Статистично-економічний аналіз і прогнозування ефективності виробництва озимої пшениці за матеріалами

Міністерство аграрної політики України
Дніпропетровський державний аграрний університет
Навчально- науковий інститут економіки
Кафедра маркетингу
КУРСОВА РОБОТА
з сільськогосподарської статистики
Статистично-економічний аналіз і прогнозування ефективності виробництва озимої пшениці (за матеріалами агрофірми “Відродження” Васильківського району Дніпропетровської області)
Студента ІІІ курсу
факультету
по спеціальності “Облік і аудит”
Науковий керівник, кандидат
економічних наук, доцент
Дніпропетровськ – 2008
Зміст
Вступ………………………………………………………………………….....…3
1. Методологія статистичної обробки економічної інформації в сільському господарстві……………………………………………………………………….5
1.1 Статистичні спостереження…………………………………………..….......5
1.2 Характеристики статистичних вибірок……………………………….........14
1.3 Динамічні ряди та їх характеристики………………………………............15
1.4 Індексний аналіз статистичних вибірок……………………………............18
1.5 Регресійно –кореляційний аналіз динамічних рядів…………………........20
2. Загальна характеристика діяльності агрофірми “Відродження” в галузі вирощування озимої пшениці…………………………………………………..23
3. Статистико-економічний аналіз рівня, динаміки і впливу факторів на формування і відхилення показників: урожайності, валових зборів, трудоємності, собівартості та рентабельності виробництва озимої пшениці в агрофірмі “Відродження” та у Васильківському районі Дніпропетровської області…………………………………………………………………………….32
4. Трендовий аналіз, прогнозування і узагальнення основних шляхів підвищення економічної ефективності виробництва озимої пшениці в агрофірмі “Відродження”……………………………………………………….36
Висновки……………………………………………………………………..…..44
Список використаної літератури…………………………………..…................48
Вступ
Україна – самостійна суверенна держава українського народу. Вона є однією із найбільших країн Європи, її площа 603,7 тис. км2., що становить 0,4 % площі земної суші. Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва. Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.
Земля – один з найбільш універсальних природних ресурсів, необхідний для всіх галузей господарства, і одночасно – предмет та засіб праці. Загальний земельний фонд України становить близько 603,6 тис. км2, з яких 71,2% становлять сільськогосподарські землі, головним чином сільськогосподарські угіддя, якими зайнято майже 70% території України (у тому числі: рілля – 55,1%, багаторічні насадження – 1,7%, сіножатні і пасовища – 12,5%). Лісами вкрито 17,2% загальної площі держави, під забудовами знаходяться 3,8%. Майже 4% території України вкрито водою, 1,5% зайнято болотами. Інші землі (яри, піски, зсуви, радіоактивно забруднені території тощо) займають 4,1% загальної площі України.
Сільськогосподарські угіддя сконцентровані на території нерівномірно. Їх площа зростає від 37% у гірсько-лісовому регіоні Карпат до 90% у степах. На орні землі (ріллю) у структурі сільськогосподарських угідь припадає близько 76%, що свідчить про високу розораність території України. За цим показником Україна займає перше місце в Європі.
Розподіл земельного фонду України за землекористувачами: державні та колективні сільгосппідприємства, кооперативи, акціонерні товариства, фермерство – 77,3% земельного фонду; лісогосподарські підприємства – 11,9%; підприємства промисловості, транспорту, зв’язку та ін. – 3,5%; землі держаної власності – 5,5%, всі інші – 1,8%. Найвища залученість земель у господарство є у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях; найвища сільськогосподар-ська освоєність території – Запорізька (88,3%), Миколаївська(86,6%), Кіровоградська (85,7%), Дніпропетровська (82,8%), Одеська (83,2%) та Херсонська (81,4%) облас-ті.
Проте особливе значення має продуктивність земель, яка залежить від природної родючості ґрунтів. У структурі ґрунтового покрову України домі-нують різновиди чорноземів, поширені майже на 55% площ орних земель. 10% орних земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9% – каштанові, 7% – підзолисті, 6,7% – сірі лісові, 2,5% – солонцюваті, 2% – лужні та ін. В Україні зосереджено 25% покритих чорноземом площ світу1.
Метою дійсної курсової роботи є проведення статистичного аналізу ефективності вирощування озимої пшениці в агрофірмі «Відродження» Васильківського району Дніпропетровської області у порівнянні з середніми показниками по Васильківському району та загалом по Дніпропетровській області.
Об’єктом статистичного аналізу є вибірка показників діяльності агрофірми «Відродження» за 2003 -2007 роки.
Предметом статистичного аналізу дійсної курсової роботи є виявлення статистичних закономірностей між результативною ознакою – врожайністю озимої пшениці та факторними ознаками – кількістю витрачених добрив та трудовитрат на обробку посівних площ, а також загальним рівнем трудовитрат на вирощення 1 ц зерна.
Отримані результати статистичного аналізу можуть бути використані для прогнозування шляхів підвищення врожайності та рентабельності вирощування озимої пшениці в агрофірмі «Відродження».
1. Методологія статистичної обробки економічної інформації в сільському господарстві
1.1 Статистичні спостереження
Статистика – це наука, яка вивчає розміри і кількісні співвідношення масових суспільно-економічних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісним змістом.
Для вивчення кількісного аспекту масових суспільно-економічних явищ і процесів статистика використовує ряд понять і категорій: 1)ознака; 2)варіація;
3) статистична сукупність; 4)показник; 5) система показників.
Ознакою в статистиці називають відмінну рису, властивість, якість, що є характерною для окремих одиниць. об'єктів(явищ). Статистична сукупність – це велика кількість одиниць, об ' єктів, явищ, об ' єднаних будь-якими загальними властивостями(ознаками), що піддаються статистичному вивченню.
Під статистичним показником розуміють узагальнену кількісну характеристику соціально-економічних явищ і процесів у їх якісній визначеності щодо конкретних умов місця і часу.
Систематизація та підсумовування даних з метою одержання узагальненої характеристики досліджуваного явища за рядом істотних ознак називають статистичним зведенням.
Групування – це процес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи(частини) за найбільш істотними ознаками.
Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати наступним чином :
1) за формою вираження – на атрибутивні та кількісні(варіаційні);
2) за характером коливності – на альтернативні та варіаційні;
3) за роллю, яку вони відіграють в процесі – на факторні та результативні.
У ході аналізу параметрів економіки України для характеристики різних аспектів фінансів застосовуються як абсолютні показники, так і фінансові коефіцієнти, що представляють собою відносні показники фінансового стану. Останні розраховуються у виді відносин абсолютних показників фінансового стану чи їхніх лінійних комбінацій. Відповідно до класифікації, відносні показники фінансового стану підрозділяються на коефіцієнти розподілу і коефіцієнти координації.
Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли потрібно визначити, яку частину той чи інший абсолютний показник складає від підсумку його групи абсолютних показників.
Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних абсолютних показників чи їх лінійних комбінацій, що мають різний особистий економічний зміст.
Закономірність – це повторюваність, послідовність та порядок у розвитку соціальних явищ. Вона може проявлятися по-різному. В філософії розрізняють два види закономірностей: динамічну та статистичну.
Динамічна закономірність – це така, яка виявляється в кожному окремому випадку і не злежить від кількості одиниць, які ми спостерігаємо. Вона притаманна природним явищам. Наприклад, закон Архімеда можна виявити і н одному об’єкті, який занурюють в рідину, і на тисячі об’єктів. Аналогічним чином можна виявити закон земного тяжіння та інші фізичні, хімічні та математичні закони.
Статистична закономірність – це така, яка виявляється лише в достатній кількості однорідних одиничних елементів, котрі й утворюють сукупність. Тобто кожний окремий елемент може не підтверджувати існування тієї чи іншої закономірності, тому що існування її в кожному окремому елементі носить імовірний характер. Інакше кажучи, статистична закономірність властива лише сукупності одиниць, яка має назву статистичної сукупності.
Статистичні закономірності проявляються по-різному. Це можуть бути закономірності: 1) розвитку (динаміки) явищ (статистика свідчить про збільшення чисельності населення, зростання тривалості життя, зменшення середнього віку обрання шлюбу); 2) структурних зрушень (збільшення частки міського населення в загальній його чисельності, а також частки населення похилого віку в сільській місцевості); 3) розподілу елементів сукупності (розподіл населення за віком, сімей за числом дітей, середньодушовим доходом); 4) зв’язку між явищами (залежність продуктивності праці від фондоозброєності, собівартості продукції від продуктивності праці).
Статистична сукупність – це певна множина елементів, поєднаних однакови-ми умовами існування та розвитку. Об’єктивною основою існування статистичної сукупності є складне перетинання причин та умов, які формують той чи інший масовий процес, наприклад, зміни тенденції в розвитку злочинності від зміни соціально-економічної та політичної ситуації в країні.
Кожний окремий елемент, який складає статистичну сукупність, має назву одиниці сукупності. Кожна окрема одиниця сукупності є носієм явища, що вивчається, і відрізняється від іншої одиниці сукупності розміром ознаки. Завжди має місце коливання (варіювання) значень ознаки у кожній одиниці статистичної сукупності.
Явищами хімії, фізики, математики та інших природничих наук властиві лише динамічні закономірності. --PAGE_BREAK--
Явища суспільного життя, які вивчаються статистикою, відносяться до статистичних закономірностей. Окремі елементи статистичної сукупності характеризуються значною кількістю різних ознак, але відповідно до мети дослідження вони мають загальні властивості, що і робить їх статистичною сукупністю.Ознака, яка приймає в межах сукупності різні значення, називається варіюючою, а відмінність, коливання значень ознаки – варіацією. Склад елементів і спосіб об’єднання їх визначають структуру сукупності.
Ознаки поділяються на кількісні і атрибутивні (словесні). Якщо кількісна ознака представлена числом (стаж роботи, заробітна плата), то застосовують загально визнані еталони і одиниці виміру. Для атрибутивних ознак вимірювання означає реєстрацію наявності чи відсутності властивості, що вивчається (категорійні підрахунки).
Набір властивостей явища і відповідних їм чисел називають шкалою вимірювання. Теоретично існує багато типів шкал. За рівнем вимірювання і допустимими арифметичними діями виділяють метричну, номінальну, порядкову (рангову) шкали.
Метрична – це звичайна числова шкала обчислення, яку використовують для вимірювання фізичних величин ваги, довжини, часу) або результатів обчислення (прибуток, середня заробітна плата). Ознаки метричної шкали поділяються на дискретні і неперервні. Дискретні мають лише окремі, ізольовані значення. Найчастіше це результати лічби. Неперервні ознаки мають будь-які значення в певних межах. Така визначеність неперервної ознаки дещо умовна, її завжди можна представити дискретною.
Номінальна – це шкала найменувань. “Оцифровка” ознак цієї шкали проводиться таким чином, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме число, а неподібним – різні числа. Найчастіше використовують штучні вимірники, які приймають значення “1” або “0” залежно від наявності чи відсутності властивості, що вивчається.
Порядкова (рангова) шкала встановлює не тільки відношення подібності елементів, а й послідовності – порядку. Це відношення типу “більше, ніж”, “краще, ніж” тощо. Кожному пункту шкали приписується число – ранг, число балів або будь-яка монотонно зростаюча функція (-2, -1, 0, 1, 2), що відбиває послідовність значень, але не відстань між ними.
Математично вивчати статистичну закономірність дає змогу використання тільки закону великих чисел. Відповідно до цього закону при достатньо великій кількості досліджуваних одиниць сукупності можна виявити закономірність, яка не залежить від випадку. В разі підсумовування значної кількості одиничних явищ зникають випадкові відхилення і проявляється та чи інша закономірність, яку неможливо було виявити при дослідженні незначної кількості одиниць сукупності.
Закон великих чисел – це математично обґрунтована теорія, відповідно до якої, спираючись на знання теорії ймовірностей, можна стверджувати, що спільна дія значної кількості випадкових фактів призводить до наслідків, які не залежать від випадку. В разі підсумовування значної кількості одиничних явищ обов’язково проявляться порядок і закономірність їх руху і розвитку, які не можна встановити при дослідженні малої кількості одиниць сукупності. Інакше кажучи, закон великих чисел дає змогу встановити закономірність там, де на перший погляд проявляється лише випадковість.
З точки зору діалектичного підходу випадковість і необхідність нерозривно пов’язані між собою завжди переходять одна в іншу, особливо в разі достатньої кількості досліджуваних одиниць сукупності.
Проте закон великих чисел не може визначити ні рівень, ні динаміку розвитку суспільного явища. Він лише обумовлює взаємо погашення випадкових відхилень, які властиві окремим одиницям статистичної сукупності, дозволяє виявити в ній дію об’єктивних законів розвитку суспільних явищ.
Зібрані внаслідок статистичного спостереження первинні матеріали за допомогою зведення і групування узагальнюються, в результаті чого одержують зведені статистичні таблиці, в яких сукупності одиниць подаються в цілому та в розрізі групп [4].
