне направлення, що оформлюється за формою,затвердженою наказом Державного центру соціальних служб для молоді №19 від08.04.2002 р. (додаток 3). За даними первинного обстеження сім’їскладається акт обстеження неблагополучної сім’ї і визначаються подальшіформи роботи з нею (додаток №3).
Насім’ю яка перебуває під соціальним супроводом, складається облікова карткасім’ї (додаток 1) та оформлюється особова справа, що вміщує такідокументи. (додаток 2). Поставлено сім’ї на облік у службу у справахнеповнолоітніх. У лікувальні установи, відділ соціального захисту населення, житлово-комунальнеуправління, відділ у справах сім’ї, молоді спорту, центр зайнятості населення,вдділ паспортизації, та відділ реєстрації громадських актів. Нами були складенісписки неблагополучних сімей до районної служби у справах неповнолітніх. Атакож було проведено щомісячне відвідування сімей за місцем їх проживання. Зметою посилення контролю.
3. Дляполіпшення виховного процесу в сім’ї, між дорослими та дітьми на нашу думкубуло ефективно застосувати у практичній роботі та провести пропонуючи з різнимиформами ігровий метод з учнями і батьками, вчителями поряд з традиційнимиметодами (лекції, збори, семінари). Виходячи з результатів первинногоанкетуванн, видно, що проблематика деяких сімей виникла через те, що відсутнєвзаємопорозуміння дітей і батьків, батьків і батьків. Проявлення негативнихівдносин між членами сім’ї, що в свою чергу дає негативні наслідки у розвиткуособистості дитини. Незважаючи на те в якій сім’ї дитина виховується (принаявності обох біологічних батьків, чи то один з батьків нерідний, чи взагалінеповна сім’я). При цьому кожна із сторін незадовольняє потреби іншої. Длядосягнення кращого результату в ігровому методі я надала учасникам гри ролі(рольові, ділові) суть рольової гри – полягала в тому, щоб включити її учасників(дітей, батьків, вчителів) у наявну по результатам анкетування проблемнуситуацію і її подальший розвитк експромтом, без будь-якого сценарію.
Коженз учасників мав лише рольову установку, яку він реалізував у процесі гри такимчином моделювались, забезпечувалися умови для яснішого бачення ситуації прояваініціативи і самостійності при вирішені поставлених завдань. Таким чином намибуло запропоновано програти взаємовідносини між дітьми та батьками з самогопочатку. З числа учнів ми обрали на роль гри «батька» учня, а на роль батькабуло обрано «учня» (тільки не реальні учасники проблеми). Відбувалося в ходігри моделювання точних фраз і суперечок якомога з підходом до точнихвідтворювань питань і розмов. Якщо виникали питання в ході гри «сценку» повторювализнову. Ставали яскраво очевиднии прорахунки в поведінці обох батьків. Учасникигри давали об’єктивну, колективну оцінку. На нашу думку аналізуючи дії учасниківкінець гри був з примиренням сторін та вибаченням.
Такимчином провівши соціальну роботу, соціально-консультативну роботу,соціально-педагогічну роботу, я сподіваюся на покращення у стосунках міжбатьками та дітьми, на корективну поведінку батьків стосовно аморальногоспособу життя, на часткове покращення матеріальних, соціальних і духовних умовжиття в неблагополучних сім’ях.
Дляперевірки нашої думки та впевнення в ефективності по досягненню кращогорезультату проведеної нами роботи, яка була напрвлена на покращення емоційноїатмосфери сім’ї.
Мивирішили провести повторне анкетування з контрольною групою учнів. Для цього мизнову розробили питання для повторного анкетування, повідомили про це учителя, учнівта роздали анкети. Після відповідей учасників анкетування анкети були зібрані.Матеріал був згрупований на виокремлення позитивних результатів по конкретнимпитанням. У зв’язку із отримачнням вже чітких даних нами було проведено розрахунокпо контрольному анкетуванні. Отже для перевірки ефективності проведеної намисоціальної роботи, за необхідне треба провести співставлення двох показниківпершого і другого. Виходячи з двох показників першого приблизного – результатипервинного анкетування, та другого контрольного – результати контрольногоанкетування уточнюючого (додаток 4).
Аналізуючирезультати даного анкетування, та аналізуючи результати роботи ми можемосказати, що ефект соціально-профілактичної роботи всеж таки, високий.
Слухачі,які приходоли на заняття, повністю змінили взаємостосунки з батьками. Особливопомітним був позитивний вплив занять на організовану гру, в якій охоче приймалиучасть всі без виключення. Помітно поліпшилися взаємостосунки і з вчителями. Танажаль, слід відмітити і випадки неадекватності поведінки батьків по відношеннюдо змін, які відбулися з ними. Іронічне «Що з тобою трапилось?», «Чи надовготебе вистачить?», «Не віриться мені, що ви нам допоможите?» – спричиняливеличезний гнів, обурення, встановлювалися уже незворотні антагоністичністосунки з соціальним працівником. І хоч такі випадки були поодинокі, всежвиникла проблема в проведені соціальної профілактичної роботи. Та вже післяпроведення контрольного анкетування ми мали від своїх результатів великезадоволення бо проводячи підрахунки, ми впевнилася у досягнені кращогорезультата ніж це було вперше.
 
3.2Технологія соціальної роботи по оптимізації емоційної атмосфери в сім’ях
Длятого щоб вивчити емоційну оптимізацію в сім’ї одним із важливих факторіввдосконалення неблагополучних сімей. Нами проводилась соціальна робота порозробленій програмі «Збереження багаття Родинного Дому». В якій об’єктомвиступило 20 дітей підлітків із них 6хлопчиків, 14 дівчаток. В ході обстеженнябуло виявлено 6 сімей які мають одного біологічного батька чи матір, тобто зодним прийомним вітчимом чи мачухою. Виявлено 2 неповних сім’ї тобто дітивиховуються одним із батьків чи опікуном, та 12 повних сімей, які мають обохбіологічних батьків. Дослідження проводилось впродовж трьох місяців починаючи з01 листопада 2005 року по 31 січня 2006 року.

Висновок
Такимчином виходячи з вищевказаного плану технології по рішенню даної проблеми єефективним застосування в соціальній роботі таких аспектів, як досягненнямаксимально найкращого результату по таким показникам: емоційна атмосфера унеблагополучній сім’ї, взаємостосунки між батьками та дітьми, відношеннявзаємоповаги в неблагополучних сім’ях. Поліпшення емоційно-комунікативногостану сімей.
Найбільшефективними технологіями в проведенні соціальної роботи з дітьми неповнихсімей, виявились методики по виховній роботі:
Відвідуваннябатьків з неблагополучних сімей вдома, сімейні вечори в школі, усні журнали длябатьків, залучення батьків і дітей до участі в конкурсах, концертах,карнавалах. Але не для всіх дітей виявились ефективними методики по вирішеннюпитань з уміння долати психологічні проблеми, а саме читання лекцій, відкрителистування з батьками, що привело до менш позитивних результатів у проведеннісоціальної роботи.
Рекомендації:План нашої соціальної програми «Збереження вогнища Родинного Дому», можнавикористовувати в роботі центрів по роботі з сім’єю та молоддю з неблагополучними сім’ями. Також дану програмуможна використовувати з ціллю передання досвіду в соціальній роботі насемінарах зі студентами.
Соціальнежиття динамічне, тому проблема утримання та виховання дітей в умовах неблагополучноїсім’ї потребує постійної уваги, пошуку, праці, удосконалення суспільнихвідносин.