Автор:Красик Олесь ЮрійовичЗміст Вступ.............................................................................................................. 3 1. Проведення бінарних уроків…………………………………………... 5 1.1. Інтегровані уроки…………………………………………………….. 5 1.2. Інтерактивне навчання…………………………………………………. 6 1.2. Організаційні форми та методи під час проведення бінарних уроків………………………………………………………………………. 6 1.3. Робота по підготовці бінарних занять………………………………. 7 1.4. Методика проведення бінарних занять……………………………... 8 1.5. Роль вчителя при використаннні комп’ютерної техніки................... 8 2. Програмоване навчання………………………………………………... 10 2.1. Створення контролюючих та навчаючих програм для перевірки знань та керування пізнавальною діяльністю…………………………... 10 2.2. Види контролю……………………………………………………….. 12 Додаток…………………………………………………………………….. 13 Використана література…………………………………………………... 19 Вступ. Одним із критеріїв визначення рівня культури та професіоналізму людини є не лише рівень її мислення й володіння мовою, але і рівень володіння комп’ютерною технікою. Проблема формування комп’ютерної грамотності учня є чи не найскладнішою проблемою у навчально-виховному процесі. В умовах надзвичайно серйозних змін в економічному, політичному та науковому житті нашої держави, керуючись національними ідеями у вихованні та навчанні, ключовим питанням у моїй роботі стала проблема застосування на практиці бінарних уроків. Враховуючи те, що бінарні уроки в наших школах ще не набули належного застосування, вважаю за необхідне наголосити на основних відмінностях та на основних загальних рисах бінарних та інтегрованих уроках. ^ Отже, єдина загальна риса бінарного та інтегрованого уроку – та, що це є заняття, яке побудоване на тісних між предметних зв’язках. Якщо інтегрований урок може проводити лише один вчитель (не виключається варіант – проводять два вчителя), використовуючи тісні між предметні зв’язки, то бінарний урок – це заняття, яке однозначно проводять два вчителя, з яких один (і це обов’язкова умова) – вчитель інформатики та обчислювальної техніки, другий – вчитель одного з предметів, який вивчається в даному навчальному закладі. У своїй роботі я висвітлив загальну методику підготовки та проведення бінарних уроків. Крім того, як окреме питання виніс на розгляд матеріал про між предметну інтеграцію. Відомо, що крім загальних методів та прийомів навчання, у навчальному процесі серйозна роль належить засобам навчання (підручники, посібники, спортивне обладнання, комп’ютерна техніка та інше). Велике значення у викладанні не лише якоїсь певної теми, але і предмету в цілому має техніка особистої праці викладача.Техніка особистої праці викладача – це комплекс автоматизованих прийомів, простих, але вдосконалених приладів і технічних засобів (індивідуальні комп’ютери), необхідних і достатніх для того, щоб підняти організацію власної викладацької діяльності на рівень сучасних вимог. Між педагогічною технікою та технічними засобами навчання (ТЗН) існує особливий закономірний зв’язок. Ефективність педагогічної техніки вчителя значною мірою визначається вмінням педагога спиратися в процесі здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів на ТЗН. У свою чергу, ефективність використання ТЗН залежить від уміння викладача органічно поєднувати їх із власною педагогічною технологією (культура мовлення, виділення головного голосом, звертання уваги на логічний зв’язок у явищах, темп викладання нового матеріалу). Отже, продуктивність педагогічної праці перебуває у прямій залежності від уміння викладача гармонійно поєднувати в єдиній системі педагогічну техніку та технічні засоби праці. Оволодіння методикою використання технічних засобів навчання – на перший погляд процес досить легкий та невидимий, але жорстко обмежений заданою програмою того чи іншого технічного приладу. Основне призначення техніки особистої праці викладача полягає в тому, щоб розширити, збільшити його можливості у досягненні поставленої мети. Зміст, суть проблеми техніки особистої праці вчителя полягає в тому, що при створенні системи “вчитель – техніка” змінюються функції педагогічної праці. Багато педагогічних функцій, які пов’язані з виконанням рутинних операцій (нетворчих) бере на себе техніка і тим самим звільняє розум (інтелект) для творчої діяльності. Ця проблема в педагогічній технології розроблена недостатньо і тому перспектива її дослідження актуальна й багатогранна.