АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТза результатами проекту «Громадський моніторинг відкритості органів місцевої влади Тернопільської області в сфері місцевих бюджетів»Тернопіль Лібра Терра, 2010ББК 65.9(4Укр) 261М197Малиняк Б., Ханас В. Аналітичний звіт за результатами проекту «Громадський моніторинг відкритості органів місцевої влади Тернопільської області в сфері місцевих бюджетів»// Тернопіль: Лібра Терра, 2010. – 100 с.ISBN 978-966-8790-88-1Цей аналітичний звіт підготовлено за результатами проекту «^ Громадський моніторинг відкритості органів місцевої влади Тернопільської області в сфері місцевих бюджетів» У звіті представлено методологію проведеного моніторингу, а також основні результати. За результатами дослідження розроблено основні висновки та рекомендації органам влади і громадянському суспільству. Звіт адресовано депутатам Верховної Ради України, керівникам виконавчих структур центрального та місцевого рівня, депутатам місцевих рад, службовцям органів місцевого самоврядування, науковим працівникам, викладачам, аспірантам і студентам вищих навчальних закладів, представникам НУО, а також усім, хто цікавиться питаннями ефективного використання бюджетних коштів на місцевому рівні.Даний звіт став можливим завдяки підтримці МФ «Відродження». Зміст звіту є відповідальністю Творчого молодіжного об’єднання «Нівроку» та не обов’язково відображає погляди МФ «Відродження». Літературний редактор Ігор Аркуша© Малиняк Б., Ханас В., 2010© ТМО «Нівроку», 2010© «Лібра Терра» , 2010ISBN 978-966-8790-88-1^ ТЕРМІНИ ТА СКОРОЧЕННЯ Адвокасі(представництво і захист прав та інтересів громадян) Активна діяльність громадян, спрямована на досягнення позитивних змін у житті суспільства і встановлення соціальної справедливості, шляхом впровадження змін до законодавства, залучення широкого кола громадян до процесу прийняття рішень та контролю за їх виконанням (Розроблено учасниками Тренінгу з Адвокасі, проведеного Адвокасі Інститутом 19 вересня 2005 р.). Адвокасі-кампанія Запланована та реалізована зацікавленими у вирішенні питань особами діяльність, спрямована на ключових осіб із метою прийняття ними позитивних рішень, які, своєю чергою, будуть сприяти довготерміновим позитивним змінам у житті людей (Каунтерпарт Казахстан). Активний доступ до інформації Можливість безпосереднього ознайомлення з інформацією органів виконавчої влади. Реалізовується через направлення громадянами запиту до органів виконавчої влади про надання інформації, відвідування відкритих робочих засідань органів влади, доступ до відкритих архівів офіційної інформації органів виконавчої органів влади. Аналітична таблиця для опрацювання даних моніторингу Таблиця, в якій об’єднана кількісна та якісна інформація, відповідно до певної гіпотези, що дозволяє робити відповідні висновки. Бюджет План формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (Бюджетний кодекс України). Використання інформації Задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Гіпотеза Наукове припущення про структуру об’єктів, характер і зв’язок між ними, а також про фактори, що визначають ці зв’язки. Громадська компанія Серія взаємопов’язаних заходів протягом певного періоду, спрямована на досягнення конкретних результатів у розв’язанні суспільно значущої проблеми з використанням різних тактик та дій, спрямованих на інституції та конкретних осіб із тим, щоби вони певним чином змінили уявлення або поведінку. Громадський контроль Публічна перевірка громадянським суспільством діяльності держави на відповідність цілям, що вона проголосила, коригування цієї діяльності й самих цілей, підпорядкування політики держави, діяльності її органів і посадових осіб інтересам суспільства, а також нагляд громадянського суспільства за діяльністю державних органів та органів місцевого самоврядування, спрямованою на захист і забезпечення прав та законних інтересів людини й фундаментальних свобод, і на повагу до них. Громадська організація (вживають також: неурядова організація (НУО), недержавна організація (НДО), неприбуткова організація (НПО) Добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод (Закон України «Про об’єднання громадян»). Громадянське суспільство Сфера (поле діяльності) інституцій, організацій та окремих індивідів, що знаходиться поза рамками сім’ї, держави та ринку, в якій люди об’єднуються на добровільних засадах для поширення та відстоювання спільних інтересів (CIVICUS). Державна закупівля Процедура яку застосовуєть до всіх закупівель товарів і послуг