Дніпропетровський національний університет імені Олеся ГончараАкімова Наталія ВолодимирівнаУДК 81’23’42’161.1’ПелевінМова творів В. Пелевіна в психолінгвістичному і лінгвокультурному аспектах10.02.02 – російська моваАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукДніпропетровськ – 2011 Дисертація є рукописом.Робота виконана на кафедрі перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. ^ Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Семенюк Олег Анатолійович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри перекладу та загального мовознавства ^ Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Підмогильна Наталія Василівна,Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, завідувач кафедри видавничої справи та міжкультурної комунікації кандидат філологічних наук, доцент^ Дорофєєв Юрій Володимирович,Таврійський національний університет імені Володимира Вернадського,доцент кафедри російського, слов’янського і загального мовознавства Захист відбудеться "16" березня 2011 року о 1300 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, ауд.1306.З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8).Автореферат розісланий «14» лютого 2011 р.Вчений секретар кандидат філологічних наук, спеціалізованої вченої ради доцент Н. В. Левун^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИОстанніми роками в русистиці спостерігається тенденція до досліджень художнього тексту методами не лише лінгвістичних, а й соціальних (культурологія, психологія, соціологія) наук. Інтерес мовознавців до художнього тексту легко пояснити, враховуючи антропоцентричну спрямованість гуманітарних розробок і тенденції сучасної філософії, що розглядають літературу як спосіб розуміння духовного життя й історії. У такій ситуації особливо важливим стає детальне й багатоаспектне вивчення мови художніх творів, оскільки тільки у мові літератури внутрішньо людське набуває свого найголовнішого, вичерпного та об'єктивно зрозумілого вияву. З огляду на це, увагу вчених все частіше привертає постмодерністський текст. Постмодернізм як специфічне соціокультурне явище, що значною мірою визначає загальний стан у сфері духовності останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст., приніс із собою новий спосіб світовідчуття й світобачення. Особливої значущості тема постмодернізму набуває в українській і російській науці, адже у ній підкреслюються зміни філософсько-естетичної парадигми духовного розвитку, актуалізуються трансцендентні параметри культурного мислення, виявляються нові форми національного та індивідуального духовно-творчого буття (за Т. К. Гуменюк). Теорію постмодернізму розробляли культурологи, мистецтвознавці, літературознавці, філософи – Р. Барт, Ю. Крістева, П. Рікер, Ц. Тодоров, М. Фуко, М. Гайдеггер, У. Еко і ін. Інтерес мовознавців до текстів постмодернізму активізувався в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. У цьому контексті слід відзначити дисертаційні дослідження українських і російських учених: О. М. Алтухової, Н. Г. Бабенко, О. В. Барабан, О. П. Гололобової, Д. В. Гугунави, І. Ю. Дітковської, В. О. Кузнєцової, Т. Є. Литвиненко, О. М. Лучинської, Н. С. Олизько, Ю. О. Старостіної, К. В. Толчеєвої, О. В. Тринкової, А. Б. Підгорної, В. Є. Холмогорової К. В. Шаповалової та ін. Проте в їхніх роботах увага сконцентрована, в основному, навколо проблем інтертекстуальності та прецедентності, а психолінгвістичний і лінгвокультурний аспекти в них практично не розглянуто. Зацікавленість лінгвістів мовою постмодернізму пояснюється багатоаспектністю напряму. З одного боку, представники цього стилю розвивають класичні сюжети, з іншого – за допомогою нетипових для літератури лексичних одиниць і конструкцій надають абсолютно нового сенсу, який залежно від культурної компетенції по-різному сприймається кожним реципієнтом. У таких умовах читач стає співавтором твору, а вчений замислюється над мовними особливостями, які обумовлюють багатозначність прочитання. Така особливість постмодерністського тексту стала предметом наукових досліджень культурологів і