Одна із суттєвих вимог до сьогоднішніх учнів – це вміння кваліфіковано застосовувати комп’ютерну техніку для вирішення завдань, що виникають під час навчання та на виробництві. В значній мірі це питання охоплюється в курсі вивчення предмету “Основи інформатики та обчислювальної техніки”. Але інформація, отримана учнями у вищезгаданому курсі носить концептуальний характер. Це пояснюється тим, що вчитель інформатики не має змоги описати технологічні особливості того чи іншого продукту на рівні спеціалістів у відповідній галузі. Тому в сьогоднішніх умовах велику перспективу має методика проведення бінарних занять із застосуванням комп’ютерної техніки.Бінарний урок – це заняття, яке побудоване на тісних між предметних зв’язках, яке проводиться спільно двома вчителями відповідних дисциплін. В сучасному тлумаченні бінарний урок повинен бути побудований на активному використанні комп’ютерної техніки на заняттях із спеціальних дисциплін (математика, фізика, хімія, іноземна мова і т.д.). Бінарний урок повинен проводити вчитель предмету “Основи інформатики і обчислювальної техніки” і вчитель, ми викладає один із предметів, що вивчаються в школі. Кожен із них повинен досягнути своєї дидактичної мети.^ Розділ перший. Проведення бінарних уроків.Інтегровані уроки. Крім тих традиційних уроків, що практикуються у 10...11-х класах (вивчення нового матеріалу, формування практичних умінь і навичок, повторення вивченого та ін.), в останні роки намітилася тенденція до використання в навчанні різних предметів, у тому, числі інформатики, нового типу уроку, який названо інтегрованим (від лат. іnteger — повний, цілісний). досягти С.Гончаренко слушно зауважує: оскільки через інтеграцію здійснюється особистісно зорієнтований підхід до навчання, учень сам у змозі обирати “опорні” знання з різних предметів “із максимальною орієнтацією на суб’єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсністю”.^ Міжпредметна інтеграція може бути повною або частковою. Повна інтеграція, будучи органічним об’єднанням в одному курсі різних навчальних предметів, дає змогу нівелювати деякі недоліки предметної системи навчання, якими є розрізнення і фрагментарність викладу, та залучити потрібні відомості із суміжних предметів, що сприяє різнобічному і цілісному засвоєнню знань. Повну інтеграцію дидакти здебільшого відзначають у школах зарубіжних країн, де, наприклад, читання, письмо, усне мовлення об’єднані в мистецтво мовлення, а фізика, хімія, біологія, астрономія — у природознавство. Часткова інтеграція полягає в поєднанні матеріалу з різних предметів, підпорядкованого одній темі. На її основі будуються інтегровані уроки.Розрізняють інтеграцію: за змістом (залучення матеріалу з інших, дотичних предметів); за способами пізнавальної діяльності, якими є спостереження, мислення, мовлення. В інтегрованому уроці застосовуються обидва способи інтеграції з переважанням — залежно від теми заняття та рівня підготовки учнів — то першого, то другого. У початковій школі домінує, природно, пізнавальна діяльність, що ґрунтується на пропедевтичних знаннях, суб’єктивному досвіді учнів, організованих спостереженнях у природі тощо. В основній і старшій школі інтегровані уроки через недостатню розробленість питання й брак належного практичного досвіду проведення їх застосовуються порівняно рідко, притому лише з окремих предметів, а саме: української літератури — в інтеграції з історією, зарубіжною літературою, рідше — мовою, біології — із хімією, фізики — з астрономією і т.