що повністю або частково здійснюють за рахунок державних коштів (Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”). Державна інформаційна політика Сукупність основних напрямів і способів діяльності держави з отримання, використання, поширення та зберігання інформації. Державні кошти Кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання замовником товарів, робіт і послуг. Державні послуги Будь–які платні послуги, обов’язковість отримання яких встановлена законодавством, та які надають фізичним чи юридичним особам органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створені ними установи та організації, що їх утримують коштом відповідних бюджетів (Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Замовник Розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному Законом. Зацікавлена громадськість Громадськість, на яку впливає або може вплинути процес прийняття рішень із питань, що стосуються місцевих бюджетів, або яка зацікавлена в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють в отриманні доступу до інформації та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість. Зберігання інформації Забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. Інформаційна система в інтернеті Сукупність програмних засобів із власною адресою в інтернеті, що забезпечує доступ до інформаційних ресурсів, відповідає встановленим законодавством вимогам щодо захисту державної інформації і дає змогу здійснення електронних державних закупівель. Реєстр інформаційних систем в інтернеті веде уповноважений орган в установленому ним порядку. Інформаційний запит Передбачена чинним законодавством України форма одержання інформації громадською організацією для здійснення своїх функцій від міського голови / виконавчого органу місцевого самоврядування, органів місцевої влади тощо. Звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Його подають у письмовій формі (Закон України «Про інформацію»). Інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування Структурні підрозділи цих органів, що виконують інформаційно–аналітичні функції і забезпечують зв’язки із засобами масової нформації, громадськістю. Інформація Документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі й навколишньому природному середовищі. Корупція Корупція – діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (Закон України «Про боротьбу з корупцією»). Лобіювання Просування та відстоювання громадських інтересів у законодавчому процесі шляхом впливу на виборних офіційних осіб (депутатів) у рамках формалізованої демократичної системи управління (ініціацювання законопроектів, інформаційна робота з депутатами і фракціями, експертиза законопроектів і т.д.). Місцеве самоврядування Закон України від 26 березня 1992 р. “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і реґіональне самоврядування” визначає місцеве самоврядування як територіальну самоорганізацію громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах Конституції України, законів України та власної фінансово–економічної бази. Моніторинг Система збору даних, що дає змогу зафіксувати кількісні та якісні показники, відстежити тенденції і динамічні зміни в досліджуваній сфері за структурними підрозділами та приймати відповідні рішення. ОДА - обласна державна адміністрація Місцева державна адміністрація, місцевий орган державної виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади.ОДА в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці — області, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною обласною радою. Одержувачі бюджетних коштів Підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, котрі одержують безпосередньо через розпорядників коштів із бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм і надання послуг. Орган місцевого самоврядування(відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україіні") представницький орган місцевого самоврядування – виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; виконавчі органи рад – органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними,міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами; Органи державної влади Складова частина державного механізму, наділена владними повноваженнями, обсяг яких визначено Конституцією та законами України. Діяльність органів державної влади забезпечують посадові та службові особи, які працюють на професійних засадах, можуть здійснювати юридично чинні дії і мають спеціальний статус державного службовця. Офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування (далі – офіційна інформація) Офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яку доводять до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України, Законом України “Про інформацію”. Офіційні друковані видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування Видання, що їх спеціально видають органи державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування Розклад, обсяг, форми і методи оприлюднення відомостей про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах визначених цим Законом квот часу, газетних (журнальних) площ і виділених коштів. Послуги Будь–яка закупівля, крім товарів і робіт, у т. ч. підготовка спеціалістів, забезпечення транспортом та зв’язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне й побутове обслуговування, а також консультаційні послуги. До консультаційних послуг належать послуги, пов’язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій. РДА – районна державна адміністрація Місцева державна адміністрація, місцевий орган державної виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади. РДА в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці – району, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною районною радою. Розпорядники державних коштів Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією України та іншими актами законодавства України, а також установи, підприємства чи організації, що їх створили в установленому порядку органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов’язань і здійснення платежів. Спроможність організації Рівень можливості організації існувати та виконувати заявлені цілі і завдання (Morgan & Qualman, 1986). Субвенція (від лат. subvenio “приходжу на допомогу”) – це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, призначена для конкретно прописаної цілі/цілей. Субвенцію слід відрізняти від дотації, за якої грошова допомога від держбюджету не обумовлена ніякими умовами, і від субсидії, що призначена як дотації бюджетам, так і різним організаціям за рахунок бюджету або за рахунок спеціальних фондів, котрі формуються на основі внесків громадян і окремих компаній. Міжбюджетний трансферт для використання певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції (Бюджетний кодекс України). Товари Продукція будь–якого виду та призначення, у т. ч. сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також електроенергія, послуги, пов’язані з поставкою товарів, якщо їхня вартість не перевищує вартості самих товарів. Територіальна громада Жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно–територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; Третій сектор Визначення певного кола організацій, які не є прибутковими або державними, та які є самоврядними і незалежними від держави, не введені у розподіл прибутку зацікавлених осіб та є корисними завдяки високому ступеню готовності до дій (Лондонська школа економіки). В Україні до організацій третього сектору відносять, насамперед, громадські та благодійні організації. ЗМІСТ^ ТЕРМІНИ ТА СКОРОЧЕННЯВСТУП РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО МОНІТОРИНГУ 1.1 Мета, завдання, предмет та об'єкт моніторингу 12 1.2 Дизайн громадського моніторингу 12 1.3 Вибірка 13 1.4 Гіпотези 15 1.5 Методи громадського моніторингу 15 1.6 Джерела інформації 15 1.7 Організація проведення громадського моніторингу та інструментарій 151.8 Основні обмеження громадського дослідження 17 Розділ 2 РЕЗУЛЬТАТИ ГРОМАДСЬКОГО МОНІТОРИНГУ ВІДКРИТОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ В СФЕРІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ 2.1 Обґрунтування необхідності забезпечення прозорості місцевих бюджетів 18 2.2 Результати відповідей органів влади щодо способів і обсягів інформування суспільства про бюджет 25 2.3 Аналіз пасивного доступу до інформації про місцеві бюджети 30 2.4 Аналіз активного доступу до інформації 33 2.5 Результати моніторингових поїздок до місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування 44 2.6 Адвокасі-кампанія проекту 472.7 Доступність інформації про обласний бюджет для населення Тернопільської області 56^ РОЗДІЛ 3 ВИСНОВКИ 61РОЗДІЛ 4 РЕКОМЕНДАЦІЇ 63БІБЛІОГРАФІЯ МАТЕРІАЛІВ ПРОЕКТУ 66СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 69ДОДАТКИ 70ВСТУП Враховуючи склад суспільних потреб і закономірності їхнього забезпечення в країнах із ринковою економікою, оптимальним способом задоволення важливих людських запитів є залучення бюджетних ресурсів. Суб’єкти