РЕФЕРАТ
зрелігієзнавства
Натематику:
Фальшиварелігія: чи можуть померлі допомагатиживим
План
Вступ
1. Відданийпід час випробувань (Петро)
2. Чиможуть померлі допомагати живим?
Джерело
Вступне слово
Багато хто з насставив собі питання, що таке «фальшива» релігія? Чи не бентежать вас злочини, якікояться в ім’я релігії? Чи не обурює вас те, що люди, котрі заявляють, нібислужать Богові, беруть участь у війнах та є причетними до тероризму й корупції.Чому ж релігія спричиняє стільки лиха? Проблема криється не в релігії взагалі,а у фальшивій релігії. ІсусХристос — поважана багатьма людьми релігійна постать — показав, що фальшиварелігія породжує злі вчинки, подібно як ‘спорохнявіле дерево приносить поганіплоди’ (Матвія 7:15—17). А які саме плоди приносить фальшива релігія? Фальшиварелігія… втягується у війни втручається в політику «В Азії та інших місцяхжадібні до влади керівники заради власних інтересів безсоромно використовуютьрелігійні почуття людей»,— говориться в журналі «Ейшауїк». Унаслідок цього, якперестерігає далі журнал, «світ ризикує потонути в безумстві». У СполученихШтатах Америки один відомий релігійний провідник заявив: «Щоб припинитивбивства, потрібно знищити терористів». Що він пропонує? «Треба покінчити з усіманими в ім’я Господа». На противагу цьому Біблія говорить: «Якщо хтось твердить:«Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той брехун» (1 Івана 4:20). А Ісуснавіть сказав: «Не переставайте любитисвоїх ворогів» (Матвія 5:44). Чи багато ви знаєте релігій, членияких не беруть участі у війнах?
Більшість релігій навчає, що душа або дух є невидимоючастиною людини і продовжує існувати після смерті фізичного тіла. За допомогоюцього вчення провідники багатьох релігій визискують людей, вимагаючи від нихгрошей на молитви за душі померлих. Проте Біблія вчить інакше. «Душа, що грішить,— вона помре» (Єзекіїля18:4). «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5).Ісус навчав, що померлі воскреснуть. Чи був би в цьому сенс, якби людина малабезсмертну душу? (Івана 11:11—25). Дивіться крізь пальці на розпусту. У країнах Заходу деякі церквивисвячують на священиків навіть осіб, які є гомосексуалістами і лесбіянками, танаполягають, щоб уряди визнавали одностатеві шлюби. Навіть церкви, якізасуджують розпусту, поблажливо ставляться до духовних служителів, котрі чинилистатеву наругу над дітьми. А що говорить про це Біблія? Вона відвертозастерігає:
Уявіть собі картину. На спині страшного звіра сидить повія.Цей звір має сім голів і десять рогів (Об’явлення 17:1—4). Кого зображає повія?Ця жінка має вплив на «земних царів», вона одягається в пурпур, використовуєфіміам і володіє незліченним багатством. Крім того, вона своїм спіритизмом‘вводить в оману всі народи’(Об’явлення 17:18; 18:12, 13, 23). Біблія показує, що повія — це світоварелігійна система. Вона символізує не якусь одну релігію, а всі релігії, щоприносять гнилий плід. Звір, на якому сидить повія, зображає світові політичнісили* (Об’явлення 17:10—13). Осідлавши цього політичногозвіра, фальшива релігія намагається керувати ним і впливати на його рішення.Проте невдовзі станеться щось надзвичайне. «Десять рогів, що ти бачив, а такождикий звір зненавидять повію, спустошать її та обнажать, тіло її з’їдять, а самуїї повністю спалять» (Об’явлення 17:16). Світові політичні сили несподівано і злютістю накинуться на фальшиву релігію і повністю її знищать! Що їх спонукає доцього? Біблійна книга Об’явлення відповідає: «Богдав їм до серця здійснити його задум»(Об’явлення 17:17). Він притягне до відповідальності фальшиву релігію за всіганебні діла, які вона чинила в його ім’я. Сповнений справедливого гніву, Богоберне її політичних коханців на знаряддя знищення.
