Авторський колективГлава І. Організована злочинність — кандидат юридичних наук КОРНІЄНКО М. В.; РОМАНЮК Б. В,Глава 2. Корупційна злочинність — кандидат юридичних наук, доцент МЕЛЬНИК М. І.Глава 3. Рецидивна злочинність — доктор юридичних наук, професор ЗЕЛІНСЬКИЙ А. Ф.Глава 4. Професійна злочинність — доктор юридичних наук, професор ДЖУЖА О. М.Глава 5. Економічна злочинність — член-кореспондент АПрН України, професор КОДРАТЬЄВ Я. Ю.Глава 6. Насильницька злочинність — кандидат юридичних наук, доцент МИХАЙЛОВ О. Є.Глава 7. Злочинність неповнолітніх. — кандидат юридичних наук, доцент ТРЕТЬЯКОВА Т. А.Глава 8. Жіноча злочинність — доктор юридичних наук, професор ГЛУШКОВ В. О.Глава 9. Екологічна злочинність — професор НАВСУ ДУРДИНЕЦЬ В. В.; доктор юридичних наук, професор ДЖУЖА О. М.; кандидат юридичних наук ВАСИЛЕВИЧ В. В.Глава 10. Необережна злочинність — кандидат юридичних наук АНУФРІЄВ М. І.; кандидат юридичних наук, професор СУЩЕНКО В. Д.Глава 11. Пенітенціарна злочинність — доктор юридичних наук, професор ДЖУЖА О. М.; кандидат юридичних наук, доцент КОРЧИНСЬКИЙ В. О.^ Глава 12. Кримінологічні аспекти наркоманії і проституції — кандидат юридичних наук, професор АЛЕКСАНДРОВ Ю. В.Стислий словник кримінологічних термінів — доктор юридичних наук, професор ДЖУЖА О. М.Додатки — доктор юридичних наук, професор ДЖУЖА О. М.; кандидат юридичних наук ВАСИЛЕВИЧ В. В.Глава 1. Організована злочинність § 1. Поняття І кримінологічна характеристика організованої злочинності. § 2. Детермінанти організованої злочинності. § 3. Поняття транснаціональної організованої злочинності. Відмивання "брудних" грошей злочинними організаціями. § 4. Протидія організованій злочинності.§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика організованої злочинності Практика соціального життя в останні роки змусила визнати на найвищому рівні державної влади існування в Україні організованої злочинності. Тому підвищення ефективності боротьби з нею є одним Із найважливіших завдань, що випливає з оцінки сучасної кримінальної ситуації в країні. Стосовно науки, то ЇЇ внесок у розробку цієї проблематики не можна визнати задовільним, хоча останнім часом намітилися позитивні зрушення. У підручниках, монографіях з кримінології автори вдавалися лише до таких формулювань, як "елементи організованої злочинності", "особливо небезпечні прояви групової злочинності", "лідерство у злочинному середовищі", "організованість злочинних груп" тощо. Застосування подібних визначень пояснювалося недостатньою теоретичною розробкою самого поняття "організована злочинність". Вперше спробу сформулювати поняття організованої злочинності здійснили американські вчені. 1971 року відомий публіцист Уол-тер Ліппман зазначав, що на відміну від звичайної злочинності, що носить повністю грабіжницький характер, організована злочинність пов'язана з наданням бажаючим певних послуг або товарів. Американський кримінолог Альфред Ландсміт визначив організовану злочинність як особливу форму співробітництва кількох осіб або угруповань з метою забезпечення успішної їх діяльності. Луіз Шеллі говорив про організовану злочинність як таку, що цементується фінансовими інтересами. Насилля тут застосовується лише для захисту економічних інтересів злочинного угруповання. Більшість організованих злочинців отримують переважаючу частку прибутку на нелегальних ринках. Президентська комісія США з питань застосування законів і »ід_-правлення правосуддя дала розширене тлумачення організованої" злочинності: це асоціація, яка прагне функціонувати поза контролем американського народу і органів влади. Вона включає у себе тнсячіі злочинців, які діють у рамках таких же складних структур, як великі корпорації, підкоряються своїм законам, що застосовуються більші жорстко, ніж закони держави, її дії не імпульсивні: вони є результатом складних домовленостей, спрямованих на досягнення повного контролю над сферами діяльності для отримання надприбутків. У вітчизняній кримінології дефініції організованої злочинності з'явилися лише в останні роки, і вони досить різноманітні. Деякі вчені характеризують організовану злочинність як складний вид кримінальної діяльності, що здійснюється у великих масштабах організованими групами, які мають внутрішню