Тема: Релігія як сфера духовної культури: структура тафункціональне покликання
План
1 Предмет та функції релігієзнавства
2.Національні релігії. Індуїзм.Іудаїзм
3.Буддизм
4.Християнство
5.Іслам
6.Свобода совісті в Україні
7.Нові релігійні течії та організаціїв Україні
релігієзнавствобуддизмхристиянство іслам
1. Предмет та функції релігієзнавства
Релігієзнавство- гуманітарна наука,що досліджує соціально-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язківз політичними, економічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливупа віруючих. Як самостійна галузь знання воно виникло у другій половині XIX століття.
Предметомрелігієзнавства єоб'єктивні закономірності виникнення, становлення та розвитку релігій, їх функціонування,структура та різноманітні феномени, взаємозв'язок і взаємодія релігії з іншими галузямизнань.
Термін«релігія» походить, за Цицероном, від латинського «ге§е1е» — шанувати, почитати,і означає «богошанування», «культ»; або ж, за Лактанцієм, від слова «геІі§аге» — зв'язувати. Осмислюючи природу і сутність релігії, Лев Толстой показав три значенняпоняття релігії:
1. Релігія — це дане Богом щире одкровенняі богошанування, що витікає з цього.
2. Релігія — це зведення марновірнихположень і марновірне богошанування, що випливає з цих положень.
3. Релігія — це зведення філософськихположень і моральних законів, створених розумними і владними людьми для керуваннягрубими, неосвіченими народними масами, щоб їх утішити і приборкати.
Релігіяє однією з найдавніших форм суспільної свідомості, однією з форм відображення світу,але відображення своєрідного. Релігія прагне до універсального відображення дійсності,використовуючи при цьому фантастичні образи, які сприймає як дійсні. При такомувизначенні релігія пов'язана з фантазією та з вірою у створені образи та вигадування.Саме віра стає основою впевненості у дійсному існуванні фантастичних образів. Релігіяяк сфера духовної культури має свої особливості, власну структуру та виконує певніфункції. До структури релігії належать:
1) релігійна свідомість, що включає два компоненти: релігійну психологію (сукупність властивих масівіруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов'язаних з певною системоюрелігійних ідей) та релігійну ідеологію (систему ідей, розробкою та пропагандоюяких займаються релігійні організації); 2)релігійні почуття, що спрямовують емоційнеставлення людини до створених їхньою уявою надприродніх сил як до реальних;
2) релігійний культ — сукупність символічних дій, за допомогою яких віруючі намагаються вплинутина надприродні об'єкти. До культу можна віднести обряди, ритуали, жертвопринесення,таїнства, богослужіння, пости, молитви; сюди належать також культові споруди (храми,собори), культові речі (посуд, одяг, реліквії) та, звісно, культові книги;
3)релігійні організації — об'єднання послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільностівірувань та обрядів. Релігійні організації викопують різні функції: як релігійні- задоволення релігійних потреб віруючих, регулювання культової діяльності, розробката пропаганда віровчень, так і нерелігійні — політичні, правові тощо.
Підспецифічними особливостями релігії слід розуміти і ті функції, що вона виконуєв суспільстві.
1.Ілюзорно-компенсаторська функція полягає у тому, що для віруючого релігія дає компенсацію(не дійсну, ілюзорну) обтяжливості людського буття і надію на краще існування употойбічному світі. Таку надію дає віра в райське життя, в ідеальний світ, де пануютьсвобода і рівність.
2.Світоглядна функція полягає в намаганні релігії створити власну картину світу, власнусхему вдосконаленого суспільства, визначити місце людини в системі природи та суспільства.
3. Регулятивна функція виявляється у спрямованості релігіїстворити свою систему норм і цінностей для віруючої людини, що закріплює і зберігаєвіру у надприродне. Ця функція реалізується у традиціях, культових діях, сімейно-побутовихстосунках.
4. Інтеграційна функція полягає в спрямуванні релігіїна збереження і'зміцнення існуючої соціальної системи, на згуртування прихильниківоднієї віри і протиставлення їх послідовникам інших релігійних напрямків.
5. Комунікативна функція реалізується у підтримці зв'язківміж віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійнихдій та у міжособистісних стосунках.
Релігіїподіляють на групи на підставі етнічних ознак, часу виникнення, рівня організації,державного статусу, правового статусу, статистичного аналізу, за формою поширеннятощо. За рівнем розвитку релігії поділяють на такі види:
♦ ранні форми- релігії первісногосуспільства (анімізм, магія, культ предків тощо);
♦ політеїстичні- релігії, у котрихвизнається багатобожжя (більшість національних релігій, за винятком іудаїзму тасикхізму);
♦ монотеїстичні- головною ознакоює поклоніння єдиному богу (християнство, іслам, іудаїзм, сикхізм);
♦ синкретичні- релігії, що утворилисявнаслідок зрощування або злиття різних релігій (афрохристиянські, абавіти, дзен-буддизм);
♦ нові релігійнітечії та рухи — релігії,що виникають у сучасності (мунізм, церква Антихриста, йогізм).
Анімізм- це віра в духиі душі, що управляють людьми, предметами та явищами навколишнього світу. Тотемізмпозначає комплекс вірувань і обрядів первісного суспільства, пов'язаний з уявленнямипро родинні зв'язки між групами людей і' тотемами — тваринами або рослинами, що,відповідно до міфічних уявлень, були предком-заступником даного роду і кожного йогочлена, символом кровного зв'язку. Фетишизм — це поклоніння неживим предметам, якимприписувалися чудодійні властивості (скелі, дерева, раковини, різні побутові предмсти тощо). Магія являє собою обряди, пов'язані з вірою в надприродну здатністьлюдини виливати на інших людей та навколишню дійсність. Анімалізм, зоолатрія — цесукупність магічних обрядів і вірувань, в основу яких покладено уявлення про тваринабо рослин як покровителів та захисників роду. Аніматизм являє собою перенесенняпсихічних властивостей людей на природу, ставлення до природи як до живої істоти.
2. Національні релігії. Індуїзм. Іудаїзм
Середбагатьох спроб класифікувати усі релігії найчастіше використовується така схемакласифікації релігій:
1.Ранні форми релігії (родоплемінні), тотемізм, фетишизм, магія, анімізм, аніматизм,анімалізм, шаманство, культ природи, культ предків, язичництво, політеїзм.
2.Національні релігії.
♦ ранні національнірелігії: релігіяСтародавнього Єгипту, релігія народів Дворіччя, релігія Стародавньої Індії (ведична,брахманізм), давньогрецька релігія, релігія Давнього Риму, релігії доколумбовоїАмерики та інші;
♦ пізні національнірелігії, іудаїзм,індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.
3. Світові релігії, буддизм, християнство (у йогоконфесійних проявах — православ'я, католицизм, протестантизм), іслам.
4. Нетрадиційні релігії, нові релігійнірухи:
♦ неохристиянство:Богородична церква,церква Ісуса Хри-ста, Новоапостольська церква та інші;
♦ релігії оріенталістського(східного) напрямку: Товариство свідомості Крішни, послідовники Саї Баби, центри Шрі Чіпмоя, Вселенськачиста релігія;
♦ синтетичнірелігії: Велике Білебратство, церква Єднання, Всесвітня віра Бахаї;
♦ езотеричніоб'єднання: теософія,братство Грааля;
Неоязичництво:Рідна віра, РУНвіра,Собор Рідної Віри;
♦сайентологічні рухи (наукоподібні): діанетика, наука розу му, християнська наука;
♦сатанізм.
Ранні національні релігії — це релігійні вірування, що охоплювали своїм впливом верхні та середні верствинаселення у межах однієї національної держави і існували в той час, коли була можливістьтримати найбільш пригнічені низи суспільства у покорі лише завдяки грубому насильству.
Пізні національні релігії — релігії, що існували в період феодальних відносин, відстоювали інтереси націїбез соціального протистояння низів та верхів.
Дочисла найдавніших національних релігій належить індуїзм, що сповідує переважна більшістьнаселення Індії протягом століть. Для початкового періоду індуїзму (його іноді називаютьведичною релігією) характерним є шанування природи як такої, тотожність людини іприроди, і навіть творіння світу відбувається в процесі принесення в жертву першолюдиниПурупіі, з різних частин його тіла. Важливого значення набуває та має своє продовженняу наступному розвитку людства орієнтування людини на досягнення трьох основних завдань(триварга): 1) дхарма — слідування основним релігійно-моральним настановам; 2) артха- все, що зв'язане з користю та вигодою у суспільному житті; 3) кама — повне задоволеннятілесних потреб, передусім любов.
Головніджерела класичного індуїзму, окрім Вед, — це народний епос «Махабхарата» і «Рсшаяна»,а також пурині, зведення переказів.
Історичнопершою великою релігією, що почала використовувати Одкровення, надане Богом, є іудаїзм.Організаційним центром ного став храм на горі Сіон, жреці котрого довгий часзбирали і редагували міфи про Ягве та його пророків. Головне джерело зведень прорелігію євреїв — Біблія. Книги Старого Заповіту поділяються на три частини: 1) ІГятикнижжяМойсея — Тора; 2) ранні і більш пізні книги пророків -Небігм; 3) інші книги — Кетубім.
Релігійнаістина відображена у Десятислів'ї Мойсея, де висловлені десяті, заповідей. Упершій із них відкривався народу сам Ягве, як Бог. Це він вивів їх із Єгипту, відчинивїм шлях по морю і скинув могутність фараона і його воїнство. Хоча він близький долюдей, милостивий, виявляється єдиним живим Богом, проте він невидимий і немає Йомуніякої подоби ні на небі, пі на землі. Третя заповідь: народ не повинен зображуватисобі Бога як кумира. Дотримання суботи притіненням усякої роботи в сьомий день (четвертазаповідь) тепер було підтверджено законодавчою силою як необхідний чинник для посиленнярелігійного почуття, періодичного відновлення сил і надання відпочинку людині ітваринам. Повага до батьків здавна вважалася моральним обов'язком дітей, але теперзаповідалось, що син, навіть ставши головою сімейства, повинен так само почитатисвою матір, як почитав батьків (п'ята заповідь).
Людськежиття мало цінувалося в давнину в умовах панування культу воїна, але в Біблії заповідалось:«не убиті». Людина створена за подобою Божою і тому.життя її повинно бути священним(шоста заповідь). Стародавній світ потопав у тваринних інстинктах, був отруєнийтваринною похітливістю, а самі боги зображуватися далеко не зразками цнотливості.Це засуджувалося, упорядковувалися відносини між чоловічою та жіночою статями, щознайшло виявлення в сьомій заповіді «не чини перелюбу». Власність проголошена священною,недоторканою і злодійство затавроване як злочин (восьма заповідь), так само як інеправдиве свідчення (дев'ята заповідь). Але новий закон не тільки засуджував зовнішнюзлу справу, тобто дію, а навпаки, він проникав в глибини людської душі і засуджувавсаму злу думку, тобто мотиви, інтереси, заповідав «не побажай» нічого такого, щоогидне основним законам моральності (десята заповідь).
Релігійнісвята та обряди в іудаїзмі присвячені певним подіям в історії єврейського народу.В їх основу покладені побутові свята, пов'язані зі зміною календарного циклу. Іудейськісвята супроводжуються особливими богослужіннями та обрядами.
♦ Обрізання- найбільш значущийіудейський обряд, що символізує союз між євреями і Богом. Це символ боїооб
♦ раності євреїв.
♦ Ритуальнеобмивання — рабпниприписують віруючим напередодні суботи, релігійних свят та перед молитвою
здійснюватиобмивання рук у мікві (спеціальний басейн з дощовою або джерельною водою).
♦ Йом кіпур(Судний день) — головнесвято, тісно пов'язане з культом Ягве. У цей день Бог визначає долю людини на майбутнійрік.
♦ Рош Гаиіана(свято Нового року) — відзначають його за дев'ять днів до Йом кіпура. В цей день Бог Ягве подумкиоглядає все, а Судного дня виносить вирок.
♦ Суккот — свято, пов'язане зі спогадамипро міфічний вихід євреїв з Єгипту, триває вісім днів.
♦ Ханука — відзначають під часзимового сонцестояння вісім днів. Свято повинне нагадати про запалювання першихсвічок в Єрусалимському храмі. Ця подія сприймається як врятування релігії євреїв.
♦ Пурім — відзначають його в березні якетап підготовки до Песах. Свято сповнене ідеї богообраності єврейського народу.
♦ Песах — свято, що неодноразово змінювалосвоє сакральне значення. Спочатку його пов'язували з весняним вигоном тварин напасовисько, потім воно перетворилось у свято першого снопа, надалі його стали пов'язуватиз виходом з Єгипту. Песах сприймається також як родинне свято.