ринкової економіки зазвичай не пропонують населенню тих послуг, яким властиві риси суспільних благ. Зважаючи на те, що їхньою характерною рисою є неподільність, суспільні блага неможливо надавати лише тим, хто за них заплатив, а відтак єдиний спосіб їхнього фінансового забезпечення – бюджетне фінансування. Таким чином, джерелом фінансування заходів щодо розвитку транспортної інфраструктури, комунального господарства, підтримання екології в нормальному стані служать зазвичай бюджети. Крім цього, бюджетного фінансування потребують інші людські потреби, які не є суспільними благами, але соціально дуже значимі, отже, доступ до них необхідно надати усім, хто їх потребує. Такими рисами наділені послуги освіти, охорони здоров’я, культури тощо. Ще одна важлива роль бюджету в соціально-економічному житті країни – перерозподіл доходів між різними економічними суб’єктами з метою зменшення матеріальних диспропорцій у країні та мінімізації бідності. Ті чи інші суспільні потреби можна забезпечувати за рахунок коштів як державного, так і місцевих бюджетів. Видаткові повноваження за органами місцевого самоврядування й за органами центральної влади в кожній країні закріплюються по-різному, з урахуванням історичних особливостей країн, традицій формування дохідних джерел місцевим самоврядуванням, політики фінансового вирівнювання місцевих бюджетів. Однак, у будь-якій країні певні видатки фіксують за місцевими бюджетами, зважаючи на кращі передумови їхнього здійснення на місцевому рівні, але джерелом їхнього фінансового забезпечення визначають кошти державного бюджету. На наше переконання необхідно розв’язати низку проблем, пов’язаних із формуванням та виконанням місцевих бюджетів Тернопільщини, головними із яких є такі: розподіл ресурсів місцевих бюджетів не відповідає пріоритетам бюджетної політики, визначеної відповідно до інтересів громади; сформоване інституційне середовище планування та виконання бюджету не забезпечують ефективного використання бюджетних коштів і уможливлення зловживання в управлінні ресурсами бюджету та поширенні різних видів лобізму на фоні ігнорування реальних потреб області; перебіг бюджетного процесу на обласному рівні залишається непрозорим, громада практично усунута від участі у бюджетному процесі, реальні потреби місцевих громад влада ігнорує. Окремо наголошуємо на проблемі закритості від населення формування місцевих бюджетів, у т. ч. і обласного. Експерти неодноразово звертали увагу на той факт, що бюджети територіальних органів влади непрозорі й невідкриті для громадян. І в цьому полягає велика проблема у стосунках між населенням, котре є виборцями, та обраними представниками місцевої влади. Відомо, що у відповідальних демократичних урядових інституціях надання послуг населенню з боку органів місцевої влади має потребувати якнайбільшої рентабельності, прозорості, підзвітності та відповідальності. Однак система державного управління в Україні базована на застарілих радянських традиціях, коли посадові особи звітують не отримувачам послуг, а своїм керівникам, і не про ефективні публічні результати, а про виконання наказів згори. Така ситуація є абсолютно неприйнятною в сьогоднішніх умовах і не дає змоги представникам місцевої влади працювати ефективно та високопродуктивно. Особливо з питань, котрі стосуються бюджетної стратегії на місцевому рівні та її впровадження у життя. Поза сумнівом, через недосконалість Бюджетного кодексу України та помилки і прорахунки у практиці Верховної Ради України й Кабінету Міністрів не можна повністю реалізувати принципи самостійності місцевих бюджетів. Це автоматично породжує нездорові тенденції на всіх стадіях бюджетного процесу. Разом із тим наше дослідження, як і низка попередніх, засвідчило, що в Україні є чималі резерви для суттєвого поліпшення місцевого бюджетного ресурсу. Окремо варто наголосити на незалученні до бюджетного процесу представників громадського сектору. Безпосередня участь громадян у процесі прийняття важливих рішень змушуватиме владу відстоювати інтереси своїх територіальних громад. Особливо важливим напрямком є вдосконалення бюджетного процесу, інакше протиріччя між пріоритетами діяльності органів місцевої влади і населенням зростатимуть, а бюджетний дефіцит та неефективне використання наявних бюджетних коштів не дадуть змоги належним чином реагувати на запити і потреби населення. Відтак можна спрогнозувати ситуацію, коли ми говоритимемо не про діяльність органів місцевої влади та місцевого самоврядування, а лише про їхнє існування