Серед показників, які розраховуються в практиці статистичної роботи, можна виділити три групи за явними ознаками:
1) за суттю досліджуваних явищ розрізняють показники об ' ємні, що характеризують розміри явищ, процесів, та якісні, що характеризують кількісні співвідношення, характерні властивості досліджуваних явищ;
2) за ступенем агрегування явищ можна виділити індивідуальні, що виражають ознаки окремих одиниць сукупності, і загальні(узагальнюючі), що виражають розміри ознаки окремих груп або всієї сукупності;
3) залежно від характеру досліджувальних явищ розрізняють статистичні показники інтервальні, які ивражають розміри кількісної ознаки за певні періоди часу, і моментні, що виражають розміри кількісної ознаки на певний момент;
Абсолютні величини – це показники, які виражають розміри суспільно-економічних явищ і процесів в кокретних умовах часу і місця.
Відносними статистичними величинами називаються показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. Відносними величинами динаміки називаються показники, які виражають ступінь зміни явищ у часі.
Відносні величини струтури характеризують склад досліджувальної сукупності. Зіставляючи струкутру однієї і тої ж сукупності за різні періоди часу, можна простежити за структурними змінами.
Однією з кількісних характеристик статистичних закономірностей є середня величина, яка здатна відобразити характерний рівень ознаки, притаманої усім елементам сукупності. Варіація будь-якої ознаки формується під впливом двох груп причин – основних, визначальних, які тісно пов’язані з природою самого явища, і другорядних, випадкових для сукупності в цілому.
Характерний, типовий рівень ознаки формується під впливом першої групи причин. Відхилення індивідуальних значень ознаки від типового зумовлені дією другорядних причин, які урівноважуються і тому на рівень середньої істотно не впливають. Середня характеризує типовий рівень варіаційної ознаки. Вона відображує в собі те спільне, характерне, що об’єднує всю масу елементів, тобто статистичну сукупність. Проте слід пам’ятати, що середня відображає типовий рівень ознаки лише в тому випадку, коли статистична сукупність, за якою вона обчислюється, якісно однорідна. Це одна з основних умов наукового застосування середніх у статистиці. Крім того, типовий рівень ознаки, що вивчається, проявляє себе лише у випадку узагальнення масових фактів. В цьому проявляється дія закону великих чисел [5] .
За допомогою середніх величин масу елементів можна охарактеризувати одним числом, не зважаючи на те, що середня величина абстрактна і може не збігатися з жодним з індивідуальних значень ознаки. Вона відображає те загальне, типове для маси явищ, яке реально існує в конкретних умовах простору і часу. За допомогою середніх можна здійснити порівняльний аналіз кількох сукупностей, дати характеристику закономірностей розвитку соціально-економічних явищ і процесів. Не слід змішувати середні з відносними величинами інтенсивності. Середня завжди узагальнює кількісну варіацію ознаки, яка тією чи іншою мірою властива всім без винятку елементам сукупності.
Статистична середня – одна з найважливіших кількісно-якісних категорій, яку широко використовують у планово-аналітичній роботі підприємств і організацій. Поширення набуло обчислення таких показників, як середня врожайність, середня заробітна плата, середній рівень продуктивності праці та інше.
При вивченні закономірностей розподілу застосовують середню арифметичну, варіації – середня квадратичну, інтенсивності розвитку – середню геометричну. Вибір середньої має ґрунтуватися на всебічному теоретичному аналізі суті явищ та наявній інформації. Середня лише тоді може бути справжньою узагальнюючою характеристикою, коли при заміні нею всіх варіантів загальний обсяг варіаційної ознаки залишиться незмінним. Отже, залежно від того, що являє собою загальний обсяг варіаційної ознаки, в кожному конкретному випадку обирають вид середньої.
Варіація, тобто коливання, мінливість значень будь-якої ознаки є властивістю статистичної сукупності. Вона зумовлена дією безлічі взаємопов’язаних причин, серед яких є основні і другорядні. Основні причини формують центр розподілу, другорядні – його варіацію ознак, сукупна їх дія – форму розподілу.
Статистичні характеристики центру розподілу (середня, мода, медіана) відіграють важливу роль у вивченні статистичних сукупностей. В одних сукупностях індивідуальні значення ознаки значно відхиляються від центру розподілу, в інших – тісно групуються навколо нього, а відтак виникає потреба оцінити поряд з характеристиками центру розподілу міру і ступінь варіації. Чим менше варіація, тим однорідніша сукупність, отже, тим більш надійні і типові характеристики центру розподілу, насамперед середні величини.
Вивчення варіації має велике значення для оцінки сталості та диференціації соціально-економічних явищ, при використанні вибіркового та інших статистичних методів.
Середнє відбиває те загальне, що складається в кожному окремому, одиничному об'єкті завдяки цьому середня одержує велике значення для виявлення закономірностей властивим масовим суспільним явищам і непомітних в одиничних явищах. Середня відображає об'єктивну властивість явища. У дійсності часто існує тільки відхилені явища, і середня як явище може і не існувати, хоча поняття типовості явища і запозичається з дійсності.Індивідуальні значення досліджуваної ознаки в окремих одиницях сукупності можуть бути тими чи іншими (наприклад, ціни в окремих продавців). Ці значення неможливо пояснити, не просліджуючи причинно-наслідувальні зв'язки. Тому середня величина індивідуальних значень того самого виду є продукт необхідності. Він є результатом сукупної дії всієї єдиної сукупності, що виявляється в масі повторюваних випадків, опосередковуваних загальними умовами процессу [8].
Розподіл індивідуального значення досліджуваної ознаки породжує випадковість його відхилення від середніх, але не випадкове середнє відхилення, що дорівнює нулю.
Середня, розрахована по сукупності в цілому називається загальною середньою, середні, обчислені для кожної групи — груповими середніми. Загальна середня відбиває загальні риси досліджуваного явища, групова середня дає характеристику розміру явища, що складається в конкретних умовах даної групи.
Визначальній функції відповідає рівняння середніх, знаючи визначальну функцію і рівняння середніх
/>чи />(1.1)
одержуємо формулу [7]:
/>(1.2)
де Хi — індивідуальне значення ознаки кожної одиниці сукупності;
n — число одиниць сукупності.
Здатність середніх величин зберігати властивості статистичних сукупностей називають визначальною властивістю.
Для кращого розуміння і аналізу досліджувальних статистичних даних, їх потрібно систематизувати, побудувавши хронологічні ряди, які називаються рядами динаміки або часовими рядами.
Кожний ряд динаміки складається з двох елементів :
1) періодів або моментів часу, до яких відносяться рівні ряду(t);
2) статистичних показників, які характеризують інтенсивності рівнів ряду(Y).