♦ Шабат — щотижневе свято суботи.
Священоюкнигою іудаїзму є Талмуд ( від євр. — вивчення) — багатотомний збірник єврейськихдогматичних, правових, релігійно-філософських, моральних і побутових уявлень. Структурнимискладовими його є Мішна та Гемара — об'ємний коментар до Старого заповіту та збірниктлумачень до трактатів Мішни.
Іудаїзмупритаманне протиставлення євреїв іншим народам, неєвреїв він ставить поза законом.В сучасному Ізраїлі іудаїзм проголошений державною релігією. З іудаїзмом тісно пов'язанийсіонізм — політична течія, що сформувалась в кінні XIX ст. і пропагує одну з провідних ідей іудаїзму- ідею «богообраності» євреїв як вищої раси.
3. Буддизм
Назвата поява буддизму пов'язані з ім'ям Сіддхартхи Гаутами (Будди). Найбільш знаменитісказання про життя Будди входять у збірник Джатака, складений близько II ст. до н.е.
Основніположення вчення Будди свідчать про глибину і високу моральність. Будда проголосивповий шлях звільнення, сутність котрого виклав у проповіді «Поворот Колеса Доктрини».Це «серединний шлях» між скрутами аскетичного подвижництва і задоволенням чуттєвихбажань (в однаковій мірі марний). Врешті решт, цей шлях полягає в тому, щоб зрозуміти«чотири шляхетні істини» і жити відповідно до них.
1.Шляхетна істина про страждання. Страждання — це властивості самого життя, вони полягаютьв народженні, старості, хворобах і смерті, у поєднанні з неприємним, у роз'єднанніз приємним; у недосяжності бажаного.
2.Шляхетна істина про причину страждання. Причиною страждання є жагуче бажання,що приводить до нового народження і супроводжується радістю і захопленням від задоволень.
3.Шляхепна істина про припинення страждання. Припинення страждань — це припинення бажаньчерез відмову від них, поступове звільнення від їхньої влади.
4. Шляхетнаістина про шлях, що веде до припинення страждання. Шлях до припинення страждань — це восьмеричнийшлях слушності, що керується такими принципами:
1)правильний погляд — розуміння «чотирьох шляхетних істин», тобто страждання, йогопричин, його припинення і шляху, що веде до припинення страждань;
2)правильна думка — звільнення від похоті, лютої волі, жорстокості і неправедності;
3)правильні висловлювання — уникнення неправди, позбавлення від пліток, грубостейі порожніх балачок;
4)правильна дія — утримання від злочину вбивства, злодійства та статевої розбеще ності;
5)правильний спосіб життя — вибір тих занять, що незаподіють шкоди нічому живому;
6)правильні намагання подолання шкідливих потягів, позбавлення від дурних схильностей,виховання і зміцнення добрих і здорових намагань;
7)правильна увага — спостереження за станом тіла, відчуттів розуму і аналіз об'єктів,на яких зосереджується розум, щоб їх розуміти і контролювати;
8)правильне зосередження зосередження розуму в медитації для висвітлення певних станівсвідомості, що ведуть до прозрінь. Просування ним шляхом веде до зникнення бажаньі звільнення від страждань.
ВченняБудди відрізняється від ведійської традиції, що спирається на обряди жертвопринесеньбогам природи, а також протистоїть брахманізму упанішад, послідовники яких відмовилисьвід таких обрядів. Гаутама був глибоко стурбований практичною проблемою звільненнялюдини через моральне і духовне очищення. Виступаючи проти ідеї незмінної сутності«Я», він вважав, ідо воно мінливе і може, використовуючи правильне намагання,уникнути спонукання до дурних вчинків і відплати за них у вигляді страждання і безупинногокруговороту народжень і смертей. Для послідовників, що досягли досконалості (арахата),результатом стане нірвана — стан безтурботного прозріння, безпристрасності і мудрості,порятунок від подальших народжень і трансформацій існування. Це найвища мета людськихпрагнень. В центрі філософії буддизму — психологічний стан повноти внутрішньогобуття, відсутності бажань, досягнення задоволеності і самодостатності, абсолютноївідчуженості від зовнішнього світу.
Згідноз вченням Будди Всесвіт знаходиться в процесі постійних змін. Людина також не маєнічого постійного, вона являє собою умовну єдність п'яти груп мінливих фізичнихі ментальних компонентів: тіла, відчуттів, сприйняття, ментальних утворень і свідомості.Усе має мінливий характер та перебуває в напруженому занепокоєнні, де усе відбуваєтьсявідповідно до універсальної причинності — карми.
Спостереженняза тим, як проходить життя по колу повторюваних народжень, спонукали сформулюватитак званий «закон залежності причин», що являє собою ланцюжок із 12-ти чинників,що злагоджено діють у кожній людині. Вони перераховуються в певному порядку: неуцтво,довільні дії. свідомість, розум і тіло, почуття, враження, відчуття, бажання, уподобання,становлення, переродження, старість і смерть. їх дія породжує страждання. Кінцевамета — зникнення всіх бажань і своєкорисливих устремлінь у нірвані. Нірвана буквальноозначає «згасання» афектів (за аналогією із згасанням вогню після вигоряння палива).При цьому аж ніяк не припускається «ніщо» або «знищення»: скоріше це трансцендентнийстан свободи за межами «народження і смерті», що не передається в термінах існуванняабо неіснувапня у звичайному їхньому розумінні.
Напрями та течії буддизму. Після смерті Гаутами його послідовники провели в Раджагрісі«перший собор», на котрому були сформовані доктрина і правила поводження, котримикерувалась чернеча община — сангха. Пслі напрямок одержав назву тхеравада — школастарійшин. Згідно з вченням тхеравади, людина сама відповідає за свій порятунокі незалежна в цьому від волі вищих сил. Головні об'єкти поклоніння називаються «трьомапритулками».
♦ Будда не бог, але вчитель і приклад;
♦ Карма — істина, котрій вчив Будда;
♦ Сангха — засноване Буддою братство послідовників.
Надругому соборі відбувся перший розкол, коли ченці заснували власну секту і назвалисебе членами Великого ордену. В міру зростання чисельності буддистів і поширеннябуддизму виникали все нові розколи. «Третій собор» прийняв міри до розсилання буддійськихмісіонерів за межі царства.
Священнітексти згруповані в трьох збірках, що названі «Трипітака» («Три кошики вчень»):1) Віная пітака — Кошик дисципліни — містить статути і правила поводження ченціві монахинь, розповіді про життя і навчання Будди, історії чернечого ордена; 2) Суттапітака — Кошик наставлянь — містить викладення проповідей Будди, де йдеться проте, за яких обставин Будда промовляє свої проповіді, часом використовується власнийдосвід пошуку і знаходження просвітлення, причому незмінно з огляду па можливостіаудиторії; 3) Абхідхамма пітака — Кошик вищої доктрини являє собою систематизованукласифікацію термінів та ідей із двох перших збірок, містить трактати, складенізначно пізніше, ніж статути і сутри, присвячені проблемам психології та логіки.
Починаючиз XI ст., як індуїзм, так і буддизм стали відчуватина собі вплив тантризму, назва якого походить від сакральних книг таїггр (керівництв).Тантризм — система вірувань і обрядів, де використовуються магічні заклинання,містичні стилі, діаграми і символічні жести для досягнення почуття містичного єднанняз реальністю.
Сьогоднібуддизм існує в двох основних формах. Хінаяна (традиційний шлях досягненнянірвани, «мала колісниця порятунку^) поширена в Шрі-Ланці й у країнах Південно-СхідноїАзії — Таїланді, Лаосі і Камбоджі. Махаяна («велика колісниця порятунку»,що надає можливість скорішого досягнення нірвани) переважає в Китаї, включаючи Тибет,у В'єтнамі, у Японії, Кореї, Монголії. Значна кількість буддистів мешкає в гімалайськихкоролівствах Непал і Бутан, у Пакістані, на Філіппінах і в Індонезії. За межамиАзії декілька тисяч буддистів живуть у США (600 тис), у Південній Америці (160 тис.)і в Європі (20 тис).
Востанні роки виникли асоціації буддистів-мирян, що прагнуть зв'язати вченнямахаяни із сучасним життям. Так, у напрямках дзен-буддизму навчають мирян методаммедитації як засобу збереження внутрішньої рівноваги в хаосі міського життя. У сектахЧистої землі акцент робиться на чеснотах, співчутливої людини: щедрості, ввічливості,доброзичливості, чесності, співробітництві і служінні. Визнається, що ідеал махаяни- порятунок живого від страждання — цілком може служити спонукальним мотивом длязаснування лікарень, дитячих притулків і шкіл. У 1953 році в Пекіні була створенаБуддійська асоціація для організації співробітництва з буддистами інших країн, Буддійськаасоціація, буддійського мистецтва підтримує вивчення і зберігання пам'ятників буддійськоїкультури, у Сінгапурі і на Філіппінах у махаяністів існують асоціації мирян, щоорганізовують популярні лекції і поширюють релігійну літературу.
Ламаїзм — одна з формбуддизму, поширена в Тибетському регіоні Китаю та у Монголії. Тантричні ідеї і обрядизмішувались із послабленими традиціями хінаяни і махаяни, а також увібрали в себеелементи місцевої тибетської релігії бон — форми шамаїзму, поклоніння духамприроди, у котрому припускалися людські і тваринні жертвопринесення, магічні обряди,змови, вигнання нечистої сили і чаклунство. Священнослужитель.тама, учитель Атіша,то прибув з Індії в 1042 році, запропонував більш духовну доктрину, стверджуючи,що релігійне життя повинно проходити три стадії:
♦ шлях хінаяни,або моральної практики;
♦ кілях махаяни,або філософського осмислення;
♦ шлях тартраяни,або містичного єднання через ритуали тантри.
РеформиАтіши були продовжені тибетським ченцем Цзон-хавою, що на початку XV ст. заснував секту гелук-па (доброчесногошляху), жадав від ченців дотримання обітниці безшлюбності й учив більш високомурозумінню тантричної символіки. Після 1587 року Верховний лама цієї школи став називатисяДалай-ламою (далай «океанська широчінь»). Вплив секти зростав, і у 1641 роціДалай-лама одержав усю повноту як світської, так і духовної влади в Тибеті.
Священнеписання тибетського буддизму зіграло велику роль у поширенні вчення, священні текстиє підвалинами для навчання ченців у монастирях і для наставляння мирян. Найбільшимпієтетом оточені канонічні тексти, що діляться на дві групи: Каджур (108томів вчення Будди в повному перекладі із санскритського оригіналу) і ЧотириВеликі Тантри.
4. Християнство
Християнство(від грецьк. Христос — Помазанник, Месія) -одна із світових релігій (поряд із буддизмомта ісламом), одна з так званих «авраамітичних» релігій, спадкоємниця біблійногомонотеїзму, що поєднує християнство з іудаїзмом та ісламом. Християнство маєтри основні напрямки: православ'я, католицизм, протестантизм. В основі християнствапокладена віра в Ісуса Христа, який сприймається як Боголюдина, як Рятівник, якутілення другого обличчя триєдиного Божества — так званої Трійці.
Християнствовиникло в І ст. н.е. у Палестині. Соціальними причинами його виникненнябули наступні: по-перше, боротьба пригноблених верств Римської імперії, надіїна зміни; по-друге, централізація влади у Римі, що гармоніювала з ідеєю єдиногобога; по-третє, поєднання політичних, економічних, ідейних відносин у межах однієїдержави, що сприяло уявленням про наднаціонального бога; учетверте, розпад рабовласництва,що потребував нових ідеологічних засобів впливу на підлеглі маси.
Основнимиідейними джерелами християнства, , яких черпались головні положення релігії,ставали:
♦ іудаїзм, від якого християнство успадкуваловизнання Старого заповіту з його змістом, образ Ісуса Христа, ідею про месію таінше;
♦ ідеологіякумранської общини, що породила вчення про друге пришестя месії;
♦ релігії східнихнародів Римської імперії, з яких було запозичено багато міфічних образів та сюжетів, котріробили християнство поліетнічною релігією;
♦ релігійно-філософськівчення Філона та Сенеки, що привнесли в християнство ідеї про вроджену гріховність, пронеобхідність спасіння душі як мету життя, про божественну сутність месії, про рівністьлюдей перед Богом, про презирство до земного життя, про любов до ворогів та пропокірність долі.
Вісторії свого розвитку християнство пройшло декілька етапів:
1. Початкове християнство — часи, за яких відбувається виникненняперших християнських громад;
2. Раннє християнство — це час формування церкви таоснов віровчення;
3. Період Всесвітніх соборів — час існування християнства якпанівної релігії у певних регіонах та відособлення західної та східної церков;
4. Період розвитку християнствапісля 1054 року, коли відбувся розподіл християнства на православ'я (східний напрямок)та католицизм (західний напрямок).
