--PAGE_BREAK--Матеріально-технічне постачання, якщо його розглядати в масштабі всього народного господарства, в економічному розумінні становить єдність постачання та збуту. Така природа матеріально-технічного постачання випливає із самої суті економічних процесів, де тісно взаємопов’язані виробництво, обмін, розподіл і споживання. Однак для кожної господарської одиниці функції постачання та збуту є окремими складовими її виробничо-фінансової діяльності. У дисертаційній роботі процеси постачання та збуту розглядаються власне з перспективи одного, окремо взятого суб’єкта господарської діяльності, для якого постачання та збут є різними фазами виробничого процесу: постачання – початкова фаза, збут – завершальна фаза. Під поняттям “матеріально-технічне постачання” розглядається діяльність підприємства щодо організації постачання виробничого процесу матеріально-технічними ресурсами, під поняттям “збут” – діяльність підприємства, спрямована на організацію збуту продукції, виготовленої цим же ж підприємством.
Теоретичним аспектам економічної ефективності матеріально-технічного постачання та збуту продукції до цього часу приділялось мало уваги, що зумовлено існуючою донедавна системою планової економіки, де функції постачання та збуту брала на себе держава.
Для створення цілісної картини ефективності постачальницько-збутової діяльності підприємства розрахунок доцільно проводити поетапно. На першому етапі система показників показує відношення зусиль (затрат), витрачених на організацію матеріально-технічного постачання виробництва та зусиль, витрачених на збут продукції, до вартості кінцевої продукції (розраховується як середня між вартістю валової продукції та вартістю реалізованої продукції), й частку постачальницько-збутових витрат у сумарних витратах підприємства:
, (1)
де Епз – показник ефективності постачальницько-збутової діяльності;
Вкп – вартість кінцевої продукції, грн.;
Впз – витрати на постачання та збут, грн.;
4, (2)
де Чпз – частка постачальницько-збутових витрат у сумарних витратах підприємства;
В – сумарні витрати підприємства, грн.
Наступний етап розрахунку показників ефективності постачальницько-збутової діяльності повинен дати відповідь, чи потрібно вносити зміни у таку діяльність на підприємстві. На цьому етапі розрахунку як показник загального результату використовується дохід від реалізації. У контексті такого підходу розглядаються два основних показники, що відображають ефективність витрат на постачання та збут: коефіцієнт окупності постачальницько-збутової системи та коефіцієнт рентабельності постачальницько-збутової системи.
Коефіцієнт окупності постачальницько-збутової системи розраховується за формулою:
, (3)
де КО – коефіцієнт окупності постачальницько-збутової системи;
Др – дохід від реалізації, грн.;
Впз – витрати постачальницько-збутової системи, грн.
Коефіцієнт рентабельності постачальницько-збутової системи є оберненим до коефіцієнта окупності постачальницько-збутової системи і розраховується за формулою:
. (4)
Наступний етап розрахунків визначає вплив постачальницько-збутової діяльності на ефективність підприємства загалом. Ефективність діяльності підприємства виражається в показнику рентабельності. Вплив процесів постачання та збуту на формування рентабельності підприємства можна визначити за допомогою виділення витрат на постачання та збут у витратах підприємства та частини активів, які обслуговують постачальницько-збутову діяльність підприємства, в активах підприємства. Таким чином, записавши прибуток як різницю доходів і видатків підприємства, отримаємо формулу:
, (5)
де Д – дохід підприємства, грн.;
– витрати підприємства без витрат на постачання та збут, грн.;
– сумарні витрати на постачання та збут, грн.;
– основні фонди, без фондів, які використовуються в постачальницько-збутових процесах, грн.;
– основні фонди, задіяні в постачальницько-збутових процесах, грн.;
– оборотні фонди, без фондів, які використовуються в постачальницько-збутових процесах, грн.;
– оборотні фонди, задіяні в постачальницько-збутових процесах, грн.
Формула (5) дозволяє провести факторний аналіз впливу постачальницько-збутових витрат на рентабельність активів підприємства.
Визначення вартості основних фондів, задіяних у постачанні та збуті, є складнішим завданням, залежить від специфіки діяльності кожного підприємства і потребує спеціальних досліджень. Окремі види основних фондів можуть використовуватись не лише у постачанні та збуті, а й для інших потреб. Тому для цих одиниць основних фондів необхідно ввести коефіцієнти, за якими їхня вартість буде поділена між активами, задіяними в постачальницько-збутових процесах, і тими, що в таких процесах участі не беруть.
Основну частину оборотних фондів, задіяних у постачальницько-збутовій діяльності підприємства, складає вартість запасів.
Під час розробки заходів щодо підвищення ефективності постачальницько-збутової діяльності підприємства ключовою проблемою є знаходження оптимального поєднання мінімізації витрат на постачання та збут при досягненні бажаного рівня виробництва і задоволення потреб споживачів. Це означає, що предметом раціоналізації є не окремі елементи діяльності підприємства (матеріально-технічне постачання чи збут), а знаходження економічно та ринково обґрунтованого оптимуму усіх елементів діяльності підприємства за умови раціоналізації сумарних витрат на постачання та збут. Для цього на підприємстві необхідно організувати облік постачальницько-збутових витрат. Метою такого обліку повинно бути економічно обґрунтоване визначення обсягу витрат, необхідних у плановому періоді для забезпечення виробництва і реалізації продукції, визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутків і формування вартості постачальницько-збутових послуг.