В даній роботібуде викладений матеріал про Святого Петра і чи можуть померлі допомагати живим.
1. Відданий під час випробувань(Петро)
ПЕТРО стривожено вдивлявся вобличчя людей, котрі прийшли, щоб послухати Ісуса. Вони зібралися в синагозіКапернаума. У цьому місті, що лежить на березі Галілейського моря, Петро жив ізаймався рибальством. Тут мешкало чимало його друзів, родичів та діловихпартнерів. Петро дуже хотів, щоб його земляки повірили в Ісуса і почулизахопливу звістку про Боже Царство від найвеличнішого Вчителя. Втім, цього несталося.
Багатьом не сподобались Ісусовіслова. Дехто почав нарікати і заперечувати сказане ним. Але Петра найбільшенепокоїла реакція деяких учнів. Він вже не бачив радості і захоплення, якимисяяли їхні обличчя, коли вони вперше почули добру новину. Тепер ці люди булирозчаровані і навіть обурені. Вони вийшли з синагоги і більше не ходили зІсусом.
Петру та іншим апостолам теж булонелегко. Хоча Петро не до кінця збагнув Ісусові слова, він розумів, чомуобурювались люди. Вони сприймали сказане Ісусом буквально. Що робитиме Петро?Його відданість своєму Пану випробовувалась не вперше, але й не востаннє.Подивімось, як віра допомагала Петру залишатися відданим у таких складнихситуаціях.
Відданийпопри зраду інших
Слова і вчинки Ісуса неодноразоводивували Петра. Його Пан знову й знову робив і казав зовсім не те, чогоочікували від нього інші. За день до описаної події Ісус чудом нагодував кількатисяч людей. Вони відразу хотіли обрати його царем, та Ісус всупереч їхнімсподіванням пішов геть. Тоді ж він звелів учням сісти у човен і відплисти вКапернаум. Уночі, коли апостоли перепливали Галілейське море, здійнялася буря.Ісус знову здивував їх: він спокійно йшов по розбурханих хвилях. Тієї ночіПетро отримав важливий урок, який зміцнив його віру. Зранку учні побачили, щовсі люди, котрих Ісус чудом нагодував напередодні, прибули в Капернаум.Безперечно, вони прийшли, бо хотіли, щоб Ісус повторив своє чудо. Ці люди невідчували духовного голоду і думали лише про матеріальне. Ісус докорив їм заце. Він продовжив навчати натовп у місцевій синагозі, де вкотре здивував людей, пояснюючи їм дуже важливу,але непросту істину. Ісус не хотів, щоб люди сприймали його лише як того, хтозадовольнятиме їхні фізичні потреби. Бог послав Ісуса задля їхнього духовногоблага. Його життя на землі і жертовна смерть уможливили для них вічне життя.Аби пояснити цю істину, Ісус прирівняв себе до манни — хліба, який зійшов знеба за днів Мойсея. Коли дехто почав заперечувати, Ісус прямо сказав, щонеможливо отримати життя, якщо не споживати його тіла і крові. Після цих слів унатовпі розпалилася гостра суперечка. Люди казали: «Що він таке говорить? Як цеможна слухати?». Тоді багато Ісусових учнів вирішили його покинути[1](Івана 6:48—60, 66). Як зреагував Петро? Його, мабуть, теж шокували словаІсуса. Він ще не розумів, що Ісус, аби виконати Божу волю, мав померти. ОднакПетру навіть не спадало на думку покинути свого Вчителя, як це зробили тізрадливі учні. Петро мав рису, яка вирізняла його з-поміж інших. Що то за риса? Ісус запитав: «Може,і ви хочете піти?» (Івана 6:67).