Християнство має власні традиції, що відрізняютьцю релігію від багатьох інших, В основу християнства покладено Священний Переказ-сукупність форм, до яких належать: усна традиція, релігійні тексти та богослужіння,у яких передається зміст віри, що має своїм джерелом Одкровення. Основою віровченняхристиянства є Священне Письмо, головною у якому є Біблія; а також «СимволВіри», рішення всесвітніх і деяких но-міських соборів, окремі твори так званих «отцівцеркви». Згідно з Священним Приданням формується християнське віровчення та вченняпро Бога, складається організаційна структура, виконуються обряди тощо.
Основні положення християнського віровчення(догмати) складалися протягом багатьох століть під впливом політики та економіки,соціальних та етнічних процесів, філософії та релігійні течій, Догмати містятьсяу Біблії та постановах Християнських Вселенських соборів. Крім того, розробленіСимвол Віри — стисле викладення християнських догматів, безумовне визнанняяких православна і католицька церкви наказують кожному християнинові.
Згідно з Символом Віри, християниповинні вірити в єдиного Бога, що виступає у трьох особах: Бога-Отця, Бога-Сна іБога Святого Духу (Свята Трійця). Відповідно до догмату Триєдності, внутрішнєжиття Божества є особисті стосунки трьох «Іпостасей», або Осіб: Отця — безначальногоПершопочатку; Сина, або «слова» — «Лотоса»- Початку, що оформляє та надає значення;і Святого Духу — життєздійснюваного Початку. Син народжується від Отця, Святий Дух«із ходить» від Отця (за православним вченням), або від Отця і Сина (особливістькатолицької доктрини, засвоєна також протестантизмом). Але як «народження», такі «ізходження» відбувається не у часі, а у вічності. Усі три обличчя були завждиі вони є рівними за гідністю. У такому вигляді існує догмат про Трійцю.
Християнство успадкувало дозрілу у старозавітнійтрадиції ідею про єдиного Бога, що має Свою причину в Собі Самому. Всі особистості,істоти і предмети є творіннями Божими,' причому утворені з нічого, а всеблагість,всебачення і всемогутність виступають як унікальні атрибути Бога.
Особливого значення набуває в християнствідогмат бого-втілення, згідно з яким Ісус Христос з Бога став людиною, народившисьвід Діви Марії. Цей догмат покликаний обгрунтувати особливу особисту роль Христа,а крім того, надає всім євангельським повчанням статус «божественних істин».
Триєдність і боговтілення — це два центральних догмати,що складають найважливішу відмінність християнства від іудаїзму та ісламу.
Значну роль відведено догмату спокутування,згідно з котрим Ісус Христос своїми стражданнями та смертю на хресті приніссебе у жертву Богу-Отцю за гріхи людей — спокутував їх. Цим він відкрив їм шлях«спасіння від влади гріха». Догмат воскресіння Ісуса Христа проголошуєтьсяяк запорука майбутнього воскресіння людей із мертвих. Догмат вознесіння зобов'язуєхристиян вірити, що Ісус мешкає на небі поруч із Богом-Отцем, що показує нікчемністьтілесного, земного існування порівняно до вічності, що очікує душу. З останніх трьохдогматів християнство розвиває ще три положення: віра в безсмертя душі, уявленняпро потойбічні пекло та рай, ідея про небесне вшанування та богоугодне життя наземля тощо.
5.Однією з найбільшзначущих відмінностей християнства від інших релігій є відношення та сприйняттядругої іпостасі Трійці -Ісуса Христа. Втілення Бога розуміється в християнствіяк єдинократне і неповторне, що не припускає будь-яких перевтілень. «Раз помер Христосза гріхи наші, а по воскресінні з мертвих більше не вмирає!» -така теза відстоюєтьсяАвгустином Блаженним проти доктрини вічного перевтілення. Ісус Христос — Єдинородний,Єдиний Син Єдиного Бога. Всесутність Бога вміщується в межах одного людського тіла,а Його вічність — у межах неповторного історичного моменту. Четвертий ВселенськийХалкідонський Собор встановив, що при втіленні (народженні) Ісуса божественне ілюдське з'єдналось в ньому як в єдиній особі, незмінно, нероздільно.
ВXIX ст. дослідники, що займалися проблемоюісторичності особи Ісуса, утворили так звані міфологічну та історичну школи. Першізаперечували можливість існування реальної історичної особи на ім'я, Ісус Христос,представники другої вважають, що в основі його образу покладене життя цілком реальноїлюдини, що з часом набуло міфологічного забарвлення. Історичні свідоцтва про життяІсуса практично відсутні, тому ми можемо судити про його особу тільки на підставізвісток, що залишили автори євангелій.
Десятьзаповідей Божих, які дійшли до людей через Мойсея і знаходяться у Старому Заповіті,та головні заповіді, що були дані Христом в Новому заповіті, складають морально-етичнийкомплекс християнина і вважаються найголовнішими. Згідно з цими заповідями складаютьсяобов'язки християнина:
1.Неділі і свята святкувати.
2.У неділю і свята відвідувати церкву і брати участь у службі Божій та іншихцерковних богослужіннях.
3.Установлених святою церквою постів дотримуватись.
4.Принаймні один раз на рік, у святий Великий піст, сповідатися і причащатисясвятих Тайн.
5. Весілляв заборонений святою Церквою час не справляти. Не слід забувати і про сім смертнихгріхів, яким протистоять християнські чесноти:
♦ гордість — смиренність,
♦ захланність- щедрість,
♦ нечистота- чистота,
♦ заздрість- доброзичливість,
♦ нестриманість- поміркованість,
♦ гнів — лагідність,
♦ лінь — працелюбність.
Головними чеснотами, що протиставляються усім гріхам людини, християни вважають Віру,Надію, Любов.
Важливимелементом християнської релігії є християнський культ, основний зміст якогоскладає розгалужена система свят, постів, жертвопринесення, поклонінь, молитов,богослужінь, таїнств, релігійних треб тощо.
— Католицька та православна церкви визнають за необхідне причетність кожного віруючогодо Бота, що здійснюється за допомогою особливих обрядів — таїнств, які, затрадиційним християнським розумінням, реальновводять божественні/ присутність у життя людини. Найважливішими з таїнств, визнанимиусіма віросповіданнями, є такі:
1. Водохрещения — цс ініціація, що вводить у християнськежиття і припиняє дію інерції першорідного гріха, Гріхопадіння.
2. Євхаристія, або причащання — не вкушання хліба і вина, щоза церковною вірою, символізують Тіло і Кров Христа заради дійсного з'єднання віруючогоз Христом. Православ'я і католінизм визнають ще п'ять таїнств, сакраментальний статусяких заперечується протестантизмом,
3. Миропомазання, що має на меті повідомити віруючимпро містичні дарунки Святого Духу.
і.Покаяння — сповідьперед священиком і відпущення гріхів.
5. Священство, або Рукоположення, або ординація- зведення в духовний сан, що дає повноваження не тільки наставляти віруючих, атакож насамперед, надає владу чинити таїнства.
6. Шлюб — здійснення в храмі церковного шлюбу, вінчання,що тлумачиться як співучасть у містичному шлюбі Христа і Церкви.
7. Соборування, або єлеєосвячепня, або маслосвяття- це помазання, що супроводжується молитвами та нанесенням єлею на тіло важкохворогояк останній засіб повернути до життя й одночасно побажання смерті.
Важливимелементом культу є також богослужіння — сукупність церемоній та обрядових дій, зверненихдо Бога з метою отримати від нього милість. Існує система богослужінь: протягомроку, протягом тижня (неділя — воскресіння Ісуса Христа, понеділок — ангелам Бога,вівторок — пророкам, середа — зраді Ісуса Христа, четвер — святійшим християнства,п'ятниця розп'яттю Ісуса Христа, субота — всім святим). Протягом доби богослужіннявключає дев'ять служб: вечірніх та нічних — вечірня, завечірня, опівнічна, і ранішня,та денних — першої, третьої, шостої та дев'ятої години.
Християнські свята посідають важливе місце в культовій практиці. Серед них видоюютьсявеликі, так звані Двонадесяті свята:
1. Пасха (Великдень):
2. Різдво Христове (7.01 або 25.12);
3. Трійця (П'ятидесятниця, на 50-й день після Паехи);
4. Стрітення Господнє (15.02);
5. Хрещення Господнє (Богоявлення, 19.01);
6. Спас (19.08);
7. Вхід Господній в Єрусалим або Вербна неділя (за тиждень
доПасхи);
8. Вознесінпя Господнє (па 40-й день після Великодня);
9. Здвижепия Чесного і Животворного ХрестаГосподнього (27.09);
10.Уведення в храм Пресвятої Богородиці (4.12);
11.Благовіщення (7.04);
12. УспінняПресвятої Богородиці або перша Пречиста
(28.08).
Крімсвят, у християнському культі існують пости, тобто утримання від їжі. ПередПасхою встановлено Великий піст. Існують також Апостольський, Успенський, Різдвянийпости. Кожні середа і п'ятниця вважаються пісними днями.
Ухристиянстві поширені молитви, вшанування реліквій, ікон, хреста, мощей.
Церкває провідником Святого Духу в світі, втіленням третьої особи Трійці, подібно до тогояк Христос втілює другу особу. Тому церква спрямовує свої зусилля на продовженнясправи Христа на землі. Діяльність церкви має три напрямки, кожен з якихвідповідає певному аспекту життя Ісуса Христа:
♦ по-перше,євангелізація — розповсюдження серед людей, що належать до церкви, переконання,що вони повинні покаятись та увірувати;
♦ по-друге,робота, спрямована безпосередньо на спасіння, проведення літургій в церкві;
♦ по-третє,діяльність зі встановлення месіанського Царства Божого, володарювання Христа.
♦ Отже, церкваяк організація продовжує проповідування, розпочате самим Ісусом Христом: по-перше,як зберігай таємниць, вона знов відтворює спокутну жертву Хриспа, втілюючи подіїйого життя у річному календарному никлі; по-друге, як провідник волі Христа щодолюдства, церква спрямовує свою діяльність на встановлення Царства Божого па Землі.Сьогодні християнська церква не має єдиної організації, як це було спочатку. Єдинаорганізація була порушена під виливом різноманітних політичних, економічних, ідеологічних,соціальних процесів, що відбувалися в історії людства.
♦ Розподілхристиянства на католицизм та православ'я: історія та сучасність. Після розповсюдження християнствана теренах Римської імперії в період від І — до поч. IV ст., за Костянтина Великого, гоніння нахристиянську церкву припинились. Християнство стає офіційною релігією Римської держави.До Риму християнство прийшло пізніше, оскільки вищий клас довго зберігав вірністьстарим римським богам і звичаям, але Захід раніше зіштовхнувся із загрозою варварськоїнавали, а тому позиції західних християнських вождів були не занадто тривкими. Ціособливості розвитку західної частини імперії сприяли утворенню в Римі стрункоїелітарної церковної організації на чолі з римським єпископом, якого стали називатиПапою.
♦ Розкол міжЗахідною (католицькою) і Східною (православною) церквами зазвичай датують1054 роком, але це розпочалося раніше, з часу поділу в 395 році Римської імперіїна Західну і Східну. Мав місце поступовий і тривалий процес розмежування, обумовленийнайпевніше розбіжностями в звичаях і думках, ніж догматичними особливостями.
♦ Сьогодні міжправослав'ям і католицизмом існує ряд відмінностей, що формувались протягом довгогочасу. Догматичні відмінності :
1.Сходження Святого Духу від Бога-Отця і Бога-Сина. В буквальному перекладі з латинськоїмови означає «і Сина». В «Символі віри», де говориться про віру в «Дух Святнії,Господа і Творця життя, що сходить від Отця», католики, на відміну від православних,додають: «та Сина». Цю відмінність самі керівникн обох церков завжди вважали найбільшістотною та навіть непримиренною.
2.Догмат про «надобов'язкові заслуги» святих і праведників. Ці заслуги, згідно з католицькимвченням, складають певну духовну скарбницю (або священний фонд), якою церква можерозпоряджатись на свій розсуд.
3.Індульгенції — відпущення гріхів за допомогою цього священного фонду. Спершу індульгенціївидавались за особливі заступі перед церквою, а пізніше набула поширення практикаїх продажу за гроші. Саме сумніви в правомірності подібної торгівлі стали приводомдля виступу Мартина Лютера у часи Реформації
4.Догмат про Чистилище (прийнятий у 1439 р.). Католики, окрім раю і пекла, визнають існуваннячистилища — місця, куди потрапляють.туші після смерті і де вони в стражданнях спокутуютьсвої гріхи. Родичі можуть полегшити потойбічну долю дорогих їм небіжчиків, купившиті ж самі індульгенції.