У другому розділі –“Аналіз постачальницько-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств” – визначено основні тенденції та перспективи розвитку, що мають місце при здійсненні процесів матеріально-технічного постачання та збуту виготовленої продукції, а також проведено аналіз ефективності цих процесів у сільськогосподарських підприємствах Львівської області.
Характерною негативною ознакою динаміки матеріально-технічної бази стала тендерція, особливо у другій половині 90-х років минулого століття, до її значного зменшення, погіршення якісного складу основних засобів. Ці тенденції продовжуються і зараз. За період 2000-2006 рр. вартість виробничих фондів знизилась на 36,8%. Позитивними тенденціями, однак, є зростання коефіцієнта оновлення основних засобів на 5,2 пункта та зменшення коефіцієнта ліквідації основних засобів на 0,5 пункта протягом періоду, що аналізується (ступінь інтенсивності оновлення зріс на 4,99 пункта), хоч порівняно з ступенем зносу ці фактори поки що мало можуть вплинути на загальну вартість основних засобів (табл. 1).
Упродовж 2000-2006 рр. скоротилися витрати на певні види ресурсів, які є елементами матеріально-технічного постачання виробництва. Зокрема, частка витрат на запчастини та ремонтні матеріали скоротилась за цей період на 5,4% і становила у 2006 р. лише 4,1% усіх витрат на виробництво продукції. Також відчутним є значне скорочення витрат на паливо та мастильні матеріали. Якщо у 2000 р. такі витрати складали 22,9% сукупних витрат підприємств, то у 2006 р. ці витрати скоротились до 11,3%. Подібні тенденції свідчать про те, що сільськогосподарські товаровиробники з кожним роком все менше мають змогу приділяти увагу догляду за своєю матеріально-технічною базою.
Таблиця 1. Наявність, рух та зношеність основних засобів сільськогосподарських підприємств Львівської області, млн. грн.
Показник
Рік
2006 р. до
2000 р.,%
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Наявність на початок року з урахуванням індексації
2915,2
2504,6
2466,3
2095,3
1883,0
1897,8
1841,6
63,2
Надійшло за рік
85,5
789,0
187,1
112,6
105,8
153,5
166,7
195,0
Вибуло за рік
228,8
877,5
339,4
212,6
193,5
154,3
155,8
68,1
Наявність на кінець року
2771,9
2416,1
2314,0
1995,3
1795,3
1897,0
1852,5
66,8
Амортизація (зношеність) за рік
63,0
39,2
45,3
41,3
36,5
70,2
70,5
112,0
Ступінь зношеності основних засобів,%
47,3
49,3
49,0
49,8
49,8
50,0
49,0
х
Коефіцієнт оновлення основних засобів
0,9
0,9
1,3
1,1
2,8
2,5
4,7
6,1х
Коефіцієнт ліквідації основних засобів
1,6
1,7
1,0
1,3
1,1
1,0
1,1
х
Ступінь інтенсивності оновлення
0,56
0,76
1,1
2,15
2,27
4,7
5,55
х
Незважаючи на зменшення вартості основних засобів сільськогосподарських підприємств, кількість реалізованої ними продукції зростає (табл. 2).
Таблиця 2. Реалізація продукції рослинництва і тваринництва сільськогосподарськими підприємствами Львівської області, тис. т Продукція
Рік
2006р.
до2000р.,%
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Зернові культури
123,0
109,1
126,1
116,1
133,8
175,5
153,8
125,0
Олійні культури
8,4
9,1
4,3
3,9
7,3
7,9
17,1
203,6
Цукрові буряки
138,6
110,1
49,8
70,9
111,5
121,3
226,1
163,1
Картопля
1,7
1,0
1,1
1,7
3,0
1,4
1,0
58,8
Овочі
4,3
4,7
4,7
5,6
5,5
5,6
6,3
146,5
Плоди та ягоди
0,8
0,7
1,1
0,6
0,3
5,4
0,3
37,5
Худоба та птиця (в жив. вазі)
18,2
11,8
10,7
12,4
9,4
12,5
23,8
130,8
Молоко та молочні продукти
44,2
42,2
28,9
22,0
23,6
23,0
21,6
48,9
Яйця (млн., штук)
50,3
64,8
90,4
90,5
90,1
114,2
130,8
260,0
Вовна (тонн)
0,6
1,1
0,6
0,0
0,0
1,0
1,0
166,7
Формуються нові канали збуту. Якщо у 1990 р. сільськогосподарські виробники реалізували продукцію за традиційними каналами збуту: заготівельним організаціям, включаючи продаж за прямими зв’язками та споживчій кооперації; населенню в рахунок оплати праці й через систему громадського харчування; на ринку через власні магазини та ятки, то починаючи з 1996 р. значно розширилася їх видова структура. Тепер поряд із традиційними каналами збуту сільськогосподарську продукцію реалізують через біржі, аукціони; видають пайовикам у рахунок орендної плати за землю та майнові паї; за іншими каналами (комерційним структурам, підприємствам, на експорт та ін.) Із появою великої кількості різноманітних каналів збуту сталися значні структурні зміни в реалізації сільськогосподарської продукції.