1.2 Характеристики статистичних вибірок
Для вимірювання та оцінки варіації використовують абсолютні та відносні характеристики. До абсолютних відносяться: варіаційний розмах, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення, дисперсія; відносні характеристики представлені низкою коефіцієнтів варіації.
Варіаційний розмах характеризує діапазон варіації, це різниця між максимальним і мінімальним значеннями ознаки:
/>(1.3)    продолжение
--PAGE_BREAK--
Узагальнюючою мірою варіації є середнє відхилення індивідуальних значень ознаки від центру розподілу.
Медіана вибірки – це значення, яке ділить розмах інтервалу вибірки на дві рівні частини. Мода вибірки – це значення, яке найчастіше зустрічається в статистичному ряді вибірки.
Середня арифметична величина виборки розраховується як:
/>(1.4)
Середнє лінійне відхилення:
/>(1.5)
Середнє квадратичне відхилення:
/>(1.6)
Середній квадрат відхилень – дисперсія:
/>, (1.7)
де /> — середнє арифметичне інтервального ряду розподілу, f – частота.
Середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення – іменовані числа (в одиницях вимірювання ознаки).
Порівнюючи варіації різних ознак або однієї ознаки у різних сукупностях, використовують відносні характеристики варіації. Коефіцієнти варіації розраховуються як відношення абсолютних, іменованих характеристик до центру розподілу і часто виражаються процентами:
Лінійний коефіцієнт варіації:
/>(1.8)
Квадратичний коефіцієнт варіації:
/>(1.9)
1.3 Динамічні ряди та їх характеристики
Динамічний ряд – це розміщені у хронологічній послідовності значення певного статистичного показника. складовими динамічного ряду є ознака часу (момент або інтервал) та числові значення показника – рівні.
Визначають абсолютні та відносні характеристики динаміки: абсолютний приріст та абсолютне значення 1% приросту; темп зростання та темп приросту. Розрахунок їх грунтується на порівнянні рівнів динамічного ряду. Якщо база порівняння постійна, характеристики динаміки називаються базисними, якщо база порівняння змінна – ланцюговими.
Абсолютний приріст (зменшення) – це різниця рівнів динамічного ряду:
базисні
/>(1.10)
ланцюгові
/>(1.11)
Сума ланцюгових абсолютних приростів дорівнює кінцевому базисному приросту
Темп зростання розраховується як відношення рівнів ряду, виражається коефіцієнтом або процентом:
базисні
/>(1.12)
ланцюгові
/>(1.13)
Добуток ланцюгових темпів зростання дорівнює кінцевому базисному.
Темп приросту показує, на скільки процентів рівень більше рівня, взятого за базу порівняння. Його можна визначити як відношення абсолютного приросту до бази порівняння або безпосередньо на основі темпу зростання.
/>(1.14)або/>(1.15)
Абсолютне значення 1% приросту показує, чого вартий 1%; розраховується як співвідношення абсолютного приросту і темпу приросту:
/>(1.16)
Узагальнюючими характеристиками інтенсивності динаміки є середній абсолютний приріст та середній темп зростання.
Середній абсолютний приріст розраховується як середня арифметична проста з ланцюгових абсолютних приростів:
/>, (1.17)
де n- число ланцюгових абсолютних приростів.
Середній темп зростання розраховується за формулою середньої геометричної:
/>(1.18)
Середній темп приросту визначається як різниця між середнім темпом зростання одиницею (якщо середній темп зростання вигляді коефіцієнта), бо 100 (якщо він у процентах)
/>(у вигляді коефіцієнтів); (1.19)
/>(у вигляді процентів).
Середній темп приросту показує, на скільки процентів збільшився або зменшився рівень порівняно з попереднім в середньому за одиницю часу.
1.4 Індексний аналіз статистичних вибірок
Індексом у статистиці називається відносний показник, який характеризує зміну рівня якогось суспільного явища з часом або його співвідношення у просторі [6].
Прийнято розрізняти дві категорії індексів: індивідуальні та загальні. Індекс, який характеризує співвідношення величин окремого явища, називається індивідуальним, а індекс, котрий характеризує співвідношення рівнів усього явища в цілому або його частин, що складаються з кількох окремих елементів, які безпосередньо не піддаються підсумовуванню, — загальним.
Статистичний індекс – це узагальнюючий показник, який виражає співвідношення величин складного економічного явища, що складається з елементів безпосередньо несумірних. У статистиці розрізняють декілька ивдів індексів, в основу класифікації яких покладені різні ознаки [10]:
характер об ' єкта дослідження,
ступінь охоплення одиниць сукупності,
база порівняння,
вид зрівнюваних величин.
Індивідуальні індекси дають порівняльну характеристику окремих елементів складного явища і мають форму відношення певного показника у базисному (0) та звітному (1) періодах [10]:
/>(1.20)
Загальний індекс є агрегатуваннням індивідуальних індексів і характеризує зміну сукупностей, до якої входять різнорідні елементи. Так загальна формула агрегатного індексу сукупності явищ у базисному (0) та звітному (1) періоді має наступний вираз(для вартісних економічних явищ, які характеризуються обсягами (q) та ціною (р) одиниці обсягу):
/>(1.21)
Для характеристики економічних явищ загальний агрегатний індекс (1.21) розбивають на два індекси :
загальний індекс фізичного обсягу вартісного явища (при умові незмінних цін р у базисному та звітному періодах):
/>(1.22)
загальний індекс цін вартісного явища (при умові незмінного обсягу q у базисному та звітному періодах):
/>(1.23)
Для характеризування структурних зрушень середніх величин в вартісних економічних явищах застосовують індекси змінного складу, індекси постійного складу та індекси структурних зрушень, які формують систему взаємопов ' язаних індексів [10]:
для змінного індекса цін />(відношення середніх рівнів у базисному та звітному періодах):
/>(1.24)
/>(1.25)
де індекс цін постійного складу Ipz дорівнює :
/>(1.26)
а індекс цін за рахунок структурних зрушень Id дорівнює :
/>(1.27)
1.5 Регресійно-кореляційний аналіз динамічних рядів
Коефіцієнт кореляції між двома рядами вибірок X,Y величин розраховується за формулою [6]:
/>(1.28)
де
/>
— дисперсія вибірки величин Х; (1.29)    продолжение
--PAGE_BREAK--
/>
— дисперсія вибірки величин Y; (1.30)
/>
— коваріація виборок X,Y (1.31)
Для характеристики кореляційного зв’язку між факторною і результативною ознаками будується графік кореляційного поля та теоретична лінію регресії, визначаються параметри рівняння регресії.
Для перевірки істотності зв’язку потрібно порівняти фактичне значення статистики Фішера (F-критерій) з його критичним (табличним) значенням, яке потрібно визначити з урахуванням умов аналітичного групування і заданого рівня істотності, скориставшись таблицею.
