International Review№ 1(5) березень 2008ВІДНОСИНИ УКРАЇНА – ЄС:у вимірі року Автори: О.ШнирковМ.Гончар О.ВоловичСушко О.В. -- 1.1.1.1.1. В цьому номері квартальника публікуються результати моніторингу відносин Україна-ЄС присвяченого енергетичним питанням та можливим варіантам створення зони вільної торгівлі України з ЄС, який здійснюється в рамах спільного проекту „Моніторинг відносин Україна-ЄС” започаткованого Регіональним представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні і Білорусії та Інститутом зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України. Необхідність запровадження такого проекту обумовлена потребою переосмислення ситуації, що склалась у відносинах між Україною та Європейським союзом а також формулювання нової моделі євро інтеграційної стратегії України в рамках політики сусідства. Переосмислення стратегії реалізації євроінтеграційного курсу України потребує розробки нових підходів з впровадження європейських стандартів у різних сферах суспільного життя та наближення України до вимог членства в ЄС. Одним з таких підходів є формування стратегічного порозуміння серед політичної еліти щодо європейського напрямку розвитку України. Іншим напрямком реалізації євро інтеграційних прагнень України є досягнення ширшої обізнаності громадськості щодо стану та перспектив європейської інтеграції України. Важливим завданням є також досягнення більшої обізнаності і розуміння з боку вітчизняного бізнесу важливості європейської інтеграції України, доручення його до стратегічного мислення, щільної прив’язки України до європейського ринку та ділової культури. Важливим сегментом реалізації завдань євроінтеграції України є регіональні аспекти інтеграції, що потребує регулярного інформування регіонів про головні події в ЄС та взаємовідносин між Україною і Європейським Союзом. З цією метою в рамках реалізації проекту і здійснюється моніторинг відносин Україна-ЄС, їх аналіз та публікація результатів, а також їх адресне розповсюдження серед регіональних органів державної влади, іноземних дипломатичних представництв та неурядових організацій. Зміст публікацій виражає виключно погляди авторів і не обов’язково збігається з поглядами і позиціями Інституту зовнішньої політики та Фонду Фрідріха Еберта.ЗМІСТ1. ^ Олександр Шнирков. Створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС: передумови та наслідки ………………..4 2. Олексій Волович. Стан і перспективи реалізації проекту будівництва газопроводу «Білий потік» (GUEU - White stream)…………18 3. ^ Михайло Гончар Енергетичні відносини Україна – РФ – ЄС: виклики для континентальної безпеки………………………….34О.І. Шнирков, доктор економічних наук, професор А.М. Копистира, кандидат економічних наук,доцентІнститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка ^ СТВОРЕННЯ ПОГЛИБЛЕНОЇ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС: ПЕРЕДУМОВИ ТА НАСЛІДКИЄС має піввіковий досвід розвитку вільної торгівлі. Римська угода (1957р.) передбачала створення Європейського Економічного Співтовариства, зокрема, перехід до вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили. В 1963р. була підписана Анкарська угода про вільну торгівлю з Туреччиною, в 1971р. - з Мальтою, у 1973р. - з Кіпром. Європейська економічна зона (1992р.) між ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄФТА) також базується на принципах вільного руху товарів і послуг. Цей же механізм був закладений в 10 європейських угодах ЄС з країнами Центральної Європи в 1993-1999рр. Євро-Середземноморські угоди (1995р.) з 12 країнами цього регіону також передбачають створення зони вільної торгівлі до 2010р. В рамках процесу стабілізації та асоціації між ЄС та балканськими країнами на початку 2000-х років були запропоновані Автономні торговельні заходи (що передбачали взаємне відкриття ринків), а згодом підписані угоди з Боснією і Герцеговиною, Хорватією, Македонією, продовжувалися переговори з Албанією, Сербією, Чорногорією. Слід також нагадати про Угоди про вільну торгівлю з Південною Африкою (1999р.), Мексикою (2000р.), Чілі (2003р.). Можливість створення зон вільної торгівлі (ЗВТ) передбачена ЄС в Угодах про партнерство та співробітництво (УПС) з окремими країнами СНД, планується розширення принципів вільної торгівлі в рамках Угод про економічне партнерство. Ведуться відповідні переговори з митними союзами - Меркосур, Радою співробітництва держав Перської затоки. Теоретично зона вільної торгівлі (ЗВТ) передбачає скасування мит та кількісних обмежень на всі товари у взаємній торгівлі, а також лібералізацію торгівлі послугами. Однак на практиці, як правило, сторони, що створюють зону вільної торгівлі, хоча б принаймні на початковому етапі, але все ж запроваджують певні обмеження. Не є винятком і ЄС. Участь ЄС у формуванні зон вільної торгівлі дає можливість визначити головні особливості його політики в цій сфері.