Рефератна тему:
Уявлення про людину і структуру світу у буддизмі
Буддизм
У VI в. до н.е. убрахманісткій Індії з'явилися дивні люди. Випливаючи навчанню своєї релігії,вони ходили без одягу і тому називалися дигамбари (одягнені повітрям). Іншачастина послідовників цього плину — светамбари (одягнені у світле) надягали насебе найпростіший білий одяг. Спосіб життя цих людей був теж дуже дивний: йдучипо землі, вони уважно дивилися під ноги, щоб не нанести каліцтво (не дай Боже,роздавити!) якій-небудь комашці, а воду пили через спеціальне ситечко, щобжодне сама дрібна жива істота не виявилася ненавмисно проковтнутим. Займатисяземлеробством ці люди, природно, не могли: це заняття порушувало права живихістот, що живуть на землі і під землею. Харчувалися вони винятково рослинноюїжею, добутої в дикої природи. Старі, коли почували наближення смерті, скидалиіз себе одяг і переставали їсти. Добровільна голодна смерть була дужепохвальним діянням. Ці люди дотримували п'ять «святих обітниць» — не кривдити,не говорити неправди, нічого не брати чужого без дозволу, зберігати цнотливістьі подружню вірність, вправлятися в зреченні від усього мирських. Одним словом,вони були крайніми аскетами.
Ці люди були названі джайністами— по імені пророка Джайна (Джина) (переможець). Власне кажучи, це було не ім'я,а прізвисько, дане реальному історичному обличчю Вардаману Махавире, що жилоблизько 600 р. до н.е. Вардаман був сином дрібного князька в країні Магада іналежав, таким чином, до варни кшатриїв. Він жив звичайним світським життям,але після смерті батьків залишив будинок, дружину і став мандрувати, ведучижиття аскета. Близько 30 років він учив, проповідував в околишніх країнах,придбав безліч послідовників, був визнаний святим і вмер у 72 року від роду,уморивши себе голодом. Згодом джайністи стали вважати, що Махавіра був лишеостаннім з числа багатьох (24) джинів, що жили з часів глибокої стародавності.
Джайністи заснувалисвою церковну організацію, вони стали будувати храми, створювати монастирі, дежиття текло по самих крайніх законах аскетизму. Вони розробили свій культ зісвятами, урочистими процесіями, приношеннями квітів і палінням фіміаму.Говорять, що прихильники цієї секти є і зараз, хоча від багатьох крайностейсвоєї віри вони відмовилися.
Так що ж це за явище —джайнізм? Чому він виник? Безсумнівно, для такого навчання в Індії була теоретичнабаза. Це в першу чергу плину санкхья і йога в брахманійській філософіїупанішад. Ви помнете, що ці навчання (особливо санкхья) дуже реалістичнодивилися на світ, і їхній можна вважати навіть якоюсь мірою атеїстичними.Санкхья і йога призивали людей до самовдосконалення, до виходу з порочного колапристрастей і бажань, до розчинення людини в природі. Але в системі брахманізмубуло одне слабке місце, що могло не подобатися багатьом, — кастова система.Багато хто могли бути нею незадоволені, але більше усього вона, мабуть, неподобалася кшатріям — князям, правителям, воїнам. Шлях до порятунку у цьомужитті був для них закритий. Тому саме в середовищі кшатриев стали з'являтисяпророки, подібні Джайні. Вони намагалися створити нову релігію, що зробила билюдей рівними на шляху до вищих ступенів духовності, до порятунку, до богів.
Джайнізм не став такийрелігією: видимо, цьому перешкодив її вкрай аскетичний характер, але пошукпродовжувався, і в тім же VI в. до н.е. народилася нова релігія — буддизм, щостав самої ранній за часом появи світовою релігією, що має нині близько 700млн. послідовників.
VI в. до н.е. бувстоліттям виникнення відразу декількох релігійно-філософських систем (джайнізм,зороастризм, конфуціанство, даосизм). Це, мабуть, не випадково. В історіїлюдства є виразні рубежі, зв'язані з глобальним ламанням людської свідомості.Один з таких рубежів — початок нової ери — ери християнства, а ще більш раннійрубіж — середина I тис. до н.е., коли люди почали іти від міфологічноїсвідомості, властивого напівпервісному стану, «дитинству людства». Власнетільки тоді і з'явилися релігії в повному змісті цього слова. Вони сталимістити в собі визначені догмати (незмінні вічні істини, прийняті на віру),філософію, найважливішою частиною якої було моральне навчання. Людина зробилачерговий крок в усвідомленні себе, що оточує світу, співвідніс себе з вічністю,висунув свої ідеали і моральні орієнтири.