структуру, отримують доходи шляхом створення й експлуатації ринків незаконних товарів і послуг. Інші під організованою злочинністю розуміють відносно масову групу стійких і керованих об'єднань злочинців, які займають-ся кримінальною діяльністю у вигляді промислу та створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протиправних засобів, як насилля, залякування, корупція та розкрадай ня у великих розмірах. Організована злочинність — це особливе суспільне небезпеч не явище, "вершина злочинності". В основі виокремлення цього виду злочинності лежить характер і ступінь взаємодії злочинців прн здійсненні протиправної діяльності. Вона проходить на підставі згуртування осіб, розмежування між ними злочинних ролей, ієрархія -ності системи взаємовідносин. Чим вищий рівень організованості у групі, тим більше управлінські функції відділяються від безпосередньо виконавчих. Організатори можуть ставити загальні завдання, визначати лінію поведінки, забезпечувати систему координації дій різних учасників, їх безпеку. При цьому вони можуть навіть не знати безпосередніх виконавців злочинів. Організовані групи носять стійкий характер. Між їх членами підтримуються стосунки і в період між вчиненням конкретних злочинних діянь. У цей час розробляються нові плани, вивчається кон'юнктура, проводиться підбір співучасників, розробка заходів захисту стосовно викриття та притягнення винних до відповідальності. Злочинні об'єднання, залежно від рівня їх стійкості, професійності, сфери діяльності, правового становища у легальних структурах суспільства та Ін., можна розділити на такі види.І). Проста організована група — це відносно проста форма об'єднання злочинців чисельністю 2—4 чоловіки. У такі групи об'- єднуються розкрадачі, шахраї, квартирні злодії, грабіжники. В немає складної структури, суворої підпорядкованості, чітко вира ного лідера.^ 2). Структурна організована група. Порівняно з простою ганізованою групою вона відрізняється більшою стійкістю, іерар ністю, дотриманням принципу єдиноначальності. Чисельність та ГруП — 5—10 і більше осіб. Злочинна діяльність носить постій характер, частіше це вчинення майнових злочинів або діянь, по заних з насиллям, але метою яких є одержання прибутків. Лідер кої групи визначає напрямок її дій, планує та готує злочини, ро діляє між учасниками ролі. Для забезпечення своєї діяльн структурна організована група взаємодіє з іншими кримінальн елементами, зокрема з особами, які займаються підробкою докуг тів, скупкою краденого тощо. Такі групи вчиняють крадіжки з к тир, автомобілів, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання, займаї ся контрабандою. Корумпованих зв'язків у них, як правило, неь^ 3). Організоване злочинне угруповання — це вже баг численне об'єднання, до якого входять десятки, а то й сотні ( котрі активно займаються злочинною діяльністю. Рівень організ ності у загальній масі таких угруповань нижчий, ніж в бандах і фІозних об'єднаннях, хоча наявність дисципліни, ієрархії, підпо кованості притаманні їм. У них існує керівна ланка з лідерів, к посвятили себе злочинній діяльності і визначають її напрямок ними стоїть основна маса конкретних виконавців "бойовиків" з ною кримінальною направленістю. Це злочинне угруповання І монолітним, до його складу входить багато груп різного рівня с нізованості, чисельністю 5—10 осіб. Вони не лише вчинюють зл ни, але й постійно контролюють певну територію (збір данини магання тощо). Часто їх лідери, зібравши достатню суму грої вступають у сферу легального бізнесу, поступово переростаю^ мафіозне об'єднання.4). Банда являє собою форму організованої злочинності, щ Деякі кримінологи виділяють три категорії банд, які умовне зивають: "класична банда", "спеціалізована банда", "замовник!^ Класичним бандам притаманне вчинення таких злочинів, *к напади на банки, інкасаторів, магазини, музеї, квартири тощо. Нерідко вони поєднані з убивствами та нанесенням тяжких тілесних ушкоджень. Особливістю спеціалізованої банди полягає у тому, що вона , практикується на вчиненні одного, рідко двох видів злочинів. Найчастіше це напади на банки і магазини. Банди типу "замовники" вчинюють злочини на замовлення. Вони малочисельні, їх члени добре підготовлені фізично, озброєні, відрізняються винятковою конспірацією. "Замовники", як правило, не входять до складу злочинних угруповань, хоча можуть мати зв'язки з їх ватажками. Злочини вчинюють за плату.