5.Непорочне зачаття. Діви Марії] що надаю їй можливість вознестись на небо нетільки душею, а й тілом. Католицька церква визнає, що Діва Марія займає своє власне місцена небі. Вона не входить до складу Трійці, тобто не є Богом, але займає місце поряд.
6.Непогрішність Папи в питаннях віри (1870). Прийняття цього догмату було викликане широкимрозповсюдженням досліджень щодо історії папства. Серед пап були пірати і розбійники,клятвопорушники і братовбивці, є навіть гіпотеза, що один з пап був жінкою. Алевони приймали різі (і рішення, на яких грунтуватись окремі пункти догматики абоправила церковної поведінки. Сенс цього догмату полягає у визнанні істинності такихрішень, оскільки вони виходять від непогрішного Бога, а не від грішної (можливо)людини — Папи.
Міжкатолицизмом та православ'ям є також відмінності в обрядовості:
♦ хрещення проводиться шляхом обливання водоюу католиків, а у православних — через занурення у воду;
♦ миропомазаннякатолики здійснюютьнад повнолітніми (конфірмація), а у православ'ї таїнству помазання підлягають немовлята,відразу після хрещення;
♦ причастя в католицизмі здійснюєтьсятільки хлібом, а у православ'ї миряни і духовні особи причащаються і хлібом, і вином.
Крім того, католики причащаються хлібом,випеченим з прісного тіста, хрестяться п'ятьома пальцями, богослужіння здійснюютьпереважно латинською мовою та інше.
Мають місце також канонічні відзнаки:целібат (безшлюбність) для всього духівництва ( в православ'ї — тільки для ченців,що звуться білим духівництвом, парафіяльних священиків, дяків; читці могли одинраз одружитись), недопустимість виході/ з духовного сану, верховенство папи, інституткардиналів, визнання рішень 21-го Всесвітнього собору (в православ'ї — 7), нерозривністьшлюбу, заборона мирянам (до недавнього часу) читати і тлумачити Біблію.
Християнство розділяється не лише за основнимийого напрямками (православ'я, католицизм, протестантизм), але і в межах однієї конфесії.Православна церква об'єднує сьогодні чотири древніх патріархати — Константинопольський,Олександрійський, Антиохейський, Ієрусалимський і ще одинадцять самостійних (автокефальних)церков. Верховне положення серед православних церков за традицією займає патріархКонстантинопольський, проте він не здійснює одноосібно керівництво всією Православноюцерквою. Православні церкви об'єднує спільна віра і загальна богослужбова практика,але усі вони самостійно порядкують своїми справами.
Російська православна церква. Християнство було прийняте наРусі наприкінці X ст. Спочатку на чолі церкви стояли митрополитиКиївські і головним центром чернецтва була Києво-Печерська лавра. Проте в XIV і XV ст. центр політичного життя перемістивсяна північ. У 1448 році виникла самостійна Московська митрополія, а Київ зберіг підсвоєю юрисдикцією тільки територію сучасної України та Білорусії. Свято-ТроїцькаСергіева лавра (Сергіїв Посад), заснована Сергієм Радонежським, стала одним із головнихцентрів російської духовної культури.
Російські служителі церкви усвідомлювалиособливу роль свого народу як найчисленнішого з усіх православних народів.
Звідсивиникає теорія Москви як «третього Риму». Відповідно до цієї теорії, Рим під владоюПани відійшов від православ'я, Константинополь — «другий Рим» — занепав під натискомтурків, РОЖ єдиним великим центром усього православного світу стала Москва. У 1589році був заснований Московський патріархат -перший новий патріархат з епохи давньоїцеркви.
Українатим часом увійшла до складу Речі Посполитої, і Київський митрополит став підпорядковуватисьне Москві, а Константинополю. В 1596 році була укладена Брестська унія, результатомчого стало об'єднання православної і католицької церкви і покладено початок Грека-Католицькійцеркві, яку частіше називають уніатською. Було визнано основні догмати католицькоїцеркви, водночас церковні обряди залишились православними; уніатське духовенствозвільнялось від сплати Податків, уніатська шляхта могла претендувати на державніпосади. На православну церкву розпочався тотальний наступ. Православні українціповернулися під юрисдикцію Москви в XVII — ХУШ ст., після укладення Переяславсько-Московського договору 1654 року.
Післяпроведеної патріархом Ніконом у 1653 році церковної реформи, що мала на меті привестибогослужбову практику у відповідність з грецькою, від Російської Православної церквивідійшли супротивники реформи, котрих стати називати старообрядниками, або розкольниками.У 1721 році Петро І скасував патріаршество, щоб домогтися більш тісної взаємодіїцеркви з новою адміністративною системою. Російські царі оголосили себе захисникамиусіх православних, що мешкають за межами Російської імперії. 1917 року, після падінняцарської влади, патріаршество в Росії було відновлено, було обрано нового патріархаМосковського і всієї Русі. Радянський уряд наклав обмеження на діяльність церкви,розгорнув широку атеїстичну пропаганду, проводив руйнацію церковних споруд.
Падіннярадянського режиму в 1991 році відкрило нові можливості для відновлення і розвиткуцеркви. Знову одержали в
1990році незалежність уніати, заснувавши Українську греко-католицьку церкву. З 1998року па території України розгорну ли свою діяльність приходи Української православноїцеркви Київського патріархату (УПЦ КП), Української автокефальної православної церкви(УАПЦ) і Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МИ).
Основні напрямки протестантизму. На початку XVI ст. в Європі в ході тривалої богословськоїполеміки виникла нова церква. Гострі суперечки розгорнулися навколо основних питаньвіри і викликали до життя новий напрямок у суспільному русі, що отримав в історіїназву Реформації. Нова церква стала називатись протестантською (від лаг.слова ргогезіаш — незгодний). Особливими рисами протестантизму вважаються:
♦ основні символивіри залишаються незмінними;
♦ головним джереломутворення, нової догматики стало Святе Письмо, примат якого проголосили реформатори,а Святий Переказ був відкинутий як вчення людське;
♦ першоріднийгріх цілком спотворив природу людини. Людина в гріхопадінні втратила саму спроможність робитидобро, а тому вона не може отримані спасіння власними заслугами або справами, навідміну від вчення католицької церкви. З цього витікає наступний догмат;
♦ вчення провиправдання тільки однією вірою. Інші способи домогтися спасіння (обряди, аскеза, богоугодні справитощо) вважаються несуттєвими, а добрі справи вважаються плодом любові до Бога, тобтонаслідком віри в Євангеліє Христа;
♦ реформаторивідкинули молитву за мертвих, поклоніння. Богородиці і святим, шанування мощів,ікон та інших реліквій;
♦ не визнаєтьсяпримат Римського папи в справі релігії і разом з тим проголошено принцип загального священства;
♦ визнаєтьсяправо кожного християнина вільно читати Біблію.
Протестантамибуло зроблено перші переклади Біблії національними мовами (М. Лютер — німецькою,Д. Вікліф — англійською).
Початковимиформами протестантизму стали лютеранство, кальвінізм, англіканство та анабаптизм.Вони розновсю ли свою діяльність приходи Української православної церкви Київськогощо патріархату (УПЦ КП), Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) іУкраїнської православної церкви Московського патріархату (УПЦ МИ).
Основні напрямки протестантизму. На початку XVI ст. в Європі в ході тривалої богословськоїполеміки виникла нова церква. Гострі суперечки розгорнулися навколо основних питаньвіри і викликали до життя новий напрямок у суспільному русі, що отримав в історіїназву Реформації. Нова церква стала називатись протестантською (від лаг.слова ргогезіаш — незгодний). Особливими рисами протестантизму вважаються:
♦ основні символивіри залишаються незмінними;
♦ головним джереломутворення, нової догматики стало Святе Письмо, примат якого проголосили реформатори,а Святий Переказ був відкинутий як вчення людське;
♦ першоріднийгріх цілком спотворив природу людини. Людина в гріхопадінні втратила саму спроможність робитидобро, а тому вона не може отримані спасіння власними заслугами або справами, навідміну від вчення католицької церкви. З цього витікає наступний догмат;
♦ вчення провиправдання тільки однією вірою. Інші способи домогтися спасіння (обряди, аскеза, богоугодні справитощо) вважаються несуттєвими, а добрі справи вважаються плодом любові до Бога, тобтонаслідком віри в Євангеліє Христа;
♦ реформаторивідкинули молитву за мертвих, поклоніння. Богородиці і святим, шанування мощів,ікон та інших реліквій;
♦ не визнаєтьсяпримат Римського папи в справі релігії і разом з тим проголошено принцип загального священства;
♦ визнаєтьсяправо кожного християнина вільно читати Біблію.
Протестантамибуло зроблено перші переклади Біблії національними мовами (М. Лютер — німецькою,Д. Вікліф — англійською).
Початковимиформами протестантизму стали лютеранство, кальвінізм, англіканство та анабаптизм.Вони розносює закурювання у воду; 4) причастя здійснюється чотири рази на рік шляхомприйняття прісною хліба і вина; 5) невір'я у безсмертя душі, бо єдиним безсмертнимє Бог, а людина втратила його під час гріхопадіння; 6) обов'язковою для членів церквиє сплата десятини; 7) чільне місце належить вченню про «санітарну реформу», якевимагає ретельного ставлення до своїх) тіла, що є «храмом Божим», де перебуває ДухСвятий; 8) адвентисти не визнають шанування ікон, мошїв, хреста, святих., мертвих.9) основу богослужіння становить проповідь, молитва, співання псалмів.
Адвентистисьомого дня проводять широку місіонерську діяльність, мають близько 4 тисяч шкілу всьому світі, працюють у санаторіях і лікарнях, виховних будинках, центрах длялюдей похилого віку, добродійних організаціях.
НапрямСвідки Єгови заснований у СШЛ близько 1872 року невеликою групою осіб, що збираласядля вивчення Біблії під керівництвом Чарльза Тейза Рассела у Піттсбурзі (шт.Пенсіль-ванія).Спочатку секта називалась «Расселіти, що очікують тисячолітнього царства», потім- Міжнародна асоціація дослідників Біблії. Після першої світової війни СвідкамиЄгови було проголошено, що «друге пришестя Христа» відбулося в 1914 році, але незримо,і від цього часу Хрнстос вже править на землі. Таким чином, Свідки Єгови заперечуваливидиме пришестя Христа наприкінці століття. В 1931 році вони заявили про створення«Товариства Свідків Єгови».
Послідовникєговістів Дж.Ф.Рутерфорд в першій половині XX ст. розширив сферу впливу Свідків Єговиі запровадив жорстку систему управління. Повна назва секти Товариство Сторожовоївежі, Біблії і Брошур.
Єговістизаперечують догмат про Святу Трійцю і сповідують монотеїстичного Бога — Єгову, щоє джерелом всього життя. Христос, за їх вченням, є єдинородним сином Бога, єдиним,хто створений Єговою безпосередньо. Христос віддав своє життя в спокуту благочестивихСвідків Сгови. Він воскрес із мертвих не як тілесна істота, а як безсмертний дух.
СвідкиЄгови переконані, що сатана — невидимий правитель світу і його вплив помітний вінших релігійних організаціях, особливо в Римсько-католицькій церкві. Вони вважаютьза можливе підпорядковуватися лише тим законам, що не суперечать божественним установкам.В той же час єговісти закликають не слідувати тим законам і звичаям, що неприйнятніз біблійних позицій. Так, Свідки Сгови відмовляються віддавати почесті прапору,проходити військову службу; вони не припускають у вжитку крові — ні в їжу, ні припереливанні; вони уникають членства в громадських організаціях. Свідки Єгови заперечуютьіснування пекла, проте розробили вчення про Армагеддон — глобальну війну, в ходіякої Христос з армією ангелів знищить усіх грішників і переможе сатану в останньомупоєдинку з силами зла, і після перемоги на землі будуть створені ідеальні умовидля життя.
СвідкиЄгови надають величезне значення Біблії. У своїх проповідях вони використовуютьтакі видання: Авторизовану версію, або Біблію короля Якова; Американський стандартнийпереклад; Емфатичний диалог (грецький текст Нового Заповіту з англійським перекладомміж рядками); а також їх власний Новий переклад Священинх Писань для усього світуіз симфонією і додатками. Адміністративний центр Свідків Єгови знаходиться в штаб-квартиріТовариства Сторожової вежі, Біблії і брошур у Брукліні (район Нью-Йорку). Вище керівництвоздійснюють президент Товариства і його представники, що очолюють філії секти в усьомусвіті.