Бог і устрій світу вбуддизмі
Буддисьтка філософіяоперує поняттями дивовижно величезного, безмежного, нескінченного світу, щознаходиться в постійному стані виникнення і зникнення. На цій сцені ірозігрується драма життя. Багато чого в цьому навчанні бере початок відведично-брахманістських представлень. Будда як індус всотав у себе усюфілософську мудрість попередніх епох.
У світу немає ніпочатку, ні кінця, отже, немає місця богу-творцю й акту утвору. Про бога вбуддизмі немає і мови, йому просто немає місця в цій системі. Під богомбуддисти розуміють деякий абсолют, універсальний початок, абстракцію,порожнечу. При цьому небо і земля, по буддизму, населені численними богами зпантеону Вед, брахманізму, індуїзму. Будда — не бог. Він лише зроблена людина,велика гуру, що вказує іншим людям шлях до досконалості. Він також і нерятівник людей. Тому варто чітко відрізняти філософію буддизму від філософіїхристиянства. При зовнішній подібності багатьох елементів ці два світоглядиспрямовані абсолютно в протилежні сторони. Багато хто вважають буддизматеїстичною релігією, для такої точки зору є чимало основ. По всіх перерахованихознаках не можна вважати буддизм монотеїстичною релігією.
Відповідно добуддизму, світ не є єдиним — він складається з безлічі самостійних світів іпросторів, що живуть, що зароджуються і вмирають незалежно друг від друга. Увеличезному океані «безпочаткового стану» періодично виникають імпульсу-хвилі,що породжують фізичні (матеріальні) і психічні об'єкти. Як вважають деякідослідники, боги в буддизмі являють собою не стільки міфологічних істот,скільки «згустки», концентрацію психічної енергії, що виникає в тих чи іншихкрапках простору.
Земля, по буддизму, —це циліндричний диск, у центрі якого піднімається гора, оточена морями іконцентричними колами гірських ланцюгів. Ззовні цих ланцюгів знаходиться море,доступне поглядам людей, на ньому лежать чотири острови. Індія — трикутнийострів. Його серединний пункт — дерево, під яким Будда ввійшов у стан нірвани.Земля тримається в порожньому просторі. Під землею знаходяться страшні пекельніпечери, у яких мучаться, мучаться, кип'ятяться і присмажуються їхні мешканці.Над землею знаходиться шість небес, на яких живуть боги (Девалока). Чим вище,тим менше в цих небесах матерії, духовне життя. Ще вище — 20 небес Брахми(Брахмалока). Останні чотири з них — те місце, де існує тільки одна безтілеснаі нематеріальна нірвана. Усе це разом складає Всесвіт, але таких уселених,відповідно до навчання буддизму, існує нескінченно багато.
Світ являє собою як бипіраміду, що складається з декількох ступіней. На нижчій ступіні знаходятьсяпекельні істоти. Вони постійно перебувають у стані всепоглинаючої пристрасті,їхнє життя просто жахливе, тому що задовольнити свої пристрасті вони не можуть.Вище живуть усі ті, чий дух керується інстинктами: це тварини, птаха, риби,комахи. Ще вище — парфуми з величезними животами, але вузькими ковтками, що неможуть насититися і напитися. Потім йдуть демони-руйнівники. На п'ятому рівніживуть люди (як ви бачите, у середній частині системи). Люди мають волю ірозумом, з'єднують у собі духовний божественний початок і пекельне — плотське,вище людей йдуть уже тільки міфічні істоти і боги. Вони теж розділені на п'ятьчи шість рівнів — вищих і нижчих, у міру сходження на більш високий рівень вонистають усі ближче і ближче до вищої стадії — космічному тілу Будди. Вмираючи водному рівні (стані), істота може відродитися як у більш високому, так і вбільш низькому. Це залежить від карми (букв, діяння, учинок, обов'язок, доля).Будь-яка навмисна дія людини створює його карму. Істота, що володіє волею,розумом і поняттям про моральність, може в такий спосіб впливати на свою карму.Ланцюжок нескінченних перероджень називається сансарою (блукання, перехід,круговорот). Якщо ви потрапили в нижній рівень пекельних істот, то нерозбудовуйтеся: ваше перебування тут не вічне. Чим нижче рівень, тим коротшетермін перебування в цьому рівні. Зате ваше перебування в найвищих рівнях (якщоваша карма дозволить вам їх досягти) буде дуже тривалим, аж до вічного (вищаступінь). Відтіля до людей приходять Будди, місія яких — указувати людям шляхдо вічного блаженства.