літературознавців, проте мовознавцями вона практично не розглядалася. Характерним для постмодернізму є прагнення автора наблизити свій твір до аудиторії, її культури та свідомості, що дозволяє аналізувати мову постмодернізму з позицій віддзеркалення не тільки психології автора, але й реципієнтів одночасно, розкриваючи ціннісні культурні домінанти сучасної епохи. Вивчення репрезентації цих домінант у мовній структурі художнього тексту – спільне завдання лінгвокультурології та психолінгвістики, а з урахуванням закріплення антропоцентричної парадигми, й інших лінгвістичних наук, що є ще одним аргументом на користь актуальності цього дослідження.Актуальність дисертації мотивована, таким чином, по-перше, відсутністю подібних досліджень, по-друге, зростанням інтересу лінгвістів до лінгвокультурології та психолінгвістики (ці концепції дозволяють по-новому поглянути на мовні явища) і, по-третє, популярністю та соціальною значущістю творів В. Пелевіна, що підтверджується великими тиражами його книг і багатьма критичними відгуками. Постмодерністські тексти (у тому числі й твори В. Пелевіна) аналізувалися вченими і раніше, але як предмет дослідження не розглядалися мовні особливості цих текстів, що зумовлюють специфіку розуміння твору й віддзеркалення культурних домінант епохи, попри очевидну значущість даного аспекту. ^ Об'єкт дослідження – культурний і психологічний аспекти мови творів постмодернізму.Предмет дослідження – мовні особливості творів В. Пелевіна, що зумовлюють специфіку розуміння його текстів і віддзеркалюють культурні тенденції епохи. Використання як матеріал дослідження текстів В. Пелевіна пояснюється, з одного боку, властивостями постмодерністського тексту: суміщати авторську та читацьку свідомість і відбивати навколишній світ «крізь лупу» (постмодернізм не прагне до реалістичного й правдоподібного опису дійсності, для нього характерні перебільшення / зменшення певних аспектів залежно від бачення ситуації, авторський суб'єктивізм, що дозволяє продуценту виділяти значущу для нього проблему з контексту інших, моделюючи її причини і наслідки); а з іншого – широкою популярністю книг письменника в сучасному російськомовному співтоваристві. У творчості В. Пелевіна акцентується проблема впливу масової культури на індивідуальну свідомість. У дисертації подані приклади з творів різних жанрів – від романів до есе, які були опубліковані як в окремих книгах, так і в різних збірках (32 твори, з яких 6 романів, 4 повісті, 22 оповідання й есе, загальним обсягом близько 3400 сторінок), а також на «Сайті творчості В. Пелевіна», що дозволяє ширше розглянути весь спектр мови письменника. Для порівняльного аналізу і з метою об'єктивного опису в роботі використані тексти засобів масової інформації, комерційної та політичної реклами, які є прецедентними стосовно пародійованих В. Пелевіним, і позалінгвістичні коментарі. Загальна картотека ілюстративного матеріалу налічує 865 контекстних фрагментів з творів цього автора.^ Мета дисертації – розглянути особливості мови творів В. Пелевіна, що зумовлюють специфіку інтерпретації його текстів, в лінгвістичному, психологічному й культурному аспектах. Відповідно до мети були визначені такі завдання: 1. Узагальнити сучасні погляди на взаємозумовленість мови, свідомості та культури у психолінгвістичному й лінгвокультурному контекстах. 2. Виявити специфіку термінів «текст», «художній текст», «твір», «мова художнього твору», «мова письменника» в межах лінгвокультурного і психолінгвістичного дослідження. 3. Розглянути особливості мови постмодернізму, виділити найбільш характерні елементи стилю В. Пелевіна. 4. Проаналізувати можливості психолінгвістичних і лінгвокультурних методів у лінгвістичному дослідженні постмодерністських текстів. 5. Прослідкувати особливості рецепції творів В. Пелевіна, виділити мовні одиниці, що зумовлюють специфіку розуміння цих текстів. 6. Дослідити мову творів В. Пелевіна в контексті теорії патогенного тексту; позначити субтексти масової культури, що містять патогенні елементи, проаналізувати шляхи їхньої нейтралізації у творчості письменника. 