д. На жаль, поки що маємо лише перший практичний досвід інтегрованих уроків української мови, до того ж здебільшого з літературою, без чіткого визначення їх мети (доцільність інтегрування даного уроку з іншими і якими саме), обґрунтування вибору навчального матеріалу для інтегрування, структури (органічне поєднання складових частин), технології проведення. Підготовка й проведення інтегрованих уроків — непроста справа, яка потребує високого професіоналізму й ерудиції вчителя. Інтегровані уроки слід відрізняти від звичайних занять з мови, на яких використовуються передбачені програмою між предметні зв'язки, що являють собою короткі принагідні вкраплення в урок відомостей (питань) з матеріалу інших предметів, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню виучуваного поняття або явища. Йдеться, зокрема, про вживання діалектизмів, застарілих слів та неологізмів у художніх творах, написання великої букви у власних назвах (історія, географія), використання прикметників для точного опису людей, предметів, явищ та подій (література, історія, образотворче мистецтво тощо). Багато важить опора на правильне вживання форм числівника під час читання й усного пояснення прикладів і задач з математики та у відповідях на уроках з інших предметів (історія, географія), використання дієприкметника як одного із засобів створення образності (література) та дієприслівника для передачі динамічності розвитку подій і явищ (література, наукові тексти з історії, географії, біології, математики тощо), уживання часток як виражального засобу в художніх творах. На заняттях із синтаксису доречними є посилання на роль вставних слів для зв’язку частин наукового тексту (математика, фізика, історія та ін.), на мову персонажів під час вивчення діалогу (полілогу). Чимало міжпредметних зв’язків, насамперед з літературою, стосується багатьох робіт з розвитку зв’язного мовлення (розповідь, опис, роздум та ін.). Користуючись переліком передбачених програмою міжпредметних зв’язків, можна адекватно визначити теми інтегрованих уроків української мови, їхній зміст, структуру, технологію.Інтерактивне навчання.Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.Слово інтерактивний прийшло до нас з англійської мови від слова interact, де inter – взаємний і act – діяти. Таким чином, інтерактивний – це здатність до взаємодії, діалогу.Суть інтерактивного навчання: навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і учитель є рівноправними суб’єктами процесу спільного вирішення проблеми на основі формування навичок і вмінь, створення атмосфери співробітництва та взаємодії.Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.Суть навчального процесу зводиться до спілкування, де учитель і учень працюють для того, щоб навчитися ділитися своїми знаннями, досягненнями життєвого досвіду.Важливим є не те, як багато діти будуть знати, а те, як вони дізналися і що будуть робитимуть зі своїми заннями.“Скажіть мені, і я забуду. Покажіть, і я запам’ятаю. Дайте можливість обговорити, і я зрозумію. Дайте можливість навчити іншого, і я досягну досконалості.” Конфуцій.1.2. Організаційні форми та методи під час проведення бінарних уроків.Загальновідомо, що найкращі форми навчання використовувались в братських школах Луцька, Острога, Львова у 1617...1625 роках. Значно пізніше навчальні форми були узагальнені в книзі Я.А. Коменського “Велика дидактика”, яка побачила світ в 1632 році. Історичний огляд дозволяє зробити висновок, що від індивідуальних форм навчання педагоги поступово перейшли до колективних форм навчання. Цілком зрозуміло, що основною формою навчання є урок. Урок – це основна дидактична форма навчання, що пройшла випробування на протязі століть, при якій поєднуються індивідуальні та фронтальні шляхи навчально-пізнавальної діяльності із студентами однакового віку обох статей з приблизно однаковим інтелектуальним розвитком.