Смерть, з поглядубуддизму, — розпадання на частки дхарми, як матеріальні, фізичні, так іпсихічні, котрі збираються знову в нових сполученнях, утворити нові об'єкти.Буддизм не робить у цьому змісті розходження між фізичним і психічним початком.
Сансара — це вічнийкруговорот світобудови, нескінченний ланцюг перероджень. Звичайно вінпредставляється в буддійському навчанні потоком, замутненим пристрастями,бажаннями, злістю. Будда вказав шлях, випливаючи якому можна вирватися з коласансаричного буття і знайти блаженство. У такий спосіб етичне навчання буддизмустуляється з його навчанням про пристрій і функціонування світобудови.Громада і початок культу в буддизмі
Після смерті Будди внього не залишилося спадкоємця. По всій Індії і за її межами стали виникатигромади буддистів — сангхи. Вступ у них не було обставлено у виді особливої чицеремонії священнодійства. Кілька років бажаючий був учнем, після чого зборигромади задавало йому ще ряд питань про життя Будди і про його власне положення(чине хворий він, не чи боржник, не чи раб і т.д.). Одержавши задовольняючіїхні відповіді, члени громади приймали новачка. З громади можна було легковийти, і це не спричиняло ніяких неприємних наслідків. Хоча ці громади частоіменують у літературі монастирями, називати їхній так, так само як і їхніхчленів (биккху) ченцями, не зовсім точно.
Бритоголові членигромад вдягалися в жовті одяги (нижня і верхня ряси), кожний з них мав, заприкладом Будди, бритву, голку, чашку для милостинь, ситечко для питва води. Ученця були чіткі — намисто з зерен у кількості, кратному 108, Різні види чіткийукладали в собі різну символіку (чорні, білі, з пензликом, навершенням і т.д.).Жили ченці не тільки в монастирях, але і серед людей, мандруючи і збираючимилостиню. Просити і брати їжу самостійно чернець не міг. Існує багатопереказів про буддійського ченця, що умер від голоду поруч з їжею, очікуючи, щохто-небудь покладе її в його чашку. Ніяка праця, крім духовних вправ, недозволявся ченцю. Жінки-черниці існували, але жили окремими громадами ізобов'язані були робити велика повага ченцям-чоловікам.
Вважалося, що коженподаючий їжу ченцю мирянин ставав його мирським братом. Але миряни в буддизмініякої церковної громади (подібно християнству, чи ісламу іудаїзму) не складалиі не складають.
Ніяких початків культуі богослужінь у ранньому буддизмі не було. Виключення складали збори ченців, наяких ті каялися в зроблених гріхах. Багато свят і пам'ятні дати були узяті збільш ранніх індійських традицій. Не було спочатку і власних буддійськихсвятинь, храмів. Згодом святими місцями стали вважатися міста, де жив іпроповідував Будда, дерево, біля якого він ввійшов у нірвану. Особливе значеннястало придаватися тілесним залишкам Будди (зуб, волос, слід, тінь, його чашкадля милостині і т.д.), тіло якого, як ви вже знаєте, було спалено. Для цихсвятинь будувалися каплиці — ступи (букв, вершина), обов'язково круглі чиквадратні. Ступа розглядається в буддизмі як модель Вселенної. Спочаткузображень Будди не було, але згодом з'явилися його малюнки, що зображують, іскульптури. Він представлявся сидячим на лотосі зі спокійним і зосередженимвираженням обличчя. Як дарунки і приношень часто використовувалися квіти іпахощі. Здавалося, що навчання Будди виключає розвитий культ і божественне поклоніння,але згодом і в буддизмі з'явилися ці елементи.Виникнення ісламу. Пророк Мухаммед
Іслам — наймолодша зісвітових релігій. Вона виникла в VII в. н.е. на Аравійському півострові.