7. Встановити мовні акценти лінгвокультурного аналізу текстів В. Пелевіна.^ Методологія дослідження. Останнім часом учені все частіше звертаються до антропоцентричної парадигми. За визначенням багатьох мовознавців, ідея антропоцентризму є ключовою в сучасній лінгвістиці. Подібну думку відстоюють у своїх дослідженнях В. А. Гурєєв, В. А. Маслова, К. І. Мізін, Л. О. Ставицька та інші. Ґрунтовна теоретична й методологічна бази дозволяють обрати антропоцентризм як визначальну парадигму нашого дослідження. Мета і завдання роботи передбачають використання адекватних методів: описового (прийоми логіко-психологічних й опозиційних інтерпретацій, словарної дефініції, компонентного аналізу та ін.) для збору мовного матеріалу; соціолінгвістичного (експериментального дослідження й корелятивного аналізу) для класифікації відібраних мовних фактів; психолінгвістичного (асоціативного та рецептивного експерименту, доповнення, непрямого дослідження семантики, методик прямого тлумачення слів) і лінгвокультурного (контекстуально-інтерпретаційного аналізу, позалінгвістичних і лінгвокультурних коментарів) для перевірки висунутих теоретичних гіпотез щодо специфіки впливу масової культури на свідомість та устрій суспільства і віддзеркалення цих явищ у постмодерністському тексті; а також елементів математичного методу (кількісного аналізу) для цифрової обробки даних.^ Наукова новизна дисертації. Вперше розглянуто мовні особливості авторського тексту з урахуванням культурного й психологічного чинників; продемонстровано, яким чином мова творів В. Пелевіна відображає домінанти свідомості та культури автора і реципієнта, зокрема їхні найбільш деструктивні складові (патогенний текст); також вперше визначені специфічні для постмодернізму способи нейтралізації патогенного тексту. Вдосконалено методи лінгвістичного аналізу художнього тексту стосовно творів постмодернізму. Подальшого розвитку набули питання співвідношення художнього тексту й твору, мови художнього твору, мови письменника і мови епохи. Продовжено вивчення моделей сприйняття тексту, теорії патогенного тексту, культурного аспекту прецедентних феноменів, ключових слів епохи, прагматонімів, ергонімів, еталонів, стереотипів і символів. Розглянуто культурну специфіку функціонування елементів архетипів, міфологем і ритуалів у мові постмодерністського тексту.^ Теоретичне значення дисертації визначається розробкою таких лінгвістичних проблем, як розуміння тексту, вивчення мови художніх творів з позицій психолінгвістики й лінгвокультурології, виділення текстових домінант. У дослідженні доповнено теорію патогенного тексту, зроблено спробу вдосконалення методів аналізу тексту, зокрема постмодерністського. Результати роботи мають значення для подальшого розвитку психолінгвістики й лінгвокультурології, вивчення теорії патогенного тексту, його форм і особливостей впливу на реципієнтів різних вікових і соціальних груп. Проаналізовані в нашій роботі проблеми сприятимуть розвитку лексикології російської мови, психолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвістики тексту, прагмалінгвістики, лінгвістичної інтерпретації, когнітивної лінгвістики та ряду нелінгвістичних наук, таких, як літературознавство, психологія, культурологія, соціологія і медіаекологія.^ Практичне значення дисертації. Результати дослідження мають практичне значення й можуть бути використані у викладанні курсів лексикології та стилістики російської мови, культури російської мови, загального мовознавства, психолінгвістики, лінгвокультурології, соціолінгвістики, соціальної комунікації, психологічних дисциплін у вищій школі та різних спецкурсів, а також при складанні словника мови В. Пелевіна. Розуміння специфіки сприйняття постмодерністського тексту буде корисне на уроках літератури у школі та ВНЗ. Застосування запропонованої методики лінгвокультурного аналізу дозволить з певною часткою вірогідності реконструювати культурні домінанти епохи створення цих текстів, що може бути цінним у культурологічних дослідженнях.^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням, усі статті написані автором одноосібно.Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри перекладу та загального мовознавства й звітніх наукових конференціях викладачів (2009, 2010, 2011 р.) Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. Результати дослідження оприлюднені в доповідях на міжнародних конференціях: «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2008 р., 2010 р.); «Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення» (Горлівка, 2008 р.,); «Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках» (Днепропетровск, 2009 г.); «Антропоцентрическая парадигма в русистике» (Харьков, 2009 г.); «Крымский лингвистический конгресс» (Ялта, Крым, 2009 г.); «Лінгвістичний опис художнього тексту в структурній та антропоцентричній наукових парадигмах (на матеріалі української та російської мов)» (Харьков, 2010 р.); «Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної» (Полтава, 2010 р.); «Межкультурные коммуникации: научные школы и современные направления лингвистических исследований» (Алушта, Крым, 2010 г.); «Русский язык и литература в школе и в вузе: проблемы изучения и преподавания» (Горловка, 2010 г.); «Второй международный крымский лингвистический конгресс «Язык и мир»» (Ялта, Крым, 2010 г.), та на всеукраїнській конференції: «Лингвистика текста: теория и практика» (Херсон, 2009 р.).Публікації. Основні положення дослідження висвітлені у 12 статтях, загальним обсягом 4,7 д.а. (9 з них надруковано у виданнях, перелік яких затверджений Вищою атестаційною комісією України), і 2 тезах.^ Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних теоретичних джерел (240), довідкових і лексикографічних джерел (11), списку джерел ілюстративного матеріалу (11) і додатку. Загальний обсяг роботи становить 203 сторінки (обсяг основного тексту – 161 сторінку). Основний зміст доповнюється однією схемою й однією таблицею.^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИУ вступі обґрунтовано тему та актуальність дослідження, визначено об’єкт і предмет роботи, сформульовано її основну мету й завдання, подано опис матеріалу та застосованих методів, окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію та публікацію результатів дослідження. У першому розділі «Теоретико-методологічні принципи вивчення мови постмодерністського твору в лінгвокультурному й психолінгвістичному аспектах» визначені ключові теоретичні поняття: текст, художній текст, твір, мова художнього твору, патогенний текст, постмодерністський текст та ін., описані методи й методологія дослідження. Стисло розглядається історія питання про зв'язок мови, мислення і культури. Сьогодні важливі аспекти цієї проблеми розробляються в межах психолінгвістики та лінгвокультурології за допомогою нових методів і концепцій, що виникли на стику лінгвістики, психології та культурології. У дисертації увагу приділено сучасним підходам до розуміння тексту, окреслено різницю між текстом і дискурсом, художнім текстом і твором, мовою художнього твору й мовою доби. Зазначено, що текст у нашій роботі розуміється з урахуванням психолінгвістичної концепції як скупчення знаків і шуму, яке набуває сенсу тільки у присутності інтерпретатора (за О. О. Залевською). Також розглянуто кілька важливих форм тексту, зокрема художній текст і патогенний текст. Крім того, в цьому розділі названо найхарактерніші особливості постмодернізму, які отримали специфічну інтерпретацію в текстах В. Пелевіна, сформувавши унікальний стиль цього письменника, де інтертекстуальність і прецедентність поєднують відразу кілька культурних кодів; цитатність реалізується через трансформації поширених штампів; іронія та пародія засновані на мовній грі з текстом і читачем; інтерес до несвідомого виражається через інтерес до змінених станів свідомості та чинників, що їх викликають, таких, як психоделіки, комп'ютерні ігри, високі інформаційні технології; гіперрецептивність, нон-селекція й нон-ієрархія виявляються у здатності текстів сприймати і переосмислювати будь-які явища масової культури, включаючи жаргон, інвективну лексику й порнотексти; а специфічні