^ 5). Мафіозне об'єднання. Під терміном "мафіозне" у цьому розумінні є поєднання протиправної і легальної діяльності, використання недоліків економіко-правової системи для одержання незаконних прибутків або присвоєння певних адміністративних повноважень, можливість впливу на органи влади. Таким чином, мафіозне об'єднання — це злочинне угруповання, яке за ступенем організованості та характером діяльності вийшло за межі власного формування і поєднує як протиправні, так і легальні форми діяльності, впливаючи на державну політику і напрями соціального-економічно-го розвитку. Мафіозні об'єднання завжди мають прикриття у вигляді різних комерційних структур, які слугують всякого роду аферам та відмиванню "брудних" грошей, а також тісним корумпованим зв'язкам з представниками органів влади та управління. Для забезпечення захисних функцій вони залучають інші злочинні угруповання. Очолюють мафіозні синдикати кілька чоловік, котрі займають, як правило, однакове положення. Побіля них гуртуються від десятка до сотень членів, які за необхідності залучаються за плату для виконання конкретної "роботи". Зарубіжні автори виокремлюють загальні риси мафіозних об'єднань. Вони певною мірою можуть характеризувати й Інші форми організованої злочинності, але найбільш притаманні саме злочинним синдикатам: їх діяльність носить сталий характер і відбувається на постійній основі; вона завжди має форму нелегального бізнесу та пов'язана з наданням певних товарів І послуг. Кінцева мета мафіозних синдикатів — отримання величезних прибутків, що досягається шляхом встановлення контролю над окремими сферами суспільного життя. Останнє означає монополізацію відповідних ринків і проникнення за допомогою корупції до органів влади і управління. Існує й інша класифікація організованої злочинності. Деякі кримінологи виокремлюють групи з низьким, складним і високим рів- нем організованості. Проте такий розподіл не завжди вказує на чіткі межі між ними. Майже кожну таку групу можна розглядати як носія багатьох сукупних ознак. Організованість можна трактувати по-різному: а) як найдоцільнішу послідовність дій; б) з точки зору погодження дій різних учасників події; в) як наявність організації — певної структури, пристосованої для досягнення поставленої мети. Відповідно, термін "організованість" стосовно злочинності охоплює і дії співучасників, які спланували та вчинили злочин, і діяльність злочинної організації. Поняття організованої злочинності, на наш погляд, має включати останній з названих аспектів, оскільки вона є найнебезпечнішим видом злочинності, який проявляється у сукупності злочинів, вчинених злочинними організаціями. Термін "злочинна організація" згадується законодавцем у главах "Злочини проти основ національної безпеки України", "Злочини проти громадської безпеки" та "Злочини проти правосуддя" КК України. У кримінально-правовій літературі під злочинною організацією розуміється стійке об'єднання двох і більше осіб, які об'єдналися для здійснення спільної злочинної діяльності. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. визначає організовану злочинність як структурно оформлену групу у складі трьох або більше осіб, існуючу протягом певного часу і діючу узгоджено для вчинення одного чи кількох серйозних злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, з тим щоб безпосередньо отримати фінансову або іншу матеріальну вигоду. З кримінологічної точки зору, злочинна організація передусім характеризується певною структурою. Тут слід розрізняти: а) ієрархічність; б) розподіл ролей І функцій; в) наявність "нормативних приписів"; г) самофінансування; д) систематичну злочинну діяльність. Останню характеризують: 1) протиправні засоби досягнення мети (у загальнокпимінальній злочинності — корисливої); 2) професіоналізм І спеціалізація; 3) конспірація; 4) розвідувальні та контрроз-відувальні заходи; 5) прагнення нейтралізувати працівників державних органів влади і управління (корупція); 6) зовнішня видимість законності дій. Злочинна організація, як правило, створюється для систематичної злочинної діяльності. Тому