Аравія — зона пустель,невеликих квітучих оазисів, невисоких гір. Її берега омиваються морями, авузькі прибережні смуги найбільш сприятливі для життя. Здавна ця земля буланаселена різними семітськими племенами — предками арабів. Саме звідси, яквважає більшість учених, вийшли племена древніх євреїв, що заселили пізніше Палестину.Головне заняття місцевих жителів — скотарство (верблюди, коні, вівці). Невеликірозрізнені племена кочували по величезному малонаселеному просторі. ЧерезАравію проходили важливі торгові шляхи стародавності. По їхньому ході виникаливеликі торгово-ремісничі міста, одним із яких була Мекка (недалеко відузбережжя Червоного моря в центрі оазису). Зверніть увагу на близькістьАравійського півострова до головних релігійно-культурних центрів того часу,зокрема до Палестини!
У релігійномувідношенні жителі Аравії були неоднорідні. На Півночі півострова великий впливмала християнство в його монофізитського різновиду (див. тему VII). В Аравіюперемістилися багато хто з тих, хто був не згодний з ортодоксальноюхристиянською церквою у Візантії. Південніше чимале поширення мав іудаїзм. Новарелігія, що виникла тут пізніше, тісно зв'язана з іудейними і християнськимитрадиціями, вона прийняла від цих релігій дуже багато елементів (цимпорозумівається, зокрема, подібність в іменах пророків: Ибрахим — Авраам, Исхак— Ісаак, Муса — Мойсей, Іса — Ісус і ін.). Але саме головне, що булоуспадковано мусульманами від іудеїв і християн, — це традиція єдинобожжя. Більштого, мусульмани навіть обвинувачували християн за багатобожжя, посилаючись нате, що Христос, по їхньому навчанню, — Син Божий, а Бог, з їхнього погляду,єдиний. Незважаючи на це, наступність і зв'язок мусульманства з іудаїзмом іхристиянством очевидна. Цей зв'язок відбитий у переказах. Араби вважають, щовони і євреї (як родинні семітські племена) ведуть своє походження від тогосамого праотця — Авраама (в арабів Ібрахіма), але від різних його синів: араби— від Ісмаїла, а євреї — від Ісаака. По переказі, мати Ісмаїла — наложницяАгарь була вигнана з будинку Авраама на настійну вимогу його дружини Сари 1,після чого і потрапила в Аравію, де ледь не вмерла разом з дитиною відспраги в пустелі. Ісмаїл, що лежав на землі між двома пагорбами (нині священніпагорби Сафа і Марва), ударив ніжкою і породив священне джерело Земзем.
Центр і південьпівострова, де аравійські племена жили найбільш замкнутим життям, бувязичеським. Кожне плем'я мало свій культ, свої святині, однак під впливомнавчання про єдиний Бога тут стали складатися загальні для всіх предків арабіврелігійні представлення. Єдина релігія була потрібна для запобігання племіннихконфліктів, для посилення контактів і зв'язків між племенами. Ядром, навколоякого став складатися загальний культ, було сильне плем'я курейшитів, у земляхяких лежала Мекка. Саме в цьому місті знаходилася сама шановна святиня: у стінусвятилища, що має форму куба (куб по-арабски Кааба), був умонтований Чорнийкамінь, як припускають — метеорит. Ця святиня в майбутньому стала однієї зголовних в ісламі. Чорний камінь символізував Бога-творця, Бога-заступника — Аллаха(від ар. алілах — божество). Цей Бог не був у той час в арабів єдиним — вінстояв на чолі великого пантеону племінних богів. Поступово Мекка стаєрелігійним центром всіх арабів, тут улаштовуються великі культові дійства(семиразовий обхід і поклоніння Чорному каменю, питво святої води з джерелаЗемзем і т.д.).
Відповідно до більшпізньої мусульманської традиції, храм Кааба — проекція Небесного Трону Аллахана землю. Він був зведений ще першочоловіком Адамом, але загинув під часвсесвітнього потопу. Храм відновив подорослішавший Ісмаїл, що повернувся в ціземлі разом з батьком Авраамом. Камінь Кааби почорнів від поцілунків грішників,але після Страшного суду знову стане білим, яким і був раніше.