Для проведення занять застосовуються такі уроки:класно-урочні;практичні;контрольно-залікові;консультації.Класно-урочні заняття більш поширені під назвою “теоретичні заняття”, вони проходять у складі всього класу (групи). На цих заняттях можна вирішувати такі дидактичні задачі – обробка інформації, закріплення знань, контроль засвоєння. Можливості комп’ютерів у проведенні кожного з таких занять дуже широкі. Це може бути використання навчаючих програм, контролюючих програм і розрахунково-контролюючих.Практичні заняття – для засвоєння умінь та навичок в роботі на ПЕОМ, в рішенні задач із таких предметів як, математика, фізика, хімія, економіка. Тут можливі варіанти самостійної роботи з пакетом прикладних програм і робота по складанню програм розрахунків.Контрольно-залікове заняття – контроль знань по темі (чи модулю) при допомозі комп’ютера і контролюючої програми.Консультації – це заняття по роботі з пакетами інформації по певній темі чи предмету.У педагогічній технології однією з центральних проблем є проблема методів та прийомів навчання. Науковий термін “метод навчання” означає спосіб або шлях, при допомозі якого учні під керівництвом учителя отримують знання, вміння, навички, у них формуються позитивні загальнолюдські риси характеру, певний світогляд та переконання.Прийом навчання – це окремий крок для реалізації навчальної мети, складова частина методу. В окремих методичних ситуаціях прийом виступає як метод навчання і навпаки, метод може бути прийомом, бо вони діалектично взаємопов’язані.^ 1.3. Робота по підготовці бінарних занять.Першим етапом у підготовці бінарних занять має бути аналіз учбових програм по предметах. На засіданні циклової (методичної) комісії вчителів, наприклад, гуманітарних, загальноосвітніх та інших дисциплін, обговорюється план роботи на навчальний рік. Учителі предметів відмічають, по яких темах можна провести заняття в комп’ютерному класі, який тип занять можна використати при цьому. Отже, на першому етапі відбираються предмети й теми, де можливі варіанти бінарних занять у комп’ютерному класі, намічається тип і мета заняття, час його проведення.Другим етапом буде спільна робота викладачів інформатики та відповідного предмету по розробці плану-сценарію заняття, по підготовці матеріалів заняття. На цьому етапі ставляться задачі по кожному з предметів, визначається мета. При необхідності розробляється навчально-контролюючий або навчально-розрахунковий пакет.Третій етап – це контрольний огляд і коректування розроблених матеріалів до заняття. Цей етап важливий тому, що на цьому етапі викладачі, які готувались до бінарного заняття, повинні об’єднати свої розробки заняття. На другому етапі кожен працював над своїми задачами й проблемами, а на третьому проходить співставлення розробок кожного. Уточнюється, як і що на уроці викласти, які питання поставити, яка послідовність проведення заняття. Визначаються функції кожного викладача. На цьому ж етапі коригуються домашні завдання учням напередодні бінарного заняття по кожному з предметів.Четвертий етап – планування бінарного заняття в розкладі занять. Це дуже важливий етап і тут можливі варіанти. Розглянемо їх. Перший варіант – на бінарне заняття планується два уроки підряд (дві академічні години). Без різниці в якому порядку по одному уроку на кожний із предметів планується в розкладі занять, але заняття повинні бути одне за одним (наприклад, 1 та 2, 3 та 4 уроки). Другий варіант – з урахуванням типу заняття і підготовчої самостійної роботи учнів, можливе планування одного уроку по двох предметах одночасно. Одним словом, можливі різні варіанти планування в залежності від типу, мети й змісту заняття. Підготовча самостійна робота учнів може включати:складання математичної поставленої задачі;побудова алгоритму рішення задачі;повторення матеріалу попереднього заняття;підготовка даних для обробки на комп’ютері.^ 1.4. Методика проведення бінарних занять.