Характернимиознаками «релігійногоренесансу»1990-х рр. сталовиникненнязначної кількостінових релігійнихгромад, реставраціята відновленнядіяльностідавніх храмів, побудова новихкультовихспоруд, значнерозширенняможливостейдуховної освіти.Якщо у середині1980-х рр. в Українііснувало 5,5 тис.релігійнихгромад 18 різнихконфесій танапрямків, тона початку 1995в Україні діяловже майже 16,5 тис.громад 67 конфесій, напрямків ітлумачень. Нинів Україні налічуєтьсяпонад 24 тис.релігійнихоб'єднань тагромад понад90 конфесій, течійі релігійнихнапрямків. Зароки незалежностікількістьрелігійнихцентрів збільшиласяз 104 до 232, монастирів— до 261, духовнихнавчальнихзакладів — до122, недільнихцерковних шкіл— до 7 тис, церковнихбратств — до504.
З усіхвірних, а вонистановлятьпонад 1 /3 громадянУкраїни, 52% —православні.Українськійправославнійцеркві Московськогопатріархатуналежать понад6 тис. громад,64 монастирі,10 навчальнихзакладів. Кількісновона переважаєна всій територіїУкраїни, крімГаличини.
Будучиформальноавтономноюу своїх внутрішніхсправах, УПЦ-МПзагалом послідовнодіє в русліполітики Московськоїпатріархії, спрямованоїна встановлення«духовноїєдності слов'янськихнародів», зрозуміло, під зверхністюРосії. Богослужінняпровадитьцерковнослов'янськоюмовою, а проповіді— переважноросійською.У поглядах накиєворуськуспадщину обстоюєтрадиційнудля російськоїісторіографіїточку зору про«київськийперіод» якчастину тяглогопроцесу загальноросійськоїісторії. ПідконтролемМосковськогопатріархатуперебуваєбільшістьправославнихсвятинь України— Києво-Печерськата Почаївськалаври, Святогірськиймонастир тощо.
Українськаправославнацерква Київськогопатріархатуволодіє 2 тис.громад, 15 монастирямита 11 навчальнимизакладами.Найсильнішіпозиції УПЦ-КПв Галичині, наБуковині, уРівненськийта Волинськійобластях, уКиєві та наКиївщині.Богослужінняу церквах УПЦ-КПпровадитьсяукраїнськоючи, на бажанняпарафіян, церковнослов'янськоюмовою. До Церквивходять направах автономнихчастина Елладськоїправославноїцеркви, що невизнала свогочасу переходуна новий стильУАПЦ (соборноправників)у США, декількадесятків громаду Росії (правда, здебільшогобез стаціонарниххрамів) та вЧечні5. З першоряднихсвятинь православ'яу розпорядженніКиївськогопатріархатуперебуваютьлише мощівеликомучениціВарвари тамитрополитаМакарія.
В Українськійавтокефальнійправославнійцеркві понад600 парафій. Протягом1990-х рр. між православнимиконфесіямиточилася відкритаборотьба залідерство, сфери впливута церковнемайно.
Особливістюрелігійногожиття Українистала територіальнанерівномірністьпоширеннярелігій. Найрозгалуженішарелігійнамережа — у семизахідноукраїнськихобластях, дена середину1990-х рр. зосереджувалосяпонад 50% усіхрелігійнихгромад (притому, що в регіоніпроживає лише20% населенняУкраїни).
Майжетретину релігійнихорганізаційбуло зареєстрованов Галичині, деЦерква традиційнозалишаласяневідривноюскладовоюспособу життяй системи соціальноїкомунікації.На Закарпаттігустота релігійнихорганізаційперевищуваладорадянськіпоказники.Після усуненняобмежень наствореннярелігійнихгромад у найменшійза чисельністюнаселенняЧернівецькійобласті їх булостворено у 2,5раза більше, ніж у найбільшійДонецькійобласті. Суттєвівідмінностіміж Заходомі Сходом виявилисяне тільки вкількісних, айв якісниххарактеристиках.Якщо на Півдніта Сході Українидомінуютьобщини УПЦ-МП, то в західнихобластях Українибеззастережнелідерствоналежитьгреко-католицькійЦеркві, якатісно зросласяз культурою, традиціямита звичаямимісцевогонаселення. Цестало результатомтривалоїроз'єднаностіукраїнськихземель, їхперебуванняв складі різнихдержав і культур.