Він звернувся довсіх апостолів, але Петро, як звичайно, озвався першим. Очевидно, він бувнайстаршим серед апостолів, до того ж найбільш прямим та відвертим. Ось якузворушливу думку висловив Петро: «Господи, до кого ми підемо? У тебе словавічного життя» (Івана 6:68). Які ж прекрасні і незабутні слова! Петро вірив вІсуса, і це допомогло йому розвинути безцінну рису — відданість. Вінусвідомлював, що, крім Ісуса, немає іншого Спасителя, і що його вчення про БожеЦарство несе надію на спасіння. Хоча Петро не розумів всіх слів Учителя, вінчітко знав, що Боже схвалення і вічне життя можна отримати тільки через Ісуса. Чиви такі ж віддані Ісусу, як Петро? На жаль, сьогодні багато людей не виявляютьцієї риси, хоча кажуть, що люблять Ісуса. Насамперед нам слід добреознайомитись з вченнями Ісуса і збагнути їхній зміст. Якщо ми справді віддані,то, подібно до Петра, будемо їх приймати, навіть якщо деякі розходяться знашими сподіваннями чи уподобаннями. Виявляючи цілковиту відданість, миотримаємо вічне життя.
Відданий попри власніпомилки
Невдовзі післяцих подій Ісус разом з апостолами та деякими іншими учнями вирушив у далекуподорож на північ Обіцяної землі. Там височіла гора Гермон. її засніженувершину іноді було виднонавіть з Галілейського моря. У міру того, як Ісус з учнями піднімався угору,наближаючись до сіл, що лежали поблизу Кесарії Пилипової, Гермон здававсядедалі вищим. Саме у цьому гарному місці, звідки відкривалась панорама усієїОбіцяної землі, Ісус поставив учням важливе запитання. «Що народ говорить: хтоя такий?» — поцікавився Ісус. Петро бачив проникливість, тепло та глибокерозуміння в очах свого Пана. Ісус хотів знати, які висновки робили люди з йогослів та вчинків. Учні розповіли Ісусу про помилкові погляди людей стосовнотого, хто він. Втім, найбільше Ісус прагнув взнати думку апостолів, томузапитав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» (Луки 9:18—22). Петро і цього разувідповів першим. Він просто й зрозуміло висловив те, що було в серцях інших: «Ти— Христос, Син живого Бога». Можна лише уявити, як така відповідь потішилаІсуса. Похваливши Петра, Ісус нагадав йому, що він зрозумів це завдяки Єгові іщо Бог відкриває правду тільки щиросердим людям. Петро збагнув найважливішу натой час істину: Ісус — це обіцяний Месія, тобто Христос (Матвія 16:16, 17). Христау давньому пророцтві було прирівняне до каменю, який відкинули будівельники(Псалом Іі5:22: Луки 20:17). Маючи на увазі це пророцтво, Ісус пояснив, що самена тому камені, або скелі*, Ієгова побудує християнський збір. Петро зрозумів,хто є тією скелею. Тоді Ісус дав апостолу важливе доручення, яке той маввиконати в цьому зборі. Ісус не вивищував Петра над іншими учнями, як дехтодумає, а просто дав йому завдання. Петро отримав символічні ключі, якими маввідкрити шлях до Божого Царства трьом групам людей: спочатку євреям, далісамарянам і зрештою язичникам (Матвія 16:19). На Петра було покладено великувідповідальність. А за словами Ісуса, від того, кому багато доручено, багатовимагається (Луки 12:48). Після цього Ісус продовжив розкривати ще іншіподробиці про свою роль як Месії, зокрема те, що він має постраждати і помертив Єрусалимі. Ця новина дуже збентежила Петра. Він відвів Ісуса вбік і почавдорікати йому: «Змилосердься над собою, Господи, нехай з тобою таке ніколи нестанеться» (Матвія 16:21, 22). Петро не бажав своєму вчителю нічого поганого. Тожвідповідь Ісуса, мабуть, здивувала учнів. Ісус відвернувся від Петра, глянув наапостолів, які, очевидно, міркували так само, і сказав: «Геть від мене, Сатано!