радянські та пострадянські декорації, створені за допомогою різних мовних засобів, дозволяють відбивати найбільш значущі аспекти сучасної культури. Враховуючи ці риси, запропонована методика для вивчення особливостей мови творів В. Пелевіна, що ґрунтується на поєднанні методів і досягнень лінгвістики, психології та культурології. Вона дозволяє розглядати мову художнього тексту з позицій віддзеркалення в ній авторської та читацької свідомості й виділити ряд мовних домінант (за теорією А. В. Моклиці), що розкривають специфіку свідомості й культури суспільства певного історичного періоду, а також продемонструвати закономірності реалізації зв'язку мови, свідомості та культури в конкретному тексті. ^ Другий розділ «Специфіка психолінгвістичного дослідження мови творів В. Пелевіна» присвячений вивченню мовних особливостей розуміння творів В. Пелевіна та їх тлумаченню в контексті теорії патогенного тексту. Для того, щоб прослідкувати характер впливу мовних одиниць на специфіку рецепції (сприйняття) творів В. Пелевіна, на особливості віддзеркалення в його текстах свідомих орієнтирів епохи, розроблена схема психолінгвістичного аналізу. Згідно із запропонованою процедурою основна увага приділялася лексемам, що створюють проблеми для сприйняття й інтерпретації тексту. Встановлено, що на початковому етапі важливу роль грають поверхневі та глибинні опори, а також асоціативні зв'язки. Другий, інтерпретаційний етап реалізується шляхом побудови первинної та вторинної проекцій російського тексту, тут важливі перцептивні механізми і ступінь емоційної ідентифікації з автором. Схематично розуміння домінанти твору може виглядати таким чином (мал. 1).Мал. 1. Специфіка рецепції трансформованого лозунгу «^ Банки грязи не боятся»Отже, на прикладі аналізу мовних домінант творів В. Пелевіна доведено, що специфіка розуміння постмодерністського тексту залежить від його мовних особливостей, які зумовлюють своєрідність побудови асоціативних зв'язків, первинної та вторинної проекцій, використання перцептивних механізмів і ступеня емоційної ідентифікації з автором. Аналізуючи твори В. Пелевіна в контексті теорії патогенного тексту, помічено, що патотексти претендують сьогодні на роль свідомих орієнтирів (у текстах В. Пелевіна ми нарахували більше 380 звернень до патотекстів), структуруючи індивідуальну й суспільну свідомість певним чином. Результати впливу патогенного тексту виявляються в незвичайних асоціаціях (реклама, жаргон тощо), вказуючи на нестандартні орієнтири і цінності. У прозі В. Пелевіна представлені різні способи нейтралізації патотексту. Висміюється реклама, що апелює до класики й народної творчості. Її патогенний вплив послаблюється завдяки зіставленню російських і запозичених слів (зокрема іншомовних прагматонімів), наприклад: «Я в весеннем лесу,/ Пил березовый Спрайт», «Пусть нету ни кола и ни двора. Спрайт. Не-кола для Николы». Постійно акцентується шаблонність, претензійність і фонетична дефектність слоганів, зокрема: «Дисконт на гаражи-ракушки!», «Жить не по лжи. LG» та ін. Пародіюється недоречне вживання певних мовних одиниць: жаргонізмів (завдяки використанню письменником стилістично несумісних лексем, наприклад: «Мы каждый день становимся во много раз духовно круче», «На это время вы можете считать мой ум со всеми его мыслями нашим интеллектуальным общаком», переосмисленню значень поширених сленгових слів: «потому что знали – за базар придется ответить вискозой, фланелью и шелком на собственной груди»); семантично перевантажених прізвиськ («Калининградский вор Костя Варяг, звавшийся так не из-за своей нордической внешности, как ошибочно думали многие, а потому, что украинская братва несколько раз приглашала его смотрящим в Киев, как когда-то Рюрика», «Мэр Петроплаховска Александр Ванюков, больше известный в городе под кличкой Шурик Спиноза… Кстати, эту кличку он получил вовсе не из-за своих увлечений философией, а потому, что в самом начале своей карьеры убил несколько человек вязальной спицей» та ін.); прислів'їв і слоганів з елементами ненормативної та інвективної лексики («Чужую