ЇЇ члени зобов'язані дотримуватися правил конспірації, не привертати до себе уваги правоохоронних органів, мати постійне місце роботи, не зловживати спиртними напоями і зовнішньо вести законослухняний спосіб життя. Законспірованість групи забезпечується детальною підготовкою до вчинення злочинів, аж до рекогносцировки місця злочину та хронометражу дій співучасників, відпрацювання алібі та лінії поведінки у разі арешту. Крім того, члени злочинної організації прагнуть запастися "документами прикриття" — довідками про інвалідність, наявність у них психічних захворювань тощо. Меті конспірації відповідає і спеціалізація груп, діяльність яких спрямована на вчинення злочинів стосовно осіб, які займаються здобуванням незаконних прибутків. Це, зокрема, вимагання грошей під погрозою насильства (рекет), об'єктом якого у першу чергу стають розкрадачі державного майна, шахраї, контрабандисти, збувачІ наркотиків, сутенери, повії. При цьому діапазон засобів дуже широкий: від загроз і залякування до захоплення заручників, від простого побиття до жорстоких катувань і вбивств. Прибутки злочинних організацій нерідко поповнюються за рахунок платні за охорону нелегальних мільйонерів, членів їх сімей, майна, викрадення транспортних засобів, крадіжок предметів антикваріату, виконання певних замовлень (перевезення грошей, супроводження вантажів І т. п.), тобто спостерігається їх зрощування з ділками тіньової економіки. Злочинні організації здійснюють також розвідувальну і контррозвід у вальну діяльність для отримання потрібної інформації, залучення до своїх лав співробітників правоохоронних органів (шляхом підкупу, шантажу), виявлення осіб, які надають допомогу правосуддю. Характерною ознакою злочинних організацій є їх добре технічне оснащення. Вони мають сучасні види транспорту, зброї, у тому числі, іноземного виробництва, передавачів, підслуховуючої апаратури, приладів нічного спостереження тощо. Зазначимо, що організована злочинність не є винаходом якоїсь окремої країни. Це явище інтернаціональне, за своєю сутністю — один із вищих етапів еволюції злочинності. За характером та формами діяльності організовану злочинність умовно можна поділити на кримінальну чи гангстерську, що в основному займається вчиненням грабежів, розбоїв, вимагань, шахрайств, бандитизму, вбивств, і економічну або "білокомірцеву", що паразитує на розкраданні державної чи колективної власності, зловживаннях посадовим становищем, корупції та Інших корисливих злочинах. На сучасному етапі вітчизняна організована злочинність характеризується такими основними ознаками: 10 1) вираженою організаційно-управлінською структурою, чіткоюІєрархією, наявністю єдиних для всіх членів групи норм поведінки, І-.-Іпкшй і заохочень; плановим і законспірованим характером злочинної діяльності,тральною метою, орієнтуванням на отримання значних матеріальних ресурсів у результаті приватизації державної власності та прибутків від тіньового обігу капіталів за мінімального ризику; системою заходів щодо нейтралізації всіх форм соціальногоконтролю з використанням розвідки та контррозвідки: виявленнямпланів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, підкупом їх співробітників, проникненням на посади до державних структур; наявністю великих фондів (як у гривнях, так і в іноземній валюті), що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, утому числі нелегальної, для отримання надприбутків, контролем всвоїх інтересах відповідних ринків, засобів масової інформації, матеріальною підтримкою членів групи та їх родичів, оплатою послуг адвокатів тощо; розмежуванням сфер впливу — кооперація організованихзлочинних угруповань у різних галузях господарства, створенням"чорного ринку" товарів та послуг (незаконний обіг наркотиків,зброї, порнобізнес, проституція); активним поширенням членами організованої злочинностікримінальної субкультури, особливо серед молодого покоління. У Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" остання визначається як ''сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань". Гіпотетичну модель таких угруповань можна уявити у вигляді своєрідної піраміди. В її основі знаходяться "первинні" угруповання квартирних злодіїв, шахраїв, "наперсточників", "кидал", зломщиків, а