(1). ЄС, розширюючи доступ до внутрішнього ринку переважно промислових товарів виробників інших країн, зберігає суттєві обмеження для продукції сільського господарства. Якщо простий середній імпортний тариф ЄС у 2005 р. складав лише 5,4%, то максимальні значення для окремих товарів тваринництва сягали 219%, молочних продуктів – 264%, фруктів, овочів, рослин – 199%, круп – 139%, цукру та кондитерських виробів – 134%, напоїв та табачних виробів – 208%. Слід зауважити також, що повний доступ на внутрішній ринок сільськогосподарської продукції країни Центральної Європи отримали лише після вступу до ЄС. Можна передбачити, що і для України, за умови переходу до режиму вільної торгівлі з ЄС, доступ до його внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції буде найбільш проблематичним.(2). ЄС загалом широко використовує принцип асиметрії у взаємному відкритті ринків. Особливо це стосується менш розвинутих країн. Як правило, ЄС насамперед ліквідує мито на імпортну промислову продукцію і погоджується на його поетапне усунення у країнах-партнерах. Цей термін складає зазвичай 5-10 років. Для України, з урахуванням існуючої різниці в рівнях економічного розвитку та ступені митного захисту, поступове відкриття внутрішнього ринку для промислової продукції ЄС може відбуватися поступово протягом 5 років, по окремих позиціях – й до 10 років. Разом з тим, позиційний документ Європейської асоціації «Businesseurope» щодо ЗВТ з Україною закликає до відміни мит протягом короткого періоду часу на симетричній основі [8].(3). ЄС починає проводити більш активну торговельну політику міжрегіонального співробітництва у формах вільної торгівлі. При цьому, він визначає три головні вимоги до рівня регіональної інтеграції, необхідні для переговорів зі створення зони вільної торгівлі на міжрегіональному рівні: діюча інституційна структура регіонального угруповання, яка передбачає ефективні механізми реалізації регіональних проектів і виконання рішень, включаючи інструменти вирішення спорів; створення митного союзу відповідно до Ст. XXIV ГАТТ/СОТ, включаючи єдиний зовнішній тариф, митну адміністрацію, спільну торговельну політику; зменшення нетарифних бар'єрів у внутрішньорегіональній торгівлі, зокрема, у сфері технічних вимог і стандартів, санітарних та фітосанітарних аспектів, а також сприятливі регіональні регуляторні режими у сферах послуг та інвестицій.(4). ЄС дуже обережно ставиться до появи митних союзів серед країн-сусідів. Пропозиції створення митних союзів Чехії і Словаччини, західнобалканських країн віталися свого часу, оскільки країни-партнери ставили за мету таким чином підготуватися до вступу до ЄС. Разом з тим, Резолюція Європейського Парламенту від 19 листопада 2003р. прямо вказує на те, що заплановане створення Єдиного економічного простору (у складі Білорусі, Казахстану, Росії та України) може погіршити подальшу співпрацю між ЄС та Україною. У Посланні Європейської Комісії від 12 травня 2004р. "Європейська політика сусідства" в розділі "Регіональне співробітництво" згадуються як такі, що можуть сприяти транскордонному співробітництву, лише Рада Європи, Балтійська Рада (Baltic Council), Центральноєвропейська ініціатива, Організація Чорноморського економічного співробітництва, Пакт Стабільності разом з Єврорегіонами. Більше того, ЄС не ставить за мету створення нових структур та організацій, а виступає за використання можливостей вже існуючих [9]. У вересні 2003р. Генеральний директорат з питань торгівлі Європейської Комісії підготував документ з назвою "Реакція на проект Угоди про формування Єдиного економічного простору Росії, України, Білорусі та Казахстану", в якому підкреслюється - якщо ЄЕП залишиться на етапі зони вільної торгівлі, то змін у торгівельній політиці ЄС щодо України не відбудеться. Якщо ЄЕП вийде на етап митного союзу, від України зажадають виплати компенсацій членам СОТ, у т.