Протягом1990-х рр. Українськагреко-католицькацерква повністювідновилапередвоєннучисельністьпарафій. Ниніїх налічуєтьсяпонад 3,2 тис. (18%загальноукраїнськоїрелігійноїмережі). Окрімтого, вона маємайже сотнюмонастирів,12 навчальнихзакладів, великукількістьперіодичнихвидань.
УГКЦ, від 2001 р. очолюванакардиналомЛюбомиромҐузаром, відстоюєідею рівностіправа католиківі православнихна київськуспадщину, мотивуючице тим, що Русьбула хрещенатоді, коли Вселенськацерква лишаласяще єдиною.
Післясобору УГКЦ, що відбувся25 листопада1995 р. у Ватикані, папа Іван ПавлоII задовольнивпроханнягреко-католиківі поширив юрисдикціюглави УГКЦ натериторію всієїУкраїни тазаснувавКиєво-Вишгородськийекзархат зєпископськоюкафедрою уВишгороді.Однак поширеннявпливу греко-католиківу центральномурегіоні Україниактивно стримуєтьсяправославними, які вважаютьцю територіюканонічно своєюй звинувачуютьУГКЦ у перенаверненнічужих вірників.
1990-і рр.характеризувалисявідродженнямта активізацієюдіяльностіцерков національнихменшин. Однієюз найкращеорганізованихє структураРимо-католицькоїцеркви в Україні, що є переважноцерквою польськоїменшини. В їїскладі — близько800 парафій та39 монастирів, що зосередженів західнихобластях України, а також у Вінницькій, Закарпатській, Хмельницькійта Житомирськійобластях. Останнімчасом дедалібільше виявляєтьсятенденціяпросуванняцієї Церквина схід. СвященикамиРКЦ є переважноне громадяниУкраїни, оскількивласних навчальнихзакладів урадянськійУкраїні Церкване мала. РКЦпровадитьзначну просвітницькуроботу, утримуєпонад 200 недільнихшкіл, видає бгазет і часописів.
Набувалипоширення вУкраїні віруванняй інших національнихменшин. Так, якщо в 1993 р- існували52 іудейські та42 мусульманськірелігійнігромади, то в1995 р. їхня кількістьзбільшилася, відповідно, до 70 та 117, а в 2000 — до172 і Зб86. Відноснонезначну кількістьрелігійнихгромад створеноугорцями-реформаторамиЗакарпаття, кримськимитатарами.
Однієюз характернихрис релігійногожиття в Українінаприкінці1990-х рр. став бурхливийрозвитокпротестантизму.Приблизно кожнап'ята громадав Україні створенапротестантами.Якщо в 1985 р- на 10тис. міськогонаселенняприпадало 29членів протестантськихгромад, а на 10тис. сільськогонаселення —43, то в 1995 р. цейпоказник буввідповідноу 2,5 раза вищим.Назагал, заданими Держкомреліґії, кількістьпротестантськихгромад за рокинезалежностізросла в багаторазів, і в переважнійбільшостірегіонів країниза цим показникомвони поступаютьсялише Українськійправославнійцеркві. Навітьу Києві, стародавнійстолиці східнослов'янськогоправослав'я, протестантськихгромад зареєстрованобільше, ніжправославних, хоча за кількістючленів протестантськігромади значнопоступаютьсяправославним.
Останнімчасом у протестантськомусередовищівідбувавсяперерозподілна користь такзваного «новогопротестантизму», тобто на користьєвангельськогоруху. Однієюз найбільшихконфесійнихорганізаційкраїни сьогодніє Всеукраїнськаспілка об'єднаньєвангельськиххристиян-баптистів.Для цієї течіїхарактернапотужна моральнадоктрина, пріоритетсуспільноїдіяльності.В Україні Спілкаоб'єднань ЄХБмає понад 2 тис.громад. ПрезидентомРади Спілкиє пастор ГригорійКомендант.
Іншапротестантськатечія — Всеукраїнськаспілка церковхристиян віриєвангельськоїп'ятдесятників— виникла в1995 р. й нині об'єднуєпонад тисячугромад.