Для мене ти камінь спотикання, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Матвія16:23; Марка 8:32, 33). Ці слова містять важливий урок і для нас. Дуже легкопіддатись егоїзму і перестати думати про духовне. Маючи таке мислення, ми —навіть якщо наші спонуки найкращі — несвідомо підтримуємо Сатану. Якою булареакція Петра? Було ясно, Ісус не мав на увазі, що Петро є Сатаною Дияволом. Дотого ж Ісус по-іншому звернувся до Петра, ніж до Сатани. Дияволу він сказав:«Відійди, Сатано!» — тоді як до Петра Ісус звернувся словами, які в мовіоригіналу буквально означають «стань позаду мене» (Матвія 4:10). Ісус невідкинув Петра, в якому бачив добрі риси, а лише виправив його хибне мислення.Петру не слід було стояти наче камінь спотикання на шляху свого Пана, натомістьвін мав стати позаду нього і вірно йти за ним. Чи почав Петро виправдовуватись?Може, він розгнівався або образився? Ні, він покірно прийняв виправлення, і цимще раз показав, що є відданим учнем. Усі, хто прагне йти слідами Ісуса, час відчасу потребують виправлення. Якщо ми покірно приймаємо виховні заходи ізмінюємось, то наші взаємини з Ісусом Христом і його небесним батьком, Богом Ієговою,ставатимуть дедалі тіснішими (Приповістей 4:13).
Відданість винагороджується
Невдовзі учнівчекала ще одна несподіванка. Ісус промовив: «Правду кажу вам: серед тих, що тутстоять, є особи, які не скуштують смерті, аж поки не по побачатьСина людського, котрий приходить у своєму царстві» (Матвія 16:28). Без сумніву,Петра дуже цікавило, що ж мав на увазі його Вчитель. Втім, він добре пам'ятавпро докір, який нещодавно отримав від Ісуса, і думав, що йому навряд чи випадетака велика честь. Приблизно через тиждень Ісус взяв з собою Якова, Івана таПетра «на високу гору», можливо Гермон, який лежав усього за кілька кілометрів.Вже, напевно, була нічна пора. Ісус молився. Учнів хилило на сон. Аж раптомбажання спати зникло — вони побачили щось дивовижне! (Матвія 17:1; Луки 9:28,29, 32). Ісус почав перемінюватися на їхніх очах. Його обличчя засяяло і сталояскравим, немов сонце, а одежа — сліпучо-білою. Біля Ісуса з'явились двіпостаті: одна нагадувала Мойсея, а інша — Іллю. Вони говорили, що Ісус «мавпокинути світ і що це станеться в Єрусалимі», очевидно, вказуючи на його смертьі воскресіння. Петро усвідомив, якою помилкою було те, що він бажав, аби Ісусуникнув страждань (Луки 9:30, 31). Петро не міг мовчки спостерігати. Здавалось,постаті Мойсея та Іллі ось-ось зникнуть. Тож Петро сказав: «Наставнику, добренам тут. Поставмо три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі».Намети були непотрібні, адже Ілля та Мойсей, вірні слуги Ієгови, вже давнопомерли. Постаті не були реальними, оскільки це було лише видіння. Звичайно,Петро не усвідомлював, що говорив. Але хіба нас не приваблює його щирість ідоброта? (Луки 9:33). Тієї ж ночі Петро, Яків та Іван отримали ще одну нагородуза свою відданість. Вони чули голос самого Бога Ієгови! На місці, де стоялиучні, почала утворюватись хмара, яка поступово їх огорнула. З неї пролунав голос: «Це Синмій, якого я вибрав. Слухайте його». Видіння закінчилось, і на горі залишивсятільки Ісус та його апостоли (Луки 9:34—36). Яким же прекрасним даром цевидіння стало для Петра, а також для нас! Через кілька десятиліть Петро усвоєму листі до співхристиян з вдячністю згадував про нього. Він та інші учні,«ставши очевидцями [Ісусової] величі», побачили свого Вчителя у ролімайбутнього правителя небесного Царства. Це видіння підтвердило правдивістьбагатьох біблійних пророцтв. Воно зміцнило віру Петра і пізніше допомогло йомувистояти у випробуваннях (2 Петра 1:16—19). Наша віра теж зміцниться, якщо мизалишатимемось відданими Ісусу — Пану, якого настановив сам Єгова. Тому, подібнодо Петра, в усьому наслідуймо Ісуса, приймаймо його поради і виправлення,покірно ідучи його слідами.