Бінарне класно-урочне заняття. Розглянемо методику й хід проведення бінарного класно-урочного заняття. Як указувалось вище – це теоретичне заняття в складі всього класу. Ініціатором такого заняття може бути вчитель спецпредмету (наприклад – економіки, математики), або вчитель інформатики. Бінарне класно-урочне заняття може проходити в такій послідовності: 1. У клас заходять двоє вчителів і оголошують тему заняття. Якщо в розкладі стоїть предмет “Інформатика”, то це робить вчитель даного предмета, якщо ні – то інший учитель. Можлива перевірка домашнього завдання по кожному з предметів у вигляді фронтального опитування, коли кожен учитель по черзі задає питання по своєму предмету. Можливий варіант окремого опитування, наприклад, по одному предмету програмований контроль, а по іншому – індивідуальні картки. Варіанти опитування вчителі можуть запланувати по різному.Вчитель спецпредмету подає новий матеріал, розказує, як можна вирішити певний клас задач. Вчитель інформатики показує, як зазначені задачі можна вирішити з допомогою комп’ютера.Підводяться підсумки заняття і ставиться задача на наступне заняття, яке буде практичним і буде також проводитися у комп’ютерному класі.^ Контрольно-залікові заняття.Цей тип занять використовують всі без винятку вчителі. Мета таких занять – перевірка засвоєння знань, умінь і навичок, на основі чого планується подальше вивчення матеріалу по предмету. Основна мета контролю знань - дати можливість учням співставити свою роботу з вимогами вчителя. І навпаки, можливість вчителя скоректувати підготовку й проведення занять на основі результатів контролю.Контроль повинен бути ефективним і короткостроковим, бо в учбових програмах час на контроль знань, умінь і навичок дуже обмежений. Для підвищення ролі контролю й економії аудиторного часу можна проводити контрольно-залікові заняття по темах або по модулю в комп’ютерному класі. Роль контролера в цьому випадку виконує персональний комп’ютер. Такий тип занять проводиться в бінарному варіанті. Вчитель спецпердмету готує залікові питання, які за сприяння вчителя інформатики закладаються у відповідну програму-оболонку. Таку програму свого часу створили вчителі агротехнічного коледжу м. Рожище (Україна) Климук В.Ф. та Покидько Ф.В. Текст даної контролюючої програми поданий у додатку до даної роботи. Характеристики цієї програми такі:програма розрахована, як правило, на тринадцять запитань;на кожного наступного учня порядок подачі запитань різний, так що підібрати код просто неможливо;на дачу відповіді по одному запитанню комп’ютер відводить 20 секунд, а це економить аудиторний час і дисциплінує учня;дана програма дає можливість за короткий час опитати практично весь клас і дати вчителю повну картину того, як засвоюється поданий ним матеріал.^ 1.5. Роль вчителя при використанні комп’ютерної техніки на бінарних заняттях. Використання в учбовому процесі комп’ютера дає позитивний результат, вимагає творчих підходів з боку вчителя. Роль і місце бінарних занять у цьому процесі дуже важлива. Активізація учбових занять при використанні комп’ютера міняє функцію вчителя, доповнює його дії новими аспектами. Крім інформаційної ролі вчителя в учбовому процесі на новий, більш високий рівень стає організаційно-управлінська функція вчителя. В чому це виражається? Виражається це в таких напрямках:управління пізнавальною діяльністю учнів;контроль за формуванням знань, умінь і навичок;корегування й диференціація учбового процесу. Творча діяльність вчителя розширюється за рахунок впровадження в учбовий процес такого ефективного помічника як ПЕОМ.В чому полягає творчість вчителя? Перш за все у використанні ПЕОМ сумісно з уже відпрацьованою системою навчання. Враховуються всі функції методи напрацьовані раніше і досвід минулого перекладається на нову основу. Мається на увазі контроль знань програмованим методом рішення задач і т.д. Творчість викладача проявляється в підготовці матеріалів до занять прогнозування нових учбових ситуацій, у проектуванні нових форм методів і прийомів навчання. Основними компонентами діяльності викладача стають:конструктивний;організаційний;комунікативний.