Значноюпротестантськоюорганізацієює Церквахристиян-адвентистівсьомого дня.Гарячі проповідіадвентистівпро необхідністьвести праведнежиття, тому щолише праведникиврятуютьсявід неминучогокінця світу, приваблюютьмільйони людейу всьому світі.Кількістьадвентистськихгромад і групв Українінаближаєтьсядо тисячі.ПрезидентомЦеркви християн-адвентистівсьомого дняє Михайло Мурга.
Діютьв Україні такожпонад 500 громадСвідків Єгови.Питома вагапротестантськихгромад у релігійномуспектрі Українизначно перевищуєпитому вагупротестантіву загальнійчисельностівірних. Головноюпричиною динамічногорозвиткупротестантськихцерков в Україніможна назватирівень релігійноїсвободи. Великуроль відігралаїхня спрямованістьна місіонерськудіяльність.На відміну відправославних, у протестантівкількістьсвященнослужителівуже набагатоперевищуєкількістьгромад, а духовнішколи готуютьнові місіонерськікадри.
У 1990-ірр. в Українівиникло багаторелігійнихорганізаційта об'єднань, що належатьдо так званих«нетрадиційних»культів. Зокрема, набули поширеннярелігійнігромади товариствасвідомостіКрішни, буддистів, даосистів, ведантистів.Причини бурхливоїактивізаціїнеорелігій— загальнаорієнтаційнакриза євроцентристськихцивілізацій, що породжуєнамаганнясинтезуватизахідні й східнірелігійнітрадиції таінтенсифікуєрелігійніексперименти; відсепарованістьвеличезноїмаси населенняпострадянськихкраїн від автохтонноїдуховної традиції; загальна духовнакриза, бракстрижневихідей та загальнозначущихцінностей; розрив у соціальномудосвіді й цінніснихзасадах міжпоколіннями; ослабленняісторичнихцерков і нерозвиненістьїхніх місійнихструктур; потужнийтиск закордоннихмісій, які маютьвеликі фінансово-організаційніможливостівпливати напострадянськийпростір, позбавлений«антикультистського»імунітету.
Особливийінтерес новітнірелігійнікульти й сективиявляють доукраїнськоїмолоді як найбільшрухливої таперспективноїдля них групинаселення.Серед молодихукраїнцівспостерігаютьсянині кардинальнізміни не лишеу самому ставленнідо релігії, уповерненнідо традиційнихцерков, а й упідвищеномуінтересі доусіляких новомоднихнеореліґійнихтечій і сект, оскільки їмбільш властивауніверсальністьта гнучкістьу підході доіндивідуальнихвимог новонаверненого.За данимисоціологічнихдосліджень, проведенихУкраїнськимінститутомпроблем молоді(1998), лише близько15% респондентівне вважаютьсебе вірними, ще 2% назвалисебе атеїстами, натомість 20%молодих українціввбачають головнийсенс свогожиття у необхідностізаслужитинагороду впотойбічномусвіті, 30% — розвиватиу собі віру вБога, 25% зазначили, що завжди буливірними, 19% — лише, через певніжиттєві обставиниповірили уБога. У 43% опитанихставлення дорелігії останнімчасом сталобільш шанобливимі лише 4% наголосилина певномузниженні рівнярелігійноїповаги. 40% респондентівзасвідчилисвою належністьдо певних церкові конфесій, а14% не можуть назватитаку релігійнуінституцію, яка б повністювідповідалаїхнім духовнимзапитам.
Економічната духовнакриза українськогосуспільства, його неповнарелігійнаструктурованістьстворили об'єктивніумови для активізаціїдіяльностіяк традиційнихцерков, так ірізного родунетрадиційнихкультів, релігійнихугруповань«окультногопідпілля».
Саметому у 1990-і рр.Україну заполонилиіноземні релігійнімісіонери. Вонивміло використовувалитруднощісоціально-економічногорозвитку країни, брак єдностів українськомуправослав'ї, недосконалістьнаціональногозаконодавствав галузі державно-церковнихвідносин, політику«відкритихдверей», якупроголосилаУкраїнськадержава. Щомісяцяв Україну приїздилидесятки группроповідників, закордоннихдоброчинців, усіляких просвітниківтощо. Релігійнийпростір державизаповнювалиамериканські, західноєвропейські, японські, корейській навіть африканські«пастирі». Насередину 1990-хрр. за участюіноземнихмісіонерівв Україні булостворено дотрьохсот осередківнетрадиційнихкультів.