Хтоє «скелею»?
«Говорю тобі: ти — Петро, і на ційскелі я збудую свій збір» (Матвія 16:18). На думку багатьох, це зверненняозначає, що Петро є основою християнського збору. Католицька церква навчає, щоІсус підвищив Петра над іншими апостолами і настановив його першим папою. ЦіІсусові слова написані латинською мовою на стелі купола в соборі св. Петра(Рим). Літери цього напису вищі за людський зріст. Чи справді Петро є «скелею»,на якій Ісус хотів збудувати свій збір? Ні. Зверніть увагу на три причини.По-перше, ці слова чули й інші апостоли, але ніхто з них не зробив такоговисновку. Якщо Ісус дійсно дав Петру вище становище, то чому після цьогоапостоли багато разів сперечалися про те, хто з них більший? (Марка 9:33—35;Луки 22:24—26). По-друге, апостол Павло пояснив, що «скелею» був Ісус Христос,а не Петро (1 Норинфян 3:11; 10:4). І по-третє, кілька десятиліть по тому самПетро показав, що не вважає себе тією «скелею». Він написав, що обіцяним«каменем… наріжним», якого вибрав Бог, є Ісус (1 Петра 2:4—8). Усе ж дехтонаполягає на тому, що «скелею», про яку говорив Ісус, є Петро, бо вважає, нібиім'я цього апостола означає «скеля». Однак «Петро» і «скеля», вжиті у вірші,—це два різних слова.
У мові оригіналу ім'я апостолаозначає «кусок скелі» і є іменником чоловічого роду, в той час як слово «скеля»— іменник жіночого роду. Як же тоді розуміти Ісусове звернення? По суті, Ісуссказав: «Ти, кого я назвав Петром, або «куском скелі», добрезрозумів, хто є «скелею», Христом, на якому буде збудованохристиянський збір». Якою ж честю було для Петра допомагати іншим збагнути цюістину!
2. Чи можутьпомерлі допомагати живим?
Юнак, на імяТамба, котрий живе у Західній Африці, готувався до шкільних іспитів. Мамапереконувала його звернутись до померлих родичів, бо вважала, що тільки зїхньою допомогою він успішно складе екзамени. У Палермо (Сицилія) туристивідвідують катакомби, де можна побачити сотні забальзамованих мерців. Дехтовірить, що ці мумії дають живим божественний захист. Кожного року до містечкаЛілі Дейл, що на заході штабу Нью Йорк (США), приїжджає велика кількість людей.Там живе дуже багато медіумів, посередників між світом живих та світом духів.До них йдуть, сповідуючись отримати допомогу від померлих родичів і друзів чипорозмовляти з ними. По цілому світі люди вірять в те, що померлі допомагаютьживим. Можливо, в це вірили ваші батьки або так думають ваші друзі. Справді,смерть близької людини завдає нам болю. Користуючись цим, медіуми пропонуютьсвою допомогу. Наприклад, одна жінка-медіум сказала, що потойбічний світ«завжди до ваших послуг». Чи померлі справді відповідають на наші прохання?Дізнаємось, що про це говорить Біблія.