Характеристикою кореляційного зв’язку є лінія регресії. Рівняння лінійної регресії має вигляд: y=a+bx, де параметри a, b находимо з системи нормальних рівнянь:
/>

Знайдемо коефіцієнт детермінації і перевіримо адекватність отриманого рівняння лінійної регресії за критерієм Фішера. Коефіцієнт детермінації визначається наступним чином:
/>(1.33)
Щільність зв’язку оцінюється індексом детермінації: R=/>, проте інтерпретується тільки R2. Якщо коефіцієнт детермінації більше 0,6, то 60% варіації залежної величини пояснюється варіацією незалежного параметра кореляції і зв’язок є щільним [5].
2. Загальна характеристика діяльності агрофірми “Відродження” в галузі виробництва озимої пшениці
Біологічні особливості вирощування озимої пшениці
Проростання насіння, фаза сходів і частково кущення відбуваються восени (І-ІІ етапи органогенезу), останні фенофази й етапи органогенезу — весною та влітку наступного року. Тривалість вегетації восени — 40-50 днів, весною і влітку — 90-110 днів. Маса 1000 зерен — 35-50г.
За сприятливих умов сходи з`являються за 7-9 днів після сівби. Через 13-15 днів, коли на рослині утворяться 3-4 листки і на глибині 2-3 см сформується вузол кущення, настає фаза кущення. До зими рослина повинна сформувати 2-4 пагони. Для цього потрібно 40-50 днів осінньої вегетації. Коренева система на цей час заглиблюється на 50-70 см. В осінній період рослини повинні пройти період загартування.
Озимі зернові культури для того щоб перейти в генеративну фазу розвитку потребують верналізації (яровизації), тобто забезпечення потреби в холоді на ранніх етапах розвитку (включно і насіння). Є озимі форми у пшениці, тритікале і ячменю, в яких потреба у верналізації настільки слабовиражена (0-10 діб), що їх можна вирощувати і як ярі.
З настанням весною середньодобових температур 4-5°С пшениця відновлює вегетацію й продовжує кущитись ще 25-30 днів. Після цього починається вихід у трубку (стеблування). Воно триває 25-30 днів і змінюється
фазою колосіння, а ще через 4-5 днів настає цвітіння й припиняється ріст стебла. Пшениця — самозапильна культура, тому запилення може відбуватися і в полеглих посівах, але кількість зерен у колосі, маса 1000 зерен зменшується та урожайність знижується на 20-40% і більше. Після запліднення формується зернівка, яка через 12-17 днів досягає кінцевої довжини і вступає у фазу ранньої молочної, а потім молочної, тістоподібної, воскової та повної стиглості. Фаза молочної стиглості триває 7-14, воскової 7-9 днів. У середині воскової стиглості при вологості зерна 33-35% припиняється надходження пластичних речовин у зернівки і можна починати роздільне збирання.
Пшениця — холодостійка культура. Її насіння починає проростати при температурі 1-2°С. Для одержання дружних сходів під час сівби повинна бути температура 14-16°С. Якщо ж вона 25°С і вища, то формуються слабкі проростки з тонкими корінцями, які дуже уражуються хворобами. Добре загартовані рослини витримують узимку зниження температури в зоні вузла кущення до мінус 17-18°С, а високо морозостійких сортів — до мінус 19-20°С. Загартуванню сприяють сонячна погода у передзимовий період протягом 12-14 днів і посилене фосфорно-калійне живлення. Найвища морозостійкість рослин — на початку зими. До весни вона поступово знижується. Значно знижується морозостійкість при періодичному відтаванні та замерзанні ґрунту. Дуже шкідливі перепади температури ранньою весною, коли вже почалося відростання рослин і температура вдень підвищується до плюс 5-10°С, а вночі знижується до мінус 8-10°С.
Пшениця вимоглива до вологи. Протягом вегетації вологість ґрунту повинна бути в межах 65-75% НВ і не знижуватися до рівня вологості розриву капілярів, тим більше до вологості в`янення рослин. При вмісті у 10-сантиметровому верхньому шарі ґрунту доступної рослинам вологи менше 10 мм сходи з`являються із запізненням і зріджені, Дефіцит вологи в фазі кущення зменшує загальну кущистість, у фазі трубкування — продуктивну кущистість, у колосінні — цвітіні — озерненість колоса, під час формування і наливу зерна — дрібнозерність і щуплість зерна. Транспіраційний коефіцієнт пшениці — 320-450. Він знижується при внесенні достатньої кількості фосфорно — калійних добрив, які сприяють розвитку кореневої системи та роздрібному — азотних добрив.
Вибаглива до світла. Хмарна погода восени спричиняє неглибоке залягання вузла кущення та погане загартування, внаслідок чого знижуються морозо- і зимостійкість; весною — вилягання; при наливі зерна — вміст білка в зерні.
Вимоглива до ґрунтів. Добре вдається на окультурених структурних ґрунтах середнього механічного складу. Кращими є чорноземні, каштанові та сірі лісові ґрунти. Високі врожаї можна одержувати на окультурених дерново-підзолистих ґрунтах при застосуванні підвищених норм органічних і мінеральних добрив, сидератів, вапнуванні, поглибленні орного шару, усуненні надмірного зволоження. Погано росте на солонцюватих ґрунтах, солодях, легких піщаних, важких за механічним складом глинистих ґрунтах, які запливають, де під час вегетації застоюється вода.
Стан сільського господарства України у січні–вересні 2007 року2
Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за січень-вересень п.р. проти відповідного періоду 2006р. скоротився на 5,1%, у т.ч. в аграрних підприємствах – на 6,4%, у господарствах населення – на 4,4%, що обумовлено зменшенням виробництва продукції рослинництва, особливо зернових культур.
Рослинництво. За 9 місяців п.р. обсяг виробництва продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2006р. скоротився на 8,9%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 14,1%, у господарствах населення – на 5,7%.
Хід збирання врожаю станом на 1 жовтня 2007р. характеризується такими даними (у порівнянні з 2 жовтня 2006р.):
Таблиця 2.1
Хід збирання врожаю 2007 року


Валовий збір
Зібрана площа
Урожайність


тис.т
2007р. до 2006р.
тис.га
2007р. до 2006р.
ц з 1 га
2007р. (+, —) до 2006р.




+, —
у %


+, —
у %




Зернові та зернобобові культури
25454,9
–4893,7
83,9
12060,6
–598,7
95,3
21,1
–2,9
у тому числі
















пшениця (озима та яра)2
14532,1
150,7
101,0
5927,6    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
9 500,46 грн.