також інших осіб, які мають доходи від своєї протиправної діяльності. Над ними розташовуються угруповання, що умовно можна назвати групами забезпечення та безпеки. До групи забезпечення входять особи, які безпосередньої участі у злочинах не беруть. До їх функцій відносяться: реалізація рішень лідерів; контроль за діяльністю виконавців; розв'язання різного роду конфліктних ситуацій між злочинними групами та окремими злочинцями; забезпечення належного зв'язку у самому угрупованні, а також контактів з Іншими злочинними формуваннями; охорона представників елітарної групи; 11 забезпечення професіоналізму виконавців; пропаганда кримінального способу життя; легалізація цінностей, здобутих злочинним шляхом; матеріальна і моральна підтримка членів угруповання та їх сімей.^ Групу безпека складають особи, які займаються організацією розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, а також виявленням осіб (юристів, журналістів, лікарів, державних службовців), корисних організованому угрупованню. До їх функцій належать: забезпечення високого соціального статусу осіб, які входять до елітарної групи; створення умов, що перешкоджають боротьбі зі злочинним угрупованням; компрометування чи нейтралізація державних чиновників, співробітників правоохоронних органів, які чесно ведуть боротьбу з організованою злочинністю; вжиття заходів щодо звільнення "своїх" від кримінальної відповідальності або пом'якшення покарання; консультації з правових питань; навчання членів угруповання формам і методам роботи правоохоронців. На вершині піраміди перебуває так звана елітарна група, представники якої — "тіньові" лідери, які здійснюють організаційне, управлінське, ідеологічне керівництво розглянутою системою. Вони, як правило, не мають безпосереднього відношення до конкретних злочинів, залишаючись, завдяки цьому, за межами дії кримінального закону. До їх функцій можна віднести: аналіз і контроль за політичною і соцІально-економічною ситуацією в державі; вироблення відповідних планів діяльності; пошуки нових сфер застосування своїх сил; розробку заходів, спрямованих на монополізацію злочинності, зміну стратегії та тактики залежно від змін соціально-економічних умов; контроль за діяльністю груп безпеки та забезпечення. Практика свідчить, що до 1999 р. в Україні спостерігалася тенденція зростання організованої злочинності. Так, у 1995 р. виявлено 288 злочинних груп; 1996 р. — 322; 1997 р. — 600; 1998 р. — 953; 1999 р. — 1057. Але у 2000 р. кількість виявлених організованих злочинних угруповань трохи зменшилась і склала 960. Наукові дослідження показують, що стійкі угруповання злочинців серед усіх виявлених груп становлять 10 %. У середньому до кожної з груп входили 7—8 осіб, і діяли вони півтора—два роки. 12 Основними видами злочинної діяльності кримінальних угруповань є: незаконний обіг наркотиків, зброї, нелегальне ввезення на територію України автотранспортних засобів, порнобізнес та сутенерство, зловживання в сфері приватизації державного майна, І5ан-ківсько-кредитній системі, фіктивне підприємництво. Варто також зазначити, що організована злочинність в силу багатьох факторів характеризується високою латентністю. Тому офіційна кримінально-правова статистика відображає лише надводну частину її айсберга.§ 2. Детермінанти організованої злочинності Організована злочинність склалася об'єктивно на грунті серйозних соціально-економічних, політичних, ідеологічних, моральних, правових та Інших проблем, що виникають у суспільстві. Це не просто новий вид злочинності, а особливе суспільно-негативне явище, тісно пов'язане з тіньовою економікою і корупцією. Говорити про тіньову економіку ми почали зовсім недавно. Але для зарубіжних дослідників цей сектор давно не був таємницею. Так, ще у 1973 р. у США вийшла друком книга "Маркетинг у СРСР", перший розділ якої був присвячений аналізу тіньової економіки. За оцінками спеціалістів, вже тоді прибутки тіньовиків сягали сотні мільярдів карбованців. Значною мірою організована злочинність пов'язана з найважливішим сектором тіньової економіки — "чорним" ринком товарів і послуг. "Чорний" ринок у загальному плані — це сукупність економічних відносин, що складаються за протиправного обміну товарами та послугами для задоволення