ч. ЄС, оскільки зобов'язання України стосовно двостороннього доступу до ринків значно перевищують зобов'язання інших трьох країн, зокрема Росії. Крім того, під сумнів буде поставлене майбутнє переговорів про зону вільної торгівлі. Тому політичний консенсус щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС, досягнутий між гілками української влади у 2006-2007рр., фактично унеможливлює участь України у митних союзах ЄЕП та ЄврАзЕС.(5). Глибина зони вільної торгівлі прямо залежить від рівня політичної взаємодії та інтеграції ЄС і країн-партнерів. Найбільш глибоку зону вільної торгівлі ЄС пропонує для країн-кандидатів на вступ до ЄС, а також країн Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). Так, у 2002р. Європейська Комісія запропонувала у відносинах з країнами-кандидатами використовувати так звані комунітарні (спільні для країн ЄС) правила регулювання конкуренції замість антидемпінгового регулювання за правилами COT. Зміст регуляторної політики в інших секторах співробітництва (інтелектуальна власність, конкуренція, державні закупівлі) визначається глибиною політичної інтеграції. Оскільки відкриття ринків України в цих сферах може бути витратним, то слід було б очікувати, що ступінь доступу на внутрішні ринки країни також залежатиме від глибини політичної інтеграції з ЄС, який, своєю чергою, зміг би запропонувати певні компенсатори ймовірних втрат України. У Посланні Європейської Комісії "Глобальна Європа: конкуруючи у світі" визначені головні підходи до створення нової генерації зон вільної торгівлі ЄС. При цьому, лібералізація торгівлі як на Єдиному внутрішньому ринку ЄС, так і розширення доступу до ринків третіх країн розглядається як важливе джерело підвищення продуктивності праці, економічного зростання, створення робочих місць, отже, посилення конкурентоспроможності національних економік країн ЄС. Для цього ЄС сформулював основні критерії для потенційних угод про вільну торгівлю [10].^ Першими двома критеріями є потенціал ринку партнера (розміри національних економік і темпи зростання) та рівень тарифних і нетарифних обмежень імпорту з ЄС. З цієї точки зору, ЄС як пріоритетні розглядає країни АСЕАН, Меркосур, а також Південну Корею — оскільки вони поєднують високий рівень протекціонізму зі значним потенціалом розвитку внутрішніх ринків. Крім того, ці країни є дуже активними у процесах створення зон вільної торгівлі з іншими центрами світової економіки, тому (за умов збереження високих торговельних бар'єрів з відповідними країнами і блоками) ЄС ризикує частково втратити відповідні ринки, як це було з мексиканським ринком після створення НАФТА. До іншої групи пріоритетних країн належать Індія, Китай, Росія, країни-учасниці GCC. Україна також стає поступово одним з важливих торговельних партнерів ЄС, оскільки після його розширення на неї припадає вже майже 1% зовнішньоторговельного обігу.^ Третій критерій вибору зон вільної торгівлі визначається доступом до ресурсів (енергоносії, сільгоспсировина, руди металів, металобрухт) разом з необхідністю гарантування відповідних поставок та економічним впливом на ринок ЄС. Слід звернути увагу на те, що доступ до ресурсів розглядається як пріоритетний і в концепції сусідства ЄС.^ Четвертий критерій участі ЄС у нових зонах вільної торгівлі охоплює політичні аспекти, зокрема, права людини, демократичні цінності, регіональний вплив держав, дотримання ключових багатосторонніх інструментів у стратегії безпеки ЄС. Зрештою, п'ятий критерій визначається ризиком ерозії преференційного доступу на спільний ринок країн-сусідів і країн, що розвиваються. З цієї точки зору, країни, що не мають угоди про вільну торгівлю з ЄС, знаходитимуться в більш дискримінаційному становищі, порівняно з країнами, що мають більш вільний доступ на ринок ЄС. Послання також визначає вимоги до змісту майбутніх угод ЄС про вільну торгівлю. Так, ці угоди повинні охоплювати лібералізацію ринку послуг, нові можливості взаємних інвестицій, захист прав інтелектуальної власності, державні закупівлі, правила конкуренції. Головна увага має надаватися нетарифним бар'єрам, причому для країн-сусідів пропонується механізм регуляторної конкуренції, побудований на правилах ЄС. Слід зазначити, що в цьому документі Україна згадується, насамперед, з точки зору забезпечення захисту прав інтелектуальної власності. Таким чином, за умов початку переговорів з ЄС, Україні, поряд з головними закономірностями розвитку зон вільної торгівлі у світовій економіці в цілому, треба враховувати особливості комунітарної зовнішньоекономічної політики Європейського Союзу. За першим критерієм Україна є достатньо перспективним партнером ЄС для створення ЗВТ. Україна має значний потенціал зростання внутрішнього ринку, стабільні та достатньо високі темпи економічного розвитку за останні роки, вже ввійшла до 25 основних торгівельних партнерів Союзу. Експорт товарів з України до ЄС у 2006 р. склав 10869,6 млн.