як рядових споживачів бюджетних коштів і аж ніяк не надавачів послуг. Ми переконані, що найважливішим аспектом стає якомога активніше залучення громадськості до бюджетного процесу і постійно наголошуємо про важливість, насамперед, для органів влади інформувати населення про свою діяльність через призму надання послуг, на котрі витрачають бюджетні кошти. Попри те, що українське законодавство передбачає процедури залучення громадян до участі у бюджетному процесі та доступі до інформації, наш моніторинг показав, що бюджети на місцевому рівні є непрозорими та невідкритими. Зміни, які місцеві ради вносять до бюджету впродовж року, здійснюються без громадських обговорень, обґрунтувань і консультацій, громаду області абсолютно не поінформовано про цей аспект бюджетного процесу. На веб-сайті обласної ради, обласної адміністрації, районних рад, районних адміністрацій, міських та селищних рад немає суспільно важливої інформації про бюджет та зміни до нього, крім поодиноких випадків представлення тексту рішення ради про прийняття бюджету, але без додатків. Особливе занепокоєння викликає відсутність у багатьох органів місцевої влади веб-сторінок як таких. Мусимо звернути увагу на низький рівень обізнаності щодо своїх прав на доступ до інформації про місцеві бюджети навіть активних членів місцевих громад, депутатів місцевих рад та журналістів. Поза всяким сумнівом, питання залучення громадськості до бюджетного процесу можна розглядати лише комплексно. Це процес, котрий неможливо розглядати окремо. У той же час розробка нового бюджетного кодексу викликає багато застережень. В першу чергу, це стосується абсолютної закритості в процесі його підготовки і відсутності фахових експертиз. Не буде зайвим нагадати, що такий базовий закон, як бюджетний кодекс, котрий небезпідставно називають малою бюджетною Конституцією, є концептуально важливим для публічності та підзвітності влади, а також для забезпечення права кожного платника податків знати, як влада використовує кошти, сплачені ним у вигляді податків. Отже, проект нового бюджетного кодексу готувався у повній утаємниченості. Не було проведено жодного публічного обговорення, жодного експертного висновку, жодної публікації в ЗМІ. І тому напрошується висновок, що такий підхід апріорі може призвести до прийняття закону, котрий міститиме чимало протиріч та фактичних помилок. Метою громадського моніторингу була перевірка ступеню відкритості органів місцевої влади та місцевого самоврядування. Даний моніторинг було здійснено в період вересень 2009 р. – травень 2010 р. у кілька етапів, а саме: 1) підготовка проведення дослідження; 2) моніторинг відкритості місцевої влади щодо бюджетних процесів шляхом подання інформаційних запитів; 3) моніторинг пасивного доступу громадян до інформації про місцевий бюджет через ЗМІ та офіційні інтернет-сторінки; 4) моніторингові поїздки в райони; 5) Аналіз результатів моніторингу; 6) підготовка аналітичних та методичних матеріалів; 7) розповсюдження досвіду. Цей звіт репрезентує узагальнені результати дослідження. Звіт складається із п’яти розділів і додатків. У першому розділі представлено методологію проведення громадського моніторингу відкритості органів місцевої влади Тернопільської області в сфері місцевих бюджетів, обґрунтовано мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, дизайн його проведення, використані методи, вибірка, джерела інформації та організація проведення моніторингу. Завершується перший розділ описом основних обмежень моніторингу. У другому розділі представлено результати громадського моніторингу відкритості органів місцевої влади Тернопільської області в сфері місцевих бюджетів, зокрема теоретично-методологічні аспекти обґрунтування участі громадськості у бюджетному процесі, проведено аналіз відповідей органів влади щодо способів та обсягів інформування суспільства про бюджет, здійснено аналіз пасивного та активного доступу до інформації про місцеві бюджети, досліджено питання доступності інформації про обласний бюджет для населення області, представлено результати моніторингових поїздок та адвокасі-кампанії в рамках проекту. Третій розділ містить узагальнені висновки авторів за результатами громадського моніторингу відкритості органів місцевої влади Тернопільської області в сфері місцевих бюджетів. У четвертому розділі містяться рекомендації, розроблені учасниками моніторингу органам влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства для покращення доступу до інформації про місцеві бюджети. У п’ятому розділі міститься бібліографія публікацій в друкованих та електронних ЗМІ під час реалізації проекту. У додатках міститься інструментарій для здійснення моніторингу (додаток 1), зразки запитів та відповідей на них, тощо. Звіт містить 12 рисунків та 14 таблиць, в яких представлено узагальнену інформацію, отриману за результатами дослідження.^ РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО МОНІТОРИНГУ1.1 Мета, завдання, предмет та об'єкт моніторингу Метою громадського моніторингу відкритості органів місцевої влади Тернопільської області в сфері місцевих бюджетів вивчення можливості реалізації конституційного права на доступ до інформації, є розробка, імплементація та розповсюдження методики громадського моніторингу відкритості органів державної влади та місцевого самоврядування в сфері доступу громадян до інформації щодо прийняття та виконання місцевих бюджетів. Основними завданнями громадського моніторингу є: аналіз законодавчих підстав надання інформації про місцеві бюджети; аналіз інформаційної відкритості органів місцевого самоврядування та місцевих органів влади; вивчення та аналіз інформації, наданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування; розробка рекомендацій за результатами громадського моніторингу; популяризація ідей вільного доступу до інформації про бюджетні процеси серед мешканців Тернопільської області. Об'єктом моніторингу стали суспільні відносини у сфері доступу до інформації про місцеві бюджети. Предметом дослідження є інформація про місцеві бюджети, норми законодавства, що регламентують право на отримання інформації, інформація, розміщена на офіційних сайтах органів місцевого самоврядування в регіональних засобах масової інформації, відповіді органів державної влади та місцевого самоврядування Тернопільської області на інформаційні запити.^ 1.2 Дизайн громадського моніторингу Із урахуванням мети і завдань, моніторинг складався із таких етапів: 1) підготовка здійснення моніторингу; 2) проведення громадського моніторингу відкритості місцевої влади щодо бюджетних процесів шляхом подання інформаційних запитів; 3) громадський моніторинг інформування громадян про місцеві бюджети через ЗМІ та офіційні інтернет-сторінки; 4) моніторингові поїздки в райони Тернопільської області; 5) аналіз результатів моніторингу; 6) підготовка аналітичних та методичних матеріалів за результатами моніторингу; 7) розповсюдження досвіду.Перший етап. Підготовка проведення моніторингу. Діяльність цього етапу була зосереджена на формуванні робочої групи. Наступним кроком став аналіз нормативно-правових документів, що регулювали механізми доступу інформації про бюджет. Другий етап. Моніторинг відкритості місцевої влади щодо бюджетних процесів шляхом подання інформаційних запитів. У рамках цього етапу направлено інформаційні запити до Тернопільської обласної державної адміністрації, Тернопільської обласної ради, районних рад, районних адміністрацій, міських та селищних рад з метою отримання інформації про прийняття бюджету, його виконання, про те, де і коли його опубліковано та інформацію про стан виконання, тощо.Третій етап. Моніторинг пасивного доступу громадян про місцевий бюджет через ЗМІ та офіційні інтернет-сторінки. У рамках цього етапу здійснювалася перевірка наявності інформації про прийняття та виконання місцевих бюджетів Тернопільської області в місцевих бюджетах та перевірка розміщення інформації про прийняття та виконання місцевих бюджетів на офіційних інтернет-сторінках районних державних адміністрацій та місцевих рад.Четвертий етап. Моніторингові поїздки в райони. У рамках цього етапу здійснювалися поїздки по районах Тернопільської області з метою ознайомлення на місцях із ситуацією щодо доступу громадян до інформації про прийняття та виконання місцевих бюджетів.П’ятий етап. Аналіз результатів моніторингу. У рамках цього етапу систематизовано інформацію, отриману в результаті реалізації попередніх етапів, робоча група співвідносила та узагальнювала результати дослідження, зіставляла гіпотези дослідження із отриманими результатами. За підсумками реалізації цього етапу підготовлені висновки, ґрунтовані на результатах дослідження.Шостий етап. Підготовка аналітичних та методичних матеріалів. На цьому етапі дослідження були вироблені конкретні рекомендації органам державної та місцевої влади, Верховній Раді України, громадським організаціям та представникам політичних партій щодо залучення громадян до формування та контролю за виконанням обласного бюджету Тернопільської області, з метою його ефективного використання. Сформовано та апробовано методику громадського моніторингу відкритості органів державної влади та місцевого самоврядування, щодо доступу громадян до інформації в сфері формування та реалізації місцевих бюджетів.