потреб населення. Останнім часом тут почали відбуватися процеси швидкої монополізації ринку, з'явилися добре організовані групи ділків, не бажаючих терпіти конкурентів. Функціонерам тіньового бізнесу не відмовиш у вмінні поставити справу на сучасну основу: тут і довгострокове зондування ринку, і швидке реагування на коливання цін, і вивчення купівельної здатності населення різних регіонів країни, вивчення вад легальної економіки. Однією з важливих властивостей організованої злочинності є здатність швидко змінювати свій профіль (диверсифікація). Так, організованою злочинністю були охоплені кооперативний рух та індивідуальна трудова діяльність. Підприємництво, замість того щоб стати реальною альтернативою тіньовій економіці, само переходить до неї. Причиною цьому були забюрократизована адміністративна сис- 13 тема та великий податковий тиск. Починаючи від моменту реєстрації підприємства, майбутній власник поставав перед дилемою — або дій за принципом "ти — мені, я — тобі", або *'нічим допомогти не можемо". І змушений був він звертатися до кримінальних "авторитетів", які допоможуть все вирішити, а також візьмуть під охорону новостворене підприємство. Цікавим у цій ситуації є готовність обох сторін до подібного "співробітництва". Суттєвим чинником організованої злочинності є політична нестабільність у суспільстві. За останні роки в Україні, як і в інших державах колишнього Радянського Союзу, з'явилося чимало різноманітних партій І рухів. З одного боку, це добре, але з іншого, — їх діяльність спрямована на боротьбу за владу будь-якою ціною, забуваючи при цьому, що суспільство розвивається успішно лише за умови, якщо воно об'єднане загальною національною ідеєю. Організованій злочинності сприяє й те, що протиправна поведінка стала елементом способу життя багатьох верств населення. Відбувається переоцінка соціальних цінностей, кримінально-правові заборони стають все менш дієвими, а деякі форми злочинної поведінки сприймаються як нормальна ділова активність. Фактором існування організованої злочинності є й те, що вона — при недоліках боротьби з нею — здатна до самодетермінації, справляє зворотній негативний вплив на обставини, що її обумовлюють, у тому числі на економіку, соціальну ситуацію, політику, духовну сферу тощо. Це і відставання соціального розвитку від економічного, і посилення майнового розшарування суспільства. З одного боку, виникла група осіб з дуже високим рівнем забезпеченості, з Іншого — величезна кількість людей живе за межею бідності. У зв'язку з цим духовна сфера характеризується проявами крайнього егоїзму, вседозволеності, виникненням недовіри до офіційних інститутів держави, їх можливостей задовольнити потреби населення. Окремо слід вказати на прорахунки (й дуже істотні) в стратегії та тактиці боротьби з організованою злочинністю. По-перше, недооцінювався і практично не враховувався стан цієї злочинності, незадовільно аналізувалися результати боротьби з нею та не визначалися пріоритетні напрями протидії їй, не здійснювалося програмно-цільове планування та його належне ресурсне забезпечення. По-друге, оперативні підрозділи та слідчі апарати органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, використовували застарілі методи викриття й розслідування злочинів організованих угруповань, обліку та звітності щодо результатів своєї роботи. По-третє, на сьогоднішній день немає досконалої правової бази боротьби з цією злочинністю, у той час як кримінальна ситуація змінюється 14 стрімкими темпами. По-четверте, повільно вживаються запобіжні заходи, спрямовані на усунення детермінант злочинності. По-п'яте, професійна підготовка співробітників правоохоронних органів не повною мірою відповідає вимогам часу, серед них збільшується кількість молодих фахівців, які не мають відповідного досвіду. Разом з тим, ватажки організованої злочинності проводять цілеспрямовану роботу щодо дискредитації правоохоронців, окремих з яких прагнуть залучити до своїх махінацій. Нині в державі відсутня надійна система захисту працівників правоохоронних органів і свідків. Тому вирішення цієї проблеми є актуальною справою в боротьбі з організованою злочинністю. До більш конкретних недоліків у правоохоронній діяльності, що сприяють існуванню