дол., імпорт – 15614,1 млн.дол. (див граф.1). Порівняно з 2005р. експорт збільшився на 18,1%, імпорт – на 31,5%. Негативне сальдо становило 4744,5 млн.дол. проти негативного у сумі 2669,7 млн.дол. у 2005р. Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,7, у 2005р. – 0,8. У загальному обсязі експорту України доля ЄС становила 28,3%, імпорту – 34,7% (у 2005р. відповідно 26,9% і 32,9%). Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Німеччина (1283,8 і 4267,6 млн.дол.), Італія (відповідно 2503,4 і 1465,2 млн.дол.) та Польща (1344,5 і 2109,1 млн.дол.). Графік 1.Зовнішня торгівля товарами України з ЄС Джерело: [2] Імпорт послуг до України збільшився на 582,9 млн.дол. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту до країн ЄС займали транспортні (64,3%), різні ділові, професійні та технічні (16,4%) послуги, імпорту – фінансові (21,1%), транспортні (16,8%), будівельні (7,2%), роялті та ліцензійні (8,1%) послуги. Головними партнерами, на які припадало більше половини обсягу експорту, є – Сполучене Королівство, Кіпр, Німеччина, Бельгія, Угорщина, імпорту – Сполучене Королівство, Кіпр, Німеччина, Австрія (див. граф.2). У Графік 2.Зовнішня торгівля послугами України з ЄС 2006р. експорт послуг України до країн ЄС збільшився на 28,5% і становив 2218,5 млн.дол., імпорт – відповідно на 45,4% і становив 1867,1 млн.дол.; позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило 351,4 млн.дол. (у 2005р. – 441,9 млн.дол.). Питома вага експорту послуг до країн ЄС у загальному обсязі складала 29,6 %, імпорту – 49% (у 2005р. відповідно 28,1% і 43,8%). [2] Джерело: [2]За другим критерієм Україна також на сьогоднішній день є перспективним партнером для створення ЗВТ. Економіки як України, так і ЄС є достатньо відкритими (див. табл. 1). ^ Таблиця 1. Середні імпортні тарифи ЄС та України Країна Усі товари Сировинні товари Промислова продукція Середня ставка тарифу Середньозважена ставка тарифу Середня ставка тарифу Середньозважена ставка тарифу Середня ставка тарифу Середньозважена ставка тарифу Україна 7,6 3,9 6,8 1,5 7,6 6,4 ЄС 1,8 1,7 2,6 0,9 1,7 2,1 Джерело: [8] Зі вступом України до СОТ частину обмежень протягом п’яти років буде усунено. Однак з огляду на існування значних тарифних та нетарифних бар’єрів (експортні мита, імпортні квоти, різні стандарти якості, складнощі митного оформлення тощо) на шляху європейських товарів на український ринок створення ЗВТ залишатиметься актуальним як для ЄС, так і для України. Разом з тим, як відмічається у пропозиціях Європейської асоціації «Businesseurope», середня українська митна ставка у чотири рази перевищує митну ставку ЄС, від України також вимагатимуть відмінити обмеження на торгівлю сировиною, експортні мита, схеми ліцензування імпорту, що мають обмежуючий характер, «ГОСТ»-сертифікати. Високим залишається рівень корупції у державі, що також розглядається у ЄС як суттєвий нетарифний бар’єр у торгівлі з Україною. Також сформульовано вимоги щодо усунення бар’єрів у торгівлі послугами, інвестуванні, правах інтелектуальної власності, державних закупівлях, сприянні торгівлі, використанні інструментів торговельного захисту тощо. З іншого боку, ЄС постійно критикується торговельними партнерами за наявність значного переліку бар'єрів, які перешкоджають розвиткові світової торгівлі в цілому. Так, Доповідь Секретаріату COT "Огляд торговельної політики - ЄС" за 2002 р. згадує 14 основних проблем у розвитку торговельної політики ЄС, які викликають стурбованість торговельних партнерів Союзу. Зокрема, це додаткові вимоги щодо імпортних товарів з погляду захисту здоров'я людей, інтересів споживача, підтримки безпеки, охорони довкілля. Підкреслюється суперечливий вплив сільськогосподарської політики Союзу на міжнародну торгівлю, її негативні наслідки для розвитку цієї галузі у країнах, що розвиваються, тому вітається перегляд цієї політики, зокрема у сферах виробництва цукру та молочної продукції. Проблемними залишаються торговельні обмеження для текстильної та сталеливарної продукції, а також практика антидемпінгу. Негативні наслідки для торгівлі також мають бар'єри для фізичних осіб, преференції на двосторонній основі, політика у сфері рибальства, спеціальні ініціативи з прийняття третіми країнами стандартів захисту довкілля та соціальних стандартів. Доповідь також вказує на необхідність зменшення тарифних піків та тарифної ескалації, невиправдану практику субсидій у галузях автомобіле- та суднобудівництва, наявність т.