беду на пальцах разведу», «Мы с Иваном Ильичом / Работали на дизеле./ Я м…ак, и он м…ак, / У нас «Дизель с…дили!» і подібні). Нейтралізація текстів порнографічного характеру досягається за допомогою мовних засобів, що формують у свідомості реципієнта стійкі асоціації з користю й обманом (за допомогою градацій (звичайна підписка, підписка на золотий рівень і под.) та аналогій пародіюється типова манера спілкування з користувачем порносайту: «Если ты хочешь увидеть все остальное, подпишись на наш сайт», «Нет, тайное место только на золотом уровне», «Что значит – та же фотка вверх ногами? Послушай, ЙЦУКЕН, а когда ты переворачиваешь свою Машу Порываеву со спины на живот, у нее что, вырастает там что-то новое…»), демонструють вульгарність зображення сексуальних елементів і аналогій (за допомогою розмовних слів, не характерних для реклами, та виразів, що підкреслюють комерційний підтекст (силиконовый протез, $), наприклад, в іронічному сценарії рекламного кліпу: «Silicon Graphics: большие сиськи – новая эмблема. Вместо снежинки – контур огромной сиськи, как бы раздутой силиконовым протезом (небрежно прочерченный пером, т.к. graphics). В динамике (клип) – из соска выползает кремнийорганический червяк и сгибается в виде $»), порушення комунікативної логіки («Изящный, чуть женственный Гамлет (общая стилистика – unisex)… Вид сзади – крупный план упругих ягодиц с буквами СК… Слоган: JUST BE. CALVIN KLEIN (Просто будь. Кельвин Клайн (англ.).)»). Увага звертається на примітивність, двозначність і незв'язність порнотекстів (за допомогою графічних трансформацій та поєднання стилістично несумістних лексем: ««Passion»: Мал, да уд ал», «Такой изысканно-утонченный кавалер, наверное, не встречал отпора ни на одном порносайте» і под.), створюється емоційний фон роздратування і нав'язливості. Основними механізмами пародіювання стають гіперболізація, гротеск, мовна гра (на семантичному й графічному рівнях), десемантизація, аналогії та ін. Акцентування засилля текстів, що пропагують насилля, та ослаблення їх відбувається шляхом опису найбільш типових ситуацій, в яких агресію вже багато хто вважає нормою: мовної специфіки азартних і комп'ютерних ігор («Я убью, если еще раз карты смешаете!», «Саша испытал острую ненависть к неизвестному идиоту, вздумавшему отвлекать его разговорами в такую минуту [під час комп'ютерної гри]»), деяких фільмів («Я – скромный джедай Леонид Лебедкин. Можно просто Леон»), реклами («Сюжет клипа был довольно примитивным – ночная перестрелка… а в последнем кадре появляются ноги в кроссовках «Адидас», освещенные сиянием сигнальной ракеты, в кадре – бородатое лицо поверженного врага и дымящийся ствол автомата. Дальше шел монтаж – три смотанных автолентой автоматных рожка – три полосы на кроссовках – три сигнальные ракеты в небе. Это был первый ролик под новый слоган для стран СНГ: «Адидас. Горькая радость победы» (впоследствии этот слоган был заменен другим – «Адидас». Три сбоку, ваших нет»)») і преси («Заголовки. 16 мая: Медсестры заклеивали брошенным младенцам рты. Застрелившийся милиционер сжигал коллег в печурке. Тайна кладбища секс-рабынь: главный сутенер убил и закопал в лесу собственную дочь»); а також за рахунок викриття сучасного міфу «виправданого насильства», критики його примітивності, аморальності (за допомогою аналогій і лексичних похибок: «Боевое искусство вампиров предельно аморально и за счет этого эффективно. Его суть в том, что вампир сразу же применяет самый подлый и бесчеловечный прием из всех возможных…»), лжепрецедентності й псевдоміфологічності («А это так называемая «стрельба по-кандагарски». Такой дервиш, короче, начинает крутиться, входит в транс, вынимает стволы, руки в стороны…»), тісного зв'язку з сексуальністю (за допомогою використання сексуалізованої лексики: Гомосексуалистов из ГАИ ждало огненное погребение») та маніпулятивного призначення. Дефектність такого патотексту демонструється через звернення до мовних резервів: конотацій, сатіації, лексичних помилок і стилістичних засобів (гіперболізації, аналогій, мовної гри тощо). У третьому