Де перебуваютьпомерлі?
Боже Слово простоі зрозуміло пояснює, в якому стані перебувають померлі. В Екклезіяста 9:5сказано: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають». Чи маютьпомерлі якісь почуття? Відповідь знаходимо у 6-му вірші: «Їхнє кохання, і їхня ненависть,та заздрощі їхні загинули вже, і нема їм частки навіки ні в чому, що підсонцем… діється». А у 10-му вірші говориться: «Немає в шеолі, куди ти йдеш, ніроботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості». Єврейське слово шеол означаєспільну могилу людства. Цікаво, що місце, де після смерті перебував Ісус, у Бібліїназвано словом гадес, грецьким відповідником слова шеол (Дії 2:31).
Звісно смертьблизької людини завдає нам болю. Протягом свого земного життя Ісус охоче робивдобро. Втім, він розумів, що після смерті, перебуваючи в могилі, не зможедопомагати іншим. Божий Син прирівняв свою смерть до нічної пори, коли людиприпиняють роботу (Івана 9:4). Він знав, що померлі «безсилі через смерть»(Ісаї 26:14, НС). Подібну думку Ісус висловив, порівнявши смерть зі сном. Колипомер Лазар, Ісус сказав що його друг просто спить. Погодьтесь, ми не очікуємодопомоги від того, хто спить. Уві сні людина не думає і не може нічого робитидля інших.
Виникає питання,чи душа живе після смерті?
Згідно з вченнямибагатьох релігій, душа, — це якась окрема невидима частина людини, що переживаєсмерть тіла. Однак Біблія говорить про душу зовсім інше. У Буття 2:7 сказано,що коли Бог створив першу людину, то вона «стала… живою душею». По суті, самалюдина є душею, так само як і тварини є душами. Отже, як і підтверджує Біблія,коли помирає людина або тварина, помирає душа (Єзекіїля 18:4). Втім, багатолюдей розповідають про те, що вони спілкувались з померлими, чули їхні голосичи навіть бачили їх. Ці історії потішають осіб, котрі втратили родича абодруга, і вони звертаються до медіумів з проханням викликати душу померлого. Чисправді ті люди розмовляли з померлими? Якщо так, то це суперечитьвищенаведеним біблійним твердженням. Ісус Христос сказав, що Боже Слово – цеправда. А правда не може бути суперечливою. Біблія чітко показує, як слідставитись до розповідей про те, що померлі допомагають живим. У ній говориться,як один чоловік просив такої допомоги. Уважно дослідивши цей уривок, визрозумієте, що відбувалось насправді.
Цар звертаєтьсядо померлого
Події відбувалисяна півночі Ізраїлю. На полі бою стояли дві армії: цар Саул і його воїни наоднім боці, а грізне військо філістимлян – на іншому. Коли Саул побачив ворожийтабір, то «сильно затремтіло йому серце». Оскільки цар більше не служивправдивому Богу, Ієгова перестав відповідати на його благання. Крім того,пророк Самуїл на той час вже помер. У кого ж Саулу просити допомоги?