організованої злочинності, належать: неготовність деяких підрозділів і служб діяти в умовах суттєвої зміни кримінологічної ситуації, що відображає процеси консолідації, кооперування і професіоналізації кримінального світу; недостатньо цілеспрямований пошук осіб — можливих учасників організованого злочинного угруповання, в тому числі у місцях виконання покарань; слабка оперативна робота з контролю за діяльністю лідерівзлочинних угруповань, недосконалі тактичні прийоми документування їх діяльності; недостатнє технічне забезпечення правоохоронних органів, атакож випадки зради з боку окремих правоохоронців. Звичайно, це далеко не вичерпний перелік детермінант організованої злочинності у нашому суспільстві, їх повне виявлення — завдання теорії та практики боротьби зі злочинністю.§ 3. Поняття транснаціональної організованої злочинностіТермін, "транснаціональний", як правило, використовується для позначення потоків інформації, грошей, людей, матеріальних ресурсів через державні кордони. Злочинні організації теж займаються операціями, що припускають потребу перетинання національних кордонів держав. Адже недарма контрабанду часто іменують другою найдавнішою професією у світі. Так, високі прибутки від незаконного обороту наркотиків у 80-х роках XX століття призвели до такого становища, коли "наркодолар" почав набувати такого ж економічного значення, як і "нафтодолар" у 70-х роках. 15 Зараз ми можемо говорити про появу так званих транснаціональних злочинних організацій, які базуються в одній державі, а діють в кількох іноземних державах зі сприятливою ринковою кон'юнктурою. Такі організації відіграють ключову роль у заборонених законом сферах діяльності (наприклад, виробництво наркотиків і торгівля ними), що набули глобальних масштабів. Транснаціональні злочинні організації за низкою ознак відрізняються від міжнародних корпорацій, хоч і діють на одному полі та заради однієї мети — надприбутків. Насамперед, транснаціональні корпорації діють на законних підставах І порушення ними закону є швидше винятком, ніж правилом. На відміну від них, порушення закону транснаціональними злочинними організаціями є нормою та їхньою основною ознакою. Злочинні організації одержують доступ на іноземні ринки не заручившись згодою держав, намагаючись не потрапляти в поле зору правоохоронних органів. Іншою важливою ознакою є застосування насильства з боку транснаціональних злочинних організацій для залякування суперників у тій чи іншій сфері бізнесу, а також правоохоронних органів, що намагаються протидіяти їх операціям. Насильство є також засобом підтримки порядку і дисципліни всередині подібних організацій. Крім того, злочинні організації не лише займаються постачанням забороненої продукції, але й розкраданням летально виробленого товару. При цьому ступінь ризику, до якого вдаються злочинні організації, значно перевищує ризик корпорацій, які діють у сфері законного бізнесу. Чинники розвитку транснаціональних злочинних організацій експерти ООН пов'язують із появою відповідних можливостей на глобальному рівні, що обумовлено довгостроковими тенденціями у світовій політиці й економіці. У результаті посилення взаємозалежності держав, спрощення міжнародних зв'язків, збільшення прозорості національних кордонів і формування світових фінансових мереж з'явилися нові ринки збуту як легальної, так і незаконної продукції. Транснаціональні злочинні організації однаковою мірою є як причиною, так і наслідком цих глобальних змін. Іншою особливістю процесу світової інтеграції, що викликає занепокоєння, є посилення міграції й утворення мережі етнічних діаспор, що їх з вигодою для себе використовують злочинні організації. Райони з етнічно однорідним населенням стають джерелом поповнення рядів транснаціональних злочинних організацій, які можуть використовувати у своїх інтересах національно-патріотичні почуття етнічних груп. Крім того, співпраця з етнічним середовищем пред- 16 ставників правоохоронних органів надзвичайно утруднена. Мовні та культурні бар'єри являють собою свого роду механізми самозахисту, що підкріплюються родинними зв'язками І підозрою до органів влади. Вказані фактори створюють сприятливі умови для розвитку транснаціональної злочинності. Водночас нинішня світова