розділі «Лінгвокультурні особливості мови творів В. Пелевіна» розглянуто мовні одиниці, що містять культурну інформацію й відбивають сучасні культурні тенденції: прецедентні феномени, ключові слова епохи, прагматоніми, ергоніми, еталони, стереотипи, символи і міфологеми. Спочатку представлено найбільшу групу мовних одиниць, що містять культурну інформацію – прецедентні вислови (41,5 % прикладів з вибірки, що складається з 484 фрагментів тексту). Вони зазвичай виконують функції пародіювання сучасних культурних і політичних явищ (наприклад: «Что день грядущий нам готовит? Парламент. Неява», «Mediis tempustatibus placidus. Спокойный среди бурь. Лефортовский кондитерский комбинат» та ін.), при цьому активно використовується їхній прагматичний, парольний, естетичний, експресивний, репрезентативний потенціал, а також можливості мовної гри й додаткової інформативності для демонстрації специфіки переосмислення масовою культурою традиційних цінностей. Ознаки прецедентності властиві й ключовим словам епохи (11,6 % прикладів з вибірки). Їхнє культурне значення можна охарактеризувати як відбиття зміни цінностей і орієнтирів певного суспільства у всіх сферах життя (за рахунок переосмислення у сучасному руслі традиційних виразів: «Существует также шизофрения словосочетаний (товарищ командующий и прочие оксюмороны) и предложений (почти любой лозунг на крышах домов). Есть даже шизофрения кавычек: газета «Правда», газета «Известия»…» чи трансформації популярних раніше лозунгів: «Продавать самое святое и высокое надо как можно дороже, потому что потом торговать будет уже нечем»). Культурну інформацію повідомляють також такі мовні одиниці, як ергоніми і прагматоніми (13,6 % прикладів з вибірки). У текстах В. Пелевіна вони зазвичай використовуються для акцентування найбільш характерних рис сучасної комерційної ономастики й водночас демонструють гіпертрофований вплив ринку на суспільство, зокрема іронічний слоган «Umom Russiju nye ponyat, V Russiju mojno tolko vyerit. «Smirnoff» чи ергоніми бутик «ХайТризон», бутик «Lovermarks», «ГКЧП», ресторан «Гламурный вертеп «Лобковое Место» та ін. Мовні репрезентації деяких концептів (таких, як «краса» і «спілкування») підміняються модними словами «гламур» і «дискурс», значення яких залишаються неясними для більшості мовців. Відзначаючи цей феномен, В. Пелевін пропонує власні образні дефініції: «гламур» – «что-то шикарное и дорогое», «все, что ты видишь на фотографиях (в глянцевых журналах)», «секс, выраженный через деньги…или, если угодно, деньги, выраженные через секс», «переливающаяся игра беспредметных образов, которые получаются из дискурса при его выпаривании на огне сексуального возбуждения»; «дискурс» – «что-то умное и непонятное», «столбики из букв, которые между фотографиями (в глянцевом журнале)», «все, что человек говорит», «секс, которого не хватает, выраженный через деньги, которых нет», «мерцающая игра бессодержательных смыслов, которые получаются из гламура, при его долгом томлении на огне черной зависти», «гламур духа» та ін., підкреслюючи при цьому домінування зовнішніх ознак, відсутність глибини розуміння, впливовість орієнтирів масової культури. Тенденції розвитку соціуму вирізняються також при аналізі переосмислення стереотипів й еталонів (18,6 % прикладів з вибірки). У постмодерністському тексті вони фігурують для демонстрації стандартів сучасної культури (наприклад: стереотип деградації суспільства створюється за допомогою вербальних образів, що підкреслюють домінування закордонних цінностей та падіння рівня вихованості: «Навстречу выплывали таблички с надписью «обмен валюты», изрезанные перочинными ножами скамейки и огромное количество пустых банок, свидетельствующих о том, что новое поколение в своей массе выбирает все-таки пиво») і руйнування стереотипів, зокрема за допомогою таких прийомів: гіперболізації (так, стереотип ідеального життя, нав'язаний рекламою, нівелюється за рахунок надмірної емоційної забарвленості фрагменту, що створюється за допомогою лексичних одиниць: «тайный ужас» замість нейтральної лексеми, наприклад «плохо»; «нет