Місіонерськадіяльністьіноземнихпроповідниківу нашій країнівідбуваласяй відбуваєтьсяпід виглядомнайрізноманітнішихформ світськогонавчання: семінарів, курсів, шкіл, університетів, конференційз питань сучасногобізнесу, історії, філософії, культури, мовознавства.
Так, у Харкові впродовж1994- 1996 рр. у такихнеконтрольованихпотоках активнодіяло понад250 зарубіжнихмісіонерів.Більша частиназ них прибулапо туристичнихвізах, порушувалатерміни перебування, намагаласяуникнути реєстраціїв паспортнихі реєстраційнихпідрозділахорганів внутрішніхсправ. Усі вонибрали участьв організаціїта проведеннінесанкціонованихрелігійнихзаходів іззалученнямзначної кількостімолоді, учнів,інтелігенції.Лише харківськашкола «зцілення»охопила аудиторіюзагальноюкількістюблизько 50 тис.осіб.
Духовнаекспансіязакордоннихмісіонерівнерідко здійснюваласячерез системудержавнихзасобів масовоїінформації, освітніх закладів.Так, лише протягом1995 та першогопівріччя 1996 рр.обсяг ефірногочасу передачзарубіжнихмісіонерськихорганізаційна Українськомурадіо становив85 годин10. Активноспівпрацювалаз Міністерствомосвіти в Українів 1993-1995 рр. міжнароднамісія «Церкваоб'єднання»(Муна), підписавшидва протоколипро наміри.Саме за сприянняМіносвітипровадилисясемінари таконференціїз науковоюгромадськістю, викладачами, студентами.
У 1995 р.в ряді містУкраїни заучастю іноземнихпроповідниківвідбулися такзвані «конференції»з підготовки«педагогічнихкадрів новоготипу». У Києвітакий західпровадивсяв Республіканськомубудинку вчителя.За програмоюконференціїїї організаторамибули Академіяпедагогічнихнаук та ІнститутупедагогікиАПН України.Однак на практиціці установиреальної участів науковомузабезпеченніконференціїне брали, а самаконференціяпройшла підегідою делегаціїамериканськихмісіонеріву складі 100 осіб.
У лютому1995 р. в Сумах діялавелика групаамериканських«учителів-лінґвістів».Вони прибулидо міста назапрошенняміського відділународної освітидля наданнядопомоги увивченні англійськоїмови. Протеніхто з прибулих«спеціалістів»не мав будь-якоговідношеннядо офіційногостатусу свогоперебуванняв Україні. Всівони виявилисяпрофесійнимимісіонерамий займалисявиключно релігійноюпропагандою.Головною жметою місіонерськихзібрань булапідготовка«кадрів новоготипу» для створенняв перспективіширокої мережірелігійнихшкіл на базідержавнихнавчальнихзакладів Українита забезпеченняїх викладацькимикадрами.
Особливуактивністьвиявляли вУкраїні харизматичніцеркви, «Церкваоб'єднання»(Муна), ЦеркваІсуса ХристаСвятих останніхднів (мормонів).Характерноюознакою діяльностіхаризматичнихгромад (у 1996 р. їхналічувалосяв Україні понад150) було проведенняза участю молодігучних релігійнихкампаній настадіонах таплощах, у великихпалацах і залах,Ісус-маршівна головнихвулицях міст, зазвичай, безузгодженняз органамимісцевої влади.
Особливістю«Церкви об'єднання»(Муна) є прагненнязаручитисяпідтримкоювпливовихполітичнихі урядових кіл, державнихустанов, культурологічнихцентрів тагромадськихорганізаційу кожній країнісвого перебування.Не стала виняткомі Україна. У1996 р. в Києві, Львовіта інших обласнихцентрах перебувалодо 20 іноземців— представниківЦеркви «преподобногоМуна».