фінансова система дає змогу злочинцям оперативно і майже безкарно приховувати прибутки від своїх незаконних операцій та відмивати "брудні" гроші. Єдиної моделі транснаціональної злочинної організації не існує. Такі угруповання різняться за формою і розмірами, а також спеціалізацією. Вони діють у різноманітних регіонах і на ринках різних товарів, використовуючи найрізноманітнішу тактику і механізми, ховаючись від правоохоронних органів. Наприклад, структура картелю наркобізнесу, що базується в колумбійському місті Кали, мабуть найближча за своїм характером до формальної структури корпорації, заснованої на суворій ієрархії, діловій спеціалізації та плануванні своєї діяльності. Це достатньо потужна організація, хоча в ній діють численні та не пов'язані між собою угруповання, які проводять широкомасштабні міжнародні операції. На рівні оптової та роздрібної торгівлі картель складається з невеличких груп, що здійснюють діяльність на місцях, виконують фінансові підрахунки і повертають кошти, отримані від торгівлі наркотиками, своїм керівникам. До складу цієї організації входять інші структури, що виступають як кур'єри і беруть участь лише в тих етапах наркобізнесу, які пов'язані з перевезенням товару. Транснаціональні злочинні організації розрізняються і за сферою діяльності. Наприклад, нігерійські організації беруть участь у багатьох видах злочинної діяльності, включаючи підробку кредитних карток і шахрайство. Азіатські злочинні організації, такі як "якудза" у Японії і "тріади" у Китаї, теж мають у своєму арсеналі повний набір засобів протизаконної діяльності. В Інтересах свого "бізнесу" вони вдаються до корупції, насильства і відмивання грошей. Хоча транснаціональні злочинні організації є за своєю суттю цілком незалежними структурами, вони все ж таки йдуть на утворення союзу з іншими злочинними організаціями, терористичними угрупованнями, а іноді, навіть, — з урядами. Характер, цілі та сфери впливу цих союзів недостатньо вивчені. Для них характерні: ділове чуття, ефективна система управління, заснована на щедрому матеріальному стимулюванні та суворих заходах покарання, активна розвідувальна і контррозвідувальна діяльність і велика гнучкість. 17 Для боротьби з цим явищем у грудні 2000 року в м. Палермо (Італія) майже 150 країнами була підписана Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, відповідно до якої країнам—учасницям необхідно; докласти серйозних зусиль для розробки матеріального і процесуального внутрішньодержавного законодавства, що узгоджується з законодавством інших країн—учасниць конвенції, спрямованого проти транснаціональних злочинних організацій; використовувати всі наявні механізми міжнародного співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинною діяльністю і розширювати масштаби заходів, здійснюваних на регіональному рівні; розробити заходи регулювання й адміністративні положення,що забезпечували б велику відкритість і підзвітність комерційних ібанківських структур, а отже, меншу можливість проникнення вних транснаціональних злочинних організацій; —г здійснювати спільні ДІЇ з боротьби щодо відмивання грошей І використання прибутків від злочинної діяльності, включаючи заходи впливу на "податкові гавані", з тим щоб вони посилили свої процедури І співпрацювали в досягненні більшої відкритості; надавати одна одній допомогу шляхом видачі осіб, а такожпередачі доказів І засобів, запитуваних однією зі сторін конвенції,відповідно до принципів, що містяться в типовиГлава 2. Корупційна злочинність § 1. Поняття корупції та корупційних злочинів. § 2. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності й особи корупціонера. § 3. Детермінанти корупційної злочинності. § 4. Засоби протидії корупційній злочинності.§ 1. Поняття корупції та корупційних злочинів Корупційна злочинність є складовою більш широкого суспільного явища — корупції. Тому розгляд цього виду злочинності доцільно розпочати зі з'ясування сутності корупції. Тим більше, що вона залишається малодослІдженою і є чинником, що реально загрожує національній безпеці України. У загальному вигляді корупцію можна визначити як соціальне явище, яке охоплює всю сукупність діянь, пов'язаних з неправомірним використанням особами наданої їм влади та посадових повн