нигде» замість «нет почти нигде»): «Знаешь, в чем тайный ужас здешней жизни? Когда ты покупаешь себе кофточку, или машину, или что-то еще, у тебя в уме присутствует навеянный рекламой образ того места, куда ты пойдешь в этой кофточке или поедешь на этой машине. Но такого места нет нигде, кроме как в рекламном клипе…»; мовних контрастів (стереотип поділу суспільства на два класи – крутих і лохів – підкреслюється у порівнянні: «золото-джинсовая куртка» та «телогрейка», модель і колишній солдат): «Роскошно одетый в золото-джинсовой куртке человек прохаживается в витрине магазина, другой – одетый в телогрейку швыряет в бронированное стекло кирпич, выкрикивая «Под Кандагаром было круче!» Enjoy the Gap»; зміни акцентів (стереотип героя руйнується перенесенням акцентів з праці в екстремальних умовах (лексеми «африканские джунгли», «Вьетнам») на безладні статеві стосунки, які, як правило, має такий персонаж): «Он только и делал, что туманным утром бросал заплаканных женщин в гостиничных номерах…Чтобы его напряженная половая жизнь обрела необходимую романтическую полноту, вокруг иногда возникали то африканские джунгли…, то Вьетнам…»; іронії (ефект створюється за рахунок вживання наукової термінології, яку зазвичай використовують для підвищення авторитету реклами, в незвичному контексті): «Дамы и Господа! За этими стенами вас никогда не коснется когнитивный диссонанс! Поэтому вам совершенно незачем знать, что это такое» чи «мультимедийного героя Пидормена. Он был одет в трико с буквой Q на груди и розовый плащ с галунами, а на его лице была дивной красоты венецианская маска»; створення нового змісту (зокрема, переосмислення типових написів на одязі з урахуванням комунікативної логіки): «На его черной водолазке в районе живота оказался рисунок – изогнутый найковской загогулиной сперматозоид с подписью: «Just do it» та ін. Еталони в мові В. Пелевіна підкреслюють такі константи, як західний фаворитизм, сексуалізованість культури, захопленість віртуальною реальністю, специфічність розуміння моди та краси, гіперавторитетність кіно тощо. Дослідження мовних особливостей репрезентації символів (6,6 % прикладів з вибірки) дозволило встановити чотири їхні основні культурні функції: створення сучасної символіки (наприклад, символ масової культури вербалізує образ «надувной женщины»), іронічне переосмислення традиційних символів у руслі сучасних тенденцій (зокрема, така жаргонна інтерпретація Бога: «Может не потому Бог у нас вроде пахана с мигалками, что мы на зоне живем, а наоборот – потому на зоне живем, что Бога себе выбрали вроде кума с сиреной» і подібне), критики використання традиційних символів для підвищення авторитету патогенних елементів масової культури (наприклад, реклами: «Жизнь – это одинокое странствие под палящим солнцем. Дорога, по которой мы идем, ведет в никуда. И неизвестно, где встретит нас смерть. Когда вспомнишь об этом, все в мире кажется пустым и ничтожным. И тогда наступает прозрение. Туборг. Подумай о главном») і відновлення престижу традиційних символів за допомогою доповнення їх новим змістом (зокрема, в цій пародії на рекламу символом російської державності виступає дорогий автомобіль, а не традиційний герб: «Золотой двуглавый орел с короной. Над головами висящий в воздухе. Под ним – черный лимузин с двумя мигалками, под головами орлов фон-триколор. «Mercedec-600. Стильный державный»). Архетипи, міфологеми і ритуали (8,1 % прикладів з вибірки) як важливі елементи мови письменника виконують три основні функції в текстах В. Пелевіна: віддзеркалення переосмислення традиційних міфологем і ритуалів масовою культурою (наприклад, міфологема спокутування переосмислюється за допомогою кінообразів і жаргонної лексики: «Ты третьего «Крестного отца» смотрел? Помнишь там дона Карлеоне? Он, чтоб от своих внутренних ментов отмазаться, шестьсот лимонов грин в Ватикан перевел. И со всей своей мокрухой на внутренний условняк отбился»); деструкції штучно створених міфів і ритуалів за допомогою сучасної фоново-культурної інформації, прецедентних феноменів, семантичних і словотво