Баптизм. Перші баптистські громади виникли в Англії на початку XVII ст. Фундатором цього напрямку прийнятовважати Джона Сміта, група послідовників котрого у 1611 році опублікувала «Деклараціювіри», де викладались головні принципи баптистського віровчення. Назва цієї конфесіїпоходить від грецького слова «Ьарііго», що означає: занурювати у воду, хрестити.Переосмислення обряду водохрещення було закладено в основу віровчення. Відтеперводохрещення здійснювалося лише над дорослими, що досягли свідомого віку, коли саміспроможні приймати рішення відносно існування Бога. Друга особливість хрещення полягаєв самій процедурі — воно здійснюється шляхом занурення у воду, а не обливанням,як це було прийнято V католиків. До хрещення віруючідопускаються.
Тільки після проходження випробовноготерміну і покаяння на молитовних зборах. За своїм віровченням баптизм багато в чому схожий з раннімпротестантизмом.
Головніпринципи протестантизму, такі як виправдання особистою вірою, принцип загальногосвященства, верховенство Святого Писання, заперечення посередницької ролі Церквив питанні спасіння, були покладені в основу баптистського віроучення. Вони сприялирозвитку релігійної свободи, віротерпимості, спонукали відділення церкви від держави,надання права проповіді всім членам общини.
Баптизмхарактеризується активною місіонерською діяльністю. Общини очолюють виборні пресвітери,яким допомагають диякони і проповідники.
Баптизмприйшов на наші землі з Німеччини в 50-60-х роках XIX ст.і спочатку поширився лише серед німцівв Україні, Закарпатті та в Прибалтиці. У 70-х роках з'являється близька до баптизмугрупа євангельських християн. У Петербурзі в 1905 році із виходом указу про віротерпимістьбули створені Спілка баптистів і Спілка Євангелістів. З 1917 до 1927 року створюютьсясільськогосподарські громади і кооперативи. Були створені християнські молодіжніорганізації, біблійні курси для підготовки проповідників, але до 1932 року більшістьобщин була закрита. У 1944 році була створена Спілка євангельських християн — баптистівС Р С Р.
У1963 році була створена єдина організація, яку очолювала Всесоюзна рада євангельськиххристиян-баптистів (ВРЄХБ). У 1965 році виділилась група, очолювана Радою церковЄХБ (Євангельських християн-баптистів). З другої половини 70-х років, коли деякіобщини стали реєструватися як незалежні, поступово склалися три самостійні церкви:Спілка ЄХБ, Рада церков ЄХБ і автономні церкви ЄХБ.
П'ятидесятники. Цей протестантський напрямок виник у США наприкінці XIX століття. В основі цієї конфесії лежитьвикладена в «Діянні апостолів» розповідь про спадання на апостолів Святого Духуна п'ятидесятий день після Великодня. Послідовники цього напрямку стверджують, щокожний щирий
християнинможе одержати дарунки Святого Духу — спроможність ДО пророцтва, зцілення хворих.Важливим елементом віровчення п'ятидесятників є спроможність говорити іншими мовами(глосолалія), що одернується під час хрещення Духом Святим. Крім хрещення над дорослимилюдьми із зануренням у воду, на відміну від баптизму, у п'ятидесятників існує хрещенняДухом Святіш, що спадає на людей і робить їх органом Святого Духу.
П'ятидесятникирозділені на кілька напрямків («Церква Христа», «Асамблея Бога», «Світло світу»та інші). З 1947 року існує Всесвітня п'ятидесятницька конференція.
5. Іслам
Іслам (у перекладі з арабської — надання себе Богу, покора) — не третя, наймолодша світоварелігія. Іслам належить до числа найбільш розповсюджених релігій, його сповідуютьблизько 1 млрд 300 млн людей. Мусульманські громади мають місце більш ніж у 120країнах, у 35 країнах мусульмани складають більшість населення, 28 країн визнаютьіслам державною релігією (Єгипет, Саудівська Аравія, Кувейт, Марокко та інші).
Ісламвиник на початку VIIст.на Аравійськомупівострові. Серед передумов ісламу слід виділити: по-перше, внутрішні зміни (розчаруваннясеред арабів, схильність до фаталізму, незадоволеність старими богами, появу загально-аравійськихбожеств: Аллаха, ал-Лат, Манат, ал-Узза); по-друге, зовнішні передумови, а самевплив та розвиток вже існуючих релігій -християнства, іудаїзму та зороастризму.
Традиціяісламу пов'язана з ім'ям його засновника та пророка Мухаммеда, чия біографіяв цілому збережена у Корані та багатьох легендах. Легенди пов'язують життя Мухаммедаз найголовнішою і найдавнішою святинею арабських племен -Каабою. Кубічний храм Каабаз вмурованим у стіну чорним каменем був об'єктом поклоніння для всіх арабських племен.Навколо Кааби знаходились 360 зображень різних божеств і священний колодязь Зем-зем.Раз на рік аравійці здійснювали паломництво (хадж) до Мекки, де розташовуваласьКааба.
МусульманськийПереказ розповідає, що на Мухаммеда зійшло небесне одкровення, з ним говорив Аллах.Повеління «І вимовляй, і проголошуй, і читай напам'ять!» Мухаммед сприйняв як дарованейому знання, як те, що сам Бог — головне джерело знання для людей — навчив людинутому, чого вона не знала. Мухаммед вийшов до людей і став проголошувати перед нимислово Боже — Коран. Ці проповіді містили та формували підвалини віровченняісламу. Мухаммед закликав відмовитися від віри в безліч божеств і поклонятися тількиодному — єдиному Аллаху, з волі котрого все відбувається: він дає, і він же бере;він винагороджує за смиренність і віру, але й карає за гординю й нечестя. Людськеіснування не є нескінченним: світу настане кінець. Тоді усе буде перевернуте і знищене;усі мертві воскреснуть і встануть перед божим судом. Кожного судитимуть за йогоділа, і кожного очікує відплата за земне життя. Ті, хто вірив в Аллаха, поводивсяблагочестиво й праведно, попадуть у райські сади; тих же, хто був неправедним тавірив у поганських богів, чекає геєна вогненна.
Поступовонавколо Пророка згуртовувалися муслім, що відддали себе Аллаху, створювалосяядро громади мусульман, яка 20 вересня 622 року здійснила хіджру — переселенняв оазис на півночі від Мекки. Це місце стали називати Місто Пророка, або Медина.Саме в ньому була побудована перша мечеть та з'явилося нове об'єднання людей, якескріплювала не спорідненість крові, а віра в єдиного Бога. Це — знаменита умма-ан-набі — громада, якою Мухаммед управляв Пророка, єдиної людини, спроможної спілкуватисяз Аллахом, одержувати від нього вказівки і накази.
Поступовоформувалися правила благочестивого поводження, права і обов'язки мусульман, Бог,у якого з плином часу з'явилося ім'я Рахмті (Милостивий), продовжував навіватиМухаммедові нові аяти Корану, де докладно роз'снювалося, як треба будуватижиття громади, розподіляти майно та військову здобич. Проголошувалися заборонина лихварство, азартні ігри, п'янкі напої, на вжиток у їжу свинини тощо.Мусульмани віддавали частину прибутків на потреби міста, постували, підтримувалимилостинею бідняків, регулярно молилися, звертаючись обличчям до Єрусалиму.Проте з другого року хіджри кіблою (тобто напрямком, котрого дотримуються при молитві)стає мекканська Кааба, проголошена головним святилищем ісламу, паломництво до неївважалося обов'язком кожного щирого мусульманина.
Узв'язку з цим головним релігійно-політичним завданням стає звільнення Мекки відбагатобожників та очищення Кааби від поганських ідолів. Війна визнається Аллахомнеминучою і законною, єдиним засобом захисту святинь. Вона охороняє віру від руйнації,стає війною за віру, заради вищих божих помислів, війною за порятунок людства, ів цій війні Бог — на боці мусульман. Так була проголошена священна війна мусульманпроти невірних — джихад.
Розрізняють великий і малий джихад, що розрізняються як внутрішня, духовната зовнішня, матеріальна війна проти того, що заважає прагненню до вищої гармоніїта єдності. Проводятьсятакож розмежування між «джихадом серця», тобто боротьбою зі своїми вадами,«джихадом мови» — «повелінням благого і забороною злого», «джихадом руки» — дисциплінарними заходами, прийнятими стосовно злочинців та порушників моральнихпринципів, і «джихадом меча», тобто збройною боротьбою з невірними.
Ісламмістить декілька головних догматів, визнання та безумовне виконання яких є обов'язковимдля всіх мусульман. Базовою частиною догматів стає іман, що тлумачиться яксвідчення про об'єкт віри. У Корані в першу чергу про себе свідчить Бог; відповідьвіруючого — це ніби повернене Аллахові свідчення. Мусульманські богослови виділяютьчотири предмети віри:
♦ Віра в Аллаха як єдиного Бога,який є всемогутнімтворцем, всесутнім володарем світу;
♦ Віра в расул (посланників Аллаха)і Коран. У Кораніназвано 28 пророків, особливо ж виділені п'ятеро: Нух {біблійний Ной), з котримБог відновив «союз»; Ібрахім (Авраам), загальний праотець арабів та євреїв, фундаторєдинобожжя; Муса (Мойсей), якому Бог дав Тору для «синів ізраїлевих»; Іса (Христос),через якого Бог переказав християнам Євангеліє; нарешті, Мухаммед — «печать пророків»,що завершує низку пророцтв. Через Мухаммеда Аллах надав людям Коран, що сприймаєтьсяяк слово боже, як те, що зроблено самим Богом;
♦ Віра в Малаїка (ангелів), що підпорядковуються Богові, служатьдля зв'язку з пророками та людьми, передаючи розпорядження і розкриваючи волю Аллаха.Найбільш наближені до Господа Джибраїл («святий дух», «шляхетний посланець»), щоявлявся Мухаммедові для передачі текстів «небесної книги»; Ізраїл — ангел смерті,що знає долі людські, але не знає терміну смерті кожного; вісник Страшного СудуІсрафіл, що тричі на день оплакує страждання грішників, у пеклі; Мікал — пов'язанийіз мусульманською магічною практикою. Кожний мусульманин має двох ангелів, котріфіксують його добрі і злі вчинки і знаходяться за плечима людини;
♦ Віра в безсмертя душі, воскресінняпісля смерті та Судний день. На Страшному суді Аллах буде допитувати кожного з живих і мертвих.Заступництво Мухаммеда може пом'якшити долю грішників, спонукати Аллаха пробачитиїх та направити до раю. Ті ж, хто не увірував у ясні знамення Аллаха, хто вважавнеправдою день суду, хто обвинувачував Мухаммеда, а тим самим і Бога, у брехні,хто закоханий лише у життя ближнє і багатство та самомилується власним успіхом,- потраплять до пекла — джаханам.
Іман — це частина більш загального поняття — дін, котре визначається як божественнеустановлення, що веде людей до спасіння, і насамперед має на увазі повинності, продиктованілюдині самим Аллахом. До дін включені благі справи — ісхан, та «п'ятьстовпів ісламу» — «аркад-ад-дін» найважливіші культові приписання:
♦ Сповіданняєдинобожжя (ат-таухід)і пророчої місії Мухаммеда. Проголошення в присутності хоча б двох мусульман -головногоположення символу віри — «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — посланник божий».Уведене словом «ашхадо» («свідчу») робить іновірця правовірним.
♦ Другий «стовп»- салять (намаз) — щоденна п'ятикратна молитва, що повинна промовлятися на зорі,у південь, у другій половині дня, на заході сонця, на початку ночі. Проголошеннявстановлених молитовних формул супроводжується уклонами, вставанням на коліна, паданнямниць, сидінням на підлозі з підгорнутими ногами тощо. Молитися можна у будь-якомучистому місці, ставши на спеціальний килим, циновку або розстелений верхній одяг.По п'ятницях рекомендується здійснювати колективний салять у мечеті.
♦ Третій із «стовпів віри» — саум(ураза)- 30-денний піст у дев'ятому місяці рамадан, що переривається щоденно з вечорадо ранку.
♦ Четвертий «стовп» — закят — спочаткубув добровільною очисною милостинею в ім'я Аллаха, а потім перетворився в обов'язковийподаток з майна ( 1/40 частка річного прибутку). Крім закята існує ще садака — добровільнепожертвування.
♦ Виконання п'ятого припису — ходжа- паломництва — не є обов'язковим, але заохочується. Ті, хто відвідав Мекку та їїсвятині — храм Каабу, джерело Зем-зем та інші, у дні свята жертвопринесення отримуютьпочесне найменування — хаджи.
Однієюзі складових мусульманського культу є шаріат -зведення норм права, моралі,релігійних приписів і ритуалів, шр регулюють приватне і громадське життя віруючих.Шаріат був остаточно оформлений у XI-XII ст. Його джерелом є Коран та Суна(звичай, приклад) — збірка хадисів, речей та дій Мухаммеда.