Як це звичайно буває,поява пророка нової віри зустріли з недовірою і навіть вороже. Засновник ісламународився близько 570 р. до н.е. у Мецці і належав до племені корейшитів. Йогобатько вмер до народження сина, мати була хвороблива і також незабаром умерла.Мухаммад виховувався дядьком Абуталібом. Жив він бідно і був змушений зароблятипастухуванням і охороною торгових караванів. Але доля посміхнулася йому: вінпознайомився з дуже багатою вдовою купця Хадіджі, після двох заміж самостійноведуча торгова справа. Ця розумна і заповзятлива жінка просто найнялаМухаммада, а незабаром запропонувала йому женитися на ній. Батько Хадіджі дужезаперечував (наречена була старше нареченого на 15 років), але шлюб бувукладений. Саме дружина першої повірила в особливу місію Мухаммада післяпершого явища ангела і зробила йому моральну підтримку. Любов і вдячністьчоловіка була настільки велика, що він, усупереч традиціям, до смерті Хадіджіне брав собі інших дружин. Її образ в ісламі — образ ідеальноїдружини-мусульманки.
Як ви вже знаєте,40-літньому Махаммаду з'явився ангел Джибраїл (Гаврило), що відкрив йому дивнуздатність говорити віршами від імені Аллаха. З цих віршів поступово за багатороків і склався Коран.
Пророцтва Мухаммада невикликали захвата в його одноплемінників і навіть родичів. На нього обрушилисяй особисті лиха: умер дядько-вихователь, дружина Хадіджа, таким чином, йогобільше нічого не тримало серед одноплемінників. Гоніння на пророка і весь йогорід змусили Мухаммада зробити втеча (хиджру букв, виселення) з Мекки в сусіднємісто Медину (Ясриб). Медінці підтримали Мухаммада тому, що в цьому місті булобільше прихильників нової віри, а також, певною мірою, «у спис»місту-конкуренту — Мецці. Хіджра відбулася в 622 р., що став у мусульманствікрапкою відліку нової ери. По мусульманському календарі в році 354 дня, арахунок часу ведеться по місячному циклі (скрізь в ісламському світі, крімІрану)1.
Незадовго до хіджріМухаммад зробив таємничу і чарівну подорож на крилатому коні з людськимобличчям, побувавши в Єрусалимі, Вифлеємі і Хеброні. Пророк зустрічався там зАвраамом, Мойсеєм і Ісусом Христом, що остаточно переконало його вбоговибраності. Після спільної молитви з пророками (якої керував Мухаммад) йомубуло запропоновано три судини: з водою, молоком і вином. Мухаммад обрав молоко,що символізувало вірний шлях, яким підуть його послідовники. Вино з тих пірстало заборонним для мусульман. По одному з переказів Мухаммад зійшов на «сімохнебес» по сходам, що спустилися до нього, і познайомився з пристроєм раю іпекла. Усе це складна подорож відбувалася як би поза часом: з перекинутогоМухаммадом перед відправленням глечика до його повернення не устигло витекти нікраплі води.
Зібравши своїхприхильників з Медини (число яких швидко виросло), пророк розбив військо Мекки,але згодом війна прийняла затяжний характер. Під час цієї війни відбулася дужеважлива подія — Мухаммад цілком розірвав відносини з іудеями. Спочатку віннамагався залучити їх на свою сторону у війні з непокірливою Меккою, але іудеїфактично відмовили йому в підтримці, більш того, племена, що сповідали іудаїзм,виявилися в стані ворогів Мухаммада.
У 630 р. Мухаммадповертається в Мекку переможцем. Місто стає центром ісламу, а мусульманство —релігією всіх арабів. Саме в цей час і зародилася ідея війни мусульман із усіманевірними. Погроза «ісламізації» дійшла до самої Візантії. Починалася ераарабських завоювань, що прийняли форму релігійної війни — джихада (зусилля), чигазавату (так були названі походи Мухаммада проти Мекки). Про сутність джихадав Корані маються неоднозначні висловлення. Джихад у стародавності дійсно вважавсяважливим і священним обов'язком мусульман, однак трактування його різні. Вісламі існує точка зору, що священна війна стає обов'язком тільки тоді, коли нагромаду мусульман хто-небудь нападає. У стані супротивника в будь-яких випадкахзаборонено убивати жінок і неповнолітніх, а дорослих чоловіків покладеноперетворювати у військовополонених. Останніх можна чи убити перетворити в рабів(полонених, що прийняли іслам, убивати не можна). Така оборонна доктринаджихада найбільш характерна для більшості ідеологів ісламу в наші дні. Існує івзагалі інше алегоричне тлумачення джихада як духовної боротьби людини із самимсобою, власним гріхом.