В Донецькому, Харківськомута Дніпропетровськомууніверситетахвони працюваливикладачамиісторії, філософії, релігієзнавства, а також навчалисяяк студентицих закладів.Під дахом «Київськоїасоціації звивчення принципів», зареєстрованоїМіністерствомюстиції Українияк громадськаорганізація, випускаласягазета релігійногонапрямку «Золотіворота». У столицібуло здійсненошироке тестуваннястудентськоїта шкільноїмолоді длявиявленняпотенційногопоповненнядля цієї Церкви.Найбільшсприйнятливихдо ідей Мунаслухачів —студентівХарківськихдержуніверситетута політехнічногоінституту —було відрядженона річне стажуваннядо церкви м.Лос-Анджелес(СІЛА). Подібнізаохоченнямали місце ів інших містах.
У 1990 р.в Україні почалидіяти місіонериЦеркви ІсусаХриста святихостанніх днів(мормонів), а всередині 1991 р.Київськимміськвиконкомомбуло зареєстрованоперший її статут.Протягом наступнихп'яти роківцією громадоюбуло запрошенопонад 180 місіонерів, здебільшогоамериканців, які навернулиу Києві до своєївіри близько2 тис. осіб, створили17 парафій, організувалироботу недільнихшкіл, завезлипід виглядомгуманітарноїдопомоги великукількістьмормонівськоїлітератури.
З 1993 р.запрошені уКиїв місіонерицієї Церкви, нехтуючи статутнимиположеннямигромади, почализайматисяпроповідницькоюдіяльністюдалеко за межамистолиці — вОдесі, Сімферополі, Саках, Донецьку, Харкові, Дніпропетровську.Як результат— уже на середину1990-х рр. у згаданихмістах розгорнулидіяльністьрелігійнігромади цьоговірознання.
Протягом1990-х рр. відзначалисянепоодинокіфакти порушеннявимог чинногозаконодавстваіноземнимимісіонерами, які прибувалина запрошенняУправлінськогобюро релігійноїорганізаціїСвідків Єговив Україні.Посилаючисьна свої канонічніправила, іноземціпровадилиактивну роботущодо залученнянових членівта місіонерство«від будинкудо будинку»(Одеса, Полтава, Київ та іншіміста).
Звичайно, використанняіноземнимимісіонерамисистеми просвітницьких, навчальнихта культурно-освітніхзакладів длярелігійногопроповідництва, порушення нимиукраїнськогозаконодавстване залишалисяпоза увагоюукраїнськихвладних структур.Глибше розібравшисьу релігійнійситуації, Міністерствоосвіти припинилов другій половині1990-х рр. діяльністьу державнихзакладах освітипредставниківЦеркви Муна, Міжнародноїпрограми дляшкіл «Християнськаетика та мораль», корпорації"ІнтенсивнаХристиянськаОсвіта", Міжнародноїпрограми«Согшпіззіоп»та заборониловикористанняїхніх навчально-методичнихматеріаліві рекомендаційу навчальномупроцесі.
Реальнунебезпеку длясуспільствастановитьапокаліптичнаспрямованістьтаких сект, як«Свідки Єгови»,«Велике БілеБратство»,«Церква БожоїМатері Преображення», культ Раджнішатощо, їхнє віровченняпро «близькийкінець світу», заклики таусілякі заохоченнядо вбивств ісамогубств.
В Українівідомі трагедіїбагатьох сімей, що розпочиналисявнаслідокдіяльностісекти «ВеликеБіле Братство», або плани щодознищення населенняЗемлі адептами«АУМ сінрікьо», яка намагаєтьсяпоширюватисвоє вченняй на територіюУкраїни. Широкаучасть неповнолітніху діяльності«Великого БілогоБратства», непоодиноківипадки розривуродинних зв'язківміж малолітнімиадептами таїхніми батькамистали головноюпричиною відмовиу перереєстраціїй порушенняпроти керівниківцієї сектиЮ.Кривоноговата М.Кривоногової-ЦвігунЗ0 березня 1992 р.кримінальноїсправи.
Найбільшдикий та криміногеннийрізновиднеорелігійнихугруповань— сатанинськісекти. Тут розбещенняадептів досягаємаксимальноїмежі. Ці сектинабули певногопоширення вУкраїні самев 1990-і рр. й становлятьреальну загрозуяк моральному, духовному, такі фізичномуздоров'ю молоді.