Саул звернувся доворожки, яка жила в Ен-Дорі. Він попросив жінку викликати Самуїла. Зявився «Самуїл»і сказав Саулу, що в тій битві переможуть філістимляни, а цар разом з синамизагине. Чи цей привид був дійсно Самуїлом? Біблія каже, що після смерті людина«до своєї землі повертається» і її «задуми гинуть». Як Саул, так і Самуїл добрезнали, що Бог забороняє звертатись до медіумів. Більш того, раніше сам Саулвинищив в Ізраїлі усіх, хто займався спіритизмом. Слід поміркувати: якби вірнийпророк Самуїл продовжував жити як дух, чи міг би він порушити Божий наказ і з’явитисяперед Саулом? Якщо Ієгова відвернувся від Саула, то чи могла якась ворожказмусити Бога розмовляти з царем через Самуїла? Аж ніяк! Тож ясно, що той духбув не Божим пророком, а злим демоном, який прикидався Самуїлом. Демони – цеангели, котрі ще на зорі людства повстали проти Божої верховної влади. Вониспостерігають за людьми протягом життя і можуть відтворити голос, зовнішнійвигляд і звички кожного. Демони з усіх сил поширюють ідею, ніби Біблія говоритьнеправду. Тому не дивно, що Боже Слово застерігає, аби ми не шукали зв’язку з цимидухами. Демони і сьогодні здійснюють свої злі задуми. Тепер зрозуміло, чомубагато хто бачить «душі» померлих або чує їхні голоси. Хоча може здаватись, щоці привиди бажають допомогти, насправді є їхня мета – ввести людей в оману.Також не забувати, що Ієгова є люблячим Богом, який ніжно піклується про нас.Він не заборонив би звертатись за допомогою до померлих і не назвав би такі діїгидотною, якби наші близькі та друзі справді продовжували жити після смерті.Якщо померлі не можуть вплинути на наше життя, то звідки нам чекати допомоги?
Отже, померлінеспроможні допомогти живим. Більш того, шукати зв’язку з померлими дуженебезпечно, адже цим ми порушуємо Божі закони і ризикуємо потрапити під впливдемонів. Біблія вказує на найкраще Джерело допомоги – Бога Ієгову. Лише вінздатен визволити нас з пут смерті. Наш творець завжди готовий допомогти. Навідміну від медіумів, які обнадіюють людей фальшивими обіцянками, Ієгова даєсправжню надію на майбутнє. Тамба, про якого згадувалось раніше, побачив,наскільки логічною є біблійна правда і якими марними є обіцянки медіумів.Ворожбити казали Тамбі, що він мусить принести жертву своїм предкам, якщо хочеуспішно скласти іспити. Вже до того хлопець почав вивчати Біблію зі Свідками Ієгови.З Божого Слова він дізнався, в якому стані перебувають померлі і хто насправдіприкидається духами предків. Незважаючи на тиск з боку матері, Тамба відмовивсязвернутись до медіума. Він сказав: «Якщо цього разу я провалюсь на іспиті, товчитимусь краще, аби скласти його наступного року». Чи вдалося Тамбі скластиіспит? Звісно так. До того ж він отримав найвищий бал. Його мама була вражена.Вона перестала вірити медіумам і більше не змушувала сина приносити жертвипредкам. Тамба зрозумів, чому Ієгова забороняє про «живих питатися мертвих»(Ісаї 8:19). Досліджуючи Біблію, Тамба впевнився: коли він буде дотримуватисяБожих законів, то матиме успіх у всьому, що робить. А що сказати про нашихблизьких, котрі померли? Чи мають вони якусь надію? Ієгова допомагає живим, вінтакож пообіцяв допомогти тим, хто заснув смертним сном. Пророк Ісая, описавшистан несвідомості, в якому перебувають померлі, сказав: «Померлі твої оживуть…пробудіться й співайте, ви мешканці пороху». Далі у своєму пророцтві Ісаязапевнив, що померлі, які тепер «безсилі через смерть», житимуть знову. Тількиуявіть: мільярди померлих воскреснуть! Біблія говорить, що скоро прийде час,коли Ієгова «зажадає побачити діло своїх рук» і поверне померлих до життя.Хтось, можливо, думає, що це нездійснена мрія. Втім, Ісус був цілковитовпевненим у воскресінні, адже сказав, що померлі вже живі в очах Ієгови.
Аби мати міцнунадію на воскресіння, продовжуйте набувати точного знання з Біблії. ВивчаючиБоже Слово, ви переконаєтесь, що Ієгова в силі допомогти як живим, так іпомерлим, адже всі його обіцянки «вірні й правдиві».
Джерело
1. www.watchtower.org