зв., "групових винятків" для збутових систем та технічного обслуговування автомашин. Невирішеним є також питання ПДВ за контрактами з використанням електронної торгівлі. Не є досконалою також система союзного захисту інтелектуальної власності, зокрема географічних назв з третіх країн, як і нові регламенти з copy-right. [5] Усунення цих та інших бар’єрів Європейським Союзом може стати основою зустрічних вимог України. Сучасна структура взаємної торгівлі України з ЄС визначає також важливість створення ЗВТ з точки зору третього критерію. За сучасних умов ЄС розглядає Україну все ж таки як постачальника переважно сировинної продукції. Вагому частку товарної структури українського експорту до країн ЄС складали чорні метали – 24,4%, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки – 13,4%, руди, шлаки та зола – 5,4%, одяг текстильний – 4,8%, електричні машини і устаткування – 4,4%, жири та олії тваринного або рослинного походження – 4,3%, а також вироби з чорних металів – 3,9%. Основу товарного імпорту з країн ЄС складали котли, машини, апарати і механічні пристрої – 18,2%, наземні транспортні засоби, крім залізничних – 13,5%, електричні машини і устаткування – 10,4%, полімерні матеріали, пластмаси – 7,2%, фармацевтична продукція – 6,1%, папір та картон – 4,4%. Внаслідок створення як ЗВТ, так і ЗВТ+, особливо у короткостроковій перспективі, відбудеться консервація сировинного характеру експорту з України в ЄС. Ця тенденція ще більш посилиться, беручи до уваги той факт, що ЄС наполягає на скасуванні всіх експортних мит на українську сировинну продукцію (насіння соняшнику, металобрухт, шкіра тощо). Разом з тим, саме сировинний характер експорту обумовлює привабливість України як партнера за третім критерієм. Відповідно до четвертого критерію ЄС поступово розширював доступ українських виробників до Єдиного внутрішнього ринку Союзу паралельно та у взаємозв’язку з розвитком демократії, політичних реформ, посиленням ролі України як субрегіонального лідера. З 1993 р. ЄС включив Україну до Загальної системи преференцій, у 1994 р. підписав Угоду про партнерство та співробітництво, де було передбачено можливість створення ЗВТ. З 1998 р. ЄС надав ринковий статус окремим українським компаніям в антидемпінговій сфері, а у 2005 р. визнав цей статус за економікою України у цілому. У 2008 р. ЄС зняв останні зауваження щодо експортних мит України та сприяв вступу країни до СОТ. За п’ятим критерієм Україна є також дуже привабливим партнером для ЄС, беручи до уваги транзитний імпорт до ЄС товарів з Росії та інших країн СНД. Технічно кожна країна може бути учасником необмеженої кількості угод про зону вільної торгівлі. Таким чином, ЗВТ між Україною та ЄС не вимагає від Україна скасування угод про преференційну торгівлю з іншими торговельними партнерами. Україна матиме право надалі зберігати режим вільної торгівлі з Росією та іншими країнами СНД без будь-яких обмежень. Але ЄС хоче мати не менш сприятливий доступ до потенційно ємного ринку України, ніж інші країни, зокрема Росія, можливо США. ЄС починає конкурувати з іншими країнами за доступ до українського ринку шляхом створення зон вільної торгівлі. Коли Мексика ввійшла до НАФТА, позиції європейських експортерів були суттєво послаблені на внутрішньому мексиканському ринку. Таким чином, і Україна, і ЄС мають об’єктивні передумови, потенціал та стимули для створення зони вільної торгівлі, що і зумовило початок 18 лютого 2008 р. відповідних переговорів. Причому сторони попередньо погоджуються, що це буде поглиблена угода про ЗВТ, або ЗВТ+. Створення ЗВТ з Україною з точки зору європейських партнерів має передбачати: повну лібералізацію торгівлі товарами, перш за все промисловою продукцією, у т.