1.01.2008
Податок з доходів фізичних осіб
11010100
0,00 грн.
0,00 грн.
82 723,07 грн.
82 723,07 грн.
1.01.2008
Податок на прибуток підприємств
11021000
2,11 грн.
23 008,66 грн.
23 008,66 грн.
23 008,66 грн.
1.01.2008
Податок на додану вартість
14010120
0,00 грн.
203 022,00 грн.
203 022,00 грн.
203 022,00 грн.
1.01.2008
Податок з власників транспортних засобів
12020100
0,00 грн.
119,00 грн.
294,00 грн.
294,00 грн.
Всього
1 116,54 грн.
238 673,53 грн.
323 366,77 грн.
323 366,77 грн.
Таблиця 2.6
Характеристики діяльності СФГ “Відродження” за 2003 –2007 роки
/>
3. Статистико-економічний аналіз рівня, динаміки і впливу факторів на формування і відхилення показників: урожайності, валових зборів, трудоємності, собівартості та рентабельності виробництва озимої пшениці в агрофірмі “Відродження” та у Васильківському районі Дніпропетровської області
В табл. 3.1 наведені результати розрахунку середніх показників, темпу росту та темпу приросту основних показників вирощування озимої пшениці в агрофірмі «Відродження» та в середньому по Васильківському району у 2003 -2007 роках, розрахованих за алгоритмами розділу 1 та даними табл.2.6.
Як показує аналіз характеристик аналізуємих рядів динаміки, середні значення показників та середні значення приросту показників за 2003 – 2007 роки характеризуються наступними основними рівнями:
Урожайність озимої пшениці, ц/га — в агрофірмі «Відродження»:
Середньорічне значення – 39,65 ц/га
Середньорічний темп приросту (негативний) – (-10,22%)
Урожайність озимої пшениці, ц/га — в середньому по Васильківському району:
Середньорічне значення – 34,62 ц/га
Середньорічний темп приросту (негативний) – (-7,17%)
Рентабельність вирощування озимої пшениці, в % — в агрофірмі «Відродження»:
Середньорічне значення – 56,4 %
Середньорічний темп приросту (позитивний) – (+19,8%)
Рентабельність вирощування озимої пшениці, в % — в середньому по Васильківському району:
Середньорічне значення – 75,6 %
Середньорічний темп приросту (позитивний) – (+4,86%)
Таким чином, середня врожайність в агрофірмі «Відродження» за 2003 – 2007 роки вище, ніж в Васильківському районі в середньому, але темп падіння врожайності в агрофірмі «Відродження» за 2003 – 2007 роки теж вищий, ніж в Васильківському районі в середньому.
Середня рентабельність вирощування пшениці в агрофірмі «Відродження» за 2003 – 2007 роки нижче, ніж в Васильківському районі в середньому, але темп зростання рентабельності в агрофірмі «Відродження» за 2003 – 2007 роки в 4 раза вищий, ніж в Васильківському районі в середньому.
Згідно з даними табл.3.1 та графіками рис.3.1, основними причинами зниження врожайності озимої пшениці можна вважати:
відсутність систем зрошення в Васильківському районі, що при посушливій погоді 2006 -2007 років привело до біологічного зниження врожайності озимої пшениці;
значне зниження рівня внесення добрив, що для вирощування пшениці доцільне тільки при значному зростанню зволожування земель та вибору відповідних попередників;
оскільки агрофірма «Відродження» орендує приватизовані земельні ділянки, організація сівообороту та необхідних попередників (чи парів) є проблематичною в умовах необхідності щорічної сплати орендної плати власникам земельних ділянок (навіть при знаходженні ділянки під парами).
Звертає на увагу значно більший рівень трудоємності обробки посівних площ та показник трудоємності витрат на 1 ц вирощуємого врожаю в агрофірмі «Відродження» у порівнянні з середніми показниками в Васильківському районі, що свідчить про недостатній якісний рівень механізації сільського спо-дарських робіт.
Це приводить до суттєвого рівня (до 20%) перевищення собівартості ви-рощування озимої пшениці в агрофірмі «Відродження» у порівнянні з середнім рівнем по Васильківському району.
Середній рівень валових зборів озимої пшениці становить 9000 т/рік, але має великий рівень негативного приросту (-21,5%), що характеризує зниження валового збору з 12590 т у 2003 році до рівня 4370 т у 2007 році.
Таблиця 3.1
Розрахунок середніх величин, темпів росту та приросту показників вирощування озимої пшениці в агрофірмі «Відродження» у 2003 – 2007 роках
/>
/>
4. Трендовий аналіз, прогнозування і узагальнення основних шляхів підвищення економічної ефективності виробництва озимої пшениці в агрофірмі “Відродження”
На рис.4.1 наведені графіки результати регресійного аналізу та статис-тичного прогнозування рівня врожайності озимої пшениці в агрофірмі «Відрод-ження», Васильківському районі та в Дніпропетровській області на 2008 – 2009 роки, виконані за допомогою вбудованих програмних модулів пакету Microsoft Excel.
Як показують результати регресійного аналізу з великою ступінню значимості (R2 >0,75), прогнозується подальше зниження врожайності озимої пше-ниці в агрофірмі «Відродження» та в цілому по Дніпропетровській області, як-що не змінити зовнішні умови впливу на врожайність:
введення зрошення посівних площ;
підвищення та структуризація внесення добрив;
введення оптимальних попередників в сівообороті, для чого необхідно ввести технологію парів та сівби попередників, які зберігають зволо-ження почви.
В табл. 4.1 — 4.4 та на графіках рис.4.1, 4.2 наведені результати одномірного та багатомірного регресійного аналізу та прогнозування функції Y — врожайності в агрофірмі «Відродження», яка залежить від:
рівня внесення добрив (Х1);
рівня трудовитрат на обробку 1 га посівних площ (Х2);
рівня комплексних трудовитрат на вирощування 1 ц озимої пшениці (Х3);
Як показують результати моделювання:
Одномірна регресійна функція має вид:
Y = 0,3858 + 0,4461*X1
та рівень показників регресії (5 членів ряду) – R2 = 0,6177, показник критерія Фішера F = 4,8484, що свідчить про суттєвий позитивний зв’язок середньої сили. Це свідчить про те, що підвищення рівня внесення добрив Х1 має позитивний вплив та веде до підвищення врожайності озимої пшениці при розширенні їх застосування.