Незважаючи на збільшення обсягів реалізації виготовленої продукції, аналіз постачальницько-збутових витрат сільськогосподарських підприємств Львівської області засвідчив низьку їх ефективність. Це, зокрема, підтверджує показник доцільності зміни постачальницько-збутових витрат.Від’ємне значення показника свідчить про те, що усі зміни постачальницько-збутових витрат протягом періоду 2000-2006 рр. були неефективними, оскільки в цей період мало місце зменшення прибутковості сільськогосподарського виробництва (табл. 3).
Таблиця 3. Зведені показники ефективності постачальницько-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств Львівської області Рік
Частка постач.*-збутових витрат у всіх витратах,
%
Ефективність
постач.-збутових витрат
Коефіцієнт
окупності
постач.-збутової системи
Коефіцієнт
рентабель-ності постач.-збутової системи
Показник зміни
витрат на постачан. та збут,
%
Показник зміни
доходів
(за весь період)
%
Критерій доціль-
ності
зміни постач.-збутових процесів
2000
80,7
1,18
0,3
3,21
31,2
15,9
— 1,33
2001
82,1
0,98
-0,2
-4,72
2002
82,5
0,94
-0,4
-2,50
2003
84,7
1,03
0,3
3,85
2004
85,1
1,05
0,2
5,04
2005
83,2
1,11
0,3
3,97
2006
85,0
0,92
0,2
6,30
Проведений аналіз ефективності постачальницько-збутової діяльності виявив значні недоліки цієї системи у роботі сільськогосподарських підприємств Львівської області. Насамперед такий факт можна пояснити нестабільною економічною ситуацією в країні, диспаритетом цін на сільськогосподарську та промислову продукцію й недостатнім рівнем державної підтримки виробників на селі. Сільськогосподарські підприємства переживають зараз дуже складні часи, коли стара система постачання та реалізації продукції є зруйнованою, а нова ще не створена, і зусилля держави, щоб виправити цю ситуацію, є дуже незначними. Тому вітчизняним підприємствам необхідно самостійно шукати шляхи зміни підходів до організації процесів постачання та збуту.
У третьому розділі –”Розвиток матеріально-технічного постачання та збуту продукції в сільськогосподарських підприємствах” – запропоновано методику обліку постачальницько-збутових витрат та розроблено економіко-математичну модель оптимізації логістичних витрат підприємства. Розглянуто форми організації процесів постачання та збуту й визначено шляхи розвитку ринкової інфраструктури, задіяної при здійсненні постачальницько-збутової діяльності.
Запропонована концепція обліку витрат на постачання та збут зорієнтована на розвиток горизонтальних зв’язків між усіма підрозділами підприємства з використанням принципів логістики. Оскільки логістика здійснює управління потоковими процесами на підприємстві, то застосування методичних засад контролю процесів постачання та збуту повинно відображати зміну показників діяльності постачальницько-збутової системи з плином часу та залежно від конкретного логістичного рішення. Оцінка й аналіз стану постачальницько-збутової системи полягає у відстеженні крок за кроком фактичних потоків матеріалів і готової продукції, грошових засобів, інформації і спостереженні за переліком нових рішень, що приймаються.
Пропонована методика застосування контролю постачальницько-збутової діяльності передбачає два етапи розрахунків:
1. Логістичний, що полягає в обліку і розрахунку витрат підприємства на матеріально-технічне постачання та збут;
2. Контролюючий, що передбачає управління процесами постачання та збуту на основі системи логістичних показників з метою підвищення їх ефективності.
Для проведення розрахунків на першому етапі потрібна інформація про логістичні витрати у кожній із підсистем (постачання, збут), їх залежність і вплив на загальні цілі підприємства. Загальна ідея обліку постачальницько-збутових витрат підприємства полягає в їх виділенні і групуванні відповідно до місць виникнення в підсистемах логістики (постачання, збут) з метою їх порівняння, аналізу, контролю та регулювання. Витрати підсистем складування, транспортування та логістичного управління обліковуються в розрізі підсистем постачання та збуту.
Другий етап передбачає розрахунок показників для контролю постачальницько-збутової системи. До загальних показників для контролю постачальницько-збутової системи пропонується віднести такі, як коефіцієнт рентабельності постачальницько-збутової системи, частка постачальницько-збутових витрат у доходах підприємства, частка постачальницько-збутових витрат у загальних витратах підприємства протягом звітного періоду, коефіцієнт окупності постачальницько-збутової системи та частка постійних витрат. Запропонований підхід дозволяє відстежити вплив певного управлінського рішення на поточні та кінцеві результати діяльності підприємства. Крім того, групування показників за підсистемами сприятиме відстеженню вузьких місць у розрізі цих підсистем, а отже, сприятиме ранній діагностиці і ліквідації можливих негативних наслідків.
продолжение
--PAGE_BREAK--