Організаційний - це діяльність у процесі навчання з використанням ПЕОМ і в парі з іншим викладачем. Перш за все необхідна організація своєї діяльності в інших умовах. Потрібна така організація, щоб забезпечувала передачу інформації для формування знань, умінь і навичок у сумісництві з іншим предметом, щоб було доповнення одного предмета іншим. Необхідно виконувати ведучу роль в процесі навчання не забуваючи частку своєї роботи віддати комп’ютеру. Друга важлива частина організаційної роботи - це організація діяльності учнів. ПЕОМ використовується як навчаючий інструмент, а це дозволяє індивідуалізувати навчання, побудувати навчальний процес з урахуванням можливостей кожного учня. ПЕОМ вносить фактор обов’язковості учня в роботі з учбовим матеріалом, дозволяє проконтролювати самого себе проаналізувати помилки при виконанні завдань, повторити матеріал і розрахунки. Організаційні можливості викладача безмежні при використанні ПЕОМ, а бінарний підхід до занять один із варіантів цих можливостей.Комунікативний компонент - це діяльність по взаємовідносинах викладача й учня в умовах застосування ПЕОМ.Розділ другий. Програмоване навчання.^ 2.1. Створення контролюючих та навчаючих програм для перевірки знань та керування пізнавальною діяльністю. Як уже зазначалось раніше, можливості комп’ютера дозволяють широко використовувати його як засіб навчання. Найпростішими по технології створення є текстові навчаючі програми, в основі яких закладені ідеї програмованого навчання.Програмоване навчання - це такий метод викладання, який дозволяє найбільш повно здійснювати індивідуальне навчання на основі загальної методики, надавати своєчасну допомогу учню і контролювати засвоєння знань. Основоположником програмованого навчання вважається американський психолог Б.Скіннер, який випустив у 1954 році книгу „Наука об учении и искуство обучения”. Суть основних ідей програмованого навчання в наступному:розчленування строго відібраного навчального матеріалу на окремі невеликі частини;включення системи вказівок, що необхідно виконати на кожному кроці знайомства з порцією матеріалу;задання питань і вправ по перевірці засвоєння кожної порції матеріалу; розробка гнучкої системи зворотного зв’язку, яка забезпечує поінформованість учня про правильність його відповідей. Важливим етапом навчанням Б. Скіннер вважав процес складання відповідей. Таким чином, навчання по Скінеру - це проробка певної лінійної, програми з активним складанням відповідей. Така схема реалізується у вигляді навчальної програми, але володіє слабкою адаптацією до індивідуальних особливостей учня. Позитивною властивістю цієї схеми є постійне підкріплення правильності відповіді учня, що, на думку Скіннера, добре впливає не лише на засвоєння поточної порції матеріалу, але і готує для більш позитивного вивчення наступну порцію матеріала. ^ Більш гнучкою є схема програмованого навчання по методу Прессі, яка являє собою розгалужену програму. На відміну від лінійної програми Скіннера, по якій усі студенти проходять один і той же „шлях” – набір порцій, то в розгалуженій програмі можливі декілька напрямків шляху. Учнями, які встигають, добре засвоюють матеріал, буде пройдений більш короткий шлях, а слабкими чи неуважними – більш тривалий. І в лінійних, і в розгалужених програмах слідуюча порція матеріалу видається лише після того, як учень дав правильну відповідь на питання. Прессі сформулював два закони програмованого навчання: „закон частоти повторень” і „закон новизни”.Суть першого – учень повинен давати більшу кількість правильних відповідей на поставлені питання, тим самим повторюючи й закріплюючи пройдене. „Закон новизни” має на увазі посилення мотивів навчання перед знайомством із черговою порцією шляхом позитивної реакції учня на власну правильну відповідь. Розгалужена програма має наступні переваги : 1) дозволяє пояснити неправильні відповіді; 2) дає можливість повторити матеріал тим, хто його не засвоїв; 3) організує різні програми для різних категорій учнів; 4) надає можливість учню самостійно вибирати шлях для проходження програми.