Двомірна регресійна функція має вид:
Y = 4,974 + 0,2569*X1 + 0,2335*Х2
та рівень показників регресії (5 членів ряду) – R2 = 0,7215, показник критерія Фішера F = 2,59, що свідчить про суттєвий позитивний зв’язок середньої сили. Це свідчить про те, що підвищення рівня внесення добрив Х1 та підвищення трудовитрат Х2 на обробку посівних площ має позитивний вплив та веде до підвищення врожайності озимої пшениці при розширенні їх застосування.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Тримірна регресійна функція має вид:
Y = 38,109 + 0,0268*X1+0,7128*Х2 – 29,04*Х3
та рівень показників регресії (5 членів ряду) – R2 = 0,9998, показник критерія Фішера F = 2235,54, що свідчить про позитивний зв’язок великої сили між Y та X1,X2 та негативний зв’язок між Y та X3. Це свідчить про те, що підвищення трудовитрат Х3 на комплексне вирощування пшениці є наслідком екстенсивних технологій, що веде до зниження врожайності при розширенні їх застосування.
В табл.4.5 – 4.6 та на рис. 4.4 наведені результати калькуляційних розрахунків рівня рентабельності вирощування пшениці в агрофірмі «Відродження» та прогнозування змін рівня рентабельності при застосуванні заходів підвищення врожайності та розширення посівних площ (зниження впливу постійних витрат).
/>
Рис.4.1. – Результати регресійного аналізу та статистичного прогнозування рівня врожайності озимої пшениці в агрофірмі «Відродження», Васильківському районі та в Дніпропетровській області на 2008 – 2009 роки
Таблиця 4.1
Вихідні дані для проведення статистичного пошуку факторних ознак впливу на врожайність озимої пшениці в агрофірмі «Відродження»
/>
Таблиця 4.2
Результати регресійного моделювання одномірної функції залежності Y =F(Х1) в «електронних таблицях» Excel-2007
/>
Таблиця 4.3
Результати регресійного моделювання двомірної функції залежності Y =F(Х1, Х2) в «електронних таблицях» Excel-2007
/>
Таблиця 4.4
Результати регресійного моделювання тримірної функції залежності Y =F(Х1, Х2, Х3) в «електронних таблицях» Excel-2007
Таблиця 4.5
Результати калькуляційних розрахунків рівня рентабельності вирощування пшениці в агрофірмі «Відродження» та прогнозування змін рівня рентабельності при застосуванні заходів підвищення врожайності та розширення посівних площ (зниження впливу постійних витрат)
/>
/>
/>
Висновки
Проведений статистичний аналіз ефективності вирощування озимої пшениці в агрофірмі «Відродження» Васильківського району Дніпропетровської області показав наступне:
1. За 2007р. порівняно з попереднім роком загальний обсяг валової продукції рослинництва в Дніпропетровській області зменшився на 22%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 29%, у господарствах населення – на 15,4%.
2. У порівнянні з 2006 роком з кожного гектара зібраної площі у 2007 році (продовження посухи та підвищенних літніх температур) було недоодержано зернових культур – 8,5 ц.
3. Досліджуєма агрофірма «Відродження» вирощує озиму пшеницю на орендованих у селян села Павлівка Васильківського району Дніпропетровської області земельних приватизованих ділянках загальною площею 1583 га та має додаткові споруди для організації обробки зерна та сільськогосподарської техніки.
4. В с. Павлівка, Дніпропетровська область, Васильківський район — кількість жителів – 1280 чоловік.Кількість працівників в агрофірмі «Відродження» станом на 01.01.2008 року становить 45 працівників.
5. Як показує аналіз характеристик аналізуємих рядів динаміки, середні значення показників та середні значення приросту показників за 2003 – 2007 роки характеризуються наступними основними рівнями:
5.1. Урожайність озимої пшениці, ц/га — в агрофірмі «Відродження»:
Середньорічне значення – 39,65 ц/га
Середньорічний темп приросту (негативний) – (-10,22%)
5.2. Урожайність озимої пшениці, ц/га — в середньому по Васильківському району:
Середньорічне значення – 34,62 ц/га
Середньорічний темп приросту (негативний) – (-7,17%)
5.3. Рентабельність вирощування озимої пшениці, в % — в агрофірмі «Відродження»:
Середньорічне значення – 56,4 %
Середньорічний темп приросту (позитивний) – (+19,8%)
5.4. Рентабельність вирощування озимої пшениці, в % — в середньому по Васильківському району:
Середньорічне значення – 75,6 %
Середньорічний темп приросту (позитивний) – (+4,86%)
Таким чином, середня врожайність в агрофірмі «Відродження» за 2003 – 2007 роки вище, ніж в Васильківському районі в середньому, але темп падіння врожайності в агрофірмі «Відродження» за 2003 – 2007 роки теж вищий, ніж в Васильківському районі в середньому.
Середня рентабельність вирощування пшениці в агрофірмі «Відродження» за 2003 – 2007 роки нижче, ніж в Васильківському районі в середньому, але темп зростання рентабельності в агрофірмі «Відродження» за 2003 – 2007 роки в 4 раза вищий, ніж в Васильківському районі в середньому.
Основними причинами зниження врожайності озимої пшениці можна вважати:
відсутність систем зрошення в Васильківському районі, що при посушливій погоді 2006 -2007 років приводить до біологічного зниження врожайності озимої пшениці;
значне зниження рівня внесення добрив, що для вирощування пшениці доцільне тільки при значному зростанню зволожування земель та вибору відповідних попередників;
оскільки агрофірма «Відродження» орендує приватизовані земельні ділянки, організація сівообороту та необхідних попередників (чи парів) є проблематичною в умовах необхідності щорічної сплати орендної плати власникам земельних ділянок (навіть при знаход-женні ділянки під парами).
Звертає на увагу значно більший рівень трудоємності обробки посівних площ та показник трудоємності витрат на 1 ц вирощуємого врожаю в агрофірмі «Відродження» у порівнянні з середніми показниками в Васильківському районі, що свідчить про недостатній якісний рівень механізації сільськогосподарських робіт.
Це приводить до суттєвого рівня (до 20%) перевищення собівартості вирощування озимої пшениці в агрофірмі «Відродження» у порівнянні з середнім рівнем по Васильківському району.
Середній рівень валових зборів озимої пшениці становить 9000 т/рік, але має великий рівень негативного приросту (-21,5%), що характеризує зниження валового збору з 12590 т у 2003 році до рівня 4370 т у 2007 році.
6. Результати одномірного та багатомірного регресійного аналізу та прогнозування функції Y — врожайності в агрофірмі «Відродження», яка залежить від:
рівня внесення добрив (Х1);
рівня трудовитрат на обробку 1 га посівних площ (Х2);
рівня комплексних трудовитрат на вирощування 1 ц озимої пшениці (Х3);
Як показують результати моделювання:
Одномірна регресійна функція має вид:
Y = 0,3858 + 0,4461*X1
та рівень показників регресії (5 членів ряду) – R2 = 0,6177, показник критерія Фішера F = 4,8484, що свідчить про суттєвий позитивний зв’язок середньої сили.