Не встигнувши, мабуть,віддати останні вказівки про долю об'єднаної в результаті релігійних воєнАравії і про свого спадкоємця, пророк Мухаммад вмер у 632 р. Перед смертю вінзнаходився на вершині могутності, з'єднуючи в собі єдиного вождя, правителя ідуховного лідера всіх арабів. Мухаммад — безперечно історична особистість і,незалежно від того, вірити в його боговибраність чи ні, не можна не визнати, щовін входить у невеликий крутий історичних діячів, глобальним образом, щовтрутилися в хід історії. Майже не виникає сумнівів також і в тім, що Коран —результат своєрідного пророчого осяяння і дійсно був написаний як деякийнеусвідомлений утвір.Поширення ісламу. Коран
Іслам, зародивши якрелігію арабів, швидко перетворився у світову релігію. Відбулося це головнимчином за допомогою джихада. Нова релігія затверджувалася силою і зброєю. Післясмерті Мухаммада в Аравії правили так називані халіфи (букв, заступникиМухаммада і самого Аллаха) — жорстокі завойовники. Першим з них був Абу-Бакр,що зміцнив свою владу в Аравії і зробив перші завоювання за межами халіфату(держави, очолюваного халіфами). Але правил він всього два роки (632—634). Приньому почалася робота із систематизації віршованих виречень Мухаммада з метоюзведення їх у єдину книгу (Коран). Ще більш нещадним завойовником був другийхаліф — Омар, що улаштував погроми в захоплених їм центрах древньої культури — Олександріїі Єрусалимі. Святі місця християн, а також руїни зруйнованої до того римлянамисвятині древніх євреїв — Храму Соломона надовго виявилися в руках мусульман(хрестові походи XI—XIII ст. відбувалися, як ви пам'ятаєте, під гасломзвільнення Святих місць з рук «невірних», тобто мусульман у розумінніхристиян). В володіння халіфату ввійшли Єгипет, Сирія, Ірак і інші території. Зтих пір гнітюче населення цих країн — араби, носії ісламу. У більш пізніше час,користаючись слабістю Візантії і Персії, мусульмани поширили свій вплив наСередню Азію, частину Закавказзя (Азербайджан, невелику частину Грузії —Аджарію), пізніше — на окремі народи Північного Кавказу, на частину Індії(витиснувши з цієї країни буддизм). Через завоювання турків іслам поширився натериторії полеглої в 1453 р. Візантії і дійшов до Європи (іслам прийняли післятурецького завоювання окремі слов'янські народи Балканського півострова).
Після убивства власнимрабом у 644 р. Омара третім халіфом став старий зять Мухаммада — Усман. Приньому були довершені робота зі складання Корана і зроблені його 4 рукописнихсписки, головний з який залишився в Медині. Орфографія, структура і правилачитання Корана ще довго допрацьовувалися. Остаточно вони були канонізовані вкаїрському виданні на початку XX ст.
Важливо знати, щоКоран являється священною книгою тільки в арабській мові, а всі переклади цієї книги, у тому числі і наросійській мові, — лише текст для інформації про її зміст. Коран поділяється,на так називані сури (букв, найважливіше). Сур у Корані 114, є довгі і зовсімкороткі. Сури розташовані не по змісту, а по довжині; спочатку — самі довгі,наприкінці — короткі (від 286 до 3 віршів). За винятком короткої першої суривони розташовані в зворотному порядку: ранні — наприкінці, пізні — спочатку.Тому що на писана ця книга стихійно, без визначеного плану, то читати її людинінепосвяченому дуже важкий Виклад уривчасто, хаотично і багатопланово. Недивлячись на це, Коран визнаний не тільки релігійним, але і видатнимфілософським і літературно-художнім пам'ятником стародавності. Якщо вам колиабо приходилося бачити мечеть (мусульманський храм), то ви, напевно, звернулиувагу на те, що вона зверху донизу покрита складним орнаментом. Це не що інше,як арабський текст Корана. В ісламі не прийнято зображувати людей і тварин, ахрами (мечеті) прикрашаються тільки орнаментом — каліграфічним текс тім. Невипадково деякі вчені-релігієзнавці говорять про те, що в центрі ісламу стоїтьслово, причому непросте слово, а слово, сказане пророком Мухаммедом арабськоюмовою.