^ Текстова учбова програма - це компонент автоматизованої навчаючої системи, яка являє собою оснований на ЕОМ комплекс учбово-методичного, інформаційно-лінгвістичного і програмно–технічного забезпечення, орієнтованого на керування навчанням. ^ Перш чим приступати до розробки текстової учбової програми, необхідно чітко сформувати цілі навчання, визначити місце цієї програми в учбовому предметі й уявити учня, якому програма адресується. Ресурси комп’ютера, як правило, не дозволяють створювати складні автоматизовані системи з розвинутим сервісом – збором статистики, спеціальними мовами для різних категорій користувачів системи – авторів, учнів, викладачів. Тому основний принцип створення учбових програм на персональних EОM – це компактність та модульність. Цілеспрямованість відбору матеріалу для комп’ютерного курсу дозволяє зразу, до попередньої обробки, розчленувати його на параграфи, які вивчаються за один сеанс роботи з комп’ютером. Наступний етап - виділення фрагментів учбового матеріалу в рамках параграфу.Фрагмент складається з трьох основних частин: заголовок; текст; питання. В залежності від побажання автора курсу питання можуть подаватись учню або разом із текстом, або на чистому екрані дисплея. Розмір фрагменту повинен бути таким, щоб він помістився на одному екрані і був зручний для читання. Значить, кількість рядків фрагменту (заголовок з текстом) повинна складати 8…10, а кількість символів в рядку - не перевищувати 60, тобто числа букв рядка книги. Очевидно, що фрагмент, який задовольняє цим вимогам, відрізняється від звичайного тексту підручника і по формі і по змісту. На екран повинен видаватись певний концентрат, але це - не лише визначення, а обов’язково і приклади і пояснення, причому частина з них може бути перенесена в питання. Текст, що подається на екран дисплея, засвоюється інакше, чим написаний на папері. Тут має значення й світіння букв, і нестійкість зображення. Тому текст повинен бути лаконічним, конкретним, ясним. Після написання текстів фрагментів необхідно визначити, які з них є найбільш суттєвими, обов’язковими для вивчення, які можна віднести до додаткового матеріалу, що розширює тему, а які – для більш детального навчання слабих учнів. Якщо якихось типів фрагментів не хватає, тобто або не передбачено більш детального опису, або не вистачає більш складного рівня, то їх необхідно включити. І, на кінець, останній етап перед програмуванням курсу на персональних ЕОМ – створення навчального діалогу по кожному фрагменту: репліки на правильний, неправильний та непередбачуваний відповіді, прийняття рішення по подальшому навчанню для кожного варіанту відповіді і самі еталони різних відповідей студента. В результаті проведеної підготовчої роботи створюється сценарій учбової текстової програми. Далі, в залежності від можливостей комп’ютера, приступають до програмування курсу на мові програмування Basic (хоча всі мови програмування комп’ютерів мають засоби організації діалогу, але Basic – найбільш прості). Але перш чим обсудити реалізацію учбового курсу на Basic, зупинимося на психолого-педагогічних вимогах до учбових програм, по відповідності яким можна судити про якість програми навіть по її сценарію.Ряд таких вимог сформулював психолог Є. І. Машбіц:допомога повинна надаватись своєчасно;допомога повинна бути адекватна тим проблемам, які виникли в учня;міра допомоги повинна відповідати можливостям учня;допомога повинна бути вмотивованою;студенту повинна бути надана можливість для запиту в любий момент часу.