ч. енергоносіями, а також сільськогосподарськими товарами, продуктами рибальства тощо, тобто вільний і безперешкодний доступ на відповідні ринки; зменшення нетарифних обмежень в Україні у торгівлі промисловими товарами шляхом гармонізації та/або взаємного визнання оцінки відповідності технічним стандартам ЄС (АСАА+); зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарською продукцією у рамках співробітництва у сфері санітарних та фітосанітарних заходів; значну лібералізацію ринків послуг; забезпечення ефективного регулювання стосовно заохочення та захисту прямих іноземних інвестицій; свободу заснування компаній; запровадження заходів, спрямованих на поступове забезпечення вільного руху капіталу та здійснення платежів; забезпечення прозорості та передбачуваності регулювання внутрішнього ринку України згідно з європейськими та міжнародними стандартами; наближення внутрішньої економічної політики України, зокрема у сфері конкуренції, корпоративного управління, захисту прав інтелектуальної власності, державних закупівель, тощо до загальноприйнятних правил міжнародної та європейської практики; забезпечення двостороннього митного співробітництва, зокрема спрощення митних процедур та підвищення ефективності діяльності митних органів в контексті сприяння торгівлі; запровадження ефективного механізму врегулювання суперечок [2]. Таке широке охоплення напрямків економічного співробітництва згодом обов’язково приведе сторони до необхідності зняття бар’єрів й на шляху руху робочої сили, особливо з України до ЄС. Включення даного переліку проблем та напрямків означатиме фактично трансформацію угоди про ЗВТ до комплексної економічної угоди, що має за мету поступове формування основ інтеграції України до Єдиного внутрішнього ринку ЄС. Оцінки економічних наслідків створення ЗВТ між Україною та ЄС вже мають свою історію. Одним з перших було дослідження Брентона П. Він показав, що за умов ЗВТ можливе зростання імпорту промислової продукції з ЄС в Україну приблизно на 10%, експорту з України до ЄС – на 15%; імпорт сільськогосподарської продукції з ЄС в Україну може зрости на 60%, експорт з України до ЄС – на 50% [11]. Дослідження «Аналіз перспектив торгівельних відносин між Україною та ЄС у контексті переговорів щодо розширеної угоди», здійснене на замовлення Генерального директорату з торгівлі Єврокомісії [1], також свідчить про перевагу позитивних економічних ефектів для обох сторін. Найбільш цікаві результати цього дослідження наводяться у наступній таблиці (див. табл. 2).Таблиця 2. Основні економічні ефекти зони вільної торгівлі ЄС-Україна ^ Змінна величина Україна ЄС Розширена ЗВТ (короткострокова перспектива) Добробут (% зміна) 2,261 0,007 Дохід (фактори виробництва та податки, млрд. дол.США) 0,060 8,526 Заробітна плата кваліфікованої робочої сили (% зміна) 2,496 0,009 Заробітна плата некваліфікованої робочої сили (% зміна) 3,066 0,009 ^ Розширена ЗВТ (довгострокова перспектива) Добробут (% зміна) 5,285 0,011 Дохід (фактори виробництва та податки, млрд. дол.США) 0,061 8,527 Заробітна плата кваліфікованої робочої сили (% зміна) 4,355 0,009 Заробітна плата некваліфікованої робочої сили (% зміна) 4,970 0,008 ^ Обмежена ЗВТ (короткострокова перспектива) Добробут (% зміна) 1,216 0,007 Дохід (фактори виробництва та податки, млрд. дол.США) 0,059 8,526 Заробітна плата кваліфікованої робочої сили (% зміна) 1,547 0,006 Заробітна плата некваліфікованої робочої сили (% зміна) 1,789 0,006 ^ Обмежена ЗВТ (довгострокова перспектива) Добробут (% зміна) 3,295 0,009 Дохід (фактори виробництва та податки, млрд. дол.США) 0,060 8,527 Заробітна плата кваліфікованої робочої сили (% зміна) 2,817 0,006 Заробітна плата некваліфікованої робочої сили (% зміна) 3,093 0,005 Джерело: [1]. Результати свідчать про те, що за умови укладення поглибленої Угоди про вільну торгівлю, яка передбачає найбільшу інтеграцію, у довгостроковій перспективі можна досягти позитивних змін у добробуті населення в усіх визначених секторах. Позитивні зміни у добробуті населення становлять 5,285% для України, на відміну від ЄС – 0,011%. Загалом передбачається, що ЗВТ не стане грою з нульовою сумою, а більш поглиблена зона вільної торгівлі підвищить добробут населення на відміну від більш обмежених сценаріїв. Спостерігатиметься значне зростання фактичної заробітної плати як кваліфікованої, так і некваліфікованої робочої сили в Україні та ЄС. Порівняно з 2004 роком відповідне зростання складатиме у довгостроковій перспективі 4,355% для кваліфікованої та 4,970% для некваліфікованої робочої сили та 2,817% і 3,093%, відповідно у короткостроковій