Це свідчить про те, що підвищення рівня внесення добрив Х1 має позитивний вплив та веде до підвищення врожайності озимої пшениці при розширенні їх застосування.
Двомірна регресійна функція має вид:
Y = 4,974 + 0,2569*X1 + 0,2335*Х2
та рівень показників регресії (5 членів ряду) – R2 = 0,7215, показник критерія Фішера F = 2,59, що свідчить про суттєвий позитивний зв’язок середньої сили.
Це свідчить про те, що підвищення рівня внесення добрив Х1 та підвищення трудовитрат Х2 на обробку посівних площ має позитивний вплив та веде до підвищення врожайності озимої пшениці при розширенні їх застосування.
Тримірна регресійна функція має вид:
Y = 38,109 + 0,0268*X1+0,7128*Х2 – 29,04*Х3
та рівень показників регресії (5 членів ряду) – R2 = 0,9998, показник критерія Фішера F = 2235,54, що свідчить про позитивний зв’язок великої сили між Y та X1,X2 та негативний зв’язок між Y та X3.
Це свідчить про те, що підвищення трудовитрат Х3 на комплексне вирощування пшениці є наслідком екстенсивних технологій, що веде до зниження врожайності при розширенні їх застосування.
Список використаної літератури
1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку // Інформаційно-аналітичний збірник. – Випуск № 5. — К.: ІАЕ УААН. — 2002. — 647 с.
2. Бараник З. П. Статистика. — К.: Університет «Україна, 2006. — 268с.
3. Борух, Віра Онисимівна. Економічна статистика: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ В.О. Борух, Р.В. Алямкін. — К.: Ліра-К, 2006. — 316 с
4. Єріна А. М., Пальян З. О. Теорія статистики. — К.: Знання, 2006. — 255с.
5. Доугерти, Кристофер. Введение в эконометрику: Учебник/ К. Доугерти. — 2-е изд… — М.: ИНФРА-М, 2007. — 419 с. — (Университетский учебник)    продолжение
--PAGE_BREAK--
6. Коваль Я. В. Регіональна економіка: Навч. посібник/ Я.В. Коваль, І.Я. Антоненко. — К.: Професіонал, 2005. — 268 с
7. Кулинич О. І. Теорія статистики: Підручник/ О.І. Кулинич, Р.О. Кулинич. — 3-тє вид., переробл. і допов… — К.: Знання, 2006. — 294 с. — (Вища освіта XXI століття)
8. Моторин Р. М., Головач А. В., Сідорова А. В., Атаманчук Н. М., Баранік З. П. Економічна статистика. — К.: КНЕУ, 2005. — 362с.
9. Моторин Р. М., Чекотовський Е. В. Статистика. Збірник індивідуальних завдань з використанням Excel. — К.: КНЕУ, 2005. — 266с.
10. Обсяг реалізованої продукції за основними видами промислової діяльності за січень–вересень 2007 року // Експрес-випуск Державного комітету статистики України від 26.10.2007р. № 267р
11. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ //Державний комітет статистики України Статистичний бюлетень за січень–лютий 2007 року // 2007, Вих. № 13/1–18/6, www.ukrstat.gov.ua
12. Рей Мортон, Кевін Шарп, Богдан Хом’як, Наталія Степанець, Олександр Муляр, Наталя Олешко – Cільське господарство України (довідник інвестора) // Агентства США з міжнародного розвитку (USAID/АМР США), 2004,: www.bizpro.org.ua
13. Розміщення продуктивних сил України: Підручник./За ред. проф. Качана Є.П. – К.: ВД “Юридична книга”, 2001.
14. Розміщення продуктивних сил: Підручник./ За ред. Ковалевського В.В., Михайлик О.Л., Семенова В.Ф. – К.: “Знання”, 1998.
15. Соціально-економічна географія України: Підручник./ За ред. акад. Шаблія О.І. – Львів.: “Світ”, 2000.
16. СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ за 2003 рік // ДЕРЖКОМСТАТ УКРАЇНИ, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ СТАТИСТИКИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, № 12, Вих. 1/14 – 89 15.01.2003р.
17. СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ за 2004 рік // ДЕРЖКОМСТАТ УКРАЇНИ, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ СТАТИСТИКИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, № 12, Вих. Вих. 1/14 – 80 12.01.2005р.
18. СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ за 2005 рік // ДЕРЖКОМСТАТ УКРАЇНИ, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ СТАТИСТИКИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, № 12, Вих. 2/18 – 317, 17.01.2006р.
19. СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ за 2006 рік // ДЕРЖКОМСТАТ УКРАЇНИ, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ СТАТИСТИКИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, № 12, Вих. Вих.02/24–154, 17.01.2007р.
20. СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ за 2007 рік // ДЕРЖКОМСТАТ УКРАЇНИ, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ СТАТИСТИКИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, № 12, Вих. №02/25–127 15.01.2008р.
21. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник/ Д.М. Стеченко. — К.: Вікар, 2006. — 396 с
22. Статистичний щорічник України за 2005 рік/ Державний комітет статистики України; Ред. О.Г. Осауленко. — К.: Консультант, 2006. — 575 с
23. Управління розвитком регіону: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Т.Л. Миронова, О.П. Добровольська, А.Ф. Процай. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 327 с
24. Уманець Т. В. Економічна статистика. — К.: Знання, 2006. — 429с.
25. Уманець Т. В. Загальна теорія статистики. — К.: Знання, 2006. — 239с.
26. Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 386 с.
27. Чекотовский Е.В. Основи статистики сільського господарства.- К.: КНЕУ, 2001.- 432 с.
28. Чернюк Л. Г., Клиновий Д. В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. — К.: Університет «Україна», 2004. — 245с.
29. Штангрет А. М., Копилюк О. І. Статистика. — Л.: Українська академія друкарства, 2005. — 176с.
30. www.ukrstat.gov.ua — Офіційний інтернет-сайт Державного комітету статистики України
31. www.minagro.kiev.ua — Офіційний інтернет-сайт Міністерства агропромислової політики України
32. www.uga-port.org.ua — Офіційний інтернет-сайт Зернової асоціації України
33. www.minagro.gov.ua — Офіційний сайт міністерства аграрної політики // Ссылки (links):
www.ukrstat.gov.ua/www.minagro.kiev.ua/www.uga-port.org.ua/www.minagro.gov.ua/