Важливуроль у культовій системі ісламу відіграють релігійні свята, серед яких найбільвизнаними є наступні: 1)Ураза-байрам, що припадає на початок наступного зарамаданом місяця і триває три дні; правовірний мусульманин після завершення постузобов'язаний зробити представникові духівництва фітр -підношення в натуральномучи грошовому вигляді; 2) Курбан-байрам — свято жертвопринесення, підставоюдля якого служить аят Корану: «Ніколи не досягнете ви добробуту, поки не будетевитрачати те, що любите» (К., 8:86); 3) Маулюд — день народження Мухаммеда,що супроводжується читанням молитов та проповідей у мечетях, частуваннями і дароприносинамидухівництву.
Коран і Суна — джерела мусульманського віровчення. Коран -«Читання» того, що повідомляв своєму посланникупротягом майже двадцяти років (610-632 рр.) Милостивий та Милосердний Господь — Аллах. За змістом у Корані виділяють міфологію ісламу, іудаїстнчні та християнськіпогляди, оформлені в ритуальні ісламські приписи, стародавні арабські звичаї, мусульманськезаконодавство, аравійські історичні сказання, арабський фольклор. В структурі Корану114 глав, що називаються сурами, котрі складаються з аятів — ритмічних завершенихфраз, основних одиниць коранічного тексту.
Ісламмає і свій Святий Переказ — Суну, що складається з хадисів — коротких оповідейпро діяння та висловлювання пророка Мухаммеда.
Уголовних релігійних культових будівлях існує розгалужений штат служителів на чоліз муфтієм. Як вища посадова особа він обирається на з'їздах духівництва тавіруючих. У країнах, де іслам є державною релігією, муфтій призначається урядом.Центр мусульманського релігійного життя — мечеть, де проводяться богослужіння, читаютьсяпроповіді, відбуваються різноманітні обряди, організовується навчання дітей. Принайзначніших мечетях відкривають духовні школи — медресе, де готують майбутніх священнослужителів,богословів та законознавців.
Такимчином, мусульманство являє собою нерозривну єдність віросповідання, державно-правовихустановлень та певної форми культури. Проте, воно не являє собою єдиної релігійноїорганізації; ще у VII ст. сформувалися його головнітечії: сунізм ( близько 90 % мусульман є його прихильниками) та шиїзм.На відміну від сунітів, що за основу віровчення і культу приймають всі головніположення ісламу, сформульовані в Корані і Суні, шиїти мають свій власний переказах бари — де наводяться інші імена тих, хто їх переказував.
Однимз основних догматів шиїтського ісламу є вчення про імамат (верховну владув мусульманській державі). Спочатку функції імама виконував сам Мухаммед, післяйого смерті- халіф.
ВУкраїні головним регіоном поширення ісламу є Крим. З 1242 року, коли вінбув завойований монголо-татарами і увійшов до складу Золотої Орди, більшість йогонаселення стає мусульманами-сунітами. Нині мусульманські релігійні громади діютьв структурі трьох об'єднань — Духовного управління мусульман України (ДУМУ), НезалежногоДУМУ та ДУМ Криму.
6. Свобода совісті в Україні
Якпоняття «свобода совісті» відображає умови, за яких можливе вільне духовне становлення,розвиток особистості, утвердження її суверенітету, її самостійності. Свободасовісті — право громадян сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної,відправляти релігійні культи або дотримуватися атеїстичного світогляду.
Важливимдля визначення змісту свободи совісті є розуміння деяких головних положень, якінадають можливість відокремити свободу совісті від інших свобод, що існують в межахрозгляду релігійних стосунків. Совість — здатність особистості формулюватисвої моральні обов'язки, вимагати від себе їх повного виконання, здійснювати моральнийсамоконтроль і самооцінку своїх думок і вчинків.
Свобода релігії — це правові, суспільно-політичні, економічні можливості й гарантіїдля вільного самовизначення і самореалізації особистості, незалежного функціонуваннярелігійних організацій та їх інститутів. Зрозуміло, свобода релігії надає можливість для виборурелігії, але не дає змоги відмовитись від неї. Досить близько до свободи релігіїстоїть таке поняття як «свобода віросповідання» — законодавчо гарантованеправо особистості вільно, без зовнішнього примусу обирати, сповідувати будь-якурелігію, задовольняти свої релігійні потреби, здійснювати інші культові дії відповіднодо своєї релігійної орієнтації. Різниця полягає в тому, що, здійснюючи свободу віросповідання,людина має можливість відкрито сповідувати обрану релігію.
Свободав релігії — це межісвободи, в яких, згідно з віросповіданням, може реалізуватися ініціатива та самодіяльністьвіруючих щодо тлумачення головних положень віровчення, відправлення культів. Притакому тлумаченні людині надається можливість свободи совісті, але у межах однієїобраної релігії. Свобода церкви — законодавчо закріплене й гарантоване державоюправо на вільну діяльність церкви та інших релігійних організацій в мелісах їх функціональногопризначення, організаційно-управлінських потреб. Це надає можливість церквам, релігійниморганізаціям та установам автономно виконувати свою діяльність незалежно від державноїполітики та державних діячів.
Можливістьреалізації свободи совісті у будь-якій країні пов'язується, насамперед, із сукупністюправових норм та гарантій для їх здійснення. Таким чином, свобода совісті постаєяк правова категорія. Згідно з Конституцією України, свобода совісті — це правона свободу світогляду і віросповідання. Конституційне визначення є концептуальноголовним положенням для осмислення і реалізації свободи совісті у нашій державікожним громадянином України. Це означає, що кожна людина, віруюча чи невіруюча,має рівні можливості щодо реалізації своїх духовних потреб.
Церкваі релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви.Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитисявід виконавиця законів за мотивами релігійних переконань. У разі, якщо виконаннявійськового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконанняцього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Детальнішерізні аспекти свободи совісті пояснюються в прийнятому в 1991 році Законі «Про свободусовісті та релігійні організації в Україні». Стаття 3 даного Закону дозволяє виокремитидекілька основних прав, що конкретизують свободу совісті:
1. Мати, обирати та змінювати релігіюабо переконання за власним вибором.
2. Одноосібно чи разом з іншими сповідуватибудь-яку релігію або не сповідувати ніякої.
3. Відправляти релігійні культи.
4. Відкрито виявляти і вільно поширюватисвої релігійні або атеїстичні переконання.
Крімних головних прав, існує ще низка правових норм, що презентують систему правовихгарантій. До них належать:
♦ заборона примусувідносно громадян під час визначення ними свого ставлення до релігії, до сповіданнячи не сповідання віровчень, до участі чи неучасті в богослужіннях, релігійних обрядахі ритуалах тощо;
♦ заборона формуватиобов'язкові переконання і світогляд, виховання дітей відповідно до власних переконаньі ставлення до релігії;
♦ рівність громадянперед законом незалежно від ставлення до релігії;
♦ заборона втручаннярелігійних організацій у діяльність інших релігійних організацій, проповідуванняу будь-якій формі ворожнечі, нетерпимості до невіруючих і віруючих інших віросповідань;
♦ невтручаннядержави в діяльність релігійних організацій, що здійснюється в межах закону, а такожвідмова фінансувати діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставленнядо релігії;
♦ рівноправністьусіх релігій, віросповідань і релігійних організацій перед законом;
♦ заборонавстановлювати будь-які переваги чи обмеження однієї релігії, віросповідання чи релігійноїорганізації щодо інших;
♦ релігійніорганізації не допускаються до виконання державних функцій;
♦ релігійниморганізаціям забороняється брати участь у діяльності політичних партій, надаватиполітичним партіям фінансову підтримку, висувати кандидатів до органів державноївлади, вести агітацію або фінансування виборчих компаній, кандидатів до цих органів;
♦ священнослужителімають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами;
♦ релігійнаорганізація після реєстрації стає юридичною особою;
♦ на всіх працюючиху релігійних об'єднаннях поширюється чинне законодавство про працю, порядок оподаткування,соціального страхування і забезпечення;
♦ доходи релігійнихгромад не оподатковуються;
♦ державна системаосвіти має світській характер;
♦ громадянимають дозвіл опановувати релігійне віровчення та здобувати релігійну освіту індивідуальноабо разом з іншими, вільно обираючи мову навчання;
♦ викладачірелігійних віровчень і релігійні провідники зобов'язані виховувати своїх слухачіву дусі терпимості і поваги до громадян, що не сповідують релігії, та до віруючихінших віросповідань.
Отже,в Україні свобода совісті є конституційним принципом і нормою державного права,що сприяє вільному існуванню багатьох релігійних проявів, вільнодумства та атеїзму.Кожен формує своє духовне життя згідно зі своїми власними почуттями, обирає длясебе ту чи іншу форму релігії, або ж має право дивитися на світ, у якому панує людината діють природні закони, без допомоги фантастичних істот — тобто очима атеїста.
7. Нові релігійні течії та організаціїв Україні
Заостанні роки в Україні, крім традиційних (православ'я, греко-католіцизм, католицизм,протестантизм, іудаїзм, іслам) релігій, поширюються нові релігійні течії. Середних є такі, що Історично не успадковані українським народом від попередніх епох,не притаманні його релігійній духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені,але набувають популярності.
Нетрадиційнимидля України вважаються релігії переважно оріенталістського (східного) напряму.До нових релігійних рухів належать і гак звані неорелігії, що формувалися у другійполовині XX століття. Україна також знайомиться зрелігійними рухами « ньюейджа» («нового віку»), що виникли у 80-х роках XX ст. В основі цих рухів лежить ідея новоговіку — якісно іншого періоду в історії людства, на відміну від попереднього, — невдалого,«пропащого» в багатьох розуміннях. Спроби ідеалізувати минулі часи історії державивикликали інтерес до реставрації язичництва, що знайшло відображення у появінеоязичницьких об'єднань. Окреме місце займають прояви служіння темним силам, наприклад,сатанізм, та різноманітні містичні погляди.
Появарелігійних новацій в Україні зумовлена багатьма факторами, серед яких можна виділититакі;
♦ соціально-економічнаі політична нестабільність суспільства;
♦ зміни у світогляднихпарадигмах, викликані трансформацією суспільства;
♦ девальваціясистеми цінностей тоталітарного режиму, зокрема декретованого світоглядного монізму,та виникнення внаслідок цього ідеологічного вакууму;
♦ неминуча кризатрадиційної церкви як наслідок тотальної, цілеспрямованої атеїзації суспільства;
♦ криза традиційнихрелігій, що сьогодні вже не в змозі задовольнити широке коло духовних потреб;
♦ взаємовпливрізних культурних світів, що пов'язане з глобальними змінами у суспільстві та інтеграцієюв економіці;
♦ релігійніініціативи окремих осіб, котрі, базуючись на певній віросповідній традиції або синкретизмікількох, творять нове віровчення, культ, організацію;
♦ активне нзацікавлене місіонерство зарубіжних неорелігійних центрів;
♦ поширенняесхатологічних настроїв, викликаних переходом до нового віку та тисячоліття;
♦ індивідуальніпошуки кожною людиною своїх власних духовно-ціннісних орієнтирів.
Модерновірелігії приваблюють людину, що не знайшла задоволення своїх власних духовних пошуківні в традиційних релігійних напрямках, ні в філософських поглядах. Нерідко вонивиступають як протест проти існуючих ідеологічних, моральних устоїв суспільства.
Сьогоднів Україні представлені майже всі відомі у світі напрями неорелігій та нові релігійнірухи. Неохристиянство виникає в рамках традиційного християнства з метоюприведення його до вимог часу, по більшості під впливом протестантських церков.Характерними рисами для неохристиянських груп є: критика ортодоксального християнстваза відхід від первісних традицій; оголошення своєї церкви виключно істинним, відроджувальнимрухом євангельського християнства, навіть місіанським у спасінні Христової віри;досконале знання Біблії з дозволом вільного прочитання її та з власними інтерпретаціями;піднесення інтерпретацій до рангу віросповідних джерел, для чого використовуютьсядодаткові писання та нові одкровеїщя, що інколи стають авторитетнішими за Біблію;визнання Ісуса Христа поряд зі своїм лідером — керівником церкви, що вважаєтьсяпророком, посланцем Бога. Неохристиянство від історичного християнства відрізняєтьсясвоїм розумінням Трійці, природи Ісуса Христа, сутності Святого Духу, пекла й раютощо. Новоутворені церкви базуються на Біблії як на основному віросповідному джереліі на особі Ісуса Хрпста як на центральній постаті своїх релігійних доктрин. В Українідо неохристиянських рухів належать:
♦ привнесеніз-за кордону місії — Християнська місія «Емману'іл», місія «Армія спасіння»,Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), Церква повного Євангелія, ЦеркваХриста, Християнська церква «Хвала і поклоніння» тощо,
♦ проросійськенеохристиянство «Церква Воскреслої Богородиці» (Богородична церква), церква маріанськоїорієнтації «Альфа і Омега» тощо,
♦ християнськіоб'єднання українського походження -Спілка християнської міжконфесійної згоди«Логос», Собор євангельських церков.