Основні вимоги до зворотного зв’язку:після допущеної помилки повинен відбутися зворотній зв’язок;повідомлення зворотного зв’язку повинні ретельно дозуватися і детальність пояснення повинна відповідати допущеній помилці, важливості поставленого питання;перед поясненням помилки повинна бути зроблена хоча б одна спроба учня виправити її самостійно;додаткова інформація видається лише після відповіді на питання;повідомлення зворотного зв’язку повинні відповідати параметрам адресату – віку, професії і т.п.;на початкових етапах вивчення нового матеріалу зворотній зв’язок повинен бути більш детальним і частішим, чим на більш пізніших;зворотній зв’язок повинен надходити не пізніше чим через 30 с після того, як учень зробив помилку.^ 2.2. Види контролю.Контроль знань в автоматизованих навчаючих системах буває трьох видів:попередній;поточний;підсумковий. При попередньому контролі визначається рівень підготовки учня по даній темі і відповідний шлях проходження параграфа курсу. Поточний контроль – відповіді на питання фрагментів, перевірка рівня засвоєння кожного фрагменту і окремих ділянок теми. І на кінець, підсумковий контроль призначений для того, щоб вияснити стан учня цілям навчання і, як правило, проводиться по всім поняттям теми. Згрупувавши питання по окремих поняттях, приписавши кожному поняттю вагу і встановивши зв’язок між питаннями й фрагментами можна не лише надати цілеспрямовану допомогу при неправильній відповіді, але і сформувати множину фрагментів для повторення понять, які тяжко засвоюються. Підсумковий контроль може мати вид тренажера по вивченим поняттям і являє собою останню стадію адаптації автоматизованого учбового курсу до учня. Навчаюча програма учбового курсу не є механічним об’єднанням множини сценаріїв окремих уроків, а має якісно інший характер. Це зумовлено тим, що з’являються нові проблеми індивідуалізації навчання, побудування рефлексивного керування.Що стосується способу реалізації навчальних функцій, то тут принципове значення має перш за все наступне: 1) особливості взаємодії між учнем і ПЕОМ:наявність діалогу і його типи: фактичний, “діловий“, педагогічно спрямований;можливість постановки учням задачі по своєму уподобанню;спосіб керування пізнавальною діяльністю:керування по відповіді або по процесу;рівень індивідуалізації навчання; керування - пряме й непряме (при непрямому керуванні у випадку виникнення проблем учню пропонується або допоміжна задача, або певна рекомендація);жорсткість детермінації керування, яка задає поле самостійності учнів.Додаток. Лістинг № 1.10 CLS:DEFINT B-Z:DEFSNG K20 CLS:DIM T$(255,20),V$(255),O$(255),W$(255),F$(15),OC(15),S(15),PYD$(255,18)30 A$="1322242312352":A=LEN(A$):PITA=A 40 NAZVA$=" К о м п'ю т е p н а т е х н i к а "50 AVT$=" Питання пiдготував Кpасик Олесь Юp. (8...03131...5-48-10)"60 T$( 1 , 1 )=" З яких частин складеться iдентифiкатор файла?"70 T$( 1 , 2 )=" 1. З iменi та типу файла."80 T$( 1 , 3 )=" 2. Лише з iменi файла."90 T$( 1 , 4 )=" 3. Лише з типу файла."100 T$( 2 , 1 )=" Що таке ДОС?"110 T$( 2 , 2 )=" 1. Двiйкова обробка символiв."120 T$( 2 , 3 )=" 2. Назва основного виробника комп'ютерiв."130 T$( 2 , 4 )=" 3. Дискова операцiйна система."140 T$( 2 , 5 )=" 4. Комп'ютерна гра."150 T$( 2 , 6 )=" 5. Три великi лiтери."160 T$( 3 , 1 )=" 1Кб (кiлобайт) ="170 T$( 3 , 2 )=" 1. 10000Байт."180 T$( 3 , 3 )=" 2. 1024Байт."190 T$( 3 , 4 )=" 3. 1000Байт."200 T$( 3 , 5 )=" 4. 10240Байт."210 T$( 4 , 1 )=" З яких частин складаеться операцiйна система?"220 T$( 4 , 2 )=" 1. з командноi мови та драйверiв."230 T$( 4 , 3 )=" 2. з командноi мови, файловоi системи та драйверiв."240 T$( 4 , 4 )=" 3. з файловоi системи та драйверiв."250 T$( 4 , 5 )=" 4. з драйверiв, зовнiшнiх та внутрiшнiх команд."260 T$( 5 , 1 )=" Командна мова це:"270 T$( 5 , 2 )=" 1. програма або органiзована сукупнiсть даних."280 T$( 5 , 3 )=" 2. набiр команд, якi вводяться користувачем з клавiатури i негайно"282 T$( 5 , 4 )=" виконуються."290 T$( 5 , 5 )=" 3. сукупнiсть програм, якi забезпечують роботу з файлами i катало-292 T$( 5 , 6 )=" гами."300 T$( 6 , 1 )=" Файлова система це:"310 T$( 6 , 2 )=" 1. набiр команд,якi вводяться користувачем з клавiатури."