Сьомий етап. Розповсюдження досвіду. На завершальному етапі проведено низку зустрічей із керівництвом Тернопільської обласної ради, лідерами та представниками фракцій політичних партій Тернопільської обласної ради, громадськими експертами, членами постійної комісії з питань бюджету. Підготовлено та розповсюджено методичний посібник та результати проекту серед інших НУО.1.3 Вибірка Предмет та об’єкт дослідження зумовив визначення досліджуваних цільових груп, а саме: голів районних рад та районних адміністрацій і селищних та міських голів. Цільові групи і процедура їхнього відбору була визначена на етапі підготовки проекту. Громадський моніторинг проведено на території Тернопільської області. Статистика запитів, направлених до цільових груп, наведена в Таблиці 1.1 Опис цільових груп та критерії їхнього відбору представлено нижче.^ Таблиця 1.1 – Статистика запитів,направлених до цільових груп Район Районна рада Районна адміністра-ція Селищний, міський голова Бережанський 4 3 4 Борщівський 4 4 12 Бучацький 4 4 8 Гусятинський 4 3 16 Заліщицький 3 4 11 Збаразький 2 4 8 Зборівський 2 4 8 Козівський 4 4 8 Кременецький 3 4 7 Лановецький 2 3 4 Монастириський 3 4 6 Підволочиський 4 3 5 Підгаєцький 3 4 4 Теребовлянський 4 4 10 Тернопільський 4 4 9 Чортківський 4 4 8 Шумський 4 2 4 1. Тернопільська обласна рада і Тернопільська обласна державна адміністрація. Зазначені суб’єкти наділені повноваженнями щодо ухвалення рішень про затвердження та використання коштів обласного бюджету. Суб’єкти були дібрані за принципом наявності в потенційних надавачів інформації відповідного рівня компетенцій щодо розпорядження коштами бюджету та доступу до інформації стосовно їхнього використання.В основу відбору було покладено такі критерії: належний рівень професійної компетентності; можливість підтвердити надану інформацію офіційними документами.2. Голови районних рад та районних адміністрацій. Зазначені суб’єкти наділені повноваженнями щодо ухвалення рішень про затвердження та використання коштів районних бюджетів. Суб’єкти були дібрані за принципом наявності в потенційних надавачів інформації відповідного рівня компетенцій щодо розпорядження коштами бюджету та доступу до інформації стосовно їхнього використання.В основу відбору було покладено такі критерії: належний рівень професійної компетентності; можливість підтвердити надану інформацію офіційними документами.3. Селищні та міські голови. Зазначені суб’єкти наділені повноваженнями щодо ухвалення рішень про затвердження та використання коштів селищного та міського бюджету. Суб’єкти були дібрані за принципом наявності в потенційних надавачів інформації відповідного рівня компетенцій щодо розпорядження коштами бюджету та доступу до інформації стосовно їхнього використання.В основу відбору було покладено такі критерії: належний рівень професійної компетентності; можливість підтвердити надану інформацію офіційними документами.1.4. Гіпотези На початку моніторингу було висунуто дві гіпотези для перевірки у процесі моніторингу.Перша гіпотеза: розпорядники коштів місцевих бюджетів у своїй діяльності не дотримуються принципів відкритості та прозорості.Друга гіпотеза: рівень доступу до інформації про місцеві бюджети не задовольняє потреби населення, інформування проводиться неналежним чином. У перевірці цієї гіпотези було 3 складові: вивчався пасивний та активний доступ до інформації, а також можливість оскарження бездіяльності місцевих органів влади через прокуратуру та суд.^ 1.5. Методи громадського моніторингу Для здійснення моніторингу були обрані такі методи: аналіз законодавства України і нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування та місцевих органів влади, що стосуються доступу до інформації про місцеві бюджети; підготовка і розсилання запитів та повторних запитів до керівників районних рад, районних адміністрацій; використано матеріали з іншого моніторингу, де запити адресувалися головним розпорядникам коштів; аналіз публікацій у реґіональних ЗМІ й на офіційних веб-сторінках органів державної влади та місцевого самоврядування щодо використання коштів; здійснено моніторингові поїздки; надсилання звернень у прокуратуру та до судів.^ 1.6. Джерела інформації Джерелами отримання інформації для проведення моніторингу послуж