Богородична церква — організаційно формувалася у Росії у 80-х роках XX ст. і офіційно зареєстрована в 1992 роціяк Церква Божої Матері, що преображається. З 1994 року ЇЇ ще називають РосійськаМаріанська церква. Богородична церква проголосила себе Церквою царства Божого, якеБожа Матір за дорученням Святої Трійці має збудувати на Землі, підготувавши другийприхід Ісуса Христа. Своєрідне витлумачення в Богородичній церкві знаходять православневіровчення й обряди. Так, євхаристія, розуміється тут як таїнство втілення Христачерез Марію. Символіка храму, одягу священнослужителів в Богородичній церкві відображаєвшанування Діви Марії. Введено багато нових елементів у культ і літургійні дії:священики сповідаються перед братами і сестрами; велика увага приділяється «пластичніймолитві», медитації; обов'язково тричі на день твориться розарій — вінок молитовз роздумами про важливі події земного життя Господа й Богородиці.
Визнаючинеобхідність покаяння Росії перед Всевишнім, перед всім світом за спроби утвердження«диявольської цивілізації» — комунізму, вбивство «богородичного імператора» МиколиII, Богородична церква водночасутверджує ідею месіанської ролі Росії у світі. «Духовним Ізраїлем III Завіту є Свята Русь», — стверджують ідеологицієї церкви. Богородична церква мас своє суспільно-просвітницьке утворення «ФондНовой Святой Руси». В Україні існують 6 громад у східних, центральних та південнихрегіонах, що діють під проводом двох «престолів Божої Матері» у Донецьку та Миколаєві
Мормони — члени ЦерквиІсуса Христа святих останніх днів, у 1830 році заснував у США Йосиф Сміт. Зайого твердженням, ангел Мороній, явившись йому, вказав місце, де були дошки з давнімиписьменами книги ізраїльського пророка Мормона. Перекладена і видана «Книга Мормона»подає життєпис двох давніх народів, що залишили Ізраїль і переселилися в Америку.Мормони вважають себе обраними Богом людьми і сподіваються на щасливий кінець свогожиття. Вони вірять у дар іномовлення та його тлумачення, божественне одкровеннята можливість побудови Сіону на американському континенті. Мормони визнають обрядхрещення через занурення у воду, покаяння. Громадами керує президент, що вважаєтьсяпророком, за допомогою 12 апостолів. Основний центр мормонів -м. Солт-Лейк-Сіті,Штат Юта (США). Загальна чисельність.мормонів в усьому світі понад 10 млн.
Новоапостольська церква виникла в Англії у 1832 році як результат релігійного руху завідродження первісного вчення Христа. Очолюється церква, центр якої розміщено вЦюріху (Швейцарія), першоапостолом. Церковні священнослужителі -■ єпископ,староста, пастор і проповідник — ведуть богослужіння додатково до своєї професійноїдіяльності, безкоштовно. У церкві правляться три таїнства: хрещення водою, закарбуванняДухом Святим і причащання. Новоапостольська церква має 55 тисяч парафій у 190 країнах,чисельність її вірних наближається до 8 млн. Громади Новоапостольеької церкви діютьмайже в усіх областях України, але найбільш активні вони в Києві ( побудована в1995 році перша культова споруда на Березняках) та у Харкові. Видається журнал «Нашасім'я».
Церква Христа — новітній для України релігійний рух, появу котрого ініційованотут американськими місіонерами з 1989 року. Маючи близько 3 млн послідовників у109 країнах світу, громади Церкви Христа в Україні також кількісно швидко зростають,їх чисельність доходить нині до 70. Церква Христа не становить організаційно єдинуцеркву, її утворює широка мережа незалежних одна від одної релігійних організацій.Прагнучи повернутися до первісної простоти, чистоти та ідеалів християнства, церквапроголошує лише Біблію основою свого віросповідання і діяльності, вимагає від кожноговіруючого пильнувати постулати віри, викладені у Святому Писанні, відшукати в ньомупервісні християнські ідеали та відтворити їх у своєму житті. За кожною громадою(конгрегацією) визнається право автономії, богослужіння в ній веде місцевий диякон.Відправи у церкві складаються з п'яти ритуалів: спів, молитва, проповідь, приношення,ламання хліба та причастя вином. У церкви немає обов'язкового членства, визнаєтьсяхрещення лише у свідомому віці, що проводиться шляхом короткочасного занурення підводу.
Нова церква, або Церква Нового Єрусалима — послідовники відомого шведського теософа-містикаXVIII ст. Емануїла Сведенборга, котрий свійдуховний досвід описав у 33 томах теологічних творів («Щоденник видань», «Таємницінеба», «Про небо та його чудеса і про пекло», «Вчення Нового Єрусалима»). Оскількиу Швеції ці твори довгий час були заборонені, а їх автор звинувачувався у єресі,то датою народження Сведенборзької церкви вважається 1788 рік, коли Роберт Хіндманзаснував у Лондоні перший гурток. Громади сведенборжців діють у різних країнах Європи,Америки. Церква видає журнал «Шлях до себе». Громади Нової церкви є у Львові і Донецьку.
Релігії орієнталістського напрямку викликають інтерес європейської людинипа фоні розповсюдження методів східної медицини, шкіл боротьби, специфічного містичногодосвіду, появи нових релігійних громад та «комун», що прагнуть до «колективногомістичного досвіду». Серед орієнталістських течій в Україні найбільшого розповсюдженняотримали нео-індуїзм та течії буддійського напряму. Індуїзм надає людиніпевну свободу вибору релігійної практики. Людина може осягнути Бога через перуд(карма), або медитацію (раджа) і знання (джіяна), або просто через поклоніння (бхакті),- причому всі шляхи однаково цінні. Два останніх століття були багаті на вчителів,що проголошували духовну єдність людства, спільність усіх релігііі Сходу і Заходута цінність богопізнання. Окремо виділяються імена Олени Блаватської, сім'ї Реріхів-вони зуміли привернути увагу європейців до Сходу. Шра Ра-макрішна, Свамі Вівеканандаі Свамі Йогананда стали духовними натхненниками і фундаторами нових релігійних поглядів,або ж сприяли поширенню і осучасненою давніх східних релігій. Завдяки цьому зараздіють Буддійське товариство, Буддійський університет, відкриваються нові буддійськіхрами і монастирі (дацани), видається буддійська література.
Неоіндуїзм виник у першій половині XIX ст. як сучасне прочитання для інтелектуальних верств Сходу і Заходу, в межахякого проголошуються ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як пошуківшляхів до Бога, духовного базису в реконструкції суспільства. В Україні неоіндуїзмпредставлено громадами й центрами Міжнародного товариства свідомості Крішни, ОшоРаджніша, Шрі Чінмоя, Місії «Світло душі», Міжнародного товариства «Всесвітня чистарелігія» (са-хаджи), Трансцендентальна медитація, де вчитель, майстер (гуру) виступаєяк провідник духовних пошуків особистості, групи, течії.
Міжнародне товариство свідомості Крішни (МТСК), або рух «Харе Крішна» розвивавсяв Сша з 1966 року після приїзду з Індії Ахая Чарана Де Бхакіпіведанта Свамі Прабхупадаз метою відродження моральності американського суспільства. В Україні перші громадикрішнаїтів діяли нелегально з 80-х років, а в 1990 році отримали дозвіл па офіційнудіяльність. У 1995 році офіційно зареєстровано Всеукраїнський центр громад свідомостіКрішни — керівний орган об'єднання 32 громад послідовників крішнаїзму. Ядром вченняМТСК, викладеного майже у 80 працях Шрілі Прабхупади і перекладеного 35 мовами світу,є віра в Крішну як у Верховну особу Господа та необхідність відданого служіння йому.Крішнаїти пропагують ведичні знання про космос, людину, суспільство, поширюють свідомістьКрішни, ведичну культуру, практикують бхакті-йогу, ведуть праведне життя (не вживаютьм'яса, риби, яйця, кави, чаю, тютюну, наркотиків, не грають в азартні ігри тощо).В Україні вони проводять соціально значущі благодійницькі акції типу «їжа для життя»,боротьбу з наркоманією, працюють у в'язницях, поширюють ведичну літературу тощо.Однією з найсвідоміших форм духовної практика є санкіртана — спільне прославлянняКрішни співом махамантри («великої пісні звільнення»).
Трансцендентальна медитація (ТМ) — один з найпоширеніших східних неорухіву сучасному світі, який базується на техніці глибокого розслаблення та відпочинку,що дозволяє зняти стрес і поліпшити фізичне і психічне здоров'я людини. У 60-х рокахТМ принесено на Захід індійським йогом та гуру Махарїші Махепі Йогою, з того часуспеціальні інструктори посвятили тисячі неофітів в різних країнах і дали кожномуз них індивідуальну мантру — таємне санскритське слово, що необхідно щоденно повторюватипід час 20-хвилинної медитації. В Україні через два університети (у Києві та Херсоні)більше п'яти тисяч осіб одержали індивідуальну мантру.
Послідовники Шрі Сатьї Саї Баби, одного з найвідоміших у всьому світі гурунамагаються об'єднати всіх людей в одну сім'ю на принципах праведності (дхарми),відродження у людини прагнення до духовності, а в людстві — прагнення жити в миріта співпраці. Вироблений Кодекс поведінки і Десять принципів життя послідовниківСаї Баби є подібним до вже відомих релігійнх заповідей загальнолюдського змісту.В Україну цей рух прийшов з Росії через Братство відданних Сатья Саї, Товариствоведичної культури Санкт-Петербургу, котрі перекладають і видають повчання, афоризмиВчителя, записи бесід з ним.
Активнодіють в Україні центри Шрі Чінмоя, який у своїх працях «Внутрішня позамежність»(1974), «Медитація» (1978), «Світло Сходу для західного розуму» (1989), «Душа -подорожмого життя» (1991) навчає «шляху серця» — шляху любові, відданості і самозречення,що дає можливість швидко досягти духовного прогресу. Головна мета послідовниківвчення — духовне й фізичне вдосконалення особистості через пізнання своєї глибинноїсуті, духовних істин, пошук, відкриття й виявлення їх у собі. В Україні громадиШрі Чінмоя діють більш ніж у 20 містах, зокрема в Одесі, Києві, Харкові, Дніпропетровську,Львові.
Огио-центр створено в Києві в 1991 ропі прихильниками індійського філософа, гуру РадмнішаЧандра Махала, більш відомого під своїми духовними іменами Бхагаван Шрі (благословенний)або Ошо (океанічний, розчинений в океані). Маючи вже у 1984 ропі 350 тисяч послідовників,Ошо прагну! створити «просвітлену громаду». Він — автор більш ніж 600 клижок, середяких найвідоміші — «Медитація — мистецтво внутрішнього екстазу», «Лотосова сутра»,«Тантра — найвище розуміння». Своє вчення Ошо пропонував як допомогу тим, хто йдешляхом духовних пошуків, і як один із зразків їх — власний досвід самоусвідомленняй практики, сиптезації східних і західних філософій, духовних традицій, багатьохрелігій ( йоги, суфізму, індуїзму, буддизму, Тібетської тантри тощо).
Вселенська чиста релігія, або Сахаджа йога походить з Індії, де її засновниця ШріМатаджи Нірмала Деві відродила давню систему духовного сходження п самооздоровлення-сахаджу йогу. За ЇЇ вченням, в кожній людині перебуває енергія чистого бажання(курдаліні), що є відображенням Святого Духу. За допомогою молитви, медитації людинасамореалізується, тобто усвідомлює власний дух, пробуджує життєві сили курдаліні.Ті, хто пробудив в собі курдаліні, з'єднуються з космічною всепроникною енергієюбожественної любові, в них з'являється потреба дотримуватись Божих заповідей. Сахаджайога робить будь-яку релігію внутрішньою, природною. Через не вона вважається квінтесенцієювсіх релігій, адже об'єднує в собі все найкраще. Серед тих, хто практикує сахаджуйогу, віруючі мусульмани, іудеї, християни з 55 країн світу. В Україні створеноУкраїнський центр сахаджи йоги.
Характернимдля необуддійських течій є їхній акцент на одній або декількох рисах буддійськоговчення. Кожна з них претендує на ортодоксальне тлумачення вчення Будди, поєднуючиу своїх релігійних системах ідеї різних східних традицій, навіть християнства. Буддизмв Україні представлено громадами таких напрямів: дзен-буддтм, нітерен, різні школитибетського буддизму (карма каг'ю, дзот чен, гелугпа, ріме). В Україні налічуєтьсяблизько 500 постійних членів буддійських громад, а симпатиків — близько 10 тис.