перспективі. Щодо галузі транспортного устаткування в Україні, сценарії вказують на зменшення цін на 10,8% та 10,9%, відповідно. Значне зменшення цін має місце у галузі переробки рису та цукру (-3,8%, -3,7% та -2,1% за умов поглибленої угоди (у довгостроковій та короткостроковій перспективі) та у короткостроковій перспективі обмеженого сценарію, відповідно), готового одягу (-3,8%, -3,7% та -2,8%) та шкіряної продукції (-6,7%, -6.7%, -5.8%). Також варто зауважити, що загальний макроекономічний аналіз свідчить про більш адекватне зростання заробітної плати некваліфікованої робочої сили порівняно з заробітною платою кваліфікованих кадрів. Зауважимо, що вигоди для ЄС будуть досить незначними через асиметричність економічних відносин: на Україну припадає дуже мала частка торгівлі ЄС (у 2005 році вона становила 0,7% імпорту ЄС та 1,2% загального експорту товарів ЄС). Ефект від ЗВТ для України буде сильнішим, хоча, можливо, й не одразу відчутним для усієї економіки. Здобутки для добробуту будуть зумовлені скасуванням субсидій, відкриттям місцевих ринків та зниженням тарифів. Суттєво більший ефект можна буде спостерігати лише у випадку глибшої інтеграції між ЄС та Україною. Аналогічні висновки сформульовано і в інших дослідженнях [4;6;7]. Проте основний потенційний наслідок вільної торгівлі між ЄС та Україною – це сигнал для інвесторів, якій, у поєднанні з поглибленням економічних та політичних реформ України, може привести до значних структурних зрушень в українській економіці, стати основою внутрішньогалузевої та внутрішньоукладної технологічної моделі інтеграції українських виробників та споживачів до Єдиного внутрішнього ринку Співтовариства. Вільна торгівля у галузі промисловості може забезпечити зміну структури української економіки у середньостроковій перспективі як це було у випадку нових членів ЄС декілька років тому. Зокрема, у Польщі початок лібералізації торгівлі промисловими товарами з ЄС було покладено в 1994 році, коли ЄС скасував тарифи на промислові товари походженням із Польщі, за винятком текстильної продукції та сталі. Створення ЗВТ промисловими товарами було завершено у 2002 році. Лібералізація була асиметричною, оскільки ЄС знижував свої тарифи швидше. Поступове скасування тарифів призвело до змін структури товарів польського експорту. У 1995 році (тобто на другий рік після впровадження угоди про ЗВТ), коли на основі Європейської угоди польські промислові товари за винятком сталі та текстилю могли потрапляти на ринок ЄС без мита, польські компанії й надалі експортували до ЄС в основному продукцію сталеливарної та текстильної промисловості. Частка цих груп у польському експорті до ЄС складала третину від загальних обсягів. Вартість експорту в ЄС продукції цих секторів зростала з року в рік; що стосується продукції металообробки, то ця вартість зросла до 2003 року майже вдвічі. Однак у цей час відбулись структурні перетворення, і інші галузі промисловості розпочали експансію своєї продукції на ринки ЄС значно швидшими темпами. В результаті безтарифний доступ стимулював експортоорієнтоване виробництво машинного та транспортного обладнання, частка якого в структурі польського експорту до ЄС складає наразі 40%. Експорт машинного обладнання збільшився майже в сім разів протягом 1995-2003 років. Торгівля промисловими товарами може сприяти довгостроковому розвитку країни, збільшуючи її привабливість для іноземних інвестицій. У свою чергу, збільшення потоків інвестицій є вигідним для обох сторін. Інвестори з ЄС зможуть отримати більші прибутки, оскільки економіка України росте швидше, ніж у більшості розвинутих країн ЄС, Україна має великий внутрішній ринок та утримуватиме високий темп розвитку за умов ефективної економічної політики. Приплив іноземного капіталу допоміг би підтримати розвиток вітчизняного виробництва та провести реструктуризацію економіки. Прямі іноземні інвестори можуть сприяти передачі досвіду та технологій, стимулювати конкуренцію, підвищити продуктивність українського промислового та сільськогосподарського секторів, так як це було в усіх нових країнах-членах ЄС. У випадку України їх роль є також важливою для розвитку вітчизняних фінансових ринків. Прямі іноземні інвестори можуть також допомогти у розвитку конкурентного ринку праці та сприяти розповсюдженню позитивних ефектів в інші сектори. Очікується, що зниження бар’єрів у торгівлі промисловими товарами між ЄС та Україною може стимулювати приплив такого капіталу в Україну. Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити наступні висновки. По-перше, угода про зону вільної торгівлі матиме позитивний вплив як для економіки України, так і для ЄС, однак слід зазначити, що відносно більш позитивні наслідки буде мати Україна як за показниками економічного добробуту, так і за показниками зростання заробітної плати. По-друге, більші позитивні наслідки як для України, так і для ЄС, очікуються від реалізації саме розширеної угоди про зону вільної торгівлі у коротко- і довгостроковій перспективах одночасно з регуляторним зближенням. По-третє, реалізація позитивних впливів на практиці залежить в основному від здатності саме української сторони адаптуватися до нових умов торгівлі з ЄС. Причому, практична реалізація переваг від створення ЗВТ залежатиме від всіх акторів українського ринку: уряду, виробників, експортерів, імпортерів, споживачів. По-четверте, в короткотерміновій перспективі як розширена, так і обмежена ЗВТ України з ЄС веде до збереження нераціональної (сировинної) структури експорту України до ЄС. Фактично, як і вступ до СОТ, ЗВТ буде «консервувати» таку структуру, але, як і у випадку з новими країнами-членами ЄС Україна матиме шанси радикально змінити структуру експорту у середньо- та довгостроковій перспективі у бік галузей з більшою доданою вартістю. По-п’яте, реалізувавши угоду про ЗВТ на практиці, ЄС намагається отримати вільний доступ на доволі перспективний для себе ринок України швидше за інших розвинутих держав, суттєво послабивши їх позиції. За подібним сценарієм розвивалися події на ринку Мексики при формуванні НАФТА, коли американський експорт фактично витіснив європейський з ринку цієї країни. Деякі аналітики, проводячи порівняння, висловлюють думку, що «Україна для ЄС – все одно, що Мексика для США». По-шосте, майбутня поглиблена угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС фактично формуватиме основи інтеграції української економіки до Єдиного внутрішнього ринку Європейського Союзу шляхом усунення бар’єрів для руху товарів, послуг, капіталу, частково робочої сили та регуляторної конвергенції на основі aquis communautaire.Література „Аналіз перспектив торгівельних відносин між Україною та ЄС у контексті переговорів щодо розширеної угоди” Ref: TRADE06/D01. Підготовлений ECORYS (research and consulting) Роттердам, 13 грудня 2007 року.www.me.gov.ua – офіційний сайт Міністерства економіки України. Шнирков О.І. „Торговельна політика країн Європейського Союзу”. – Київ, видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2005р. «Перспективи поглибленої вільної торгівлі між Європейським Союзом та Україною» Звіт на виконання контракту ^ 2005/S 89-085795 генерального директорату з питань торгівлі Європейської комісії. Центр Європейських політичних досліджень, Брюссель; Інститут світової економіки, Кіль; Міжнародний центра перспективних досліджень, Київ. 16 лютого 2006 року. Шнирков О.І. „Європейський Союз у зонах вільної торгівлі”// Національна безпека і оборона №7, 2007р. С 66-68. „Дослідження економічних передумов та можливих наслідків від створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС”. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Київ – 24 січня 2007 року. Emerson M. (Pr. Director) and others. The prospect of Deep Free Trade between the European Union and Ukraine. Brussels, 2006. Businesseurope position on an EU-Ukraine Free-trade Agreement (FTA), 29 January 2008.Communication from the Commission. European Neighborhood Policy. Strategy Paper. – SEC, 2004: ðð.564, 565, 567-570.]. Global Europe: Competing in the World. – http://ec.europa.eu/trade/issues/sectoral/competitiveness/global_europe_en.htm Brenton P. Trade policies in the EU and Ukraine: Implications for a free trade agreement/ Prepared under EES Project UK 26: Study on the economic feasibility, general economic impact and implications, of a free trade agreement between the European Union and Ukraine according to the Partnership and Cooperation Agreement. – Brussels. 2000.Олексій Волович,кандидат історичних наук, директор Одеської філії НІСД^ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ БУДІВНИЦТВА ГАЗОПРОВОДУ «БІЛИЙ ПОТІК» (GUEU - WHITE STREAM)Згідно з загальноприйнятими світовими стандартами енергетичної безпеки, постачання енергоносіїв з одного джерела не повинно перевищувати для країн