Накінець 1990-х рр., за данимиправоохороннихорганів, натериторіїУкраїни діявцілий спектрсатанинськихугруповань, серед якихнайбільш чисельнимибули «ПрисвяченийСатані лицарськийорден чорноїмеси», «Орденчорного кола»,«Віаск МеїаіМаГіа», «Зіркисмерті», «Орден5А», «Партіясатаністів»,«Церква Сатани»,«Чорне братство»,«Язичницькийслов'янськийрух», «Чорнийорден» та «Легіонтемряви».
Точнукількістьсатанинськихоб'єднань установитидосить важко, але з певнимступенем вірогідностіможна стверджувати, що їх значнобільше сотні(можливо, й двох), а загальнакількістьприхильників— від 800 до 1800. Так, зокрема, тількиу Києві зафіксованоознаки діяльностіблизько десятисатанинськихугрупованьзагальноючисельністю250-300 осіб12. У Львовідосить активнодіяла сатанинськасекта «Храмтемних сил», а у Дніпропетровськута області —секта «Синійлотос»13. Характерноюознакою послідовниківкульту сатанивиступає їхняасоціальнаповедінка: образа релігійнихпочуттів татиск на вірних, вбивство людей, акти вандалізму, тортури тавбивство тварин, хуліганськідії тощо.
Такимчином, за рокинезалежностів Україні суттєвозріс релігійнийфактор усуспільно-культурномужитті, посилиласярелігійністьнаселення, значно збільшиласякількістьрелігійнихобщин і різкорозширивсяспектр конфесій, напрямків ітлумачень, відродилисята активізувалисвою діяльністьцеркви національнихменшин, виниклазначна кількістьнетрадиційнихкультів. Характерноюознакою релігійногожиття України1990-х рр. став глибокийрозкол у православ'ї, міжцерковніконфлікти, політизаціярелігійноїсфери. Впродовжостанньогодесятиріччяв Україні значнозросла кількістьслужителівкульту. Якщов 1993 р. їх було11,5 тис, то в 2000 — 21,3тис. Майже дворазовезбільшенняпояснюєтьсятим, що за 1993-1999 рр.кількістьдуховних навчальнихзакладів удержаві зрослаз 34 до 121, а слухачіву них сталомайже вчетверобільше. Прицьому кількістьправославнихдуховних навчальнихзакладів зрослаз 15 до 37 одиниць, а кількістьслухачів у них— з 2850 до 5585, тодіяк протестантськіцеркви збільшиликількість своїхдуховних закладівз 12 до 61, а слухачів— з 1567 до 8060, тобтоу 14 разів.
Аналізосновних параметріврелігійногожиття в Україніпротягом 1990-хрр. приводитьдо висновкупро необхідністьактивізаціїта поглибленнявиваженої йводночас динамічноїдержавноїполітики усфері державно-церковнихвідносин, вмілогообстоюваннявласних національнихінтересів удуховно-релігійнійсфері. Лишекопітка цілеспрямованаробота здатнаоб'єднати православ'яв Україні вєдине ціле, перешкодитиіноземнимемісарам завоюватив Україні паству, а отже, початичерез неї керуватисуспільноюдумкою та суттєвовпливати нарозстановкуполітичнихсил у країні.Пріоритетнимнапрямкомроботи повиннастати консолідаціявсього молодогопокоління ізспрямуваннямйого політичноїволі на реалізаціюзагальнонаціональнихінтересів тамаксимальнимвикористаннямвласнихдуховно-інтелектуальнихпотенцій.
Зусиллямивсіх зацікавленихсторін у державіповинен бутистворений такийсуспільниймеханізм, який, з одного боку, блокував бипроникненнянебажаних длянашого суспільстварелігійно-духовнихвпливів, а здругого — забезпечивби нормальнеспівіснуваннярелігійнихорганізаційу поліконфесійномусередовищіта партнерськеставлення доЦеркви з бокуінших суспільнихінститутів, гуманізувавби й надававсоціальнозначущогозвучання діяльностівсіх релігійнихорганізацій.