Дзен-буддизм(від санскритськоїдх'яна — медитація) — одна з найбільш впливових буддійських шкіл на Далекому Сході(Китай, Корея, Японія, В'єтнам). Виникнення традиції дзен пов'язують з ім'ям Боддхідхарми,який у VI ст. у трактаті «Про світильник і світло»(«Ден-дяпь цзи») сформулював основні теоретичні положення дзен-будднзму: 1) передачаістини поза писаннями і мовою; 2) повна відсутність залежності від слова і букви,яким придавалося так багато значення в конфуціанській традиції; 3) передача думкибезпосередньо від серця до серця без допомоги слова або ритуалу; 4) спогляданнявласної одвічної природи — це і є реалізація стану Будди. Виконуючи ці положення,можливо досягти «дзен», того, що є «невимовне», що неможливо схопити думкою, невисловити словами, те, що потрібно уявити та відчути. Людина у такому стані перестаєпочувати себе, як «Я», вона випробовує свою тотожність з Буддою, зливається з усімнавколишнім світом. Дзен-буддизм закликає не відчувати ненависті, уникати суєтності,зберігати щиросердечну незворушність і спокій, що допомагає людині досягнути просвітлення(саторі).
Нітгрен — одна з найпоширенішихсучасних шкіл японського буддизму. її названо ім'ям вчителя Лотосової сутри, бодхісатвиНітірена (ХШ ст.). Ця школа представлена в Японії, Росії, Україні монахами орденаНіппон-дзен Мьоходзі, що характеризується пацифістськими доглядами і діяльністю.З кінця 80-х років завдяки буддійському монаху з Японії Терасові Дзюнсею буддійськігромади цієї школи з'явились в Києві, Донецьку, Харкові та інших містах України.Вони проводять активну миротворчу діяльність, антивоєнні акції, марші миру тощо.
Синтетичні релігії не просто еклектично поєднують різні релігійні традиції, а й створюютьсвої власні вчення, систему обрядових дійств, міцну церковну організацію, претендуючипа статус надрелігії. Синтетичні релігійні новоутворення характеризує розвинутийкульт лідера, авторитет власних віросповідних джерел, ідея богообраності їхніх послідовників.
Велике Біле Братство (ВББ) започаткувало свою діяльність у Києві в 1990 році. Засновникомі керівником цієї течії став фахівець у галузі кібернетики Юрій Кривоногов. Сучаснесуспільство зображувалось сатанинським, позначеним «числом звіра» — 666, якому апокаліптичнопередрікався кінець світу ( у листопаді 1993 року). Дружина Ю.Кривоногова МаріяЦвігун була проголошена Богом Живим Марією Деві Христос, тобто Христом у другомусвоєму пришесті в тілі своєї матері, Кривоногов при цьому став вважатися ЮоаномСвамі, тобо втіленням Іоанна Богослова. Коли діяльність Білого Братства, у якомуналічувало близько 2 тис, стала набирати відверто антисуспільного спрямування, їїприпинили правоохоронні органи.
Церква об'єднання, або Церква уніфікації поєднує риси східних релігій і християнства.З метою уніфікації християнства у 1954 році Сан Мюн Мун заснував Асоціацію СвятогоДуху. У творах Муна «Пояснення Принципу» та «Тлумачення Принципу» заперечуютьсявихідні засади традиційного християнства, зокрема божественна природа Ісуса Христа,пропонується своє прочитання Святого Письма. Мун та його дружина Хак Джа Хан Мунвважаються «Істинними отцями», третіми Адамом та Свою, які за дорученням Бога створилидосконалу родину, що є джерелом спасіння для всіх інших родин. Тільки з благословення(блесінг) самого Муна підбираються шлюбні пари. На «семінарах з лідерства» провадитьсякваліфікована підготовка лекторів, провідників вчення. Під егідою цієї церкви діютьміжнародні організації: Федерація жінок за мир у всьому світі, Академія професорів«За мир у всьому світі», Міжнародний релігійний фонд. Прихильники Церкви об'єднаннядіють у 160 країнах.
Всесвітня віра багаї — нова для України релігія. На відміну від християнства, квінтесенцією якогоє любов, у багаїзмі основною визнано ідею єдності: єдності Бога, єдності релігії,єдності людства. Заповідями цієї релігії стали визнання рівності прав чоловіківі жінок, обов'язкової освіти, знищення крайнощів бідності й багатства, заборонарабства, аскетизму, вживання алкоголю, наркотиків. Багаїсти притримуються Приписіводношлюбності й подружньої вірності, невтручання в політику, поваги до свого уряду.У багаїв немає інституту священиків, общиною керує місцева рада дев'яти (Духовнізбори), на рівні країни — Національні Духовні збори, у загатьнолюдському масштабі- Всесвітній Дім справедливості. На сьогодні багаї живуть у 214 країнах, загальначисельність їх — більше 5 млн.
Езотеричні об'єднання — це, як правило, позавіросповідні містичні течії, що виниклина межі ХІХ-ХХ ст. (теософія, антропософія, вчення Гурджієва, екстрасенсорика тощо)у формі опозиції офіційній ідеології традиційних релігій. Теософія (богомудрість,богопізнання) — релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивногопізнання Бога шляхом безпосередніх контактів з надприродними силами. У 1875 роціОлена Блаватська заснувала Всесвітнє теософське товариство, а в праці «Таємна доктрина»сформулювала езотеричну систему як синтез різних релігійних доктрин (езотеричногобуддизму, тибетського ламаїзму, каббали, єгипетської та грецької міфології, спірітуалізму,масонства тощо)
Братство Грааля — міжнародний рух, що виник у Німеччині в 1928 році на основі явленого людствуодкровення Св. Грааля. У книзі «У світлі істини» Абд-рушин пояснює людству різницюміж сином Божим і сином людським, причини духовної смерті, спосіб входження в станапокаліпсису, характер жіночого і чоловічого початків та їх роль у творінні, різницюміж первісним і вторинним творінням, між божественним, духовним і сутнісним. Особливогорозвитку рух набрав з 1950 року, коли утворився Міжнародний фонд одкровення Грааля,що займається друком і розповсюдженням творів Абд-ру-шина. В світі налічується більше9 тис. послідовників цього руху. В Україні Фонд Грааля діє в Одесі, Києві, Сімферополі,Дніпропетровську, Севастополі.
Неоязичництво (рідновіровство) в Україні представлено багатьма течіями («Рідна Віра»,РУНВіра, «Ладовіра», «Ягнов-іра», орантійці тощо), що об'єднані ідеєю відродженнядохристиянських вірувань українців. «Рідна Віра» започаткована у 1934 роціпрофесоре»! Володимиром Шаянєш, котрий у своїй книзі «Віра Предків Наших» пропонуєповернутися до коренів української духовності, удосконалювати людську особистість,підносити її національну самосвідомість. Найпотужнішою закордонною громадою є рідновірипри святині Дажбожі у Га.м-ільтоні (Канада). Є кілька десятків громад сповідників«Рідної Віри» в Україні. Діяльність Київської громади українських язичників «Православ'я»базується па книгах «Волховик» та «Пра-вослов: молитви до рідних богів».
РУНВіра (Рідна українська національна віра) одна з форм сучасної релігійності українців,засновником якої є Лев Силенно, що емігрував з України до Америки. Він запропонувавнову монотеїстичну систему поглядів на світ, котрий керує Дажбог, що дає можливістьпоновлювані і удосконалювати своє власне єство, сприймати вічну енергію несвідомогоі свідомого буття, святу правду. Основні положення РУН Віри викладено у «святомуписанні» течії — «Мага Вірі» и катехізисі «Повчання. Пісні. Молитви». Основна культоваспоруда РУНВірп — собор святої матері України, ідо стоїть поблизу Нью-Йорку в СпрінгГлені (СІНА). Громади (станиці) рунвірівців є в Америці, Канаді, Австралії, де проживаютьукраїнці.
Собор рідної Віри — одна з течій українського язичництва, що виникла 1994 року наВіпннчині, адже саме на Поділлі найдовше, аж до 1620 року, Болохівські князі боронилирідну Віру, вважаючи найдавнішим символом Дажбога — Тризуб. Ладові-ра — неоязичницькатечія, що базується на концепції українського світу як духовно-природної та геоетнічноїцілісності.
Сайентологічні (наукологічні) рухи — одна з форм нетрадиційної релігійності.Більшість таких рухів в Україні ( Діанетика — Фонд Хаббарда, Наука розуму. Християнськанаука тощо) мають іноземне походження. Діанетика або сайентологія, наукологіязаснована Л.Роиом Хаббардом, автором книги «Діанетика: сучасна наука розумовогоздоров'я». В 1954 році в Каліфорнії зареєстровано Церкву наукології, що нині поширенав багатьох країнах світу і має понад 6 млн прихильників. Вчення Хаббарда побудованона поєднанні новітнього буддизму, інших світових релігій, фантастики, науково-технічнихдосягнень, практики психоаналізу. У створеній релігії багато власних нових термінів(тетан — істота-дух, що періодично вселяється в певну життєву форму, вічно перевтілюючись;інграм — накопичений протягом багатьох перевтілень певний життєвий досвід людини,від якого вона прагне звільнитися. Діанетика пропонує технологію Виявлення інграма,очищення від нього, контроль з боку науколога за життям і звільненням від циклівперевтілень.
Наука Розуму — сучаснийсинтетичний ідейний рух, що претендує на абсолютну істину, гармонійність законівнауки, філософських поглядів та одкровень релігії відповідно до людських потреб. В книгах «Творчий розум і успіх» та «Наука Розуму» засновник цієї течії американськийлікар-пспхотерапевт Ернст Холмс доводить, що Ісус Христос лише людина. Дух Святий- жіночий аспект божественної Трійці. Людина, в якій людське поступається передбожественним, сама стає Христом. Філософія життя течії базується на ідеї, що негативнемислення продукує негативний досвід, а позитивні думки формують позитивну діяльність.Нині цей рух налічує близько 25 мли послідовників. У 1991 році створено Міжнароднийальянс нового мислення, до якого входить Київський центр «Науки Розуму». У минуломустолітті в Америці з ініціативи Мері Енн Морс Бейкер виник релігійний рух «Християнськанаука», в основі якого лежить принцип духовного зцілення без звернення до медикаментознихметодів лікування. М. Бейкер постає для ЇЇ послідовників наступницею Христа.
Яккульт сатанізм прийшов із стародавнього Іраку, в якому релігійні концепціїбазувались на боротьбі Добра і Світу (закон Арта й образ Ахура-Мазди) проти Темрявиі зла (Анг-ро-Манью). Ці образи набули поширення у міфології зороастризму та маздеїзму.Культ темних сил, головою котрих став Сатана (Диявол або Люцифер), набув особливогопоширення в Європі в середні віки. Сатана використовує проти Бога силу, котру віднього і придбав. Протистоїть Сатані не сам Бог він вище цього, а архангел Михаїл,провідник добрих ангелів та заступник віруючих у священній війні з Сатаною. ЗаповітиСатани містяться у так званій «Синій книзі», як символ найчастіше використовуєтьсяпентаграма (зірка магів) — знак таємних товариств. Через так званий «пентаграмішйритуал» відбувається церемоніальна магія, викликання і підпорядкування демонів.Нині під сатанізмом розуміється різновид напіврелігійного руху, заснованого АлейстеромКроулі на рубежі XIX і XX ст. і реанімованого в 60-х роках в Америці.Відомий маг А. Кроулі («великий звір 666» або «звір з безодні») прагнув відкритинову еру та змести залишки життєздатного християнства. Па його думку, Сатана неє ворог людині: він — життя, любов, світ, та ще -дорога на небо йде через пекло.Свою мету Кроулі визначав як присвоєння людиною демонічних сил та досягнення черезце влади над світом. У своїй антибіблїі «Книга закону» Кроулі виклав сатанинськевчення і проголосив: «Роби, що бажаєш -у цьому весь закон!»
Засвітоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяльності сатаністи дуже різноманітні.Найвідоміша сатанинська група — «родина Менсона», найорганізованіша — «Церква Сатани»Антона Лавея. Прихильників Сатани умовно можна поділити на теоретиків («ідейниходинаків») та практиків («груповиків»). Сатаністи вшановують не Бога, а Сатану,читають Біблію навпаки, проводять так звані чорні меси з використанням чорних свічок,перекинутих розп'ять, проклять, ритуальних жервопри-несень тощо. Моральна програмасатаністів відзначається крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, що утверджуєособистісні пріоритети, перевагу над всіма, культ сили.